ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Іван Редчиць - [ 2011.11.29 15:24 ]
    НЕБЕСНА ФУГА
    Я шукав ночами щастя
    По весняному сліду.
    Зорі падали так часто
    В яблуневому саду.

    Я не знав гіркої туги,
    Серце юністю цвіло.

    Почуттів небесна фуга –
    Невичерпне джерело.

    Засвітилася зорина,
    Та, яку в душі ховав.
    Сяє слово, мов перлина,
    Срібноросо в лоні трав.

    Я знайшов крилате щастя
    По весняному сліду.

    Знову сіються так часто
    Зорі в нашому саду.
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (7)


  2. Тарас Шевченко - [ 2011.11.27 22:07 ]
    Я не нездужаю, нівроку
    Я не нездужаю, нівроку,
    А щось такеє бачить око,
    І серце жде чогось. Болить,
    Болить, і плаче, і не спить,
    Мов негодована дитина.
    Лихої, тяжкої години,
    Мабуть, ти ждеш?
    Добра не жди,
    Не жди сподіваної волі —
    Вона заснула: цар Микола її приспав.
    А щоб збудить
    Хиренну волю, треба миром,
    Громадою обух сталить;
    Та добре вигострить сокиру —
    Та й заходиться вже будить.
    А то проспить собі небога
    До суду божого страшного!
    А панство буде колихать,
    Храми, палати муровать,
    Любить царя свого п'яного,
    Та візантійство прославлять,
    Та й більше, бачиться, нічого

    1858


    Рейтинги: Народний 7 (6.63) | "Майстерень" 7 (6.95)
    Коментарі: (10)


  3. Іван Редчиць - [ 2011.11.26 10:45 ]
    БАТЬКО
    Я бачив, як батько впрягався у воза,
    Крутились колеса, мов думи про смерть.
    І плакало небо… і холод… і грози…
    Нам душі витоптував голод ущерть.
    Тоді, в тридцять третьому, глину на обмін
    У села далекі возив, і вапно…
    Плекаючи в серці думки ворохобні,
    Ступав у негоду, в осіннє багно…
    Привозив додому мішечок картоплі,
    Бувало, приносив і мірку муки.
    А діти товпилися мовчечки опліч,
    Хилились од вітру, немов колоски…
    1997



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (4)


  4. Ольга Бражник - [ 2011.11.25 21:32 ]
    Прикладні аспекти окремо взятого патріотизму
    Я учора брела Ворожбою,
    Бо туди мене потяг привіз.
    Говорила сама із собою,
    Було темно і страшно до сліз.
    Білопіллям блукати - не краще,
    Можна впасти й розквасити ніс,
    Маніяки у паркових хащах –
    Хто не вимер – ті просто спились…
    Всюди швендяють тічки собачі,
    Сміттєвоз одинокий гуде…
    Хто бував тут і все те побачив –
    Той світ зА очі звідси піде.
    Я в районі своїм вечоровім
    Часто думаю думку таку:
    Ну й халепа, що я не у Львові,
    Ну і класно , що не в Синяку!:)

    25.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (25)


  5. Любов Долик - [ 2011.11.25 20:28 ]
    Акваріум
    Будь ласка, послухай! Мені потрібен акваріум!
    ( - У серці посуха? Чи ти вже приймаєш валіум?)
    Та ні, не дражнися! А тільки послухай уважно:
    я думала - боляче, я відчувала - страшно
    поз-бу-ти-ся
    спогадів-сліз-тамувань-серед-ночі...
    візьму - перекреслю -
    отак - рубону!!!!
    Хлюпоче
    стемнілою кров'ю
    із ледве загоєних ран
    твій усміх
    і дотик,
    й до біса красивий
    стан...
    БОЛИТЬ!
    витікаю
    в скривавлений океан...
    ..........
    Послухай!
    Подумай!
    Змінитись-відбутися-жити!
    Я хочу акваріум!!!
    Риб золотистих впущу...
    Мовчазно спливатимуть,
    наче підводні квіти,
    ті риби, як посмішки
    твого далекого світла...
    Я
    ВСЕ
    ПАМ'ЯТАТИМУ!!!
    ВІЧНО.
    А ти - почув?


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (10)


  6. Юрій Лазірко - [ 2011.11.25 17:09 ]
    Скронева студня
    ***
    судома неба
    содома і гоморра
    осад і осуд

    ***
    горло дзвіниці
    шлях пригнічення ґноту
    знекровлений німб

    ***
    поезія тьми
    революційні дощі
    калюжі крові

    ***
    тло перемоги
    цвіте коридна квітка
    провокації

    ***
    33-й рік
    дайте хреста на цвяхи
    істина в оцті

    ***
    безликість смерті
    гримаси з голоднечі
    уямлення мук

    ***
    нема куди йти
    смерть убогого слова
    й_ти туди ж болю

    ***
    янгол на рибі
    небесна ополонка
    дихайте душі

    ***
    рай за кліткою
    зважуй випростаний спів
    кардіо_грами

    ***
    голубина вись
    грудна нагість повітря
    опірення душ

    25 Листопада 2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (25)


  7. Віктор Кучерук - [ 2011.11.24 22:08 ]
    Прощання

    П’ять хвилин до початку розлуки
    Не на тиждень чи місяць – роки.
    Я тримаю в руках твої руки
    І щокою торкаюсь щоки.
    Зігріваю грудьми твої груди
    Та тривожу вустами вуста.
    Як не хочеться їхать нікуди –
    Краще більше мене не питай!
    Стугонять гіркотою легені
    У прощальну, безрадісну мить.
    Наливається світлом зеленим
    Семафор і байдуже горить.
    Сутеніє в душі й на пероні,
    Коли ти даленієш в юрбі.
    Запах шкіри твоєї в долонях
    Забираю на згадку собі.
    25.11.11


