ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Сонце Місяць
2024.11.01 18:04
B лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи ях, тераса блаженно омріяна ——китайськамузичнапавза—— B віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти насту

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Сонце Місяць
2024.10.29 13:13
зась-оргії десь & ніколи впусту загинути
реальність підлота поспіх
я (ти) може звертався стривайте
смішні злодії карлики злоті
намолені зимні тіні досконалі незграбні
діти дзеркалень ключі & слова тим
хто полюбляв у цих вікнах
одну зачудовану в одн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Інна Ковальчук - [ 2014.07.18 16:39 ]
    ***
    Іще громи і сироти повсюди…
    Ще милосердя гудять без вини…
    Іде від храму
    до Страшного суду
    облудний час дорогами війни…

    Колись минеться…
    Перениють рани…
    Чи стане мир дорожчим над усе,
    як неминучість,
    хижа й невблаганна,
    похмільну чарку світу піднесе?






    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (13)


  2. Андрій Басанець - [ 2014.07.17 16:53 ]
    * * * *
    - Хто мучить нас уночі?
    - Гроза над порожнім домом.
    - А хто забувати вчить?
    - Втома.
    - А де наш останній схрон?
    - За тихою, за водою.
    - А чим обірветься сон?
    - Війною.
    - Навіщо нам та війна?
    - Спалити гріхи сторічні...
    - А чим рятуватись нам?
    - Нічим.
    - А де наш колишній час?
    - В холодних коханих лицях.
    - Що досі тримає нас?
    - Дрібниці...




    Рейтинги: Народний 5.67 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (3)


  3. Любов Долик - [ 2014.07.17 12:06 ]
    Опівнічні вірші
    одинаково одинокими
    затоптали відлуння кроками
    заарканили небо криками
    темносиніми сиволикими

    величальними і вінчальними
    обіймальними – руки добрії
    і блакитними і розквітлими
    розкривались господні обрії

    звідчайдушені пересушені
    відгоріли серця кленовії
    одинаково одинокими
    залишилися без любові ми

    16.07.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (6)


  4. Валерій Хмельницький - [ 2014.07.17 11:17 ]
    Красуні-ескулапи (поетична пародія)
    Добре тим, у кого добре все:
    Молодим, здоровим і багатим.
    Захворів – тоді таки не те,
    А старому – хоч тікай із хати

    І біжи до лікаря мерщій,
    Звісно, якщо грошей маєш трохи,
    А як ні – жалійся чи жалій -
    Бо не допоможуть «ах»-и й «ох»-и.

    Так і я: до шпи́талю заліг,
    Ліків прихопивши два пакети,
    По аптеках ледь не збивши ніг -
    «Краще я купив би пістолета

    І застрелився!.. А що, хіба не так?!.
    Хворому до смерті вікувати?..», -
    Подумки грішив я, неборак,
    В лікарняній лежачи палаті.

    Але тут заходить медсестра
    Із стрункими довгими ногами -
    Ніби скинув я свої літа,
    В голові заграли ноти й гами!..

    А за нею лікарка ввійшла
    І мені – немов сяйнуло в очі!
    Аж до пояса текла її коса,
    Вигинався ніжно стан дівочий.

    До краси такої я не звик:
    Задививсь в озера ясно-сині
    І утратив мову – бо язик
    Пересох і вперся в піднебіння.

    Сіла поряд, мовить щось… Та де!..
    Та ж у вухах - як напхали вати!..
    За зап’ястя узяла мене –
    Хоче пульс, напевно, рахувати.

    Скаче серце - вискочить з грудей!
    Я хіба на цьому світі, Боже?
    Молодий напевно ще, ачей!
    Ой, штрикну́ло… У ребро чи крижі?

    Хоче тиск поміряти – а я
    Не у змозі поміняти позу.
    Нахилилась ближче - а-я-яй! -
    Відвести я погляд не у змозі…

    Не згадаю навіть, як пішла…
    Я тоді свідомість, певно, втратив...
    Не в лікарню я потрапив - в рай
    Чарівних красунь та ескулапів…


    17.07.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (6) | "Ярослав Чорногуз Лікарці"


  5. Олена Кіс - [ 2014.07.17 11:06 ]
    Земні шляхи
    Земні шляхи як мед і сіль,
    Пекуче і студене,
    Живильна мить, екстаз і біль,
    Вітрило і знамено.
    На довгу путь боїв і втрат
    І переможних митей
    Лягає тінь, найвища тінь
    І ту межу відкрито.
    Терпкі чуття звабливих мрій,
    Щасливе допохмілля –
    Сьогодні – Світ, сьогодні свій,
    А завтра божевілля.
    Чи що минає в марноті
    Чи досяга говерли -
    Є Божа воля, Божий гнів,
    А сліз нема – лиш перли.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (11)


