ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2024.02.21 20:43
Моя кохана пахне часником
і убиває всі мої мікроби,
я злизую, мов з миски язиком,
з її натертих ніг пітний доробок.

Вона солона, ніби океан.
Вона недраяна, як темні ночви.
Її боїться кожен мій фаланґ.

Надія Тарасюк
2024.02.21 18:40
Що для нас українська
Рідна батьківська мова?
Солов'їв спів пречистий
Чи струмки барвінкові?
Чи усмішка в зіницях
Із кохання уткана?
Що для нас українська? -
Віра! Слава! Єднання!

Іван Потьомкін
2024.02.21 17:05
І затихне земля. Небес око багряне
Померкне поволі на димній межі.
І постане народ із розшарпаним серцем
В надії на диво бодай хоч одне...

Під місячним сяйвом врочисто стане,
Готовий на свято й на пострах готовий.
І вийдуть тоді невідь звідки юнак

Леся Горова
2024.02.21 11:01
Ще сонний ліс. Та все ж - привіт, мій друже!
Прийшла до тебе, лиш підсохла стежка.
Твій крайній дуб здаля за мною стежив,
Й за довгу зиму, мабуть, що і скучив.

Сухим підліском під ногами хрустко.
Шипшина розгубила жменю ягід,
Що ніби з них зробив

Козак Дума
2024.02.21 10:55
Ми звикли цінувати гроші
і марно витрачати час.
Вони усіх кладуть на ноші,
вбиваючи людей у нас…

Жагу розбурхують, жадобу
і нищать добрі почуття.
Вони породжують хворобу,

Олександр Сушко
2024.02.21 08:38
Отарі необхіден ватажок,
Очільнику - громада працьовита.
Мені ж миліші терції та квінти,
І стиль письма, м'який, неначе шовк.

Було, під носа сунули скарби,
Тягнули на Парнас і на Голгофу.
Та не потрібна вільна птаха богу,

Віктор Кучерук
2024.02.21 05:44
Ще не видно у темряві згуслій
До тісного подвір’я заїзд,
А вже чути – вовтузяться буслі
В одному із навколишніх гнізд.
Хоч утомлена пара з дороги,
Та до справи взялася мерщій, –
Порядкують птахи довгоногі
У схололій домівці своїй.

Микола Соболь
2024.02.21 03:50
Біля ставу цвіте конюшина
непримітна прикраса землі.
Чи звертає увагу людина,
як її полюбили джмелі?
Щойно сонечко небо зігріє
трударі пасманисті вже тут
і здається, що – Ave Maria –
їх крильцята невтомні несуть.

Світлана Пирогова
2024.02.20 08:53
України моєї стражденна земля
У сльозах захлиналась до болю.
Охопила й сучасна без тями імла,
Посягає на воленьку-волю.

Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
Стогін чути від рук недбайливих.
Східна душить війна, гудуть вітру сурми.

Ігор Шоха
2024.02.20 08:47
Мене не доганяють ні вовки,
ні миші... і телята ще не з’їли,
усупереч, якщо не завдяки
усьому, що розтягує роки
й літа, які вкорочують зоїли,
не розпинаюся на всі боки.

ІІ

Микола Соболь
2024.02.20 07:22
На столі хлібина, біла скатертина,
в рамочці маленьке фото край стола.
Зачекалась мати на вечерю сина,
вже й свічі пломінчик вигорів дотла.

«Де ж ти любий сину, первісточку милий?
Ні земля, ні небо не дає відвіт.
Полетіла б ненька, аби мала крила,

Віктор Кучерук
2024.02.20 05:39
Відшуміли хуртовини
І морози відійшли, –
Сонце топить щогодини
Сніжні мури та вали.
Потекли струмки вздовж вулиць,
Затуманились лани, –
Серед лютого відчулись
Теплі подихи весни.

Володимир Бойко
2024.02.19 23:24
Боротьба не припиняється,
Україна – поле бою.
І найгірше розпаляються
У розбірках між собою.

Як себе перекалічимо –
Ворогам робити нічого.

