ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.02 06:11
Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –
Блисне на землі,
Може, в небесах?
Чи сльоза тече
І ясниться слід, –
Чи вогонь очей,
Чи уяви плід?

Микола Соболь
2024.11.02 04:11
Ми постаріли на життя
за рік війни, за два, за три…
Ще ненароджене дитя
в ракетнім обстрілі згорить.
За все заплатимо сповна.
Та де там наша перемога?
Чим довше тягнеться війна,
тим менше вірую у Бога.

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Сонце Місяць
2024.11.01 18:04
B лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи ях, тераса блаженно омріяна ——китайськамузичнапавза—— B віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти насту

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Олеся Овчар - [ 2010.08.25 00:11 ]
    трішки Ваша...
    Хіба ж я трішечки не Ваша,
    Нічний самотній пілігриме?
    Прислýхайтесь... я тут, як завше –
    Чуттєва, ніжна і... незрима.

    Даремно не ховайте сумнів
    Між фалди чорної сутани:
    У запалі (якім бездумнім!)
    Руки торкнуся я неждано

    Тремтінням лагідного вітру.
    Яка ж бо ніч ця прохолодна...
    Зникає тихо-непомітно
    Теплу остання перешкода...



    На розум стане мрія старша,
    А дні – на усмішку коротші,
    Я ж залишуся трішки Ваша,
    Далекий пілігриме ночі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (27)


  2. Василь Кузан - [ 2010.08.24 12:13 ]
    Розпач (П’ятниця, тринадцяте)

    Хочеться перевтілення,
    Простору медитації.
    Стати вогнем обвітреним,
    Стати крилом акації,
    Цвітом чужого кактуса,
    Голосом перехожого,
    Що на хресті і вихресті
    З внутрішнім криком схожого.

    Хочеться десь сховатися
    І перебути будні ці,
    Зміни, що йдуть за змінами
    В образі й тілі блудниці.
    Буде ще все по-справжньому,
    Але вітрила напнуті,
    Щоглами перекреслені
    Всі фоліанти пам’яті.

    Буде все чесно й райдужно,
    Хоч ми на ладан дишемо.
    Будемо всі щасливими –
    Треба так! – Так запишемо!
    Змінимо, переробимо
    Все, що не так читається,
    Діти на тому світі хай
    З правдою зустрічаються.

    Ну а на цьому хочеться
    Спроби реінкарнації.
    Щоби не бути вирваним
    Разом з корінням нації.
    Жити орлом за ґратами
    Поки свобода кришиться?
    Знову чекати й думати:
    Скільки життя залишиться?


    13.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (12)


  3. Василь Кузан - [ 2010.08.23 09:11 ]
    Зіграй мені...
    Зіграй мені на саксофоні літа,
    Брудних примар облізлі кажани
    І ноти ластівок на мокрих вітах,
    Чи на дротах, прилиплих до спини.

    Спини на мить цю тишу мокрих марев
    На дні думок розхитану колиску.
    По небу мрій проходять чорні хмари
    І б’ють себе калюжами по писку.

    Піску насип на пляжі перевтілень
    Зіграй пісну мелодію прощання
    Щоб жили смутку витягти із тіла
    Мов музику з останнього кохання.



    Рейтинги: Народний 5.67 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (8)


  4. Ірина Білінська - [ 2010.08.22 11:04 ]
    ПРИМАРА КАЗКИ
    Моя солодка панно, Ви і я
    у цьому світі, наче крихта казки.
    Я Вашим не оскверненим ім’ям
    Благословляю кожен день - на щастя.
    Я Вашим не оскверненим ім’ям
    молюсь щоночі у глибинах неба,
    щоб Всесвіту безмежного Сім’я
    Вам дарувала зустрічі потребу…
    Лиш часу невгамовна течія
    навіки невловима, наче вітер.
    Моя солодка панно, Ви і я –
    примара казки у долонях світу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  5. Оксана Барбак - [ 2010.08.20 20:48 ]
    ***
    Пряний запах кави і кориці
    Полонив кімнату і мене,
    Щось у надвечір‘ї неземне
    Через кілька подихів насниться.

    Тягнуться слова, як свіжий мед,
    Що його збирали ми до Спаса,
    Місяць запишався, мов прикраса,
    Варта тисяч золотих монет.

    Випечене літо спить на деці,
    Мабуть, йому сниться щось цікаве,
    І чорніє вечір, наче кава
    Зі смаком осінньо-літніх спецій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.22)
    Коментарі: (19)


  6. Михайло Закарпатець - [ 2010.08.19 16:55 ]
    Перевал
    Ось і знов перевал – в шумовинні замріяних гір.
    Він байдужий до трепету серця простих подорожніх.
    Я на ньому стою по дорозі до… тебе? чи зір?
    чи до хмар, що пливуть в небесах неспокійно-тривожних?

    Тільки хвилю побуду, щоб стихло сум’яття в душі,
    та ім’я щоб твоє залишити на скелі найвищій.
    Едельвейс в подарунок? Авжеж… Це не те, що вірші
    на сторінках потертих юнацьких десь там, на горищі.

    Я до тебе спішу через простір байдужий і час,
    через сумніви днів і нестримно-замріяні ночі,
    що безтямно шепочуть солодку неправду про нас,
    оживаючи знову і знову у снах непророчих.

    Бачиш? Пішки я йду – наче древній німий пілігрим,
    не зважаю на заклик попутніх швидких екіпажів.
    Проводжатиму цей перевал - як і інші – нічим,
    бо не він на рядки, що про зустріч з тобою, наснажив…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (10)


  7. Василь Кузан - [ 2010.08.19 09:39 ]
    Лунає голос. Потяг. Промінь
    Лунає голос. Потяг. Промінь
    В осіннім полум’ї печалі.
    Спокуси ночі, дні-повії
    Заманюють все далі й далі.
    За вікнами біжить природа
    В сліпий тунель, в обійми смерті.
    А пагінці і немовлята
    Такі ображено-відверті.
    Та передчасно-педантично
    Вмирає все, що вже воскресло,
    В німім падінні всіх єднає
    Земних законів перевесло.
    За небосхилом невагомість,
    За поворотом перевали...
    А пензель прагне в передсердя,
    Бо серце музиці віддали.
    Парадоксальні паровози,
    Незрозумілі пароплави
    На звуки фарбу проміняли
    І почуття дали за славу.
    Передчуття... Чи переддення?
    Чи передмістя?... Восени
    Летить життя, мов павутиння,
    Мов крик із кінчика струни.
    Лиш парус юності пірнає
    В сумні пастелі пасторалі.
    Лиш тіні ледве постаріли
    На полюсах пустих спіралі.
    А патетичний тон прощання
    Уперто тисне на педалі...
    За вікнами згорає осінь –
    Світлина юності й печалі.


