ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики тепер без дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ

Володимир Каразуб
2024.11.19 12:53
Минулась буря роздумів твоїх,
Ти все порозкидав догори дриґом.
З нудьги напишеш безсердечний вірш,
І злість бере, що їх вже ціла книга.

15.10.2023

Світлана Пирогова
2024.11.19 09:37
Тисячний день...Одещина плаче.
Ворог руйнує безкарно життя.
Гинуть серця безвинні гарячі,
Дійство криваве ввійшло у буття.

Тисячний день...Подільщина в горі.
Тут енергетиків вбила війна.
Вже не побачать сонця, ні зорі.

Микола Соболь
2024.11.19 05:39
Впаде відтята голова до ніг:
«Ну що, скажи, всесильний Ґоліяте,
така за самовпевненість розплата?
За тисячу ночей в яких ти міг
примножити добро у цьому світі,
але була одна жага – убити…
Прийшов, як сніг. І підеш, наче сніг».
Перекуємо ми мечі на

Віктор Кучерук
2024.11.19 05:12
Я так любив тебе донині
І все робив, що тільки міг,
Щоб не шукала ти причину
Почати плетиво інтриг.
Я так любив тебе щоденно
І на красу твою моливсь,
Що серце повнилось натхненням,
А мрії зносились увись.

Сонце Місяць
2024.11.18 21:17
Вникаємо чи як, піпол?
Чоловік з головою жінки
Полінезійські шпалери випнули обличчя, мікс орієнталь-ретро-
водевіль-джезового педа, сформували тверду, трикутну щелепу
жука чи то богомола
Курний поріз бритви, під вухом на горлі
Лице кольору плям нік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Гренуіль де Маре - [ 2020.02.09 16:53 ]
    Передзимове
    Знов поранки, підранки, поребрики, ламані ребра…
    Рідна кров — маячня, рідних душ — як в посуху води.
    Листопадні жар-птиці пожухли, збрелися до тебе:
    Защепни од них двері, принишкни, мовчи лиш та диш.

    А стерня вже не коле — ріллею скалічене поле
    Узялось мерзлим груддям, а грудень он прийде за мить;
    Сонце в ятір посадки спіймалось, недуже та кволе,
    За крайнебо не скотиться — так між осик і згорить.

    Об шипшинову радість до крові поколоті пучки,
    Хміль посох, не хмелить — обвиває, до горла повзе;
    Жмут ожинових паростей душиться сміхом безгучно,
    Бо хіба ж то не смішно — пташини безкрилої злет…


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (7)


  2. Марія Дем'янюк - [ 2020.02.09 13:30 ]
    Тролейбусик
    Жовтий гарний слимачок
    По дорозі їде,
    І везе додому він
    Мене і сусіда.

    Ще багато пасажирів
    Їдуть до домівки,
    Гарні ріжки в слимачка -
    Окраса голівки.

    Жовтий-жовтий слимачок
    Оселився в місті,
    І чекають всі його
    Й тупцяють на місці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (4)


  3. Олександр Панін - [ 2020.02.09 11:26 ]
    Хорти розлуки

    1 частина


    Як скавучать хорти розлуки,

    Полюють нас!

    Круки терзають наші руки –

    Обіймам – зась!


    Як ріжуть зашморги зневіри -

    Помри, любов!

    На ніжній, на сріблястій шкірі -

    Брунатна кров!


    Цькування люто серце крає,

    Не серце – дерть*!

    Злий натовп заздрістю стікає,

    Коханню – смерть!

    ............................


    І душі і тіла – потьмарені,

    Свинець в очах,

    Любові квіти занехаяні,

    Кохання - прах…


    -


    *Борошно грубого млива,

    тут – порох подертого серця…


    2 частина


    Нас не зловити

    Неситим злим хортам розлуки,

    Обіймам – жити,

    Круків задушать наші руки!



    ..............................


    Любов Свята,

    Зруйнує зашморги, окови,

    Кров золота,

    Не буде темною ніколи.


    Любов - Стожар

    Хай серце зціленням золотить,

    Кохання Жар

    Лють натовпу, мов сніг, розтопить.


    Кохання Цвіт

    Відроджує Любов і Квіти…


    Очей привіт…

    Тіла і душі будуть жити


    2015 рік.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.09 09:27 ]
    Полікую любов`ю
    Полікую любов`ю тебе я,
    Хворі стебла твої напою.
    Щоби квітла, немов Лорелея,
    У розкішнім веснянім гаю.

    Полікую любов`ю тебе я,
    Рожевітимуть щічки крізь сон.
    Щоб щаслива була, як Медея,
    Як уперше прилинув Ясон.*

    Полікую любов`ю… І може
    Мед цілунків огорне вуста.
    І прокинешся свіжа і гожа,
    Наче сонця коса золота.

    Полікую любов`ю так ніжно,
    Заберу всі недуги твої.
    Ти, красуне моя, дивовижна!
    Й заспівають нам знов солов`ї!

    Полікую любов`ю тебе я,
    Хай випалює слабкість вогонь –
    Сила духу свята Прометея,
    Що здоров`я ллє людству з долонь!

    9 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  5. Ірина Залюбовська - [ 2020.02.09 09:11 ]
    Зимова сага
    Ні, не співається. Чорно-сріблястий дракар¹
    Сяє на березі наново смоленим днищем.
    Небо, обтяжене снігом, схиляється нижче.
    Трусять валькірії² пух з переповнених хмар, –

    Фрайї³ перин: замикають у білому колі, –
    В білому коконі – фйорду⁴ круті береги.
    Вирватись зараз з полону немає снаги,
    Та і не хочеться: тепло і їжі доволі.

    Скальде⁵, спочинь. Тут нарешті не просять пісень.
    Не вимагають щовечора іншої віси⁶…
    Білим мереживом інею Імір⁷ завісив
    Крихітні вікна занесених снігом осель.

