Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Наталія Крісман (1972)
Залюблена в небо, у прагненні лету,
Із серцем гарячим й душею поета...




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ДИВО-ПТАХА
    Може, птаха насправді не чорна?
    Чорнота її - тіні з могил,
  •   НА ДЕНЦІ У СЕРЦЯ
    Так прагну найбільше дізнатись про... себе,
    Здолати стежки всі круті й небезпечні,
  •   ЯНГОЛИ СХЛИПУЮТЬ...
    Вслухаюся в тишу. Та раптом, немов хтось розтяв її -
    Володар небесних полів, де паслись блискавиці,
  •   ДУША ВОСКРЕСАТИ ВЖЕ ЗВИКЛА
    Ввійди в мою душу! Вона ж бо – мов дерева тінь,
    В якій Ти у спеку знаходиш жадану розраду.
  •   КОЛА НА ВОДІ
    світло стелиться з неба синього
  •   Від нелюбові, Господи, спаси!
    Ніщо так не болить - одна любов лиш,
    На роздоріжжі долі й нових драм
  •   БЕЗ ВОЛІ - СМЕРТЬ!
    Я не та, яка була ще вчора -
    Крила пошматовані в вітрах,
  •   ЗЕМЛЯ ПОПЕЛИЩ

    Душа кровоточить, пульсують роз'ятрені рани
  •   ЛЮДИНО, ОДУЖУЙ!
    У кожній Людині
    На денці у серця
  •   БУТИ ЩАСЛИВОЮ - ПРОСТО!
    Знаєш, стежки-дороги
    Часто до прірви ведуть людей.
  •   СВІТЛО-СУТЬ
    Допоки тут –
    Не варто зазирати
  •   ВИТОЧУЙ РАЙ!
    Я вже іду,
    Здіймаючи угору
  •   Пісня "На відстані душі"
    ПІСНЯ "НА ВІДСТАНІ ДУШІ"
  •   У РИТМІ ВЕСНЯНИХ ІНЕРЦІЙ
    Я музику чую в напоєних небом струмках,
    мовчанні симфоній,
  •   НОВИЙ ВИТОК
    Ідемо ми давно уже наосліп,
    Збиваючись щораз на манівці,
  •   БЕНТЕЖНЕ СЕРЦЕ ПОЕТА
    Поглядом звабним красуня
    Знову тебе досягла.
  •   Мова Всесвіту
    А ти знаєш - що є в нас основою?
    Що є сенсом Господнього промислу?
  •   ДРУГОВІ
    Мені нагадуєш ти кремінь,
    А часом - глину у руках,
  •   Де ж ти, Данко?...
    Клятий вітер не голубить -
    Ломить віти в кроні дуба.
  •   БОЛЮЧА ПАМ"ЯТЬ
    Віками нам казали: "ви не люди,
    Без роду-племені, невільники, отара...",
  •   Розтинаюча Словом пітьму
    Ти мене пам'ятай!
    Відгоріла я зорями сивими,
  •   Крізь Тебе іду я...
    Останні листи зваби-осені
    До тебе я шлю з голубами,
  •   ТИ ТІЛЬКИ ВІР!
    Як прийде час - настане мить прозріння,
    Напоять спраглу землю теплі зливи,
  •   Минає втома
    Минає втома,
    Бо мою душу зігріло сонце
  •   КОЛА БЕЗСИЛЛЯ
    Я продовжити можу безмірно
    "Чорний список" людського розтління,
  •   ПРИСТАНЬ ДУШІ
    В лабіринтах світів, у ярмі протиріч,
    На межі протидій, в мерехтінні облич,
  •   НА ДНІ, В ЯКІМ НЕМАЄ ДНА...
    Я так вчаділа від оман,
    Що обліпили мою душу!
  •   У ЛОНІ ІНЬ ТА ЯНЬ
    Я чую твою тишу, вона бринить бажанням,
    Вона пульсує в скронях, в інерціях тремтінь
  •   СВІТЛО ІСТИН
    Час біжить невблаганно крізь мізки,
    Не збагнути - де сон, а де яв?
  •   В СЯЙВІ СЕРЦЯ
    В.К...
  •   НАДІЇ МАЯК
    Сонце осіннє із подивом
    Нам зазирає в лице.
  •   ТАК ХОЧЕТЬСЯ!
    Так хочеться душу відверту
    Знайти у пустелях облуди,
  •   В ОБІЙМИ НЕБЕС
    Прагнуть цілунків знекровлені губи,
    Мозок судомить пульсація рим.
  •   НА ДЕНЦІ У СЕРЦЯ
    Спустошились рими, рядки обміліли,
    Немов не бажаючи плинути більше.
  •   ПОЕТОВІ
    Підкину дров в Твоє багаття,
    Аби димочком заклубивсь
  •   ЖИВИ !
    Скажу собі: "Не падай!
    Вчепись за хмари й вітер,
  •   ХАЙ ТОБІ ЩАСТИТЬ !
    Мене нема - нема у твоїм світі,
    Розтанула дощем серед пустель.
  •   НЕ ОЗИРАТИСЯ НАЗАД!
    Пережити, вижити і жити! -
    В цьому світі, повному облуд,
  •   ДУША ЖИВА !
    Я знову впала, боляче, наднизько...
    Тепер навчаюсь дихати й плисти.
  •   Що випромінює серце?
    Легко зневіритись в мить, коли мрія погасла,
    Наче зоря, що згоріла навіки безслідно.
  •   СВІТЛО ІСТИН
    Антологія зрадництва, фальші, облуди й зневір,
    Помилок і поразок, що дух наш схиляють додолу.
  •   Навіяне Я. Нечуйвітром
    Так часто душу садимо за грати,
    Хоча вона і прагне у безмеж.
  •   ДУША ЗНАЙДЕ ДОРОГОВКАЗ!
    Дорога стелиться безкрая,
    Згубився десь дороговказ...
  •   СПОГАД АМАЗОНКИ ПРО ОСТАННІЙ БІЙ
    Оніміло плече,
    бо у серці – роз’ятрена рана.
  •   В ОСТАННЮ ДОРОГУ
    Хто ж знав, що прийдеться в останню дорогу
    Тебе проводжати у тузі німій?
  •   Вдивляюсь у небо
    Вдивляюсь у небо - ось зіронька впала,
    Мигнула востаннє яскравим вогнем.
  •   Віктору Кучеруку - відповідь на вірш "Людям"
    Любові в Тобі - аж по вінця,
    Вона виплескує щоразу,
  •   СВІТИТИСЯ ХОЧУ!
    Самотня стою під зажуреним небом,
    Розхристані думи рояться в мені.
  •   Ця мить без тебе - неначе вічність...
    Душа втікає, тріпоче серце
  •   ЗАГРАТОВАНІ ДОЛІ
    Каземати в обіймах ночі
    Зазирають до віч людям,
  •   Ну що ж ми за люди без пам'яті й роду?
    Болюча зневіра і власнозрікання,
    Падіння у прірву і безум юрби,
  •   СКІЛЬКИ ЩЕ ?
    Та док ми будемо терпіти
    Ярмо чужинське, скільки ще?
  •   У пустелях омани...
    Зустрічаються двоє -
    То на щастя, чи ні?
  •   В КРАЇНІ МРІЙ
    О, знаю, знаю, що ніяк не личить,
    Якщо ти жінка - брати меч до рук
  •   ЖІНКА - ТАЄМНИЦЯ
    Хто зазирав до віч левиці,
    Що полювати вийшла ніччю?
  •   СКОРБОТНОМУ ДОНКІХОТУ
    Ідеш скорботним Донкіхотом,
    Не раз злітаючи з сідла,
  •   МИ - НЕ РАБИ !
    Холод. У душах крига.
    Весни згубились в дорозі.
  •   Десь весна увірвалася теплим потоком...
    Десь весна увірвалася теплим потоком,
    І духмяністю трав, і жагою у серці,
  •   ПСИХОПОРТРЕТ
    Буваю я різна - нестримно-сліпуча,
    Чи тиха ріка, що приборкала хвилі,
  •   Небо, забарвлене у голубінь...
    Небо, забарвлене у голубінь,
    Милості Божі так щедро нам сипле,
  •   Душе моя, любов'ю ти наситься!
    Приходиш знову ніжний і палкий
    У мої сни, наповнені по вінця
  •   День згорає вогнем у каміні...
    Теплий вечір лягає на місто,
    Зачаровує зір небокраєм.
  •   Я БАЧУ ПРИСТАНЬ...
    Любов на серці лишає рани,
    Вона дволика - і сум, і пристрасть.
  •   ТЕАТР "ЖИТТЯ"
    Незнані людям задуми Творця
    І неосяжність світу незбагнена.
  •   ВЕСНЯНА ПОВІНЬ
    Весняна повінь
    знов мою душу заполонила,
  •   ВІЧНІСТЮ НЕСПОКОЮ
    Вічністю неспокою
    Ріже світ, мов ніж,
  •   ВЕСНА ВВІРВАЛАСЬ
    Землі на втіху
    Весна ввірвалась -
  •   Весна до тебе прийшла уранці!
    Весна до тебе прийшла уранці!
    І закружляли в шаленім танці
  •   НА КРИЛАХ МРІЙ
    Тягар своїх тривог
    скидаю щовесни,
  •   ДУША ПОЕТА
    Потомлена від лету,
    Від фальші та зневір,
  •   ЗАРУЧНИКИ ВЕСНИ
    Моя печаль згорає в попелищі,
    Поснулі мрії будяться зі сну,
  •   ПО СПІРАЛІ
    Хоча небо зимове захмарене
    І покинуті гнізда лелечині -
  •   НЕБОМ ЗАЦІЛОВАНА
    Душа моя обвітрена,
    Обвуглена, обдощена,
  •   ПОТРЕБА ІДЕАЛУ
    Отерплі душі, втиснуті у мушлях
    Страху, злоби, зневіри і олжі
  •   РАДІЮ Я ТОБІ, МІЙ НОВИЙ ДЕНЬ!
    Що принесеш мені ти, новий день? -
    Влетиш у серце подихом натхнень,
  •   ПРИВІТ, КОХАНИЙ МІЙ, ПРИВІТ!
    Привіт, Коханий мій, привіт!
    В моїм вікні біліє світ,
  •   ДУША ВІДТАНЕ!
    Душа відтане, коли весняний
    Її розбудить цілунком промінь,
  •   Не оминайте самотню Душу!
    Не йдіть повз Душу, що заблукала,
    Хоча й не просить у неба милість.
  •   НА БЕРЕЖЕЧКУ САМОТИ
    Цілунку присмак на вустах,
    У серці тінь печалі,
  •   З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ДРУЖЕ !
    Які "слова останні"? Припини!
    До них у Тебе довга ще дорога,
  •   ЧОМ НЕБО РИДАЄ?
    Чи небо ридає, чи сльози прогіркли,
    Чи Богу відомо про наші бої?
  •   Зима. Вікно. Окраєць неба...
    Зима. Вікно. Окраєць неба.
    Твій слід у пам'яті снігів,
  •   Хай світ радіє - Ти у ньому є!
    У морок сну занурюється світ...
    Все ближче край, за котрим невідомість,
  •   ПОЧУЙ !!!
    Ти чуєш шепіт всесвіту довкруж?
    Бринить струмок, тривожно вітер свище,
  •   О, Господи, прозріти нам дозволь!
    Сміється світ. Сміється він над нами...
    Мовчать в зажурі темні небеса.
  •   ЛАБІРИНТАМИ СЕРЦЯ
    Ось знов в мою оселю тінь журлива
    У гості рветься, наче до подруги.
  •   ВІРА В ЛЮДИНУ!
    Коли одні тіні бездушні снують,
    Коли почуття витісняє байдужість,
  •   ВЧУСЯ ЧЕКАТИ...
    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Час поміж нами мені видається Пілатом.
  •   Я - ДУША У ЖІНОЧОМУ ТІЛІ
    Жінка я? Ні! Я - Душа, що в жіночому тілі
    Мусить крізь терня світів до зірок прориватись.
  •   Радій же, серденько, радій!
    Зима світи заполонила,
    Твої сліди сніги зітруть.
  •   Душа поетки
    Я розірву цю сонну тишу
    Піснями збурених вітрів,
  •   НАМ ЩАСТЯ НАЛЕЖИТЬ?
    Чекала всю вічність нестримну цю повінь
    Бажань, що б усі береги залила.
  •   СОЛОДКА ВІЧНІСТЬ
    Літо - не просто спогад,
    Надто любов'ю пропах.
  •   ЙДУ ЗА ВІТРОМ...
    Безбережним, засніженим полем,
    По якім мої стежки ведуть,
  •   ДИВО ІСНУЄ!
    Нехай з глибин на волю рвуться
    Слова окрилені Твої,
  •   ДОБРЕ БУТИ!
    Добре бути, як сонечко світить,
    Пестить променем тіло і душу,
  •   ВІКТОРУ КУЧЕРУКУ
    Як же добре, що Ти не оглух,
    Не осліп, не зневірився в людях,
  •   ДИВО СТАЛОСЯ!
    Так довго в долі я тебе вимолюю -
    І диво сталося.
  •   НЕ ЗГОРИ!
    Шляхи попереду тернисті,
    По них ступаю без вагань
  •   В ПОШУКАХ ЛЮДИНИ
    У єстві глибинах,
    У основах суті
  •   ВІКТОРУ КУЧЕРУКУ
    У Вас ще вистачить багато
    І сил, і духу, і снаги,
  •   ДЕ ПОДІЛАСЬ Я?...
    Стала римою я печальною,
    Що вітрам лише в небі чується.
  •   У СВІТАХ САМОТИ
    На розхрещенні доль, у світах самоти
    Не зуміла повз тебе так легко пройти!
  •   НЕВЖЕ МЕНЕ ГОТОВИЙ ТИ ЗРЕКТИСЬ?
    Що крок один - то все коротший шлях
    До рубежу, за котрим невідомість.
  •   ТАВРО РОЗЛУКИ
    Тебе нема... Тікають сни у даль незриму
    І мріям крил для лету так тепер бракує.
  •   РОЗМЕЖОВАНІСТЬ
    Розмежованість двох світів
    Не зшивається й сотнями променів...
  •   КРІЗЬ МОРЕ СКОРБОТ
    Проникаєм у все, навіть крізь небеса,
    Що нам день принесе? - висихає роса
  •   Боюся ночі...
    Боюся ночі до божевілля,
    Немов якоїсь страшної кари.
  •   БУДЬ ЗІ МНОЮ!
    Будь зі мною! - В долі вимолюю
    Взимку, весною, літом і осінню.
  •   ЗВІДКІЛЯ Ж МИ ВИХІДЦІ?
    Звідкіля ж ми вихідці -
    Як душа не світиться
  •   Життю - "ОСАННА !"
    Комусь шлях долі встеляють зорі,
    А я - вкладаю зорі у вірші.
  •   Гірка самота
    Здається, ніколи цей сум не мине,
    Знов жалить самотність, неначе гадюка.
  •   Половинко, до мене озвися!
    В ніч на крилах лечу,
    Дотуляючись тіней і світла.
  •   Незбагнене
    Незбагнене з усіх досі бачених див -
    Мить єднання сердець у полоні ночей...
  •   МІЙ СМУТОК
    Мій смуток зітканий з вітрів,
    Що дмуть у далеч неозору.
  •   ДУША В ДУШІ
    Я у тобі знайшла притулок
    Від самоти, що вік тримала.
  •   НЕВИПИТА СПОКУСА...
    Душі своїй знайшла я пристань
    В твоїх волошкових очах.
  •   Я нині не така, як була вчора!
    Втомилася душа від самозречень,
    Від самоти і від самопоборень,
  •   На відстані душі
    Проносяться комети
    Над світом і людьми.
  •   ВІР!!!
    У спеку і мороз, у пору дощову
    Хай зрине на вустах стосильно - "Я ЖИВУ!"
  •   У морі ласк і самоти
    Як мало нам для щастя треба
    У морі ласк і самоти -
  •   Щастя чекає!
    Мов краплини по шклі,
    Струменіють жалі
  •   Щастя - наче комета...
    Пристрасть кольору сонця,
    Очі кольору неба...
  •   Кохання Менестреля
    Ця ніч, мов грона винограду,
    Над світом втомлених осель
  •   НІЧ У ЛЬВОВІ
    Годинник ратуші дванадцять відбиває,
    На вулицях снують казкові тіні,
  •   Листя кольору сонця...
    Листя кольору сонця лежить під ногами,
    У повітрі - букет ароматів п’янких.
  •   Намалюй любов, Коханий!
    Намалюй мене, Коханий,
    Заколисану вітрами,
  •   Журавлі у вирій кличуть...
    Вселилась в серце знову осінь,
    Густі тумани стали звичні,
  •   Вечір холодний
    Вечір холодний. Осінь, напевно.
    Вже підкрадається нишком зима.
  •   НОСТАЛЬГІЯ
    Янголи. Кохання. Ностальгія.
    І солодкий хміль від почуттів.
  •   МОГО ЩАСТЯ ОСТРІВЕЦЬ
    Чом зустрілись надто пізно?
    Поміж нами - світ лежить,
  •   Двоїста суть
    Двом різним Я в мені буває тісно!
    Як бути тут? - Напевно не збагну.
  •   Одвічний сум Поета
    І знову Львівський дощ
    Свою чеканить риму,
  •   ЖУРБА В КОСАХ
    Знову осінь.
    Зимні роси,
  •   БОЇМОСЬ...
    Ми в постійнім страху, ми живемо у нім,
    Бо новий день чергову нам драму готує.
  •   Найбільший дар
    В лабіринтах життя
    є у кожного свій
  •   РУКА В РУЦІ
    У твою душу проникаю
    Незримим дотиком душі,
  •   МІЙ ОБЕРІГ
    Крізь сотні доріг
    І миті зневір,
  •   ВИДИВЛЯЮСЬ ТЕБЕ...
    Видивляюсь тебе у безмежності мрій,
    За тобою іду, мов на світло зорі,
  •   ДУША - З ДВОХ ПОЛОВИН...
    Минув ще день один,
    Що в завтрашньому дні? -
  •   НІЧ
    Знову вечір ліг на плечі,
    Ніч - то час душі розп'ять,
  •   ЛЮБОВ НЕБАЧЕНА
    Мить без Тебе – втрачена,
    День без Тебе – згублений.
  •   Єднання тіл і спраглих душ
    Не знає сорому любов,
    Коли вирують почуття.
  •   Я, ТЕБЕ, ЛЮБИЙ, ВИМРІЮ!
    Я тебе, Любий, вирвала з долі обіймів в цю ніч.
    В тебе немає вже вибору - знову мене поклич!
  •   МРІЯ ХУДОЖНИКА
    Впали нарешті мури,
    Вщухли холодні дощі -
  •   За крок один до Тебе...
    Що крок один - то все коротший шлях
    До рубежу, де мрії оживають,
  •   ВІЙНА У ГРУЗІЇ
    Прислухаймось! Здається долина
    Здалека десь глухе відлуння грому.
  •   ВОСКРЕСАЙ!
    Воскресіння душі не залежить від віку,
    Ти живий, поки серце спроможне любити.
  •   Напівжити? - Ні! Краще вже вмерти...
    Що є гірше - напівполюбити?
    Напівправда насправді болить,
  •   У середньовіччі...
    У Відьмину душу,
    Що рай свій шукає,
  •   БОРИСЬ!
    Щомиті підіймаюсь духом ввись
    Над тими, хто у власному безсиллі,
  •   ВЖЕ НЕ ЛЯКАЮСЬ Я ДОЩІВ...
    Вже не лякаюсь я дощів!
    Тепер у серці - ні краплини,
  •   Оксані Мазур
    Каралася і мучилась вона,
    Подерті мрії боляче пекли.
  •   Валерію Хмельницькому
    Ти, Валерію, не бійся,
    Що Русалки вогняні,
  •   Відповідь Русалок І.Гентошу
    В нас, Русалочок підводних,
    Які снять про небеса,
  •   До щастя треба вміти дорости!
    Так часто ми є в'язні самоти -
    Від щастя свого ходим за півкроку,
  •   Юрію Яремку
    Ким буду сьогодні? А знаєш, таки синім птахом,
    Що в неба безодню за вітром злітає без стрАху,
  •   В ПУСТЕЛЯХ СВІТУ
    В пустелях світу повно міражів,
    Які понавигадували люди.
  •   МОЇЙ ЛЮБІЙ РУСАЛЦІ
    Жінка-рибо, донька моря,
    Люба посестро моя,
  •   Моїй улюбленій Відьмочці
    Хто ж ти - Чаклунка,
    Фея чи Мавка,
  •   Галантному Маньєристу
    Ніч пробила час для дива,
    Для містерій і для злетів.
  •   ЯНГОЛИ ПЛАЧУТЬ...
    Коли вогник надії у серці зотлів
    Від жорстокості світу й омани,
  •   Оксані Мазур
    Замки в нас на піску,
    Щастя - дивний міраж,
  •   ОКСАНІ МАЗУР
    Терпко-терпко пахне хвоя,
    По якій пробігла лань.
  •   ГАЛАНТНОМУ МАНЬЄРИСТУ
    О, Маньєристе, бачу я, що хочеш
    До квітників потрапити дівочих
  •   Галантному Маньєристу
    Промінь сонячний блиснув,
    Заяснів променисто
  •   У кожного своя ріка терпінь...
    Я білим птахом прагну в далечінь
    Безмежжя неба, оази волі,
  •   КОЛИСКОВА ОКСАНЦІ
    Спить дівча маленьке у своєму ліжечку,
    Бо її втомили битви й віражі.
  •   ОКСАНІ РОМАНІВ
    Крізь тебе я теж протікаю рікою,
    Аж серце пришвидшує звичний свій хід,
  •   ГАРРІ СІДОРОВУ
    Ріка Життя невпинно мчить
    Крізь гір хребти й через пустелі,
  •   Володимиру Ляшкевичу
    Втіха проникнення в душу душею
    Надто приємна, до щему в грудях.
  •   ВОЛОДИМИРУ ЛЯШКЕВИЧУ
    Ніжно-довічне наше кохання,
    З присмаком тУги, пристрасті й сліз,
  •   ПОВЕРТАЮСЬ...
    Повертаюсь у сни, щоб вдихнути там волі,
    Щоб зануритись в сяйво окрилених мрій,
  •   Я ЗНОВУ САМА...
    Обірване щастя:
    Я знову сама,
  •   МЕНІ ЗДАВАЛОСЬ...
    Мені здавалось, я усе здолаю:
    Зло, ворогів, нещастя і тривоги.
  •   ДРУГЕ ЛІТО БЕЗ ТВОГО ТЕПЛА...
    Друге літо без Твого тепла,
    Без промінчиків любих очей...
  •   ЩЕ НЕ РОЗТЕРЗАНА ДУША!
    Ще не розтерзана душа,
    Ще мрії всі не розбрелися.
  •   КРИК ДУШІ
    Які ж дволикі люди в цьому світі!
    Ніяк до них не звикну, хоч умри.
  •   МІЙ ХРАМ
    Що крок один – то все коротший шлях
    До рубежу, що Вічність прочиняє.
  •   Який сумний цей світ навколо...
    Який сумний цей світ навколо,
    Яка суєтна суєта,
  •   ПАМ’ЯТЬ МИНУЛОГО
    Мені здається, тут я вже була -
    У цьому місті і у цім чудовім крАю,
  •   СЕРЦЯ СТОРІНКИ
    Біжать слова, злітають рими,
    Мов на папір спішать лягти.
  •   МАЕСТРО
    Мов натягнута я струна:
    Почуття – наче ноти оркестру.
  •   ДОРОГА ДОЛІ
    На минулого й майбутнього плечах
    Долаєм з року в рік дорогу нашу.
  •   В ОСТАННЮ ДОРОГУ...
    Хто ж знав, що прийдеться в останню дорогу
    Тебе проводжати у тузі німій?
  •   “ПРИРОДИ ВІНЕЦЬ”
    Людина володарем зветься у світі,
    Та влада її тільки в тім, щоб скорити.
  •   СПАСИБІ, СЕРДЕНЬКО МОЄ!
    Спасибі долі, що звела
    З Тобою нас й навік з’єднала.
  •   ТЕПЛИЙ ВІТЕР
    Казав, що станеш теплим вітром,
    Який вдихатиму у груди,
  •   ЛИШЕ Б НЕ ПІЗНО!
    Така в нас суть: про тіло тільки дбаєм
    І прагнем йому ситості й комфорту.
  •   ХОЧУ ВІРИТИ
    Хочу вірити в те, що зустрінемось ми
    В мить, як світло прорве всі тенета пітьми,
  •   Пригаслий біль тривожить розум...
    Пригаслий біль тривожить розум,
    Мене у спогади верта
  •   НЕ ЯК УСІ
    Досі я не каюсь,
    Що не як усі,
  •   Щоб не настало забуття!
    Тебе нема... Та наче вчора
    Надію в серці мали ми.
  •   НЕ ДОЗВОЛЮ ДУШІ ЗКАМ’ЯНІТИ!
    Виринають картини минулих пожеж,
    Що в душі вирували до нині.
  •   Гірка покута
    Живу не так, як би душа хотіла:
    Майбутнє – наче мороком покрито.
  •   Відповідь Тетяні Роса на "Апокаліпсис розуму"
    Йдем манівцями, немов неприкаяні,
    Щастя шукаємо десь по окраїнах,
  •   МУШУ ПРОРВАТИСЯ!
    Буду шукати свій шлях,
    Тільки б не збитися.
  •   ЧОМУ?
    Чому в історії Вкраїни стільки драм?
    Чому пролилося людської ріки крові?
  •   НАПЕВНО...
    Напевно, я ніколи б не змогла
    В чужій країні вирости і жити,
  •   ЛІТО БЕЗ ТЕБЕ
    Знову літо, знов без Тебе...
    І від цього не втекти.
  •   ПРОМІНЬ В ПІТЬМІ
    Я простягну до Тебе руки,
    Відчиню в серці всі віконця.
  •   ТІНЬ ВІД САМОТИ
    Усе життя, неначе сиротина,
    Блукаючи у світі цім чужім,
  •   Івану Гентошу
    На Майстерні цього літа
    Увірвався пародист,
  •   ТАКА ПРАВДА СУМНА!...
    Мегадози оман
    Заподіюють ран.
  •   ПЛИВУТЬ СТОЛІТТЯ...
    Пливуть століття
    Крізь лихоліття
  •   СМЕРТЬ ДРУГА
    Відчай у грудях безмовно застиг,
    Крик виривається з моїх грудей...
  •   ГРОЗА
    В літньому небі гроза розгулялася,
    Громи свої вивергаючи в світ.
  •   ЖУРБА У КОСАХ
    Вдихає літо на повну силу
    Духмяні квіти, цілющі роси...
  •   Юрію Яремку
    Куди іде самотній подорожній?
    Так часто пекло схоже нам на рай...
  •   Оксані Романів у День народження
    Простягаю до тебе душу! Але ти це й сама відчуваєш -
    Крізь розхрестя шляхів безкрайніх, крізь жорстоких світів чагарі.
  •   Простягни мені свою душу !
    Простягаєш до мене душу? Та вона й так до мене лине -
    Крізь пустелі світів облудних, крізь холодне світіння зір...
  •   Одній рідній Душі
    Не ти кидАєш тінь в провалля,
    У нім - лиш тінь від самоти,
  •   ІДУТЬ ДОЩІ...
    Ідуть дощі - холодні, з гіркотою,
    Неначе в саму душу проника,
  •   Відлуння твоїх кроків я вже чую...
    Квітують вишні, в серці також квітне,
    Бажання знов зринають з дна душі,
  •   Моїй Юлечці Гриценко
    Моїм думкам команда "струнко!"
    Не помагає вже давно,
  •   СЯЙВО ЛЮБОВІ
    Щойно над мною кружляли ще круки,
    З неба у душу вдивлялись тривожно,
  •   Юлечці Гриценко
    Знай, моя магічність -
    Магія для когось, тільки не для мене!
  •   Юрію Лазірку
    Як у серденьку розніжнілося,
    В душі сонечко заіскрилося!
  •   Моїй Юлечці
    В моїй свідомості дощами
    Давно розмило береги,
  •   А Я -- СТИХІЯ!
    А я - стихія, що у веснах
    Десь заблукала не на жарт...
  •   Чому? Чому? Чому?
    Пройти життя не вдасться безпомильно,
    Волочим, хто як може, власний хрест...
  •   Людмилі Линдюк
    Хто це стукає в віконце?
    Це весни чарівний птах -
  •   КУДИ ЙТИ?...
    В житті є тисячі доріг -
    Ми ж обираєм - куди йти...
  •   Діткнутись мрії...
    Втечеш від світу -
    Знайти одвіти
  •   Відповідь Івану Редчицю
    Моє життя таке багатолике,
    В нім водночас дрібне є і велике...
  •   Мені не спиться...
    Мені не спиться...
    Похмурі лиця
  •   Юлечці Гриценко
    В чужому краї шукати раю - справа невдячна,
    Без сили волі іти у гори - так необачно,
  •   Н Е М А
    Без Тебе я не хочу залишатись:
    Нестерпний біль, коли в душі пітьма,
  •   ЗГУБЛЕНІ ЛИСТИ
    Десь згубились листи,
    Що мені Ти писав.
  •   КАРАЮСЬ, МУЧУСЬ, ТА НЕ КАЮСЬ...
    Ще день один... І наближаюсь
    До Тебе я на крок один.
  •   Я НЕ ЗДАЮСЯ!
    Буває часом - кохання квіти
    у серці в"януть,
  •   Юлечці Гриценко відповідь на "Театр"
    Твоє життя
    Любові стяг
  •   РУСАЛОНЬКА
    Десь бродить Русалка в краях неозорих,
    Шукає загублений рай.
  •   Послухай дощ - він серця твого стук!
    Послухай дощ - шепоче щось, немов
    Бажаючи достукатись до серця,
  •   Чом на душі "шкребуться миші"?
    Чом на душі "шкребуться миші"?
    Ти серцем вслухайся у тишу -
  •   НА КРИЛАХ ДУШІ
    Вип"ю келих вина,
    Прошепочу до Бога молитву
  •   ДУША НЕ НІМА!
    Душа не німа! - Зринає
    Вона стоголоссям могутнім,
  •   ЧОМ ТАК ДУШУ ЯТРИТЬ?...
    Що ж це душу ятрить? -
    Може, згірклий минулого спомин,
  •   Я НЕ ПІДУ, НЕ ЗДАМСЯ, НЕ ЗЛАМАЮСЬ!
    Як я втомилась жити, мов та птаха
    З пробитим серцем, зраненим крилом,
  •   МИ ШУКАЄМ СЕБЕ - СЕБЕ СПРАВЖНІХ!
    В божевільності самопоборень,
    В сотнях власного духу підкорень,
  •   Ходім до світла, жадаймо правди!
    У всіх є власні життя арени,
    Хоча й людині так незбагнені.
  •   Юлечці Гриценко
    Солодка мить
    Не стала вічністю,
  •   Юлечці Гриценко
    Ти теж нагадуєш весну -
    Бентежно-ніжну і тендітну,
  •   Спогад Амазонки про останній бій
    Оніміло плече,
    Бо під серцем - роз"ятрена рана.
  •   ЯК НАМ ПОТРІБНЕ ІСТИННЕ ПРИЧАСТЯ!
    В небесних висях слухають уважно,
    Ніщо повз їх увагу не мине.
  •   Любов до народу - єдина провина...
    Він мріяв про вільну, с в о ю Україну,
    Тернисту дорогу до неї здолав.
  •   ЧОРНОВОЛА БРАКУЄ ЖИВОГО!
    До 11-х роковин загибелі В.Ч.
    * * *
  •   Весняна відповідь Юлечці Гриценко
    Весна прийшла, давай швиденько
    Над "і" сумне всі крапки став,
  •   Відповідь Самотній Птасі на ПОРОЖНЕЧУ
    П ривітне сонце світить не для тебе,
    О бмерзле гілля може й не заквітне,
  •   О, МІЙ БОЖЕ, ДОЗВОЛЬ!
    На розхрещенні доль
    Пошматованих мрій,
  •   Відповідь Вікторії Осташ на "Ізсередини"
    Світ мовчить?
    Ні - це ми його чути не хочем,
  •   Юлечці Гриценко
    Я спинюсь на трішки,
    Підніму листок,
  •   Відповідь Ю.Яремку на "Покуту"
    Та в чім же винний Прокруст,
    Що повно замкнених вуст,
  •   На розхрещенні доль і доріг...
    Від весни до весни, в літню спеку й морози у січні,
    У пустелях світів, на розхрещенні доль і доріг,
  •   Коли ж цвітіння душ настане?
    У чорноземі душ сміття
    Ми самотужки розкидАли,
  •   У чорноземі кожної душі
    У чорноземі кожної душі
    Завжди ростуть лілеї й спориші...
  •   Юрію Яремку на "Апокаліпсис"
    Я усупереч всьому в життя таки вірю -
    Вірю в те, що не будуть порожні подвір"я,
  •   СВІТ ВЕСНЯНИХ МРІЙ
    Тягар своїх тривог скидаю щовесни,
    Весь біль вчорашній я лишаю без вагань.
  •   МОЇ ШЛЯХИ
    Під вічним тягарем життя важкого ноші,
    Зігнувшись від проблем, іду в пітьму віків.
  •   ВІЙНА
    Кровоточить світило, мов рана глибока,
    І прокляття летять аж до самих небес.
  •   Юлечці Гриценко
    Мені слова знайомі ці,
    Коли вуста шепочуть "досить!"
  •   В ОБІЙМИ ДО ВІЧНОСТІ...
    Міріадами крихітних часток
    Розлітаюсь по всенькому світу -
  •   ЦЕ ДИВОВИЖНО!
    Гарно бути пташкою
    В полі між ромашками!...
  •   ПРИРЕЧЕНІСТЬ
    Свобода від рішень, свобода від дій –
    П’янке і солодке це слово “свобода”.
  •   КРИЛОНЬКА РОЗПРАВ!
    Вічністю неспокою
    Ріже світ, мов ніж...
  •   Я ХВИЛЕЮ ПРИЙДУ...
    Не вір мені, як в відчаї чи горі
    Тобі промовлю: ”Більш не приходи...”.
  •   Розвію смуток думкою про Тебе...
    Розвію смуток думкою про Тебе
    І будні сірі вдалеч прогоню.
  •   ВОНА В НАС ЄДИНА!
    Моя нене-Україно, милий серцю краю,
    Чом так часто мою душу біль лютий проймає -
  •   СЕРЦЕ МАТЕРІ
    Час біжить, мов ріка швидкоплинна,
    Все міняється в світі щомить,
  •   БІЛЬ
    По стежках життя людських
    Завжди біль крокує.
  •   НЕ ПИТАЙТЕ...
    Не питайте мене, не питайте,
    Що на серці моєму сьогодні.
  •   І душа моя ніжно Твою обійме...
    Над могилою знову в зажурі стою
    І не вірю, що в світі Тебе цім нема.
  •   ОДИН НАВІКИ ДУХ
    Любов – вогонь, який горить у крові,
    Коли Йому належить лиш Вона.
  •   ЦЕ - КОХАННЯ
    Знаю я, що не просто бажання
    Той вогонь, що у серці горить.
  •   ЗА ГОЛОСОМ СЕРЦЯ
    Я іду навмання, лиш за голосом серця,
    Що веде по стежках, досі ще незбагнених.
  •   БОЮСЬ...
    Куди ж то котиться наш світ?
    Себе нерідко я питаю.
  •   Найсолодша з всіх омана
    Хто тебе вигадав, Любове?
    Він божевільний був, мабуть.
  •   ЗРАДЛИВІ ДУШІ
    Зрадливі душі, закриті очі
    І мов зачинені серця на ключ.
  •   Система, що душу калічить живу
    Так боляче битись об стіни свавілля
    Системи, в якій я безправно живу.
  •   ПОГЛЯДОМ СЕРЦЯ
    Ніч за вікном тобі промовляє,
    Дотиком ніжним пестить все тіло
  •   НЕЗБАГНЕНІСТЬ КОХАННЯ
    Мабуть, неможливо кохання збагнути,
    Воно для людини – бальзам і отрута.
  •   У світу цього вічній круговерті...
    Чому ти, сонце, сходиш не для нас?
    Твій захід не милує більше око,
  •   Гірка покута
    Живу не так, як би душа хотіла,
    Майбутнє – наче мороком покрито.
  •   ЖУРБА У КОСАХ
    Вдихає літо на повну силу
    Духмяні квіти, цілющі роси...
  •   Зустрілись закохані очі...
    Зустрілись закохані очі –
    Слова всі замовкли у мить.
  •   ДО КРАЮ
    На згарищі мрій
    самотня стою і не знаю –
  •   У кожного героя власний кат...
    У кожного героя власний кат,
    Є свій Сташинський в кожного Бандери.
  •   ВИПРОБУВАННЯ
    Життя випробовує нас -
    Так хоче Господь.
  •   ВЕСНА ПРИЛЕТІЛА
    Ти чуєш - весна прилетіла!
    Мов справжня казкова жар-птиця,
  •   Продовження снів
    Я бажаю продовження снів, що пройшли:
    Плавні лінії тіл, що на стелю лягли,
  •   ЗАКОХАНІ В ВЕСНУ
    Десь з’єдналися зорі в яскраві сузір’я,
    Барви сонця в веселках злилися в єдино.
  •   БЕЗЦІННИЙ СКАРБ
    Безцінний скарб людина має,
    Який цінує лиш тоді,
  •   МИТЬ
    Мій погляд летить у неба блакить,
    І серце шалено так б’ється.
  •   ІЗ ПРАВДОЮ В СЕРЦІ
    Жадоба до влади затьмарює глузд
    Лиш тим, в кого совість дрімає в кущах.
  •   У СОБІ ВЕСНУ ЗАВЖДИ НОСИ!
    Весна, насправді, - це стан душі,
    Коли у серці не йдуть дощі,
  •   СОБОР НАШИХ ДУШ
    На березі ріки, в долині,
    Між віковічних білих гір,
  •   ДЕРЖАВА ВТРАЧЕНИХ НАДІЙ
    Живу в державі втрачених надій
    І сподівань, похованих навіки.
  •   БАРВИ ЖИТТЯ
    В життя є тисячі принад,
    Воно барвисте, мов весна.
  •   Вічністю неспокою
    Мить без Тебе – втрачена,
    День без Тебе – згублений.
  •   У світах самоти
    У світах самоти ми, мабуть, не одні –
    Раптом хтось добре слово промовить мені,
  •   ЖИВИЦЯ
    Біля водоспаду, у високих горах
    З рук моїх живицю ти з коханням пив.
  •   ПОРА ПЕРЕРОДИТИСЯ,ПОРА!
    Спитай себе – чи ти для України
    Душі вогонь готовий дати весь?
  •   Душі ще рано йти!
    Зарано йти, нам ще потрібно жити,
    Нам треба ще до себе дорости!
  •   ЧИМ ДАЛІ ЙДУ...
    Чим далі йду – тим більше скрізь могил,
    Одні хрести – мовчазні свідки краху.
  •   МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ
    До тебе, Господи, взиваю
    І сподівання щирі маю –
  •   Відстоїмо святу нашу Ідею!
    У всі часи між нами жили Юди,
    Не зайди, не чужинці – земляки,
  •   Зі смертю на межі...
    Чому душа так боляче болить,
    Стикаючись з життям цим очі в очі?
  •   ВТЕЧА

    Ні, не вдасться втекти від жорстокості днів,
  •   ГОЛОС БОГА
    На церковні хрести із вікна
    Поглядає душа крізь туман:
  •   МУЗА
    Ти, моя люба, довго спала,
    Тепер прийшла в моє життя.
  •   ПОШУК В ПІТЬМІ
    Місячне світло дивним промінням
    Землю покрило, мов злилося з нею.
  •   ДИВНИХ МАРЕВ ПОРА
    Накотилася ніч, дивних марев пора,
    Ніби й сон мене мав вже зморити.
  •   ПІД СОНЦЕМ ВІЧНОЇ ОМАНИ
    Колись сказав хтось ” суєта...”.
    Вона завжди була і буде.
  •   ГЕРОЙ І ПОЕТ
    Лиш той герой, який своє життя
    Без страху за вітчизну покладає.
  •   ЖУРБА У КОСАХ
    Вдихає літо на повну силу
    Духмяні квіти, цілющі роси...
  •   ЦІНА ЗРАДИ
    Щодня бачим стільки облуди –
    Серця мізерніють, мабуть...
  •   З ДАЛЕКИХ СВІТІВ ВІДІЗВИСЬ !
    Я не вірю у те, що Коханий помер,
    Він у серці моєму живий дотепер.
  •   Крізь буревії й долі терня...
    Крізь буревії й долі терня
    Іду, долаючи свій путь,
  •   “О ЛЮДИ ! ЛЮДИ НЕБОРАКИ ...”
    Колись писав Тарас Шевченко,
    (Хоч і було це вже давненько):
  •   ПРИСЛУХАЙСЯ ДО ВІЧНОСТІ !
    Прислухайся:
    Вічність тобі промовляє!
  •   ДУША МОЯ - БЕЗМЕЖЖЯ
    Як скаже світ - ти крихта у мені!
    Йому повім: душа моя - безмежжя,
  •   РОЗДУМИ БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА В. ЧОРНОВОЛА
    Знов я біля Чорновола,
    Знову серце моє коле
  •   ВЕЛЕТ ДУХУ
    Присвята світлій пам’яті Івана Гнатюка
  •   ВІТЕР У СПИНУ
    Самотність кригою скувала мою душу,
    Печать мовчання на вустах лежить кривава.
  •   Колись у небуття навіки я піду...
    Колись у небуття навіки я піду,
    Зринатиму лиш в спогадах краплинами дощу.
  •   Людину в собі зберегти!
    На клапті душу рве терзання,
    І серце б’ється, наче птах.
  •   Не дозволю душі зкам"яніти!
    Виринають картини минулих пожеж,
    Що в душі вирували до нині.
  •   ПОВІНЬ
    Зачепив за мою душу сонця промінь,
    Проганяючи з душі правічну втому
  •   ТІНЬ ВІД САМОТИ
    Усе життя, неначе сиротина,
    Блукаючи у світі цім чужім,
  •   СВЯТО СЕРЦЯ
    Знов жадає серце свята,
    Зажурилось без кохання.
  •   ЗИМА ДАЛА СОБІ ВОЛЮ
    Зима дала собі волю,
    Затуливши сонце ясне.
  •   СНІГОВІЇ

    Сніг хурделить за віконцем,
  •   ВТІКАЮ
    Втікаю від міста шаленого ритмів,
    Від правил, умовностей і алгоритмів,
  •   В ПУСТЕЛЯХ ВТОМЛЕНОГО СВІТУ
    Як спрагло хочу я тепла!
    Як вже набридла холоднеча!

