•  * * *

"Люби мене..."
І я тебе любив,

•  Спогад

Місто Дубно. Річка Іква.
Древній замок – таїна…

•  Триптих

Снігів неміряні полотна
Зима вибілює. Крайнебо

•  * * *

Заростають лепехою плеса
Річенят малих і озерець…

•  Похвала львів’янкам

Опісля всіх луганських п’янок,
Коли пилося нарівні

•  * * *

Богданів багато,
А Хмеля – ні жодного.

•  * * *

Моя несуджена, прощай!
Живи, засуджена до страти

•  * * *

Ти бачила. І знала. І могла.
Прикинулась незрячою, глухою.

•  * * *

Жіночій мужності віддавна
Народ присвячує пісні.

•  * * *

Побудь зі мною. Перебудь
Зі мною разом –

•  * * *

Світ порятує доброта,
Повінчана з красою:

•  * * *

Я поганий онук Вам,
Бабусю Уляно, –

•  Ірпінське сидіння

Ірпінь завжди був винятковим
І незбагненним до кінця.

•  Моя душа була така...

Моя душа була така безгрішна,
Така промінна,

•  * * *

Воронці нев’янучі – поети,
Що вмирають тихо на зорі,

•  Хутірська ідилія

Івану Івановичу Івануні –
другові дитинства

•  * * *

Хотілось – журавля…
О як мені кортіло

•  Сльоза сльозу не здоганяє...

Яка притишена печаль!
Громово стукає наручний дзигар

•  Поезія середини не зна...

Я тимчасовий на землі.
І розуміння тимчасовості

•  * * *

Наперед нічого не планую.
Ось переночую, переднюю,

•  На батьківщині Каменяра

Розмитий зливою Дрогобич
Сплив непоміченим проміж

•  * * *

Хто читає сьогодні вірші
крім самих віршописців?

•  Не сотвори кумира

Страшна біда, коли полюбиш владу,
А згодом розчаруєшся у ній,

•  Коли до мене рима не приходить

Коли до мене рима не приходить,
Пишу я білі вірші

•  * * *

Прощайся з осінню…
Вже стукає в шибки

•  * * *

А настрій – прозахідний:
Їду до Львова!

•  * * *

Любі ровесниці – сивокрасиві дівчатка,
Як ви змінились! Та я все одно впізнаю –

•  * * *

Мов не було тієї ночі,
Коли із неба всі зірки

•  * * *

Тебе я вигадав знічев’я,
Коли самотньо бідував

•  * * *

Я завжди любив негаласливо,
Про своє на Всесвіт не трубив.

•  * * *

На все життя горбом своїм недужий...
Коли просив хоч крихітку любові,

•  * * *

Торохтить порожнеча –
Заснути не можна,

•  * * *

Пам’яті Григора Тютюнника

•  Лепківський мотив

Пам’яті Григорія Чубая

•  * * *

Пам’яті друзів дитинства

•  Пам"яті Василя Стуса

Перечитую Стуса…
… І хочеться знов повернутись

•  * * *

Ні, не всі донбасівці – ковбасівці,
І не всі луганці є поганцями –

•  * * *

В захопленні від посмішки твоєї
З лукавинкою щирою,

•  * * *

Закурганений,
Закураїнений,

•  * * *

Можна вбити поета
І вірші його спалити,

•  Сестрі Людмилі

Присядь, Людмило, і не клопочи –
Я не голодний, я не хочу пити,

•  * * *

Дружині Ліні

•  Тріумф Виговського

Чвалом кіннота,
Алюром,

•  * * *

Яка трава!
В минуле запірну –

•  * * *

Не сподівався перейти межу
Тисячоліть... Ось тут і схаменувся:

•  * * *

Отамани, сиві, мов тумани,
Кошові, заледве ще живі,

•  * * *

«Козацькому роду нема переводу…»
Високі могили

•  Катерині

Кучерява вродлива дівка
Заманила мене сюди:

•  * * *

Немолода, а як хвилює
Мою уяву!

•  * * *

Дізнався я –
Та пізно вже було –

•  * * *

Все вийшло так, як я передбачав,
Як дощ наплакав, потяг накричав,

•  До моєї біографії

Трагічно загинула мати.
Фашисти спалили село.

•  * * *

Веселі ми й дотепні, бо – хохли,
І справно ведемо хохлячу справу:

•  * * *

Піщинкою у Всесвіті лечу…
Куди ж тут усвідомити,

•  РОЗМОВА ЧЕРЕЗ ТРИДЦЯТЬ РОКІВ

До ваших вікон, тітко, я прийду, –
Не посоромлюсь і не погордую, –

•  Дружині Ліні

ніяк не почуваюся державним
держалном і кормилом водночас

•  Біль усього життя

Здрастуй, сину.
Як ти, синку, виріс!

•  * * *

Паралельні світи – я і ти.
Нам ніколи не злитись в один.

•  * * *

Любов дрімучою була,
Без висновків свідомих,

•  * * *

Хочеться легко зітхнути,
Скинувши з себе тягар

•  * * *

Та що ж ми справді за народ?!
Щасливі буть покірними,

•  * * *

Переучуюсь, перевтілююсь,
Перемолююсь на хрести,

•  * * *

Ця мова могла
Народитися тільки в раю...

