ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Лесь Коваль - [ 2026.02.09 21:17 ]
    Свічі
    Ми колись перестрінемось поглядом
    в центрі міста твого́ серед натовпу
    мимовільно, побіжно і поквапом.
    Я дивитимусь пильно й не знатиму
    звідки мчиш і куди повноводною
    провесінньою чистою річкою.
    Милуватимусь літньою вродою
    і душею, що сонцем відсвічує
    на всі сторони лагідні промені.
    Надішлють тобі здалеку вісточку
    мої очі глибокі і втомлені,
    що проходити повз уже вистачить.
    ...Ти зупинишся
    й глянеш у вічі,
    не впізнавши
    в шерензі із ликів...
    ...там між квітів
    горітимуть свічі
    на алеї полеглих...
    навіки.

    2026


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  2. С М - [ 2026.02.09 21:11 ]
    Закриття сезону (The Doors)
     
    закриття сезону
    закриття сезону
    літо йде
    мов недовгий сон
    що діяти
    закриття сезону
     
    вранці ми не думали про те
    удень волосся золоте
    вночі лунав на морі сміх
    закриття сезону
    що діяти
    що діяти
    що діяти
     
    вранці ми не думали про те
    удень волосся золоте
    вночі лунав на морі сміх
    закриття сезону
    що діяти
     
    закриття сезону
    закриття сезону
    нам було добре
    усе мов сон
    зима настане скоро
    закриття сезону
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (4)


  3. Олександр Буй - [ 2026.02.09 20:01 ]
    Сірник і запальничка
    Він приречено жив, бо давно розумів,
    Що горітиме вперше й востаннє,
    І собою вогонь запалити хотів
    Неземного святого кохання.

    А у неї із кре́меня серце було –
    Почуття їй були незнайомі.
    Що горіння для неї? Воно – ремесло,
    Найдревні́ше у світі відоме.

    І вона запалила його жартома,
    Як свою сигарету черго́ву.
    Не збулась його мрія. Згорів задарма,
    У вогні не пізнавши любові.

    А вона не помітила жертви його
    І назавтра уже не згадала...
    Я так-само палаю для щастя твого.
    Ти ж ніколи мене не кохала.

    Лютий 2026 року


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  4. Віктор Насипаний - [ 2026.02.09 19:05 ]
    Як півень

    У село на місяць бабці
    З міста син привіз онука.
    Щоб привчить його до праці,
    Бо село -то добра штука.

    А малий – у телефоні,
    Не піде нізащо з хати.
    Що йому корова, свині?
    Йде лиш курям їсти дати.

    Через тиждень син питає:
    - Що із хлопцем? Справа в чому?
    Бо уже терпцю не має,
    Дуже проситься додому.

    Бабця каже: - Той ваш Дмитрик
    Ні на що не має сили.
    Певно, в тебе вдався, хитрий,
    Як отой мій півень білий.

    Він лінивий дуже, синку.
    Вір не вір, а так буває.
    Півні всі горлають зранку,
    Наш когут лишень киває.

    07.02.2026




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  5. Сергій Губерначук - [ 2026.02.09 16:52 ]
    Ї́вґа горлала на третій день весілля…
    Ї́вґа горлала на третій день весілля
    так – ніби їй всипали п’я́ного зілля:
    «Так, немає обручки! Не-ма-є!!
    Вона вислизнула, а де – не знаю!
    Вона розбилася й десь закотилася!..»
    Тут Ї́вдю й кинув до льоху пан То́дорош:
    «О-о́сь тобі наша весільна подорож!!!»

    29 серпня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Поезії розбурханих стихій», стор. 151"


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2026.02.09 16:11 ]
    У шаленстві любові

    Вись розчулила весною,
    Навіть крізь холодне скло,
    Сяєва голубизною
    Творить голубине тло.

    Фіанітом пречудово
    Спалахнув небесний цвіт.
    І шаленствами любові
    Загорівся цілий світ.

    Люба, мила моя Мріє,
    Шлю цілунки я тобі.
    Он обійми вже леліє,
    Мліє пара голубів.

    Туга музикою чуйно
    Так жагуче нароста.
    Серденько моє, почуй-но,
    Це - кохання теплота

    Огортає ніжнотонно,
    Стелить ласкою парчу.
    Розкрива пелюстя лоно -
    В щастя пестощів лечу!