  6. Марко Винник - [ 2014.07.15 18:05 ]
    ****
    перлова близна –
    вишептаний шрам
    як лоскіт
    напинається на шиї
    пливе навстріч
    розкошланим вітрам
    густу світань
    важким повісмом шиє
    вітри
    які допіру на гряді
    заночували місяць
    і поснули
    мене ведуть у сні
    до тебе в дім
    і садовлять у головах
    минуле


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (16)


  7. Любов Бенедишин - [ 2014.07.14 16:17 ]
    Поет і час
    Шукати лик Спасителя
    у лицях
    і не згубити
    Світло вдалині...
    Поет - прочанин духу,
    пішаниця.
    А час летить, -
    він завше на коні.

    Нестримний вершник -
    аж двигтить планета:
    галопом по...
    гаряче стремено...
    "Війна світів".
    Риторика і ретро.
    І "миру мир" -
    тепер лише в кіно.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  8. Ігор Шоха - [ 2014.07.14 11:43 ]
    Наші реліквії
    Аж зашкалює любов до брата.
    Мало гуль набили москалі.
    Ну, а далі – нікуди тікати.
    І вини усякої багато
    мають українські куркулі.

    А Росії рідній цього мало.
    Місію ще має не одну.
    Споконвіку крицю гартувала
    і за шкіру заливає сала,
    на яке ще ласі на Дону.

    Важко говорити без наганів,
    маючи себе за лопухів.
    Пощезали лицарі останні.
    І такі ми зрадники погані,
    і сякі бандерівці лихі.

    Наливайка у бику спалили,
    Байду почепили на гаку,
    у Остапа вимотали жили...
    І немає сліду від могили
    тих, кого садили на кілку.

    Мокселі, і ляхи, і татари
    нас ловили на своїй землі.
    Ми були нікому не до пари,
    та які нам «дарували» лаври
    й досі репетують москалі.

    Приписали Патерик і Слово,
    і варяги їхні на Дніпрі
    викладали українську мову,
    знали і Шевченка, і Підкову
    на Чернечій кам’яній горі.

    Тільки от одне було погано,
    що Мазепа не любив царя
    і що самостійні отамани
    берегли реліквії Богдана
    і навчали діток букваря.

    Сулима візитував до Риму,
    Кривоніс Іспанію лякав,
    Сагайдачний не боявся Криму,
    а Сірко у вигляді калиму
    на шаблі Московію узяв.

    І Мазепа Карлу милив лижі,
    і Виговський пив за Конотоп.
    Орлики служили у Парижі…
    Це не ті, що двоголові, хижі.
    Ці іменувалися, – холоп.

    Це брехня, що ми по всьому світу
    свій розпорошили кращий цвіт.
    Ні наук не мали, ні освіти...
    Це всілякі опришки-бандити
    закривали тілом білий світ.

    Вояки Петлюри і Бандери
    це не те, що «витязі страни»,
    що заради Раші й еСеСеРу
    осідлали танки й бетеери
    і роздули полум’я війни.

    О, Росія, підло героїчна,
    ми у тебе зрадники завжди
    тим, що прокляли ясу орди.

    А за волю, за Майдан і Віче
    хоч залийся, дудлячи «столичну»,
    та не потикайсь уже сюди.


                                  07.2014


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.91)
    Коментарі: (9)


  9. Андрій Басанець - [ 2014.07.12 18:45 ]
    * * * *
    Усе, що вчора плакало за мамою,
    Тепер лягло пелюстками внатрус.
    Малі волошки із моєї пам’яті,
    Чого ви спрагло тягнетесь до вуст?

    Все, що жило за довгими терпіннями,
    Сьогодні раптом горло попекло….
    Пливе хмарина із очима синіми
    Провідати могилки за село.

    2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (19)


  10. Марко Винник - [ 2014.07.11 21:34 ]
    Мій вечір, твоя ніч.
    На нині цигарка остання, клянусь Озірісом.
    В моїй попільниці повільно вмирає Сет.
    Із зависі диму малюєш вечірні іриси
    і місяць уповні, в який фанатично віриться,
    у той, що крізь нас німолуння своє несе.

