ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

хома дідим
2026.03.31 16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Юрій Гундарів - [ 2026.03.28 09:40 ]
    Дай лапу, друже!
    Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.
Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

    

Сирена тривогою мучить:

    увага, знов небезпека!
    
Дрон у притулок влучив
    
для бездомних песиків…



    Пливе над хмарами стайка 

    нікому тут непотрібних.

    У чорному небі тануть

    зорі, мов сльози срібні…

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Неоніла Ковальська - [ 2026.03.28 07:05 ]
    Усе живе весні радіє
    Весняний вітер ще бува холодний
    З дрібним дощем і навіть снігом теж.
    Та залишилося йому недовго
    Бешкетувати. Вже тепло іде.

    Зігріє трави, квіти і комашок,
    Дерев торкнуться промінці ясні.
    І тішитиуться вони весні,
    Всі аж світитимуться радістю і щастям.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Андрій Кудрявцев - [ 2026.03.28 06:36 ]
    У напрямку весни
    ***
    Поїздів вітальний звук,
    перші промені весни.
    Серце б'ється, чую стук -
    це душа лишає сни.

    А позаду лиш за крок:
    млявість дня і талий сніг,
    велік схований в куток,
    плями суму, бруд доріг...

    Зникли зорі у ковша,
    сонця промені ясні.
    Робить заспана душа
    крок у напрямку весни.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. С М - [ 2026.03.27 15:16 ]
    Обираючи політ (Buffalo Springfield)
     
    Ти стояла на межі свого пір’я
    Політ обираючи
    Усміхався я із подивом чи в силах
    Помахати на прощання
    Коли усе пройшло –
    Се загоїлося до літа
    Опісля прощань
    Всі чуття що ми пережили
    Із них лишився плач
    Бейбі залишився плач
    Бейбі залишився плач
     
    Стояти намагався з усіх сил
    Але і спотикався і падав я
    Непросто сміятися тягнучись
    До обійм любові знайденої
    Коли усе пройшло –
    І якщо би я жив без тебе
    Знаєш умирав би
    І якщо я сказав би люблю
    Якщо я сказав би
    Бейбі як оце сказав би
    Бейбі як оце сказав би
    Бейбі
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (3)


  5. Артур Курдіновський - [ 2026.03.27 14:04 ]
    Червона Книга
    З'їдає душу болісна саркома.
    Круки літають. Вмерли солов'ї.
    Мені це місто більше незнайоме,
    Мої дороги - більше не мої.

    Снують у жалюгідному апломбі
    Однакові, безперспективні дні.
    Я тут, неначе зомбі серед зомбі,
    В жахітті нескінченному чи сні.

    Несеться крізь веселу "кукарачу"
    Відлуння заштампованих порад:
    "Будь сильним! Знай, чоловіки не плачуть!"
    Ніхто не плаче. Сльози - не формат.

    Іде весна, омріяна відлига,
    Та відступили люті холоди.
    Відкрита на столі Червона Книга.
    Святу любов я вписую туди.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  6. Юлія Щербатюк - [ 2026.03.27 13:17 ]
    Без майбуття, о, щемна яв!
    Без майбуття, о, щемна яв!
    Я чую зраду в кожнім слові!
    І спадної тепер любові
    Для мене сяє вже зоря.

    Так відлітаючи, із тим,
    Не впізнавати безкінечно.
    В знемозі цілувати плечі,
    Як тиха ніч огорне дім.

    Тобі я мила не була.
    Ти остогид. Тягнулась мука.
    Любов, заручниця розпуки,
    Повільно сповнювалась зла.

    Як брат. Мовчиш. Ми мов німі.
    Та, як зустрінемось очима.
    Клянусь, що зможу невловимо
    Розплавити граніт в вогні.

    16-20 березня 2026 року.



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (2)


  7. Борис Костиря - [ 2026.03.27 12:41 ]
    Пробудження
    Пробудження, немов із поля битви
    Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
    Це прокидання у росі молитви,
    У непорочнім сяєві краси.

    Пробудження із-під руїн і горя,
    Із-під уламків часу і доби.
    Пробудження у буйних хвилях моря,
    У боліснім народженні судьби.

    Це прокидання - відкидання масок,
    Відхід від штампів, пройдених шляхів.
    Прокинуться колись оспалі маси
    Для творчості із глибини віків.

