ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.06.01 11:04
… засинає полуниця -
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,

чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,

Світлана Пирогова
2026.06.01 09:36
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.

Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води

Віктор Кучерук
2026.06.01 06:13
Пожухле листя під ногами
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...

С М
2026.05.31 15:20
Розмови на вулиці, майже сімейні
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим

Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс

Євген Федчук
2026.05.31 15:03
Як Сталін партійну «опозицію» подолав.

Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з

хома дідим
2026.05.31 14:35
ті хмари над
будинками
дахами
мов ефемери ефемер
а ми
у цім прихмар’ї
проростаєм
щось вабило

Вячеслав Руденко
2026.05.31 11:42
Чи прихисток для гри?- Таємного сакралу
Відкриє ніч невидиме вікно,
Де я втечу по рятівному валу ,
І буде самота зі мною заодно,

Де гратиме у безвісті сопілка,
Сова кричатиме у спину навздогін
До хлопчика в мені,який узяв розгін -

Борис Костиря
2026.05.31 10:55
Я буду вічним депутатом,
Посланником самих низів,
Покараним нечутним катом
На шальках мужніх терезів.
Я буду вічним адвокатом
Для юності і боротьби
В житті шаленім і строкатім,
В мінливім річищі плавби.

Віктор Кучерук
2026.05.31 07:03
Знову день спекотливий
Витворяє дива, -
Ллється сонячна злива
І всихає трава.
І міліє озерце,
І дрімає бджола, -
І пече коло серця
Від надлишку тепла.

Борис Костиря
2026.05.30 12:07
Напевно, вже до ранку не засну.
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.

Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак

Володимир Невесенко
2026.05.30 11:53
Світить сонце. Час іде.
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.

Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,

Іван Потьомкін
2026.05.30 11:01
На зеленому газоні
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.

хома дідим
2026.05.30 07:28
напередодні усього
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш

Віктор Кучерук
2026.05.30 06:57
Поки спить десь на сідалі півень
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.

М Менянин
2026.05.29 23:28
Твоє ім’я наречене,
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!

* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв

Юрко Бужанин
2026.05.29 17:48
Сліпуче сяйво й тінь жадана,
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.

Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.

Юрій Лазірко
2026.05.29 16:51
вутлому до війни
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці

ділена на пайки

Борис Костиря
2026.05.29 11:45
Я кричу відчайдушно до світу:
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.

Ти кричиш відчайдушно, безмовно

Світлана Пирогова
2026.05.29 11:41
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...

Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного

Віктор Кучерук
2026.05.29 06:25
Дощик рясно кропить
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.

Юхим Семеняко
2026.05.28 22:31
Не смішно

Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада – за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.

Величчям і справами хосними

Євген Федчук
2026.05.28 17:32
Як цар отой дурнуватий, що Грозним прозвали,
Убив сина, то ще двоє йому спадкували.
Пришелепкуватий Федір правив після нього,
А Дмитра, на оту пору ще зовсім малого,
Вбили в Угличі. Тож Федір, коли став вмирати,
То нікому було владу свою передати.
«

Володимир Ляшкевич
2026.05.28 16:30
Ти говориш: тепер інше місто поглине твій розпач,
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особист

С М
2026.05.28 16:25
Інтро *

(Сем Катлер):

“Здається, все, як треба . . . Чи ви готові? . . . Вибачте затримку. . .
“Усі готові до наступного виступу? . . . Чи готовий ти, Нью-Йорку?
Найбільша група, що грає в Нью-Йорку за останні роки . . .
“Вони провідали Західне у

Володимир Невесенко
2026.05.28 15:05
На морі, де тяжіють схили,
де ні примовок, ні пісень,
де вічні брили, як могили,
на хвильку ліг спочити день.

Поблякли барви полудневі,
зчорніли скелі кам’яні.
Лиш тьмяним видивом – у мреві

Борис Костиря
2026.05.28 12:32
Я ніби вижатий лимон,
В пустелі виснажений, схудлий,
Іду до неба у циклон,
Питаю зверху: "Хто ж ви, судді?"
Вернувся з тисячі доріг,
Немовби вигаслий паломник.
Який такий єдиноріг
Мене прохромить у полоні?