  • Огляди

    1. ДИВО-ПТАХА
      Може, птаха насправді не чорна?
      Чорнота її - тіні з могил,
      Що вповзають в пір'їни між крил
      Цим туманом пекельно-потворним,
      Поглинають її ясно-лик ,
      Витравляючи пам'ять про вічне,
      Забуттям її душу калічать,
      Витискають життя з неї сік...

      Вже й хрести на могилах, мов тлін,
      Все здається у мороку власті -
      Диво-птаха змагається з Часом,
      Проганяючи тіні провин.
      Ми усі на межі світло-тінь,
      Хтось уже й над пітьмою зависнув...
      Глянь, промінчик у мороці блиснув,
      Кращий світ душу жде на спочин!

      Що пророчать зотлілі хрести
      І про що їх молитви безмовні?
      Диво-птаха під неба покровом
      Досі марить про кращі світи...




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. НА ДЕНЦІ У СЕРЦЯ
      Так прагну найбільше дізнатись про... себе,
      Здолати стежки всі круті й небезпечні,
      Збагнути, як Час, що пронизує небо,
      Щомиті лягає на Вічності плечі.

      Так хочеться крила собі відростити,
      До янгольських сфер проникати іскристих,
      Навчитись слова пропускати крізь сито,
      Що лжу відрізняє між зернами істин.

      Так хочеться спити любові по вінця,
      Поразки і злети - на денце до серця,
      І відбиток власний знайти в половинці
      Душі, що десь бродить в життя круговертях.

      Якби ж хто придумав такого рентгена,
      Що душу людини просвітить наскрізно,
      І ніші, в яких причаїлася темінь,
      Наповнить враз світлом, допоки не пізно...

      Мабуть, ці бажання й самій незбагнені,
      Нуртують в мені, проганяючи спокій.
      Та знаю - допоки ще кров в моїх венах
      Пульсує нестримно у битвах буремних -
      Душею літатиму я надвисоко!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ЯНГОЛИ СХЛИПУЮТЬ...
      Вслухаюся в тишу. Та раптом, немов хтось розтяв її -
      Володар небесних полів, де паслись блискавиці,
      У висях пронісся в своїй вогняній колісниці,
      Розбурхавши простір, фарбуючи захід загравою.

      В проваллях між хмар янгол білий дивився розпачливо,
      Потоками сліз чи дощу омиваючи грішників.
      "Чом світло й пітьма так безладно в людей перемішані?" -
      Роздумував янгол й вимолював в Бога пробачення.

      Невдячними є за добро і шанують, лиш втративши -
      Любов і довіру, життя і безцінні всі цінності.
      Тривожився янгол: " Коли вже єство людське зміниться?",
      Вдивлявся у світ, але той був подібним на згарище.

      Незрячими бродим наосліп, глухими до Істини,
      Що проситься в вікна і двері душі запропащої,
      Хрести, що несем, нам здаються щомиті все важчими,
      Вогнями зневір і облуди випалюєм пристані

      Душі, що вдивляється в небо в надії - розвидниться,
      Та небо, здається, все дужче палає загравами...
      Допоки людина дорогами йтиме кривавими -
      З небес буде чутно єдине - як янголи схлипують!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ДУША ВОСКРЕСАТИ ВЖЕ ЗВИКЛА
      Ввійди в мою душу! Вона ж бо – мов дерева тінь,
      В якій Ти у спеку знаходиш жадану розраду.
      Забудьмо печалі, слід зрад залишився позаду,
      Давай милуватися разом ясним зорепадом,
      Купатися в росах, вдихаючи дикий полин.

      Злітаймо у небо! Не нарізно – спробуймо вдвох,
      Тримаючись тільки за руки чи крила незримі.
      Я – вітер у полі, я – воля Твоя незборима,
      Я – музика сфер, що Ти виплеснеш завтра у риму,
      Я - сон просто неба, що тихо нашіптує Бог.

      Зцілю Твоє серце пречисто-цілющим дощем,
      Що рани минулих утрат і печалей всіх змиє.
      На наших стежках вже зневір не клубочаться змії,
      Не Ти і не Я, бо віднині у Всесвіті МИ є -
      Готові до злетів, нових перероджень й прощень...

      Я вірю - є МИ! Бо у ВЧОРА – зачинені вікна,
      Вітрища сум'ять у які не навіють жалів.
      Тягар від розлук, що минули, давно перетлів,
      І я, мов землиця в одвічному прагненні злив,
      Чекаю на весну…
      Душа воскресати вже звикла!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. КОЛА НА ВОДІ
      світло стелиться з неба синього

      упираючись в морок всесвіту

      люд несе хрести із провинами

      по спіралі все в світі вертиться

      що написано – мусить статися

      загаїлися душі скверною

      йдем над прірвою, не спиняючись

      і нема назад нам повернення

      мрії падають зорепадами

      кого кликати? не докличешся

      час спинитися - небо зрадами

      аж по край Землі вже наситилось

      загубилися вищі істини

      їх давно уже позрікалися

      не знайти джерел із пречистою

      що написано – нині сталося -

      сяйво душ людських вже потьмарене

      небеса не шлють людям милості

      замуроване сонце хмарами

      і не чутно слів "Боже, змилуйся!"

      сонце світові не дає тепла

      світло світові не несе надій

      спопеляючи все довкруж до тла

      залишаючи кола на воді…





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Від нелюбові, Господи, спаси!
      Ніщо так не болить - одна любов лиш,
      На роздоріжжі долі й нових драм
      Стоїш один, мовчанням вбивши голос,
      Туман довкруж, а ти - самотній колос
      Посеред поля віч-до-віч вітрам…

      Куди тепер? Де він – твій шлях до щастя?
      Тягар утрат не зрушити за раз.
      Хтось не боїться знову в прірву впасти,
      А хтось цей світ готовий вже й проклясти -
      Усіх розсудить невблаганний Час.

      Ховає ніч думки на дно бездонне,
      Втікають сни в безсоння поза-світ,
      Людські жалі звисають з неба гроном,
      Вітри - знавці сумних лише симфоній,
      В яких нам не знайти на все одвіт.

      Вчорашня пам'ять завтрашній не вірить?
      Вчорашні сни вгамують ненасить?
      Нова любов не житиме без віри,
      Без неї навіть світ здається сірим,
      Від нелюбові, Господи, спаси!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. БЕЗ ВОЛІ - СМЕРТЬ!
      Я не та, яка була ще вчора -
      Крила пошматовані в вітрах,
      Бо щораз, здіймаючись угору,
      Всупереч реальності потворній,
      Намагаюсь вбити в собі страх.

      Я не та, якою вже не стати,
      П'ю життя, аж груди розрива,
      Що не день - нове душі розп'яття,
      Кожен крок - наближення до страти
      Моїх мрій... Як досі ще жива?

      Я не та, якою мала бути,
      Бо живу усупереч всьому,
      П'ю любов краплинами цикути,
      Прірви дна бажаючи торкнути
      І крильми розвіяти пітьму.

      Хто ми є - вовки, птахи чи люди?
      Ким би не були, без волі - смерть!
      Я така, яку ти не забудеш,
      Раннім снігом випаду у грудні,
      Навесні - дощем небесних сфер...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ЗЕМЛЯ ПОПЕЛИЩ

      Душа кровоточить, пульсують роз'ятрені рани
      Від наших власно'руч змайстрованих нами ж розп'ять,
      Хробак гріхо-творний вгризається в душу безтямно,
      А спокій увесь видувають вітрища сум'ять.

      На стінах душі вицвітають картини про вічне,
      Горять образи' у святинях. Земля попелищ
      Волає у небо, мов Господу дивиться в вічі,
      Благаючи в нього " Коли ж від людей захистиш?".

      Та слІзьми розкаянь давно вже ніхто тут не плаче,
      Лишень кровоточить поставлена кимось свіча.
      Яких ще, Людино, потрібно кривавих означень,
      Аби навернулась до своїх одвічних начал?!...

      Вже час пошматовану, зболену душу сто-винну
      Зцілити від скверни, омивши в джерелах святих.
      Завмерли в чеканні ікони. Чекають Людину.
      Та доки нема ще - кривавлять тривожно зі стигм...



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ЛЮДИНО, ОДУЖУЙ!
      У кожній Людині
      На денці у серця
      Є крихітка раю, -
      Ти знаєш чи ні?
      То чом безупинно
      Шукаємо жертву,
      Її роздираєм,
      Немов на війні?!
      Вростає байдужість
      У нас споришами.
      "Яке милосердя?
      В нас ера вовків!" -
      Ти кажеш, мій Друже,
      Без тіні розкаянь,
      І в голосі твердо
      Відлунює гнів.
      Не слово - цикута*,
      Жалі в небо квилять,
      Довіра на друзки,
      Мости у вогні,
      Душа на розпутті,
      Надломлені крила,
      І двом - надто вузько
      На стежці одній...
      Для ближнього стигне
      Отрута в бокалі -
      Традиція давня
      Людської пихи.
      Кривавляться стигми,
      "Світ надто лукавий!" -
      Таке виправдання
      Лише для слабких.
      В життя круговерті
      Стираються грані
      Між світлом і тінню,
      Між добрим і злим,
      Втрачають опертя
      Людські сподівання
      На вічне й безцінне...
      Суцільні вузли
      Надміцно сплелися
      У сітях омани,
      Що згублені душі
      Затягує в вир.
      Лиш янголи в висі
      Скривавлені рани
      Оплакують дужче,
      Аніж до сих пір...

      Людино, одужуй!
      Сама ж собі лікар,
      Пусти в душу світло,
      Збори в собі зло!
      А знаєш, мій Друже,
      Мистецтво велике -
      Ненависть зцілити
      Любові теплом!

      Цикута* - отрута, яка зафіксована в анналах світової історії, як речовина, якою отруїли в свій час великого Сократа...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. БУТИ ЩАСЛИВОЮ - ПРОСТО!
      Знаєш, стежки-дороги
      Часто до прірви ведуть людей.
      Янгол чи голос злого
      Нас віддаляє від мрії й веде
      За горизонт... Справжній Едем -
      Він де?

      Ніженьки вмочу у роси,
      Коси в любистку сполочу свої.
      Бути щасливою - просто!
      Вітер гарячий всі рани згоїв,
      Чуєш - співають для нас солов'ї
      З гаїв!

      Гріюсь теплом твого серця,
      Дивний вогонь з-під твоїх повік...
      Аж до самої смерті
      Тільки любов - то найбільший лік,
      Спраглій душі - життєдайний сік
      Повік!

      Зоряний пил на повіках,
      Срібна мотузка з душі до душі,
      Час - то найкращий лікар!
      Вже не боюся розлуки дощів,
      Разом здолаймо життя віражі
      Мерщій!

      Надихнули Роман Лесюк та Оксана Мазур



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. СВІТЛО-СУТЬ
      Допоки тут –
      Не варто зазирати
      За грані ті, людині незбагнені.
      Допоки кров тече по наших венах
      Ми рвемо ґрати
      Облуд потворних і йдемо' крізь темінь
      На Вищий суд.

      Осердя душ
      Гартуєм у звитягах.
      Нехай ніщо не вищербить душі
      В боях за правду, хай весни дощі
      Омиють стяги
      Від кривавих стигм. Лише війни ножів
      Уже не руш!

      У сяйві зір
      Втопім свою журбу,
      В нас вибір є – до світла, правди, волі.
      Прийшла пора у руки брати долю,
      Лише не будь
      Рабом, ні тим, хто дух людський неволить,
      У себе вір!

      Зрікаймось пут,
      Які скували душу,
      Любім цей світ – найбільша це потреба!
      Сліпих душею Татко наш із Неба
      Вже не відпустить -
      Пробачить всім, прийме усіх до себе…
      Та док' ми тут –
      Несімо світло-суть!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ВИТОЧУЙ РАЙ!
      Я вже іду,
      Здіймаючи угору
      Незримі крила, прагнучі увись,
      Підношу погляд в небо неозоре,
      Де янгол білий крилами огорне
      Мене колись…

      А ти будуй
      Свій Храм душі і світла,
      Вимощуй шлях до правди і добра.
      Допоки тут – хай в серці твому квітне
      Любов ясна, що стане ліком світу,
      Виточуй рай!

      Жени біду,
      Залиш усі тривоги,
      Хай тінь образ розчинить сяйво зір.
      Бурхливий плин чекає за порогом,
      Ти ж не впускай у душу лиш одного –
      Гірких зневір.

      Дощі пройдуть,
      Душі зміцніють крила -
      Для нових злетів, звершень і звитяг.
      Усі образи світу я простила,
      І ніжно так несе мене на хвилях
      Ріка життя…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Пісня "На відстані душі"
      ПІСНЯ "НА ВІДСТАНІ ДУШІ"



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. У РИТМІ ВЕСНЯНИХ ІНЕРЦІЙ
      Я музику чую в напоєних небом струмках,
      мовчанні симфоній,
      солодкім полоні у маревах свого безсоння,
      в якім безборонна,
      у рідних, коханих руках.

      Зриваюсь у світло. Шалено пульсує у венах
      прозріння і вище,
      уже не лякають вчорашніх надій попелища,
      а сни мої віщі
      проходять крізь мене.

      Крізь нас пролітають усі непокірні вітри,
      бентежать уяву,
      розбуджують трави, що ніжаться в сонці ласкавім,
      на ранок зростають
      в нестримності рим.

      Встеляю словами, що линуть з небесних осель,
      стежину до серця,
      яке крізь моря й океани до мене озветься
      у ритмі інерцій
      весняних новел.

      На кінчику пензля незримого Майстра згори
      краплина бажання,
      яке розцвіте в моїм серці у лоні світання,
      неначе останній
      безумного шалу порив...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. НОВИЙ ВИТОК
      Ідемо ми давно уже наосліп,
      Збиваючись щораз на манівці,
      Не знаєм, що чекає нас в кінці
      І милостей у Бога вже не просим.

      Новий виток, ми знову на межі
      Між світлом і пітьмою, видно прірву.
      Коли себе з лещат зневіри вирвем -
      Пройдем усі життєві віражі.

      Новий виток... А поки що - журба,
      Хоч досі маєм відгомін традицій.
      Анумо витягай з душі по нитці
      Проміння світле, вбий в собі раба!

      Неси хреста, неси без нарікань,
      Вмивай цей світ в джерелах світлоносних,
      І дух, що досі в небо не підносивсь,
      Здійметься ввись, здолає болю грань.

      І скільки б не послав Господь терпінь -
      Дійди аж до найвищої вершини,
      Лиш не зречись у собі ти Людини,
      Як не зрікався людства Божий син!

      Святкує світ. А чи ще прагне істин?
      Лежать у сховку розбрату ножі.
      Новий виток... Ми знову на межі.
      Чи вдасться нам це море переплисти?!..



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. БЕНТЕЖНЕ СЕРЦЕ ПОЕТА
      Поглядом звабним красуня
      Знову тебе досягла.
      Серце поета пульсує
      І попеліє до тла.
      Ти зазираєш у вічі -
      Світло у них, каламуть?
      В такт вам пульсуючі свічі
      Марева дивні плетуть.
      Що за мигтіння на стелі?
      Чий це бентежний політ?
      Він пелюстками устелить
      Ними придуманий світ.

      Те, що раніш не дозволив,
      Нині поєднує вас,
      Ви - у магічному колі,
      В просторі пахне екстаз.
      Ваші вуста вже німіють
      Від поцілунків жаги,
      Руки на тілі - мов змії,
      Пристрастю рве береги.
      Ти шаленієш, мов вітер,
      Ти проникаєш наскрізь.
      Дотиком ніжності витер
      Всі її крапельки сліз...

      Марево зникло нарешті,
      Просиш - "Красуне, не йди!".
      Серце поета бентежне
      Вічно у пошуках див...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Мова Всесвіту
      А ти знаєш - що є в нас основою?
      Що є сенсом Господнього промислу?
      Кожен день нас усіх проскановують -
      Наші думи, бажання і помисли.
      Залишається грань незбагненою
      Поміж світлом і тінню одвічними,
      Наша кров, протікаючи венами,
      Нам життя по краплині відлічує.
      Стерто грані між днями і ночами,
      Між гріхом, що вростає у праведне.
      Що нам зорі ясні напророчили?
      Постелили б собі, якщо знали би...
      В цьому світі, зневірою зморені,
      Йдем наосліп крутими стежинами,
      І душа, мов землиця незорана,
      Прагне трішки зігрітись... Людиною.
      І нічого у цім дивовижного,
      Бо єдиною, всім зрозумілою,
      Є любов, що даруємо ближньому -
      Мова Бога і Всесвіту цілого!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ДРУГОВІ
      Мені нагадуєш ти кремінь,
      А часом - глину у руках,
      Бо розганяєш словом темінь,
      Злітаєш в мріях, наче птах,
      Вхопити прагнеш промінь сонця
      Чи відігнати навіть смерть,
      Торкнутись крильми горизонту
      І зазирнути в Книгу Сфер.
      Ні перед ким не хилиш спину
      І не скидаєш хрест із пліч,
      Спиваєш світло з небо-сині,
      Торкаєш Вічності до віч...
      Ти йдеш самотнім подорожнім,
      Твої супутники - вітри,
      А у твоєму вірші кожнім -
      Душі бентежної порив,
      Яка ніколи не байдужа
      До горя ближнього і сліз,
      Вона щодня сіяє дужче
      І в Небо свій будує міст...
      Здається, все тобі під силу
      І неможливого нема.
      То ж розправляй, мій Друже, крила
      І хай нічого не трима!



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Де ж ти, Данко?...
      Клятий вітер не голубить -
      Ломить віти в кроні дуба.
      Ворон кряче, стогнуть громи,
      Небо плаче з перевтоми.
      Осінь квилить, рве волосся,
      Люд безсилий волі просить.
      В душі темінь безпросвітна.
      Дайте кремінь - прагнем світла!
      Очі страхом повноводні,
      Нема шляху - вир безодні,
      Під руками мокра скеля.
      Де ж той камінь? Невеселі
      Бродять люди, наче мертві,
      Прагнуть Чуда - "Вирви серце!
      Де ж ти, Данко? Озовися!"...

      До останку люд молився...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. БОЛЮЧА ПАМ"ЯТЬ
      Віками нам казали: "ви не люди,
      Без роду-племені, невільники, отара...",
      Вбивали Віру, Волю в наших грудях
      Голодомор, Сибір, катівні, чвари...
      Мільйони душ обірвані на злеті,
      Розтрощені кістки не заростають.
      Надміру вже сумних на долі вплетень,
      Що досі кров'ю чорною стікають!
      Минають люди, племена, держави цілі,
      І "бумеранговий закон" чимраз сильніший.
      Болюча пам'ять не повинна вкритись цвіллю!!!
      Мільйони жертв людських покладено НАВІЩО???



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Розтинаюча Словом пітьму
      Ти мене пам'ятай!
      Відгоріла я зорями сивими,
      Що летять ген за край
      У колючих обіймах століть.
      Допиває ріка
      Із небес, виростаючи хвилями,
      Та у долі руках
      Переродиться скоро у лід.

      Я піду у туман
      І для тебе залишуся віршами,
      Там, де смутку нема,
      Лиш мелодії янгольських сфер.
      На скрижалях душі
      Ми історію нашу запишемо.
      Йдуть холодні дощі,
      Затягаючи нас в круговерть.

      Ти підеш по слідах,
      Які мною для тебе залишено,
      Хоч весняна вода
      Їх сховає у сірий намул...
      Проростаю в слова,
      Дослухаюся в голос Всевишнього.
      Я віднині нова -
      Розтинаюча Словом пітьму!



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Крізь Тебе іду я...
      Останні листи зваби-осені
      До тебе я шлю з голубами,
      І вірю у небо із просинню,
      І серце любити так проситься,
      Та світ - поміж нами.

      До безуму тіла потреба
      Тепла твого, наче повітря...
      Лиш вітер печаль мою витре,
      Розвіє всі ноти з пюпітра,
      Вертаю до себе.

      Господь лиш один розуміє -
      Чом наші шляхи переплетені
      В туманах осінньому плетиві,
      Чому між моїми куплетами
      Теплом струменієш?

      Для тебе мене не існує -
      Між цими містами й пустелями,
      Де долі стежини устелені
      І терням й піснями веселими...
      Крізь тебе іду я.

      Я знаю - не вічні ці фрази,
      Це тільки слова, тільки осінь,
      Оркестру твого стоголосся
      І мої розплетені коси
      У миті екстазу...

      Чи бути нам разом?...




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ТИ ТІЛЬКИ ВІР!
      Як прийде час - настане мить прозріння,
      Напоять спраглу землю теплі зливи,
      Росинки кришталевої тремтіння
      Примусить нас повірити у диво,

      У те, що ми дотулимось до щастя,
      А птах, стрілою влучений на злеті,
      Знайде у крилах сили не упасти -
      Воскресне словом правди у поета.

      Ну як здолати прірву, не зірвавшись,
      Прогнати втому серця споконвічну,
      Коли самому йти у безвість страшно,
      Бо небезпеки дивляться у вічі?

      Ти знаєш, зовсім поруч, надто близько
      Є той, кому потрібна твоя поміч?
      Самому манівцями - надто слизько
      Іти вперед, до витоків, додому.

      Ти тільки вір - розпустить осінь коси,
      Твоя душа ось-ось знайде притулок,
      І хтось в цей день у тебе щось попросить,
      Аби журбу відправити в минуле,

      І з тих джерел, цілющо-життєдайних,
      В яких вливають сили Божі зливи,
      Спивати суть, пізнавши усі тайни,
      Аби душа повірила у диво.

      Тож хай усі заповнить порожнечі
      Твоя любов і світло, що не гасне,
      Аби крізь терня й морок самозречень
      Знайшла душа у Вічність двері власні!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Минає втома
      Минає втома,
      Бо мою душу зігріло сонце
      І я зуміла зловити промінь
      В своїй долоньці.
      Вчорашній відчай
      Розтанув наче ранковий іній,
      Я зазираю у неба вічі
      І бачу тіні
      Від мрій крилатих,
      Які від мене втікають з вітром,
      Аби вернути й зафарбувати
      Душі палітру
      У колір сонця,
      Безмежжя висі, в якій комети,
      Що пролітають, немов жар-птиці,
      Як дух Поета.

      Минає втома,
      Шепоче янгол мені на вухо,
      Аби вказати мій шлях додому...
      Ти теж послухай!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. КОЛА БЕЗСИЛЛЯ
      Я продовжити можу безмірно
      "Чорний список" людського розтління,
      Перероджень Людини у звіра
      І спотворення істин безцінних,
      Перетворень малого в велике,
      Обезкровлення дерева Роду,
      Розпорошення Духу на крихти,
      Звиродніння Душі у народу,
      Перемноження страху на відчай,
      Упокорення болі стернею,
      Укоріннення масок у вічі,
      Перекреслення правди брехнею,
      Поневолення волі насиллям,
      Уневажнення честі й моралі,
      Розпорошення в колах безсилля
      Переломлених долі скрижалей...

      Перекраєні віхи історій
      І сплюндровані вір постулати,
      Заколисана, приспана, хвора,
      Запроторена совість за грати.
      Розстриножені коні стихії,
      Потривожене небо від зречень,
      І любов, яка душу не гріє
      Ні у спеку, ані в холоднечу.
      Перепалені мрії на попіл,
      Перетовчені кості в могилах,
      Недовивчені нами уроки
      Пеленою оман нас сповили.
      Запорошені серця судини
      Чорним снігом людської облуди,
      Замордований люд безупину
      Всі віки у засліпленні блудить...

      Сумно янголи дивляться з висі.
      Може, далі продовжити список?...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ПРИСТАНЬ ДУШІ
      В лабіринтах світів, у ярмі протиріч,
      На межі протидій, в мерехтінні облич,
      Манівцями облуд, у тенетах оман,
      Розтинаючи млу, йдем наосліп крізь лан,
      Що колись приведе нас на Пристань Душі -
      В лоно янгольських плес, де йдуть Правди дощі,
      Що змивають з душі біль образ і журби,
      Де не ходять чужі, ні кати, ні раби,
      Де нескорений дух не зламати нічим,
      Де не зраджує друг, перед віч стоячи,
      Де облудні людці всіх позбулися прав,
      Бо Людина - не ціль для забав і розправ,
      Де лукавства ножі вже не крають довір,
      Де немає межі, лиш безмежжя безмір,
      Де ненависть юрби не розчавить бажань,
      Де немає "якби", ні страхів, ні вагань,
      Де у сотнях згорань воскресає могуть,
      Де незримі є грані між Там і між Тут,
      Де в боях за життя не стікатиме кров,
      Де любов, каяття лиш помножить добро,
      Де фальшиві слова не лунають ніде,
      Де душа - без оправ, власну суть віднайде
      У ясному промінні найвищих прозрінь,
      І у вир небо-сині кидаючи тінь,
      Прожене усю скверну і морок світів,
      Засіваючи зерна у землі святі...

      Там не судять за те, чого ти не робив,
      Там не зрадять святе - бо Час Істин пробив,
      Там не буде розп'ять і роз'ятрених стигм,
      Там усе нам простять, якщо скажем - "Прости!"...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. НА ДНІ, В ЯКІМ НЕМАЄ ДНА...
      Я так вчаділа від оман,
      Що обліпили мою душу!
      Вони щоночі її душать,
      Як метастази всюдисущі,
      І завдають нестерпних ран.

      Переродилась віра в тлін
      Від цих повторень зрад потворних.
      Знов наді мною хмари чорні
      І вісник горя - хижий ворон.
      Шукати марно жар в золі!

      Слова втрачають свою суть,
      Нема її поміж рядками,
      Їй проростати легше в камінь,
      Ніж промовлятися вустами,
      Брехня усюди - там і тут.

      І тільки паморозь сумна,
      Лежить, як скеля, непорушно,
      І огорта схололу душу,
      Мов запихає смуток дужче
      На дно, в якім немає дна...

      Тож хай розвіється туман
      З людських оман і фальші світу,
      Нехай душа себе наситить
      Любов'ю, правдою і світлом
      В обіймах ніжних у світань!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. У ЛОНІ ІНЬ ТА ЯНЬ
      Я чую твою тишу, вона бринить бажанням,
      Вона пульсує в скронях, в інерціях тремтінь
      Крила, що Вічність пише в обіймах у світання,
      В магічному полоні безмежжя Янь та Інь.

      Я бачу твою тишу у місячному сяйві,
      В палітрі у веселок, які стремлять увись,
      У сновидіннях віщих, у римах життєдайних -
      Тужливих і веселих, що ніжно обнялись.

      Спиваю твою тишу, мов те чарівне зілля,
      Що пристрасті бентежить і збурює думки.
      Я вже на дотик ближче. До тебе шлях осилю,
      Не знаю я обмежень - нестримний дух такий!

      Хоч я на подих ближче до свого божевілля,
      Та краще в нім лишатись, лише б жива душа,
      Аніж у попелищі, яке покрите цвіллю,
      В якім навколо грати і небеса дощать.

      Вдихаю твою тишу, як ту цілющу прану,
      Яка мене по вінця наповнює життям,
      І в серця мого нішах правічний лід розтане,
      І світлом одкровення наповниться мій храм.

      Впускаю твою тишу у вікна мого серця,
      Тепер в його оселі зникає тінь оман.
      Я вже піднялась вище. Ось янгол мій сміється
      І ніжно крила стелить у лоні Інь та Янь...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. СВІТЛО ІСТИН
      Час біжить невблаганно крізь мізки,
      Не збагнути - де сон, а де яв?
      Світло істин, здається, вже близько,
      Світ втомився від протистоянь.
      Хмари в небі блукають безтямно,
      Обпікають жалі, як вогнем,
      Залишаю всю Суть між рядками -
      Чи колись її хтось осягне?...
      Я у мороці білім самотньо
      Знов шукатиму пристань для мрій
      І слідами чиїмись усоте
      Йду наосліп назустріч Зорі,
      Що осяє в пітьмі цього світу
      Мій тернистий, потомлений шлях,
      Душу світлом по вінця наситить -
      Я вже бачу це сяйво здаля.
      Серцем чую - лунають увисі
      Дивна музика янгольських сфер,
      Світлом істин душа вже іскриться -
      В цьому сяйві живу я тепер!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. В СЯЙВІ СЕРЦЯ
      В.К...

      Посиділи трохи, політали в мріях,
      Доторкали крильми глибини небес!
      А у мить прощальну затремтіли в віях
      Дві сльози маленькі - серця смуток весь.

      Ми мовчали довго, красномовно тільки,
      Так, що всі навколо чули думки плин.
      Як би ж люди знали - в серці сяйва скільки!
      Розставання наше - мов гіркий полин...

      Час було вставати, свято завершилось,
      Люди, милі серцю, йшли від мене знов.
      Я ж тепло у грудях, мов найбільшу милість,
      Бережу донині, це - ТВОЯ ЛЮБОВ!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. НАДІЇ МАЯК
      Сонце осіннє із подивом
      Нам зазирає в лице.
      Знаю, колись було холодно,
      Нині ж - забули про це.

      Спрагу душевну втамовано
      Альту тремтливим плачем.
      Щастя миттєвості ловимо,
      Чуючи Друга плече.

      В сни утікати приречено
      Більше не хочу я.
      Ти не рятуйся втечами,
      Я - твій Надії маяк!

      Вір лише - світ ми змінимо,
      Аж потепліють дощі.
      Мого крила обіймами
      Зцілю всі рани душі...

      Вчасно спинися над прірвою -
      Щастя зорить здаля.
      Разом зцілятись вірою
      Будемо ти і я!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ТАК ХОЧЕТЬСЯ!
      Так хочеться душу відверту
      Знайти у пустелях облуди,
      Палітрою щастя мольберту
      Влягтись на замріяні груди.

      Так хочеться в слово значиме
      Себе, мов живицю, пролити,
      Воскреснути правдою в римі
      І променем морок прошити.

      Так хочеться свіжістю ранку
      Зцілити потомлену душу,
      І навіть за мить до останку
      Вдихнути життя в неї дужче.

      Так хочеться зіркою щастя
      Для когось у небі сіяти,
      Дощами із ніжності й ласки
      Упасти до ніг і зостатись.

      Так хочеться серце схололе
      Нарешті любов'ю зігріти,
      Довіку позбутися болю
      Й себе до життя відродити.

      Так хочеться в янгола тіні
      Спочити від світу облуди,
      Умитися в неба промінні
      І знову повірити в чудо!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. В ОБІЙМИ НЕБЕС
      Прагнуть цілунків знекровлені губи,
      Мозок судомить пульсація рим.
      Ти є водночас розрада і згуба,
      Серце благаю: "Лише не згори!".

      Щастя сховалося за горизонти,
      Мрії принишкли у тиші хвилин.
      Вже не збагну я - реальність чи сон ти?
      Серце шукає одну з половин.

      Важко мені є наповнити змістом
      Власне життя, як немає тебе.
      Спраглість бажань викладаю намистом
      На плесо ночі, в обійми небес...



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. НА ДЕНЦІ У СЕРЦЯ
      Спустошились рими, рядки обміліли,
      Немов не бажаючи плинути більше.
      Вже проситься крапка. Та з коми несміло
      Любов виривається хвилями вірша.

      Від ночі до ночі незримістю думки
      Пульсує душа моя в ритмі інерцій.
      Кудись мої мрії втекли за лаштунки,
      Забившись клубочком на денці у серця.

      Безмірно-великим кохання вродило,
      Аж прагне відбитись у лоні мольберта...
      Розбіглися рими, втомилися крила,
      Так хочеться Душу зустріти відверту!...
      2.08.2011р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ПОЕТОВІ
      Підкину дров в Твоє багаття,
      Аби димочком заклубивсь
      Аж до небес, де голуби
      Й оселя янголів крилатих.

      Хай не розтане Твій димок,
      А полетить понад степами
      І воскресить холодний камінь,
      Ще не розсипаний в пісок...

      І хай світанок на воді
      Цілує тінь, що з неба впала,
      І врешті берега причалить,
      Мов корабель Твоїх надій.

      Колись й Душа димком незримим,
      Мов білий лебідь з рідних плес,
      Злетить в обійми до небес,
      Неначе рима...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ЖИВИ !
      Скажу собі: "Не падай!
      Вчепись за хмари й вітер,
      За непокірні рими
      І крила сподівань.

      Живи себе заради,
      Хай сонце сльози витре,
      І дух твій незборимий
      Здолає болю грань!".

      Безодня - почекає,
      Промінчиком надії
      Розтоплю лід зневіри,
      Що серце оповив.

      Примари позникають,
      Злетять у небо мрії,
      Бо рідний хтось і щирий
      Промовить знов :"Живи!".
      20.07.2011р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ХАЙ ТОБІ ЩАСТИТЬ !
      Мене нема - нема у твоїм світі,
      Розтанула дощем серед пустель.
      Тобі забракло фарби акварель
      Кохання нашого красиво завершити.

      Приборкати чуття поволі вчусь
      І дихати повітрям - не тобою.
      А я за нелюбов тобі прощу,
      Усі жалі відпущу за водою.

      Холодний звук дощу і твоїх слів,
      Промовлених колись мені бездумно -
      У веремії світу спопелів,
      Лише у снах шматує душу сумом.

      Мене нема, нема у твоїм світі.
      А як тобі живеться в ньому, як?
      Любов лишила в серці болю знак,
      Лиш пам'ять знов вертає в наше літо.

      Мій всесвіт, де осердям був лиш ти,
      У мить одну розсипався на друзки.
      Одна на двох стежина - надто вузько?...
      Мабуть, не доля. Хай тобі щастить!
      20.07.2011р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. НЕ ОЗИРАТИСЯ НАЗАД!
      Пережити, вижити і жити! -
      В цьому світі, повному облуд,
      Коли серце зрадами прошито
      І дощем не змити вічний бруд.

      Пережити, вижити і жити,
      Слати мрії янголам у вись,
      Знов любов'ю серце воскресити,
      І світитись щастям, як колись.

      Пережити, вижити і жити,
      І хреста донести до кінця,
      Щоб колись, як прийде час спочити,
      Гідно зір піднести до Творця.

      Пережити, вижити і жити,
      Відпустити в небо всі жалі,
      Знов радіти сонцю і блакиті,
      І ступати гордо по землі.

      Швидкоплинність щастя - не наситить
      Душу, що втомилася від зрад...
      Пережити, вижити і жити,
      І не озиратися назад!



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ДУША ЖИВА !
      Я знову впала, боляче, наднизько...
      Тепер навчаюсь дихати й плисти.
      На серці хтось незримий лезом висік -
      "Живи, Душа, і хай тобі щастить!".

      Зринають сили, віра воскресає,
      Вітрила з дна підносячи у вись.
      Душа жива, вона усім прощає,
      Може, й собі простить за все колись...

