ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луку
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину

Юрій Гундарєв
2024.10.29 08:47
Традиція вставати під час виконання хору «Алілуя», що завершує другу з трьох частин ораторії Генделя «Месія», народилася після того, як приголомшений музикою британський король Георг Другий скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…


Генделева

Микола Соболь
2024.10.29 06:17
Покличе осінь в золоті сади
де вже налиті грона винограду.
Пора у вирій, птахо? То лети.
Для мене жовтопадова розрада
і бабиного літа переспів
куди миліші дальньої дороги.
Човпу кудись у ліпоті садів
під вітру незрівнянні монологи.

Віктор Кучерук
2024.10.29 04:27
На себе змушуєш чекати
В оцій дрімливій німоті
Беріз, що гнуться вайлувато
Й скидають шати золоті.
Порошить очі нудна мжичка,
Та віра зменшує нуду, –
Топчу зволожену травичку
І терпеливо далі жду.

Юрій Лазірко
2024.10.28 17:09
Люблю тебе за очі, наче сон,
бо засинаю в них.
Твій усміх - колискова.
Притулок для руки - вогонь зі скронь -
я забуваю, як
окрилювати слово.

Нехай в чеканні - часу в'ється нить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олександр Сушко - [ 2018.07.01 08:04 ]
    Вкусю!
    Читаю графоманів - аж трясе!
    Усе не так! Усі від мене гірші!
    Із пуп'янка мені відомо все,
    А особливо - як писати вірші.

    В житті лише єдиний інтерес -
    Творити вічне. Ох, яка це мука!
    Собратчик пише - прищить, діатез,
    А книжка вийде - "жаба" і бігунка.

    Слабак-піїт ізнову обскакав,
    Наквецяв у журналі гроно віршів.
    Із вуст моїх щодня лунає "Гав!",
    Бо слава бевзів як ножака ріже.

    В невизнаних митців життя - не мед,
    Піду, вжену колезі в зад колючку.
    У пелюшках ворушиться поет,
    Не хоче циці, просить дати ручку.

    01.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (17)


  2. Галина Михайлик - [ 2018.06.28 16:13 ]
    Другові
    Нехай Тобі щастить, далекий друже,
    і янголів обіруч повсякчас.
    Твоє велике серце небайдуже -
    без фальші, без лукавства, без прикрас.

    Воно болить, кервавиться, пульсує,
    волає, вибухає у світи!..
    О скільки слів ми вимовляєм всує,
    і скільки поміж ними гіркоти.

    Черпни собі із чистої криниці,
    відпий, омийся, а тоді – лети!
    Наперекір гризотам блідолицим
    до лиш Тобі відомої мети…



    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (12)


  3. Олександр Сушко - [ 2018.06.27 06:52 ]
    Пози і лози
    Відпостував. Кріпився тиждень мужньо,
    Город сапав, трудився як бджола.
    Дівчата влітку - це квітучі ружі,
    А власна жінка меду не дала.

    Прокинулося капосне блудило,
    Але хіба у цім моя вина?
    Сусіда ж атакує любу з тилу,
    Щасливий він, вдоволена вона.

    Що не робив - немає супокою,
    Пішов у церкву. Панотець "Хи-хи!".
    Віддав мені із пазухи " Плейбоя":
    - Утішишся - замолимо гріхи.

    У ступор вводять еротичні пози,
    Незвідані Амурові путі.
    На фото - мавка спить у верболозах,
    Сторчма, на спині і на животі.

    Підсовую журнальчика поближче,
    Від захвату засіпалась нога.
    Замріявся...за вухо мавка смиче,
    Порнуху в грубу бгає кочерга.

    Зняла із мене биту міллю рясу,
    До біса схиму! Братчики, ура!
    Вже місяць від жони немає спасу,
    Вона сама і пози вибира.


    26.06.2018р.

    Котик

    Кіт хвостом ворушить чистотіл,
    Лапою торкає їжачиху.
    В кожного пожива на меті,
    Хочем благ або хоча би пільгу.

    Голочок загострені кінці
    Не дають дібратися до плоті.
    У людини ж недоступна ціль
    Люту спрагу викликає в роті.

    Котик мудрий, дріботить у дім,
    Дав хазяін кісточку із блюда.
    А мужик на Божому суді
    Скаже: "Грабував, бо чорт поплутав".


    Кіт наївся. Спить давно уже,
    Позіхає, харцизяцька морда.
    Лізе тать у клуні, до кишень,
    У безсилих видирає з рота.

    Виліз боком злодію нестрим,
    Подавився кісткою! Халепа!
    Клякне труп на смертному одрі-
    От тепер нічого вже не треба.

    26.06.2018р.

    Хай сідає

    Не печалься, мій брате, не треба,
    Хай на шию сідає жона.
    Правда, краще якщо сухоребра,
    Гепне моцна, то шиї хана.

    Аби зняти спідницю й жилетку,
    В казку шаснути, наче той тать -
    Дай красуні розумній монетку
    І за шерстю ласкаво погладь.

    Умліває жона від готівки,
    Даш коштовну каблучку - цвіте.
    Жінці - м'якуші, мужу - шкоринки,
    Пий водицю, а мавці - лате.

    На руках однеси на перину,
    Тихо скраю як денді приляж.
    Як розумна - підпустить мужчину
    І дозволить зробити масаж.

    Ранок. Люба штовхає у бока,
    (кролик в шоці - прокинувсь удав!).
    Просить мила морковного соку:
    Треба дати, інакше біда.

    27.06.2018р.

    Я люблю тебе!

    Поглипав на листок паперу справа,
    По ліву руку запалив свічу.
    Про мужиків писати нецікаво,
    А про жінок і день, і ніч строчу.

    Вони достойні генія осанни
    І цілих кучугур коштовних слів.
    Чоловіки ж - лукавці окаянні,
    Завжди небриті, втомлені та злі.

    Строчу щодня хоча б одну руладу,
    Любов кипить - чманію без вина!
    На діву любо глянути і ззаду,
    А спереду - богиня неземна!

    У ліжечку заплакало дитятко,
    Десяток інших втомлено сопе.
    Жона вагітна. У сім'ї порядок:
    Моя дружино! Я люблю тебе!

    27.06.2018р.

    Дерево

    Усе ж таки я дерево спиляв,
    У тіні жити - препогана звичка.
    Тепер нема бджоли, осінніх барв,
    І соловей кохану вже не кличе.

    Хиталась липа тихо за плечем,
    Із вітром перешіптувалась крона.
    Всихає рай, бо сонечко пече,
    Хоч є і плюс - не каркає ворона.

    Намарно ллю водицю із відра,
    Вже краще ніж - квітки під гільйотину.
    Однині я відкритий всім вітрам,
    То, може, посадити деревину?