    Малюй, не спиняйся, рукатвоя тонко світиться,
    запалює іриси синім вогнем снодій
    На нашу вечерю злітаються нетлі ситцеві,
    сідають Ізіді на бронзові крила-китиці
    в її відображенні в чорній нічній воді.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  11. Іван Гентош - [ 2014.07.10 12:07 ]
    АТО або До колорадів
    Напрасуйте стрічки колорадські,
    Закажіть похоронні авто,
    І не декілька – ліпше багацько,
    І на “матушку” дуйте – АТО…

    До Ростова – і далі, і далі,
    Щоби більш вас не бачив ніхто,
    Не забудьте змастити педалі,
    Без зупинок в дорозі – АТО…

    Заробити хотіли, засранці,
    А фортуна така, як лото…
    Кайтесь, нелюди, ввечері й вранці,
    Бо до пекла підете – АТО…

    Вам усім би сидіти на палі,
    По одному, по десять, по сто,
    Не знімайте російські медалі –
    Похоронять із ними – АТО…

    Раді скинути вже камуфляжі,
    Заховатись у плаття й манто?
    Начувайтесь – народ вам “покаже”!
    І подякує міцно – АТО…

    І навряд чи пристроїть вас Вова
    Десь в Тамбові у цирк-шапіто…
    По заслузі вам буде “хрєново”,
    А народу спокійно – АТО!


    10.07.2014


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (23)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.08 20:58 ]
    Одшуміла любов (пісня)
    Одшуміла любов, одшуміла,
    Наче юності буйне вино.
    Ти спокійна, як сон, моя мила,
    Не хвилюєшся серцем давно.

    Все – робота, робота, робота –
    Навісна круговерть суєти.
    Та невже ж не зупинишся, доти
    В небуття доведеться піти?!

    Зупинися на мить, зупинися,
    Глянь усміхнено в небо сумне.
    Може там, у захмареній висі
    Десь проміння ласкаве сяйне!

    Десь проміння сяйне іздалека,
    Хмелем юним заграє воно.
    Прилетить білокрилий лелека
    Й серенаду утне під вікном!

    9.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (17)


  13. Любов Бенедишин - [ 2014.07.08 11:42 ]
    ***

    По той бік Слова, де слова –
    ще не слова, – утроби вихлипи,
    душа очікує різдва:
    один скупає,
    Другий викупить.

    Народження гріховна суть
    від першосну до кличу трубного…
    Благословенна, доле, будь
    перстом одного,
    кров’ю Другого.

    Святися. Істиною сходь.
    Сій світло у земній обителі…
    Все так, як визначив Господь:
    Йордан – Предтечі,
    хрест – Спасителю.

    07.07.2014



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  14. Інна Ковальчук - [ 2014.07.06 13:46 ]
    ***
    Отам,
    де час гордує світом,
    а віри просто не бува –
    запий сльозою оковиту,
    допоки ціла голова,

    і не взискуй тоді розпусти,
    а тричі сплюнь через плече,
    як дивна зваба хижоуста
    тебе очима пропече,

    бо засміється аж на кутні,
    коли за блиск її краси
    і славу,
    і своє майбутнє,
    і навіть душу продаси…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.68) | "Майстерень" 5.75 (5.69)
    Коментарі: (20)


  15. Дмитро Куренівець - [ 2014.07.06 11:09 ]
    Східний рубіж (пісня)
    Це вкраїнський рубіж.
    Ти на ньому стоїш.
    Тут за тебе – земля і вода!
    Хоч горить небозвід
    і кривавиться схід,
    звідки суне дикунська орда.

    Приспів:

    У чистилищі бою –
    сила правди з тобою
    та обличчя Небесної Сотні.
    І чи бути Вітчизні
    попри смерчі залізні –
    ти вирішуєш тут і сьогодні!

    Проти злобних нашесть –
    наші віра і честь,
    для імперій убивчий заряд.
    Хай наш праведний гнів
    попелить ворогів,
    їхні зграї у ньому згорять!

    Приспів.

    Маєш пам’ять сторіч:
    як боролася Січ,
    як тікали кати не одні.
    Свій нескорений край
    ти у серці сховай –
    він тебе вбереже у вогні!

    Приспів.

    А кому закортить
    українських угідь,
    той одержить сповна по руках!
    Це останній рубіж.
    Ти на ньому стоїш,
    щоб жила Україна в віках!

    Приспів.

    07.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (3)


  16. Опанас Драпан - [ 2014.07.06 09:19 ]
    Як у нас
    кінець

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  17. Олександра Камінчанська - [ 2014.07.06 00:51 ]
    Повесіння
    Повесіння…
    Час оглух, онімів, закляк.
    Здається, далі ніяк.
    Єдине спасіння –
    Не згинати колін, не падати.
    Ніч зазирає холодними лампадами
    Ніби літо, не літо,
    А так – повесіння.
    Розраховувати на терпіння?
    Можна, взагалі-то.
    Хоча бажалося небуденного…
    Вітер гортає щоденника,
    Регоче в душу,
    Прозорими пальцями стукає у вікна.
    Ніч не вічна.
    Розчиняюся у темному плюші
    Дочитую останні думки.
    Прийшло не з легкої руки
    Нинішнє повесіння…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (14)


  18. Галина Михайлик - [ 2014.07.05 10:14 ]
    «Золотий перетин»
    З гори Чернечої вдивляюсь у колишнє:
    куди не глянь – кров, шабля, ятаган…
    Вершина слави і… ридання тиші…
    Софії дзвін!.. Розораний курган…

    З гори Чернечої вдивляюся у нині:
    жертовність юні, вплавлена в щити…
    Й «перетин золотий» у небосині –
    ну хто ж тоді, якщо не я і ти?!

