ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луку
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Сонце Місяць
2024.10.29 13:13
зась-оргії десь & ніколи впусту загинути
реальність підлота поспіх
я (ти) може звертався стривайте
смішні злодії карлики злоті
намолені зимні тіні досконалі незграбні
діти дзеркалень ключі & слова тим
хто полюбляв у цих вікнах
одну зачудовану в одн

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.03 20:45 ]
    ***
    Ця котиків зелена брунькогіль
    мене зачепить: «Ну ж бо, усміхнися!»
    І буде тепло. І ввійде у сіль
    мій корінь перший, зісланий із висі.

    А корінь другий глицею впаде,
    і стане щоглами високорунних сосен,
    І запитає: «Пагоне, ти де,
    моя дитино?.. Хоч таки доросла...»

    А корінь третій, втомлене крило,
    повернеться із дальніх переміщень.
    «Ну що, дитино, як воно було
    в сипких світах, задуманих на вічність?»



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  2. Олександр Сушко - [ 2019.04.03 13:29 ]
    Сумовите
    Від раю загубилися ключі,
    На самоті ковтаю гірко сльози.
    Сапати діву цілий день учив,
    Згинаючи красу в похилу позу.

    Топталася, сердешна, по ріллі,
    Рум'яна на ланітах - пиші маки.
    Кожух змінив на плечах кринолін,
    А лайноступи чобітки із лайки.

    З городу перелізла до садка,
    А там - троянди, айстри, чорнобривці...
    А в мене раж! Поетики ріка
    Розхлюпується сонцем по сторінці.

    Повірив, що між нами є любов,
    До ліжка на руках приніс із гички.
    Вона ж уранці в лоба: - Будь здоров!
    Й порачкувала геть на електричку.

    Лишилася панчішка із ноги,
    Природи не бажають чорноброві.
    Вгортаються троянди в лопухи,
    Чекаючи жіночої любові.

    03.04.2019 .


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Сушко - [ 2019.04.02 15:41 ]
    Пихокардія прогресує
    Єхидна вила: - Більше не прийду!
    Бо сайтом критик нехороший повза.
    Та радісно джергочуть какаду:
    - Вернулася ізнов коза до воза!

    Чавив щодня вельбучності прищі,
    Обламував крихкі зубці в короні.
    І досі попід носом дощ плющить,
    Трясуться від ненависті долоні.

    Пихокардія - це хвороба зла,
    Ускладнена стократ сестриця сказу.
    А ти вернулась! Сестро, ну й діла-а-а!
    Від тебе й ми підчепим цю заразу!

    - Умовкніть! Я не урна для хули!
    Сідниці прикипіли до Пегаса...
    О, дайте, дайте крапельку хвали,
    Тихенько, щоб сатирик не дізнався.

    02.04.2019 р.







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.02 11:44 ]
    Складне усе...
    1

    Пошана трансформується в злобу -
    і множаться образливі текстульки.
    Ось розгинаю другову скобу,
    без мене безголосо пану, мулько.

    Між цяток дрозофіл чи тарганів -
    і там, і сям - ім'я моє красиве.
    Розчарувалась - пліт віддаленів.
    Лишилися надкушеними сливи.

    О, скільки написав для нас Хайям,
    тлумачив-научав (читай!) прозоро...
    Виспівуй панегірики гаям,
    учися гарцювати, наче Зорро.

    2

    Складне усе: і торти, і діла.
    Я завинила - крему не дала,
    не квецяла його сухі коржі.
    Тепер - шаблюка в оцті, щит в іржі.

    Таки б уговкати нападника - боюсь,
    що муза утече за Білорусь,
    тля поневолить віршовий баштан...
    Кляне Ізольду зранений Трістан.

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  5. Олександр Сушко - [ 2019.04.02 09:44 ]
    Ти заслужив
    Судьба в обличчя кинула "ха-ха!",
    Шансон укотре виборець забацав.
    Бо все життя потроху крав-брехав,
    То заслужив правителем паяца.

    - Синок,- матуся хреститься,- рятуйсь!
    По миру пустить горе-верховодик.
    Ну, що ж, хутенько, браття посміюсь,
    Бо завтра вже не випаде нагоди.

    За ним кагал - голодний, без душі,
    Ховає в дулю посмішку лукаву.
    Добряче мій народець согрішив,
    Що недостоєн власної держави.

    Я зайвий тут, чужий, із тих епох,
    Коли конав козак на ешафоті.
    Хай правлять мойші, як і їхній Бог,
    А гої передохнуть на роботі.

    Чорноземи сусіди підгребуть
    І пратимуть в Дніпрі косоворотки.
    Бо в головах хохляцьких каламуть,
    Любимі цяці - ярма і колодки.

    Поляки, угри - всі, кому не лінь,
    Вгребуть своє - щоб ти не сумнівався.
    Фінальна праця сотні поколінь -
    Паяц! Сумна державності прикраса.

    Минувшини не вивчили урок,
    Бездумна голова зневаги варта.
    Шампанського не буде - бачу кров,
    В останній бій мій брат іде на брата...

    02.04.2029 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  6. Олександр Сушко - [ 2019.04.01 12:24 ]
    Тривога
    Голосок народу - річ сакральна,
    Претенденти - "люкс"! Хоч стій, хоч плач.
    Виборець відпочиває в спальнях,
    В перекурах смокче спотикач.

    З року в рік у земляків непруха,
    Бідність люд повісила на гак.
    Хай керує ще разок злодюга,
    Тільки би не блазенський ковпак.

    Вільна Україна - гарна мрія,
    Марю нею навіть наяву.
    Та обвик терпіти безголів'я,
    У нужді до смерті доживу.

    Хоч на мить поринути б у спокій,
    Від тривоги вижив із ума.
    Стогне у душі Днпро широкий
    Та горами хвилю підійма.

    01.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Сушко - [ 2019.04.01 09:09 ]
    Only you!
    Судьбу свою одразу упізнав,
    Як тільки упірнула длань під гетрики.
    Кохання - річ гаряча й навісна,
    Цілуються схвильовані лебедики.

    Два бородатих дяді у раю,
    А дехто каже - в цім нема естетики.
    Кручуся попід хлопцем, наче в'юн,-
    Симпатія між мужиками є таки!

    Хай ззаду скаче моцний Буцефал,
    Хитаються у ритм тичинки й пестики.
    Жінки - це добре. Та мужик - лафа,
    Звикаю до сучасності еклетики.

    Кудлата грудь м'якенька і густа,
    Під нуликами стогнуть хтиво хрестики.
    На ранок, наче знятий із хреста,-
    Лише у мене полюбовник є такий.

    А плата за кохання неважка -
    В лікарню в сотий раз одвезли медики.
    І ти лети - любов свою шукай,
    А разом з нею витоки поетики.

    01.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  8. Надія Тарасюк - [ 2019.03.31 19:10 ]
    * * *
    Шукаємо, літаємо, стрічаємо…
    Тичинки днів — пилком рясним на ніс.
    У засвіток, десь там за небокраями,
    Кохання наше холод переніс.
    Воркочуть недозустрічі відкинуті,
    Краплисто просльозяться джерелом.
    Так хочеться до ваших рук долинути,
    Спивати їх затаєне тепло.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  9. Олександр Сушко - [ 2019.03.31 10:07 ]
    На грані
    Питання руба: жити нащо?
    Котові все під хвіст піде.
    Без мене людям, звісно, краще,
    Зі мною - трохи вже не те.

