ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Юрій Гундарів
2026.04.09 19:36
Ще кілька слів на розвиток теми, що викликала таке жваве обговорення. Протягом останніх трьох років я не можу отримати чітку відповідь на цілком конкретне запитання: чому тексти пана Сушка щодня займають 5-8 місць у «Вибраному», позбавляючи цього права

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано - принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбелета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:41 ]
    У відповідь
    Зникалось важко небу цього вечора… -
    Знайома тінь чекає у вікні.
    За скільки днів іще переплачено…
    За скільки ж то Щасть виходять «в нулі»?!
    І тонуть у небі, марнуючи «завтра»,
    Лишають «сьогодні» - на потім.
    А ти ж, без спочинку, шепочучи мантри,
    Збираєш секундні соті…
    І, навмисне, вийшовши не в ті двері,
    Проклинаєш – зірок вина…
    А пам’ятаєш, в той вечір, з вірою,
    Перед небом, як сповідь: «Коха…!»

    04.10.11 19.00


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  2. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:45 ]
    Пам’ятаєш?
    Повіяло із осені на Північ…
    Безнебі зорі бавились з вогнем.
    Шматочок Щастя Час мені позичив,
    Зігнувшися замерзлим ліхтарем.
    А де ж відплата за отой не холод? –
    Дев’яте небо обійма Земля…
    Північним вітром обізвався спогад,
    Приніс дощі з собою іздаля.


    03.10.11 23.09


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  3. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:15 ]
    Спалахи Щастя
    Море штормить. Не гучно. Безвітряно. Тихо.
    Одинокими хвилями б'ється об стелю неба.
    Боляче більше не буде!
    Сонце - на захід, як вирок...
    І знову до самого ранку - нерозгадана зоряна схема.
    Якщо розгадаю до осені - літо,
    А коли ні - то зима.

    Дощу не було. Лиш блискавки в небі квітнуть.

    І зрозумівши свою недоречність,
    Над морем подітись нікуди!

    ...то світити б якось, в півсили...
    Бо між вологим небом
    І морем, котре все ковтає сльози,
    Безкраї потоки світла

    Почувалися нічиїми...

    Немов, у непроданому акваріумі!..

    23.08.11 23.44


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  4. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:29 ]
    Скучила…
    Безнебий Київ проводжав дощем
    І вслід кричали гальма електричок.
    Ми поговорим на мільярди тем
    Тепер, як вперше. Заново незвично.
    Погода? В нас - теж крізь дощ видно сонце...
    Здійнявши пил, не бачимо часу.
    Немає як. Надіємось на потім...
    А далі - якщо крила понесуть...
    Дорога вмита. Знак у білій рамці:
    "За триста метрів поворот НА КРАЩЕ".
    Вже, значить, скоро. Зустрічай уранці!
    І від дощу сховай мене плащем!..

    09.09.11 18.16


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  5. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:50 ]
    Штормове попередження
    Від літа втекла. Від літа... І тільки.
    На галасливих вітрах загубилась Душа.
    А їй, безпорадній, ніхто не протягує руки...
    Ніхто, окрім суму - він не залишив.
    Повів на край світу, зігрітись...
    Відпоював гарячими спогадами
    Від безвиході перевиховать час.
    Інколи, цілував рани снами...
    Закутував т́епло у відстані,
    Хоч знав, що не допоможе -
    А лиш для того, аби не бачили ззовні,
    Хоч так адаптуєшся довше...
    Викарбував на передпліччі номер,
    Аби більш у негоду не втрапила...

    "Щастя!.. Щастя!..", - шепоче вітер...
    Але ж, я знову йому не повірила!..

    02.09.11 18.17


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  6. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:15 ]
    Дыши!. .
    Я молюсь за тебя! Не бойся!
    Очень искренно - нас услышат!
    Если двое и более просят,
    То дождутся ответа Свыше!
    Кому-то кто-то так много значит...
    И успокоить поможет Душу.
    Поверь, дорогая, что Бог не оставит!..
    Ты дыши лишь, родная, слышишь?!

    16.08.11 02.50


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  7. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:07 ]
    Остання
    За останню безсонну ніч ми з тобою не наговорились...
    Годинник шкрябав стрілками по стіні вперто.
    Ми таки подорослішали, змінились...
    Гасилося світло... Бо хотіло відверто...

    Душа пам'ятає дотики... До Душі.
    Кількість зірок і обпечених ними мрій лиш збільшилась...
    Я пам'ятаю!..
    Та той... на всю Душу шов
    Повертає мене до пам'яті, що
    На наступну безсоннну ніч
    ми з тобою більш не зустрінемось...

    15.08.11 23.39


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  8. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:27 ]
    Тому що немає відповіді…
    ...Коли рими не лізуть в голову,

    Годинник повільно рахує до ста...
    І засинає.
    Ламаю пальці
    Гучним хвилинам,
    Аби не грали
    Дощем самотнім
    По підвіконні.