    З гори Чернечої вдивляюсь у прийдешнє:
    і бачу Україну – навкруги!
    Вона – могутня, горда, незалежна!..
    І як роса, пощезли вороги…

    З гори Чернечої так близько до престолу…
    І вірую – нарешті, в молитвах
    Пророк полинув… Заповітне слово
    утілилось! Зорить Чумацький шлях...

    З гори Чернечої Всевишньому – осанна!
    Доземний батьку й матері уклін…
    Леліймо Україну, мов коханих,
    і буде рід на сотні поколінь!

    30.06.-03.07.2014


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.64) | "Майстерень" 5.75 (5.79)
    Коментарі: (33)


  19. Вадим Косьмін - [ 2014.07.04 22:28 ]
    У сонному королівстві
    У небуття відходить блакитноокий вечір
    Далекими морями приємних сподівань.
    І сонне королівство торкає вас за плечі
    Туманними шапками сріблясто – сірих бань.

    Тут швидкокрилий сокіл зустріне Вас у полі
    І травами густими до замку проведе.
    До кожного привітно вклоняються тополі,
    А небо зустрічає дощем із орхідей.

    І пісню біля брами співатимуть сопілки,
    Старанно розіллються на сотні голосів.
    У всьому королівстві немає зброї – тільки
    З усіх усюд лунають мільйони голосів.

    Усюди гарний настрій Вам будуть дарувати
    Бджолині передзвони та орхідеї цвіт.
    І з радістю запросить у сонячні палати
    Володар королівства до себе на обід.

    А павуки на стелі ніколи не дрімають –
    Казки переплітають мереживом подій.
    І чудернацькі звуки нізвідки долинають,
    А стіни прикрашають картини сновидінь.

    Але пора приходить надскорого прощання.
    І дякуючи щиро старому королю,
    Лишається надія: ця зустріч – не остання.
    І голосні сопілки світанок розіллють.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (1)


  20. Валентина Попелюшка - [ 2014.07.04 22:21 ]
    Ти це зробив!
    То доля звела молодих патріотів,
    Щоб разом пройшли незвичайний маршрут.
    Забулося "До", не бентежило "Потім",
    Усе відбдувалося "Зараз і Тут".

    Забув про умови ти в таборі, друже,
    Хоча до комфорту і затишку звик,
    А тут не стогнав, був терплячим і мужнім,
    Майбутній солдат, захисник, чоловік.

    Хіба зрозуміє любитель дивану
    Усе, що не з ним, а з тобою було:
    Як дрова в буржуйці палатки з майдану
    Давали ні з чим не зрівнянне тепло,

    Як з друзями разом підкорював хвилю,
    А сам би ніколи її не здолав,
    Як множила пісня і витримку, й силу,
    Як тричі піднявся, де двічі упав,

    Як ближнього біль був твоїм особистим,
    Як успіх його був тобі дорогим,
    Як друг із ногою, пробитою вістрям,
    Не вийшов зі строю, доспівував Гімн,

    Як стихли вітри і підкорена злива,
    В яких з Юнака виростав Чоловік...
    І довго ще будеш від того щасливим,
    Що ти це зробив! Не злякався й не втік!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (12) | "Табір "


  21. Богдан Манюк - [ 2014.07.04 09:24 ]
    *****
    Німі красиво розмовляли жестами,
    так, наче річка,
    різнобіччя пестили,
    шукаючи, куди сховався звук.
    Хотілося деревам
    бути веслами
    і припадати зболено
    і весело
    до їхніх віртуозно-чесних рук.

    Намріяв ранок
    обернутись теслею,
    що затишок майструє
    понад месами
    для викрадених
    смертю
    голосів.
    Коли б вони озвалися воскреслими,
    одягнутими сонячними фресками,
    наземний пил
    на душі б не осів.

