ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики тепер без дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Іван Потьомкін - [ 2018.07.09 17:30 ]
    ***

    Тільки захропів, наче сім міхів,
    Зблизька чи здаля підповзла змія.
    «Ось ти, дурню, спиш, – так йому сичить, –
    А жона твоя з іншими гуля.
    Збіжжя все твоє дорозпродує,
    Коні і воли в корчму перейшли,
    А сини-орли у розбій пішли.
    Встань же, не барись, за діло берись!
    Може, встигнеш ти хоч щось зберегти…»
    Відповзла змія, наче й не була.
    Скочив на коня, та не підганя –
    Коник-буревій вже примчав на двір.
    Жона молода – золота коса
    Відчиня коханому швидко ворота.
    «Здрастуй» не сказав, з плеч голову зняв.
    Огляда господу – і молиться Богу:
    У конюшні – коні...Ясла волів – повні…
    Дорогі сини додивляють сни…
    В небі голубім зграйка голубів,
    Зграйка голубів кружеля в журбі…
    Догора краса, мов у день роса...

    P.S.
    ...У якій криниці утопить ревниці,
    Щоб коханій вірить, а не поговірам,
    Та щоб жить із серцем в злагоді – не в герці?..



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (1)


  2. Олександр Сушко - [ 2018.07.08 10:57 ]
    Амурна мудрість
    Я - мудрий, битий часом ловелас,
    Любов дозріла, чиста, без розпусти.
    Жіноцтво нетерпиме до образ,
    А даш готівки, наче і попустить.

    Уздрію краєм ока злет брови
    І знаю, а чи будуть шури-мури.
    Тону в медах, нектарі, пахлаві,
    Наснажують венери та амури.

    Творю щодня валютний приворот,
    Хіба не кайф позолотити ручку?
    Сьогодні дам три сотні (це рекорд!),
    А завтра, як утішить, то каблучку.

    А у сусідів не життя - жахи,
    Щодня плачі, розмова - люті крики.
    Не знаю за які такі гріхи
    Мужик годує мордачами жінку.

    На таці - ананас і шоколад,
    Чманіє мавка стигла від уваги.
    А за вікном співає пісню бард,
    Летять увись тріолі та форшлаги.

    07.07.2018р.

    Вже не сниться

    З'явилися оптимістичні сни:
    "Roshen" згорів, купую львівський тортик.
    У Президента на війні сини,
    І родичі в окопах (патріоти!).

    Вся Конча-Заспа плаває в Дніпрі,
    Вернувся люд із вирію додому.
    І кожен політичний пустобріх
    Лопатою працює без утоми.

    Я ж хворий, як пічкур заліг на дні,
    Гекзаметром пишу листа Мінерві.
    Без тещі розкошую та жони -
    Сапою в бур'янах лікують нерви.

    Один Адам лишився у раю,
    Смокчу надвечір теплу бормотуху.
    Та чорт назад приніс мою сім'ю,
    Вокал жінок терзає звично вуха.

    Обидві пані втомлені та злі,
    Два тижні не вилазили з городу.
    Не буде більше благодатних снів,
    Із бодуном тікаю на роботу.

    07.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  3. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.07 11:00 ]
    Не сама
    1

    Жінка-відьма, звабна краля.
    Лет від льохи до рояля,
    від макітри до дійниці.
    Судять бабці, молодиці.

    Відняла в сусідки мужа,
    залицяльників подужав,
    у Сірка позичив око,
    у садку гамак широкий...

    2

    Чеше коси... блись намисто...
    Жінка-свято, стеля чиста.
    Шиби - скотчем, биті всьоме...
    Що несеш, десятий гноме?

    Труйне яблуко зелене...
    Кіт вистрибує шалено.
    Чорні лапи, морда біла.
    Жінка щастячка хотіла.
    Завдала на чіабату...
    Кізку гладить кострубату.

    Підв'язала помідори...
    Саж... рівнина. Де ж ті гори?
    Обіцяв у Емірати.
    Ступу видовбав - і спати.

    На тинку прабабний килим.
    Не сама в обійсті - з милим!
    Паничі розквітли, флокси...
    Вірші-сфінкси... парадокси...

    Гойдаша, липнева жінко...
    Майталай подолком дзвінко.
    На мітлі метелик, листя.
    Хто та жінка - Єва... Христя...

    ........
    2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  4. Нічия Муза - [ 2018.07.06 07:11 ]
    Ой, жаль-жаль...
    Усе, що є, міняється навіки,
    а іноді і кане на віки
    у пам'яті як вирвана сторінка.
    І жаль буває того чоловіка,
    який удався трохи не такий.

    Ну, не такий як нам, буває, треба:
    жере, плює, жартує невпопад,
    аж поки не піде собі на небо...
    Нікого, хто живе заради себе,
    ніхто ніколи не чекав назад.

    А я чекаю як мулла на Мекку,
    як на весну чекають журавлі
    на цій ще не оновленій землі —
    а раптом закурликає лелека
    не відтіля, а зовсім недалеко
    і пожаліє за мої жалі.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Сушко - [ 2018.07.05 08:08 ]
    Математичний підхід
    Жона бува лукава - гірше дябла,
    Як вип"ю - напада на неї сказ.
    Та виручає оператор Набла,
    Оглушує дружиноньку на раз.

    Підсовую об'ємні інтеграли,
    У модуль устромляю гострий ніс.
    Від алгебри стовбняк одразу в Галі,
    Тікає, наче кішка, на карниз.

    Хитлива просторова апліката,
    Бо диферент поправив чистий спирт.
    Квадратний корінь - це козирна карта,
    Факторіал - потужний динаміт.

    Чіпляюся середнім гармонійним,
    Шукаючи абсцис і ординат.
    Спасають гарно функції лінійні,
    Похідна заспокоїть крик і гвалт.

    Поспав, коханій всівся на коліна,
    Главу схилив, цілуючи литки.
    Пройшов самум границю індуктивну-
    Не люблять, браття, фізики жінки.

    04.07.2018р.

    Мажорний етюд

    Кигиче скрипка лірики мотив,
    Лоскоче вушко фея-повітруля.
    У хмаровиння носа устромив,
    Трояндами пахтить, кує зозуля.

    Застиг у позі лотоса, пишу
    Про гілочку, травичку під ногами.
    А читачі напружились, "шу-шу" -
    Сатирик витина пейзажні гами!

