Автори /
Галина Михайлик
|
Рубрики
• "Мозаїка натхнення" (Пори року, природа...)
• "Куточок раю" (Інтимна лірика)
• "Акварелі пам'яті" (Тим, що відійшли...)
• "Наодинці з Вічністю" (Філософські роздуми...)
• "Слова в дарунок" (Присвяти, святкові "адреси"...)
• Веселий калейдоскоп (дитячі, іронічні, пародії, переспіви)
• Золотий перетин (громадянська поезія)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Мандри+
•
ніжність
•
РАтай
•
Кросворд
•
Світлотіні
•
Лет
•
Матіола
•
7:0
•
Борщ
•
Перли
•
Смайл
•
Еґреґор
•
Веселе сальдо
•
Оптимістичне
•
Нано…
•
…spem spero!
•
Happy birthday for my ))
•
Видіння
•
Оскар
•
Дощ
•
Другові
•
Мати
•
Вірту/ре- альність
•
Не відпускай!
•
Ось-ось...
•
Контрольний
•
*****
•
віртуальним коханцям (жарт)
•
На кінчиках пальців
•
«Коронований»
•
Місто його наймення
•
Алилуя!
•
Нео(по)літичне - 2
•
В архів
•
Нео(по)літичне
•
...до дна!
•
Найріднішій
•
Прóводи
•
Ренесанс
•
«…іди, і не гріши…»
•
Рівнодення
•
Метелики
•
Туман
•
Перший лід
•
Мушля
•
Надії – бути!
•
«Атеїстам»
•
Королевам (трішки з іронією)
•
Війна
•
Перигей
•
Післясмак «черешень»*
•
Седзару?*
•
…і Геродот, і Герострат…
•
Друге літо
•
Осяяння
•
Вітрові
•
Гарбузи
•
Музика тіней
•
Пісня «Солдатику, чи спиш?»
•
Мовчання - золото?
•
Передзимове
•
La romantic…
•
Автопортрет
•
Прозріння
•
Окрилені орелі (переклад-переспів)
•
Етюд
•
Осінь в бліндажі
•
Омріяне прийдешнє* (переклад-переспів)
•
Антракт
•
Помста (комедійний переспів)
•
Γαλινα
•
Гра в дві руки (спроба переспіву)
•
***
•
Вірі, Надії, Любові і матері їх Софії
•
Рефлективне
•
Дотик дитинства
•
Прихиливши коліна
•
…з раною в серці
•
Вимкнути війну
•
«Золотий перетин»
•
Сім – я
•
Золота рибка
•
Сльоза…
•
Небесній сотні
•
Жіноче
•
Від Сяну до…
•
Опісля (переспів)
•
Руде кошатко
•
Кольорове Різдво
•
Зимові сни
•
Живий Євроланцюг
•
Пора!
•
***
•
Архістратиг
•
Replay*… (трішки іронічно)
•
Зелений світлофор або Незнайомець
•
Хто як говорить (для най-наймолодших)
•
Котик (для най-наймолодших)
•
Львів-Луганськ…
•
У День Всіх Святих
•
Гірко!
•
Верховітне…
•
Озеленення?..
•
Веселі леви
•
Донечка
•
Кленове золото
•
Золоте весілля
•
Тринадцяте…
•
Мозаїка натхнення
•
Зорепад…
•
Біля `Янівського*
•
Сумні парасолі
•
Останнє прохання
•
Смачного! (усмішка)
•
Вічна казка
•
Сонет з увертюрою
•
По гриби
•
Мала секунда* або ще раз про Канта** (з легкою іронією)
•
Перший цілунок
•
Відлуння
•
Осінні прелюди
•
«Літня злива» (або «Парасолька»)
•
*******
•
*****
•
Витік часу
•
Я нині добра… (переспів)
•
*****
•
Без імені
•
Не лицар
•
***
•
Романс
•
Літо
•
...присипляння...
