Оглядаючи твори авторів, оп'яніле від мистецтва товариство поціновувачів Поезії вирішило рекомендувати в якості переможниці чергового визначення - Наталку Чибісову, а друге місце розділити між трьома учасницями Оленою Михайленко, Оксаною Білобран та Юлією Савчук, зауважуючи, що шановні Ростислав Балема та Дана Рудик автори достойні, але їх недавно вже відмічали, і, в принципі, не у відзначеннях щастя... Керівнику проекта доручено правильно розставити моральні та матеріальні акценти і донести нагороди до переможців. Alles.

Кінцевий рейтинг нових
надходжень:

1.Наталія Чибісова !!! - грошова нагорода.
2. Дана Рудик. !! - цінний дарунок
2.Олена Михайленко-Шателей !! - йде процес вибору нагороди
2. Оксана Білобран - йде процес вибору нагороди !!
2. Юлія Савчук - грошова нагорода
3. Ростислав Балема. !
3. Ірина Пиріг. !
4. Юлія Фульмес. !

На горизонті з'явилася також дуже цікава поетеса Анна Багряна, яка може претендувати на кращі наші рейтингові позиції, але це вже за наступного оновлення рейтингів, коли нам вдасться оглянути творчість Анни повніше.

Взагалі, рішення про визначення переможців стало досить несподіваним, як на мене (В.Ляшкевича). І що тепер мені сказати Дані Рудик? Що при всіх рівних поетичних осягненнях її творчості вона нині не відзначена? Як на мене - це трохи несправедливо. Тому, так чи інакше, Дану ми якось обов'язково відзначимо, нехай тільки вирветься зі своїх Варшавських теологічних примудрих розшуків до наших Львівських.
Одначе, хороші слова варто сказати не лише про нашу чергову переможницю - Наталю Чибісову, але і про приємні мені образи інших лауреатів...
Кого за що нагороджено?
Перше місце віддано найкращому нашому новому осягненню і поетичному відкриттю - Наталії Чибісовій. Вона нагороджена за найфайніше творче поетичне обличчя, з яким ми мали честь познайомитися за період, що минув від попереднього призначення нагород. Її твори гармонійні і глибокі, деякі можуть служити навіть взірцями прекрасності, та при цьому Наталія, на мою думку, знаходиться на грані "фолу", на грані дозволеного. Її світи не опираються на надійний фундамент загальнопринятих ілюзій. І хоча видається, що за нинішніх умов можна робити все що завгодно, одначе невеликий простір української поезії добре прострілюється класиками традицій боротьби за виживання, і тому за межами "системних цінностей Українського народу" - поетесу можуть, щонайменше, не помічати. Наприклад, мудра Людмила Таран перетинає ці межі начебто жартома і не надовго, а Наталія, судячи з усього, цілком серйозно і безповоротньо... Звичайно в тій мірі, в якій "безповоротньо" стосується прекрасної статі взагалі. Але як би там не було, ми висвітлюватимемо її творче життя усім нашим теплим і добрим промінням захоплення і радості. І чекатимемо на її вибір із запропонованих їй можливих наших нагород.

---

Друге місце. - Олена Михайленко (Єва Шетелей) - наймолодша і найсублімованіша (найменш кристалізована і найбільш ефірна) наша поетеса. Цілком заслужена між тим особа, її твори густо розсипалися нашими і не нашими сторінками і виблискують перлинами тверднучих коштовностей. Утім, приземливши поетку на наш скромний п'єдестал, ми отримали парадокс, - яка, між тим, нагорода не буде заважкою для її подальшого польоту? Та ще й сама Лауреатка каже, що їй і так добре. Але нам таки краще.
- Оксана Білобран - найбільша поетична загадка останніх часів. Знаємо про неї дуже мало, але так хочеться побачити світи її поезій повніше, бо те що в нас є сьогодні - виглядає якісним і справжнім.
- Юлія Савчук - насправді дуже земна дівчина. Не можна сказати, що її поетичні образи допрацьовані, що її поетичне бачення надзвичайне, але в нещирості слів Юлії не дорікнеш. До того ж Юлія зробила те, що виявилося не під силу іншим авторам, вона писала на тему "Блюзу та джазу", що, як кажуть музиканти, взагалі неможливо. Ми так не думаємо, одначе відмічаємо Юлію за старання і щирість. Бо майстерність досягається саме цілеспрямованою діяльністю, а відносно бачення, то ми ж бачимо тільки те, що хочемо побачити?

