Автори /
Козак Дума (1958)
![]() |
|
Рубрики
• Неоголошена війна
• Палітра
• Мелодії кохання
• Господи всесильний
• Українська вишиванка
• Люба ненько моя
• Кришталеві катрени
• Осінні дзвони
• Коли стискається душа
• Філософія життя
• Мачулівські усмішки
• Мандрівні сни
• Срібні струни душі
• Слово піснею лунає
• Пісня соколина
• Я вірю
• Про дружбу і друзів
• Полиновий смак
• Переспіви
• Веселка - віршики дідуся Мачули
• Мала батьківщина
• Засвистали козаченьки
• Думи мої
• Дорога у вічність
• В полеміці з великими
• Тамбовська рідня
• Манкурти
• Ба-байки
• Колючки
• Стежина на Парнас
• Смішинки
• Привітання і присвяти
• З перцем
• Відголос Давидових псалмів
• Надвечір'я
• Дивлюсь історії у вічі
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
У твоїм полоні
•
Як не дивно
•
Розмова з Богом
•
Королеві поезії
•
Інакше бути не може
•
Яка різниця
•
Весняні сни
•
Смак життя
•
Вічна боротьба
•
Добровольцям
•
Жартівниця
•
Зоряне тепло
•
Запроси у казку
•
Думи про Україну
•
Моя маленька балерино
•
Код да Вінчі
•
А він стояв
•
Весняний настрій
•
Зла не тримаю
•
Ювiляру
•
Вечірня меланхолія
•
Дорога у безмежжя
•
Не тратьте часу
•
Бахмутська ніч
•
Маститий початківець
•
Ніка
•
Поради хворому
•
Новоспеченому громадянину України
•
Коли ми виграєм війну
•
Сковородинівське
•
Ведмежі яйця
•
А сніг іде
•
Сотенному Кривоносу
•
Бу́бі
•
Пече
•
Новорічний сніг
•
Різдвяні подарунки
•
Старий чи новий?
•
Ти переміг
•
Різдвяне перемир’я
•
Окрилення
•
Застигла мелодія
•
З нами Бог!
•
Новорічна фантазія
•
Коло Свароже
•
Єдиний вихід
•
До сих пір
•
У вирій
•
Не варто поспішати
•
Передчуття свята
•
Стотисячному
•
Нас не зламати
•
Побажайте мені перемоги
•
З Миколаєм!
•
Так буває
•
З Новим роком
•
Сіріє
•
Світає
•
Темніє
•
Я чекаю
•
Дощить
•
Сніжить
•
Тримайся
•
Кінець епохи олжі?
•
Коломийський листопад
•
Наша віра
•
Переформування
•
Якби я міг
•
Хто ми?
•
Покажи себе
•
Мій космос
•
Обжинки долі
•
Пусте
•
Спецназ людства
•
Я повернусь
•
Від ребра до печінки
•
Ефект Омеги*
•
Ми з України
•
Ранковий дощ
•
Нарешті додому
•
Проти кого?
•
Усвідомлений вибір
•
Сурма кличе
•
Всього лиш
•
Доленосна зустріч
•
Справжні є
•
Тріо
•
Мар’яні Безмозгій
•
Батальйони просили вогню
•
Про зайців і шакалів
•
Ласий пан
•
Василеві Андрушку
•
Логістика від найвеличнішого
•
Тигр і Віслюк
•
Огенрівське
•
Орди наносці
•
Найбільша дивина
•
Дарма
•
Драма
•
Майва
•
Коту під хвіст
•
Все в одному
•
Невже?
•
Квиток
•
Параноя кохання
•
Розберемося потім
•
Шахова війна
•
Вперед – до комунізму!
•
Чи є межа?
•
В процесі
•
Насіння перемоги
•
Наймиліше слово
•
Тест тридцятиліття
•
Епідемія
•
Діагноз
•
Еволюція душ
•
Нізащо
•
Віє вітер
•
Не пізно
•
Місто героїв
•
Характерник
•
Кривава дійсність
•
Воно
•
Не моє
•
Череповище
•
Найкращі люди
•
Ідеальний образ
•
Гадати не буду
•
Сірій миші
•
Український хліб війни
•
Найлютіший ворог
•
Цвілізація
•
Голий король по-українськи
•
Крива
•
Не дамо
•
Будень війни
•
Інші
•
Петля для рашизму
•
Не треба
•
Бухгалтерія кохання
•
Вершина комфорту
•
Ранок після Купала
•
Танці на костях
•
Коломийське літо
•
Діалектика сподівань
•
Тоталконтроль
•
У кожного свій фронт?
•
Чути тишу
•
Гартуймо волю!
•
Дружні поради
•
Кончина війни
•
За нами буде перемога!
•
Весняний сніг війни
•
Місто-воїн
•
Недобратам
•
Санчата
•
Українець із грецьким корінням
•
Аркасівські леви
•
Палає небо
•
Ялинка в лісі
•
Коли настане покращення
•
Не допалав огонь
•
Ніч поглинає часоплин
•
Помилка діда Гната
•
Гола правда
•
Космічний мандрівник
•
Дев’ятий – на порозі
•
Безталання
•
Моя кара
•
Уже пора
•
Вечірнє дякую
•
Один з них
•
Моє кредо
•
Дві Ведмедиці
•
Свято про святе
•
Блаженство
•
Совість не перешкода
•
Більше за правду?
•
А Фрейд був мудрим чоловіком
•
Досвід
•
Потрібно пам’ятати
•
Здалося
•
Філософія життя
•
Не зможу
•
В одному напрямку
•
Відповідна компенсація
•
Про свої уподобання
•
Все дуже просто
•
Полотно – це не рядно
•
Перманентність у поезії
•
Вибухова ситуацiя
•
Берегиня українського духу
•
Пожартували
•
Смертельна небезпека
•
Про справжню красу
•
Про ступені близькості
•
Остання осінь
•
Добраніч
•
Про правильний вираз обличчя
•
Кривавий місяць
•
Українська – зброя
•
Божевілля сподівань
•
Безмежжя
•
Маестро
•
Просто дощ
•
Народження вічності
•
Козацька шабля
•
Келих літа
•
Лицарі "Дикого поля"
•
Козацькі могили
•
Невиправний оптимiст
•
Будьте обережними
•
Симптоми облому
•
Широка натура
•
Сито
•
Подаруй мені крила
•
Чи буде
•
Орлуші
•
Не для слабких
•
Плаха
•
Разом і назавжди́!
•
Чудова річ
•
Лише ми
•
Розрита могила (завершення)
•
Ще рано
•
Слід
•
Візьми
•
Замало
•
Не спасти
•
Вечірній мікс
•
Тости від козака Думи
•
До ірію
•
Кожному своє
•
Фашистська навала
•
Вовча жалість
•
Будь обережна
•
Кожного разу інша
•
Купальські співанки
•
Поетичний облом
•
Скучив
•
Нічого не змінюється
•
Бита птиця
•
Біла муха
•
Сучасні джульєтти
•
Вершина її мрії
•
Так i зробив
•
В студентському гуртожитку
•
Любителям екстриму
•
Своєчасне попередження
•
Чому немає м‘яса
•
Гра в закони
•
Жіночі вподобання
•
Святкові знижки
•
Хто про що
•
Заспокоїв
•
Сумнівні перспективи
•
Поспішив
•
Лікарська помилка
•
Нова казка діда Панаса
•
Непростий дід
•
Корупцію не побороти?
•
Кому що, а куриці – просо…
•
Проблеми лікування
•
Все включено
•
Поціновувач птахів
•
Небезпечна штука
•
Ліки від головного болю
•
На злодії і шапка…
•
Висування членів
•
Бактеріологічний камікадзе
•
Кардинальні зміни
•
Не так сталося, як гадалося*
•
На зльоті мітлокерманичінь
•
Максималіст
•
Спростував
•
Нова естрада*
•
Лайкер-рецидивiст
•
Дещо про картрахунки
•
Нова загроза для водіїв
•
Точний діагноз
•
Чоловіча солідарність
•
Жіноча солідарність
•
Де ж рівноправність?!
•
Не розгубилась
•
Про чиновницькі злидні
•
Чим можу…
•
Казка про дракона
•
Аби
•
Вечірній думопад
•
Спішити – корів смішити
•
Зрадженим дамам
•
Потрібна термінова допомога
•
Досвідчений ловець
•
Довгі ноги
•
Прихильникам тюнингу
•
Помилка в об‘єкті
•
Ціна вірності
•
Дружина-вегетаріанка
•
Лаконiчна вiдповiдь
•
Сiмейний канiбалiзм
•
У ресторані
•
Нитка Аріадни
•
Ходовий товар
•
Хто швидше
•
Трансформації*
•
Уже
•
До дна!
•
Пардон, мадам!
•
Пацюки
•
Наговір
•
Пан Ніхто
•
У чому сенс
•
Тобі це вдалось
•
Мала батьківщина
•
Несподівана зустріч
•
Куди не кинь - всюди клин…
•
Медитації в астралі
•
Не можу погодитись з Нiцше
•
Край
•
Трудоголічка
•
Бабине літо
•
Магія косметики
•
Вітер
•
В тролейбусі
•
Перманентність лікування
•
Моя водохреща
•
Кожен обирає собi сам*
•
Домашній лікар
•
Нічні черешні
•
Сувої пам‘яті
•
Несказані слова
•
Пора подумати
•
Бомба для поета*
•
Тік-так…*
•
Депресія в чорнім квадраті*
•
Напрочуд
•
Іди з Богом
•
Без обмежень
•
Першопричина
•
Долі знак
•
Квитки театральні
•
Новорічна зустріч*
•
Убивця муз
•
У затінку думок
•
Саме той
•
Суголосся листопаду
•
Нове життя
•
До тебе
•
Перший крок
•
А ти на ранню осінь схожа
•
Метаморфози фортуни
•
Повірила
•
Наш листопад
•
Не відпускай
•
Прости
•
Вона мені сказала «так»
•
Лише тебе
•
Розбита склянка
•
Золоті гори
•
Груші кохання
•
Чекаю
•
Обережно - залежність!
•
Не спалось
•
Наша ніч
•
Долі наперекір
•
Така доля
•
Дві леді
•
Козарлюга
•
Деміург
•
Ти
•
Пора кохання
•
Осіння злива
•
Спасибі
•
Під звуки скрипки
•
Всюдисуща муза
•
Осіння галатея
•
Усе чекає
•
Ранкові аромати
•
Дарунок неба
•
Я не можу без тебе
•
Осіння ностальгія
•
Я повернусь
•
Моя маленька
•
Дивуй мене
•
Миколаївська осінь
•
Наша осінь
•
Це труба
•
Чи мислимо
•
Козеріг
•
Про феромони
•
Найбільший гріх
•
На крайці літа
•
Тернова пісня
•
Не туди
•
Пам‘ятаймо
•
Сини Вітчизни
•
Тобі
•
Жага яси
•
Пора пастельних кольорів
•
Серпневий вечір
•
У Києві дощ
•
Думай
•
Усмішка на піску
•
Спливає літо
•
Соляна дорога
•
Червоні яблука
•
Сільський едем
•
Яка різниця
•
Насолода
•
Вас там не чекають
•
Симфонія дощу
•
Ольвія
•
Степові криниці
•
Трунок високосної весни
•
Спiвучасникам
•
Жайвір
•
Дідова хата
•
Контролер
•
Хай йому грець!
•
Смолоскип
•
Набат
•
Березань
•
Шалений світ
•
Що це було?
•
Цитадель
•
Ще нас чекають щастя миті
•
Літня колискова
•
Гра в демократію
•
За межею бідності
•
Горить коса
•
Вітряки
•
Кінбурнська жара
•
Із осудом не поспiшайте
•
Одна лиш мить*
•
В гості до батьків
•
Кому що…
•
Пам’ятка козаку
•
Я колисковою всі біди відведу*
•
Льодохід
•
Не поталанило
•
В засаді
•
Кольори кохання*
•
Життєве море
•
Повінь
•
Не цвірінькай
•
Майстриня паркування
•
Краса - велика сила
•
Товстунам
•
Лукавому
•
Відмучився*
•
Хай живе книга!
•
Не варто
•
Вірус корони
•
Планида в кожного своя
•
Шлях до миру
•
На день закінчення війни
•
Кохай
•
Господиня теплá
•
А я пишу
•
Поводирі
•
Зоремия
•
Серебріє
•
Кінбурн кличе
•
Південний степ
•
Ііі-щеее
•
Та-а-а-а-к
•
Все пізнається в порівнянні
•
Бідолаха
•
Тобі усе життя жаліти
•
Хай буде казка!
•
Метаморфози
•
Контрольний постріл
•
Хай мрії здійсняться
•
Твої очі
•
Сурма
•
Ілюзії в 3D-форматі
•
Кінець епохи гідності?
•
Передчуття прекрасного
•
Чудо з чудес*
•
Піррова перемога
•
Оба́ві край
•
Лілія
•
Я буду пахнути тобою
•
Волошка
•
Не можна
•
Вперед
•
Чорним по чорному
•
Моя любов
•
Не спиться
•
Легенда про старі ночви*
•
Все менше
•
Наш вальс
•
Закохала
•
У сад
•
Небесний вартовий
•
Боюсь
•
Весняний день
•
Пробач
•
Курли
•
Шоста зима
•
Хмаринка
•
Дочекалися
•
Світлофор
•
Літературний дисбаланс
•
Пекельний рай
•
Богині
•
Замість епіграфа
•
Зорепад
•
Ера зубожіння
•
Накрапало
•
Співець всесвіту
•
Вічно юні
•
Перун
•
Віщий сон?
•
Згусток сонця
•
Водохреща
•
На канікули в село
•
Мана́ в тумані
•
Біля підніжжя Голгофи
•
Дві сторони медалі
•
Ні про що не жалкуйте
•
Прокидайся
•
Пташина їдальня
•
Дещо про чесність
•
Місяць-бичок
•
Святий Миколай
•
Зізнання
•
Втрата ДНК
•
На шовку спогадів
•
Про підкову на щастя
•
У кожного своя мить
•
Тато
•
Мама
•
На порозі зими
•
Перші слова
•
Перші кроки
•
Щоденні цікавинки
•
Матусин помічник
•
Пристрасті осені
•
Вже віє груднем
•
Перші «здобутки» влади
•
А нас все менше
•
Страхопуд
•
Осіннє надвечір’я
•
Вже час
•
Чому не спиться?
•
Вір мені
•
На прощання
•
Радіти рано
•
Осіння хризантемність
•
Ве́лесова ніч
•
Чи зможемо?
•
Лісова полька
•
Мій смішний Валентин
•
Люди зі сміху
•
Ура, канікули!
•
Тигр
•
Визначена невизначеність
•
Друга легенда про криничного журавля
•
Легенда про криничного журавля
•
Квітковий водопій
•
Хвостокол
•
Манта
•
Гусак
•
Не треба слів
•
Хвалькуватий кіт
•
Ящірка
•
Поезія не на часі?
•
Ярмарок креативу
•
Пустота
•
Зелена злодійка
•
Чудасiя
•
Марічка
•
Комарик
•
На полюванні
•
Каченя-рибаченя
•
Безвихідна ситуація
•
Метка Яринка
•
Логопед
•
Окуляри для крота
•
Як сич літав на Січ
•
Місто порожнечі
•
Ґава
•
Гра́ків фрак
•
Тепла зустріч
•
Сорока-білобока
•
Гостинна синиця
•
Обідній сон
•
Яся і Бассі
•
Малий тесля
•
Кенгуру
•
Страус
•
Додому
•
Альбатрос
•
Зебра
•
Маруловий пиріг
•
Велика сім’я
•
Магія минувшини
•
Таки ні
•
Слива
•
Галка
•
Горобина ніч
•
Весела горила
•
Бегемот
•
Качконіс
•
Крилаті пліткарі
•
Тюлень
•
Фламiнго
•
Пінгвіни
•
Кит
•
Рожеві фламінго
•
Екватор
•
Кашалот
•
Акула
•
Морські канікули
•
Необізнані
•
Сторож
•
На баштані
•
Кінець епохи титанів
•
Криничний журавель
•
Карпатський соловейко
•
Поросята
•
Парасоля
•
Кличу
•
Пелікан
•
Щиглик
•
Каченята
•
Пташиний пляж
•
Козенята
•
Крилаті рибалки
•
Черепаха
•
Курчата
•
Удав
•
Фазан
•
Коник
•
Хатник
•
Дідусь
•
Бабуся
•
Ранковий кураж
•
Літо
•
Жабенята
•
Шпаки
•
Коні
•
Крокодил
•
Чемна Тетянка
•
Приїхав цирк
•
Земне і небесне
•
Гірке похмілля
•
Чорна субота
•
Якщо зустріну
•
Обережно – склероз!
