ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —

Костянтин Ватульов
2026.04.05 10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.

Вони несподівано різні: спочатку

Віктор Кучерук
2026.04.05 07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.

Артур Курдіновський
2026.04.05 02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!

У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...

Микола Дудар
2026.04.04 20:30
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Холодний - [ 2012.07.02 15:31 ]
    РОЗМОВА 3 САМИМ СОБОЮ

    Якщо мої зуби, пророками вибиті,
    становлять фундамент для дачі дантисту,
    якщо я до себе нашіптую, нібито
    удруге з'явлюсь поколінь через двісті,
    якщо кошеня кругозору відвертого
    втікає від зграї досвідчених псів,
    якщо на майдані розстрілюють мертвого,
    щоб він до живих у тролейбус не сів, -
    то щастям були б нам ці речі негожі,
    як щастям є сифіліс хворим на рак,
    не спритні якби щастєтворці захожі,
    оті "ощасливлюють" так нас і сяк...
    Твої їм, Вкраїно, не снилися сльози -
    вугілля, пшениця і масло їм снилося.
    Вони підібрали тебе при дорозі,
    а ми, як і завше, на торг запізнилися...
    Вони тобі Марксом зав'язують очі,
    щоб вічно за їхнюю руку трималася.
    А ти їм співаєш пісень до півночі,
    а ти їх питаєш, чи смачно їм спалося.
    Ти знаєш, ще трохи - й хіба лиш для пензлів
    тебе лиш згадають, як дівку Мілоську.
    До рук твоїх жовтих, крізь тисячу цензорів,
    крокує відро мого синього мозку.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  2. Алла Грабинська - [ 2012.07.02 14:17 ]
    ПЕРЕКЛАД : ОСИП МАНДЕЛЬШТАМ из сборника «КАМЕНЬ»
    ***
    Прислухався до вітру парус,
    Застиглий погляд спорожнів.
    І тишу розсіває галас -
    Нічних птахів тужливий спів.

    Я бідний,наче вся природа,
    І простий,ніби небокрай,
    Примарна ця моя свобода,
    Мов крик вночі пташиних зграй.

    Я бачу збляклий місяць повний
    І неба мертве полотно,-
    Твій світ і зболений, і дивний,
    О, пустко, я прийняв давно!

    ***
    Слух чуткий парус напрягает,
    Расширенный пустеет взор.
    И тишину переплывает
    Полночных птиц незвучный хор.

    Я так же беден, как природа,
    И так же прост, как небеса,
    И призрачна моя свобода,
    Как птиц полночных голоса.

    Я вижу месяц бездыханный
    И небо мертвенней холста,-
    Твой мир,
    болезненный и странный,
    Я принимаю, пустота!
    (1910)


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (13)


  3. Ната Вірлена - [ 2012.07.02 13:38 ]
    Марсіанські хроніки
    Ходити по чужій-чужій землі,
    як ходять кораблі і в`ючені верблюди.
    Ваш бог мене не знав, того не пожалів,
    а вже за ним не пожаліли люди.

    О спалена земля надламаних верхів,
    надламаних вершин
    і бідного розмаю.
    Коли тебе не внесено в архів –
    тебе немає.

    Ходи собі один у вічній колотні,
    вірші собі верши у вічній канителі.
    Ваш бог мене не знав, того не завершив.

    І дивиться земля мені з-під ніг.
    Чужа Земля. Пустеля над пустелі.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  4. Анатолій Криловець - [ 2012.07.02 09:31 ]
    Знову 39, або Переставлений ефект перевернутого подвійного дзеркала
    …І прОлітали кобилиці.
    Від Ланей щось у них було.
    І хмЕлем повнились зіниці –
    СтоКрило почуття росло!

    Хто Спрагу знає Рисакову,
    ПожАдливу бажань жагу?!
    ЗагНузданий – порве окови
    Й не Дасться шию у дугу

    СкоРить наїзникові-часу.
    ЦілУє ланю зацний кінь…
    – О гоРдий сину Опанаса…
    О! трИдцять дев’ять все ж таки!..

    Тут Справді можна помилиться:
    Як лАнь, крізь далечінь таку
    ВтіКала юна кобилиця
    І в бУйні руки Рисаку!

    5-6 травня 2002 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати: | "http://poezia.org/ua/id/17671/personnels"


  5. Анатолій Криловець - [ 2012.07.02 09:27 ]
    О Земле
    Вбиває брата брат. Не стихли
    Криваві війни й суєта.
    О Земле! Споконвічна стигмо
    На тілі Господа Христа.