    Жінка русява в розкішно розшитім вбранні
    Вправно латає пошарпане штормом вітрило.
    Зблискує голка. І наче й жадана і мила,
    А не співається. Їй не потрібні пісні.

    Їй не потрібно нічого. «Аби тільки жив.
    Разом здолаємо злої зими заметілі, –
    Мовила, – я тобі вишию квітку на білім
    Парусі – з тих берегів, до яких не доплив.

    Схожу на сонце. Хай світить в далеких світах
    Світлом пісень, що мені заспівати не в змозі».
    Прийде весна – і на волю повернеться птах:
    Лебедем в літо по Нйорда⁸ веселій дорозі

    Срібний дракар прокладе у Незвідане путь,
    Зникне за обрієм. Жінка впаде. І віднині
    Не підведеться. А сагу про Скальда й Майстриню
    Інші складуть.
    Сагу про Інгвара Скальда та Інгерд Майстриню
    Інші складуть.

    1 – корабель-дракон, човен вікінгів; 2 – ті, що забирають загиблих, небесні діви-войовниці; 3 – богиня кохання, сексу, шлюбу в скандинавів; 4 – вузька морська протока; 5 – поет-співець; 6 – алегорична пісня; 7 – дух морозу; 8 – дух моря.




    Рейтинги: Народний 5.75 (5.51) | "Майстерень" 5.75 (5.65)
    Коментарі: (11)


  6. Надія Тарасюк - [ 2020.02.07 09:59 ]
    * * *
    Пензлик по шибі –
    тихо…
    Як мітку, ―
    стильний мороз
    вирисовує
    квітку.
    Шибка була
    так ображено-гола…
    Шубка-обновка,
    усмішка спроквола!
    А як зненацька
    її залоскочеш,
    подихом теплим,
    до болю урочим,―
    вся без останку
    розтане
    в умільця:
    попід вікном —
    снігу
    кришиво-тільце.

    (2010)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  7. Тетяна Левицька - [ 2020.02.04 15:06 ]
    Брудна порада
    Бабця плаче, що нема
    чим за газ платити.
    її пенсії - катма,
    як надалі жити?
    Депутат про ДніпроГЕС,
    знов лапшу на вуха.
    Радить бабці: "В тебе пес
    у дворі, тож слухай.
    Продавай Дружка, й сплати
    всі борги державі".
    Каже бабця : "То купи,
    він сліпий, кульгавий.
    Бо водила на село
    думала продати,
    люди кажуть, що було -
    винесли із хати
    за опалення і газ
    і гарячу воду.
    Щоб напав собачий сказ
    на катів народу!
    Знаємо таких давно,
    що  лиш травлять байки.
    Хай своє продасть лайно
    і своєї лайки!"
    04.02.2020р.




    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (4)


  8. Олександр Сушко - [ 2020.02.04 14:47 ]
    Не винен...
    І мир - не мир, і щастя ненадійне,
    В пітьмі блукаю між мінорних нот.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім гранати зраднику в вікно.

    Цієї ночі попрощався з сином,
    Могильний горб у плетених вінках...
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім вогню підступним землякам.

    Та краще б замість нього я загинув!
    Так ні - його штовхнули на убій.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім прокляття Богу і собі.

    Полон мене убив наполовину,
    Від богю і знущання з'їхпв дах.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім ножа кацапові у пах.

    На фронт вернувся. Сію поле мінне -
    На битий шлях, під церкву, на стежу.
    Спаситель в плечі: - Україні винен...
    Нести хреста давай допоможу.

    03.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  9. Олександр Панін - [ 2020.02.03 15:22 ]
    Пісня панночки

    Чому весь час малюєш кола?

    Спинись, Хома!

    Я не знайду тебе ніколи,

    Усе дарма!


    Мене затягує примара

    В гріховний вир,

    Долати злої відьми чари

    Бракує сил.


    Ти чуєш, як скрегочуть крила,

    Бурсаче мій.

    Нагряне враз нечиста сила

    І прийде Вій!


    Магічне коло подолають,

    Куди втечеш?

    Чаклунка тіло забирає,

    Я згину теж!


    Благаю, допусти до себе,

    Бо час летить,

    І може нас врятує Небо

    В останню мить!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Прокоментувати:


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.02 21:28 ]
    Доньці Ярині,
    О доню люба, на кліща
    Ти не зважай обмову.
    І що є сили захищай
    Свій край і рідну мову.

    Вкусила Брагаря оса,
    Він – гицель епатажний.
    Він радив продавати пса,
    Бо сам є пес продажний.

    Вони працюють за «бабло»,
    Це кожен розуміє.
    Розворушила ти кубло
    Гадюк – зелених зміїв.

    Народ їм голови знесе,
    Ти ж будь між змієловів.
    Вони прийшли забрати все –
    Добро і землю й мову.

    Їх підлості – немає меж,
    Роз`ятрювати рани.
    За Україну вмер, авжеж,
    Микола твій коханий.

    Брехня навколо вироста –
    Оцей піар на крові.
    Але твоя борня – свята
    В святій своїй любові.

    Їх мишача возня – це гидь,
    Стає від неї смішно.
    Не бійся вмерти. Бійся жить
    Неправедно і грішно.

    Нехай в бою не стане нас,
    Дивімось в світле завтра –
    Все на місця розставить час,
    І де брехня, де правда!

    2 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  11. Тетяна Левицька - [ 2020.02.02 16:50 ]
    Кохана, Муза і поет
    Цілу ніч не спав поет
    вірш писав старанно,
    щоб розчулений сонет
    зворушив кохану.

    Мучився, редагував ,
    рвав папір на слові,
    і душевнно дарував
    почуття любові.
    Швидко бігало перо,
    не відволікався,
    а коханій, як назло,
    закортіло щастя.
    Написала  кілька слів:
    "Ти мене ще, любиш?"
    Враз поет позеленів,
    став сердитим, грубим:

    Відписав їй: "Не пиши
    дурощі Наташо,
    і за горло не души,
    заважаєш нащо?
    Перебила, як завжди
    думку полум'яну.
    В мене Муза, а ти йди..."
    І послав у баню...

