ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.20 00:52 ]
    Беспилотник
    Беспилотник

    Беспилотник кружит, беспилотник...
    Взгляд суровый, как око грозы.
    Беспристрастный такой и холодный,
    Весь рельеф разложив на азы,

    Безучастный к страданью и боли,
    Как размеренный звездный предел,
    Выявляя падение воли,
    Все заметил. Учел. Улетел...

    Тихий связи канал. Стонет ветер...
    Вызвал бурю. И бурей накрыл.
    Или- не доложил. Не заметил...
    Тихо в мире. Не вызвал... Простил.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530181
    рубрика: Лирика
    дата поступления 15.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Іван Гентош - [ 2014.10.19 23:40 ]
    “Опозицьонéри”
    Шляк би їх всіх трафив до холєри,
    Гáдять знов – вже пережили шок!
    Задовбали “опозицьонéри”,
    Чи то пак, “Опозиційний блок”.

    Мріють – буде Рада, буде квота,
    Знову кожен черевце наїсть…
    А руїна – то чия робота?
    Хто за все нарешті відповість?

    У народу, бач, низькі зарплати,
    Буде холод, голод… Шу-шу-шу!
    Ви майстри (ого!) бюджет пиляти,
    І на вуха вішати лапшу!

    Вже пора в суді на лаву сісти,
    Бо народ обдерли – ледь не вмер.
    То епохи “совість” – комуністи,
    І “борці за розвиток” – ПР.

    Приймеш ти із ними нас, Європо?
    Кожен з них – слизький брехливий гусь.
    Вам не треба Пєтю-губошльопа,
    Що купляє гречкою бабусь?

    “Папєрєдніх” тих у нас доволі…
    Вже в Тігіпка на ПР табу,
    Гарував у Ніцці “трудоголік”
    По годин із тридцять на добу.

    Дати б вам усім… сказать не смію…
    Щоб в мізках промити каламуть,
    Замутили ту Новоросію –
    Вас чорти і в пекло не візьмýть.

    Далі лиш вам до Москви маршрути,
    Їдьте всі – чимшвидше, до зорі!
    Корабель перестає тонути,
    Як із нього драпають щурі!

    Ми ж закон зумієм написати:
    Що награбували – віддасте!
    Думали, народ – то трансформатор,
    Трохи погудить – дурня, пусте?

    Вирвемо оту російську ріпку,
    Щоб не розрослась, як бур’яни!

    Боже, сохрани нас від Тігіпка,
    І від Сімонєнкі сохрани…

    18.10.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (34)


  3. Віктор Кучерук - [ 2014.10.19 22:26 ]
    Після спілкування з котами
    Вслухаюся невипадково
    В утішне мурчання ночами –
    Не знаючи їхньої мови,
    Спілкуюся легко з котами.
    Підлеглий невинним бажанням,
    Підвожуся стрімко із ліжка –
    Гукає мене невблаганно
    Погратися м’ячиком кішка.
    Та й котик шкребеться у двері
    І нявкає безперестанку –
    Несито він, бач, повечеряв,
    А ще так далеко до ранку.
    Запаморочений неначе,
    Вслухаюся в різноголосся
    Повсюди постійно котяче,
    Що в душу незримо врослося.
    Чорненькі, руді, попелясті,
    Грайливі й наївні, як діти, –
    Квартиру наповнили щастям
    Моєї потрібності в світі.
    19.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (17)


  4. Василь Баліга - [ 2014.10.19 22:58 ]
    Вбивця
    Пустеля очей
    Уся у крові —
    Не бачиш людей
    І світла в кінці.

    Так вітер пустий
    У твоїх словах
    Будує світ мрій
    На зламаних снах.

    Чарує міраж
    Кровавий в руках —
    Приймаєш за знак,
    Радієш в гробах.

    Уламки душі,
    Від зниклих обіт,
    Чорніють усі
    Й нездатні на зліт.

    Ти станеш нічим,
    Перейдеш в ніщо;
    Твій спадок незрим —
    Це спадок пустот.

    (18.04.14)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2014.10.19 22:48 ]
    Буде це востаннє...
    Осене, царице світла суму,
    Чарівливим вкутана плащем.
    Пріле листя – то твої парфуми,
    Що в душі солодкий будять щем.

    Облітає тихо по спіралі,
    Мов літа із дерева життя…
    Золотою вгорнута печаллю,
    Прагнеш ти в любові забуття.

    Певно, знаєш, буде це – востаннє.
    Сивина багряна – біля скронь.
    Шаленіє барвами кохання
    Фантастичний осені вогонь.