    Розчулився, в очу бринить сльоза,
    Наплакав так, що одягнув калоші.
    А за вікном зелена дереза
    Стовбурчить колючки на перехожих.

    Нема лукавства, щирий,- бачить Бог,
    Слова - гарячі, образи - помпезні.
    Та мудрочолий друг уздрів подвох -
    Не може кнур ширяти в піднебессі.

    Вертатися не хо в реальний світ,
    Ховаюся у віртуальні айви.
    А сонечко уперлося в зеніт,
    Розбризкує довкіл сліпуче сяйво.

    09.07.2018р.

    Не розігнути

    Завжди були і є раби,
    Душа і розум у оковах.
    Якби цей світ я не любив,
    То не писав про це б ні слова.

    По спині врізала вожжа,
    Сміються вожаки зі смерда.
    Братерство? Рівність? Це олжа!
    Насилля - благ усіх осердя.

    Народ - жебрак. Шаленство цін
    Тримає краще, аніж ґрати.
    Працюю віником в руці,
    А ссати кров не можу з брата.

    Скриплять утомлені крижі,
    З роботи клигаю потроху.
    Хоч помирай, але служи
    Державі, панові чи Богу...

    Господь покірним помага,
    Привчає змалку жити в путах.
    У світі слуг - і я слуга,
    Горбак уже не розігнути.

    09.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.04 23:02 ]
    І що воно таке – любов?
    І що воно таке – любов,
    Пропущена крізь років призму?
    Це – рай, що пекло поборов,
    Чи власний виплід егоїзму?

    Це – мрія, послана з небес,
    А чи – реальності картини?
    А чи тваринний це процес
    Запліднення яйцеклітини?

    Це – почуття чи плоті клич?
    Буття загадка й вічне диво,
    Коли утілюєш за ніч
    Усі фантазії примхливі?

    …Любов – це наче Прометей*,
    Щоб серця пломінь дати світу.
    І без взаємності за те –
    Страждать, каратись і… СВІТИТИ!!!

    4.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (18)


  7. Олександр Сушко - [ 2018.07.04 10:07 ]
    Хотіла дружби
    Вампірській дружбі швах прийшов, фінал,
    Вельбучний рик за так уже не зійде.
    Приватну переписку - на загал!
    Любуйтесь, друзі - лаються сусіди!

    Однині поклоняюся ножу,
    Пуанти геть! Узуюся у берці!
    Ось я тобі, строптивцю, покажу,-
    Розслабишся -засуну швайку в серце.

    А одночасно шавку натравлю,
    Замовлю в чорнобаб відьомську месу.
    Здіймаю ґвалт, огуду, у-лю-лю...
    Але товпи немає, ні шелесне.

    По краплі з "друга" висмокчу життя,
    В Пегаса з м'ясом видеру підкови.
    В колисочці заплакало дитя -
    Поглянуло на маму випадково.

    04.07.2018р.


    Увіруй

    Пора сідати паску їсти,
    Хороше свято дав юдей.
    Без православних атеїстів
    У храмах не було б людей.

    Ти уяви: немає татів
    І брехунів - лиш люд-тишко.
    Попи пішли би працювати,
    А не молоти язиком.

    Театр, манеж, священнодійство...
    З амвона глас щемкий бринить.
    Несе у храм гріхи поспільство,
    А разом з ними гамани.

    P.S:
    Святе письмо стоїть у ніші,
    Нова ікона, золота.
    Молився довго. З неба - тиша...
    Напевно, що нема Христа...

    04.07.2018р.

    Спочатку я і не відчув укус,
    Та кобри є отруйні і в Полтаві.
    У спину вперлась дуля.Озирнувсь -
    На мене очі глипають лукаві.

    Підштовхує,сичить: - Іди, вкуси!
    А для початку - загризи лелеку.
    У мене, бач - роздвоєний язик,
    Із цілим світом вже побила глеки.

    Он там - шматочок вирви із душі,
    А там - хлюпни смоли братам під ноги.
    Мордуй, а я повзу у спориші,
    Послухаю з травиці крик і стогін.

    Із піднебесся птах упав у рів,
    КільчАстий гад до трупика зміїться.
    - Я ні при чому! Ти його убив!
    Є інша ціль - дивись яка жар-птиця!

    03.07.2018р.

    Зустріч із генієм

    На скрипці грає внук - немає спасу,
    Онука - розвиває свій вокал.
    У ковбасі буває навіть м'ясо,
    А між піїтів геній заблукав.

    Як правильно, брати,- пихА чи пИха?
    Поради просить лагідне теля.
    Примчав титан учити пустобріха,
    За горло "цап": "Знімай хутчій бриля!".

    Поглипує у вічність віщим оком,
    Вхопивши міцно музоньку за трен.
    Тепер жеру щодня його доробки,
    А він хвалою хабарі бере.

    У генія своя м'яка парцела,
    Пегас на вухо пісеньку реве.
    Друзяки в гвалт: - Рятуйся! Para bellum!
    Від сяйва бога гине все живе!".

    Ще б трохи - й обірвали нитку мойри.
    Утік. Сиджу і слухаю Бізе.
    В руці зів'яв мій дар - букетик глорій,
    Сухе пелюстя миша догризе.

    03.07.2018р.

    Свиняча вдача
    1
    В чужі стосунки липну як оса,
    Нахабно коментую бевзів дружбу.
    Мені ж народ підносить гарбуза,
    Тому страждаю. Відгукніться! Ну ж бо!

    Мовчить товпа. На заклик не клює,
    Потрапити не хоче у халепу.
    Лиш я кажу: - Ходи сюди! О,є!
    Спускайся до сатирика із неба!

    А друзі радять: - Носа прищеми
    Настирній зацікавленій Варварі.
    Недавно роги виправив кумі,
    Ще б трохи - і одвезли в колумбарій.

    Оперувати варто з голови,
    Пихатості тромбоз забив судини.
    Натиснув, а під клізмою "Куві!",
    Невже з кнурем зіплутав я людину?

    Тверезий наче, недурний чувак,
    Не п'ю ні пива, ні одеколону.
    Підрохкує хворенький! Ну, дива!
    А ликом схожий на Ален Делона...