    14 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  8. хома дідим - [ 2026.03.27 07:03 ]
    * 25 *
     у неміч кануть сни
     і сяєво на сході
     розвидніється ніч
     понад полями дим
     нездалі та цупкі
     народжені до вроди
     слова усе не ті
     але усе ж ходім
     про безміри ясні
     і величальні дзвони
     я розповім тобі
     або не розповім
     


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2026.03.27 06:54 ]
    * * *
    Казковий світ дитячого життя,
    Мов потічок весняний, нетривалий,
    Безрадісно пішов у небуття,
    В душі зродивши паросток печалі.
    Майнув, як сон, найщасливіший час
    Розливів сміху і всього хотіння, -
    Він, наче день, у сутінках погас,
    Щоби уяву тішити видінням.
    27.03.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  10. Артур Курдіновський - [ 2026.03.27 03:17 ]
    Зінаїді
    Знову до минулого йду в гості,
    Фантастичні створюю картини.
    Березень. Сьогодні двадцять шосте.
    Я тебе вітаю, мила Зіно!

    Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
    Я не їхав! Я летів на крилах!
    Невимовний сум сьогодні криє
    Серце, що боротися не в силах.

    Ми гуляли Маріїнським парком,
    Не розгублені в дрібних турботах.
    Цілував нас вересень так палко,
    Пристрасно, мов травня перший подих.

    Поцілунок нас підняв ще вище,
    Майже до самісінького раю.
    Я тобі читав незграбні вірші,
    Щось про осінь. Вже не пам'ятаю.

    Тільки день. І знову шум вокзалу.
    Висновки зарано ще робити.
    Щось мені в дорогу ти поклала,
    Я був дотиком твоїм зігрітий.

    Знаєш, я тепер пишу про інше...
    Зникли всі надії за дверима.
    Не зустрілися з тобою більше.
    Ми були занадто молодими.

    Сам себе запитую з журою:
    Ми були? Чи не було нас зовсім?
    Ти кудись побігла за весною...
    А мене навіки вкрала осінь...


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  11. Андрій Людвіг - [ 2026.03.27 02:13 ]
    ***
    В рожевім кришталі
    Сіяють дні і ночі,
    "Мій друже, mon ami":
    Говорять її очі.
    Австрійська лілія
    В саду версальському —
    Самотня Лівія
    На капищі поганському.
    Хто ж знав, хто ж знав,
    Що за мою любов
    Моє життя забрав
    Народ мій стрімголов.
    Що я зробить могла,
    Коли кругом потоп,
    Коли кругом імла,
    Й Париж мов той окоп.
    Розніжена балами,
    Ридала в Тріаноні:
    Розтоптана ногами
    Й сплюндрована в погоні.
    Я жінка, я людина —
    Марія-громадянка.
    Холодна гільйотина,
    А я — її коханка.

    Ви всі мене цураєтесь
    То мабуть є за що,
    Може колись відступитесь,
    Але тепер — нізащо.

    Шляху назад нема,
    Злітає голова!

    24 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  12. Мирон Шагало - [ 2026.03.26 21:40 ]
    Зимове море
    Це море лупасить хвилями,
    дме вітром і студить пусткою.
    Хтось міряє море милями,
    хтось міряє лиш відпусткою.

    Ти ж міряєш море мріями,
    що стануть колись реальними,
    з чіткими часами й мірами,
    з усякими там деталями.

    А мрія, що вмить розбилася,
    такою була жаданою…
    У серці твоїм лишилася
    болючою досі раною.

    Всі смутки твої невдавані
    від болю того безмовного
    хай линуть в далекі гавані,
    до моря твого зимового.

    (лютий 2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  13. Тетяна Левицька - [ 2026.03.26 21:38 ]
    Там...
    Там немає біди, і колись не було,
    ще душа не вродилася болем,
    лиш безмежжя старого совине крило
    блискавиця серпом гострим голить.

    У отавах незайманих звуки Орфей
    розсипає, а я підбираю.
    Гнучі башти дерев серед тихих алей
    бовваніють у німбах розмаю.

    На хмарині Господь відпускає гріхи
    тим, кому не судилося пекло.
    Вириває з грудей пирії, реп'яхи
    і слідкує, щоб сонце не смеркло.