    19.10.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (21)


  6. Віктор Чубенко - [ 2014.10.19 22:12 ]
    Альтернативна енергетика
    У хаті холодно, ми заварили чай,
    Та осяйнуло - ще живе кохання!
    Як не замерзли двоє - не гадай,
    Про те дізналась тільки зірка рання...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (16)


  7. Ігор Шоха - [ 2014.10.19 21:09 ]
    Тундра-тайга
    Забуті гасла величаві
    за вільну працю, і за мир.
    Москві давай союзне право.
    У ній ожив біблійний звір.
                   Росії треба володіти
                   як не народом, то хамлом.
                   У неї всі – « совєцькі» діти,
                   а особливо за бугром.
    І скільки не було утопій,
    а захлинається земля.
    Усе ще бродить по Європі
    примара Карла і Кремля.
                   Владика Авгієвих стаєнь,
                   богему люблячий кумир
                   на камені не лишить камінь
                   у боротьбі за вічний мир.
    Але Росії цього мало.
    До неї «горнеться» Китай…
    А їй давай дешеве сало...
    І України щоб не стало...
    І, – Раша – браво!
                   Путя – хайль!
                   І, – слава Мойші карапузу!
                   І Рим – це Раша і Союз!
                   А до «таёжного союзу» –
                   давай Британію і Русь*!
    Карає манія тирана
    і тисне жаба до сих пір,
    що він і досі не емір.
                   Не відає хайло** Османа –
                   і у тайзі піймали хана,
                   і Алітет*** іде із гір.
    І мало хліба і видовищ,
    аби конати за язик,
    який освоює католик,
    і іудей, і «друг калмик»****.
                   Приспа́ний ум, убита совість.
    Породжує юрму чудовищ
    сон розуму***** її владик.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (8)


  8. Василь Світлий - [ 2014.10.19 16:41 ]
    Фрагментальне
    Опале листя
    з висоти
    з'їдали кози...
    А де поезія?
    Не-ма,
    Легенькі прози.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (26)


  9. Михайло Десна - [ 2014.10.19 14:35 ]
    469-ий
    Коли мені повернеться життя,
    радітиму, напевно, чи не грому.
    Коли мені повернеться життя,
    я матиму і дім свій, і для дому.

    Якщо з ночей і випадуть два дні,
    пусте... За тим не буду шкодувати.
    Усе життя - не тільки вихідні -
    я вчитимуся щастя шанувати.

    Його ціна - висока, нешкільна...
    Я намагаюся її сплатити.
    На жаль, ятрить мене одна вина;
    на щастя, є за що себе любити.

    19.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  10. Олександр Олехо - [ 2014.10.19 14:16 ]
    І знову осінь за вікном
    І знову осінь за вікном розмила далі,
    втікає настрій із душі у колір сталі.
    Пливе і крутиться Земля навколо Сонця.
    Малює дощ її круги на склі віконця.
    Комусь – зажура і печаль, комусь – відрада.
    Для когось осінь – листопад, для когось – зрада.
    Це навіжений Герострат утік із Риму
    і палить землю, небо, сад – чатує зиму.
    І певно вибору нема: сирі світанки –
    це не задуха в літню ніч, не жар коханки.
    Немає сили у вогні, немає палу –
    ану піди, а ну знайди жадану пару.
    І, осоромившись, мовчить душа піїта,
    ще на поверхні почуттів принади літа.
    Гуляє полем вітер мар, жагу розносить
    та заплітає в тихий шум змарнілі коси.
    І знову осінь за вікном – не дивне диво,
    ярами стелиться туман помпезно-сиво.

    19.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (21)


  11. Михайло Десна - [ 2014.10.19 09:18 ]
    Смак
    Смак на колір зашарівся,
    смак до музики стомивсь,
    смак до праці перевівся,
    втік з уроку... Загубивсь.

    Смак до правди посварився
    зі смаком на вал проблем.
    Смак до їжі нагодився -
    все закінчилось борщем.

    19.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  12. Серго Сокольник - [ 2014.10.19 04:40 ]
    Ракушке
    Ракушке

    У ног моих пенится Черное море.
    В краю, где не знаешь понятия "горе"
    Сижу в ресторане, пьянею туманно,
    И подали мне шашлыки из Рапаны...

    Красивая ракушка, в нежном покое
    Царевной морскою на дне ты жила,
    Покуда ныряльщика жадной рукою
    Из панциря вырвана с мясом была...

    Не видел никто, как ты млела от боли...
    Как раны твои замочили в рассоле...
    Убита. Насажена крепко на ось...
    Хотела ты жить, только жить не пришлось.