•
Що ж насправді?
•
Із моря погоди
•
Віче
•
Впали на калину горобці
•
Букет
•
Ріка життя
•
Поет*
•
Розмова з другом
•
Відкритий лист*
•
Рижий острів*
•
Сховався
•
Плюралізм поглядів
•
Очевидна перемога
•
Відома симптоматика
•
Слушна порада
•
Підставні вагання
•
Яка ж різниця?
•
Бреше
•
Ну й народ!
•
З ніг на голову*
•
Голий король*
•
Вечірнє щастя*
•
Світ обмежень*
•
На папері і в житті
•
Поема кохання
•
Березнянки
•
Позолота
•
Даремно
•
Справжньому русину
•
Щоб не пропасти
•
Ліра
•
Очі
•
Знак долі
•
Відповідь
•
Форма і суть
•
Молодість
•
Гординя й гордість
•
Гармонія
•
Краще пізно*
•
Все важче
•
Рожевий туман
•
Старе дзеркало
•
Чоловіки не плачуть*
•
Чужий
•
Старий поет з душею молодою
•
Передвесіння
•
На волю!
•
Діалектика життя
•
Дожартувався
•
Насмішив
•
Легеню з синіх гір
•
Бадмінтон
•
Подивись мені, люба, у вічі
•
До моря!
•
Пілігрим
•
Новорічне привітання
•
З новим марафоном!
•
Передноворіччя
•
Останнє бажання
•
Барвінкова візитівка
•
Відспівав
•
Прийди
•
В день ювілею
•
Ти на землю упала снігами
•
Невже?
•
Доньці України
•
Раби не ми
•
Не забуду
•
Тільки ти
•
Осінній вальс
•
Зламані крила
•
Своя кров
•
Каприс
•
Вечірній берег
•
Запах моря
•
Не знаю
•
Давай поринемо у осінь
•
Осіння симфонія
•
Потрібна допомога!
•
Найкращий день
•
Не тратьте час
•
Ще хочеться тепла
•
Романс зрілої любові
•
Героям слава!
•
У озері місяць купався
•
Вічно в серці
•
Прости
•
Парусник „Кохання“
•
Пісня невесела
•
Вона ще може
•
Покрова
•
Душе, мовчи
•
Любов двох душ
•
Ніч-чарівниця
•
Ера Агасфера
•
Глобальний розпродаж
•
Усміхнись, кохана
•
Шепіт осені
•
До зустрічі
•
Божий дар
•
Ключі від щастя
•
Не бійтесь
•
Зозулята
•
Не моя вина
•
Свободу треба захищать
•
Замри на мить
•
Спасибі друзям
•
На порозі осені
•
Любові мить
•
А хочеш?
•
Кремінь чи діамант?
•
Не вмію
•
Повертайся, Сагайдачний!
•
Меч Арея
•
Серпень
•
Знову свято гречки?
•
Невтішна перспектива
•
Модний памфлет
•
Вовкулака
•
Меч Арея
•
Нічні мандри
•
Моє кредо
•
Своя метода схуднення
•
Літні мотиви
•
Велика праця
•
Казнокрадам
•
Козацька діброва
•
Причини дочасного старіння
•
Літня колискова
•
Прийде час
•
Війна
•
Не спіть!
•
Не просто
•
Бачу тебе
•
Іржава душа*
•
Манкурти
•
Нарешті
•
Сурогати
•
Плющ
•
Абсолютний
•
Сліди на піску
•
Найбільша перешкода
•
Гарантії цноти
•
Земля українська
•
Дорога в туман
•
В пошуках музи
•
Міражі
•
Мені хорват – мов рідний брат
•
Данило Галицький
•
Інь та ян
•
Якби ж, Тарасе
•
Сучасним знаменитостям
•
Сфальшоване Слово?
•
Колиска Європи
•
Дороговказ
•
Джордано
•
Усе для щастя
•
Президентська гарячка
•
Левку Лук’яненку
•
Чи є для них хоч щось святе?!
•
Останній із могікан?
•
Я знову бачу сни
•
А ви як думали?
•
Грація
•
Миколаїв
•
Себелюби
•
Початок епілогу?
•
Сльоза
•
Хитра злодійка
•
Жирафа
•
Лисичка
•
Шлях крізь осінь
•
Хто вона?
•
Реінкарнація
•
Фантом
•
Мій сон
•
Як сумно й боляче мені
•
Тартюфи
•
Хай живуть ялинки!
•
Їжачок
•
Реквієм Перемоги
•
Сонячний вітер
•
Машина часу
•
Дивлюсь історії у вічі
•
Вітати ні з чим
•
Сіркова допомога
•
Вернись, батьку, на Вкраїну
•
Народження чуда
•
Самообман
•
Парадокс?
•
Тобі не збагнути
•
Динаміка інфляції
•
Оральний секс
•
Травневий вечір
•
Алгоритм сьогодення
•
Одним миром
•
Методологія схуднення
•
Народження зірки
•
Історія в граніті
•
Косовиця
•
Поетичні витребеньки
•
Про душу з душею
•
Душа і тіло
•
Заспокійливий ефект
•
Голубінь
•
В пошуках себе
•
А що робити?!.
•
Прозріння
•
Наша дорога
•
Незабутнє
•
Розкуштував
•
Проблеми лікування
•
Повезло
•
Кацапсько-бермудський тролятник*
•
Пам‘ятка діабетику
•
Отакої…
•
Головою не обійшлося
•
Ну і шия!
•
Ніякої надії…
•
Причини розпаду сімей
•
Несподіваний допінгефект
•
Джентльмен
•
Не втримався
•
Гостра коса
•
Мовне питання
•
Майбутній великий художник
•
Костюм із провінції
•
Великий день
•
Морозна сповідь*
•
Вперед
•
Життя нескінченне!
•
Наука забувати
•
Не грайтесь з сімейними
•
Хто ми?
•
Кончина любові
•
Фатум?
•
Так ніхто не кохав?
•
Політ думки
•
Душа
•
Коріння зла
•
Біг по колу
•
Проект „Жи-2“
•
Часоплин
•
Батьківська вишня
•
Магія весни
•
Остання любов
•
Нуль без палички
•
Вищий закон
•
Дві біди
•
Невже не вистачить?
•
Самі себе?!
•
Заповіді Господні
•
Гімн сучасних шапокляків
•
Подорож
•
Полум’я душі
•
В ніч на Різдво
•
Дев’ять кіл пекла
•
23. Перевертням
•
22. Без посередників
•
Купальська ніч
•
Гріхи*
•
21. Страх
•
20. Невже не гріх?
•
Поет
•
Можливо
•
18. Запоруки праведності
•
16. Влада
•
17. З Богом
•
Коляда
•
Старі пердуни не ми
•
15. Єдиний
•
14. Достойник
•
Не зміг
•
Серце
•
Краще гірка правда
•
Тіло і кров
•
Василя
•
13. Праведність
•
12. Давидови псалми
•
Для науки!
•
Рукоруб
•
11. Сріблослів’я
•
10. Випробування
•
9. Осанна
•
Осінній менует
•
Місто темряви
•
63. Пастухи
•
Що краще?
•
69. Без віри жити неможливо
•
Чума
•
19. Помазанику
•
8. Молитва за Людину
•
Різдвяні сни
•
Зміна жанрів
•
Ліки від туги
•
Страх
•
Дід Безмороз
•
Зміна російського вектора
•
Попіл
•
Танець з тишею
•
Най, най, най…
•
Подія року?!
•
Подарунки
•
Не здавайся
•
Епіграми
•
Натхнення
•
Актриса
•
По лезу бритви
•
Місяць-поет?
•
Перший трофей мисливця-початківця
•
То не моя війна
•
Груднева ніч
•
Новорічна ніч
•
Жінка в чорному
•
Розмови з тишею
•
Олжа
•
Сонцеворот
•
На дорозі чи роздоріжжі?
•
Зимовий Миколай
•
Жінко
•
12. Не забувай мене
•
62. В пустелі Іудейській
•
Падає листя
•
Несподіваний вальс
•
7. Зі щитом чи на щиті
•
6. Не треба грішити
•
5. Прохання кари
•
4. Гарантії безпеки і гармонії
•
3. Наймиту сатани
•
2. Земним царям
•
1. Благодать
•
Зимовий вальс
•
З днем народження
•
За все прийдеться заплатити
•
Скільки ще?
•
Вечір
•
Не люди
•
Проста загадка
•
Куди ж так можна зайти?
•
Іменем закону
•
Хай би що
•
Життєві угоди
•
З Богом!
•
Іменини у стрільців
•
Ера Люцифера?
•
Зимові реалії
•
Дивні істоти
•
Все просто
•
Як різниться одне і те ж
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Така ти перша у моїм житті,
а дасть Господь, можливо, і остання.
а дасть Господь, можливо, і остання.
Пошматували мій вечірній спокій
твої зелені очі навісні,
твої зелені очі навісні,
Дай, Боже, щоб не він! Хай ліпше я…
Я вже пожив, а він на середині.
Я вже пожив, а він на середині.
Усе своє життя ішла крилато
і свіжий вітер парус підіймав.
і свіжий вітер парус підіймав.
Скажи відверто, звідки ти взялась,
в яких світах ховалася допоки.
в яких світах ховалася допоки.
Яка різниця, в чому ти обутий,
як під ногами вулиці Парижа?
як під ногами вулиці Парижа?
Я закохався? Ні, не може бути!
Це нереально-дивовижний сон!
Це нереально-дивовижний сон!
Життя одне… У кожного одне –
інакше не було, нема й не буде!
інакше не було, нема й не буде!
Яку тримаєш сторону, людино,
у вічній боротьбі добра зі злом?
у вічній боротьбі добра зі злом?
Низький уклін вам, добровольці,
подяка, шана, слава, честь!
подяка, шана, слава, честь!
Мені знедавна стала цілим світом
троянда мила, білі пелюстки.
троянда мила, білі пелюстки.
Не доля ружі стати цілим садом,
як і людині замінити світ,*
як і людині замінити світ,*
Подаруй мені усмішку, люба,
та думками на мить обійми
та думками на мить обійми
Дивлюся у небо і думу гадаю –
Чому Україна завжди була скраю?
Чому Україна завжди була скраю?
Така велична і проста –
моя маленька балерина…
моя маленька балерина…
Взяла оброк і з тебе люта Вічність,
заповнює проклята власний хлів…
заповнює проклята власний хлів…
А він стояв без каски і без зброї,
цигарка тільки у важкій руці –
цигарка тільки у важкій руці –
Погода – «клас» і все співа:
птахи, душа, майбутні грона…
птахи, душа, майбутні грона…
Ну що простити можеш ти мені?
Скажи на милість, що тобі я винен?
Скажи на милість, що тобі я винен?
Дозволь сердечно привітати
тебе, мій брате по перу,
тебе, мій брате по перу,
Темніє… Блимає свіча,
накрили сутінки оселю.
накрили сутінки оселю.
Замела, засніжила, завіяла,
захурделила знову зима
захурделила знову зима
Не пропонуйте власну правду
тому, хто має вже свою:
тому, хто має вже свою:
Послухай-но, як б’ється серце ночі,
із молотом ковадло йдуть у тан.
із молотом ковадло йдуть у тан.
Невдовзі презентація… ескізу, –
художник початківець заявив.
художник початківець заявив.
Із берегів Дніпра-Славути Ніка
мов донька Аполлона, Еврідіка,
мов донька Аполлона, Еврідіка,
Ти даремно турбуєшся, друже,
що московською не сокориш.
що московською не сокориш.
Актор із тебе нікудишній,
шматок несвіжого філе,
шматок несвіжого філе,
Коли ми виграєм війну,
здобувши нашу перемогу,
здобувши нашу перемогу,
Не той неумний, хто не знає…
Причин у тому безмір є:
Причин у тому безмір є:
На птахофермі піднялася буча –
зчинився лемент, гам, переполох…
зчинився лемент, гам, переполох…
Настала зимонька-зима
і завітала не сама –
і завітала не сама –
Епоха ціла одійшла у вічність…
Іде на небо сотенний УПА
Іде на небо сотенний УПА
Ти там уже, де вічна тиша,
де вічний спокій, інший світ…
де вічний спокій, інший світ…
Пече в грудях, на серці камінь
і очі застилає пил –
і очі застилає пил –
Сиділа поміж небом і землею,
трималась мужньо із останніх сил.
трималась мужньо із останніх сил.
Щедрий вечір, стіл, кутя,
вся родина вдома.
вся родина вдома.
Світять зорі з високості,
під ногами сніг рипить.
під ногами сніг рипить.
Нарешті повертаєшся додому…
Не зі щитом, на жаль, а на щиті.
Не зі щитом, на жаль, а на щиті.
З народження москва була ордою,
кривавим станом розбрату і зла.
кривавим станом розбрату і зла.
Вечірнє сонце падало за обрій,
у злото фарбувавши небосхил.
у злото фарбувавши небосхил.
Застигла мовчки скрипка у руці,
смичок повис із нею непорушно…
смичок повис із нею непорушно…
Воно нас заморозити хотіло –
бомбило Україну день і ніч,
бомбило Україну день і ніч,
Усе умовності, не більше…
Реальний лише часу біг.
Реальний лише часу біг.
Крутиться повагом Коло Свароже,
день приростає опісля Різдва.
день приростає опісля Різдва.
Все як завжди: виживає спритніший –
цнотами хто розфарбовує зло…
цнотами хто розфарбовує зло…
Ти обернулась і пішла,
із уст не впало жодне слово…
із уст не впало жодне слово…
Хмари, море, бірюза,
пляж піщаний під ногами.
пляж піщаний під ногами.
Поезія – це явище буденним
останнім часом стало майже всім…
останнім часом стало майже всім…
Сіється з торби морозяне пір’я,
вечір святий поспіша на поріг.
вечір святий поспіша на поріг.
Нарешті, орку, ти свого добився
і виконав агресора устав.
і виконав агресора устав.
Зима, мороз, колючі хуртовини
і яблуня у кризі за вікном.
і яблуня у кризі за вікном.
Побажайте мені перемоги!
Не добробуту, щастя чи чар.
Не добробуту, щастя чи чар.
Усіх сердечно я вітаю,
хто носить ім’я Миколая,
хто носить ім’я Миколая,
Так буває в житті… Так буває –
щось пішло не туди чи не так.
щось пішло не туди чи не так.
З Новим роком, моя Коломиє!
А знедавна уже не моя…
А знедавна уже не моя…
Сіріє… То не ранку закид.
Сіріє – ніч іде на захід.
Сіріє – ніч іде на захід.
Світає… Ранок на порозі.
Світає – день уже в дорозі.
Світає – день уже в дорозі.
Темніє… Зорі в високості.
Темніє – сон іде у гості.
Темніє – сон іде у гості.
Я у всесвіту десь на краю…
На задвірках мінливої долі
На задвірках мінливої долі
Дощить… Усе до нитки змокло.
Дощить і навіть птахи змовкли!
Дощить і навіть птахи змовкли!
Сніжить… Лягла на серце туга.
Сніжить, коли втрачаєш друга.
Сніжить, коли втрачаєш друга.
Осінній парк укрила позолота,
чаклунка-осінь захопила трон.
чаклунка-осінь захопила трон.
Шалений світ зірвався з ланцюгів –
його уже і гальма не тримають!
його уже і гальма не тримають!
Уже змідніла осінь золота,
останнє листя сумно долу лине
останнє листя сумно долу лине
Скажи, у чому місія твоя,
яку мету плекаєш, Україно?