хома дідим
2026.05.28 07:20
заспівай мені первісну пісню
в цьому світі дідів і жінок
обійди мене з мискою звісно
я не твій я не ваш я не ок
в мене є свої тригери дійсно
се не тяжба і не дуель
тривіальне життя неумисне
я би міг настрочити рондель

Віктор Кучерук
2026.05.28 06:27
Над негаснучим вогнем
Сковорідка з салом
Жиром топленим мене
Зваблює помалу.
Смалець пахне й булькотить,
Як горілка з пляшки,
Що уже я ллю в цю мить
У щербату чашку.

Борис Костиря
2026.05.27 12:44
Я хочу прокинутись рано
І рушити в радісний парк,
Прикласти світанок до рани,
Немов осяйну Жанну д'Арк.

Я хочу спивати сніжинки
На статуях і на гілках,
Немовби космічні обжинки

Вячеслав Руденко
2026.05.27 10:41
чи схожий ти на гусака?
чи ні? - бо типу самобутній -
ховай події в тінь у скруті,
коли тікаєш голяка

по вогкій кам’яній ріллі,
вночі карбуючи півкроки
в своїй дотичності широкій

хома дідим
2026.05.27 08:29
тупо мертвий
на самому дні
є причини
причини є завжди
в поетичному цьому кіні
із кінічним його
декупажем
натякають глузують іще

Віктор Кучерук
2026.05.27 07:36
Мов дощу рясного краплі,
Між собою схожі чаплі
Ті, що в пошуках поживи
У болото пруть сміливо,
Де покрякують так вабко,
Очі витріщивши, жабки...
27.05.26

Кока Черкаський
2026.05.27 00:58
А новина у мене ось яка:
Я бачив сьогодні зяблика!
А зяблик - то ж вам не шпак,
Не стрінеш його просто так!

Значить, щось трапитись має!
Інакше ж воно не буває!
Точно! Трапиться щось, ну їй богу:

хома дідим
2026.05.26 21:30
чого ти брате галасуєш
буряковієш із чого
буття воно війна по суті
піт заливаючий чоло
атож-бо ревність і буремність
агресія відкритий код
нічліг неспокій кров даремно
усюдний набрід навіть зброд

Борис Костиря
2026.05.26 21:04
Це святкування, певно, особливе,
Коли нічого ти уже не ждеш.
Де ж той провидець гострий, прозорливий,
Що розпізнає спадахи пожеж
І катаклізми без всіляких меж?

Цей рік новий стрічаєш у тривозі
Під вибухи і напади брехні.

Олена Побийголод
2026.05.26 15:56
Петро Градов (1925-2003; народився в Україні)

Розстатись жінка вирішить –
не треба дорікань.
Розстатись жінка вирішить –
за це її не гань.

В майбуті, – жінка впевнена, –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Неоніла Ковальська - [ 2026.05.26 07:22 ]
    Каштани
    Каштани, каштани, каштани
    Білі розсипали кучері
    Та й на зелені кафтани
    І золотом вишиті гудзики..

    Куди ж це так гарно прибралися,
    Чи свято яке урочистеє?
    Вони ж не приховують радості -
    Весна їх у гості покликала.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Неоніла Ковальська - [ 2026.05.26 07:22 ]
    Каштани
    Каштани, каштани, каштани
    Білі розсипали кучері
    Та й на зелені кафтани
    І золотом вишиті гудзики..

    Куди ж це так гарно прибралися,
    Чи свято яке урочистеє?
    Вони ж не приховують радості -
    Весна їх у гості покликала.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Віктор Кучерук - [ 2026.05.26 07:14 ]
    * * *
    Усміхаючись приємно,
    Жінка каже дуже чемно,
    Що складаю я даремно
    Щодо неї схеми темні.
    І тому вона не рада
    Брати участь в маскараді,
    Де я точно буду ладен
    Швидко звабити принаду...
    26.05.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Сушко - [ 2026.05.25 22:00 ]
    Антитеза на вірш Анатолія Матвійчука "Право"
    Анатолій Матвійчук

    ПРАВО

    У ці часи,
    Коли зоря кривава
    Скрадається
    В задимленій імлі,
    Я маю невідчужуване право:
    Родитися - і жити на землі.

    На це я згоди не питав ні в кого.
    За це подяка лиш моїм батькам.
    Вони нащадка вимолили в Бога
    Щоб я всміхався сонцю і зіркам.