    Не съем я тебя, я к тебе не притронусь.
    Лишь выпью вина, расплачусь я и тронусь
    В дорогу. Свободой наполню карман.
    Гори он огнем, этот ваш ресторан!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472163
    рубрика: Лирика
    дата поступления 13.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Світлана Панчук - [ 2014.10.18 23:43 ]
    Якби...
    Якби я малювала Мрію,
    У неї було б Твоє лице
    І очі Твої пильні
    І усмішка щира.

    Якби я слухала Гармонію
    У неї був би Твій голос
    І кроків Твоїх відлуння
    У коридорах вічності

    Якби я шукала Істину
    Тебе б знайшла я, Господи,
    Але це жодній смертній
    без божевілля не суджено.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  14. Світлана Луцкова - [ 2014.10.18 22:22 ]
    ***
    Скінчилось літо, наче й не бувало.
    Пора іти.
    - Іди, якщо пора.
    ... А осінь вже стоїть під ясенами -
    Суперниця із гарними ногами,
    Вродлива ще, ще зовсім не стара
    І дивиться на тебе радо-радо,
    Хоч погляд той давно дощем пропах.
    І напівстерта смужечка помади
    Жевріє терпко на її устах.

    1996


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (28)


  15. Віктор Кучерук - [ 2014.10.18 21:02 ]
    Осінній вірш
    Зволожені туманами сади
    Притишено шурхочуть падолистом,
    Щоб не почув ніхто у середмісті
    Розбудженої осені ходи.
    Напевне, так – не кожен радий їй
    Обвітреній, розпатланій, холодній,
    Зістареній красуні химородній
    І водночас – привабливій такій.
    А я люблю згасаючу красу,
    Затінених негодами, пейзажів,
    Милуючись якими врівноважив
    Журбу і радість, що в собі несу...
    18.10.14


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.87)
    Коментарі: (32)


  16. Таїсія Цибульська - [ 2014.10.18 21:12 ]
    Двi осенi
    Твоя осінь вдягла камуфляж,
    і хоч він їй до бісу личить,
    вітер, мов навіжений страж,
    обриває пожовкле листя.

    Твоя осінь - це злість і біль,
    а моя - кошеня ласкаве,
    твоя осінь стріляє в ціль,
    а моя наливає каву.

    Твоя осінь в диму й вогні,
    а моя - у багряних шатах,
    твоя осінь горить на війні,
    а моя - на красу багата.

    Твоя осінь вдягла камуфляж
    і в броню закувала душу,
    твоя осінь рятує Донбас,
    а моя лиш тихенько тужить.

    Лиш заплаче дрібним дощем,
    вкотре погляд на двері кине,
    витре сльози - не пропадем,
    а біда у туманах згине!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  17. Анна Віталія Палій - [ 2014.10.18 20:09 ]
    * * *
    Плетиво фарб і звуків.
    Спалене в рудо літо.
    З білих і жовтих літер
    Добрим привітом вітер.

    Шум. Каблучковий стукіт.
    Те ледве чутне соло
    Теплого дня і слово
    Виписане прозоро.

    Сонця шматочки виснуть
    Поміж землею й небом.
    Променями навмисно
    Чисто прозоро й ніжно.
    Променями, ну звісно,
    Перелечу до тебе.

    До 2005р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (16)


  18. Ігор Шоха - [ 2014.10.18 17:56 ]
    Гастролі на прив’язі
    Душа моя любить гастролі
    і кличе у мандри мене
    розвіятись вітром у полі,
    погладити небо ясне.

    Побавитись зайчиком сонця
    на плесі води у ріці
    і з денця річного віконця
    почухати хвиль баранці.

    Душа моя любить стрибати
    на бронзових яках в снігу,
    а потім у хмарах зіткати
    веселки строкату дугу.

    У хвилі китайської брами
    гойдати папірусний пліт,
    оленем, запряженим в сани,
    гайнути із тундри в зеніт.

    З полярної ночі – у тропік,
    у синю ясну далину,
    податися аж світ-за-очі
    і не прокидатись зі сну.

    Душа моя хоче у мандри,
    у Шамбалу горніх пустель
    під шепіт нірвани і мантри
    гойдати морський корабель.

    У білих вітрилах купатись,
    узяти «казацкій» бліндаж,
    з полону у танку піднятись
    по Банковій на абордаж.

    А поки таке не збулося,
    летіти під гострим кутом
    чесати Алісі волосся
    по черзі з «чеширським» котом.