    Німі красиво розмовляли жестами.
    Німа розмова зріла перехрестями.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (18)


  22. Олена Кіс - [ 2014.07.04 00:02 ]
    Мотиви Чорногорії ІІ
    Мовчання ночі –
    чорні гори
    ятрять вогнями

    форти прадавні
    берегами
    і дзвонів пам’ять

    примари моря –
    чужих часів
    доба химерна

    на каравелах
    щогли впали,
    піною – перли

    п’янкі заграви
    крові дзбани
    винА і вИна

    о, мій герою,
    капітане,
    провина?
    Рана…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (19)


  23. Олена Кіс - [ 2014.07.04 00:12 ]
    Мотиви Чорногорії І
    Співає море
    оду сонцю
    теплом

    безодні, парус
    висне млосно –
    огром

    тривоги і надії,
    сплітає день
    нитки –

    пливти, палати
    чи втопити
    думки?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (8)


  24. Іван Гентош - [ 2014.07.03 16:42 ]
    Древо роду
    До витоків… Одвічне – батько й син,
    Матуся й доня, перший крок онука…
    В колисці роду літ невпинний плин –
    І сміх, і радість, горе і розлука…

    Коріння міцно землю обійма,
    В нім поколінь минувших міць і сила,
    У нім неправди й зéрнятка нема –
    Воно святе, як прадідів могили.

    Воно міцнюще, сину, подивись –
    Повітря дивне набери в легéні!
    Глянь – крона розростається увись,
    Вшир струменіють пагони зелені!

    Ми теж – гілля, а ще – листки на нім,
    Ми теж повинні силу в нього влити!
    У генах є, як захистити дім,
    Як пахне хліб, і зацвітає жито.

    Є небеса у відблисках грози,
    Є пісня, слово, небокрай, калина,
    Є вишитий рушник і образú.
    І над усе – єдина Україна!

    Над древом роду непідвладний час –
    Воно живе, і житиме віками,
    Бо ми отут – усі, хто був до нас,
    І сущі днесь, і що прийдуть за нами…


    03.07.2014


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (29)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.03 14:08 ]
    Туга
    До тебе знов думкою лину,
    Розлукою змучений я,
    Згадай же, ну хоч на хвилину
    Про мене, кохана моя.

    Голівку схили у задумі
    Й ласкавих думок мені шли,
    Щоб квітами ніжними суму
    Вони в моїм серці зійшли.

    Голубкою хай затуркоче
    Надіслана ласка хоч мить,
    І серце моє затріпоче,
    І солодко так защемить.

    І радість у душу наплине,
    Мов пісня весела й дзвінка...
    О щастя сяйлива хвилино,
    Чому ти коротка така?!

    7506 р. (Від Трипілля) (1998)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (15)


  26. Володимир Сірий - [ 2014.07.02 14:26 ]
    Я знаю
    Я знаю висновок один,
    І цим ділюся нині:
    У правди - кілька одежин,
    У кривди - повні скрині.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (2)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.01 00:05 ]
    Сповідь-молитва
    Я ходив із іншими жінками,
    Не була стосунків то краса.
    Ти одна стоїш понад віками,
    Як Богиня світла в небесах.

    Ти – моя Лаура, Беатріче,
    Сонцесяйво в холод і зиму,
    Лиш тебе прощатися покличу
    Я на одрі смертному свому.

    Ти одна затьмарила собою
    Міріади зір в ясній красі -
    Ніби розчинилися усі –
    В мареві планети голубої.

    Голос твій – солодкий спів сирени*,
    І цілюща сила у очах,
    Джерело моє ти Гіппокрени**
    І політ Пегаса в небесах.

    І печаль, і радощі, й натхнення,
    І проміння сонця поміж хмар,
    Задуми велично-дерзновенні,
    Серця мого пристрасного жар.

    Бути в щасті піснею твоєю –
    О якби судив мені так Бог! –
    Дай мені летіть понад Землею,
    Сяєва торкатися твого!
    *Сирена – міфічна птаха у Греції, яка зачаровувала своїм співом.
    **Джерело Гіппокрени – у грецькій міфології - джерело натхнення для поетів.

    24.06.-30.06.7522 р. (Від Трипілля) (2014)
    Київ, Конча Озерна (півострів Печалі, дача).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (18)


  28. Андрій Басанець - [ 2014.06.30 16:24 ]
    Мадонна з вишнями
    Дивись, ти сам – присілки і міста,
    уламки флейт, порожні скойки щастя,
    ти – літери в міжряддях… Ти – безчасся
    смарагдових небесних заплітань,
    де в’ються риби у Петрових снастях
    і проступає титла золота

    з Її долонь… З Її ридальних днів
    поперек лютні виникають пальці,
    немов жита, де любляться блукальці,
    у землю застромивши кетмені.
    Ти – перст Її. Ти музика до танцю,
    проталина на зимному вікні.