    Крутилася планета по орбіті,
    Тривали війни, множились жалі,
    Лягали в землю
    Безневинно вбиті.
    Хоч місця вистачало на землі.

    Усіх нас рахували поіменно,
    І вносили у статистичний ряд.
    Нас вчили шикуватись під знамена,
    Й ходити, коли треба, на парад.

    А потім знову -
    Всіх нас розділили
    І нацькували, мов голодних псів,
    І знов поклали багатьох в могили,
    Щоб хтось надовго царювати сів.

    Ганьба тиранам
    І героям слава,
    Нехай Господь
    Всіх нас не залиша.
    Він дав нам невідчужуване право.
    На світі жити чесно й нелукаво,
    Любити свій народ
    І цю державу -
    Якщо держава, звісно,
    Не чужа…

    Антитеза Олександра Сушка

    У ці часи, коли зоря кривава
    Скрадається в задимленій імлі,
    Я маю лиш одне єдине право:
    Щитом надійним бути цій землі.

    А згоди не питав на це ні в кого,
    Подяки не просив і не прошу.
    Я оборонець України й Бога,
    Потрібно - то криваво согрішу.

    Планета колобродить по орбіті,
    Війна триває, множаться жалі.
    Мене жура в свої піймала сіті,
    Колеги ж - на Парнасі королі.

    Я знаю ухилянтів поіменно,
    Молотять красно довгі язики.
    Всі ж небайдужі стали під знамена,
    Діди поважні та молодики.

    Нас небеса давно вже розділили,
    Не на поетів, не на селюків:
    На віру і безвір'я, чорне й біле,
    На тих, хто вдома і на вояків.

    Ганьба позірним, а героям - слава!
    І ти у бій, мій брате, поспіши!
    Бо маєш лиш одне єдине право -
    Щитом надійним бути цій державі,
    Хто ж не воює - той для нас чужий.

    24.05.2026р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  5. хома дідим - [ 2026.05.25 21:58 ]
    * 91 *
     я розкусив тебе хома
     мені промовив голос пітьми
     ти прагнеш те чого нема
     та губишся у цьому ритмі
     я заперечити не зміг
     мені подобається згубне
     де жах мене поймає де
     своє свінгують мідні труби
     немає пози
     сліз катма
     на тлі утрачених амбіцій
     я прагну те чого нема
     такий мій іспит
     кара підступ
     такий майн кампф
     така моя судьба
     


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  6. С М - [ 2026.05.25 20:03 ]
    Стугін Локомотива (Jethro Tull)
     
    Під захеканий безум
    Атож, локомотиву грець
    Неутомний лузер мчить
    Стрімголов у смерть
    Іще дійний поршень стертий
    Б’є парою назад
    Поцупив важеля Чарлі
    Годі зупинити поїзд
    Не гальмується, о-хоо
     
    Діти усе зіскакують
    Біля станцій, раз-у-раз
    Жінка і друг найліпший
    На ліжку грають у радість
    І він повзе по коридору
    На ліктях і колінах
    Поцупив важеля Чарлі
    Годі зупинити поїзд
    Не гальмується, єй-ей
     
    Хай тиша виє супроти
    Хай би ангелам упасти
    І відомий звитяжець
    Трима його за яйця
    Письмо розкрите бачить
    Перший вірш Буття
    Господь Бог поцупив важеля
    Годі зупинити поїзд
    Не гальмується
     
    Не гальмується
    Не гальмується
    Не гальмується
    Не гальмується
    Не гальмується
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (7)


  7. Світлана Пирогова - [ 2026.05.25 20:20 ]
    Іриси
    Тонкі, стрункі, немов казкові птиці,
    що прилетіли з дивних берегів,
    в саду розквітли іриси-цариці,
    ввібравши барви неба і богів.
    Їх пелюстки - то шовк м'який і ніжний,
    що трепетно колише вітерець.
    Ось - фіолетовий, такий розкішний,
    а поруч - білий, мов зими вінець.
    Там жовтий сонячним промінням грає.
    А тут - блакитний , наче вранці вись.
    У кожній квітці таємниця краю.
    Ти тільки в глибину її вдивись.
    Вони цвітуть, коли весна минає,
    і літо вже ступає на поріг.
    ІрИси - райдуга землі із раю.
    краса, яку Господь для нас зберіг.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  8. Кока Черкаський - [ 2026.05.25 19:14 ]
    Клен-і-я
    А в нашім дворі та й росте собі клен.
    Він, як і я, є так само не член.
    Отож, він не є член, і я теж не є,
    Та кожен з нас проживає життя тут своє.