    27.06.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  4. Василь Кузан - [ 2018.06.25 17:11 ]
    Відстань до того світу
    ***
    Відстань до того світу
    Менша від міліметра.
    Вітер і дощ холодний
    Можуть кордони стерти,
    Швидкість і хмар ганчір’я
    Прагнуть границі змити.
    Межі – це теж безмежжя,
    Вищої сили витвір.
    Доля секунди –
    Доля.
    Мить,
    А за нею вічність.
    Кров зупинити можна,
    Час зупинити нічим.
    Щастя сльоза раптова,
    Кава гірка уранці…
    Біля коліс фортуни
    Янгол у вишиванці.
    Але ніхто не знає
    Де постелити м’яко.
    Стежка життєвим полем
    В сутінь ховає знаки.

    25.06.18 © Василь Кузан




    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (8)


  5. Володимир Бойко - [ 2018.06.24 19:01 ]
    * * *
    Владарюють наддержави,
    Світ провадять до могили,
    Де немає сили права,
    Домінує право сили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (3)


  6. Олена Лоза - [ 2018.06.24 13:01 ]
    Пасічники
    Ми були в селі у діда.
    В літній полудень жаркий,
    Чи то пак, перед обідом
    Прилетів на липу рій...
    В діда часто гостювали
    І, коли не мали справ,
    Завжди ми спостерігали,
    Як дідусь наш працював.
    Твердо вирішили з братом:
    Зараз думати не час.
    Треба рій отой піймати -
    Дід тоді похвалить нас.
    Надягнувши бриль крислатий
    (тільки б не дивитись вниз),
    Наче пасічник завзятий,
    Я на дерево поліз.
    Бджоли довго не дрімали –
    Розгадали все умить.
    Так нас боляче кусали –
    Досі тіло все болить!
    Тож сиділи, як ведеться,
    Днів зо два у холодку.
    А дідусь із нас сміється:
    - Що, наїлися медку?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.24 00:13 ]
    Простіть його...
    Неначе в задницю оса,
    Вкусила, мовби хмар омана.
    Поблякли раптом небеса,
    Немовби очі в графомана.

    Йому неначе, мовби, мов
    І наче стало - ніби мати...
    Збагнув - дурницю він впоров -
    Нема до чого вже й придратись.

    А він же хоче гуру буть,
    Немовби, мов, та ще й одначе!
    Його, як в задницю ї..ть
    Слова красиві - мов, неначе!

    Він сам - гидкий, красивих слів
    Не переносить же, немовби.
    Бо сам він, сам він - вище брів
    Лайном словесним переповнивсь.

    Із пальця смокче єресь ту,
    Так хоче вашої пошани.
    Простіть його. Пічний бовтун -
    Шанель перед його віршАми!..

    24.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)









    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.22 08:02 ]
    Надія Козак Королева (пісня)*
    Неначе диво в Божім раю,
    В гаю троянду я стрічаю...
    Не відвести очей, та й годі!
    Таку красу не бачив зроду!

    Коханням серце зайнялося
    І до троянди потяглося...
    Душа, та й тіло, аж тремтіли.
    Й зірвати дуже захотілось...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну милу і пахучу,
    Та чомусь таку... колючу!

    Аж кров’ю пальці узялися,
    Як колючки в них уп’ялися.
    Тут засміялось райське диво:
    – Моя ж то кара – справедлива:

    Я неприступна і цнотлива,
    А гонориста, бо ж вродлива.
    Та й колючки мої для того,
    Щоб не топтали цвіту мого...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну, милу і пахучу,
    Та... колючу, ой колючу!..

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.06.20 16:29 ]
    На волі
    Вікно закрито. Човга тінь за склом,
    Неситий погляд ковзає по шипці.
    Вже не болить одірване крило,
    Поніс в зубах трофей писака-гицель.

    У нього голоднеча й ціль нова,
    Плете зі слів міцні облавні сіті.
    Кровиця жертв п'янить, немов первак,
    І в плоть цікаво заганяти кігті.

    Йому віддав сердечності ключі,
    Пустив у рай квітучої долини.
    Та живолуп щодня мене учив
    Зневажливао людві плювати в спини.

    На вигляд пастка затишна й м’яка,
    Коли прозрів – увись рвонув крізь грати.
    Тоді й відчув зубиська хижака:
    Учитель учня стратив біля парти.

    Але ожив. Отримав «майстер-клас»,
    Із другом войовниче перемир'я.
    Кривавий слід змивають дощ і час,
    Нове крило вкрива пухнасте пір’я.

    19.06.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  10. Володимир Бойко - [ 2018.06.18 12:17 ]
    Дощовиця
    Дощать дощі, зміняючись дощами,
    А після них приходять ще дощі.
    В повітрі пахне гниллю і грибами,
    Чатують жертв поміж кущів кліщі.

    Така погода увійшла у моду,
    Згнивають полуниці на грядках,
    З-за бур'янів не видко вже городу,
    Це просто жах!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (7)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.16 14:22 ]
    Росиця
    В народу нашого нема
    Такого ймення чарівного.
    Воно – поезія сама,
    Дароване, напевне, Богом.

    Живе спрадавна у віках,
    Ніколи на устах не в`яне,
    У віршах скупане й піснях
    В болгар, що нам – брати-слов`яни.

    Як марив я тобою в снах,
    Не міг на тебе надивиться,
    Моя красуне осяйна –
    Болгарська дівчино, Росице.

    Цілунок перший у вуста
    В обіймах вечора морського…
    О первозданна чистота
    Кохання першого мойого!

    Мене ведеш ти крізь роки,
    Яких багато так минуло…
    Нам сяють досі ті зірки,
    Якими вічність огорнула.

    16.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.06.16 10:42 ]
    Рибалка
    Кигиче пісню діва бородата,
    Сусід таких вподобує. Я - ні.
    Коли клює карась - у мене свято,
    Сиджу один із вудкою в багні.

    Прочмихавсь у ранкову прохолоду,
    Струсив із вуха крапельки роси.
    Зостались вдома лиш мужі-колоди,
    Устромлені жінкам в цицьки носи.

    О третій ранку спати літом - злочин,
    Зимою ж - навпаки - хропи усмак.
    Клює, братове, аж вилазять очі,
    Рибині з рота вириваю гак.

    Слизька луска зволожує правицю,
    Романтика! Аж стиснувся сичуг!
    А завтра знову їду до столиці,
    Податки татям звично заплачу.

    Зламалась підло гусяча пір'їна,
    Та на улов мені жалітись гріх.
    Зелена жабця квакнула у спину,
    Спокійно хай живе до вихідних.