    2003


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (7)


  8. Анатолій Ткачук - [ 2010.08.19 05:15 ]
    Кармен
    Все має ціну. Не минуться безкарно
    Свобода й любов – щедро платимо з вен.
    Що ж – карта лягла і здійсняється карма;
    Танцюй же востаннє, красуне Кармен!

    Хай завтра судилося крукам кружляти –
    Налився отрутою ревності шал –
    Часу на картання нема: йде картатий
    Картинно-крамольний життя карнавал…

    Цілунок ножа. Тихе ”Ах!..” над землею.
    Пісочним годинником – крові кармін…
    Лети, Карменсіто, бо ждуть емпіреї
    Лиш тих, що ніколи не гнули колін.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (23)


  9. Олексій Тичко - [ 2010.08.18 07:25 ]
    Поети
    Слів павутина і ночі безсонні.
    Жовтий папір як осінній пейзаж.
    Рими-тенета тримають в полоні.
    Слово прозоре, крихке, як вітраж.

    Муза капризна, у сутінках гола.
    Контури тіла п’янять, як вино.
    Мила, покірна, буває і строга,
    І недосяжна, як грецьке руно.

    В пошуках рими, натхнення і теми,
    Йдуть до емоцій – в них сила строфи.
    Щоб записати рядочки катреном
    Щастя і горя... І людства гріхи...

    Рими яскраві палають, як зорі.
    Вічності знаком освятить Парнас.
    Пишуть придворні, борці в непокорі,
    Вірш у майбутнє... А слово на раз...
    08.08.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (6)


  10. Рудокоса Схимниця - [ 2010.08.17 22:28 ]
    МІСЯЧНА ЕКСПРЕСІЯ
    Танцювала на вістрі місяця
    Дивна і боса.
    Перестиглі суниці ще й ця
    Ноша волосся.

    Всі суцвіття натужно-зоряні
    Скрапують в тіло,
    Лиш стокротки марнІ і німі
    Білим-на-біло.

    Танцювала на лезі місячнім
    Стигла і дика,
    Зачудована в неба полин
    Фея безлика.

    У долонях приспала лебедя,
    Стишила в осінь.
    Нерозсміяна в щастя іде
    Легко й назовсім.

    Танцювала у шалі радіснім
    Місячна Панна.
    Залишала сліди в дивосні,
    Так довгожданно.

    Малювала отак розхристано,
    Впилася небом.
    Їй гірчило багряне вино
    Вділене Фебом.

    Танцювала у шатах вітряних,
    Кликала диво.
    Недосяжно далека для них –
    Надто щаслива!

    17.08.2010.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (30)


  11. Тетяна Левицька - [ 2010.08.17 20:08 ]
    Вечірня
    Затримайся, вечір,
    Корицю на плечі
    Мені поклади.
    Лілеї на спинки
    Напнули косинки
    Зі шовку-води.
    Вербички патлаті
    Лякають в лататті
    Вертлявих вертух.
    Набігався світом
    Паливода-вітер,
    Приліг на лопух.
    Пилком через сито
    Повітря розмито,
    Ефірно парить.
    А вечір міліє,
    В землиці на віях.
    На тропах орбіт
    Ніде не шелесне.
    Довкілля небесне
    Цілує вуста.
    У душу пірнає
    Посланниця раю -
    Зоря золота.


    Вечерняя

    Побудь еще, вечер,
    Корицу на плечи
    Мои положи.
    Надели кувшинки
    На нежные спинки
    Платки с органзы.
    Кудрявые ивы
    Пугают в заливе
    Вертлявых стрекоз.
    Набегался светом
    Шалун – вольный ветер,
    Прильнул к щечкам роз.
    Пыльцою, сквозь сито,
    Весь воздух пропитан,
    Эфирно парит.
    А вечер клонИтся
    Земле на ресницы.
    На тропах орбит
    Покой повсеместно,
    В просторе небесном
    Кулон с янтаря.
    В душе замирает
    Посланница рая -
    Златая заря.


    2010 г.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.1) | "Майстерень" 5.5 (6.19)
    Коментарі: (16)


  12. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.17 19:57 ]
    * * *
    Коли втрачаєш сина,
    То сніг чорніш за ніч.
    Мов пострілом у спину,
    Чи-то у спину ніж.

    Такого не чекаєш,
    Таке не обійти.
    Синочку, ти щось кажеш?..
    Благаю, не суди.

    07.01.2007р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (6)


  13. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.17 15:25 ]
    Один з нас
    ...Він жив так, ніби Звір, він хотів "володіти" і "мати":
    Кабінетний престиж, купа грошей і безліч жінок...
    І, здавалось, ніщо не могло його переламати -
    Ні неправедний бій, ні дармове застільне вино...

    ...Але ні, все ж було... Щось таке, непомітне, як миша...
    Що згризало його, коли він залишався один...
    І тоді у душі, десь глибоко, стискалася тиша,
    Бо Душа все ж була, все ж надіялась, як не крути...

    ...Але він не здавався, вставав, і, голившись поспішно,
    Бив копитами грунт, ніби вперше загнузданий кінь...
    І одна лиш Вона, та, якій було зовсім не смішно,
    Огортала його, ніби Ангел, в невидиму тінь...

    ...Так минали роки, він знаходив, і знайдене тратив,
    У "стараннях" своїх непомітно дійшовши межі...
    Ублажаючи тіло, відтак Душу мало не втратив,
    І настав Судний День, у якому схрестились ножі...

    ...І була то не битва, не герць, і була то не січа!..
    Він себе молотив і живого, навспак вивертав...
    І уперше тоді усміхнулась впокоєна Вічність:
    "Ось іще один з нас, що Дорогу додому питав..."

    ...І череп'ям пустим розлетілись розірвані пута,
    І коліно його дотяглось до сирої землі ...
    І уперше в житті захотілось не "мати", а "бути",
    І, зіллявшись з промінням, зійти у безмежній імлі...

    ...Взявши в руки перо, він писав: і було йому сорок...
    Навкруги, ніби корба, гудів заклопотаний світ...
    А віршована в'язь все петляла, долаючи морок,
    Обвиваючи Дуб, під яким задрімав неофіт...