•
...спогади...червень...
•
...на нічній межі...
•
передсвітанкове
•
Only you…
•
***
•
Весняне…
•
Дозволь…
•
Лелітки спогадів
•
Писанка
•
На розточчі…
•
(іронічне)
•
Акварелі пам’яті (продовження)
•
Поліська дóма
•
Концерт для віолончелі з…
•
Весна священна!
•
Акварелі пам’яті
•
Віра
•
Королева (після «тайм-ауту»)
•
Чарівний разок
•
Зоряні яблука
•
дев’ятий день
•
Біля люстерка (жіночо-іронічне)
•
хрести - птахи - ключі…
•
З гір
•
Усе мине?
•
Не хочу в космос (штампи-кліше?)
•
Наболіле
•
Філософам (іронічне?)
•
*****
•
Повінь?..
•
Райські яблука
•
Ні?..
•
Мить вічності
•
Гостини
•
Фіалки
•
Сильна жінка?...
•
Рефлексії на тему «донкіхотства» і…
•
Ностальгія
•
Орден Хризантеми
•
Куточок раю
•
«Є тільки мить…»
•
Червоний світлофор
•
Усмішки в дарунок. Жіночий десерт.
•
Усмішки в дарунок. Жартівливий «капусняк».
•
Повільний танець
•
Многоліття митцям
•
Музичне
•
Майже за Кантом
•
Надія
•
Напередодні…
•
Лицар. Читаючи «Айвенго»
•
Майстер і…
•
Тайм-аут
•
Остання зимова ніч
•
Від Різдва до...
•
Кросна
•
Різдвяна казка
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Навіщо впадати в істерику,
депресію, битися в груди?
депресію, битися в груди?
ніжність моя тобі
Ти – бог-РАтай.
Це твій
Це твій
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
Між світлом й тінню я у світлотіні,
де тиша поглинає кольори,
де тиша поглинає кольори,
Благословляю цей блаженний стан -
крилату мить свободи у польоті,-
крилату мить свободи у польоті,-
Літній вечір спадає на пагорби древнього Львова.
Вітерець оксамитно голубить оголені плечі.
Вітерець оксамитно голубить оголені плечі.
У час весняних рівнодень
Лунає світом «Дзень-дзелень!» -
Лунає світом «Дзень-дзелень!» -
… і кожну мить звіряю по Тобі:
Вона сміється, наче сипле перлами.
З-під вій іскрять лукавинки і бісики.
З-під вій іскрять лукавинки і бісики.
Глаголить раціо коротке : «Ні».
Емоціо волає вперте: «Хочу!»
Емоціо волає вперте: «Хочу!»
Який типаж! Яка моновистава:
актор, і драматург, і режисер –
актор, і драматург, і режисер –
Дебет і кредит. Виводжу сальдо.
Чого ще хочеш? Смертельне сальто?
Чого ще хочеш? Смертельне сальто?
- Що ж?
- Нічия!
- Нічия!
Ця осінь моя і твоя
нано_осінь.
нано_осінь.
Розум каже : «Змирись.
Все – суєтне, даремне».
Все – суєтне, даремне».
Я - затята! Я затято щаслива!
Бо щаслива - від кожного вдиху...
Бо щаслива - від кожного вдиху...
…Без вагання іду по воді
у відверті і щирі долоні…
у відверті і щирі долоні…
Я – фонтан! Феєрверк! Вибухаюча магма!
Наднового чуття галактичний вулкан!
Наднового чуття галактичний вулкан!
Хай буде дощ! І лиє із відра,
з усіх небесних відер одночасно!
з усіх небесних відер одночасно!
Нехай Тобі щастить, далекий друже,
і янголів обіруч повсякчас.
і янголів обіруч повсякчас.
А серце обливалося керваво,
коли благословляла на війну.
коли благословляла на війну.
Вони удвох самотні серед світу.
