ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Домінік Арфіст - [ 2013.05.19 22:03 ]
    ПОЕЗІЯ
    поезія тлумачить сни… тлумачить долі і недолі...
    оголені блаженноголі стражденноокі білі болі
    кладе на вічні терези сліпа Маат – лиш дрібка солі
    лишається від сліз життя… і дýші світлі чисточолі
    лишають тілові «я не…» «не я…»... у іалійськім полі
    всього доволі – тільки очі душі зоріють мимоволі
    у відчуття у дотик-смак – у зачарованому колі
    слова вершаться – міццю волі – вогонь небесної сваволі –
    поезія – творúться там – де снять тіла могутньокволі…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  2. Юлія Радченко - [ 2013.05.19 20:58 ]
    Ти бачив її бісенят? Вони милі. Як янголи. На плечах...
    Ти бачив її бісенят? Вони милі. Як янголи. На плечах.
    Блаженно прикрили очі. Плювати на те, що незрячі.
    Коли ти її цілуєш, радіє, сердиться й згаряча
    Благає:
    -Спали мою Біблію!
    -Це нас врятує? Навряд чи.

    Коли вони засинають, то молить Бога: «Зніми з плечей!
    Вгрузає у м'язи гріх. В чиєму розп’ятті правда?»
    …Освятиш її ластовиння і шкіру палку обпечеш.
    Хрестом.
    Примусиш забути тих,
    що пішли назавжди.


    Якщо б ти до неї звик, то був би її помазанням - зі смоли
    Свячених дерев, до яких вона звикнути вже безсила.
    …Її бісенята скажені. Утнуть щось - і в плечі вросли.
    Того,
    хто пішов,
    й тих, кого в свої груди сама ж і впустила.
    2013 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Леся Геник - [ 2013.05.19 19:51 ]
    ***
    Пригорни, в захмареній долині
    Серця засвіти мені любов,
    Роси хай намолено-перлинні
    Вірою налиють душу знов.
    По траві, розніжено-травневій,
    Поведи мене у сад п'янкий,
    Там, де бавить пелюстки вишневі
    Легіт юний легкістю руки.
    Зацілуй під куполами бога
    Вишнього незмежного чуття,
    Хай вбереться радісно небога
    У святочно-щедре вишиття
    І подибає у храм пресвітлий
    Вознести осанну голосну
    Щастю тому, що пахучим квітом
    Засіває надовкруж весну.
    Зодягни світи в бузкову льолю
    Шовковито-лагідних небес,
    Все моє тремке єство любов'ю
    Загорни у марево чудес...
    (11.05.13)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (13)


  4. Марійченко Затія - [ 2013.05.19 17:39 ]
    Сміялась жінка...
    Сміялась жінка. Дрібно тріпотіло
    Її гріховне, білопінне тіло.
    Сміялось небо, море, береги,
    Луна взялася в боки навкруги,
    Сміялось сонце з кожної краплини -
    Сміялась жінка...
    Плакали мужчини...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (22)


  5. Галина Охманюк - [ 2013.05.19 15:08 ]
    новатори
    Так хотілося бути новатором,
    Але все давно уже звершено.
    Набридають піски авіаторам.
    Димарі переплутано з вежами.

    Поза межі моєї веселості.
    І загублено ніч поміж мріями.
    Все під грифом "themselves",
    Але все іще...

    Може, просто любить не уміємо?

    2012


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  6. Мирослав Артимович - [ 2013.05.19 15:41 ]
    Вечір на дачі
    …весняний вечір догоря на дачі
    вогонь у ватрі домліва ледачий
    відлуння жаб’ячих хорІв
    і соловейка солоспів
    танок самотнього хруща
    дурман бузкового куща —
    оце миттєвості весни
    якої прагнем завше ми
    в дитинстві юності в літах
    як волі в кліті прагне птах...

    2006


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (15)


  7. Сашко Винниченко - [ 2013.05.19 14:16 ]
    Холодно, лячно, моторошно
    Холодно
    лячно
    Моторошно
    Болем свинцевим небо
    налите
    безвихіддю тисне
    мозок
    і виносить
    втомою

    Кігтем
    мічений час
    у сяйві рубіновім
    вісника смерті
    стигне

    Важкість століть
    сипле з обвуглених
    крил
    на рани
    попелом гіркоти...

    Зостатись
    чи йти
    смолоскипом в провалля глибоке?
    Навіщо
    вартуєте кроки
    чорти?!
    Лакеєм ілюзій не бути
    тому
    Хто ловить зірки
    і вплітає в мереживо
    слів
    відголосся істини

    Гнівом
    кличуть
    у вир нечестивий
    чиїсь голоси:
    Неси
    тягар
    Журби своєї хрест!
    Терпи наругу батогів
    що душу шматують
    нещадно
    Терпи!
    Піднімайся і падай
    і знову вставай!
    зціпивши зуби,
    іди

    Хай вітер шалений терзає
    Не бійсь!-
    шляхи боротьби
    тернисті

    Сміливо
    у вічі смерті
    дивись
    Чистий і світлий духом!
    Віддайся
    пожежі прозріння
    свій страх розіпни
    на зіницях байдужих!

    Хто боїться-той вже переможений
    майже загинув
    у сутінках
    зневіри...