яку мету плекаєш, Україно?
Веде перебудову «лаптєстан»,
модернізує власні збройні сили,
модернізує власні збройні сили,
Якби я міг перевести годинник
не на годину, а на сотні літ,
не на годину, а на сотні літ,
Христили нас у сиву давнину
хрестами і водою… з нагаями.
хрестами і водою… з нагаями.
Покажи мені свою красу,
аби міг упитися я нею.
аби міг упитися я нею.
Якщо душа порине у зажуру,
укриє серце галактичний пил –
укриє серце галактичний пил –
Буває прикрощів немало,
на жаль, у нашому житті,
на жаль, у нашому житті,
Пусте… Пусте, немає змісту,
якісь примари бродять містом.
якісь примари бродять містом.
Знову лемент! До тремору в тілі
завивання лунає з кремля –
завивання лунає з кремля –
Вибух ракети. В очах потемніло.
Ру́хнули стеля і стіни униз…
Ру́хнули стеля і стіни униз…
Не має цінності усе,
за гроші що купити можна.
за гроші що купити можна.
«Життя без виміру» – то треш чи парадокс?
Але таким його господар бачить…
Але таким його господар бачить…
Я не кацап і я не московит –
в мені нуртує кров мого народу!
в мені нуртує кров мого народу!
Надворі тихо плаче дощ
і сльози краплями стікають
і сльози краплями стікають
Мобілізація! – лунає як набат.
Від призову тікають «патріоти»…
Від призову тікають «патріоти»…
Москва. Червона площа, мавзолей.
Мобілізація! – усюди лине вістка…
Мобілізація! – усюди лине вістка…
Самотність – філософія душі,
витримують її лиш дужі люди.
витримують її лиш дужі люди.
Збирайся, сину, вже сурма зове
і кличе небайдужих у дорогу.
і кличе небайдужих у дорогу.
Лише дві сотні… На мертвечука!
А тисячі на кого залишили?
А тисячі на кого залишили?
Зустрілися тоді на полі бою,
уламком міни ногу відтяло –
уламком міни ногу відтяло –
Все менше у тобі того,
що так раніше чарувало,
що так раніше чарувало,
Візьми мене як насолоду, –
ти шепотіла у свій час. –
ти шепотіла у свій час. –
На свіжім асфальті стою мов прикута –
мо’ лижі прилипли чи я вольтонута…
мо’ лижі прилипли чи я вольтонута…
Батальйони благали: «Вогню!»
Оборонці молили: «Підмоги!»
Оборонці молили: «Підмоги!»
Сім’я зайців жила в зеленім гаї,
у глушині – шакаляча сім’я.
у глушині – шакаляча сім’я.
До курника повадилась лисиця,
щоночі курку гарбає руда!
щоночі курку гарбає руда!
Він зупиняє час у стовбурах дерев,
вплітаючи вогонь у міді миті,
вплітаючи вогонь у міді миті,
Давним-давно у гаї правив Лев,
та до смаку порядок не усім.
та до смаку порядок не усім.
Зустрівся якось Тигр у лісі
із заблукалим Віслюком.
із заблукалим Віслюком.
Життя всього найкращі миті
спадають стрімко на асфальт.
спадають стрімко на асфальт.
Поблякли громадські закони
знівелювався піїтет…
знівелювався піїтет…
Відлітував п’янкий ясмин –
День знань прийшов до українців.
День знань прийшов до українців.
Нарешті Україна гола й боса!
Старалися усі: чужі й свої…
Старалися усі: чужі й свої…
У чому України драма?
Нас прирівняли до сміття!
Нас прирівняли до сміття!
Тріпочеться над головою майва,
жовто-блакиттю небо затягло.
жовто-блакиттю небо затягло.
Пройдоха лис понадивсь у курник
залазити щоночі і під ранок.
залазити щоночі і під ранок.
Порядний, скромний мов дитина,
в німецькій мові напівбог,
в німецькій мові напівбог,
То не людина, то істота,
скажений виродок Неви…
скажений виродок Неви…
Візьму квиток на скорий потяг,
перед очима все твоє,
перед очима все твоє,
На зустріч більше не чекаю,
не жду дзвінків ані листів
не жду дзвінків ані листів
Мишки́ жили посеред поля,
колонія у сотню нір,
колонія у сотню нір,
Війна ця – партія у шахи,
такий собі стрімкий гамбіт,
такий собі стрімкий гамбіт,
Однак, я цю війну переживу.
Вона надовго, та не назавжди́.
Вона надовго, та не назавжди́.
Чи є межа крутійству і цинізму?
У цьому я затятий реаліст:
У цьому я затятий реаліст:
Панєнку запримітив гу́цул в місті:
ошатну, симпатичну і струнку.
ошатну, симпатичну і струнку.
Під жахливе сирен голосіння
та розриви снарядів, ракет –
та розриви снарядів, ракет –
В розірвані війною дні і ночі,
під голосіння збурене сирен,
під голосіння збурене сирен,
За тридцять літ нічого не зробили?
Невже дарма ми змарнували час?!
Невже дарма ми змарнували час?!
В країні епідемія якась –
охрипли гауляйтери зелені.
охрипли гауляйтери зелені.
Є у світі бездушшя країна,
осередок сваволі і зла.
осередок сваволі і зла.
Як не спіймати вітра в полі,
а серця щастям не спекти –
а серця щастям не спекти –
Яку це тільки совість мати треба,
аби вбивати підло мирний люд?
аби вбивати підло мирний люд?
Понад степом віє вітер,
завиває у пітьмі.
завиває у пітьмі.
Коли надворі пізня осінь,
а скроні засипає сніг –
а скроні засипає сніг –
Є місто над Південним Бугом,
відоме з глибини віків,
відоме з глибини віків,
Запалало зранку небо
громовиці тишу ріжуть –
громовиці тишу ріжуть –
Їх зрадили усі. Ну, майже всі…
А першими – хто віддавав накази!
А першими – хто віддавав накази!
Обличчя втрачено давно,
осталася одна лиш морда.
осталася одна лиш морда.
Музикант із короткими пальцями –
ніби заєць із довгим хвостом
ніби заєць із довгим хвостом
Над головою люто вітер свище.
Залишилося мало, кілька кроків…
Залишилося мало, кілька кроків…
Прекрасні люди в Коломиї!
І не важливі вік чи стать –
І не важливі вік чи стать –
Не запалали наші зорі
улітку, навіть восени.
улітку, навіть восени.
Багато часу ти чекала,
коли ішли мої човни?
коли ішли мої човни?
Постійно у своїй личині,
життя твоє – суцільна гра.
життя твоє – суцільна гра.
У поле вийшли хлібороби
під бомби, вибухи ракет,
під бомби, вибухи ракет,
Любіть на відстані, в думках,
у мріях і у сподіваннях,
у мріях і у сподіваннях,
Салон дверей, салон одвірків,
салон сметани, ковбаси…
салон сметани, ковбаси…
Все мріяв стати королем,
та вчився грати на роялі…
та вчився грати на роялі…
На жаль, чи все-таки на щастя,
не можна повернути час.
не можна повернути час.
Вечірнє небо малювало
сумні історії війни,
сумні історії війни,
Півтори сотні діб війни…
А скільки отаких ще буде?
А скільки отаких ще буде?
Сідає сонце у смереки,
ховається в карпатський ліс,
ховається в карпатський ліс,
Петля, петля іще петля,
за ними ґудзі, знову вузол…
за ними ґудзі, знову вузол…
Мені пишеш листи із весни,
та бракує їм ласки і змісту.
та бракує їм ласки і змісту.
Любов – не лише антураж:
зітхання, квіти, поцілунки…
зітхання, квіти, поцілунки…
Не скинути роки як опанчу,
залишити ту ношу не виходить! –
залишити ту ношу не виходить! –
Як звір, ужалений смертельно,
здолавши серця параліч,
здолавши серця параліч,
Танцювала риба з раком,
як із шу́флею роска́ль.
як із шу́флею роска́ль.
Тепло дарує надмір літо,
а у повітрі – білий сніг!
а у повітрі – білий сніг!
Ти вигадав свою любов,
коли гойдав орелю часу,
коли гойдав орелю часу,
Хто гроші заробляє, хто карбує,
у інших є до збору інтерес…
у інших є до збору інтерес…
Усі і кожен на своєму фронті,
куємо перемогу повсякчас:
куємо перемогу повсякчас:
Є вік, в якому можна все:
солодке, кисле і солоне…
солодке, кисле і солоне…
Палає рідна Україна,
горить у полум’ї війни,
горить у полум’ї війни,
Будь там, де раді тобі щиро,
живи для люблячих тебе
живи для люблячих тебе
Ти шукаєш загублену тишу,
насолоду нічних сновидінь?
насолоду нічних сновидінь?
Які у маніяка честь і совість?
Про ці чесноти мова тут не йде!
Про ці чесноти мова тут не йде!
Весна якась цьогоріч не така…
Наразі не до свята, не до квітів.
Наразі не до свята, не до квітів.
Рано-вранці розрізали небо
громовиці московських ракет –
громовиці московських ракет –
Ви прагнули завжди добра… чужого.
Весь час уперто лізли за моря.
Весь час уперто лізли за моря.
Змайстрував учора тато
нам з сестрицею санчата.
нам з сестрицею санчата.
В сім’ї поважній грека й українки,
поміж степів, де дивиною ліс,
поміж степів, де дивиною ліс,
На Соборній, у парку, на вході,
прилягли боязливо царі…
прилягли боязливо царі…
Палає небо над Інгулом
і серце ниючи болить.
і серце ниючи болить.
Свято у дорозі. Сніговій. Зима.
Новий рік невдовзі, а тебе нема…
Новий рік невдовзі, а тебе нема…
У Майстра запитало раз ледащо:
"Чи довго ще чекати змін на краще?"
"Чи довго ще чекати змін на краще?"
Чергове літо сам, один –
уже не радує самотність
уже не радує самотність
У новорічну довгу ніч
смакую чаю філіжанку
смакую чаю філіжанку
Знадвору Гнатова жона вернулася до печі
і запримітила вона – дід захмелів надвечір.
і запримітила вона – дід захмелів надвечір.
Нам лабуду і Кароль ліпе,
закручує слизький сонет:
закручує слизький сонет:
Побудую зореліт
і відправлюсь у політ,
і відправлюсь у політ,
Зима. Мороз! Літають феєрверки
і майже не підняти голови –
і майже не підняти голови –
Люба, доле моя і... нещастя моє,
нам рукою б махнути, лишити як є.
нам рукою б махнути, лишити як є.
Цю кару я напевно заслужив…
Та ні, я переконаний у цьому!
Та ні, я переконаний у цьому!
– Уже пора, – промовила зима.
– Іду-іду… – відповіла їй осінь.
– Іду-іду… – відповіла їй осінь.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за перший промінь із-за небосхилу
за перший промінь із-за небосхилу
Окіл іще доволі диваків…
Про космос все один леліє мрії,
Про космос все один леліє мрії,
В житті я невиправний реаліст
і не змінюсь уже напевне з часом.
і не змінюсь уже напевне з часом.
У чому філософія життя,
як у душі лунають срібні струни?
як у душі лунають срібні струни?
Восьме березня – свято чи горе?
Хто придумав його і коли?
Хто придумав його і коли?
Блаженний, хто нічого не чекає,
його розчарування не спіткає,
його розчарування не спіткає,
Корупції не можем дати раду,
марнуєм час, як і життя своє…
марнуєм час, як і життя своє…
Ви тільки уявіть – «за правду більше»!
Нова реклама – знову маячня…
Нова реклама – знову маячня…
Господня заповідь стосунки не спасе,
хто б вам там і про що не свідчив.
хто б вам там і про що не свідчив.
Од хиб в житті оберігає досвід,
як рукавиці в тернях від голок,
як рукавиці в тернях від голок,
Як у житті судилося літати,
загартував свою ти душу й тіло –
загартував свою ти душу й тіло –
Весь епатажний, майже не безликий,
слова і фрази – мов імператив.
слова і фрази – мов імператив.
Тому, кому немає що втрачати,
зустрітися не страшно з небуттям.
зустрітися не страшно з небуттям.
Мене лише зміцнив розлуки біль,
уява ж відновитись допоможе.
уява ж відновитись допоможе.
Як висріблить нам скроні густо іній,
згадаємо Ісуса чи Сварога…
згадаємо Ісуса чи Сварога…
– Сусіде, пес ваш укусив мене сьогодні.
Я скаржитися буду, постривайте!
Я скаржитися буду, постривайте!
Життя прожив не як попало,
уже дістався до сивин.
уже дістався до сивин.
– Як відрізнити „алкана“
від звичної людини?
від звичної людини?
Що може бути для поета гірше,
аніж писати полотняні вірші.
аніж писати полотняні вірші.
Вершина, пік майстерності поета –
це своєрідний майстер-клас душі,
це своєрідний майстер-клас душі,
Після поганого все ж настає хороше, –
говорять люди, – завжди так бувало…
говорять люди, – завжди так бувало…
Коли уже на ладан дише світ
і Господу потрібна допомога,
і Господу потрібна допомога,
– Національності якої є ви, Мойшо?
– Якут…
– Якут…
Дзвінок із зоопарку до Михайла –
Нещастя, якнайшвидше приїжджайте!
Нещастя, якнайшвидше приїжджайте!
Краса живе у серці у людини
і промінцями сяє із очей,
і промінцями сяє із очей,
Образу не бери до серця близько, –
порадити комусь доволі легко…
порадити комусь доволі легко…
Ми у цьому світі – подорожні…
Зазвичай живе́мо, як умієм,
Зазвичай живе́мо, як умієм,
На добраніч! Спи, кохана,
пізно вже.
пізно вже.
Як пазурами серце рвуть коти,
сумуй собі удосталь, але нишком.
сумуй собі удосталь, але нишком.
Ідуть в минуле поспіль, кожну мить,
усмішки, голоси, зітхання, взори…
усмішки, голоси, зітхання, взори…
Мертвечуки, манатіки і ківи –
настали шмарклів нелегкі часи.
настали шмарклів нелегкі часи.
Сонним містом іду,
спочивають бульвари і парки…
спочивають бульвари і парки…
Буває – втомлений, убитий,
забутий Богом і людьми,
забутий Богом і людьми,
В сім‘ї і місті корабелів,
де стрілися Інгул і Буг,
де стрілися Інгул і Буг,
Погода – клас! А дощ? Він просто йде…
Сльозами струменять краплини смутку…
Сльозами струменять краплини смутку…
Ніч оксамитова погляд лохиновий
вперла у купу руїн.
вперла у купу руїн.
Візьму до рук я шаблю вікову,
від часу потемніла її криця.
від часу потемніла її криця.
На дні лишилась дрібка літа
у вічній сулії часу.
у вічній сулії часу.
Ми родом із «Дикого поля»
і предки у нас козаки,
і предки у нас козаки,
Розкидані степами України
уздовж Славути протягом віків
уздовж Славути протягом віків
Що не кажи, а я таки щасливчик –
убитись міг, із ліжка як упав!
убитись міг, із ліжка як упав!
Жінки вродливі – невимовні злючки,
там чоловіча доля нелегка…
там чоловіча доля нелегка…
Розчарування – особливий стан,
це квітки пелюстки, що вже засохли,
це квітки пелюстки, що вже засохли,
– Я кину світ тобі до ніг! –
волав Ілля на весь автобус.
волав Ілля на весь автобус.
Давай просієм через сито
усі тривоги і жалі,
усі тривоги і жалі,
Мости розведено укотре,
а ми на різних берегах…
а ми на різних берегах…
Кому потрібні ці табу,
червоні лінії і вето?
червоні лінії і вето?
Уроки Донбасу і ваші в Криму
наочно доводять до суті –
наочно доводять до суті –
Самотність – то планида сильних духом,
талан їх, доля, жереб, пай, уділ…
талан їх, доля, жереб, пай, уділ…
Час не лікує і не не гоїть рани,
задавнює хворобу зазвичай…
задавнює хворобу зазвичай…
Як жила, сама не знаю,
та зустріла я тебе.
та зустріла я тебе.