      17.07.2011р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Що випромінює серце?
      Легко зневіритись в мить, коли мрія погасла,
      Наче зоря, що згоріла навіки безслідно.
      І життєствердне "Я вірю!" надломлене гасло -
      Надто зчужів той, хто досі здавався надрідним.

      Легко є впасти, коли вже на Нього не спертись,
      Висохли ріки відвертості геть до краплини,
      Паща відчАю, здається, готується зжерти,
      Я безпорадна, неначе маленька дитина.

      Важко не здатися думам, що з'ятрені болем,
      І метастази страхів проростають у скронях,
      Розчарування у серці, мов стигмами, коле,
      Йду в невідомість, самотня така й безборонна.

      Як відрізнити - чи слово заражене фальшю?
      Що випромінює серце - любов чи отруту?
      Зраджена вкотре, душа хоче вірити дальше,
      Аби дійти до своєї колись світло-суті.

      Важко буває не зрадити власному серцю,
      Що до лукавства і зради поволі звикає.
      Де ж ви поділися, людоньки, щирі й відверті???
      Сонечко встало. Біль у душі відпускає...
      16.06.2011р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. СВІТЛО ІСТИН
      Антологія зрадництва, фальші, облуди й зневір,
      Помилок і поразок, що дух наш схиляють додолу.
      Вже давно цей народ не підносить свій погляд до зір,
      Не йде гордо вперед, а смиренно плазує по колу.

      Світ глузує над нами і плаче Господь із небес,
      Бо блукаємо світом наосліп, плекаючи відчай
      У душі, де на денці лежить тягарем споконвічним
      Для новітніх розп'ять власноручно змайстрований хрест.

      Нас століття привчали до думки, що "Волі нема!",
      І мовчання печаті вуста затуляли все дужче.
      Час на зміни настав! Відступає поволі пітьма,
      Світло істин вмиває Вкраїни потомлену душу...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Навіяне Я. Нечуйвітром
      Так часто душу садимо за грати,
      Хоча вона і прагне у безмеж.
      Душа моя у зареві пожеж,
      В яких горять жалі всі і розплати.

      Печать мовчання досі на вустах,
      Неначе скеля, хилить дух додолу.
      Щомиті біль душі зціляю болем
      І прагну волі, наче неба птах.

      Гірчать дощі і думи теж гірчать
      Під голос грому, часом під Вівальді.
      Фарбую душу барвами від райдуг,
      Допоки світ готує до розп'ять.

      Від самовтеч сховатися ніде,
      Як не позбутись світові від тіней.
      Тоді лиш миті щастя є безцінні,
      Коли недоля в прірву нас веде!



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ДУША ЗНАЙДЕ ДОРОГОВКАЗ!
      Дорога стелиться безкрая,
      Згубився десь дороговказ...
      За мить до прірви - мов торкає
      Крилом незримим янгол нас.

      У прірву рано ще зриватись,
      Допоки в серці є вогонь,
      Зринають рими в нім крилаті
      І дух не знає перепон.

      Хоч від біди ідеш до скрути,
      Гірчить реальність, як і сни,
      Твої слова ми хочем чути,
      Як звуки лагідні весни!

      Душа, що поруч, озоветься,
      Своїм поділиться теплом,
      Аби ще довго твоє серце
      Тебе по світу цім вело!

      Нерозумінням світ карає,
      Лишає в серці біль образ...
      Та в вічнім прагненні до раю
      Душа знайде дороговказ!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. СПОГАД АМАЗОНКИ ПРО ОСТАННІЙ БІЙ
      Оніміло плече,
      бо у серці – роз’ятрена рана.
      Перед моїх очей
      чорних хмар пошматовані плями.
      Ось тремтить рука в ката,
      вже втомилась чекати на жертву.
      Надто пізно втікати.
      Чую подих холодної смерті.

      Знавісніла юрба
      вимагає видовищ кривавих.
      Я давно не раба!
      На спочинок душа має право.
      Перед зором моїм
      все життя, наче кадри, спливає.
      Завершились бої,
      спокушає мене небо раєм.

      Так незвично мені –
      моє серце надривно не б’ється.
      Бачу Янгола тінь,
      він незримо до мене сміється.
      На аренах життя
      усі битви за правду скінчила.
      Магдалена пішла…
      Вільний дух Вам у спадок лишила!...
      2010-2011рр.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. В ОСТАННЮ ДОРОГУ
      Хто ж знав, що прийдеться в останню дорогу
      Тебе проводжати у тузі німій?
      Благала щодня і щоночі у Бога,
      Аби Ти лишався хоч трішки ще мій.

      Любов’ю своєю Тебе рятувала,
      За руку вела, мов маленьке дитя.
      Та доля жорстока безжалісно жалить
      І смерть посилає у наше життя.

      Було, видно, мало моєї любові,
      Чи, може, занадто у світі цім зла?
      Закрив нині очі свої волошкові,
      Пішовши туди, де нема вже тепла.

      Я вірю, мій Любий, для нас ще постане
      Той світ, де ми будем в обіймах весни,
      Там більше душі не болітимуть рани
      І сповняться всі наші мрії та сни.

      Нехай, мій Коханий, минуться для Тебе
      Сьогодні страждання і муки усі.
      Для Тебе проситиму милостей в неба
      І зцілення ран – для своєї душі...
      23 червня 2001р.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Вдивляюсь у небо
      Вдивляюсь у небо - ось зіронька впала,
      Мигнула востаннє яскравим вогнем.
      Я мрію собі на зорю загадала -
      Ти світлом кохання зігрієш мене.

      Вдивляюсь у небо, вслухаюсь у вітер,
      У серцебиття, що луна з далини.
      До мене прийди і з очей моїх витри
      Всі слізоньки теплим цілунком весни!

      Вдивляюсь у небо, де місяць уповні
      Магічним промінням бентежить цей світ.
      З глибин виринають бажання безмовні
      І душу штовхають в безмежний політ.

      Вдивляюсь у небо, там янгол іскриться,
      Обох нас так ніжно торкає крильми...
      Кохання - найбільша з усіх таємниця,
      Яку тільки разом пізнаємо ми!
      13.06.2011р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Віктору Кучеруку - відповідь на вірш "Людям"
      Любові в Тобі - аж по вінця,
      Вона виплескує щоразу,
      Коли співаєш гімни жінці,
      Чи кажеш нам повчальні фрази,
      Коли шукаєш шлях до Бога
      У світлі дня і серед ночі,
      Коли пізнати суть усього
      Ти з кожним стуком серця хочеш.
      Твоя любов у кожній римі,
      У кожнім слові струмениться,
      Тече міжряддями незримо
      Цілющим струменем живиці.
      Твоя любов бува печальна,
      Але для нас несе надію,
      І стоголоса у мовчанні,
      Дарує крила нашим мріям...
      Твоя любов вже стала ліком
      На душі, спраглі Правди слова.
      Нехай горить в Тобі довіку
      Любов, помножена любов'ю!
      9.06.2011р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. СВІТИТИСЯ ХОЧУ!
      Самотня стою під зажуреним небом,
      Розхристані думи рояться в мені.
      Іду по дорогах, де світле з ганебним
      Сплітаються міцно в клубок веремій.

      Вдивляюся в лиця, читаю їх душі
      По світлі, яке випромінює з них.
      Я там відшуковую те невмируще,
      Яке залишає у вічності штрих.

      А я – що залишу? Яке моє світло?
      Кому воно зможе осяяти шлях?
      Я ж навіть не знаю, чи мої молитви
      Захоче почути Господь в небесах.

      Душа, у тілесні лещата закута,
      Самотньо блукає по грішній землі.
      І навіть в шуканнях одвічної суті
      Так легко згубитися може в імлі.

      Буває, нестерпно важким є на плечах
      Той хрест, що собі я обрала сама.
      Життя моє часто нагадує втечу
      Від власно придуманих ролей-оман.

      Світитися хочу! Хоч світла бракує
      У світі людському, по вінця облуд.
      Я всі свої рани любов’ю лікую,
      Душі не дозволю впокоритись злу!

      Розхристані думи, поснулі бажання
      Зберу у кулак і гайну в далечінь,
      Де в променях сонця, колись на світанні
      Позбудусь навіки усіх потрясінь...
      06.06.2011р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Ця мить без тебе - неначе вічність...
      Душа втікає, тріпоче серце

      У моїх грудях, мов птах в неволі,

      Від щастя крила я розпростерти

      Хотіла в небо, зректися болю...

      Але не вдалось, сховалось сонце

      За чорні хмари в безодню неба.

      Тепло жевріє в моїй долоньці,

      А мому серцю вогню так треба!

      Я знову ходжу по краю леза,

      Самотність душу мою калічить,

      Пульсує в скронях невладний безум,

      Бо й мить без тебе - неначе вічність...

      17.05.2011р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ЗАГРАТОВАНІ ДОЛІ
      Каземати в обіймах ночі
      Зазирають до віч людям,
      В них відлунюють болем в грудях
      І ховають його в цемент.
      Заґратовані вікна хочуть
      У обіймах когось стискати,
      Волелюбцям ставати катом
      І розчавити їх ущент.

      Заґратовані наші долі,
      І рахунок їм - тисяч сотні,
      Упокорено йдем самотні
      В невідомості водоворот.
      Розгубили жадобу волі
      Під розкресленим в клітку небом.
      Ми забули - чого нам треба?
      Ми забули, що ми - народ...

      Заґратовані душі марять
      Свіжим вітром в спекотну днину,
      Зорепадом у небі синім,
      Життєдайним рясним дощем.
      І нема в світі більшої кари
      За найбільші в житті провини -
      В ріднім краї ставати чужинцем,
      Як неволя гірка пече!



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Ну що ж ми за люди без пам'яті й роду?
      Болюча зневіра і власнозрікання,
      Падіння у прірву і безум юрби,
      Безчестя у владі, нікчемне волання...
      Це час безнадій для Вкраїни пробив.

      Байдужість до правди і ближнього свого,
      Облуда, продажність, лукавство і блат,
      Наруга над Богом у "битвах за Бога",
      Бездумне блукання дорогами зрад.

      Ну що ж ми за люди - без пам'яті й роду,
      Що рабство віками несем на плечах,
      Моральні каліки, що звемось "народом",
      Готові служити чужим паничам?!

      Безмежжя блакиті потьмаритись може,
      Бо стогне сплюндрована нами земля.
      Врятуй наші душі від скверни, мій Боже,
      Вкажи нам до світла омріяний шлях!
      13.05.2011р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. СКІЛЬКИ ЩЕ ?
      Та док ми будемо терпіти
      Ярмо чужинське, скільки ще?
      Чи волю знищено ущент?
      Чи ми рабів покірні діти?

      Віки неволі і хули,
      А чи рука старшОго брата,
      Що перевтілився у ката,
      Вуста для правди нам стулив?

      Чом волелюбство наше в тлін
      Переродилось, чом зміліло?
      Ми досить наймитами скніли
      Не лиш в чужих – своїх краях.

      Ніколи більше на поклін
      До ворогів іти не будем,
      Ми не раби – ми вільні люди
      На рідній, батьківській землі!

      Коли нарешті ця земля
      Вже зродить свого Вашингтона,
      Аби чужинськії закони
      Не диктували нам з Кремля?!

      Коли прозріють "гречкосії"
      Й зірвуть полуду із очей?
      Реальність ця мене пече -
      Нема ще в нас, нема Месії...

      Та вірю я в прийдешній день,
      У волелюбний дух, що скресне,
      І завітають знову весни
      На землю віршів та пісень!!!
      2010р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. У пустелях омани...
      Зустрічаються двоє -
      То на щастя, чи ні?
      Час гортає сувої
      Нами пройдених днів.

      Незагоєні рани
      Нам у душах гірчать,
      У пустелях омани
      Сотні серця розп'ять.

      Повертається спомин
      У домівку душі,
      Проганяючи втому
      В ритм холодних дощів.

      Хай хоч небо жбурляє
      Сонми в нас блискавиць,
      Як обоє кохають -
      То не впасти їм ниць!

      У одвічнім двобої
      Безнадії і мрій,
      Де закохані двоє -
      Зірка щастя вгорі

      Осяває стежину,
      По якій вони йдуть,
      Аби злитись в єдине
      І знайти власну суть.

      Неземною красою
      Світ нам стелить до ніг.
      Йтиму разом з Тобою
      По дорогах усіх!
      30.04.2011р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. В КРАЇНІ МРІЙ
      О, знаю, знаю, що ніяк не личить,
      Якщо ти жінка - брати меч до рук
      І під нестримний серця свого стук
      Іти крізь терня, стежкою у вічність.

      Рішучим кроком, з поглядом бійця,
      Щомить в обійми кидатись стихії,
      Приборкуючи в собі буревії,
      Рвучи облудні маски із лиця.

      Та прийде час - складу і лук, і стріли,
      Аби забули пальці тятиву,
      Аби не лиш у снах - а наяву
      Злилися дві Душі в єдине ціле.

      І хай кружляє в небі чорний крук,
      Мов демон лютий всіх моїх баталій -
      Жбурну під ноги зброю і печалі,
      Зітру із серця тіні від розлук.

      Я наче пристань - тиха і ясна,
      Твій корабель колись прийде спочити,
      Аби любов'ю дві Душі наситить
      В країні мрій, де вічно є весна!
      28.04.2011р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ЖІНКА - ТАЄМНИЦЯ
      Хто зазирав до віч левиці,
      Що полювати вийшла ніччю?
      Така ця Жінка - таємниця,
      Жага і пристрасть аж по вінця.

      У ній - сплітається незвично
      І світло дня і темінь ночі,
      І зрозуміле і містичне,
      Дух амазонок і пророчиць.

      У ній - і полум'я і крига,
      І воскресіння і розп'яття,
      Ніким не читана ця книга
      І незгасаюче багаття.

      Зі всіх криниць, відомих людям,
      У ній - найглибша глибина є,
      Пірнеш туди - собі на згубу,
      Але найвищу суть пізнаєш.

      Її слова в холодне серце
      Вливають жар п'янким бальзамом
      І стоголоссям дивних терцій
      Його доводять до нестями.

      Її печаль, така бездонна,
      Карбує вічність на папері
      Й у світ, де є любов Законом,
      Нам відчиня незримі двері.

      Душа так сонячно іскриться,
      Немов крильми торкнулись з неба.
      Ти чуєш - Жінка-таємниця
      Іде до тебе!...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. СКОРБОТНОМУ ДОНКІХОТУ
      Ідеш скорботним Донкіхотом,
      Не раз злітаючи з сідла,
      Вже сам не знаєш - хто ти? що ти?
      Від почуттів гориш до тла.

      Тобі не час ще йти додому
      І спочивати не пора,
      Життя твоє - не тільки спомин,
      Ще слово лине з-під пера.

      І хоч вузли терпінь минулих
      Звивають в серці, як вужі,
      Ще не по вінця світ замулив
      Широке річище душі.

      Хоча гнітюче безгрошів'я
      І літ твоїх стрімкий політ,
      Але сказати можеш - "Жив я!
      Міняв на краще білий світ!".

      Спинись, скорботний Донкіхоте,
      І зазирни в душі глибінь.
      Ти не збагнув до нині - хто ти?
      Ти - України вірний син!
      18.04.2011р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. МИ - НЕ РАБИ !
      Холод. У душах крига.
      Весни згубились в дорозі.
      Люд від зими не оклигав,
      Хоч закипає розум.

      В серці живе зневіра,
      День не несе надії,
      Душі навколо сірі,
      Втомлені від бездії.

      Совість людська хвора,
      Все, що святе, продали.
      Те, що було потворне,
      Вищу ціну дістало.

      Те, що горіло в грудях,
      Нині лише тліє.
      Слово несе облуду
      І покривається цвіллю.

      Довго травили волю,
      Доки її не стало.
      Пишуть за нас ролі,
      Потім ведуть на поталу.

      Хто нам цю кривду робить?
      Док нам терпцю стане?
      Ми не в смугастих робах
      І не усі безталанні!

      Хай собі "світу сильні"
      Граються в чорні ради.
      Ми не раби - вільні
      Жити себе заради!

      Грози шматують небо,
      Наче для нас розплата...
      Час починати з себе
      Світ цей на краще міняти!
      13.04.2011р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Десь весна увірвалася теплим потоком...
      Десь весна увірвалася теплим потоком,
      І духмяністю трав, і жагою у серці,
      Що відлунює в ритмах любовних інерцій,
      Відкриває бажань потаємнії дверці
      І наповнює світ життєдайності соком.

      Десь нестримні вітри заціловують віти,
      Що у сонячнім сяйві бруньки розпускають.
      Там принадами квітень у грудях стискає,
      Там знайдеться для кожного щастя окраєць
      І душа себе світлом по вінця наситить...

      Я ж холодним провулком вертаю додому,
      І мене обіймає лиш вітер колючий,
      Що розшарпує коси мої надто рвучко,
      Що єдиний печаль мого серця озвучив,
      Розриваючи скроні надривами грому.

      Я сама, серед ночі, в безсоння лещатах,
      Ловлю погляди зір, що здаються так низько
      І на груди небесні лягають намистом,
      Досі мрію про нашу омріяну близькість
      І про весну на двох, у маленькій кімнаті...
      10.04.2011р.





      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. ПСИХОПОРТРЕТ
      Буваю я різна - нестримно-сліпуча,
      Чи тиха ріка, що приборкала хвилі,
      Осяяна щастям, долаюча кручі,
      Чи птаха самотня, що крила втомила.

      Буває, що серце у грудях схолоне,
      Вітрами недолі на шмаття порване,
      За мить - заіскриться душа, наче промінь,
      Що з висі прорвався крізь морок й тумани.

      Буває, не вмію скінчить розпочате,
      Зриваюсь у відчай, як прірву глибоку.
      Та вчуся щодень я образи прощати,
      Із болю і зрад виносити уроки.

      Я надто чуттєва і несамовита,
      За голосом серця іду, як по грані.
      Я милостей в долі не вмію просити
      І часто собі заподіюю рани.

      Не вмію ходити протореним шляхом,
      Нікому скорити мій дух не під силу.
      Я дихаю волею, наче та птаха,
      І часто кажу собі - "Боже, я вільна!".

      Залюблена в небо, у прагненні лету,
      Бажаючи гніву і смутку позбутись,
      Із серцем гарячим, душею поета,
      В одвічних шуканнях найвищої суті...
      8.04.2011р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Небо, забарвлене у голубінь...
      Небо, забарвлене у голубінь,
      Милості Божі так щедро нам сипле,
      Нас омиває у сонячнім світлі,
      Душі зціляючи від потрясінь.

      Небо, дароване з волі Його,
      Вкрите палітрою Ним веселковою,
      Наче дітей, нас усіх заціловує,
      Дотиком ніжним торкаючись скронь.

      Небо, по вінця усяких щедрот,
      Кожному з нас відміря по заслузі -
      Лиш би душа у гріхах не загрузла
      І не зреклася одвічних чеснот...
      8.04.2011р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Душе моя, любов'ю ти наситься!
      Приходиш знову ніжний і палкий
      У мої сни, наповнені по вінця
      Весною, що співає гімни Жінці,
      В якій вирує пристрасть, як струмки.

      Мені здається - в тих шумних потоках
      Я втоплю давній сум і всі терпіння.
      Втішає душу сонячне проміння,
      А ще - відлуння в серці твоїх кроків...

      Бентежить дух від дотику долоней,
      З яких тепло і ніжність струмениться.
      Душе моя, любов'ю ти наситься,
      Прийми її з весною в своє лоно!

      Від почуттів в мені нестримний клекіт,
      Що манить дух у піднебесся синє.
      Озвись до мене, серця Половино,
      Яка живеш за обрієм далеким!...
      8.04.2011р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. День згорає вогнем у каміні...
      Теплий вечір лягає на місто,
      Зачаровує зір небокраєм.
      Я сплітаю в єдине намисто
      Почуття, що по крихтах збираю.

      Ця розлука болить щораз дужче,
      Ніч без тебе очікує знову.
      Я візьму і глибоко у душу
      Заховаю всі рими любові.

      Б'є у шибку надривисто вітер
      І роздмухує пристрасть у грудях.
      Та я вірю - любові палітра
      Від розлуки тьмяніти не буде.

      Знаю - в кожного власні стежини,
      Лиш на мить їм дано перетнутись.
      День згорає вогнем у каміні...
      Чи нам вдасться любов повернути?...
      7.04.2011р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Я БАЧУ ПРИСТАНЬ...
      Любов на серці лишає рани,
      Вона дволика - і сум, і пристрасть.
      Ти десь згубився поміж тумани,
      Я бачу пристань - лише б доплисти.

      Любов до тебе дарує крила,
      Хоч ти від мене що мить то далі.
      Знов рветься серце, пульсує тіло
      У цім шаленім любові шалі.

      Між нами прірва немов провисла,
      Як перетнути її? - не знаю.
      Лиш вогник в серці надії блиснув,
      А ти поїхав - він догорає...

      Я проганяю весняну втому
      Думками, Любий, про наше щастя.
      Я досі мрію - щоб в нашім домі
      Знов оселились любов і ласка!
      7.04.2011р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. ТЕАТР "ЖИТТЯ"
      Незнані людям задуми Творця
      І неосяжність світу незбагнена.
      Ми є усі акторами на сцені
      Театру, що ім'я йому - "Життя".

      В нім режисер сплітає у вінок
      Непоєднане – віру та зневіру,
      Буття яскраве – існування сіре,
      Бездумність і шалений вир думок.

      Сліпучий промінь тне небес блакить,
      На світло дня лягає темінь ночі
      І чорним круком дивиться нам в очі,
      Тамуючи за снами ненасить.

      Гірський струмок, напившись досхочу,
      Зринає враз стосильно й стоголосо
      І розриває плоть землі в покоси,
      Задобрюючи бога від дощу.

      І холод зим роз’ятрює вогонь
      Гарячих душ, залюблених у волю,
      В театрі цьому біль зціляють болем,
      А самоту – теплом своїх долонь.

      Там у безсилих зроджується сила,
      Що вісь земну спроможна відхилить,
      Тамують за любов'ю ненасить
      Усі, хто прагне лету і окрилень...

      Незнані досі задуми Творця,
      Що є в театрі цьому режисером.
      Приходьте - там завжди відкриті двері!
      Театр чекає нового гравця...
      2010 - 2011р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. ВЕСНЯНА ПОВІНЬ
      Весняна повінь
      знов мою душу заполонила,
      Пташиний гомін
      її збентежив, мов голос милий.

      З далеких далей
      молю – озвися відлунням грому,
      Аби печалі
      могла прогнати й правічну втому!

      Хай подих вітру
      мені шепоче про тебе, Милий,
      Я сльози витру,
      я до життя знайду знов сили.

      Літаю в висі
      на крилах мрій, аж по під хмари…
      Молю – озвися
      з далеких далей, ким серце марить!
      2001р.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ВІЧНІСТЮ НЕСПОКОЮ
      Вічністю неспокою
      Ріже світ, мов ніж,
      Ти зі сну глибокого
      Уставай скоріш!

      Подивись на зіроньки,
      На вогні заграв,
      Хай міцніє віронька,
      Крилонька розправ.

      Хоч вони потомлені -
      Хай увись летять,
      Знай, на ринку споминів
      Рано ще стоять!

      Намалюєш вічності
      Мить ще не одну.
      Чи не дивовижно це? -
      Стріти знов весну,

      Римувати пристрасно
      Про бажань політ,
      По стежинах звивистих
      Йти у диво-світ...

      Райдуги палітрою
      Серця сторінки
      Розмалюй, не зітре їх
      Доля на віки!
      2010-2011р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ВЕСНА ВВІРВАЛАСЬ
      Землі на втіху
      Весна ввірвалась -
      Сніги зі стріхи
      Порозлітались.

      Із теплих далей
      Летять лелеки,
      Зими печалі
      Тепер далеко.

      Небесне птаство
      Защебетало -
      Я вже у власті
      Весни начала.

      Тепло у грудях
      Аж розпирає,
      Шукаю в людях
      Для себе раю.

      Душа причастям
      Себе напоїть,
      І всі напасті
      Минуть з зимою...

      СердЕнько, бийся,
      Спивай любови,
      В небесних висях
      Одна лиш мова!
      весна 2010р.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Весна до тебе прийшла уранці!
      Весна до тебе прийшла уранці!
      І закружляли в шаленім танці
      Вітри жагучі.

      Весна до тебе прийшла нарешті,
      Її подругою тепер назвеш ти
      Вже неминуче.

      Дощі гарячі, на тебе впавши,
      Усі печалі з душі прогнавши,
      Весну прославлять.

      Мрії поснулі, весною снивши,
      Від почуттів ясних збудившись,
      Крила розправлять.

      Думи шалені відчують силу
      І з тебе вирвуться на волю сміло,
      Щоб оживати.

      У піднебесся злетиш на крилах,
      Знайдеш нарешті, що серцю миле,
      Будеш кохати!

      А якщо раптом вітри недолі
      У твоє серце навіють болю -
      Ти все здолаєш!

      Бо в тебе світла в душі багато,
      І ти, мов зірка, вмієш сіяти,
      Ти - крихта раю!
      весна 2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. НА КРИЛАХ МРІЙ
      Тягар своїх тривог
      скидаю щовесни,
      Весь біль вчорашній я
      лишаю без вагань -
      Щоби на крилах мрій
      полинути у сни,
      В яких з тобою ми
      відчуєм смак бажань.

      Залишу тільки те,
      що любе вже давно -
      Тебе, світання час,
      це небо і весну...
      Майбутнє і минуле
      зіллються знов в одно,
      Але, чому це так,
      я досі не збагну.

      Реальність це чи ні,
      ілюзія, міраж,
      Чи вигадки мої
      на зло всім ворогам?
      Та світ весняних мрій
      сьогодні тільки наш
      І пам'ять про любов
      належить тільки нам!
      2003р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. ДУША ПОЕТА
      Потомлена від лету,
      Від фальші та зневір,
      Сумна душа Поета
      Торує шлях до зір.

      Оточена сліпцями,
      Бажаючи прозрінь,
      Блукає манівцями,
      Кидає в небо тінь...

      Втікаючи від скверни
      І від облуди слів,
      Шукає Правди зерна
      На грішній цій землі.

      У прагненні до раю,
      У тисячах згорань,
      Щоразу зазирає
      За незбагнену грань.

      Іде у невідомість,
      Назустріч злим вітрам,
      До витоків, додому,
      У свій небесний Храм.

      Лиш там - у світі істин,
      Де янголи живуть,
      Знайде нарешті пристань
      І власну світло-суть...
      26.02.2011р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ЗАРУЧНИКИ ВЕСНИ
      Моя печаль згорає в попелищі,
      Поснулі мрії будяться зі сну,
      І серця стук відлунює у тишу,
      Неначе закликаючи весну.

      Тебе нема, Ти ще в далекім краї,
      Твої сліди снігами замело,
      Лиш промінь сонця з ніжністю торкає
      Мої вуста, повіки і чоло...

      Як Ти колись, у той липневий вечір,
      Який просякнув пахощами трав,
      Коли Ти обіймав мене за плечі
      І від бажання сам до тла згорав...

      Ми будем йти по цих життя аренах
      І оживляти кращі наші сни.
      Живу в Тобі, а Ти - живеш для мене,
      І ми тепер - заручники весни!
      25.02.2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. ПО СПІРАЛІ
      Хоча небо зимове захмарене
      І покинуті гнізда лелечині -
      Ми на зустріч з весною приречені
      І теплом березневим вже маримо.

      Вітер пагорби сніжні вилизує,
      Помагає травинці пробитися,
      І пташина - крилата провидиця -
      Співом простір навколо пронизує.

      Диво-снами душа омивається
      І у сонячнім промені пеститься,
      До Ярила і молить і хреститься -
      Все в житті по спіралі звивається...

      Не сумуєм за днями колишніми -
      Нові злети чекають і прагнення.
      На одну весну, ніжну і лагідну,
      У скарбниці життєвій побільшає!
      23.02.2011р.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. НЕБОМ ЗАЦІЛОВАНА
      Душа моя обвітрена,
      Обвуглена, обдощена,
      Яскравою палітрою
      Веселок запорошена.

      Із крилами обдертими,
      Які грішать і каються,
      До сонця розпростертими,
      Що зір ясних торкаються.

      І росами, мов перлами,
      Сіяють в Божій милості,
      З оголеними нервами,
      Що хворі надчутливістю.

      Вітрами пошматована,
      Знекровлена, обпечена...
      Та небом зацілована
      І на любов приречена!
      23.02.2011р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. ПОТРЕБА ІДЕАЛУ
      Отерплі душі, втиснуті у мушлях
      Страху, злоби, зневіри і олжі
      Стоять і нині знову на межі
      Між світлом і пітьмою незворушно.

      Куди іти? Кому себе продать?
      В чиї обійми ввіритись довіку?
      В людській подобі жить, чи як каліка
      Лиш подумки недолю проклинать?

      Потреба ідеалу не даремна!
      В бою за нього варто полягти,
      Волошками у полі прорости
      Чи променем розтяти царство темне.

      І хто б нас не купляв за гріш нікчемний,
      Чи знову не присилував зректись
      Землі своєї й мови – не зречись!
      Потреба ідеалу не даремна!

      То ж хай народ наш, повний безнадій,
      Зіщулений у макову зернину,
      Воскресне духом, встане за Вкраїну
      Й господарем відчується на ній!

      …Із небуття, із попелу і тліну,
      Оспівана поетами в віршах,
      Постане скоро Вільна Україна,
      За котрою зтужилась так душа!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. РАДІЮ Я ТОБІ, МІЙ НОВИЙ ДЕНЬ!
      Що принесеш мені ти, новий день? -
      Влетиш у серце подихом натхнень,
      В своїх долонях ніжно обіймеш,
      Чи кинеш знов у згарища пожеж?

      Зійде зоря, і тепле світло дня
      Осяє душі тих, хто навмання
      Ідуть в пітьмі пустелями світів,
      Забувши навіть істини прості.

      Хай новий день ці душі окриля,
      І заколосять душі, мов земля,
      Що благодатним сититься дощем,
      І віднайдуть дорогу до прощень.

      Ранкове сонце пестить новий день,
      А він проллється зливою пісень
      На всі тони, октави й голоси -
      На нас, що молять Господа "Спаси!"...

      Радію я тобі, мій новий день,
      Іде душа стежками одкровень
      Вже не наосліп і не навмання -
      На голос Неба, світло цього дня!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. ПРИВІТ, КОХАНИЙ МІЙ, ПРИВІТ!
      Привіт, Коханий мій, привіт!
      В моїм вікні біліє світ,
      Все запорошує зима,
      Твої сліди сховав туман.

      Вітри холодні дмуть і дмуть,
      Думки навіюють сумні...
      Така любові дивна суть -
      Тебе нема, хоч ти - в мені.

      По небу хмари знов снують,
      Кидають тіні на життя.
      Усю печаль до дна доп'ю
      І завтра інша стану я.

      І не злякаюсь холодів,
      В душі роздмухаю вогонь.
      Чекає сад моїх надій
      На ніжні дотики долонь.

      Мені вже вистачить тепла
      Зігріти всенький білий світ.
      Душа до тебе привела -
      Привіт, Коханий мій, привіт!
      19.02.2011р.








      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ДУША ВІДТАНЕ!
      Душа відтане, коли весняний
      Її розбудить цілунком промінь,
      Як скине врешті правічну втому
      І освятиться вогнем кохання.

      Душа відтане, коли омани
      Не буде більше, не стане фальші,
      Як скине маски і піде дальше
      Свободолюбна і нездоланна.

      Душа відтане, як на світанні
      Її омиють цілющі роси,
      Як залунає в ній стоголоссям
      У піднебессі життю - "осанна!".

      Душа відтане, коли тумани
      Вже розійдуться на її шляху,
      Коли до висі здійметься птахом
      І залікує любов'ю рани.

      Душа відтане, коли востаннє
      Цю грішну землю торкнеться зором...
      Коли це буде? - мабуть, вже скоро
      Душа відтане, Душа відтане!
      17.02.2011р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Не оминайте самотню Душу!
      Не йдіть повз Душу, що заблукала,
      Хоча й не просить у неба милість.
      У крилах сили зосталось мало,
      Її жбурляють холодні хвилі...

      Не оминайте самотню Душу -
      Любові дотик її зігріє.
      І заіскриться вона ще дужче,
      І всі розбудить поснулі мрії.

      Даруйте світу тепла і світла,
      Вітри недолі вогню не згасять.
      Зігрійте Душу - і в мить розквітне
      У Вашім серці оаза щастя!

      Любов, насправді, непроминуща,
      Усі загоїть сердечні рани.
      Не оминайте схололу Душу -
      Вона відтане!
      17.02.2011р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. НА БЕРЕЖЕЧКУ САМОТИ
      Цілунку присмак на вустах,
      У серці тінь печалі,
      Бо ти - в незнаних є світах
      І навіть трішки далі,
      В пустелях холоду й зневір,
      Де люті заметілі,
      У вічнім прагненні до зір,
      До злетів і окрилень,
      На бережечку самоти,
      В обіймах дивних марев...
      Мені до тебе не сягти -
      Чи є десь більша кара?
      Я - наче спраглий в небі птах,
      Потомлений від лету.
      В твоїх волошкових очах
      Згубилася поетка!
      Сплетіння тіл, єднання душ,
      Взаємопроникання...
      До тебе прагну я чимдуж -
      В заручниці кохання!
      14.02.2011р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ДРУЖЕ !
      Які "слова останні"? Припини!
      До них у Тебе довга ще дорога,
      Не всього ще сягнув Ти головного,
      Не всі збулись найкращі Твої сни.

      Туманить зір сльоза Тобі солона? -
      Нехай тече, а з нею біль мине.
      Прийде весна і сонечко ясне
      Зігріє знов душі Твоєї лоно.

      І Ти повіриш серцем у дива,
      І обдаруєш щедро нас віршами...
      Мій Друже, залишайся довго з нами -
      І тілом, і душею й у словах!

      Хай не міліє річище Твоє,
      Міцніє дух у кожнім з нових сходжень.
      Здоров'я на сто літ Тобі, дай Боже!
      Щаслива я - бо Ти на світі є!
      5.02.2011р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ЧОМ НЕБО РИДАЄ?
      Чи небо ридає, чи сльози прогіркли,
      Чи Богу відомо про наші бої?
      Живемо давно по нелюдяних мірках,
      Уже не шукаєм щасливої зірки,
      Аж стали сумні солов'їні пісні...

      Чи сонце схололо, чи ми надто кволі,
      Що сили не маєм недолю здолать?
      Ми біль у душі витісняємо...болем,
      Не маючи голосу - прагнемо соло
      І втратили віру в небес благодать.

      Ідем манівцями й не бачим дороги,
      Бо вогник надії у серці погас.
      Пора воскресити у душах нам Бога,
      Знайти в собі сили здолати пороги,
      Щоб небо слізьми не ридало за нас!
      4.02.2011р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Зима. Вікно. Окраєць неба...
      Зима. Вікно. Окраєць неба.
      Твій слід у пам'яті снігів,
      Моя душа, сумна без Тебе,
      Немов ріка без берегів...
      І крила мрій, що прагнуть лету,
      Вогонь роздмуханих бажань,
      І світлий сум душі поета,
      Що зазирає знов за грань.
      І чорний крук, що з небовисі
      Кидає тінь на мої сни,
      І дві душі, що обнялися
      У вічнім прагненні весни.
      І промінець, що розтинає
      Пітьму світів у час світань,
      І Ти, який ще й сам не знаєш,
      Що ми віднині - ІНЬ та ЯНЬ!



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    83. Хай світ радіє - Ти у ньому є!
      У морок сну занурюється світ...
      Все ближче край, за котрим невідомість,
      Куди Душа, зігнувшись від утоми,
      У свій останній вирушить політ.

      Аби навік зректися порожнеч,
      Себе пізнати в поступі невпиннім,
      І з каяттям за всі свої провини
      Тягар важкий позбутися із плеч.

      Від самовтеч, згорання і терпінь
      Іде Душа дорогами по колу
      І до стократ зростаючого болю
      Вертає знов, немов у власну тінь...

      Тоненька цівка тіні від Душі
      В могутню річку може розростися -
      Як прийде час і янголи у висях
      Напоять Душу в райському дощі.

      І не злякають темінь, прірва, край
      Душі, що прагне світла доторкнутись,
      І осягнути світу вищі суті...
      Та доки ТУТ - за грань не зазирай!

      Хай не міліє річище Твоє
      У веремії вічних перероджень,
      Міцніє дух у кожнім з нових сходжень
      І світ радіє - Ти ж бо в ньому є!...

      Як обрій замикає небом землю -
      Ми світу пізнаємо таїну.
      Занурюється світ у морок сну...
      Лише Душі окриленій не темно!
      28.01.2011р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. ПОЧУЙ !!!
      Ти чуєш шепіт всесвіту довкруж?
      Бринить струмок, тривожно вітер свище,
      Мов прагне загасити попелище,
      В якім людських згорають сонми душ.

      Звучить космічна музика небес,
      У ній - мотиви смерті й перероджень,
      Падінь у прірву, злетів, нових сходжень -
      Усе, що поміщається на хрест...

      Бринить душа, ледь чутно, мов скрипаль,
      Котрий порвав всі струни у натхненні.
      Ці звуки, наче кров по наших венах,
      Пульсують в нас і манять душу вдаль.

      Почуй ці звуки! Відчини їм серце,
      Знайди свої утрачені сліди,
      Якими йшов крізь терня, не один -
      Із янголом, що знає усі дверці.

      Бринить космічна музика. Прозрій,
      Відкрий для неї радісно обійми,
      Якщо душа втомилася у війнах,
      Від нескінчених світу веремій.

      Хай біль життя, зростаючи стократ,
      В нас не заглушить звуків диво-світу -
      Світань, пташиних щебетів, барв літа,
      Закоханих сердець у зорепад...

      Світ не німий! Це диво розпізнати
      Спроможна лиш окрилена душа,
      Яка навчилась вірити й прощать,
      Не втратила спроможності сіяти!
      23.01.2011р.






      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. О, Господи, прозріти нам дозволь!
      Сміється світ. Сміється він над нами...
      Мовчать в зажурі темні небеса.
      Щодень у нас трагедії і драми,
      Що крок вперед - відразу два назад.

      Зневірою знівечено на шмаття
      Нам душу, донедавна ще живу.
      У розбраті згораючи багатті,
      Щомить лаштуєм нову тятиву.

      Чомусь найперші промені світання
      Нам серце не бентежать вже давно.
      У вічнім до мети недосяганні
      Ми каменем зриваємось на дно.

      Подібно тіням, бродим напівсонні,
      Немов поклав мовчання хтось печать.
      Не маєм сили вирватись з полону
      Від власноручно зведених розп'ять.