    ...Він тепер віщий волхв, він вже знає, до чого тут "фіта"...
    У молитвах його до Всевишнього Рода Любов...
    А над Храмом святим знову Сонце усміхнене світить,
    Лиш Вона знов, як тінь, бо тепер він живе, так, як Бог...

    Кумпала Вір, 17.08.2010 року,
    м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (18)


  14. Анастасій Гречкосій - [ 2010.08.14 23:25 ]
    Із Кардуччі
    Азінелла
    Я серед гімнів хвалебних з Італії серця повстала,
    саме як Альпи розорення варварського позбулися -
    їхали вздовж таємничого По через терен зелений,
    в сурми трублячи воєнні, у ряд бойові колісниці.

    Гарізенда
    Те пригадавши, встаю і зітхаю, чоло прихиляю
    до вікопомних руїн і могильників славних. Ірнерій
    сгорблений сів між величних сусідів, од Риму сказавши
    повагом слово значиме святкуючому простолюду.

    Азінелла
    В день пречудовий травневий бачила з мосту на Рейні,
    як проминала свобідная слава народу оцього.
    Свевії вої, схиліте покірно біляві чуприни
    перед хвилясто-розвійним червоним хрестом італійським.

    Гарізенда
    Травень - то місяць сумний, що прекраснеє тіло Імельди
    шпагами братськими стиснув - і фурії ввічливі бігли
    протягом днів сорока руйнувати великою кров*ю
    вежі могутні у порох, до тла, не лишивши й каміння.

    Азінелла
    Я запримітила Данте: чоло молоде він піднявши,
    пильно дивився; коли ж пробігали над нами хмаринки -
    бачила, як понад ним проминали примари й примари,
    а навкруг нього зібралися всі італійські століття.

    Гарізенда
    Свідчу напевно, що папа ішов з імператором вкупі,
    руки взаємно потиснувши; та - о нещасная доле! -
    Бог у своїй постанові мені не велів обвалитись
    П*ятому Карлу на голову разом з Клементієм Сьомим.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  15. Олеся Овчар - [ 2010.08.14 17:49 ]
    Спокушене літо
    У ситцевій сукні на голому тілі
    Вона рвала вишні, уже переспілі.
    А літо, спокушене, просто хмеліло
    І пестило сонцем опуклості сміло.

    Вона ж усміхалась невинно-лукаво -
    По пальчиках кров соковита стікала.
    А літо, в дурмані солодкого шалу
    В думки проникало медово-помалу.

    У хвилю бажання чи, може, безумства
    Вони раптом кров’ю вишневою згусли…
    А літо, вловивши миттєвість пориву,
    Зробилося леготом лагідно-хтивим.

    Від свіжої ласки – мурашки по тілу.
    Сукенка з плечей переспіло-злетіла…
    А літо, розпечене пристрастю, вміло
    Дощем напоїло жагу розімлілу.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (60)


  16. Мрія Поета - [ 2010.08.14 14:40 ]
    Леді не личить
    Надто доросла як для Лоліти,
    надто начитана для Ассолі -
    дівчинка цідить з амбіцій літри,
    слоїки ставить на антресолі...

    Відполірує значки-медалі:
    слава – це просто конструктор «лего».
    Швидше! Бо треба спішити далі -
    час годувати голодне еґо...

    Дівчинка - зовні крихка і ніжна -
    душі солодким ниттям роз’ятрить.
    Люди – це просто серця на ніжках,
    люди не зможуть протистояти...

    Дівчинка – гордість тата і мами,
    дівчинка вміє кричати в рупор.
    Поміж нарцисів копає ями -
    леді не личить іти по трупах...


    Рейтинги: Народний 5.7 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (102)


  17. Рудокоса Схимниця - [ 2010.08.14 11:44 ]
    Пісня Вдячної Панни
    О мій Княже! МовчАзний звитяжцю, задивлений в місяць!
    У долонях ховаю намисто розірване днів.
    Очі широко-сині – у лоні моєму засійся,
    Свічі згаснуть в плетінні тіней і надсадних вітрів…

    Перечікую мжичку – на те ж воно й осінь – без жалю.
    Стигми дотиків, любий, рубінно ношу на плечАх.
    Промовчу про кохання – я чайка на тому причалі.
    Не ревнуй. Вечір стих, загубившись бурштином в очах.

    Одинокості дня став схмілілим у щасті докОром,
    Полум’яно-рунічно, до болю цілуючи в снах.
    Не мовчи! Я в ногах! Темний схимнику з царственним взором!
    І молитви розхристані злякано мруть на губах…

    Розгойдалося серце натужно – до скронь – і у небо,
    Закипіло до рани, сміється-ридає: ЛЮБЛЮ!
    Де ж подінусь? Втолочені квіти благали: не треба.
    Крик подяки віддам я у дзьоб солов’я без жалЮ…

    14.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (13)


  18. Салар Уюні - [ 2010.08.13 00:15 ]
    Суккуб
    Меж «но» и ног твоих
    Пророк я и порок
    Столь изобилен, сколь известный рог.
    Извёсткой сыплет снежный потолок,
    Когда взведён и…спущен мой курок.
    И спу…испуг на лицах белых львов
    У входа в спальни новорусских Вов,
    Когда проходишь и горит клеймо
    Кармином губ и… глаз.
    Возьми лимон!!!
    Не будь желанной –
    Серой, никакой,
    Пока любовник не проснётся твой.
    Шифоны ночи, яхонты минут,
    Оттенки речи тени берегут.
    Здесь, в анфиладах призрачных дворцов,
    Полным-полно сатиров и скопцов,
    Купцов, скупцов
    И племенных отцов,
    И подлецов, и вральщиков в лицо,
    И пламенных юнцов.
    Возьми лимон!!!
    Когда, меня укрыв, выходишь вон,
    Чтобы никто из них тебя не тро…
    А впрочем – пусть.
    Ведь глаз кармин и губ,
    Мне ясно говорят, что ты – суккуб.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (18)


  19. Юлія Гладир - [ 2010.08.12 16:31 ]
    * * *
    Євгенові Маланюку

    Ну, що, поете? Трішечки послухай
    Про те, як день згортається в сувій.
    Зелений берег синьої Синюхи.
    Там, біля груші, був будинок твій.

    Поете, я ще чую схлип колиски,
    Мов голос долі, знаний наперед.
    Вдивляюся в твоє обличчя зблизька,
    Як на воді в високий очерет.

    Чи хто про тебе ще згадає нині,
    Вживаючись у горду роль рядка?
    Як на твоїй маленькій батьківщині
    Приходом ночі повниться ріка!..