    Спорожни свою чашу
    презирства!

    І побачиш тоді
    як по небу пливе
    вогонь
    як золото тане блакиті
    Високо злетиш!
    Крила розтерзані
    питимуть спрагло
    святу глибину...

    ...Ризикуй!

    Як душа твоя-місиво з ран
    знай:
    життя недаремно
    минулось

    ...Багрянцем горить
    горизонт

    І я піднімаюсь
    І йду
    І вірую

    радощі болем міряю

    Паростки смутку ранньго
    Вип ють очей
    росу...




    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (6)


  8. Валентина Попелюшка - [ 2013.05.19 12:23 ]
    Щоб не розбити щастя


    Можливо оминути біль, біду?
    Чи долю не об’їдеш і на конях?
    Мов кришталеву вазу, по льоду
    Несу примхливе щастя у долонях.

    А під ногами лід такий слизький,
    Та ще й прикритий снігом. Як не впасти?
    І добре, коли хтось, тобі близький,
    Підтримає, щоб не розбити щастя.

    Аби тендітну ношу зберегти,
    Роблю неквапом виважені кроки,
    Хоч іноді доволі важко йти
    І впорожні буває, без мороки.

    А я свою "мороку" дорогу
    Збирала у долоні по краплинці…
    По кризі, що захована в снігу,
    Пройти вдається тільки мудрій жінці...


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (33)


  9. Василь Бур'ян - [ 2013.05.19 11:59 ]
    Нас мільярди на Землі
    Стою оце біля вікна,
    А там - далека далина.
    Мости, заводи, труби, дим...
    Літак під небом голубим.
    Хоч всю планету обійди -
    Людські повсюди є сліди.
    Тут я подумав: чом би й ні -
    Піти в мандрівку і мені...
    Морями, сушею пройти
    І щось цікаве там знайти.
    Перегорну туди й сюди
    Сім тон словесної руди,
    Потрібне слово віднайду...
    Отож, я вирішив: піду!
    І аж душею звеселів:
    Це ж нас мільярди на Землі!
    А скільки вивітрилось прахом?
    (Земля їм пухом, бідолахам).
    Але й живих мільярди нас
    Сміються й плачуть водночас.
    Мільярди рук, мільярди ніг -
    Я уявить собі не міг,
    Яка ж це сила інтелекту
    Облагородила планету!
    І цей багатоликий розум
    Відверне будь-яку загрозу.
    Проте ці висновки прості
    Не дуже тішать у житті.
    Кажу ж, нас тут мільярди є
    І кожен дбає за своє.
    Бо світом править інтерес...
    І там, де гроші, там прогрес,
    А там, де бідність, там біда
    Голодних діточок гойда...
    Живемо всі, мов на вулкані -
    Багаті, бідні, ситі, п'яні.
    Та ще й поділені на зони.
    Тому й претензіїї резонні.
    Там зони вільної торгівлі,
    Там зони від податків вільні.
    Є зони митні, зони впливу,
    Тюремні зони й особливі.
    Немає тільки зони щастя,
    Тому й живемо, як удастся.
    Втопаєм в розкошах... Бідуєм...
    Як треба - лозунги скандуєм.
    Одних - підносим, інших - топчем
    І не вважаєм це за злочин.
    Над нами висне жах терору -
    Таки суспільство наше хворе!
    Бо люди гинуть безневинно
    І краю лихові не видно.
    Кому ж на руку страх і стрес
    І чий у тому інтерес?
    Питання, звісно ж, риторичне,
    Давно обкатане і звичне.
    І хто догодить нам усім,
    Коли думок... мільярдів сім!
    Когось ляка чума глобальна,
    Когось інфляція обвальна;
    Того грабують безпардонно,
    А в того статки - за кордоном.
    Тому й думки у всіх різняться
    І сни у всіх окремі сняться.
    Та всі гуртом бояться СНІДу,
    А в Судний день - кончини світу.
    Хвилює нас і шар озону
    Над полюсами по сезону.
    До НЛО вже якось звикли -
    Чи тут вони, чи, може, зникли.
    І можна "фанів" зрозуміти,
    Коли футбол крокує світом.
    Тож тільки спільний інтерес
    Дасть у взаєминах прогрес.
    І нам до спільної мети,
    Хоч як не важко, треба йти!
    2004р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  10. Катерина Ільїна - [ 2013.05.19 10:08 ]
    Відносність
    Чи ненапад віщує про мир?
    І подяка лиш інколи – вдячність…
    Серед різних рахунків і мір
    Необхідна розумна обачність.

    Заримовані фрази – не вірш,
    Сумовиті події – не драми.
    І не завжди угору летиш,
    Як не чутно землі під ногами.


    Рейтинги: Народний 5.31 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.35)
    Коментарі: (12)


  11. Володимир Сірий - [ 2013.05.19 09:04 ]
    Відв’яжу , відшвартую , відплину ...
    Відв’яжу , відшвартую , відплину
    Від причалу, де царствує мста,
    У собі оновити людину
    Животворною кров’ю Христа.
    Сонцем прощення душу зігрію,
    Словом істини серце зміцню,
    Віднайду в безнадії надію,
    У борні подолаю борню.
    Зволять грози мене налякати
    Батогами пекельних розплат,
    Не вбоюся, бо не винуватий
    Той, хто Божому Синові брат.