    Топче ряст на околиці ночі зоря,
    вітер хилить розніжені верби.
    Там немає війни і того упиря,
    що п'є кров з милосердного неба.

    26.03.2026р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.22) | "Майстерень" 7 (6.31)
    Коментарі: (1)


  14. Артур Курдіновський - [ 2026.03.26 17:33 ]
    Стати поетом
    Випльовуючи вірш новий
    В чекаючий на нього Всесвіт,
    Створімо справжній буревій,
    Що всі теорії закреслить!

    Навіщо правила дурні
    У творчій голові тримати?
    Тут будуть оплески гучні,
    Солодких відгуків багато.

    Скрізь оприлюднюють рядки
    Самі приховані таланти!
    Геть граматичні словники
    Та застарілі фоліанти!

    Запам'ятайте головне:
    Щоб стати визнаним поетом,
    Сьогодні треба лиш одне -
    Підключення до Інтернету.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  15. Олена Побийголод - [ 2026.03.26 16:36 ]
    1942. Вночі перед боєм (в скороченні)
    Соломон Фогельсон (1910-1994)

    Вночі перед боєм
    сиджу під вербою,
    дивлюсь на дорогу – укра́їнський шлях...
    Й стає пред очима
    все те незгасиме,
    за що ми б’ємось у жорстоких боях.

    Моє рідне місто
    спалили дочи́ста,
    в неволі ворожій лишилась сім’я.
    І, сповнений суму,
    гадаю я думу:
    до чого сплюндрована доля моя!

    Кому це розкажеш?
    Нікого не вразиш,
    бо кожний вже знає, що́ значить війна.
    У кожного – горе,
    велике, як море,
    так само без краю, так само без дна...

    Я бачу руїни
    і кров України –
    і прагнення помсти мене спопеля.
    Злощуся до дрожу,
    і жити не можу,
    допоки не звільнена рідна земля!

    (2026)


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (4)


  16. Євген Федчук - [ 2026.03.26 14:58 ]
    * * *
    Тут хтось зненацька видихнув: - Татари!
    Ударив дзвін, одразу і замовк.
    І вже орда посунула, як хмара.
    Перед Степаном вигулькнув за крок
    Кінний татарин, радісно ошкіривсь,
    Тримаючи в руці міцний аркан.
    Степана взяти у ясир наміривсь.
    А той спиною вперся у паркан.
    Самі вже руки за кілок вхопились.
    Де й сили взяв та й висмикнув ураз.
    Тепер би хай до нього підступились!
    Хотів метнутись ще за перелаз,
    Але аркан злетів, щоби скрутити…
    Та не попав. Татарин підлетів,
    Аби конем Степана придавити.
    Уже і шаблю вихопить хотів.
    Але Степан кілком махнув щосили.
    Якраз дістав ординця по спині.
    З коня, як вітром вихопило тіло.
    А вже за мить Степан на тім коні.
    Враз роззирнувся – що робити далі:
    Тікати?! У сусідському дворі
    Сусіда два татарина напали.
    Той саме в хаті був о тій порі.
    На дзвін із хати вискочив, за вила
    Устиг схопитись, як влетіли ті.
    Уздріли гарну здобич, аж завили.
    Один конем ізбоку підлетів.
    Та Гнат на нього виставив трійчата.
    Той мусив трохи осадить коня.
    Та другий вже зібрався нападати.
    А в Гната ж в хаті чимала рідня.
    В Степана часу думати не було.
    Рвонув коня, в подвір‘я залетів.
    Татари озирнулись, щось відчули,
    Та той, що опинився на путі,
    Зваливсь з конем якраз під ноги Гната.
    Другий татарин, поки гав ловив,
    Устиг кілком по голові дістати.
    В того, що впав, Гнат вила устромив.
    Здалека галалайкання почулось,
    Шум бійки, звідкись димом потягло.
    Сусіди вдвох на вулицю метнулись.
    Ні, не здалося татарві село.
    Торохнули десь постріли. Татари
    Завили. Видно, Федора взялись
    Пограбувати. Звідти залп ударив.
    Був отой Федір козаком колись.
    Сини у нього уже всі дорослі.
    Військовій справі батько їх навчив,
    Ще як були малими голі й босі.
    Тож татарву «гостинцями» зустрів.
    Поки татари по селу промчали,
    Вже люди встигли зброю в руки взять
    І, як належить, ворога стрічали.
    Сусід спішив сусіду помагать.
    Бо ж разом бити ворога зручніше.
    Загін татарський невеликий був.
    Десь із півсотні, може, кінних лише.
    Дарма в село у їхнє завернув.
    Бо тут завжди зі степом на кордоні
    Були готові стріти ворогів.
    Тепер татар не порятують коні.
    Хто жив у крайніх хатах, перекрив
    Уже возами із села дороги.
    І зброя напохваті є у всіх.
    Втекти тим татям вже не буде змоги.
    Тут переб’ють чи переловлять їх.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  17. Охмуд Песецький - [ 2026.03.26 12:06 ]
    Час зрозуміти
    Себе ти бережеш і власні нерви,
    Сховашись під байдужості вуаллю.
    І виникло тлумачення химерне,
    Неначе я тебе вже не цікавлю.