    29.07.2010, м. Новоархангельськ, Кіровоградська область


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (15)


  20. Марина Єщенко - [ 2010.08.12 10:51 ]
    * * *
    Ти ходиш в моїх долонях,
    Не можу заснути – у шпарину
    Загляне опівночі доля,
    А я, мов сестра Гагаріна,
    Так вірила в синій колір,
    Доки дощем не вдарила.
    А, може, було й не сором
    В долонях, у закривавлених,
    Не втримати матадора.
    Любила колись безтямно –
    Забуду тепер не скоро.

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (37)


  21. Мрія Поета - [ 2010.08.12 04:55 ]
    Гекуба
    Гекуба много лет ревнует мужа,
    нет, не троянского царя Приама,
    что толку ревновать давно умерших,
    хоть и великих некогда героев?
    Они уже не арестуют пальцы
    дыханьем дерзким, сотканным из нитей
    азарта и соблазна,
    их удел – свидетелями быть немыми
    преображенья драмы в мелодраму,
    роскошного обеда в скромный ужин.

    А память наша – пёс сторожевой
    на кладбище вещей, забытых кем-то
    (а может, и собой), сомнений, клятв,
    цветов и книг, и слов, и послесловий.

    Чем больше помнишь, тем всё дальше дно,
    у счастья много лиц, у ревности – одно.

    Казалось бы, всего-то двадцать вёсен
    прошло с той майско-грозовой субботы,
    когда они впервые «Казанову»
    играли вот на этой самой сцене.
    Ах, яркоглазый молодой Джакомо…
    он был так мил, неистов, одержим
    искусством лицедейства,
    умел смотреть и молча ждать ответа,
    что у неё и шанса не осталось,
    попалась птичка в нежные силки.

    А дальше – как обычно: время рушит
    не только замки, но и зодчих – тех,
    кто эти замки в забытьи построил…
    Теперь всё чаще он играет Лира,
    глаза погасли, голос уж не тот,
    да и она давно не та Джульетта,
    которая погибла слишком юной,
    за что ей так рукоплескал партер,
    увы-увы-увы-увы-увы…

    Прошла любовь – подумаешь, потеря!
    Бывает, жизнь прошла – и не заметишь,
    а тут всего лишь чувство – отболит
    и заживёт. А после – опостылет.

    На гранях искорёженного куба
    начертано: «И что ему Гекуба?»*

    Зато на сцене он опять влюблен,
    пусть не в неё – искусство оправдает
    и страсть его – не к ней, и охи-ахи,
    и блеск очей с намеренной слезой…
    Но как она играет до сих пор!
    Счастливые играть так не умеют,
    и замирает зал, и плачет, и скорбит…
    она – богиня. А зачем богам любовь?

    И он стоит, как громом поражен,
    Когда идёт она – «горчайшая из жён»**.

    ______________________
    * фраза из трагедии У. Шекспира «Гамлет».
    ** строчка из драмы Еврипида «Гекуба».

    2009


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.55) | "Майстерень" 5.63 (5.56)
    Коментарі: (21)


  22. Ярослав Нечуйвітер - [ 2010.08.11 23:56 ]
    Ще не осінь...
    Не плач, моя Княгине -
    ще не осінь.
    Поглянь:
    у небі просинь -
    Сонця знак.
    Ген, у гаю,
    стоять берізки босі
    у росах
    і зі мною просто так
    вітаються,
    я гладжу їхні коси
    і розмовляю з Богом -
    от дивак...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (9)


  23. Оксана Мазур - [ 2010.08.11 12:21 ]
    ***
    Закипали молоком черешні,
    Захід сонця від роси хмелів...
    Сни були - що пропустити страшно,
    Ну а ночі - як заснув - не жив!
    Твої губи пропікали наскрізь,
    Шепотіла я, кричала - хто це зна...
    Блискавицею ураз прошило жаско,
    Піддалась я... А тепер - винА!!!

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (13)


  24. Народна Творчість - [ 2010.08.11 10:11 ]
    Карі очі, чорні брови
    Карі очі, чорні брови,
    Не забуду вас ніколи.
    Лиш у сні я вас і бачу:
    Ви смієтесь, а я плачу

    Приспів:
    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас,/ (двічі)

    Раз на вас я задивився
    І у вас я залюбився,
    Але ви злебеділи,
    Зле мене зрозуміли.

    Приспів.

    Як я з вами зустрічався,
    Вами я любувався,
    Ви на мене гляділи —
    Спокій душі загубили.

    Приспів.




    А є і така версія


    Карі очі, чорні брови,
    Не забуду вас ніколи.
    Лиш у сні я вас і бачу:
    Ви смієтесь, а я плачу.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ви на мене гляділи,
    Мене зле зрозуміли.
    Я на вас задивився
    І навіки залюбився.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Як я з вами зустрічався,
    Вами щиро любувався,
    І на мене ви гляділи —
    Спокій серця погубили.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ті безжурні карі очі
    Мене будять опівночі,
    я глибини їх кохаю,
    добровільно потопаю.

    Очі,
    ви чарівно глибокі,
    Ви мої одинокі,
    Ох, як я люблю вас.

    Ах очі,
    Ви мої одинокі,
    ви чарівно глибокі,
    Ох, як я люблю вас.





    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (3)


  25. Юрій Лазірко - [ 2010.08.11 00:47 ]
    Серце жовніра
    Півдикий погляд, півпустий.
    Кого на постріл підпустив –
    той міг би стати другом. Враже,
    сей бій всі вузлики роз`яже.
    Не сій же куль – а відступи.

    Пече залізо, біль тупий –
    ні дихати мені, ні вмерти.
    А небо, ніби душу здерто,

    стовпіє. Вітер пригостив
    голками тіло, і нести
    йому глибоке стугоніння
    мого тремкого піднебіння

    і крити тремолом густим
    се тріпотливе відпусти.
    Вже сонце висохло до тіні,
    я грію серце Батьківщині

    своєму вкоротивши бій –
    аж крапка проситься над `і`,
    аж скрапує сльоза за сина
    на однострій, де ще незимна,
    мов пелюсткова, квітне кров.

    Стиснув я п`ятипало знов
    свій біль і серцю попустило.
    Неправда, що душа безкрила –

    я ледве втримував її,
    стинав зубами, землю їв
    і кликав маму – притулитись
    як Боже перестане битись,
    а решта – тиша обійме.

    Ви не кажіть, що я помер,
    а просто – що пішов до себе
    кидати погляди із неба
    в криниці вашої душі.

