ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики тепер без дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ

Володимир Каразуб
2024.11.19 12:53
Минулась буря роздумів твоїх,
Ти все порозкидав догори дриґом.
З нудьги напишеш безсердечний вірш,
І злість бере, що їх вже ціла книга.

15.10.2023
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Ярослав Нечуйвітер - [ 2010.09.01 10:23 ]
    СПІРАЛІ
    Зупинюсь,
    озирнусь
    і вернуся назад
    у тривожно – чарівне світання
    по спіралі кохання.
    …То вже потім –
    остудить мене листопад
    і закрутиться зіронька рання
    у кружлянні згасання.

    Зупинюся ще раз.
    Озирнуся назад -
    і піду в затуманені далі
    по одвічній спіралі.
    Обійме мене смутком
    задуманий сад,
    закружляє
    в багряному шалі.

    Як би довго не йшов,
    та нема вороття
    в коловерті життя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  2. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.31 19:10 ]
    * * *
    Таких зірок нема ніде,
    Як в серпні у Варварівці.
    Коли від сяйва аж гуде,
    Собаки й ті не сваряться.

    А цвіркуни!
    А цвіркуни,
    Навряд чи голосніші є.
    Ти кажеш сни?
    Які там сни,
    Ніч наче б то мілішає.

    Закрию очі - зразу ти
    То поруч, то на відстані...
    Світ недосяжної мети,
    Любов моя, ти - істина.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (4)


  3. Марина Єщенко - [ 2010.08.31 09:19 ]
    Зрадь
    Зрадь мене, любий, у понеділок, зрадь із білявкою!
    Біла сорочка і випрана вже і попрасована!
    У холодильнику – торт, пелюстки трояндові...
    В опері ложа найкраща зарезервована...

    Зрадь мене, любий, зрадь у вівторок, зрадь і у середу...
    Зрадь з секретаркою, з донькою друга, із іноземкою,
    Щоб не стуливши... очей вона впала мертвою,
    І від блаженства відчула себе безсмертною...

    Зрадь мене так, щоб я йшла, і всі тицяли пальцями,
    Щоби давилися сміхом і, може, нарешті, вдавилися.
    Зрадь у четвер, у суботу, а хочеш – у п’ятницю?
    Лиш не в неділю. Неділя ні з ким не ділиться.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (83)


  4. Ірина Зелененька - [ 2010.08.31 08:40 ]
    ***
    То ніби гатка – вишні на дощі.
    Гашетка ночі пожаліла руки.
    У доломані дощ. А ми – у сні,
    у тому, що перелетіли круки.
    Дощі достигли, ніби блекота…
    Дим із ріки пішов у відра долі…
    За постаттю старого човняра
    цей день і сам отуманів у полі.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (13)


  5. Олеся Овчар - [ 2010.08.29 15:45 ]
    Її прощання
    Палають стіни Карфагена...
    Вас зачекалися сирени
    В морях суворих, друже мій.
    На це, напевно, воля вища:
    Попутний вітер вперто свище
    І розмиває жаль прибій.
    Ці хвилі з присмаком розлуки
    Лукаво пестять мої руки -
    За Вами кличуть навздогін.
    Моя Любов не має стриму -
    Безстрашно землю я покину
    Під поминальний передзвін.
    І хоч до Вас, це твердо знаю,
    Могутні хвилі не здолаю,
    Та вже минув земний мій час:
    В безмежних водах океану
    Перлиною я скоро стану,
    Що мрію збереже про Вас.
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (19) | " Й. Бродський. Дідона та Еней. У перекладі В.Ляшкевича"


  6. Сергій Гольдін - [ 2010.08.28 23:44 ]
    За Шекспіром

    Ви знаєте, панове, ви сволота,
    Ви – втілення найгірших сподівань
    Звитяжних предків, що за Україну
    Загинули. Вночі кричать могили:
    Загиблі проклинають вашу ницість,
    Зрадливу сутність і щурячий розум,
    Що думку лиш одну плекає – жерти.
    Ви вмієте так гарно говорити,
    Брехати в очі, щедро обіцяти,
    Але ніхто із вашої когорти
    Тягар обов’язку не здатен гідно нести,
    Нікого з вас порядним не назвуть.
    Яка ж біда – така нікчемна шляхта!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Прокоментувати:


  7. Ірина Кулаковська - [ 2010.08.28 13:46 ]
    * * *
    Кошмарно миловидная дракошка
    ( В обед мне стукнет двести сорок лет ).
    Я вся в соку, в репейниках немножко,
    Зато подагры и маразма нет.


    В моей пещере - мрак и паутина,
    И я тону в унынии густом.
    Ну где же идеальный мой мужчина -
    Чешуйчатый, крылатый и с хвостом?


    Вокруг лишь рыщут гоблины да тролли,
    Марш Мендельсона напевает пень.
    Испепелить дыханием их что ли?
    Но с мелкотой возиться вроде лень.


    Ну как же тут не поддаваться стрессу?
    Где взять терпенья и душевных сил?
    Дракон влюбился в местную принцессу
    И ей драконье сердце предложил.


    Теперь у них - гармония и нега.
    Летают вместе, вместе жгут дома.
    А я от первой зелени до снега
    Дни коротаю. Всё одна. Сама


    Себе рычу, поджариваю тучи,
    Когтями искры выбиваю с гор,
    Бросаю камни и деревья с кручи,
    Быков, людей, овец и прочий сор.


    И пар давно уж выпущен, но принцип
    Важнее, чем угасший интерес.
    Вот разозлюсь и выловлю всех принцев,
    Чтоб обнаглевших наказать принцесс.

    2007 г.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  8. Марк Кнопкін - [ 2010.08.27 16:08 ]
    Город
    Застывшая глазурь города на вершине холма,
    Полимеры. Хладнокровных зданий его сурьма
    Усердно впитывает в себя календарь,
    Предвкушающий даль.

    Цинк, крыш цинга, пробки и маяка клык, -
    Вестимо, не то, к чему ты привык.
    Небо, с доброй примесью пыли,
    Мерно сопит на шпилях.

    Полоса реки, даже скорее полоска.
    Мосты цепляются за ее плоскость,
    Кажется им от чего-то страшно
    (Впрочем не важно).