    Душа моя мріє зустрітись
    з героями всіх казкарів,
    і сяйвом полярним укритись,
    щоб спальний ковпак не горів,
                   скоритись ідеї високій,
    розсипатись у закрома...
                   Душа моя вірить у спокій,
                   якого у серці нема.

                                  2013


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (14)


  19. Михайло Десна - [ 2014.10.18 16:52 ]
    Balaclava
    Для інших світу знищений,
    я почуттям таки живу.
    Ти - президент. З підвищенням!
    А я Христа на поміч зву.

    Мене не треба бачити:
    на запах - м'ясо я.
    Усіх я зміг пробачити,
    що, слава Богу, є земля.

    Обличчя я приховую?
    А вам до того що, пани!?
    У балаклаві й Бог - в бою...
    А на білбордах хто? Чини.

    18.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.10.18 14:49 ]
    Навіювання


    Отак би і сидіти між курчаток.
    Не знати, де шиття кінець, початок.
    Лузати книги, бігати до Олі...
    Боятися циган - бо хитрі, голі...
    Увечері виходити на лавку,
    Шептати "відпусти мене..." під гавкіт.
    Жаліти: розминулися в ярузі.
    Усі таїни вибовтать бабусі...

    Отак би і лишитися дівчам,
    Щоб не було роботи копачам.
    Отак би і рости собі... вербою,
    Щоб ні ганчірки, ні арен... ні бою.
    Отак би і пишатися корінням -
    Аж до Землі ясного піднебіння.

    Мелена. Люстри...
    Осінь. Чорторий.
    Стрибай.
    Мовчи.
    Не ти замовник Гри.

    Є ескалатор. Подивися вгору.
    Минай кістки, палати, шатра, нори.
    Тобі – твоє, ніхто його не взяв.
    Повторюй траєкторії ферзя.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  21. Галина Михайлик - [ 2014.10.18 12:08 ]
    Омріяне прийдешнє* (переклад-переспів)
    Чую голос – то омріяне прийдешнє,
    наче росяна ранкова акварель.
    Чую голос і манлива пісня-стежка
    закружляє, мов дитинства карусель.

    Приспів:
    Омріяне прийдешнє не будь суворим вперше,
    не будь жорстоким вдруге і втретє - не будь...
    По стежці нетутешній в омріяне прийдешнє
    від витоку справдешнього я вирушаю в путь.

    Чую голос – то омріяне прийдешнє,
    голос кличе у незвідані краї.
    Чую голос, він хвилюється, сердешний:
    «А сьогодні, що для завтра ти зробив?»

    Стану чистим і добрішим – присягаю.
    І повік не лишу друга у біді.
    Чую голос і на поклик поспішаю
    по дорозі, на якій нема слідів…

    18.10.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (42)


  22. Ксенія Озерна - [ 2014.10.18 12:11 ]
    ***
    Ніч. Місяць у небі струною .
    Клепсидро осіння, ти стала сьогодні хисткою.
    Осінь беззахисно в листя опале втікає.
    Жінко осіння, ти віриш у небо безкрає?

    Час. Він перехрещує звуки.
    Мелодія давня. Вона в перемовинах згуків.
    Ноти, як зорі, назавжди піймались в сузір’я.
    Зорі, як ноти. А тиша тривожно-вечірня.

    Скарб. То відбиток у слові.
    Слід. Майже утрачений. Майже незнаний в основі.
    Бабине літо на всіх вертикалях юдолі.
    Жінко осіння, ти осінь із присмаком волі…

    18.10.2014.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (36)


  23. Нінель Новікова - [ 2014.10.18 10:19 ]
    Життя - театр
    «Цей світ – театр, а люди, то - актори», –
    Так мудро написав, Шекспір великий.
    І п’ять віків уже минає скоро.
    Та сцени усе ті, багатоликі.

    Талановито «грають» кандидати!
    (Відпочивають Ступка і Бенюк),
    Усім кортить пролізти в депутати,
    Узять мандат до загребущих рук.

    Укотре, аплодуючи «артистам»,
    Що обіцяють пенсії підняти,
    І зачаровані художнім «свистом»,
    Покірно йдемо «за» голосувати.

    Вони начеплять «Ролекси» на руки,
    І на куму оформлять «Мерседеси»,
    І забезпечать правнуків-онуків,
    Забувши всі народні інтереси.

    В «театрі» нашому ми на «гальорці»,
    Як глядачі, довірливі, пасивні,
    «Актори» – на Мальдівах і Мальорці.
    Ми – на грядках, електорат наївний.

    Чи не пора й собі на «сцену» вийти
    Масовкою у цій великій «п’єсі»?
    Змінити «трупу» цю і захистити
    Самим свої законні інтереси!