    Хіба велика є різниця
    Між соль бемоль і фа дієз?
    Течуть віршата, як водиця,
    А от чи є у тому сенс...

    У естетичній насолоді
    Розкиснув сонний інтелект.
    То, може, існувати годі?
    Чи ждеш солодкий хеппі-енд?

    Марнота мрій про справедливість,
    Черствий реальності глевтяк.
    Для всіх людей єдина милість -
    Глумлива посмішка буття.

    Дійшов до істини осердя,
    Знімаю руки із керма...
    На грані, між життям і смертю,
    Ще тут, за мить - уже нема.

    31.03.2019 р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  10. Олександр Сушко - [ 2019.03.30 07:40 ]
    Пора
    Сьогодні востаннє водитиму на екскурсію до пекла графоманів. Мій контракт закінчується, наймачі вдоволені, на рахунку в Приватбанку вже лежить немала сума, якої вистачить аби видати з десяток брошурок любовної лірики. За домовленістю з володарями геєни я не тільки показую страхіття, але й розказую за що саме того чи іншого грішника розпинають на дибі, вливають сірку до рота, полощуть кропивою зад або перекручують пальці на м’ясорубці.
    Як і завжди, з неба звично опускається швидкісний ліфт з якого виходить черговий гурток недооцінених геніїв.
    - Доброго дня, шановні колеги! - вітаюся з прибульцями. – Нині ви матимете змогу на власні очі побачити життя та нехитрий побут цього святого місця. Без вас тут було би зовсім нудно, а так завдяки пишучій братії процвітають ремесла , за останні триста років устократ зросло виробництво батогів, гаків та стамесок для здирання шкіри, чавунів-скороварок, диб, шестеперів, гізарм, іспанських черевиків та решти технічних цікавинок, які винайшов могутній людський розум.
    Свого часу Папа Римський Павло ІІІ для боротьби з протестантизмом заснував інквізицію. Аби укази щодо інквізиції виконувалися, був створений єдиний для усіх католиків орган – Конгрегація священної канцелярії. Вона узаконювала будь-які методи боротьби з єретиками, зокрема й катування. Всі новинки, які з’являлися в арсеналі цієї поважної інституції одразу бралися на озброєннями майстрами пекельних справ. Церква мала поважний статус особливого клієнта, стратегічного партнера так би мовити, оскільки кількість грішних душ, які вона постачала до тартару, була колосальною. На цьому заробляли усі – і земні володарі, і владики пекла.
    Тепер з цим стало трохи сутужно, інквізиція канула в Лету, тож чи не єдиними єретиками вважаються плодовиті поети і письменники, оскільки гординя – найбільший серед усіх гріхів – вражає саме цю частину людської спільноти.
    Але час не стоїть на місці,- і на той світ прийшла епоха гуманізму. Тож у превентивних цілях найбільш запеклих писунів відправляють на примусову екскурсію до пекла аби наочно показати, які на них чигають муки, якщо вони будуть продовжувати шкряботіти пером.
    - Погляньте праворуч, - продовжую свою оповідь,- перед вами молодий затятий графоман, який щодня писав сонети про нещасливу любов і публікував їх в соціальних мережах. Своїми гнітючими віршами він довів до самогубства трьох непорочних дівиць, а потім і сам наклав на себе руки, за що був засуджений до розпилювання навпіл.
    Грішника підвісили догори ногами, щоб кров не переставала постачати кисень до голови, а тим часом двоє чортяк повільно розпилювали його дворучною кривозубою пилкою до діафрагми.
    - Це майстри вищого класу, все буде зроблено добротно, не так як ви пишете вірші. Бачте як грішник репетує та корчиться? До ранку все зростеться, тож наступного дня цю процедуру повторять. Метод запатентовано Святою інквізицією ще в далекому 1569 році.
    - Ах! – зойкнула поетеса Аглая Саловсмак - і без пам’яті беркицьнулася на купу сірки під ногами.
    Я дістав з медбокса пляшечку з нашатирем, відкоркував та хлюпнув непритомній дівулі кілька крапель прямо в ніздрі.
    - Апчхи! – прогуркотіло тартаром і надчутлива майстриня слова оговталася.
    - А ось тут відбувають покарання найбільш затяті пейзажисти, чиї творіння відбивають у людей охоту працювати. Метод теж з арсеналу Святої інквізиції - старий, перевірений часом, дуже дієвий. Називається – колесування.
    Спочатку грішникові ламають всі великі кістки, потім прив'язують до колеса та кладуть горілиць, аби той дивився на небо, і вмирав від шоку і зневоднення.
    - Ох! – вигукнув лисуватий парубок і посунувся під ноги колегам.
    Пляшечку з нашатирем до кінця екскурсії я вже не ховав, тож механічним рухом хлюпаю в носа парубкові смердючої рідини аби той хутко опритомнів.
    - А ось цей інструмент покарання називається «залізна діва».
    Віршомаза впихують до порожнього саркофага у формі жіночої фігури. Усередині нього розміщені численні леза та гострі шипи, розташовані таким чином, щоб не зачепити життєво важливі органи , тому грішник вмирає дуже довго та болісно. На ранок пацієнт знову оживає і ця процедура повторюється знову і знову, цілу вічність, допоки не очиститься карма для наступної реінкарнації. Повірте – після такої процедури у наступному житті людина буде темною, неписьменною але щасливою.
    Цього разу ноги підкосилися одразу у п”ятьох екскурсантів, тож довелося трохи затриматися аби обхлюпати всіх, хто аж занадто вразливий. Дівки на виданні, а не поети, чесне слово!
    - Ну, а про отаке покарання ви усі, мабуть, чули, нічого особливого,- кажу я і підвожу до місця, де чоловікові вливають до рота розпечене олово.
    - Оцей грішник дуже любив декламувати власні оди на поважних зібраннях колег, писав під нетлінками інших авторів у соцмережах не приємні відгуки, а власні творіння. А на додачу – підбурював інших поетів проти сатириків та критиків. А це вже святотатство. Ви згодні? – питаю у слухачів.
    Побілілі ві жаху обличчя сновид мовчки кивають головами.
    - Ну й добре, якщо згодні, отже ми з вами в цьому питанні дійшли консенсусу, - відповідаю я і веду отару далі.
    - А ось тут моє улюблене,- кажу отетерілим відвідувачам і вказую поблажливим поглядом на стандартну екзекуцію: перекручування прудких пальців митців через м’ясорубку.
    - Признаюся чесно – майже половина вашої братії потрапляє саме сюди. Бо одночасно з віршами ваші колеги пишуть і намови, і кляузи, і образливі коментарі.
    - А-а-а-а-а! – проревів мученик, коли залізний шнек заатріщав його пальцями.
    Половина екскурсантів закрила вуха руками і дременула хто куди. От не люблю я такого. Тепер доведеться витратити час аби відшукати цих капосників . А тут місце підвищеного травматизму, чортяки можуть не розібратися і вкинути невинного в котел з гарячою смолою чи підняти на дибу - і таке траплялося. Хоча, як правило, залякані відвідувачі зариваються з головою в шлак чи ховаються в купах хмизу, який іде на розпалювання. А я людина солідна, мені не личить бігати пеклом, тому прошу вас: якщо і ви потрапите на таку екскурсію – не біжіть від екскурсовода, поважайте людську працю. Якщо стане зле – просто лягайте біля його ніг, а коли очуняєте - вставайте і тихо трюхикайте за ним слід у слід. Домовилися?
    День добігав кінця, людське сало звично шкварчало на вертелах, закіптюжене небо краяла бордова заграва. Екскурсія закінчилася, гурт літераторів звично піднімається ліфтом на вулицю Банкову, прямо в Спілку письменників України. Нічого страшного сьогодні не трапилося: дванадцять серцевих нападів – і все. Отже, роботу виконано якісно.
    - Може, підпишеш контракт ще на рік? – благає мене чортяка з ірокезом на голові та металічними цепами на грудях.
    - Ні, друже. Хочу трохи пописати, настала пора мемуарів. Можливо, колись у майбутньому…
    Тисну засмученому чортяці простягнуту ратицю і теж іду до підйомника. Там – на іншому кінці цього світу мене чекає улюблена жінка. Ох, як же вона мене чекає! Рік у відрядженні в потойбіччі, друзі – це вам не хухри-мухри. До того ж рік тут зараховується в трудовий стаж як три.
    Не знаю як ви, шановні, а я трохи скучатиму за оцими криками грішників, які щиро каються в содіяному. Можливо, прийде той час, коли на світі кожен, хто бере ручку в руки чи сідає за клавіатуру триста разів подумає, перш ніж напише першу літеру. Ну, все, мені пора. Адью.