    Застывшая глазурь города на вершине холма,
    В его тени прилегла отдохнуть тюрьма:
    Нежится в холодке, прогоняет осу,
    Ковыряет в носу,

    Потом, конечно же, ест свои сопли
    (Вдали доносятся чьи-то вопли).
    В этом смысле, тюрьма
    Бережет свои закрома.

    Город, тем временем, холодно смотрит в сторону.
    В ту, где неспешно кружатся вороны,
    Словно в танце. Где-то шумят акации.
    То и другое - признаки гравитации.

    Люди бегло рассыпаны по мостовой,
    Будто мелочь, а постовой совой
    Таращится людям вслед.
    Скоро обед.

    Асимметрично шаркают автомобили,
    Туда-сюда. Над облаком пыли
    Стройно высится светофор
    И их не видит в упор.

    Застывшая глазурь города вдруг потекла,
    Как река составленная из кусков стекла,
    Пенопласта, проч. И это -
    Как бы означает лето.

    август 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (15)


  9. Юлія Шешуряк - [ 2010.08.27 13:14 ]
    любовь/морковь :)
    любов-іграшка, любов-красива-штучка,
    любов - поцілунки глибокі зі смаком опію
    тіла приземлені, руки приручені,
    очі - копії.

    любов - кіно: комедія, порно, триллер.
    всі дні - райдужні, всі книги - цікаві.
    любов - банальності: ангели з крилами,
    ніч, кава.

    любов-стрибок, любов-кроленя-налякане.
    любов-ліс, любов-небезпека, наче
    в маленьку пастку потрапляє лапками
    і плаче.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (17)


  10. Юлія Шешуряк - [ 2010.08.27 12:45 ]
    літо/щастя
    море, від водоростей м"яке,
    сіре каміння кладе до ніг.
    я твоя барбі, а ти мій кен.
    наша релігія - гедонізм.

    літо кидає нас в море щасть,
    мрій неосвячених чорний чай.
    ми забуваємо вік і час.
    я твоя герда, а ти - мій кай.

    вперше повіримо в те, що десь
    пост-апокаліпсис наш на двох.
    я твоя повністю, ти мій весь.
    наше майбутнє м"яке, мов мох.

    море стомилось нести арго.
    що ж, повертайся у свій іолк.
    ми забиваєм останній гол.
    я - твоя юля, а ти - мій о...



    (літо 2010)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (3)


  11. Володимир Ляшкевич - [ 2010.08.27 09:46 ]
    Його прощання
    • •
    І сонцем тане у багряній піні
    його бездомний човен - вдалину,
    дівча у прихистку змарнілих піній
    всміхається кохання убранню,
    та Одіссея друг - осінній вітер,
    уже здуває позолоту літер,
    зі скель у море сипле: „я люблю!..”


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (13) | "Його повернення"


  12. Рудокоса Схимниця - [ 2010.08.25 22:39 ]
    УБИТИ ДРАКОНА?
    Коні розтріпані,
    Розхарапуджені
    Випили небо без лишку, до дна.
    Чорна сторожа десь
    Сонно і знуджено
    Брязнула зброєю. Панна одна.

    Плаче Принцеса ридма безупинно –
    Шкіру повік вже роз’їло слізьмИ…
    Ніч обеззорена – дівка причинна,
    Тіло неторкане: на ось – візьми!

    Сплакана свічкою,
    Зранена стигмою,
    Так прирікає тобі Зодіак.
    Лицарі немощні,
    П’яно-нестримані
    Топлять в браваді липкий переляк.

    Холодно в замку. Вростає каміння
    В Панни дівоцтво, що вже відбулось.
    Льоля наситилась запахом тління,
    Ну ж бо, Драконе, глянь – жертвенна – ось!

    Нафіміамлено,
    Навстіж відчинено,
    Нікуди бігти Принцесі німій…
    Вітер не вистудить,
    Сонце не вигоїть,
    Знаки офіри обмежують: Стій!

    Глянцем прописано днесь риму тіла,
    Голим по білому… їжа богів.
    Це для Дракона в сто років офіра…
    Дівич північний з розпуки згорів.

    Чарами згублена,
    Вироком скривджена,
    Шрам амальгами як слід заборон…
    Погляд приречений
    Птахом у дзеркало:
    …З срібного глянцю всміхався Дракон…

    25.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (38)


  13. Олеся Овчар - [ 2010.08.25 00:11 ]
    трішки Ваша...
    Хіба ж я трішечки не Ваша,
    Нічний самотній пілігриме?
    Прислýхайтесь... я тут, як завше –
    Чуттєва, ніжна і... незрима.

    Даремно не ховайте сумнів
    Між фалди чорної сутани:
    У запалі (якім бездумнім!)
    Руки торкнуся я неждано

    Тремтінням лагідного вітру.
    Яка ж бо ніч ця прохолодна...
    Зникає тихо-непомітно
    Теплу остання перешкода...



    На розум стане мрія старша,
    А дні – на усмішку коротші,
    Я ж залишуся трішки Ваша,
    Далекий пілігриме ночі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (27)


  14. Василь Кузан - [ 2010.08.24 12:13 ]
    Розпач (П’ятниця, тринадцяте)

    Хочеться перевтілення,
    Простору медитації.
    Стати вогнем обвітреним,
    Стати крилом акації,
    Цвітом чужого кактуса,
    Голосом перехожого,
    Що на хресті і вихресті
    З внутрішнім криком схожого.

    Хочеться десь сховатися
    І перебути будні ці,
    Зміни, що йдуть за змінами
    В образі й тілі блудниці.
    Буде ще все по-справжньому,
    Але вітрила напнуті,
    Щоглами перекреслені
    Всі фоліанти пам’яті.

    Буде все чесно й райдужно,
    Хоч ми на ладан дишемо.
    Будемо всі щасливими –
    Треба так! – Так запишемо!
    Змінимо, переробимо
    Все, що не так читається,
    Діти на тому світі хай
    З правдою зустрічаються.

    Ну а на цьому хочеться
    Спроби реінкарнації.
    Щоби не бути вирваним
    Разом з корінням нації.
    Жити орлом за ґратами
    Поки свобода кришиться?
    Знову чекати й думати:
    Скільки життя залишиться?


    13.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (12)


  15. Василь Кузан - [ 2010.08.23 09:11 ]
    Зіграй мені...
    Зіграй мені на саксофоні літа,
    Брудних примар облізлі кажани
    І ноти ластівок на мокрих вітах,
    Чи на дротах, прилиплих до спини.

