Автори /
Олександр БУЙ (1977)
![]() |
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Солов’їне кохання
•
Ба́хурівські* жарти
•
Війна за мир
•
Сomme il faut
•
Memento mori
•
Варфоломіївський вечір
•
Dum spiro, spero
•
Біс у ребро
•
Дожити до майбутнього
•
Втішений осінню
•
Останній романтик
•
Читачеві
•
Щастя
•
Кінцевий перон
•
Радість життя
•
Зимовий екватор
•
Магістерій
•
Монолог барда
•
Буря у склянці
•
Самоусвідомлення
•
Помисливість
•
Церковний прейскурант
•
Сила єдності
•
Палітра кохання
•
Стара легенда
•
Не тримаю
•
Трунок на рану
•
Таємниці долі
•
Гірка насолода
•
Задзеркалля
•
Квітневий дощ
•
Дайте сонця!
•
Пріоритети сучасності
•
Мої вірші
•
Імунітет
•
Двоє українців
•
Присвята столиці
•
Первісне кохання
•
Не залишай
•
Купіль любові
•
Посміхнися
•
Водокрут кохання
•
Вірт
•
Ти
•
Спогади про кохання
•
Коли ми будемо прощатись
•
Самурай без меча
•
Пам'яті матері і батька
•
Розстріл
•
Моя ічнянська Голгофа
•
Подорож у вічність
•
Літній дощ у лісі
•
Зимовий етюд
•
Зимове полювання
•
Про смерть і безсмертя
•
Про першу любов
•
Неземна хвороба
•
Розкажи мені казку
•
Чернець і циганка
•
Публічна самота
•
Метро
•
Вовкулака
•
Фатальне рішення
•
Щаслива і без мене
•
Осінні романси
•
Ранок у лісі
•
Косовиця
•
Останній сніг
•
Самота
•
Лишайся до "завтра"
•
Спогади мрійника
•
Останній цілунок
•
Гіркий травень
•
Desdichadо
•
Прощання з юністю
•
Київський П’єро
•
Осінній туман
•
Свіча і морок
•
Зоряні жнива
•
Муза і Вагант
•
Солодкий сон
•
У пошуках Істини
•
Гра без правил
•
Лонгінове спасіння
•
Розцифроване кохання
•
Ефект хамелеона
•
Весна у ріднім краю
•
Проводи зими
•
Жага пізнання
•
Короткометражка
•
Не поспішай... (18+)
•
Пекельна анестезія (18+)
•
Ясмин і Орхідея
•
Озимина
•
Чорний пістолет
•
Лист у потойбіччя
•
Розмова з лютим
•
Дожити до весни
•
Батькова посмертна наука
•
І знову про війну
•
Чи була любов?
•
Осінній менует
•
Жага і сенс
•
До побачення...
•
Солодкий полон
•
Часовий зашморг
•
Закриття заячого полювання
•
Відкриття заячого полювання
•
Вечірнє качине полювання
•
Ранкове качине полювання
•
Увертюра до зими
•
Наслідково-безпричинний зв'язок
•
Шуліки
•
Розмова із зимою
•
Дві стомлені душі
•
Філософський гільярд
•
Віхола часу
•
Вікові етюди
•
Перший сніг
•
Божа неволя
•
Випадковий звязок
•
Академік колгоспних наук (до Дня працівників сільського господарства)
•
Коханій дружині на День народження
•
Присвята мамі
•
Присвята бабусі
•
Присвята батькові
•
Зустріч випускників
•
А куди поділася любов?
•
Роздуми сорокарічного
•
Про смерть і безсмертя
•
Любовний трикутник
•
Сумне свято
•
Ти не програв
•
Синиця кохання
•
Розрада
•
Новорічне дитинство
•
Лев із Заячим серцем (автобіографічний)
•
Записки молодого мисливця
•
Неспокутуваний гріх
•
Знов надворі весна
•
Про першу любов
•
Суд над коханням
•
Чумацький Шлях
•
Роздвоєння душі
•
Любов завжди жива
•
Розлив душі
•
Німота
•
Все...