    30.03.2019р



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  11. Олександр Сушко - [ 2019.03.28 22:13 ]
    Фонтан життя
    Негода, саме час писати вірші,
    Весна, а сніг стіною - ти прикинь!
    Під ковдрою у милої тепліше,
    Приваблюють опуклості м"які.

    Нага краса підморгує грайливо
    І свариться ласкаво "Ай-яй-яй!.
    Виорювать лечу родючу ниву
    Аби зійшов чудовий урожай.

    Втомилися Ерато і Евтерпа,
    Хай сплять. Тепер дружині я слуга.
    Хандрою світ завіяло до неба
    Та ми не знаєм, що таке нудьга.

    Ревуть шторми, жаги вирує повінь,
    Закручує чуттєвості борвій.
    Фонтан життя - енергія любові,
    Його немає - ти вже неживий.

    28.03.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  12. Олександр Сушко - [ 2019.03.27 05:39 ]
    Їжте!

    До хребтів поприлипали ковбики,
    Здихля, це, братове,- не поет.
    Рознещасні, кволі, щоки он які!
    Ноги вислизають із штиблет!

    У худого зранку ані віршика,
    А писне - суцільний плагіат.
    Еталон митця - Руслана Писанка!
    Апетит хороший? Ти - талант!

    Налягайте на реберця й хрящики,
    Їжте смалець ложками щодня.
    Бо лягають сухоребрі в ящики,
    Сало - від нещасть усіх - броня.

    Я ж дебелий, центнер буде з хвостиком,
    Гупну, то дрижить гора-Парнас.
    Як іду ліском - за мною просіка,
    А пишу, то вірші - вищий клас.

    У змарнілих, кволих - сині личеньки,
    Є для вас порада лиш одна:
    Відірвіть від стільчиків сідниченьки,
    І пожуйте рило з кабана.

    Хочте, у кафе гайнемо - я плачу,
    Бодня меду на аперитив.
    Сил не буде хлипати від розпачу,
    Настрій - вулканічний позитив.

    У колеги горе! Знову поминки!
    Від анорексії здох Пегас.
    Тож біжіть, топчіть хутчіше ковбики
    І тоді все буде добре в вас.

    26.03.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  13. Олександр Сушко - [ 2019.03.26 06:30 ]
    Тяготи
    Сизифові гора упала з пліч,
    Вилазять з нір зацьковані таланти.
    Почвара почалапала у ніч,
    Не будемо за нею жалкувати.

    Тепер варю з бельмесами віршець,
    Несуть колеги похвалу-приправу.
    А критика нехай ухопить грець
    На язика посадить чорну ваву.

    Безсмертя струмінь ллється з-під пера,
    Загата впала під напором мислі.
    Із надр Парнасу видав на гора
    Мішки поез, не тільки дулі лисі.

    З розмахом пише твір перо тверде,
    За ним біжить сонетів "паровозик".
    В фіналі - па-де-па і па-де-де,
    Родзинкою на торті сміх крізь сльози.

    Коли ж читач від захвату кричав:
    - Ти - геній! Майстер! Пам'ятника вартий!
    Задулася натхнення враз свіча -
    З геєнни повернувся розпинатель!

    Талантище убив одним рядком,
    Шнопак не просихає від вологи.
    У муз цицястих скисло молоко,
    Пегаса догризають люті блохи.

    26.03.2019 р.






    Без сил

    Ерот жульнальчик дав у посаг,
    Сказав: - Хапай і йди, гарцюй.
    Жона гортає...:- Ох і поза!
    Давай но спробуєм оцю!

    Несе мене хутенько в спальню,
    Сторчма вмостила, зверху гуп.
    А я люблю горизонтально,
    Бо після праці, наче труп.

    Від задово на стелю лізу,
    Ще трохи - випаду в астрал.
    Зольдат під генералом знизу,
    А жінка - справжній генерал!

    Хребет рипить, волає хрящик,
    Потріскує старий горбак.
    Але в цій позі - важче й важче,
    В дугу зігнувсь кохання гак.

    А от відмачка вельми ловка,
    Їй любі ігри навісні.
    Нарешті фініш! Попід боком
    Прехтива мавка бачить сни.

    Дрижать од виснаження губи,
    Побув, неначе у бою.
    Палю журнальчика у грубі,
    Інакше гигну. Зуб даю.

    25.03.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.25 23:03 ]
    Не сумуй, моя кохана
    Не сумуй, моя кохана,
    Днів печальних не лічи.
    Ще твоя сердечна рана
    Тихо заживе вночі.

    Йде по струнах душ гліссандо,
    Знову разом квіти ці –
    Оксамитова троянда
    Й фіоленький* гіацинт!

    Пахощі перемагають,
    Аромат п`янить усіх.
    І веселка у розмаї
    Уклоняється красі!

    *Фіоленький – свідомо вжитий авторський словотвір.

    25 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  15. Олександр Сушко - [ 2019.03.25 09:49 ]
    Вільний
    Час іти, відкрилася тюрма,
    Змив з душі брудні шматочки піни.
    Тут мого нічого вже нема,
    Все віддав, що мав, нарешті вільний.

    Діти - врозтіч, внуки - хто куди,
    Висипав дружини прах у море.
    Власний гроб пропив, вінки, сатин,
    Ось тепер мені і справді добре.

    А майно пішло із молотка
    За борги, несплату комуналки.
    От якби усохла ще й рука,
    Щоб не пік я віршики-оладки.

    А неситий шепче: - Все моє!
    Хтось із нас і справді вельми бідний.
    Думи, думи...все, що в мене є,
    Та вони нікому не потрібні.

    25.03.2019 р.

    Іноси!

    Потребує народець
    Всепрощення, наче віагри.
    Краде-бреше щодня,
    Нашаровуючи гріх на гріх.