•  * * *

Пиши. Це краще, ніж запити,
Пустившись берега. Пиши,

•  * * *

Вже мені й не страшно помирати
(Бажано, щоб посеред весни):

•  Пора косовиці

Вставайте, батьку!
Годі ворушити

•  Дочці Лесі

Сірооке моє дивенятко.
Хочеш,

•  Синові Ігорю

Бувають у житті такі моменти,
Коли ні чорт не втішить,

•  Остання колискова моєму дідові

Ліг на ріллю перепочить…

•  * * *

Моя любове середзимна,
На щастя ти чи на біду?

•  * * *

Телефонуєш – мов із того світу…
Я вже й забув про те, що ти – була,

•  * * *

Тайна жінки – всім тайнам тайна,
Не розгадана ще ніким.

•  * * *

Сула і Псло течуть в моїй крові –
Юнацьких мрій зализують руїни,

•  * * *

Згорай дотла, моя любове,
Невчасна – в пізньому вогні!

•  Село моє...

Село моє – найвища насолода
Води в криниці в чаші комишів.

•  * * *

Отам я ріс, отут,
Он за оцим парканом, –

•  ЛЕЛЕЧЕ*

Ораторія

•  * * *

Засумую в Сумах, засумую,
Сумнівами душу перев’ю,

•  * * *

Письменників – нема,
Крім одного,

•  * * *

Народ наш є!
До крайнощів здрібнілий,

•  * * *

Живу в незалежній державі –
Свої в мене сльози і сміх.

•  * * *

Підносить осінь золотий ранет:
Круті боки – у крапельках дощевих,

•  П’ЯТИПЕЛЮСТНИК

Не знаю, де кінчаються дороги
Людських шукань добра і досконалості,

•  З душевного реєстру

* * *

•  * * *

Як ніхто у цілім світі
Вміли ми гопакувати,

•  В сивій пам’яті

Крізь пітьму сторіч,
Мов сто свіч крізь ніч,

•  Наболіле не тільки мені

Літературні "генерали"
(Чи на новісінький лампас,

•  Привиди безчасся

Ось тут,
Серед оцих проваль –

•  МИ...

Ми – прадавні арії,
Стародавні орії.

•  * * *

Я так втомився жити –
Втомився жити так:

•  Роковини Батуринської різні

Ой, чому ж в Батурині
Явори зажурені,

•  * * *

Розуміємо, що треба
Якось жити-виживати…

•  * * *

Вірую –
В українське довготерпіння,

•  * * *

Купно їх возили й поодинці
До північносяйних Соловків,

•  ДЕКАБРИСТИ (Начерки до портретів)

1. КІНДРАТІЙ РИЛЄЄВ

•  * * *

Ми в дитинстві ділились
На «своїх» і «чужих».

•  * * *

І в наше обезлюдніле село,
Й до нашого печального порога

•  * * *

Од сивих дум сивіє голова,
Од сивих дум я серцем молодію

•  * * *

В майбутнє йду з оглядкою в минуле.
За мною йдуть натомлені роки,

•  * * *

То клеїться, то рветься ненароком
мій цілий світ пооберіж Дніпра.

•  * * *

Найвище право: жить відверто
Серед людей, на видноті

•  =*****=

Заждався осені, мов свята,
найголовнішого в житті.

•  --+++--

Йду до Європи - ставлю євротин,
щоб ним від москалів відгородитись, -

•  * * *

Погомоніти б з кожним кленом,
який мене ще впізнає,

•  +***+

В держави не просив ніколи позики
І на везіння з долею не грав,

•  * * *

Не судіть за печаль і зневіру,
За мої невідкличні жалі, -

•  ***

Яка любов - кожнісінька клітина
Пронизується болем до кісток!

•  ***

Наснився Львів...
Літа мої армійські,

•  ПОЇЗД "ЛЬВІВ - ЛУГАНСЬК"

Від Сяну до Дону -
Із дому й додому:

•  * * *

Поезія для мене – та ж потреба
Щоденно фіксувати почуття

•  * * *

Справді – не подінуся нікуди,
Як би того недруг не хотів, –

•  * * *

Осінньопізня, майже незнайома,
А слово мовить – наче проспіва,

•  * * *

Юнацькі мрії - щирісний наїв -
Звичайно ж, не збулися. І не дивно,

•  * * *

«Люби мене!» – колись ти заклинала
Мене в годину любощів палких.

•  =із книжки "Побудь зі мною" (1998 )=

Те, що вигадав я знічев'я-
Все збулося. І ти - прийшла,

•  =із книжки "Побудь зі мною" (1998 )=

Лети, мій лист, під вітру свист
Супроти вітру і супроти

•  * * *

Любилось безоглядно, навмання,
Не бачилось і світу за порогом...

•  * * *

Не відболи, любове тиха,
Така осінньо-золота!

•  * * *

Я в жорстокому світі – один.
Ані подруги в мене, ні друга.

•  * * *

Ми про любов
Давно не говорили –

•  * * *

Пробігає вітер комишами,
каламутить дзеркало ставка…

•  * * *

Круглий сирота свого народу,
Був я з дня народження самотній.