    Спини на мить цю тишу мокрих марев
    На дні думок розхитану колиску.
    По небу мрій проходять чорні хмари
    І б’ють себе калюжами по писку.

    Піску насип на пляжі перевтілень
    Зіграй пісну мелодію прощання
    Щоб жили смутку витягти із тіла
    Мов музику з останнього кохання.



    Рейтинги: Народний 5.67 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (8)


  16. Ірина Білінська - [ 2010.08.22 11:04 ]
    ПРИМАРА КАЗКИ
    Моя солодка панно, Ви і я
    у цьому світі, наче крихта казки.
    Я Вашим не оскверненим ім’ям
    Благословляю кожен день - на щастя.
    Я Вашим не оскверненим ім’ям
    молюсь щоночі у глибинах неба,
    щоб Всесвіту безмежного Сім’я
    Вам дарувала зустрічі потребу…
    Лиш часу невгамовна течія
    навіки невловима, наче вітер.
    Моя солодка панно, Ви і я –
    примара казки у долонях світу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  17. Оксана Барбак - [ 2010.08.20 20:48 ]
    ***
    Пряний запах кави і кориці
    Полонив кімнату і мене,
    Щось у надвечір‘ї неземне
    Через кілька подихів насниться.

    Тягнуться слова, як свіжий мед,
    Що його збирали ми до Спаса,
    Місяць запишався, мов прикраса,
    Варта тисяч золотих монет.

    Випечене літо спить на деці,
    Мабуть, йому сниться щось цікаве,
    І чорніє вечір, наче кава
    Зі смаком осінньо-літніх спецій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.22)
    Коментарі: (19)


  18. Михайло Закарпатець - [ 2010.08.19 16:55 ]
    Перевал
    Ось і знов перевал – в шумовинні замріяних гір.
    Він байдужий до трепету серця простих подорожніх.
    Я на ньому стою по дорозі до… тебе? чи зір?
    чи до хмар, що пливуть в небесах неспокійно-тривожних?

    Тільки хвилю побуду, щоб стихло сум’яття в душі,
    та ім’я щоб твоє залишити на скелі найвищій.
    Едельвейс в подарунок? Авжеж… Це не те, що вірші
    на сторінках потертих юнацьких десь там, на горищі.

    Я до тебе спішу через простір байдужий і час,
    через сумніви днів і нестримно-замріяні ночі,
    що безтямно шепочуть солодку неправду про нас,
    оживаючи знову і знову у снах непророчих.

    Бачиш? Пішки я йду – наче древній німий пілігрим,
    не зважаю на заклик попутніх швидких екіпажів.
    Проводжатиму цей перевал - як і інші – нічим,
    бо не він на рядки, що про зустріч з тобою, наснажив…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (10)


  19. Василь Кузан - [ 2010.08.19 09:39 ]
    Лунає голос. Потяг. Промінь
    Лунає голос. Потяг. Промінь
    В осіннім полум’ї печалі.
    Спокуси ночі, дні-повії
    Заманюють все далі й далі.
    За вікнами біжить природа
    В сліпий тунель, в обійми смерті.
    А пагінці і немовлята
    Такі ображено-відверті.
    Та передчасно-педантично
    Вмирає все, що вже воскресло,
    В німім падінні всіх єднає
    Земних законів перевесло.
    За небосхилом невагомість,
    За поворотом перевали...
    А пензель прагне в передсердя,
    Бо серце музиці віддали.
    Парадоксальні паровози,
    Незрозумілі пароплави
    На звуки фарбу проміняли
    І почуття дали за славу.
    Передчуття... Чи переддення?
    Чи передмістя?... Восени
    Летить життя, мов павутиння,
    Мов крик із кінчика струни.
    Лиш парус юності пірнає
    В сумні пастелі пасторалі.
    Лиш тіні ледве постаріли
    На полюсах пустих спіралі.
    А патетичний тон прощання
    Уперто тисне на педалі...
    За вікнами згорає осінь –
    Світлина юності й печалі.


    2003


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (7)


  20. Анатолій Ткачук - [ 2010.08.19 05:15 ]
    Кармен
    Все має ціну. Не минуться безкарно
    Свобода й любов – щедро платимо з вен.
    Що ж – карта лягла і здійсняється карма;
    Танцюй же востаннє, красуне Кармен!

    Хай завтра судилося крукам кружляти –
    Налився отрутою ревності шал –
    Часу на картання нема: йде картатий
    Картинно-крамольний життя карнавал…

    Цілунок ножа. Тихе ”Ах!..” над землею.
    Пісочним годинником – крові кармін…
    Лети, Карменсіто, бо ждуть емпіреї
    Лиш тих, що ніколи не гнули колін.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (23)


  21. Олексій Тичко - [ 2010.08.18 07:25 ]
    Поети
    Слів павутина і ночі безсонні.
    Жовтий папір як осінній пейзаж.
    Рими-тенета тримають в полоні.
    Слово прозоре, крихке, як вітраж.

    Муза капризна, у сутінках гола.
    Контури тіла п’янять, як вино.
    Мила, покірна, буває і строга,
    І недосяжна, як грецьке руно.

    В пошуках рими, натхнення і теми,
    Йдуть до емоцій – в них сила строфи.
    Щоб записати рядочки катреном
    Щастя і горя... І людства гріхи...

    Рими яскраві палають, як зорі.
    Вічності знаком освятить Парнас.
    Пишуть придворні, борці в непокорі,
    Вірш у майбутнє... А слово на раз...
    08.08.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (6)


  22. Рудокоса Схимниця - [ 2010.08.17 22:28 ]
    МІСЯЧНА ЕКСПРЕСІЯ
    Танцювала на вістрі місяця
    Дивна і боса.
    Перестиглі суниці ще й ця
    Ноша волосся.

    Всі суцвіття натужно-зоряні
    Скрапують в тіло,
    Лиш стокротки марнІ і німі
    Білим-на-біло.

    Танцювала на лезі місячнім
    Стигла і дика,
    Зачудована в неба полин
    Фея безлика.

    У долонях приспала лебедя,
    Стишила в осінь.
    Нерозсміяна в щастя іде
    Легко й назовсім.

    Танцювала у шалі радіснім
    Місячна Панна.
    Залишала сліди в дивосні,
    Так довгожданно.

    Малювала отак розхристано,
    Впилася небом.
    Їй гірчило багряне вино
    Вділене Фебом.

