ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Коломієць Роман - [ 2026.11.14 18:23 ]
    Зима все ближче. Й осінь каже...
    Зима все ближче. Й осінь каже:
    — Усе, бувай, мій любий друже.
    Роман минає з нею наший,
    Лишає вірші і калюжі.

    Мінорний падолист прощання,
    Тернини гілля і акацій.
    Я ще б не був такий печальний,
    Та чути шум дощів овацій.

    Я задивився: хмари тихі,
    І горобців літання кволе.
    То є в житті якийсь ще вихід?
    Пора минань, наступне коло.

    Зима прийде, й багаття блисне,
    І тріск від дров, тепло від печі.
    Таке було уже колись —
    Різдво і новорічний вечір.

    Та поки лист жовтіє ще,
    Далеко ще снігів тороси.
    Вечірній плин, приємний щем.
    Я проводжаю в мандри осінь.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Коломієць Роман - [ 2026.11.14 18:52 ]
    Труба димить над містом Че
    Труба димить над містом Че.
    І карти десь гарчать, як леви,
    Мотор — їх серце всесталеве.
    Та осінь стрічку свою тче,

    Багряні нитки в'є і жовті,
    І очерет хита. Між хмар
    Сіріє темний диму пар,
    Мов колір прілої картоплі.

    Сороки знову за своє —
    Скрекочуть ближче ген до лісу.
    І йде луна осіннім містом,
    Яке дрімота обів'є

    Уже на вечір. Прялі швидко
    На веретені тчуть все нитки.
    Чи мойри то, чи верби плачуть?
    У місті осінь Че, юначе.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Артур Курдіновський - [ 2026.11.14 14:41 ]
    Оплески осені (рондель)
    Кричить мені осінь захоплене "браво",
    Дарує римовані оплески з листя.
    Себе відчуваю воскреслим артистом -
    Та вже нема сил на реакцію жваву.

    Ні з ким у житті не співав я в октаву.
    За те, що не змерз у порожньому місті
    Кричить мені осінь захоплене "браво",
    Дарує римовані оплески з листя.

    Давно всі придбали ножі та булави.
    Штрикнули, помились - і рученьки чисті.
    Беззбройний, збирав я надій аметисти.
    Дорога дитинства приймає ласкаво,
    Кричить мені осень захоплене "браво".


    Рейтинги: Народний -- (5.88) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  4. В Горова Леся - [ 2026.11.14 13:06 ]
    Мушлі
    То так сумно, як знову торкається подихом
    Неминуча зима, що почином бентежила,
    Як губилася поміж циклонними межами,
    Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
    Щоб вернути мене за зимовими мештами
    Від порогу, де біле узрію я з подивом.

    То так прикро, коли крижаніють підсушені
    Нерозквітлі бутони троянди кармінної.
    Загаптовані нитками першого інею,
    Обернуться ципреї коштовними
    мушлями,
    Та заснуть до весни в сподіванні наївному,
    Що стеблини замерзлі відчують пробудження.

    Не відчують. Зчорніють, обсиплються потрухом,
    Із усім, що ховали в бутон нерозпущений.
    Може, знаючи те і пелюстки заплющили,
    Як зима несподівано вразила дотиком?
    Обернулися фарфором, мушлею скрученим,
    Де крізь устя ще видно кармінові вогники,
    Як затаєні думи.
    То так сумно...



    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (4)


  5. Борис Костиря - [ 2026.11.14 10:47 ]
    Травень
    Не віриться, що зараз травень
    Отак неждано підійшов.
    І музика крізь свіжі трави
    Вливається крізь біль і шок.

    Нові надії пробивають
    Жорсткі заслони небуття.
    Зупиниться новітній варвар
    Перед красою, мов дитя.

    Циклічність у житті й природі
    Звучить гармонією в нас.
    Вона ж бо геніїв народить,
    Мов золотий забутий час.

    Стоїть стоїчно, як спартанець,
    Могутній травень у чоті.
    Він вічний мученик-повстанець,
    Що не здається самоті.

    1 травня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  6. Віктор Кучерук - [ 2026.11.14 08:47 ]
    * * *
    Сиротливо слову на папері,
    Поки інші бродять у думках, -
    Варто, може, прочинити двері
    Та вказати на потрібний шлях?
    Щоб слова злетілися, мов птиці,
    В рими повні, в речення стрункі, -
    Хочу з серця, наче із криниці,
    Вичерпати строфи гомінкі.
    Хай слова у злагоді і мирі
    Творять світ із чистого листа,
    Бо служінням вірним тільки ліра
    Зігріває душі і вуста.
    14.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  7. Неоніла Ковальська - [ 2026.11.14 07:33 ]
    Від біди собою заслоню
    Від невдач, життєвих бур й штормів
    Я тебе собою заслоню,
    Від біди і сильних злих вітрів
    Та від лиха теж обороню.