      Давно не родить нива незорАна,
      Чи кров'ю надто зрошена й слізьми?
      Земля батьків - неначе рвана рана,
      Благає нас - "У руки плуг візьми!".

      Давно вогонь у грудях загасили,
      Байдужий люд до власних навіть доль.
      Одні - напівголодні, в інших - вілли...
      О, Господи, прозріти нам дозволь!

      Сміється світ. А, може, й Бог сміється,
      Неначе нас зреклися в небесах.
      Коли терпець нарешті наш урветься?
      Коли ми подолаєм власний страх?

      Настане час зірвати з віч полуду
      І дух свій волелюбний воскрешать!
      Та поки що - сміється світ, бо люди
      Спішать до власно зведених розп'ять...
      22.01.2011р.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ЛАБІРИНТАМИ СЕРЦЯ
      Ось знов в мою оселю тінь журлива
      У гості рветься, наче до подруги.
      Я чую її поступ в шумі зливи,
      Що крок один - то глибша моя туга.

      Журлива тінь через віконну раму
      Майнула непомітно й тихо сіла.
      І раптом, наче марево з туману,
      З цієї тіні вийшов образ милий.

      Ти був так близько, погляд твій іскрився,
      Зробила крок - а ти, мов за межею...
      Так янголи жартують в небовисях
      З моєю засумнілою душею.

      Мені здавалось - щастя наше поруч,
      В пітьмі навколо ми до світла йтимем.
      Летить мій погляд в небо неозоре,
      Туди, де оживають мої рими.

      Туди, де світла доля й ніч велична
      І день зорить, дарує благодаті.
      Почуй мене - тебе, Коханий, кличу
      Принад любові разом скуштувати!

      Мене розлука більше не лякає,
      Нестримно в далечінь стремлюся зором.
      Журлива тінь поволі відступає
      В обійми ночі... Ти повернеш скоро!

      Так вабить шлях, якого не збагнути,
      По лабіринтах серця йду невпинно
      І прагну відшукати Половину,
      З якою я одною стану суттю!
      21.01.2011р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ВІРА В ЛЮДИНУ!
      Коли одні тіні бездушні снують,
      Коли почуття витісняє байдужість,
      Як твою довіру на шмаття порвуть
      І погляди друзів давно вже не дружні,
      Як світла не бачиш, хоч день на дворі,
      Безмовна земля вже забула про збіжжя,
      Як з докором дивиться янгол з гори
      І ти, мов дитина, що на роздоріжжі,
      Коли вже не знаєш - це сон, а чи яв,
      В якім тебе підло знов зраджують в соте,
      На грудях пригрілася твоїх змія,
      А ти їй віддати життя вже й не проти,
      Коли вчора рідний - а нині чужий,
      І небо без просвітку ридьма ридає,
      Коли розумієш - а ти ще й не жив,
      Бредеш манівцями, хоч думав - до раю,
      Коли за добро твоє зрада - ціна,
      Ти серце відкрив - а по нім потоптались,
      Коли ця реальність болючо-сумна... -

      В мені й досі віра в Людину зосталась!
      16.01.2011р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. ВЧУСЯ ЧЕКАТИ...
      Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
      Час поміж нами мені видається Пілатом.
      Сумом міжряддя віршів запорошує січень,
      Я зазираю у небо, немов в твої вічі.

      Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
      Прагну одвіти знайти, та мовчання печаті
      Досі лежать тягарем непосильним на долі,
      Доки свої відшукаємо істинні ролі.

      Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
      Знаю, розлуки ріка поміж нами - розплата.
      Янголи крилами тихо торкаються вікон,
      Аби збагнути, чи я ще до болю не звикла.

      Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
      Йду в невідомість, неначе до власної страти.
      Душу, де війни вирують і вічні протести,
      Прагну любов'ю зігріти й до тебе живою донести.

      Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
      Тіні у небо душа відкидає крилаті,
      Вічність неспокою крилонька ті обпалила,
      Та не скорила ще, духу мого не скорила!

      Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
      Вірю у те, що усупереч темним закляттям,
      Через холодні пустелі облудного світу -
      Буде довіку кохання між нами горіти!

      Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся кохати...
      16.01.2011р.










      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Я - ДУША У ЖІНОЧОМУ ТІЛІ
      Жінка я? Ні! Я - Душа, що в жіночому тілі
      Мусить крізь терня світів до зірок прориватись.
      Хто і за що на цю Душу поставив печаті? -
      З неба чатують всіх янголів погляди пильні...

      Важко не зрадити власну Божественну сутність,
      Надто, коли з моїх крил залишилося шмаття,
      Добрій лишатись й тоді, як лунають прокляття,
      В світі облуд повертатись до істин забутих.

      Долі стрімка течія викидає на скелі,
      Демони ринулись - прагнуть мене вполювати,
      Болю рубіж перетнула, прорвала всі грати,
      В пошуках вічних своєї під небом оселі...

      Янголи очі відводять - не страшно спіткнутись.
      В серці гірчить - це ж Душа омивається світлом!
      В миті зневіри рятуюся в щирих молитвах,
      Вірю - до неба крильми неодмінно торкнуся!

      Долю напишу у віршах лише життєствердних
      І розфарбую в палітрі барвисто-гарячій,
      Буду всміхатись й тоді, як Душа моя плаче,
      І без страхів в невідомість ступатиму твердо.

      Знаю - я тільки Душа, що в жіночому тілі
      Прагне крізь терня дійти до одвічного раю -
      Лиш не затьмарити б світла, котре в мені сяє,
      Лиш би не втратити янголів з неба прихильність!
      15.01.2011р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Радій же, серденько, радій!
      Зима світи заполонила,
      Твої сліди сніги зітруть.
      Вітри тобі від мене, Милий,
      Слова любові понесуть.

      Позаду нас - жагуче літо,
      У дні, що йде - ріка надій,
      Яка нарешті нас наситить.
      Радій же, серденько, радій!

      Твої обійми і цілунки
      У мене знов вдихнуть життя.
      Доп'ємо весь солодкий трунок
      Аж до п'янкого забуття.

      Поглянь за обрій - вже видніють
      Дивами сповнені світи.
      Ми Щастя Храм собі намрієм,
      В якім лиш будуть я і ти.

      Ми подаруєм мріям крила -
      Хай воскресають і живуть.
      Лиш повернись до мене, Милий,
      З тобою ми - єдина суть!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Душа поетки
      Я розірву цю сонну тишу
      Піснями збурених вітрів,
      Промінням серця заколишу
      Тебе у цій нічній порі.

      Поглянь до висі - там комета
      Розтяла неба гладь хвостом,
      Насправді це - душа поетки,
      Що йде у безвість під хрестом...

      І хоч, згораючи зорею,
      Я надто скоро вниз зірвусь -
      Розвію сум з душі твоєї
      Й тебе довіку не зречусь!
      11.12.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. НАМ ЩАСТЯ НАЛЕЖИТЬ?
      Чекала всю вічність нестримну цю повінь
      Бажань, що б усі береги залила.
      Хотіла з тобою в один сісти човен,
      В багатті єдинім згоріти до тла.

      Не знала ніколи в любові обмежень,
      Завжди позбувалась страхів і вагань.
      Питаю у неба - "Нам щастя належить?
      Душею щомить зазираю за грань.

      Чи янголи чують мої одкровення,
      Чи ми заслужили на щастя дари?
      Тепло, що лишилось від тебе, у жменях
      Стискаю і серце молю - "Не згори!"...
      10.12.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. СОЛОДКА ВІЧНІСТЬ
      Літо - не просто спогад,
      Надто любов'ю пропах.
      Наші з'єднали дороги
      Янголи у небесах.

      Літо - не просто спомин,
      Гріюсь в його вогні.
      Пристрасті нашої повінь
      Досі не стихла в мені...

      Прагну у твої вічі
      Я зазирнуть, як колись.
      Літо - солодка вічність,
      Де наші душі злились.

      Нині навкруг засніжило,
      Світ - наче справжній рай.
      Душу тобі я відкрила,
      Швидше до мене вертай!

      Літо - не просто спогад,
      Що обійма крильми...
      Вдячна за тебе Богу -
      Влітку з'явились МИ!
      10.12.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. ЙДУ ЗА ВІТРОМ...
      Безбережним, засніженим полем,
      По якім мої стежки ведуть,
      Я ступаю, зливаючись з болем,
      Досі власну шукаючи суть.

      Лиш оголене груддя землиці
      Заціловують вітру вуста,
      Вилітають з небес блискавиці,
      По зчорнілих б'ють в полі хрестах.

      Потомилась в далеких дорогах
      До самотності звикла душа.
      Йде за вітром, шукаючи Бога,
      Омиваючи рани в дощах...
      10.12.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. ДИВО ІСНУЄ!
      Нехай з глибин на волю рвуться
      Слова окрилені Твої,
      Бо як душі без революцій? -
      Вона ж так звикла до боїв.

      Хай почуттів жагучі зливи
      Тебе омиють, як колись.
      Повір мені - існує диво,
      Йому Ти серцем посміхнись!

      Сумних очей блакить безмежна
      Додасть вогню душі Твоїй,
      У почуттях нема обмежень,
      Нема страхів у наших мрій.

      Хоч я для Тебе стала болем,
      Який так солодко ятрить -
      Дозволь собі напитись волі,
      Які несуть з небес вітри!

      І не важливо, "так" чи "ні" є -
      Іди за серцем навмання,
      Нехай у ньому завесніє
      І... десь в куточку буду я!
      9.12.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. ДОБРЕ БУТИ!
      Добре бути, як сонечко світить,
      Пестить променем тіло і душу,
      Коли знаєш, що Хтось є у світі
      Й битись серце примушує дужче.

      Добре бути між тіней і світла,
      Що лягають на долі стежини,
      Бути згаданим в щирих молитвах,
      Разом з ними у небо полинуть.

      Добре бути струмком, що вливає
      Свої води у річку могутню,
      Як з глибин нова сила зринає
      Й ви стаєте єдиною суттю.

      Добре бути в Поета міжряддях,
      Свіжим вітром в спекотну годину,
      Добре бути любові заради,
      Коли знаєш, для когось - єдина...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. ВІКТОРУ КУЧЕРУКУ
      Як же добре, що Ти не оглух,
      Не осліп, не зневірився в людях,
      Що і досі міцним є Твій дух,
      А ще - серце гаряче у грудях!

      За вікном закурили сніги,
      Б'є у шибку надривисто вітер.
      Ми з Тобою - мов два береги,
      Пишем долю свою поміж літер...

      І нехай почуттів каламуть
      Нас штовхає до власного виру,
      Я у Тебе змогла зазирнуть
      І розгледіти душу там щиру.

      Поміж нами і відстань і час,
      Є у кожного власні стежини.
      Я ж радію - Твій вогник не згас
      І до мене Ти думкою линеш.

      Головне - ми з Тобою живі,
      Попри все - так безмежно щасливі,
      Бо моя і Твоя - це вже дві,
      Дві душі, які вірять у диво.

      Наші вірші - незримі мости,
      Йти по них ми з Тобою навчились.
      Знаю я - десь у світі є Ти -
      Щирий друг. Це велика є милість!
      5.12.2010р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. ДИВО СТАЛОСЯ!
      Так довго в долі я тебе вимолюю -
      І диво сталося.
      Тобою серденько вже поневолене,
      Я закохалася!

      Над нами неба синь уже розвиднілась,
      Послала милості.
      Це дивовижно є - спивати ніжності,
      В ній розчинитися.

      Тебе я поглядом могла б запестити
      Аж до потьмарення.
      В солодких спогадах, мов птах, воскреснути
      Десь по-під хмарами.

      Мені з'явився ти, це безумовно є
      Дарунком вічності.
      Від божевільності чуттів наповнення
      Я знову свічуся.

      Душепроникнення не вбити відстанню
      І заборонами.
      Нам треба звикнути - кохання істинне -
      Поза кордонами!

      Я окунаюся у ночі місячні
      В чуттєві спогади...
      Не серці висікла тобі освідчення
      Й подяку Богові!
      29.11.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. НЕ ЗГОРИ!
      Шляхи попереду тернисті,
      По них ступаю без вагань
      Осамотіла - та іскриста
      Від спопеляючих бажань.

      Чом стільки болю у коханні,
      Чому на смак воно гірчить?
      Душа проходить сотні граней
      І догораючи - мовчить.

      Чом самотою серце повне,
      Чому так спогади ятрять?
      Болиш в мені ти невимовно,
      Неначе тисячі розп'ять...

      Шматують нині мою душу
      Розлук розлючені вітри,
      Та я люблю тебе все дужче,
      Лиш прошу серце - "Не згори!".
      14.11.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. В ПОШУКАХ ЛЮДИНИ
      У єстві глибинах,
      У основах суті
      Прагнемо щоднини
      Сенс життя збагнути.

      По колючім терні
      Ходим голі й босі,
      Оминаєм скверну,
      П'єм цілющі роси.

      У пустелях світу
      Йдуть холодні зливи,
      Ми ж - неначе діти,
      Вперто вірим в диво.

      У світах омани
      Знов шукаєм правди,
      На сердечні рани
      Прикладаєм зради.

      У самотніх душах
      Вітер лютий свище,
      Досі невмируще -
      В нас поволі нищить.

      Гонимось за щастям,
      А знаходим втому.
      Чуєм голос власний,
      Та не знаєм - хто ми?

      Ходять манівцями,
      Про святих забувши,
      Котяться до ями
      Наші грішні душі...

      Так бредемо кволі
      Попід небом синім
      В лабіринтах долі
      В пошуках Людини...
      12.11.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. ВІКТОРУ КУЧЕРУКУ
      У Вас ще вистачить багато
      І сил, і духу, і снаги,
      Аби для нас робити свято,
      Все осявати навкруги!

      У Вас терпіння буде повно
      І почуттів в душі ясних,
      Щоб повногрудо й повнокровно
      Вдихати з нами дух весни!

      У Ваших віршах - крикти раю,
      У них - на все знайдем одвіт,
      Бо в Вас любові - аж до краю,
      Вас прирекли любити світ!

      Нехай ідуть осінні зливи
      І перша паморозь впаде,
      Лиш не втрачайте віри в диво -
      І диво Вас само знайде!
      12.11.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. ДЕ ПОДІЛАСЬ Я?...
      Стала римою я печальною,
      Що вітрам лише в небі чується.
      Чи в мені надмір є фатального?
      Чом душа моя не вгамується?

      Так хотілося стати більшою -
      Половинкою тобі рідною!
      У тобі себе всю залишити
      До кінця віків була згідна я.

      Чом так боляче серцю битися
      В ніч, безсоннями затавровану?
      Душа нитками мов прошита є
      Чорно-білими по червоному.

      Де поділась я? - розчинилася
      У сумних дощах, поміж власних рим.
      Небеса чомусь не шлють милості -
      Лиш розлючені на любов вітри.

      Вигораю я... Де ж подівся ти,
      Що мені тепер, мов повітрям, став?
      Понесли вітри смуток у світи,
      Залишила слід в серці самота...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. У СВІТАХ САМОТИ
      На розхрещенні доль, у світах самоти
      Не зуміла повз тебе так легко пройти!
      Роздоріжжя шляхів, переплетення мрій,
      Я - довіку твоя, тільки ти ще не мій...

      Я гадала - вогонь, що іскрився у душах,
      На життєвих дорогах горітиме дужче,
      Ми здолаєм обставини, відстані, терня,
      Ти до мене із далей далеких повернеш -

      Аби разом в любові, яка дає крила,
      Йти у вічність зі мною, немов одне ціле,
      Не боятись вітрів, які дмуть безупинно,
      Віднайти одне в Однім свою половину!

      Та, на жаль, ми згубилися десь між світами,
      Розлилася розлуки ріка поміж нами,
      Наших мрій візерункам ніяк не співпасти -
      Навмання знов блукаєм у пошуках щастя...
      9.11.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. НЕВЖЕ МЕНЕ ГОТОВИЙ ТИ ЗРЕКТИСЬ?
      Що крок один - то все коротший шлях
      До рубежу, за котрим невідомість.
      Щодня до тебе лину - а натомість
      Тебе від мене доля віддаля.

      Слова любові більше не звучать,
      Шматочки мрій зірвались в порожнечу.
      В душі - вогонь одвічних самозречень
      Готовить знову душу до розп'ять.

      Заручники своїх від себе втеч,
      В душі яких - розлук холодні зливи,
      Уже давно згубили віру в диво
      Й нездатні є позбутись порожнеч.

      Схололе серце повне гіркоти -
      Настій полину, збираний віками...
      Невже знов серце виродиться в камінь?
      Невже мене готовий ти зректись?...
      5.11.2010р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. ТАВРО РОЗЛУКИ
      Тебе нема... Тікають сни у даль незриму
      І мріям крил для лету так тепер бракує.
      Слова освідчень в мені боляче пульсують,
      Шматують душу дум сумних колючі рими.

      Долаєм відстань сподівань, безмовних тіней,
      Ідем наосліп по чужих лише дорогах.
      Тебе нема. І лиш молитвами до Бога
      Я топлю в серці безнадій холодний іній.

      Тебе нема. Вже не втішаюсь навіть снами,
      Мов крок один лише від прірви розділяє.
      Хотіли разом скуштувати крихту раю,
      Та світ самотності від нині поміж нами.

      Похмурі дні, гірка печаль, схололі руки,
      Безмовні ночі проростуть в самотні ранки.
      Я вигораю без любові до останку -
      На дні душі поставив хтось тавро розлуки...

      Тебе нема...
      4.11.2010р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. РОЗМЕЖОВАНІСТЬ
      Розмежованість двох світів
      Не зшивається й сотнями променів...
      У любові закони прості -
      Можна грітися навіть спомином.

      Розмежованість ночі й дня
      Надто є для людей очевидною.
      Лиш за серцем хто йде навмання -
      Тому й ніч від любові розвидниться.

      Розмежовує світ людей
      Невблаганністю часу і відстані.
      Лиш закохане серце дійде
      До своєї у Вічності пристані!

      Розмежовує доля й нас,
      Та кордони між нами стираються -
      Ти до мене, Коханий, вертаєшся
      Свіжим вітром крізь простір і час...
      31.10.2010р.

      P.s. Надихнула Катруся Матвійко, їй дякую!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. КРІЗЬ МОРЕ СКОРБОТ
      Проникаєм у все, навіть крізь небеса,
      Що нам день принесе? - висихає роса
      Під палючим промінням роздертих світил,
      На дорогах, якими самотньо нам йти.

      Наче камінь, ковток вітру в грудях застиг,
      Озирнемось назад - попеліють мости.
      Спраглу душу давно не поїли нічим,
      Забуваєм про Бога, за щастям рвучись.

      Зорі падають в душу, лишають жалі,
      Проти течій пливемо тіньми кораблів,
      Проти натовпу йдем, що помножує лють -
      Безнадійно шукаєм життя вищу суть...

      Крізь терпіння і зради, крізь море скорбот,
      Звироднілий дощенту, нещасний народ
      Йде в майбутнє наосліп й не відає ще -
      За накоєне зло не діждеться прощЕнь!

      Люди, будьмо ж людьми! Крізь безмежжя небес
      Проглядає на нас закривавлений хрест...

      2010



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 0

    108. Боюся ночі...
      Боюся ночі до божевілля,
      Немов якоїсь страшної кари.
      Від болю серце моє зотліло,
      Неначе в нього хтось лезом вдарив.

      Боюся ночі, бо в ній шукаю,
      Та не знаходжу на все одвіти,
      У божевілля страшне впадаю
      Від зрад й лукавства людей в цім світі.

      Боюся ночі, бо в її темінь
      Не заховаємо власні проблеми,
      Зерна страхів проростають потворно,
      Круків над нами скликаючи чорних.

      Боюся ночі - в її лещатах
      Душа доходить до самозречень,
      Криваві війни беруть початок,
      Втрачають цінність безцінні речі...

      До божевілля боюсь заснути…
      Жадаю ночі, немов покути…
      2010р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. БУДЬ ЗІ МНОЮ!
      Будь зі мною! - В долі вимолюю
      Взимку, весною, літом і осінню.

      Будь зі мною холодними днинами,
      Станем нарешті душі половинами.

      Будь зі мною довгими ночами,
      Разом з тобою любов напророчимо.

      Будь зі мною в мріях окрилених,
      Навіть, як буду я надто знесилена.

      Будь зі мною пристрасті сповненим,
      Руки твої - на обійми невтомними.

      Будь зі мною в щасті і відчаї,
      Щедрим на ніжні в любові освідчення.

      Будь зі мною вічності митями!
      Серце без Тебе надто болітиме...
      21.10.2010р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. ЗВІДКІЛЯ Ж МИ ВИХІДЦІ?
      Звідкіля ж ми вихідці -
      Як душа не світиться
      Навіть в сяйві місяця?

      Чварами лиш ситимось
      Й тільки робим видимість,
      Що позбулись підлості.

      Очі хижо дивляться,
      Злість німа на вилицях,
      Що аж покосилися.

      Кров'ю окропилася,
      Сумом оповилася
      Ця земля без милості.

      Де дороги звивисті,
      Де вітри поривчасті
      Дмуть, немов в чистилищі.

      Виплекали хтивості,
      Втратили можливості,
      Мов не тим молилися....

      Чи Господь не дивиться,
      Як ми відхилилися?
      Звідкіля ж ми вихідці???
      13.10.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Життю - "ОСАННА !"
      Комусь шлях долі встеляють зорі,
      А я - вкладаю зорі у вірші.
      Щоб стало менше болю повторень,
      Щоб світ забарвить ще яскравіше.

      Холодні зорі лягають в душу
      І проростають у ній віршами.
      ВідчАю камінь нарешті зрушу,
      В минулім лишу криваві драми.

      Додам я щедро в палітру світу
      Яскравих барвів душі своєї.
      Стежками долі піду у літо,
      В якім одвічно ростуть лілеї.

      Любов насправді - не проминуща,
      Усі загоїть сердечні рани.
      Життя щомиті люблю я дужче,
      Йому віднині моє - "Осанна!".
      12.10.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Гірка самота
      Здається, ніколи цей сум не мине,
      Знов жалить самотність, неначе гадюка.
      Чекаю, коли обіймеш ти мене
      І знову торкнуться тебе мої руки.

      Стискає у грудях гірка самота,
      В хвилини такі мені годі й дихнути.
      Без твоїх цілунків німіють вуста,
      Нестерпно так довго твій голос не чути.

      Між нами світи, де холодні дощі,
      Мабуть, цілу вічність ідуть безупину...
      Що треба для щастя самотній душі? -
      Єдину свою віднайти Половину!
      11.10.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Половинко, до мене озвися!
      В ніч на крилах лечу,
      Дотуляючись тіней і світла.
      Крізь туманів вуаль
      Рідний голос здаля долина.
      У химерах дощу
      Уявляю нас знов серед літа.
      Хоч і знаю, на жаль,
      Що повернень у липень нема...

      Знову місяця клин
      Так самотньо блищить в небовисі,
      Наче гострі кінці
      Ріжуть лезом знекровлену ніч.
      Душа - з двох половин!
      Половинко, до мене озвися,
      Щоб рука у руці
      І ніяких повік протиріч.

      Сірим попелом втрат
      Запорошено долі стежини,
      Осінь манить мене
      У незвідані досі світи.
      Досить болю і зрад!
      Відшукаю свою Половину,
      Що мене пригорне
      І захоче у вічність піти...
      6.10.2010р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Незбагнене
      Незбагнене з усіх досі бачених див -
      Мить єднання сердець у полоні ночей...
      Добрий Ерос нам двері у казку відкрив,
      Де б зігрітись могли ми в промінні очей.

      Без вагань свої мрії впусти в небовись,
      Хай на крилах бажання літають вони.
      В океан насолоди й жаги окунись,
      Щоби стали реальністю всі твої сни.

      І не бійся, що скаже тобі хтось: "Дивак,
      Час кохання давно вже скінчився, прозрій!".
      Завітала весна в твою душу - це знак
      І твій шанс знов пройтися дорогою мрій.

      У любові є свій незбагнений закон,
      Тільки серце гаряче його осягне,
      Якщо хочеш, щоб збувся найкращий твій сон -
      Ти дозволь свому серцю горіти вогнем!
      2002р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. МІЙ СМУТОК
      Мій смуток зітканий з вітрів,
      Що дмуть у далеч неозору.
      Ще вчора серце біль ятрив
      Від цих самотності повторень.

      Я йшла пустелями оман,
      І сон про щастя тільки снився.
      А нині смуток, мов туман,
      В кохання сяйві розчинився.

      Мій смуток зітканий з дощу,
      На колір він жовто-багряний.
      До тебе в мріях полечу,
      Щоб спити спраглими вустами

      З душі твоєї джерела,
      Аби любов'ю дух наситить,
      Щоб попеліючи до тла,
      За мить, мов Фенікс, відродитись...
      3.10.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    116. ДУША В ДУШІ
      Я у тобі знайшла притулок
      Від самоти, що вік тримала.
      Давай залишимо в минулім
      Усі печалі!

      Для тебе стану свіжим вітром,
      Який вдихатимеш у груди,
      Що з твого серця сльози витре
      Й любов розбудить.

      Я джерельцем для тебе стану,
      З якого питимеш щорання,
      І залікую твої рани
      Своїм коханням.

      А ти - стань терном, що звиває
      Навколо мене тугі пасма,
      Мій дух від щастя підіймає
      Під зорі ясні.

      Вдихни життя у мої крила,
      Які від лету потомились,
      Щоб віру знов я воскресила
      У неба милість...

      Душа в душі знайшла притулок
      Від самоти, що вік тримала.
      Усі печалі у минуле
      Повідступали!
      29.09.2010р.




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. НЕВИПИТА СПОКУСА...
      Душі своїй знайшла я пристань
      В твоїх волошкових очах.
      Тепер це щастя променисте
      В мені тріпоче, наче птах.

      І я немов цілую долю
      За те, що ти в мені тепер,
      Що нам любити Бог дозволив
      І ми - немов єдиний нерв.

      У мить розвіялася темінь,
      Коли мені зустрівся ти.
      Лише боюсь, що розминемось
      У цих пустелях самоти...

      Крізь всі світи любові промінь
      До нас нарешті долетів!
      Вже не гірчить вчорашній спомин,
      Він у мені навік зотлів.

      А знаєш - я вже не боюся,
      Що розминемось у світах!
      Яка ж невипита спокуса
      В твоїх волошкових очах...
      29.09.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Я нині не така, як була вчора!
      Втомилася душа від самозречень,
      Від самоти і від самопоборень,
      Від кроків в прірву, часто недоречних...
      Я нині не така, як була вчора!

      Від поглядів втомилась каламутних,
      Лукавих слів із вуст, брехнею хворих.
      До істин повертаюся забутих -
      Я нині не така, як була вчора!

      В тенетах болю більше не зостанусь,
      Бо серце рветься в далеч неозору,
      Де острів мого щастя за туманом.
      Я нині не така, як була вчора!

      В моїх світах не буде більше фальші,
      Не буде лицемірства й зрад потворних.
      Позбудуся страхів і йтиму дальше -
      Я нині не така, як була вчора!

      Слідів від горя в серці не залишу,
      У далеч відлетіли круки чорні.
      Піднімусь на одну сходинку вище -
      Я нині не така, як була вчора!

      В душі віднині житиме лиш спокій,
      Любов мені додасть наснаги й гарту,
      Упевнено сягну вершин високих -
      Я нині не така, як буду завтра!

      В душі моїй, здається, ціле море
      Від сліз гірких - вони ж того не варті.
      Сьогодні я вже інша, ніж учора!
      Але ще не така, як буду завтра...
      19.09.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. На відстані душі
      Проносяться комети
      Над світом і людьми.
      Одвічний сум Поета
      В душі несемо ми.

      Шукаю безупину
      Пустелями зневір
      Ту рідну Половину,
      З якою - хоч до зір.

      А, може, вона ближче -
      На відстані душі?...
      Що є любові вище? -
      Мовчать сумні дощі.

      В життєвій круговерті
      Ріка терпінь тече.
      Та я шукаю вперто
      Коханий блиск очей.

      Щоб два серця гарячих
      Забилось в унісон,
      Й життя було неначе
      Найкращий в світі сон.

      Душа бажає злетів,
      Горіння і прозрінь.
      Одвічний сум Поета
      На світ кидає тінь...
      19.09.2010р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. ВІР!!!
      У спеку і мороз, у пору дощову
      Хай зрине на вустах стосильно - "Я ЖИВУ!"
      І крізь світи зневір прорветься аж до зір,
      Щоби вернуть назад й колись сказати - "ВІР!"
      Тій згубленій душі, що в холод, у дощі
      І в теплий день ясний стоїть десь на межі
      З обдертими крильми, похиленими вниз,
      Яка немов між двох згубилася вітчизн -
      Своя серед чужих, чужа серед своїх...
      Лише б цей заклик "ВІР!" ніколи в нас не стих!

      Минуле залишай в минулім без жалю,
      Хай душу воскресить всесильне - "Я ЛЮБЛЮ!"

      17.09.2010р.

      Цей вірш насправді присвячую одній рідній людині, котра згубилася між Тут і Там у пошуку пристані для своєї душі.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. У морі ласк і самоти
      Як мало нам для щастя треба
      У морі ласк і самоти -
      Один майструє сходи в небо,
      А інший спалює мости...
      У всіх своя Голгофа, звісно,
      І лиш своя Ріка терпінь.
      Поглянь - надії вогник блиснув,
      Тебе він манить вдалечінь.
      Там, може, й справді сьоме небо,
      Де душу болем не ятрить...

      Чого душі для щастя треба? -
      Мовчать розлючені вітри...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Щастя чекає!
      Мов краплини по шклі,
      Струменіють жалі
      Від розлуки, яка поміж нами.
      Десь у серці на дні
      Ця розлука, мов тінь,
      Я її заліковую снами.

      Що це душу ятрить?
      Може, люті вітри,
      Що тепло із душі видувають.
      Вірю - хтось нам згори
      Двері навстіж відкрив
      В світ, де щастя нас вічність чекає.

      Знову сонце ясне
      Ніжно пестить мене,
      Повсихали жалі, мов краплини...
      Наче світлом комет,
      Знов іскриться Поет -
      Серцем чує свою Половину!
      17.09.2010р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Щастя - наче комета...
      Пристрасть кольору сонця,
      Очі кольору неба...
      Я навік охоронцем
      Хочу стати для тебе!

      Мрії кольору вітру
      Нас обох окриляють.
      У життєву палітру
      Ми внесем крихти раю.

      Аби жити, мов в казці,
      Чашу ніжності спити -
      Зафарбуємо щастя
      Кольорами блакиті.

      Ми так прагнемо злетів
      І торкання вустами...
      Щастя - наче комета,
      Пронеслася над нами!
      15.09.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Кохання Менестреля
      Ця ніч, мов грона винограду,
      Над світом втомлених осель
      Нависла знов. У її владу
      Віддався бідний Менестрель.

      Химерних хмар похмурі лики
      Сльозами скапують з небес
      У Його серце, наче ліки,
      Щоб трішки смуток його щез...

      А нічка гралася зірками,
      Аж розбудила сплячий грім.
      І Його серце, колись камінь,
      Зазнало дивних потрясінь.

      Жбурляло небо блискавиці,
      Що вихилялись навсебіч.
      Лиш Менестрелю знов не спиться,
      Він марить блиском Її віч...

      В солодкій грі стогнали громи,
      В судомах корчилась земля.
      І лиш кохання, наче промінь,
      Йому в пітьмі осяяв шлях.

      Зринали спогади забуті,
      Сплітались рими у сонет.
      "Любов - бальзам, а чи отрута?" -
      Гадав закоханий Поет.

      Знов ніч, мов грона винограду,
      Над світом втомлених осель
      І душ самотніх висне радо...
      У її владі Менестрель!
      14.09.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. НІЧ У ЛЬВОВІ
      Годинник ратуші дванадцять відбиває,
      На вулицях снують казкові тіні,
      Човном по небі місяць пропливає,
      Нам сни свої нашіптує осінні.

      Над Львовом ніч застигла, наче хмара,
      Виблискують свічки в душних кав’ярнях.
      Це осінь випускає свої чари,
      Неначе сонми постатей примарних.

      Ось Опера стоїть собі поважно,
      Невидимий оркестр Шопена грає.
      На Ринку леви - лицарі відважні,
      Крізь вир століть мрійливо поглядають.

      Церкви й цукерні тихо засинають,
      Закутавшись у шаль мелодій ночі.
      Лише з пітьми самотньо виринають
      Вогні машин, немов лякливі очі.

      Опале листя кольору бажання,
      Потомлених компаній гамір хмільний,
      І вічні зорі, мов ліхтарики кохання,
      І міста дух – нескорений і вільний!...
      2001р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Листя кольору сонця...
      Листя кольору сонця лежить під ногами,
      У повітрі - букет ароматів п’янких.
      Наче пензель Митця кольорів дивну гаму
      Змалював, щоб залишити спогадів штрих.

      Свіжий вітер, неначе гарячий коханець,
      Зграйку листя багряного вирвав з-під ніг.
      Закружляв вітер листя і нумо у танець -
      Вальсувати в шаленстві посеред доріг.

      Промінь сонця у вічі заглянув грайливо,
      Пробудив в мені спогад солодкий, мов гріх.
      Знов у серці моєму від пристрасті зливи,
      А на листі, здається, сліди Твоїх ніг...

      Ностальгічно-солодке і трішки тужливе
      Почуття у мені, від якого щаслива.
      А сліди не на листі - на серці зостались!
      Вже й не знаю сама - може, я закохалась???
      2003-2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Намалюй любов, Коханий!
      Намалюй мене, Коханий,
      Заколисану вітрами,
      Вмиту в росах світанкових,
      Захмелілу від любові.

      Намалюй вчорашній спомин
      Про бажань жагучих повінь,
      Що у серці нам розлилась,
      Мов найбільша Божа милість.

      Намалюй крилаті мрії,
      Той вогонь, котрий нас гріє,
      Підіймаючи до висі,
      Де ми душами злилИся.

      Намалюй, Коханий, осінь,
      Сотні сонць в моїм волоссі,
      Наше щастя променисте,
      Слід багрянцевий на листі.

      Намалюй бентежність вітру,
      Почуттів наших палітру,
      Ніч кохання зорепадну,
      Над якою ми невладні.

      Намалюй цілунку присмак,
      Журавлів у небі чистім,
      Що несуть Тобі до Риму
      Мої, спраглі Тебе, рими...
      10.09.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Журавлі у вирій кличуть...
      Вселилась в серце знову осінь,
      Густі тумани стали звичні,
      Лиш журавлі у вирій кличуть,
      Неначе хтось про це їх просить.

      Снують похмурі хмари в небі,
      Сльозами скапують тужливо.
      А я ще й досі вірю в диво -
      На крилах мрій лечу до тебе.

      Гайну у вирій з журавлями,
      В світах далеких відшукаю
      Того, з яким торкнуся раю,
      Любов спиваючи безтями...

      Я намагаюсь посміхатись,
      Дощем змиваю щем розлуки.
      У шумі злив відлуння звуків -
      Мабуть, пора тобі вертатись.

      Засіла в серці моїм осінь,
      Птахи у вирій відлетіли.
      Душа жадає перевтілень
      І в неба крил для злетів просить...
      7.09.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Вечір холодний
      Вечір холодний. Осінь, напевно.
      Вже підкрадається нишком зима.
      Мабуть, чекаю тепла я даремно,
      Бо у природи поблажок нема.

      Вечір холодний. Зорі, мов далі.
      Смуток мене обіймає скоріш.
      В серці моєму застигли печалі,
      Наче туди хтось встромив лезом ніж.

      Вечір холодний стискає у скронях,
      І відчуття, наче тиша шумить.
      А про тепло лиш нагадує сонях,
      Що за вікном одиноко стоїть.

      Вечір холодний. Думи гарячі
      Знову заснути не дали мені.
      Я прислухаюся: дощ тихо плаче,
      Мов виграє серенади сумні.

      Вечір холодний. Місяць байдуже
      Знову над містом повільно снує.
      ...Це ж у душі моїй холодно дуже -
      Ось що бентежить так серце моє!
      2003р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. НОСТАЛЬГІЯ
      Янголи. Кохання. Ностальгія.
      І солодкий хміль від почуттів.
      День вчорашніх пристрастей зотлів
      Не до тла, він досі душу гріє.

      Ностальгія – пух пташиних крил,
      Що вітри роздмухають в безмежжя.
      Не приймем в любові ми обмежень,
      У її загорнемось покрив.

      Ностальгія, солодко і гірко
      Водночас, що більше - не збагну.
      Та в душі не бракне нам вогню,
      Вже на обрії нам сяє щастя зірка.

      Хоч душа згубилась поміж рим,
      Між світів, землею й небесами.
      П"ю тебе я спраглими вустами -
      Може, так задумали згори?

      Світ ловив, немов Сковороду,
      Не зловив - здіймають крила мрії.
      Янголи. Кохання. Ностальгія...
      З-під небес я більше не впаду!
      5.09.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. МОГО ЩАСТЯ ОСТРІВЕЦЬ
      Чом зустрілись надто пізно?
      Поміж нами - світ лежить,
      Ми - вітри, що дмуть нарізно,
      Хоч на зорях ворожи.

      Ми розділені з тобою
      Водоспадом чужих доль...
      Розірвати шлюб з журбою
      Мені, Господи, дозволь!

      У душі дощить невпинно
      І гірчить, як з полину.
      Не збагну - чия провина,
      Що до Тебе не сягну?

      Хай ріка розлуки плине,
      Біль у ній замість води.
      До своєї Половини
      Я знайду той шлях один!

      Якщо треба - проти течій,
      Проти злих вітрів життя
      Я піду до самозречень
      Без вагань і каяття.

      Десь за обрієм зоріє
      Мого щастя острівець.
      Знов ожили мої мрії,
      Мчусь до Тебе навпростець...
      04.09.2010р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Двоїста суть
      Двом різним Я в мені буває тісно!
      Як бути тут? - Напевно не збагну.
      Одне в мені - немов тужлива пісня,
      Гірчить в душі стократ від полину.

      А інше - наче птах, що в небовисі
      Від крил довкруг розплескує могуть,
      На цілий світ від щастя він іскриться...
      Така моя двоїста дивна суть!

      Двом різним Я Поета завжди тісно,
      Стихія й спокій, світло й каламуть...
      Хоча Поет насправді - мов провісник,
      Крізь морок Часу здатен зазирнуть!
      1.09.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Одвічний сум Поета
      І знову Львівський дощ
      Свою чеканить риму,
      Дахів торкає, площ...
      Цей дощ такий, як в Римі?

      Впродовж усіх сторіч
      Шліфує він каміння,
      Змиває з наших віч
      Самотній сум осінній.