    ...Коли безсонних ночей стає порівно,

    Я спалюю недописані всі листи...
    Мрії палають.
    І знов з абзацу
    Пишу годинами,
    Щоб не відклали
    Любов "на потім"
    Думки безсонні.

    ...Коли проти волі когось пригадую,

    Відчуваючи недостачу отого Щастя...
    Пам'ять німіє.
    І біль у серці
    Озветься ранами -
    Часом достатньо
    Для Щастя фото,
    Де на звороті:

    "...Коли зорі в житті бездонному

    Ще сяють про Щастя спогадами,
    Ми забуваємо,
    Що дано нам
    Лише краплю Часу,
    Але надія
    Цього не простить, -
    Нездійснених
    віщих снів!"

    06.07.11 22.20


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  9. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:03 ]
    Просто, зірки нагадують про нас…
    Холоне вечір, наче чашка чаю...
    Замріяно чекає зорепаду.
    А я теж чогось так чекаю...
    Чогось не вистачає...
    Лише згадую!

    Багато зір від віри з неба падало...
    Збуваючись найяскравішим спалахом.
    А я боюсь, аби когось не втратила!
    Когось занадто мало...
    Просто спогадом...

    15.08.11 21.25


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  10. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:45 ]
    Точка неповернення
    Абонент недосяжний, вибачте...
    Не телефонуйте йому пізніше...
    Розумію, що номер вивчено -
    Абонент недосяжний більше...

    Абонент не навчився звикати...
    Зрозумійте, що так потрібно...
    Життя за Щастя зробили платою.
    Вибачте, але набраний номер - хибний...

    У вас вичерпано ліміт підключень.
    До Душі... Ви занадто рідні!..
    Дуже важко ставати іншими...
    немає відповіді.
    Абонент вдав, що "зайнятий"...

    Супутник Щастя зійшов з орбіти.
    І за відсутності повторюваних моментів,
    Минулим притягується, немов магнітом...
    Минулим
    двох
    взаємосумуючих абонентів...

    08.08.11 23.21


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  11. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:06 ]
    Доля
    Часом, спокійно собі ідеш... І тут -
    спіткнешся об Долю...

    Забути? - Неможливо! Пам'ятати!
    Твій голос до Душі мене пропік.
    Які жорстокі часом в Долі жарти!..
    Все той само...Та чийсь чоловік...
    Я не вірю... Не вірю у Щастя!
    Та це релігія -
    Від неї не втекти...
    Не оглядаюся. Тікаю, щоб не впасти!
    В тобі зійшлися всі мої світи!

    11.08.11 22.17

    Ненароком, переламаєш всю Душу...
    І далі по життю "на трьох"... Тобто,
    лише з любов'ю...


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  12. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 17:27 ]
    Як завжди
    Зелений чай. Без цукру. Аби життя здавалось солодшим.

    Не подумати ні про що. Не спіткнутися ні об кого.
    З дев'ятої спроби вимкнути телефон, -
    Серце пручалось, та розум, усе ж, наполіг.
    Повертається час з доріг...
    І триста тисяч моментів по тому
    В житті було різне. От тільки спогади... Словом,

    Зелений чай. Як завжди. Аби життя здавалось солодшим.

    15.08.11 22.39


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  13. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 16:44 ]
    У серці
    Тоді серпами з неба місяць збирав зорі...
    А до середини дійшов і зупинився.
    Бо мчало Щастя. Наввипередки з болем,
    Котрий хоч і не встиг, та не спізнився!
    Зійшли з орбіт планети яблуневі
    І всесвіт саду заламав гілля.
    Метелик листя сумував за небом:
    "Тут цілі зграї не таких, як я!"
    А день мовчить і котить сонце колами,
    Неспішно, щоб дотриматись часу...
    Якби сказав хто... Чи сама, думками,
    Повірила б в реальні чудеса?!
    Невже прихильність має-таки Всесвіт?!
    Чи більш ніхто от так от не бажав?!

    Ти відтепер і вже навіки - поряд...
    Після дзвінка...
    Над прірвою Душа...