Надія – небезпечна річ,
від неї скаженіють люди…
від неї скаженіють люди…
А час летить, усе минає…
Ніщо не стале на Землі.
Ніщо не стале на Землі.
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
Моя Україно,
Пелюстки зів‘яли, облетіло листя,
кумачеві грона вітер обірвав
кумачеві грона вітер обірвав
Із часом навіть зорі в небі гаснуть,
а змучене кохання й поготів…
а змучене кохання й поготів…
Візьми собі моє життя,
вірніше лиш його останки,
вірніше лиш його останки,
Талант важніше за талан
чи навпаки? А хто це скаже…
чи навпаки? А хто це скаже…
Ми намагалися кохати
як вперше, щиро і не раз…
як вперше, щиро і не раз…
Ми вечір цей зміксуємо на двох
під запашну гарячу львівську каву.
під запашну гарячу львівську каву.
Давайте вип‘ємо за дружбу,
її вина терпкий букет,
її вина терпкий букет,
Тече, тече, тече життя ріка,
попереду десь вічності пороги.
попереду десь вічності пороги.
А сонце сяє для усіх,
один усім нам вітер віє,
один усім нам вітер віє,
Дзвінок з Москви, від родичів близьких –
хвилюються, бажають прихистити.
хвилюються, бажають прихистити.
Вовк корову пожалів,
хвіст косою їй заплів,
хвіст косою їй заплів,
Дозволено тобі усе і більше!
Для тебе, люба, зірку із-за хмар!
Для тебе, люба, зірку із-за хмар!
Коханий, я повинна заявити,
що кожну ніч із іншою ти спиш.
що кожну ніч із іншою ти спиш.
На Івана, на Купала
папороті цвіт шукала –
папороті цвіт шукала –
Я цілу ніч не спав, не їв –
творив! Уже під співи півня
творив! Уже під співи півня
Закувала зозуленька у суботу зранку,
тільки встигла відхилити на вікні фіранку,
тільки встигла відхилити на вікні фіранку,
В юнацтві якось переплутав двері
й до товариства завітав „Знання“.
й до товариства завітав „Знання“.
На базарі, в молодиці, вибирав я биту птицю.
Розіклала продавщиця тую птицю на полиці.
Розіклала продавщиця тую птицю на полиці.
Із вечоринки жінка повернулась,
на циферблаті запівнічний час.
на циферблаті запівнічний час.
Я не гола і не боса,
статна дівка русокоса.
статна дівка русокоса.
Жила красуня, чарівна Софія,
плекала чічка заповітну мрію –
плекала чічка заповітну мрію –
Як заважають жити різні герці…
Образили раз сторожа Мишка –
Образили раз сторожа Мишка –
По сіль до хлопців панна завітала,
що Ян один в кімнаті – добре знала.
що Ян один в кімнаті – добре знала.
Якщо ви забажаєте екстриму,
не кваптеся в Карпати чи до Криму.
не кваптеся в Карпати чи до Криму.
Одного разу восени
я заблукав у лісі:
я заблукав у лісі:
Запитують мене останнім часом –
Чому бракує на базарі м‘яса?
Чому бракує на базарі м‘яса?
Закон про бурштин і закон про офшори,
про мита оплату та інші побори.
про мита оплату та інші побори.
П‘ять сантиметрів – взяти неможливо.
Сім з половиною – яка там насолода…
Сім з половиною – яка там насолода…
У магазині продавчиня
поволі цінники міняє
поволі цінники міняє
У барі нетвереза жирна пані
виконує ламбаду на столі.
виконує ламбаду на столі.
– Я сьогодні заспокоїв брата,
бо малий боїться спати сам.
бо малий боїться спати сам.
– Зробила, любий, я собі тату –
на пупі квіточку й метелика на грудях!
на пупі квіточку й метелика на грудях!
– Тепер ми можем перейти на ти!
– А ви не підганяєте події?
– А ви не підганяєте події?
Занедужав наш Петро мов підбитий крижень.
Самогону він відро випивав за тиждень.
Самогону він відро випивав за тиждень.
Сьогодні вам я розповім малята,
як президентів варто обирати,
як президентів варто обирати,
– Життя цікаве дід прожив,
бо де він тільки не бував:
бо де він тільки не бував:
Корупцію не просто подолати,
вона іржею в‘їлася у мізки.
вона іржею в‘їлася у мізки.
Малятко захворіло… От же ж горе!
Мерщій в лікарню! Хутко мчить швидка.
Мерщій в лікарню! Хутко мчить швидка.
Занедужав спозаранку дід старий Тимоха
і на ганку у лікарні ахає та оха…
і на ганку у лікарні ахає та оха…
Куди поїдем у відпустку? –
питає жінка чоловіка.
питає жінка чоловіка.
– За що сидиш?
– За хуліганство.
– За хуліганство.
Горілка з льодом дуже ниркам шкодить,
а джин із ним – печінку роз‘їдає.
а джин із ним – печінку роз‘їдає.
Бабуся до аптеки самотужки
дісталася – від болю взяти ліки.
дісталася – від болю взяти ліки.
Перед тим, як щось украсти і сховать у скриню,
кожне стерво репетує – слава Україні…
кожне стерво репетує – слава Україні…
В ректораті інституту збори термінові –
вчену раду обирають на новій основі.
вчену раду обирають на новій основі.
Зайшов я кума хворого провідать,
свинячим грипом захворів сусід!
свинячим грипом захворів сусід!
Іржу, не можу, я із тих дотеп,
які, смакуючи холодне ескімо,
які, смакуючи холодне ескімо,
Вона ішла з відкритими плечима
і декольте глибоким… як яруга!
і декольте глибоким… як яруга!
– На себе гроші заробляю я сама
і не страшать мене морози, сніговії –
і не страшать мене морози, сніговії –
Зайшов після роботи до майстерні,
забрав після ремонту свій будильник.
забрав після ремонту свій будильник.
Під час медичного обходу
питає в лікаря Микола:
питає в лікаря Микола:
Попса нівечить ще незрілі душі
і рок із хеві метлом на коні.
і рок із хеві метлом на коні.
В соцмережах почалась
епідемія якась –
епідемія якась –
Учора поплелась до магазину,
бо їсти захотілося страшенно,
бо їсти захотілося страшенно,
Водії, обережно керуйте авто!
Від пригод не страхує наразі ніхто...
Від пригод не страхує наразі ніхто...
– Лікарю, у мене грип?
– Грип, шановний пане.
– Грип, шановний пане.
Шукала вранці чоловіка,
додому не вернувся спати.
додому не вернувся спати.
Учора з жінкою сварився,
палкі у нас були дебати,
палкі у нас були дебати,
Намалював учора чорні вуса
і прямо на роботу заявився.
і прямо на роботу заявився.
Дівча вернулося зі школи
з синцем, у порваній спідниці…
з синцем, у порваній спідниці…
Чиновники у нас і «голі», й «босі»,
не мають ні квартири, ні авта,
не мають ні квартири, ні авта,
Стук у вікно опівночі…
– Що треба?
– Що треба?
Десь за високими гора́ми,
поза глибокими морями
поза глибокими морями
Упитись хочу чарами твоїми,
у ніжності забутись твоїх рук,
у ніжності забутись твоїх рук,
Над урвищем стою… Уже надвечір,
темніє неба голубий сатин.
темніє неба голубий сатин.
Карпатами гуляли два бики,
один старий, а другий молоденький.
один старий, а другий молоденький.
Подружню цноту втратив ваш валет?
Відчаюватись начисто не треба!
Відчаюватись начисто не треба!
Завскладом до директора підходить:
– А можна двох кріпеньких хлопчаків?
– А можна двох кріпеньких хлопчаків?
Сім‘я на річці рибу вудить:
дідусь, бабуся, тато, син.
дідусь, бабуся, тато, син.
У мегамаркеті малий хлопак
ридає гірко – втратив свою маму.
ридає гірко – втратив свою маму.
Ця «качає» губи, та цицьки,
у сідниці ботокс заливає…
у сідниці ботокс заливає…
Кохання у крутому „Мерседесі“,
від щастя дівка лине аж за хмари, –
від щастя дівка лине аж за хмари, –
Після роботи, як чіп п‘яний,
додому причвалав Іван.
додому причвалав Іван.
У ресторані за столом
огрядна літня пара.
огрядна літня пара.
Ревнива жінка раз питає
про маяття свої, –
про маяття свої, –
– Скажи, бабусю, кров смачна?
– Не знаю, а чому питаєш?
– Не знаю, а чому питаєш?
– Салат, будь ласка.
– Раджу вам із крабів, –
– Раджу вам із крабів, –
Тебе я кохатиму вічно,
бо смерть то іще не кінець.
бо смерть то іще не кінець.
На базарі стара баба помідори продає.
На корзині етикетка інформує про своє:
На корзині етикетка інформує про своє:
Запалав у діда хлів,
ледь старенький не зомлів,
ледь старенький не зомлів,
Нехай ти випита другим,
але мені також лишились:
але мені також лишились:
Троянди голови на тацю
схилили… Тьмаряться зірки
схилили… Тьмаряться зірки
Розчинимось у карамелі часу,
у всесвіті казкової нуги,
у всесвіті казкової нуги,
Не пийте, пані, так багато,
утратите від хмелю глузд.
утратите від хмелю глузд.
Колись у ліс забрів один медвідь.
Сподобалась йому зелена хаща
Сподобалась йому зелена хаща
У місто як сьогодні я збирався,
поскаржилась мені знайома леді –
поскаржилась мені знайома леді –
Не дисидент я і не політв‘язень,
за булаву гетьманську не борець,
за булаву гетьманську не борець,
На видноколі люта вічність,
секунди краплями – кап-кап…
секунди краплями – кап-кап…
Ти потушила мої очі
страхами сумнівів своїх.
страхами сумнівів своїх.
Де Вовча й Те́рса котять свої хвилі
до берегів великого Дніпра,
до берегів великого Дніпра,
Зустрілись якось з осінню весна
на середи́ні сонячного літа
на середи́ні сонячного літа
Чому кричиш на мене зранку?
Не готувала я сніданку!
Не готувала я сніданку!
Дише… астралом мертва тиша,
у всесвіті лиш я…
у всесвіті лиш я…
Що не вбиває, робить те сильнішим –
колись повідав геній Фрідріх Ніцше.
колись повідав геній Фрідріх Ніцше.
Ти, Бруте, другом фарбувавсь,
ба навіть родичем під час,
ба навіть родичем під час,
Вона любила готувати
постійно, навіть уві сні,
постійно, навіть уві сні,
Вже осінь, все навколо пожовтіло
і за вікном частіше йдуть дощі.
і за вікном частіше йдуть дощі.
„Макс-фактором“ почав писати твори,
все яскравішою поезія стає.
все яскравішою поезія стає.
Кви́лить за вікнами майже прире́чено вітер,
гоне по небу хмарини в далекі краї.
гоне по небу хмарини в далекі краї.
– Шановний пане, ви чому очима
немов павук вп‘ялись у мої груди?
немов павук вп‘ялись у мої груди?
Трясуть її хвороби ніби грушу,
процес триває без перепочинку –
процес триває без перепочинку –
Злись на себе, лиш на себе, мила –
я своє терпіння змарнував.
я своє терпіння змарнував.
Кожен вибирає по собі:
жінку, дім, релігію, дорогу,
жінку, дім, релігію, дорогу,
Хто з віно́чка вигляда –
із зубами борода,
із зубами борода,
А опівно́чі ви черешню їли?
Із дерева! При місячнім промінні,
Із дерева! При місячнім промінні,
Ти суперечлива до біса
і несподівана така…
і несподівана така…
У мушлю часу сонце заховалось,
від сяйва зір крутилась голова
від сяйва зір крутилась голова
Ти мізки виїси любому,
нехай на голові шолом!
нехай на голові шолом!
Уже пішла остання електричка,
а пішки в Соляні далеко йти,
а пішки в Соляні далеко йти,
Машина часу форми квітки
під стрілок лагідний танок
під стрілок лагідний танок
Затихли в безголоссі солов’ї,
в гаю вони від протягу осипли,
в гаю вони від протягу осипли,
Усе життя в театрі… За куліси
іще в дитинстві доля привела.
іще в дитинстві доля привела.
Гірлянду розвішу в кімнаті,
прикрашу холодне житло.
прикрашу холодне житло.
Життя летить і «Пошук!» – твій девіз.
Мелькають дні, події, кілометри…
Мелькають дні, події, кілометри…
Не вбий в мені любов мою,
кохання пристрасне до тебе.
кохання пристрасне до тебе.
Картина впала на підлогу,
на друзки розлетілось шкло…
на друзки розлетілось шкло…
Заглянемо нарешті до театру?
Подивимось «Кохання на межі»!
Подивимось «Кохання на межі»!
Та зустріч, майже випадкова,
у магазині для прикрас
у магазині для прикрас
Чоло схилила, плечі опустились,
гірка сльоза стікає по щоці,
гірка сльоза стікає по щоці,
У затінку моїх думок
улітку – прохолода
улітку – прохолода
Як довго я тебе чекала,
та все ж обаві віддала…
та все ж обаві віддала…
Поміж сріблястої пряжі дощу,
під парасолею світлої хустки
під парасолею світлої хустки
Неправильно раніше я жила,
училась, всіх любила, догоджала,
училась, всіх любила, догоджала,
Я не живу, а виживаю,
писати почала вірші…
писати почала вірші…
У цьому світі просто не буває,
лякає вже взаємність почуттів,
лякає вже взаємність почуттів,
Я загубився поміж літа,
поринувши в казкові сни,
поринувши в казкові сни,
Весною обернулась наша осінь,
ти знову запросив мене у сни.
ти знову запросив мене у сни.
За ширмою заплющених очей
душі моєї болю не розгледів
душі моєї болю не розгледів
Гіркий талан мою планиду вершить,
крива життя гайнула шкереберть.
крива життя гайнула шкереберть.
Не відпускай мене ніколи
і хай там що… Не відпускай!
і хай там що… Не відпускай!
А ти пиши мені листи,
я їх на відстані читаю,
я їх на відстані читаю,
Вона мені сказала «так»
своїми милими вустами –
своїми милими вустами –
Осінній дощ змиває поторочу
незрозумілих дещо почуттів,
незрозумілих дещо почуттів,
Розбилась склянка уночі,
упала раптом на підлогу.
упала раптом на підлогу.
Провидців розвелось у нас немало,
що жваво живлять масовий психоз…
що жваво живлять масовий психоз…
Скажи мені відверто, друже,
ти їв колись солодку грушу
ти їв колись солодку грушу
Зів‘яли квіти поступово,
не дочекалися тебе…
не дочекалися тебе…
Уже на осінь сонце повернуло,
уже під гору пролягли стежки,
уже під гору пролягли стежки,
Не спала, слухала весну
під осені свинцевим небом.
під осені свинцевим небом.
Давай почнемо все спочатку,
я запрошу у гості ніч,
я запрошу у гості ніч,
Не вір, не бійся, не проси,
іще живі Харибда й Сцілла.
іще живі Харибда й Сцілла.
Не вір, не бійся, не проси,
іще живі Харибда й Сцілла.
іще живі Харибда й Сцілла.
У древнім замку Баллігаллі
цієї ночі був на балі.
цієї ночі був на балі.
Це справжній запорозький козарлюга,
для нього навіть біс не рідний брат.
для нього навіть біс не рідний брат.
У Гени гени вищого ґатунку,
тож не дарма він по життю мовчун.
тож не дарма він по життю мовчун.
Ти мов конвалія тендітна,
як гладіолуси струнка.
як гладіолуси струнка.
Бешкетниця, пустунка рання осінь
калину заколола в русі коси,
калину заколола в русі коси,
Осіння злива за вікном
змиває бруд сумного літа
змиває бруд сумного літа
Спасибі, що ти кинула мене
на перехресті непростої долі,
на перехресті непростої долі,
Чарівно в тиші линули слова,
у келиху іскрилося мартіні…
у келиху іскрилося мартіні…
У мене муза – незвичайна діва,
що може сотворить немало дива,
що може сотворить немало дива,
Тендітно-мила і струнка
крокує жваво по алеї,
крокує жваво по алеї,
Троянди зачекалися на тебе
у кришталевій вазі на столі
у кришталевій вазі на столі
Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
і молоком туманів на світанні,
і молоком туманів на світанні,
Цілує вітер усмішку твою,
а сонце промінцями пестить губи.