    Танцювала у шатах вітряних,
    Кликала диво.
    Недосяжно далека для них –
    Надто щаслива!

    17.08.2010.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (30)


  23. Тетяна Левицька - [ 2010.08.17 20:08 ]
    Вечірня
    Затримайся, вечір,
    Корицю на плечі
    Мені поклади.
    Лілеї на спинки
    Напнули косинки
    Зі шовку-води.
    Вербички патлаті
    Лякають в лататті
    Вертлявих вертух.
    Набігався світом
    Паливода-вітер,
    Приліг на лопух.
    Пилком через сито
    Повітря розмито,
    Ефірно парить.
    А вечір міліє,
    В землиці на віях.
    На тропах орбіт
    Ніде не шелесне.
    Довкілля небесне
    Цілує вуста.
    У душу пірнає
    Посланниця раю -
    Зоря золота.


    Вечерняя

    Побудь еще, вечер,
    Корицу на плечи
    Мои положи.
    Надели кувшинки
    На нежные спинки
    Платки с органзы.
    Кудрявые ивы
    Пугают в заливе
    Вертлявых стрекоз.
    Набегался светом
    Шалун – вольный ветер,
    Прильнул к щечкам роз.
    Пыльцою, сквозь сито,
    Весь воздух пропитан,
    Эфирно парит.
    А вечер клонИтся
    Земле на ресницы.
    На тропах орбит
    Покой повсеместно,
    В просторе небесном
    Кулон с янтаря.
    В душе замирает
    Посланница рая -
    Златая заря.


    2010 г.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.1) | "Майстерень" 5.5 (6.19)
    Коментарі: (16)


  24. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.17 19:57 ]
    * * *
    Коли втрачаєш сина,
    То сніг чорніш за ніч.
    Мов пострілом у спину,
    Чи-то у спину ніж.

    Такого не чекаєш,
    Таке не обійти.
    Синочку, ти щось кажеш?..
    Благаю, не суди.

    07.01.2007р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (6)


  25. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.17 15:25 ]
    Один з нас
    ...Він жив так, ніби Звір, він хотів "володіти" і "мати":
    Кабінетний престиж, купа грошей і безліч жінок...
    І, здавалось, ніщо не могло його переламати -
    Ні неправедний бій, ні дармове застільне вино...

    ...Але ні, все ж було... Щось таке, непомітне, як миша...
    Що згризало його, коли він залишався один...
    І тоді у душі, десь глибоко, стискалася тиша,
    Бо Душа все ж була, все ж надіялась, як не крути...

    ...Але він не здавався, вставав, і, голившись поспішно,
    Бив копитами грунт, ніби вперше загнузданий кінь...
    І одна лиш Вона, та, якій було зовсім не смішно,
    Огортала його, ніби Ангел, в невидиму тінь...

    ...Так минали роки, він знаходив, і знайдене тратив,
    У "стараннях" своїх непомітно дійшовши межі...
    Ублажаючи тіло, відтак Душу мало не втратив,
    І настав Судний День, у якому схрестились ножі...

    ...І була то не битва, не герць, і була то не січа!..
    Він себе молотив і живого, навспак вивертав...
    І уперше тоді усміхнулась впокоєна Вічність:
    "Ось іще один з нас, що Дорогу додому питав..."

    ...І череп'ям пустим розлетілись розірвані пута,
    І коліно його дотяглось до сирої землі ...
    І уперше в житті захотілось не "мати", а "бути",
    І, зіллявшись з промінням, зійти у безмежній імлі...

    ...Взявши в руки перо, він писав: і було йому сорок...
    Навкруги, ніби корба, гудів заклопотаний світ...
    А віршована в'язь все петляла, долаючи морок,
    Обвиваючи Дуб, під яким задрімав неофіт...

    ...Він тепер віщий волхв, він вже знає, до чого тут "фіта"...
    У молитвах його до Всевишнього Рода Любов...
    А над Храмом святим знову Сонце усміхнене світить,
    Лиш Вона знов, як тінь, бо тепер він живе, так, як Бог...

    Кумпала Вір, 17.08.2010 року,
    м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (18)


  26. Анастасій Гречкосій - [ 2010.08.14 23:25 ]
    Із Кардуччі
    Азінелла
    Я серед гімнів хвалебних з Італії серця повстала,
    саме як Альпи розорення варварського позбулися -
    їхали вздовж таємничого По через терен зелений,
    в сурми трублячи воєнні, у ряд бойові колісниці.

    Гарізенда
    Те пригадавши, встаю і зітхаю, чоло прихиляю
    до вікопомних руїн і могильників славних. Ірнерій
    сгорблений сів між величних сусідів, од Риму сказавши
    повагом слово значиме святкуючому простолюду.

    Азінелла
    В день пречудовий травневий бачила з мосту на Рейні,
    як проминала свобідная слава народу оцього.
    Свевії вої, схиліте покірно біляві чуприни
    перед хвилясто-розвійним червоним хрестом італійським.

    Гарізенда
    Травень - то місяць сумний, що прекраснеє тіло Імельди
    шпагами братськими стиснув - і фурії ввічливі бігли
    протягом днів сорока руйнувати великою кров*ю
    вежі могутні у порох, до тла, не лишивши й каміння.

    Азінелла
    Я запримітила Данте: чоло молоде він піднявши,
    пильно дивився; коли ж пробігали над нами хмаринки -
    бачила, як понад ним проминали примари й примари,
    а навкруг нього зібралися всі італійські століття.

    Гарізенда
    Свідчу напевно, що папа ішов з імператором вкупі,
    руки взаємно потиснувши; та - о нещасная доле! -
    Бог у своїй постанові мені не велів обвалитись
    П*ятому Карлу на голову разом з Клементієм Сьомим.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  27. Олеся Овчар - [ 2010.08.14 17:49 ]
    Спокушене літо
    У ситцевій сукні на голому тілі
    Вона рвала вишні, уже переспілі.
    А літо, спокушене, просто хмеліло
    І пестило сонцем опуклості сміло.

    Вона ж усміхалась невинно-лукаво -
    По пальчиках кров соковита стікала.
    А літо, в дурмані солодкого шалу
    В думки проникало медово-помалу.

    У хвилю бажання чи, може, безумства
    Вони раптом кров’ю вишневою згусли…
    А літо, вловивши миттєвість пориву,
    Зробилося леготом лагідно-хтивим.