    19.05.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  12. Мирослав Хомин - [ 2013.05.19 08:25 ]
    Хіба що ми не варті кращих душ
    Хіба що ми не варті кращих душ,
    Ніж ті, які вже носимо у тілі,
    Награвшись почуттями – витри туш,
    Бо тільки цим різняться божевільні…

    Хіба що ми не варті кращих справ,
    Ніж ті, які ховає кожен в шафі,
    На всіх у цирку вистачить забав,
    Хто не місцевий – місце в інтернаті…

    Хіба що ми не варті кращих слів,
    Ніж ті, які вживаємо без Бога,
    Життя – це пазл із прожитих днів,
    Навіть коли у них лиш відчай і тривога…

    Хіба що ми не варті цих годин,
    Прожитих задарма чужим кредитом,
    Чому ж ми боїмось весняних злив,
    Що падають сльозами поміж житом…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  13. Нінель Новікова - [ 2013.05.19 07:47 ]
    Твоя байдужість...
    Твоя байдужість до нестями
    Душі глибини потрясе.
    Глухого відчаю цунамі
    Накотить і зруйнує все...

    А ти цього і не помітиш
    В чаду чужого почуття...
    Страшна стихія десь по світу
    Скалічить не одне життя.

    2012




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.47)
    Коментарі: (2)


  14. Нінель Новікова - [ 2013.05.19 07:07 ]
    Закохані
    Вони серед натовпу сяють, як зорі,
    Гуляють, узявшись за руки, щодня.
    Ці світлі два паруси в темному морі,
    У морі людському пливуть навмання.

    Та ось зупинились, ступивши два кроки,
    Цілуються ніжно, немов голубки…
    Хіба це важливо, по скільки їм років,
    Якщо у них квітнуть і очі, й думки?

    Ви їх не судіть і не смійтеся, люди!
    Це диво кохання пройщло біля вас.
    І, може, на серці теплішати буде,
    В душі озоветься забутий той вальс…

    Ви їх захистіть від ханжі і від хама,
    Які так брутально паплюжать життя.
    Нехай не торкнеться брудними руками
    Ніхто до святого цього почуття!

    Вони ж серед натовпу, ніби блаженні,
    Нікого й нічого не бачать удвох,
    І зовсім беззахисні ці навіжені…
    То ж, хай їх спасе і помилує Бог!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  15. Юлія Івченко - [ 2013.05.19 02:03 ]
    І боляче...
    і боляче і невтішно у грудях моїх бджолиних
    то серце моє стікає в строкату кардіограму
    о серце моє досвітнє підбита моя пташино
    між ніччю і Воскресінням між небом і корогвами

    йде шляхом Єрусалимським на першу на грішну прощу
    не знайде воно ні віри ні краплі на спраглі губи
    а ті копійки мізерні що вижебрало на площі
    то їжа його і голод надія його і згуба

    пади ж бо моє причинне на землю на землю голу
    прийми ж бо свій хрест холодний з хрещатих дощок соснових
    то мабуть цигани чорні тобі дарували голос
    то янголи мабуть білі у тебе забрали мову

    хай пащі течуть до тебе хай чорним течуть чорнилом
    хай довгі зимові ночі над полем твоїм голосять
    хай пам’ять твоя тріпоче в забутих племен на вилах
    і коси над частоколом хай світяться купоросом


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (14)


  16. Іван Редчиць - [ 2013.05.18 21:48 ]
    * * *
    Небесний Отче, добрий і ласкавий,
    Шукав Тебе я вік не для забави.
    Вже повне серце піснею хвали, –
    І небеса сурмлять про Божу славу!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  17. Леся Українка - [ 2013.05.18 21:13 ]
    Жіночий портрет
    Ти чесна жінка, ти не продаєш
    своєї вроди й пестощів за гроші,
    нещирих поцілунків не даєш
    за лакомство нещасне, за розкоші.

    Ти горда жінка, ти не увійшла
    в кубельце, звите дружніми руками,
    найтяжчу працю ти собі взяла,
    несеш мовчазно довгими роками.

    Ти добра жінка, слів терпких нема
    у тебе для таких, що «впали низько»,
    хоч злидні перетерпіла й сама,
    хоч і тобі була спокуса близька.

    Ти щира жінка. Тим своє чоло
    ти хилиш низько, про таких згадавши,
    що продаються; знаєш, як було
    їм гірко й солодко, в неволю впавши.

    Бо продалась і ти. Не за срібло
    і не за ласощі, не за дарунки,
    але за те пестливеє тепло,
    за любі речі та за поцілунки…

    Се ж голод серця гнав тебе за тим,
    у кого в очах діаманти ясні,
    чий сміх тобі здавався золотим,
    а кучері були, мов грона рясні.

    Не тіло ти, а душу продала,
    свій хист і розум віддала в неволю,
    у каторгу довічну завдала, –
    і гірко й солодко тобі до болю.

    27.11.1906


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (3)


  18. Леся Українка - [ 2013.05.18 21:28 ]
    Напровесні
    Не дивуйтесь, що квітом прекрасним
    Розцвілася дівчина несміла, –
    Так під промінням сонечка ясним
    Розцвітає первісточка біла.