    1991


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати: | "http://poezia.org/ua/id/19548/personnels"


  6. Віктор Кучерук - [ 2012.07.02 08:07 ]
    Липень
    Втомившись, певно, мандрувати світом
    Чи заблукавши в плетиві доріг,
    Пропахле медом, розімліле літо
    Нарешті уповільнило свій біг.
    Іде, засмагле і припале пилом,
    Свої сліди лишаючи кругом –
    Свічками маки запалахкотіли
    І обважніли колоски зерном.
    Мов серце кров’ю, обкипає вишня,
    Цвіте картопля і гуде бджола.
    Зів’яли трави попід тином пишні,
    Бо спека скрізь задухою лягла.
    На пам’ятному змалечку подвір’ї,
    Сьогодні не помітити не міг,
    Як звівся нишком голубим сузір’ям
    Над споришем курним петрів батіг.
    Клопочеться матуся на городі,
    До праці ненаситна споконвік,
    Та і мені байдикувати годі,
    Якщо себе на поміч їй обрік…

    01.07.12



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  7. Світлана Ілініч - [ 2012.07.02 01:17 ]
    "Гамлет". Переклад з Б.Пастернака
    Стихло все. Я вийшов на підмостки.
    До одвірка прихилив щоку.
    Я ловлю в далекім відголоску
    все, що буде на моїм віку.
    Цілиться у мене морок ночі
    безліччю біноклів на осі.
    Я благаю: якщо можна, отче,
    сюю чашу мимо пронеси.
    Я люблю твій замисел безтямний,
    згоден грати до кінця цю роль.
    Але зараз зовсім інша драма,
    бути в ній мене ти не неволь.
    Та відомий розпорядок пʼєси,
    Не минути болю й пустоти.
    Я один, все тоне в фарисействі.
    А прожить – не поле перейти.





    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  8. Людмила Смоляр - [ 2012.07.02 00:37 ]
    Adagio
    Стрічайте самотніх сокирками і роменом,
    Це, може, найкращий гербарій для їхніх душ.
    Бо люди самотні несуть на своїх раменах
    Тягар несправдешніх кохань і нещирих дружб.

    Стрічайте печальних полином і чебрецями,
    Бо так пахне вечір, його незглибима суть.
    Настояне небо. Тополі ідуть ченцями.
    За обрії світу тополі усі ідуть.

    Для мене? - питаєте - тільки не рвіть барвінку,
    Бо, може, ті квіти - поета перша печаль.
    Хочете знати? Насійте мені попід вікна
    Червоних жоржин.
    І мальв.
    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  9. Адель Станіславська - [ 2012.07.02 00:02 ]
    ПРЕЗЕНТАЦІЯ
    Дорогі мої ПееМівці!
    Щиро запрошую Вас на презентацію моєї другої збірки поезій «Мереживо душі»,
    яка відбудеться 14 липня 2012 року о 13.00 в місті Івано-Франківську
    в приміщенні обласної газети «Галичина»
    (вул. Січових Стрільців, 25, конференцзал, І поверх)


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (13)


  10. Осока Сергій - [ 2012.07.01 23:46 ]
    З Осіпа Мандельштама. * * * *
    На перламутровий човнок
    Спинаючи шовкове ниття,
    О точені персти, почніте
    Свій приворожливий урок!

    Тих рухів монотонна млість…
    Тих рук припливи і відпливи.
    Чаклуєш ти несум’ятливо
    Перестрах сонячний якийсь,

    Коли розточище долонь,
    Як мушля в ярім шумовинні,
    То гасне, тягнучись до тіней,
    То йде в коралевий вогонь.
    _______________________________

    Текст оригіналу:

    * * * *
    На перламутровый челнок
    Натягивая шелка нити,
    О пальцы гибкие, начните
    Очаровательный урок!

    Приливы и отливы рук...
    Однообразные движенья...
    Ты заклинаешь, без сомненья,
    Какой-то солнечный испуг,

    Когда широкая ладонь,
    Как раковина, пламенея,
    То гаснет, к теням тяготея,
    То в розовый уйдет огонь!..