    9 лютого 7533 р. (Від Трипілля) (2026).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  7. Марія Дем'янюк - [ 2026.02.09 14:06 ]
    Служу Україні
    «Служу Україні!» — від віку й донині
    Слова ці лунають і серце діймають.
    «Служу Україні!» — їй, неньці єдиній.
    Міцне в нас коріння, родюче насіння.
    Традиції, мова, батьків заповіт —
    Основа держави на тисячі літ.
    Пильнуймо зірко, тримаймося стійко.
    Борімося мужньо і мовимо дружньо:
    «Як сонце — могутньо, як небо — безмежно,
    Служу Україні своїй незалежній!»


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Тетяна Левицька - [ 2026.02.09 14:02 ]
    В червоній сукні
    В червоній сукні жінка чарівна́,
    Іще не осінь, та вже не весна.
    Красиві форми і смарагд очей
    Непересічних зваблюють людей.
    Одним здається, що таких кобіт
    Гойдає у долонях цілий світ.
    Співають херувими в небесах,
    Дарує лебедині крила птах.
    І заздрять подруги її красі
    Духовній і тілесній майже всі.

    Для неї зріли персики в саду
    Та доля напророчила біду.
    Ніхто бодай не знає, що вона —
    Бентежний звук, натягнута струна
    Між небом і землею. Не торкайсь!
    Допоки не порветься, то нехай...


    09.01.2026р




    Рейтинги: Народний 7 (6.21) | "Майстерень" 7 (6.3)
    Коментарі: (2)


  9. Неоніла Ковальська - [ 2026.02.09 13:40 ]
    Ще раз про кохання
    Зелененькій осоці
    Поцілунок на щоці
    Очерет високий
    Ізвечора залишив,
    Про кохання шепотів,
    Щоб на серці спокій.

    А вона, осока
    Звабниця та ще й яка
    Мило усміхалась,
    Що подобається їй
    Очерет той чародій
    Теж йому зізналась.

    2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Микола Дудар - [ 2026.02.09 10:37 ]
    Відтепер і до...
    Відтепер і дотепер
    Маю сотню зауважень.
    Свідки поруч — власний нерв.
    Правда, він без повноважень.

    Є двигун, і є штовхач…
    Є кажись, дивлюсь, предтеча:
    Після неї знову плач —
    А навколо колотнеча…

    Втихомирив би вже хто!?
    Тільки лаятись не смійте!
    Це не спіч, не «кінь в пальто»
    Відтепер і до… повірте

    Вибачаюсь, дотепер
    Кожен сам моливсь за себе.
    Я і є той самий нерв…
    Боже, вистачило б ребер.
    06.02.2026.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  11. Борис Костиря - [ 2026.02.09 10:36 ]
    * * *
    Мовчання, мов кактус в пустелі німій,
    Родилося після словесних завій.
    Мовчання, мов крапка в поемі життя,
    Що скине з вершини в степи каяття.
    Мовчання, мов клекіт природних стихій,
    Пронизливі звуки в сонаті сумній.
    Так звершиться сила холодних шпилів,
    Мелодія сонця, агонія днів,
    Апорія серця, рапсодія снів,
    Симфонія поля, де спить буревій.
    А ми не збагнемо громаддя століть,
    Архіви безумства, списи лихоліть,
    Закони безбожності, сутри страхіть,
    Де схована в сонці палаюча хіть.

    5 травня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  12. Козак Дума - [ 2026.02.09 09:58 ]
    Пора
    Завіса сну упала на чоло,
    стуляються глибокі Нені очі…
    Накрило градом фронтове село –
    усе війни лютує потороча.

    Канати-нерви в’яже у вузли,
    до зір веде через розривів терня,
    але і ми не ті вже, що були –
    утратили своє родюче зерня.

    Чи його рештки зійдуть навесні?
    Чи проросте воно студеним долом,
    коли розтане збайдужіння сніг
    і невесняно зачорніє поле?

    А попереду – знову лиш імла,
    де Прометей конає від зневіри.
    Роки́ кленем горьований талан
    і гудимо продажних командирів…

    Проснися, люде, очі розклепи́
    і подивись, що робиться під носом!
    Пора мінять підвалини, стовпи
    і чистити чимдуж пихи́ заноси.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:



  13. Сторінки: 1   2