•  розплата

каменем душу склеїти
примноживши горе

•  * * *

сніг не розтає
віхола сердець

•  * * *

зелений мармур стомлених очей,
які колись хотіли жити повно

•  Хвилина DO & AD

Слова, слова - а істини нема.
І серце менше й важче щохвилини.

•  * * *

На трамвайній зупинці стояв чоловік в пальті.
Він дивився крізь час і мені видававсь знайомим.

•  * * *

Залізна воля спалює вогнем.
Залізну волю більше не здолати.

•  * * *

Доведений до краю — ще не край.
Кінець життя — початок увертюри.

•  * * *

Вчора сам себе позбавив смислу,
Розчинивши руку у асфальті.

•  Самотній дім. І тиша віддзеркалень...

Самотній дім. І тиша віддзеркалень.
Холодний душ і холод голосів.

•  Пиха

Ішов крізь сонце і вітер.
І світ здавався малим.

•  * * *

Забувається образ. І світло стає сіруватим.
Безкольорність очей як розплата за слабкість думок.

•  Людське, занадто людське

Вітер був жорстким.
Осипалось листя.

•  * * *

В задумі він спитав: ну як, живеш?
І не почув самотніх обертонів.

•  * * *

д-з-и-н-ь днесь. Денно дрімоче
ніч, і хлюпоче вітром увесь

•  * * *

не-бути-смерті-воскресінню,
як не буває дня у ночі,

•  * * *

рука, не простягнута в небо…
очима шукає пів звука,

•  Про зрілість

подайте руку — падати втомився.
холодна ніч і мармуровий злет.

•  * * *

Граб — мов рубка. І дріт — дрімота.
Не покличе мене турбота,

•  Передчуття

Ніколи день не догорав до спалу.
І сполом з ним не вигоряло небо.

•  * * *

Осінні яблука — застиглий сонцеплід.
Самотня осінь дихає в долоні.

•  Безформне

Де ще вчора сніг лежав по коліно,
Там сьогодні плаче жайвір над млином

•  Не-медитація

І на небі падають зорі,
У безодню — не в мікроскоп.

•  * * *

чорний герб на молільнику, чорна біда, едельвейси
потьмяніли від сонця, яке обернулося злом.

•  Послання

Гірко від того, що біле зробилося чорним.
Ви, хто вгризаєтесь в нерв й випиваєте кров,

•  * * *

Серед літа та й посеред річки
Розляглася біда моя, нічко,

•  * * *

Ми помрем не в Парижі, якщо ми колись ще помрем,
Бо у нашому серці є те, що не вмре, не загине,

•  * * *

Ми всі безмежно одинокі
Серед холодних гір зими,

•  * * *

Я тікаю в далекії мандри від вас,
розбиваю граніт і небесну підкову,

•  Ода печалі

В іній загорнулась золота печаль.
Темними очима дивиться крізь відчай.

•  * * *

Крапля. Остання. Червона.
В келих. Аж чорний. Бездонний.

•  * * *

Коли заплющую очі —
Музика. Нескорений лавр.

•  * * *

Жовті руки холодного вітру.
І не бачу уже, як іду.

•  * * *

І.О.В.

•  * * *

Я ніколи не думав, що жити дорівнює бути;
що існують русалки, заховані в безмір води.

•  * * *

Може, в цьому — весь цей сенс безсенсовості,
Сипле вітер із небес випадковості,

•  Біле

Нарешті, в ціль… Поціль! Невипадково
Несеться час у вимір міріад

•  * * *

Біла, аж біла блакить!
Ранок — такий, що не можу

•  Воля і Влада

Чорна птаха на біле рамено
суверена присіла — і в небо,

•  Можливо, ти тепер себе не розумієш

Можливо, ти тепер себе не розумієш.
І все сидиш навпроти дзеркала і мрієш.

•  Мемеля

Старезна вежа дихала вночі.
Стара-стара, ще бачила Комуну!

•  Опалений ненавистю — любити буду...

Опалений ненавистю — любити буду.
Проситиму прощень крізь біль для вас.

•  Віршик без ритму і без варіацій

Пробачте, це місце вже як два дні не ваше.
Даруйте, не треба фраз і прохань дурних.

•  * * *

Я дивлюся на образи,
а в цей час, може, хтось крізь мене.

•  * * *

І, може, знайдеться магнітний ключ,
який вона згубила на світанні,

•  Спостереження

Він її цілував, але тіні чомусь не видко.
Із-за спини виднілась дзеркала маревна тінь.

•  * * *

Як давно ми жили у раю…
Там, в дитинстві, у мріях лазурних.

•  * * *

Немає більше сенсу йти на гору,
бо хрест зламали (чи звалився сам),

•  * * *

хребет безсоння соняшником впав,
а я лежу під небом з м'яти-рути;

•  Коли чужих є більше, ніж своїх

Коли чужих є більше, ніж своїх,
і ти не знаєш, чи ти свій, ти путній,

•  * * *

Душа накрилась хмаронькою туги,
і не болить уже, і не щемить,

•  А бігти можна і сидячи

А бігти можна і сидячи
Навприсядки через дорогу,

•  Indigenus

Упав метелик, наче вбитий кінь.
Жарить вогонь. І баобаб масніє.