    15.08.11 23.13


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  14. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 16:25 ]
    Дощ
    Дорога, небо і степи... Степи...
    Десь там стовби, он, прокололи хмару,
    А звідти бризнув дощ. І літо ледь терпить,
    Щоб біль не показать і не закрити зорі.
    Лиш крик німий відпустить із гормами...
    Чи сміх тут за пов'язку підійде?
    Та все морями... Все морями марить,
    Немовби хтось їх в нього відбере!
    І небо болить. Страшенно болюче небо,
    Сколоте списами телефонних дзвінків
    За номером, котрий давно уже стерли...
    І розум за Ним вже не млів.
    А справа вся в тім, що літу болить не вперше...
    Цікаво, для чого у літа пам'ять?
    Невже, щоб йому то боліло ще гірше,
    Що зірки не навчились забуть..?
    І кожного літа нагадують про це небу,
    Яке і так лиє дощ із ран.
    Обіцяють двадцять четверту спробу,
    Щоб виравтися...
    Хоч би й пораненою!
    Розділити море на міліграми,
    Прийняти настоянку зоряну...
    Щоб зуміть... Хоч промовчати - прямо!
    Про зоряний дощ. На протязі трьох хвилин.

    27.07.11 23.48


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  15. Аліна Шевчук - [ 2012.08.11 16:53 ]
    Чорний сон віків…

    ... На Байкову гору, як на Голгофу...
    Орфографічний словник замість хреста.
    Гордо піднята голова, рідний обличчя профіль...
    Гірше, ніж страта, бо без підстав!
    Хтось до юрби: "Да развє імєєт значєніє?!"
    Підсудна закам'яніла - у неї немає слів.
    Кінець серпня - дерева покрились інеєм.
    Земля не вродила - кожен атом в неї болів!
    Поруч із Лесею. Українкою.
    Виріс пам'ятник в повен ріст
    Тієї підсудної... Вона ж була жінкою(!),
    А їй, як за злочин, вручили найгіршу з страт:
    Довічну. Без права останнього слова.
    Встановили на постамент низький.
    Ще й табличка, меморіальна: "Мова.
    Дати життя: споконвіку - до вчора"
    Дописано:"Українська".
    Добре слово згадали подумки...
    Дорогу повстелювали чорнобривцями.
    "Ще не вмерла", - співають. А чи жива-таки?!
    Небо впало дощами і всохло криницями...

    Знов наснився кошмар. Мабуть, менше треба новин дивитися...
    Чую, криниця скрипить. Дівчата співають весільних пісень.
    Я живу ще, бо бачу сни УКРАЇНСЬКОЮ!
    Проте,
    Не доведи до правди, Господи, такий сон!!!

    31.07.12 01.07


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  16. Іван Редчиць - [ 2012.08.11 15:16 ]
    РУБАЇ

    * * *
    Як довго, безнастанно, поодинці
    Плекав Париж французів – не чужинців.
    Колись і в нас хтось пальцем ворухне,
    І створить Київ щирих українців.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  17. Василь Бур'ян - [ 2012.08.11 14:46 ]
    Останній герой
    Останнім бути - не біда,
    Якщо ти став у чергу крайнім,
    Аби рука була тверда
    У вирішальному змаганні
    Не гріх підвестися з колін
    І не тужити за рекордом,
    Коли життя суворий плин
    Заюшить душу аперкотом.
    Героям, звісно, до лиця
    Завжди були синці та гулі
    І біль в загоєних рубцях,
    Як знак про подвиги минулі.
    Парфумів ніжний аромат,
    Костюми, щойно після праски,
    В руках гарячий автомат -
    Такі не відають фіаско
    Та не чекаю я добра
    Від рафінованих героїв.
    Суворі будні - це та гра,
    Що спекулює на здоров'ї.
    Надія в серці ще горить
    І вірі місця не забракло,
    Що хтось зуміє повторить
    Дванадцять подвигів Геракла!
    Робота буде не з легких...
    Чекають Авгієві стайні
    На мужніх, сильних, молодих.
    Чи ж прийде він, герой останній?


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  18. Іван Редчиць - [ 2012.08.11 11:23 ]
    РУБАЇ

    * * *
    Глибінь мовчання чиста, наче вічність,
    І ллється в душу світла таємничість.
    Як тихо нині зупинився час!
    ПОЕЗІЯ… Іде її величність…


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  19. Віктор Кучерук - [ 2012.08.11 11:51 ]
    Загадка

    Стигне далеч імлиста
    В мерехтінні зірок.
    Впала тиша на пристань,
    Ледве змовкнув гудок.
    Віддаляється катер,
    Наче тінь на воді, -
    Я знайшов чи утратив,
    Повний болю й надій?..
    Вдячний долі примхливій
    Я за радість і сум,
    Що в душі норовливій
    Вічним скарбом несу.
    Несподівані втіхи
    Умовлянь й обіцянь, -
    Обриваються спіхом
    Непідробних страждань.
    Розлучилися двоє
    Соромливо, без слів.
    Лиш комиш над водою
    Нам про щось шепотів.
    Віддаляється катер,
    Наче тінь на воді, -
    Я знайшов чи утратив,
    Повний болю й надій?..