За тисячі парсеків поміж них
За тисячі парсеків поміж них
Не відпускай мої уста
хай сколихнеться кров густа
хай сколихнеться кров густа
Між березневих снігів
і знавіснілих морозів
і знавіснілих морозів
Передчуття, упевненість: не буде...
І ані натяку на імовірність чуда.
І ані натяку на імовірність чуда.
Я дякую Тобі за цю сльозу,
за мій політ, іще такий недавній,
за мій політ, іще такий недавній,
ні вайбер (ні вібро-…) вай-фай ані твіттер
вкантактє фейсбук інстаграм
вкантактє фейсбук інстаграм
Найінтимніша відстань – на кінчиках пальців.
Обпікаючий струм невагомих торкань.
Обпікаючий струм невагомих торкань.
Чи всім, хто перший, уготована корона?
Адам, Іван Христитель, сам Христос…
Адам, Іван Христитель, сам Христос…
Княгинин, Заболоття. Станіслав.
Історія – звитяги, устремління...
Історія – звитяги, устремління...
Спасибі, Боже мій, за все,
що день новий мені несе,
що день новий мені несе,
Ввійти в астрал? Згубитись у нірвані?
Не бачити, не чути, заніміти,
Не бачити, не чути, заніміти,
Відпускаю із серця полегко… Лети!
Так замешкав у ньому надовго, неждано
Так замешкав у ньому надовго, неждано
Ввійти в астрал… Згубитись у нірвані…
Не бачити, не чути, заніміти.
Не бачити, не чути, заніміти.
Казки, примовки, віршики: про кицю,
про зайчика, лисичку, колобка,
про зайчика, лисичку, колобка,
«Матуся», «мама», «матінка», «мамуся»,
«моя рідненька», чи коротке «ма»…
«моя рідненька», чи коротке «ма»…
Розплющили фіалки оченята
і горілиць зайшовся горицвіт!..
і горілиць зайшовся горицвіт!..
«Століття темні». Пошуки «Граалю».
«Святої Інквізиції» вогні.
«Святої Інквізиції» вогні.
Самотнє ліжко. Тоскні вихідні.
Роботу наливаєш в час по вінця.
Роботу наливаєш в час по вінця.
Ранкове місто. Рівнодення щебіт.
Поезій сонячні стрімкі протуберанці!
Поезій сонячні стрімкі протуберанці!
О! Ці метелики… такий солодкий лоскіт…
Півподиху і тремоло підкриль…
Півподиху і тремоло підкриль…
Густий туман і падолист.
Парк доокіл в напівреалі -
Парк доокіл в напівреалі -
Діждалися! Навшпиньки по льоду -
еквілібристика осклілими стежками.
еквілібристика осклілими стежками.
Діркатий наст, колючий і шорсткий,
рипить, що певно чути й з того світу…
рипить, що певно чути й з того світу…
І був Майдан… Була Небесна Сотня…
Й Небесних Тисяч скільки полягло…
Й Небесних Тисяч скільки полягло…
В нашій країні триває війна.
А на війні – атеїстів нема!
А на війні – атеїстів нема!
Королевам не личать сльози,
їм пасують шляхетні справи.
їм пасують шляхетні справи.
(вірш тиичасово вилучений авторкою. На конкурс)
Навіяння? - сеньйора, кавалер...
…В щоденній веремії ритуалів
…В щоденній веремії ритуалів
Неначе вчора: сміявся червень,
і ти – "принцеса"! Черешень смак…
і ти – "принцеса"! Черешень смак…
«Не промовляй», «не слухай», «не дивись».
Сѝріч – «не дій»? Неправедність – розруйна.
Сѝріч – «не дій»? Неправедність – розруйна.
Твоє ім’я напишуть на афішах,
з твоїх портретів – погляд в далечінь.
з твоїх портретів – погляд в далечінь.
(текст тимчасово вилучений авторкою. На конкурс)
О, Музико! Як добре, що ти є!