    А пророк негодящий,
    Джергоче постійно про кари,
    Письменами святими
    По головах б'є навідліг.

    Чорнорота вельбучність
    Гризе незлобливу покору,
    Тінь від гриба-сморчка
    Закриває естетам роти.

    Стратять лисого діда!
    Для вироку смертного кворум
    Назбираємо швидко,
    За межами зграї лиш ти.

    Хоч ланцюг із неволі
    Мозолить шияки жеброті
    Та поснулих соньків
    Не розбудять гарячі слова.

    Під "Ату!", "У-лю -лю!"
    Правдолюбці ідуть на голготи,
    А крикливих - в тюрму
    Чи під сосни у рай "два на два".

    Алебарда у крові,
    Глава покотилась у прірву,
    Тиша радує слух,
    Ми з тобою здорові й живі.

    Привіталася кривда:
    - Іноси, раби мої! Мир вам!
    Гріх - не гріх, бо нема
    Кому правду казати людві.


    Питання...


    Натягую шорти
    На музу-тараню
    Без рам'я.

    Вмирають на фронті
    Чи від віршування?
    Питання...

    Окопчик - для лоха?
    Піїтові - з м'ясом
    Котлета?

    Ура! Перемога!
    Дописує блазень
    Сонета.

    Сльозавий страждалець
    Проголгофував вір-
    Туально.

    В чорнилі ніс, палець,
    У рунах папір...
    Ідеально!

    Картина - бездарна,
    Письмо - плодовите,
    Для любки.

    В пастелі нірвана,
    Амурні кульбіти,
    Цілунки.

    25.03.2019 р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.25 01:02 ]
    Тернистий шлях кохання
    Ми ледь зустрілися, і ти пішла –
    Хворіють рідні – біль сіпнув за очі.
    Боги дозовано дали тепла,
    Чи наших зустрічей вони не хочуть?

    Чи хочуть, щоб ми друзями були?
    Ми ними й так уже віддавна стали.
    Та більше не ходжу, на долю злий,
    Хоч зустрічей мені оцих – замало!

    Планида всі розставила зірки,
    Таким він є – тернистий шлях кохання!
    Озброююсь терпінням нелегким,
    Приймаю прикрощі свої, як даність.

    І під печальне тріпотіння віт
    Гадаю, що не все – ця доля злая…
    А просто тихо ширшає мій світ –
    Боги випробування посилають!

    24 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  17. Віктор Кучерук - [ 2019.03.24 18:05 ]
    * * *
    Г. С...
    Одній не стати на крило.
    Без двох – самому не злетіти.
    Але двом долям повезло
    В одну з’єднатися край світу.
    Тобі пасує голубе, –
    І я блакитне уподобав,
    Як покохав нараз тебе
    За гарний смак і пишну вроду.
    Тобі веселість до лиця.
    Мені – лице твоє до серця, –
    Нехай закоханість оця
    Ніколи з нього не зітреться!..
    24.03.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (1)


  18. Олександр Сушко - [ 2019.03.24 13:12 ]
    Ква!
    Спитаю в лоба, тільки не лякайтесь,
    Хоч знаю - будуть дикі воплі, крик:
    Писаки мають право на пихатість
    Й цілодобове надимання щік?

    Співав би, наче жайвір понад лугом,
    Нехай би світ вигукував "Овва!".
    Але біда - став схожий на ропуху,
    Нахвалюю себе лишень: " Ква!", "Ква!"...

    Вважаю, що у критиці несхибний,
    Щось не до шмиги - брата словом "Гех!".
    "Круті" митці, на жаль, до жаб подібні,
    Талантом перекрикують колег.

    У жартунів не та колоратура,
    Смішний поліфонічний звукоряд.
    А у поетів - надтонка натура,
    Ізмалку люблять шану-шоколад.

    Сідниця й ґедзь - враги-антагоністм,
    А гонор - щиросердю опонент.
    Всієї слави дурневі не з'сти,
    А він кричить: - Знімай з глави кашкет!

    P.S:

    І знову ґвалт. З болота: - Я тут ліпша!
    Послухай, як казати треба " Ква!".
    Пробач, але мені потрібна тиша,
    Сатира тут чужа. Оревуар.

    24.03.2019 р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (20)


  19. Олександр Сушко - [ 2019.03.22 09:04 ]
    Судьбина
    То, хочеш коханкою бути?
    Подобаюсь, наче Амур?
    Е, ні! В мене є вже "трикутник"
    І коник, що любить алюр.

    А жіночка - сонячна казка,
    Довірлива, наче теля.
    Шуруй звідси, хтива любаско!
    На тебе не всядусь охляп!

    Не зиркай сердито з-під лоба,
    Учора тобі вже казав -
    Я вірний дружині до гроба!
    Не ваблять чужі тілеса..

    Хай вродою ти, мов Юнона,
    Як бачу, то руки дрижать.
    Не звабиш...ходім на балкона,
    Полежим хвилин двадцять п'ять..

    І хоч на м'яке я не ласий -
    Незвідані долі путі.
    Мій хрест - помирати на пласі
    В лещатах любовних утіх.

    22.03.2019р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  20. Сергій П'ятаченко - [ 2019.03.21 00:19 ]
    БУДИНИ І НЕВРИ
    налетить розкуйовдить козацькі чуби очерету
    і шукай цього вітра мов вітра у полі лови
    як же бути на зламі епох і сезонів поету?
    як не втратити тут як не втратити тут голови?

    у міжчассі сезонів очікуєм гостро на зміни
    пливемо крізь розлом у плиткій веремії смутній
    ми ще тільки весну запросити прихилим коліно
    а вже наші жінки вже стоять по коліна у ній

    знов блукають закохані в млі березневого міста
    мов сліпі одне одного прагне знайти цей народ
    з тих часів коли тут ще лежала пустеля дебриста
    коли неврів-будинів тут бачив старий Геродот

    не життя а всуціль переломи епох і перерви
    в день останній яких чергова нас чекає весна
    мене будять будини й потроху знервовують неври
    і в розломи епох зазирають старі племена



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (3)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.20 07:07 ]
    Тобі в день щастя
    Така шляхетність у твоїх очах –
    Емоції, весь розум, полонила.
    Там бачу вись, куди возносять крила,
    Яка вгорі тремкоче на вітрах.

    Небесна світлосте, указуй шлях
    І еталоном із чеснот будь, мила!
    Лиш ти мені великий світ одкрила,
    Енергію дала, що має птах.

    Вино страждань моїх – в твоїй долоні.
    Історія то мук твого єства,
    Це таїна, де прірви є бездонні…

    Краса стосунків – сфера то нова!
    Ідилія, мов на природи лоні…
    Й од щастя загубилися слова!

    20 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  22. Олександр Сушко - [ 2019.03.20 06:22 ]
    Ось так
    Ох і "набожний" люд!
    Хрестоперстна молитва отари,
    Показушна любов,
    Істеричний товпи отченаш...

    Найубивча з отрут -
    Сліпа віра. Розчахуті ґаври
    На пророка плюють,
    Люто виють: - Тікай! Ти не наш!

    Я, звичайно, утік,
    Попалив індульгенціям крильця,
    Відпускати гріхів
    За наказом небес не схотів.

    Точить кров, наче сік,
    Брат із брата, вже буде по вінця,
    На святих письменах
    Тліють бризки й патьоки руді.