    Я втік. Жону у ліжку обійняв,
    Вона уважна, лагідна, гаряча.
    Звичайно, що людина - не свиня,
    Та схожість є - бридка свиняча вдача.

    03.07.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.04 00:07 ]
    Відповідь одній красуні
    І що тепер? Закінчилась вендета?
    Не знаєш, як ту дружбу поновить?
    Кляла великого – на зріст – поета,
    Суєтну вгамувала ненасить?!

    Вже лащишся, мов кицька та побита,
    І мариш ним, непевне, уві сні?..
    Все бідолашна згадує кобіта
    Присвячені їй вірші і пісні…

    А він згорів… І більше не полюбить!
    Тебе – ну, може, трішечки, любив.
    Якщо зронив колись він слово грубе,
    То не зі зла – з розпуки і журби.

    Коли промовив слово він правдиве,
    Огидну фальш тавруючи пером,
    Ти вилила на нього бруду зливу,
    І злом ти відплатила – за добро!

    І ось тепер скажу тобі в лице я –
    Не серцем – чимось іншим воруши –
    Твоя краса мені – не панацея,
    Краса повинна бути у душі.

    Простити можу. Швидше чи пізніше…
    Хай Бог обачність нашу береже.
    Боюся лиш, як станемо мудріші,
    Не до кохання буде нам уже!

    3.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.07.02 09:05 ]
    Без мух
    Стало менше добра і гармонії,
    Світу, мабуть, приходить кінець.
    А митці розвели антимоніі -
    Хто майстерніший з них писунець.

    Віршороби - освічені шустрики,
    Стилос гострий, батує як ніж.
    Я, для мене, мені - контрапунктиком,
    Егоїзмом смердить кожен вірш.

    Рій письмацький шугає над хмарами,
    Животіє внизу чорнолюд.
    Бачу Стуса (обнявся із нарами)
    І Шевченка (одводять на суд).

    Лий хоч тонни у твори патетики,
    Розмальовуй, немов Фаберже,-
    Із сучасних "страждальців-поетиків"
    Не ростуть Прометеї уже.

    Чистять нігті холопи у панії,
    Не чіпляє заусінь пера...
    Відступаємо. Залишки армії
    "Ураганами" враг накрива.

    Скоро бій. Це - серйозна обставина,
    Спину знов прикриватиме друг.
    Віршотрясці зітхають в гущавинах,
    На диванах, в кімнатах без мух.

    02.07.2018


    Не пропаду

    У бочці меду плаває оса,
    Ще не загус, вичавлював учора.
    З солодким навіть дурень у плюсах -
    На кухні нитку тче довжезну мойра.

    Накладую у миску їй медок,
    Тому живу безжурно і на повну.
    Захочу - з рота видеру шматок,
    Стрижу із друзів грошенята, вовну.

    Палац - не гірший, аніж в королів,
    Щодня у ліжку спить нова путана.
    Для бевзів не жалію похвали,
    Бо ласий люд на вигуки "Осанна!".

    У дурнів ґулі зріють на лобах,
    Гризуться за дрібниці як собаки.
    Буркоче невдоволено юрба,
    Народу влада забиває баки.

    А ти сиди в останньому ряду,
    Давися все життя дешевим спредом.
    У пеклі я також не пропаду -
    Маститиму чортячі рила медом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (31)


  10. Володимир Бойко - [ 2018.07.01 21:10 ]
    Страховиддя
    Часник і цибуля погнили,
    Не влізеш в город, бо дощі.
    Усе пожирають щосили
    Грубезні личинки хрущів.

    Жуки доїдають картоплю,
    Лишається гола рілля.
    Якщо не вкурити коноплі,
    То треба гребти звідсіля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (3)


  11. Іван Потьомкін - [ 2018.07.01 20:50 ]
    ...бо зганьбила Боже слово

    Сів Василь під образами,
    Умивається сльозами.
    Увіходить в хату мати,
    Давай сина розпікати:
    «Знов думками у вдовиці?
    Бодай їй уже втопиться.
    Не позволю вдову брати,
    Вдова вміє чарувати...»
    «Та я ж її люблю дуже!»
    «Вона звела свого мужа...
    А дівчата за тобою,
    Як рибоньки за водою».
    Не сказав Василь ні слова,
    Сідла коня вороного,
    Поклонивсь матусі в пояс,
    На вдовиний подавсь голос.
    А за ним навперегони
    Летять матері прокльони:
    «Шоб ти, сину, не вернувся,
    На явора обернувся!»
    Сама жала жито мати,
    Став дощищок накрапати.
    Під явором стара сіла,
    За листочок ухопилась.
    «Не рви, мамо, – голос чути, –
    Дай хоч явором побути.
    Не дала в шлюбі пожити,
    То хоч тут суд не верши ти.
    Удівонька – моя любка
    Обернулась на голубку,
    На вершечку гніздо звила,
    Мене співом звеселила».
    ...Подризала в горі мати
    Одна в хаті доживати.
    Відібрало старій мову,
    Бо зганьбила Боже слово.



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (2)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.07.01 15:41 ]
    Булька
    Без слави жити - неймовірна мука,
    Всім до лампади, а у мене стрес.
    У царстві піни я найбільша булька,
    Як видують - злітаю до небес.

    Хвалою надимаюся найкраще,
    Немає підлабузників - біда.
    Народець неуважний став, ледащо,
    Працює у городах і садах.

    Підносить друг осанни повну чарку,
    Та у нектарі вже сидить оса.
    Сатирик чмихнув, гавкнула вівчарка -
    Я луснула! Прощайте, небеса!

    01.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (20)


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.01 14:53 ]
    Хто тут - за мною...
    1

    Вчуся - й чутки сортувати, і речі,
    піцу пекти, красивішу за римську.
    Кине хустинку Ерато на плечі -
    щоби подобалась мужу, вітриську.

    Переливаються соки, опали...
    Досить оправи шукати для віршів.
    Смикали шлейфа, гриміли-ступали
    друзі-паяци, ні кращі, ні гірші.

    Справжність лелію, оліями - руки...
    До ювілею осилю потроху
    хитру науку довір'я, розлуки,
    мо', збайдужію до юрм скоморохів.

    Звісно, левиця - трампліни окремо.
    Зась у гурточки до вепра чи лиса.
    Клімат хороший для страусів ему,
    димом овіяних лип і нарцисів.