      Дощить в моїй душі,
      Розлука серце точить.
      Що долі віражі
      Нам завтра напророчать?

      Мелодії дощу
      Звучать в душі глибоко.
      Я прагну в них почуть
      Відлуння твоїх кроків.

      Дощі колись минуть,
      Розлука кане в Лету.
      Яка в любові суть? -
      Одвічний сум Поета...
      1.09.2010р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. ЖУРБА В КОСАХ
      Знову осінь.
      Зимні роси,
      Журба в косах...
      Душа просить
      Сонця промінь,
      Теплий спомин.
      В серці повінь
      Від наповнень
      Почуттями,
      Що між нами.
      Що між нами? -
      Лиш тумани,
      Ніжні рими,
      Сни про зиму,
      Ще незриме
      Щастя в Римі...
      Тішусь снами,
      Що вогнями
      Палять драми,
      В них кохаєм до нестями
      Ми навзаєм,
      В них шукаєм
      Свого раю
      В чужім краї...
      Знову осінь
      Стоголоссям
      Теплі роси
      В неба просить...

      Мрію я про тебе досі,
      Невже щастя лиш здалося?
      Запліта журбу в волосся
      Мені осінь рудокоса...
      1.09.2010р.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    135. БОЇМОСЬ...
      Ми в постійнім страху, ми живемо у нім,
      Бо новий день чергову нам драму готує.
      Боїмось, що біда завітає в наш дім,
      А від старості й смерті ніщо не врятує.

      Нам підсовує різні нещастя цей світ:
      Зраду друга єдиного, втрату коханих...
      Як колись облітає із дерева цвіт,
      Так і ми щось втрачаєм в дорогах незнаних.

      Боїмось помилок у своєму житті,
      Бо за них завжди дорого треба платити.
      Боїмося зневіри у власній меті,
      Бо без неї ми сенсу не маємо жити.

      Боїмось, що завчасно обірвуть наш путь,
      Чи не буде в нас завтра жаданого миру.
      Боїмось ворогів, що зненацька прийдуть
      І всміхаючись в очі – “у спину сокиру”.

      Боїмось, що помремо колись в самоті,
      Боїмося обману, неволі і болю...
      Нам пора вже позбутись страхів у житті!
      Чи занадто слабкі ми, бездухі і кволі?!
      2001р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Найбільший дар
      В лабіринтах життя
      є у кожного свій
      Терням мощений шлях,
      що веде нас до мрій.

      Є у кожного з нас
      пристань долі своя
      І як прийде той час –
      там знайдем власне Я.

      Дуже часто ми тут
      живемо, мов чужі,
      Не збагнем власну суть,
      Що лежить на межі.

      Але вічний протест
      проти зла та пітьми –
      Найцінніший нам хрест,
      що отримуєм ми.

      Знаю - щезне тягар,
      що на серці лежить,
      Бо найбільший мій дар –
      вміння серця любить!
      2002р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. РУКА В РУЦІ
      У твою душу проникаю
      Незримим дотиком душі,
      В тобі пливу, немов ріка я,
      Круті минаю віражі.

      Тебе промінням зігріваю,
      Що вирина з глибин моїх,
      Немов дитятко, сповиваю
      Крильми тебе від бід усіх.

      У твоє серденько влітаю,
      Як свіжий вітер із полів,
      І, мов билинка, завмираю
      Під ніжним дотиком твоїм.

      Тобою смуток проганяю,
      Який засів на дні душі,
      Бо серце радості чекає,
      Воно втомилось від дощів.

      Один до одного звикаєм,
      Немов ріка - до берегів.
      Рука в руці, усе навзаєм -
      Мабуть, хотіли так вгорі!

      До тебе спрагло припадаю,
      Аби насититись сповна,
      Щоб це життя здавалось раєм,
      І я хмеліла без вина!

      Тобою душу воскрешаю -
      Вона знов сяє, як колись.
      З тобою янголом злітаю
      Під ясні зорі, в небовись!
      16.08.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. МІЙ ОБЕРІГ
      Крізь сотні доріг
      І миті зневір,
      Ти - мій оберіг
      На щастя безмір!

      Крізь тисячі стін
      До тебе проб'юсь,
      Поставлю заслін
      Журбі, не скорюсь.

      Крізь сотні терпінь
      Іду без жалю.
      Одну з половин
      У тобі люблю.

      Хай сотні вагань
      Вітри розметуть.
      Ти - мій талісман,
      До щастя мій путь.

      Я сотні вершин
      Здолаю для нас.
      За сотні терпінь
      Господь нам воздасть!
      16.08.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. ВИДИВЛЯЮСЬ ТЕБЕ...
      Видивляюсь тебе у безмежності мрій,
      За тобою іду, мов на світло зорі,
      Проминути боюсь - надто втрати болять,
      Потомилась душа від щоденних розп'ять.

      Видивляюсь тебе у безмежжі думок,
      Хтось незримий, здається, знов зводить курок.
      Та нарешті позбулась страхів і вагань,
      Йду вперед, зазираючи серцем за грань.

      Видивляюсь тебе у безмежності доль,
      До душі доторкнутись душею дозволь,
      Обійняти крильми, сльози витерти з віч
      І прогнати любов'ю самотності ніч.

      Видивляюсь тебе... У безмежжі небес,
      У ясній далині я вже бачу тебе!
      Затремтіла в наближенні щастя душа -
      Я стрілою крізь тебе і небо пройшла!...
      16.08.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. ДУША - З ДВОХ ПОЛОВИН...
      Минув ще день один,
      Що в завтрашньому дні? -
      Твій голос вдалині,
      Душа - з двох половин.

      Крізь радість і біду,
      Крізь сотні потрясінь,
      Я - наче твоя тінь
      З тобою вічно йду.

      В холодні вечори,
      Як сум душі торкне,
      Згадаєш ти мене -
      Прилину я згори.

      Коли пірнеш у сни -
      До тебе прилечу,
      Щоб ніжність ти відчув,
      Мов дотики весни.

      Як раптом задощить -
      Я небо затулю
      Над тим, кого люблю,
      За ким душа болить...

      Минув ще день один,
      Душа - з двох половин...
      16.08.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. НІЧ
      Знову вечір ліг на плечі,
      Ніч - то час душі розп'ять,
      Час для свіжих самозречень,
      Недописаних міжрядь,
      Недомовлених освідчень,
      Пошматованих сердець,
      Як вужем у душу відчай
      Заповза в глухий кінець.
      Час розвіяних ілюзій
      І нав'язливих примар,
      Коли друзі - вже не друзі,
      Обезкрилений Ікар.
      Час на пошук вічних істин
      І божественних начал,
      Коли думам надто тісно,
      Слізно скапує свіча.
      Коли Янголи іскристі
      Обіймають крильми нас,
      І Поет, немов провісник,
      Проника крізь простір-час...
      11.08.2010р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. ЛЮБОВ НЕБАЧЕНА
      Мить без Тебе – втрачена,
      День без Тебе – згублений.
      Ти – любов небачена,
      Ти – мій сон улюблений.

      Ніч без Тебе прірвою
      Є мені глибокою.
      Шлях до Тебе міряю
      Вічністю неспокою.

      Сон без Тебе - чорними
      Душу накрив шатами...
      Та серця обгорнемо
      Мріями крилатими.

      Вечорами сніжними
      Щастя намалюємо,
      Дотиками ніжними
      Рани залікуємо.

      Самотою сплачено,
      Болем серця зміряно
      За Любов небачену -
      Ту, яку намріяли...
      2001-2010р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Єднання тіл і спраглих душ
      Не знає сорому любов,
      Коли вирують почуття.
      Ось знов пульсує в скронях кров,
      Ти знову мій, а я – Твоя.

      На крилах мрії полечу
      У світ, в якому Ти живеш.
      Любовне зілля досхочу
      З Коханим питиму без меж.

      Любов вогнем в мені горить,
      До Тебе прагну я чимдуж.
      Нехай триває вічно мить
      Єднання тіл і спраглих душ!

      Це божевіллям є, мабуть.
      Та почуття сильніш мене.
      Я пізнаю Любові суть,
      Коли з Тобою ми – одне...
      2001р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Я, ТЕБЕ, ЛЮБИЙ, ВИМРІЮ!
      Я тебе, Любий, вирвала з долі обіймів в цю ніч.
      В тебе немає вже вибору - знову мене поклич!

      Лагідним сонця променем спущусь до тебе у сни,
      Серце зігрію спомином, наче цілунком весни.

      Вітром печалі не видути, холодно в цій порі,
      Я тебе, Любий, видивлюсь за горизонтами мрій.

      Серце, немов за гратами, важко було носить,
      Вічність тебе чекатиму, вірю в щасливу мить!

      Я тебе, Любий, визволю з вічних оков самоти,
      Вчора було це немислимо, нині зійшлися мости.

      Птахом до тебе, мов з вирію, я повернусь з-за межі,
      Я тебе, Любий, вимрію і закарбую в душі!
      9.08.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. МРІЯ ХУДОЖНИКА
      Впали нарешті мури,
      Вщухли холодні дощі -
      Знову торкнулись Амури
      Струн у моїй душі.
      Знаю - не маю вибору,
      В серці скінчилась ніч.
      Я тебе, Любий, вибрала
      В мить наших віч до віч.
      Наші серця не з примусу
      Разом забились в такт,
      Знаю, я все тепер винесу,
      Доля нам дала знак.
      Болі колишні розвіялись
      І спопеліла журба,
      Вчора мені й не мріялось,
      Може, лиш трішки хіба...
      Зрадами душу зсудомлено,
      Чи ще повірю комусь?
      Втратами серце потомлене,
      Але назад не вернусь!
      Руки сплелися зміями,
      Душі в єдине злились.
      Ти ж мене, Любий, вимріяв,
      Намалювавши колись!...
      9.08.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. За крок один до Тебе...
      Що крок один - то все коротший шлях
      До рубежу, де мрії оживають,
      Вони в цю мить над Римом ще кружляють,
      На мене погляд кидають здаля.

      Ще крок один - самотність, мов туман,
      Розвіється у ніжності промінні.
      Любов сумні дощі в мені зупинить,
      З душі відступить пустка і пітьма.

      Лиш крок один - і я Тебе торкну
      Крилом душі відчутним, та незримим.
      Влечу у Твоє серце, наче рима -
      І стане яв солодшою від сну.

      Я знаю, що Господь мене почув -
      Від щастя в грудях подих завмирає.
      На крилах мрій над Римом я кружляю,
      За крок один до Тебе вже тремчу...
      9.08.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    147. ВІЙНА У ГРУЗІЇ
      Прислухаймось! Здається долина
      Здалека десь глухе відлуння грому.
      Та це не грім. Це справжня йде війна –
      Страшна, безжальна, ніби й незнайома…

      Здригнулось небо в зареві гармат,
      На Грузію дощем смертельним сіє.
      Цю землю полонив імперський кат,
      Його ім’я знайоме нам – Росія!

      Земля зросилась кровію синів,
      Обличчя матерів від сліз зчорніли,
      Тому що хтось в Московському Кремлі
      Вершити долю світу рветься сміло.

      Горять міста, людську довкола плоть
      Знівечено на шмаття «старшим братом».
      Та гордий і нескорений народ
      Навколішки не стане перед катом.

      Не піде до Росії на поклін,
      Землі батьків не здасть ані дещиці,
      Бо той, хто є Вітчизни вірний син,
      Піти й на смерть за неї не боїться.

      Ніхто не в змозі знищити народ –
      Єдиний, сильний духом, як грузини,
      Здолає він загарбників-заброд
      Й останній ворог Грузію покине!

      Та док земля грузинська ще горить,
      Охоплена імперськими вогнями –
      Ми мусимо Росію зупинить,
      Щоб ЦЕ колись не трапилося й з нами!
      серпень 2008р.

      Цей вірш неодноразово лунав на вічах м. Львова на знак підтримки Грузії у російсько-грузинській війні 2008р.

      *Російсько-грузинська війна́ 2008 року — збройний конфлікт між Грузією з одного боку та Росією і сепаратистськими угрупуваннями Південної Осетії та Абхазії з іншого. Війна розпочалася навколо збройного протистояння в Південній Осетії у серпні 2008 року. У військових діях проти Грузії, крім регулярних збройних сил Південної Осетії і Росії, брали участь ополченці з Росії і Абхазії. Сторони звинувачували одна одну у провокуванні бойових дій. У ніч на 8 серпня після обстрілів грузинських сіл, збройні сили Грузії заявили про намір «відновити конституційний лад» на території невизнаної республіки і в результаті боїв зайняли більшу частину Цхінвалі. Того ж дня Росія втрутилась у конфлікт на стороні південноосетинських сепаратистів та ввела війська, в тому числі танкові бригади, на територію Грузії, піддала бомбардуванню грузинські міста та військові об'єкти. Військові дії поширилися далеко за межі Південної Осетії на інші міста Грузії та Абхазію, де з'єднання абхазьких загонів та російських «добровольців» атакували позиції грузинських військ та захопили Кодорську ущелину. Після окупації частини Грузії російськими військами та етнічних чисток грузинських сіл навколо Південної Осетії за участі міжнародних посередників було досягнуто припинення вогню...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. ВОСКРЕСАЙ!
      Воскресіння душі не залежить від віку,
      Ти живий, поки серце спроможне любити.
      Ще ніхто не знайшов нам від старості ліки,
      В інший спосіб ти спробуй себе відродити!

      А для цього - вдихни аромати світання,
      Свіжий вітер нехай твоє серце бентежить.
      І тоді ти відчуєш: прийшло вже кохання
      І збагнеш, що й тобі мить щаслива належить.

      Розчинися в промінні ласкавого сонця
      І на мріях крилатих полинь аж у небо.
      Лиш відкривши у душу всі навстіж віконця,
      Зрозумієш нарешті - воскреснути треба!

      Воскресай! І не бійся себе обпалити,
      Чи осліпнути в променях свого кохання.
      Бо не варто і дня без вогню цього жити
      І не вірити в щастя, що прийде з світанням!
      2003р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Напівжити? - Ні! Краще вже вмерти...
      Що є гірше - напівполюбити?
      Напівправда насправді болить,
      Напівмрії розвіються в мить,
      Напівдобре душі не наситить.

      Напівщастям не тішся даремно,
      Напівзрадами серця не муч,
      Напівзла не візьмеш голіруч -
      НапівБога немає, напевно...

      Як тебе перервуть на півслові -
      Напіврадістю сум розженеш?
      Не загасиш сердечних пожеж
      Напівзливою напівлюбові!

      Як же бути напівмилосердним?
      Напівдружбою втішиться друг?
      Хай гартуються тіло і дух!
      Напівжити? - Ні! Краще вже вмерти...
      5.08.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    150. У середньовіччі...
      У Відьмину душу,
      Що рай свій шукає,
      Теплом всюдисущим
      Любов проникає...
      Віднині ти - вільна,
      Ти - не полонянка!
      Кохання всесильне -
      Згориш до останку
      На пристрасті ватрі,
      Де мрія іскриться,
      Вона того варта, -
      Тож, Відьмо, наситься!
      О, Боже, ти вільна,
      Хоч натовпу осуд
      Таких, як ти, сильних
      У жертву приносить...
      У середньовіччі
      Палили вас, Відьом.
      Так було одвічно -
      Від цього всі біди!

      У Відьмину душу,
      Що рай свій шукає,
      Вдивляюся дужче...
      Ти справжня - яка є?

      5.07.2010р.
      Моїй коханій Відьмочці (Оксані Мазур)




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    151. БОРИСЬ!
      Щомиті підіймаюсь духом ввись
      Над тими, хто у власному безсиллі,
      Зневірившись, шматує власні жили,
      Забувши життєствердний клич "Борись!".

      Здіймаюся над тими, хто ніяк
      Не випростає вгнуту в землю спину,
      Хто зір свій не підводить в небо синє
      І волю не стискає у кулак.

      Здіймаюся над тими, хто увесь
      Себе віддав в заручники облуди,
      Хто не по правді ближнього засудить,
      Забувши, що таке сумління й честь.

      Здіймаюся над тими, хто завжди
      Від зрад й лукавства має насолоду,
      Кому і доля власного народу
      Байдужа є у час лихих годин.

      Та скільки зможу - крильми затулю
      Я ближнього від скверни цього світу,
      Впиратимуся злу несамовито
      Й навік себе до Правди прикую.

      Ріка терпінь нехай мене несе,
      Хай на вустах - солоний присмак тУги...
      Я вірю в те, що доля шанс удруге
      Мені на щастя дасть, по при усе!

      Здіймаюся над світом й не боюсь,
      Що сил мені не вистачить для лету,
      Що світ мене не визнає Поетом,
      Що впавши вниз колись я розіб'юсь...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    152. ВЖЕ НЕ ЛЯКАЮСЬ Я ДОЩІВ...
      Вже не лякаюсь я дощів!
      Тепер у серці - ні краплини,
      Бо віднайшла я Половину
      Своїй потомленій душі.

      Хай вічність всю "тепер" триває!
      Згортаю ніжність у клубок
      І кожен день, за кроком крок
      Любов'ю серце пеленаю...

      Застигну в спраглості хвилин,
      Себе Тобою напоївши,
      Вже не боюсь самотність тиші -
      В ній чути щастя мого плин!

      Вже не лякає крок в безодню -
      Я не одна вже, не одна!
      Пірну в кохання аж до дна -
      В душі вагань не маю жодних.

      Спиваю ніжності і ласки,
      Кохання - справді є святе....
      Спасибі Янголам за те,
      Що повернули мені щастя!
      4.07.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Оксані Мазур
      Каралася і мучилась вона,
      Подерті мрії боляче пекли.
      І гупало у скронях їй - "коли
      Настане довгождана ця весна?"...

      Навідмаш небо било всі віки?
      Тебе затаврували за любов?
      Та ще ніхто недолі не зборов,
      Як не простяг до щастя сам руки!

      Та хто сказав - негідна ти єси?
      В тобі - безмежжя світла і тепла!
      Лиш той, хто спопеляє все до тла,
      Сам не збагне одвічної краси.

      То ж вирвися з полону у нещасть,
      Спіраль недолі врешті розірви,
      Відкрий любові серце і живи -
      За всі терпіння Бог тобі воздасть!
      4.07.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Валерію Хмельницькому
      Ти, Валерію, не бійся,
      Що Русалки вогняні,
      Міцно крилами сплелися,
      Мов в магічнім диво-сні.
      Так, Русалочки підводні,
      Що ширяють у блакить,
      Як на любощі голодні -
      Можуть трішки обпалить...
      Українські ми русалки -
      Не японки, не лякайсь.
      Дві Оксани і Наталка,
      Ти ж між нами - мов карась.
      Ми лиш схожі на касаток,
      Що шукають собі жертв.
      Хоч ми й бестії крилаті -
      Ще ніхто від нас не вмер!
      Бачиш, ми такі відверті -
      Серце ж маємо живе!
      Лиш залюбим до півсмерті,
      Хто нам в душу запливе...
      3.07.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Відповідь Русалок І.Гентошу
      В нас, Русалочок підводних,
      Які снять про небеса,
      Від Іванових пародій
      Аж зарухалась луска!
      Ні, Русалки не щезали -
      Залягли вони "на дно",
      Десь в розкішних собі залах
      Попиваючи вино.
      Перелесників лоскочим,
      Часом - бродим по землі,
      А як пристрасті захочем -
      Топим в морі кораблі.
      Хвіст і крила наростили,
      Нам відкрились небеса.
      Ти боїшся цих "відхилень"?
      В них же магія й краса!
      Вмієм море переплисти
      І злетіти в небовись,
      Ми це робим ненавмисно -
      Риба й птах в одне злились...
      Осяйні, простоволосі,
      В нас немає заборон.
      Якщо дуже нас попросиш -
      Тебе візьмем у полон!
      Хоч літаєм по-під хмари,
      Крила прагнуть до висот,
      Ми, Іванку, не примари -
      Є у нас душа і плоть!
      Хоч стихії ми ще тії,
      Небеса і каламуть,
      Кожна з нас - то Жінка-Мрія
      І любов - то наша суть!
      3.03.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. До щастя треба вміти дорости!
      Так часто ми є в'язні самоти -
      Від щастя свого ходим за півкроку,
      Із помилок не робимо уроки,
      Надії спопеляючи мости.

      Як пристрасно у маревах літать,
      Вигадуючи те, що нездійснене...
      Та доки кров біжить по наших венах -
      Ми вірим в диво й Божу благодать!

      Усупереч законам самоти,
      Зриваючи з душі облудні маски -
      Душа все ж прагне ніжності та ласки...
      До щастя треба вміти дорости!
      31.07.2010р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    157. Юрію Яремку
      Ким буду сьогодні? А знаєш, таки синім птахом,
      Що в неба безодню за вітром злітає без стрАху,
      На Землі Смарагдові тіні кидаю крилаті,
      По стежках потаємних бажаючи рай відшукати.

      У незнаних світах, переповнених суттю по вінця,
      І у маревах-снах я збираю знання по краплинці,
      Щоби мої вуста лиш казали слова доброзичні,
      Аби свого хреста гідно я пронесла через Вічність.

      Розтікаюсь рікою по долях людей, що стрічаю,
      Проникаю стрілою крізь тебе, крізь небо безкрає,
      Повертаю до рідного краю ключем журавлиним...
      Я ключ твій до раю? - Я біль, що вкладаєш Ти в риму!...
      28.07.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    158. В ПУСТЕЛЯХ СВІТУ
      В пустелях світу повно міражів,
      Які понавигадували люди.
      Та хто ж нас за ці вигадки засудить?
      Пітьма і Світло вічно на межі.

      Кохання - загравання із вогнем,
      Який то спопеляє, то підносить
      Наш дух від щастя аж у високості,
      Куди й орел ніколи не сягне.

      В пустелях світу важко віднайти
      Ту душу, що з твоєю - одне ціле.
      Пройдеш крізь сотні різних перевтілень,
      Та в серці тінь нестимеш самоти.

      Я довго йшла за серцем навмання,
      Шукаючи оазу свого щастя...
      Я віднайшла! Тепер я, мов у казці,
      Живу, спиваючи нектари ночі й дня!
      28.07.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. МОЇЙ ЛЮБІЙ РУСАЛЦІ
      Жінка-рибо, донька моря,
      Люба посестро моя,
      В піднебессі неозорім
      Десь горить й твоя зоря!
      Хвиля в груди б'є щосили,
      Очі ріже сіль морська.
      Ти ж плекаєш власні крила
      Там, де в інших - лиш луска...
      Хвиля піниться іскристо,
      Вітер хмари розганя.
      Щоб це море переплисти
      Мало буде ночі й дня.
      Десь ховає срібло-злато
      Дна морського каламуть.
      Звикла мертвих цілувати? -
      Це в минулому, забудь!
      Знаю, в серці так солоно
      Від печалі й самоти.
      Хай мине ця ніч безсонна
      І згорять старі мости.
      Знаю, хочеш вічно жити
      І любов нести у світ.
      Відпусти несамовитість -
      Крила просяться в політ!
      27.07.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Моїй улюбленій Відьмочці
      Хто ж ти - Чаклунка,
      Фея чи Мавка,
      Муза цілунків,
      Відьма, Русалка,
      Пікова Дама,
      Жінка фатальна,
      Леді, що драми
      Грає печальні?
      Може, Мольфарка,
      Хмар господиня,
      Що трунок в чарку
      Лиє мужчинам?
      Може, Князівна,
      Що зійшла з трону?
      Де ж тобі рівних
      Знайти, Матроно?
      Брови - стрілою,
      Хвилями - коси.
      Тобі без бою
      Здаються досі.
      Надто цинічний
      Світ цей довкола
      Мрійницю вічну
      Вгощає болем.
      Терням він мостить
      Долі стежини,
      По яких боса
      Йдеш без провини...
      Ходиш у роси
      Тіло вмивати.
      Та в долі просиш
      Не срібла-злата.
      Вуста медові
      Прагнуть цілунків,
      Серце - любов'ю
      Снить у Чаклунки!
      25.07.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. Галантному Маньєристу
      Ніч пробила час для дива,
      Для містерій і для злетів.
      Суть жіноча є зрадлива? -
      Вічна тема для Поетів...

      Погляд жінки чарів повен,
      Проникає в саму душу,
      А жіноче ніжне слово
      Навіть камінь з місця зрушить!

      Квітне місяць срібно-срібно,
      Манить душу в небовисі.
      Якщо Ти до злетів здібний -
      В сяйві Жінки розчинися!
      25.07.2010р.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. ЯНГОЛИ ПЛАЧУТЬ...
      Коли вогник надії у серці зотлів
      Від жорстокості світу й омани,
      Струменіють жалі, мов краплини по шклі,
      У душі прорізаючи рани.

      Піднімати вітрила бракує снаги,
      Нас давно вже стихія скорила,
      Відрікаються рідні від нас береги
      І маліють обпечені крила.

      На людських вівтарях не злічити жалів
      За навіки утраченим щастям.
      Лиш здається, що ми не такі вже і злі,
      Та насправді - в пітьми ми у власті!

      Наші янголи плачуть не тихо - ридьма,
      Розправляючи крила в безмежжя,
      Аби знов відступила з душ наших пітьма,
      Аби в них загасити пожежі.

      Зрозуміло тепер, що Божественна вись
      Не бажає нас в лоно приймати -
      Ми самі світло-суті своєї зреклись,
      Ми для себе - мов справжні Пилати.

      Нам для ближнього важко подати руки,
      Все святе за гріш мідний продали...
      Що запише Суддя на життя сторінки,
      Коли бранці ми власних баталій?!

      Все ж з роками слабіє Божественна твердь,
      На котру колись стала Людина.
      Нам до Вічності двері відчинить лиш смерть,
      Як дозволять нам власні провини...
      22.07.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. Оксані Мазур
      Замки в нас на піску,
      Щастя - дивний міраж,
      Наче серце закув
      Нам невидимий страж.
      Орхідеї цвітуть
      У сусідських садах.
      Ну а ми щастя суть
      Прагнем тільки у снах.
      Глянь, піднявся з води
      Купол храму душі -
      Свої мрії буди,
      Хай злітають мерщій
      У безмежжя небес,
      Де печалі минуть,
      Де полегшає хрест
      Й ти знайдеш власну суть...
      12.07.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    164. ОКСАНІ МАЗУР
      Терпко-терпко пахне хвоя,
      По якій пробігла лань.
      Чуєш, наче за горою
      Чутно відгомін зітхань?
      Ніч закутала у чари,
      Заманила у полон -
      Незбагнений і примарний,
      Де немає заборон.
      Стогне Мавка, стогін ллється
      Понад скелями, увись,
      На ці звуки хтось озветься
      Нині, завтра, чи колись.
      Бо над чарами невладна
      В горах згублена душа,
      Коли нічка зорепадна
      Так спокусами втіша.
      Чари відьомські розпустить,
      Задурманить дух і плоть,
      Цю містерію розпуcти
      Легко так не побороть.
      Повний місяць стиглі зорі
      Ніжно пестить угорі,
      З цих магічних перетворень
      Не один до тла згорів.
      На малиновий жертовник
      Хтось Комусь кладе дари,
      Промовляючи безмовно
      До правічної гори.
      Вихиляють мавки в танці
      Свої стегна і хвости.
      Хочеш стати їхнім бранцем? -
      Душу в гори відпусти.
      Там скуштуєш присмак раю
      І пізнаєш власну суть...
      Древня ніч не помирає -
      Вічна є її могуть!
      9.07.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. ГАЛАНТНОМУ МАНЬЄРИСТУ
      О, Маньєристе, бачу я, що хочеш
      До квітників потрапити дівочих
      І з пелюсток спивати мед-росу.
      Нестримні думи плоть твою вже мучать,
      Гадаєш ти - якась тебе приручить
      І розплете тобі свою косу?
      Ласкаві діви саду Афродіти
      Такі напустять чари - заблудити
      Ти зможеш між трьох сосен (чи беріз?).
      Ти прагнеш впасти в небо неозоре
      Магічних віч, якими ти вже хворий, -
      Отямся, Маньєристе, і прозрій!
      Не варто манівцями йти до раю,
      У лоні дів - свій рай не відшукаєш,
      А тільки попелища власних мрій...
      Якби ж ти знав - котрою серце марить,
      Яка із дів тебе втопила в чарах, -
      Тоді в полон ти здався б тільки їй!
      А так, по черзі з кожною блукати,
      Чи триєдиність з дівами шукати -
      Не надто вже й галантний буде жест...
      Лише любов цінніша є, ніж злато,
      Лише від неї справжнє в серці свято, -
      Неси ж бо гідно власний, Друже, хрест!
      8.07.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Галантному Маньєристу
      Промінь сонячний блиснув,
      Заяснів променисто
      На віконному шклі.

      Марить втомлене місто
      Зорепадним намистом
      У ранковій імлі.

      Зазирнем за лаштунки -
      Повно там візерунків
      І заплаканих віч.

      Прагнем знов поцілунків
      І любовного трунку
      На одну хоч би й ніч.

      До світанку гортати
      Прагнем мрії крилаті
      Й випускати їх в світ.

      Та кого запитати -
      Як самотність здолати,
      Де знайти той одвіт?

      У цих ночах безсонних
      Ми такі безборонні,
      Наче діти малі.

      І скидаючи втому,
      Забуваємо - хто ми
      На цій грішний землі...

      4.07.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. У кожного своя ріка терпінь...
      Я білим птахом прагну в далечінь
      Безмежжя неба, оази волі,
      Щоб душу не ятрити вічно болем,
      Аби забути присмак потрясінь.

      Вхоплюсь за вітер, лицаря небес,
      Піду увись незримими стежками,
      Щоби знайти колись небесну браму,
      Тягар душі залишивши увесь.

      Коли і де фатальний буде постріл,
      Що душу звільнить нашу від оков?
      Та доки ще тече у жилах кров -
      Лише у снах ми йдем до неба в гості.

      Вітрила крил розправлю в широчінь,
      Вдихаючи душею вільний простір.
      У кожного своя ріка терпінь,
      Які закінчаться на Божому помості...
      4.07.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    168. КОЛИСКОВА ОКСАНЦІ
      Спить дівча маленьке у своєму ліжечку,
      Бо її втомили битви й віражі.
      Хай тобі насниться місячна доріжечка,
      Що до тебе стелиться з рідної душі.

      Я попрошу янголів, щоб вони крилятами
      Всім твоїм тривоженькам ставили заслін.
      А коли ти, дівчинко, безтурботно спатимеш,
      Поруч я стоятиму, схожою на тінь...

      Бачу я, як янголи наче посміхаються -
      Бо ж у тебе криленька схожі, як у них.
      Крихітні долоні їх віч твоїх торкаються
      І тобі нашіптують дивовижні сни.

      Світить ясний місячок крізь твоє віконечко,
      І тебе, мов зіроньку, ніжно обійма.
      Коли встанеш, дівчинко, засіяє сонечко,
      Та в його промінні ти будеш не сама...
      3.07.2010р.






      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ОКСАНІ РОМАНІВ
      Крізь тебе я теж протікаю рікою,
      Аж серце пришвидшує звичний свій хід,
      Я душу штовхаю твою у політ,
      Торкаючись крилець худою рукою...

      Ти вміла й сама проти вітру іти,
      Хребта не зігнувши покірно додолу,
      Навчилася біль гамувати лиш болем,
      При цьому й усмішку щасливу нести.

      В пустелю за нами ніхто не піде,
      Самотні сліди лютий вітер закурить,
      Та ти проганяй з свого серця зажуру -
      Бо завтра настане омріяний день!

      Подякуєм Богу - бо ми ще живЕмо,
      Бо серце не втратило здатність любить,
      Бо неба безмежжя над нами висить
      Й душа досі прагне до свого Едему!

      ...Торкаюсь вустами до твого чола,
      Крізь тебе немов протікаю рікою,
      Я вже не боюся того, що накоїм -
      Душа моя ніжно твою обняла...
      2.07.2010р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ГАРРІ СІДОРОВУ
      Ріка Життя невпинно мчить
      Крізь гір хребти й через пустелі,
      Крізь наші долі невеселі
      Попри ясних небес блакить.

      Така мінлива ця Ріка -
      То гладдю промінь відбиває,
      То її хвиля з ніг збиває
      Багатія і бідняка...

      Тягає сонце гільйотину,
      До втрат привчаючи людей,
      Що вже й забули про Едем,
      Свої лиш множачи провини.

      Куди йдемо? Коли прилинем
      На плац небесний до Творця?
      В Ріки Життя нема кінця,
      Тече крізь час і нас невпинно...
      1.07.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Володимиру Ляшкевичу
      Втіха проникнення в душу душею
      Надто приємна, до щему в грудях.
      Ти самоту залишив за межею -
      Чи там за нею щастя здобудем?

      Надто солодкі сердечні битви,
      Надто шалені, надто жагучі.
      Ріже любов наше серце, мов бритва,
      Рани від неї надто болючі.

      Помисли наші про сенс усього
      Надто туманні, нам незбагнені.
      Прагнем кохатися аж до знемоги,
      Щоб закипала кров в наших венах...

      Прагнемо ніжності душею й тілом,
      Може, не варто самотність плекати?
      Щось в моїм серденьку знов защеміло -
      Надто втомилась кохання чекати...
      30.06.2010р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ВОЛОДИМИРУ ЛЯШКЕВИЧУ
      Ніжно-довічне наше кохання,
      З присмаком тУги, пристрасті й сліз,
      Холодом віє, мить - вже вогнЯно,
      Наче комета, показує хвіст...

      Ніжно-довічне і ненаситне,
      Очі - безмежжя, в них - світу суть
      І безконечне свято блакиті,
      Що кожен прагне душею сягнуть.

      Ніч одкровення ляже на плечі,
      Зору явивши те, що нема.
      Ти ж знову прагнеш до самозречень
      Торкнуть вустами мого чола...

      Вогнем кохання дух спопеляєм,
      Все злато світу - ніщо не варт,
      Ми надто прагнем торкнутись раю, -
      Чи ж це не схоже на долі жарт?!...

      Не зупиняйся, минуле радо
      Тебе до ніжних штовха обійм,
      Бо лиш кохання над нами владне,
      Заради нього - вперед, у бій!!!
      29.06.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ПОВЕРТАЮСЬ...
      Повертаюсь у сни, щоб вдихнути там волі,
      Щоб зануритись в сяйво окрилених мрій,
      Бо лиш там, за межею одвічного болю,
      Острівець мого щастя, котрий не згорів.

      Бо мій всесвіт - це наче рубці на долоні,
      А душа..., до сих пір не збагну її суть...
      Покотилась сльоза, надто тепла й солона,
      По щоці, що навідмаш не вперше вже б'ють.

      Повертаюсь до світу, де повно ілюзій,
      У якому реальність - розірваний нерв,
      Де різниці нема - вороги хто, хто друзі,
      Де живеш, наче шкіру хтось заживо здер.

      Повертаюсь до себе, якою є справжня,
      Хай Рікою Життя мене хвилі несуть -
      До омріяних мною тих пристаней Правди,
      На яких віднайду свою істинну суть!

      Повертаюсь у сни - острівець мого щастя,
      Повертаюсь до себе, вертаюсь у світ,
      Щоб колись, якщо буде це в Господа ласці,
      Відшукати на всі запитання одвіт...
      29.06.2010р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Я ЗНОВУ САМА...
      Обірване щастя:
      Я знову сама,
      Вернути не вдасться,
      Шукати дарма.

      Загублена мрія –
      Мов марево-сон,
      Остання надія –
      До ночі в полон.

      Нездійснені плани,
      Примарні бажання –
      Мов справжнії рани
      На серці в кохання.

      Безкрилі надії
      Поволі згасають.
      Фатальні події
      У відчай штовхають.

      Реальність кривава
      Розчавила душу.
      Життя – не забава:
      Коритися мушу.

      Таке воно, щастя,
      Яке обірвали:
      Вернути не вдасться,
      Бо мрії зів'яли...
      2001р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. МЕНІ ЗДАВАЛОСЬ...
      Мені здавалось, я усе здолаю:
      Зло, ворогів, нещастя і тривоги.
      А чашу, болем переповнену до краю,
      Зумію випити, долаючи дороги.

      Мені здавалось: в мене досить сили
      Пройти крізь все, що небо нам послало.
      Та раптом терня долю нашу вкрило
      І смерть підступно щастя обірвала.

      Мені здавалось: зможу пережити
      Я втрати всі, що Господом нам дані.
      Та тільки болю в серці не зцілити,
      Коли пішов у вічність мій Коханий.

      Не вірила, що зло непереможне.
      Все навпаки, чомусь, у цьому світі.
      Здолати смерть, на жаль, я неспроможна,
      І самотужки зла не покорити...
      2003р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    8. ДРУГЕ ЛІТО БЕЗ ТВОГО ТЕПЛА...
      Друге літо без Твого тепла,
      Без промінчиків любих очей...
      Я гадала: журба відійшла,
      І не буде вже довгих ночей,
      Коли тіні минулого знов
      Виринатимуть хижо з пітьми,
      І мою холодитимуть кров,
      Заливаючи відчай слізьми...

      Друге літо. Розбита душа.
      І розтерзане серце щемить.
      Біль від втрати мене не лиша:
      Для душі навіть вічність – лиш мить...
      червень 2002р.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ЩЕ НЕ РОЗТЕРЗАНА ДУША!
      Ще не розтерзана душа,
      Ще мрії всі не розбрелися.
      Даю зневірі відкоша,
      Молю надію: повернися!

      Бажання ще не згасли всі,
      Я їм не дам так рано вмерти.
      Радію знов земній красі
      І йду назустріч долі вперто.

      Вже не боюсь, що спопелить
      Мене минулий біль утрати.
      Бо серце рветься і болить
      Й душа жадає знов кохати!
      2003р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. КРИК ДУШІ
      Які ж дволикі люди в цьому світі!
      Ніяк до них не звикну, хоч умри.
      Ще вчора дарували мені квіти,
      А нині – мов розлючені вітри
      Шматують мене словом знавіснілим,
      Прокляття сиплять в спину і до віч.
      Чому ж так лють їм очі заступила?
      Чому в їх душах темна-темна ніч?

      Та я мовчу, звикаючи до болю,
      До лицемірства, зради і зловтіх…
      Я лиш душі ніколи не дозволю
      Хоча б на мить вподібнитись до них!
      грудень 2009р.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. МІЙ ХРАМ
      Що крок один – то все коротший шлях
      До рубежу, що Вічність прочиняє.
      Буває важко вбити власний страх,
      Коли зневіра в душу проникає.
      Та вперто йду, усупереч страхам,
      Шукаючи життєвий сенс у всьому,
      І прагну віднайти єдиний Храм,
      В якім душа забуде біль та втому –
      Той Храм, в якім спочинок віднайде
      Й до Вічності із Господом ввійде!
      2002р.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Який сумний цей світ навколо...
      Який сумний цей світ навколо,
      Яка суєтна суєта,
      А ми, бездухі вже і кволі,
      Стираєм з пам’яті й Христа.