а сонце промінцями пестить губи.
Ми назустріч ішли,
ми долали круту свою гору,
ми долали круту свою гору,
Баскими кіньми вдаль біжать роки,
життя екватор стрімко перетнувши.
життя екватор стрімко перетнувши.
Життя летить крізь хугу і туман,
а в сонячну годину і тим паче.
а в сонячну годину і тим паче.
Ходили довго манівцями,
нас розділяв підступний тин,
нас розділяв підступний тин,
Дивуй мене своєю добротою,
чарівністю своєю теж дивуй,
чарівністю своєю теж дивуй,
Пора сумлива щедро сипле чари
із золота і бронзи навкруги.
із золота і бронзи навкруги.
Мені ти снишся по ночах
і кожен день тебе я бачу.
і кожен день тебе я бачу.
Кому свої потрібні роги,
то запроси її на вальс –
то запроси її на вальс –
Не спалося...
А ніч як море
А ніч як море
А ти лежиш і дивишся униз,
у скелю упираючись рогами,
у скелю упираючись рогами,
Яка сволота, – думала вона.
От стерво, – в нього промайнуло.
От стерво, – в нього промайнуло.
Усі ми грішні, кожен у своїм…
Провин завжди на душу вистачає…
Провин завжди на душу вистачає…
Ось і літо спливло непомітно,
розчинилось, сповзло під укіс,
розчинилось, сповзло під укіс,
Давай посидимо з тобою
на ґанку й просто помовчим.
на ґанку й просто помовчим.
Війну скінчити, меч уклавши в піхви,
поставило плацебо за мету
поставило плацебо за мету
Згадаймо всіх полеглих у борні,
огні війни, жаристому горнилі,
огні війни, жаристому горнилі,
Вони розтанули за мир
і розчинилися за волю,
і розчинилися за волю,
Вітрила жовті розпустила
і попливла удалечінь
і попливла удалечінь
Не спить моє гаряче серце,
карбує відлік часоплин
карбує відлік часоплин
А попере́ду – лише осінь,
пора прекрасна і сумна…
пора прекрасна і сумна…
Турботливо гаряче сонце літнє
ховається в люстерця соняхів.
ховається в люстерця соняхів.
У Києві дощ…
З потоками залишки бруду
З потоками залишки бруду
Що, знову мильна бульбашка? Пузир!
Снопи ледь-ледь тримають перевесла…
Снопи ледь-ледь тримають перевесла…
Навіщо це було тобі потрібно,
я так ще до кінця й не зрозумів…
я так ще до кінця й не зрозумів…
Завітало в гості мальовниче літо
і заколосились сонячно хліба.
і заколосились сонячно хліба.
Чумацький шлях – дорога соляна
усім Великим степом, аж до Криму.
усім Великим степом, аж до Криму.
Упали яблука червоні
на теплу землю у саду.
на теплу землю у саду.
Південна ніч у лузі виграє
піснями цвіркунів і зорепадом.
піснями цвіркунів і зорепадом.
Тоді я тільки вигадав тебе
і покохав лише свою уяву…
і покохав лише свою уяву…
Насолода – вранці рано,
з першим променем ласкавим,
з першим променем ласкавим,
Зарахувати вас не можемо у штат, –
промовив кадровик без еківоків, –
промовив кадровик без еківоків, –
Відлунює акордами краплин,
шалений дріб дощу у ритмі танго,
шалений дріб дощу у ритмі танго,
На березі Гіпанісу високім,
у теплому південному степу,
у теплому південному степу,
Криниці розповзлись південним степом,
десятки метрів часом вглибину!
десятки метрів часом вглибину!
Видавалась весна та холодною…
Високосний виною в тім рік?
Високосний виною в тім рік?
Не маю на меті когось повчати,
озвучити лиш хочу погляд свій:
озвучити лиш хочу погляд свій:
У небі бездоннім, над степу розвоєм,
де зелені море й весняна блакить,
де зелені море й весняна блакить,
Побіля лісу, прямо під горою,
сумливо на околиці села
сумливо на околиці села
Він контролює вся і все,
земельний, мовний рубікон,
земельний, мовний рубікон,
Добігти мріяв я до виднокола
і зазирнути аж за небокрай,
і зазирнути аж за небокрай,
Пси Україну рвуть на частки!
Навколо тисячі щурів,
Навколо тисячі щурів,
Казали, що слуги народу,
а вийшло – лакузи кремля,
а вийшло – лакузи кремля,
Де во́ди рік Дніпра і Бугу
та мо́ря чиста бірюза –
та мо́ря чиста бірюза –
Сказився світ, усе наперекіс,
олжа лютує, що уже не всидіть.
олжа лютує, що уже не всидіть.
У грудях лише туги згустки,
нещадно серце рве обман.
нещадно серце рве обман.
Перед очима свіжа акварель,
де во́ди древніх Бога й Борисфе́ну*
де во́ди древніх Бога й Борисфе́ну*
Пролинула, відквітла, відлетіла
блаженного кохання світла мить,
блаженного кохання світла мить,
Тиша. Спить усе довкола, навіває сон.
Свіжо. Пахне матіола, ніч бере в полон
Свіжо. Пахне матіола, ніч бере в полон
Народу руки й ноги спутали лукаві,
але нічому нас історія не учить –
але нічому нас історія не учить –
Давно не бачив я таких скрутних часів.
Гадаю, для країни це критичні роки…
Гадаю, для країни це критичні роки…
Горить коса, палає літом небо,
все поглинає полумʻя стіна!
все поглинає полумʻя стіна!
Млини...
Млини ідуть по полю
Млини ідуть по полю
Коса, дорога, рев мотора,
пісок розпе́чений, жара...
пісок розпе́чений, жара...
Два яблука дитя тримало,
на вигляд гарних і смачних.
на вигляд гарних і смачних.
Безліч химер у цім світі мінливому.
Є лише мить і нема вороття…
Є лише мить і нема вороття…
Я їду в гості до батьків,
де серед степу рід мій жив.
де серед степу рід мій жив.
Дитятко захворіло, неньці горе…
Мерщій в лікарню, хутко мчить швидка!
Мерщій в лікарню, хутко мчить швидка!
Ворожбитка козаку долю нагадала,
що красуню стріне він у весняний день
що красуню стріне він у весняний день
Я запалю зорю тобі в догоду,
вгамую хуртовину-сніговію.
вгамую хуртовину-сніговію.
Дніпро застиг у панцері льодовім
під тоннами замерзлої води,
під тоннами замерзлої води,
Гадав, що знаю все чи майже все,
та як же я відверто здивувався,
та як же я відверто здивувався,
Уранці п'яний "у димину",
вернувся коп... Ой, чоловік.
вернувся коп... Ой, чоловік.
Люблю? Не знаю. Може навіть ні…
Кохання має безліч кольорів.
Кохання має безліч кольорів.
За хвилею хвиля, то па́діл, то гребінь,
і пусто на милі окру́г.
і пусто на милі окру́г.
У ревній повені думок
втопає смуток мій.
втопає смуток мій.
Жив на світі малий горобець –
не тужив, але літу кінець.
не тужив, але літу кінець.
Білявка на крутім авто
в старому замку паркувалась,
в старому замку паркувалась,
В ресторані Ян до та́нку дівку запросив
і мов кицю ту коханку на руках носив.
і мов кицю ту коханку на руках носив.
Їсте немало, часто й залюбки,
а по запасах жиру носа всім утерли?
а по запасах жиру носа всім утерли?
Ступивши на слизьку дорогу,
хоч і сидиш ти на коні,
хоч і сидиш ти на коні,
Женився у недобрий час
я на початку місяця
я на початку місяця
Баладу про лицаря честі Айвенго
ми чули не раз і не два…
ми чули не раз і не два…
Ти шукала пригод
в монотоннім життєвому морі
в монотоннім життєвому морі
Відірваний рукав чи комірець,
дірки на шта́нях, спере́ду й сідницях,
дірки на шта́нях, спере́ду й сідницях,
– Нас не дарма звела планида
і доля в нас тепер одна, –
і доля в нас тепер одна, –
Йдемо дорогами війни
яку вже сотню довгих років,
яку вже сотню довгих років,
Сьогодні, в день закінчення війни,
у скону день найбільшої із воєн,
у скону день найбільшої із воєн,
Зі стелі, прямо на подушку,
спадають маревом вірші
спадають маревом вірші
Скибочка Місяця з неба вітається.
Мається, кається, крається ніч…
Мається, кається, крається ніч…
А я пишу тобі вірші
ночами, подумки, спонтанно
ночами, подумки, спонтанно
Ідуть степами кобзарі,
ідуть шляхами України,
ідуть шляхами України,
Зберу зірок у зоряне відро,
що у траву нападали за нічку.
що у траву нападали за нічку.
Серебріє ранню в небі ранок,
іній серебріє на гіллі,
іній серебріє на гіллі,
Проснувся Кінбурн з подихом весни
і порухом криштального повітря,
і порухом криштального повітря,
Південний степ – ромашки бенефіс,
волошки трунок, чебрецю, полину,
волошки трунок, чебрецю, полину,
Е не ііі, е не ііі -
потемніло в головііііі...
потемніло в головііііі...
І-та-тааа, і-та-тааа -
я веду собі кота-а-а!
я веду собі кота-а-а!
Я ображався на Творця,
що не було чобіт,
що не було чобіт,
Душею бідний чоловік,
бо із багатства лише гроші…
бо із багатства лише гроші…
Ти будеш все життя жаліти,
що гендлювалася собою,
що гендлювалася собою,
Життя як існування не цікавить
і завше не цікавило мене,
і завше не цікавило мене,
Який короткий нині світ,
як мало місця розгулятись.
як мало місця розгулятись.
Вербова гілочко моя!
Така вся ніжна і пухната,
Така вся ніжна і пухната,
Життя уявляєш своє як червону доріжку,
немов ескалатор, що стрімко несе на Олімп,
немов ескалатор, що стрімко несе на Олімп,
У тебе очі – ніби море,
аквамарину свіжа синь,
аквамарину свіжа синь,
Сурма лунає ріднокраєм,
коругви тягнуться увись –
коругви тягнуться увись –
Ступаю килимом із туги
у суму непроглядну ніч
у суму непроглядну ніч
Продати землю України –
лише частина плану юд!
лише частина плану юд!
У тебе цілий всесвіт в голові,
як раптом із-під ніг земля зникає,
як раптом із-під ніг земля зникає,
Утону я в очах твоїх… Ладно?
Це для мене велике щастя!
Це для мене велике щастя!
Перемогли квартал і вулиця,
настали нині дні сумні.
настали нині дні сумні.
Ти вийшла феєю з туману,
що очі густо застеляв,
що очі густо застеляв,
Ти квітка сонячна гілеї,
чарівна усмішка твоя.
чарівна усмішка твоя.
Я буду пахнути тобою
під серця зрушене биття.
під серця зрушене биття.
Ти айстра маленька – волошка,
ти квітка моя чарівна.
ти квітка моя чарівна.
Не можна, мила, словом змалювати
те щастя, що даруєш ти мені!
те щастя, що даруєш ти мені!
Я парасольку зламану відкрию
і раннім ранком вийду за поріг.
і раннім ранком вийду за поріг.
У чорнім мареві небес
чатує чорний кіт
чатує чорний кіт
Моя любов – безкрає море,
безмежний синій океан,
безмежний синій океан,
Відкрию щастю навстіж двері,
впущу кохання на поріг
впущу кохання на поріг
Жив старий зі своєю старою
біля самого синього моря,
біля самого синього моря,
Як добре, що ти є у білім світі,
як гарно, що така під сонцем є.
як гарно, що така під сонцем є.
Ти дивилась загадково у вечірній час,
та звела не випадково вперше доля нас.
та звела не випадково вперше доля нас.
Закохала ти мене у себе,
у свої озера лісові
у свої озера лісові
Чарівну квітку в кришталеву вазу
ми ставимо, наливши вщерть води,
ми ставимо, наливши вщерть води,
Сивий старець у но́чі криницю
зазирає і сумно мовчить.
зазирає і сумно мовчить.
Все не прийду ніяк до тями
від поцілунку в тишині.
від поцілунку в тишині.
Тягнеться день слимаком по алеї,
сонце як ґудзик на платті весни,
сонце як ґудзик на платті весни,
У перший день останньої весни,
яку я зустрічаю наодинці,
яку я зустрічаю наодинці,
Ми збирали журавлину
в лісі, на болоті.
в лісі, на болоті.
Ми честь свою і гідність захистили
у чотирнадцятім, із кров’ю, на снігу,
у чотирнадцятім, із кров’ю, на снігу,
Вітер немов балерину
в небі хмарину кружляв,
в небі хмарину кружляв,
Яка стратегія, навча́ння де з-під палки,
де на роялі – тільки без трусів,
де на роялі – тільки без трусів,
Тільки вийду за поріг –
попереду сто доріг,
попереду сто доріг,
Вузька й терниста стежка на Парнас! –
подібних чув немало теревенів.
подібних чув немало теревенів.
Куди потрапив нині і не знаю...
Лунають жарти, саркастичний сміх
Лунають жарти, саркастичний сміх
Богине, ти така як є
і тут нічого вже не вдієш –
і тут нічого вже не вдієш –
Давайте краще про бали і квіти,
не мацайте руками за живе!..
не мацайте руками за живе!..
Стою на березі стрімкім,
дивлюсь, як падають зірки
дивлюсь, як падають зірки
Непросто жить за бідності межею,
до кожного підкралася сума:
до кожного підкралася сума:
Скажи мені, московський люде,
в якій це мові ще буває:
в якій це мові ще буває:
Поезія – феєрія, стихія,
система незбагнених ординат!
система незбагнених ординат!
Переворот у Пітері, морози,
свобода, воля, ґвалт більшовиків –
свобода, воля, ґвалт більшовиків –
Перун із громом темні хмари навпіл
розрізав вогняним своїм мечем.
розрізав вогняним своїм мечем.
Вночі мені наснилася підказка.
Вона стара як мудрості ріка:
Вона стара як мудрості ріка:
Яким він буде, твір мій? Той, останній…
Не знаю і сказати не берусь…
Не знаю і сказати не берусь…
В мороз тріскучий чи густу сльоту
пливуть гріхи омиті за водою,
пливуть гріхи омиті за водою,
Пролунав останній дзвоник
і настало літо.
і настало літо.
Мана́ зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
усіх, сама відправившись в Оман...
Я – Україна. Я уже конаю!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Відвертому завжди нелегко жити,
велика розкіш нині благородність.
велика розкіш нині благородність.
Наздогін ні про що не жалійте ніколи,
якщо трапилось те і вже пізно змінити.
якщо трапилось те і вже пізно змінити.
Згустилися хмари, сльота скаженіє,
країна іде з молотка,
країна іде з молотка,
Зимнім ранком дві синички
зазирнули в годівничку,
зазирнули в годівничку,
Вигода чесна – повія цнотлива,
в їхніх кишенях відлуння монет,
в їхніх кишенях відлуння монет,
Спи, мій маленький, укрийся
і повернись на бочок.
і повернись на бочок.
Знають всі, дорослі й діти,
що чудес доволі в світі,
що чудес доволі в світі,
Принцесо люба, юна молодичко,
вишнева квітко, серно чарівна,
вишнева квітко, серно чарівна,
Віднині осінь вже не золота
і літо відтепер уже не тепле,
і літо відтепер уже не тепле,
Я краю крайнощі як хліб
зі спогадів мого життя,
зі спогадів мого життя,
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
скажу відверто – марний труд.
А час іде, не знає він зупинку.
Буває що летить, а то чвалає…
Буває що летить, а то чвалає…
Знають добре всі малята,
що найкращий в світі – тато.
що найкращий в світі – тато.
Найрідніша в світі са́ма
для малечі, звісно – мама.
для малечі, звісно – мама.
Часу все менше, блискавки креше
кінь з-під копит.
кінь з-під копит.