•  Вітер-шмендрик заліз через вікна розбиті...

Вітер-шмендрик заліз через вікна розбиті
І самотньо усівсь на моїм підвіконні,

•  * * *

Якщо попіл землі перетвориться в воду синясту,
і поверне ріка у русло, і напоїть печеру,

•  Жовтий колір — це ваш. Фіолетовий — мій

Жовтий колір — це ваш. Фіолетовий — мій.
Холод холоду мовить і дихає в спину.

•  * * *

Енеї не знали, куди вирушає їх човен.
Енеї пливли в самоту, боячись припливти.

•  * * *

Гойдалась гойдалка. «Ги» — гуси ґелґотали.
І Вавилон стояв, мов зілля снів.

•  З долоні дерева - і птахою у небо

З долоні дерева - і птахою у небо.
до зір, яких нема і не було.

•  * * *

Як пашіє! А гори — мов пащі.
Сонце в небі ховає свій лик.

•  * * *

Коло. Коти. Чорний ліс. Сині гори.
Озеро Світязь. Весна. Магістраль.

•  * * *

Навіщо в слухавку мовчиш? Дзвінок останній...
Поїде потяг у міста, нові й не дуже,

•  Залиште коньяк недопитим. Сідайте. Вже вечір

Залиште коньяк недопитим. Сідайте. Вже вечір.
Трамвайний вагон із депо повертає в мій сон.

•  Поріз на щоці — це гра в божевілля

Поріз на щоці — це гра в божевілля.
О Боже, о Боже, о Боже,

•  У сутінках сонця згорала свіча

У сутінках сонця згорала свіча
Самотньою смертю валькірій.

•  Фіолетовий захід блакитних очей

Фіолетовий захід блакитних очей, —
ваші руки, що в'ються, неначе лілеї,

•  * * *

жінка з очима небесного моря
з вільних стихійних вібрацій на волю

•  * * *

Вони ішли розпеченим камінням,
і, не помітивши, згубили компас,

•  Зграя

Може, небо згадає цей день,
вічне небо, а більше нікого.

•  Очі заплющив... і хочу побачити

Очі заплющив... і хочу побачити
обриси твого лиця через місячні

•  самотній дуб, що виріс із трави

не мій це сніг, і не мої дощі,
і не моя земля, свята і дика,

•  * * *

Упала крапля на капот авта.
Червона, мов сльоза. Так плачуть вишні.

•  Прощання з Одесою

Навіщо голосом своїм
мені нашіптуєш на вухо?

•  Вже сотні літ навколо йде війна

Вже сотні літ навколо йде війна,
іде війна не за життя, за душі,

•  десь небо пахне яблучним сиропом

десь небо пахне яблучним сиропом,
солодкі хмари огортають ліс,

•  Можливо, це ефект дощів

Можливо, це ефект дощів,
та не горить із дружби комин,

•  Два голоси

Голос перший
Якби дав мені Бог смирення

•  Може, й я колись ще буду морем

Може, й я колись ще буду морем,
просто морем, вільним і прозорим,

•  Розмова для третьої особи без неї

Немічний і досить ніжний,
Ти з’явився, наче мара,

•  * * *

Можливо, Ти ніколи й не була,
я видумав Тебе на півсезонні,

•  Вітер

Вітер гіллястим стовбуром
Витиснув мідь із марева,

•  неможливе можливе палкіше

неможливе можливе палкіше,
а можливо, і це неможливо,

•  А буває так, що не буває

А буває так, що не буває,
Забуває смуток про розлуку,

•  безтурботна ляля небо полюбила

безтурботна ляля небо полюбила
і з манюньких ручок змія запустила,

•  Замерз

Замерз... І не хочеться далі,
зігріти мене не зуміти,

•  гортанню вихаркане слово

гортанню вихаркане слово,
залізний біль німого зойку,

•  Холодна сцена. Тіні. Катафалк

Холодна сцена. Тіні. Катафалк
старого світу, змореного в часі.

•  Пластилінові шальки Амура

Пластилінові шальки Амура,
Вибухове шаленство пантери,

•  * * *

Постріл — дозріла вишня.
(Кремнієм по обличчю).

•  Вітер вовком воліє вити

Вітер вовком воліє вити,
ніч нуртує невинно нервом,

•  * * *

А на тій межі не з'явився ти,
я ішла роки, я пливла роки, щоб тебе знайти,

•  ...якби тільки тебе побачити

...якби тільки тебе побачити,
так побачити, щоб востаннє,

•  і якщо упливеш акулою

і якщо упливеш акулою,
і якщо пропливеш океан,

•  чорних ліхтарів напівсвітлий шал

чорних ліхтарів напівсвітлий шал,
вулиця тепер моя чужа,

•  ІДУ

білий мармур ваших палаців
сотні сонць у чорних віконцях

•  Солоний вітер випитих очей

Солоний вітер випитих очей.
Холодний шлях. І білий морок серця.