•
Чекаю на тебе
•
Подивись мені в очі
•
Ніч
•
Термінологія кохання
•
Половинчасте життя
•
Про війну
•
Княгиня кохання й краси
•
Дочекайся мене
•
Життєві принципи
•
Про рідний край
•
Любов і гріх
•
Роздуми про тлінність
•
Чекання весни
•
Сад каміння
•
Повір мені, друже
•
Душевна порожнеча
•
Хміль і кохання
•
Побачення
•
Вранішній дощ
•
Пробач
•
Портрети
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Солов’ї співають із весни до літа
О́ди світанковії радощам життя.
О́ди світанковії радощам життя.
Пробачте, па́нно, що насмілився бентежить!
Даруйте за такий заїжджений прийом!
Даруйте за такий заїжджений прийом!
Навколо ллється смерть, мов із відра бензин
Чорти у пеклі ли́ють на багаття,
Чорти у пеклі ли́ють на багаття,
Гітара в ко́фрі припада́є пилом –
Не в тренді нині мій репертуар.
Не в тренді нині мій репертуар.
Нічого вічного не буде на землі.
Моменти щастя розуміємо постфактум –
Моменти щастя розуміємо постфактум –
Сльози виплакав до сухо́го,
Зи́чний те́нор зірвав на хрип…
Зи́чний те́нор зірвав на хрип…
Не пробачу, бо не винна.
Не жену, бо не прийшла.
Не жену, бо не прийшла.
Припини недоречні жарти.
Просто в очі мені вдивись.
Просто в очі мені вдивись.
Дитинство і юність лежать у руїнах,
Вони чагарем забуття поросли.
Вони чагарем забуття поросли.
Я стояв і дивився на вас, ніби струмом уражений.
Ви проходили повз і мене не помітили зовсім.
Ви проходили повз і мене не помітили зовсім.
Хай бажання мого неприборканий кінь
Стопче всі забобони твої, мов бур’ян,
Стопче всі забобони твої, мов бур’ян,
Як сходить сонце, не потрібні сві́чі –
Його проміння вистачить на всіх.
Його проміння вистачить на всіх.
Нині думки мої часом
Тонуть у вирі емоцій:
Тонуть у вирі емоцій:
Час не чекає – і роки́-вагони
Формуються уже в рухомий склад.
Формуються уже в рухомий склад.
Комусь наркотик забиває дух,
Комусь – удар у "сонячне сплетіння",
Комусь – удар у "сонячне сплетіння",
Середина зими. Половина дороги до літа.
Далі – курсом за обрій, назустріч весні молодій.
Далі – курсом за обрій, назустріч весні молодій.
Кара Божа чи бісі́вський дар –
У минулім бачити майбутнє:
У минулім бачити майбутнє:
Ліва хвацько бере акорди,
В ритмі бою тремтить правиця...
В ритмі бою тремтить правиця...
У склянці наших почуттів
Легенький бриз війнув –
Легенький бриз війнув –
У реальності грані стерлися,
Стали помисли одноманітними –
Стали помисли одноманітними –
Чи вистачить ультрамарину небу?
Чи стане океану бірюзи?
Чи стане океану бірюзи?
На Богоя́влення свяче́ної водиці
Я біля храму досі вільно міг набрать…
Я біля храму досі вільно міг набрать…
Серце щомиті холоне, ув’язнене кригою,
Віра принишкла в кутку від людського цькування:
Віра принишкла в кутку від людського цькування:
Сіре небо у колір будинків
Відбивається в сірих калюжах.
Відбивається в сірих калюжах.
Давай зачинимо віконні штори –
І я тобі тихенько розповім
І я тобі тихенько розповім
Не тримаю. Іди, якщо хочеш.
Не соромся лишати самого.
Не соромся лишати самого.
Як же довго рана заживає,
Що любов зали́шила мені…
Що любов зали́шила мені…
Красиві квіти, смачні цукерки,
Напівсолодкий «Старий нектар»...
Напівсолодкий «Старий нектар»...
Візажистка-ніч ого́рне у пітьму
Прикрі наслідки безжального часу́...
Прикрі наслідки безжального часу́...