    2

    Треба любити, бо щастя минуче.
    Облаштувати б і лігво, і нивку.
    Хто б тут за мною щиресенько скучив -
    та із шовковиці вислав наливки...

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  14. Олександр Сушко - [ 2018.07.01 08:04 ]
    Вкусю!
    Читаю графоманів - аж трясе!
    Усе не так! Усі від мене гірші!
    Із пуп'янка мені відомо все,
    А особливо - як писати вірші.

    В житті лише єдиний інтерес -
    Творити вічне. Ох, яка це мука!
    Собратчик пише - прищить, діатез,
    А книжка вийде - "жаба" і бігунка.

    Слабак-піїт ізнову обскакав,
    Наквецяв у журналі гроно віршів.
    Із вуст моїх щодня лунає "Гав!",
    Бо слава бевзів як ножака ріже.

    В невизнаних митців життя - не мед,
    Піду, вжену колезі в зад колючку.
    У пелюшках ворушиться поет,
    Не хоче циці, просить дати ручку.

    01.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (17)


  15. Галина Михайлик - [ 2018.06.28 16:13 ]
    Другові
    Нехай Тобі щастить, далекий друже,
    і янголів обіруч повсякчас.
    Твоє велике серце небайдуже -
    без фальші, без лукавства, без прикрас.

    Воно болить, кервавиться, пульсує,
    волає, вибухає у світи!..
    О скільки слів ми вимовляєм всує,
    і скільки поміж ними гіркоти.

    Черпни собі із чистої криниці,
    відпий, омийся, а тоді – лети!
    Наперекір гризотам блідолицим
    до лиш Тобі відомої мети…



    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (12)


  16. Олександр Сушко - [ 2018.06.27 06:52 ]
    Пози і лози
    Відпостував. Кріпився тиждень мужньо,
    Город сапав, трудився як бджола.
    Дівчата влітку - це квітучі ружі,
    А власна жінка меду не дала.

    Прокинулося капосне блудило,
    Але хіба у цім моя вина?
    Сусіда ж атакує любу з тилу,
    Щасливий він, вдоволена вона.

    Що не робив - немає супокою,
    Пішов у церкву. Панотець "Хи-хи!".
    Віддав мені із пазухи " Плейбоя":
    - Утішишся - замолимо гріхи.

    У ступор вводять еротичні пози,
    Незвідані Амурові путі.
    На фото - мавка спить у верболозах,
    Сторчма, на спині і на животі.

    Підсовую журнальчика поближче,
    Від захвату засіпалась нога.
    Замріявся...за вухо мавка смиче,
    Порнуху в грубу бгає кочерга.

    Зняла із мене биту міллю рясу,
    До біса схиму! Братчики, ура!
    Вже місяць від жони немає спасу,
    Вона сама і пози вибира.


    26.06.2018р.

    Котик

    Кіт хвостом ворушить чистотіл,
    Лапою торкає їжачиху.
    В кожного пожива на меті,
    Хочем благ або хоча би пільгу.

    Голочок загострені кінці
    Не дають дібратися до плоті.
    У людини ж недоступна ціль
    Люту спрагу викликає в роті.

    Котик мудрий, дріботить у дім,
    Дав хазяін кісточку із блюда.
    А мужик на Божому суді
    Скаже: "Грабував, бо чорт поплутав".


    Кіт наївся. Спить давно уже,
    Позіхає, харцизяцька морда.
    Лізе тать у клуні, до кишень,
    У безсилих видирає з рота.

    Виліз боком злодію нестрим,
    Подавився кісткою! Халепа!
    Клякне труп на смертному одрі-
    От тепер нічого вже не треба.

    26.06.2018р.

    Хай сідає

    Не печалься, мій брате, не треба,
    Хай на шию сідає жона.
    Правда, краще якщо сухоребра,
    Гепне моцна, то шиї хана.

    Аби зняти спідницю й жилетку,
    В казку шаснути, наче той тать -
    Дай красуні розумній монетку
    І за шерстю ласкаво погладь.

    Умліває жона від готівки,
    Даш коштовну каблучку - цвіте.
    Жінці - м'якуші, мужу - шкоринки,
    Пий водицю, а мавці - лате.

    На руках однеси на перину,
    Тихо скраю як денді приляж.
    Як розумна - підпустить мужчину
    І дозволить зробити масаж.

    Ранок. Люба штовхає у бока,
    (кролик в шоці - прокинувсь удав!).
    Просить мила морковного соку:
    Треба дати, інакше біда.

    27.06.2018р.

    Я люблю тебе!

    Поглипав на листок паперу справа,
    По ліву руку запалив свічу.
    Про мужиків писати нецікаво,
    А про жінок і день, і ніч строчу.

    Вони достойні генія осанни
    І цілих кучугур коштовних слів.
    Чоловіки ж - лукавці окаянні,
    Завжди небриті, втомлені та злі.

    Строчу щодня хоча б одну руладу,
    Любов кипить - чманію без вина!
    На діву любо глянути і ззаду,
    А спереду - богиня неземна!

    У ліжечку заплакало дитятко,
    Десяток інших втомлено сопе.
    Жона вагітна. У сім'ї порядок:
    Моя дружино! Я люблю тебе!

    27.06.2018р.

    Дерево

    Усе ж таки я дерево спиляв,
    У тіні жити - препогана звичка.
    Тепер нема бджоли, осінніх барв,
    І соловей кохану вже не кличе.

    Хиталась липа тихо за плечем,
    Із вітром перешіптувалась крона.
    Всихає рай, бо сонечко пече,
    Хоч є і плюс - не каркає ворона.

    Намарно ллю водицю із відра,
    Вже краще ніж - квітки під гільйотину.
    Однині я відкритий всім вітрам,
    То, може, посадити деревину?

    27.06.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  17. Василь Кузан - [ 2018.06.25 17:11 ]
    Відстань до того світу
    ***
    Відстань до того світу
    Менша від міліметра.
    Вітер і дощ холодний
    Можуть кордони стерти,
    Швидкість і хмар ганчір’я
    Прагнуть границі змити.
    Межі – це теж безмежжя,
    Вищої сили витвір.
    Доля секунди –
    Доля.
    Мить,
    А за нею вічність.
    Кров зупинити можна,
    Час зупинити нічим.
    Щастя сльоза раптова,
    Кава гірка уранці…
    Біля коліс фортуни
    Янгол у вишиванці.
    Але ніхто не знає
    Де постелити м’яко.
    Стежка життєвим полем
    В сутінь ховає знаки.

