Ти говориш: тепер інше місто поглине твій розпач,
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особисті одні набуття?
І важливо - не де ти пливеш, а як саме це робиш.
Чи навчився складати пожертви, і знаєш - кому.

Та згадай отого юнака у твоїм Херсонесі,
що до храму прийшов Аполлона у обраний час -
у долоні затиснувши древню щасливу монету
і безцінний сувій із поезіями гомерідів.
Він очікував знаку - на помах рукою стратега,
на трафунок, що зробить імення його гучним.
Але знаку не сталося, просто подовшали тіні
і подуло здаля прохолодним диханням земним.

Він до ринку подався тоді з гомінкою юрбою,
і принишкло ходив межи грекоподібних торговців,
наче просто вглядаючись, але раз-по-раз про себе
дорікаючи долі, що знов оминула його!
А за тим були хліб і вино, і нічне споглядання.
Понад місяця злетом мигтіли безмовні зірки -
це здіймання німе так різнилось від виру людського,
і для чогось явилось у зібраній тиші йому.

Та не мудро богам дорікати за їхнє мовчання,
коли вибір лише в чергуванні однакових ролей:
жити зовні як свідок у безлічі драм існування,
чи всередині себе - єдиним, кому обирати.
Та якщо обирати, то успіху тихе вростання,
а коли програвати, то знову ж не суєтно, гідно.
Ніби ти із останніх царів, і здаєш цитаделі -
не подолані, просто які вже не варто тримати.

 
 * Інтро *
 
(Сем Катлер):
 
“Здається, все, як треба . . . Чи ви готові? . . . Вибачте затримку. . .
“Усі готові до наступного виступу? . . . Чи готовий ти, Нью-Йорку?
Найбільша група, що грає в Нью-Йорку за останні роки . . .
“Вони провідали Західне узбережжя, виступали у всіх інших місцях Америки,
тепер вони у Нью-Йорку. . . Зберігайте спокій. Ловіть фантастичний час . . .
“Почуємо це як треба . . . Вітаймо найвеличнішу рок-н-рольну групу
світу. . .
“Роллінг Стоунз! Роллінг Стоунз!”
 
 
 
 * Джек-Стрибунець *
 
 
Диви!
 
Я родився ув урагані збройнім
Кричав Мама! у дощі, який не проходив
Та усе гаразд є, дурня оце все
Та усе гаразд, я Джек-Стрибунець, і дурня це все
 
Моя нянька беззуба вусата відьма
Моя школа це ременем по спині
Та усе гаразд є, дурня оце все
Та усе гаразд, я Джек-Стрибунець, і дурня це все
 
/Break/
 
Я тонув, мене витягнули й обмили
Свої ноги обіймав, а вони кровили
О ще, я кривився на висохлі житні крихти
І вінець мій, цвях у голову забитий
Та усе гаразд є, дурня оце все
Та усе гаразд, я Джек-Стрибунець, і дурня це все
 
 
О так, щиро дякую
Гадаю, я зірвав ґудзика на штанях, сподіваюся, не спадуть
Хочете, щоби мені спали штани, чи що?
 
 
 
 * Керол *
 
 
Оуу, Керол, не віддавай їм серце своє
Виучуся танцювати, ніч витрачу, і день оцей
 
Влізай в мою машину, їдемо гуляти
Містечко знаю я, щоби кричати і стрибати
Це дещо далі за гайвеєм, трохи тре проїхати
Там паркуєшся назовні, потім за утіхами
Бере красуня капелюх твій, ти їй дякую, мем
А бо щоразу, як заходиш, там народу є
 
Оуу, Керол, не віддавай їм серце своє
Виучуся танцювати, ніч витрачу, і день оцей
 
/Break/
 
Якщо почути хоч, як буґі грають хлопчаки
Тримайся міцно на ногах, не піддаваючись
Не заглядайся на музик, о як би гучно не грали
Не дозволяй заволікти себе в увесь цей натовп
О, ти можеш танцювати, все тобі під силу
Милуюся на тебе, любко, як танцюєш сміло
 
Оуу, Керол, не віддавай їм серце своє
Виучуся танцювати, ніч витрачу, і день оцей
 
Не віддавай їм серце своє
Виучуся танцювати, ніч витрачу, і день оцей
 
 
Дякую!
 