      Поглянеш в душу – безнадія,
      Стіна безпросвітна зневір,
      Давно не ждем свого Месії
      І не підносим віч до зір.

      Давно не вірим в сили власні,
      Давно на краще змін не ждем.
      Невже вогонь борні в нас згаснув?
      Де ж воля наша ділась, де?

      Та лиш тоді, коли народом
      Захочем знов себе відчуть –
      Воскресне віра, буде згода
      Й до нас Месія знайде путь!
      січень 2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ПАМ’ЯТЬ МИНУЛОГО
      Мені здається, тут я вже була -
      У цьому місті і у цім чудовім крАю,
      Немов дорогою цією вже ішла.
      А звідки це у мене? Я й не знаю.

      Я пам’ятаю запахи і звуки,
      Неначе відгомін з минулого життя.
      І мерехтять обличчя, очі, руки...
      Мов зазираю у колодязь небуття.

      Колись вже бачила, немов у диво-сні,
      Дерева, квіти, небо це і зорі.
      А нині тільки спогади одні
      В мені живуть, неначе хвилі в морі.

      Душа моя колись вже відчувала
      Вогонь кохання, щастя й благодать.
      Здається, що й Тебе колись кохала,
      Бо на вустах лежить Твоя печать...

      Була, кохала... Все мені знайоме.
      Так зрадити не можуть почуття.
      Наступний роблю крок у невідоме:
      Не знаю, що готує майбуття...
      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. СЕРЦЯ СТОРІНКИ
      Біжать слова, злітають рими,
      Мов на папір спішать лягти.
      Вони з’являються незримо
      І наче просять ” відпусти...”.

      Та я лиш деякі впускаю
      На волю з них в далеку путь,
      Бо кращі з кращих залишаю:
      Вони – моя неначе суть.

      Окремі з них давно спочили
      В мені безмовно на віки,
      І тягарем важким безсило
      Лягли на серця сторінки.

      Лиш час від часу проривають
      Вони саван моїх думок,
      І, наче з квіту, виплітають
      Новий, віршований вінок.
      2000р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. МАЕСТРО
      Мов натягнута я струна:
      Почуття – наче ноти оркестру.
      Коли біль – я соната сумна,
      Коли радість – сіяє Маестро.

      Як звучить у мінорі душа –
      Дух і плоть на куски розриває.
      Коли ж небо мажором втіша –
      Душа мов би торкається раю...

      Злети вгору, падіння униз:
      Так було, є і завжди так буде.
      Лиш Маестро знов грає на біс
      Ці мажорно-мінорні етюди...
      2000р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ДОРОГА ДОЛІ
      На минулого й майбутнього плечах
      Долаєм з року в рік дорогу нашу.
      І, наче одинокий в полі птах,
      П’ємо ковтками спрагло долі чашу.

      Стоять дерева зради та зневіри,
      Надії квіти десь-не-десь ростуть.
      То темрява, неначе паща звіра,
      То світло осяває долі путь.

      То серце обпікають злі морози,
      Чи може промінь сонця обійняти.
      Така життя людського сіра проза,
      Хоча в душі завжди є й місце святу.

      І сум, і горе, щастя і красу
      Пізнаєм ми у світі цім доволі.
      Долаєм шлях, шукаючи весну –
      Весну душі, весну своєї долі...
      2000р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. В ОСТАННЮ ДОРОГУ...
      Хто ж знав, що прийдеться в останню дорогу
      Тебе проводжати у тузі німій?
      За Тебе щодня і щоночі у Бога
      Просила, щоб був Ти хоч трохи ще мій.

      Любов’ю своєю Тебе рятувала,
      За руку вела, мов маленьке дитя.
      Та доля жорстока Тебе в мене вкрала,
      Тепер забирає й у мене життя.

      Було, видно, мало моєї любові,
      Чи, може, занадто у світі цім зла?
      Закрив нині очі свої волошкові,
      Пішовши туди, де нема вже тепла.

      Я вірю, мій Любий, колись ще настане
      Той час, коли знову зустрінемось ми.
      Там більше душі не болітимуть рани
      І сповняться всі наші мрії та сни.

      Нехай, мій Коханий, минуться для Тебе
      Сьогодні страждання і муки усі.
      Для Тебе проситиму милостей в неба
      І зцілення ран – для своєї душі...
      23.06.2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. “ПРИРОДИ ВІНЕЦЬ”
      Людина володарем зветься у світі,
      Та влада її тільки в тім, щоб скорити.
      Засліплені горем та зрадами друзів,
      Живемо в полоні постійних ілюзій.

      Якщо придивитися: ми безпорадні,
      Над власним життям і над світом невладні.
      Беззахисні ми перед злістю своєю,
      Руйнуємо все і рівняєм з землею.

      Засліплені власними вадами й страхом,
      Своє існування закінчуєм крахом:
      Надій, сподівань і фантазій усіх...
      Лиш н а ш чоловік так робити би зміг!

      Навчились усього, крім бути собою,
      Замінюєм щастя чужою бідою.
      Дарма нас назвали “природи вінець” –
      Сумний нас спіткає так часто кінець!
      2001р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. СПАСИБІ, СЕРДЕНЬКО МОЄ!

      Спасибі долі, що звела
      З Тобою нас й навік з’єднала.
      Зуміла я позбутись зла,
      Що досі душу розпинало.

      Навчилась я любити світ
      Тільки за те, що жив Ти в ньому,
      І розтопити в серці лід,
      І розігнати вічну втому.

      Навчилась я прощати тим,
      Що мені болю завдавали,
      Бо не годиться бути злим,
      Коли в душі любов сіяла.

      Навчилась я іти на прю
      І ворогам не піддаватись,
      В щасливу вірити зорю
      І в те, що диво може статись.

      Навчилась бути тим, ким є:
      Завжди готовою до бою...
      Спасибі, Серденько моє,
      За те, що я живу Тобою!
      2001р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ТЕПЛИЙ ВІТЕР
      Казав, що станеш теплим вітром,
      Який вдихатиму у груди,
      Як нас розлучить доля хитра
      Й Тебе вже в світі цім не буде.

      Казав, що прийдеш на світанні
      Промінням сонячним, ласкавим,
      Щоб знову іскорки кохання
      В душі засяяли яскраво.

      Казав: ніколи не покину,
      З тобою вічність цілу буду,
      Душі своєї половину
      Я не зречуся й не забуду!

      Ти не покинув – розлучили,
      Не зрікся – знаю, пам’ятаєш.
      Крізь вир світів до мене, Милий,
      Знов теплим вітром повертаєш...
      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ЛИШЕ Б НЕ ПІЗНО!
      Така в нас суть: про тіло тільки дбаєм
      І прагнем йому ситості й комфорту.
      А попри це про душу забуваєм -
      Байдуже нам: до Бога чи до чорта
      Вона піде по смерті того ж тіла,
      Не віримо, що буде кара грізна,
      І прийде час: на “біле” скажуть “біле”,
      На “чорне” – “чорне”... Лиш би не запізно
      Було нам навернутися до Бога,
      Позбутись зла, що душу закувало
      В міцні кайдани. Вийти б на дорогу,
      На Правди шлях. Лише би сили стало
      Здолати всі спокуси, свої вади,
      І вирватись з пітьми, що вік тримала,
      І дати всьому злу у світі раду,
      Щоб Господа душа наша пізнала!
      Лише б не пізно. Лиш би сили стало...
      2001р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ХОЧУ ВІРИТИ

      Хочу вірити в те, що зустрінемось ми
      В мить, як світло прорве всі тенета пітьми,
      Коли серце покине гірка самота
      І любов знову в нім запанує свята.

      Хочу вірити в те, що є вічна любов,
      Та, що кличе на подвиги, збурює кров,
      Що нарешті настане щаслива та мить,
      Коли з мертвих кохання Тебе воскресить.

      Хочу вірити в те, що до мене прийдеш,
      І до серденька ніжно мене пригорнеш.
      Бо настане омріяний нами той час,
      Коли більше не буде стіни поміж нас.

      Хочу вірити в те, що розлука мине,
      І ніколи Ти вже не покинеш мене...
      Хочу мати надію і вірити знов,
      Що загублена вчора воскресне любов!
      2001р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Пригаслий біль тривожить розум...
      Пригаслий біль тривожить розум,
      Мене у спогади верта
      Й мого життя невтішну прозу
      По сторінках назад горта.

      Зриває пам’ять невблаганна
      Із серця мого пелену,
      А у душі безперестанно
      Гірчить, немов від полину.

      Кидає пам’ять у провалля,
      Вогнем пекельним обпіка.
      Аж ось мене, мов з задзеркалля,
      Твоя торкається рука.

      Це Ти мене знов зігріваєш,
      Зорею сяєш крізь світи,
      До мене янголом злітаєш.
      Це ж Ти, Коханий, знаю - Ти !
      2001р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. НЕ ЯК УСІ
      Досі я не каюсь,
      Що не як усі,
      Хоч не раз збиваюсь
      Теж на манівці.

      Навмання мандрую
      По своїх стежках,
      Вітер в душу дує,
      Видуває страх.

      Всіх страхів позбутись
      Вдалося мені.
      Та гірка покута
      Жде мене й в-ві сні.

      Серце, крила, душу
      Світ цей обпалив.
      Та світитись мушу
      Світлом хоч малим.

      Відьма я - не відьма?
      Смерті я жона...
      Доля - не завидна,
      Надто вже сумна...
      17.06.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Щоб не настало забуття!
      Тебе нема... Та наче вчора
      Надію в серці мали ми.
      Лиш смерть, неначе зла потвора,
      Підступно вилізла з пітьми
      Й Тебе у мене відібрала...
      І ніби й часу пронеслось
      З тих пір трагічних вже чимало –
      Розтрощив душу наче хтось...
      Немає сил позбутись болю,
      І відчай рве нутро навпіл.
      Я тільки пам’яті дозволю
      Покласти спогади на стіл
      І час-від-часу зазирати
      У книгу власного буття,
      І душу болем воскрешати,
      Щоб не настало забуття...
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. НЕ ДОЗВОЛЮ ДУШІ ЗКАМ’ЯНІТИ!
      Виринають картини минулих пожеж,
      Що в душі вирували до нині.
      Та, здається, минуле насправді без меж,
      Бо ніщо в цьому світі не гине.

      Що було – не пройшло, все живе до сих пір,
      Що прожито – не кануло в Лету.
      Хоч лягають на серце, немов на папір.
      З кожним днем все нові силуети.

      Та минулі картини не вицвіли ще,
      Навіть з плином часу не зтьмяніли,
      І вчорашнє кохання не змито дощем,
      А, здається, ще більше зміцніло.

      Хоч картини минулого надто сумні
      І зів’яли надії, мов квіти -
      Завдяки почуттям, що живуть у мені,
      Не дозволю душі скам’яніти!
      2001р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Гірка покута
      Живу не так, як би душа хотіла:
      Майбутнє – наче мороком покрито.
      Для мене світ сьогодні – як могила,
      Яка людьми-вандалами розрита.

      Скарало це життя мене любов’ю,
      Хоч водночас – і нею ж освятило.
      Не змию біль вчорашній навіть кров’ю:
      Людина перед Вічністю безсила.

      Життя моє – немов гірка покута
      За те, мабуть, що сміла покохати.
      Я допиваю келих цей отрути,
      Щоб врешті перед Вічністю постати...
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Відповідь Тетяні Роса на "Апокаліпсис розуму"
      Йдем манівцями, немов неприкаяні,
      Щастя шукаємо десь по окраїнах,
      Навіть до власного болю звикаємо.

      Бродим, безликі в безумстві, отарами,
      Чварами душу на шмаття розкраяли,
      Зернами скверни по вінця загаїли.

      Совість вважаємо річчю примарною,
      Зрадами ситимось, бідами маримо -
      Наче хтось злими усипав нас чарами.

      Громи небесні по грішниках вдарили,
      Сонце сховалось за чорними хмарами,
      Піниться небо в палаючім зареві...

      Може, це ангели нас відрікаються?
      Марно на прощення люд сподівається -
      Душі загублені в рай не впускаються!

      Боже, за що так жорстоко нас скарано? -
      Носимо в душах облудливість Каїна...
      Час вже спинитися, час вже покаятись!!!
      18.06.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. МУШУ ПРОРВАТИСЯ!
      Буду шукати свій шлях,
      Тільки б не збитися.
      Та закрадається страх
      Знов помилитися.

      Знаю, прийдеться мені
      В стіни вдарятися,
      Будуть напружені дні,
      Мушу прорватися!

      Ждуть небезпеки мене,
      Ворог не спатиме.
      Доля мене не зігне –
      Сили шукатиму.

      Втратами мощений шлях,
      Болем проторений.
      Доля – мов зранений птах,
      Але нескорений!
      2003р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ЧОМУ?
      Чому в історії Вкраїни стільки драм?
      Чому пролилося людської ріки крові?
      Хто зруйнувати вирішив наш храм?
      Чому німа печать на рідній мові?

      Чому ярмо так довго ми волочим?
      Чому ідем в пітьму, а не до світла?
      Чому на зло скоріше ми охочі,
      А душі вже й забули про молитву?

      Чому земля так стогне під ногами?
      Чому Творець так часто нас карає?
      Чи ж не тому, що власними руками
      Самі ще за життя себе ховаєм?

      Чому лежать знівечені хрести?
      За що сини батьків своїх цурались?...
      Прошу тебе, о Господи, прости
      За все, що було, і за те, що ще не сталось!...
      2000р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. НАПЕВНО...
      Напевно, я ніколи б не змогла
      В чужій країні вирости і жити,
      Я свого місця там би не знайшла
      І не зуміла б там душа моя творити.

      Напевно, тільки в рідному краю
      Мені так ніжно сонечко сіяє.
      Я вперше тут промовила “люблю”,
      І серце волю тут лиш відчуває.

      Напевно, тільки в рідній стороні
      Мені байдужою не буде доля світу,
      І дух бійця народиться в мені,
      І силу дасть мені несамовиту.

      Я впевнена, коли настане мить –
      Душа моя у кращий світ полине –
      Земля батьків прийме мене й простить,
      Мов рідна мати згублену дитину...
      2000р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ЛІТО БЕЗ ТЕБЕ
      Знову літо, знов без Тебе...
      І від цього не втекти.
      Лиш глибінь сумного неба
      Манить душу у світи,
      У яких нема облуди,
      Лиш любов і доброта,
      А зболіле серце в грудях
      Віра зцілює свята.

      Знов без Тебе сонце встало,
      Засумніло в небесах.
      Ще недавно нас вітало,
      Відбиваючись в очах.
      Ну а нині – тінь печалі
      Досягла небес блакить.
      Покотилось сонце далі.
      Плину часу не спинить...
      2002р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ПРОМІНЬ В ПІТЬМІ
      Я простягну до Тебе руки,
      Відчиню в серці всі віконця.
      І босоніж, шляхом розлуки,
      Піду шукати промінь сонця,
      Який розтопить лід зневіри,
      Теплом надії обігріє -
      Й не буде світ таким вже сірим,
      А різнобарв’ям заясніє!

      Де ж той промінчик відшукати,
      Що воскресить зболілу душу?!
      Я перед Вічністю постати
      Готова вже...Та жити мушу...
      2002р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ТІНЬ ВІД САМОТИ
      Усе життя, неначе сиротина,
      Блукаючи у світі цім чужім,
      Я прагну відшукати ту людину,
      Яка розтопить кригу у душі.

      Усе життя, палаючи бажанням
      Знайти до свого щастя врешті шлях,
      Стираю я реальності всі грані,
      На дні душі приховуючи страх.

      Усе життя я, крок йдучи за кроком,
      Тебе, Коханий, прагну віднайти.
      Але у серці поки що глибоко
      Живе, на жаль, лиш тінь від самоти...

      Хоч важко не зневіритись, не впасти
      У світі цьому повному облуд,
      Я прагну знов торкнутися до щастя,
      Зневіру проганяючи й біду.

      Колись, напевно, з променем світання
      У серце знову впущу я весну.
      Лиш знаю, хто освячений коханням -
      Приречений також й на самоту...
      2001р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Івану Гентошу
      На Майстерні цього літа
      Увірвався пародист,
      Він, звичайно, теж "з привітом",
      Бо такий у нього хист.

      Він, як всі ми, аномальний,
      Фіолетовий якийсь,
      А крім того, ще й нахально
      Купу віршів враз приніс.

      Увірвався без запрошень,
      Всіх поетів - за борти...
      Та повірте - він хороший,
      Взірець світла й доброти!

      Він - натура доброзична,
      Різнобарвна в нім душа.
      Дуже скоро ми всі звикнем
      До Івана ГентошА!
      16.06.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ТАКА ПРАВДА СУМНА!...
      Мегадози оман
      Заподіюють ран.
      Мегадозами зла
      Палим душу до тла.
      У відлунні пожеж
      Вже не бачимо меж
      Поміж злом і добром.
      Спопеливши нутро,
      Виповзає з нас змій -
      Вбивця наших надій.
      Ми ж, забувши про честь,
      Наплювавши на хрест,
      У світах сновидінь
      Відкидаємо тінь
      Від своєї душі,
      Де холодні дощі
      Не змивають облуд,
      Де впокорившись злу,
      Ми вдаєм, що живем,
      Робим біль навзаЄм
      Своїм ближнім щомить.
      І душа не щемить,
      Бо позбулась всіх вмінь,
      Не сіяє - лиш тінь
      Відкидає у світ.
      Лиш за злом ненасить
      В ній лишилась одна -
      Така правда сумна!...
      Мегадози зневір
      Нам затьмарюють зір.
      Так живем, мов сліпці.
      Що нас жде у кінці???
      16.06.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ПЛИВУТЬ СТОЛІТТЯ...
      Пливуть століття
      Крізь лихоліття
      Людських емоцій.

      На жаль, в цім світі
      Зло ненаситне
      На кожнім кроці.

      Яскравих вражень
      Шукаєм завжди
      Поміж облуди.

      Любов несправжня
      І підступ вражий
      По всіх усюдах.

      Ховаєм сльози
      У літніх грозах
      На дні у неба.

      В душі - морози
      Від світу прози
      Й зневіра в себе.

      Часи невтішні
      Й ми надто грішні
      І безталанні.

      Уже не смішно -
      Бо нас Всевишній
      Карати стане...

      Що за порогом? -
      Круті дороги,
      Що йдуть в нікУди.

      Чому так довго
      Ідем до Бога,
      Чи ж ми не люди?!

      У цьому світі
      Ми - наче діти
      На кожнім кроці.

      Пливуть століття
      Крізь лихоліття
      Людських емоцій...
      16.06.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. СМЕРТЬ ДРУГА
      Відчай у грудях безмовно застиг,
      Крик виривається з моїх грудей...
      Всупереч правди та істин старих –
      Смерть забирає найкращих людей.

      В скронях пульсує надривисто кров,
      Ріже безсилля, гостріше за ніж.
      Ні! Я не можу втрачати любов!
      Як подолати смертельний рубіж?

      Б’юся в безсиллі, неначе об мур.
      Ось він який, у людини кінець...
      Врешті до Тебе, мов з темряви щур,
      Смерть, не ховаючись, йде навпростець.

      Серце на клапті хтось наче роздер,
      Стогін безмовно застиг на вустах.
      В скронях надривно пульсує ”помер!!!”
      Боляче знати, що мріям вже крах...
      червень 2001р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ГРОЗА
      В літньому небі гроза розгулялася,
      Громи свої вивергаючи в світ.
      Гіллям вона так захоплено гралася,
      Що поламала багато суцвіть.

      І моє серце, грозою розбурене,
      Вирватись прагло на волю чимдуж.
      Вітер мелодії грав так зажурено,
      В душу мою пролізав, наче вуж.

      Серденько птахою в грудях забилося,
      Злякане й болем пронизане вщерть,
      Хід сповільнило, на мить зупинилося,
      Начебто близько побачило смерть...

      В літньому небі гроза оселилася,
      А у душі моїй – вічна печаль.
      Може, гроза мені тільки наснилася,
      Але мій смуток реальний, на жаль...
      2003р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ЖУРБА У КОСАХ
      Вдихає літо на повну силу
      Духмяні квіти, цілющі роси...
      Та сумом серце знов оповило,
      Час заплітає журбу у коси.

      Вдихає літо на повні груди
      Безодню неба в зірках печальних.
      Від сну важкого мене розбудить
      Відлуння дзвонів у мить прощальну.

      Вдихає літо мої тривоги
      На повну силу, на повні груди.
      Такі невтішні мої дороги,
      Бо шлях без Тебе веде в нікуди.

      Вдихає літо мою зневіру
      І почування непроминущі.
      Моя печаль не знає міри,
      Бо… я люблю Тебе ще дужче!
      2002р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Юрію Яремку
      Куди іде самотній подорожній?
      Так часто пекло схоже нам на рай...
      Не раз в засліпленні зриваємось в безодню,
      Коли в душі зневіра понад край.

      Віщує крук загибель - ти не чуєш?
      Студений вітер пристрасть роз'ятрив?
      У темних водах світло не ночує,
      У серці втікача - лише надрив.

      Залишиш дім - куди ж тоді подашся?
      В чужих краях - лиш озеро оман.
      Так часто ми у пошуках за щастям
      Своїй душі глибоких робим ран.

      Не лиш собі - а ближнім, які поряд...
      Чи ж варто у безодню так спішить?
      Тече вода через роки і гори,
      В ріці Життя тамуєм ненасить -

      За волею, якою вічно марим,
      І за вогнем, що серце обпіка...
      Ніщо в житті нам не мине безкарно -
      Ні зле, ні добре - правда є така!...

      Шумить ріка, гудуть надривно дзвони,
      Й закохані у весну солов'ї
      Знов пристрастю відгукуються в лоні
      Душі моєї, де ще йдуть бої...
      2.06.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Оксані Романів у День народження
      Простягаю до тебе душу! Але ти це й сама відчуваєш -
      Крізь розхрестя шляхів безкрайніх, крізь жорстоких світів чагарі.
      І тепер я, мов тінь, всюдисуща, слід у слід за тобою ступаю,
      По словах тебе й нотах читаю... Так хотіли, напевно, вгорі!

      Простягаю до тебе душу - крізь роки, кілометри і терня.
      Почуття наші справді безмірні, не знайоме нам слово "боюсь".
      З кожним днем ти міцнієш все дужче й проростають у тобі зерна
      Лиш любові, надії та віри в кожнім твоїм наступнім бою.

      Простягаю до тебе душу! Нехай янголи в небовисях
      Над тобою розправлять крила і тебе не захочуть зректись.
      Почуття справжні - не проминущі, від любові хай серце іскриться,
      А усе, що тобі буде миле, неодмінно настане колись!


      Простягаю до тебе душу! Добре знаю - ти будеш биться
      І з цим світом, не раз облудним, та з самою собою частіш...
      Тому сильною бути мусиш, щоб дивитись до віч блискавицям,
      Щоби вірити завжди у чудо... Ось такий мій для тебе вірш!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Простягни мені свою душу !
      Простягаєш до мене душу? Та вона й так до мене лине -
      Крізь пустелі світів облудних, крізь холодне світіння зір...
      І щомиті ця рідність дужча і зростає вона невпинно,
      Це подібне на справжнє чудо, хочеш вір в це, а хочеш - не вір.

      Простягаєш до мене крила? Я тепло їх давно відчуваю
      На розхрещенні зим і весен, у холодних обіймах снів...
      Моїм крилам теж треба сили, щоб у небо літать безкрає,
      Простягни мені душу - й скресне лід зневіри, що жив у мені!

      Я над прірвою знов зависла, зроблю крок - і усе скінчиться,
      Або, може, злечу у небо, потону в нім чи розіб'юсь...
      І ти знаєш, що я ненавмисно зазирнула до віч блискавиці,
      Я піти не хотіла насправді - тільки спробувать силу свою...

      Простягни мені свою душу, простягни мені свої крила!...
      26.05.2010р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Одній рідній Душі
      Не ти кидАєш тінь в провалля,
      У нім - лиш тінь від самоти,
      Від дум твоїх, таких печальних,
      Яких зречешся завтра ти.

      Хоч сновидіння все ще хворі,
      Що виринають з-під склепінь
      Твоїх повік - нема повторень
      У цім сум'ятті потрясінь...

      Час дурощів, не раз взаємних,
      Повір вже, канув в небуття.
      Нехай бажання потаємні
      Розправлять крила для життя.

      І полетять у невідомість,
      Її не бійся - не згориш...
      А за відвагу Бог натомість
      Твоїй душі зішле дари!

      Впусти у сни свої, Чаклунко,
      Промінчик сонячний весни.
      Твої ж вуста - для поцілунків!
      Радій життю, коханням сни!!!
      23.05.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ІДУТЬ ДОЩІ...
      Ідуть дощі - холодні, з гіркотою,
      Неначе в саму душу проника,
      Аж пам'ять серце боляче стиска,
      Повінчана я наче з самотою...

      І кожна ніч - мов вирок у лице,
      Мені навідмаш кинутий від долі.
      Навіки я повінчана з цим болем,
      Мабуть, за щось покарана Творцем...

      Ідуть дощі, у серці йдуть дощі,
      Змиваючи солоний присмак туги.
      Чи дасть мені ця доля шанс удруге
      Знайти розраду зраненій душі?...

      Минуть дощі, а з ними вщухне й біль мій,
      На серці рани час запорошить.
      Тамую за любов'ю ненасить
      У своїх мріях, трохи божевільних...
      21.05.2010р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    46. Відлуння твоїх кроків я вже чую...
      Квітують вишні, в серці також квітне,
      Бажання знов зринають з дна душі,
      І навіть холоднеча цих дощів
      Не згасить за любов'ю ненаситність...

      Дощі змивають з серця пелену,
      Що надто довго в ньому сумом висла.
      В душі надії промінь раптом зблиснув,
      Пробуджуючи пристрасність зі сну.

      Дощі минуть і вишні відквітують,
      Весняні повені затоплять все довкруг...
      Ну де ж ти бродиш, милий серцю Друг?
      Відлуння твоїх кроків я вже чую...
      17.05.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Моїй Юлечці Гриценко
      Моїм думкам команда "струнко!"
      Не помагає вже давно,
      Одні втекли десь за лаштунки,
      А інші - каменем на дно.

      Солодкий присмак поцілунків
      Мої пригадують вуста...
      Та не щодня такі дарунки
      Дає ця доля непроста.

      Хотіла б гордість поховати
      На дні зболілої душі,
      Щоб знов навчитися кохати!
      Але в душі ще йдуть дощі...

      І хоч мінорні лиш акорди
      В моїй душі давно звучать-
      Живу я, впевнена і горда,
      І вірю в Божу благодать!...
      15.04.2010р.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. СЯЙВО ЛЮБОВІ
      Щойно над мною кружляли ще круки,
      З неба у душу вдивлялись тривожно,
      В серці щеміла вчорашня розлука,
      Гупало в скронях "Не можна, не можна!..."

      Волю у душу впускала поволі,
      Вчилась життя знов вдихати у груди,
      Серце втомилось від власного болю,
      Дуже втомилось й сказало - "Не буду!"

      Зброю у руки - для чого ця зброя?
      Руку, що носить, поранити може...
      Я воювати втомилась з собою,
      Прошу - ізбав від війни мене, Боже!

      ...Круки, здається, кудись відлетіли,
      Сонячний промінь торкається серця,
      Хочеться в небо злетіти на крилах,
      Навстіж відкрити весні усі дверця!

      Мрії поснулі збудити нарешті,
      Диво існує - повірити знову!
      Душу, що звикла до вічних протестів,
      Прагну впокорити в сяйві Любові...
      14.05.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Юлечці Гриценко
      Знай, моя магічність -
      Магія для когось, тільки не для мене!
      Я до болю звична,
      З терня всі дороги, по яких ідемо -
      Я і моє серце,
      Зранене й зболіле, порване на шмаття,
      І до щастя дверця,
      Хто зна, чи знайдемо
      Ми у цім сум"ятті -
      Де любов і зрада
      Міцно так сплелися, вже не розірвати...
      Та себе заради
      Погляд мій до висі прагне знов злітати -
      В піднебесних далях,
      Де нема вже болю і душі терзання...
      Я не поховала
      Мрії всі в неволі, прагну ще кохання!
      30.04.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Юрію Лазірку
      Як у серденьку розніжнілося,
      В душі сонечко заіскрилося!
      Я розпещена його променем,
      Задурманена теплим спомином
      Про вчорашньої ночі пристрасті,
      У обіймах несамовитості,
      Знову втратила недоторканість
      і приборкала неприборканість...
      Потекла жага, ніби ріками,
      Попід серденьком, під повіками,
      Напоїла мене диво-чарами,
      Понесла мій дух по-під хмарами -
      Мрії крилонька аж розправили
      і душа весну знов прославила!
      ...Розніжнілась я, заіскрилася,
      Дві душі в одну міцно злилося...
      28.04.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Моїй Юлечці
      В моїй свідомості дощами
      Давно розмило береги,
      Все затопило навкруги,
      Реальність витіснило снами...

      В моїй свідомості зотліли
      Крилаті мрії вже давно,
      І опустилися на дно
      Моєї доленьки вітрила...

      В моїй свідомості - туманом
      Зоволокло у завтра шлях,
      Й душі розорана рілля
      Цвісти в цю вЕсну ще не стане...

      Та все ж настане новий день,
      Свідомість знов освітить сонце,
      І залетить в душі віконце
      Вілуння радісних пісень!...




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. А Я -- СТИХІЯ!
      А я - стихія, що у веснах
      Десь заблукала не на жарт...
      Щоб до життя душа воскресла,
      Щоб повернуть до серця гарт.

      А я насправді - лиш здаюся,
      Що ношу сонце у душі,
      У ній - з пітьмою вічно б"юсь я,
      У ній - холодні йдуть дощі...

      У ній бувають хуртовини
      І водночас - пекельний жар.
      Сама себе здолать повинна,
      Не знаю - кара це чи дар?

      А, може, Господа прокляття,
      Що мене хоче відректись?...
      Та док горить моє багаття -
      Душа злітає в небовись!
      27.04.2010р.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Чому? Чому? Чому?
      Пройти життя не вдасться безпомильно,
      Волочим, хто як може, власний хрест...
      Все ж рано нам! Бо зради - не всесильні
      Над духом, що для Зла - немов протест!

      Молюсь і я, і серце рве на шмаття
      Оте гірке - "Чому? Чому? Чому?"...
      Чи я згорю дощенту в цім багатті?
      Піду у Світло, зірвусь знов в пітьму?

      Та віра є, не згасла десь глибоко
      В душі моїй потомленій на дні!
      Дає мені цей світ ТАКІ уроки,
      Від котрих воскресаю я в огні!!!
      27.04.2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Людмилі Линдюк
      Хто це стукає в віконце?
      Це весни чарівний птах -
      Пестить лагідніше сонце,
      Відбиваючись в очах.

      Хто це стукає у шибку,
      Що в душі аж струни рве?
      Так мажорно грає скрипка,
      До любові нас зове...

      Хто це стукає у серце,
      Аж бентежністю пройма,
      І в очах, немов озерцях,
      Хвилі пристрасті здійма?

      Хто це стукає у душу,
      Хто торкає ніжно скронь?...
      П"єм життя весною дужче,
      Жагу, пристрасть і вогонь!!!
      27.04.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. КУДИ ЙТИ?...
      В житті є тисячі доріг -
      Ми ж обираєм - куди йти...
      Лише йдучи з добром до всіх -
      Свій Храм Душі нам віднайти!

      Зазнаєм злетів і падінь,
      Зимовий холод і вогонь,
      Пройдем крізь тисячі терпінь,
      Які торкнуться наших скронь.

      Спиваєм відчаю і зрад,
      Кохання й пристрасті жагу...
      Нераз не бачим власних вад,
      Хоча й позбутись прагнем згуб...

      Та лиш за серцем навмання,
      Йдучи пустелями світів -
      Знайдем Душі своєї шлях...
      Лише б від болю не зотлів..

      В житті є тисячі доріг,
      Ти ж обираєш - КУДИ ЙТИ?...
      25.04.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Діткнутись мрії...
      Втечеш від світу -
      Знайти одвіти
      Ніяк не вдасться!

      Чи зараз в квітні,
      Зимою й літом -
      Шукай все ж щастя!

      Хоч небо й сіре -
      Птахи у вирій
      Летіти стануть.

      Згубила віру,
      Чи люди-звірі
      Тебе поранять -

      Збери всю волю
      Й хоч терня коле
      У серце й душу -

      Не поневолюй
      Ти свого болю,
      Щоб став ще дужчим!

      Хай твої крила,
      Ще незміцнілі,
      Дощі омиють,

      Щоб те, що миле,
      Могла осилить
      Й діткнулась мрії!
      24.04.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Відповідь Івану Редчицю
      Моє життя таке багатолике,
      В нім водночас дрібне є і велике...
      Та лиш нема в нім місця для олжі!
      А Муза й почуття - душевні ліки!

      Моє життя таке багатогранне -
      Є миті на ганьбу і на "осанна!",
      Є місце в нім коханню й болю втрат,
      Лише Господь не сипле з неба манни...

      Моє життя таке різноманітне -
      То сніг в душі, то в серці квітнуть квіти,
      На крилах мрій злітаю в небовись,
      Аби цей світ дощем зросить колись...
      24.04.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Мені не спиться...
      Мені не спиться...
      Похмурі лиця
      Знов виринають.

      Щастя не сниться -
      Лиш блискавиці,
      Що десь згасають.

      Ніч зорепадом
      На мене пада,
      У саму душу.

      Набридли зради,
      Чого заради
      Терпіть їх мушу?

      Самотнє серце
      Мені озветься
      Голосом ночі.

      Відкрити дверця
      Душі одвертій
      Я знову хочу!

      Я знаю - рано,
      Бо серця рани
      Ще кровоточать.

      Та я не стану
      Свої бажання
      Губить щоночі!

      Весняна повінь
      Змиє утому -
      Зміцніють крила.

      Сонячний промінь
      Підкаже - хто Він,
      Так серцю милий...

      Мені не спиться...

      5 ранку 24.04.2010р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Юлечці Гриценко
      В чужому краї шукати раю - справа невдячна,
      Без сили волі іти у гори - так необачно,
      Не вмієш плавать - не варто навіть лізти у воду,
      В бою програв ти - не слід чекати на нагороду...

      Гарячий вітер печаль всю витре із серця твого,
      Весняна повінь підкаже - хто він, яка дорога
      Веде що щастя, яким ти ніччю так любиш снити,
      Веде до раю, в якім одвічно двері відкриті.

      А якщо навіть у мить відчАю утратиш віру -
      Все ж прийде сонце в твоє віконце теплом безмірним.
      У кожнім кроці, у кожнім злеті - гартуєш душу,
      Вогонь у серці - вогонь любові - горить все дужче!...
      22.04.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Н Е М А
      Без Тебе я не хочу залишатись:
      Нестерпний біль, коли в душі пітьма,
      Коли боюся вранці прокидатись,
      Бо день мені нашіптує - ” Нема!...”.

      Нема Тебе. Ніколи вже не буде.
      А, може, це лиш сон, страшенний сон?
      І серце розриває знову груди,
      Бо звикло битись з Твоїм в унісон.

      Нема Тебе. Ніколи не повірю,
      Що Ти пішов у царину пітьми.
      Без Тебе я, неначе в клітці звіра,
      Боюсь одна лишатись між людьми...

      Нема Тебе. Не можу з цим миритись
      І душу тут ніщо вже не трима -
      Вона з Твоєю прагне поріднитись
      За рубежем, де болю й сліз нема...
      2001р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    61. ЗГУБЛЕНІ ЛИСТИ
      Десь згубились листи,
      Що мені Ти писав.
      Мов згорілі мости:
      Їхній слід вже пропав.

      А до мене дійшло
      Лиш відлуння думок,
      І Твоє в них тепло
      Нас наблизить на крок.

      Я просила вітрів,
      Хай листи донесуть.
      Та, на жаль, почуттів
      Незбагнена їм суть.

      Загубились листи
      В лабіринтах життя.
      Чи знайдеш мене Ти?
      Чи знайду Тебе я?...
      1999р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. КАРАЮСЬ, МУЧУСЬ, ТА НЕ КАЮСЬ...
      Ще день один... І наближаюсь
      До Тебе я на крок один.
      Караюсь, мучусь – та не каюсь,
      Лиш підганяю часу плин.

      Іду світами за Тобою
      Без страху в серці й каяття
      І окунаюсь з головою
      В це неосяжне почуття.

      Караюсь, мучусь, та не каюсь,
      Що вчора нас життя звело.
      Тебе, мій Любий, не зрікаюсь
      Я ворогам усім на зло.

      Ще крок один... І вже не буде
      Між нами жодних перепон.
      І хоч би що казали люди:
      Любов – найвищий є закон!
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Я НЕ ЗДАЮСЯ!
      Буває часом - кохання квіти
      у серці в"януть,
      Життєві смерчі у нім лишають
      криваві рани.

      Часто самотність, немов гадюка,
      Влізає в душу,
      Очі навколо - мов хижі круки,
      Що всюдисущі.

      За мить до прірви спинитись хочу -
      Штовхають в спину,
      Молю пробачення у ночі
      За всі провини...

      Нераз здається, у власних мріях
      почну тонути,
      І в мить відчАю хотіла б спити
      келих отрути...

      Я в піднебессі безкрилим птахом
      літать не вмію,
      Я не здаюся - знов воскресаю,
      шукаю Мрію!!!
      17.04.2010р.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Юлечці Гриценко відповідь на "Театр"
      Твоє життя
      Любові стяг
      Розправило!

      В театрі мрій
      На сотні дій
      Вистава йде,

      Де власну роль
      Юна Ассоль
      Засвоїла,

      Серед пісень
      Вчорашній день
      ЗагОїла.

      Цей день зотлів
      Серед вітрів
      Майбутнього,

      Дощ теплий змив
      Душі надрив -
      Забудь Його!

      Він був сліпим -
      Бо не зумів
      Розгледіти,

      Що ти - весна,
      А не на смак
      Трагедії...

      Вперед іди -
      Зради мости
      Згоратимуть!

      Найкращу роль
      Юна Ассоль
      Ще гратиме!!!
      16.04.2010р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. РУСАЛОНЬКА
      Десь бродить Русалка в краях неозорих,
      Шукає загублений рай.
      У пісню виплескує відчай та горе,
      Як болю в душі понад край.

      Русалонько, в небо, у далі далекі
      Ти встигнеш полинути ще,
      Щоб, може, колись повернутись в лелеці,
      Чи впасти на землю дощем...