    25.06.18 © Василь Кузан




    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (8)


  18. Володимир Бойко - [ 2018.06.24 19:01 ]
    * * *
    Владарюють наддержави,
    Світ провадять до могили,
    Де немає сили права,
    Домінує право сили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (3)


  19. Олена Лоза - [ 2018.06.24 13:01 ]
    Пасічники
    Ми були в селі у діда.
    В літній полудень жаркий,
    Чи то пак, перед обідом
    Прилетів на липу рій...
    В діда часто гостювали
    І, коли не мали справ,
    Завжди ми спостерігали,
    Як дідусь наш працював.
    Твердо вирішили з братом:
    Зараз думати не час.
    Треба рій отой піймати -
    Дід тоді похвалить нас.
    Надягнувши бриль крислатий
    (тільки б не дивитись вниз),
    Наче пасічник завзятий,
    Я на дерево поліз.
    Бджоли довго не дрімали –
    Розгадали все умить.
    Так нас боляче кусали –
    Досі тіло все болить!
    Тож сиділи, як ведеться,
    Днів зо два у холодку.
    А дідусь із нас сміється:
    - Що, наїлися медку?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.24 00:13 ]
    Простіть його...
    Неначе в задницю оса,
    Вкусила, мовби хмар омана.
    Поблякли раптом небеса,
    Немовби очі в графомана.

    Йому неначе, мовби, мов
    І наче стало - ніби мати...
    Збагнув - дурницю він впоров -
    Нема до чого вже й придратись.

    А він же хоче гуру буть,
    Немовби, мов, та ще й одначе!
    Його, як в задницю ї..ть
    Слова красиві - мов, неначе!

    Він сам - гидкий, красивих слів
    Не переносить же, немовби.
    Бо сам він, сам він - вище брів
    Лайном словесним переповнивсь.

    Із пальця смокче єресь ту,
    Так хоче вашої пошани.
    Простіть його. Пічний бовтун -
    Шанель перед його віршАми!..

    24.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)









    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.22 08:02 ]
    Надія Козак Королева (пісня)*
    Неначе диво в Божім раю,
    В гаю троянду я стрічаю...
    Не відвести очей, та й годі!
    Таку красу не бачив зроду!

    Коханням серце зайнялося
    І до троянди потяглося...
    Душа, та й тіло, аж тремтіли.
    Й зірвати дуже захотілось...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну милу і пахучу,
    Та чомусь таку... колючу!

    Аж кров’ю пальці узялися,
    Як колючки в них уп’ялися.
    Тут засміялось райське диво:
    – Моя ж то кара – справедлива:

    Я неприступна і цнотлива,
    А гонориста, бо ж вродлива.
    Та й колючки мої для того,
    Щоб не топтали цвіту мого...

    П - в:
    Королеву серед квітів,
    Королеву в пишнім літі,
    Ніжну, милу і пахучу,
    Та... колючу, ой колючу!..

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  22. Олександр Сушко - [ 2018.06.20 16:29 ]
    На волі
    Вікно закрито. Човга тінь за склом,
    Неситий погляд ковзає по шипці.
    Вже не болить одірване крило,
    Поніс в зубах трофей писака-гицель.

    У нього голоднеча й ціль нова,
    Плете зі слів міцні облавні сіті.
    Кровиця жертв п'янить, немов первак,
    І в плоть цікаво заганяти кігті.

    Йому віддав сердечності ключі,
    Пустив у рай квітучої долини.
    Та живолуп щодня мене учив
    Зневажливао людві плювати в спини.

    На вигляд пастка затишна й м’яка,
    Коли прозрів – увись рвонув крізь грати.
    Тоді й відчув зубиська хижака:
    Учитель учня стратив біля парти.

    Але ожив. Отримав «майстер-клас»,
    Із другом войовниче перемир'я.
    Кривавий слід змивають дощ і час,
    Нове крило вкрива пухнасте пір’я.

    19.06.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  23. Володимир Бойко - [ 2018.06.18 12:17 ]
    Дощовиця
    Дощать дощі, зміняючись дощами,
    А після них приходять ще дощі.
    В повітрі пахне гниллю і грибами,
    Чатують жертв поміж кущів кліщі.

    Така погода увійшла у моду,
    Згнивають полуниці на грядках,
    З-за бур'янів не видко вже городу,
    Це просто жах!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (7)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.16 14:22 ]
    Росиця
    В народу нашого нема
    Такого ймення чарівного.
    Воно – поезія сама,
    Дароване, напевне, Богом.

    Живе спрадавна у віках,
    Ніколи на устах не в`яне,
    У віршах скупане й піснях
    В болгар, що нам – брати-слов`яни.

    Як марив я тобою в снах,
    Не міг на тебе надивиться,
    Моя красуне осяйна –
    Болгарська дівчино, Росице.

    Цілунок перший у вуста
    В обіймах вечора морського…
    О первозданна чистота
    Кохання першого мойого!

    Мене ведеш ти крізь роки,
    Яких багато так минуло…
    Нам сяють досі ті зірки,
    Якими вічність огорнула.

    16.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  25. Олександр Сушко - [ 2018.06.16 10:42 ]
    Рибалка
    Кигиче пісню діва бородата,
    Сусід таких вподобує. Я - ні.
    Коли клює карась - у мене свято,
    Сиджу один із вудкою в багні.

    Прочмихавсь у ранкову прохолоду,
    Струсив із вуха крапельки роси.
    Зостались вдома лиш мужі-колоди,
    Устромлені жінкам в цицьки носи.

    О третій ранку спати літом - злочин,
    Зимою ж - навпаки - хропи усмак.
    Клює, братове, аж вилазять очі,
    Рибині з рота вириваю гак.

    Слизька луска зволожує правицю,
    Романтика! Аж стиснувся сичуг!
    А завтра знову їду до столиці,
    Податки татям звично заплачу.

    Зламалась підло гусяча пір'їна,
    Та на улов мені жалітись гріх.
    Зелена жабця квакнула у спину,
    Спокійно хай живе до вихідних.

    16.06.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Сушко - [ 2018.06.14 12:34 ]
    Поспи
    Сапали моркву й буряки,
    Назавтра - кабачки та перці.
    А ніс облущився таки,
    Бо цілий день сопів на спеці.