Юрко Бужанин
2024.02.19 15:34
Мізки мої шкварчать, мов грінки:
Ну й вередуля - вереда!
Така прекрасна зовні жінка
Мою печінку доїда.

Нехай вона тобі смакує,
Бенкет проходить весело -
Ти ж непроста є вередуля -

Леся Горова
2024.02.19 08:55
Ще не встигло зніміти одне, розболілося інше.
Крила гублять перо від важкої тужби. Світе мій!
Заливаєшся болем і виєш усе голосніше,
І мільйони життів у вогні ненажерливих війн.

Де межа, за якою не буде чого виглядати
Ні з високого трону царів, ні

Віктор Кучерук
2024.02.19 05:24
Ми, українці, - залізні.
Навіть якісь кам'яні,
Раз в оцю пору зловісну
Не горимо у вогні.
Хоч він щодня обпікає
Наші змужнілі тіла, -
В полум'ї вистояти маєм,
Щоби здолать москаля...

Микола Соболь
2024.02.19 04:39
Не така весіння ніч, щоб спати,
повня заспівала за вікном.
Чи відпустить до світанку мати,
юності надихатись теплом?
Щоби пам’яталося з роками:
аромат акацій, ніби грог,
як тебе торкаюся губами,
соловей витягує – тьох-тьох…

Сергій П'ятаченко
2024.02.18 21:44
хмари важкі наче вісті зі східних фронтів
чорні неначе зневіра мов крик гайвороння
ніч стало важко любити – тепер поготів
важко в імлі розпізнати це ті чи не ті
хто там іде нам назустріч крізь ночі безсонні

хто це торкається пальцями наших облич
н

Олена Побийголод
2024.02.18 16:59
Із Володимира Войновича

Мигтів ліхтар на дроті у дворі,
його труди скасовувала мряка.
У будці, що в кутку, о тій порі
одна дворова мешкала собака.

Було у неї двоє женихів:

Євген Федчук
2024.02.18 13:19
Сидять діди на лавці, гомонять,
Бува, на якусь хвильку замовкають,
А далі знов розмову починають,
Достатньо комусь лише щось сказать.
А тут якраз Дмитро придибуляв.
Всі змовкли, як годиться, привітались,
Потиснулись, тісніше повсідались.
Дмитро про

Самослав Желіба
2024.02.18 10:21
Між серцем і умом – широка прірва, мила,
   І ум пручається, як серце гомонить.
Хоч розуму вогонь чуттєва гасить хвиля –
    У ревній боротьбі проходить кожна мить.

Шляхами почуттів, однак, життя проходить,
   А мудрості твої – це тіл

Світлана Пирогова
2024.02.18 09:52
Білила хату я під очеретом,
Старенька стріха німбом освітилась.
Відбиток долі справжній раритетний.
І на душі так стало тихо-тихо...

І все навкруг з весною прокидалось,
На Божий світ дивились очі вікон.
І комин поглядав із верху даху,

Артур Курдіновський
2024.02.18 06:11
Нам не страшні московські воші, нам страшні
українські гниди." (Симон Петлюра)

УКРАЇНСЬКІ ГНИДИ

Московські воші... Що тут говорити?
Бо з ними зрозуміло: вороги.
Нажаль, існують українські гниди,

Микола Соболь
2024.02.18 04:48
Паморозь торкнеться хризантем
у фіналі бабиного літа,
сонце квіти вигріє ще днем,
але ранку їх вже не зігріти.
Налились тумани молоком,
із ріки спивають теплі соки,
тільки чічки під моїм вікном
сяють, наче зорі жовтоокі.

Віктор Кучерук
2024.02.18 04:35
Купався змалечку багато
Я у парному молоці,
Якщо донині сниться мати
Лише з дійницею в руці.
Мов знову Лиску подоїла
В хліві й вернулася біжком
До хати зі сліпучо-білим,
Украй цілющим молоком.

Самослав Желіба
2024.02.17 23:49
Тускна зоря блищить над електричним світом
У пошуках очей, чутливих до краси,
Аби зогріти їх своїм правдивим світлом,
Але світлодіод від них закрив її.

