ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.09.04 21:47
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.

І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.

Іван Потьомкін
2026.09.04 21:24
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Кока Черкаський
2026.09.04 18:44
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського

Мирон Шагало
2026.09.04 17:40
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.

Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі

Юрій Лазірко
2026.09.04 16:54
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...

Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,

Вячеслав Руденко
2026.09.04 14:41
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим

Борис Костиря
2026.09.04 14:09
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.

Останні помахи зими,

Юрко Бужанин
2026.09.04 11:54
Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…

Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,

Ірина Вовк
2026.09.04 08:29
собі у вересневій порі. В день уродин)

Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
І на руках… і на пері – рахманне зарево…
Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься

Віктор Кучерук
2026.09.04 07:00
Спи, люба донечко, - спи, -
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.

хома дідим
2026.09.03 21:40
війна воює із війною
заради миру
й хтось поширив
хай нелогічно хоч непросто
дожити не згубивши віри
коли дощить і ллє за комір
і знову пролетіло літо
коли не пишеться у розмір

Ольга Садкова
2026.09.03 21:30
Забажали хлопчаки
вусаня катати.
Поскидали рюкзаки,
узяли санчата.
Повсідалися обоє,
а між ними — кіт.
Полетіли вниз стрілою,
аж іскриться слід.

Євген Федчук
2026.09.03 18:52
В кав’ярні на Монмартрі сивий дід
Із хлопчиком за столиком сиділи,
З маленьких філіжанок каву пили,
Дивились на розбурханий цей світ,
Який кудись постійно поспішав,
Чогось шукав, десь мчав в автомобілях.
Вони ж удвох відпочивати сіли,
Полишити до ч

Борис Костиря
2026.09.03 16:35
Калюжі розлилися, як моря.
Виходить божевілля із порогів.
Ідей могутніх первісна зоря
Укаже шлях для магів і пророків.
Виходить з берегів прадавній світ,
Давно забутий, згаяний, завмерлий.
Він проривається, немовби квіт
На цвинтарі, де відпочили ме

С М
2026.09.03 14:38
Я зрозумію тебе
Коли ти усміхнешся
Це те, що кожен робить, скрізь, так само
Наче на мові спільній

За твоїм одягом, бачу, друже
Що ти із іншого табору
Єдина річ, яку я знати хочу

Тетяна Левицька
2026.09.03 11:20
Зачепилося сонце за гілочку глоду,
зашарілися згарди на стомлених вітах.
День вкладає пшеничні снопи на підводу,
стиглі фрукти та ягоди спілого літа.
Шурхотить у амброзії сум вересневий,
і вагітніють хмари нудними дощами.
Ралом зорані, зранені
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 ***
як воно – знати усе й без вагання іти?
небо упало й до гір безпорадно приникло,
ніч у саду, і остання доба до мети,
слухає світ, плачучи, гефсиманську молитву.

плавиться камінь... їдка елеонська роса –
ні, то не сльози, то дар висоти найвірнішим.
зараз відійде архангел, бо час твій настав,–
завтра тебе він прийматиме трішечки іншим.

нам бракуватиме слів і відкритих очей
там, де за душі людські в смерті вигравши битву,
всесвіт вустами своїх розіп'ятих дітей
все ще шепоче твою гефсиманську молитву.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-21 10:09:00
Переглядів сторінки твору 5465
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.688 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.711
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-21 10:36:14 ]
Щиро написано, Олюнька. Я таку поезію без сліз не дочитую, особливо зараз. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-04-21 11:32:15 ]
я так само вчора й писала.
дякую, Патаро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-04-21 11:01:35 ]
Друга строфа - особливо вдало! І вірш разом. В останньому рядку можливо би підсилило замість "все ще" - "щиро". Щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-04-21 11:34:15 ]
О, дякую, що ви мені це сказали, бо я вважала її чи не найслабшою. Над "все ще" довго мучилася, по-різному змінювала, але вернулася таки до нього. "щиро" трошки пом'якшує рядок, я ще вагаюся)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-21 11:54:30 ]
Щиро! Вітаю!
Позитивні думки- Здорове Життя!!!
Приєднуюсь до пана Гентоша.
З Повагою, Ваш друг.
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-04-21 14:04:07 ]
Повністю з вами згідна!)
Дуже дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-04-21 12:11:16 ]
Сильно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-04-21 14:02:29 ]
Я дуже рада твоєму відгуку! дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-04-21 12:30:13 ]
Оль, дуже непогано. Класний ритм.

Приникло - русизм?

Деякі місця важкувато читати, зайве накопичення приголосних.

як воно – знати, але не вагаючись, йти?
небо упало, до гір безпорадно приникло,

плачучИ?

там, де за душі людей в смерті вигравши битву - трохи недолугий рядок, спотикаюся на інверсії і "йвсмерті".

Це так, якщо до дрібниць придиратися. А взагалі, молодець.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-04-21 14:01:34 ]
дякую, Юлю.
"приникнути" - тобто припасти, є таке слово, ось знайшла його в орфографічному словнику:
http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=274095
"плачучИ" чи "плАчучи" - здається, можна і так, і так. Я не знала, який варіант точно правильний, тому вибрала перший. Але легко змінити й на другий: "слухає, плачучи, світ гефсиманську молитву".

Так, тут багато рядків читаються важко, я максимально намагалася його розгладити. Але вірш писався досить складно - в мене було кілька основних штрихів і ідея, а все вже доводилося "склеювати" розумом))). Вірші, написані "на одному подиху" звичайно набагато легші, але то емоційні вірші, а цей - більше для того, щоб думати.

Я думаю, що з часом зможу його трохи дошліфувати, просто дуже хотілося до четверга його закінчити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-04-21 14:18:57 ]
Олечко, ти молодець ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-21 15:46:13 ]
"Як воно - знати усе, й без вагання іти?"
Може так?

А ось тут, можна теж, здається, трішечки полегшити читання:
"там, де за душі людські в смерті вигравши битву"

Але це не дуже суттєво. Суттєво те, що Оля - справді молодець!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-04-21 21:06:25 ]
Що означає - досвідчена рука, справді, так буде милозвучніше, виправляю.
Дуже дякую вам за допомогу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-04-22 00:32:00 ]
Після прочитаного... згадався вірш, який написав ще у 2002

...
"Мої любі, чому ви спите?
Ось ще трішки й не стане Мене.
Дух бадьорий, а тіло слабке.
Ви молітесь, пильнуйте себе."
Повернувся і вдруге іде
І молитву свою Він почне:
"Отче мій, коли чашу оцю
Не минути, Я вип’ю усю.
Нехай станеться воля Твоя!"
І в покорі схиливсь мов Дитя.
...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-04-22 17:11:25 ]
Гарний вірш, дякую!
напевне, у кожного з нас колись буває своя гефсиманська молитва.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-04-24 11:49:39 ]
Христос воскрес!!!
Вітаю Вас із Великоднем!
Натхнення і Божого благословіння на творчій ниві.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-04-27 10:39:28 ]
Істинно воскрес!
Дякую! І вас зі Святом!