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (15)


  24. Іван Потьомкін - [ 2014.10.18 10:42 ]
    Людським щастям заживу зі справжнім коханим (з добірки "Як од тої пісні серцю стало тісно")

    Якже швидко проминули ті дні незабутні...
    Тепер якщо і сміюся, то хіба на кутні.
    Я ж йому всіляк годила, як рідная ненька:
    Дала грошi на машину – японську, новеньку.
    Не було ні в чім відмови, та за таку ласку
    Він лишив мені борги й подавсь до Параски.
    Що ж тепер, скажіть, робити по такій пригоді?..
    ...Піду, мабуть, за старого, що зна ціну вроді.
    Та чи й справді він старий? Ще ж бо і не сивий.
    Роботящий, люди кажуть, таж і не спесивий.
    Годен ще й діток зробить, яких бракувало.
    Не такий уже й старий, як колись здавалось.
    А на молодих ( та цур їм!) навіть і не гляну.
    Людським щастям заживу зі справжнім коханим.





    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  25. Нінель Новікова - [ 2014.10.18 09:11 ]
    Щастя
    Укрили сиві хмари небо,
    Неначе попеляста шаль.
    Я посміхаюся до тебе,
    Вій опускаючи вуаль,

    Щоб і сльозини не помітив
    І щиро дякую дощу.
    «Незатишно без тебе жити». –
    Душею, зболено, кричу.

    А ти усе про мене знаєш,
    Даруючи тепло долонь,
    І, обійнявши, запитаєш:
    «А де очей твоїх вогонь?»

    І рук, і губ святе причастя
    Знімає тягарі тривог...
    Моє благословене щастя,
    Оберігає, мабуть, Бог!

    2014



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (8)


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.18 01:15 ]
    Боль разлуки
    Боль разлуки

    Отблеск свечи, отраженный в окне,
    Мечется серая тень по стене...
    В душу змеей заползает тоска-
    Ты от меня далека... Далека...

    В памяти ярче опять и сильней
    Солнце тобой очарованных дней.
    Неба разлуки холодный оскал...
    Что я сказал... И чего не сказал...

    В пропасть забвения годы летят,
    Рвется струна- кому рай, кому ад...
    Вспомню я, в бездну сходя с высоты
    Рай, что на миг подарила мне ты.

    Пламя в ночную тоску истечет.
    Ветер развеет и прочь унесет
    Пепел бессмысленно прожитых дней...
    Боже! Когда же мы будем умней?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467625
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 22.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Ігор Шоха - [ 2014.10.17 21:00 ]
    Линяюча хустинка
    Я пам’ятаю печальні
    вечір і ніч не одну,
    як моментально
    родичі дальні
    нам нав’язали війну.

    Падав за Леніним Ленін,
    часом розбивши лице,
    і навіжені
    homo зелені
    різали вуха за це.

    Рашія вся у запої.
    П’яно керує рука –
    homo-конвої,
    псевдогерої
    у володінні совка.

    Homo у Раші homini?
    Прошу до сіна козу.
    Путя у спліні,
    витерши слину,
    люту роняє сльозу.

    Драма найвищої точки.
    І уявилось йому –
    суки-синочки
    синім платочком
    витруть його у Криму.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (8)


  28. Олександр Олехо - [ 2014.10.17 19:59 ]
    Повертайтесь живими...
    Повертайтесь живими, бо убиті мовчать.
    На вустах убієнних – слів гарячих печать.
    Хто розкаже про свято на цій грішній землі,
    де у кожного ката персональні вогні?
    Хто розкаже про розпач тих кривавих ночей,
    де засіяна нива болем тисяч людей?
    Хто розкаже про миті, що заповнили світ,
    де живі, ще не вбиті, шлють з екрану привіт?
    Хто розкаже про правду без табу-деліте,
    де помпезне і пишне є насправді пусте?
    Повертайтесь живими! Вас чекає рідня,
    сонце ясного неба, праця мирного дня.

    29.09.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (15)


  29. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.17 18:59 ]
    Осіння еротика
    Пишаються багрянцями акації,
    Помітні серед золота здаля,
    А жовтень безсоромно їх обмацує –
    Здригаються, нахабу б’ють гіллям.

    Спроваджують невдаху-залицяльника,
    І той мерщій втікає до беріз…
    «Колючі, недоторкані – печаль яка,
    Ти бачиш, відмовляють навідріз.

    Ще трішки покрасуйтеся серпанками,
    Лиха година вас не обмине –
    Надійде листопад, не буде панькатись,
    Роздягне кожну – оком не моргне.