    Вона тобі – співоча горловина,
    піднесене кантабіле, в якім
    здіймає птах палкі сонетні стіни
    над ідилічну самоту латини,
    над чорні перетлілі мотузки –
    крізь моровиці, вогнища й руїни.

    Вона – криниця, де втопився сад.
    Ти ж – тільки поклик, тільки зойк без неї.
    З-поміж дощів і марних воскресань
    нехай вона студено, як роса,
    тебе торкнеться над сливовим клеєм
    у млі пагіль, у плаванні мансард.

    Впусти її – у свій ослаблий тон,
    у перемерзлу прозелень суглобів,
    в журбу і страх, в несилу і випробу
    хай ллється кармазиновий потоп.
    І ти узрієш із пітьми, із гробу
    всього себе в пелюстяній утробі –
    того, який без неї ще ніхто…

    2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (5)


  29. Нінель Новікова - [ 2014.06.29 08:06 ]
    Війна і весна
    В жерлі божевільної війни
    Мимоволі душу відпускає,
    Проникає у короткі сни
    Геніальна опера весни –
    Соловейка арія лунає
    У нічному мареві війни…

    Травень 2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (17)


  30. Опанас Драпан - [ 2014.06.28 12:16 ]
    при пам'яті
    хвилина мовчання, що сягає вічності
    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (12)


  31. Олена Кіс - [ 2014.06.27 01:58 ]
    Мотиви Чорногорії. Одаліска
    Позолотою
    повняться води
    під розпеченим
    сонячним диском

    у розморених
    подихом гротах
    вітер пестить
    струнку одаліску

    виколихує
    шумом у лоні
    перламутрову
    піняву мушлі

    купідонові
    стріли в долоні
    мов стигмати
    кривавлять душу

    розгортанилось
    навпіл тут небо
    струменіє
    єство гаряче

    хмари вихлепчуть
    очі у Феби –
    розсміється
    і не заплаче

    а підсолене
    щастя ген горами
    помандрує отам
    прийменником

    розговілася
    винами повені –
    не чіпайте її
    не треба…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2014.06.27 00:59 ]
    * * *
    Вже скоро осінь гомінка*
    Розпушить хмари білопері
    І музи виведе рука
    Рядки печальні на папері.

    Із хмар, як спогад по тобі,
    Кохане вирине обличчя.
    І у захмеленій журбі
    Сльозу непрохану покличе.

    І заридає враз гроза,
    Мої усі потопить мрії…
    І листя світла бірюза
    Від розпачу зазолотіє.

    29.07.7521 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  33. Опанас Драпан - [ 2014.06.26 20:26 ]
    Прозора ніч
    кінець


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  34. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.26 19:02 ]
    По суті
    Хіба цей день уже не йде у вічність,
    Ридаючи від болю нелюбові?
    Инакший світ, народжений у Слові,
    Стає клеймом печаті, як дотичність
    Твоїх пекучих уст. Моєї ниці
    Обличчя відкриваються, обличчя
    Сумних щасливих світу перемог.

    Хіба вже не тепер ласкавий Бог
    Люстерко до очей моїх підносить
    І просить так беззвучно-тихо: досить!
    Бо вже душа із Ним одна на двох.

    Живеш в мені -- у світі не від світу.
    Искринкою в Тобі жеврію я.
    Тайнописом твоїх одвічних літер
    Трисутня відкривається земля.
    Ясніє час скресаючих завітів.

    20.03.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  35. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.24 19:20 ]
    Дорогою до світла
    Білий метелик дає в подарунок
    Голуба чорного, сумнів і страх.
    Наче коханця нечистий цілунок
    Чорною кицькою в білих устах.

    Чи не краса його срібними крильцями
    Струсить пилок по дорозі до свіч?
    Лет його Ангел незримими кільцями
    Спинить і тихо поверне у ніч.

    28.07.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  36. Опанас Драпан - [ 2014.06.24 17:59 ]
    Короткі ночі
    кінець
    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (13)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2014.06.22 14:18 ]
    Венеціанська баркарола*
    Стихло все в палацах Дожів, мера,
    На дзвіниці змовкло звичне «Бов!»
    Нам венеціанський гондольєро
    Пісню заспіває про любов.

    І гондола так нечутно плине,
    Пісня щем у серце принесла.
    В гондольєра місячні перлини
    Сріблом опадають із весла.

    Як звучить мелодія розлога! –
    Ніжно рожевіє небокрай…
    Слухай, мила, музику від Бога,
    І в моїх обіймах завмирай.

    У підсвічниках танцюють зорі
    Відсвітом коханого лиця,
    Вікна пісню слухають прозорі
    Й одкриваються, немов серця.