    Не дивуйтесь, що думи глибокі
    Будять речі та сльози пекучі, –
    Так напровесні дзвінкі потоки
    Прудко, гучно збігають із кручі.

    Не дивуйтесь, що серце так рв’яно,
    Щиро прагне і волі, і діла, –
    Чули ви, як напровесні рано
    Жайворонкова пісня бриніла?..



    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  19. Анатолій Криловець - [ 2013.05.18 19:16 ]
    ***
    В благословеннім ОстрозІ,
    Як у безвихіднім острОзі,
    Ти на одній стоїш нозі
    За всі свої гріхи у Бозі…

    І чорт лукавий що не день
    Тобі хвалебно курить ладан.
    Ім’я йому – Карнегі Дейл –
    Доби новітньої бен-Ладен!

    І плине, наче вічність, мить.
    Довбися пальцем в носі, в пупі…
    Пора, шановний, зрозуміть,
    Що ти давно в глибокій дупі!

    З її не вирватись тенет!..
    Співай осанну, крий всіх матом…
    І Бог, як Шостром Еверет, –
    Безсилий актуалізатор.

    1998


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10) | "http://poezia.org/ua/id/17689/personnels"


  20. Леся Українка - [ 2013.05.18 18:45 ]
    ***
    Горить моє серце, його запалила
    Гаряча іскра палкого жалю.
    Чому ж я не плачу? Рясними сльозами
    Чому я страшного вогню не заллю?

    Душа моя плаче, душа моя рветься,
    Та сльози не ринуть потоком буйним,
    Мені до очей не доходять ті сльози,
    Бо сушить їх туга вогнем запальним.

    Хотіла б я вийти у чистеє поле,
    Припасти лицем до сирої землі
    І так заридати, щоб зорі почули,
    Щоб люди вжахнулись на сльози мої.


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  21. Нико Ширяев - [ 2013.05.18 15:08 ]
    Я - пони!
    Спешат беговые заправские кони,
    А я - неказистая пони в попоне,
    Катаю я маленьких не для престижа;
    Я, знаешь, я просто лошадка пониже.

    Завидные кони поскачут в погони,
    А здесь пятилетняя пани на пони
    На двадцать минут соберётся в дорогу.
    Я маленьких деток вожу понемногу.

    Скорее вставайте из тёплых постелек,
    Ведь даже мой день выходной - понидельник.
    Я - пони, я - пони, лошадка такая!
    Я вас понимаю, я вас покатаю!

    Кто любит по парку на пони кататься,
    Со мною вступает легко в понибратство.
    И не оступлюсь на игрушечном склоне я,
    Ведь в парке для пони - сплошная Япония!


    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  22. Леся Українка - [ 2013.05.18 13:00 ]
    Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти
    Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,
    Так міцно, щільно, і закрить од світа,
    Я не боюсь тобі життя одняти,
    Ти будеш, мов руїна, листом вкрита.

    Плющ їй дає життя, він обіймає,
    Боронить від негоди стіну голу,
    Але й руїна стало так тримає
    Товариша, аби не впав додолу.

    Їм добре так удвох, – як нам з тобою, –
    А прийде час розсипатись руїні, –
    Нехай вона плюща сховає під собою.
    Навіщо здався плющ у самотині?

    Хіба на те, аби валятись долі
    Пораненим, пошарпаним, без сили
    Чи з розпачу повитись на тополі
    І статися для неї гірш могили?

    [16.11.1900]


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  23. Богдан Манюк - [ 2013.05.18 12:34 ]
    Самотність
    Бодай відчути дихання гінця,
    віконний щем і вістку-акварель.
    Моє безлюддя не на манівцях,
    мій сьомий день – за тридев’ять земель.

    Старий міняйло не ладнає віз,
    нове ганчір'я вкрило небозвід.
    Ранковий дощ без посміху «на біс»
    і віщий сон у дар мені не плід...

    Я сам собі і тиша, і Еол:
    на струнах арфи – долі пастораль.
    Ще є котурни і від Бога роль,
    а глядачі… вже не мої, на жаль.

    2013



    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (27)


  24. Євгенка Чугуй - [ 2013.05.18 12:24 ]
    Недопалки снів
    Рожеві відбитки міста
    Лишаться у наших венах
    Вони відчайдушні химери
    Присвоєних нами гнізд.
    Шматочки комет розбитих
    Висять у нас над дверима
    І струшують нам на голову
    Космічні недопалки снів


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (6)


  25. Євгенка Чугуй - [ 2013.05.18 12:15 ]
    Віще
    Дорогою додому
    Діється диво
    Вразливо
    Відомо
    Кому і навіщо
    Віщі
    Вірші
    Наші
    Нащо
    Пропащі
    Ті
    Що не осліпли
    Випивши із криниці
    У нашому віці
    Іще притаманна
    Душі голизна
    Але новизна
    Лише зрідка…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  26. Володимир Сірий - [ 2013.05.18 11:53 ]
    Самота
    У маєстаті власного кута
    Глузує над братерством самота, -
    Вона ж не зраджує ніколи,
    І ні про що нікого не пита...