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  11. Іван Редчиць - [ 2012.07.01 21:55 ]
    РУБАЇ

    ****
    Ти небагато втратив, далебі,
    Якщо нема мистецтва у тобі.
    Але себе у ньому так люби,
    Щоб заздрісники чухали лоби.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  12. Чорнява Жінка - [ 2012.07.01 21:00 ]
    Білінгвістична частушка
    Скільки пасток у Сварога –
    меряно-немеряно!
    І горить, горить дорога
    из благих намерений.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (35)


  13. Іван Гентош - [ 2012.07.01 20:12 ]
    пародія « Планида така… »



    Пародія


    Стрибаємо в сіно – мов входим в піке
    (Торішні отави тверді як залізо),
    Поколює в носі – полинно-терпке…
    Колюче, кусюче, противне таке –
    І вище колін, і за пазуху лізе…

    Які Емірати? Та я не маркіз!
    А серце колотить і б’ється щосили…
    Ну добре, Яринко, хай буде Туніс!
    (Ото не брехав би – купив би відріз –
    І прямо б на сіно отут постелили…)

    Ще щось теревенив про вид з літака –
    Корови притихли, Яринка в екстазі…
    Туреччина – мілко, надія слабка…

    Та тре обіцяти – планида така…
    Здається минулось.
    Умовив…
    Нарáзі…



    1.07.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (26)


  14. Анатолій Хромов - [ 2012.07.01 19:15 ]
    Якщо чесно


    Ти питаєш мене, чи це правда
    Ти боїшся, що це тільки гра
    Я клянусь, що горітиму завтра
    Саме так, як сьогодні згорав

    Як я можу тебе не кохати?
    Як мені не хворіти тобою?
    Я не з тих, кому треба багато
    І сп’янів, без ковтка алкоголю

    Бо напився твоєю красою
    І тремчу на твоїх довгих віях
    Я не думав, що буду з тобою
    Якщо чесно, я навіть не мріяв

    30 червня 2012 Анатолій Хромов ©






    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  15. Іван Редчиць - [ 2012.07.01 18:26 ]
    РУБАЇ

    ***
    Як весело – і поодинці, й натовпом!
    Є неписьменні тут і декоратори,
    Емансипатори, куратори й аматори,
    А іноді – заходять імператори.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  16. Окси Джэн - [ 2012.07.01 01:36 ]
    Перекресток
    Когда на перекрестке,
    Встречаются пути,
    Кто знает, сколько вместе,
    В одну им сторону идти?

    Кто угадает, где и как,
    Дорогу оборвет очаг?
    Кто скажет, почему,
    Они переплетаются в одну?

    И от чего унылая тропа,
    Уводит в сторону тебя?
    И где, скажи, искать ответ,
    Когда второй дороги нет?

    14.06.2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Окси Джэн - [ 2012.07.01 01:04 ]
    Домик
    Есть на краю Вселенной,
    Маленький уютный домик.
    Там сокровенный мир души моей.
    Живет там маленький хороший Гномик.

    Тепло и ароматы леса,
    Сотрут печаль и боль души,
    Осушат слезы и даруют,
    Мир прекрасной утренней зари.

    И разольются счастья краски,
    И окунутся в реку небеса.
    Из леса выйдут ко мне сказки,
    А Гном подарит чудеса.

    Но знаю я и знает Гном,
    В реальной жизни -
    Это место не доступно.
    К нему ведет тропа сквозь сон.

    14.06.2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Окси Джэн - [ 2012.07.01 00:59 ]
    Вальс
    В красивом нежном вальсе
    Танцуют люди-облака.
    И легким, невесомым взмахом,
    Летит моя рука.

    Так в нежном розовом свеченьи,
    Рождаются мечты.
    И в невесомости, в забвеньи,
    Танцуем я и ты.

    Несправедливость серых будней,
    Взмахнув своим крылом,
    Развеет наважденье,
    Разит мечту, как гром.

    Останется в душе осадок,
    Необоримый страх потерь.
    А сон был явственен и сладок,
    Я в сердце сберегу его, поверь.

    апрель 2012 г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Ярослав Нечуйвітер - [ 2012.06.30 23:29 ]
    ***
    Можливо,
    надто зблизилися ми,
    а чемне ВИ -
    передбачає зИми...

    Мені усе ще світять із пітьми,
    жагучі очі -
    у душі я з ними.

    Життя позаганяє до тюрми
    вітрами і дощами затяжними...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  20. Максим Холявін - [ 2012.06.30 22:42 ]
    ...
    Ми стріли, стріли, стріли
    вгору…
    ...від світла і до світла.
    Сатири, купідони,
    демони,
    пророки, тіні звірів –
    мавпи бога
    і надія
    Надлюдини.
    Берег радості
    на язику хаосу,
    швидкоплинність
    у венах Вічності,
    заряду тління
    електричного,
    ми – обіцянка
    і не більше.