•  Зеленим небом стомлених надій...

Зеленим небом стомлених надій
Ти розчавив мене, немов молюска,

•  Балконне світло, світло з каменюк...

Дороті Поп
(Dorothy Pope)

•  Холодний ранок

Дороті Поп
(Dorothy Pope)

•  пішла, пішла, пішла у повінь літню

пішла, пішла, пішла у повінь літню,
на березі лишивши білий гнів

•  * * *

Осіння осінь. Осінь восени.
Холодний дощ сумних думок і віянь.

•  * * *

а давай відчуємо акорди
мого світу, з вітром в полі, в житі.

•  Стопроклятий

Стопроклятий, я сто разів прокляв.
Нехрéщений, я став вогнем у церкві.

•  Два скельця

Два скельця у серці.
Іржавий поріз.

•  Задуха

Задуха... знічев’я. Холодний коньяк.
Ілюзія ночі. Момент насолоди.

•  Прощалися під ранок дві свічі

Прощалися під ранок дві свічі...
Цілує вечір. Обіймає ранок.

•  Finally

Стискаю гравій — сиплеться пісок.
Такий старий, пожовклий і змарнілий.

•  Кольором смутку потовчених днів

Кольором смутку потовчених днів,
Каменем гніву і деревом болю,

•  За годину до смерті кохаю востаннє

За годину до смерті кохаю востаннє.
Прижиттєве фанданго з осіннім листком.

•  KHolodno

Ви, хто проходите повз,
дивні і самонатхненні,

•  Ось і все: кажімо на все добре

Ось і все: кажімо на все добре.
Не повернеться, пройшов, — бувай!

•  Не виходжу надвір, коли сильно дощить

Не виходжу надвір, коли сильно дощить.
Там чекає на мене самотнє Нещастя...

•  Іду за щастям, — щастя все не те

Іду за щастям, — щастя все не те.
В одних велике, мов вогонь в кружальці.

•  Він думав...

Він думав, що Ти Бог, — а ти помер.
Взяв і пішов, ні слова не сказавши.

•  Зорепад. Хід планет. Грає вітер на плечі

Зорепад. Хід планет. Грає вітер на плечі.
Ти сидиш і мовчиш. Тільки чути крик душі.

•  Цей світ помер, вітаю, світе мій...

Цей світ помер, вітаю, світе мій...
Я наче мертвий цвях у горлі лютім.

•  Сатир щоночі забирає в гори

Сатир щоночі забирає в гори.
Збирає ноти, поки чемно сплю.

•  Дивишся принизливо на порепані пальці

Дивишся принизливо на порепані пальці.
Не гратиму більше. Фортепіано в мозолях.

•  Немає сил сказати про вчорашнє

Немає сил сказати про вчорашнє,
А про майбуть казати я не хочу.

•  Ліс дихає осіннім шумом

Ліс дихає осіннім cумом,
дерева тягнуться в блакить.

•  я сміюся, щоб не заплакати

я сміюся, щоб не заплакати.
там, де плачу, вони сміються.

•  * * *

Такі вже долі різні. Океан.
Іди собі спокійно. Не тривожся.

•  * * *

Коли приїдеш, я скажу:
“Нарешті! Починаю жити!”

•  * * *

Готель. Самотня ніч. Останній келих.
Сидиш навпроти, вкутана у дим.

•  Переклади віршів Жанет Пайслей

Переклав Дмитро Дроздовський

•  Переклади віршів Жанет Пайслей

переклав Дмитро Дроздовський

•  Музика

Загорнись у мій плащ... і послухай як десь
буде Шуберта грати зчудований знайда.

•  * * *

Скажи мені: ненавиджу. І все.
Без зайвих слів. Схвильованих пояснень.

•  * * *

Самотньо загорнулась в мої тіні.
І прокляла назавжди у собі.

•  * * *

Останній лист. І я уже німий.
Самотньо граю в Тебе на роялі.

•  * * *

В тобі помру... Заклеюю конверт.
І клей манжетом горя витираю.

•  * * *

Щось проходить повз мене, згрубіле, сухе.
Обірвався годинник, вже не закричавши.

•  * * *

Тюрма ночей на березі вогню.
Межа самотності і святотатства.

•  * * *

Життєвий килим. Влігся мудрий лев.
І відступила смерть на дві хвилини.

•  * * *

Самотність... грає привид... виє тигр.
Окасто вічність дивиться на сходи.

•  * * *

Моя свободо! Спалюю вогні!
Іду в сніги останнього пришестя.

•  * * *

Більше не буде сміятись
весна

•  * * *

мені наснився носоріг
він грав на скрипці в білім парку

•  * * *

куди втікає день
від світлого причастя

•  * * *

ти мене не помітиш
на шпаркому асфальті.

•  * * *

Карибська криза здавлює хребет.
Шукаю руни, стомлений, мов птаха.

•  * * *

Я вибіг на перон. Навколо люди,
і гамір і агонія, і бій,