    18.05.13


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  27. Віктор Кучерук - [ 2013.05.18 10:36 ]
    Мене розсудливість так хватко...
    Мене розсудливість так хватко
    Весь час тримає у руці,
    Що я від самого початку
    Про те вже знаю, що в кінці.
    І, усвідомлюючи все це,
    Мені донині невтямки –
    Чому я слухаюся серце
    І забуваю про мізки?..
    01.05.13


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (11)


  28. Анна Волинська - [ 2013.05.18 08:57 ]
    Мiсячна ніч
    * * *

    Мiсячна ніч! В заколисані трави
    Падають стрімко розгублені зорі.
    Я відведу твої руки ласкаві:
    Щастя таке — більше схоже на горе.

    Голову схилиш мені на коліна,
    Стане так жаль твоє сиве волосся.
    Хто ж цьому винен? Кохану, єдину
    Тобі надто пізно зустрiть довелося.

    Ти помовчи... Хай розкаже мовчання,
    Як я потрібна, яка я жадана...
    В травах — зірок загасає зітхання...
    Щастя таке — мов оголена рана.

    Тiльки схиляюсь до губ твоїх тихо,
    Хочу цілунком весь біль розтопити.
    Ох моє рідне, закохане лихо,
    Як же, ну, як же тебе не любити!

    1984


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (8)


  29. Галина Михайлик - [ 2013.05.18 02:03 ]
    ***
    моє кохання - кришталеві сльози
    прозорі чисті - що там діаманти!
    моє кохання з домішкою смутку
    що заляга свинцем та без якої
    кохання і кришталь не мають сенсу
    мов шиба спальні
    замацана
    масними пальцями цікавих перехожих.
    її відмити треба сліз гарячих
    я ж не вмиватиму її ані одною
    а розіб’ю у найдрібніші друзки
    заграє хай у них веселка сонця!
    пройду по них беззахисна і боса
    і без вагань у літнє передгроззя…

    поч. 1990-тих рр.( ред. 2013)


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (36)


  30. Валентина Попелюшка - [ 2013.05.18 01:31 ]
    Мукачівський вальс


    Окрилено, натхненно, урочисто
    Під музику кохання і весни
    Танцює юність на долонях міста,
    І цілий світ їй бачиться тісним.

    Одна із найчарівніших мелодій:
    Кохання і весна – вони для вас!
    І дивляться Кирило і Мефодій
    На площу Миру, де панує вальс.

    ПРИСПІВ:
    Кружляють білі сукні, як на крилах,
    До неба кожна пташкою зліта.
    Здається, що Мефодія й Кирила
    На танець кличуть юності літа.

    Усе, як у житті, у тому танці:
    Вперед-назад, іде з-під ніг земля.
    Проснеться древнє місто завтра вранці –
    У ритмі вальсу знову закружля.

    Купають верби в Латориці віти,
    У травах чисті роси ранок п'є.
    Мелодією щастя оповите,
    Цвіти, кружляй, Мукачево моє!

    ПРИСПІВ:
    Кружляють білі сукні, як на крилах,
    До неба кожна пташкою зліта.
    Здається, що Мефодія й Кирила
    На танець кличуть молоді літа.


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 0 (5.54)
    Коментарі: (48)


  31. Костянтин Куліков - [ 2013.05.17 23:16 ]
    про шарик


    я сегодня маленький шарик
    я стальной, блестящий и робкий.
    и меня так крепко прижали
    к разным железячкам в коробке.

    я лежу и жду, что же дальше?
    топот ног и скрежет вагонов...
    я же должен двигаться, я же
    для подшипника уготован...

    но хлопок... я вольный, свобода!
    жуткий крик в тональностях разных...
    я летел, но мимо кого-то,
    кто был в сером, вдруг ставшим красным...

    помню боль. я врезался в мрамор,
    мой полет - быстрее не свистнуть!
    что там боль... я счастливо замер,
    пролетая над чьей-то жизнью...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  32. Тетяна Олещенко - [ 2013.05.17 22:28 ]
    Слово
    Все лишаю знову –
    ось воно, те слово,
    ось воно жадане,
    вже крилом черкнуло,
    душу стрепенуло,
    ждане-довгождане...
    Ой, яке ж зрадливе,
    мов ріка мінливе:
    обіч пролетіло!
    Десь у інші руки,
    десь на легші муки
    слово захотіло…
    2013


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (7)


  33. Роксолана Вірлан - [ 2013.05.17 18:46 ]
    Сила світанку
    Тобою орошений світ ожива й золотіє,
    тобою звучить розщебетана з дріму блакить
    і мутлі летять на оту благодайну затію,
    і перше проміння пливе крізь мережену віть.

    Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
    твоїми ключами розчахнуті обрії дня
    і сонце струмує у небо- із темної скрині -
    над горем...і збитим війною у друзки горням,

    над полем сперіщеним кулями, житом убитим
    і другом - полеглим вночі за світанок новий...
    і попри усе сходить сяйво над болем і літом -
    онімблює квітку велінням своїм горовим.

    Тобою, світанку, остання надія живіє,
    тобою буття зарубцьовує шрамлену плоть.
    Твоєю росою - з-під соняха теплої вії -
    скресається з ночі обранене тьмою живло.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Мирослав Артимович - [ 2013.05.17 17:44 ]
    Відлуння «Чарів ночі»
    Коли весною солов’ї
    І плачуть, і сміються —
    Їх трелі пристрасні, хмільні
    Для тебе, мила, ллються.