    Тоді не запрошу вже вас на танець я…»
    Акації у відповідь: «Нехай!
    Надійде листопад – все так і станеться,
    А ти своїх вітрів не розпускай!»


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (14)


  30. Мирослав Артимович - [ 2014.10.17 18:34 ]
    ***
    Пізнання істини – це путь
    у неозорості. Авжеж.
    Уникнувши зневіри пут,
    по стежці Мьобіуса йдеш…

    17.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (20)


  31. Любов Бенедишин - [ 2014.10.17 17:12 ]
    Самсон
    Такі ж підступні, як моя Даліла...
    Кладуть своєму богові куші...

    Я так їй вірив! О, вона уміла
    усі секрети витрясти з душі.
    Цікаво, чи сплакнула хоч, як стригла?

    ...Забрали очі. Навіть не в борні.
    Сміються... Звідки знати їм, що сила,
    хай ненадовго, знову при мені?
    Вдихну на повні груди і... постою,
    підперши небо, поміж двох колон.

    За мить загину. Але й ви - зі мною.
    Інакше, вороги, я не Самсон.

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (22)


  32. Богдан Манюк - [ 2014.10.17 11:49 ]
    *****
    Незахищена муза.
    Підніжжя.
    Підніжки.
    А спіткнеться – одразу нестямно на діл.
    Той напише портрет її снігом торішнім,
    той оцінить дешевше од кіл на воді
    божевільні пориви, що в обрисі птиці
    дарувала завулкам, котрі до небес.
    Незахищеній можна і гріш у правицю
    співчутливо,
    прощально.
    ЗимИ полонез
    незахищену вкриє і вітром, і сміхом,
    і сипне сліпоти з-під поли білизни.
    Затихає…
    й нараз, як відірваний віхоть,
    у безмежжя, у простір…
    Ніхто не спинив!

    2014р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (21)


  33. Лілія Ніколаєнко - [ 2014.10.17 10:23 ]
    ***
    Мій жовтень – листоноша чарівний.
    Невільник часу і чужих історій.
    Розносить людям і яскраві сни,
    І дощ в конвертах, і холодні зорі.

    Мій янгол. Сум багряно-золотий.
    Збирає втрати, підсумки і драми –
    Гербарій боротьби і самоти.
    Іде до раю грішними садами.

    Моє натхнення. Мій далекий друг.
    Лиш спиниться на хвильку – і в дорогу.
    Летить у вікна чар осінніх рун,
    Римує вітер слізні епілоги.

    Моя свобода у полоні мрій…
    Щодня втрачаю і знаходжу знову
    Твій вічний сенс – примирення стихій
    І цю любов, солодку і тернову.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (4)


  34. Михайло Десна - [ 2014.10.17 06:24 ]
    Чую голос
    Чую голос ненасупленого звідти,
    він ранковий, у сріблястій він росі.
    Навіть подих перехоплює посміти,
    як на гойдалці, довіритись красі.

    Моє прекрасне звідти, поводься несердито,
    поводься несердито, жорстоким не будь.
    Від чистого джерельця в моє прекрасне звідти,
    в моє прекрасне звідти роки мене ведуть.

    Чую голос ненасупленого звідти.
    Кличе він мене у мальовничий край.
    Чую голос: він суворо йме узріти,
    що для завтра уже зараз буде хай.

    Присягаюсь буть чистішим і добрішим,
    щоб і друзів у біді я не підвів.
    Чую голос, отже кваплюся скоріше
    битим шляхом, що не знатиме слідів.


    17.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  35. Володимир Сірий - [ 2014.10.16 23:24 ]
    Ловлю мелодію небес
    Ловлю мелодію небес,
    І усуваю серця стрес, -
    Його не раз низькі частоти
    Скубуть, немов штанину пес.

    17.10.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  36. Віктор Чубенко - [ 2014.10.16 21:00 ]
    Все обнулилось - поетична пародія
    От листя ж вродило! Достигло - хоч їж,
    У діжці соли, чи закатуй у банки...
    Наврочити можуть колишні свої ж -
    Скуштуємо, може, зимою листянки?

    Пошити б ще ковдри, встелити дахи,
    З дарів дармових поробити брикети...
    Антракт. Відлітають у вирій птахи
    І в сплячку зимову впадають поети.