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.86)
    Коментарі: (2)


  8. Ксенія Озерна - [ 2011.11.24 21:46 ]
    ***
    хто ти?... привід невідв'язний,
    стиглості невідгомоння,
    архітрав у лоні часу
    чи диванна ніжна соня?
    півмужчина, півомана,
    сутність у гріху причинна,
    в пирозі життя для жінки
    ти не пуп землі - мачина,
    взята спрагою на висів.
    ... а були ж часи мужчинні!
    ...та плече, і руки, погляд -
    півпорожні вмістом нині.
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (26)


  9. Ірина БрУнда - [ 2011.11.24 17:48 ]
    Передосіннє
    Порожніють кишені в серпня – ні дощів, ні чудес… проза.
    Ходять хмари – тяжкі, уперті… за пихою ховають сльози.

    А в мене – повні долоні літер – пекучі, щирі, гарячі жмені.
    Я маю тишу в розповні літа, де будні пряні, гіркі, скажені…
    Я маю жовтий літопис кроків: утеч, наближень, блукань, мандрівок…
    І світ на серці – такий широкий – вростає в вени корінням сивим.
    В крові – екстракт найрідніших ранків – тепло обіймів, в очах застигле:
    Воно, мов спогад в озерних збанках, на плесах диких туманом скиглить…
    На фото – образ, що вицвів днями. Звисає спека, мов шмата зайва,
    Тріпоче вперто, як біль, між нами… водночас тануть, неначе слайди,
    Дороги, хвилі, річки, вокзали… минають люди: всерйоз, назовсім.
    Мабуть, нарешті ми все сказали. Пора минати: ти чуєш – осінь.

    Зриваю шмату на вістрі крику. Удари серця – в пласке склепіння.
    І терпнуть сльози на Божих ликах… Проступить на шматі спіраль осіння,
    Отямить ранок. А в мене – нічого, окрім долонь, до світів відкритих…
    Насправді ж тихо. Ні серця, ні Бога. Лише Хтось небо від бруду витер…

    21.11.11


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7) | ""


  10. Олена Осінь - [ 2011.11.24 16:00 ]
    Осінь люблю
    Осінь люблю. Галасливі циганські вихори,
    Золота дзвін! – Та червінці ніким не збирані.
    Білі романси в задумі алеї тихої.
    Душ тополиних "курли" – і сама б до вирію!

    Осінь люблю. Серпанкове вологе плетиво.
    Бані небесні на храмах важкі й приземлені.
    Навіть земні. І, здається, дідусь в беретику –
    Добрий Господь - голубів пригощає зернами.

    Осінь люблю. Іронійно-гірчаву, вітряну.
    Хай безрозсудна, нехай відчайдушна, зранена…!
    В шибі вечірній ескізик дощів палітрою –
    Ледве вловиме, і рідне, і, схоже,… мамине.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (7)


  11. Роксолана Вірлан - [ 2011.11.24 16:30 ]
    Наснись мені -
    Наснись мені..! прийди нечутно в гості!
    Дверей тягар тихенько відчини.
    Скажи слова, такі,на диво, прОсті...
    розвітри думи густо-одчайні!
    Усю кімнату освіти свічками
    І хай на мене дихає вогонь
    таємністю...і тепле,поміж нами,
    своє незриме сeрце роздолонь .
    Зігрій знімілі крила в довгім леті,
    Мої померзлі ранки в чужині...
    Твої відчути обрії нестерті,-
    я ще жива,- ще хочеться мені!
    І зодягни в сорочку сонцеткану,-
    втоплюся у розмаї вишиття,
    почую сильний пульс, луну осанни-
    життю самому - рада,як дитя!
    в мені pозлийся ріками гучними!
    Зірковo сяйвом зацілуй, а ще
    Купайловими ночами отими-
    пісенно заструмуй! Перепече -
    зі сну вкраде цей дотик...пАде морок
    і знову зрине в душу щезлий рай.
    Наснись, моя далека осокоро...
    Прийди, на мить хоча, далекий Край!!!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Євгенія Люба - [ 2011.11.24 15:22 ]
    ****
    Хотілось казати просто і весело, а натомість
    Кільцем залізним оперезана голова.
    Скажіть: якщо хвора моя свідомість –
    Виходить, хворі мої слова?

    Скажіть: якщо у прямокутній кімнаті
    Неможливо визначити, де підлога,
    Бо стіна, підлога і стеля – однієї статі,
    А зіпертись хотілось на Нього,
    Чи означає це, що Його немає
    У цій кімнаті прямокутного кольору?
    Що Його немає, бо Він літає
    Поза межами дому?
    Чи працює столяром,
    Так, звичайним, буденним теслею,
    У сусідньому ЖЕКу, на 800 гривень зарплати?

    …Так хотілось казати легко і весело,
    А натомість – хочеться плакати.

    23.01.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  13. Олена Герасименко - [ 2011.11.24 14:20 ]
    Дощитиме...
    Дощитиме у переддень зими
    і сіра тиша буде на постої.
    Не буде тільки свічечки простої -
    її колись не запалили ми.

    Ще буде так, як сказано в письмі:
    не мав нічого – нічого втрачати
    Та буде смуток порожньо кричати,
    що хтось його спустошити посмів.