---

Ось цікаво, дві поетеси поруч Наталія Чибісова і Дана Рудик. Вони ніби і поруч, і разом із тим досить далекі одна від одної за характером своєї, надісланої нам, творчості. Можливо, вони навіть трошки здвинуть брівки, мовляв, ну навіщо так серйозно. Ні. Досить. Досить не серйозного ставлення. До жінок - тільки серйозно. Тим більше на сторінках нашого видання вони явно домінують над чоловіками. Так ось, інтелектуальні, іронійні пошуки Дани і чуттєві-постіронійні Наталії на грунті їхнього досвіду осягання і невтамованого, нерозчарованого бажання знайти одне і те ж. Що саме? Цікаво, що інше наше поетичне диво - Людмила Таран , журналіст і літератор в мирському житті - виглядає більш академічно, вона ніби вже все знайшла. В розумінні - охопила, захопила у свій обсяг. А ось що шукають Дана і Наталія? Поверхневий погляд говорить одне, але як це завжди відбувається з жінками, насправді маємо інше. Пані Рудик таки тяжіє розсипатися гармоніками ірраціонального, а пані Чибісова - до очевидної, урочистої перемоги реальності над всіма збоченнями, які подарували ми, чоловіки, світу. Проте дамо слово Дамам.
Наталія Чибісова - "Як щодо реальності речей, які традиційно вважаються казочками?.. я знаю, що втікати від цього і відгорожуватися, ігнорувати і ховатися пізно. Ми вже не можимо лишатися такими, якими були. І християнство не лишиться таким яким було. Воно повинно зрозуміти, що "Їх старі боги не такі вже й мертві". Наш занадто раціональний світ теж скоро зрозуміє це. Оскільки грані витончуються і "вже нікуди не втечеш". Треба думати, що з цим робити і як з цим жити..."
Дана Рудик - "Циклічність нашого земного існування - народження, ріст, зрілість, старіння, смерть - означає подорож нашої душі у тілесній оболонці через певний проміжок часу до возз'єднання з Вічним Джерелом Світла, до возз'єднання з Творцем. Матерія сама по собі є недосконалою, вторинною. Не будучи освячена присутністю Духа, вона миттєво руйнується. Розуміння цього дає нам можливість знайти певну закономірність у хаосі вічного руху. Для кожного свою закономірність. А чи буде вона передбачати рух "вгору", "вниз", то це, як на мене, певний рівень відтворення реального світу у нашій свідомості. Це наше право вибору..."
Аж дивним видається те, що "Мовчазну вечерю" написала Дана, а не Наталія. І знову на перший погляд. Взагалі не легка справа досліджувати творчість, особливо жіночу. Проявляти розуміння, шукати істину...
Наталія Чибісова -
А мне казалось в десять лет -
до истины подать рукою.
Но до сих пор не знаю я
куда и главное какою.

Всезнанье почерк дураков,
незнанье лиш невежд смущает,
ошибки свойственны уму,
который ничего не знает.

Мужей ученый строг так тон,
советы мудрецов так вески,
а истина стоит в углу
и улыбается по-детски.

---

Повинен зауважити, що "рейтингові" автори мають важливу спільну рису, яка дозволяє їх творам вільно себе почувати на сторінках, в тому числі, і наших рубрик. Їх твори, в більшій чи меншій мірі, є самодостатніми. Тобто авторські плоди (зрілі і не дуже) вже відірвалися від особи творця (дерева) і є самостійними. Тобто живими.
Альтернатива живій, самодостатній, поезії - поезія виконавча, що є частиною автора і не здатна жити автономно, вимагає "правильної" подачі, "правильного" авторського виконання. Яскравим виразником такого творчого процесу є, в першу чергу, мій друг, актор Львівського театру ім. М. Заньковецької - Тарас Жирко. Але у нього така професія.

(Далі буде)

---

Конкурс "Блюз, джаз,... фламенко ... - поетичне осягнення містерії музики і танцю". будемо вважати
Що ж, подивимося, як події розгортатимуться далі. Є серйозна підозра, що наші автори таку тему не подужають. Бо все, що до нас приходить, за рідкісним виключенням, є досить далеким як від вогню, від "flame", так і від гармонійної "тянучки" блюзу, експресивного співпадання із вихорами і ритмами життя джазу. Навіть не уявляю, як вийти із цього положення. Одна надія на час...

---