    Ти відчуй тепло моїх долонь
    Й поцілунок на своїй щоці.
    Що би там не трапилось в житті,
    Він палатиме у серці, як вогонь.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Софія Кримовська - [ 2026.11.13 20:58 ]
    ***
    Я втішена тобою, я втишена тобою,
    Як світ після відбою усіх земних тривог.
    У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
    А тихі почуття, розділені на двох.
    Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
    Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
    І хто б тоді зумів? І хто б тоді розбачив?
    Хто парость почуттів в обіймах не душив?
    А зрілість, ніби сад. І тут свої принади:
    Не квіти, а плоди, по них і пізнають.
    Там яблука. Ходім! І не лякайся гада.
    Він сам боїться нас... І в тому, певне, суть...




    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (7)


  9. Ігор Шоха - [ 2026.11.13 13:13 ]
    Експозиція протиборства
    І
    Недремні очі у сліпої власті
    і особливо пильні при вогні.
    Розпалює суґестія у масці
    зеленої і крапленої масті
    вендету судочинства і брехні,
    та намагання викурити трясця,
    задіяне у внутрішній війні
    супроти новоявлених династій,
    дається по завищеній ціні.
    Огульне за не означає проти
    імперії корупції і зла...
    альтернатива хаосу була,
    та жабу потягнуло у болото,
    аби втопити знову патріота
    і... видно, доля нації така,
    якщо не помічають зелеботи,
    що істинне обличчя чудака
    на букву ем – це пика ідіота.

    ІІ
    Уїлися «відосики» кіно
    про воїна – єдиного у полі
    героя-пахана і заодно
    паяца за іронією долі.
    Але солодкі пряники юрбі.
    Радійте і ридайте, шалапути,
    що обирали рівного собі
    і заодно обіцяну й забуту
    мету у нескінченній боротьбі
    та мафію, приручену до цього
    аґентами есбе й енкаведе,
    аби укоротили ту дорогу,
    яка у прірву націю веде.

    ІІІ
    Як два боки фальшивої монети
    добро, буває, означає зло –
    з одного боку мудреці, поети,
    а з іншого радянське помело
    комедій, шоу, цирку і вертепу...
    .......................................................
    Не любить конкуренції пуйло.
    Пошилися у дурники лакеї
    імперіалістичної осі.
    Та русофіли і совки, мерсі,
    і досі поклоняються усі
    опудалу величного мойсея
    із шапіто, нового фарисея
    старої проби ветхої Русі.

    11.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  10. Ольга Садкова - [ 2026.11.13 13:50 ]
    Я і свинячий грип
    На прогулянку бігцем
    з задоволеним лицем

    поспішу, нехай надворі
    віє вогкістю зі зворів.

    Не завадить і мороз.
    Буде хай який прогноз,

    з дому вийду все одно.
    (Загартовуюсь давно).

    А якщо насуне грип,
    щоб до мене він не лип,

    їм цибулю і часник.
    Від них вірусам гаплик.

    У скрутну годину маску,
    тобто марлеву пов’язку,

    на обличчя начеплю.
    Проковтну і «Таміфлю»,

    якщо лікар мені скаже,
    ну, а градусник покаже.

    Знай, «свинячий», стрінеш бій!
    Укоротиш норов свій.

    А вакцина ось прибуде –
    іще гірше тобі буде!

    2017



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  11. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.13 10:08 ]
    Battle for hearts and minds
    Тут важлива місія —
    Та, що вабить збуджене
    Ранками алюзії
    Біля скла повздовжнього,
    В колі із мережива,
    Сутінках напружених,
    Біля знов відроджених
    В боротьбі за розуми.

    Схильна до солодкого
    Пристрасті минулого,
    Як міфологічного
    (Далебі за згодою),
    У епічних роздумах
    Про красу забутого,
    На хмарині з янголом,
    У теплі під ковдрою…


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  12. Петро Бончицький - [ 2026.11.13 08:08 ]
    УВѢЩЕНѤ
    Зри, мълакѥ маловѣрний,
    Пꙋть ꙗкий тꙗ чаѥ сквѣрний,
    Сънаслѣдче адьськихъ мꙋкъ:
    Се Люципер пале дꙋші,
    Лишъ надѣю, всꙗкъ идꙋші,
    Пожинай плоди свихъ рꙋкъ!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Віктор Кучерук - [ 2026.11.13 06:41 ]
    Мрія
    Зоря спалахує й згасає
    В передвечірній сизій млі,
    Але на попіл не згоряє,
    Не поспішає до землі.
    Так само мрія у людини:
    Померкне трохи й знов блищить, -
    Вперед спрямовує щоднини
    І душу гріє кожну мить.
    Не дасть упасти у зневіру,
    Коли навколо темнота,
    А повертає людям віру
    Ця світла магія проста.
    13.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:



  14. Сторінки: 1   2