    Сім'я з практичних міркувань
    Города взяла "на халяву".
    На вуха, ластівко, поглянь,
    Червоні, начебто заграва.

    Згоріла, ягідко? Гай-гай!
    Казав - вдягни хоча б жакета.
    Тепер на спину не лягай -
    Нема у хаті марафету.

    Цупкі задубли мозолі,
    Рука згина цвяхи й підкови.
    Чудово жити у селі,
    Тут люди, як бички здорові.

    Поклав кохану до стіни,
    Поцілував, як чемний денді.
    Кохатись будем восени.
    Поспи. До праці о четвертій.

    12.06.2018р.


    Житіє

    Потрібно їсти щось ротам,
    Торгуєм помаленьку.
    Комашка - тут, зернина - там,
    І пузо вже тугеньке!

    А дехто робить навпаки,
    Фантазія безмежна.
    Вшаношуються хропаки,
    Ротяка, наче верша.

    Бульки сусіда надима,
    Три гривні кожен подих.
    У мене стачило ума
    Поцупити заводик.

    Жадоби крутиться вовчок,
    Карась ковтає дафній.
    А кум попався на гачок -
    Сидить у буцегарні.

    Рибалю. Звично лин клює,
    Сачок в руках фартовий.
    Просте у мене житіє,
    У вас не так, панове?

    13.06.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.13 07:01 ]
    Владислав Бойко Куплети Сідалковського*
    Пахнуть в Києві каштани,
    Ходять Києвом кияни,
    І киянок незаміжніх — тьма…
    А у мене ні квартири, ані М-24,
    Ні прописки в Києві нема.

    Мав дівчат знайомих, друзі,
    Я в Неаполі й Тулузі,
    Маврітанки падали до ніг.
    Розставляли хитрі сіті,—
    Та нема у цілім світі
    Кращих за киянок чарівних!

    В скверах парочки гуляють,
    Бистрі «Волги» жигуляють —
    Скрізь тобі ідилія сама!
    Був я в Лондоні й Брюсселі,
    У Вапнярці і Марселі —
    Краще міста Києва нема.

    7487 р. (Від Трипілля) (1979)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2018.06.05 23:47 ]
    У смарагдовому літі
    Під смарагдовим склепінням,
    У смарагдовій траві
    Я смарагдове проміння
    Легким* поглядом ловив.

    Зелен-вітром розповиті,
    Віти зелено цвіли.
    У смарагдовому літі
    Виглядало з-під поли,

    І стелило світлотіні,
    Бризки усмішок ясні,
    Із салатовим відтінком -
    Сонце кидало мені.

    Чарами до оніміння
    Сповивали у траві,
    Мов коштовного каміння –
    Диво-сяяння живі!

    5.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.30 18:00 ]
    Пролетіла весна (пісня)*
    Ще недавно зима - завірюха сяйна -
    Кружеляла пухнасті сніжини.
    А уже, наче мить, промайнула весна,
    Пролетіла, як пух тополиний.

    Одцвітають каштани, бузок одцвіта,
    Час черемсі печально зітхнути.
    І кульбаба на луках - ну зовсім не та –
    Сіє пухом свої парашути.

    Вилітають із серця печальні слова
    І летять між дерева і віти.
    Лиш один соловейко бадьоро співа,
    Зустрічає, закоханий, літо!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.27 20:28 ]
    Зелені свята
    В кімнаті розливає запах м`ята,
    Не килим на долівці - очерет,
    На стінах осока - ще не прим"ята,
    Вже хата вся - зелений мов намет.

    Дажбоже мій, ти - чарівник, естет,
    Уявою душа твоя багата,
    Зеленого вогню створив бо злет -
    Оцю красу земну - зелені свята.

    Здається в день цей - репає асфальт,
    І упирі ховаються по норам.
    Природа лік дає слабим і хворим,
    Звучить її глибокий, чистий альт.

    Здається, мій народ увесь співає,
    Його здоровий, вільний дух літає!

    7504 р. (Від Трипілля) (1996)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  31. Володимир Бойко - [ 2018.05.27 00:26 ]
    * * *
    Що мені навієш, вітровію,
    Що тобі повідаю без слів?
    Я брехати, братику, не вмію,
    А відкрити правди не зумів.

    Правди, що гірка, мов оковита,
    Без фальшивослів’ я та олжі,
    Аби остаточно зрозуміти,
    Де свої, направду, де чужі.

    Вієш ти від краю і до краю,
    Бачиш те, що нам не до снаги,
    Тільки ти один, мабуть і знаєш,
    Де товариші, де вороги.

    Підкажи-но, де то наша доля,
    На яких блукає манівцях...
    Чи судилось перекотиполе,
    Чорний шлях.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (2)


  32. Гренуіль де Маре - [ 2018.05.25 21:45 ]
    Трояндове варення
    Ти варила з троянди варення,
    А думки сновигали по хаті:
    Від «якби вже скоріше померти»
    До «ще лампу ось розмалювати б».

    Ти укотре хапалася неба –
    Небо знов прикидалось фантомом
    І цідилось байдуже крізь тебе,
    І вертало безжально додому,

    Де настирно-задушливо пахнуть
    Неживі зацукровані квіти -
    І малюнком на гасовій лампі
    Не вернути їх. Не воскресити.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (9)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.23 23:47 ]
    Катерина Каленіченко Чи ми удвох?*
    Усе частіш у вікна заглядає
    В зелених шатах весняна краса.
    Усе частіше я себе питаю:
    Чи ми ще вдвох чи я лишився сам?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох торкалися зірок.

    Лютує хуга в нашому ваганні,
    Замовклі припорошує слова,
    Якщо вони між нами не останні,
    То й музика ще й досі в них жива?

    Мовчання поміж нами затяглося,
    Чекаємо, хто перший зробить крок…
    Була любов чи просто нам здалося,
    Що ми удвох, що ми удвох торкалися зірок?

    7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.19 15:21 ]
    Крізь бінокль голубий...
    1

    Заболочений ліс...
    І криничка чистенька - як диво.
    Круть нам сажі привіз,
    Верть - вугілля заморського, млива.

    Евтаназії страх...
    Тож рушайте подалі, хто може.
    Ген засохлий монах
    чеберяє повз блазнівську ложу.