На віях янгола бринять блаженства миті,
На віях янгола бринять блаженства миті,
Усе жадане в земнім зеніті,
все обіймаєш, бо ти – повітря…
все обіймаєш, бо ти – повітря…
Прокинувсь рано, тільки дах
кудись поїхав, зникла скриня,
кудись поїхав, зникла скриня,
Не запитуй. Не квапся. У мареві музики тіней
провідчуй несказанне за стриманим порухом вій.
провідчуй несказанне за стриманим порухом вій.
Текст пісні:
Лукаві згуки сіяні надміру.
О, зупинись - подумай! Не врази.
О, зупинись - подумай! Не врази.
Зелений сон брунатного листка
в передзимовій тиші передгір’я…
в передзимовій тиші передгір’я…
Негадано-неждано феєрично:
раз - призабута тога королеви,
раз - призабута тога королеви,
Малює Осінь «ню»-автопортрет:
без пóзолоті в листяній палітрі,
без пóзолоті в листяній палітрі,
А я собі ось тут – в садочку фей
ходжу поміж гортензій, руж і лілій.
ходжу поміж гортензій, руж і лілій.
В юнім сонечку квітневім
парк старий голубить цвіт
парк старий голубить цвіт
Замислено бреду крізь поріділий парк,
знайома білочка запитує про Тебе…
знайома білочка запитує про Тебе…
Червоно-чорна осінь в бліндажі –
земля і кров, холодний відчай болю…
земля і кров, холодний відчай болю…
Чую голос – то омріяне прийдешнє,
наче росяна ранкова акварель.
наче росяна ранкова акварель.
Вродило листя! Щедрі врожаї -
в копиці, стирти, бурти, на камази...
в копиці, стирти, бурти, на камази...
(Комедійний переспів)
(трішки з іронією)
Переспів
Відень. Величний Дунай –
неба тривожне люстерко.
неба тривожне люстерко.
…Без Віри і Надії? Без основ?!
Триєдність - щонайвища їхня сутність:
Триєдність - щонайвища їхня сутність:
Сидять "миролюби" у глеках сметанних,
гортають альбоми, вичікують манни:
гортають альбоми, вичікують манни:
Знов гупнуло в саду – це Вересень і Жовтень
так б’ються об заклад: хто більше скине груш,
так б’ються об заклад: хто більше скине груш,
Вдячне
Дитина із серцем навпіл,
з очима суму по вінця…
з очима суму по вінця…
Так просто: взяти й вимкнути війну –
натиснеш пульт – і тиша на екрані…
натиснеш пульт – і тиша на екрані…
З гори Чернечої вдивляюсь у колишнє:
куди не глянь – кров, шабля, ятаган…
куди не глянь – кров, шабля, ятаган…
Полісся. Синь озер, задивлених у небо,
таємні русла рік, працарство пралісíв, -
таємні русла рік, працарство пралісíв, -
О, салютує березень весні:
ламає й зносить у стремлінні кригу,
ламає й зносить у стремлінні кригу,
Гортаю «Кобзаря». Позапівнóчі.
Ще треті півні снять солодкі снива…
Ще треті півні снять солодкі снива…
Тут вам не Росія. Бо тут – Україна!
Народного гніву нестримна лавина:
Народного гніву нестримна лавина:
Пародія
Тут Керзон, там «кирзак» одкраяли наживо
цілушки запашної вкраїнської душі…
цілушки запашної вкраїнської душі…
Пішла у реслінг. Був там Міккі Рурк…
О, краще б я в саду доїла Мілку,
О, краще б я в саду доїла Мілку,
Сиджу собі – мадам. «Емануель»
(на автореверсі касета) – знов спочатку.
(на автореверсі касета) – знов спочатку.