    Для тебе квітне зелен-сад,
    Шумлять гаї кленові,
    Кружля вишневий снігопад
    У вихорі любові.

    Для тебе — вранішня краса,
    Росою вмиті трави,
    І серпанкова чистота,
    І багряні заграви.

    Для тебе — усміх рідних віч
    І серця трепетання…
    Така коротка майська ніч -
    мелодія кохання.

    І невгасимі почуття
    В обійми ночі ллються…
    А солов’ї — до забуття -
    Не плачуть, а сміються!

    Травень 2003


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (34)


  35. Леся Українка - [ 2013.05.17 16:57 ]
    Забуті слова
    То вже давно було. Мені сім літ минало,
    а їй, либонь, минуло двадцять літ.
    Сиділи ми в садку, там саме зацвітало,
    і сипався з каштанів білий цвіт.

    Вона не бавила мене і не учила,
    я кидала і забавки, й книжки,
    щоб тільки з нею буть, вона уміла
    єдину забавку – плести вінки.

    Я подавала їй квітки, і листя, й трави
    і з рук її не зводила очей.
    Здавалося, вона плела не для забави,
    а щоб зробить оправу для речей.

    В її речах слова котились, наче хвилі,
    мов сльози по її замучених братах,
    в вінку, здавалось, блідли квіти білі,
    і в’янули слова журливі на устах.

    То знов зривалися слова палкі, ворожі,
    мов грізні вироки всім тим, що кров лили,
    в вінку палали кров’ю дикі рожі,
    слова, мов квіти ярії, цвіли.

    Шумів зелений лист, а голос той коханий
    про волю золоту співав мені, –
    в вінку мінився злотом ряст весняний,
    і золотим дощем лились пісні…

    То вже давно було. Давно пора минула
    таких червоних необачних слів;
    либонь, вона й сама про них забула –
    хто дбає про вінки, що замолоду плів?

    І я забула їх, не пригадаю й слова
    з тих наших довгих запальних розмов,
    а тільки барва їх, мелодія раптова
    тепер, як і тоді, мені бунтує кров.

    І та мелодія не може заніміти:
    не раз, як тільки лист од вітру зашумить
    чи блиснуть проти сонця ярі квіти,
    вона зненацька в думці забринить.

    Неначе хто її поставив на сторожі,
    щоб душу в кождий час будить від сна,
    щоб не заглухли в серці дикі рожі,
    поки нова не зацвіте весна.

    9.07.1900


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  36. Володимир Книр - [ 2013.05.17 16:48 ]
    Про те, ким є людина
    Людини зміст й людини вміст
    тотожні ("man ist, was man isst").
    Тож те, чим люди с*уть і с*уть,
    склада, виходить, їхню суть.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Олехо - [ 2013.05.17 16:44 ]
    Пародія на "Початок історії..."
    Усілись штори, наче птиці,
    і укривають нашу тінь,
    а ти приніс відро кислиці –
    сподобав тую дріботінь.

    Нема на світі ще нічого
    і світ під знаком запитань.
    Тулюся плоттю до живого,
    а ти мені: - Ану, устань.

    - Навіщо, люб? А ти: - Кислиці
    учора, мабуть, переїв,
    завЕлись в череві журиці
    і я до двору захотів.

    - А як же гріх, а як дорога
    у райський сад, де плід висить?
    Та чую лиш: - Побійся Бога.
    Початок, чуєш, як бурчить.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (27)


  38. Світлана Сторожівська - [ 2013.05.17 15:00 ]
    Позачасся


    Там, де сонце спиняє рух,
    Зачаїлась вчорашня казка.
    Спис натхнення в очах потух,
    Ставши місяцем не відразу.

    Тут немає місця пісням
    І брехливим словам ритора.
    Клен схилився, немов відтяв
    Хтось у нього правицю хвору.

    Волошковими стали сни,
    Недоречно змішавшись з небом.
    Сонце. Попіл. Катма весни.
    Власні крила не вірять в тебе.




    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  39. Юлія Івченко - [ 2013.05.17 15:58 ]
    Кармен
    дивися земля під ногами танцює це мій розлив
    це скло під ногами й роменова кров на травах
    червоні спідниці бунтують бо тиші гаркавій
    болить каяття що відлигою рве невагомий язик
    і дере мов гравій

    па-рам-па-па-пам-пам і злетів в зодіак арабеск
    і віяло травня до ніг бо не млява рибина на влові
    чужий золотий не вартий сліпого синця любові
    оголених ніг овіяних ловами лілій -оцей протест
    у колії зборень

    сплатила борги до краплини останніх кровин
    жагуча Кармен у якої ножі течуть замість вен
    вирує вогнем не фальшивим і мак у сліди кладе
    допоки зірвала зубами із гілки сліди теревень
    була ж як Одет

    допоки цей вигин плечей примушує замовчати
    хай очі стріляють як стріли блакитно-зелено
    ключі золоті не посміють їй сліз відмикати
    і мало ще хто розуміє звіздар її сліду початок
    а доля дукати


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (19)