    Ще буде вітром колихати світ,
    у рамах жовтих осені густої.
    І ти самотньо у дворі постоїш,
    і зробиш те, чого робить не слід:
    зітхнеш,
    повернешся,
    назавжди підеш –
    від…
    12.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (3)


  14. Борис Бібіков - [ 2011.11.24 01:04 ]
    +++
                                                  I.Г.

    ти спала і чула, як жовкне листя,
    як місяць, роздертий у вовчій пащі,
    повільно, мов постріл старого мисливця,
    кровить над розхристаним тілом міста
    і хоче впасти

    як тихо крадеться північний злодій,
    як скрипне дверима й майне з порогу,
    щоб потім постати з пітьми напроти
    щоб тишу застати на верхній ноті
    не клич нікого

    він зніме з плеча обважнілу сумку
    і ніж його зблисне в твоїх зіницях,
    і вже не шепчи, що прийшло на думку,
    не згадуй святих, не шукай рятунку
    це тільки сниться...

    ...коли ти проснешся від сухості в роті,
    польотом синиці сірітиме небо
    повсюди лежатимуть білі банкноти,
    розпорота сумка і напис напроти:
    це все для тебе


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (15)


  15. Олена Ткачук - [ 2011.11.23 13:01 ]
    З відстані...
    …А впритул мистецтво безпорадне,
    Ще й назвуть – бездарне мальовидло.
    Перспектива відстані – як правда.
    Пензель майстра – з відстані – помітно.

    Життя невтомне корчити гримаси –
    Високовольтно реагують нерви.
    Благословлю ретроспективу часу:
    Життя – крізь неї – бачиться шедевром.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (30)


  16. Олена Ткачук - [ 2011.11.21 14:01 ]
    ***
    Ми знаєм будову галактик,
    Полічено всі хромосоми,
    Та тільки не маємо й гадки,
    навіщо? і звідки? і хто ми?
    Здригаються нерви судомно.
    Пульсує і міниться простір.
    Ми, горді, розумні, свідомі,
    Приходимо до парадоксу -
    Історія ділиться навпіл
    І третього дано не буде:
    Ось -
    людиноподібні мавпи,
    Ось -
    мавпоподібні люди.

    2005.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (11)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2011.11.20 22:06 ]
    НАРОКОВАНА ДОЛЕЮ
    Я знаю, знаю, думаєш про мене –
    Про це у гаю пташка жебонить
    На «їжачках» сосни вічнозелених –
    В`є співом ласки доленосну нить,

    Що так невидимо оповиває
    І гріє серед холоду зими,
    Вона сердечні рани зашиває,
    Зшиває нас із «я» і «ти» - у «ми».

    Крізь кілометри тисячні так зримо
    Душа екраном світиться немов,
    Де вії сяють нитями ясними
    І очі випромінюють любов.

    20.11.7519 р. (Від Трипілля) (2011)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (16)


  18. Устимко Яна - [ 2011.11.20 22:53 ]
    фантазіїї на шоколадну тему
    я памятник собі замовлю, з чоколяди,
    на білий постамент бісквітного коржа.
    ти явишся, такий весь в образі де Сада,
    голодний і страшний від надміру бажань.

    почнеш із голови – оближешся нахабно,
    і білий шоколад надсадно захрумтить.
    це ж ніжні льоки-блонд, їх треба їсти зґрабно -
    не патики гризеш і не стальні дроти.

    о, руки не чіпай, невже ще не наївся...
    каблучку залиши із правої руки -
    у ній желейний страз!..от ненажера бісів,
    скажи мені, за що люблю тебе таким?

    ну, як тобі шедевр, не знудило, де Саде?
    я знаю, що смачна в бікіні із нуги.
    та доїдай, не злюсь, нема з тобою ради...
    і зуби забери зі справжньої ноги.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  19. Юлія Радченко - [ 2011.11.20 20:02 ]
    Нетутешня
    Поквапся. Стерня нервує. Й занедбане поле. Вдома
    Сконало нікчемне літо в оточенні горобців.
    Мені ще тоді (до сходу) було вже давно відомо,
    Чого в польовім безсиллі ти понад усе хотів.

    Зі сходів - поштових скриньок - лелеки. Сумнівна зграя.
    З'являлися, як примари. Дзьобами у снах трясли.
    ...Побачив мене (на листі) - в обличчя тепер впізнаєш.
    Птахам не показуй тільки, коли ти буваєш злим.

    Й не дихай мені в долоні: їх вже обпалили жовтні.
    Губами своїми в'їлись, тавруючи холоди.
    Ти хочеш маленьку доню? ...Я - сіра, а очі - жовті.
    У соняшнику зимую. Я тут не живу. Іди.
    2011 рік


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  20. Устимко Яна - [ 2011.11.20 13:29 ]
    не сніг, а сміх.
    з листопаду в грудень
    перейшов маруда -
    несміливий сніг.
    притрусив огуддя,
    і казали люди:
    «то не сніг, а сміх»
    і заплакав гірко
    перший сніг, із гірки
    повтікав нараз.
    то ж даремно санки
    із самого ранку
    готував Михась.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  21. Костянтин Мордатенко - [ 2011.11.20 11:44 ]
    *****
    Як веселка дзвінко-сміха
    в пересмішеному лісі,
    де бузок за сонцем біга’,
    де черешня в чорній ризі;

    де в потічка вічка сині,
    де кульбаби, як дівчата,
    бджолянисті чисті скрині
    мед ховають непочатий,

    віддзеркалюються роси
    в намантаченому лезі,
    де зірки, упалі, в просі
    з цвіркуном сюрчать по черзі,