    А коли натхненному
    закортіло любки,
    подзвонив, а та йому
    показала зубки.
    Я у бані з обома,
    тож закрили тему.
    А ти Музу обіймай
    і пиши поему!

    29.01.2020р.




    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (8)


  12. Адель Станіславська - [ 2020.02.01 19:07 ]
    Ти думаєш можна
    Ти думаєш можна засіяти порожнечу?..
    Отим що і добре, і світле, і помічне?..
    Лягає утома на руки, обличчя, плечі...
    Ще півень не піяв - зрікайся заки'м пічне.

    Бо нащо се робиш?.. Що пустка - то пустка й годі.
    Коріння не пустить, не вигонить Бог стебло...
    На днищі бездоння, в самому-самому споді
    безгрунтя для зе'рна, аби воно проросло...

    Ти думаєш можна... І сієш, у прірву сієш.
    Тебе бо навчили (се благе і аж святе!),
    що гірше від смерти - утоми гірка недія...
    Та гірше невіри - повірити в щось не те...

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (4)


  13. Надія Тарасюк - [ 2020.02.01 19:35 ]
    * * *
    Сумую. А вітер плаче…
    Чи так і тобі болить?
    Чи сниться крилом, юначе,
    сміливо-зефірна мить?
    Де сніг загубив підбори,
    журливо прядуть дощі.
    Мовчу… Це душа говорить, —
    не спиться зимі вночі.
    Світанок утре обличчя —
    обвітрених слів жалі.
    Де сміх і сльоза граничать,
    гукають вози волів…
    Намріяла тишу значень,
    топталась в густій пітьмі.
    Смуткую. Зима ледача.
    Чи вділиш яси мені?..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  14. Оксана Логоша - [ 2020.01.31 20:49 ]
    Баба
    Долоні у баби ,як поле ,порізані плугом.
    Як поле-болять і пахнуть сирою ріллею.
    О доле! О доле!Зриває вікониці хуга
    І баба завмерла у хаті сумною стернею.

    Уже й не згадає якої весни їй чекати-
    Така довга стежка.А поряд одні явори
    Скриплять, мов завіси,схилившись на топтану хату.
    І сварять сучкАми:" Ти ж,бабо,гляди не помри..."

    А та усе водить по репанцях плутану думку.
    У грубці полінце-нап*ється з калиною чаю.
    Про неї говорять по різному-відьма,чаклунка.
    А баба,поближче до Паски,зібралась до Раю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (4)


  15. Віктор Кучерук - [ 2020.01.31 17:02 ]
    * * *
    І в недалекому учора,
    І в призабутому колись, –
    Вбирав у себе жадним зором,
    Мінливу й сталу, мрійну вись.
    Або занурювався радо,
    Неначе в полудень у тінь, –
    То у хмарин пухкі принади,
    То в неосяжну вічно синь.
    Та над усе, опісля зливи,
    Любив дивитися на те,
    Як різнобарвно і манливо
    Вогнями райдуга цвіте.
    Завжди красива і звичайна,
    І повна юного тепла, –
    Вона від мене мала тайну,
    Котру відкрити не змогла…
    30.01.20


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  16. Тетяна Левицька - [ 2020.01.30 11:18 ]
    Пручатися долі
    У парку горобчиків щебет,
    зернини і руки бліді.
    Жахливо, мій Боже, без тебе
    дивитися в очі біді,

    пручатися долі. Це пташка
    нічого не сіє, не жне,
    і Ти їй даєш. Людям важко
    надіятись - лихо мине.

    Я сильна була і спесива,
    ховала в подушку сльозу.
    Та жевжик* цвірінькає дивно,
    віщує, напевно, грозу.

    Збираються хмари до купи,
    зашторили сонячні дні.
    Так близько душі до розпуки
    іще не бувало мені.

    Літа гонить вітер по колу,
    немов каруселі пусті.
    А я ж не боялась ніколи
    танталових мук і хрестів.

    Ще березень згубить невдовзі
    у пролісках сиву журу...
    Годую птахів по дорозі...
    Надіюся... Вірю... Живу!

    *Жевжик - горобець
    28.01.2020р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (4)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2020.01.27 01:30 ]
    Золотою дорогою щастя
    Цілу нічку вона не згаса,
    Мов гердану сяйлива окраса…
    Це – дорога кудись – в небеса –
    Чарівлива неонова траса.

    Мов каміння коштовного гра
    Щирозлотне кольє увінчала –
    Лівий берег старого Дніпра –
    Як до серця твойого причалу.

    Ніжну мрію свою молоду
    Я вбираю, як Боже причастя.
    І до тебе дорогою йду,
    Золотою дорогою щастя!

    26 січня 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  18. Оксана Логоша - [ 2020.01.26 13:09 ]
    Січневе
    ХатИ сопуть теплом у димарі.
    До неба простягаються хиткими
    До віку мріями. А там,десь у горІ,
    Так свято пахне молоком і тмином.
    І солодко січневим небесам,
    І солоно,і гірко,і прозоро
    Від видива,що гасне й воскреса
    У будь-яку людську життєву пору.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (6)


  19. Надія Тарасюк - [ 2020.01.26 10:03 ]
    * * *
    Потяг тихо вистукує ритм.
    У запиленій шибі вікна
    Ніч біжить, доганяючи дня,
    День щодуху махнув і за мить
    Залосніла за ним колія.
    Потяг тихо вистукує ритм...
    І біжать часоносці невлад,
    Застогнав і погас циферблат,
    Розтоптавши крихкий манускрипт,
    Й спопеліла сліпуча зоря.