Ось ми знову з тобою ра́зом
Наші двадцять хвилин щомісяця.
Наші двадцять хвилин щомісяця.
Він уже помрячи́в у березні,
Засоромившись перед снігом,
Засоромившись перед снігом,
Сніг останній під сонцем тане –
У природі так споконвіку.
У природі так споконвіку.
Цілуєте котів-собак у спини
(точніше буде – у район хвоста)…
(точніше буде – у район хвоста)…
На Бога не гнівлю́ся за причину, –
Упевнений, у Нього є вона, –
Упевнений, у Нього є вона, –
Я прошу́: не карта́й мене словом
За любов, що раптово пройшла!
За любов, що раптово пройшла!
Хтось настояв корінь женьшеню,
Сподіваючись жити вічно –
Сподіваючись жити вічно –
Дощ-комунальник ретельно вимив
Усе, що за ніч устиг.
Усе, що за ніч устиг.
До печери від світу сховались –
Шостий поверх на сьомому небі –
Шостий поверх на сьомому небі –
Не залишай вино на дні!
Ще по ковтку давай доп’є́мо.
Ще по ковтку давай доп’є́мо.
Нехай з небес холодна пі́де злива,
Щоб ти від мене не змогла піти!
Щоб ти від мене не змогла піти!
Посміхнися мені у відповідь!
Погляд перехопи відвертий!
Погляд перехопи відвертий!
Кардіограмою настрій...
Щем у душі резонансом...
Щем у душі резонансом...
Не хочу спати…
Давай кохатись!
Давай кохатись!
Твоє волосся пахне різнотрав’ям
Із запорізьких сонячних степів…
Із запорізьких сонячних степів…
До твого обійстя не зайду непрохано
І душевну рівновагу не схитну –
І душевну рівновагу не схитну –
Коли ми бу́демо прощатись,
Уже нічого не скажу,
Уже нічого не скажу,
Це відбудеться знов. Це – уже зазвича́й:
Там, на небі, благання мої ігнорують.
Там, на небі, благання мої ігнорують.
Певен: ви тепер – біля Бога,
Він вас ласкою обігрів…
Він вас ласкою обігрів…
Стою до гармати спи́ною –
Чекаю щомиті пострілу.
Чекаю щомиті пострілу.
Усе життя, прискорюючи кроки,
Я до батьків у І́чню поспішав…
Я до батьків у І́чню поспішав…
Напише лікар «е́xitus letа́lis»
В кінці моєї книжки пацієнта –
В кінці моєї книжки пацієнта –
Від дощу обважніла ліщина,
У дубі́в почорніла кора.
У дубі́в почорніла кора.
Розім’яло вороння́ кри́ла перед сном,
Крізь кватирку із вікна потягло теплом
Крізь кватирку із вікна потягло теплом
Сонце крізь хмари бли́снуло –
Сніг мерехтить привітливо,
Сніг мерехтить привітливо,
За мить можливо в прірву шкереберть
Зірватись, все коту під хвіст пустити.
Зірватись, все коту під хвіст пустити.
Байдужістю крізь відстані і роки
В душі моїй порвали Ви струну.
В душі моїй порвали Ви струну.
Хвороба дивна неземна.
“Любов” колись її назвали.
“Любов” колись її назвали.
Розкажи мені казку про щастя.
Я давно вже не чув її.
Я давно вже не чув її.
Прости мене, грішного, Боже,
Чернецької ряси не гідного,
Чернецької ряси не гідного,
Столичними відкосами –
Підйомами, узвозами –
Підйомами, узвозами –
До вагону метро столичного
Наші душі юрба затиснула
Наші душі юрба затиснула
Поміж нами давно все сказано
І мені саме час іти…
І мені саме час іти…
Зніме окуляри Абадо́нна,
Погляд блисне в душу, мов рентген –
Погляд блисне в душу, мов рентген –
Столиця знов убралась у зелене,
Облив каштани травень молоком…
Облив каштани травень молоком…
Закинути б рушницю на плече,
Рябого пса почухати за вухом
Рябого пса почухати за вухом
Торкаються вітами зір
Дуби́ в молито́внім стоянні.