    Відлуння сну –
    природа щастя,
    воно завжди
    таке наївне,
    таке дурне
    і примітивне,
    наскільки мова
    дозволяє.
    Слова – ключі,
    у вічах відповідь,
    на серці сум
    і тяглість космосу…
    …а зрештою,
    ми просто струни,
    акорд
    з-під пальців Мусаґета,
    дух флейти Пана
    в темнім лоні
    Фауни згори на Флорі,
    спалах маленького саторі
    і довгий потім слід від нього…

    Ми стріли, стріли,
    хвилі, кванти,
    усмішка Сонця,
    вигук зірки,
    веретено
    навкруг константи,
    самотні ноти
    мрії квінти…


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  21. Алла Грабинська - [ 2012.06.30 22:41 ]
    "РУБАЇ"
    "РУБАЇ"
    «Еквінокція»
    Еквінокція душі -
    Раз покайся, раз гріши.
    У природи ж рівнодення -
    Це небес благословення.
    «Щодо злоби».
    Якщо сичиш ти злобою під час,
    То охолонь, ковтнувши трохи квасу,
    Або аналіз жовчі здай хоч раз
    І на душі полегшає одразу!

    «Не нарікай»
    Якщо життя на тебе шкірить зуби,
    Аж п’яти ніби смажаться вогнем,
    Не нарікай, - стули міцніше губи
    І, все владнається наступним днем!

    « На всякий випадок »
    Коли від заздрощів свідомість «зависає»,
    Зроби «перезагрузку» почуттям,
    Бо заздрість ця тебе ж і доконає. -
    На всякий випадок собі затям!

    «Талант і бездарність»
    Завжди у сумнівах і пошуках талант, -
    Бездарності нема чого шукати.
    Ця «дама» - «мудра», «без усяких вад» -
    Вона готова всіх лише повчати


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  22. Валерія Дивна - [ 2012.06.30 21:53 ]
    Сповідь серця
    Мені так хочеться Ваших (н)очей,
    І темних хвиль волосся…
    Кришталевих музик пальців,
    Я Вас люблю, так вже повелося…

    Мені так хочеться Ваших думок,
    І клопітливої роботи над книжками,
    Самотніх мрій і запальних амбіцій,
    Я Вас люблю, так хочу бути з Вами…

    Я марю тим, що заборонено давно,
    Любов моя така палка і щира!
    Я чекатиму на синтез наших душ,
    Ви просто мертве серце оживила…


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Володимир Сірий - [ 2012.06.30 20:39 ]
    Важко жити у вині таємній
    Важко жити у вині таємній.
    Ниє совість у кутку душі.
    Не дають покою убієнні,
    Взяті на словесні палаші.

    Хто врятує з дум безмилосердних,
    Дасть відраду сплаканим очам?
    Плем’я людське непомітно твердне, -
    Жах смертельний осьдечки і там.

    Став на тропи світових релігій,
    Може там звітріє біль гріха,
    Та потрапив у інакше іго:
    Розкіш, пожадливість і пиха.

    Боже мій, надіє Ти остання,
    Прощенням потіш із вишини,
    Жити поверни мені бажання,
    Торжеством синівства огорни.

    30.06.12.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  24. Таїсія Цибульська - [ 2012.06.30 20:55 ]
    Мелодiя
    Звучить мотив і незбагненно-ніжно
    Знаходить шлях, торкається глибин.
    Душі у тілі вже занадто тісно,
    Вона в мелодії розтанула, мов дим!
    Скоритись їй і солодко, і щемно,
    На хвилях звуків то уверх, то вниз,
    Щось прошепоче тихо-сокровенне,
    Душа і мрія в музиці сплелись!
    Звучить мотив, як диво, невловимий,
    Звучить мотив, торкаючись глибин,
    То плаче, наче клекіт журавлиний,
    То засміється голосом дзвінким.
    Керована любов'ю і натхненням,
    Напише ноти втомлена рука,
    Прийшла ВОНА, як чудо одкровення,
    І потече мелодії ріка!
    Краплини звуків падають у серце,
    Наливши аж по вінця, почуттів,
    Ти не ховай їх жадібно на денце,
    Ти відпускай, як в небо голубів!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (14)