      Але, як душа таланом доторкнута
      Й добро - її істинна суть,
      Ніхто не завадить Людиною бути
      У кожнім з життів, що прийдуть!...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Послухай дощ - він серця твого стук!
      Послухай дощ - шепоче щось, немов
      Бажаючи достукатись до серця,
      Й схололу без любові в жилах кров
      Роздмухати, мов вітер тло озерця.

      Послухай дощ - він змиє пелену,
      Що на душі безмовно сумом висне,
      Під нею враз надії промінь зблисне,
      Всі почуття пробуджуючи з сну.

      Послухай дощ - а раптом скаже він,
      Кого ж тобі впустити можна в душу,
      Щоб жити захотілося ще дужче
      Й печалям всім поставити заслін.

      Послухай дощ - під серця твого стук,
      Здається, хоче він налаштуватись,
      Аби любов зродилась в нім крилата
      І стерла з серця тіні від розлук...

      Послухай дощ - він серця твого стук!
      15.04.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Чом на душі "шкребуться миші"?
      Чом на душі "шкребуться миші"?
      Ти серцем вслухайся у тишу -
      Шумлять думки людей навколо,
      Десь тихо птах співає соло,
      А інший - крИльми затріпоче...
      Безмежжя звуків в тиші ночі!
      Ти ж не один - таких багато,
      Які не прагнуть срібла-злата,
      А лиш скарбів душі безцінних,
      Того, що вічне і нетлінне,
      Що чисте, світле, нефальшиве,
      Які ще мають віру в диво...

      Ще на душі "шкребуться миші"?
      Душею вслухайся у тишу!!!
      13.04.2010р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    68. НА КРИЛАХ ДУШІ
      Вип"ю келих вина,
      Прошепочу до Бога молитву
      І на крилах душі, що у битвах
      Гартувалися, наче метал,

      Крізь квадратик вікна
      Я злечу, для усіх непомітно,
      Понад містом, до мене привітним,
      Де літають усі лиш у снах.

      Я ж - на крилах душі!
      Хоч незримі вони - та могутні,
      І мандрівки мої незабутні
      Над натомленим містом вночі...

      Я літаю, мов птах!
      Розправляючи крила в безмежжя,
      Забуваючи про обережність,
      Проганяючи смуток і страх.

      Лиш в польотах нічних
      Досхочу напиваюся волі,
      Щоб повік на боятись вже болю
      І у битвах поразок гірких...

      Не боятимусь вже
      Одурманену люттю сучасність -
      Бо вмивається в Господа ласці
      Моя спрагла за світлом душа!!!
      13.04.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ДУША НЕ НІМА!
      Душа не німа! - Зринає
      Вона стоголоссям могутнім,
      До самих небес досягає,
      Щоб Господом бути почута,
      Щоб ангели в небовисях
      Від звуків розправили крила -
      Аби лиш мене не зреклися...
      І душу мою простили....

      Не стану німою ніколи!
      Не навчена я мовчати,
      Хоч серце й наповнене болем
      Й душа, мов в залізних лещатах.
      Ніколи байдужа не буду -
      До світу, людей ...й до себе!
      Зринає назло всім облудам
      Душа стоголоссям у небо -

      Аби ТАМ набратися сили,
      Торкнутися янгольських крилець -
      Щоб все, що душі моїй миле,
      Могла в цім житті я осилить!!!!
      12.04.2010р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. ЧОМ ТАК ДУШУ ЯТРИТЬ?...
      Що ж це душу ятрить? -
      Може, згірклий минулого спомин,
      Чи душі споконвічна утома,
      Чи за світлом й добром ненасить.

      Чи облудні слова, що злітають
      З вуст людців, що забули про честь
      І на власнозмайстрований хрест
      Мою душу щораз розпинають...

      Може, смуток за згубленим щастям,
      Чи давно зкам"яніла журба,
      Що згинає мій дух, мов раба,
      Наче серце в її лише власті.

      Що ж це душу ятрить? -
      Може, відчай від втрат дорогого,
      Чи колюча від терня дорога,
      По якій моя доля біжить...

      Чом так душу ятрить?...
      11.04.2010р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Я НЕ ПІДУ, НЕ ЗДАМСЯ, НЕ ЗЛАМАЮСЬ!
      Як я втомилась жити, мов та птаха
      З пробитим серцем, зраненим крилом,
      Бо кожен крок - неначе крок до плахи,
      А кожна мить - лиш ворогу назло.

      І сон не сон - суцільне шматування
      Душі моєї, вічно на межі,
      І кожен день - неначе бій останній,
      Де важко відрізнить свої - чужі...

      Втомилась від облуди цього світу,
      Від подолання прірв нерозумінь,
      Від тих, що хочуть так несамовито
      Душі мої сказати - "все, амінь!...".

      Напевно, що піддавшись цій утомі,
      Душа моя могла би вже спочить...
      Та краще, хай мене поб"ють всі громи,
      Ніж ворогам втамую ненасить!

      Я не піду, не здамся, не зламаюсь,
      Душі вогонь роздмухаю - нехай
      Вона щораз, мов Фенікс, воскресає,
      Аби життя вдихнути понад край!
      8.04.2010р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. МИ ШУКАЄМ СЕБЕ - СЕБЕ СПРАВЖНІХ!
      В божевільності самопоборень,
      В сотнях власного духу підкорень,
      Коли хрест важко тисне у плечі,
      Коли боляче від самозречень,
      У зусиллях наступного кроку,
      І за крок у провалля глибоке,
      У зневірі, журбі й безнадії,
      У обіймах крилатої мрії,
      В мить занурення відчаю в вічі,
      І у прагненні істин одвічних,
      Між людьми, які щирі й відверті,
      І між тими, хто душами мертві,
      У щоразу пекучіших втратах,
      У мистецтві образи прощати,
      Сам на сам з самотою гіркою,
      Чи зігріті любов"ю людською,
      У ранкового сонця промінні,
      У шаленому серця горінні,
      В кожнім з тисяч життів, що даються,
      У краплинах, що з неба проллються,
      У світах, що близькі і далекі,
      У постійнім чутті небезпеки,
      У забавах, нераз легковажних,
      У боях, що лише для відважних... -
      МИ ШУКАЄМ СЕБЕ - СЕБЕ СПРАВЖНІХ!
      6.04.2010р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Ходім до світла, жадаймо правди!
      У всіх є власні життя арени,
      Хоча й людині так незбагнені.
      Ніхто не знає, що там, за рогом -
      Чи зустріч з чортом, чи милість Бога?

      Не бачать очі справжньої суті -
      Бо зір душевний в панцир закутий.
      Не знає серце, кого полюбить -
      Чи світлу душу, чи ту, що згубить?...

      То шлях до пекла встеляють квіти,
      Зло любить маску добра носити,
      Слова лукаві щиро лунають -
      Чому так в світі? Ніхто не знає...

      Що б не чекало нас там, за рогом,
      Які б не були з терня дороги,
      В ім"я любові, життя заради -
      Ходім до світла, жадаймо правди!
      31.03.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Юлечці Гриценко
      Солодка мить
      Не стала вічністю,
      Душа болить
      Недовговічністю.

      Думи-вужі
      Тебе замучили.
      Розправ душі
      Крила покручені!

      Світ не порожній,
      Хоч болем встелений.
      Людині кожній
      Любити велено.

      Розлук мости
      В житті стрічаються...
      До зір лети -
      Тобі всміхаються!

      Собі прости
      За сльози відчаю.
      Весна і Ти
      Навік повінчані!





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Юлечці Гриценко
      Ти теж нагадуєш весну -
      Бентежно-ніжну і тендітну,
      Любов в душі якої квітне,
      Що підіймає світ зі сну.

      Ти теж нагадуєш весну,
      Що проганяє сніговії.
      Змахни сльозу, мов сніг на віях,
      Усмішку в світ впусти ясну!

      Ти теж весна, хоча й тужливо
      Нераз так дивишся у світ.
      Та надто мало тобі літ,
      Аби не вірити вже в диво!

      Ти теж весна, повір мені,
      Гори, шаленьствуй та іскрися,
      Й дозволь з джерел своїх напиться
      Тим, хто відкрив себе весні!
      30.03.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Спогад Амазонки про останній бій
      Оніміло плече,
      Бо під серцем - роз"ятрена рана.
      Перед моїх очей
      Чорних хмар пошматовані плями.

      Рука ката
      Надто довго чекала на жертву.
      Утікати?
      Вже пізно! Чую подих холодної смерті.

      Знавісніла
      Юрба вимагає видовищ кривавих.
      Я втомилась,
      На спочинок душа має право!

      Перед взором
      Життя, наче кадри, поволі спливає.
      Неозорість
      Небес мою душу спокушує раєм.

      Так незвично -
      Моє серце надривно не б"ється.
      Бачу Вічність,
      Хтось незримий до мене сміється...

      На аренах
      Життя усі битви за Правду скінчила.
      Магдалена
      Пішла... Вільний дух Вам у спадок лишила!...
      30.03.2010р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ЯК НАМ ПОТРІБНЕ ІСТИННЕ ПРИЧАСТЯ!
      В небесних висях слухають уважно,
      Ніщо повз їх увагу не мине.
      Та доки тут ми - прагнем всі одне,
      Згораючи в розвагах легковажних.

      Випалюючи чварами нутро,
      Кидаючися словом ненависним,
      А ті, у кого совість є нечиста,
      Осатаніло прагнуть власний трон.

      Не відрізниш - пророки чи іуди
      Над нами хочуть мати вищу власть.
      Народу ж залишається - пропАсть,
      Або носити душу рабську в грудях...

      Бог не простить, розп"яття не простить
      Душі людської на хрестах облуди!
      То, може, спам"ятаймося - й не будем
      Злом тамувати власну ненасить?...

      Суцільний жаль, поминки за життям -
      За правдою, за волею і щастям...
      Як нам потрібне істинне причастя
      І не лукаве - щире каяття!!!
      27.03.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Любов до народу - єдина провина...
      Він мріяв про вільну, с в о ю Україну,
      Тернисту дорогу до неї здолав.
      Любов до народу – єдина провина,
      За що йому ворог життя обірвав.

      Безжальна система кидала за грати,
      Та це лиш зміцнило нескорений дух.
      З руїни зумів Україну підняти
      Очолений ним Чорноволівський РУХ.

      Любив Україну, не прагнучи слави,
      Та символом нації все таки став.
      За волю ми вдячні тобі, В’ячеславе,
      За те, що народ прозрівати почав.

      Та пам’ять народу – не тільки данина,
      Яку віддаєм Чорноволові ми.
      Навчаймось любити, як він, Україну
      І мудрими станьмо нарешті людьми!

      Системи рука посилає камази,
      Бажаючи дух український здолать.
      Та буде Вкраїна тоді лиш, як разом
      Зуміємо владу в тиранів забрать!!!
      2002р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. ЧОРНОВОЛА БРАКУЄ ЖИВОГО!
      До 11-х роковин загибелі В.Ч.
      * * *
      Наче спалах, життя пролетіло,
      Обірвали його на півшлЯху...
      Вберегти ми Героя не вміли,
      Бо самі довго жили у стрАху.

      Будьмо з власним сумлінням відверті:
      Чорновола бракує живого!
      Та шануймо його хоч по смерті
      І навчаймося жити у нього.

      Україна ніколи б не стала
      Українська по суті і духу,
      Якби ми Чорновола не мали
      І його незнищенного РУХу.

      Якщо будем його пам’ятати,
      Обернем його слово у зброю –
      Гідну відсіч зуміємо дати
      Ворогам найлютішим в двобою.

      Нам би сотню таких Чорноволів!
      Україна б давно процвітала,
      Не були українці в неволі
      І державу міцну збудували.

      Хай ідеї його, мов зернини,
      Проростають сьогодні в нас рясно.
      Збережемо цей символ Вкраїни –
      Тоді житимем вільно й прекрасно!
      2002р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Весняна відповідь Юлечці Гриценко
      Весна прийшла, давай швиденько
      Над "і" сумне всі крапки став,
      Щоб ти нова і веснянЕнька
      "Вдягла" усмІшку на вуста!

      І розірвала коло зовсім,
      В якім сплелися зрада й біль.
      Поглянь на себе - ти не осінь,
      І не зимова заметіль.

      Ти - веснянЕ створіння гарне -
      Любов"ю мариш і теплом...
      Повідганяй усі примари,
      Щаслива будь усім назло!

      Повір мені - весна насправді
      Не року гарна лиш пора.
      Весна в душі - ми їй підвладні,
      Віват життю! Весні ура!
      24.03.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Відповідь Самотній Птасі на ПОРОЖНЕЧУ
      П ривітне сонце світить не для тебе,
      О бмерзле гілля може й не заквітне,
      Р озлоге небо - може і не небо -
      О мана в висі, зовсім непомітна...
      Ж орстокість долі ранить твою душу,
      Н адломиш крила, прагнучи злетіти,
      Е тюдом смутку милуватись мусиш,
      Ч ерствіє серце від облуди світу...
      А ЧИ НЕ ВАРТО ПОРОЖНЕЧ ПОЗБУТИСЬ???



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. О, МІЙ БОЖЕ, ДОЗВОЛЬ!
      На розхрещенні доль
      Пошматованих мрій,
      О, мій Боже, дозволь
      Дочекатись зорі -
      Що засяє вогнем,
      Воскрешаючим все,
      І підійме мене
      В піднебесся ясне -
      Де не буде журби
      І душі шматувань,
      Де ненависть юрби
      Не розчавить бажань,
      Де облудні людці
      Вже не матимуть прав,
      Де Людина - не ціль
      Для забав і розправ,
      Де на крилах летять
      Мрії-птАхи увись,
      Де я вільною стать
      Зможу вже - не колись...
      Але док Божий перст
      Не вказав у мій бік -
      Я нестиму свій хрест,
      Щоб не зрадить собі!...
      23.03.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Відповідь Вікторії Осташ на "Ізсередини"
      Світ мовчить?
      Ні - це ми його чути не хочем,
      Відрікаємось істин пророчих,
      Сподіваючись - Бог все простить.

      Світ стоїть?
      Ні - це ми у бездушші завмерли,
      Перед свинями сипемо перли,
      Вдовольняючи власну лиш хіть...

      Світ летить?
      Так - він мчиться вперед безупину,
      Вчить літати у мріях Людину
      Й тамувати добром ненасить.

      Світ летить -
      Щоб колись досягнути до раю!
      Але поки що ...Бог нас карає,
      То й здається нам - Всесвіт мовчить...
      18.03.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Юлечці Гриценко
      Я спинюсь на трішки,
      Підніму листок,
      І до щастя пішки
      Зроблю серцем крок.

      Закохаюсь в вітер -
      Вершника дібров,
      І з листочків-літер
      Викладу "ЛЮБОВ".

      Хоч зів"яли квіти -
      Почуття живуть,
      Вчуся цього світу
      Пізнавати суть.

      Не боюсь морозу,
      Й лютих завірюх,
      Світу сіру прозу
      Прожену довкруг!

      ...Доки Хтось зі мною
      В мріях за одне -
      Житимем весною,
      Вся печаль мине!
      17.03.2010р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Відповідь Ю.Яремку на "Покуту"
      Та в чім же винний Прокруст,
      Що повно замкнених вуст,
      Закритих в панцир сердець,
      Що йдуть в ярмо навпростець?!
      Душа, закована в страх,
      Сум, що виношуєм в снах,
      Біль непромовлених слів...
      Хіба ж це хрест королів?!

      Не слід Прокруста винить,
      Що ми свою ненасить
      За світлом Правди й Добра
      Втопили в хвилях Дніпра,
      Не втамувавши її...
      Всі програємо бої,
      Поразки - звична нам річ,
      Бо вже давно з наших віч
      Не пломеніє вогонь...

      Та прошу - Боже, боронь
      Нам далі скніти в багні
      Своїх страхів і вагань,
      Розчарувань й нарікань...
      Все ж - краще згинуть в борні!!!
      17.03.2010р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. На розхрещенні доль і доріг...
      Від весни до весни, в літню спеку й морози у січні,
      У пустелях світів, на розхрещенні доль і доріг,
      По тернистих стежках Хтось веде нас незримий у Вічність,
      Щоб потомлені душі спровадить на власний поріг...
      2010р



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Коли ж цвітіння душ настане?
      У чорноземі душ сміття
      Ми самотужки розкидАли,
      В потворні купи поскладали,
      Ще й прагнем милості Творця.

      Душі незорана рілля
      Волає спрагло в нас пощади,
      Щоб хоч самих себе заради
      Не залишали скверни плям -

      Облуди, підлості й омани,
      Зрад, лицемірства і олжі...
      З Добром і Злом ми на межі -
      Коли ж цвітіння душ настане?!...
      17.03.2010р.





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. У чорноземі кожної душі
      У чорноземі кожної душі
      Завжди ростуть лілеї й спориші...
      Чому ж в одних - душа буяє цвітом,
      А в інших - бур"янами все покрито?!
      2008р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Юрію Яремку на "Апокаліпсис"
      Я усупереч всьому в життя таки вірю -
      Вірю в те, що не будуть порожні подвір"я,
      І малинівки в свому вогнистому вбрАнні
      Будуть дзвінко співати Людині щорання.

      Я так вірити хочу, що квіти і птАхи
      Не побачать, як людство ітиме на плаху
      Під важким тягарем всіх гріхів цього світу...
      Вірю - прИйде Весна і ми будемо жити!

      І далеких руїн зникнуть привиди сірі,
      Знов у душах воскресне загублена віра,
      Хлинуть теплі дощі і земля запарує... -
      Людство впевнено в завтра дорогу торує!
      15.03.2010р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. СВІТ ВЕСНЯНИХ МРІЙ
      Тягар своїх тривог скидаю щовесни,
      Весь біль вчорашній я лишаю без вагань.
      Щоби на крилах мрій полинути у сни,
      В яких з Тобою ми відчуєм смак бажань.

      Залишу тільки те, що любе вже давно:
      Тебе, світання час, це небо і весну...
      Майбутнє і минуле зіллються знов в одно,
      Але, чому це так? Я досі не збагну.

      Реальність це чи ні, ілюзія, міраж,
      Чи вигадки мої на зло всім ворогам?
      Та світ весняних мрій сьогодні тільки наш,
      І пам’ять про любов належить тільки нам!
      2003р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. МОЇ ШЛЯХИ
      Під вічним тягарем життя важкого ноші,
      Зігнувшись від проблем, іду в пітьму віків.
      Ні всі скарби у світі, ані найбільші гроші,
      Ніколи не замінять мені моїх шляхів.

      Іду крізь вічну зиму, через сніги і гори,
      Іду у ранню пору і в час сріблястих скронь.
      Іду крізь вир стихії, де є журба і горе,
      В дорозі зігріває лише душі вогонь.

      Знайду свою дорогу до неба-небокраю,
      Знайду свою вершину, що буде лиш моя.
      Через роки і терня шляхи свої здолаю,
      Які подарувала життєва течія.

      Знайду свій шлях до того, хто долею обрАний,
      І щастя храм збудую, нехай поможе Бог!
      Хоч шлях, яким ітиму, для мене ще незнаний,
      Та ми його з Коханим збудуємо удвох!
      2001р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. ВІЙНА
      Кровоточить світило, мов рана глибока,
      І прокляття летять аж до самих небес.
      Ви хотіли нового Месію й Пророка?
      Це для вас Князь пітьми знову з пекла воскрес.

      Небеса вивергають розпечену лаву,
      І зі страхом народ поглядає на це.
      Хто затіяв для люду вселенську розправу?
      Проглядає з пітьми його хиже лице.

      Це оскал ненаситний його проглядає
      Із-за згарищ будинків, сміється мов він.
      Знову й знов нову жертву для себе шукає:
      Не спинити його, надто сильний розгін.

      На терезах життя переважило Зло,
      Все пітьма навкруги полонила.
      Невідомо, кому нині ще повезло:
      Чи живим, а чи тим, хто в могилах...

      Ще й сьогодні до нас долинають здаля
      Відголоски війни, що стихають.
      Кровоточить світило, в судомах земля.
      Люди ранок новий дочекають?!...
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Юлечці Гриценко
      Мені слова знайомі ці,
      Коли вуста шепочуть "досить!"
      Й сльоза скотитись по щоці
      У мене дозволу знов просить...

      Та замість тихо "повернись"
      Й на волю випустить сльозину -
      Я підійму свій погляд ввись,
      На крилай мрій до зір полину.

      І вже не буде біль пекти
      Моє поранене серденько -
      Змогла від болю утекти!
      Знов вчуся жити по-маленьку...

      Твоя душа весни теж просить,
      Зігріти прагне світ навколо,
      Скажи печальним думам - "досить!"
      Ти ж не повінчана з цим болем!
      14.03.2010р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. В ОБІЙМИ ДО ВІЧНОСТІ...
      Міріадами крихітних часток
      Розлітаюсь по всенькому світу -
      То бажаю доземно упасти,
      То в безмежжя небес полетіти,
      То зірватись краплиною з висі,
      Скам"янілу зросивши землицю,
      То багрянцем з"явитись на листі,
      То калиновим стати намистом,
      То зорею ясною сіяти -
      Світлом Правдоньки душі зцілити,
      То Надії оазою стати
      У пустелях байдужого світу.
      То у небі ключем журавлиним,
      Що вертає до рідного краю,
      То струмочком у горах невпинним,
      Що природу довкруг напуває,
      То веселкою понад ланами,
      Свіжим вітром в спекотну годину,
      То акордом чаруючим в гамі,
      Що в обійми до Вічності лине,
      То пташиною в чистому полі,
      Що Господнє ім"я прославляє,
      То усмішкою гарної долі,
      Що на Когось за рогом чекає...

      Лиш ніколи собі не дозволю
      В цім житті стати ближньому болем!

      13 березня 2010р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    95. ЦЕ ДИВОВИЖНО!
      Гарно бути пташкою
      В полі між ромашками!...

      По-під небо синєє
      Райською пташиною
      Мріями літатимем -
      Весну прославлятимем.
      Солов"їним щебетом,
      Буйнотрав"я шепотом,
      Сонячним промінчиком
      Щастя мить увічнимо.
      Слізоньки всі витремо
      Райдуги палітрою.
      Впадем з неба зливою
      Лагідно-тремтливою.
      Крапельками ніжності,
      Вітром в полі свіжістю
      Напоїмо ближнього -
      Чи ж не дивовижно це?!...

      Гарно бути пташкою
      В полі між ромашками!...
      12.03.2010р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. ПРИРЕЧЕНІСТЬ
      Свобода від рішень, свобода від дій –
      П’янке і солодке це слово “свобода”.
      Ми часто з собою вступаємо в бій
      І думаєм: буде за це нагорода.

      Ми вільні від розуму, дум і страстей,
      Наш дух збайдужілий ніщо не хвилює,
      І серце не рветься до бою з грудей,
      Бо голосу крові давно вже не чуєм.

      Скорились бездушно під дулом життя
      І тонем у ницості й підлості морі.
      За власні гріхи в нас нема каяття,
      Й тому не живем – животіємо в горі.

      Де вчать відрізняти від злого добро?
      Чи вже хтось знайшов від гріхів своїх ліки?
      Не можемо рабське зцілити нутро -
      Невже ми приречені так аж довіку?!...
      1999р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. КРИЛОНЬКА РОЗПРАВ!
      Вічністю неспокою
      Ріже світ, мов ніж...
      Ти зі сну глибокого
      Уставай скоріш!

      Подивись на зІроньки,
      На вогні заграв,
      Хай міцніє віронька,
      Крилонька розправ!

      Хоч вони й потомлені -
      Хай увись летять!
      Знай, на ринку споминів
      Рано ще стоять...

      Хай весняним променем
      Пеститься душа,
      А нестримні повені
      Серце воскресять.

      Вічністю неспокою
      Душу не бентеж!
      Я - не одинокая,
      Ти - не сам є теж!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Я ХВИЛЕЮ ПРИЙДУ...
      Не вір мені, як в відчаї чи горі
      Тобі промовлю: ”Більш не приходи...”.
      Не вір у час відливу зраді моря –
      Воно до берега вертається завжди.

      Я знов сумую й пристрастю палаю
      І серце без вагань Тобі віддам.
      Я – наче хвиля, завжди повертаю,
      Щоб в ноги впасти рідним берегам.

      Я прагну доторкнутися до мрії,
      Крізь вир світів до неї вперто йду.
      Постань для мене берегом надії,
      Чекай мене: я хвилею прийду!...
      2001р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Розвію смуток думкою про Тебе...
      Розвію смуток думкою про Тебе
      І будні сірі вдалеч прогоню.
      Душі моїй Тебе постійно треба,
      Бо серце прагне пристрасті й вогню.

      Вітри холодні звістку донесуть
      Мені від Тебе подихом весни.
      Збагнути я кохання прагну суть,
      Втікаючи з Тобою в наші сни.

      Холодний сніг замів до Тебе шлях,
      Та я хоч босоніж по нім піду
      Й блукатиму так довго по світах,
      Допоки знов Тебе не віднайду!
      2001р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. ВОНА В НАС ЄДИНА!
      Моя нене-Україно, милий серцю краю,
      Чом так часто мою душу біль лютий проймає -
      Коли бачу, як терзають нашу землю-матір
      Й розпродати її хочуть вороженьки кляті?

      Ворогами ж називаю не тільки чужинців,
      Бо лукаве серце в грудях носять й українці.
      Не відають грішні люди, що творять бездумно,
      Бо хто руку власну ріже – хіба це розумно?

      Зневажати власну матір синові негоже,
      Бог карає за це дуже, забувать не можна.
      Не живемо, любі браття, лиш одную днину,
      Пам’ятаймо: всі ми разом, мов одна родина.

      Шанувати треба ближніх, гідність не втрачати,
      Бо ж виходим і вертаєм ми в одну й ту ж хату.
      Вона зветься - земля рідна, ненька Україна.
      То ж любімо й бережімо: вона в нас єдина!
      1998р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. СЕРЦЕ МАТЕРІ
      Час біжить, мов ріка швидкоплинна,
      Все міняється в світі щомить,
      Тільки в Матері серце за сина
      Всі віки однакОво щемить.

      Запорошує пам’ять снігами,
      Вже й на скронях давно сивина,
      Та у серці лиш спомин про Маму,
      Наче спалахом сонця зрина.

      Це її перед сном колискові
      Навівають нам райдужні сни,
      А у Маминім сяйві любові
      Виростають змужнілі сини.

      Це вона нас навчає любити
      Рідну землю, життя і людей,
      І теплом материнським сповиті
      Ми по світу крізь терни ідем.

      Серце Матері схоже на птаха:
      У тривогах тріпоче завжди,
      Бо летить без вагання і страху
      Визволяти дитя від біди.

      І які б нам хвороби та муки
      Зла недоля в житті не несла –
      Нас зціляють лиш Мамині руки,
      Що торкаються ніжно чола.

      І коли всі вже програно битви,
      Смерть ось-ось у лещатах скує –
      Тільки Мамина щира молитва
      Порятує дитятко своє...

      Хоч від праці вона похилилась
      І від літ посивіла коса –
      Наймилішими серцю лишились
      Її ніжність, любов та краса.

      Все життя ми несемо той спомин
      Про усмішку та очі сумні.
      Повертаймось частіше додому,
      Щоб вклонятись її сивині!

      Вічна Мати, що зветься Марія,
      Шле молитви за нас в небеса,
      І горить в кожнім серці надія,
      І щомиті любов воскреса...
      2007р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. БІЛЬ
      По стежках життя людських
      Завжди біль крокує.
      Серед нас нема таких,
      Що його не чує.

      Біль проймає нас тоді,
      Коли щось втрачаєм,
      Коли рідні у біді
      Й виходу не знаєм.

      Біль терзає душі тих,
      Хто з дороги збився,
      Душі підлих, ницих, злих,
      З горем хто змирився.

      Душі вбогих, злидарів,
      Зрадників, нікчем,
      Тих, хто з душами рабів,
      І хто йде з мечем.

      В осоружних брехунів,
      Лицемірів, блазнів,
      У гнобителів, катів
      І у їхніх в’язнів.

      Душі тих, хто впали в блуд,
      Заздрісних, примхливих,
      У безбожників і юд,
      Гордих, нечестивих...

      Біль для кожного із нас –
      Наче справжній друг.
      Він в житті людськім не раз
      Лічить тіло й дух.

      З віч зриває пелену,
      Наче шкіру з тіла.
      Душу зцілює людську –
      Щоб не скам’яніла!...
      1999р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. НЕ ПИТАЙТЕ...
      Не питайте мене, не питайте,
      Що на серці моєму сьогодні.
      Мою душу словами не крайте,
      Наче яструби в полі голодні.

      Що захочу сказати – розкАжу,
      Решта все я в душі схоронила.
      Потаємні стежки не покажу,
      Я по них лиш з Коханим ходила.

      До своєї душі доторкатись
      Не дозволю руками брудними.
      Не потрібно до неї вдиратись
      І думками нівечити злими.

      Я словами облуди ятрити
      Не дозволю сердечної рани.
      В когось біль, ну, а вам би радіти?!
      Пам’ятайте, що кара настане!

      Не питайте мене, не питайте,
      Бо у серці моєму могила...
      Якщо винна у чомусь – прощайте,
      Я ж давно ваше зло все простила!...
      2001р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. І душа моя ніжно Твою обійме...
      Над могилою знову в зажурі стою
      І не вірю, що в світі Тебе цім нема.
      Бо щодень, то все більше, здається, люблю,
      Ти пішов - але я не лишилась сама.

      Біля ніг моїх свічка згорає слізьми,
      Рана в серці безмовно від втрати щемить.
      Але вірю в ту мить, як зустрінемось ми
      І ніхто нас не зможе навік розлучить.

      Ми собі нагадаємо нашу весну,
      Погляд Твій, мов вогонь, знову душу пройме.
      А як ні – я з думками про Тебе засну,
      І душа моя ніжно Твою обійме...
      2001р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    105. ОДИН НАВІКИ ДУХ
      Любов – вогонь, який горить у крові,
      Коли Йому належить лиш Вона.
      Це почуття прекрасне і казкове,
      Це свято ніжності і пристрасті весна.

      Любов – це те, що нас всіх надихає,
      Це радість губ у сірих буднях днів,
      Це та жага, що душу воскрешає,
      Мов промінь сонця темряву світів.

      Це довгий шлях єдиним згустком світла,
      Назустріч щастю, радості й весні,
      Найвища святість, схожа на молитву,
      Що до зірок возносить душі всі.

      Коли серця у парі разом б’ються
      І можна не казати всього вслух,
      Кохані очі з ніжністю сміються,
      Єдина плоть, один навіки дух!
      2001р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. ЦЕ - КОХАННЯ
      Знаю я, що не просто бажання
      Той вогонь, що у серці горить.
      Це кохання, мій Любий, кохання,
      Від якого душа так болить.

      Це не примха, яка набридає,
      Не одної лиш плоті бажання,
      Не безумство, що з часом зникає,
      І не хміль, що розвіє світання.

      Не скажу я словами одними,
      Що до Тебе душа відчуває.
      Лиш життя дуже схоже на зиму,
      Як Тебе поряд мене немає.

      І щемить у душі від розлуки,
      Бо побачення схожі на мить.
      Щойно наші сплітаються руки –
      Вже “пора!” невблаганне звучить.

      Та, коли в Твої дивлюся очі,
      Твого серденька стук відчуваю, –
      Лиш з Тобою провела б всі ночі,
      Лиш Тобі шепотіла б “кохаю...”!

      На хворобу кохання це схоже,
      Та зцілитися вже не бажаю.
      Тільки мріями жити – не можу!
      Як з реальністю бути – не знаю!...
      2001р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. ЗА ГОЛОСОМ СЕРЦЯ
      Я іду навмання, лиш за голосом серця,
      Що веде по стежках, досі ще незбагнених.
      Чародійка-весна відімкне усі дверця
      І тебе підштовхне у обійми до мене.

      В глибині мого серця вирують пожари
      І весняні дощі не підвладні над ними.
      Не могла надто довго знайти собі пару
      І втомилась душа рахувати лиш зими.

      У обіймах твоїх я знайду порятунок
      Від минулих трагедій, турбот і від болю.
      З нетерпінням чекаю на твій поцілунок
      І бажання ледь стримую - рвуться на волю...
      2002р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. БОЮСЬ...
      Куди ж то котиться наш світ?
      Себе нерідко я питаю.
      Та важко той найти одвіт,
      Якого ще ніхто не знає.

      Думки сумнії і жорстокі
      На мене тиснуть звідусіль,
      Й мені, що маю більше років,
      Згризають душу, наче міль.

      Боюся я самотність свою,
      Та більше я людей боюсь,
      І що задушена юрбою
      Колись сама я опинюсь.

      Боюсь продати свою душу,
      Знайти сумлінню компроміс,
      Боюсь того, що жити мушу
      В ярмі чужому, повна сліз.

      Чого боюсь найбільше з того?
      Судить напевно не візьмусь.
      Боюся я згнівити Бога
      І власного страху боюсь...
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Найсолодша з всіх омана
      Хто тебе вигадав, Любове?
      Він божевільний був, мабуть.
      Це почуття таке чудове,
      Але й отруйне, наче ртуть.

      Від неї біль і насолода
      Сплелися міцно у клубок.
      Любов – підступна нагорода:
      Красивий з терня нам вінок.

      Мабуть, ти створена поетом,
      Що теми вичерпав усі.
      Навік залишишся секретом
      Глибин непізнаних душі.

      Хто тебе вигадав, незнана?
      Ніколи це не взнаю я.
      Ти – найсолодша з всіх омана
      В пустелі нашого життя!
      2001р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. ЗРАДЛИВІ ДУШІ
      Зрадливі душі, закриті очі
      І мов зачинені серця на ключ.
      Шукаєм світла в царині ночі
      Й пряму дорогу посеред круч.

      Так близько правда повз нас проходить
      І щастя іншим шляхом іде.
      Ніхто не знає, чом так виходить
      І хто ця сила, що нас веде.

      В міцних обіймах сплітаєм руки,
      Про вірність клятви летять із вуст.
      А потім знову стаєм, мов круки,
      І губим совість й тверезий глузд.

      Зрадливі душі, закриті очі,
      Серця на ключ закриті теж.
      Не знайдем світла в царині ночі,
      А лиш відлуння власних пожеж...
      2002р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Система, що душу калічить живу
      Так боляче битись об стіни свавілля
      Системи, в якій я безправно живу.
      Тут схоже життя на якесь божевілля,
      В якому калічать нам душу живу.

      Могла б і я жити й нічого не бачить,
      Могла б і я слухати, але не чуть.
      Та совість ніколи моя не пробачить,
      Якщо з себе рабську не витравлю суть.

      Якщо не зумію з колін врешті стати
      І з себе кайдани усі не зірву –
      Себе я навіки посаджу за грати
      Системи, що душу калічить живу!
      1999р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. ПОГЛЯДОМ СЕРЦЯ
      Ніч за вікном тобі промовляє,
      Дотиком ніжним пестить все тіло
      І пелену заборон розриває,
      Мрії на волю впускаючи сміло.

      Поглядом серця полинь аж у небо,
      Спробуй весну на всі груди відчути.
      Сумно мені і самотньо без тебе
      І не збагну, як з реальністю бути.

      Глянь за вікно, подивися на зорі:
      В мить цю також я на них поглядаю.
      Серце до твого серденька говорить -
      Я цілу вічність на тебе чекаю!...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. НЕЗБАГНЕНІСТЬ КОХАННЯ
      Мабуть, неможливо кохання збагнути,
      Воно для людини – бальзам і отрута.
      Душа, що кохає, до світу вразлива,
      Страждає вона, хоч насправді – щаслива.

      Кохання у серці багаттям палає,
      І кожна хмаринка, що в нього влетіла,
      Здається, на клапті нутро розриває,
      І душу немовби виштовхує з тіла...

      Здається, кохання подібне на вітер:
      Відчути лиш можна - торкнутись не вдасться.
      Ми, наче молитву, шепочем сім літер
      І прагнем пізнати примарного щастя.

      Сім літер, що склались у слові “кохання”,
      Усе, що поснуло в нас, можуть збудити.
      І навіть людину в хвилини останні
      Спроможні вони до життя відродити.

      Кохання – мов крапля роси на світанку:
      Торкне її сонячний промінь – щезає...
      Лелійте ж кохання своє до останку,
      Бо святості більшої в світі немає!!!
      2001р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. У світу цього вічній круговерті...
      Чому ти, сонце, сходиш не для нас?
      Твій захід не милує більше око,
      Всі мрії десь закопано глибоко -
      Напевно, ще не час їм, ще не час...

      Чому ти, доле, боком обійшла?
      Любов моя довіку стала трунком.
      Лиш пам’ять, мов гарячі поцілунки,
      Знов душу спопеляє аж до тла.

      Чому життя – два берега ріки:
      Один – то світло, інший – безнадія?
      Знайти нещастю важко протидію:
      Добро і зло воює всі віки.

      Чому любов на смак завжди гірчить?
      Чому життя – тернистий шлях до смерті?...
      У світу цього вічній круговерті
      Не можем сенсу вищого змінить!
      2002р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Гірка покута
      Живу не так, як би душа хотіла,
      Майбутнє – наче мороком покрито.
      Для мене світ сьогодні – як могила,
      Яка людьми-вандалами розрита.

      Скарало це життя мене любов’ю,
      Хоч водночас – і нею ж освятило.
      Не змию біль вчорашній навіть кров’ю:
      Людина перед Вічністю безсила.

      Життя моє – немов гірка покута
      За те, мабуть, що сміла покохати.
      Я допиваю келих цей отрути,
      Щоб врешті перед Вічністю постати...
      2003р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. ЖУРБА У КОСАХ
      Вдихає літо на повну силу
      Духмяні квіти, цілющі роси...
      Та сумом серце знов оповило,
      Час заплітає журбу у коси.

      Вдихає літо на повні груди
      Безодню неба в зірках печальних.
      Від сну важкого мене розбудить
      Відлуння дзвонів у мить прощальну.

      Вдихає літо мої тривоги
      На повну силу, на повні груди.
      Такі невтішні мої дороги,
      Бо шлях без Тебе веде в нікуди.

      Вдихає літо мою зневіру
      І почування непроминущі.
      Моя печаль не знає міри,
      Бо… я люблю Тебе ще дужче!
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Зустрілись закохані очі...
      Зустрілись закохані очі –
      Слова всі замовкли у мить.
      Пітьму найтемнішої ночі
      Спроможна любов освітить.

      Закохане серце зуміє
      Без слів промовляти пустих.
      Хто любить – усе зрозуміє:
      Кохання – дарунок святих.

      Як стрінуться губи коханих –
      Нектару п’янкіше нема.
      Ідуть по дорогах незнаних,
      Їм навіть зима – не зима.