    05.08.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  20. Олександра Ілона - [ 2012.08.11 10:01 ]
    Віримо в своє щастя
    ...Шануймося в силі кохання.
    Любов міцніше тримаймо.
    Літа відлітають у далі безкраї.
    Межі мрій нема для прочуття...
    ***
    Віршами даруєш мені
    Найчарівніші квіти —
    Ніжності добрі слова.
    Головне — віримо в своє щастя...
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Оксана Маїк - [ 2012.08.11 01:01 ]
    * * *
    В Йоганнесбурзі випав сніг.
    Чи ж на душі й тобі сніжить
    Коли, вертаючи з доріг,
    Не зупиняєшся й на мить?

    Збігає час. Немов пісок,
    Пустельнику, спини мій сум:
    Зроби і ти настрічу крок,
    Доки не випив кров самум...


    08.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (5)


  22. Оксана Суховій - [ 2012.08.10 23:29 ]
    Русалії
    Ми любим цей берег. Він затишний і немалий.
    Та що там земля, коли власного тіла – аж надто…
    Пісок тобі – теплий, сорочка тобі – мішкувата,
    а білі хмарини – як ситі хазяйські воли.

    Тут руки чиїсь. Тут нечисті зітхання. Вночі
    чийсь голос виходить і дзвінко вдаряє у глеки…
    Тремтять запинала. Павітер тікає в смереки,
    коли з-понад кручі стара берегиня ячить.

    І покритки сиві кладуть їй до ніг немовлят –
    ворушаться коси, ворушаться душі леправі:
    то мати співає та співами берег кривавить.
    …А пальці – на грудях, бо пальці у матері сплять…

    Чоло її хмарне. Солодкі її імена
    припали вустами до теплої пазухи мови.
    Тримає побожно над нею опони боброві
    розпатлана бранка – упіймана в сіті весна.

    Хто чув оту матір – нічого не вчує повік.
    Хто бачив ту матір – тому вже на світі не жити.
    Колись тут проходив із кіньми якийсь чоловік.
    Далеко не втік – ми його наздогнали у житі…

    Ми любим цей берег. Це наш упосліджений світ.
    Нам добре тут жити. Не в’язні ми тут, не вигнанці.
    У воду втікаємо раз на три тисячі літ,
    коли в берегині на грудях ворушаться пальці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (14)


  23. Любов Бенедишин - [ 2012.08.10 21:59 ]
    Первозданне
    …де древність
    задивилася на гори,
    а привиди дерев –
    як міфи давні,
    цілує вітерець
    флояру флори
    і фауна
    гойдає в люльці
    фавна…

    10.08.2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  24. Леся Геник - [ 2012.08.10 20:21 ]
    ***
    Загойдую тебе, лиха́ годино,
    Щоб спала добре - як у тиху ніч,
    Щоб не торкала подиху полинно,
    Не лізла темним розпачем до віч...

    Вплітаю колискову молитовну
    В косу своїх сандалових надій,
    Щоб світ душі зазнав тебе лиш сонну
    Коли збунтує не бджолиний рій...

    Коли, мов хижа птаха, пронесеться
    Здуріла доля гучно по дахах -
    Щоб не стриножила ти мого серця
    На вік тоді, годинонько лиха́!
    (10.08.12)



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.62)
    Коментарі: (18)


  25. Мамонт Кріптонич - [ 2012.08.10 19:53 ]
    З під ковдрі
    У кожнім дні,
    немов у вигнанні,
    поранений, але, напевне, вільний,
    він обирав режим постільний, тихий, мрійний...
    Настільна лампа ховала половинні тіні
    у білого паперу полотні. Напевно,
    він там бажав писати ноти рівні,
    нариси чарівних звуків, або навіть більше -
    голос мертвих півнів, що пянів
    від блиску струнних, прописаних в акордах, днів.
    Чи він хотів зробити із паперу полотно,
    де б, в маслі, морське дно зливалось модно
    з акварелями безодні у очах у панни..Монни...
    Сотні варіантів зберігав в собі папір, сотні полонів,
    сотнями снів він володів. Та марно.
    Бо хлопець, що, поранений, але напевне вільний
    убив талант в собі, став геть бездарним.
    Скарб згубив він і забув дивитись в хмари,
    приземлів...занапастив примару,
    котра тримала каламара міцно.
    Він став дійсним. Упустив перо залізне.
    Запізно вже писати вірш цей! Пізно!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Татьяна Квашенко - [ 2012.08.10 19:01 ]
    СИНУ. Переклад
    Майже із небуття,
    із чогось неземного,
    Що спалахує вмить на дотичній сердець,
    Появився мій бог...
    ...так блискуче і знову —
    Дивовижна звичайність - дитина.
    Вінець
    Всім чеканням.
    До відчаю щастя!
    Ти звідки,
    Наростаючий біль від утрат майбуття?
    ...Відступив.
    Тільки світ - дива дивного свідок —
    Не помітив його. І торкнулась лиця

    Напівсонячна тінь. Та невидимих зморшок
    Розметалася сіть — страх розставив пости.
    ...Що ж — хлопчисько...
    Чи шлях обереш ти порожній,
    Або, всупереч труднощам - шлях до мети?