Невдовзі вибухне, далека та незнана,
Або в себе саму провалиться зоря,
І в майбу

Іван Потьомкін
2024.02.17 17:10
Уподобав якось лев доньку лісникову
І відтоді позабув, що то жить у спокої.
Почвалав у дім красуні, просить її руку,
Та не віда, що батькам завдає лиш муку:
Хоч і цар лев серед звірів, а доньці не пара,
А відмовиш – в хижака наготові кара.
«Бачиш,-

Володимир Каразуб
2024.02.17 16:43
Синьострунчастий вітер у гіллі льодяних дерев.
Он там, птахи вдають ноти чіпляючись за мелодію.
Крижаний краєвид. Осипається іній під лопотом крил.
І зима студить небо та шарпає щоки склодуву.
Десь за хмарами гудить літак.
Санчата на снігу залишають

Ольга Олеандра
2024.02.17 13:37
Не магія, однак магічне трохи.
Не таємниця, втім не на загал.
Майстерне плетиво з проектів і потоків –
утілюваний дбайно ідеал.

Акт творення – доступне звично диво.
Вибагливе доволі та складне,
жагуче-приголомшливо-красиве,

Артур Курдіновський
2024.02.17 08:37
Я ледве впізнав. Чи це ти?
Безлюдний, сумний та похмурий.
На мапі - червоні хрести,
На тілі - жорстокі тортури.

У цій непростій боротьбі
Освідчусь тобі я в коханні.
Мій Харкове! Вірю тобі,

Світлана Пирогова
2024.02.17 08:01
Всевишньої любові небо чисте,
Вві сні і наяву - нектар.
А де ж узявся той мольфар,
Який навіює пекельну пристрасть?

В гріху втонути - опалити душу.
Політ - і прірви глибина.
Згорить яскрава купина.

Віктор Кучерук
2024.02.17 05:25
Вітер хитає ромашки.
Куриться й стелиться пил.
Бачиться ззаду виразно
Слід од конячих копит.
Сіна перина на возі.
Легко ступає битюг.
Намилуватись не в змозі
Розкішшю всюди навкруг.

Ігор Деркач
2024.02.16 23:34
На росії в Україні
всі – багатії
і тому брати повинні
знищити її,
історично поховати,
і в аналах написати, –
на росії Україну
хочуть москалі...

Тетяна Левицька
2024.02.16 19:14
З наближенням свят живі квіти завжди дорожчали. Навіть тюльпани зі скутими резиночками на пелюстках (щоб не розпускалися передчасно) коштували чимало... Та Олексій з ніжністю і незрозумілою тривогою з самого ранку простягнув дружині п'ять міцних бутонів

Володимир Каразуб
2024.02.16 11:21
У твоїй голові намело стільки снігу вчорашнього дня,
І проміння біжить по останній октаві до обрію,
Що у тиші вечірній твою розпізнаю я
Незворотність появи і невідворотність болю.
Ми зустрінемось знову, як ті, що втомились іти,
Що німим запитанням вг

Світлана Пирогова
2024.02.16 09:46
Весна навшпиньках лагідним піано
Крадеться по землі і дихає легенько.
І розквітають первоцвіти рано,
Вбирають пахощі п*янкі життя легені.

Весна сердець пелюстки розкриває.
Цей атрибут любові із початку світу.
Натхнення неба, і краса, і ваба,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярослав Бих
2024.02.14

Меланія Дереза
2024.02.08

Галина Украйна
2024.02.02

Ґадза Володимир
2024.01.31

Рікардо Лаер
2024.01.15

Котенко Вадим Бойко
2024.01.10

В Дольний Віктор Дольний
2024.01.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Владислав Бурик - [ 2009.03.14 19:16 ]
    тема №12
    А потім відключили газ і світло
    Я не палаю, а горю
    Благословляю Дух Блакитний
    На газовому вівтарю

    Хоч розриває від напружень
    Мережі зради, осі зла
    У зашморгу своєї дружби
    Нас душить бронзова Москва

    Вже не проллється із вольфраму
    сто благодатних кіловат
    Бо навкруги твойого храму
    і Світломор і Газават




    Рейтинги: Народний 5.33 (4.33) | "Майстерень" 5.5 (4.23)
    Коментарі: (1)