    Усе обнулилось. Заснули вони
    До першопочатку, точніш - до весни.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (6)


  37. Іван Потьомкін - [ 2014.10.16 20:20 ]
    Вчителям небесним з селянської хати

    Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
    Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
    А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
    ...Як в пригоді стало все оте з роками:
    Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
    Успіх тимчасовий – така собі забавка...
    Вчителі небесні з селянської хати,
    Мудру вашу раду хочу передати
    Не синам одним лиш, а всьому народу,
    Щоб в майбутнє йшов він, як ви вчили,- гордим.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  38. Галина Михайлик - [ 2014.10.16 15:40 ]
    Антракт
    Вродило листя! Щедрі врожаї -
    в копиці, стирти, бурти, на камази...
    В задумі-сні оголені гаї,
    діброви, парки - справжності оази.

    Осіннє "ню" каштанів і беріз,
    і ясен без жалю осипав шати...
    Антракт... А там - й зимовий бенефіс,
    костюми білі!.. Нуль... Першопочаток.

    16.10.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (33)


  39. Дівчинка з ліхтариком - [ 2014.10.16 12:06 ]
    Согреть дыханием
    С кем бы выпить бокалами истину,
    как бы осень согреть дыханием,
    чтобы карты ложились жизненно,
    а игра управлялась сознанием?

    Забывая свои признания,
    не гордится потерей имени
    и давать им другое название,
    и согреть все те взгляды зимние.

    Как тебя среди злата осени
    не посеять как ключ от комнаты,
    не забыть среди неба просини
    твои теплые карие омуты?

    Я кричала бы хриплым шепотом
    и за прошлым гналась бы письмами,
    без тебя заболела б я холодом
    и развеялась с желтыми листьями...

    07.10.2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  40. Мирон Шагало - [ 2014.10.16 11:15 ]
    Осінь на Знесінні* (триптих-мініатюра)
    1.
    Ходить жовтень цьогоріч
    легко і щасливо,
    сипле барви зусібіч
    у пастельне диво.

    2.
    Стрінулися мрії дві
    десь аж на Знесінні.
    На осипаній листві
    обнялись їх тіні.

    3.
    Одяглась у філігрань
    далина осіння,
    і завмерли від чекань
    пагорби Знесіння.

    * місцевість, ландшафтний парк у Львові.
    (жовтень, 2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  41. Олександр Олехо - [ 2014.10.16 11:48 ]
    Будь-ласка, дайте руку...
    Коли на дно саме ти упадеш, коли
    зневіра і життя з'єднаються у муку,
    почуєш знизу стук і голос із імли:
    - А є хто угорі? Будь-ласка, дайте руку...

    28.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (14)


  42. Валерій Хмельницький - [ 2014.10.16 10:04 ]
    Габріела (КСПЛ-15)
    Як ікрою млинці їй намащував,
    Відбувалось те наче у сні -
    Кава стигла в горнятку гаряча і
    Ніжно гладив я ніжки стрункі.

    Опиралась тоді так легесенько,
    Ну, а я скористатись не встиг.
    Обійшлася мені, ох, недешево,
    Але що ж, але що ж – менше з тим.

    Не залишилось долара жодного
    (Що ви - євро тоді не було!),
    Ані крони, ні марки, ні злотого -
    Лиш єдиний жетон на метро.

    Назбираю за рік трохи песо я
    І на байку - у Сан-Кристобаль:
    "Габріело, до мене прити́снися,
    Ми – в Бразилію, на карнавал!"


    16.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13) | "Владимир Высоцкий Городской романс"


  43. Серго Сокольник - [ 2014.10.16 01:05 ]
    Одиночество (16+)
    Одиночество ( 16+ )

    В полночный час
    Танцуешь в комнате
    Во мраке ночи...

    Ты мне сейчас,
    как кукла голая,
    Отдаться хочешь.

    Обнажена,
    Движенья плавные,
    И ты одна...

    Ты влюблена...
    Мотив печальный...
    Бокал вина...

    Я далеко.
    Но расстояния
    Нам не преграда.

    Мне нелегко,
    Но ожидание-
    Моя отрада...

    И до тебя
    В своих мечтаниях
    Я дотянусь.

    Рукой тепла,
    Рукой желания,
    Тебя коснусь.

    Я дотянусь-
    И ты почувствуешь...
    И вздрогнет тело...

    Исчезнет грусть.
    В изгибе чувственном
    Ты вся несмело

    Сама возьмешь
    Себя изысканно...
    И при луне

    Оргазма стон,
    Живой и искренний,
    Подаришь мне.

    Умолкнет стон...
    Умолкнет музыка...
    Ты голышом

    Стихи любви
    Напишешь памяти
    Карандашом.

    И ляжешь спать.
    И в утомлении
    Окончишь вечер...