    Плачуть Батько і Син,
    З тьмою програно битву,
    На уми сатана
    Накидає залізну оброть.

    А над Лаврою дзвін,
    Чорноризи женуть на молитву
    Гурт монашок сумних,
    Умертвляючи душі та плоть.

    20.03.2019 р.


    Визволення

    Вижив. Усупереч присуду ката,
    Скомпонували уже й некролог.
    І хоч без жертви несита Геката -
    Друг ув аорті залишив жало.

    Вдих - і шпиняє обламана голка,
    Видихну - коле в скривавлений м'яз.
    Краще би, браття, лишився без ока,
    І без правиці було б все гаразд.

    Милі собратчики, чуйні камради -
    Поруч, близенько, в біді - тут як тут.
    Брути кинджали стромляють по гарди
    Та загняють недаху у кут.

    Йди, відгадай хто з нас Янус дволикий,
    Хто - вірний друг, а хто гад прегидкий.
    Лагідну долю у вигляді жінки
    Мудро відсунув на відстань руки.

    Ліжко подружнє - колюча ожина,
    Крутиться в серці холодне жало...
    Ранок. В долонях тримає дружина
    Голку. За вікнами сонце зійшло.

    19.03.2019р.

    Сумна правда

    Казати правду багатьом незручно,
    Та межи нас немало й галалак.
    Відшили пані, бо вона вельбучна,
    Зубиськпми скрегоче, вельми зла.

    Поезію шанує до нестями,
    Пегаси - чистокровні скакуни.
    Літає над проблемами, страстями,
    Шпильки скептичні сіє на лани.

    В анфас і в профіль - викапаний геній,
    Джергоче зграя муз у рукаві.
    А під хвостом - таке як і у мене,
    М'яке, і трохи в салі - селяві.

    Упала в грязь. Тепер в болоті кумка,
    Пегасики ночують у кози.
    За вікнами голодна виє сука,
    Піду і дам їй трохи ковбаси.

    20.03.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (9)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.19 00:17 ]
    Я задихаюсь від кохання
    Це віт судомне колихання –
    Сміється місяць із небес.
    Я задихаюсь від кохання,
    Ним переповнений увесь.

    Ох, розбудить би вікна сонні,
    Явити давні їм дива –
    Я б серенаду під балконом
    На повен голос заспівав.

    Часи романтики, о де ви?
    Сентиментальну ллю сльозу…
    Неначе котик березневий,
    Я б розійшовся унизу.

    І ти б, напевне, зашарілась!
    Півонією зацвіла!
    Щоб злий сусід осатаніло
    Заматюкався із «дупла»!

    18 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.18 01:44 ]
    Від коханої - до народу
    Віддай мені свій біль увесь,
    Віддай мені усі страждання.
    Хай сивина укриє рання –
    Прийде здоров`я - днем чудес.
    Віддай мені свій біль увесь.

    Віддай мені усю скорботу,
    Недуги тіла й серця – всі!
    Ми зможем їх перебороти
    І уклонятися красі –
    Віддай мені усю скорботу.

    Віддай мені свій страх, о мила,
    Всі комплекси переживань.
    І розгорни любові крила,
    Злети у щастя світлу рань…
    Віддай мені свій страх, о мила!

    Віддай мені кабальні пута,
    Їх розіб`ю і розірву.
    Віддай мені брехні отруту,
    Живи коханням наяву,
    Віддай мені кабальні пута.

    Я – не Тарас, лиш мов Ронсар той,
    Живу в закоханій журбі.
    Та біль народу взяти варто,
    Беру увесь його собі –
    Я не Тарас, лиш мов Ронсар той…

    Неси мені свої всі болі,
    Народе мій, прекрасний мій.
    Хай чад падлюцтва і сваволі
    Розвіється у тьмі німій.
    Неси мені свої всі болі!

    Візьми од мене дух цей дужий,
    Орлині крила, силу й міць.
    І взявшись обома за гужа –
    Ні перед ким не падай ниць!
    Візьми од мене дух цей дужий!

    17-18 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  25. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.03.17 11:48 ]
    Барви блякнуть...

    Жінка - маківка на вітрі,
    барви блякнуть у палітрі,
    пригадалося... зустріла...
    Лиш один - вогонь для тіла!

    Десь у нього - лан, косиці,
    блискотять млинки і спиці.
    Угамуйся: скоро осінь,
    відлетіли мрії босі.

    Пасма холоду між дерну.
    Винні хміль, спориш, люцерна...
    "Філігранна, невагома..." -
    шерехтять зола, солома.

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  26. Ірина Білінська - [ 2019.03.16 14:41 ]
    Чи потрібні Богові раби...
    А чи потрібні Богові раби?!
    Раби рабів беруть собі у рабство,
    Будуючи своє «небесне царство»,
    Чекаючи новітньої доби.
    Тепер пророки, Господи прости, -
    Ні прихистку тобі, ні порятунку.
    То Юда зрадив чесно – поцілунком,
    А ці свідомо спалюють мости,
    Гадаючи, - ніхто вже не літає,
    Ніхто не мислить та й узагалі…

    Летять Додому полохливі зграї
    З обдуреної грішної землі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (4)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.15 22:35 ]
    Любов і смерть
    Життя сміялося із мене,
    Поет, це – вічний наївняк.
    Узяти б і порізать вени –
    З наївняка будЕ мертвяк.

    Хай слово золоте чи срібне –
    Я краще вічності всміхнусь.
    Кому життя моє потрібне?!
    А смерть потрібніша комусь.

    Від неї стане хтось щасливий…
    Хай вродою ти – Аполлон,
    Не сотворив кохання диво
    Життя падлючого полон.

    Красі вклонятися – так гидко!
    Бо не вона врятує світ.
    Вона – лиш лялька. А за нитки
    Посмикує Бог СвітоГИД.

    І він розподіляє ролі
    І ставить на свої місця.
    І королі танцюють голі,
    Щеза наївність із лиця.

    І заворожить таємничо,
    І звабить душу «молодця»!
    Мене в обійми смерть покличе.
    Ій мертва блідість – до лиця.

    15 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  28. Олексій Кацай - [ 2019.03.14 21:30 ]
    Космотроща
    Я кручу
          польотів траси,
    ти
          розкручуєш
                орбіти:
    з іншого прибув я часу,
    з паралельного –
          ти світу.

    Ми
          у всесвітів
                прибої
    не зустрінемось
          ніколи!..
    Хоч
          займися
                ворожбою,
    хоч лети
          до виднокола,
    не побачиш,
          не оддячиш,
    буруни
          не окульбачиш
    ураганів
          наших доль...
    Прошу, берегу,
          знеболь
    доторк, подих, рану,
          грань,
    наших
          не
                перетинань!..

    Берег шлях
          перетинає
    бескидами
          узбережжя.
    Два життя
          він зупиняє
    і за межами
          безмежжя
    уриває
          рейси й прощі,
    аби
          поєднати нас
    у кохання
          космотрощі,
    в простір
          ввічнюючи
                час.


    Рейтинги: Народний 6 (5.38) | "Майстерень" 6 (5.38)
    Коментарі: (7)


  29. Олександр Сушко - [ 2019.03.13 14:47 ]
    Мелодія для скрипки

    Тріолі та форшлаги вже не ті,
    Елегії не чути в ґвалті торжищ.
    Перегорів. Торнадо почуттів
    Хіба що сни подеколи тривожить.