Величаве панно вітражем понад світ -
Кольорове Різдво! - диво-птаха політ…
Кольорове Різдво! - диво-птаха політ…
Чорні рани проталин для Зими ще не відчай -
уночі кришталево замережує дно…
уночі кришталево замережує дно…
Ланцюгова реакція – необоротна –
термоядерна сила сердець
термоядерна сила сердець
Всім разом хоч на мить повірити у диво!
І смачно закотивши рукави,
І смачно закотивши рукави,
Болить, пече, жахає, стогне
червоне пекло... вже укотре?
червоне пекло... вже укотре?
Холодна ніч. Маестро Листопад
на крижаному грає ксилофоні,
на крижаному грає ксилофоні,
Геніальні думки і фрази,
не записані вмить, відразу,
не записані вмить, відразу,
Високий, гарний-чорнобривий-молодий,
летка хода, упевнена постава,
летка хода, упевнена постава,
Киця каже: няв-няв-няв,
каже песик: гав-гав-гав,
каже песик: гав-гав-гав,
Ходить котик біля хати
Має лапки волохаті,
Має лапки волохаті,
Від Львова до Луганська – сотні літ? -
орда усяка, що паплюжить мову?…
орда усяка, що паплюжить мову?…
Мозаїка дощу на перехрестях неба.
Капітелі дерев – у передзимні сни…
Капітелі дерев – у передзимні сни…
Майстриня Осінь вишива доріжки
багряним, жовтим, срібним, золотим.
багряним, жовтим, срібним, золотим.
Прозорішають крони при вікні
і видноколо ширшає щомиті.
і видноколо ширшає щомиті.
Волають німо стовбури-пеньки,
що вчора ще гойдали буйні крони.
що вчора ще гойдали буйні крони.
Осінній Львів – це не завжди дощі,
не холод-сум, розпука-мряка, вітер,
не холод-сум, розпука-мряка, вітер,
Так сонячно від кожного листочка,
і що не клен – то наднове сузір’я
і що не клен – то наднове сузір’я
Моє кленове золото -
оту красу осінню -
оту красу осінню -
Золоте весілля – дійство небуденне.
Хто його діждався, знай, благословенний!
Хто його діждався, знай, благословенний!
…Пожнивні, озимовані поля -
Громадить Осінь золото в копиці…
Громадить Осінь золото в копиці…
Жовтавий лист і багряниця –
в парі,
в парі,
Зорепад нездійснених надій:
бенефіс неспіваних пісень,
бенефіс неспіваних пісень,
Старі каштани – варта найвірніша –
рудаві сфінкси з карими очима.
рудаві сфінкси з карими очима.
...Чи зустріну, чи ні?.. Поміж мурів і снів
крізь осінню імлу - фото-спалах багрянцю…
крізь осінню імлу - фото-спалах багрянцю…
Останній день у вересні… Останній
і у житті? Чому? А далі – край?..
і у житті? Чому? А далі – край?..
Люблю напівпорожній холодильник:
це значить – добре все засмакувало!
це значить – добре все засмакувало!
Сьогодні Осінь - з Вереснем у парі,-
іще з-під листя - натяки стежин , -
іще з-під листя - натяки стежин , -
Увертюра
Під зеленим дубочком
під маленьким грибочком
під маленьким грибочком
Карпати. Літо. Ніч. Зоріє сонно ватра,
До - ре-бемоль... – Ти близько і… не мій…
До - ре-бемоль... – Ти близько і… не мій…
Осінній подіум і дефіле арт-ню -
у моді айстри, хризантеми і жоржини…
у моді айстри, хризантеми і жоржини…
Я кохала Тебе норовливо червнево-серпнево…
Усміхався, бо знав: заосІниться листом рілля
Усміхався, бо знав: заосІниться листом рілля
Єднає час хвилини у століття.
А дощ іде. І що йому той час!
А дощ іде. І що йому той час!
Коли усе здається чорним-чорним,
без будь-якого сенсу, без мети,
без будь-якого сенсу, без мети,
Ненафарбованими устами
відпускаю твоє чоло.