 
 
 * Блюз гулящої кицьки *
 
 
Я чую клацання підборів на сходах
О ти не трепетна сарночка
Розваги будуть, як підіймешся так
 
А бо за це не вішають, о ні
І це не є карний злочин
 
Тобі так начебто тринадцять років
Ні я не хочу I.D
Сам бачу, ти задалеко від дому
 
Але за це не вішають, ні
І це не є карний злочин
 
О є гуляща кицька ти
І авжеж, не треба дряпати
О та гуляща кицька ти
Навіщо мамі знати, як мож укусити
Навіщо їй знати, як ото кричиш
 
Ти дивна і задалеко від дому
Та чи сумуєш ти за батьками
Чогось лякаєшся, хоч я і не вовк
 
Але за це не вішають, ні
І це не є карний злочин
 
Оу єй
 
/Break/
 
Є кажеш подруга, дикіша за всіх
Чом не покликати оце
Якщо направду, то хай приєдналась би
 
А бо за це не вішають, ні
І це не є карний злочин
 
Оу, є гуляща кицька ти
Авжеж, не тре так дряпати
Оу, є, є гуляща кицька ти
Навіщо мамі знати, як мож дряпнути
На що їй знати, як мож укусити
 
 
О все є гаразд
 
 
 
 * Невзаємне *
 
 
Був одводив її до вокзалу
Ніс валізу замість неї
Та й одводив її аж до вокзалу
Ніс валізу замість неї
І що же казати, про що казати
Моє кохання невзаємне
 
Поки поїзд не прибув я
Від неї щось чекав
Доки поїзд ще не прибув я
Усе від неї щось чекав
Як це вийшло, що я зайвий
І сліз я не стримав, о так
 
Поплач, о бейбі
 
/Break/
 
Поїзд геть уже поїхав
І натомість два вогні
Її поїзд геть поїхав, о чуєш
І натомість два вогні
Вогник синій, то мій блюз, а
Червоний – розсуд мій
 
Тобі кажу, як є
О кохання
О-оо кохання моє
 
Оу, хей
 
Єй-ей, о гаразд
 
 
 
 * Опівнічник *
 
 
Оувва, я розказую за опівнічника
Якого ліпше обійти
 
Кажу тобі за опівнічника
Якого ліпше обійти
О, я розказую за опівнічника
Незнаного у твому житті
Оце зітхаючи на вітер
Послухай що у цьому витті
Усе про відчайдуха й пройдисвіта
Якого ліпше обійти
 
Ей, слухай-но
 
Мова йде за опівнічника
Небаченого ще у житті
О він є опівнічний шибеник
І на твій паркан упала тінь
Не чинить галасу сторожа
Я кіт у чорному плащі
І я зникаю завжди у морок
Хай перший півень прокричить
 
Кажу тобі за опівнічника
На рок-н-рольнім шоу оцім
Того опівнічного шибеника
Якого ліпше обійти
 
Оу . . . . оу
 
Не йди на це. . . . . не йди на це  (8х)
 
Ей–оу, слізко
 
/Break/
 
Єй
Усе гаразд є
О так усе усе . . .
О-таа-таа-таа-таа-так о так гаразд
Ей-єй. . . ей-єй. . . єй. . . ей-єй. . . єй. . . ей-єй. . . . угуу
 
Ужеж. . . . ти чув про бостонського . . .
А оцей-во геть не такий . . .
Кажу за опівнічного . . . чорта
За дверима у твій покій
Чи зветься він о гопстопером із нервів
А чи гострим лезом із темряви
А чи прикрим і над-удатним жонґлером
Якого ліпше обійти
 