  25. Олександр Григоренко - [ 2012.06.30 19:05 ]
    Роксолана
    широкий простір море тихе
    вода лиш злегка бриже
    на палубі кадриги дівчина
    поруч гримлять невільників кайдани
    шавковисті перса дівчини
    сповнені життя
    в молитві здіймаються
    то непорушногорда білявка України
    волею і вродою слов*янка
    красуня юна
    ...володарка Сходу Роксолана
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Іван Редчиць - [ 2012.06.30 17:48 ]
    РУБАЇ

    ***
    В звичайний будень, а не в день суботній,
    Людей проходить не одна тут сотня,
    І в кожного вдивляється вона, –
    Кого чекає істина сьогодні?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  27. Зоряна Ель - [ 2012.06.30 17:37 ]
    горіх
    горіх похилився горіх похилився горіх
    горіховим оком закліпав заблимав спросоння
    горіхове зерня вигойдує в теплому лоні
    задмухує вітер від граду і вроків боронить
    горіх похилився згадавши затаєний гріх

    горіх не сумує горіх не сумує горіх
    лиш потай думки на світанні обтрушує з листя
    горіхові зорі важкі зашкарублі імлисті
    навчився лічити літа додавати - до "триста"
    горіх не сумує горіх відцурався доріг

    горіх споглядає горіх медитує горіх
    заслабло давно павутинням горіхове око
    з городу від роду одвіку нікуди ні кроку
    горіхове зерня уже наливається соком
    горіх медитує о цій золотистій порі


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (16)


  28. Осока Сергій - [ 2012.06.30 13:24 ]
    * * * *
    А я сиджу під виноградом,
    і дощ пройшов, і час минув.
    А мати білять далину
    і сушать білі простирадла.

    А я сиджу. Гілки, роса
    торкаються, лоскочуть комір.
    А мати все не йдуть додому,
    а білять, білять небеса.

    І що я матері? Що я
    цим безмірам, оцим безкраям?
    Я сльози, мов росу, ковтаю.
    Мене ковтає течія.

    Не похопився, не прозрів,
    яку вже є, несу ту душу,
    де мати в божому дворі
    давно вже хмари, хмари сушать.

    2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (17)


  29. Максим Холявін - [ 2012.06.30 13:30 ]
    Моя любима संसार
    Ймовірність не одна,
    коли переді мною Вічність,
    ожити так й не так, отут і там,
    тим, іншим, п’ятим і десятим,
    прожити сто тисяч кохань
    із тим життям, що завжди буде поруч
    у тисячах і ще одній подобі,
    в годинах тисячі та ще одної долі,
    у насолодах тисячі секунд
    і ще одної миті – безкінечності.
    Хвилюється матерія часів,
    і начебто усе живе намарно,
    але якщо довічний цей сюжет,
    то ще не раз для тебе станеться ця драма,
    тому живи життям одним серед світів,
    і хай з одною зіркою тобі не буде треба
    світла, не від того, що ти її любив,
    а від того, що в ній можливість літа,
    з Усесвітом ти назавжди одне,
    де б ти не був й коли не жив би ти,
    він на твоїй лежить розширеній зіниці,
    коли переживаєш déjà vu і сни.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "Квантове безсмертя"


  30. Любов Бенедишин - [ 2012.06.30 12:04 ]
    Україні – з надією…
    ...поблагословиш,
    і торкнешся мечем
    рамена достойного сина.

    І стане той день
    найостаннішим днем
    для лиха,
    що в чорну годину
    шаманить,
    шматує,
    шмагає навхрест
    півмертву
    надію останню…

    Плекай, Україно,
    і гідність, і честь.
    Бо лицарі* –
    вже підростають.

    2012




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  31. Іван Редчиць - [ 2012.06.30 12:47 ]
    РУБАЇ

    ***
    Несе нестримно часу бистрина –
    На скелі ті, де мова панівна,
    Ми тихо пливемо за течією, –
    Не засмоливши вутлого човна.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  32. Леся Геник - [ 2012.06.30 09:14 ]
    ***
    Я хочу піти крізь ніч,
    де верби спустили коси,
    де липа моїх надій
    безрадісно одцвіла...
    Не сльози то вже - о, ні! -
    посіяні Богом роси,
    журавка, що восени
    зосталася без крила...