    ...Потяг знову вистукує ритм,
    Тільки ніч не женеться за днем,
    День не гонить хвилини конем.
    Просто ми тут уже не живем.
    Просто ми тут уже не живем...

    2003


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (5)


  20. Ніна Виноградська - [ 2020.01.26 10:48 ]
    Гроші


    1.

    Він - мовчазний, надійний, наче скеля,
    Вона – пуста, неначе мильна булька.
    У нього справ щоденно – аж до стелі,
    А їй – масаж, і сауна, і гульки.

    Він – все у дім, вона – завжди із дому.
    Для діток – няня, робітниця в хаті.
    І для рідні і для усіх знайомих –
    Вони щасливі, бо вони багаті.

    Він вечорами пропадає в клубі,
    Вона вино потягує охоче.
    Спитайте в нього – чи щасливий в шлюбі,
    Він відведе убік вразливі очі.

    2.

    Колись його навчали батько й мати,
    Що хліб ростити тяжко на землі.
    І син навчився добре працювати,
    А вже зростають паростки малі.

    Він одружився на великих грошах,
    Розумний – зять, нікчемний – чоловік.
    І заздрить друзям, де жінки хороші,
    Бо сам себе на нелюбов прирік.

    Життя промчало нібито година,
    Він відростив округле черевце.
    Чиюсь любов купує на хвилини,
    Де совість відверта своє лице.

    Дружина теж в коханні многолика,
    Для нього – лиш об’їдки на столі.
    Він річ її, його противна пика
    У неї викликає думи злі.

    Отак і проживають в нелюбові,
    Із ненавистю хліб для діток теж.
    І він колись для доньки в чорній змові
    Прикупить зятя без любовних меж.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (2)


  21. Тетяна Левицька - [ 2020.01.26 10:54 ]
    Соловей
    На повні груди соловей співав,
    лилися трелі у саду веснянім.
    Цвіли дерева і плескався став
    в сусальнім піднебеснім Божім храмі.

    Птах умлівав у росах золотих
    і захлинався в білих абрикосах.
    Аж вітер в запашній леваді стих,
    заслухавшись пташиним суголоссям.

    І серед тенорових голосів
    вона почула той, що вразив лунко.
    Мелодією дивною засів
    на денці серця чуйним поцілунком.

    Зворушливо у затишку гілля
    в чуттєвій пісні соловейко танув,
    і чарівною флейтою здаля
    затьохкав ніжно, спокусив кохану.

    Кружляв навколо неї і гніздо
    зладнавши у дуплі старої груші,
    затріпотів у верхній ноті «До» -
    любов єднала солов'їні душі.

    Вже пір'ячко стелив для пташенят,
    шалено щебетав від щастя зрання,
    та несподівано ударив град
    пошкодивши крило його коханій.

    Поранена  упала серед трав,
    злетіти не могла  хоча б на гілку.
    А соловейко іншій вже співав,
    настроював горляночку - сопілку.

    Птах умлівав у росах золотих
    і захлинався в білих абрикосах.
    Аж вітер в запашній леваді стих
    заслухавшись пташинним суголоссям.

    25.01.2020р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (18)


  22. Галина Сливка - [ 2020.01.26 08:26 ]
    ***
    Зачиняючи двері журбі,
    Міццю в небо задивлених стебел
    Я заплутаюся у тобі,
    З неможливістю жити без тебе.
    У обіймах долонь, крізь віки,
    Зберегла у собі, як обнову,
    Тайну світу на відстань руки,
    Древню силу піднятися знову.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.92) | "Майстерень" 5.75 (5.94)
    Коментарі: (2)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2020.01.26 03:16 ]
    Метаморфози сучасної зими або біла ніч у Києві
    Світлячки, як манливі принади,
    Розлились між гілля вусібіч…
    Ув обійми принишклого саду
    Опустилась, як сон, біла ніч.

    Мов потоками світлого лою
    Розтеклась по алеях зима.
    Насміхалась вона над імлою,
    Від якої вже й сліду нема.

    Витинанки-будинки… Квадрати
    Вікон світяться, чується сміх…
    Поцілунками хтось лоскотати
    Буде шиї коханих своїх.

    Це любов розтопила вже й кригу,
    І на серці в зими відлягло…
    Замість холоду лютого й снігу –
    Біла нічка дарує тепло.

    25 січня 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  24. Ірина Білінська - [ 2020.01.25 11:40 ]
    Планета імені Тебе
    Я на планеті імені Тебе.
    Вона - жива.
    Усе про мене знає.
    Вона -
    мій анексований Тибет,
    який мене до Мене повертає...

    Я тут - своя.
    І тут усе - моє.
    Нехай, вона мені і не належить...
    Але планета ця
    була і є,
    і буде там,
    де я у ній - Безмежжям...

    Вона у мені,
    з нею ми - ОДНЕ -
    не вигорить,
    не промине,
    не згасне...

    Твоя планета імені Мене
    таки жива.
    О, як же це прекрасно!




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (5)


  25. Тетяна Левицька - [ 2020.01.24 07:12 ]
    Лелека
    У блакиті лелека білий
    світлу стежку шукає в рай.
    Наболіло і відболіло.
    На все воля... Нехай, нехай.

    В низині мапа долі степом,
    річка злетів, багно падінь,
    сітка чорних доріг. Лелекам -
    уготована голубінь.

    Птах занурюється в нетлінно
    льоноцвітно- безмежну шаль.
    Пахне зливою вітром, сіном,
    синьоока його душа.

    Що тілесне - вода і простір
    з плоті сонця, землі, роси.
    Для пір'їни Бог на погості
    не встановлює терези.

    Та пташина душа у висі
    розчинилася за селом.
    В серці помисли, мрії чисті,
    ніби янгол майнув крилом.

    Над землею летить хуртеча
    білосніжного пір'я цвіт.
    Безгріховна душа лелеча
    огортає любов'ю світ.