    А ви за мене помовчіть,
    думки визбируйте на віче –
    ятрітиму у стигмах січі.

    Ллю стуки серця...
    у дощі...


    10 Серпня 2010


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (29)


  26. Наталка Приступ - [ 2010.08.10 18:54 ]
    Світ до нас
    Ген за рікою дикі білі коні
    Промчали збивши крапельки роси,
    Зоря цивілізації засяла
    Земля не знала борони і рала,
    Трава не знала гострої коси.
    Немає кріпака, немає пана,
    І братовбивство ще не почалось
    З двох козаків по три гетьмани
    На сором нам іще не розвелось,
    Нема Мефодія й Кирила,
    Нема війни ради Христа,
    І мудрість всю найстарші з роду
    Передавали з вуст в уста.
    Ще не написано закону –
    окрім того, що у душі,
    Іще асфальтом не залили
    Зелені спориші
    Іще не винайшли рушниці -
    Життя то диво, не сміття,
    Гуляють дикі звірі й птиці -
    Годує їх з руки дитя.

    Минають дні, хвилини, миті,
    І літо змінює зима,
    Ідуть страшні кровопролиття
    У світ, де нас іще нема...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  27. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.10 16:12 ]
    * * *
    Звичайно можно пригадать
    Оті часи бентежні й кволі,
    Коли не зошит, а "тетрадь",
    Щоразу відкривав у школі.

    І не перерву я чекав -
    Була до серця "перемена".
    Сьогодні матінку згадав,
    А прокричав у небо:
    НЕНЕ!..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  28. Галантний Маньєрист - [ 2010.08.10 12:24 ]
    Для Неї
    На околиці лісу він виклав омріяний дім.
    А за вікнами сад, а за садом виднілося море,
    і вітрила леткі, і містечко у сні золотім,
    і щоночі займалося небо від "Ти - Моя Зоре!".

    На околиці раю вони полишили печаль.
    І мінялися весни у палахкотінні розмаю,
    і щоразу краси їх вкривала тілесна вуаль
    закохання, якому кінця не знайти, ані краю.

    На околиці часу вони загубили роки.
    Зачаровані дні закружляли у колі своєму.
    І коли усе інше потануло серед війни -
    ця одна їхня мить залишалась росточком Едему.

    Приспів:

    Я домальовую ранками світ наш -
    знову і знову -
    обрії,
    музику сонця,
    тебе кольорову


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (67) | "Все розпочалося з Декамерону..."


  29. Євгенка Заброда - [ 2010.08.10 11:10 ]
    Серце яблуневе
    Серце яблуневе
    Медовії струни
    Зсохлися під чорним,
    Млостно-чорним сумом...

    І маркітно ранком,
    Болісно співати
    Ллється гірка кава
    В горняткові грати

    День неначе пустка
    Обгортає плечі,
    Морозко і тихо
    Скиглить дикий вечір..

    Шкелки всі по сльозах,
    Шкіряться пітьмою
    В хмарах рання осінь
    Гойдається в зорях

    Серце яблуневе
    Ковані засуви
    Все мине-пролине
    З*явнуть квіти суму



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (1)


  30. Оксана Мазур - [ 2010.08.09 13:51 ]
    ANANKE
    Ти, як Адам, що без вибору, –
    була лиш Я.
    Ти мене в герці виборов –
    воля Твоя.
    Січень зачитував вирок свій:
    кінно в любов.
    Сніг закипає у жилах: Стій! –
    місяця кров!
    Скалки убитого дзеркала
    вперто мовчать.
    Жаско Касандрою стерпла Я –
    Долі печать…
    Руки, розмічені лезом, –
    кров голуба,
    Істинно в тім шлюбна меса:
    біла журба.
    Зайве зсудомлено вигорить –
    руни душі.
    Як же мені тебе вилюбить
    в ритмі дощів?

    09.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (10)


  31. Наталія Крісман - [ 2010.08.09 12:43 ]
    За крок один до Тебе...
    Що крок один - то все коротший шлях
    До рубежу, де мрії оживають,
    Вони в цю мить над Римом ще кружляють,
    На мене погляд кидають здаля.

    Ще крок один - самотність, мов туман,
    Розвіється у ніжності промінні.
    Любов сумні дощі в мені зупинить,
    З душі відступить пустка і пітьма.

    Лиш крок один - і я Тебе торкну
    Крилом душі відчутним, та незримим.
    Влечу у Твоє серце, наче рима -
    І стане яв солодшою від сну.

    Я знаю, що Господь мене почув -
    Від щастя в грудях подих завмирає.
    На крилах мрій над Римом я кружляю,
    За крок один до Тебе вже тремчу...
    9.08.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  32. Ігор Рубцов - [ 2010.08.09 07:01 ]
    Зустріч двох окупантів
    У німецькій крамниці
    Шкіряний аромат
    І взуття на полицях
    Вишикувано в ряд.

    Літній крамар не проти
    Підказать з-за спини.
    "Я прийшов по чоботи.
    Підберіть щось мені",-

    Без артиклів, на втіху,
    Запитав, як зумів.
    "Звідки, пане, приїхав?"-
    Він розмову повів.

    І, як другу, довірив,
    Тільки слово почув:
    "Я колись у Сибіру
    Кілька років відбув.

    Цей життя мого іспит
    Віриш, я не забув?
    Хоч вели нас нацисти,
    Я нацистом не був.

    Хоч у роту піхотну
    Не за покликом йшли,
    Німці всі патріоти,
    Та й дурними були.

    Звідки зважений погляд
    У юнацькі роки?
    Той формує світогляд,
    Хто годує з руки.

    Нас вожді ошукали,
    Славши гинуть в бою.
    Та і права не дали
    Мати думку свою.

    Перемог тимчасовість
    Десь і я розумів,
    Та притлумлював совість
    Окрик справжніх катів.

    Тож, не маю образи
    На радянських людей,
    Бо не вбили відразу,
    Як собачих дітей.

    Ми синів їх вбивали,
    А скорботні жінки
    Нам - убивцям давали
    Хліба білі шматки.

    За тяжкую провину
    У копальнях я млів.
    Нині й камінь не кину
    В бік чиєїсь землі.

    Душу річкою вилив,
    Ніби вік мене знав.
    Може в діда він цілив?
    Що поробиш,- війна!

    Сам по сонячних далях,
    При казенних харчах
    Крокував не в сандалях,-
    У важких кирзачах.

    Карусель людовбивства,
    Корчі тисяч життів.
    Розпізнати-б злодійство;
    Не зумів. Не схотів.