    Ковтнула ніч коханки силует,
    Парфумів шлейф тече за падолистом.
    І це ще не найгірший happy end,
    Вціліла (о дива!) сімейна пристань.

    Не відає дружина перемін,
    Не знані дітям татові кульбіти.
    Та з пісні щезли ноти до, ре, мі,
    Синкопи смичуть терції та квінти.

    У зради, кажуть, голосу нема
    Та як труна скрипить подружнє ложе.
    Однині дім не парадиз - тюрма,
    Любовна баркарола вмовкла. Отже,

    Пробачте, жінко. Ми вже не рідня,
    Пора на волю випурхнути з клітки.
    Лечу у чорну прірву, навмання...
    Та чи знайду мелодію для скрипки?

    13.03.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (14)


  30. Олександр Сушко - [ 2019.03.12 14:32 ]
    Засторога

    Вибір без вибору. Шансів на щастя нема,
    Байдуже - буде Абрам керувати чи Мойша...
    Нація мертва. Майбутнє - суцільний туман,
    Воля, на жаль, непосильна вкраїнцеві ноша.

    Мову святу убиває холопський язик,
    Пам'ять народу випалюють крові патьоки.
    Сонні невільники створені лиш для яси,
    Хай вдовольняются шатами із барахолки.

    Дідо сусідові долю онуків продав,
    Батькові син не потрібен,- рідніший Іуда.
    Будуть і лад, і достаток, триклята орда,
    Сльози і піт зомбаків. Українців не буде.

    12 .03.2019 .


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.11 21:38 ]
    Чом ти, весно?
    Чом ти, весно моя, спохмурніла?
    Потьмянів, наїжачився луг.
    Де усмішка твоя звеселіла,
    Чом пронизливий вітер не вщух?!

    Поривається він воювати –
    Гнеться, гнеться додолу верба.
    Темні хмари пливуть шаруваті,
    Наче в них оселилась журба.

    Суне-плине флотилія суму,
    Синь чарівну вже заволокла.
    Дня весняного світлу задуму
    Поглинає холодна імла.

    …Та раптово неону вогнями
    Опромінився весь небокрай!
    То весна засміялась піснями –
    Душу змерзлу мою зігрівай!

    11 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  32. Олександр Сушко - [ 2019.03.11 05:36 ]
    За межею


    Ноти, акорди, теми,
    Рими, абзаци, титли...
    Морок буває темним,
    Сяйво буває світлим.

    Муза німа без ока,
    Чорну вдягнула хустку.
    В натяках-недомовках
    Сховані краплі ґлузду.

    Нижче би на півтона,
    Та заважає пафос.
    Фабула беззмістовна,
    А за прологом ляпсус.

    Здався. Пишу з натури,
    Ниють хребет і копчик.
    Клацання клавіатури,
    Шерех пера дивочний...

    11.03.2019 р.





    Чорні вітражі

    Шепотіння: - Тиш не баламуть!
    Доста ґвалту, ти уже не хлопчик.
    Я ж мовчать не можу, в цьому суть,
    Правду-неню ріжу прямо в очі.

    В мене тьма - це тьма, добро - не зло,
    Влада - підла і достойна страти.
    Чесний люд вимахує кайлом,
    Жертвують життям прості солдати.

    Лізе тля на гілку запашну
    По краплині ссати сік-живицю.
    Забагато, сам не прожену,
    Кличу в поміч вас, вогонь та крицю.

    За кордон біжить голодний люд,
    А на Сході косить смерть майбутнє.
    Досить. Нас і так загнали в кут,
    Краще щось побринькаю на лютні.

    Ліпше малюватиму пейзаж,
    Щастям розцяцькую домовини...
    Почорнів од зла крихкий вітраж,
    Час проклять настав, боїв, ериній.

    10.03.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  33. Олександр Сушко - [ 2019.03.10 10:04 ]
    Нехай


    Хочете відкрию вам секрет,
    Вийду із хмільної офензиви?
    Будемо знайомі: я - поет!
    Задерикуватий і спесивий.

    Шепче муза "В тебе щось не так,
    Віршенята - злидні-закарлюки".
    Ну, а геній, звісно - ас! Мастак!
    Обіцяє одірвати руки.

    Пише люд, аж куриться димок,
    Є ні те ні се, а є полова.
    От скажіть - навіщо нам письмо?
    Гомоніти й подумки чудово.

    Докучає совісті укол,
    Бо оце творіння також клякса.
    Золото - мовчанка. Це закон.
    В мудрого блокнот - tabula rasa.

    Ех, панове, може й я такий,
    Струни заіржавіли на лютні...
    З дня у день увічнюю думки,
    Може, і народиться щось путнє.

    10.03.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.09 00:01 ]
    Вдихаю щастя
    Вона вже холоду не здасться –
    І пестить сутінь запашна.
    Не йду, лечу – вдихаю щастя –
    Нарешті вже прийшла весна.

    І я знетямився неначе –
    Зима-тюрма була важка.
    І сам тепер од щастя плачу,
    Мов скинув з пліч льодовика.

    О любий березню чудовий,
    У молодість мене зови.
    Я мов народжуюся знову,
    Як од Трипілля – рік Новий!

    І хмар важких немає вати.
    І небо чисте, як роса.
    Співати хочу, щедрувати –
    Яка краса, яка краса!

    І навіть радістю іскриться
    Вечірня місячна імла.
    Якби ж зі мною, світлолиця,
    В цю мить прекрасну – й ти була!

    8 березня 7527 р. ( Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  35. Іван Потьомкін - [ 2019.03.08 09:35 ]
    Наймиліша в світі пісня

    Немов ті ґулі-пагорби,
    Що навесні кульбабами і маками
    Освітлюють нам лиця,-
    Такими всі ви бачитесь мені,
    Вагітні різномовні молодиці.
    Нехай чоловіки гримкочуть день при дні,
    Лякають війнами в словесному двобої,
    Інші громи вчуваються мені:
    То діти, наче квіти, пориваються на волю.
    Гриміть частіш, майбутнього громи,
    Квітчайте землю безтурботним сміхом,
    Робіть нас, як велів Господь, людьми
    Для праці мирної та для земної втіхи.
    Носіть же з гордістю, любі жінки,
    Життям налиті перші чи й десяті гулі,
    Щоб ми вслухались не в прогноз гіркий,
    А в наймилішу в світі пісню: «Люлі-люлі!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (1)


  36. Олександр Сушко - [ 2019.03.08 07:52 ]
    Ти і я
    Дружина клопітка майнула треном,-
    Усе по колу – діточки, плита…
    Спинись, кохана! Сядь побіля мене!
    Втомила безкінечна суєта.

    А шлюб для нас і досі є розмаєм,
    Розчулився, в очу блищить сльоза.
    Вдихну тебе - і знову оживаю,
    Торкнуся - то злітаю в небеса.

    Все просто: жінка - серця половина
    І джерело осонцених рулад.
    Без тебе - як усохла деревина,
    З тобою - молодий вишневий сад.

    Коли лягає спати сонця м’ячик,
    А я з Морфеєм Летою пливу -
    І в снах тебе щоночі, мила, бачу,
    Не наживусь тобою наяву.