    У блакиті лелека білий
    світлу стежку шукає в рай.
    Наболіло і відболіло.
    На все воля... Літай, літай!
    2017 - 2019р


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (4)


  26. Королева Гір - [ 2020.01.23 21:35 ]
    Ланцюг
    Візьмемося за руки знову всі,
    Живий ланцюг утворимо із вами.
    Він в кожного вкраїнця у душі,
    Хоч всі йдемо ми різними шляхами.

    З’єднаємо два береги Дніпра,
    З’єднаємо в душі, не лиш руками,
    Погляне Володимира гора,
    На лівий берег дивиться віками.

    Живий ланцюг…яка ж бо це краса!
    Він дуже цінний, дуже він коштовний.
    До нас благословенні Небеса…
    Живемо в Україні ми Соборній.

    Думками ще б зробить такий ланцюг,
    З’єднати б українців воєдино,
    Щоб в душах не було страшних яруг,
    Й гнилою не була щоб серцевина.

    22.01.2020 р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (6)


  27. Сергій Губерначук - [ 2020.01.23 14:04 ]
    У духовному спостереженні
    Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
    Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
    Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
    і ти́шею тиш заговорить космічна краса!

    ~ 2005 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.76) | "Майстерень" 5.5 (5.87)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 12"


  28. Галина Сливка - [ 2020.01.23 07:44 ]
    ***
    У чорному сімені літер,
    В міжряддях ще білого поля,
    Чекаю обіймів од вітру,
    Шукаю для радості волі.
    Мороз творить з інею айстри,
    А парость вже світлом весніє.
    Блукаю, шукаючи Майстра,
    Що зламані крила замрії
    Підтримає, зцілить для лету...
    Так довго зростаються кості...
    І снігом для світу - прикмети,
    Що світлом наповнюють простір...
    А Ной випускає пташину.
    Раз - чорну... А потім вже білу...
    Чи вже Араратська вершина
    Для квіту, для щастя дозріла...


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  29. Олександр Сушко - [ 2020.01.22 09:37 ]
    Мова
    Нині воюють Словом
    Без вояків і гармат.
    Там, де російська мова -
    Там України нема.

    Там є шансон і водка,
    Кров ручаями тече.
    Пушкін - сяйна обгортка
    Гицля з кремлівським мечем.

    Суне із півночі темінь,
    Лиху кажу: - Не підходь!
    Руни сплітаю священні,
    Водить рукою Господь.

    Снулі говірку ординську
    П'ють, наче свині з калюж.
    Мово свята українська -
    Світло для праведних душ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  30. Галина Сливка - [ 2020.01.21 19:36 ]
    ***
    Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
    Вже й вітер розгойдав життєві межі.
    Межу вселенську білить біло сніг,
    Бо без межі оте, що нам належить.

    Воно в тобі не раз ще проросте
    Любов'ю з болю, світлом із нестями.
    Несеш в собі життя, складне й просте,
    І радість див розхлюпуєш світами.

    Горять мости на ковзанках подій,
    Тренують волю долі перехрестя,
    А ти даруєш пригоршні надій,
    Як порятунок від безсиль нашестя.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  31. Матвій Смірнов - [ 2020.01.21 14:30 ]
    Глядач
    Він дивиться на вулицю з вікна
    На самоті із пляшкою вина
    В просторій і неприбраній вітальні
    І вже не знає сам, коли востаннє
    Виходив з дому. За вікном - війна,
    Пожежа тощо, і лише стіна
    Його рятує від вогню і сталі -
    Крихка, непереконлива, скляна.

    Він дивиться як гаснуть ліхтарі
    На площі, як дзьобаті трунарі
    Штовхають віз, запряжений волами,
    Наповнений прозорими тілами,
    І прапор майоріє угорі
    Чорніший чорного. У жодному дворі
    Ні вогника. Позачиняли брами
    І гетто спалено, і бігають щурі.

    Він дивиться, як котяться зірки
    З зеніту у надир, як дим гіркий
    Летить понад бляшаними дахами,
    Як падають підбитими птахами,
    Мов ангели, сріблясті літаки
    Крізь крони лип, ламаючи гілки,
    На землю, вкриту сірими снігами,
    Салюти б’ють зі сторони ріки.

    ...Салюти б’ють, вогні злітають вверх,
    Можливо обстріл, може фейерверк,
    Проте війна, і пошесть, і навала
    Несуть усі ознаки карнавалу -
    Бразильська самба затопила сквер
    (Від little party ще ніхто не вмер),
    Здригається небесне покривало
    В одному ритмі з музикою сфер.

    А він стоїть по декілька годин
    Отак щодня, ковтає жовтий дим
    Від сигарет, і прикладає руку
    І відчуває силу інфразвуку,
    Що лине резонатором скляним
    І там, за цим бар’єром льодяним -
    Чекає смерть, що з`явиться без стуку,
    Й життя, що відбувається не з ним.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (6)


  32. Тетяна Левицька - [ 2020.01.21 05:01 ]
    Сонечку
    Все буде добре, любий, чуєш?
    І навіть краще, ніж колись.
    Мені тебе завжди бракує.
    Погляну в неосяжну вись,
    там сизі голуби літають,
    крильми голублять небозвід.
    Я так далеко, від одчаю
    й так близько до твоїх воріт.
    На роздоріжжі сподівання,
    не на порозі самоти.
    Шлях вкаже Бог і зірка рання,
    що світить зоряно, як  ти!
    17.01.2020р


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (4)


  33. Нічия Муза - [ 2020.01.20 09:58 ]
    Щось не так
    Повіває тепло
    Як було восени.
    На осонні – зело.
    Ні зими, ні весни.

    Щось у лісі не те.
    Поздихали вовки.
    Омела не цвіте,
    А лоза – навпаки.

    І не ті кольори,
    І – у голову хміль.
    Насолили майстри –
    Є і рани, і сіль.