    16.06.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  13. Олександр Сушко - [ 2018.06.14 12:34 ]
    Поспи
    Сапали моркву й буряки,
    Назавтра - кабачки та перці.
    А ніс облущився таки,
    Бо цілий день сопів на спеці.

    Сім'я з практичних міркувань
    Города взяла "на халяву".
    На вуха, ластівко, поглянь,
    Червоні, начебто заграва.

    Згоріла, ягідко? Гай-гай!
    Казав - вдягни хоча б жакета.
    Тепер на спину не лягай -
    Нема у хаті марафету.

    Цупкі задубли мозолі,
    Рука згина цвяхи й підкови.
    Чудово жити у селі,
    Тут люди, як бички здорові.

    Поклав кохану до стіни,
    Поцілував, як чемний денді.
    Кохатись будем восени.
    Поспи. До праці о четвертій.

    12.06.2018р.


    Житіє

    Потрібно їсти щось ротам,
    Торгуєм помаленьку.
    Комашка - тут, зернина - там,
    І пузо вже тугеньке!

    А дехто робить навпаки,
    Фантазія безмежна.
    Вшаношуються хропаки,
    Ротяка, наче верша.

    Бульки сусіда надима,
    Три гривні кожен подих.
    У мене стачило ума
    Поцупити заводик.

    Жадоби крутиться вовчок,
    Карась ковтає дафній.
    А кум попався на гачок -
    Сидить у буцегарні.

    Рибалю. Звично лин клює,
    Сачок в руках фартовий.
    Просте у мене житіє,
    У вас не так, панове?

    13.06.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.13 07:01 ]
    Владислав Бойко Куплети Сідалковського*
    Пахнуть в Києві каштани,
    Ходять Києвом кияни,
    І киянок незаміжніх — тьма…
    А у мене ні квартири, ані М-24,
    Ні прописки в Києві нема.

    Мав дівчат знайомих, друзі,
    Я в Неаполі й Тулузі,
    Маврітанки падали до ніг.
    Розставляли хитрі сіті,—
    Та нема у цілім світі
    Кращих за киянок чарівних!

    В скверах парочки гуляють,
    Бистрі «Волги» жигуляють —
    Скрізь тобі ідилія сама!
    Був я в Лондоні й Брюсселі,
    У Вапнярці і Марселі —
    Краще міста Києва нема.

    7487 р. (Від Трипілля) (1979)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.05 23:47 ]
    У смарагдовому літі
    Під смарагдовим склепінням,
    У смарагдовій траві
    Я смарагдове проміння
    Легким* поглядом ловив.

    Зелен-вітром розповиті,
    Віти зелено цвіли.
    У смарагдовому літі
    Виглядало з-під поли,

    І стелило світлотіні,
    Бризки усмішок ясні,
    Із салатовим відтінком -
    Сонце кидало мені.

    Чарами до оніміння
    Сповивали у траві,
    Мов коштовного каміння –
    Диво-сяяння живі!

    5.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.30 18:00 ]
    Пролетіла весна (пісня)*
    Ще недавно зима - завірюха сяйна -
    Кружеляла пухнасті сніжини.
    А уже, наче мить, промайнула весна,
    Пролетіла, як пух тополиний.

    Одцвітають каштани, бузок одцвіта,
    Час черемсі печально зітхнути.
    І кульбаба на луках - ну зовсім не та –
    Сіє пухом свої парашути.

    Вилітають із серця печальні слова
    І летять між дерева і віти.
    Лиш один соловейко бадьоро співа,
    Зустрічає, закоханий, літо!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.27 20:28 ]
    Зелені свята
    В кімнаті розливає запах м`ята,
    Не килим на долівці - очерет,
    На стінах осока - ще не прим"ята,
    Вже хата вся - зелений мов намет.

    Дажбоже мій, ти - чарівник, естет,
    Уявою душа твоя багата,
    Зеленого вогню створив бо злет -
    Оцю красу земну - зелені свята.

    Здається в день цей - репає асфальт,
    І упирі ховаються по норам.
    Природа лік дає слабим і хворим,
    Звучить її глибокий, чистий альт.

    Здається, мій народ увесь співає,
    Його здоровий, вільний дух літає!

    7504 р. (Від Трипілля) (1996)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  18. Володимир Бойко - [ 2018.05.27 00:26 ]
    * * *
    Що мені навієш, вітровію,
    Що тобі повідаю без слів?
    Я брехати, братику, не вмію,
    А відкрити правди не зумів.

    Правди, що гірка, мов оковита,
    Без фальшивослів’ я та олжі,
    Аби остаточно зрозуміти,
    Де свої, направду, де чужі.

    Вієш ти від краю і до краю,
    Бачиш те, що нам не до снаги,
    Тільки ти один, мабуть і знаєш,
    Де товариші, де вороги.

    Підкажи-но, де то наша доля,
    На яких блукає манівцях...
    Чи судилось перекотиполе,
    Чорний шлях.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (2)


  19. Гренуіль де Маре - [ 2018.05.25 21:45 ]
    Трояндове варення
    Ти варила з троянди варення,
    А думки сновигали по хаті:
    Від «якби вже скоріше померти»
    До «ще лампу ось розмалювати б».

    Ти укотре хапалася неба –
    Небо знов прикидалось фантомом
    І цідилось байдуже крізь тебе,
    І вертало безжально додому,

    Де настирно-задушливо пахнуть
    Неживі зацукровані квіти -
    І малюнком на гасовій лампі
    Не вернути їх. Не воскресити.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (9)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.23 23:47 ]
    Катерина Каленіченко Чи ми удвох?*
    Усе частіш у вікна заглядає
    В зелених шатах весняна краса.
    Усе частіше я себе питаю:
    Чи ми ще вдвох чи я лишився сам?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох торкалися зірок.

    Лютує хуга в нашому ваганні,
    Замовклі припорошує слова,
    Якщо вони між нами не останні,
    То й музика ще й досі в них жива?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох, що ми удвох торкалися зірок?

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.19 15:21 ]
    Крізь бінокль голубий...
    1

    Заболочений ліс...
    І криничка чистенька - як диво.
    Круть нам сажі привіз,
    Верть - вугілля заморського, млива.

    Евтаназії страх...
    Тож рушайте подалі, хто може.
    Ген засохлий монах
    чеберяє повз блазнівську ложу.

    На підмостки пани
    повиходили, скинувши діток.
    Не відчули вини,
    призабуто... весна ж... білоквіто.

    А в кармінних димах
    майбуття заховалося, плаче:
    "Ні... втішання нема,
    там поріддя лайливе, ледаче".