    Був генсек у столиці,
    Був міський воєнком.
    Я ж на їх шахівниці
    Чорним став пішаком.

    Хто ми - люди, чи вівці?
    Чи сліпі, як вночі?
    Чим я кращий від німця?
    Совість каже:"нічим".

    Всі ми пам"яти бранці.
    Нам свого не зректись.
    Може десь і з афганцем
    Доведеться зійтись.

    То почну із питання:
    "Звідки, друже, скажи?
    Я колись у Афгані
    Кілька років служив."

    29 лютого 2009 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (14)


  33. Олег Добруцький - [ 2010.08.08 17:41 ]
    ноктюрн
    Поволі пити кисле гурджаані,
    Не спати ніч у ніч упнувши очі.
    Ти помолись за нього. Він уже не схоче
    Молитись сам. І в ніжнім спілкуванні

    Хапати кисень. Кицю, це востаннє
    Він жартома тобі прикриє очі
    Долонею - для музики так краще.
    І без жалю віддавши все, що було вашим

    Ти втомлено в кімнаті вимкнеш світло,
    Позбавивши метеликів надії,
    Останнього притулку серед ночі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Прокоментувати:


  34. Оксана Мазур - [ 2010.08.07 21:11 ]
    MY TORMENT AND MY BLISS
    Я хочу збурити спокій неба криком: Кохаю! –
    Чуєте, ви – глухії од тиші буденності?
    Я хочу показати серце, Ним-хмелем-трунком сповнене, –
    Бачите, ви - що осліпли від власної сірості?!
    Контур різкого профілю зіниці Мої
    Відбивають на палахкучого неба багрянці.
    Варвар! Я гідна жити отрутою уст Твоїх,
    Клянусь довжиною коси й шалом юного Сонця.
    Коли Я обіймами сплутана, – час – зайва формальність.
    Коли Ти раз в іноді вимучуєш: Кохаю, –
    Тоді десь на стадії збуреної крові
    Нашу рівність (не сумісність) усвідомлюю. Чекаю.
    Але коли Ти ідеш по паралелі – мимо – як сніг,
    Або байдужий, як «вчора» чи «коли-небудь»,
    Я питаю ніч, що важче: завданий біль чи омріяний гріх
    І чи маю Я цю мазохістичну потребу?
    Спитай чорноту ночі і Ти: Чи вартую Її для себе?

    Мені заважає Твоєї торішньої тінь…

    07.08.2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (13)


  35. Народна Творчість - [ 2010.08.05 22:44 ]
    Козак від'їжджає
    Козак від'їжджає Дівчинонька плаче
    Куди їдеш Козаче?
    Козаче-Соколе візьми мене із собою /
    На Вкраїну далеко/


    Що ж будеш робила Дівчинонько Мила
    На Вкраїні Далекій?
    Буду Хустку прати Сріблом-Злотом вишивати /
    Козаченьку Серденьку/

    Де ж ти будеш прала Дівчино Кохана
    На Вкраїні Далекій?
    На Крутій Горі тай на Синьому Морі/
    Козаченьку Серденьку/

    Де ж будеш сушила Дівчинонько Мила
    На Вкраїні Далекій?
    На Буйнім Вітрочку на Шовковому Шнурочку/
    Козаченьку Серденьку,

    Що ж ти будеш їла Дівчинонько Мила
    На Вкраїні Далекій.
    Сухарі з водою аби Милий із Тобою /
    На Вкраїні Далекій /

    Де ж ти будеш спала Дівчино Кохана
    На Вкраїні Далекій?
    В Степу під Вербою аби Милий із Тобою /
    На Вкраїні Далекій. /




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:


  36. Вікторія Афанасьєва - [ 2010.08.05 21:57 ]
    В одному ритмі ти...
    Завжди і усюди у мене в одному ритмі ти –
    В амфібрахічно-ямбічному ритмі пульсу.
    І вірші мої до тебе – такі блакитні, неспритні –
    Дитячо-наївні, невмиті плоди твоєї спокуси.

    Я пишу до тебе з єдиним
    Стрибкоподібним калáтанням серця.
    Ти людина і я людина –
    Нам всім віршувати властиво – то навіщо сердитись?

    Не дивись – ти збиваєш мій вірш із ритму,
    А мене з думки, а думку мою – з ніг.
    Я вже давно вкоротила їм риму –
    Відколи мене ти приборкати зміг.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (1)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2010.08.05 04:38 ]
    РОНДЕЛЬ АХУЛІ


    Пан чорт вже умостився в космічному купе,
    Створінням Божим роздає пиндюлі.
    Прикрилось сонце хмарою й сопе,
    А грім щось розпердівся і хропе…

    Дрімав там вітер десь на канапе
    І вчадів, бідний, од громової пілюлі.
    Пан чорт вже умостився в космічному купе,
    Створінням Божим роздає пиндюлі.

    Жінок, дівчат він обзива на «пе»,*
    І в позу Рекса ставить у розгулі…
    Я в нього літописцем став Ахулі –
    Не до культури тут, знов культ КП.

    Пан чорт вже умостився в космічному купе.
    (АМba казлАМ єbbaA)

    29.07.2037 р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  38. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.04 13:15 ]
    ВЕЛЕС
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    Знак тобі я шлю вві сні, та ти не чуєш:
    "Я на Дереві Отця сиджу ошую...

    ...А одесну від Отця - мій брат Перун,
    Срібно-вогнекудро-златорун...
    А ще нижче за столом, увесь наш Рід...
    Всі добралися: хто вплав, хто вліт, хто вбрід..."

    ...Вранці за вікном - Суражий кінь,
    Ввечері, за піччю - довга тінь...
    То, у герці, Білобог і Чорнобог,
    На Калиновому мості б'ються вдвох...

    ...Правнуча моє, мене не бійсь...
    Я - не чорт, не дідько, я - не біс...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...Бачиш, коло мене сірий вовк?
    У його очах - твій пращур-волхв,
    Він в абетку давню вправно заховав,
    Ключ, який ти у дитинстві малював...

    ...Ти послухай свого серця, я - не мрець...
    На мені - волова шкіра, я ж - мудрець...
    Подивись вночі увись - горять Стожари...
    Квочка... Сім курчат... Волосожари...

    ...Чуєш, як дзюркоче джерело:
    "Буде... Є.... Усе, що вже було..."
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...У моєму плузі - Дух-Ведмідь,
    Він - Господар всіх моїх угідь...
    В листі, у воді сховав я Віру...
    Ти знайди її, і я тобі дам ліру...