    Що собі не роби –
    Ні туди, ні сюди...
    От пірнути б якби
    За обійми біди.

    ****************
    До Йордану сама
    Доливаю води.
    Ополонки нема,
    Щоб упасти туди.

    2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (7)


  34. Ігор Шоха - [ 2020.01.19 16:49 ]
    Релікти прогресу
    І небо, і Земля існують у пустелі.
    Галактики зірок і броунівський рух
    пронизує один-єдиний Божий дух,
    об’єднуючи їх законом Торрічеллі.

    Природа сущого боїться пустоти.
    Процеси хаосу – дорога у нікуди,
    але ідуть по ній непересічні люди
    на перепутті до кінцевої мети.

    Цивілізація являється пустою
    породою землі. Це той же діатез
    на мантії Землі – і суші, і небес,
    який лікується вогнем або водою.

    Те, що було і є, посилює уяву
    про те, що буде і повториться не раз
    у просторі імли і не лякає нас,
    що по усій землі орудує лукавий.

    І по інерції ще котиться процес,
    запущений колись людиною одною,
    формуючи її заочний інтерес.
    Історія не вчить, але, само собою,
    окаменілості із ери мезозою
    показують, куди веде людей прогрес.

    01.20


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.56) | "Майстерень" 5.75 (5.91)
    Коментарі: (14)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2020.01.17 11:25 ]
    Благання
    Не забирай у мене любу –
    Все, доле, у руках твоїх.
    Не напились мої ще губи
    Її цілунків чарівних.

    Не забирай кохану, доле,
    Благаю, ні, не забирай.
    Життя моє не сповнюй болем…
    В нім був і є ще справжній рай.

    Не забирай останню втіху -
    Найбільше золото душі.
    Нехай невідворотне лихо
    Йде в болота і спориші.

    Не забирай, о доле, серце.
    Воно у нас – одне на двох.
    Нехай лунає щастя скерцо,
    Світ позбавляючи тривог.

    Тримай його в своїй долоньці,
    Як найдорожчу із перлин.
    Не забирай із неба сонце,
    Хай теплим буде часу плин.

    …Вже небо все дощами плаче
    І тьма, і мряка навкруги.
    І розпач тисне так, неначе
    Нам заздрили самі … Боги.

    … Мені сувора доля зрання
    Явила суть мого життя –
    Боги нам шлють випробування,
    Гартують силу почуття!

    17 січня 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  36. Микола Соболь - [ 2020.01.17 05:27 ]
    Homo sapiens?
    Здається розум щось інопланетне.
    Для «Homo sapiens» недоступна річ.
    Вже не камінням, обстріли – ракетні
    Та не шаблями, – кулеметна січ.

    Чи може хтось знущається над нами?
    Чи буде промінь світла ув імлі?
    Дамоклів меч навис над головами
    Всього живого нині на Землі.
    13.01.20р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (2)


  37. Надія Тарасюк - [ 2020.01.16 14:11 ]
    * * *
    Чіпкий туман.
    Розморена розлука.
    Шкребе засмуток, наче кіт у двері…
    Тремтливо мревом ходять попід руки
    розквітлі душі
    наших півмістерій.

    Вечірніх зір
    не плід і не підстава,
    не фантазійність, — мріям заковика.
    У темноти усмішка солодкава…
    Веселий хаос
    гріє світ великий.

    Пахкий туман…
    Окремішність замісу.
    Думки — зворотні, у очах надійних.
    У наших душ обличчям закулісся.
    …Так ясно, чуєш,
    у твоїх обіймах.

    2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4) | "https://www.facebook.com/photo.php?fbid=550144868910012&set=a.114624119128758&type=3&theater"


  38. Галина Сливка - [ 2020.01.16 11:43 ]
    ***
    Ти не одна, хоч нас лиш по одному,
    Ховала душу у жалях і втратах,
    Крапки лічила, не шукала коми,
    Жадала тверді й виплітала ґрати.
    Ти не одна блукала попелищем.
    Уже в снігу вчорашнє, щоб заснуло.
    Вгорі вітрисько дивну пісню свище.
    Іди вперед і залиши минуле.
    Зимовий дощ так виполоскав межі,
    Що через них напнув ясну веселку.
    Тобі весна з народження належить.
    Вона зросте у кожнім закапелку
    Твоїх гостин, твоїх плекань надії,
    Що - як в дитинстві - гойдалка з горіха.
    Вона в тобі промінчиком з-під вії,
    Молитвою, промовленою стиха.
    Іди, іди... Не хвиля на зупинку.
    Попутний вітер ще напне вітрила.
    Встеляє небо білістю сходинки.
    Оті, яких іще ти не сходила.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (9)


  39. Галина Сливка - [ 2020.01.15 21:37 ]
    ***
    Стопа за стопою в задумі чалапає доля.
    Крім серця між небом-землею у кого спитати?
    Ногами намацує стежку засніженим полем,
    В собі на вагу й відповідність звіряючи дати.

    А сніг океанів очей посріблив узбережжя
    І човник тихенько гойдає-колише колядку,
    Злітають Йорданські краплини з кропила безмежжя,
    В польоті сплітають весь рух по спіралі з початком.

    Чалапає доля, витворює в Світлі потребу,
    Стопа за стопою по краплях, що виссю, як вежі,
    Вростають у небо, єднаючи Альфу й Омегу...
    Пречиста в Йордані змиває Христові одежі...