    І вже не зловити лет,
    і не дотягнути пісню!
    Над вічністю лиш луна -
    молитви останній глас.
    І ніч, що зове у даль,
    як сповідь, та надто пізня,
    як рана, котру уже
    не вилиже вірно час...
    (29.06.12)



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  33. Адель Станіславська - [ 2012.06.30 08:47 ]
    Зрадженій душі...
    До тебе той, що зрадив необачно
    іще вернути може, ти прости...
    Не квапся випалити ті мости,
    котрі єднали вас, хоч серцю лячно,
    що серед літа замело снігами,
    а серед ночі лине плач тривожний -
    була надія - нині звук порожній,
    болото замість квітів під ногами...

    Болото висохне, як тільки день сяйне,
    осипаний тепла жарким промінням,
    і знов у серці паростком зійде
    непереборне, ніжне, молоде
    Любові вічної укохане насіння.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  34. Олександр Григоренко - [ 2012.06.30 07:41 ]
    ветвь любви
    ты молчишь
    и я молчу
    счастлив видеть тебя
    улыбку дарю
    своей любовью
    с тобою
    поделиться хочу
    верю в тебя
    потому и люблю
    *
    влечение души
    порождает дружбу
    влечение ума
    порождает уважение
    влечение тела
    порождает желание
    2012г.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Ірена Смачило - [ 2012.06.30 02:22 ]
    Півподих
    «Присмак волі відчутно, як ніколи,
    Та сил боротись вже не вистачає.
    Легенько стікає сльоза моя по скроні,
    Додолу падаю - ніхто не піднімає.

    Я відчуваю вітру подих -
    Морозний він чи прохолодний?..
    До кінця життя залишився півподих…
    Ні, чомусь він зовсім холодний!»

    І зажурилась уже тендітна Квітка
    Смуток на її устах стало помітно,
    Це ж могла колись бути жінка,
    А зараз додолу схилилася низько.

    Відчула Квітка жорстокий біль,
    Що її у грудях заколов,
    І не залишилось більше в неї сил,
    Бо болючий біль наступав знов і знов.

    Раптово потемніло в очах,
    І стало перед нею
    Все, що було в її снах...
    Та пропало життя у зів’ялих пелюстках.

    Квітка жила, дихала, цвіла,
    Коли її із-під землі не забирали.
    Коли ж обрізали і подарували,
    Через день-два загинула, зів'яла.

    2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Ірена Смачило - [ 2012.06.30 01:29 ]
    Хочеться…
    Хочеться тільки неба...
    Бо ти ж прийдеш і землю принесеш!
    Хочеться половину світу...
    Бо знаю, другу точно ти знайдеш!

    Хочеться тільки дня...
    Щоб ти прийшов - і ніч прийшла.
    Хочеться лиш тепла...
    Щоб ти прийшов, і я щаслива була!!!

    2011 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Олександр Козинець - [ 2012.06.29 23:27 ]
    ***
    Позаду тебе стоячи,
    Відчуваю крил твоїх силу.
    Проводжу поглядом,
    Вдихаю запахи…
    Тобі пасує вітер,
    Десь за містом вистиглий,
    Тобі пасує чорне –
    Ліпить з тебе метафори.
    Тобі мовчати про вічне,
    З тобою мовчати – вічність.
    Та бути поряд і дихати,
    Прагнути в очі глянути.
    Я передам на відстані
    Що я собі тут думаю
    В чисте твоє волосся,
    В крила такі доглянуті…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Наталка Ознава - [ 2012.06.29 22:58 ]
    ***
    Тільки б очі цього не бачили
    І не чули німі голоси,
    Як за справжність всім нам віддячили,
    Заправторивши в дикі ліси.

    Не зважали на часточки гідності,
    Відреклись від людських розумінь,
    Не піддавшись повазі чи ніжності,
    Позбавляли від щирих сумлінь...

    Більш не грає у душах мелодія,
    Що гартує відвагу та братську любов.
    Лиш німа і беззвучна рапсодія
    Сходить з розуму від диких умов.

    Що говорить тепер самокритика,
    Коли кляпом черствим їй закрили лице?
    Тут із всіх станів лізе політика,
    Та всі згодні навіть й на це.

    Віддали до краплини бездушності,
    Виливали у чаші пропащі серця.
    А тепер, на межі відчайдушності,
    Просять Совість прислати гінця...

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Наталка Ознава - [ 2012.06.29 22:48 ]
    /.../
    Чи просто писати і душу картати?
    Чи скоро усохне останнє перо?...
    Не вмієш брехати, не вмієш кохати.
    Умерла - й людини як не було...

    Залишити спокій, незнання, образи
    Зневіру, антидуховне кіно...
    Піти самостійно, нехай не відразу.
    Як зникла - й людини мов не було.