    Музика замовкне величава,
    Підійде гондола під причал,
    Раптом, як в театрі: «Браво! Браво!» -
    Рвійно налетить овацій шквал.

    А коли затихне все довкола,
    Як тріумфу музики сліди –
    Вже просвітлені каналу кола -
    Загойдають квіти на воді.

    17.02.7517 р. (Від Трипілля) (2010)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  38. Опанас Драпан - [ 2014.06.21 09:38 ]
    До щастя
    кінець
    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  39. Юрій Лазірко - [ 2014.06.19 06:53 ]
    сотня
    розбий намети
    людей — на сотні
    б’ють водомети
    і дзвін Господній

    цей крематорій
    на страх і шини
    майдан говорить —
    здригайте стіни

    майдан у серці
    майдан де душі
    він без комерцій
    а є — бо мусить

    болить і гріє
    скипає гнівом
    у веремії
    і на відспівах

    лунає славнем
    і Слава Богу
    з новин останніх
    ідемо вногу

    спокійні кроки
    як світла в хату
    ми сильні поки
    вікон багато

    ці вікна — очі
    де ширм немає
    ми волеточим
    і проростаєм

    у бій кістками
    крилом правиці
    з могил вінками
    з-за ґрат в’язниці

    а ворог лютий
    хорти голодні
    зникає сутінь
    палає сотня

    12 Лютого, 2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (11)


  40. Юрій Лазірко - [ 2014.06.19 06:22 ]
    зi собою на ножах
    зі собою — на ножах
    квит за квит — зі світом
    з мене бідний урожай
    та добротний вітер

    бо себе вже не боюсь
    і живу прозоро
    просто вивітрився глузд
    отверезів сором

    в небо ближче ніж на хрест
    а до слова — видих
    то ж беруся за старе —
    збовтую кориду

    і вона в мазках ‘оле’
    зрушує полотна
    де телець неначе лев
    на життя голодний

    я рішучий матадор
    публіку потішу
    в серце бачу коридор
    наче риму віршу

    не бракує смакоти
    втраченої крові
    розолеєні роти
    йти на біс готові

    їм — на біс мені — до сліз
    від останніх півнів
    у кориднім ремеслі
    шпага й роги — рівні

    і колись умовкне зал
    від інтриги ситий
    похитнусь при образах
    ніч мені світити

    кажуть що від свічки день
    а від слова — вітер
    кажуть — дощ як не іде
    то збігає світом

    17 Січня, 2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (4)


  41. Лезо Оккама - [ 2014.06.16 00:44 ]
    Я врешті тут
    Хмари затягнуть повіки
    Великі калюжі у небі
    Тебе ігнорують квіти
    і всі позабули напевно

    Хмари втекли задалеко
    і ти проспав цей світанок
    сонце печє до нервів
    човни не йдуть у гавань

    і залишилось тобі
    лежати у цій траві
    марити за літаками
    й чекати від неї листи


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  42. Леся Геник - [ 2014.06.15 20:27 ]
    Приховане
    В моїй душі - печаль, і більш нічого.
    Безмежне море сірості, і все...
    Втомилася шукати правди в Бога,
    Боротися супроти лету злого
    Над банями розгублених осель.

    Ба, навіть у безмежжя днів солоних
    Несила прошкувати мимохіть.
    Хоч молитовно складені долоні,
    Та смутком огортає тихі скроні
    Слабких моїх, безрадних верховіть.

    І, наче втеча, кожний віддих думки.
    Омана ніби - паралелі сну,
    Де рідний хтось... Тримаємось за руки
    Супроти сірості, печалі, смутку, муки
    Над прірвою, що згризла далину.
    (10.06.14)


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (5)


  43. Богдан Манюк - [ 2014.06.15 09:24 ]
    *****
    Декламує гроза
    віртуозно,
    заклично,
    облямовують голос
    вулкани і арфи.
    О вогненні,
    о вірші!
    Гучніше та вище
    не буває гротеску,
    літоти,
    метафор.

    Сто епітетів
    тільки босоніж дахами,
    на бруківці завулків
    без масок і гриму,
    щоб різцями небесними
    різьблений камінь
    відізвався прозорими
    сплесками рими.

    Між загрозливих ноток
    потік ангелочків
    миготінням відходить
    на стінах,
    на лицях.

    … Аплодуєш у тиші
    зеленим рядочкам,
    що, всотавши небесне,
    в дарунок землиці…

    2014р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (17)


  44. Олександра Камінчанська - [ 2014.06.15 01:57 ]
    Ілюзія
    Ілюзія намовлених огнів
    Коли горить минуле й невідоме,
    Коли надія гіркне до оскоми
    І день, що подарований мені –
    Це всього-на-всього лиш звуки павутини
    І шал рутини...