    Ты будешь ждать.
    И будешь верною.
    И будет встреча.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475872
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 30.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Ігор Шоха - [ 2014.10.15 22:07 ]
    Мономанія
    ...не поїду я до імперії
    істеричної навіженої
    до осиної і захланної
    охлократії окаянної
    ...ой не хочу я у колонію
    що конає ще у агонії
    то тюрягою то потворою
    семигорбою двоголовою
    тридесятою п’ятикутною
    і навіки уже безпутною
    …а поїду я у Іспанію
    у Італію і у Данію
    за ідеєю мономанії
    української меломанії
    самашедшої* меланхолії
    у провінції малахольної**...
    ...ой побачу я наворожене
    і навіяне і набріхане
    і затяті ми і заморені
    і дісталося на горіхи нам
    недотепи ми і окраїна
    поки нація буде темною
    і говоримо а не знаємо
    чи своєю ми чи туземною
    чи хорошою чи поганою
    але рідною оживаємо
    іноземці хай іноземною
    українці хоч рівноправною…
    ...ой поїду я у Америку
    де ні паніки ні істерики
    доберуся ще і у військо я
    говоритиму українською
    ...ой поїду я ще й за мрією
    тай за вільною Україною

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  45. Віктор Чубенко - [ 2014.10.15 22:58 ]
    Миті чужого щастя
    Може колись вам підгледіти вдасться
    Миті чужого веселого щастя,
    Знайте тоді - у цю саму хвилину
    Щастя відміряно й вам половину!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  46. Андрій Басанець - [ 2014.10.15 20:43 ]
    * * * *
    В темноті гойдаєшся, як човен,
    а проте не спиш, не спиш, не спиш.
    Вислизаєш, як з молитвослова
    вже не річ, а виснажена тиш.

    Чорний, перепалений до зморшки,
    як вогнем насипаний на сніг,
    хоч би крику крізь могильну дошку
    я благаю в коренів твоїх.

    Ти ж бо тільки дивишся впівока,
    світишся крізь темні жолоби
    зі своєї синьої затоки,
    зі своєї сонної плавби.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (3)


  47. Лілія Ніколаєнко - [ 2014.10.15 20:59 ]
    ***
    У мене є шкідлива звичка – ти.
    Мене від неї лікували вірші,
    (та інші…) А хрести – то для святих…
    Мені ж найважча – ця байдужа тиша.

    Заради тебе розміняла час
    На мідяки римованих ілюзій.
    Дарма, що недостойний ти причасть
    Ні чистим словом, ні нектаром музи,

    Для мене ти – мій особистий бог,
    Отруйної спокуси спіле гроно.
    Чи нас у карти виграла Любов,
    Чи ми обоє жертви Аполлона?

    Кому несу поезії плоди
    Гіркі… (ти бачив осінь на Парнасі?..)
    І хто захоче праведно судить
    Цю спраглу самоту – убивцю часу?


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (8)


  48. Домінік Арфіст - [ 2014.10.15 18:04 ]
    не звикну...
    не звикну не звикнусь: без тебе – в зиму…
    зранку – до ринку вдень – до магазину…
    треба виживати – без тебе
    харчувати і лаяти себе – треба
    треба себе любити – як мене ти любила
    треба ростити – казна-які – о! крила…
    не політали нараз – випорснула
    стелив солому матрац – дармá… виселена
    ти з тіла з душі з пам’яті з долі
    нічого не забрала з бездомного дому
    ось помада згірклими пахне вишнями
    і шухляда з дрібничками залишеними
    а отут я – старий нікчемний і радісний
    ти була – ти є – ти будеш – ясно мені
    і в домі і поза домом і в світі і поза
    а в мене – знову метаморфоза
    метемпсихозу нова манія…
    і нема мене… і нема мене…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  49. Олеся Лященко - [ 2014.10.15 18:47 ]
    Ще одна осінь
    Прибиральники, ніби гноми,
    Щире золото тачками возять.
    Всі дерева – бездомні паломники –
    Мовчазні їм стають на дорозі.

    І терпляче показують жестами,
    Що те золото треба для храму,
    Синіх курток безжурну розплесканість
    Зупиняють ламкими руками.

    Прибиральники слухають радіо,
    А нестримані сірі ворони
    Прилітають, гуляють із радістю
    По насипаних з листя дзвонах.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  50. Михайло Десна - [ 2014.10.15 18:25 ]
    ***
    Она.
    Не из Китая
    (одноразовая) чаша.
    С подножия Голгофы.
    Наша.

    15.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   ...   741   742   743   744   745   746   747   748   749   ...   1854