    де жує корова літо,
    коропи в намулі стогнуть,
    посивіле плаче кійло
    і віщує сонцю когут,

    буда пса, де дрова стосом,
    кіт від баби навдеранці,
    там, де курява за возом,
    мов міцна сивуха в пляшці,

    на вагу сумління кожен
    крайчик хліба, чинять тісто;
    як човни в причалах Божі –
    на стовпах лелечі гнізда…

    під туманом вербам сонним –
    став розчісує волосся;
    на штахеті глечик сохне,
    кварта висить, де колодязь…

    де звисає дощ на віттю,
    на воді від крапель – кола,
    наче десять заповітів –
    українська рідна мова.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (9)


  22. Іван Редчиць - [ 2011.11.19 11:34 ]
    НА ВІТРАХ

    Русяве щастя молоде й веселе
    Моєї не покинуло б землі.
    Не сумували б люди й журавлі,
    Воскресли б, як одне, загиблі села.

    І час розвіяв би туману пелех,
    І сяяли б клейноди і шаблі.
    Ми на вітрах не впали б, як малі,
    Бо нам ніхто й соломки не підстеле.

    Чи справді завинило плем'я враже?
    Де обіцянок завчені пасажі
    Летять, як ластівки, до ясних зір?

    Мій друже, чуєш, ти мені повір,
    Якби на світі царювали квіти,
    Любили б ми і вірили, як діти.
    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (3)


  23. Юлька Гриценко - [ 2011.11.18 22:20 ]
    Боже
    Загуби мене, Боже, благаю
    І нехай я сліпою зостанусь.
    А голодні ненависні зграї,
    Хай все бачать, усе помічають.
    Поможи не дивитись, благаю.
    Не дозволь мені, Боже, почути,
    Як дерева сколихує вітер.
    Не дозволь мені більше дивитись,
    Я навік усе хочу забути.
    Не дозволь мені, Боже, сльозити.
    Забери мене, Боже, від світу.
    Я не стану зорею ніколи.
    Не від радості плачу, від болю,
    Поможи мені, Боже, згоріти.
    Відпусти мене, Боже, я можу
    Що завгодно прожити й стерпіти.
    Лиш не жити між ними, не жити,
    Я не можу між зрадами, Боже.
    Я не можу неправді служити.

    18.11.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.32)
    Коментарі: (9)


  24. Назар Назаров - [ 2011.11.18 18:57 ]
    Без назви
    У давнину речі рідко коли називались
    Багато так і розсипалось не набувши назви
    І звірі ходили переважно безіменні

    Вполювати звіра легше ніж назвати
    А як і назвеш то що ти робитимеш із поіменованим звіром
    Кому така розкіш потрібна
    Названий звір неїстівний і шкіра його недобра
    Назв ледве вистачає для хатнього вжитку
    Дружина почне волати
    У нас удома ще й досі не назване все начиння
    А ти розкидаєшся назвами по всьому лісі
    А якщо у нас народиться дитя
    А ні назв ні імен удома уже не залишиться
    Воно занедужає як було із наймолодшим
    Доведеться чекати коли хтось із рідні помре
    Щоб можна було взяти його ім’я

    Чи народиться і перекинеться звіром
    Волохатим і безіменним


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (16)


  25. Ганна Осадко - [ 2011.11.18 15:54 ]
    Жіночий світ
    Подивися на глобус.
    Це - довічно-вагітний, це звично_жіночий округлий світ,
    Таємниця - всередині, ніби ядро (чи дитина),
    що стукає пальцями з головного – тамтого! - боку,
    А ти по-змовницьки відповідаєш їй звідси:
    точка-тире, точка-тире, точка –
    виходь!

    А тепер – на мурашник.
    Міріади стежинок звивистих – то жіноча логіка вікопомна,
    Де одна на усіх спина тягне всемеро важчу сутність –
    і так -
    вічно.

    Ще – левиця завмерла перед стрибком.
    Сильні м'язи, що грають під шкурою золотою,
    Жертву звично приносить господарю –
    не зі страху, поваги чи ще із якоїсь причини.
    Та вона собі знає, навіщо...

    Вулик - вузлик свідомості, світ амазонок, де
    Первозданна жага ще у тілі стримить, як жало,
    Як жалюче наслання:
    Не здамся тобі без бою...

    Бо –
    жінка у жінці -
    ніби японські мотрійки:
    більша,
    і менша,
    і ще менша,
    і ще…

    Ці заховані-замасковані сутності, суп у супниці, помада на брехливих губах,
    Заморочки усі, замочки, вавки у голові, низка комплексів – ніби сині коралі
    Сльози знічев'я, ну, розбила люстерко, із ким не буває - та скалки у серці – ах!,
    І роки – ніби кола у дерева.
    Тільки зрубавши, ти їх перелічиш.
    Далі -
    Чи Галинка в Далі, чи Даліла – тільки шкіра покинута, оболонка, з якої втекла змія,
    Глибше, глибше дивися у неї, у цей чорторий, що відлунням кличе.
    Витягаєш мотрійок по черзі, усі п'ять перероджень,
    Де кожна із них – я.
    Придивися пильніше, милий:
    Це ядро,
    це бджола,
    це мураха,
    це вічність,
    це моє засмагле обличчя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (6)