    На підмостки пани
    повиходили, скинувши діток.
    Не відчули вини,
    призабуто... весна ж... білоквіто.

    А в кармінних димах
    майбуття заховалося, плаче:
    "Ні... втішання нема,
    там поріддя лайливе, ледаче".

    2

    Пригадаймо своє:
    Автентичне, вільготне, лелече.
    Сумота виграє...
    Гріш поклала кума гостроплеча.

    Шаурма... сальтисон...
    шмат пахучого хліба і карти.
    Ця країна - вагон,
    що прискорення, чищення вартий.

    Крізь бінокль голубий
    Роздивлюся плахіття, арени.
    Шепочу: не згуби
    пам'ять роду, бо шквали шалені.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (1)


  35. Олександр Сушко - [ 2018.05.18 20:32 ]
    Не спи!
    Життя гнітюче, як невдалий жарт,
    Не садять нині злодіїв за грати.
    Прохач-правитель стирив аж мільярд,
    А ти канючиш сотню до зарплати.

    Кого зобиджу - вибачте, пардон,
    Але сказати правду в очі мушу;
    Закон простий: украв - купуєш трон,
    А чесний - пережовуй "ніжки Буша".

    А чи сьогодні розум у ціні?
    Добром готовий поділитись щиро?
    Тому пройдоха швидко запанів,
    Тепер керує людом: " Майна!", " Віра!".

    Самих себе затиснули у кут,
    Кораблик долі загубив свій парус.
    Іде Страшний над грішниками суд -
    Не десь-колись, а тут і прямо зараз.

    В країні душно, видимість борні,
    Гримлять на Сході в піднебесся залпи.
    Якщо заснеш - не будеш на коні,
    Застогнеш під нагайкою кацапа.

    18.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.17 23:14 ]
    Вишиванка
    Одягну я тебе на світанку,
    Наче світла у душу ввіллю,
    Українська моя вишиванко,
    Я тебе до безтями люблю.

    На тобі, чарівна одяганко,
    Знаки світлих і сонячних врун.
    Щоб торкалася ти, вишиванко,
    До душі найтаємніших струн.

    В твоїм сяйві поблідне й шляхтянки
    Дорогий, найсучасніший стрій.
    Сама Леля тебе, вишиванко,
    Прикрашала квітками із мрій.

    Не архаїка ти, що як бранка,
    У музеї забута висить.
    Вічна модо моя, вишиванко,
    Я щодня тебе прагну носить.

    Крізь пітьму лихоліть, до останку,
    Я твій образ у серці беріг.
    О квітуча моя вишиванко,
    Ти народу мого оберіг.

    Як тебе одягну іще зранку,
    Цілий день омина мене зло.
    Ти вкраїнців усіх, вишиванко,
    Під божествене тулиш крило!

    7510 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  37. Люба Світанок - [ 2018.05.16 18:09 ]
    Літній дощик
    Літній дощик – до-мі-соль-ка…
    Розпустили парасольки
    Пелюстки свої барвисті.
    Нотки з неба срібно-чисті –
    Ля-мінорний водоспад.
    Квітне вулиця, мов сад.
    А як дощик відшумить,
    Сонце визирне за мить:
    Всі намоклі парасолі
    Стулять пелюстки поволі.

    05.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Володимир Бойко - [ 2018.05.13 16:44 ]
    Скафандри (пародія на пародію)
    У аптеці «скафандри» придбаю,
    Спровокую кохану на гріх,
    Хай над хатою бузьки кружляють –
    Без роботи залишу я їх.

    Бузьки з горя полинуть у мандри –
    Безробіття вже їх дістає.
    Доки хлопці купують «скафандри»,
    Українців все менше стає.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (4)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.13 00:23 ]
    Пора дощів
    Пора дощів жене траву угору,
    І сонце за химери десь хова.
    Пора дощів утомою заморить,
    Притлумлюючи радості дива.

    Дощів пора – води подібна глеку,
    Що з неба в душу тугу ллє густу,
    І прибиває знавіснілу спеку,
    І чарівну дарує самоту.

    Пора дощів бере тебе в облогу,
    У розпачі ридають небеса…
    Та увібравши ту снагу вологу,
    Буяє ще розкішніше краса!

    12.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  40. Нічия Муза - [ 2018.05.07 23:27 ]
    Позаурочні роздуми
    Мешкаю у крайньому селі,
    Маю всю провізію до чарки,
    Поки ще рачкую у ріллі,
    Де такі як я учителі
    Колять очі, наче олігархи.

    Маю трохи лісу у вікні,
    Стелю - небеса над головою
    І дощі, коли хмарини дою.
    І немає спокою мені,
    Що нікого цим не удостою.

    Падаю опівночі без ніг
    Майже на шляху до перемоги...
    Чоловік повзе через поріг...
    Він уже зробив усе, що міг,
    У шкарпетках, щоб не мити ноги.

    Промайнула ще одна весна.
    Наступають вороги і літо.
    І до чого більше звичні діти,
    Відає хіба що сатана,
    Моляться якому московіти.

    Бігаю до школи на зорі,
    Викладаю неукам природу.
    Йду, як люди кажуть, до народу...

    Тай гадаю, що і школярі,
    Поки здохне зайве угорі,
    Будуть воювати за свободу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (3)


  41. Ночі Вітер - [ 2018.05.06 22:11 ]
    А ти...
    А ти – звичайна? Як і всі?
    Чи маєш щось таке незнане,
    Що відчувається в росі
    І вечорами в травах тане?

    О, ні – як всі, але одна –
    Це так буває на світанні,
    Коли самотність поглина
    В нестерпних муках і чеканні.

    А може інше – тихий сум
    І не твоє – моє блукає
    Звичайне, кинуте в росу,
    Вечірнім небом догорає.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (7)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.06 02:27 ]
    Як морем, розлилось благоухання
    Кінець весни такий, неначе літо…
    Вже спека, майже люта, навкруги.
    І комарі нахабні, ненаситні
    Навколо все описують круги.

    Лише трава не всохла, а буяє,
    Ще свіжість не втекла із вечорів.
    Сплелись черемха і бузок в розмаї,
    В запаморочливих змаганні-грі.

    Кому між них надИхатись удасться,
    То він, без перебільшення таки
    Спроможний захлинутися від щастя,
    Його мов наковтавшись навіки.