Дуби́ в молито́внім стоянні.
Привиділась-наснилась косови́ця –
Минуле щастя в рідному краю́:
Минуле щастя в рідному краю́:
Останній сніг приречено мете,
Мов самозваний князь іде на плаху.
Мов самозваний князь іде на плаху.
У самоти́ – твоє обличчя,
Але вуста її – німі…
Але вуста її – німі…
Трапляється так нечасто
На грішній землі під небом:
На грішній землі під небом:
Я за срібло тебе не викуплю,
І не виплачу, і не вимолю,
І не виплачу, і не вимолю,
Ти рано вранці поспіхом пішла.
Лишилася невипитою кава…
Лишилася невипитою кава…
Із передсма́ком ядерного вибуху
Весня́ний ранок нову днину видихнув –
Весня́ний ранок нову днину видихнув –
Як позбавлений спадщини лицар,
Без кохання твого животію.
Без кохання твого животію.
Де ти, юність моя розкута?
Чом же ти не тривала вічно?
Чом же ти не тривала вічно?
Бреде столицею П’єро…
Горять у сутінках вітрини.
Горять у сутінках вітрини.
Був туман, ніби молоко –
Всенький світ за вікном поглинув.
Всенький світ за вікном поглинув.
Горить у самозабутті́
Свіча пломі́нням мерехтливим.
Свіча пломі́нням мерехтливим.
Знов кінця добігає літо,
Як бажання, що не збуло́ся…
Як бажання, що не збуло́ся…
Благаю: не гнівись на ці рядки!
Їх написав сентиментальний цинік.
Їх написав сентиментальний цинік.
Со́лодко уві сні,
Наче напився меду.
Наче напився меду.
Ходило Щастя між людей –
Вони від того не добріли,
Вони від того не добріли,
Роздала мені доля карти –
Різні ма́сті і номінали.
Різні ма́сті і номінали.
А на плащани́ці – відтиск тіла
І сукро́виці іржава пляма...
І сукро́виці іржава пляма...
Цифрові технології – може, й не зло,
Це для людства – прогрес однозначний.
Це для людства – прогрес однозначний.
«Ніколи і нічого не проси!», –
Вчив після балу Маргариту Воланд.
Вчив після балу Маргариту Воланд.
Перетворився сніг на воду,
Пливуть крижини в льодоході,
Пливуть крижини в льодоході,
Зацвірінькали синиці,
Кущ під ними загойдавсь –
Кущ під ними загойдавсь –
Дай тебе підібрати на слух,
Як з касети у юності пісню –
Як з касети у юності пісню –
Наснився сон, неначе кінофільм:
У кожній мізансцені – ти без мене,
У кожній мізансцені – ти без мене,
Не поспішай… І я не буду…
До ранку світ належить нам.
До ранку світ належить нам.
Дві свічі зеленаво-карі
З-під крила воронено-чорного…
З-під крила воронено-чорного…
Через ледь прочинені повіки
Старомодних вицвілих гардин
Старомодних вицвілих гардин
Зеленіє озимина
Під лютневим холодним сонцем.
Під лютневим холодним сонцем.
Блищить спокусливо мій табельний ПМ.
Сталь вороне́на в колір снігової хмари.
Сталь вороне́на в колір снігової хмари.
У білий аркуш а-четвертого формату
Французьким «паркером» вкарбовую печаль…
Французьким «паркером» вкарбовую печаль…
Не лютуй, брате місяцю лютий,
По яругах-лісах не мети!
По яругах-лісах не мети!
Дозволь мені дожити до весни,
Молю Тебе я, Господи Всевишній!
Молю Тебе я, Господи Всевишній!
Я пам’яті веслом до дна душі дістав –
Замулились думки, як у ставку вода:
Замулились думки, як у ставку вода:
До всього здатна звикнути людина,
Злетівши в небо чи діставши дна.
Злетівши в небо чи діставши дна.
Якби в коханні я тобі зізнався,
Не стримував у серці почуття,
Не стримував у серці почуття,
Зима вже скоро залютує,
Закрутить сніговий балет,
Закрутить сніговий балет,
Прислів’я каже нам із глибини віків,
Що геніальне все – просте́ й відверте.