    Клен з кожним роком все ближче до неба,
    А я... А що я? Я ж піщинка, амеба.
    З кожним днем я все ближче до чорнозему,
    Клен - до Бога, а я - у пекельну богему.

    Ми із кленом - немов два нерідні брати:
    Я - раб Божий, а він із Богом "на ти".
    Він росте й не боїться пили чи сокири,
    А мене можновладці *буть у всі дири.

    Те їм не так і оте їм не те,
    А клену ж - начхати, росте і цвіте.
    Отож, як помру, то в наступнім житті
    Я б кленом зеленим би стати хотів!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  9. Олена Квітуча - [ 2026.05.25 14:34 ]
    Лише тобі
    У твоїй усмішці радощів більше,
    Ніж в одному святковому дні.
    Голос бринить солодше й глибше,
    Коли очима ти всміхаєшся мені.

    Від почуттів, що спогади малюють,
    До тебе, як до рідної душі,
    Мої думки довірливо шепочуть
    Лише тобі призначені вірші.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Борис Костиря - [ 2026.05.25 11:04 ]
    Незнані шляхи
    Коли піду незнаними стежками
    У світ непізнаний, у світ новий,
    Я піднімусь над згубними віками,
    Здійнявши неймовірний буревій.
    У світ, захований за ста замками,
    Я доберусь у епіцентр подій.

    Коли пізнаю я нові закони
    В новому вимірі, в нових світах,
    Тоді я розірву старі закови.
    І заговорить із ніщоти прах.
    Порву старі і сірі заборони
    Й розвіюся, як попіл на вітрах.

    Коли піду незнаними лісами,
    Лише тоді прозріння досягну.
    Постане істина понад часами,
    Долаючи минулого луну.
    Над різними краями й поясами
    Засяє сонце ген у далину.

    8 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  11. Вячеслав Руденко - [ 2026.05.25 09:48 ]
    Під сонцем самоти


    ...сонцю – миті, утіхам - шеляг,
    самоті довгий шлях до дна,
    благодатна чи нищівна
    в сенсі духу твоя оселя?

    де ховає себе душа,
    щоб цуратись думок недбалих -
    самота без ремісій стало
    провокує верзіння й жар,

    ніби сонце, спинивши рух,
    щоб палити в самотній люті
    всі страхи поривні й розкуті
    вдень прибравши тебе до рук...


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (8)


  12. Юрій Гундарів - [ 2026.05.25 09:06 ]
    Українська Аїда
    Оперна прима Людмила МОНАСТИРСЬКА виступає на найпрестижніших сценах: «Ла Скала» в Мілані, Королівському театрі Ковент-гарден у Лондоні, «Метрополітен-опера» у Нью-Йорку.
    «Дуже пишаюся тим, що я українка! - зізнається співачка.- Дякувати Богові, маю змогу всюди представляти українську вокальну школу. Там, де я співаю, завжди пам‘ятаю, звідки я і де моє коріння»…

    З балконів спускаються квіти,
    наче на крилах…
    Найкраща Аїда у світі -
    наша Людмила!

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.07) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (4)


  13. Віктор Кучерук - [ 2026.05.25 06:57 ]
    * * *
    Свіжістю наповнюю легені
    За селом на березі ріки,
    Що неспинно плещеться повз мене,
    Берегам лоскочучи боки.
    Ген самотньо журиться на лузі
    Щедрому травицею коза, -
    Певно, зачекалась на бабусю
    І тремтить в очікуванні вся.
    Поглядом уважно розглядаю
    Поєднання форм і кольорів
    Вільх та верб розкиданих по гаю
    Так, щоб всіх одразу не узрів.
    Я, мабуть, приречений любити
    Щебетання жайвора і шум
    Сонечком золоченого жита
    Тут, де вірші всі свої пишу.
    25.05.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)



  14. Сторінки: 1   2