    ...Ось і зібрано врожай, і ти, як дідух,
    На коні у тридев'яте царство їдеш...
    Я відкрию тобі Браму на підмогу,
    Кінь несе тебе до нього, до Одного...

    ...За конем біжить собака, як вогонь,
    Я поставив берегти поріг його...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...Є у мене ще одне: чарівна корба -
    Раз крутнув, і підставляй найбільшу торбу...
    Хліб, худоба, різне збіжжя - череда,
    Довжелезна, ніби в Оха, борода....

    ...Закопай конячий череп під поріг,
    Я віддам тобі свій скарб - Достатку ріг...
    Не скидай мене у річку... Не скидай...
    Ти ж - онук мій... У Бояна запитай...

    ...Скільки літ я вже приходжу в твої сни,
    Хоч на Власія мене ти замінив...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...На Святвечір, під столом, для чогось ти,
    Починаєш, ніби тур чи віл, ревти...
    А чому, у серця свого запитай...
    Повертай, старий, додому, повертай...

    ...На "колядки" ти водитимеш козу...
    Я ж на санках подарунків привезу...
    Я - тобі так любий Дід Мороз...
    Дух казок, легенд, поезій, міфів, проз...

    ...Пошануй мене, онуче, в місяць лютий,
    Я - ті валянки, в які ти взимку взутий...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...Ще таке тобі скажу: я - твоя мудрість...
    Та Змія, якій варив ти з проса путрю...
    Та Змія, якій давав ти молоко,
    Он вона - згорнулася вінком...

    ...Є Надія в мене - пам'ять повернеться,
    І твоя Змія у Посох розгорнеться,
    І зіпрешся ти на нього і підеш,
    І в Дорозі цій ти Доленьку знайдеш...

    ...Ось і все... Мовчи, бо в хащах, у барліг,
    "Той, що відає весь мед", у сплячку ліг...
    Ну, а я...
    Я - Велес...
    Я - велю:
    Намалюй мене, онуче, намалюй!..

    Кумпала Вір, 03-04.08.2010 року,
    м. Хмельницький





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (8)


  39. Галантний Маньєрист - [ 2010.08.03 21:12 ]
    Чаклунці
    Ти учора гадала мені - на денці очей відьмацьких.
    І гадала тому, хто губив, як і ти, - усе!
    Невтамована Весно із мрій - запальних, юнацьких,
    ти мовчала, та мовило зору твого глясе.

    А затим - дві дуелі поспіль, і рани від рук ревнивців!
    Чорноброва, покайся, чи хоч усміхни лице!
    Що ти бачила вчора - журу чи мої гостинці?
    Ти аж надто п'янка - чи забути мені і це?!

    А у погляді зваба, і гнів, і зверхня, о та ж, насмішка!
    Руки в боки, за спиною лук - підійди, візьми!
    І узяв би - у шинку нічнім перебравши лишку,
    стрівши день, хай і з лезом у серці - зате грудьми!

    І, напевно, якби жалкував, то тільки за тим, що знову
    не обійняти тебе, із рідних не спити губ
    ту високу самотність, до відчаю чорноброву, -
    як і рідній землі, якій не вицвісти од погуб.


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (20)


  40. Ігор Рубцов - [ 2010.08.03 07:21 ]
    Туркменбашизм по-українськи
    Мій іноземний гість блукав
    Кварталами Донецька,
    Мене з цікавістю питав,
    Я згадував німецьку.

    - Оцей з жердиною атлет
    Чому пожив так мало?
    - Живий!!! І свій авторитет
    Зіп"яв на п"єдестала.

    - Це жарт чи натяк - сам пожив,
    То-ж іншим дай пожити?
    І нащо-б я отак спішив
    Народ простий смішити?

    Невдовзі ще один "бовван"*
    Для огляду відкрився.
    Спитає точно, що за "ман".**
    І я не помилився.

    - А цей веселий чоловік...
    - Співак один чудовий.
    - Помер?
    - Та ні, іще не встиг,
    Але, як бач, готовий.

    - І як воно для них самих,
    Не бринькає по нервах?
    Пошана - слава для живих,
    А пам"ятник - для мертвих.

    Веду по вулиці з ім"ям
    Відомого нардепа:
    - Живий?
    - Ато-ж,- кидаю я.-
    Гарцює ще, як треба.

    - А як народ?
    - Та що народ?
    Йому народ - не люди.
    Такий собі мордоворот,
    Як скаже, так і буде.

    Та-а-ак! Є у скромности межа.
    У Азії вчимося?
    Вже й нам своїх "туркменбашат"
    НаплОдити вдалося.

    - А в цього вигляд ого-го!.-
    На пам"ятник киває.-
    І цей живий?
    - Та ні, його,
    На щастя, вже немає.

    17 грудня 2007 року



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (11)


  41. Оксана Мазур - [ 2010.08.03 00:03 ]
    ***
    Виклично (і обдумано) – крок в бурштинове півсвітло.
    Переглянувши наскрізь все і вся,
    Втолити спрагу вишнею і ковточком вітру.
    Жити. Не як всі, а від (і без) кінця.
    Проти течії – проти натовпу – тобі навпереймИ, –
    Читай по очах, грамотний, (напис: обіймИ).
    Решта – формальність, суть – крила,
    Перевернуті зорі надимають вітрила.
    В керунку серця через осінь жоржин
    Не згуби терпіння (рівне «не вбий»
    Любові). Квінтильйони стежин
    В спокій. І одна – до тебе.
    Тільки б не стати Євою. Не занапастити.
    Яблуко спокуси в Адама на шиї –
    Так треба. Може. Вмій жити.
    Зміна світогляду – ревпереворот. Не міняй навмання.
    Падають зорі в небо. Ми
    Нечитаною газеткою прикривши срамоту незнання, –
    Люди, будьмо людьми!
    Аорти розрізані, очі відкриті – VITA.
    Скорботи, любові, ненависті, емоцій ріки –
    Я хочу так – VINI, VIDI, VICI!

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (2)


  42. Максим Едель - [ 2010.08.02 11:27 ]
    Цветы герани
    На подоконнике у края ,
    под солнцем утренним сгорая,
    отображаются все грани
    цветов герани.