    Весна. До сонця тягнуться тюльпани,
    Збудились після довгої зими.
    О, як же я люблю тебе, кохана,
    Крильми пестливо душу обійми.

    07.03.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  37. Олександр Сушко - [ 2019.03.07 08:08 ]
    Я - жінка
    Я - берегиня, для сім’ї - свята,
    Люби мене, мій муже кароокий.
    Без мене ти нещасна сирота,
    В моїх обіймах - ні, не одинокий.

    Ти смертний, добре знаєш це. Проте
    З любовних чар черпатимеш амріту.
    Мені Венера видала патент
    Як мінімум на порятунок світу.

    А плід кохання - диво, таїна…
    Не поспішай – сама тебе покличу.
    Душа моя – це ружа запашна,
    Вдихни її, о вірний чоловіче!

    Для тебе я духовне опертЯ
    І захист у суєтній круговерті.
    Я – жінка! Я - богиня! Я – життя!
    Шануй мене і бережи до смерті.

    06.03.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  38. Юрій Лазірко - [ 2019.03.06 19:16 ]
    думки побiгли колом по словах
    думки побігли колом по словах
    і зупинити їх вже небезпечно
    і вже не храм – крамниця – голова
    кадила і лампади – недоречні

    торги ідуть за душу і життя
    за тридцять срібняків і кусень хліба
    за рідний за плечима рід і стяг
    за перше "геть" і за останнє "вибач"

    за право називатися людьми
    і неможливість бавити закони
    за ляпаси і птаху між грудьми
    з якої б малювалися ікони

    ніщо не йде до неба задарма
    ніхто не відлітає без причини
    і сніг живий допоки ще зима
    не спить війна і дихає у спину

    солоні подихи її у всім
    в немилосердних свіжих похоронках
    у безпритульнім вогнищі моїм
    в якім згорають простота і тонкість

    воно тремтить на спусковім гачку
    перекидається щораз на лики
    що тишу кришуть зойком нетривку
    таку безвинну і таку ще дику

    20 Січня, 2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (7)


  39. Олександр Сушко - [ 2019.03.06 05:45 ]
    Доброта
    Люди як люди, - на ближнього точать ножі,
    Брешуть і крадуть потроху - нічого нового.
    Кличе сусід-погорілець: - Братва, поможіть!
    Часу немає, усі розмовляють із Богом.

    Моляться щиро, долівку шліфують лоби,
    В кожній хатині хрести, в позолоті ікони.
    Щирий вірянин джергоче: - Спасіння купи.
    Грошей немає? Йди геть! Хай поможуть закони.

    Виє розлючений люд: - Тут усе не про нас!
    Ангели в небі незгідні, вигукують: - Правда!
    Комин чорніє, утомлений присок погас,
    Торбу на плечі, дружину під руку - і гайда.

    05.03.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  40. Олександр Сушко - [ 2019.03.05 04:13 ]
    Трутні чи ні?

    Здрастуй, весно! Сапи та лопати
    Просяться ізнову на межу.
    Ступор: працювати чи писати?
    Труд важкий. Тож ліпше попишу.

    Нащо ті мозолики криваві,
    Спинка, що зігнулась у дугу?
    Є перо, м'які пейзажні барви,
    Та про це нікому ні гу-гу.

    Мріють куртуазні маньєристи
    І Пегаса тягнуть за хвоста.
    Зі сльозинок в'яжуться намиста,
    Кожен твір - трагедія! Біда!

    Тане в роті пресолодкий пляцик,
    Та лунає в інтернеті клич:
    - Вигнати усіх писак на працю,
    Щоб орали землю день і ніч!

    Хай клепає люд дзвінкі монети,
    Харч та лахи тягне до хором.
    Ми - не трутні, а митці-поети!
    Наша праця - шкрябання пером!

    05.03.2019 р.

    Ліки

    Над вухом булька луснула! "Апчхи!"
    Грипозників у транспорті до біса.
    А в мене вуса й борода сухі,-
    Вродливице! Хутчій цілуй! Не бійся!

    Весна-красна забарвлює носи
    Рожевими припухлими тонами.
    Сумує люд, бо нежить - не плезір,
    Голівонька бо-бо, важка, мов камінь.

    Бузько додому рушив у політ,
    Небавом соловейко тьохне в пущі.
    А ти - ериновірусів обід.
    О, де ж ви, де, пігулочки цілющі?

    Колега ж мій - небоєздатний муж,
    До жінки зась залазити під ковдру.
    До Бахуса у гості кроком руш!
    Вковтни відро гарячого кагору.

    Потрібен кожен світові поет,
    Вони ж - слабкі, підчеплюють мікроби.
    Для хворих оковита - чистий мед,
    Нехай щодня полощуть спиртом пломби.

    04.03.2019 р.

    Тяжка судьба

    Тиша, місяць, зорі...спить під боком любка,
    А мені хоч слоників рахуй.
    Подарунок долі, а чи каменюка?
    ...а задок чудовий! Тьху, тьху, тьху!

    Кинув би до біса, бо щоденно гавка
    І жене під гробову плиту.
    Язицюра довга, ріже як ножака.
    Та у ліжку - Господи, рятуй!

    Що та Камасутра - вправи для монахів,
    Євнухам безсилим на десерт.
    А у нас щоденно линуть охи й ахи,
    Тлустим був, а став за рік шкелет.

    P.S.:

    Виспалась Єлена. Торсає Паріса:
    - Вже прокинувсь? Ну, тоді "працюй".
    Шепче вирок мойра: - Не бунтуй, змирися,
    Бо пошлю моторнішу за цю.

    04.03.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  41. Тетяна Левицька - [ 2019.03.04 09:54 ]
    Синиця
    Я знала, що поряд, коли дуже важко,
    зі мною була зачарована пташка.
    Молюся, чекаю, надіюся, вірю,
    вона допоможе здолати і звіра,
    і тугу затяту, що в серці гніздиться.
    До мене щодня прилітала синиця.
    Вдивлялася пильно крізь шибку віконну
    Проникливо в душу, знов на підвіконні
    насіння склювала, ні крихти зернятка.
    Злетіла, в блакиті лише чорна цятка.
    2019р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (7)


  42. Олександр Сушко - [ 2019.03.04 09:45 ]
    Декларативне
    Чи Божий рай сотворено для зла?
    Дніпром течуть біда і чорна зрада...
    Загусла кров прилипла до весла,
    Десь там, на дні, лежить убита правда.

    Бо вавілонська вежа саме тут,
    Ординська мова сіє люті чвари.
    Для гоїв пряник зайвий - любий кнут,
    Москалики плюють в хохляцькі гаври.

    Багатий край обплутують борги,
    Перевертів дратує рідна пісня.
    Як є свої - не треба й ворогів -
    Продажним шкурам бАйдужа вітчизна.

    Вчорнила нечисть неба голубінь,
    Поставити нас хоче на коліна.
    Хай виздихають хохляки-раби
    Й очиститься від бруду Україна.