    "Мій любимий".
    Тут значення слів невимовні,
    Наче кіт під рукою, прогнулись у мить.
    Ти — перебіг життя. Cенс його всезмістовний.
    Ти належиш усім. І — що дивно — ти мій.

    Ти — надія. Але й осередком є страху.
    Страх утрати — нове відчуття ти моє.
    За нестриманість щастя розплата. І плаха,
    Де катують за вічність. Знаходжу себе

    В першій спільності рис. Ти — шедевр, а я -начерк.
    Тобто — поки ще начерк. Затисши кільце,
    Ти смієшся — як просто все, просто неначе -
    Ти смієшся — і я опускаю лице...

    Щоб не бачити - тільки щоб слухати серцем
    Твій ледь чутний, але безупинний розгін,
    Твій наївний, і наче відпущений зверху
    Приголомшливо щирий, казковий сміх-дзвін.

    Моє з норовом щастя, найлегша ти ноша.
    Світ по швах розійшовся, тебе як вмістив.
    Нескінченно далекий — й...
    близький ти до дрожі.
    Мить в шматки попід натиском щастя розбив,

    Ти щасливий такий, віриш в смілості змогу,
    бо раніше не падав.
    Розсунь рубежі!
    Кожна мить — обіцяє тобі перемогу
    Над усесвітом, вільним від правди і лжі.

    Поки ти не стоїш на межі в центрі серця -
    гострій грані любові, що добра у злі.
    Поки ти — квінтесенція всіх квінтесенцій —
    З нерозталою вічністю в чистій крові...

    2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  27. володимир хмельницький - [ 2012.08.10 17:03 ]
    Анi квiтки, нi опенька
    Анi квiтки, нi опенька,
    нi людини в хатi,
    потруiли землю-неньку
    москалi проклятi


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Костянтин Мордатенко - [ 2012.08.10 17:38 ]
    Ура!
    Як засипане у мокрі чоботи зерно,
    мíзки сушить безгрошів’я … Щонайпе́рше
    світ здобути маю! Кутерно́га
    доля шкандибає… «Старобе́шеве», –

    ось пароль, щоб в Україну увійти…
    Просапне́ рільни́цтво, щоб ти стя́милось!
    Зміни наближаються – дуйни́й
    вітер дме… Поклав у берестянку

    паску, крашанки́ – йдемо́ у степ…
    з радіо луна тюремна му́зина…
    Нап’ємо́сь до напівсмерті – тре’
    якось нам звикать, що ми вже ру́скіє…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (3)


  29. Володимир Сірий - [ 2012.08.10 15:32 ]
    Пісня
    На ниві думок золотіють слова,
    У горсточки віршів їх жне голова,
    На жорна снаги осипає зерно
    І серця мелодія лине жива!

    10.08.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  30. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2012.08.10 14:14 ]
    Капітан Арктика*
    А ти у мене такий гарний-гарний,
    Немов зійшов з морського судна – лайнеру,
    Аеропляну міжконтинентального,
    Спокійний, мудрий, капітане Арктико.

    Сорочка білосніжна, мов у янгола,
    А комір ідеально напрасований,
    Мовчиш, і не буваєш марнословним ти…
    Я поруч, і від радощів засяяла.

    А ти у мене особливо світлий,
    Як згадую, сама свічусь, мов лампочка,
    Уважний, і мене, немов магнітом,
    Притягуєш, пірнаю в море радощів.

    Ти незвичайний, капітане Арктико,
    Даруєш зиму, і даруєш літо,
    Не варто поміж нами ставить крапочку.
    Для тебе - я, а ти для мене - світ весь.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (10)


  31. Олександра Ілона - [ 2012.08.10 13:45 ]
    Любові вогонь
    В рої галактики палає зіронька,
    Вона для тебе одна — Єдина...
    Любиш коси її, світлосонячні,
    Як поцілунки, жарозапашні...
    ***
    Літа довгії-довгії
    Люблю, люблю тебе.
    Я в тобі,
    Кохай, кохай мене!
    ***
    Всесвіт дзвенить, телефонує тобі:
    «Серця дарую квіти вічності —
    Міжгалактичні троянди, вони макові,
    Це для тебе Любові вогонь — Безкінечної!
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Мирослав Артимович - [ 2012.08.10 12:43 ]
    ІВАНОВІ ГЕНТОШУ
    Іще серпнево нас голубить літо,
    В покоси улягаються жита.
    А для Івана – радість живота*:
    На творчій ниві він розлігся сито.
    Ой, скільки мозолистих звивин мозку
    В пародії укладено свої.
    І це ж не просто – бити баглаї, -
    Горіти треба, щоб добитись лоску!
    Ет, що там говорити, то є праця -
    Не одного́ натовчено синця…
    Та, може, вже тепер йому воздасться?
    О, де ти, славо? Волею Творця
    Шепни на вухо нашим папараці:
    «Узріть! - талант Івана-молодця!»