  26. Ксенія Озерна - [ 2011.11.18 09:03 ]
    ***
    ***
    - п'ю тебе, не уп'юсь, утоплюсь у тобі, Листопаде,
    - що ти, Осене, кажеш, не думай, не смій і ніколи не буде між нами ніякої зради,
    - це любов. у тобі закричу і злечу днем останнім
    - на плаву, на льоту я тебе крізь біду збережу на руках пронесу крізь зиму у весну, ти засяй в ній...
    - я згасаю, змерзаю, злітаю в тобі лист опаде
    - в дубі-нелині ми у переймах зими іскру викрешем знов і останнім листком перейдем в веснолітні лампади
    - значить, я не згорю, не умру, не втоплюсь у тобі, Листопаде?
    - це любов. не горить, не вмирає, не тоне. і є осінь в весні і у літньому дні,
    кожен день у вогні,
    ми живемо любові заради
    18.11.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (16)


  27. Марина Шандорук - [ 2011.11.17 17:34 ]
    * * *
    Кожен рух позбавляє сили
    На дорозі із крові й кісток…
    Якби Бог дарував мені крила,
    То зміняла б на хліба шматок…
    Вже замовкли навіки голодні,
    Мої менші брати і сестра.
    Залишилася я, і сьогодні,
    Може,скаже мій Янгол: «Пора!»
    Активісти гукають завзято,
    Закидають хребти до візка…
    Десь під хатою схлипує тато,
    Та підвестись я надто слабка…
    …Знов заплющую очі і бачу
    Наш вишневий садок чарівний.
    Все достигле, й вдихаю неначе
    Ягідок аромат запашний…
    Раптом тиша мертвотна запала,
    Повсихало плодюче гілля ¬—
    За плечима потвора гарчала,
    Аж під нею трусилась земля…
    Цівки крові з пащеки стікали.
    Очі сповнились смертю і злом.
    Й гори трупів вона накривала
    Своїм дивним червоним хвостом…
    Все заклякло від страху… Аж тут!
    Я відчула полегкість небесну!
    Зирк! — за спиною крила ростуть!
    Стан немовбито безтілесний…

    Добре линути в Небо Пречисте,
    Коли більше не хочеться їсти...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  28. Ольга Бражник - [ 2011.11.16 22:59 ]
    №16 Дитяча
    З листопада в грудень
    Їхала карета,
    Нависали всюди
    Крижані тенета,
    Пакувала осінь
    Листячко у клунки,
    Дід Мороз потроху
    Лаштував дарунки.
    У шапках пухнастих
    Тішаться дерева,
    Радо зустрічають
    Зиму-королеву.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (21)


  29. Ірина Білінська - [ 2011.11.15 00:41 ]
    ТУМАН СІДАЄ ТИХО...
    Туман сідає тихо і велично,
    і котиться,
    і котиться,
    біжить…
    Ми – рідні,
    Бо знайомі цілу вічність.
    І тільки мить,
    лиш мить одну – чужі.
    Ми звідти,
    де не гасне вічне небо,
    де розмовляють квіти і коти.
    У нас – любов,
    одна на всі потреби,
    а в ній – одно навіки я і ти.
    Скажи мені,
    чого боятись маю?
    Яка іще живе в мені вина,
    якщо
    ніхто не гнав мене із раю,
    але я знов лишаюся одна?
    Скажи мені,
    кого боятись маю,
    коли за мною - ангелів чини,
    що поіменно
    кожного тут знають –
    ясніше сонця сяє кожен з них?
    І ти і я,
    кому жалітись будем,
    що всесвіт – віддзеркалення душі?
    Страшнішого немає, точно, суду,
    над той, що кожен сам собі звершив…

    Туман сідає тихо і велично
    і котиться,
    і котиться,
    біжить…
    Ми – рідні,
    бо знайомі цілу вічність.
    Скажи, чому ми тут такі чужі?…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (4)


  30. Ольга Бражник - [ 2011.11.14 16:52 ]
    Майже котяче
    Буде підказка: читайте в наступному номері.
    Майже котяче: якщо проти шерсті – то пазурі.
    Місце печатки. Два підписи – трохи розмазані…
    Дев"ять тест-драйвів, а вже майже вісім гейм-оверів.
    Як не прогавити передостаннього – восьмого?
    Легко: «Натисніть на нуль. Оператори зайняті…»
    Де вона - дефрагментована пам"ять без осені?
    Де та навмисно знеструмлена осінь без пам"яті?

    Мурр, - дуже дякую, - зірці не треба супутників.
    Дев"ять. Не страшно. І все-таки трохи задушливо:
    знов приземлитися на всі чотири подушечки
    і шкодувати, що зір активується в сутінках.
    Там одноокі ляльки і повії фарбовані,
    Вії, розмазані чорним, за всіми ознаками –
    перевантаження. Ентер. Сторінку поновлено.
    Вибрати: «Так» або «Ні». Жаль, немає – «Однаково».

    14.11.2011



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (20)


  31. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 14:53 ]
    Тебе ціную
    Тебе ціную за горнятко кави
    Залишене уранці на столі…
    Смак аромату подихом вбираю..
    Хоч очі вже відсутністю сумні...
    Я залишився перелистувати хвилі...
    Що дарувала в незбагненності своїй
    Згадав подробиці .. такі для серця милі
    Як мандрували душі... я із мрій..
    Виносив по краплині в сьогодення..
    До твого тіла подорож свою..
    Мені і серед зим твоїх весенно…
    І на морозі ніжністю горю…(2010)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  32. Світлана Войтюк - [ 2011.11.13 13:39 ]
    Світанок
    Я встала рано-рано вранці,
    Щоб подивитись сонця схід.
    Там сни сплелися в дивнім танці,
    Там ще всміхався ночі слід.

    Та ось... мереживо світання
    Заполонило небокрай,
    Здійснивши зоряні бажання,
    Ввімкнуло сонця водограй.