Вдома радості багато –
в Ясі перше слово «тато»,
в Ясі перше слово «тато»,
Я веду за руку тата,
мов ступаю по канату.
мов ступаю по канату.
Ой, який цікавий світ:
тут пухнаті пес і кіт,
тут пухнаті пес і кіт,
Мама зранку варить кашу –
покормить маленьку Машу!
покормить маленьку Машу!
Пошию плащ собі прозорий
з ниток осіннього дощу
з ниток осіннього дощу
Рипить, скрипить, та меле на страждання
шматки жури, старий дідівський млин
шматки жури, старий дідівський млин
Солдат ми повернули й кораблі,
захисників углиб загнали й бази
захисників углиб загнали й бази
Лишилось нам всього лиш двісті років…
Зникаємо ми стрімко як народ!
Зникаємо ми стрімко як народ!
На городі між грядками
«сторож» оселився,
«сторож» оселився,
Танцює осінь танго з листопадом,
кружляє листя в вальсі чарівнім
кружляє листя в вальсі чарівнім
Отак хотіла виграть поєдинок,
що й почуття поставила на кін.
що й почуття поставила на кін.
Стікає ніч краплинами хвилин
по склу віконнім у твоєму домі.
по склу віконнім у твоєму домі.
Хризантемно чомусь на душі,
навіть більше скажу – полиново.
навіть більше скажу – полиново.
З минулим потрібно прощатись рішуче!
Ту кішку не варто тягнути за хвіст,
Ту кішку не варто тягнути за хвіст,
Радіє кінь – позбавився він пут,
нарешті чвалуватиме щосили!
нарешті чвалуватиме щосили!
Хризантемно в моєму саду,
опадає з дерев жовте листя.
опадає з дерев жовте листя.
В магічну Ве́лесову ніч
жахи блукають між хата́ми
жахи блукають між хата́ми
Ніч укриває балдахіном,
розшитим маревом зірок.
розшитим маревом зірок.
Жабки польку танцювали у заплаві вранці –
все по ку́пинах стрибали у веселім в танці.
все по ку́пинах стрибали у веселім в танці.
Не засмучуй мене, друже мій,
корити не берись.
корити не берись.
В людини доля, мов шосе,
та у житті можливо все!
та у житті можливо все!
Закінчи́лися уроки,
скоро-скоро літні дні –
скоро-скоро літні дні –
Він живе у диких хащах:
довгий хвіст, велика паща,
довгий хвіст, велика паща,
Нарешті! Все! Досягнуто мети,
немовби й не було семи тих років!
немовби й не було семи тих років!
Гаряче сонце виснажило землю,
рік був жарким, аж висохли ставки.
рік був жарким, аж висохли ставки.
Давним-давно ця сталася пригода –
в село прибилась пара журавлів.
в село прибилась пара журавлів.
В дитсадку сьогодні діти
поливали разом квіти:
поливали разом квіти:
Не балон то від машини –
хвіст колючий, як шипшина!
хвіст колючий, як шипшина!
Поміж хвиль, мов гуми шмат,
пропливає чорний скат –
пропливає чорний скат –
На рибалку ніс гусак
на плечі здоровий сак.
на плечі здоровий сак.
Не називай себе погано
і не картай єство своє.
і не картай єство своє.
Похвалявся якось кіт,
що Інгул здолає вбрід,
що Інгул здолає вбрід,
Я рептилія метка,
в мене шкіра, як луска,
в мене шкіра, як луска,
Якого роду-племені ви, люди?
Куди лежить тепер ваш битий шлях?
Куди лежить тепер ваш битий шлях?
Крокодили розказали, –
Карл у Клари вкрав корали!
Карл у Клари вкрав корали!
Як виглядає в світі пустота?
Чи можна передати її словом?
Чи можна передати її словом?
Навесні у комиші
щука завелася
щука завелася
Раз посіяв Прокіп кріп,
та на грядку втрапив кріт.
та на грядку втрапив кріт.
Між смерічок лине річка,
на містку стоїть Марічка.
на містку стоїть Марічка.
Взявши шпажку і ліхтарик,
залетів у дім комарик.
залетів у дім комарик.
Вовченятко вийшло з хати,
заманулось полювати,
заманулось полювати,
Каченя-рибаченя,
розвеселе пташеня,
розвеселе пташеня,
Прожили п’ятнадцять років
з Василем Наталка –
з Василем Наталка –
В дитсадок, у старшу групу,
привели Яринку,
привели Яринку,
Знає лікар-логопед,
що таке велосипед –
що таке велосипед –
Цілу ніч Кріт нору рив,
зір сердега посадив –
зір сердега посадив –
Розповів учора сич,
як літав колись на Січ.
як літав колись на Січ.
Ми прагнули побудувати місто
свободи, благоденства і добра,
свободи, благоденства і добра,
На глоди́ну, ніби пава,
чинно сіла чорна ґава.
чинно сіла чорна ґава.
У крамницю чорний грак
прилетів придбати фрак.
прилетів придбати фрак.
Бабка з дідом дуже раді,
зустрічають при параді.
зустрічають при параді.
Скрекотіла раз сорока,
що у неї круглі боки,
що у неї круглі боки,
Раз синиця по суниці
полетіла до криниці,
полетіла до криниці,
В дитсадочку ми не спали,
ми овечок рахували:
ми овечок рахували:
В першім класі вчиться Яся.
Грає Яся на девайсі,
Грає Яся на девайсі,
Щоб не тратив часу марно
інструмент Тимку́ столярний
інструмент Тимку́ столярний
Серед пляжу понад вечір,
ігноруючи жару,
ігноруючи жару,
Мчиться страус по пустелі,
в висоту сягає стелі
в висоту сягає стелі
Так у подорожі світом
допливли кінця ми літа.
допливли кінця ми літа.
Сів на такелажний трос
королівський альбатрос
королівський альбатрос
Говорила зебра зебу, –
Прикрашати тебе треба,
Прикрашати тебе треба,
Якось вийшов за поріг
африканський носоріг,
африканський носоріг,
По савані від весни
йдуть ватагою слони –
йдуть ватагою слони –
Гадали ми, що щиро покохали,
що інше почалося в нас життя,
що інше почалося в нас життя,
За стиль і смак все можна видавати,
для творчості не може бути норми,
для творчості не може бути норми,
На садок упала злива,
змила з гілки стиглу сливу –
змила з гілки стиглу сливу –
Галка в Гальки вкрала скалку
й понесла ховать у балку,
й понесла ховать у балку,
Ой, не до сну у горобину ніч,
яка на землю казкою спадає,
яка на землю казкою спадає,
То не камінь і не брила,
звичайнісінька горила,
звичайнісінька горила,
Уперед схиливши рило,
суне річкою барило,
суне річкою барило,
Попере́ду ветхий ліс,
там вікує качконіс,
там вікує качконіс,
На щоглі, мов ті примари,
примостились дві гагари.
примостились дві гагари.
На крижині цілий день
гріє поперек тюлень –
гріє поперек тюлень –
Плюмаж і шия лебедина,
в перині ружавіє сніг,
в перині ружавіє сніг,
Посеред морської піни
замелькали чорні спини,
замелькали чорні спини,
Знов попереду фонтан! –
повідомив капітан.
повідомив капітан.
Рожеві фламінго
пливуть у рожевім промінні,
пливуть у рожевім промінні,
Я дивлюсь в ілюмінатор
на зустрічні кораблі,
на зустрічні кораблі,
В нас на траверсі фонтан! –
повідомив капітан, –
повідомив капітан, –
Перед носом шугонула
несподівано акула,
несподівано акула,
Тепле літечко надворі,
дуже хочеться на море.
дуже хочеться на море.
Знак достатку всіх часів –
у сметані карасі,
у сметані карасі,
На городі між грядками
сторож оселився,
сторож оселився,
На баштані кавуни
виросли нівроку –
виросли нівроку –
Людці зелені захопили Крим,
багаття запалили на Донбасі,
багаття запалили на Донбасі,
Здоровенна диво-птиця
заглядає у криницю,
заглядає у криницю,
Його життя – немов метеорит,
на землю з неба впало передчасно,
на землю з неба впало передчасно,
В тіні липи, біля хати,
спочивають поросята.
спочивають поросята.
В мене синя парасоля
з жовтими квітками.
з жовтими квітками.
Гей, Іване, йди сюди,
дай напитися води!
дай напитися води!
Не фламінго і не грак,
дзьоб у нього, як черпак,
дзьоб у нього, як черпак,
Жив веселий щиглик в світі,
та попав в підступні сіті
та попав в підступні сіті
Йдуть до річки каченята,
попереду качка-мати,
попереду качка-мати,
В калабані, біля клуні,
вуті плавають манюні,
вуті плавають манюні,
На травичці біля річки
скачуть козенята –
скачуть козенята –
Розлітались над лиманом
білокрилі пелікани.
білокрилі пелікани.
Голова, як у коня,
на спині її – броня,
на спині її – броня,
Прямо зранку по двору
водить мати дітвору –
водить мати дітвору –
Суне берегом удав,
що ховається між трав.
що ховається між трав.
Житнім полем, ніби пан,
понад самим краєм,
понад самим краєм,
В нього є на шиї дзвоник.
Він не кінь, а просто коник!
Він не кінь, а просто коник!
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
мов антени в нього ріжки.
Скільки б не було бабусь,
та найкращий мій дідусь!
та найкращий мій дідусь!
Друга в мене є матуся,
а ім'я її – бабуся.
а ім'я її – бабуся.
Лиш прокинусь вранці-рано,
я спішу мерщій до крану,
я спішу мерщій до крану,
Ходить сонечко в зеніті,
в розпалі гаряче літо.
в розпалі гаряче літо.
На болоті, де загата,
розходи́лись жабенята:
розходи́лись жабенята:
Біля нашої ріки
розліталися шпаки –
розліталися шпаки –
На лужку пасуться коні.
Справжні коні, а не поні.
Справжні коні, а не поні.
Серед хвиль старого Нілу
причаїлись крокодили.
причаїлись крокодили.
Чемна дівчинка Тетянка,
всіх вона вітає зранку,
всіх вона вітає зранку,
Життя – театр і на його підмостях
акторів натовп, різних кольорів:
акторів натовп, різних кольорів:
На цвинтарі щебечуть солов`ї…
Звучить оркестр із самого світання.
Звучить оркестр із самого світання.
Недовго на кредит бенкетували,
стіни не вийшло – збудували тин,
стіни не вийшло – збудували тин,
Розверзлося, на землю впало небо,
потоками гірких, невтішних сліз –
потоками гірких, невтішних сліз –
Якщо зустріну на стезі
тебе, свою завітну мрію –
тебе, свою завітну мрію –
Халахупа Катря круте,
дбає про фігуру,
дбає про фігуру,
Тебе так хочуть мої очі
і руки хочуть, і вуста!
і руки хочуть, і вуста!
Сама природа навіть розгубилась,
весна до нас прийшла якась не та.
весна до нас прийшла якась не та.
Каштани знову запалили свічі,
ввіткнули пірамідки у блакить,
ввіткнули пірамідки у блакить,
Впали на калину горобці,
полюбились грона її пишні,
полюбились грона її пишні,
Бузку букет зів’яв у вазі,
забракло красеню води!
забракло красеню води!
Життя людське – феєрія струмка,
що дзюркотить униз в'юнким потічком.
що дзюркотить униз в'юнким потічком.
На сонці виграє, іскриться мій кинджал,
у золото закований і срібло.
у золото закований і срібло.
Налляй-но, друже, в келих синяви
і спомини мої ти оживи
і спомини мої ти оживи
Вас повідомити повинен –
ми не вручили адресату
ми не вручили адресату
Завсігди уміли коні плавать,
але недалеко і неважно.
але недалеко і неважно.
В лікарні шок, аврал, переполох,
десятки зо́ два привезли „швидкі“.
десятки зо́ два привезли „швидкі“.
Сади квітують навкруги,
у полі розпустились квіти.
у полі розпустились квіти.
Хто розумніший поміж двох статей –
здавен іде безкомпромісний спір.
здавен іде безкомпромісний спір.
Ой, лікарю, у боці в мене коле! –
кричить несамовито дід Микола, –
кричить несамовито дід Микола, –
Спасибі за кольє і нову шубу! –
кричить з порогу радісно дружина, –
кричить з порогу радісно дружина, –
Учора у знайомих на весіллі
з дружиною ми гарно погуляли –
з дружиною ми гарно погуляли –
В дитсадок заходить Йося
забирати сина –
забирати сина –
– Коханий, вже нову служницю
шукати треба терміново.
шукати треба терміново.
Пролунав дзвінок у двері –
завітав сантехнік.
завітав сантехнік.
Стривай!.. Ти переплутав щось в запалі!
Це кожному відомо пацану:
Це кожному відомо пацану:
Сором’язливий мій герой
ганьби уникнув як майстерно!
ганьби уникнув як майстерно!
Ми маримо про щастя з дивограєм,
воно ж повсюди, навкруги воно.
воно ж повсюди, навкруги воно.
Цей мед не їж – там дьогтю ложка й сміття.
Чого не заробив ти – не проси.
Чого не заробив ти – не проси.
„Народ – носій всієї влади в Україні!“ –
так виглядають з Конституції пости.
так виглядають з Конституції пости.
В веснянім небі, висі голубій,
я напишу поему про кохання.
я напишу поему про кохання.
Коти… Зібрались на даху коти
і спати знову не дають.
і спати знову не дають.
Куди поділась казки світла мить,
чому не ваблять березневі ранки
чому не ваблять березневі ранки
Пробач, принцесо, знову помилився,
захоплення прийнявши за любов…
захоплення прийнявши за любов…
Радієш сонцю, мій ірландський друже!
Не зустрічав тебе уже давно…
Не зустрічав тебе уже давно…
Давайте візьмемось за руки,
русини, щирі українці,
русини, щирі українці,
Невже заснула ліра, задрімала,
розладилася чарівна струна?
розладилася чарівна струна?
Холодних не люблю очей.
В очах уся душа людини.
В очах уся душа людини.
Якщо тобі нестерпно в самоті,
поклич мене, переборовши страх,
поклич мене, переборовши страх,
Бажаєш правим бути чи щасливим? –
запитувала ти мене не раз.
запитувала ти мене не раз.
Стоїть чемненько, вся свята та гожа,
немов мадонна істинна вона,
немов мадонна істинна вона,
Молодість – це лише миті,
пройде, розтане як дим.
пройде, розтане як дим.
Гординя й гордість – зовсім різні речі,
в них спільного – як в водню і води.
в них спільного – як в водню і води.
Гармонія не тільки милозвучність,
взаємна відповідність всіх частин,
взаємна відповідність всіх частин,
Ти твердила – потрібно зачекати
так довго, що уже пройшли віки!
так довго, що уже пройшли віки!
Суспільство перекисло, ніби бражка,
гірчить все більше батьківщини дим…
гірчить все більше батьківщини дим…
Ми завше бачим те, що бачить хочем,
кохання ж часто вдягнене в туман;
кохання ж часто вдягнене в туман;
Дивлюся в запорошене люстерце,
у гості завітавши в отчий дім,
у гості завітавши в отчий дім,
Укриті сивиною юнаки –
не вигадати більше покарання!
не вигадати більше покарання!
Чужий я для тебе… Чужий!
Таким вже назавжди лишуся…
Таким вже назавжди лишуся…
Старий поет з душею молодою
у гариві завзято йде вперед.
у гариві завзято йде вперед.
Лунає голос скрипки на зорі,
вона мене в безмежні далі манить.
вона мене в безмежні далі манить.
Я заблукав у місті смутку,
де на престол зійшла печаль,
де на престол зійшла печаль,
Земна коловерть поглинає життя,
щоденно долаєм буденності море,
щоденно долаєм буденності море,
Дівок і жарти полюбляв до чаю,
такий собі веселий керівник.
такий собі веселий керівник.
Чи бачив, куме, я детектора брехні,
питаєте мене у власній хаті?!.
питаєте мене у власній хаті?!.