    2

    Пригадаймо своє:
    Автентичне, вільготне, лелече.
    Сумота виграє...
    Гріш поклала кума гостроплеча.

    Шаурма... сальтисон...
    шмат пахучого хліба і карти.
    Ця країна - вагон,
    що прискорення, чищення вартий.

    Крізь бінокль голубий
    Роздивлюся плахіття, арени.
    Шепочу: не згуби
    пам'ять роду, бо шквали шалені.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (1)


  22. Олександр Сушко - [ 2018.05.18 20:32 ]
    Не спи!
    Життя гнітюче, як невдалий жарт,
    Не садять нині злодіїв за грати.
    Прохач-правитель стирив аж мільярд,
    А ти канючиш сотню до зарплати.

    Кого зобиджу - вибачте, пардон,
    Але сказати правду в очі мушу;
    Закон простий: украв - купуєш трон,
    А чесний - пережовуй "ніжки Буша".

    А чи сьогодні розум у ціні?
    Добром готовий поділитись щиро?
    Тому пройдоха швидко запанів,
    Тепер керує людом: " Майна!", " Віра!".

    Самих себе затиснули у кут,
    Кораблик долі загубив свій парус.
    Іде Страшний над грішниками суд -
    Не десь-колись, а тут і прямо зараз.

    В країні душно, видимість борні,
    Гримлять на Сході в піднебесся залпи.
    Якщо заснеш - не будеш на коні,
    Застогнеш під нагайкою кацапа.

    18.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.17 23:14 ]
    Вишиванка
    Одягну я тебе на світанку,
    Наче світла у душу ввіллю,
    Українська моя вишиванко,
    Я тебе до безтями люблю.

    На тобі, чарівна одяганко,
    Знаки світлих і сонячних врун.
    Щоб торкалася ти, вишиванко,
    До душі найтаємніших струн.

    В твоїм сяйві поблідне й шляхтянки
    Дорогий, найсучасніший стрій.
    Сама Леля тебе, вишиванко,
    Прикрашала квітками із мрій.

    Не архаїка ти, що як бранка,
    У музеї забута висить.
    Вічна модо моя, вишиванко,
    Я щодня тебе прагну носить.

    Крізь пітьму лихоліть, до останку,
    Я твій образ у серці беріг.
    О квітуча моя вишиванко,
    Ти народу мого оберіг.

    Як тебе одягну іще зранку,
    Цілий день омина мене зло.
    Ти вкраїнців усіх, вишиванко,
    Під божествене тулиш крило!

    7510 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  24. Люба Світанок - [ 2018.05.16 18:09 ]
    Літній дощик
    Літній дощик – до-мі-соль-ка…
    Розпустили парасольки
    Пелюстки свої барвисті.
    Нотки з неба срібно-чисті –
    Ля-мінорний водоспад.
    Квітне вулиця, мов сад.
    А як дощик відшумить,
    Сонце визирне за мить:
    Всі намоклі парасолі
    Стулять пелюстки поволі.

    05.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Володимир Бойко - [ 2018.05.13 16:44 ]
    Скафандри (пародія на пародію)
    У аптеці «скафандри» придбаю,
    Спровокую кохану на гріх,
    Хай над хатою бузьки кружляють –
    Без роботи залишу я їх.

    Бузьки з горя полинуть у мандри –
    Безробіття вже їх дістає.
    Доки хлопці купують «скафандри»,
    Українців все менше стає.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (4)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.13 00:23 ]
    Пора дощів
    Пора дощів жене траву угору,
    І сонце за химери десь хова.
    Пора дощів утомою заморить,
    Притлумлюючи радості дива.

    Дощів пора – води подібна глеку,
    Що з неба в душу тугу ллє густу,
    І прибиває знавіснілу спеку,
    І чарівну дарує самоту.

    Пора дощів бере тебе в облогу,
    У розпачі ридають небеса…
    Та увібравши ту снагу вологу,
    Буяє ще розкішніше краса!

    12.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  27. Нічия Муза - [ 2018.05.07 23:27 ]
    Позаурочні роздуми
    Мешкаю у крайньому селі,
    Маю всю провізію до чарки,
    Поки ще рачкую у ріллі,
    Де такі як я учителі
    Колять очі, наче олігархи.

    Маю трохи лісу у вікні,
    Стелю - небеса над головою
    І дощі, коли хмарини дою.
    І немає спокою мені,
    Що нікого цим не удостою.

    Падаю опівночі без ніг
    Майже на шляху до перемоги...
    Чоловік повзе через поріг...
    Він уже зробив усе, що міг,
    У шкарпетках, щоб не мити ноги.

    Промайнула ще одна весна.
    Наступають вороги і літо.
    І до чого більше звичні діти,
    Відає хіба що сатана,
    Моляться якому московіти.

    Бігаю до школи на зорі,
    Викладаю неукам природу.
    Йду, як люди кажуть, до народу...

    Тай гадаю, що і школярі,
    Поки здохне зайве угорі,
    Будуть воювати за свободу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (3)


  28. Ночі Вітер - [ 2018.05.06 22:11 ]
    А ти...
    А ти – звичайна? Як і всі?
    Чи маєш щось таке незнане,
    Що відчувається в росі
    І вечорами в травах тане?

    О, ні – як всі, але одна –
    Це так буває на світанні,
    Коли самотність поглина
    В нестерпних муках і чеканні.

    А може інше – тихий сум
    І не твоє – моє блукає
    Звичайне, кинуте в росу,
    Вечірнім небом догорає.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (7)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.06 02:27 ]
    Як морем, розлилось благоухання
    Кінець весни такий, неначе літо…
    Вже спека, майже люта, навкруги.
    І комарі нахабні, ненаситні
    Навколо все описують круги.

    Лише трава не всохла, а буяє,
    Ще свіжість не втекла із вечорів.
    Сплелись черемха і бузок в розмаї,
    В запаморочливих змаганні-грі.

    Кому між них надИхатись удасться,
    То він, без перебільшення таки
    Спроможний захлинутися від щастя,
    Його мов наковтавшись навіки.

    Як морем розлилось благоухання –
    І кольорів і запахів парад…
    Це – квітів шаленіюче кохання
    Наповнює поезією сад!

    5.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  30. Марія Дем'янюк - [ 2018.05.04 11:49 ]
    ***
    Зібрав пелюстки яблуневі..
    Робив з них пухкі хмарини:
    І клеїв їх на небесну хустку
    Із голубого сатину.

    Тюльпанову виплів корону
    Із жовто-червоного квіття.
    Її одягав на сонце -
    Засяяло все у світі.

    Нарцизів зірвав оберемок,
    То місяцю білоквітки,
    Щоб тішив маленькі зорі,
    Самотні, наче сирітки.