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  40. Олександр Сушко - [ 2020.01.12 20:04 ]
    Толерування глупства, або як позбутися самозакоханості


    Творчі почубеньки на сайті інколи викликають зачудування навіть у мене – сатирика з тридцятилітнім стажем написання та читання поетичних опусів.
    І все б нічого, але вигуки «Ти ніц не розумієш в прекрасному!», «Тобі ще рости та рости до глибини моєї творчості!», «Я вищий на три порядки за цього підлого графомана, який дає вказівки знаному майстру пера!», «Я не беру до уваги критичних зауваг пана Сушка, бо вони поверхові та неграмотні!» - викликають у мене гомеричний сміх. Аж до гикавки. І в моїх колег також. Дмитро Васильович Павличко, після того як я йому прочитав останній твір генія, реготав годину, Ліна Василівна Костенко сором’язливо прикривала білозубу посмішку рукою, а я, дивлячись на них, від розчулення пустив сльозу.
    Всі ми не без гріха, в усіх нас – писунів із замріяними взорами святенниць, є і шкелети в шафах, і дулі в кишенях, і колоддя в очах. І талантом, звісно Бог не обділив. Але особливо багато – глупства.
    Питаю у знаного лірика, який має багатотомну віршографію:
    - Ти нащо на фейсбуці поставив лайк під віршем нашого спільного знайомця?
    - Яким саме?
    - А під оцим? – і показую вірш Сави Бусляковича. Там ідеться про плато чола, кущі брів, кирпи носиків та запахи нарцисів у вушних раковинах.
    - Ой,- відповідає,- промашка вийшла! Лайкнув автоматично. Зараз зніму.
    І таки зняв хутенько, аби не ганьбитися. А я кажу:
    - Дарма. Постав назад.
    - А чому?
    - Автор вельми гоноровий. Може розізлитися і підступно цапнути заду за штани зубиськами.
    - І справді! - і бац! – лайк знову стоїть під віршем.
    Випили ми тоді добряче. Я квасу, а безпробудний лірик - шнапсу на ананасових шкоринках. Його потім трохи розвезло, бо тринькаючи на моїй гітарі він умудрився порвати басову струну (я з таких струн повідки для ловитви щук майструю).
    Уранці прокинувся, а голова з похмілля тріщить так, що і світ немилий. Ввімкнув комп, зайшов на «Поетичні майстерні», аби розвіялася мряка перед очима, а там…
    А там Сава Буслякович накатав на мою рецензію віршовану кляузу! І таку моторошну, що аж волосся на мошонці від страху посивіло. Чесно кажу. Хто не вірить – покажу якось при нагоді.
    А під його кляузою - десятки підбадьорливих коментарів! Сотні схвальних відгуків! Тисячі лайків! Всі в один голос скандують: « Чави Сушка! Чави кровопивцю-невігласа!».
    Чхнув я, почухав макітру і пішов вареники їсти. А як добряче попоїв, сів писати розлогу рецензію на ще одне нетлінне творіння майстра. Там тема набагато складніша – про природу. А вона, самі розумієте, спонукає до неабиякої уважності та акуратизму, бо нікому не дозволено полоскати брудні онучі власного поетичного невігластва у чистій воді пейзажної лірики.
    Зізнаюся чесно – довго довелося працювати, тяжко. Півгодини часу вирвав з власного життя, аби дати належну оцінку описам дубів, кущів, трави та моху. Але сьогодні показувати цю роботу не маю права, оскільки на сайті діє правило: один анонс протягом доби. Менше можна, більше – ніззя! Навіть мені, безпринципному типсусу без ураженого самолюбством его.
    Нині стало модним навіть на сайтах з підрощування майстерності вказувати не на огріхи віршоманів, а захвалювати їх, як це прийнято на фейсбуці. Один я не здався на догоду цим новим віянням сучасності. Гризу і пиляю, пиляю і гризу. Правда не усіх, бо є люди совісні, які дбають про красне письмо, як про власне здоров'я.
    Свої обурливі коментарі можете залишати прямо під цією сповіддю. І не варто жаліти автора, оскільки він уже давно заслужив як мінімум кастрації. А то й гільйотини.
    Парнусем лехайм!
    12.01.2020 р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (15)


  41. Віктор Кучерук - [ 2020.01.09 22:03 ]
    * * *
    Про що ти думаєш, жеброто,
    Якщо в буденній самоті
    Житла не маєш, а роботу
    Не хочеш мати й поготів?
    Живеш, завдячуючи гарту
    І, зрідка, – милості людей, –
    За неї дякуючи жартом
    Про те, що ще від люду ждеш.
    Не містить заздрості й скорботи
    Душа спустошена твоя, –
    Про що ти думаєш, жеброто,
    Збагнуть ніяк не можу я?..
    03.01.20


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.86)
    Прокоментувати:


  42. Галина Сливка - [ 2020.01.09 21:03 ]
    ***
    Час не лікує, лиш далі відносить -
    Серце ж до висі пришпилене міцно.
    Думи гудуть, мов сколошкані оси -
    Хвиля логічно пульсує у вічне.
    Голі дерева закутали плечі
    Неба обрусом в зірчастому колі.
    Котиться місяць, гойдаючи вечір
    Тихим осердям загуслого болю.
    Маківка муки у кожнім "осанна",
    Але й потоптаним бути несила.
    Падають зорі на стежку туманну,
    Наче вуглини на спалені крила.
    Чаша любові у пригорщах смутку
    Не опустіє, та втримати важко.
    Пера розп'яті в заквітчану хустку
    Запеленаю. Лети, моя пташко!


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  43. Вікторія Лимар - [ 2020.01.09 12:08 ]
    Останній рейс
    Жахливо навіть уявити:
    для них цей рейс останній був.
    Літак лиш тільки встиг злетіти,
    ніхто, що сталось, не збагнув.

    Ніхто, бо всіх забрало Небо.
    На землю віддало тіла.
    Якби ж хтось знав, що саме треба?
    Чому ж їх доля завела

    в смертельну пастку так раптово???
    У вічності завмерла мить!!!
    Не допоможе жодне слово,
    бо серце зранене болить!

    Болить нестерпно, надто в рідних:
    їх відчайдушний чутно крик!
    Скорбота… Виходу не видно,
    Бо до таких подій не звик

    ніхто… Лікує час один.
    Чиясь там донька, батько, син….
    Їм пам’ять світла!!! Співчуття,
    терпіння рідним, сприйняття:
    назад не буде вороття.
    Сторінка це сумна життя.