  40. Світлана Костюк - [ 2013.05.17 14:15 ]
    не- героєві не- мого не- роману
    у долонях моїх безсонь для двох забагато місця
    у камері серця катастрофічно не вистачає кисню
    твій силует спалахує вогником у вологих зіницях
    а мрії ще намагаються у собі відшукати пісню
    а ти чоловік якого забути хочу й несила
    а я наївна жінка яка страждати тобою приречена
    а життя це шторми і ще раз шторми а не рожеві вітрила
    і врятуватися можна хіба що взаємними втечами
    ви поясніть популярно не- героєві не- мого не- роману
    що вдавати сліпого безглуздо і зрештою досить
    що я не стану для нього тінню тінню не стану
    і що любові не просять любові таки не просять
    що він потоне як спогад на денці порожнього серця
    а наше щастя на двох то як розчахнута бурями вишня
    що божевілля оце нарешті колись минеться
    і він спокійно зітхне і скаже про мене колишня
    не вистачає полум’я у перетлілих зіницях
    аби освітити цей відступ у існування на фоні неба
    ви передайте йому нехай мені більше не сниться
    і що шукати мене не треба шукати уже не треба

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (60)


  41. Світлана Костюк - [ 2013.05.17 14:52 ]
    Хом`ячок- дивачок (З циклу "Вірші для дітей")
    Розкажу вам по секрету:
    Хом`ячок жує газету.
    За щоку її складає,
    Певно, потім і читає.
    Треба буде ручку дати -
    Може, спробує писати.
    І портфелика. Авжеж…
    В щоки всього не запхнеш!
    …Отакий він дивачок,
    Мій маленький хом`ячок!

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (30)


  42. Олександр Христенко - [ 2013.05.17 13:13 ]
    Сергею Захаренко 60
    Ну вот, исчезла дрожь в руках –
    Кажись, успел:
    Тигибко снова «в дураках»
    И не у дел.
    Знать, не напрасно столько лет
    В надрыве жил,
    Дав астрономии обет,
    Ты ей служил.

    Глядят внимательно с небес,
    Как не спеша
    Несёшь размеренно свой крест –
    Поёт душа.
    Заветной пенсии рубеж
    Ты пересёк –
    Бананы с рябчиками ешь,
    Гуляй гусём.

    Курчавых опытных волос
    Блестит отлив.
    Рассвет встречаешь, свеж и бос,
    Лицо в пыли.
    Ещё крепка твоя стопа,
    Упряма прядь,
    А сколько соток ты вскопал –
    Не сосчитать.

    На третьем спутнике летишь
    Вокруг звезды
    И ловишь радиолучи
    На все лады.
    Помехи жёстко отсекать
    Настроен глаз...
    Мы не умеем без тебя,
    А ты – без нас.
    22.03.11г.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  43. Василь Шляхтич - [ 2013.05.17 13:25 ]
    ***
    і клав слова і пестив їх
    своїм надійним зором
    рядки стали чисті як сніг
    у наших рідних горах

    ставали більш і більш чіткі
    в рядках явились коми
    десь крапка впала а десь три
    суть промовляє громом

    а він ще раз і ще і ще
    чистить слова без звуків
    і наголос на них кладе
    щоб зрозуміли внуки

    може тепер збагнуть його
    свої в рідному краю
    яким весь час не все одно
    хто слово посилає
    17.05.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  44. Іван Гентош - [ 2013.05.17 12:19 ]
    пародія « Непідйомне... »



    Пародія

    Я не злюка, мегера чи стерва –
    Ти лякливий тепер, як сапер…
    Терпеливо чекаю перерви –
    Твій ЛГ ще в романі не вмер?

    Хочу спарингу творчої муки!
    Вся на нервах , а толку – зерó…
    - Не бери непідйомне у руки!
    Не лякайся – то я про перо…


    17.05.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (23)


  45. Марійченко Затія - [ 2013.05.17 12:06 ]
    Початок історії...
    Злетілись штори, ніби птиці,
    І залягла довкола тінь.
    А десь надворі вітер злиться -
    Звалити хоче наш "курінь".

    Ми ще самі на цілім світі,
    Іще попереду наш гріх,
    Ще райський плід висить на вітті -
    Початок всіх земних доріг.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (10)


  46. Дмитро Куренівець - [ 2013.05.17 11:17 ]
    Наші майдани
    На майданах гниють кістяки
    наших зраджених революцій.
    Легендарні їх проводирі –
    хто в холодній, а більше – в теплі.
    На цвяшку у вбиральні – листки
    декларацій та резолюцій.
    Хоч не згасли ще гасла старі –
    про свободу і рай на землі.

    Той калічний революцьонер –
    дух, що ледве тримається в тілі, –
    вже нікого нікуди не рве
    далі кухні й фейсбукових гнізд.
    А в протестів є акціонер,
    що виважує засоби й цілі.
    За флешмоби він платить лаве,
    замовляючи форму та зміст.

    Он гугнявить старий мегафон,
    що його заслинив закликальник
    біля склепу з лежалим шматтям…
    А бігме, ще чверть віку тому
    мітинговий буяв марафон,
    і просвітлював цей матюгальник
    сяйвом мріянь про краще буття,
    мов прожектор, совкову пітьму.

    Де ті юні обличчя бліді
    з дивовижним огнем у зіницях?
    Свічечками біліли стрічки
    в тріпотінні наметових крил…
    Вже невдовзі посунуть тоді
    інші лиця – продажні та ниці,
    передвиборні втнуть гопачки,
    на майданах здіймаючи пил.