    Ні як амант і навіть не товариш,
    Чи просто випадковий перехожий,
    З яким ніде нічого не навариш,
    І на багатія нічим не схожий.

    Направду це не так, воно інакше -
    Побачимось якщо, скажу востаннє:
    Багатство - тільки ти й кохання наше,
    І сіль життя - у нашому єднанні.

    Нам випала на двох єдина участь,
    Коли нема тебе, безмірно мучусь.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  18. Борис Костиря - [ 2026.03.26 12:14 ]
    Минулий день

    Як тяжко розуміти те,
    Що час минає невблаганно.
    І Фауст чи то Прометей
    Не вилікують наші рани.

    Ще пів години до кінця
    Доби натхнення чи марноти.
    Ми не пізнаємо лиця
    Минулих болів і турботи.

    Так вислизають із-під ніг
    Можливості, надії, шанси,
    Наближуючи той поріг,
    Де не писатимуться станси.

    Так розтає пророча тінь,
    Яку ми так і не пізнали.
    Натомість хижий чародій
    Збиратиме роззяв до зали.

    Важливі люди проминуть
    Повз нас, немов пісок крізь пальці.
    Нам лаштуватися у путь,
    Як у нові химерні танці.

    13 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  19. Сергій Губерначук - [ 2026.03.26 08:13 ]
    Зливаєш сотні тонн потів…
    Зливаєш сотні тонн потів
    у океан ударів серця!
    Вміщаєш тисячі життів –
    в одне, яке акторським зветься!

    Опісля сцени, у думках,
    стоїш над світом, як лелека,
    бо кожен о́браз твій, мов птах,
    сягає у блакить далеку!

    Хай замалюється чоло,
    високе, горде, надкосмічне!..
    Ти стешеш го́ру над селом –
    і місто з’явиться античне!

    Ти кожне слово пронесеш,
    мов дивну амфору з напо́єм,
    і хто почує – скаже те́ ж,
    бо заворожений тобою!

    Мистецтво – вишуканий гріх!
    Театр – розкиданий по світу!
    Продайте нам возів – на всіх,
    старий Кайда́ше-Шептекіто!!

    20 грудня 2000 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Моє на підмостках життя…», стор. 52"


  20. Неоніла Ковальська - [ 2026.03.26 07:24 ]
    Весняна пісня
    А на гіллі верби старої,
    Немов на гойдалці-колисці.
    Мавка, що схожа із весною
    Біля води сиділа близько.

    А біля неї Лукаш-вітер
    Грав про кохання так натхненно
    На чарівній своїй сопілці
    І заворожував серденько.

    Вона замріяно всміхалась,
    Слухала музику казкову,
    Про все на світі забувала,
    Була щаслива від любові.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Віктор Кучерук - [ 2026.03.26 07:10 ]
    * * *
    Серед ранкової краси
    Різноманітної природи
    Я - блиск сріблястої роси
    І плавний подув прохолоди.
    Я голос чистої води
    І ніжний запах конюшини
    Отут, куди тебе водив
    Та заціловував невпинно.
    Я - дотик вірної руки
    І серця люблячого щирість, -
    Я - жар яскравий і палкий,
    Повік живий, як Божа милість.
    З дитинства щедрий, мов земля,
    І пустотливий, ніби вітер, -
    Я - мрія давнішня твоя, -
    Твого щоденного пів світу.
    26.03.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:



  22. Сторінки: 1   2