Той „Незрівняний світ краси“
заворожив мене навіки –
заворожив мене навіки –
Як хутко переправила волан
вже на мою ти половину поля,
вже на мою ти половину поля,
Подивись мені, люба, у вічі
і відверто мерщій розкажи,
і відверто мерщій розкажи,
Життя-життя – то безперервна школа,
а кожен день – завжди якийсь урок…
а кожен день – завжди якийсь урок…
Він одинокий пілігрим,
завжди самотній подорожній,
завжди самотній подорожній,
В рутину нас затягує прогрес –
нам ліньки особисто спілкуватись!
нам ліньки особисто спілкуватись!
Не люблю я цукерки «Рошен»,
не катаюся на Буковелі.
не катаюся на Буковелі.
Небо вкрили зірок міріади,
переповнився перлами дзбан –
переповнився перлами дзбан –
З тобою хочу заблукати
у світлих споминах своїх
у світлих споминах своїх
У серці козацького краю,
коштовний немов самоцвіт,
коштовний немов самоцвіт,
Усе життя він був максималістом,
як ненавидів люто чи кохав…
як ненавидів люто чи кохав…
З розпущеним волоссям на плечах
мене умить навіки полонила.
мене умить навіки полонила.
Секунди падають під ноги,
хвилини, миті і… роки,
хвилини, миті і… роки,
Ти на землю упала снігами,
розчинилась в лісах і воді,
розчинилась в лісах і воді,
Як сиро й пусто на душі,
немов прийшла остання осінь,
немов прийшла остання осінь,
Не спав Мазепа, як не спить Галина –
поему пише літньої пори.
поему пише літньої пори.
А знаєш – як усе непросто
і часу плин не зупинить.
і часу плин не зупинить.
Мені цю осінь – не забути,
вона від мене не втече,
вона від мене не втече,
Зустрілись ми тоді по волі Бога,
та іншого і статись не могло.
та іншого і статись не могло.
Осінь вальсом закружляла в листі золотім
і барвистим покривалом заквітчала дім.
і барвистим покривалом заквітчала дім.
Коханню як ламають підло крила,
я бачив у своїм житті не раз.
я бачив у своїм житті не раз.
У США вмирає мультимільярдер,
вже черги лікарів кілометрові!
вже черги лікарів кілометрові!
Літо, море, хвилі, пляж,
острів, берег, шум прибою.
острів, берег, шум прибою.
Осінній ніби влітку теплий вечір,
співає пісню лагідно прибій…
співає пісню лагідно прибій…
Чим пахне море? Громом і дощем,
і бурунами в заході світила,
і бурунами в заході світила,
Чому мені сумливо на душі,
коли тебе побачу чи згадаю?
коли тебе побачу чи згадаю?
Давай поринемо у осінь,
у золото її дібров,
у золото її дібров,
Вже дні холодні осінь пустила під укіс,
укрила чарівниця багрянцем сонний ліс,
укрила чарівниця багрянцем сонний ліс,
Копав картоплю на городі
і раптом віднайшов крота.
і раптом віднайшов крота.
Цей день – найкращий у житті,
його не упусти й хвилини!
його не упусти й хвилини!
Не тратьте час на тих, хто вас не любить,
кому ви збайдужіли вже давно,
кому ви збайдужіли вже давно,
Земне буття спливає надто хутко,
експрес „Життя“ пришвидшує ходу…
експрес „Життя“ пришвидшує ходу…
Любов статечна – як ота примара,
немов пекельні чари чи дурман,
немов пекельні чари чи дурман,
Парад сьогодні воїнів зі сходу,
що Неньку боронили і життя.
що Неньку боронили і життя.
У озері місяць купався,
тихцем з-за кущів виглядав,
тихцем з-за кущів виглядав,
Горять калини кетяги червоні
на жовтім тлі осінніх килимів
на жовтім тлі осінніх килимів
Я кохаю тебе як кохав
і любити довіку вже буду.
і любити довіку вже буду.
Любов підносить, бадьорить,
від неї виростають крила!
від неї виростають крила!
Зітхаю… Із сумом зітхаю,
та серцем до сонця горнусь.
та серцем до сонця горнусь.
Не плаче, не ридає сильна жінка,
а на обличчі – спокою стіна.
а на обличчі – спокою стіна.
Покрова! Сонце сяє, дзвонять дзвони
і лине благодать по всій землі.
і лине благодать по всій землі.
Душе, мовчи! Не вимови ні слова!
Останні свічі скоро догорять…
Останні свічі скоро догорять…
Звичайний чоловік, дорослі діти,
з котами квіти, книги, власний дім…
з котами квіти, книги, власний дім…
На березі під музику прибою,
у відблисках багаття і зірок,
у відблисках багаття і зірок,
Як звізду на етнічну ліврею –
відповім вам, де наші євреї:
відповім вам, де наші євреї:
Скрутні часи для Матінки настали,
Вкраїна бідна стогне у ярмі.
Вкраїна бідна стогне у ярмі.
Усміхнись, кохана, посміхнися,
чарівну усмішку вже забув…
чарівну усмішку вже забув…
Не Марічка й не Оксана,
не Софійка чарівна.
не Софійка чарівна.
Ми зустрілися запізно,
мабуть так лягли зірки…
мабуть так лягли зірки…
Вразлива, ніжна і привітна,
мов хризантема чарівна –
мов хризантема чарівна –
Ключа тобі від щастя подарую,
відкрий ним двері в зраненій душі.
відкрий ним двері в зраненій душі.
Не бійтесь говорить „Люблю!“
близьким і дорогим вам людям,
близьким і дорогим вам людям,
«Какая разница!» з якої шкаралупи
проклюнулося кожне пташеня?! –
проклюнулося кожне пташеня?! –
Чому ви так не любите євреїв? –
мене спитала раз одна гетера.
мене спитала раз одна гетера.
Мене іще учитимуть у школах,
та я до того вряд чи доживу,
та я до того вряд чи доживу,
Життя дається люду задля чого –
невже лише щоб черево набить?
невже лише щоб черево набить?
Навколо друзі – мов старе вино,
йому десятки, а то й сотня, років;
йому десятки, а то й сотня, років;
Скінчилося жарке південне літо,
радіємо осінній цій порі.
радіємо осінній цій порі.
Ти приголомшливо красива,
про тебе мріяв все життя!
про тебе мріяв все життя!
А хочеш – залишимось разом?
Не місяць, не рік – до кінця!
Не місяць, не рік – до кінця!
З юнацьких літ пішов у світ картатий –
писав, учився, не уник тривог…
писав, учився, не уник тривог…
Не вмію вити я по-вовчи,
ну хай там що, ну хоч кричи.
ну хай там що, ну хоч кричи.
Славен Петре Сагайдачний, як тобі там спиться?
Чи душа твоя бунтарська може з тим змириться,
Чи душа твоя бунтарська може з тим змириться,
Набридла так уже словесна діарея
пустопорожніх лозунгів-тирад,
пустопорожніх лозунгів-тирад,
Любо дивитись із призьби, як падають зорі,
в серпні під хатою о вечоровій порі
в серпні під хатою о вечоровій порі
Вже п’ятий рік палає схід огнем,
чи не щоденно майже плине кача.
чи не щоденно майже плине кача.
Рабів до раю не пускають
і не для них тече нарзан,
і не для них тече нарзан,
Я вашу моду бачив у труні,
продвинуті, і що б не говорили –
продвинуті, і що б не говорили –
Скільки б вовка не кормили, а йому все мало.
Тягне, цупить все щосили до свого кагалу.
Тягне, цупить все щосили до свого кагалу.
Як просто з популіста стать героєм –
пробачення достатньо попросить
пробачення достатньо попросить
Нічка розвішала зорі над обрієм,
ніби яркі ліхтарі.
ніби яркі ліхтарі.
Пишу про те, що бачу, відчуваю,
із чим не згоден, щиро не люблю.
із чим не згоден, щиро не люблю.
Весна надворі, схуднути рішила –
купила пару дисків фітнесових
купила пару дисків фітнесових
Під тином щедро мальви зацвіти,
дівчатами на сонці запишались,
дівчатами на сонці запишались,
Стрічаються мені все рідше люди,
усе частіше сурогат і бруд.
усе частіше сурогат і бруд.
Просту запам’ятайте, гниди, суть –
останнім з вас ніхто не засміється,
останнім з вас ніхто не засміється,
Долаючи з Батурина дорогу
на Крим турецький й Запорізьку січ,
на Крим турецький й Запорізьку січ,
Ми старієм не від того,
скільки прожито років.
скільки прожито років.
Тобі я колисанку заспіваю –
спи, люба, ніч коротка в літній час.
спи, люба, ніч коротка в літній час.
Настане час – гнітюча крига скресне
і прийде мить підбить плоди життя.
і прийде мить підбить плоди життя.
Іде війна не тільки на Донбасі,
по всій країні нині йде війна.
по всій країні нині йде війна.
Свободолюбство – майбуттю основа,
непримиримість – гасло над гербом!
непримиримість – гасло над гербом!
Хто землю прихватив, хто булаву
чи інший шмат народного майна.
чи інший шмат народного майна.
Тільки тебе бачу я серед ночі,
тільки тебе знову бачу удень.
тільки тебе знову бачу удень.
Полюбив я твій стан і голос,
за твій кожний боровся волос.
за твій кожний боровся волос.
Ви народились, виросли, жили
в дарованій батьками Україні.
в дарованій батьками Україні.
Далеко уперед ступило людство,
настав нарешті двадцять перший вік.
настав нарешті двадцять перший вік.
Нам нині замінили сурогати
продукти, речі, навіть почуття.
продукти, речі, навіть почуття.
Повзе уперто вгору плющ
вночі і вдень, у дощ і спеку.
вночі і вдень, у дощ і спеку.
Ну що, Клички, дивились поєдинок?
Побачили нарешті справжній бокс?!
Побачили нарешті справжній бокс?!
В морське свічадо сонце зазирає,
промінням сипле по хисткій воді.
промінням сипле по хисткій воді.
Мандруєш містом, лісом, чистим полем
чи океаном на семи вітрах –
чи океаном на семи вітрах –
Не бачу у країні кандидата,
хто б крісло президентське міг зайнять.
хто б крісло президентське міг зайнять.
Земля свята життя всьому дає,
вона усіх до себе і приймає…
вона усіх до себе і приймає…
Туман. Туман укрив поля й луги,
не видно навкруги за кілька кроків.
не видно навкруги за кілька кроків.
У чім секрет маститого поета? –
сушу свій розум рік уже чи два!
сушу свій розум рік уже чи два!
Іди до мене, я тебе шукаю,
прекрасна незнайомко з юних мрій,
прекрасна незнайомко з юних мрій,
Що сталося із цим шаленим миром
в технологічний двадцять перший вік?
в технологічний двадцять перший вік?
Поміж річок русинських повноводних,
серед полів безкраїх і лісів
серед полів безкраїх і лісів
Не все продати можна і купити,
не купиш щастя, горе не продаш.
не купиш щастя, горе не продаш.
Якби ж ті знали павичі,
про що народ простий мовчить,
про що народ простий мовчить,
Ти видатний сучасності поет?
У тебе звань – як у собаки бліх,
У тебе звань – як у собаки бліх,
Не раз, не два ми чули древнє Слово
про Русь, про Київ, Ігоря полки…
про Русь, про Київ, Ігоря полки…
Людина п’ять десятків тисяч років
існує у Європі на загал,
існує у Європі на загал,
Віками Україну мордували
її одвічні, кляті вороги.
її одвічні, кляті вороги.
З догматами світосприймання
боровся Бруно як умів.
боровся Бруно як умів.
Усе для щастя є у мене:
ось книга, ручка і листок.
ось книга, ручка і листок.
Із виборами знов заворушились
старі представники країни рад –
старі представники країни рад –
Ну, ось і все – настала тиша,
куртина впала на поміст.
куртина впала на поміст.
Чи є для них хоч щось святе?
Для тих перевертнів у владі.
Для тих перевертнів у владі.
Ідуть останні з наших могікан
на небеса, у височінь, у вічність…
на небеса, у височінь, у вічність…
Тендітну, в су́кенці шкільній,
із бантами у косах,
із бантами у косах,
Навіщо я пишу вірші? –
мене запитують нерідко.
мене запитують нерідко.
Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
доладності вершину і краси.
доладності вершину і краси.
Де в Бог-ріку святий Інгул впадає,
у сиву давнину, ще в бронзи лад,
у сиву давнину, ще в бронзи лад,
Як все змінилося навкруг!
Вже нові цінності в пошані –
Вже нові цінності в пошані –
Біжить вперед життя мого дорога,
мелькають дні, години, місяці…
мелькають дні, години, місяці…
Сльоза – мов тихий зойк душі,
який словами важко передати, –
який словами важко передати, –
В гіллі дерева, у кроні,
причаїлася ворона.
причаїлася ворона.
Стоїть висока, ніби шафа,
під пальмою струнка жирафа.
під пальмою струнка жирафа.
Живе у лісі хитра лиска,
в норі у неї там прописка.
в норі у неї там прописка.
Входжу неквапливо в пізню осінь,
вже тобі назустріч йду крізь вітер.
вже тобі назустріч йду крізь вітер.
Поезія для мене – вже не хобі,
то майже стиль всього мого життя.
то майже стиль всього мого життя.
Віки тому, у сиву давнину,
на світ людина вільною з’явилась,
на світ людина вільною з’явилась,
Просякло все байдужістю, журою
у місті каменю, бетону і свинцю.
у місті каменю, бетону і свинцю.
Не знаю навіть, як те сталось,
Творець сам вийшов з вівтаря
Творець сам вийшов з вівтаря
Як сумно й боляче мені,
коли дивлюсь на Україну –
коли дивлюсь на Україну –
Давним-давно Мольєр свого Тартюфа
в таких яскравих фарбах змалював,
в таких яскравих фарбах змалював,
– Новий рік невдовзі, діти.
Що ми будемо робити?
Що ми будемо робити?
Жив на світі їжачок,
мандрував він полем, лісом.
мандрував він полем, лісом.
Два маніяка у тридцять дев’ятім
втягнули людство в світову війну.
втягнули людство в світову війну.
Потік фотонів сік йому обличчя,
трильйони кварків сипались до ніг,
трильйони кварків сипались до ніг,
Машину часу ти створи собі,
великих коштів це не вимагає.
великих коштів це не вимагає.
Дивлюсь історії у вічі
Корупція – як ракова пухлина,
просякли нею людства всі шари.
просякли нею людства всі шари.
Ой, Сірко, мій добрий друже, скажу навіть брате,
просинайся – змії підлі заповзли до хати.
просинайся – змії підлі заповзли до хати.
Ой, Тарасе, батьку славний, як тобі там спиться?
Чи, поете, з пір недавніх нічого не сниться?
Чи, поете, з пір недавніх нічого не сниться?
Сидів Митець і майстрував намисто,
на вісь уявну зорі насиляв.
на вісь уявну зорі насиляв.
Міняє пасій хто як рукавички,
у кого в цьому сенсі "їде дах",
у кого в цьому сенсі "їде дах",
Його боявся весь могутній Рим.
Він ніс євреям віру і свободу.
Він ніс євреям віру і свободу.
У блуді жити неможливо вічно,
та не збагнути це уже тобі.
та не збагнути це уже тобі.
Інфляція така, що не спинити.
Дешевше жити вже, ніж хоронити!
Дешевше жити вже, ніж хоронити!
Учора з любою своєю
орали поле, ставши цу́гом.
орали поле, ставши цу́гом.
Каштани знову запалили свічі,
у білі грона одяглось гілля.
у білі грона одяглось гілля.
Зростають у ціні, коли зникають,
картини, люди, навіть почуття…
картини, люди, навіть почуття…
Жінки, жінки… Нічим вас не здивуєш.
Ви між собою своєрідні тезки.
Ви між собою своєрідні тезки.
Дівчи́на стріла хлопця, закохалась,
за місяць вже призначили й весілля.
за місяць вже призначили й весілля.
Ти на вівтар поклав усе життя,
схиливши юну голову на плаху.
схиливши юну голову на плаху.
Переді мною кам’яне Побужжя –
краса земна, емоцій феєрверк!
краса земна, емоцій феєрверк!
Біду нам поселили в ріднім домі...