Коли прийде опівнічник по тебе
У пишний хол межи мармурів
Як він стрибне мовби чорна пантера
Згадай о ці . . . слова мої
Як почуєш того опівнічника
Ліпше тихо . . . тихо утікай
Я рознесу на друзки всі вікна
На кулак проб’ю дверний метал
О він уже . . . за дверима, о жах
 
/Break/
 
Єй
 
О я кажу тобі за опівнічника
Незнаного у твому житті
О я кажу тобі за опівнічника
І на твій паркан упала тінь
Коли з’ясується що опівнічник
Звабив жінку із твоїх обійм
О легше із пихатим гнівом
Тобі встромлю ножа у горло
Бейбі
Це болить!
 
 
 
 * Симпатія до диявола *
 
 
Жінка із юрби:
Кейт. . . грайте Paint It Black
 
Мік Джеґґер:
Готовий
 
Жінка із юрби:
Paint It Black, дияволи . . . Paint It Black!
 
 
Дозвольте мені представитися
Я маю смак і володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус. . . . вимив руки звершивши долю
 
Я сподіваюся ви вгадаєте моє ім’я
А-гов
А що вас бентежить це є роль моя
Оу так
 
Швендяв біля Санкт-Петербурга, бо побачив що настав час на зміни
Убив царя із міністрами
Марно плакала Анастасія
Їхав на танку в генеральському рангу
Лютував бліцкриг і тіла розкладались
 
Оу так
 
Атож я сподіваюся що вгадаєте ім’я
Агов бейбі
А що вас бентежить це є роль моя
Оу бейбі
 
Зі сміхом я глядів на королев і королів
Що билися за винайдених ними богів
Це я кричав Хто убив Кеннеді?
Але зрештою оце провинні я і ви
О дозвольте мені представитися
Маю смак я і грошей на все
О я ставив пастки для трубадурів
Що убито на шляху до Бомбея
 
Аах
 
Я сподіваюся, що ви вгадаєте моє ім’я
Оу так
А що вас бентежить, то це є роль моя
 
Оуу єє
 
/Break: Keith Richards right channel guitar solo/
 
Оуу так
Оу єй
Затримайся, затримайся . . .
О єй, оу єй
 
Уу-гу
 
Оу є, анумо сюди, анумо сюди
Кажи-но бейбі . . . яке моє ім’я
Кажи-но мила . . . яке моє ім’я
Оу є, оу є, у-гуу, у-гуу, у-гуу, о так
Аууу-є, оце іду сюди, сюди, а-ах
Нумо сюди, мила, нумо, хлопче
О нумо сюди, нумо сюди, нумо сюди, нумо
Аууу-є, я кину тебе
 
/Break: Mick Taylor guitar solo left channel/
 
А-оуу. . . Ав-оуу гоу-є
 
Кінчаймо це, на вихід, о, геть, на вихід, ей
 
 
Ей-єй, гаразд
Нормально вам?
 
 
 
 * Житимеш зі мною *
 
 
Я маю кепські звички
О третій п’ю чаї
А солонина до обіду
Нехай тиждень ще повисить
Стріляє ліпший друг щурів на
Гусячі харчі
Мислиш місця вистачає у
Простирадлах – чи?
 
О чого би навіть хати на трьох не завести . . .
Ей
Чого би ні радосте, житимеш зі мною ти?
 
Іще дюжина стеряних діток під
Ключем у ігровій
Навушнички в них
І брудні комірчики
Двадцяте як є століття
До туалету вишикуємо їх о
Сьомій тридцять п’ять
Мислиш аби все ішло на краще
Тре хазяйку взяти?
 
Із візком гардуватимеш о угору по Хай Стріт, ей
Чого би ні радосте, житимеш зі мною ти?
 
/Break/
 
Чого би ні, місця є у простирадлах цих
Ах ах ах
Чого би ні радосте, житимеш зі мною ти?
 