    Опісля до самого ранку
    Блукав у чудесному лісі:
    Мелодію білих дзвіночків
    Приніс лелечатам на стрісі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (8)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.01 23:35 ]
    Сповідь перед квітами
    Якби Ви тільки, квіти, знали,
    Як серце болісно щемить.
    Як світ людей недосконалий
    Тебе занурює у гидь.

    Якби побачили Ви, квіти,
    Як розливають в душах ртуть,
    Немов би Вас з корінням рвуть,
    Могли б зів`ять Ви, посивіти.

    Людської покидьки породи,
    Ні, не для вас оця краса.
    О як би жив серед Природи
    Я тільки сам, я тільки сам...

    1.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  32. Марія Дем'янюк - [ 2018.05.01 14:20 ]
    Промінець
    Промінчик сонця у листві тополі.
    Щось вітер йому шепче обережно.
    А він, наусміхаючись доволі,
    Радіє світові так щиро і безмежно.

    За мить,у яблуневім пишноцвітті
    Окрасою весільного віночка.
    А далі - полотно біловишневе,
    І гудзиком він скочив на сорочку.

    У верболисті золотава стрічка,
    Замилувалась вербонька собою:
    Глядівся довго у хмаринорічку
    Як дівчина у дзеркало весною...

    На вечір скочив у мощену хату
    І умостився вогником у свічку,
    Яснів і слухав як старенька мати
    За діточок молилася всю нічку...


    -


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (9)


  33. Олександр Сушко - [ 2018.04.30 10:37 ]
    Такі як я...

    У світі прагматичних торгашів
    Купюрою губу одвислу пестив.
    Аж раптом - Стус (той, що Василь) ожив,
    Вручає захалявні палімпсести

    І каже: - Ти посидь за мене, йди,
    Блощиць голодних погодуй у клітці.
    В мордовській мерзлоті зостав сліди
    І сивим стань у молодому віці.

    Не хочу мук і смерті! Боже збав!
    Для мене ковбаси та жінки досить!
    Поет із розумінням покивав
    Й розтанула у тьмі блідава постать.

    Сміливим - битви, гробарі, тюрма,
    А ховрахам - нора, шматок городу.
    Таких як Стус - на світі вже нема,
    Такі як я - віршують про свободу...

    29.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.30 04:19 ]
    Ласкою заговорив
    Як шерсть овечок тонкорунних,
    Так забуяв посеред віт
    Весни розкішний подарунок –
    Черемхи чарівливий цвіт.

    І ніжним усміхнувся мревом,
    Мов дивом сонним оповив
    Той цвіт магнолії рожевий,
    Немов п`янкий нектар Богів.

    Пахучим солодом черешні
    П`янила всіх бузкова мла.
    Яскравим сонцем нетутешнім
    Форзиція он зацвіла.

    І розмаїття це довершив -–
    І запахів і кольорів –
    Наш соловій – од щастя вперше
    Він ласкою заговорив!

    29.047526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.28 23:26 ]
    У віщих снах богині Лелі
    Немов краси хтось розкидає грона,
    Палає фіолетова свіча,
    Шпилі бузкові, мов зубці корони,
    Якою Бог природу увінчав.

    Під пестощами вітру так грайливо
    Вигойдується ніжність весняна.
    Лиш раз у рік являється це диво,
    Як у богині Лелі віщих снах.

    На гілку сіла пташка золотая
    Й висвистує мелодію п`янку.
    Крізь віти повний місяць підглядає,
    На королеву цілиться бузку!

    28.04.7526 р. (Віл Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.04.27 11:20 ]
    Земне та небесне
    Присів на хмарку, бовтаю ногами,
    Чешу пегасам гриви і хвости.
    Петро на мене гримає з-за брами
    Аби у рай худоби не водив.

    І взагалі - мені сюди зарано,
    Бурчить, але веде у власний дім.
    А там черниця накрива "поляну"...
    Та мова не про самогон утім.

    Архангели, як завжди, напідпитку,
    Розслабились од праведних трудів.
    А гості вже знесли Петрову хвіртку,
    Прийшли баби і хлопці молоді.

    Черпають душі ангельську наливку,
    Ковтнув і я, похекав у рукав.
    Прийшла пора дмухнути у сопілку -
    Нехай святі ушкварять гопака.

    Молотяться гріховні побрехеньки,
    І вірші про веселих удовиць.
    Ожив Едем. Регоче помаленьку,
    Народець ноженятами "хвиць-хвиць".

    Гуляли аж до вечора безгрішні,
    Поцмулюючи грапу із діжок.
    Пора додому, під квітучі вишні,
    Топтати зеленавий моріжок.

    Несе з небес коняка в хату отчу,
    Викрешуючи іскри із підков.
    Ви ж не сумуйте, ще до вас заскочу,
    І заспіваю про земну любов.

    27.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.27 00:53 ]
    Відлуння Чорнобиля
    Похмурий день - Чорнобиля відлуння,
    І темна хмара небом розпливлась.
    Сталевим дирижаблем тихо суне...
    І дощ іде, мов крапає смола.

    Я пам"ятаю - гинули Герої,
    Вбираючи страхіття в саркофаг...
    Їм - шана вічна у десятках саг,
    Написаних правдивою рукою.

    Щоб розпогодилося небо сіре,
    Вони вмирали у розповні літ,
    Своє життя поклавши, як офіру,
    Щоб не тьмянів навколо білий світ.

    Та ява бачиться страшними снами,
    І мозок болем навісним довбе.
    Героям - Слава! Дяка їм! Над нами
    Цвіте красою небо голубе!

    26.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  38. Олександр Сушко - [ 2018.04.25 04:03 ]
    Рятуйте!
    Про що повинні думати мужі?
    Хмарки у небі, вірші в позолоті?
    А, може, про дітей? Чи біляші,
    Які у пузо пхаєм на роботі?

    А ще про тещу добру і жону,
    Вставні зубиська і хребцеві гелі...
    Стоїть моє здоров'я на кону,
    А я пацьорю оди та ронделі.

    Гризуть хвороби, грошенят катма,
    Домучую впотьмах товстенну книжку.
    Товариш каже: - Вижив із ума?
    Клепай бабло! Коханці впещуй ніжки!

    А в мене - муза. Маряться слони,
    Стопа товче вершину Евересту.
    Усюди мир, дозріли кавуни...
    Панове! Ви слідкуєте за текстом?

    Слідкуєте. А далі - ступор, кут,
    Під віями плющить роса волога.
    Вважав, що шанувальниць маю гурт,
    У куряві летять на допомогу.

    Нема нікого. А на носі друк,
    Продав тихцем од жінки аж півхати.
    А чи потрібен плід душевних мук,
    Як шмат сальця дорожчий за рулади?