    І засміялись чисті роси,
    Заколосилися поля,
    Верба стряхнула довгі коси,
    І враз прокинулась земля.

    Я взяла в руки сонця промінь,
    Зігрілась сонячним теплом,
    Почула світу тихий гомін,
    І день новий махнув крилом...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Прокоментувати:


  33. Ксенія Озерна - [ 2011.11.10 00:46 ]
    ***
    твоя щедрість у сонця назичила те що не гріє
    і під шум бутафорний іде твоя слава увись
    та на сцені життя ти недопалок втоптаний в землю
    реквізит у театрі ляльок хоч на мить озирнись
    у той біль що своїми руками тебе возвеличив
    у надірваний м'яз із коріння котрого ти зріс
    і осліп поза шкірою власної ситної долі
    призабувши що тіло не звільниш з-під часу коліс
    що тобі сирота що тобі у світах чужих мати
    і не глянеш на старість у дранті не твій це наділ
    та повстане коса що заточена в битвах нерівних
    і новий проросте на межі всіх терпінь чистотіл
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (10)


  34. Вітер Ночі - [ 2011.11.05 20:25 ]
    За ресницами...
    Догорают зрачки за ресницами грез,
    Бродят тени и снами на сердце ложатся,
    Среди пьяного запаха стынущих роз,
    В захлебнувшемся лете пытаясь остаться.

    И срывается тайна сплетением рук.
    Что услышишь ты в городе снов и печали?
    Опрокинулось небо, и катится круг,–
    В этом круге я сердце и душу оставил.

    Но когда тебя нет, обрываются сны
    То рассветом, то птицей, то шорохом дальним,
    Обреченным, скрывающим чувство вины,
    Вдруг навеки ушедшим, как платьем
    венчальным.




    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (17)


  35. Устимко Яна - [ 2011.11.04 19:50 ]
    ххххх
    довгі пальці втомленого вечора
    денний пил підпалюють до обрію -
    чи були ви, люди добрі, гречними,
    чи були ви, люди добрі, добрими?

    довгі пальці втомленого вечора
    наливають кров у чашу істини -
    а хто-хто під шкурами овечими
    вовчі ікла непомітно виставив?

    довгі пальці втомленого вечора
    хряскають суглобами і зв'язками -
    ось і той, хто слинно заперечував
    зловживання ангельською маскою.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  36. Віктор Ох - [ 2011.11.04 01:12 ]
    Семиміліардному землянину
    Всі люди брати!
    Хай нас буде багато!
    Тепер є і ти!
    З днем народження, брате!
    Ти білий чи негр,
    нам різниці немає.
    На кращій з планет
    усього вистачає.
    Якщо Їдла й питвА
    споживать не надмірно,
    то наша Земля
    нам служитиме вірно!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (4)


  37. Віктор Ох - [ 2011.11.04 01:08 ]
    Одним реченням


    Коли картинки із думок прибрати,
    залИшити лиш мислення одне,
    і на мету кінцеву споглядати
    людей, земної кулі і планет,
    то виявиться – сенсу не існує,
    бо смисл це те – чого не досягти,
    він щось в свідомості символізує,
    але що сАме, знай ти, не знайти.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (2)


  38. Сонце Місяць - [ 2011.11.04 00:55 ]
    «CARITAS»
     
    Ти мовиш на небі цім чудернацькі зірки
    начебто ми снимо у незбагненному сні
    інколи непрокидаючись, такий іцзин
     
    звичайно бути коханцями, і чому б ні
    в тунелях підземок між інших глухонімих
    блукати за змістом крізь пінопластовий сніг
    одвічний ґандж колоритів, безмежності щем
     
    криваві вуста орхідей & цинічний сміх
    & це сюрреально-банальне сплетіння тем
    у хибному сяйві зірок, я твоя, ти мій
     
    Начебто був резон, наче Господь був єдин
    нащо тобі Лоенґрін, хто мені Гільгамеш
    спіритуальний дрім, безтямний лемент юрби
    на похилій землі мрячних вавилонських веж
     
     
     
      ✴   ✴   ✴ 
     
     
     
    Наче плекалося та не збулося
    у стилі класичнім кава & пиво
                 ночі нестримно-зворотні октави
     
    Вогкою линвою бажано-дійсним
    джемить святково легка Прозерпіна
                 розкіш осіння коштовна завіса
     
    Порох алмазний попіл іржавий
    спогадів блискаючі дисонанси
                 вбрані у рими парадно-віктимні
     
     
     
      ✴   ✴   ✴ 
     
     
     
     [pro & contra]
     
    Розтинаючи місто гріха
    від блюзової вени злиденних див
    до лазуриту небесних мостів
    змієподібна гротескна лиха
     
    піщана тінь шукала мій слід
    крізь електричні безодні одчаю
    у вертепах свого печалю
    гірко сміялась зухвала Ліліт
     
    із безсонь зринали облудно
    зіниць сутінкові вузькі ножі
    бентежних вуст месмеричний трунок
    ризи твої з вогню вітражів
     
    за фіміамом квітуче~ неспішним
    пекло речей несуттєвих іншим
     
    (на венері кислотні дощі)
     
     
     
      ✴   ✴   ✴ 
     
     
     
    Скільки літ наймізерніших жнив
    на ланах дивацької схизми
    тихий гіп не святенник чи пісник
    я безслізну молитву творив
     
    твоє тіло ділили боги
    їхні руки святечно харцизні
    & на тій сенсаційній тризні
    за піснями сікли батоги
     