І слуги справні із усіх сил
Кухарка – із виду хвойд
А маршалок місця їй одвів
Десь у коморі от
Француженка що без манер
На дикому жеребці
Щодня стриптиз у шофера тік
Лакей кривий на зір
 
О, мислиш є досить місця нам на цій улиці
Оу ще би
Чого би ні радосте, житимеш зі мною ти?
 
 
Гов, Нью-Йорк-Сіті, багато говориш. . . ану поглянемо на тебе
 
 
 
 * Королівно *
 
 
Перехопило у горлі
Як вона коридором ішла
Мені скрутило у колінах
Дивилась і сміялась вона
Ізнову вона біля програвача стоїть
І виглядає, як от модель із обкладинки
Єей. . . вона красива, їй сімнадцять років, не більше
 
Тим часом . . . я думав
Вона у настрої, о справді
У мене шанс. . . я скористаюсь
Вона могла би станцювати. . . о, Королівно, до справи
 
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
Оуу
 
Хто сказав би, королівна
Біля програвача стоїть
О, вона вигляда, як модель із обкладинки
І вона красива, їй сімнадцять років, не більше
Скидай шузи
 
/Break/
 
Тим часом я іще думав
Повільний номер. . . я пропустив би
Якщо це рок. . . оце підійде
Тоді її я спокусив би
 
О, Королівно. . . . ану, за діло
 
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
Гов. . . гов. . . агов. . . Королівно
 
 
Іще, гаразд
Іще, гаразд
Іще, гаразд
О-хо
Іще, гаразд
Чарлі в ударі ніні
 
 
 
 * Дівчата із пивничок *
 
 
Зустрів я барну королеву, в Мемфісі
Хотіла би зі мною загуляти
Закинула мене на плечі отже
Та яким питвом із думок тебе одвадить. . . оу
 
О дівчата із простацьких пивничок, ей
Нумо заспіваймо пивничковий блюз
 
Гуляючи бульварами Парижу
У день підступний, хоч ти умирай
Всі морячки чарівні у Парижі
Але не можна із думок тебе одчалить, ей
 
О дівчата із простацьких пивничок
Нумо заспіваймо пивничковий блюз, ей!
 
/Break/
 
Еге
 
О дівчата із простацьких пивничок, ей
Нумо заспіваймо пивничковий блюз, а-ха
О дівчата із простацьких пивничок, ей
Нумо заспіваймо пивничковий блюз
 
 
Заграємо ще одну, тоді підемо вже
 
 
 
 * Уличний вояк *
 
 
Відусюди чую кроки марші тисяч ніг, бо
Уже літо і знову час настав для уличних утіх бо!
На що ти годен отут, самі рокабільні витівки
Адже в соннім Лондоні не треба Уличних Вояків
От
 
Ей. . . знову час настав для палацових революцій
А се життя марудна гра у компромісну людськість
На що ти годен отут, самі рокабільні витівки
Адже в соннім Лондоні без треби Уличні Вояки
От
 
/Break/
 
Хай ей
 
Ей, знай, що звуть мене Неспокій
Кричав би я убивав царя плював на слуг із-під боків
На що ти годен отут, самі рокабільні витівки
Адже в соннім Лондоні без потреби Уличні Вояки
От
Ні-і-і
Ні
Гати, хлопче!
 
 
 
 
 
 
 
 

На морі, де тяжіють схили,
де ні примовок, ні пісень,
де вічні брили, як могили,
на хвильку ліг спочити день.

Поблякли барви полудневі,
зчорніли скелі кам’яні.
Лиш тьмяним видивом – у мреві
мигоче церква вдалині.

У небо тягнеться дзвіниця,
впинає в хмари гострий шпиль.
І згуслим сяєвом живиця
стікає в сиві кудрі хвиль.

Іскриться море переблиском,
шумить і піниться прибій.
І раз у раз померклим приском*
зникає сонце в млі рябій.