    Выводят линии креста.
    И если линий больше ста,
    то всё картинкой упадёт
    На тонкий лёд,

    через пролёт оконных штор.
    Прохожим будет ясно, что
    сквозь март (апрель?) летают, тая,
    кристаллы мая,

    и в русло улицы впадая,
    взлетая, бликами играя,
    вновь возвращаются на грани
    цветов герани.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  43. Оксана Мазур - [ 2010.08.01 02:54 ]
    ОТАКЕ...
    Гуща кави на денці зіниць вистигала начорно,
    Розповзалась на райдужку тихо і якось готично.
    Відкривалось майбутнє таке непристойно мінорне,
    І шалена весна пролітала не повз, а дотично.
    Додавала ще дрібку кориці і сонячний зайчик,
    Що скотився на вії, шукаючи сховку від грому…
    Східних пахощів в’язь набирала непевно на пальчик
    Й ворожила лиш янголу – босому й трішки хмільному…

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (9)


  44. Наталія Крісман - [ 2010.07.31 01:49 ]
    До щастя треба вміти дорости!
    Так часто ми є в'язні самоти -
    Від щастя свого ходим за півкроку,
    Із помилок не робимо уроки,
    Надії спопеляючи мости.

    Як пристрасно у маревах літать,
    Вигадуючи те, що нездійснене...
    Та доки кров біжить по наших венах -
    Ми вірим в диво й Божу благодать!

    Усупереч законам самоти,
    Зриваючи з душі облудні маски -
    Душа все ж прагне ніжності та ласки...
    До щастя треба вміти дорости!
    31.07.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (9)


  45. Галантний Маньєрист - [ 2010.07.30 19:28 ]
    Твій Дуенде
    Не ти одна, але найкраще - ти,
    вдихнеш у скроні радість повноти
    у мить, коли сполум’яніле листя
    над памороззю голеним обійстям
    відшелестить декором наготи
    плодів, які мені ще стерегти,
    і спокушати вічності провістям.

    Сніги і ти, чи я і пори року -
    Печалі Демон, в'язень самоти,
    від тебе завше, завше на півкроку.
    та послизається на тлі зими,
    і тим хрумку зумовлює мороку -
    і пам’яті, і люблячому оку -
    морозно-римно збурюючи „ми”.

    Напевно, люба, ми - як двічі "я",
    як береги життя і течія,
    як хіть моя та рудень твоїх руди -
    у душу благосно вповзає грудень
    і рятувати я лечу тебе - од люде,
    і вже, як можу, ніжу – стопи, груди,
    їх молоком зворушене маля.

    Як пристрасно у мареві зими!
    Кохання вивертається на біло,
    і з осені у соковите тіло
    злітаються солодкогубі сни –
    на три нестямні місяці у ліжку,
    допоки не пришлють весняні дні
    нам неоплатну фатуму платіжку.

    Цілуй мене до ніжності мовчання,
    і хай тілесне зводиться бажання
    усупереч небесному „терпіти”,
    я свідчитиму Господу, що жити
    інакше не могла ти, бо схотіти,
    коли минає все до "запитання”,
    це значно більше, аніж "полюбити".


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (15)


  46. Марк Кнопкін - [ 2010.07.30 16:46 ]
    Наодинці
    Пів на п’яту. Продуктовий за рогом.
    Лінь іти. Також скрипить підлога,
    А це дратує. Строкаті птахи
    Лоскочуть дахи.

    Чверть на шосту. Я вимив посуд.
    Роздивляюсь пташиний послід.
    До продуктового доведеться йти:
    Кінчились цигарки.

    Пів на сьому. Я знову вдома.
    Із дзеркала вирячився невідомий.
    Гротескний, в ореолі диму:
    Із рота стирчить «Прима».

    Це - нікчема: з глибин душі
    До самої маківки ледачий.
    Він не вміє писати вірші.
    Але ви – тим паче.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (2)


  47. Володимир Солодовніков - [ 2010.07.30 09:11 ]
    * * *
    Я не той
    І ти не та.
    Йдуть дощі якісь химерні.
    У мовчанні стогнуть верби
    На рядках твого листа.

    Не здійснилось,
    Не збулось,
    Ми шукали взимку літа,
    Та не квітне
    Снігом жито,
    Снігом серце зайнялось.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (7)


  48. Марина Єщенко - [ 2010.07.29 22:17 ]
    * * *
    А може очі у тебе сині?
    Врослося небо в сутулі плечі.
    І давить небо, бо ти всесильний,
    Бо ти всесильний і не заплачеш.
    Земля чарує – холодна й чорна.
    Вгрузають п’яти – тримають ноги…
    Колись вона і тебе огорне,
    Коли утомишся бути богом.
    Горбата вічність, щерблена пам’ять…
    А ти тримаєш плечима небо…
    Колись це небо в тобі розтане,
    Дощем солоним ввіллється в тебе!
    …Мене чарують зіниці сині.
    Я ще тримаюсь, та вже не довго:
    Скупаюсь в сонячному промінні
    І стану нóвим безсмертним богом.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  49. Оксана Мазур - [ 2010.07.29 02:08 ]
    МАХА ( КАЕТАНА)
    Спогадів палких намисто
    І корсажу рвана рана.
    Терням болю серце стисло:
    Плачте, донно Каетано!

    Смуглоплечий кабальєро
    Так ярів у ній: “Кохана!”,
    Зрада личить всім тореро…
    Гріх покриє Каетану…

    Причастилася в розлуку,
    Стисла груди велич храму.
    Реготом гасила муку –
    Киньте камінь в Каетану!

    Власяницею на душу
    Відблиски свічі й сутана.
    Сльози помстою осушить
    Непокірна Каетана.

    І розгрішення не буде,
    Лик святого чорним стане.
    Кровію рубін на грудях…
    На коліна, Каетано!

    Полум’яна тонадилья
    В траурі мантильї тане.
    Приворотне ваше зілля,
    Незрівнянна Каетано…

    липень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (2)


  50. Тамара Шкіндер - [ 2010.07.28 21:20 ]
    Літня гроза
    Стояла ніч, обпалена грозою.
    Ковтала дощ, тамуючи жагу,
    Грім гуркотів, незримою рукою
    Виписував із блискавиць дугу.

    А небо, мов розжарене горнило,
    Спалахувало сотнями жарин,
    Село завмерло, наче заніміло,
    Дивилось сумно вікнами хатин.

    Ріка бурлила темною водою,
    Звивалася й шипіла, мов змія,
    Здавалося зійшлися у двобої
    Стихія неба й стомлена земля .

    Хитались наче привиди дерева,
    Повітря пахло гірким полином..
    Заснуло все – коротка ніч липнева…
    І лиш твоє світилося вікно.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   88   89   90   91   92   93   94   95   96   ...   159