Що геніальне все – просте́ й відверте.
За життя багато граней стерлися,
Втратили перестороги значення.
Втратили перестороги значення.
Із полону твоїх обіймів
Я на волю не хочу зо́всім,
Я на волю не хочу зо́всім,
Ще поки не «жив-був», іще живу і є,
Лише́ навчаюся життю радіти,
Лише́ навчаюся життю радіти,
Так буває: природа в грудні
Подарує днину погожу –
Подарує днину погожу –
Восени сходить сонце пізно
І здебільшого хмарні днини:
І здебільшого хмарні днини:
У серпневім тихім надвечір’ї
Дзюркотом струмочок виграє.
Дзюркотом струмочок виграє.
Ще на заході зорі світять
Мерехтливо на чорнім тлі,
Мерехтливо на чорнім тлі,
Зіграє осінь коду увертюри
До опери під назвою «Зима».
До опери під назвою «Зима».
Наслідки бувають без причини –
Я тепер це достеменно знаю:
Я тепер це достеменно знаю:
Вві сні глитаї ошукали країну,
Прокинулась – фронт навкруги:
Прокинулась – фронт навкруги:
Насип мені, зимо, в серце
Лапатого білого снігу,
Лапатого білого снігу,
Дві стомлені душі зійшлися за столом
Під абажуром мрій і марних сподівань,
Під абажуром мрій і марних сподівань,
На нейронах оголених нервів,
Як на струнах циганських гітар,
Як на струнах циганських гітар,
Закрутила віхола снігом уночі.
Телевізор вимкнений, радіо мовчить.
Телевізор вимкнений, радіо мовчить.
Як був малим, дивився часто в небо,
Удень – на хмари, уночі – на зорі,
Удень – на хмари, уночі – на зорі,
Як раптове омріяне щастя,
Віра у велико́днє причастя,
Віра у велико́днє причастя,
Ніби тяжке похмілля,
Сумніви душу точать.
Сумніви душу точать.
На ранок все здалося враз інакшим.
Зім’ята постіль видала секрети.
Зім’ята постіль видала секрети.
Цвинтар. Липи у цвіт уберуться,
Тополиний закрутиться пух.
Тополиний закрутиться пух.
Вийшло так, що багатьом вірші писав,
А для тебе лиш тепер знайшов слова,
А для тебе лиш тепер знайшов слова,
Ти прийшла у цей світ навесні,
А пішла восени на світанні.
А пішла восени на світанні.
Замело дороги і стежини,
Побілів навколо всенький світ,
Побілів навколо всенький світ,
На чорну землю білий сніг,
Немов на душу каяття
Немов на душу каяття
Ми сьогодні знов за парти сіли,
Наче й не минали двадцять літ,
Наче й не минали двадцять літ,
Половину, більше б не сказати,
Я шляху життєвого пройшов…
Я шляху життєвого пройшов…
Сорок років… Годинник внутрішній
На зворотній хід завело.
На зворотній хід завело.
За мить можливо в прірву шкереберть
Зірватись, все коту під хвіст пустити.
Зірватись, все коту під хвіст пустити.
Хто намалював його уперше,
Втиснувши в поняття трьох кутів
Втиснувши в поняття трьох кутів
Вісімнадцятий день тридцять п’ятого серпня…
Більш третини століття за плечі лягло.
Більш третини століття за плечі лягло.
Сам обирай:
Чи чотири стіни, чи простору безкрай.
Чи чотири стіни, чи простору безкрай.
З давнини повелось, у прислів’ї звучить,
Достеменно із нас кожен знає:
Достеменно із нас кожен знає:
Яка ж вона тільки красива!
І чорне волосся, мов ніч,
І чорне волосся, мов ніч,
Затишно в малесенькій хатинці.
Дрова в грубці весело тріщать.
Дрова в грубці весело тріщать.
Якось влітку, у серпні, Левеня народилось
У краю мальовничім, серед нив і дібров.
У краю мальовничім, серед нив і дібров.
Іній на гілках сріблиться,
Під ногами сніг рипить.