Дерева щуляться на схилі,
лиш де-де чайка заячить.
Хлюп-хлюп! – об скелі б’ються хвилі...
День ліг на хвильку відпочить.

* приск – гарячий попіл з жаром; жар

29.06.23
 

Я ніби вижатий лимон,
В пустелі виснажений, схудлий,
Іду до неба у циклон,
Питаю зверху: "Хто ж ви, судді?"
Вернувся з тисячі доріг,
Немовби вигаслий паломник.
Який такий єдиноріг
Мене прохромить у полоні?
В торбині ніц не принесу.
Торкаємося дна пізнання.
Приходить туга завчасу,
Неначе пристрасні зізнання.
У виснаженні досягну
Я мудрості і безгоміння,
Пізнавши щедру глибину,
Яка освітиться промінням.

12 грудня 2025

Это жизни дыхание, пульс во вселенной
Это счастье сияния чаши целебной.
Это сердца удары в искусстве великом
Это дивные чары, рожденные ликом.
Это с Богом единство! Единство со светом!
Это то, что сокрыто от глаз силуэтом.
Это то, что рождается таинством мира
Это то, в чем находится радость и сила!
Это то, что спасает от горя, страданий,
Это то, что не знает тяжелых исканий.
Это то, чей приход освещает темницу
И потом превращается в дивную птицу!
Вдохновение дарит второе дыханье
Очищает от мусора наше сознанье!
Эта встреча, свиданье даровано Богом
И всегда отличается замыслом, слогом.
Вдохновение с гением ходит повсюду
Через гения дарит великое люду.
И других вдохновляет волшебною краской,
И ласкает сердца удивительной лаской.
Вдохнови! Вдохновляй, и впускай вдохновенье!
Это благость, возвышенность, свет, проведенье!
Это то, что снимает оковы и маски!
Помогает нам жить! И рождаются сказки!

Всех привлекает яркая обложка,
Красивый, но бездушный фотошоп
Такая вот дешевая киношка…
Собрать способна лайки, выйти в ТОП.
Красивая обвертка, это классно!
Но что скрывает блеск таких вещей?
Бывает иногда не безопасно
Бывает ослепляет тот дисплей!
Бывает иногда, что искажает
Сияние обвертки взгляд на мир
Неправда в клетки мозга проникает
И это заполняет наш эфир.
Встречают по одежке. Несомненно,
А дальше раскрывается вся суть.
Но если мозг пропитал убиенно,
То видят в очень глупом, пошлом круть!
Кто громче закричит, споет, тот круче!
Оттенки, филигранность ни к чему.
Бездарность извергается гремуче
Случилось что, когда? Я не пойму?
Искусственность искусство затмевает.
ИИ людей способен заменить.
И гением под ряд всех называют
Таланты ж могут завистью клеймить.
Скрывает, что бездушная обвертка?
Когда из тренда изгнан был талант?
Когда и кем давалась установка
Когда назвали бездаря – гигант?
Блестящая, красивая обложка,
Спокойно поразившая умы…
Потеряна, потеряна дорожка
Где правду понимаем, видим мы.
Сияет золотистая картинка…
Но золото не все, что нам блестит.
Лишь Божья неподдельная искринка!
Увы, сейчас те искры дефицит.

Кольору сонця очі в ромашки,
Вона підморгнула лукаво йому.
І переповнена квітонька щастям
Всміхалась замріяно. Може тому

Усе їй здавалось казковим та світлим,
Що радісно серденьку було її,
Бо ніжилась в купелі теплого літа
Під супровід пісні малих солов"їв.

2021 р.