    08.01.2020
    Свідоцтво про публікацію №120010904594


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2020.01.09 07:19 ]
    Нічна зваба
    Розлив туман волосся хвилі світлі
    На плечі ночі в далі осяйні.
    Очей смарагди ніжністю заквітли,
    Озера чар всміхалися мені.

    Плато чола – неначе полонина,
    Кущами затемніли дуги брів.
    Увігнута гора. Її вершина –
    Була , мов кирпа носика, вгорі.

    А попід нею – цілий гай калини –
    Рубінові розтулені вуста.
    У ямках вушок – наче дві перлини -
    Нарцисів консистенція густа.

    Аж занімів од щастя… Що це? Де я?
    Невже то дивишся на мене ти?!
    Кохане личенько понад землею
    Так вабило промінням золотим…

    9 січня 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  45. Олександр Сушко - [ 2020.01.07 14:38 ]
    Не плач

    Радіє ситий люд! Христос Воскрес!
    Пейсах. Дзумить Спасителю осанна.
    А я чекаю кари із небес:
    Ця ніч для мене, грішного,- остання.

    Бо не прощав насилля ворогам,
    Не вірив сліпо писаному Слову.
    Від віри - присок, сажа, пилюга,
    Любов до Бога - казка бірюзова

    Тож від небесних брам віддав ключі,
    Пішов на фронт, зі світла в чорну темінь.
    Чого ж у сни приходиш уночі,
    Вимолювати прощення у мене?

    Бо я - твій син - загину. Як і ти.
    Не на хресті - москаль заріже лезом.
    Не страшно, я уже немолодий,
    Але як ти, мій Батьку,- не воскресну.

    Усе життя не відав отчих рук,
    Обвик до самоти, отрути, скверни.
    Не плач, мій Тату. Я - лише байстрюк,
    Свята душа, присуджена геєні.

    07.01.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  46. Ігор Шоха - [ 2020.01.07 12:40 ]
    Дні Василя
                       I
    У дні Різдва, коли у високості
    ярило-ладо осіняє світ,
    іде Василь до братії у гості
    на свят-вечерю вже багато літ.

    Іде ще молодий, красивий, гордий,
    несе гарячу душу на вівтар
    своєї нені, у її господі
    являє світу свій високий дар.

    Сіяючі протуберанці серця –
    палаючий і досі оберіг.
    Але і Бог, як у людей ведеться,
    на цій стезі його не уберіг.

    Його убила партія народу
    за щире слово, за любов щемку
    одну-єдину на його віку
    у боротьбі за волю і свободу.

                       II
    Ой не одного мучили за те,
    що обирали поприще святе,
    молилися не ідолу, а Музі...
    У казематі отруїли Стуса,
    а Симоненка «вчили карате»
    опричники скаженого Союзу,

    І не одні ідеї москаля
    на капищі, на бойні і на прощі
    косили не одного Василя.
    Смішили не оті партійні мощі,
    а дві калоші на Червоній площі
    у показній мізерії Кремля.

                       III
    Незламний дух формує наше кредо,
    саме життя огранює девіз –
    хоча б на постать бути попереду
    партійної єпархії лакиз...
    ..................................................
    ...але – куті не передати меду,
    наповнюючи істиною зміст.

                     Епілог
    Його іще живого поховали
    у карцері серійні канібали,
    але і досі небо, і земля,
    і неземні Маріїні хорали
    озвучують ідеї Василя,
    винищуючи іродові зали.

    06.01.20


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.56) | "Майстерень" 5.63 (5.91)
    Коментарі: (4)


  47. Ірина Білінська - [ 2020.01.06 23:49 ]
    Січневе
    Дощі у січні - вже не дивина.
    А мариться хмільною хуртовиною!
    Де під пахвою втомленого дня
    Чуттєвий щем накриє нас лавиною...
    Нехай би засніжило, замело!
    І ну їх - ті блютузи із вай-фаями! -
    Лиш ти і я.
    І сонце, що зійшло...

    Передріздвяним сяєвом світаємо...









    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (4)


  48. Тетяна Левицька - [ 2020.01.06 16:02 ]
    Дуремар
    Вона була мудрішою за ту,
    з якою зустрічався у неділю.
    Добрішою за щиру простоту,
    що при надії - пестила надію.
    Гарнішою за чарівну куму,
    світлішою за багатьох білявок.
    Та він весь час їй зраджував тому,
    що не могла терпіти чорних п'явок.

    5.01.2020р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (8)


  49. Галина Сливка - [ 2020.01.05 15:33 ]
    ***
    А вам єлеєм чи пекельним болем
    Я озовуся у душі глибинах?
    Доволі різні випали нам долі,
    Та брав Господь із однієї глини.

    Плекаю радість чи вражаю гордість...
    То що я вам? Осяяння? Омана?
    Я ошуканства не ношу у торбі,
    А дар знайти планиду безталанну.

    Вмирай уже, коли торкався згуби!
    НащО грімниць пора несамовита?
    Та не вмирає той, хто справді любить,
    Бо, перш, ніж вмерти, треба вміти жити.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2020.01.03 01:03 ]
    Мов небо впало
    Ледь вітерець гілки колише….
    Сад зачаївся відалік.
    І мовчки, у зимовій тиші
    Веде ударам дзвонів лік.

    І пролітає понад садом
    Далеко в темряві літак.
    І знову очі дивом надить
    Сяйна вервечка золота.

    Аж затремтіла тихо ліра,
    Краси вбираючи огром.
    Коштовності од ювеліра
    Хтось виставив поза Дніпром.

    Переливаються вогнями,
    Щораз приваблюючи зір.
    Мов небо впало перед нами
    Й розсипало жарини зір!

    2 січня 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   159