    04.03.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  43. Іван Потьомкін - [ 2019.03.03 20:25 ]
    ***

    Юдейські лиця в українців...
    Лиця українські у юдеїв...
    Неважко тут і заблудиться,
    Часом питаєш: «З ким і де я?»
    Не заблуджусь. Дороговказом
    Узяв собі одне-єдине:
    Шукать не мову і не расу,
    А людину.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (3)


  44. Рудокоса Схимниця - [ 2019.03.03 17:54 ]
    ***
    В мій ліс приблукав… Молодий, ой який молодий…
    Шукаєш покори, покути, лякаєш відплатою.
    Сідай і послухай. А хочеш з керниці води? –
    Без меду, без трав – чиста сповідь криштальна. Порадую…

    Учора молилась кометам, їх дикі тіла
    Розкраяли вишній собор. Я збирала уламки.
    А потім між гілля ялиць сотворила вітраж,
    Де лик нетутейший, зникомий у диханні ранку.

    Учора молилась, а нині в гріховній мані:
    Регочуть гієни і я поміж ними не горлиця…
    А вітер… чи совість впивається кігтями в горло. Це
    Мій вирок, мій фатум, схизматство на присуд земний.

    Комети-богині, осколки замерзлих геєн,
    Танцюйте у капищі неба, сліпучі вакханки!
    Хай вітер… чи совість під серцем у мене згниє –
    Не втримають душу розхристану рами-кайданки.

    Сама собі суд, і присяжні, і кат, і труна…
    Вовки відголосять, а круки прикриють пір’їнами.
    Жила – як співала. Крещендо. Не чуюся винною.
    Урвусь в позачассі на ноті підхмарній. Струна

    Скрипкової туги прокинеться. Дайте вина!
    Востаннє рубінові роси відживлять пелюстя.
    Монаше красивий, я вип’ю сьогодні до дна
    З тобою…
    Тебе…
    Лиш не бійся.
    Бач – я не боюся…


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (11)


  45. Вікторія Торон - [ 2019.03.03 03:28 ]
    Буденності благословенні жорна
    Вона
    цю мить, здається, бачила вві сні
    (і упізнання вразило, як хворість),
    була у ній не звична випадковість,
    а щось кільцеве, і на вишині
    підозри -- що отак саме життя
    не йде нікуди, тільки лиш по колу,
    набридлі міти нам являє знову
    і видає за свіжі відкриття --
    відчула, як потьмарилась її
    свідомість, що колись була ясною,
    й предмети карусельною юрбою
    поплили у немитому вікні
    обмежених можливостей душі
    щось цілісно і вірно відчувати,
    і раптом їй схотілося тікати
    від заданості...
    Вкрадливий рушій
    всього, що зупинилося на мить,
    посунув враз годинникові стрілки,
    ввімкнув шуми екрану, стук тарілки,
    шепнув їй про обов’язок крутить –
    -- засапано – педалі денних справ
    (пісок з руки пересипати в руку),
    вона убік штовхнула лже-науку
    про весь отой surreal (дивний) стан,
    і знов навколо все було нове,
    а кожна мить рутини -- неповторна.
    Буденності благословенні жорна,
    хай труд ваш неоспіваний живе!


    Рейтинги: Народний 6 (5.46) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (6)


  46. Тетяна Левицька - [ 2019.03.01 11:03 ]
    Тобі
    Жалість не любов, а штучні квіти,
    і мене ніколи не жалій.
    Хочу, щоб не знав, як далі жити
    без моїх обіймів, любий мій.
    Щоб торкатися душі твоєї
    срібло-словом, посмішкою вдень,
    палахтіти уночі зорею,
    Музою, натхненням для пісень.
    Скільки б не судилося шукати
    манівцем кохання береги,
    я не хочу замінити матір,
    чи сестрою бути. До снаги
    у волосся заплітати мальви,
    і гойдати неба сивину,
    заглядати за горнятком кави,
    в таїну очей, у глибину
    голубих озер. На самім денці
    вогник щастя, запальничка мрій.
    Погляд більше скаже аніж серце -
    рідний, ніжний, незбагненний мій.


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (15)


  47. Олександр Сушко - [ 2019.03.01 09:49 ]
    Буденне
    Весніє. В небо цілиться тюльпан,
    Лебідок пара сіла на ставочок...
    Усе минеться - гнів,страхи, журба,
    Долоня смерті всім закриє очі.

    Юнак, дорослий муж, беззубий дід...
    Затискує рука три фото в жменці.
    Колись вдихну востаннє білий світ,
    А видихну уже із мертвим серцем.

    Мене ТАМ ждуть. А тут одна шопта,
    Зовуть до себе Пушкін і Да Вінчі.
    Звільняє путь марнотна суєта
    Душі, яка летить у потойбіччя.

    Я цілий вік чудесний сад садив,
    Пора спочити, не сумуйте, люди.
    Скуштуєте моїх трудів плоди,
    Коли мене на світі вже не буде.

    28.02.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  48. Віва ЛаВіта - [ 2019.02.28 23:35 ]
    Спроба двісті!
    Які думки у твому місті?
    Куди, пакуючи валізи,
    Сьогодні раз у сотий лісом
    Ти мариш утекти зі свистом?

    Які думки тебе тривожать?
    Без мене жити ти не можеш?
    Тобі цю дивність вибачаю,
    Напоюю розмови чаєм…

    Тобі душею десь за триста…
    І вже твоє не юне тіло,
    Воно любові захотіло,
    І серцем промовляло чисто…

    Які думки у твому лісі?
    Ти сам згубився серед сосен,
    Шукав мене, шукаєш досі…
    Попереду весна, не осінь…

    Візьми ураз, і розізлися,
    Зроби для себе добру справу,
    Кинь пити, жити ж бо цікаво!
    І хай це спроба буде двісті –
    Але на ранок буде кава!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (4)


  49. Уляна Яресько - [ 2019.02.28 19:43 ]
    Сутеніє. Місяць ще не вповні...
    Сутеніє. Місяць ще не вповні.
    Небо. Річка. Зоряне 3D.
    Вітер шепче строфи молитовні,
    вечір тіні, мов кужі́ль, пряде.

    Охопили місто мляві темпи,
    в кулаці пітьми вмирає рух.
    Спить, як немовля, у водах Кемпа,
    пестить берег повечірній Буг.

    Стиглі зорі ляжуть на долівку,
    ніч із тиші схованку зітче.
    А моя огрійлива криївка –
    це твоє безбоязне плече.

    Заколише перелітна втома
    і «під нуль» тривоги зістриже.
    Ми і син. Утіха - троє вдома.
    Споночіло. Місяць вповні вже.

    26.02.2019



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  50. Олександр Сушко - [ 2019.02.28 11:01 ]
    Де правда?

    Я знав, що із Майданом щось не так,
    "Свої" своїм стріляли підло в спини..
    Злодюгам завжди вигідний бардак,
    Для гніву мас потрібна кров невинних.

    А потім всіх накрила чорна тьма
    Росія простягнула "руку дружби"..
    Втонула Україна у димах,
    Орда топтала траками їй душу.

    Нас кликали до лютої різні
    Вожді товпи, проплачені кликуші:
    - Іди і здохни з честю на війні!
    Героям слава-а-а-а! Вічна слава мужнім!

    А на офшорі гетьман має склад,,
    Нестравлює бабло неситий шлунок...
    То що - бажаєш ще підняти ґвалт
    В державі? Ні? Не хочеш? Що ж - розумний...

    Я вижив. Світ небавом зацвіте,
    Весняне сонце світиться крізь лати.
    Мовчав би. Тільки жаль своїх дітей -
    Не буде в них майбутнього без правди

    27.02.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43   ...   159