 заспівай мені первісну пісню
 в цьому світі дідів і жінок
 обійди мене з мискою звісно
 я не твій я не ваш я не ок
 в мене є свої тригери дійсно
 се не тяжба і не дуель
 тривіальне життя неумисне
 я би міг настрочити рондель
 але я не умію ронделів
 все пишу незугарні рядки
 без потреби у цім борделі
 без бажання чогось на віки
 я не прагну зіркової рими
 уживаю приземлений хліб
 на теренах своєї квартири
 не хатини з травою навкіл
 

Над негаснучим вогнем
Сковорідка з салом
Жиром топленим мене
Зваблює помалу.
Смалець пахне й булькотить,
Як горілка з пляшки,
Що уже я ллю в цю мить
У щербату чашку.
Кусень хліба утоплю
Між шкварками в смальці
І вдоволено сьорбну
Трошки за страждальців...
28.05.26

Я думав, що в Бога є борода,
В яку можна руками вчепитись.
Життя — то суцільна химорода,
Як не подивитись.

В мене на стелі чорний трикутник
Прикув до себе увагу.
Вловлює сни місяць-розпутник,
Вигадав нову розвагу.

Та не буди мене в цю ніч, благаю.
Там, поза добрим всім та злим,
Сниться, що я дівчину кохаю,
Чорне розмальовую волоссям рудим.

Вона каже: в Бога нема бороди,
В яку можна руками вчепитись.
І всі мої сни — то химороди,
Як на них не дивитись.

Також чув, нічого не випадково.
Так ніби задумав Творець:
Що все починається з слова,
Та й у нього буде кінець.

А як називається та порожнеча,
Що гостріша за бритву?
І як набридне від себе втеча —
Розпочинай гонитву.

Ну а я думав, що в Бога є борода…
Хотів руками в неї вчепитись.
Життя — то суцільна химорода,
Як не дивитись.

Потім буде ще райське блаженство.
А можливо, розпечена сковорода.
І між ними — химорода,
Тимчасова дивна химорода...

2025

Я хочу прокинутись рано
І рушити в радісний парк,
Прикласти світанок до рани,
Немов осяйну Жанну д'Арк.

Я хочу спивати сніжинки
На статуях і на гілках,
Немовби космічні обжинки
У сонячних стиглих віках.

Я стану на березі річки
І буду дивитись у жаль.
На вигаслім тьмянім моріжку
Я питиму ніжну печаль.

Я питиму вранці не каву -
Настояну в сумі століть,
Терпку, нестерпиму, лукаву
У річці розчинену мить.

10 грудня 2025

чи схожий ти на гусака?
чи ні? - бо типу самобутній -
ховай події в тінь у скруті,
коли тікаєш голяка

по вогкій кам’яній ріллі,
вночі карбуючи півкроки
в своїй дотичності широкій
шляху розкрученої гри,

неси в собі!- не дозволяй
пускатися у незворотнє,
щоб не чекати нагороди
за вміння втнути гопака,

чи ґелґотати на клавір,
допіру скинутий під ноги
усім, хто прагне перемоги,
розчувши пісню синіх гір…

 тупо мертвий
 на самому дні
 є причини
 причини є завжди
 в поетичному цьому кіні
 із кінічним його
 декупажем
 натякають глузують іще
 карнавалять
 до глупої ночі
 голоцен речовин і речей
 твій же статус
 звичайний робочий
 пролетарій
 казали колись
 інвентарний тобі оце номер
 і дурацький
 юнацький твій приз
 механічний брехливий
 барометр
 

Мов дощу рясного краплі,
Між собою схожі чаплі
Ті, що в пошуках поживи
У болото пруть сміливо,
Де покрякують так вабко,
Очі витріщивши, жабки...
27.05.26

А новина у мене ось яка:
Я бачив сьогодні зяблика!
А зяблик - то ж вам не шпак,
Не стрінеш його просто так!

Значить, щось трапитись має!
Інакше ж воно не буває!
Точно! Трапиться щось, ну їй богу:
Може дехто зламає ногу?

Може хтось сігане із балкона,
Може в когось вкраде щось ворона,
Може декому в борщ наплюють
Чи розлиють під ліжком ртуть?

Може впіймає когось тецека,
Чи з берегів своїх вийде ріка,
Трапиться точно щось - не ловіть гав!
Зяблик не просто ж так прилітав!