    Від свіжої ласки – мурашки по тілу.
    Сукенка з плечей переспіло-злетіла…
    А літо, розпечене пристрастю, вміло
    Дощем напоїло жагу розімлілу.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (60)


  28. Мрія Поета - [ 2010.08.14 14:40 ]
    Леді не личить
    Надто доросла як для Лоліти,
    надто начитана для Ассолі -
    дівчинка цідить з амбіцій літри,
    слоїки ставить на антресолі...

    Відполірує значки-медалі:
    слава – це просто конструктор «лего».
    Швидше! Бо треба спішити далі -
    час годувати голодне еґо...

    Дівчинка - зовні крихка і ніжна -
    душі солодким ниттям роз’ятрить.
    Люди – це просто серця на ніжках,
    люди не зможуть протистояти...

    Дівчинка – гордість тата і мами,
    дівчинка вміє кричати в рупор.
    Поміж нарцисів копає ями -
    леді не личить іти по трупах...


    Рейтинги: Народний 5.7 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (102)


  29. Рудокоса Схимниця - [ 2010.08.14 11:44 ]
    Пісня Вдячної Панни
    О мій Княже! МовчАзний звитяжцю, задивлений в місяць!
    У долонях ховаю намисто розірване днів.
    Очі широко-сині – у лоні моєму засійся,
    Свічі згаснуть в плетінні тіней і надсадних вітрів…

    Перечікую мжичку – на те ж воно й осінь – без жалю.
    Стигми дотиків, любий, рубінно ношу на плечАх.
    Промовчу про кохання – я чайка на тому причалі.
    Не ревнуй. Вечір стих, загубившись бурштином в очах.

    Одинокості дня став схмілілим у щасті докОром,
    Полум’яно-рунічно, до болю цілуючи в снах.
    Не мовчи! Я в ногах! Темний схимнику з царственним взором!
    І молитви розхристані злякано мруть на губах…

    Розгойдалося серце натужно – до скронь – і у небо,
    Закипіло до рани, сміється-ридає: ЛЮБЛЮ!
    Де ж подінусь? Втолочені квіти благали: не треба.
    Крик подяки віддам я у дзьоб солов’я без жалЮ…

    14.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (13)


  30. Салар Уюні - [ 2010.08.13 00:15 ]
    Суккуб
    Меж «но» и ног твоих
    Пророк я и порок
    Столь изобилен, сколь известный рог.
    Извёсткой сыплет снежный потолок,
    Когда взведён и…спущен мой курок.
    И спу…испуг на лицах белых львов
    У входа в спальни новорусских Вов,
    Когда проходишь и горит клеймо
    Кармином губ и… глаз.
    Возьми лимон!!!
    Не будь желанной –
    Серой, никакой,
    Пока любовник не проснётся твой.
    Шифоны ночи, яхонты минут,
    Оттенки речи тени берегут.
    Здесь, в анфиладах призрачных дворцов,
    Полным-полно сатиров и скопцов,
    Купцов, скупцов
    И племенных отцов,
    И подлецов, и вральщиков в лицо,
    И пламенных юнцов.
    Возьми лимон!!!
    Когда, меня укрыв, выходишь вон,
    Чтобы никто из них тебя не тро…
    А впрочем – пусть.
    Ведь глаз кармин и губ,
    Мне ясно говорят, что ты – суккуб.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (18)


  31. Юлія Гладир - [ 2010.08.12 16:31 ]
    * * *
    Євгенові Маланюку

    Ну, що, поете? Трішечки послухай
    Про те, як день згортається в сувій.
    Зелений берег синьої Синюхи.
    Там, біля груші, був будинок твій.

    Поете, я ще чую схлип колиски,
    Мов голос долі, знаний наперед.
    Вдивляюся в твоє обличчя зблизька,
    Як на воді в високий очерет.

    Чи хто про тебе ще згадає нині,
    Вживаючись у горду роль рядка?
    Як на твоїй маленькій батьківщині
    Приходом ночі повниться ріка!..

    29.07.2010, м. Новоархангельськ, Кіровоградська область


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (15)


  32. Марина Єщенко - [ 2010.08.12 10:51 ]
    * * *
    Ти ходиш в моїх долонях,
    Не можу заснути – у шпарину
    Загляне опівночі доля,
    А я, мов сестра Гагаріна,
    Так вірила в синій колір,
    Доки дощем не вдарила.
    А, може, було й не сором
    В долонях, у закривавлених,
    Не втримати матадора.
    Любила колись безтямно –
    Забуду тепер не скоро.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (37)


  33. Мрія Поета - [ 2010.08.12 04:55 ]
    Гекуба
    Гекуба много лет ревнует мужа,
    нет, не троянского царя Приама,
    что толку ревновать давно умерших,
    хоть и великих некогда героев?
    Они уже не арестуют пальцы
    дыханьем дерзким, сотканным из нитей
    азарта и соблазна,
    их удел – свидетелями быть немыми
    преображенья драмы в мелодраму,
    роскошного обеда в скромный ужин.

    А память наша – пёс сторожевой
    на кладбище вещей, забытых кем-то
    (а может, и собой), сомнений, клятв,
    цветов и книг, и слов, и послесловий.

    Чем больше помнишь, тем всё дальше дно,
    у счастья много лиц, у ревности – одно.

    Казалось бы, всего-то двадцать вёсен
    прошло с той майско-грозовой субботы,
    когда они впервые «Казанову»
    играли вот на этой самой сцене.
    Ах, яркоглазый молодой Джакомо…
    он был так мил, неистов, одержим
    искусством лицедейства,
    умел смотреть и молча ждать ответа,
    что у неё и шанса не осталось,
    попалась птичка в нежные силки.

    А дальше – как обычно: время рушит
    не только замки, но и зодчих – тех,
    кто эти замки в забытьи построил…
    Теперь всё чаще он играет Лира,
    глаза погасли, голос уж не тот,
    да и она давно не та Джульетта,
    которая погибла слишком юной,
    за что ей так рукоплескал партер,
    увы-увы-увы-увы-увы…

    Прошла любовь – подумаешь, потеря!
    Бывает, жизнь прошла – и не заметишь,
    а тут всего лишь чувство – отболит
    и заживёт. А после – опостылет.