    сяйний бриз увіслід прочанам
    з вівтарів де на втіху тобі
    офірують серця голубів
     
    та мені крізь безсилля слів
    все б лунала мелодія давня
    ледве чутна. осіння. сакральна
     
     
     
     ✴
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  39. Устимко Яна - [ 2011.10.31 17:34 ]
    у тридев’ятому ...
    жили-були...щоб видивлятись віч-на-віч
    як жар мінливий затікає до облич
    як в сяйво місячне заходять голоси
    а місяць стукав у шибки мов блудний син

    не бракувало ані їжі ні питва...
    і тасувалося докупи сорок вад
    і сорок пристрастей плодило півтони
    і ніч ніхто від їхніх жал не боронив

    по бороді старого дуба у дворі
    стікали придихи стрімкі молочних рік
    і слалась позолоть тонка по буряну
    де щезник-місяць перед півнями заснув


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  40. Гренуіль де Маре - [ 2011.10.30 21:14 ]
    Додому…
    Забери мене звідси.
    Хоч кудись – забери!
    Хай там сонце не світить,
    Хай не квилять вітри -

    Лиш безмовність і морок,
    Та навшпиньках – коти.
    Я посплю… днів зо сорок.
    І прокинусь. І ти

    З аж затерплої хати,
    Де чекав стільки літ,
    Поведеш обживати
    Довгожданий – мій! - світ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (45)


  41. Устимко Яна - [ 2011.10.27 21:43 ]
    беззвуччя
    в іржавому листі не грає етюди скрипаль.
    безмісячна ніч одержимо шукає наосліп
    зернину любові, в реліктове літо пророслу.
    тобі її жаль? і мені його інколи жаль.

    затягне морозами душі зимова петля.
    і скрипка засне, і прокинеться в іншому світі,
    де навіть зацькована тиша захоче завити,
    і листя дощем припаде до руки скрипаля.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  42. Світлана Ілініч - [ 2011.10.27 16:42 ]
    Кола
    Коли все закінчиться,
    нас не залишиться зовсім,
    хіба що ось трішки тебе у котромусь вікні,
    відкритим, як завжди, між «разом» і «ні»,
    закритим, як завжди, без права на «досі»,
    без міри і способу, миру й війни.

    Коли все закінчиться,
    (тільки якщо доживемо),
    сховаємо очі і будемо жити, як всі.
    Земля не поверне своєї осі,
    і горе моє не зачепить, напевно,
    не зрушить на йоту важкі терези.

    Коли все почнеться,
    можливо, тебе не згадаю.
    Наївні індуси ще вірять у точність начал.
    Та той, хто з мечем, – не помре від меча,
    а той, хто зі словом, – ще точно не знаю.
    Така от суцільна і сіра печаль.

    Коли все почнеться
    (якщо все це врешті почнеться,
    і я – таки вірна собі, і той самий ще ти).
    Мені не дозволь, промовчавши, піти.
    І той, хто із нас не вернеться,
    розірве нарешті ці кола-мости.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (32)


  43. Наталія Пірогова - [ 2011.10.26 18:11 ]
    Промыванье моей души (цикл "Солнечное сплетение")
    Мы ли солнечны, мы ли мглисты –
    Это сверху, небось, видней,
    Но ты спрятан на самом чистом,
    Незапятнанном самом дне.

    Занавешен лучами мая,
    Золотым октябрем укрыт...
    Обвинить бы, но - обнимаю
    И все так же люблю навзрыд.

    Просто ты был, как взрыв сверхновой,
    Шакьямуни среди ослов.
    Все, что было в тебе святого,
    Я любила, как богослов,

    Все, что было в тебе не очень –
    Не вносила в реестр помех,
    Чтила пни у твоих обочин,
    Даже твой идиотский смех!

    Билась в Бога, ломилась в небо,
    Дров таскала ему в камин,
    только б ты был счастливей Феба
    и во веки веков аминь

    Доучилась, наверно, точно
    До магистра ночных молитв,
    А теперь от души до почек
    Пустота по ночам болит.

    Боль ли, быль ли – скорее небыль,
    Заменим же ведь, повторим,
    Но никто мне так дорог не был,
    Так несносно неоспорим.

    Да, я сердцем – как хлебный мякиш,
    Но без этого мерзко жить!
    Ты когда-то во мне иссякнешь?
    Ты иссякнешь? Когда, скажи?

    Почему все провидцы – слепы?
    Почему нежность так глупа?
    Извини мне мою нелепость
    И желанье в тебя упасть.

    да минует тебя простуда
    и сердечный лихой ушиб
    и спасибо за это чудо –
    Промыванье моей души.

    26.09 -04.10.11


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (8)


  44. Сергій Татчин - [ 2011.10.25 14:06 ]
    Медитативний вальс
    Жовтень навшпиньки скрадається селами,
    небо від птаства рябе.
    Вітер-човняр над пустими оселями
    медитативно гребе.

    Ця пасторальна вечірня ідилія
    йде по небесному шву
    понад городами, де у бадиллі я
    сомнамбулічно живу.

    Вистигле сонце приречено котиться
    вздовж архетипних небес.
    День фінішує мінором, і кода ця
    вічна – зі мною чи без.

    Апоплексична плаксива мелодія,
    напнута, ніби струна.
    В себе самого вдивлятися годі – я
    більше б нічого не взнав.

    Ти через відстань у мене посвячена,
    в силаботоніку слів.
    Ми починаємо наново – наче на
    вільній від людства землі.

    Світ медитує і ця медитація –
    світла молитва Христу.
    В егоцентричному жовтому танці я
    ситуативно веду.