    Але думками багатію ще,
    Підкотить, може, меценат відомий...
    Та, мабуть, буду жити під кущем,
    Бо жінка люта вижене із дому.

    25.04.2018р.

    Козак

    1

    Втішають Венерчині перса м'які,
    Та пальця не всуну в кілечко.
    Не рюмсай, красуне. Бо ми - козаки -
    Одвіку стрибаємо в гречку.

    Не випало кликати нам тамаду.
    А мамою - чом би не стати?
    Насильно між нами не буде ладу:
    Життя без кохання - це грати.

    На спогад про ложе народиш дочку
    Із носиком, начебто пипка.
    Ще стрінеться доля на довгім віку,
    А я - то відрізана скибка.

    2
    Усе так і сталося. В жінки сім'я,
    Будинок, фіранки охвітні.
    Синочок є. Виглядом - вилитий я.
    Є й тато. Лиш тільки нерідний.

    А в мене судьбина зіклалась не так,
    Все сіре, немає маркого.
    Лежу і бухикаю важко в кулак:
    Хворію. А поруч - нікого...

    У жмені лишилася програшна масть,
    Здавалась козирною, ніби.
    Ні їсти, ні пити ніхто не подасть -
    Нікому козак не потрібен.

    24.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  39. Олександр Сушко - [ 2018.04.24 13:26 ]
    Слово
    Не у висях чи в пеклі кати наші й судді,
    І в раю не очікуймо благ.
    Треба вчитися радість приносити людям,
    Дарувати краплини тепла.

    А доокола згаслі, самотні, недужі,
    У свитинах поношених міль.
    Щире слово дощами хай падає в душі,
    Погамує страждання та біль.

    Скільки ласки й добра в небайдужих долонях -
    Стільки ж холоду в мертвій руці.
    Глянь - до сонечка тягнеться жадібно сонях,
    Так і люди, нужденні, оці.

    Нащо ніжність нести під надгробнії плити?
    Краще світлом хлюпнути на світ!
    Не втомився щоденно до всіх говорити:
    - Я люблю вас, братове, привіт!

    Тихо поруч зажурена посестра плаче,
    Хоч не винен - себе в цім виню.
    Дам напитися скривдженій словом гарячим,
    Відігрітися біля вогню.

    24.04.2018р.

    Напухла мозоляка - просто жах!
    А тут ще й пальця врізала до кістки.
    З Пегасом нас приставлено до плах
    Щодня "піїтам" прочищати мізки.

    Аж тут сатирик зрілий, у літах,
    На мене кавкнув зверхньо і дражливо.
    А клавіша "Delite" запада,
    Що написалось - стерти неможливо.

    Він знається у нотах ре і до,
    В поезах лох, не раз писала в "лічку".
    Кусаю графоманистий задок,
    А він у мій вганя сатири шпичку.

    Цей пустотливець кублиться в селі.
    Мені ж видніше, бо живу у місті.
    Він - за мозОлі, я - за мозолІ,
    Війна така, аж заздрять терористи.

    Рогами улупились аж-аж-аж,
    І в мене, і у нього зріють ґулі.
    Мене писаки вводять у кураж,
    А цей - дубовий, на "кусь-кусь" нечулий.

    Та раптом луснув на руці пухир,
    Зітхнула із полегшеннням мозоля.
    Тепер між нами дружба, сонце, мир.
    Піду на кухню чистить бараболю.

    25.04.2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  40. Олександр Сушко - [ 2018.04.23 09:02 ]
    Собача солідарність
    Ізранку написалася мура,
    В сльозавому топились молодиці...
    А тема є нова! Гіп-гіп ура!
    Надворі пса ганяє підлий гицель.

    Колошкає у реп'яхах бровка,
    У сак жене блохастого барбоса.
    То ж мій гавкун вступився за братка,
    Бо тут - чужак! Для песиків загроза!

    Мій вовкодав завжди без повідка,
    Щодня кнуря заковтує на шару.
    У нього вдача лагідна, м'яка -
    Піклуюся про Цербера з Тартару.

    Підкрався ззаду, за чубисько "цап!",
    ВІн моцний, важить, наче слоненятко.
    Ганчіркою мужик звиса між лап:
    Не вирветься. У пса залізна хватка.

    А шавка ухопила за штани,
    Одгризла шмат казенного сатину.
    Урок простий: собачок не жени!
    Для милосердя створена людина.

    23.04.2018р.



    Поет повчає орача життя:
    - Отут не так! А там бракує коми!
    Шкварчить на всіх і коле, мов будяк:
    - Я - надгігант! А ви - невдатні гноми!

    Іде із годувальником війна,
    Хоча без хліба не напишеш книжку.
    Селюк на Пасху різав кабана,
    Продав мені м'ясця-сальця та кишку.

    У віршотворця ж рученька пухка,
    Зневажлива і гордовита поза.
    А кашу любить. "Ще давай!" гука:
    Несуть "пігмеї" їдельце "колосу".

    Щодня громада паше за мідяк,
    А у писаки віртуальні плани.
    Жонглює словом трутень все життя,
    А до роботи не зови - не стане.

    Примчав Пегас, заскочив під кашкет,
    А муза мстива у сідницю коле.
    А, мо' й мені пірнути в інтернет?
    Докучили порепані мозолі...

    23.04.2018р.

    Жіноча воля

    Ох і ледачий чоловік!
    У голові дурниці.
    І досі, телепень, не звик
    Торкатися до циці.

    Лише робота в голові,
    А я жива істота.
    Пускаю бісики з-під вій,
    Подерлася колгота.

    У ліжку очі закрива,
    Дрижить, немов телятко.
    А я ж солодка, мов халва,
    Духм'яна шоколадка.

    Писун ще той. Мудрій-Боян!
    Мені ж потрібна ласка.
    Амур із низу. Зверху - я.
    А він: - Пусти, будь-ласка!

    Звикав до меду цілий рік,
    Тепер цвіту як ружа!
    Не спить ночами чоловік:
    Зробила з нього мужа!

    23.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (13)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.23 00:18 ]
    Моя мрія
    Ти чарівний, мій вигаданий світе,
    Немовби казка із дитячих літ.
    Я тут живу, красою оповитий,
    І небеса тримають мій політ.

    Якась таємна, невідома сила
    Щодня явля мені його лице.
    Щось інше там вона мені відкрила,
    Аніж недосконалий світ оцей.

    Веде у світ без хамства, зрад, підлоти.
    І заздрих побратимів по перу,
    Падлюцтва графоманів чорноротих;
    Щоб жити там, допоки не помру.

    Шляхетну велич пити, наче воду,
    Святим добром наповнити слова.
    І всьому світу й рідному народу
    Поезію, як ліки, дарувать!