      Як стрінем свою половину –
      Мов ближчі до Бога стаєм.
      Що маєм найкраще – до згину
      Коханим своїм віддаєм!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. ДО КРАЮ

      На згарищі мрій
      самотня стою і не знаю –
      Чи знову у бій,
      в якім переможців немає,
      Чи дух невгамовний
      нарешті покірним зробити
      І жити безмовно
      в тенетах байдужого світу.


      Нікому не вдасться
      впокорить мій дух невгамовний,
      Бо навіть в нещасті
      терпіти не буду безмовно -
      Усупереч скверні,
      що наші серця роз’їдає,
      Крізь світу все терня
      за Правду й Любов йду до краю!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. У кожного героя власний кат...
      У кожного героя власний кат,
      Є свій Сташинський в кожного Бандери.
      У всі віки чатує десь Пилат,
      А час прийде – постукає у двері.

      І де б ти не ховався – віднайде,
      Втекти від нього – надто марна справа.
      Система знає чітко: як? і де?
      Героя слід увічнити криваво.

      Якщо сьогодні твій щасливий час:
      Є нестрашні ні грати, ні тортури -
      То завтра може стрітися камаз,
      Що на дорозі стане смерті муром.

      У кожного героя власний кат,
      Що в спину важко дихає щоразу.
      Лиш на одного дивиться з-за грат,
      На іншого – чатує з-під камазу…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. ВИПРОБУВАННЯ
      Життя випробовує нас -
      Так хоче Господь.
      Відточує, наче алмаз,
      І душу, і плоть.

      Життя загартовує всіх
      Своїм ремеслом,
      Щораз посилаючи гріх,
      Чи кинувши злом.

      Та в кожного Ангел є свій
      І свій Сатана.
      І в тім, що спокушує змій –
      Є й наша вина.

      З нас кожен долає поріг
      Своєї біди.
      Життя випробовує всіх -
      Так буде завжди!
      2001р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    121. ВЕСНА ПРИЛЕТІЛА
      Ти чуєш - весна прилетіла!
      Мов справжня казкова жар-птиця,
      Закутала в чари нам тіло
      І серце примусила биться.

      У душу мою зазирнула,
      Торкнувшись до струн, що дрімали.
      Не хочу дивитись в минуле -
      Тебе я сьогодні спіткала!

      Втечемо у гори з тобою,
      Туди, де живуть тільки хмари,
      До зір доторкнемось рукою,
      Пірнемо в любовнії чари.

      І небо нам здасться ясніше,
      І зорі ласкавіш засяють.
      Ходімо зі мною скоріше,
      На тебе давно я чекаю!
      2002р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    122. Продовження снів
      Я бажаю продовження снів, що пройшли:
      Плавні лінії тіл, що на стелю лягли,
      Мерехтіння тіней і гарячих думок...
      Це – любов, що з’єднала нас, наче місток.

      Божевілля долонь і вінок з наших рук,
      Невгамовного серця надривистий стук...
      Це вогонь Твоїх синіх, бездонних очей
      Заманив мене в прірву жагучих ночей.

      Всі любові слова заніміли у мить,
      Впала тінню розлука на неба блакить...
      Зла реальність обрізала крила у мрій,
      І тепер лиш у сні промовляю : “Ти – мій...”.

      Якби сни мої стали реальними знов
      І воскресла похована вчора любов,
      Я би серцем торкнулась до райдужних мрій
      І гукнула у всесвіт, що Ти – тільки мій!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    123. ЗАКОХАНІ В ВЕСНУ
      Десь з’єдналися зорі в яскраві сузір’я,
      Барви сонця в веселках злилися в єдино.
      Серцем прагну торкнутись Тебе до сих пір я,
      Бо сумує без Тебе моя половина.

      Навіть зорі яскраві для мене тьмяніють,
      Навіть пасма веселок здаються блідими,
      І вуста без гарячих цілунків німіють,
      Бо в душі без любові – холодні лиш зими.

      Хай єднаються зорі в сузір’я небесні
      І веселки барвисті цей світ прикрашають!
      Хай зливаються душі, закохані в вEсну,
      І життя це любові вогнем зігрівають!!!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    124. БЕЗЦІННИЙ СКАРБ
      Безцінний скарб людина має,
      Який цінує лиш тоді,
      Коли його вона втрачає,
      Віддаючись в полон біді.
      Цей скарб великий зветься в о л я.
      Словами важко описать,
      Нестерпно жити як в неволі,
      Коли на всім лежить печать.
      Печать на думці і на слові,
      На всім, що святістю було.
      На почуттях – печать із крові.
      Табу на все, лиш не на зло.
      Людина мусить бути вільна
      І тілом й духом водночас.
      Тоді вона щаслива й сильна,
      І гарна навіть без прикрас.
      Не буде щастя нам в неволі,
      Нема добра у ній, нема.
      ...Мабуть, ми ще занадто кволі,
      Щоб зрозуміти суть ярма!
      1999р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. МИТЬ
      Мій погляд летить у неба блакить,
      І серце шалено так б’ється.
      Я хочу впіймати прекрасну цю мить,
      Боюся лиш: раптом урветься.

      Я хочу спинити життя хоч на мить,
      Як щастя постука в віконце,
      Коли від кохання душа защемить,
      Чи промінь пошле мені сонце.

      Як зорі засяють у небі ясні,
      В обіймах сплетем наші руки,
      Коли, зазирнувши у вічі сумні,
      Розтоплю в них кригу розлуки.

      Та мить, коли щастя у серці моїм
      По вінця наповнила б груди,
      Така швидкоплинна – розтала, мов дим...
      Я ж так сподівалась на чудо!
      1999р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. ІЗ ПРАВДОЮ В СЕРЦІ
      Жадоба до влади затьмарює глузд
      Лиш тим, в кого совість дрімає в кущах.
      На слово лукаве, що лине із вуст,
      Не жде перемога – очікує крах.

      Душевним сліпцям, як до віч не світи,
      Прозріти не вдасться, чекати дарма.
      Лиш чесно потрібно іти до мети –
      У ницього зрадника завтра нема!

      Якщо тобі ворог – у спину мечем,
      Чи зради бур’яном встелився твій шлях,
      Ти знай, що є ті, що підставлять плече -
      Із правдою в серці та світлом в очах!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. У СОБІ ВЕСНУ ЗАВЖДИ НОСИ!
      Весна, насправді, - це стан душі,
      Коли у серці не йдуть дощі,
      Коли біль втрати в нім не щемить,
      Як чуєш - щастя вогнем горить,
      Коли згораєш - та не до тла,
      Але не носиш у серці зла,
      Як відступають усі страхи
      І ти долаєш свої шляхи.
      Коли літаєш на крилах мрій
      І ти готовий завжди у бій -
      В ім"я Любові, Добра й Краси -
      У СОБІ ВЕСНУ ЗАВЖДИ НОСИ!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    128. СОБОР НАШИХ ДУШ

      На березі ріки, в долині,
      Між віковічних білих гір,
      Як пам’ять древності, донині,
      Собор возноситься до зір.

      І час не владний над Собором,
      Ані над золотом хреста.
      У піднебессі неозорім
      Сіяє нам його краса.

      Тут віру предків люди свято
      В своєму серці берегли,
      Пізнали мудрості багато
      І нам її передали.

      Усім зневіреним вдихали
      Вони надію у серця.
      Тут люди наче прозрівали,
      Пізнавши велич їх Творця.

      ...Та ось, покинули святиню
      Усі, що тут жили віками.
      Стоїть Собор самотньо нині,
      Стоїть, всіма забутий нами.

      Тому й сьогодні так бракує
      Нам величі його, святого.
      Лиш той в душі її відчує,
      Хто зверне погляд свій до Бога.

      І може з вірою прийти
      До нього в мить розчарування,
      У час журби і самоти,
      В хвилини відчаю й вагання.

      І привести своїх синів
      До древніх стін цього Собору,
      Згадати мудрість праотців,
      Піднявши погляди угору.

      Туди, де золотом хреста
      Сіяє вся небес блакить,
      Де віра в серці воскреса
      І Боже слово в нім звучить...
      1999р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    129. ДЕРЖАВА ВТРАЧЕНИХ НАДІЙ

      Живу в державі втрачених надій
      І сподівань, похованих навіки.
      Де треба йти – тобі накажуть “стій”,
      І ти стоїш: невільник чи каліка?

      Система, де панує лиш свавілля,
      Яка людину волі позбавляє,
      Мов поле, де росте отруйне зілля,
      І ліків від якого в нас немає.

      Нема? Чи, може, не шукали
      Тих ліків від своїх страхів і вад?
      Самі себе давно ми ошукали
      І все невпинно котимось назад.

      Та час настав сказати “ні” неволі,
      Сказати “ні” злиденності своїй.
      Пора кермо забрати у недолі
      Й піти нарешті з ворогом на бій.

      Пора з обіймів вирватись біди,
      Зректися ідолів, що волю в нас приспали.
      Пора зійти зі шляху в нікуди
      І відродити те, що поховали!
      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. БАРВИ ЖИТТЯ
      В життя є тисячі принад,
      Воно барвисте, мов весна.
      Є в нім любов і колір зрад,
      Є шлях наверх і є до дна.

      Життя солодке, наче мед,
      Та водночас - гіркий полин.
      Та ми уперто йдем вперед,
      Мов підганяєм часу плин.

      Нераз збиваємось з шляху
      І озираємось назад,
      За мить – позбулись вже страху,
      Бо шлють нам милість небеса.

      Життя так схоже на політ:
      У мріях линем в небеса...
      Та невблаганний білий світ,
      Чи ж не для всіх його краса?!

      Бо відівчились ми літать,
      Немов собі відтяли крила,
      І наші душі наче сплять,
      І десь згубилася вся сила.

      А залишився тільки страх,
      Страх до всього, і навіть ...жити,
      І мало хто з нас в небесах
      Ще прагне крила обпалити!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Вічністю неспокою
      Мить без Тебе – втрачена,
      День без Тебе – згублений.
      Ти – любов небачена,
      Ти – мій сон улюблений.

      Ніч без Тебе прірвою
      Є мені глибокою.
      Шлях до Тебе міряю
      Вічністю неспокою.

      Як душі дозволити
      Каменем зробитися,
      Серце поневолити,
      Горю покоритися?

      Ще не все в нас втрачено:
      Долю перемінимо
      І любов небачену
      Ще колись зустрінемо!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. У світах самоти
      У світах самоти ми, мабуть, не одні –
      Раптом хтось добре слово промовить мені,
      Хтось пришле гарну звістку з далеких світів
      І розвіє мій смуток, що в серце забрів.

      Хтось молитву промовить за душу мою,
      Щоби дух мій зміцнився в нелегкім бою,
      А як ворог на мене піде із мечем –
      В мить останню хтось завжди підставить плече...

      Хоч тернисті дороги ведуть крізь життя –
      Свою душу лиш вірою зцілюю я,
      А ще - Друга словами, що сум прожене
      І життя моє світлом осяє земне!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. ЖИВИЦЯ
      Біля водоспаду, у високих горах
      З рук моїх живицю ти з коханням пив.
      Пив і мовчки слухав, що вуста говорять,
      Ти на них давно вже спокій свій згубив.

      Я ж до тебе стиха, Любий, промовляла:
      "Вже тобі від мене не втекти, повір!".
      Я це говорила, хоч сама не знала,
      Ти - для мене святість і мій шлях до зір...

      Цілував ти руки, випивши живицю,
      І вуста медові й очі цілував.
      Нам співали гори повінчальну пісню,
      Водограй, мов батько, щиро промовляв:

      Хай не роз"єднає вас розлука й горе,
      Хай не розлучають люди вас повік.
      Де б ви не зостались - пам"ятайте гори,
      Що дали вам щастя і безсмертя сік!

      ...Біля водоспаду, у високих горах
      З рук моїх живицю ти з коханням пив...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    134. ПОРА ПЕРЕРОДИТИСЯ,ПОРА!

      Спитай себе – чи ти для України
      Душі вогонь готовий дати весь?
      Хоч жити легше тим, хто на колінах,
      Забувши, що таке сумління й честь,
      У кому дух раба живий до нині,
      Хто у душі плекає зраду й страх,
      Із вуст чиїх чужинська мова лине
      І хто майбутнє зводить на кістках…

      Спинись на мить, поглянь в душі глибини –
      А скільки в тобі світла та добра?
      На що готовий ти для України?
      Пора переродитися! Пора!



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Душі ще рано йти!
      Зарано йти, нам ще потрібно жити,
      Нам треба ще до себе дорости!
      Цей хрест, крім нас, нікому не знести,
      Не вирвати душі і не змінити.

      Лише такі – залюблені у світ,
      Які вдихають волю повногрудо –
      Вмиратимуть, та віритимуть в чудо,
      На все в житті шукаючи одвіт.

      Над прірвою крутою стоячи,
      Як хижа смерть у вічі зазирає –
      Недолі виклик завжди ми кидаєм,
      Коли весь люд впокорено мовчить…

      Нам рано йти!
      Душі ще рано йти!...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. ЧИМ ДАЛІ ЙДУ...
      Чим далі йду – тим більше скрізь могил,
      Одні хрести – мовчазні свідки краху.
      Де взяти мудрості, терпіння нам і сил,
      Щоб вирватись з тенет безсилля й страху?

      Чим далі йду – тим більше безнадій,
      Зневіра душу кидає за грати.
      І в серці вже немає навіть мрій:
      Ніж жити так, то краще помирати.

      Чим далі йду – то все коротший шлях
      До рубежу, що вічність прочиняє.
      В душі так важко вбити власний страх,
      Коли надія в зародку вмирає.

      А я все йду крізь темряву світів
      І промінь світла в мороці шукаю.
      Лиш мерехтить в очах від тих хрестів,
      Й могильний холод в душу проникає...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ
      До тебе, Господи, взиваю
      І сподівання щирі маю –
      Що Україна вільна буде
      Від лицемірства і облуди,
      Від бездуховності й зневіри
      Людців, душею зачерствілих;
      Від злої долі та безправ’я,
      І тих, які завжди лукавлять;
      Від нетерпимості і зради,
      Ярма грошей, полону влади;
      Від фарисейства лже-героїв
      І збайдужілості людської;
      Від тих, хто дух вкраїнський нищить,
      Забувши все святе та вище,
      І наче круків хижа зграя
      Вкраїну навпіл розривають,
      Розбрату сіючи в нас зерна...
      Від всього зла, всієї скверни
      Зціли, Всевишній нас Владико,
      Щоб вільним став народ великий!!!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    138. Відстоїмо святу нашу Ідею!
      У всі часи між нами жили Юди,
      Не зайди, не чужинці – земляки,
      Заручники лукавства, лжі й облуди,
      Що відробляють зради мідяки.

      Немає в них ні честі, ні сумління,
      Продати й матір здатні за гроші.
      Не знають, що у зради павутинні
      Не віднайдуть поживи для душі.

      Не є герой христопродавець Юда,
      На нім довіку буде кров Христа.
      Хто зрадив раз – до скону зрадник буде,
      Така у світі істина проста…

      Сумні часи, на жаль, ми маєм нині,
      Між нами повно зрадників й нікчем.
      Але є й ті, які свою Вкраїну
      Не зможуть зрадить навіть під мечем!

      Ми - сильні духом, здатні за Ідею
      Іти до бою, з вірою, вперед.
      Відстоїмо святу нашу Ідею
      Й життя достойне завтра оберем!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Зі смертю на межі...

      Чому душа так боляче болить,
      Стикаючись з життям цим очі в очі?
      Вона мов з тіла вирватися хоче,
      Тамуючи за світлом ненасить.

      Вона торкнутись прагне вічних істин,
      До котрих люд давно вже збайдужів.
      І лиш у мить – зі смертю на межі –
      Від скверни й зла душа себе очистить.

      В житті чи в смерті більше переваг?
      Допоки тут ми – це нам не збагнути.
      Та лиш душа, любовію діткнута –
      Щаслива буде тут й на небесах!
      2009р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. ВТЕЧА

      Ні, не вдасться втекти від жорстокості днів,
      Від життя, що так міцно тримає.
      Не позбутися їхніх болючих обійм,
      Що в лещатах мій дух затискають.

      Не сховатись мені від журби-самоти,
      Не втекти в далечінь неозору.
      Не так легко позбутись життя гіркоти.
      Ще не скоро, не скоро, не скоро!

      Не втечу ні від себе, ані від життя,
      Ні від болю, що душу згризає.
      Чи є сенс, щоб боятись свого майбуття?
      Страх лиш силу в людей забирає.

      Та, на жаль, не втекти і від власних страхів,
      Що, мов круки, кружля наді мною.
      Я ж втікаю у світ своїх марев і снів
      І зціляю в них душу маною...
      2000р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. ГОЛОС БОГА

      На церковні хрести із вікна
      Поглядає душа крізь туман:
      Порятунку жадає вона
      Від образи людської і ран.

      Зазираю у неба блакить:
      В піднебесся сягають хрести.
      Голос Божий тут вічно звучить,
      Наші душі бажає спасти.

      Тихо голос з небес долина,
      Та у серці відлуння, мов грім.
      Він звучить, як чаклунка-весна,
      Помагає прокинутись всім.

      Він звучить, як ранкова земля,
      Мов глибінь у морської води,
      Промовляючи Боже ім’я,
      Відвертаючи нас від біди.

      Він звучить різнобарв’ям тонів,
      В нім мелодії всі й голоси.
      Це – неначе всіх янголів спів
      І відлуння святої краси...

      З-під небес Божа ласка зійшла,
      Я готова їй серце розкрить.
      Порятунку волає душа,
      Голос Божий для неї звучить!
      2001р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. МУЗА


      Ти, моя люба, довго спала,
      Тепер прийшла в моє життя.
      І з моїх віч нарешті спала
      Прадавня темінь забуття.

      Ти двері в світ мені відкрила,
      В якім не була я ні раз.
      І я душею, мов на крилах,
      Літаю там крізь простір-час.

      Ти надихаєш на творіння,
      Бентежиш душу мою й кров.
      А я корюсь твоїм велінням:
      Берусь за ручку знову й знов.

      Не раз не чую місяцями
      Поезій пристрасних твоїх.
      Та ось ти поряд, й мов до тями
      Приходжу знову я від них.

      Тепер ми рідні, наче сестри.
      І навіть в мить, як я сумна,
      Твої вірші, немов оркестри,
      З висот небесних долина...
      2000р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. ПОШУК В ПІТЬМІ

      Місячне світло дивним промінням
      Землю покрило, мов злилося з нею.
      Нас поглинають нічні сновидіння,
      Плоть розділяючи нашу з душею.

      Сяйво його обіймає планету,
      Дивні світи виринають довкола.
      Місяць заманює нас у тенета,
      Чарів його не позбутись ніколи.

      Ми відчуваєм, як силу незриму
      Нам в повнолуння хтось наче дає.
      Кров закипає у жилах нестримно,
      І чоловік, мов примара, стає.

      Що диво-світло вночі з нами робить?
      Цього напевно ніхто ще не знає.
      Місяць нас в світ таємничий заводить,
      Двері в незвідане нам прочиняє.

      Часто живемо й не знаєм самі,
      Хто ми такі і чого ми бажаєм.
      Може, себе віднайдемо в пітьмі,
      Власне призначення врешті пізнаєм?

      Може, знайдемо в країні тіней
      Те, що бракує в реальному світі?
      Може, загадки землі і людей
      Місячне світло поможе розкрити?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    144. ДИВНИХ МАРЕВ ПОРА
      Накотилася ніч, дивних марев пора,
      Ніби й сон мене мав вже зморити.
      Та жорстоке безсоння, неначе мара,
      Знов не хоче мене залишити.

      Мов якесь божевілля: рояться думки
      І свідомість багаттям палає.
      Наче струмом пронизує душу й кістки –
      Це безсоння мене розриває.

      Я бажаю покинути це вигнання,
      У яке мене ніч заточила,
      І поринути в сни, де, немов вороння,
      Мої мрії літали б на крилах.

      Я бажаю втекти від жорстокості днів,
      В ірреальні полинувши сфери.
      Від безсоння втікаю до кращих світів
      І у снах відчиняю в них двері...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. ПІД СОНЦЕМ ВІЧНОЇ ОМАНИ
      Колись сказав хтось ” суєта...”.
      Вона завжди була і буде.
      Бо ми крізь всі свої літа
      ЇЇ породжуємо всюди.

      Ось русла вулиць, наче нерви,
      Потоком людяним спливають.
      Цей рух без спину, без перерви,
      В якім всі люди місце мають.

      Усе спішить, нагору пнеться,
      Звиває, бореться, вирує,
      Повзе, біжить, вперед несеться,
      Радіє, плаче і сумує.

      Людське створіння прагне жити
      І відродитися бажає.
      Цього нікому не змінити:
      Все в муках родиться, вмирає.

      Ми всі шукаєм місця свого
      Під сонцем вічної омани,
      І прагнем вийти на дорогу,
      Що квітом вкрита, не бур’яном.

      Які незвичні колорити
      І незбагнені візерунки!
      Та наші долі ними вкрито
      І проштамповано стосунки.
      2001р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. ГЕРОЙ І ПОЕТ
      Лиш той герой, який своє життя
      Без страху за вітчизну покладає.
      Лиш той поет, який всі почуття
      На волю з серця-клітки випускає.

      Лише герой на зло всім ворогам
      Зуміє шлях тернистий подолати.
      Лише поет простим для нас словам
      Безсмертну силу й мудрість може дати.

      Лише герой готовий йти на прю
      Зі світом зла й ніколи не скоритись.
      І лиш поет промовить: ” Я згорю,
      Щоби у власних віршах відродитись!...”.
      1999р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    147. ЖУРБА У КОСАХ

      Вдихає літо на повну силу
      Духмяні квіти, цілющі роси...
      Та сумом серце знов оповило,
      Час заплітає журбу у коси.

      Вдихає літо на повні груди
      Безодню неба в зірках печальних.
      Від сну важкого мене розбудить
      Відлуння дзвонів у мить прощальну.

      Вдихає літо мої тривоги
      На повну силу, на повні груди.
      Такі невтішні мої дороги,
      Бо шлях без Тебе веде в нікуди.

      Вдихає літо мою зневіру
      І почування непроминущі.
      Моя печаль не знає міри,
      Бо… я люблю Тебе ще дужче !



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. ЦІНА ЗРАДИ

      Щодня бачим стільки облуди –
      Серця мізерніють, мабуть...
      Лукавством заражені люди
      Без честі й сумління живуть.

      Ще вчора чесноти великі -
      Сьогодні струхнявіли вщент:
      Ось знову моральний каліка
      Продав рідну матір за цент.

      Ось друг тяжко б’ється у груди,
      Клянеться про вірність свою.
      Він завтра ці клятви забуде
      І зрадить найпершим в бою.

      А ось той, хто влади заради
      По трупах іде до мети,
      Забувши батьківські поради,
      Довіри спаливши мости...

      Ніколи великим не стане
      Той, в кого мізерна душа –
      Ціною лукавства й омани
      Ще слави ніхто не досяг.

      Ніколи дорога облуди
      До Правди вершин не веде.
      Чоло лицемірного юди
      Вінець переможця не жде!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. З ДАЛЕКИХ СВІТІВ ВІДІЗВИСЬ !
      Я не вірю у те, що Коханий помер,
      Він у серці моєму живий дотепер.
      Наче просто пішов, не сказавши, кудись,
      Прийде час, і зустрінемось знову колись.

      Я вдивляюся нині у неба блакить,
      І душа моя знову до Нього летить.
      Знаю я, що Він поруч, що десь при мені,
      Бо щоночі приходить до мене у сні.

      Я вдивляюся знову в небесную вись:
      “Мій Коханий, з далеких світів відізвись!”
      І до мене відкликнеться Любий згори,
      Донесуть його голос до мене вітри.

      І краплини дощу, що на мене впадуть,
      Його ніжність і ласку мені принесуть.
      Наче Він, обійме промінь сонця мене,
      І в солодкім цілунку зіллємось в одне.

      Я не вірю у те, що Коханий помер,
      Бо ми з ним поріднились ще дужче тепер.
      Розлучити недоля зуміла тіла,
      Але душ розвести все ж вона не змогла!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. Крізь буревії й долі терня...
      Крізь буревії й долі терня
      Іду, долаючи свій путь,
      Навколо мене зло та скверна,
      Людської зради каламуть.
      Іду незнаними шляхами,
      Лиш небо синє наді мною,
      Колюче терня під ногами,
      А за плечима – міх з журбою.
      Іду на голос, що лунає
      І кличе в далеч невідому.
      Там, де весна завжди буяє,
      Там, де забути можна втому.
      Несу тягар свій за плечима,
      Мандрую вперто, без упину,
      Щоб скоро власними очима
      Побачить край, в якім спочину –
      Де благодать й любов є Божа
      І де душа радіє кожна...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. “О ЛЮДИ ! ЛЮДИ НЕБОРАКИ ...”
      Колись писав Тарас Шевченко,
      (Хоч і було це вже давненько):
      “О люди! Люди небораки!
      ...Ви ж таки люди, не собаки!”

      Пройшли часи, мій любий друже,
      А змін на краще – щось не дуже.
      Мені, чомусь, давно здається,
      Що й Бог над нами вже сміється.

      Сміється він...А, може, плаче
      Від тих гріхів людських, що бачить?
      А як не плакати йому:
      Ми ж більше любим Сатану!

      Коли б ми Господа любили,
      То стільки зла не наплодили,
      Не завдавали ближнім болю
      І не спішили так в неволю.

      Якщо б ми Бога в серці мали –
      То вже давно людьми би стали,
      Не братовбивцями й катами,
      Або ж не юдами й рабами...

      Свідомо йдем в пітьму – не світло,
      Давно забули про молитву,
      Живемо ми, немов отара...
      “Чи буде суд? Чи буде кара!”

      Та буде суд! Настане кара!
      Бо не мине нічого даром
      На нашій батьківській землі,
      Де ми грішили ще малі.

      Опам’ятайтесь! Ще не пізно.
      Інакше кара прийде грізна.
      “ О люди, люди небораки!
      Ви ж таки люди, не собаки!...”.
      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    152. ПРИСЛУХАЙСЯ ДО ВІЧНОСТІ !
      Прислухайся:
      Вічність тобі промовляє!
      Ти серцем відчуєш цю дивну розмову,
      Якщо лиш вогонь у тобі ще палає,
      Якщо відродитись бажаєш ти знову.

      Попробуй заглянути в сутність довічну
      І двері в незвідане серцем відкрити -
      Тоді і душа твоя житиме вічно
      І буде, подібно до сонця, горіти.

      Прислухайся:
      Вічність тобі промовляє -
      Говорить з тобою зорею ясною,
      І шелестом вітру, і цим небокраєм,
      Пробудженням світу, що бачим весною...

      Прислухайся:
      Вічність тобі промовляє...




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    153. ДУША МОЯ - БЕЗМЕЖЖЯ
      Як скаже світ - ти крихта у мені!
      Йому повім: душа моя - безмежжя,
      Йдучи вперід - не знаю я обмежень,
      Згораючи - воскресну знов в огні...

      Я - крихта, без якої бракне світу
      І сили, і потуги, і снаги,
      Я - крапля, без якої береги
      Ріку життя по вінця не наситять.

      Я - нота, без котрої не складе
      Маестро душ гармонії в акордах...
      Так, крихта я - та впевнена і горда,
      Яка до зір крізь терня все іде!!!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    154. РОЗДУМИ БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА В. ЧОРНОВОЛА

      Знов я біля Чорновола,
      Знову серце моє коле
      Від печалі та зневіри,
      Від того, що душі сірі
      У людей, яких стрічаю...
      Як позбутися відчаю?
      Як надію воскресити,
      Щоб як люди вільні жити –
      А не бідними сліпцями
      Знов бродити манівцями?

      Знаю, важко сенс збагнути,
      Коли бачити і чути,
      Що є досі люд дволикий –
      Нам несе біду велику,
      Знов штовхає до розбрату,
      Хоче волю в нас забрати...

      Дай нам сили, В’ячеславе,
      Щоб все підле та лукаве
      Нам з життя свого прогнати,
      Долю кращу вже обрати!

      Вірю я, що час настане,
      Мрії сповняться жадані –
      І людина стане вільна,
      Із незламним духом сильним,
      Щоб тобі, наш Чорноволе,
      Не ятрило душу болем,
      Коли глянеш з піднебесся,
      Як вкраїнцям тут живеться,
      В ріднім краю, не чужині –
      А на вільній Україні!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    155. ВЕЛЕТ ДУХУ

      Присвята світлій пам’яті Івана Гнатюка

      Великий син своєї України...
      Його життя – це довгий шлях терпінь,
      І болю, і страждання, й потрясінь
      Й до волі невгамовного стремління.

      Крізь табори Сибіру й Колиму,
      Рвучи тенета болю й безнадії,
      Слова він, наче зерна Правди сіяв,
      Недолі розганяючи пітьму.

      Цей велет духу, воїн незборимий,
      Цей гордий син вкраїнської землі
      Усе життя, у смерті на петлі,
      Шукав свою безсмертну Правди риму.

      Не Колима забрала його силу
      І не тягар хвороби і терпінь –
      А тільки ми, що серцем збайдужіли,
      Забувши мудрість старших поколінь.

      Пішов від нас Вкраїни вірний син,
      Якого ми не сміємо забути!
      Бо його вірші – з болю і терпінь,
      Його життя – гірка за нас покута...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. ВІТЕР У СПИНУ
      Самотність кригою скувала мою душу,
      Печать мовчання на вустах лежить кривава.
      Я на шляху свій камінь відчаю не зрушу:
      Давно збагнула, що життя – це не забава.

      Живемо ми, щоб Істину пізнати,
      (Та хто ж її в пустелі світу бачив?!).
      Ідем з надією – знаходим тільки втрати,
      Прозріти прагнем – уподібнюємсь незрячим.

      Добро саджаєм – виростає зла колосся,
      Любов плекаєм – а ненависть в нагороду...
      Чомусь так в світі незбагнено повелося,
      Що саме зло ввійшло сьогодні в моду.

      Не знаєм, що за рогом нас чекає.
      А, може, це на краще? Час покаже.
      Підступно вітер в спину нас штовхає -
      В обійми друга, а чи знову в лігво враже?...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Колись у небуття навіки я піду...
      Колись у небуття навіки я піду,
      Зринатиму лиш в спогадах краплинами дощу.
      Безмежність всесвіту мене поглине враз,
      Бо в світі цьому править всесильний завжди час.

      Життя моє погасне, мов вогонь,
      І серце перестане гучно битись,
      Тепло не вийде з моїх вже долонь,
      В очах промінню більше не відбитись...

      Багряний захід сонця на схилі мого дня
      Принишкне і згадає про все моє життя:
      Про друзів і про рідних, про дім, в якому жила,
      Про тих, кого всім серцем в житті своїм любила.

      І дзвони церкви, де хрестилась,
      Згадають душу мою грішну,
      А дім, в якому народилась,
      Коли піду, вже стане іншим.

      З роками стане вулиця старою,
      Кого любила - тих уже не стане.
      Лиш в сад родинний за туманною стіною,
      Сумуючи, душа моя загляне...

      А я піду, не візьму в путь нікого,
      Залишуся одна, як і колись,
      Лише птахи співатимуть в дорогу,
      Душа ж летітиме у неба синю вись...

      Ніщо моя душа не забуває,
      Вона є вічна, тіло ж - тільки тлінь!
      ...Я вже пішла, лиш птах все ще співає
      Хвалебні гімни сонцю та землі...
      1998р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Людину в собі зберегти!
      На клапті душу рве терзання,
      І серце б’ється, наче птах.
      Настало б швидше вже світання,
      Яке розвіяло мій страх
      Перед майбутнім, що чекає
      Мене десь там, за рубежем,
      В якому радості немає,
      Лиш безнадійний серця щем.

      На клапті душу рве зневіра,
      Бо згасли мрії всі давно.
      Здається, біль не знає міри,
      А відчай кидає на дно,
      З якого важко підійматись,
      Бо пам’ять схожа на тягар:
      Щомиті змушує вертатись
      До дня вчорашнього примар.

      Вони злітаються, мов круки,
      І будять в серці згаслий біль.
      Стає все важчою розлука,
      Що гірша й сотень божевіль...
      Страшні минулого примари
      Кидають тінь на день новий,
      Від них в душі моїй пожари
      Й життя нестерпним є, хоч вий.
      Мабуть, і сенс життєвий в тому,
      Щоби крізь біль вперед іти,
      Здолавши відчай, страх і втому –
      Людину в собі зберегти!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Не дозволю душі зкам"яніти!
      Виринають картини минулих пожеж,
      Що в душі вирували до нині.
      Та, здається, минуле насправді без меж,
      Бо ніщо в цьому світі не гине.

      Що було – не пройшло, все живе до сих пір,
      Що прожито – не кануло в Лету.
      Хоч лягають на серце, немов на папір.
      З кожним днем все нові силуети.

      Та минулі картини не вицвіли ще,
      Навіть з плином часу не зтьмяніли,
      І вчорашнє кохання не змито дощем,
      А, здається, ще більше зміцніло.

      Хоч картини минулого надто сумні
      І зів’яли надії, мов квіти -
      Завдяки почуттям, що живуть у мені,
      Не дозволю душі скам’яніти!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    160. ПОВІНЬ
      Зачепив за мою душу сонця промінь,
      Проганяючи з душі правічну втому
      Від розлуки, що між нами враз постала,
      Від туги, що серце навпіл розірвала.

      Зачепив за мою душу подих вітру,
      Почуттів моїх роздмухавши палітру.
      Знов печаль у моїм серці розтривожив,
      Оголяючи душі клітинку кожну.

      Зачепив мене за душу гомін ночі –
      Про самотність ніч журливо щось шепоче,
      Про ті мрії, що ніколи не воскреснуть
      І про надто швидкоплинну нашу весну...

      Зачепив мене за душу спів пташиний,
      Я від нього вдалеч думами полину –
      У світи далекі, мною ще незнані,
      У яких тепер живе десь мій Коханий...

      Зачепив мене за душу теплий спомин -
      Знов у серці мому зраненому повінь...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. ТІНЬ ВІД САМОТИ
      Усе життя, неначе сиротина,
      Блукаючи у світі цім чужім,
      Я прагну відшукати ту людину,
      Яка розтопить кригу у душі.

      Усе життя, палаючи бажанням
      Знайти до свого щастя врешті шлях,
      Стираю я реальності всі грані,
      На дні душі приховуючи страх.

      Усе життя я, крок йдучи за кроком,
      Тебе, Коханий, прагну віднайти.
      Але у серці поки що глибоко
      Живе, на жаль, лиш тінь від самоти...

      Хоч важко не зневіритись, не впасти
      У світі цьому повному облуд,
      Я прагну знов торкнутися до щастя,
      Зневіру проганяючи й біду.

      Колись, напевно, з променем світання
      У серце знову впущу я весну.
      Лиш знаю, хто освячений коханням -
      Приречений також й на самоту...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    162. СВЯТО СЕРЦЯ
      Знов жадає серце свята,
      Зажурилось без кохання.
      Де ж мені його шукати -
      Може, в променях світання?
      Де мені Любов зустріти,
      У яких світах незнаних?
      Десь ростуть любові квіти
      На вершинах первозданних.
      І моя десь половина
      Теж чекає мить єднання.
      Та чия у цім провина,
      Що гірке на смак кохання,
      А закохані віками
      Один одного шукають
      І свої життєві драми
      У розлуці проживають.
      ...Ось і знов нова вершина
      На шляху моїм зростає.
      Та я вперто, без упину,
      Йду на голос, що лунає,
      Кличе в далеч неозору,
      Де любов стежками бродить,
      Де розлилось щастя морем
      Й навіть сонце не заходить...
      Розірву розлуки грати,
      Що постала поміж нами!
      Хочу знов Тебе кохати,
      Як учора – до безтями!...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    163. ЗИМА ДАЛА СОБІ ВОЛЮ

      Зима дала собі волю,
      Затуливши сонце ясне.
      А ми йдем стежками долі -
      То щасливі, то нещасні.
      То, мов діти, ми радієм,
      То впадаєм у зневіру,
      То про щастя своє мрієм,
      То весь світ здається сірим.
      То збиваємось з дороги
      І не бачим далі шляху,
      То вперед до перемоги
      Йдемо впевнено, без страху…

      Лиш тоді вершини долі
      Буде нам здолать під силу –
      Коли серцю ми дозволим
      Мати те, що йому миле!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. СНІГОВІЇ

      Сніг хурделить за віконцем,
      Пеленою світ вкриває.
      А душа так прагне сонця
      І того, що знов втрачає…
      Без любові – душа квола,
      Мов у небі птах безкрилий,
      Без тепла людей навколо
      Для душі ніщо не миле.
      Без надії – сонце гасне,
      Світ здається чорно-сірим,
      І життя таке нещасне,
      Як в добро втрачаєм віру…
      Хоч, здається, аж півсвіту
      Замели ці сніговії,
      Та під снігом будуть квіти,
      А під відчаєм – надія!
      Хоча світ навколо сірий,
      В нім багато болю й зради –
      Віджену з душі зневіру!
      Жити є чого заради!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. ВТІКАЮ


      Втікаю від міста шаленого ритмів,
      Від правил, умовностей і алгоритмів,
      Від натовпу злого, що лють продукує,
      Душевних сліпців, що не бачать й не чують.

      Втікаю від підлих людей, що навколо,
      Яким насолода – завдати лиш болю,
      І тільки за те, що ти інший, готові
      Напитись твоєї ще теплої крові...

      Втікаю від гамору вулиць нечистих,
      Що тільки по святах помпезно-врочисті,
      Від тисяч очей, що ненавистю світять
      Лишень на догоду облудному світу.

      Втікаю від тих, хто у прагненні слави
      Лишає по собі сліди лиш криваві,
      Від тих, хто довіку не випрямить спину,
      Хоч б’ється у груди, що вмре за Вкраїну...

      Від тих, хто могили розриті лишає,
      Хто ближнього свого за ворога має,
      Від зрад і лукавства жорстокого світу
      До скону втікатиму несамовито...
      2003р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. В ПУСТЕЛЯХ ВТОМЛЕНОГО СВІТУ
      Як спрагло хочу я тепла!
      Як вже набридла холоднеча!
      Бо наче в келії чернечій
      Душа заточена жила.

      Не раз підводилась з колін,
      Не вперше прірва під ногами –
      Та я не роблю з цього драми,
      А йду за щастям навздогін.

      Іду за серцем навмання,
      Горить вогонь в мені ще дужче,
      Бо почуття – не проминущі,
      Мов світло завтрашнього дня.

      Душа, закована у страх,
      Вдихнути прагне волю вітру,
      Який всі сльози мої витре
      І закарбує біль в словах…

      У царстві холоду й зневір,
      В пустелях втомленого світу
      З колін піднімусь й буду жити
      Я мов Людина - а не звір!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25