    Ти знаєш, жила і нестримно кохала
    В житті було все і чогось не було...
    Давно не писала - душу картала,
    Встаріло,усохло чорнильне перо....

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Валерія Дивна - [ 2012.06.29 21:58 ]
    Рецепт
    Трохи міцної кави, літр солоних сліз,
    Гірка розмитих ілюзій, кілограма зо три безсонних ночей,
    Ложка іронічних прожилок, чаша сарказму і чорної карми,
    Тарíль безкінечних пошуків і пара самотніх очей.

    Трохи зеленого терпкого чаю, літр серцевого гною,
    Гірка зруйнованих мрій, кілограмчик відрази до світу,
    Ложка цинізму, чаша безкрайнього суму,
    Тарíль егоїзму, заправлена фатальністю, що їй немає ліку.

    Трохи холодного неба, літр безпомічності й печалі,
    Гірка надії, кілограм пристрасті й туги,
    Ложка байдужості, чаша душевного ехо,
    Тарíль страху і тремтячі розгорнуті руки.

    Ось вона: свята моя унція життєвого болю,
    Ось він: рецепт моєї нікчемності й кари,
    Наче нічого складного…
    Цікаво, чи зможу існувати й надалі?


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Анатолій Криловець - [ 2012.06.29 21:48 ]
    ***
    Як розпише ніч небес узори,
    В голові лівіють враз думки.
    І мені здається: то не зорі –
    А звабливі молоді дірки,

    І руді, й колючі, ніби сіно,
    П’янко пахнуть небом й молоком.
    Почергово клав би їх на спину
    І кохав би довго отако…

    «Місьйонере, – в сміх лелеки мудрі, –
    Вершниця ж є, тачка, пантероз…
    Прочитай, поете, Камасутру,
    Знайдеш там багато інших поз».

    А поет у відповідь лукаво,
    Кладучи любасок на межі:
    «Пози – то пусте. Мені цікаво
    З тими, що далекі і чужі».

    І додав, стріпнувши буйним чубом
    (Сивина десь перша узялась):
    «Мабуть, я вродився однолюбом,
    Бо усіх люблю один лиш раз!»

    30 грудня 2011 р.






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2) | "http://poezia.org/ua/id/31679/personnels"


  42. Володимир Сірий - [ 2012.06.29 21:19 ]
    Малювання
    Підводить повагу чуприна срібляста
    На душ молодих полотні,
    А серце нестямно іде у контрнаступ
    На всі зусібіч «не» і «ні».

    На «ви» апелюють все більше довкола,
    І сум огортає тебе,
    Проте не закрита художня ще школа
    І повен палітри мольберт.

    - Дідусю, - гукає внуча розпашіле.
    А ти ще такий молодий,
    Снага ще не раз підфарбовує тіло
    В солодкі кохання меди…

    І як тут, скажіть мені, бути похмурим,
    Коли так малюється гарно з натури.

    29.06.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  43. Максим Холявін - [ 2012.06.29 17:38 ]
    ...
    Спіраль – за разом раз
    крутитися, штовхатися на вісі,
    повторювати шлях
    всіх попередніх інкарнацій,
    іграючи сюжет, імпровізацію,
    по нотах навіженого Усесвіту,
    по нотах геніального Усесвіту…

    Бува моменти у житті,
    коли ти знаєш – речі чують,
    й насправді пишеться сюжет,
    і дервіші всередині танцюють,
    ікони, храми, капища, кумири…
    Інфлікти духу, запитання,
    усе веде – веде кудись,
    веде по сходах в небеса,
    а небеса все дальші-дальші,
    все дальші десятинним дробом,
    історія – доробок
    по той бік добра і зла.
    Звіддаля не оцінити час,
    і щастя не побачити,
    не видно бо очей,
    і рук не доторкнутися,
    не пестити по шкірі й вовні,
    не затягнути пахощів на груди,
    не закричати в екстатичнім болі,
    сльозами не полити з вій…

    В твоє чоло, на місці ока третього
    впирається на парсек витягнутий промінь,
    початок твій, твоя єдина Доля,
    в краплині між клепсидри стегон – ти
    живеш у мить, поки не канеш в спомин,
    чекати мить, коли вона назад перевернеться
    й тебе на сходи знову поведе…


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Максим Холявін - [ 2012.06.29 17:07 ]
    ...
    Сонце. Знаю долю,
    долю твою червону,
    долю мою червону,
    нашу червону долю,
    червону та неминучу.