    Як морем розлилось благоухання –
    І кольорів і запахів парад…
    Це – квітів шаленіюче кохання
    Наповнює поезією сад!

    5.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  43. Марія Дем'янюк - [ 2018.05.04 11:49 ]
    ***
    Зібрав пелюстки яблуневі..
    Робив з них пухкі хмарини:
    І клеїв їх на небесну хустку
    Із голубого сатину.

    Тюльпанову виплів корону
    Із жовто-червоного квіття.
    Її одягав на сонце -
    Засяяло все у світі.

    Нарцизів зірвав оберемок,
    То місяцю білоквітки,
    Щоб тішив маленькі зорі,
    Самотні, наче сирітки.

    Опісля до самого ранку
    Блукав у чудесному лісі:
    Мелодію білих дзвіночків
    Приніс лелечатам на стрісі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (8)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.01 23:35 ]
    Сповідь перед квітами
    Якби Ви тільки, квіти, знали,
    Як серце болісно щемить.
    Як світ людей недосконалий
    Тебе занурює у гидь.

    Якби побачили Ви, квіти,
    Як розливають в душах ртуть,
    Немов би Вас з корінням рвуть,
    Могли б зів`ять Ви, посивіти.

    Людської покидьки породи,
    Ні, не для вас оця краса.
    О як би жив серед Природи
    Я тільки сам, я тільки сам...

    1.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  45. Марія Дем'янюк - [ 2018.05.01 14:20 ]
    Промінець
    Промінчик сонця у листві тополі.
    Щось вітер йому шепче обережно.
    А він, наусміхаючись доволі,
    Радіє світові так щиро і безмежно.

    За мить,у яблуневім пишноцвітті
    Окрасою весільного віночка.
    А далі - полотно біловишневе,
    І гудзиком він скочив на сорочку.

    У верболисті золотава стрічка,
    Замилувалась вербонька собою:
    Глядівся довго у хмаринорічку
    Як дівчина у дзеркало весною...

    На вечір скочив у мощену хату
    І умостився вогником у свічку,
    Яснів і слухав як старенька мати
    За діточок молилася всю нічку...


    -


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (9)


  46. Олександр Сушко - [ 2018.04.30 10:37 ]
    Такі як я...

    У світі прагматичних торгашів
    Купюрою губу одвислу пестив.
    Аж раптом - Стус (той, що Василь) ожив,
    Вручає захалявні палімпсести

    І каже: - Ти посидь за мене, йди,
    Блощиць голодних погодуй у клітці.
    В мордовській мерзлоті зостав сліди
    І сивим стань у молодому віці.

    Не хочу мук і смерті! Боже збав!
    Для мене ковбаси та жінки досить!
    Поет із розумінням покивав
    Й розтанула у тьмі блідава постать.

    Сміливим - битви, гробарі, тюрма,
    А ховрахам - нора, шматок городу.
    Таких як Стус - на світі вже нема,
    Такі як я - віршують про свободу...

    29.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.30 04:19 ]
    Ласкою заговорив
    Як шерсть овечок тонкорунних,
    Так забуяв посеред віт
    Весни розкішний подарунок –
    Черемхи чарівливий цвіт.

    І ніжним усміхнувся мревом,
    Мов дивом сонним оповив
    Той цвіт магнолії рожевий,
    Немов п`янкий нектар Богів.

    Пахучим солодом черешні
    П`янила всіх бузкова мла.
    Яскравим сонцем нетутешнім
    Форзиція он зацвіла.

    І розмаїття це довершив -–
    І запахів і кольорів –
    Наш соловій – од щастя вперше
    Він ласкою заговорив!

    29.047526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.28 23:26 ]
    У віщих снах богині Лелі
    Немов краси хтось розкидає грона,
    Палає фіолетова свіча,
    Шпилі бузкові, мов зубці корони,
    Якою Бог природу увінчав.

    Під пестощами вітру так грайливо
    Вигойдується ніжність весняна.
    Лиш раз у рік являється це диво,
    Як у богині Лелі віщих снах.

    На гілку сіла пташка золотая
    Й висвистує мелодію п`янку.
    Крізь віти повний місяць підглядає,
    На королеву цілиться бузку!

    28.04.7526 р. (Віл Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  49. Олександр Сушко - [ 2018.04.27 11:20 ]
    Земне та небесне
    Присів на хмарку, бовтаю ногами,
    Чешу пегасам гриви і хвости.
    Петро на мене гримає з-за брами
    Аби у рай худоби не водив.

    І взагалі - мені сюди зарано,
    Бурчить, але веде у власний дім.
    А там черниця накрива "поляну"...
    Та мова не про самогон утім.

    Архангели, як завжди, напідпитку,
    Розслабились од праведних трудів.
    А гості вже знесли Петрову хвіртку,
    Прийшли баби і хлопці молоді.

    Черпають душі ангельську наливку,
    Ковтнув і я, похекав у рукав.
    Прийшла пора дмухнути у сопілку -
    Нехай святі ушкварять гопака.

    Молотяться гріховні побрехеньки,
    І вірші про веселих удовиць.
    Ожив Едем. Регоче помаленьку,
    Народець ноженятами "хвиць-хвиць".

    Гуляли аж до вечора безгрішні,
    Поцмулюючи грапу із діжок.
    Пора додому, під квітучі вишні,
    Топтати зеленавий моріжок.

    Несе з небес коняка в хату отчу,
    Викрешуючи іскри із підков.
    Ви ж не сумуйте, ще до вас заскочу,
    І заспіваю про земну любов.

    27.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.27 00:53 ]
    Відлуння Чорнобиля
    Похмурий день - Чорнобиля відлуння,
    І темна хмара небом розпливлась.
    Сталевим дирижаблем тихо суне...
    І дощ іде, мов крапає смола.

    Я пам"ятаю - гинули Герої,
    Вбираючи страхіття в саркофаг...
    Їм - шана вічна у десятках саг,
    Написаних правдивою рукою.

    Щоб розпогодилося небо сіре,
    Вони вмирали у розповні літ,
    Своє життя поклавши, як офіру,
    Щоб не тьмянів навколо білий світ.

    Та ява бачиться страшними снами,
    І мозок болем навісним довбе.
    Героям - Слава! Дяка їм! Над нами
    Цвіте красою небо голубе!

    26.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   159