    Більше ніхто і ніколи не втрутиться
    в наш перманентний двобій.
    Пий мої вірші напам’ять: отрута ця –
    щирий дарунок тобі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (50)


  45. Іван Низовий - [ 2011.10.23 10:59 ]
    * * *
    Погомоніти б з кожним кленом,
    який мене ще впізнає,
    про коріннєво-сокровенне,
    що нам наснаги додає.

    Ось цьому дереву - сто років,
    а цьому й більшенько, видать,
    ще скільки корисних уроків
    вони могли мені би дать!

    Найперше - вірності святої
    своєму краю і землі,
    де наш формується світогляд,
    великі принципи й малі.

    По-друге - світлої любові
    до родоводу ще з прапра-
    віків, замішаних на крові
    й воді козацького Дніпра.

    Ще не помру, бо маю справу,
    бо прагнуть ще не перестав
    до того гаю, того ставу,
    де я лицем до сонця став...


    із книги "Цим дорожу", 2011 р


    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (5)


  46. Сергій Татчин - [ 2011.10.22 22:54 ]
    Восьмилисник
    5
    Поштарка-осінь ходить з дому в дім.
    Вона щодня шукає адресата,
    який мене сахається. А втім,
    шукає безвідносно – розказати:

    що листування – менша із покар
    у цьому перманентному двобої;
    що скроня неба сива і крихка,
    й пульсує віднедавна не тобою;

    що хронік-жовтень мало не помер
    від надміру червоного в палітрі;
    а страх зими – химера із химер –
    облюбував притулок у півлітрі.

    Тому оці римовані листи
    перепустка для мене через зиму
    в майбутнє, де я сам себе простив
    за надмір віршування та інтиму.


    6
    Мій човен потерпає без весла.
    Майбутній потопельник ходить колом.
    У Ворсклі стільки олова і скла,
    що навіть тяга пити дуже квола.

    У цій безодні – прихисток осмут.
    Отари хмар кочують берегами.
    І це не я лишив тебе саму,
    складати із чернеток оригамі.

    Затурканий подіями письмак,
    воднчас і конкретний, і абстрактний,
    що більше нічогісінько не мав,
    крім віри у римовані теракти.

    Я сам собі Ісая та Іов.
    І я вертаю подумки у зиму,
    в якій і досі золото церков –
    палаюче, холодне, невгасиме.


    to be continued


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (26)


  47. Юлія Радченко - [ 2011.10.22 19:21 ]
    Перебдачувана Осінь
    Я знаю, чому ти боса, чому зневажаєш вітер.
    Чому з хворобливих ранків знімаєш (завчасно) шкіру.
    Я можу кленовим небом у груди твої вживитись,
    Віддатись брудному снігу (він випаде вперше сірим).

    І зрадить (бджолино) жовтню. Зневажить медові біди
    (їх темно-червоні плями під листям не кровоточать).
    Я знаю, що мед - жалобний. Що ти неодмінно підеш.
    Вагітна залишиш грудень. Народиш янтарних дочок.

    І буде зима-повія знімати білизну й втому.
    Дзеркально любити воду, вживатись в пташині зграї.
    Під снігом не видно крові. І тих, хто лишились вдома.
    Ти зрадиш, бо я - несправжня. Я зраджу, тому що знаю.
    2011 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  48. Іван Низовий - [ 2011.10.22 09:33 ]
    * * *
    Не судіть за печаль і зневіру,
    За мої невідкличні жалі, -
    Видно, Бог мені визначив міру
    Непосильних страждань на землі.

    Що ж, я маю гріхи і провини
    І не встигну вже їх відмолить...
    Животрепетне серце людини
    За живих і за мертвих болить!


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.53) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (3)


  49. Агата Вісті - [ 2011.10.21 11:53 ]
    Від А до Є /дітям/
    Ананасове варення,
    Абрикосовий компот
    Варить смачно антилопа,
    Дегустує - бегемот.
    =*=
    Бджілки трудяться, літають,
    З квіточок нектар збирають.
    Медоносний цвіт у липи.
    Люблять мед батьки і діти.
    =*=
    Веселі ведмедики
    наварили вареників:
    з вишнями, ожиною,
    лісовою малиною.
    =*=
    Гуси голосно ґелґочуть,
    на ставочок гуси хочуть.
    Попірнати у водичці,
    погуляти по травичці.
    =*=
    Ґедзь до ґави завітав,
    ґудзичка подарував.
    Ґава ґудзику зраділа,
    на галузку почепила.
    =*=
    Дятел деревце лікує,
    від комах кору рятує.
    Груші, яблуньки - щасливі,
    кажуть дятлику: «Спасибі».
    =*=
    Ему –
    незвичайний птах
    не вміє літати.
    Бігає саваною,
    розвиває лапи.
    =*=
    Єхидна, кріт і носоріг
    Спекли ожиновий пиріг.
    Врочисто йдуть усі вітати
    єнота-школяра зі святом.

    2011


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  50. Любов Долик - [ 2011.10.18 22:43 ]
    Ностальгія
    Дерева зустрічають холод голими,
    лише сосна стоїть в зеленій глиці.
    І височінь спливе прозорим голосом,
    і - стане піснею, яка тобі насниться.

    І під сталевим небом ти прокинешся,
    в листо-падо-во-від-горілім світі...
    Тонкою прохолодою на вилицях
    гойднеться спомин - губ,
    вчорашніх, літніх...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (16)



  51. Сторінки: 1   ...   78   79   80   81   82   83   84   85   86   ...   159