    Я вітаю Тебе будь-яким,
    на який не змінився б колір,
    прирекла чи звеличила б воля,
    і червона над нами доля –
    то за все непогана ціна.

    Я не знаю, що буде зі мною,
    що з Тобою – лише припускаю,
    і, можливо, нам бути назавжди
    врешті-решт, нам довіку бути
    серед інших зірок разом.

    Так дотягнуться, зрештою, руки
    до долоні твоєї простягнутої,
    так дотягнеться, зрештою, голос –
    стане чутно усі осанни,
    стануть сни соковитим яблуком

    в темнім храмі навколо безодні…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  45. Осока Сергій - [ 2012.06.29 16:49 ]
    З Осіпа Мандельштама. * * * *
    На блідо-голубій емалі, -
    Яка можлива лиш у квітні, -
    Берези віття підіймали
    І вечоріли непомітно.

    Дрібні відточені узори,
    Тонка напівпрозора сітка,
    Немов на синьому фарфорі
    Малюнок ажуровий світить, -

    Коли його художник милий
    Виводить на склянистій тверді,
    В осягненні хисткої сили,
    У забутті сумної смерті.
    _______________________________

    Текст оригіналу:

    * * * *
    На бледно-голубой эмали,
    Какая мыслима в апреле,
    Березы ветви поднимали
    И незаметно вечерели.

    Узор отточенный и мелкий,
    Застыла тоненькая сетка,
    Как на фарфоровой тарелке
    Рисунок, вычерченный метко,--

    Когда его художник милый
    Выводит на стеклянной тверди,
    В сознании минутной силы,
    В забвении печальной смерти.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (31)


  46. Віктор Кучерук - [ 2012.06.29 15:54 ]
    Червень

    Чарівною повінню блакиті
    Літні дні на землю пролились,
    Щоб у полі визрівало жито
    І бриніла жайворами вись.
    Щоб раділи діти безтурботно
    Жданій волі незабутніх днів
    І вписали потім у полотна
    Барви трав і подуви вітрів.
    Щоб і я, тут правди ніде діти,
    Взимку чимчикуючи шляхом, -
    Був зігрітий спомином про літо
    І наповнив вас його теплом.
    29.06.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  47. Іван Низовий - [ 2012.06.29 14:30 ]
    * * *

    Народ наш є!
    До крайнощів здрібнілий,
    Розсіяний по світу, –
    Все ж він є,
    Ніякий ураган осатанілий
    Дорешти не донищить, не доб’є
    Дубовий гай,
    Окрасу калинову
    Не обезкровить натиском завій,
    Майово, щедровесно
    Знов і знову
    Шумуй і розквітай, народе мій!
    Народ наш є!
    Він буде й перебуде
    Всі крайнощі,
    Всі кривди вікові
    У житі життєдайному –
    По груди,
    По хрестовини цвинтарні –
    В траві.

    1997



    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  48. Іван Низовий - [ 2012.06.29 14:55 ]
    * * *
    Живу в незалежній державі –
    Свої в мене сльози і сміх.
    Росії обійми тужаві
    На горлі й на ребрах моїх.
    Затруєну воду дніпрову,
    Привласнивши,
    П’ю досхочу
    І рідну прабатьківську мову
    Лелію, мов кволу свічу.
    Сусіди зі мною ласкаві –
    Не гребують хлібом моїм,
    Хоч сам я у власній державі,
    Бува, недоп’ю й недоїм.
    Надії мої нелукаві:
    Чужого не хочу,
    Аби
    Не знати в новітній державі
    Старої,
    як вічність,
    ганьби!


    Рейтинги: Народний 0 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  49. СвітЛана Нестерівська - [ 2012.06.29 13:47 ]
    .
    ти запиши мене у стиль дощу
    малою краплею, що ділиться на пазли -
    дзвінким стремінням під полу твого плащу,
    п*янкою лавою, що черв*яком вилазить

    із білих вен смарагдових кісток
    старої вишні, вквітчаної в осінь.
    пробач мене на тлі твоїх думок.
    (чи хтось так часто ще прощення просить?)


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  50. Іван Редчиць - [ 2012.06.29 13:18 ]
    РУБАЇ

    ***
    Лише для того пишуться закони,
    Щоб не хиталися од вітру трони,
    І вітер потайки минає їх, –
    А від безправ’я – гибіють мільйони.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   971   972   973   974   975   976   977   978   979   ...   1815