Прозоросте душі моєї,
Даси хоч відповідь мені,
Чому все згадаю ті дні?
Й тебе ж я відчуваю менше.

Якби ж то знати по собі…
Й оте турбує ще лелече,
Не впевнене в собі малече,
«Злячено упасти з висоти».

І не злетіти вже до верху,
В безвиході духовно вмерти,
Лиш ноги дивно волокти

До закутів ведучих в жерло,
В котрім сидить голодний беркут,
Бо ж він колись злетіть зумів.

14.09.2025

Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.

За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
антракт-завіса.

З колонок звук,
оркестру яма,
підйомник, люк,
на сцені драма.

Гримується
актор в кімнаті,
хвилюється,
бо як на святі.

Канатів блок –
механік, руки,
до круга крок –
емоцій муки…

* згадані терміни притаманні театру.
28.10.2026р. UA

Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб звершить роковану путь.
Колись переллється потужне творіння
У море безкрайнє, до вічних основ.
Ростуть крізь папіруси ніжні пагіння,
Які надихають велику любов.

10 квітня 2026

Десь жив один поет, але лиш початківець
Хотів писати вірші, складав життя у рими
Ніким не зрозумілий, хотів відкрити душу
І так боявся знову залишиться один
Писав він про кохання і як йому болить там
Десь глибоко у серці, десь глибоко в душі
Писав про свої мрії, про ті, що не збулися
Писав про зраду того, кого найбільш любив
І ніч була для нього єдиним кращим другом
Якій він безупинно розповідав думки
А потім на папері народжувалось слово
Для когось просто рима, для нього цілий світ
Писав, мов божевільний, не знав ні дня, ні ночі
Ходив по лабіринтах забутої душі
І вірив, що на цей раз його таки почують
Всі ті, для кого були написані рядки
Але їх не почули, це вже не так важливо
Минуле просто спогад, в якому лиш брехня
Все треба відпустити і взяти чистий аркуш
Не може бути пізно почати все з нуля
Десь жив один поет, але лиш початківець
Один блукав по світу, хотів знайти себе
Вже не шукав підтримку і не шукав притулок
Бо не боїться більше залишиться один

Artist | Vitaliy T. | 20.06.2026р.

БЕЗ ТЕБЕ (глоса)

Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
Стою один я Всесвіту супроти.
Не стримуючи більше землетрус,
Здивовано й наївно озирнусь,
Коли мене ти запитаєш: "Хто ти?"

Радіючи, візьму тебе за руку
І поведу в самотній свій курінь,
В якому щастя - дійсність, а не тінь.
Ловитимемо тихі, ніжні звуки
Ноктюрнів про кохання та розлуку...
Захочеться прожити років сто,
З життям зіграти партію в лото...
Пробудження заб'є важким камінням.
Коли ти зникнеш знов зі сновидінням,
Тоді скажу: "Без тебе я ніхто".

Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "Силует".
Сашко наповнював студентське життя особливим змістом - продукував цікаві ідеї, вигадував нові заходи, створював яскраві відеоролики…
У війську "Силует" був кулеметником, а також оператором безпілотних літальних апаратів. За службу його нагородили почесним нагрудним знаком "За стійкість та незламність" командувача Національної гвардії.
Сестра захисника написала про брата такі проникливі слова: "Силует вважав, що ми не маємо сумувати. Тож збережемо в пам'яті всі ті незліченні моменти, якими він наповнював буденність кожного, хто був поруч із ним»…

Він мріяв жити, любити,
створювати відеоролики.
Він вірив, що для людини
важливо не бути ноликом…

"Не збираюся я помирати,
але якщо треба - мушу…»
Ми не маємо сумувати,
але сум огортає душу.

2026 рік

За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
Пишу, хоч і крила ламають,
Співаю, хоч світло згаса,
Бо душі той голос чекають,
В якому і правда, й краса.
28.10.26