    На гранях искорёженного куба
    начертано: «И что ему Гекуба?»*

    Зато на сцене он опять влюблен,
    пусть не в неё – искусство оправдает
    и страсть его – не к ней, и охи-ахи,
    и блеск очей с намеренной слезой…
    Но как она играет до сих пор!
    Счастливые играть так не умеют,
    и замирает зал, и плачет, и скорбит…
    она – богиня. А зачем богам любовь?

    И он стоит, как громом поражен,
    Когда идёт она – «горчайшая из жён»**.

    ______________________
    * фраза из трагедии У. Шекспира «Гамлет».
    ** строчка из драмы Еврипида «Гекуба».

    2009


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.55) | "Майстерень" 5.63 (5.56)
    Коментарі: (21)


  34. Ярослав Нечуйвітер - [ 2010.08.11 23:56 ]
    Ще не осінь...
    Не плач, моя Княгине -
    ще не осінь.
    Поглянь:
    у небі просинь -
    Сонця знак.
    Ген, у гаю,
    стоять берізки босі
    у росах
    і зі мною просто так
    вітаються,
    я гладжу їхні коси
    і розмовляю з Богом -
    от дивак...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (9)


  35. Оксана Мазур - [ 2010.08.11 12:21 ]
    ***
    Закипали молоком черешні,
    Захід сонця від роси хмелів...
    Сни були - що пропустити страшно,
    Ну а ночі - як заснув - не жив!
    Твої губи пропікали наскрізь,
    Шепотіла я, кричала - хто це зна...
    Блискавицею ураз прошило жаско,
    Піддалась я... А тепер - винА!!!

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (13)


  36. Народна Творчість - [ 2010.08.11 10:11 ]
    Карі очі, чорні брови
    Карі очі, чорні брови,
    Не забуду вас ніколи.
    Лиш у сні я вас і бачу:
    Ви смієтесь, а я плачу

    Приспів:
    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас,/ (двічі)

    Раз на вас я задивився
    І у вас я залюбився,
    Але ви злебеділи,
    Зле мене зрозуміли.

    Приспів.

    Як я з вами зустрічався,
    Вами я любувався,
    Ви на мене гляділи —
    Спокій душі загубили.

    Приспів.




    А є і така версія


    Карі очі, чорні брови,
    Не забуду вас ніколи.
    Лиш у сні я вас і бачу:
    Ви смієтесь, а я плачу.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ви на мене гляділи,
    Мене зле зрозуміли.
    Я на вас задивився
    І навіки залюбився.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Як я з вами зустрічався,
    Вами щиро любувався,
    І на мене ви гляділи —
    Спокій серця погубили.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ті безжурні карі очі
    Мене будять опівночі,
    я глибини їх кохаю,
    добровільно потопаю.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.





    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (3)


  37. Юрій Лазірко - [ 2010.08.11 00:47 ]
    Серце жовніра
    Півдикий погляд, півпустий.
    Кого на постріл підпустив –
    той міг би стати другом. Враже,
    сей бій всі вузлики роз`яже.
    Не сій же куль – а відступи.

    Пече залізо, біль тупий –
    ні дихати мені, ні вмерти.
    А небо, ніби душу здерто,

    стовпіє. Вітер пригостив
    голками тіло, і нести
    йому глибоке стугоніння
    мого тремкого піднебіння

    і крити тремолом густим
    се тріпотливе відпусти.
    Вже сонце висохло до тіні,
    я грію серце Батьківщині

    своєму вкоротивши бій –
    аж крапка проситься над `і`,
    аж скрапує сльоза за сина
    на однострій, де ще незимна,
    мов пелюсткова, квітне кров.

    Стиснув я п`ятипало знов
    свій біль і серцю попустило.
    Неправда, що душа безкрила –

    я ледве втримував її,
    стинав зубами, землю їв
    і кликав маму – притулитись
    як Боже перестане битись,
    а решта – тиша обійме.

    Ви не кажіть, що я помер,
    а просто – що пішов до себе
    кидати погляди із неба
    в криниці вашої душі.

    А ви за мене помовчіть,
    думки визбируйте на віче –
    ятрітиму у стигмах січі.

    Ллю стуки серця...
    у дощі...


    10 Серпня 2010


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (29)


  38. Наталка Приступ - [ 2010.08.10 18:54 ]
    Світ до нас
    Ген за рікою дикі білі коні
    Промчали збивши крапельки роси,
    Зоря цивілізації засяла
    Земля не знала борони і рала,
    Трава не знала гострої коси.
    Немає кріпака, немає пана,
    І братовбивство ще не почалось
    З двох козаків по три гетьмани
    На сором нам іще не розвелось,
    Нема Мефодія й Кирила,
    Нема війни ради Христа,
    І мудрість всю найстарші з роду
    Передавали з вуст в уста.
    Ще не написано закону –
    окрім того, що у душі,
    Іще асфальтом не залили
    Зелені спориші
    Іще не винайшли рушниці -
    Життя то диво, не сміття,
    Гуляють дикі звірі й птиці -
    Годує їх з руки дитя.

    Минають дні, хвилини, миті,
    І літо змінює зима,
    Ідуть страшні кровопролиття
    У світ, де нас іще нема...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  39. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.10 16:12 ]
    * * *
    Звичайно можно пригадать
    Оті часи бентежні й кволі,
    Коли не зошит, а "тетрадь",
    Щоразу відкривав у школі.

    І не перерву я чекав -
    Була до серця "перемена".
    Сьогодні матінку згадав,
    А прокричав у небо:
    НЕНЕ!..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  40. Галантний Маньєрист - [ 2010.08.10 12:24 ]
    Для Неї
    На околиці лісу він виклав омріяний дім.
    А за вікнами сад, а за садом виднілося море,
    і вітрила леткі, і містечко у сні золотім,
    і щоночі займалося небо від "Ти - Моя Зоре!".

    На околиці раю вони полишили печаль.
    І мінялися весни у палахкотінні розмаю,
    і щоразу краси їх вкривала тілесна вуаль
    закохання, якому кінця не знайти, ані краю.

    На околиці часу вони загубили роки.
    Зачаровані дні закружляли у колі своєму.
    І коли усе інше потануло серед війни -
    ця одна їхня мить залишалась росточком Едему.

    Приспів:

    Я домальовую ранками світ наш -
    знову і знову -
    обрії,
    музику сонця,
    тебе кольорову


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (67) | "Все розпочалося з Декамерону..."