відпускаю твоє чоло.
…Хлюпоче і дзюрчить гірський потік
сильнішає, рокоче гул щомиті …
сильнішає, рокоче гул щомиті …
Я – амазонка. І Великий звичай
велить тебе убити по зляганні.
велить тебе убити по зляганні.
Ну хто казав, що я люблю без меж?
Шалію! Так точніше, певно…
Шалію! Так точніше, певно…
Без імені. Без назви. Без означення…
Що в нас було? Хіба це мало значення!..
Що в нас було? Хіба це мало значення!..
Звабливі Ваші жести і слова
утратили для мене силу значень.
утратили для мене силу значень.
Хотіла б ясним сонечком ранковим,
його найпершим променем рожевим,
його найпершим променем рожевим,
Я хочу стріти Вас зненацька, ненароком,
Півподих затаїть, спинитись за півкроку,
Півподих затаїть, спинитись за півкроку,
Джмеля зачарувала дика мальва,
роси сльозинка на рожевій щічці, -
роси сльозинка на рожевій щічці, -
Притулитися щічкою,
обійняти за шийку...
обійняти за шийку...
Далекі спогади попаленого літа...
Та вже не тенькає, не тьохка млосно серце -
Та вже не тенькає, не тьохка млосно серце -
********
Глибока тиша…
Вже й зірки поснули,
Вже й зірки поснули,
Чи ніжно-цнотливо-спокусні,
чи звабно-відверто-розпусні
чи звабно-відверто-розпусні
моє кохання - кришталеві сльози
прозорі чисті - що там діаманти!
прозорі чисті - що там діаманти!
Зелені барви весняних мелодій
замріяли закохані дерева.
замріяли закохані дерева.
Дозволь мені побачити тебе.
Дозволь мені пробачити твоє
Дозволь мені пробачити твоє
Лелітки спогадів на кінчиках трави -
роси ранкової перлини на стежину,
роси ранкової перлини на стежину,
Моя бабуся – ткаля й писанкарка –
по п’ять – шість "кіп" писала писанок!
по п’ять – шість "кіп" писала писанок!
А у мене очі - кольору каштанів,
а у тебе – барви ранньої весни.
а у тебе – барви ранньої весни.
Білозубі усміхи конвалій.
Із-під вій фіалкове: «Прийди!»
Із-під вій фіалкове: «Прийди!»
Прилетіли веселики
із далеких доріг.
із далеких доріг.
Чорнобильські хащі – поліття комуни…
Румовище хати – дуби крізь вікно…
Румовище хати – дуби крізь вікно…
Рiano¹
Милують руки стан віолончелі
Милують руки стан віолончелі
Весна священна! Не відлига
серед зими на день чи два.
серед зими на день чи два.
Засумувала гілочка вишнева,
заплакала пелюстками додолу:
заплакала пелюстками додолу:
Кумири падають з високих п’єдесталів:
звичайні смертні … Помилки, поразки…
звичайні смертні … Помилки, поразки…
Я – королева! І ходжу – як хочу:
направо, вліво, прямо, навскоси…
направо, вліво, прямо, навскоси…
Усміхнуло сонечко втому і печаль,
підхопив кораблики весняний ручай.
підхопив кораблики весняний ручай.
А зорі – мов яблука! Так соковито
і радісно падають стиглим дощем.
і радісно падають стиглим дощем.
і ось весна... бринять гаї
танцює небо
танцює небо
О винахіднику! Ти, що колись придумав
удосконалення жіночої приваби,
удосконалення жіночої приваби,
чи знаєш ти,
коли хати
коли хати
Довкола тебе гори,
і ти – посеред гір!
і ти – посеред гір!
«Усе мине» - віщає Соломон.