    10.08.2012

    -------------
    *- життя


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (21)


  33. Валерій Хмельницький - [ 2012.08.10 10:09 ]
    Диптих про час
    1.

    Хотів би я пожити поза часом,
    Годинників позбутися наза́вжди,
    Придбати байк - і кулею по трасі
    Кудись у світ - шукати в світі правди.

    Та де та правда? Не було - й не буде,
    Дарма шукати те, що не знайдеться -
    Летять повз мене стрілами секунди,
    Влучаючи точнісінько у серце.

    2.

    Летять повз мене стрілами секунди,
    Мене хвилює те, що десь було
    Колись, чи зараз є, чи буде -
    І зморшками вкривається чоло.

    Над ким часи не владні - ті і мудрі,
    Це істина, бо так сказав поет -
    Стікає час краплинами в клепсидрі
    І з ним я розмовляю - tête à tête.


    10.02.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13)


  34. Василь Бур'ян - [ 2012.08.10 09:20 ]
    Сповідь грішника
    Злої втоми пута олов'яні
    Сплутують думок важку ходу.
    Несучи ті думи окаянні,
    Я, життям стриножений, іду.
    І не буде тій ході спочинку
    В обширах сердечних володінь.
    Зникне десь за відблисками вчинку
    Мрій амбітних ефемерна тінь.
    Я несу всенепрощенну ношу
    Скоєних неправедно діянь.
    Скільки літ змарновано хороших,
    Скільки сліз у чаші покаянь!
    Через душу мощено дорогу
    Валунами вистражданих слів.
    Я по ній дійду-таки до Бога
    І не стану зайвим на землі.
    Та допоки зродиться в потугах
    Памолодь прийдешньої доби,
    Йти мені в неславі і наругах
    Полем пересудів і ганьби...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (16)


  35. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.08.10 02:13 ]
    * * *
    Я хочу тебе сховати,
    У тайну давнього міста…
    Де я королева-мати,
    Опіка сину не тисне…

    Дам тиху йому пораду,
    Бо я ж таки царівніша.
    Він, чоло схиливши, слуха,
    Матуся не схоче гірше…

    Я буду ходити замком,
    Тихенько сидітиму в кріслі,
    Дзеркальні раптові уламки
    Зі скелі кидатиму, звісно…

    Я хочу тебе сховати
    В чарівність далекого міста…
    Чому королева-мати
    Тебе не слухалась, грізний?..

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  36. Марія Берберфіш - [ 2012.08.09 23:59 ]
    Зриваєш, немов черешні...
    Зриваєш, немов черешні,
    моїх сновидінь години.
    В руках твоїх, нетамтешня,
    шукаю чогось невпинно...
    Обіймами в позачассі
    стискаєш до сліз солодких...
    Щасливі ми чи нещасні?
    Нам дане ж - таке коротке...
    А літо ще зігріває
    життя заземлені наші.
    В черешневім гаю,
    у сонячній чаші...

    (2012 р.)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  37. Олег Ткаченко - [ 2012.08.09 23:45 ]
    ОДИН

    Я ОДИН,
    як у степу сизий дим.
    Я НІХТО, -
    Іду чумацьким шляхом
    Крізь віки.
    Лиш спалахи зірок-болідів
    віщують славну вдачу.

    Навколо мене безліч друзів
    Готових у воду холодно-гарячу
    Заради руху.
    Але один я – срібний Пан НІХТО,
    Оселедець закрутив за вухо.

    Мої думки розганяючись швидко,
    як атому ділення незбагненні риски -
    - Білі Птиці - сповіщають Світ Гарячий –
    про халепу невідомих зисків.

    Сонце Даж-боже
    підніматися з-за синіх гір
    знаходить змогу, топити лід недоторканої
    – чорної тривоги.
    І Ми без сумніву приймемо скупі дари,
    Всевидячого Ока.

    А Бог каже: «Доля неодмінно все владнає
    Відведе лихо, наверне нових друзів,
    Негоду подолає»,
    Всіх, без розбору – «ПОСТАВИТЬ на МІСЦЕ».

    І Я іду своєю дорогою,
    Через натовп, глум та сліпоту,
    З цією, полохливою тривогою,
    З важливою як всесвіт насторогою
    І болять зіниці,
    і крає серце вічне незбагненне.
    - Я ОДИН.
    - Я НІХТО.