  41. Євгенка Заброда - [ 2010.08.10 11:10 ]
    Серце яблуневе
    Серце яблуневе
    Медовії струни
    Зсохлися під чорним,
    Млостно-чорним сумом...

    І маркітно ранком,
    Болісно співати
    Ллється гірка кава
    В горняткові грати

    День неначе пустка
    Обгортає плечі,
    Морозко і тихо
    Скиглить дикий вечір..

    Шкелки всі по сльозах,
    Шкіряться пітьмою
    В хмарах рання осінь
    Гойдається в зорях

    Серце яблуневе
    Ковані засуви
    Все мине-пролине
    З*явнуть квіти суму



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (1)


  42. Оксана Мазур - [ 2010.08.09 13:51 ]
    ANANKE
    Ти, як Адам, що без вибору, –
    була лиш Я.
    Ти мене в герці виборов –
    воля Твоя.
    Січень зачитував вирок свій:
    кінно в любов.
    Сніг закипає у жилах: Стій! –
    місяця кров!
    Скалки убитого дзеркала
    вперто мовчать.
    Жаско Касандрою стерпла Я –
    Долі печать…
    Руки, розмічені лезом, –
    кров голуба,
    Істинно в тім шлюбна меса:
    біла журба.
    Зайве зсудомлено вигорить –
    руни душі.
    Як же мені тебе вилюбить
    в ритмі дощів?

    09.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (10)


  43. Наталія Крісман - [ 2010.08.09 12:43 ]
    За крок один до Тебе...
    Що крок один - то все коротший шлях
    До рубежу, де мрії оживають,
    Вони в цю мить над Римом ще кружляють,
    На мене погляд кидають здаля.

    Ще крок один - самотність, мов туман,
    Розвіється у ніжності промінні.
    Любов сумні дощі в мені зупинить,
    З душі відступить пустка і пітьма.

    Лиш крок один - і я Тебе торкну
    Крилом душі відчутним, та незримим.
    Влечу у Твоє серце, наче рима -
    І стане яв солодшою від сну.

    Я знаю, що Господь мене почув -
    Від щастя в грудях подих завмирає.
    На крилах мрій над Римом я кружляю,
    За крок один до Тебе вже тремчу...
    9.08.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  44. Ігор Рубцов - [ 2010.08.09 07:01 ]
    Зустріч двох окупантів
    У німецькій крамниці
    Шкіряний аромат
    І взуття на полицях
    Вишикувано в ряд.

    Літній крамар не проти
    Підказать з-за спини.
    "Я прийшов по чоботи.
    Підберіть щось мені",-

    Без артиклів, на втіху,
    Запитав, як зумів.
    "Звідки, пане, приїхав?"-
    Він розмову повів.

    І, як другу, довірив,
    Тільки слово почув:
    "Я колись у Сибіру
    Кілька років відбув.

    Цей життя мого іспит
    Віриш, я не забув?
    Хоч вели нас нацисти,
    Я нацистом не був.

    Хоч у роту піхотну
    Не за покликом йшли,
    Німці всі патріоти,
    Та й дурними були.

    Звідки зважений погляд
    У юнацькі роки?
    Той формує світогляд,
    Хто годує з руки.

    Нас вожді ошукали,
    Славши гинуть в бою.
    Та і права не дали
    Мати думку свою.

    Перемог тимчасовість
    Десь і я розумів,
    Та притлумлював совість
    Окрик справжніх катів.

    Тож, не маю образи
    На радянських людей,
    Бо не вбили відразу,
    Як собачих дітей.

    Ми синів їх вбивали,
    А скорботні жінки
    Нам - убивцям давали
    Хліба білі шматки.

    За тяжкую провину
    У копальнях я млів.
    Нині й камінь не кину
    В бік чиєїсь землі.

    Душу річкою вилив,
    Ніби вік мене знав.
    Може в діда він цілив?
    Що поробиш,- війна!

    Сам по сонячних далях,
    При казенних харчах
    Крокував не в сандалях,-
    У важких кирзачах.

    Карусель людовбивства,
    Корчі тисяч життів.
    Розпізнати-б злодійство;
    Не зумів. Не схотів.

    Був генсек у столиці,
    Був міський воєнком.
    Я ж на їх шахівниці
    Чорним став пішаком.

    Хто ми - люди, чи вівці?
    Чи сліпі, як вночі?
    Чим я кращий від німця?
    Совість каже:"нічим".

    Всі ми пам"яти бранці.
    Нам свого не зректись.
    Може десь і з афганцем
    Доведеться зійтись.

    То почну із питання:
    "Звідки, друже, скажи?
    Я колись у Афгані
    Кілька років служив."

    29 лютого 2009 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (14)


  45. Олег Добруцький - [ 2010.08.08 17:41 ]
    ноктюрн
    Поволі пити кисле гурджаані,
    Не спати ніч у ніч упнувши очі.
    Ти помолись за нього. Він уже не схоче
    Молитись сам. І в ніжнім спілкуванні

    Хапати кисень. Кицю, це востаннє
    Він жартома тобі прикриє очі
    Долонею - для музики так краще.
    І без жалю віддавши все, що було вашим

    Ти втомлено в кімнаті вимкнеш світло,
    Позбавивши метеликів надії,
    Останнього притулку серед ночі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Прокоментувати:


  46. Оксана Мазур - [ 2010.08.07 21:11 ]
    MY TORMENT AND MY BLISS
    Я хочу збурити спокій неба криком: Кохаю! –
    Чуєте, ви – глухії од тиші буденності?
    Я хочу показати серце, Ним-хмелем-трунком сповнене, –
    Бачите, ви - що осліпли від власної сірості?!
    Контур різкого профілю зіниці Мої
    Відбивають на палахкучого неба багрянці.
    Варвар! Я гідна жити отрутою уст Твоїх,
    Клянусь довжиною коси й шалом юного Сонця.
    Коли Я обіймами сплутана, – час – зайва формальність.
    Коли Ти раз в іноді вимучуєш: Кохаю, –
    Тоді десь на стадії збуреної крові
    Нашу рівність (не сумісність) усвідомлюю. Чекаю.
    Але коли Ти ідеш по паралелі – мимо – як сніг,
    Або байдужий, як «вчора» чи «коли-небудь»,
    Я питаю ніч, що важче: завданий біль чи омріяний гріх
    І чи маю Я цю мазохістичну потребу?
    Спитай чорноту ночі і Ти: Чи вартую Її для себе?