Під ногами сніг рипить.
Мабуть, в Бога тебе я вимолив,
Як покуту за гріх тяжкий,
Як покуту за гріх тяжкий,
Знов надворі весна – і весною наповнився подих.
Скоро вже солов’ї розпочнуть свій одвічний концерт.
Скоро вже солов’ї розпочнуть свій одвічний концерт.
Байдужістю крізь відстані і роки
В душі моїй порвали Ви струну.
В душі моїй порвали Ви струну.
Не чекаю твого я пробачення,
Лиш молюсь на твій образ святий,
Лиш молюсь на твій образ святий,
Колись було: розбитими шляхами
До Криму простували чумаки.
До Криму простували чумаки.
Шелест листя затих у розлогих гіллях.
Вийшов морок на свій вже протоптаний шлях.
Вийшов морок на свій вже протоптаний шлях.
Де зелен гай шумів, злітає жовтий лист,
Не теплий вітерець, – шугає хуги свист,
Не теплий вітерець, – шугає хуги свист,
Про що я хочу заспівать?
Про те, як гай шумить зелений
Про те, як гай шумить зелений
Він багато про що запитати хотів.
Та, лиш голос її у повітрі дзвенів,
Та, лиш голос її у повітрі дзвенів,
Більше ніколи не будемо поруч.
Прірва ліворуч, безодня праворуч.
Прірва ліворуч, безодня праворуч.
Сумно тліє зоря у вечірньому темному небі,
Терпкий запах бузку оповив все довкола, мов дим.
Терпкий запах бузку оповив все довкола, мов дим.
Подивись мені в очі, кохана! Заглянь
І у душу місток відшукай.
І у душу місток відшукай.
Поглянь: Чумацький шлях горить,
Неначе в небуття дорога.
Неначе в небуття дорога.
Випурхнеш з обіймів рано на світанку,
Бо, на жаль, несила сповільнити час.
Бо, на жаль, несила сповільнити час.
Набридло жить наполовину
У напівтемнім закутку
У напівтемнім закутку
Нехай напише про війну
Той, хто не свідок, а учасник,
Той, хто не свідок, а учасник,
Княгиня кохання й краси
Прийшла у мій сон серед ночі.
Прийшла у мій сон серед ночі.
Дочекайся мене! По життю, як по зоранім полю,
Я до тебе, кохана, біжу босоніж навпрошки.
Я до тебе, кохана, біжу босоніж навпрошки.
Добігає літо крізь осіннє сито.
Скоро лист пожовкне, потім опаде.
Скоро лист пожовкне, потім опаде.
Десь під лісом, що зветься Гнилиця,
На Ічнянській на рідній землі
На Ічнянській на рідній землі
Все змінилось на ділі й на слові.
І, коли світ надвечір стиха,
І, коли світ надвечір стиха,
Задумав Бог, а диявол втілив,
Природою прийнято до виконання,
Природою прийнято до виконання,
Ще у серпні, в нічній прохолоді
Я до ранку, бува, не засну,
Я до ранку, бува, не засну,
В юності від докорів сумління
Почались страждання і клопот:
Почались страждання і клопот:
Людині для щастя багато не треба:
Світило б лиш сонце крізь хмари на небі,
Світило б лиш сонце крізь хмари на небі,
Пусто наодинці з самотою,
Надто – якщо порожньо в душі…
Надто – якщо порожньо в душі…
Передмістям нічним, в заметільній імлі, напідпитку,
Не тримаючись стежки, раз-по-раз пірнаючи в сніг,
Не тримаючись стежки, раз-по-раз пірнаючи в сніг,
Через море яскравих зірок
Човен-місяць пливе вдалечінь.
Човен-місяць пливе вдалечінь.
Йшов на вулиці дощ – літня вранішня злива.
День зайнявсь після ночі, неначе воскрес.
День зайнявсь після ночі, неначе воскрес.
Пробач мені, кохана, за вино.
Воно терпке і кисле до нестями,
Воно терпке і кисле до нестями,
У душі із вечора до рання
Мурував я стіни від кохання –
Мурував я стіни від кохання –