    Я.Мамай.24.06.12р


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (2)


  38. Галина Фітель - [ 2012.08.09 22:37 ]
    знаєш чому літо сухе
    знаєш а літо таке сухе
    віщих два роки поспіль
    крила обірвані бідній психе
    місяць не бачить небо глухе
    висохла зранку постіль

    вічності ми не скидали з чола
    крапель в сузір’я Ліри
    від Геркулеса до Лебедя йшла
    рими пощезли згорівши дотла
    силаботонічним верлібром

    знаєш а літо таке палке
    вмерли у хмарі грози
    сонце в зеніті немов у піке
    віршу скінчилось слово летке
    далі вже просто проза

    знаєш чому літо таке гаряче
    я за тобою більше не плАчу
    я взагалі не плАчу
    я плачУ спеці
    податок на додану радість
    з украденого щастя
    літо не напивається
    ні моїх сліз твоїх слів
    ні моїх слів твоїх пліз
    ні вогню наших сердець
    осінь нап"ється моєї крові
    і витече у світ дощами

    09.08.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  39. Олег Ткаченко - [ 2012.08.09 22:07 ]
    Не пізно


    Сьогодні занадто пізно
    Сподіватись на Бога.
    Бо МИ втратили темп поступу,
    Славний Дух перемоги.
    Взята за горло Слава,
    вузькою стала дорога.
    Мінлива наша Вікторія,
    Як та шльондра
    Дрижить у кущах,
    Як мале
    й бідолашне дитя – небога.

    Впала у прострацію
    – Українська Нація.

    Сьогодні не час
    Гукати на допомогу
    Всесильного, Мудрого,
    Всюдисущого Бога.
    Сьогодні кожен із нас
    Має всі настороги
    І всі важелі впливу,
    тому зобов’язаний
    збиратись в дорогу.
    З Холодного яру
    відчувши Дух Перемоги -
    подолати Гідру,
    Потвору -Тривогу.

    Вивести із прострації
    – Українську Націю.

    Підступ, обман,
    зло з прокляттям,
    бандитську-окупаційну владу,
    знищити швидко, як шкідливих
    мерзенних гадів.
    Немає часу на помилку,
    вчепитися зубами
    ворогу в горло,
    маємо миттєво і радо.

    Для перемоги
    Української СЛАВИ,
    Святої нашої рідної МАМИ,
    За для Слави героїв,
    Швидко спішимо,
    прискоримо
    крок наш залізний,
    Співзвучний
    тисячам кроків залізних.
    Слава, Слава, Слава!!!

    Вийшли з прострації.
    Сяє у віках
    – Українська Нація.


    І тоді, після всього,
    згадаємо Бога –
    і дамо йому,
    правити знову в мирі,
    Вже не малими і куцими дітьми,
    а Героями Славними,
    які правдою підбиті й щирі.

    ЯМамай.30.05.12р


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (4)


  40. Віктор Кучерук - [ 2012.08.09 22:45 ]
    Пародисту

    І. Г…
    Нелегко, певно, бути пародистом
    І зустрічатись до лиця лицем
    Тобі, Іване, з творчим товариством
    Не десь на сайтах, а в житті, живцем?
    Бо може хтось ображено зронити
    Не сльози страху, а відвагу слів,
    І доведеться слухати досита
    Тоді все те, що чути не хотів.
    На жаль, не всі уміємо й готові
    Полову відрізняти від зерна –
    Здається очевидне загадковим
    І сумом віддає сміховина.
    Та марна річ в яскравій позолоті
    Твоїх книжок шукати нам іржу
    На лицьовому боці чи звороті,
    Як і в житті од тебе поблизу.
    Бентежно – соромливий, як годиться,
    Бо до лукавства й хитрощів не звик, –
    Розповідаєш наші небилиці
    І не відводиш погляд свій убік…
    09.08.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  41. Марія Дем'янюк - [ 2012.08.09 19:21 ]
    ***
    Сонце – ромашка. Пелюсткові хмари.
    Ніжно пелюстки осіли на трави.
    Листя любистку в блискучих краплинах:
    Бігало сяйво в квітучих долинах.
    Сонце подалося морем до мрії:
    Човни – пелюстки біліли на хвилі.
    Сонце торкнулося серця легенько,
    Умить запалало коханням серденько


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  42. Олена Багрянцева - [ 2012.08.09 18:22 ]
    Не стискати між пальцями простір...
    Не стискати між пальцями простір.
    Хай горить горизонт і бруківка.
    Вишиванку продати попросять
    Українку.

    Я у черзі за щастям дев’ята.
    Не збивати людей з пантелику.
    Ця країна безкрайньо багата
    І велика.