    Ілюзія несказаних думок
    Де всі слова загублені в «сьогодні»,
    Від горя слизько – далі йти негодні.
    З пісочника розсипався пісок,
    Що рахував: «а скільки ще до літа?»
    Лишився вітер…

    Ілюзія не вистиглих бажань
    Між «не моли!» і вічністю, що в небі.
    Оте столике, стоязике «треба»
    Де кожен крок – на вічних терезах.
    І дощ не дощ, а марево зелене,
    Що йде крізь мене…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (10)


  45. Тетяна Олещенко - [ 2014.06.12 11:07 ]
    Лічилка для дорослих
    Петербурзький кухар-дід
    готував царю обід –
    щі, баранину, пиріг.

    Уявляв себе на троні
    в золотій царя короні
    і щоб світ – до ніг.

    Внук утілив його мрію:
    зліз на трон всія Росії
    і корону – хап!

    Приміря на себе лики
    завойовників великих
    миршавий к*ацап.

    Тільки тисне той вінець,
    плавить мізки в холодець,
    ботокс не спаса.

    Прийде свашка із косою,
    візьме внука із собою –
    судна жде ясА.*

    *Яса – (заст.)страшний гуркіт.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (4)


  46. Любов Бенедишин - [ 2014.06.11 19:09 ]
    Реанімація літа-2014
    Дитяча мрія
    щулиться під обстрілом.
    Вивчає світ
    безпечності ази.

    Уперше
    не від спеки знепритомніло
    жур-літо –
    ні розради, ні сльози.
    Саме собі
    уже здалося казкою:
    засмага, бризки,
    пустощів луна…

    Вогонь і дим.
    Бронежилет із каскою.
    Тримайся, рідне. Дихай.
    Це війна.

    06.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  47. Олександра Камінчанська - [ 2014.06.10 23:56 ]
    ***
    Печальний день одинаком на краю осені
    Тремтить на гілці стомлений листок.
    Півсонна тінь бреде крізь дощ ногами босими
    І сивий дуб зіщулився, намок.

    Уже тепла не догукатись, не домірятись
    Багатозначне Ню, куди не глянь.
    Малює вітер срібноперими завіями
    Осиротілу заосінню грань.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (8)


  48. Роман Коляда - [ 2014.06.10 11:16 ]
    Лебедине сяйво
    Подарована Богом
    Янголом радості в дорогу,
    Стежкою до незнаного порогу,
    Пам’яттю про солодку знемогу.

    Подарована світу
    Запахом пишного цвіту.
    Чарами цього теплого літа
    У келих життя сонцем налита.

    Подароване Небом
    Щастя для юного Феба.
    Ось лебедине сяйво Денеба,
    Чого тобі ще, мандрівцю, треба?

    *Денеб - яскрава зірка в сузір"ї Лебедя, також, за однією з легенд, фея, що допомагала закоханим зустрічатися на прокладеному через Всесвіт мосту Чумацького шляху


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (5)


  49. Іван Гентош - [ 2014.06.09 19:49 ]
    Мамі на роковини
    А на цвинтарі пахнуть трави,
    Бджоли навіть збирають мед…
    Десь у світі мирськé й лукаве,
    Поспіх, біг, суєта суєт…

    Тиша тут, як найвища милість,
    Час застиг, і не має справ…
    Ви за рік мені раз приснились –
    Ми прощались, я від’їжджав…

    Чи під вечір було, чи зранку –
    Легко пам’яті рветься сіть…
    Пригорнули мене на ганку,
    І, як завше, шепнули – Їдь…

    А думки душу рвуть і будять –
    Поспішаєш, біжиш, живеш…
    Хрестик Ваш я ношу на грудях,
    І з молитвою образ теж.

    Бо всесильна молитва мами –
    Просто з серця, без слів і фраз,
    Знаю, там, нагорі, Ви з нами…
    Щиро молитеся за нас.

    Хай душа спочива в Покóю,
    Вічна пам’ять Вам на рокú…
    Доторкнуся хреста рукою,
    І поправлю під ним вінки…

    Рік пройшов…


    9.06.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (35)


  50. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.09 12:07 ]
    Протистояння
    Чи не купуєш багатствами світськими
    Того, Симоне, що є у Христа?
    Час позмітає і маски, і відстані.
    Зайве спаде, якщо віра не та.

    Хрест золотий із розп"яттям чи варто нам
    Передрібнити у жменю монет?
    Стали удвох між небесною вартою
    Очі ув очі -- король і поет.

    09.07.2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   63   64   65   66   67   68   69   70   71   ...   159