Тоді вже долинав невинних плач,
Тоді вже долинав невинних плач,
Для кого пишуться романи чи вірші –
для обраних, широкого загалу?
для обраних, широкого загалу?
Душа в людини кожної своя,
з народження її не покидає.
з народження її не покидає.
У філіжанці чаю заварю,
замінить він мені сьогодні каву.
замінить він мені сьогодні каву.
Відома здавна дія валер‘янки,
вона з рідні ромашці чи салату –
вона з рідні ромашці чи салату –
Тече ріка життя у яви море
десятки, а то й сотні, тисяч літ.
десятки, а то й сотні, тисяч літ.
Як загубився в нетрях непролазних
й хитросплетіннях власної душі,
й хитросплетіннях власної душі,
Розчарувань тоді в вас менше буде,
ілюзії як вдасться подолать.
ілюзії як вдасться подолать.
В собі я розіпнув Хреста,
скінчивши Біблію читати.
скінчивши Біблію читати.
Ішли вперед, хоча й не знали,
що віддалялись від мети,
що віддалялись від мети,
Людина ні одна не буде більш чужою
ніж та, що підло зрадила тебе,
ніж та, що підло зрадила тебе,
Козаки цигана піймали,
коли до коней підбирався.
коли до коней підбирався.
До медпункту завітав
дід старий Микола.
дід старий Микола.
Додому чоловік прийшов, –
мов люстра сяє весь.
мов люстра сяє весь.
Люба наша передача, вся Канатчикова дача
у суботу дико скаче і до телика біжить.
у суботу дико скаче і до телика біжить.
– Діабет у вас шановний, –
лікар тихо промовляє, –
лікар тихо промовляє, –
Занедужав Грицько і пішов до лікарні,
але лікар попався йому жартівник.
але лікар попався йому жартівник.
З дружиною ми вийшли із крамниці.
Назустріч нам – маленьке кошенятко.
Назустріч нам – маленьке кошенятко.
Попереду кремезний молодик,
в автобусі на кріслі розвалився.
в автобусі на кріслі розвалився.
Старий багатий Мойша занеміг,
доправили магната до лікарні.
доправили магната до лікарні.
Багато горя завдають розводи,
та більш за все страждають наші діти.
та більш за все страждають наші діти.
Бразилія, серпневий вечір в Ріо,
сховалось сонце, все – кінець жарі.
сховалось сонце, все – кінець жарі.
Говорять – мужики уже не ті,
нема останнім часом джентльменів.
нема останнім часом джентльменів.
Суперник Тайсона по рингу занедужав,
загроза зриву бою нависає.
загроза зриву бою нависає.
Жінки додому йдуть із сінокосу,
обидві на плечах тримають коси.
обидві на плечах тримають коси.
Раз зустрілися у барі
поціновувачі мов
поціновувачі мов
– На парті син ваш вчора муху змалював,
так я об неї ледве руку не розбила.
так я об неї ледве руку не розбила.
– Іване, звідки в Вас оцей костюм?
– В Парижі я купив його недавно.
– В Парижі я купив його недавно.
Великий день і сонце сяє,
мов посміхається з небес,
мов посміхається з небес,
Послухай, що сказати тобі мушу,
хоч несерйозно, якось так скажу.
хоч несерйозно, якось так скажу.
Я сяду за кермо свого авто
й порину у романтику дороги.
й порину у романтику дороги.
Коли земний кінчається політ
і покидає плоть душа людини,
і покидає плоть душа людини,
Погане забувати – то наука,
я зараз говорю не про склероз.
я зараз говорю не про склероз.
З подружніми не грайтеся в любов,
послухайте життєвої поради:
послухайте життєвої поради:
Йду Гетсиманським садом в Великодень,
окіл каміння більше ніж дерев.
окіл каміння більше ніж дерев.
Любов не можна знищити в собі!
Які б трактати мудрі не писали…
Які б трактати мудрі не писали…
Все, що існувало мить бодай,
снить думками мов стежина в полі,
снить думками мов стежина в полі,
„Так ніхто не кохав!“ – говорив нам поет
у минулому тисячолітті.
у минулому тисячолітті.
Зміню життя, як рукавичку,
пірну у паралельний світ
пірну у паралельний світ
Ти, душе моя всім відкритая,
невже не втомилась від ран,
невже не втомилась від ран,
Лунає голос Неба все гучніше,
старається невидимий дзвонар.
старається невидимий дзвонар.
Шукали власні форми цілу вічність,
речей первинну позабувши суть,
речей первинну позабувши суть,
Юдити кашу заварили круто –
в боги своїх пророків возвели,
в боги своїх пророків возвели,
Стою над прірвою, дивлюсь як гасне час...
Крижиною той на осонні тане,
Крижиною той на осонні тане,
Розквітла рясно вишня у дворі,
немов дівчина вкрилася фатою.
немов дівчина вкрилася фатою.
За зимою настане весна.
За снігами – бурхливі потоки.
За снігами – бурхливі потоки.
За кілька кроків до зими
свою любов зустріли ми.
свою любов зустріли ми.
Колись один художник-жартівник,
що потішатись над загалом звик,
що потішатись над загалом звик,
Адам і Єва – то початок людства.
Так Біблія говорить нам про це.
Так Біблія говорить нам про це.
У України дві біди – пихаті і пархаті.
Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
За що стояв у Києві Майдан
і віддала життя Небесна сотня?!
і віддала життя Небесна сотня?!
Дароване життя людині Богом,
ніхто його не вправі віднімать!
ніхто його не вправі віднімать!
Як бає здавна Тора іудейська,
сам Бог колись з Мойсеєм говорив,
сам Бог колись з Мойсеєм говорив,
Допомагаєш людям?
Марнуєш лише час!
Марнуєш лише час!
Пливу човном прозорим, дно зі скла,
життя рікою вже десятки літ.
життя рікою вже десятки літ.
Шалено молодість помчала у минуле,
солодкуватий залишивши присмак мрій.
солодкуватий залишивши присмак мрій.
В кімнаті темній на столі горіли
чотири свічки в переддень Різдва.
чотири свічки в переддень Різдва.
Кипить смола, летять протуберанці,
повсюди крики, сльози, каяття…
повсюди крики, сльози, каяття…
Той добереться до вершини слави
й відчує милість Божу на собі,
й відчує милість Божу на собі,
Всевишній – пастир мій! Других не треба,
без посередників з Ним бесіди веду.
без посередників з Ним бесіди веду.
Немає кращого у світі,
як назбирати в полі квітів,
як назбирати в полі квітів,
„Якби ж вона була іще жива –
я б все віддав, я б зрікся навіть раю!“
я б все віддав, я б зрікся навіть раю!“
Тремтиш? Тремти, великий царю!
Ти натворив немало бід…
Ти натворив немало бід…
Як тільки, Отче, веселиться цар!
В його мольбах Ти знову не відмовив.
В його мольбах Ти знову не відмовив.
Поет не народився випадково,
якщо він тільки взагалі поет,
якщо він тільки взагалі поет,
Можливо в році цім новім
десь в полі дальнім, серед жита,
десь в полі дальнім, серед жита,
Співає Небо Господу осанну
і вторить йому матінка Земля.
і вторить йому матінка Земля.
Чи ще у білім світе є
крім мене хтось, великий Боже,
крім мене хтось, великий Боже,
Господь – наша сила! Творець – наша скеля!
Ми, Боже, єдина сім'я!
Ми, Боже, єдина сім'я!
Угору сонце лиш пішло
і сніжень на поріг,
і сніжень на поріг,
Ми з Алексанею рибалити пішли,
нарешті вибрались за п’ять останніх років.
нарешті вибрались за п’ять останніх років.
Творець – єдиний! Це мені відомо,
хто як Його собі б не називав.
хто як Його собі б не називав.
Той милості Всевишнього достойний,
хто правду в серці зігрівав своїм
хто правду в серці зігрівав своїм
Прожив немало літ і днів,
як лунь вже грива сива,
як лунь вже грива сива,
Відомо: досвід – завжди сила,
однак це лише словеса…
однак це лише словеса…
Нещадну правду краще говорити:
хоча і ранить, але час лікує,
хоча і ранить, але час лікує,
Я бачив, як брати вкушають тіло Бога
і кров’ю запивають усе те…
і кров’ю запивають усе те…
Як зима вертає в літо,
так Василь проходить світом.
так Василь проходить світом.
Сказав безумний, – Вже немає Бога,
лиш брехуни і злодії кругом,
лиш брехуни і злодії кругом,
Допоки будеш забувати
й ховати свій від мене лик?
й ховати свій від мене лик?
Сказати хочу, друже, без прикрас,
що ми з тобою на краю безодні –
що ми з тобою на краю безодні –
Хто буде красти в армії –
повідрубаю руки! –
повідрубаю руки! –
Спаси мене, Всевишній, і помилуй,
від брехунів свавілля захисти.
від брехунів свавілля захисти.
Бог правду любить, – каже нам Давид, –
і праведника Він завжди спасає.
і праведника Він завжди спасає.
Співатиму пісню свою тобі, Боже,
щоб ворог розлючений пав.
щоб ворог розлючений пав.
Вином і сумом повнить осінь келих,
на сонці грані років виграють.
на сонці грані років виграють.
Мені приснився сон, страшний і темний.
Я заблукав у місті зла і тьми.
Я заблукав у місті зла і тьми.
Ще в давнину царі боялись
своїх підступних ворогів,
своїх підступних ворогів,
Зі щирим краще хліб з водою їсти
і почуватися по-панськи,
і почуватися по-панськи,
О Боже, поспіши на допомогу,
покине моє серце хай імла
покине моє серце хай імла
Чума… Прийшла чума у наше місто,
уразила великих і малих.
уразила великих і малих.
В печалі день Господь тебе почує
і Бога Якового ймення захистить.
і Бога Якового ймення захистить.
Людино, волею Творця
ти на вершині піраміди
ти на вершині піраміди
Дивитися люблю різдвяні сни –
у них зоря вечірня в небі сяє.
у них зоря вечірня в небі сяє.
Життя – театр, а ми лише актори, –
відверто написав колись Шекспір.
відверто написав колись Шекспір.
Печаль – то стан зболілої душі,
коли вона забула вже про радість.
коли вона забула вже про радість.
Зневіри час в серцях посіяв страх.
Він на своїм шляху усе руйнує,
Він на своїм шляху усе руйнує,
Тебе вітаю, сивий діду!
Чому цього́річ без сане́й?
Чому цього́річ без сане́й?
Так чим сьогодні велична Росія?
Поглянемо давайте без прикрас
Поглянемо давайте без прикрас
Падає сніг, наче попіл:
сірий, холодний, німий…
сірий, холодний, німий…
Несамовита і холодна тиша
листає сторінки всього життя.
листає сторінки всього життя.
Віддам я долі непомірну требу,
щоб побороти заздрість і пиху.
щоб побороти заздрість і пиху.
До ручки довели вже „бгаття“ нас,
від влади не чекав такого кроку –
від влади не чекав такого кроку –
В житті бувають різні подарунки:
букет квіток, сережки чи парфюм,
букет квіток, сережки чи парфюм,
Не корись! Ніколи не здавайся,
як би тяжко не було тобі.
як би тяжко не було тобі.
Відкриється небесна брама
і родить Муза епіграму.
і родить Муза епіграму.
Ранковим туманом з Інгулу
за вітром натхнення пливе.
за вітром натхнення пливе.
Вона була актриса екстракласу,
на сцені грала, сценою жила.
на сцені грала, сценою жила.
Іду давно стежиною вузькою
усе вперед, до цілі, до мети.
усе вперед, до цілі, до мети.
В чорному безмірі неба нічного
місяць блукає яркий.
місяць блукає яркий.
Пішла учора на охоту з чоловіком,
усі отримали невидану потіху –
усі отримали невидану потіху –
І вічний бій, нам спокій тільки сниться, –
писав колись відомий всім поет.
писав колись відомий всім поет.
Холодна тиша дихає словами
і сніг у сяйві місяця іскрить.
і сніг у сяйві місяця іскрить.
Дива мандрують звідусіль
у новорічну ніч казкову.
у новорічну ніч казкову.
Вона ще майже молода,
а у очах вже біль і туга.
а у очах вже біль і туга.
Із тишею ми мовчазні розмови
ведемо в ці зимові вечори,
ведемо в ці зимові вечори,
Я стільки часу присвятив брехні,
на пил, здавалось, вистачило б стерти!
на пил, здавалось, вистачило б стерти!
Настав нарешті справжній новий рік
і знову на додаток день пішов.
і знову на додаток день пішов.
Іще один спливає рік,
мелькнув на горизонті фініш.
мелькнув на горизонті фініш.
Попід гору, через гай
йде зимовий Миколай.
йде зимовий Миколай.
Сплелося все в тобі: турбота,
любов, і радість, і краса.
любов, і радість, і краса.
Мене Ти доки будеш забувать?
Свій, Боже, лик ховати доки будеш?
Свій, Боже, лик ховати доки будеш?
О, Боже! Господи, Тебе шукаю зрання я.
Тебе жадаю, мій Творець! – кричить душа моя.
Тебе жадаю, мій Творець! – кричить душа моя.
Як непомітно літа промайнули,
осінь-чаклунка уже на поріг.
осінь-чаклунка уже на поріг.
Впав на скроні випадково вересневий сніг,
але нашу колискову я тоді зберіг.
але нашу колискову я тоді зберіг.
На Бога уповаю завжди я,
а розраховую в житті на себе.
а розраховую в житті на себе.
Коли ми в ярості, Творцю,
нам помилятися властиво.
нам помилятися властиво.
О, Господи, почуй мій стогін
і мову щиру зрозумій!
і мову щиру зрозумій!
Озвися, Боже праведний, благаю!
Раніше простір Ти давав мені.
Раніше простір Ти давав мені.
Коли народ благословляєш свій,
коли ним правиш непомірно строго,
коли ним правиш непомірно строго,
Царі земні – прийдіть до тями,
згадайте настанови Божі.
згадайте настанови Божі.
Блажен, хто раду нечестивих оминає
і не стовбичить в грішних на шляху,
і не стовбичить в грішних на шляху,
Вже за обрій відлетіла осінь золота,
лиш озимі зеленіють пшениці й жита.
лиш озимі зеленіють пшениці й жита.
З днем народження, сину! Як, рідний, живеш?
Чи здоровий в далекій чужині?
Чи здоровий в далекій чужині?
Украдене – не принесе вам щастя.
Цю істину, хоч як тут не крути,
Цю істину, хоч як тут не крути,
Потрібно скільки ще Майданів відстояти,
ще скільки треба пережити лютих зим,
ще скільки треба пережити лютих зим,
Сидів над урвищем, спустивши ноги вниз.
Багряна куля схилу добігала,
Багряна куля схилу добігала,
Як зрадив рідну землю і народ,
яка ти в біса вже тоді людина?
яка ти в біса вже тоді людина?
Візьмем азоту, кисню, вуглецю
і добре все змішаємо в макітрі.
і добре все змішаємо в макітрі.
Питань в ООН і цілім світі злива!
Поділись де Обама, Клінтон Білл?
Поділись де Обама, Клінтон Білл?
Впродовж віків, у чорні миті,
були незмінними канони –
були незмінними канони –
Місяць зазирає у криницю,
проникає в саму глибину.
проникає в саму глибину.
Цибулина і хліба окраєць
у торбині, що через плече.
у торбині, що через плече.
Чом дивишся, кохана, так скорботно?
Не склалось, як гадалось, житіє?
Не склалось, як гадалось, житіє?
Сміло дивимось в майбутнє,
бо в житті ми молодці.
бо в житті ми молодці.
Весь світ від Альфи до Омеги
лиш мій! – волає Люцифер, –
лиш мій! – волає Люцифер, –
Спустошує холодний вітер слів,
пронизують наскрізь порожні гасла.
пронизують наскрізь порожні гасла.
Люди смакують наругу,
дивні їх вчинки убогі –
дивні їх вчинки убогі –
Чому у нас наступна кожна влада
ще гірша попередників-кумів?
ще гірша попередників-кумів?
Якщо сідниці виставляє чоловік –
образа то або ще й гірше, збочення!
образа то або ще й гірше, збочення!