  2. Нафталін Марак - [ 2009.03.01 00:55 ]
    весна
    рота не прикриваючи
    кашляє мокро весна.
    волоссям кида відростаючим
    коса її брудно-масна.
    мов подруга моя найкраща -
    погода зрадливе стерво,
    не встигла прокинутись, натще
    уже випробовує нерви.
    за гривню нещасні букетики
    підсніжників рваних, зів'ялих.
    весна! прогресує естетика
    людським наддушевним калом.
    і бродять пузаті кішки
    коти завивають, мов вовки
    а я - на залізному ліжку
    в обіймах старої хрущовки.


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  3. Галантний Маньєрист - [ 2009.01.22 17:58 ]
    Музі
    Ти певна, що музі потрібні даяння паяца? -
    лихої пори ми з тобою дійшли до матраца:
    сніги і морози, і зиркал недремні рубіни,
    і наші пилинки на тілі пасиву країни.

        Без тебе непевно стояв би оце у крамниці -
        зіницями в ціни, а подумки в іншому віці.
        І пляшка гіркої і дами на касі кокетства
        мостили би строфами дно прикладного мистецтва.

    І, ясно, й тоді би всілякі думки тормошили,
    бо й на продавщиці так само марнуються сили -
    не менші, аніж на талантами звабленій музі,
    але економлю - стократ - на душевній напрузі.

        То чи не тому і далека ти, музо, од люду,
        бо смертному досить утіхи щоденного блуду?
        І тільки з такими, як я, ти і здатна пізнати
        усю насолоду жіночого сенсу - „кохати”.

    Ото й не дивися на мене з докором - ти знала,
    які витинаєш із лету уяви лекала,
    о жодному аркушу ці не ввібрати стосунки,
    що істинна плата за щедрі твої подарунки.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (25)


  4. Аліса Серпень - [ 2009.01.16 09:22 ]
    Альтернатива
    Моя зима тепліша?
    Моя сорочка ближча?
    Та не смішіть, облиште,
    Таке було коли ще?
    У мене ніжки гарні,
    Бікіні а-ля Гуччі,
    Працюю ж у пікарні,
    Умови просто сучі!
    Пил-борошно в легенях,
    Жар дихає в обличчя,
    Ще й протяги скаженні
    Щодень єство калічать
    У мене місто – вітчим,
    І мачуха - країна,
    Я сиротина двічі,
    Й ніхто у тім не винен.
    Пішла на стажування
    В приватну установу,
    Директор на дивані,
    У позі Казанови,
    Обличчям Квазімодо,
    Фігура – в кубатурі,
    Моєї хоче згоди
    У сексофізкультурі.
    Та сподівання марні-
    Не хочу стажування.
    Шо краще: до пікарні,
    Чи з босом на дивані?
    А втім, кого обходить
    Свята я чи путана?
    Моя зима тепліше
    Навряд від того стане...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 0 (5.28)
    Коментарі: (9)


  5. Олександр Некрот - [ 2009.01.09 09:09 ]
    П'ЯТЬ КРИЗОВИХ КАТРЕНІВ
    Моя зима тепліша за Петрову,
    Бо Пєтька - раб, підніжок, грязь Москви,
    А я люблю до жаху рідну мову
    І Ющенка-месію - як і ви.

    Я свято вірю в президентську ласку,
    Її не може в принципі не буть:
    Нехай поб'ють, як Королюк Параску,
    Та хай в лікарню теплу покладуть!

    Ой, що верзе продажна, підла преса -
    Мовляв, не винен клятий той "Газпром",
    А Коровайно-Газова Принцеса
    Розжитись хоче краденим газком?..

    Зростуть на комунпослуги хай ціни,
    Щоб грошиків на них не стало нам -
    За європейський вибір України
    І за борги квартиру я віддам!

    Гаранте! Задля вас ми вимрем скоро.
    Бо ми ж НЕ БИДЛО - біомаса, гній.
    Безцінні - пам'ять жертв Голодомору,
    Шухевич, Штати, Кетрін, "принц Андрій"...

    9 січня 2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.11) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (3)