    22.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (13)


  42. Олександр Сушко - [ 2018.04.22 08:34 ]
    Столиця чи село?


    Бісики пускає молодиця,
    Усмішку дарує пречудову.
    Хоче жити краля у столиці,
    Викладати українську мову.

    А в селі - кабанчики, телята,
    Хлопці некультурні та лайливі.
    Хведір-залицяльник - бита карта,
    В нього все багатство - гуска й півень.

    Я ж крутий. Нора на Борщагівці.
    А якщо точніше - то "хрущовка".
    Головне з села чкурнути дівці -
    Гарно в неї варить "безтолковка".

    Хоч вельбучна - мавка роботяща,
    На городі бабрається ловко.
    Може, десь красуні є і кращі,
    Ця ж під боком, стигла чорнобровка.

    Одружився. Трійня. Все як треба.
    Упиваюся подружнім раєм.
    Лиш получка - ліліпут, маленька,
    На життя грошей не вистачає.

    Ну й судьба! У колючках, ребриста!
    Каші надокучили перлові.
    Утекли на хутірець із міста,
    Є тепер пацята і корови.

    Їжджу на роботу лісапетом,
    На поля пастись виводжу музу.
    Можна бути і в селі поетом,
    І, до того ж, із набитим пузом.

    22.04.2018р.


    Я старий чувак. Не хтивий жук.
    Забуваю про персистих мавок..
    А дівчата поруч "шу-шу-шу" -
    Вуха настовбурчив на русалок.

    Думав, щось про кухню, м"ясо, плов,
    В кожної в руці із пивом гальба.
    Помилився: шепчуть про любов,
    У одної завтра буде свайба.

    Дівці - двадцять. Діду - шістдесят.
    В неї - циці. В нього - міліони.
    Упірне дівуля в шоколад,
    Купить із рубіном панталони.

    Ну і хвеськи! Ухопи їх кат!
    Дикі тигри - не маленькі діти.
    А розмова перейшла на яд,
    Хочуть згодом вуйка отруїти.

    Мокре діло. Підле. Не нове.
    Та дарма радіють чорноброві:
    Дідуган ще трохи поживе -
    Телефон дізнався із розмови.

    Набираю. Бац - а це мій кум!
    Розказав підслухану балачку.
    Спас кнура. Не дав його на глум.
    Відьми юні стрілись на удачу.

    18.04.2018р.


    Ас

    Я - струшувач жуків. У цьому ас.
    Медалі від жони за працю вартий.
    Америка ж нехай летить на Марс,
    Мені миліші тлусті "колоради".

    Не пшукаю отрутою кущі,
    Прочовпую з відерцем між рядками.
    Це - праця для вимогливих мужчин:
    Йменують нас робочими волами.

    Сусідів лан горить од хробачні,
    Усю ботву жучиська обкусали.
    Саджати бульбу, друже, лиш почни -
    Забудеш макіяж і серіали.

    Гектар сапою двічі обгорни,
    Видлубуючи хрон та пиріяку.
    А кум ледачий, сонний, запанів,
    Із дня удень кохає жінку-мавку.

    Моя ж на грядках поле бур'яни,
    Худенький ніс встромила у земельку.
    Без рук людських дичавіють лани,
    Не буде чим натоптувати пельку.

    Нема часу читати хтивих од.
    Ми - селюки, не венеційські дожі.
    Повзуть жуки у тьмі на мій город,
    Та я з цебром чигаю на сторожі.

    22.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  43. Олександр Сушко - [ 2018.04.21 12:39 ]
    Пастораль

    Од праці горб. Втомився, аж змалів.
    Ручиці прикипіли до лопати.
    Буколіки потрібні цій землі,
    Комусь природу варто описати.

    Поклони б'ють земельці селюки,
    Іде ратай з відром вівса за плугом.
    Утніть, брати, величне, на віки -
    Як жайворина тьохкає над лугом.

    Про сонечко усміхнено-ясне,
    Отари хмар, блукаючих у небі.
    Життя ж людей, як правило, пісне,
    Немає барв, складається із сепій.

    Солоний піт - оце й уся краса,
    В буденщині поезія відсутня.
    Пошерхлі губи спрагло облизав:
    Я не поет. Не вийшло з мене трутня.

    Селянське житіє - " А зохен вей!",
    До осені не вилізу із нивок.
    А степ дзвенить! Сюркоче соловей,
    Вплітає спів у мукання корівок.

    21.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.21 00:01 ]
    У передпокої розмаю
    Цвітуть сади і серце завмирає
    Від солоду і хмелю, і жаги.
    У цьому передпокої розмаю
    Замріяно всміхаються Боги.

    Рожева ласка розлилась високо.
    У щебеті пташинім ожива,
    Відсвічує на сонці, пестить око
    Свіжесенька травиченька-трава.

    Дерева - щогли, хмари - як вітрила -
    Цей світ мов одривають од землі...
    Немов би я у далеч легкокрилу
    Пливу увись на щастя кораблі!

    20.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  45. Олександр Сушко - [ 2018.04.20 09:18 ]
    Моя земля
    Усе життя мій брат куняв-дрімав.
    А як не спав - чуже хапав у руки.
    Тепер фінал, жалітися дарма -
    У злиднях помиратимуть онуки.

    До цього йшло. Все решта - балачки.
    Уся країна лазить попідтинням.
    На чужині кайлують діточки,
    Стареньким дівам роблять омовіння.

    Всевишньому не варто слати скарг,
    Ми недостойні раєм керувати!
    Втонув Едем у бруді й бур'янах,
    Тож хай панують грошовиті зайди.

    Біжи хутчій сушити курагу,
    Бо тут війна, нестатки, безголов'я.
    Хто не втече - зігнеться у дугу,
    На мідяки мінятиме здоров'я.

    А я зостався. Заступа беру,
    Посію моркву, буряки і спаржу.
    На цій землі, розтерзаній, умру,
    У ній навіки спочивати ляжу.

    19.04.2018р.

    Камасутра городника

    Знов у лузі пасеться корова,
    І літає бджола між квіток.
    Для картоплі є поза чудова -
    Треба в небо підняти "гудок".

    Чавить ніжка на заступ завзято,
    Штик у землю вгрузає вогку.
    Бульбу в землю засовує лада:
    Смійся, жінко! Втішайся! Шикуй!

    Не лінуйся зігнути хребтину,
    Фітнес ловкий, аж скрапує жир.
    Для труда народилась людина -
    Чоловіку на слово повір.

    Є позиції дуже цікаві:
    На колінах, навприсядки, сторч.
    Витинай повзунця в різнотрав'ї,
    Я ж уриюсь у земля, мов корч.