    Навіть всі благородні чесноти
    Тимчасові. Підведено риску.
    Впало сонце з широкого гроту
    В повну миску.
    6.08.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (10)


  43. Василь Світлий - [ 2012.08.09 17:26 ]
    Падіння…
    Я бачив падіння зір…
    Але, щоб ціле сузір’я …
    Налиймо вина на двох…
    Не пиймо…
    Не до похмілля…





    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (19)


  44. Іван Редчиць - [ 2012.08.09 16:12 ]
    РУБАЇ

    * * *
    О совісте, найкращий ти суддя,
    До тебе я приходжу загодя.
    Скажи, чи справді судиш ти так само –
    І президента, й кожного вождя?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  45. Софія Кримовська - [ 2012.08.09 16:11 ]
    ***
    Ці погляди вічні, як небо над сивим лісом,
    коли на зорі роса, як мільйони сонць.
    Ці очі – чудна таїна. Як у цьому місті
    така народилась? Тут електорат і соц-
    забези, як змісти народжень дітей. Халява,
    медова до часу. А час – без’язикий кат…
    Сусіди казали, що мама – пропаща лярва.
    А в тебе он очі, як небо. Говориш як –
    мов сиплеш насіння, мов пісню лунку заводиш.
    У тебе не серце, а сотня в одній сердець!

    … Чумазе дівчисько тягло із криниці воду,
    А з хати до неї: «Бігом, бо тобі кінець!»


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14)


  46. Олеся Овчар - [ 2012.08.09 14:11 ]
    Заблукала комашинка
    Комашинка-мурашинка
    Заблукала у траві
    І шукала шлях додому
    Не годину і не дві.

    Від мурашника далеко
    Мимоволі забрела
    І тепер зітхає гірко,
    А довкіль - чужа трава.

    - Не журися, бідолашко!
    Я на поміч поспішу.
    Бачу он твою хатинку
    Між кульбаб і споришу.

    Ти мене, мале, не бійся!
    Комашатко, не тремти,
    А залазь на цю стеблинку -
    Скоро вдома будеш ти.

    Незабаром я доправив
    Мурашинку до рідні
    І цей день всміхнувся тепло
    Комашині і мені.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (24)


  47. Оксана Суховій - [ 2012.08.09 13:28 ]
    Цигани
    Ось бубон той, ось той горіх,
    що за ніч виріс коло шатер,
    і ніч бреде – стара, як мати,
    з важкими відрами гори.

    За нею духи, мов коти,
    за нею і вітри, і ватри,
    тим чотирьом, що йдуть на страту,
    вона не в силі помогти.

    Бо вже найменший змок і змовк,
    іде, не бачить і не вірить,
    що сніг на нього ікла шкірить
    та завиває, наче вовк.

    Його тремтіння молоде,
    його душа – тонка, як липа,
    під лезом гілочкою схлипне
    і тихо на сніги впаде.

    Піду, як розійдеться дим,
    піду, лиха і вирлоока,
    над ним труситися, допоки
    уся не витрушусь над ним.

    Й зостанусь там, у вишині,
    аж поки з нетрищ розсохатих
    на мене вийде чорна мати
    і кине відрами об сніг.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (17)


  48. Тетяна Ріхтер - [ 2012.08.09 13:10 ]
    … я тебе не благаю…
    Я тебе не чекаю сьогодні у себе у гОстях
    Не малюю яскраві ніким не прочитані знімки
    Я з тобою не граю ні в карти, ні навіть у кості
    Бо з руками у мене проблема, немовби в каліки

    Я все мрію тебе пригорнути до себе безбожно
    І заглянути в очі, немовби німе цуценя
    Від твоєї байдужості зовсім мені не тривожно
    Бо розгорнуті руки шукають тебе навмання

    Я тебе не благаю шукати мене серед інших
    Пробиратись до мене крізь стіни, чи може крізь терни,
    Відчайдушно мені призначати усі твої вІрші…

    … я тебе не благаю… та хочу все ж цьОго нестерпно…


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  49. Любов Долик - [ 2012.08.09 11:31 ]
    Істина
    Та вдар своїм лихом об землю!
    Поможе - в роботу вдаритись?
    А зустріч – вчорашнє марево?
    Даремно, ти ж знаєш – даремно!!!

    Коли перейшла світами,
    і снами незнаними танеш,
    нікому яких не повідаєш,
    то лихом – отак – об землю!

    бо істина
    древня
    незвідана
    засяяла вже
    над нами...


    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (15)


  50. Любов Долик - [ 2012.08.09 10:36 ]
    Чорниці
    Так матриця уяви, мов господар,
    породжує і погляди, і сміх,
    і той, вчорашній, як чорниця, гріх...
    А ягоди – в полумиску сьогодні...

    І ти береш до кави смакоту,
    у цукрі спогадів, по ложечці, неквапно,
    бо їх – нема, а кава – ось, отут,
    гіркого щастя вистраждана крапля.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14)



  51. Сторінки: 1   ...   954   955   956   957   958   959   960   961   962   ...   1815