    Нині ж – площа мертвотних примар
    крізь туман мерехтить у неоні,
    псевдомонументальний димар
    бронзопафосним димом димить;
    у шибках віддзеркалені, снять
    дивні люди, архангели, коні,
    і лише стугонить від проклять
    вбраний в сміття і в несмак граніт.

    Де моя Украї-їна-а? Луна
    згірклий розпач над обрієм носить.
    Люди скніють від марних розмов –
    і ні благословлянь, ні черкань.
    Все обсіли – й насіли сповна –
    зграї глиняноногих колосів.
    Значить, брате, – зіщулившись, знов
    на Апостола Правди чекай?!..

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  47. Іван Низовий - [ 2013.05.17 11:13 ]
    Про «старшобратство»
    Напівлюбов, напівненависть –
    Ворохобня і ворожня…

    Вже й непосвяченому навіть
    Відкрилась давнішня брехня
    Про дяківське євроазійство.
    Ми ж – європейці без братви
    І блату. А російське дійство
    Про царство – в нетрищах Москви
    Змордовилось. Ми – древні руси
    І росичі – трипільська кров
    Тисячолітня. Знати мусить
    Про це москвин, який ізнов
    Кричить про власне месіанство
    На полі дикої орди!

    Імперське ваше росіянство
    Ані туди, ані сюди
    Не притикається. Тож «брату»
    Своя брехня печінку злить
    Й пекуча жовч патріархату
    З очей азійських цибенить.

    Ви нагло нашу назву вкрали
    Разом з літописами. Ви
    Чужу межу переорали
    І прилучили до Москви
    Чужі народи-антиподи
    Й на всіх кайдани одягли,
    Отож братами, вряди-годи,
    Ви інородцям не були.

    У вас свого нема нічого –
    Лиш гидь малютинська і гнусь,
    Та ще доктрина: де прочовгав
    Російський лапоть – там і Русь!

    А вся історія – халтура
    Від булгара Карамзіна,
    А мова і література –
    Зі світового казана.

    І віра – не московський овоч,
    Культура – імпортний товар,
    Їх українець Прокопович
    Приніс вам, нехристям, у дар.

    Від Пушкіна, від ефіопа
    Вся ваша велич почалась,
    А там… відкрилася Європа
    Й по ваших весях понеслась.

    До речі, здирники московські,
    Творці халтур та авантюр
    З «братів» тверських, рязанських, псковських
    І новгородських по сім шкур
    Живцем здирали, щоб стояла
    Москва мокшанська на крові
    І всебожественно сіяла
    Без Бога в п’яній голові.

    Москва імперію творила
    По штибу дикої орди
    І трупами татар мостила
    Шляхи в башкирські городи.

    Кавказ всепідло воювала
    І підкоряла Бухару,
    Таймир під себе підминала,
    Алтай, Чукотку і Югру.

    Терпким труїла перегаром
    І Приамур’я, й Сахалін,
    Жарким хабаровським пожаром
    Все перетворювала в тлін.

    Мою квітучу Україну
    Закабалила на віки
    І предків мову солов’їну
    І в матюки, і в кізяки
    Втоптала нагло…

    Живіть, як люди, й не дрочіться,
    Мов ті скажені кобелі,
    І в нас, «молодшеньких», учіться,
    Як треба жити на землі!


    2009


    Рейтинги: Народний 6.75 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (26)


  48. Наталя Клименко - [ 2013.05.17 09:58 ]
    ***
    вийдеш, а дощ до грудей тобі тулиться,
    горнеться, наче дитина налякана,
    так і підете у парі по вулиці,
    тихо вітаючись з мальвами й маками.
    йтимете довго стежками й дорогами,
    через дерева й дахи напіввицвілі,
    ти і мале дощеня наполохане,
    доки не станете знов дощовицями...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  49. Інна Ковальчук - [ 2013.05.17 09:52 ]
    Межа
    Вродило жниво,
    і плодів доволі.
    Доволі маєш
    смутку і прозрінь.
    Лягли покірно
    під серпами долі
    обжинки днів
    на нивах поколінь.
    Торкнула врешті
    душу невсипущу
    одвічна правда
    житнього коржа,
    і те,
    любов'ю виплекане,
    суще,
    яке водночас пам'ять
    і межа.
    Якої ж треба
    пресвятої муки,
    роси якої
    на розкрилля трав,
    аби згадати
    життєдайні руки,
    що непрощенно мало цілував...




    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (19)


  50. Надія Таршин - [ 2013.05.17 08:08 ]
    Як же хороше з ріднею разом заспівати
    Підпирає пісня стелю,
    Дужо лине з хати...
    Як же хороше з ріднею
    Разом заспівати!

    Цю заспівував наш батько,
    Цю любила мати,
    А тепер давайте нашу
    Сморжівську співати.

    Підрівнялися і плечі,
    Рум”яніють лиця,
    Переливи дзвІнкі, чисті,
    Як вода з криниці.

    Дивина і для сусідів –
    Бо давно не чули –
    Озираються на вікна:
    -Нашу не забули.

    І у терцію, і в ноти –
    Кругом попадаєм,
    Беремо усі висоти,
    Рідня помагає.

    16.05 2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   873   874   875   876   877   878   879   880   881   ...   1847