    Кайлування таке сексуальне!
    Припече - то ставай голяка.
    Лан ріллі для городника - спальня,
    Пиріяка - перина м"яка.

    Аж до вечора хекала пані,
    Натомилася, спала з лиця.
    Ще годинку - і ми на дивані
    Трупом ляжем у позі мерця.

    20.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  46. Олександр Сушко - [ 2018.04.19 07:38 ]
    Пегасовим улюбленцям
    У нас прагматичне сторіччя,
    Працюють дитина, спудей.
    Пописує геній про вічне,
    А я - про звичайних людей.

    Поети живуть в закарлюках,
    Трясуть над папером чуби.
    У брата ж порепані руки -
    Три вахти підряд відробив.

    Пишаються душ ескулапи,
    Бо гарне вліпили слівце.
    А в "Зоо" кривляються мавпи -
    Огидно дивитись на це.

    Щоденно віршована повінь
    В газетах вирує за блат.
    А кум - на сторожі, у полі.
    Вже дід, а в руках автомат.

    Митець апріорі захланний,
    Поплескай йому, догоди...
    Чи варті творіння пошани -
    Оцінить суспільство. Не ти.

    18.04.2018р.



    Удача

    Я старий чувак. Не хтивий жук.
    Забуваю про персистих мавок..
    А дівчата поруч "шу-шу-шу" -
    Вуха настовбурчив на русалок.

    Думав, щось про кухню, м"ясо, плов,
    В кожної в руці із пивом гальба.
    Помилився: шепчуть про любов,
    У одної завтра буде свайба.

    Дівці - двадцять. Діду - шістдесят.
    В неї - циці. В нього - міліони.
    Упірне дівуля в шоколад,
    Купить із рубіном панталони.

    І мені кортіло молодих,
    Закохався в пишногруду сарну.
    Покарав Господь колись за гріх:
    Опинився хутко у лікарні.

    Ну і хвеськи! Ухопи їх кат!
    Дикі тигри - не маленькі діти.
    А розмова перейшла на яд,
    Хочуть згодом вуйка отруїти.

    Мокре діло. Підле. Не нове.
    Та дарма радіють чорноброві:
    Дідуган ще трохи поживе -
    Телефон дізнався із розмови.

    Набираю. Бац - а це мій кум!
    Розказав підслухану балачку.
    Спас кнура. Не дав його на глум.
    Відьми юні стрілись на удачу.

    18.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Сушко - [ 2018.04.18 06:24 ]
    Прощання
    Я доживаю вік на самоті,
    До павутини вже не дотягнуся.
    Домашній кіт вмирати десь утік,
    А я роздав пісні, борги, інклюзи.

    І так на цьому світі пережив.
    А Бог сказав: - Живи. Служи народу.
    Черпає люд з колодязя душі
    Моїх думок святу цілющу воду.

    Небесний дар не куплено за мідь.
    За це важким обкладений оброком:
    Усіх, кому нелегко чи болить -
    Лікую словом чистим і високим.

    А Лети води - поруч, за містком,
    Обтісує рука могильний камінь...
    У темряву піду одинаком,
    А люди скажуть: "Він живий. Із нами."

    17.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.39) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (12)


  48. Оксана Дністран - [ 2018.04.17 22:46 ]
    ***
    Люблю весняний диво-фіолет,
    Який земля-чаклунка випадково
    Розсипала перлинами з подолу.
    Повітря тягнеться, як мед.

    Росою вмиті ніжні пелюстки
    Зворушливо ховають серцевину.
    Над ними завмираю безневинно
    Замилуванням сторожким.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.04.17 10:10 ]
    Писання
    Нема роботи.Друзів теж нема.
    Сиджу один, дивлюся у віконце.
    Чайок на таці, тістечко, хурма,
    Шукаю вади у чужому оці.

    Не випускаю творчості кайла,
    Пегас і муза узяли у кліщі.
    Коханка нетерпляча утекла,
    Уваги їй потрібно, а не віршів.

    У хаті як почесний генерал,
    Працюють всі (крім мене) - жінка, діти.
    Ідіть, кайлуйте. Я ж у віртуал.
    Не заважайте генію творити.

    А от у жінки длані шкарубкі,
    Спрацьована, покірлива овечка.
    У світі трутнів кращі - письмаки,
    У голові не люди, а словечка.

    Спілкуюся потроху із котом,
    Не злазимо з просторого дивана.
    Дописую канцон черговий том,
    А потім - фітнес, фініки, нірвана...

    17.04.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.04.16 12:59 ]
    Конфуз

    Волосся в носі більше не стрижу.
    Підтоптаний. Дівчата до лампади.
    А от сусіда - той іще буржуй!
    Нову щодня кладе у ліжко ладу.

    Але в столі підзорна є труба,
    На місяці оглядую кар'єри.
    Аж тут з авта виплигує юрба -
    Русалі, афродіти і венери.

    Гуртом рвонули кралі на балкон,
    Я ж око притулив до окуляра.
    А там -сусід! Стаждалець, Лакоон!
    Сплелись клубком на ньому Гапка й Сара.

    А тілеса! Божественні! Стрункі!
    Блаженство! Рай! А гурії неситі...
    Дрижать мої долоні шкарубкі,
    Забув, що я старий, пеньок столітній.

    Скрутили мавки дядька у рулет,
    Втішалися до вечора по колу.
    Вважав, кохатись треба тет-а-тет,
    Тепер уже подобається сполом.

    Та чую крик! Бабота утіка!
    Із медиком підкочує карета:
    Помер сусід. Немає мужика.
    Не витримало серце бочки меду.

    На цвинтарі витьохкують шпаки,
    Хлебчу потроху з кухля бормотуху.
    Дивитись буду краще на зірки,
    Не пропонуйте діду груповуху.

    16.04.2018р.


    Прощання

    Намережилося невеселе,
    Емігранти збиваються в клин.
    Вимирають містечка і села,
    Шлють листи діточки із чужин.

    Хай Росія викопує вугіль,
    Хазяйнує доладньо в Криму.
    Покоління зросло недолуге,
    Друзі шепчуть: - Умовкни! Німуй!

    За Едем умирати не модно,
    Краще "Боїнгом", в теплі сади.
    А сусіда - змія підколодна,
    Приповзла на чуже з блекоти.

    Вмовкла пісня козацька орлина,
    Вкриті пилом сяйні вітражі.
    Чи поєднує нас батьківщина?
    Сумніваюся. Люд збайдужів.

    Не шукаю в роздраї достатку
    Як повсюдно голодні роти.
    Сяду краще, підштопаю латку...
    - Прощавай, рідний сину, іди.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   159