О, він – мудрець! Він добре зна, що каже…
О, він – мудрець! Він добре зна, що каже…
У космос? Там, я чула, дуже зимно,
А ще – самотньо, хоч і зорі зусібіч…
А ще – самотньо, хоч і зорі зусібіч…
…Колючі язики, жорстокі очі,
Пекуче і безжалісне «прання»…
Пекуче і безжалісне «прання»…
Множинність вимірів, галактик і світів.
У кожного – мета, завдання, часопростір.
У кожного – мета, завдання, часопростір.
Сьогодні сам собі зроби дарунок –
прошепочи лише одне: «Люблю…»
прошепочи лише одне: «Люблю…»
Запізніле твоє кохання,
мов сірник у пустелі криги,
мов сірник у пустелі криги,
Не суджу тебе, не суди і ти.
Що судити, як не судилося…
Що судити, як не судилося…
Єство моє наповнене тобою.
Твоя присутність – всюди у мені…
Твоя присутність – всюди у мені…
Ранкове місто поспішає жити:
в напрузі механізми розпорядку.
в напрузі механізми розпорядку.
Весна приходила до Зимоньки на каву.
Тепер Зима у неї загостила.
Тепер Зима у неї загостила.
Фіолетова ніч
Розсипає зірниці.
Розсипає зірниці.
Не важко бути сильною при всіх,
Складніше – наодинці із Тобою.
Складніше – наодинці із Тобою.
Полишити невдячне «донкіхотство»?
Не меле млива млин пустопорожній –
Не меле млива млин пустопорожній –
Коли були ми юно-молоді
й ходили, ще не взявшися за руки,
й ходили, ще не взявшися за руки,
У країні Висхідного Сонця
Де лиш янголи витають, не химери,
Де лиш янголи витають, не химери,
Куточок раю… І не так суттєво,
Чи будуть це палаци і шовки…
Чи будуть це палаци і шовки…
Все марнота світу трагікомічного,
Є тільки мить – з нею йди до кінця.
Є тільки мить – з нею йди до кінця.
Зима в раю? Чи рай серед зими?
Здавалось би - гра слів, а зміст – яснопрозорий…
Здавалось би - гра слів, а зміст – яснопрозорий…
Івченко Юлії
Валерію Хмельницькому (01.02.2013)
Повільний танець… Дійсно –
Навіщо зайвий поспіх?
Навіщо зайвий поспіх?
Природи вічної законам
вже вкотре б’ють і б’ють поклони
вже вкотре б’ють і б’ють поклони
Мій сольний виступ –
давня партитура,
давня партитура,
Сьогодні - на Сатурні, а завтра - на Землі,
а післязавтра - на Юпітері, – фестини!…
а післязавтра - на Юпітері, – фестини!…
Усе примарне у житті… Все тільки тлінь…
Немає певності у тім, що ясне, зриме:
Немає певності у тім, що ясне, зриме:
– Мамусю, дивись:
дерева скляні!
дерева скляні!
…Зламався спис, урвалася попруга,
впав Лицар із коня – важка йому кольчуга.
впав Лицар із коня – важка йому кольчуга.
Маг і чаклун, мольфар і чарівник,
осінній перелесник, лісовик, чугайстер?
осінній перелесник, лісовик, чугайстер?
І знову піддавки на грані фолу?
Тупик? Безвихідь? І ні шах, ні мат…
Тупик? Безвихідь? І ні шах, ні мат…
Побіліли думки, побіліли уста,
Білий сніг на чолі, мов цілунок останній,
Білий сніг на чолі, мов цілунок останній,
Захурделило вікно кольоровим пір'ям,
Завітало знов Різдво на моє подвір'я.
Завітало знов Різдво на моє подвір'я.
Порипують щодня дубові дужі кросна
і зиму тчуть із вовни снігової.
і зиму тчуть із вовни снігової.
Зима. Різдво у древнім замку Лева.
І памороззю вкриті всі дерева..
І памороззю вкриті всі дерева..