    Мені заважає Твоєї торішньої тінь…

    07.08.2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (13)


  47. Народна Творчість - [ 2010.08.05 22:44 ]
    Козак від'їжджає
    Козак від'їжджає Дівчинонька плаче
    Куди їдеш Козаче?
    Козаче-Соколе візьми мене із собою /
    На Вкраїну далеко/


    Що ж будеш робила Дівчинонько Мила
    На Вкраїні Далекій?
    Буду Хустку прати Сріблом-Злотом вишивати /
    Козаченьку Серденьку/

    Де ж ти будеш прала Дівчино Кохана
    На Вкраїні Далекій?
    На Крутій Горі тай на Синьому Морі/
    Козаченьку Серденьку/

    Де ж будеш сушила Дівчинонько Мила
    На Вкраїні Далекій?
    На Буйнім Вітрочку на Шовковому Шнурочку/
    Козаченьку Серденьку,

    Що ж ти будеш їла Дівчинонько Мила
    На Вкраїні Далекій.
    Сухарі з водою аби Милий із Тобою /
    На Вкраїні Далекій /

    Де ж ти будеш спала Дівчино Кохана
    На Вкраїні Далекій?
    В Степу під Вербою аби Милий із Тобою /
    На Вкраїні Далекій. /




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  48. Вікторія Афанасьєва - [ 2010.08.05 21:57 ]
    В одному ритмі ти...
    Завжди і усюди у мене в одному ритмі ти –
    В амфібрахічно-ямбічному ритмі пульсу.
    І вірші мої до тебе – такі блакитні, неспритні –
    Дитячо-наївні, невмиті плоди твоєї спокуси.

    Я пишу до тебе з єдиним
    Стрибкоподібним калáтанням серця.
    Ти людина і я людина –
    Нам всім віршувати властиво – то навіщо сердитись?

    Не дивись – ти збиваєш мій вірш із ритму,
    А мене з думки, а думку мою – з ніг.
    Я вже давно вкоротила їм риму –
    Відколи мене ти приборкати зміг.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (1)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2010.08.05 04:38 ]
    РОНДЕЛЬ АХУЛІ


    Пан чорт вже умостився в космічному купе,
    Створінням Божим роздає пиндюлі.
    Прикрилось сонце хмарою й сопе,
    А грім щось розпердівся і хропе…

    Дрімав там вітер десь на канапе
    І вчадів, бідний, од громової пілюлі.
    Пан чорт вже умостився в космічному купе,
    Створінням Божим роздає пиндюлі.

    Жінок, дівчат він обзива на «пе»,*
    І в позу Рекса ставить у розгулі…
    Я в нього літописцем став Ахулі –
    Не до культури тут, знов культ КП.

    Пан чорт вже умостився в космічному купе.
    (АМba казлАМ єbbaA)

    29.07.2037 р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  50. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.04 13:15 ]
    ВЕЛЕС
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    Знак тобі я шлю вві сні, та ти не чуєш:
    "Я на Дереві Отця сиджу ошую...

    ...А одесну від Отця - мій брат Перун,
    Срібно-вогнекудро-златорун...
    А ще нижче за столом, увесь наш Рід...
    Всі добралися: хто вплав, хто вліт, хто вбрід..."

    ...Вранці за вікном - Суражий кінь,
    Ввечері, за піччю - довга тінь...
    То, у герці, Білобог і Чорнобог,
    На Калиновому мості б'ються вдвох...

    ...Правнуча моє, мене не бійсь...
    Я - не чорт, не дідько, я - не біс...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...Бачиш, коло мене сірий вовк?
    У його очах - твій пращур-волхв,
    Він в абетку давню вправно заховав,
    Ключ, який ти у дитинстві малював...

    ...Ти послухай свого серця, я - не мрець...
    На мені - волова шкіра, я ж - мудрець...
    Подивись вночі увись - горять Стожари...
    Квочка... Сім курчат... Волосожари...

    ...Чуєш, як дзюркоче джерело:
    "Буде... Є.... Усе, що вже було..."
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...У моєму плузі - Дух-Ведмідь,
    Він - Господар всіх моїх угідь...
    В листі, у воді сховав я Віру...
    Ти знайди її, і я тобі дам ліру...

    ...Ось і зібрано врожай, і ти, як дідух,
    На коні у тридев'яте царство їдеш...
    Я відкрию тобі Браму на підмогу,
    Кінь несе тебе до нього, до Одного...

    ...За конем біжить собака, як вогонь,
    Я поставив берегти поріг його...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...Є у мене ще одне: чарівна корба -
    Раз крутнув, і підставляй найбільшу торбу...
    Хліб, худоба, різне збіжжя - череда,
    Довжелезна, ніби в Оха, борода....

    ...Закопай конячий череп під поріг,
    Я віддам тобі свій скарб - Достатку ріг...
    Не скидай мене у річку... Не скидай...
    Ти ж - онук мій... У Бояна запитай...

    ...Скільки літ я вже приходжу в твої сни,
    Хоч на Власія мене ти замінив...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...На Святвечір, під столом, для чогось ти,
    Починаєш, ніби тур чи віл, ревти...
    А чому, у серця свого запитай...
    Повертай, старий, додому, повертай...

    ...На "колядки" ти водитимеш козу...
    Я ж на санках подарунків привезу...
    Я - тобі так любий Дід Мороз...
    Дух казок, легенд, поезій, міфів, проз...

    ...Пошануй мене, онуче, в місяць лютий,
    Я - ті валянки, в які ти взимку взутий...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...Ще таке тобі скажу: я - твоя мудрість...
    Та Змія, якій варив ти з проса путрю...
    Та Змія, якій давав ти молоко,
    Он вона - згорнулася вінком...

    ...Є Надія в мене - пам'ять повернеться,
    І твоя Змія у Посох розгорнеться,
    І зіпрешся ти на нього і підеш,
    І в Дорозі цій ти Доленьку знайдеш...

    ...Ось і все... Мовчи, бо в хащах, у барліг,
    "Той, що відає весь мед", у сплячку ліг...
    Ну, а я...
    Я - Велес...
    Я - велю:
    Намалюй мене, онуче, намалюй!..

    Кумпала Вір, 03-04.08.2010 року,
    м. Хмельницький





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   88   89   90   91   92   93   94   95   96   ...   159