ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих

Артур Курдіновський
2026.10.03 00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.

Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Борис Костиря - [ 2026.10.01 14:14 ]
    Сльоза
    Води ніколи не нап'єшся
    З криниці чистої сльози.
    Не зіграна на сцені п'єса.
    Надірваний фагот грози.

    Ти не пізнаєш цю криницю,
    Її глибини, таїну.
    Ідеї епохальні й ниці
    Оголять шпагу, як вину.

    Не осягнеш ти щастя й муку
    Безмежності сумних морів.
    В них причаїлися розлука,
    Таємна туга кораблів.

    Початок у сльозі чаїться.
    Вона породить океан.
    У сльозах спалах розмаїтий,
    Гармонія і ураган.

    У сльозах альфа і омега,
    Війна і мир, добро і зло,
    Єрусалим, Тибет і Мекка,
    Укрите тернами чоло.

    15 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (5)


  2. Тетяна Левицька - [ 2026.10.01 12:08 ]
    Захлинаюся зболеним віршем...
    Захлинаюся зболеним віршем —
    у сутемряві місяця німб.
    Задивляюся в небо частіше,
    щоб побачити Бога у нім.

    Та пітьма затуляє Світило,
    сіллю вкрила чумацький мій шлях.
    Я колись божевільно любила
    пасти равликів у споришах.

    Утікати від зору лихого,
    босоніжки губити в саду,
    запрягати у шори гнідого
    стрибунця, щоб летіти чимдуш.

    Де поділа щасливу підкову,
    кучеряві, нестримні літа?
    Вітер хилить галузку вербову,
    на засмаглих губах — гіркота.

    Птаха струшує листя червлене,
    і спалахують зорі в імлі,
    та немає притулку для мене
    на розчахненій ралом землі!

    30.09.2026р


    Рейтинги: Народний 7 (6.26) | "Майстерень" 7 (6.35)
    Коментарі: (6)


  3. В Горова Леся - [ 2026.10.01 07:28 ]
    Бджолине
    Спокійне сонце з неба волошкового
    Тепло зливає до мілкого полудня.
    Та не встигає вщент його наповнити,
    Як тінь густа бджолині крила сковує,
    В омані дня, що обернулась холодом.

    Зніміння пересилити чи станеться
    В погожім завтра тихооксамитовім,
    Де знову сонце промінь з неба литиме?
    Чи тінь вчорашня у німій фатальності
    Передрікла останній помах літові?


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  4. Віктор Кучерук - [ 2026.10.01 06:19 ]
    * * *
    Солодкувато-пряний запах
    Осінніх трав уже повсюди, -
    Мов дух згасання причалапав
    І в тьмяній тиші звично блудить.
    Зашарудять пожовклі трави
    І стихнуть зразу в безгомінні, -
    Лише не меншає тіснява
    Холодних запахів осінніх.
    Та під плащем сухого листу
    Земля, мабуть, шукає сили,
    Щоб навесні, під небом чистим
    Оця трава зазеленіла.
    01.10.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  5. хома дідим - [ 2026.09.30 23:36 ]
    * 218 *
     ввійти у розповідь зненацька
     заримувати бруд і брют
     провести паралель між спрутом
     і містом вулиць і споруд
     неони ліхтарі вечірні
     помножити на світ зірок
     дощем заштрихувати тіні
     а звідки дощ – не зна ніхто
     скрипаль зі скрипкою на розі
     звучить елегія массне
     навпроти притуливсь пʼяниця
     засне проснеться знов засне
     їх проминають перехожі
     несуть своїх дітей кудись
     дітиська недовольні ниють
     вони б самі ганяли скрізь
     у брамі поруч мордобій
     на каїна бикує авель
     отримавши по голові
     та це нікого не цікавить
     за розкладом – пора гульби
     де всякий режисер собі
     у радості чи на журбі
     чи хтось у пароксизмі навіть
     ще десь джульєтта і ромео
     проникливий фінальний штамп
     стоять мовчать і їм нормально
     стояти і мовчати там
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (4)


  6. Іван Потьомкін - [ 2026.09.30 20:07 ]
    З голосу Леонардо да Вінчі


    Гніздо із пташенятами мавпочка знайшла.
    Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
    Знялись вони, бо вміли вже літати.
    Голопузеньке, котре одне зосталось,
    Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
    Допоки не побачила, що очі в голопузика закриті.

    Р.S.
    Чи варто дорікати мавпочці,
    Коли ж і люди не збагнули,
    Що життя чуже дано Всевишнім
    Не для своєї втіхи чи розваги?



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  7. Юрко Бужанин - [ 2026.09.30 20:45 ]
    ***
    Тато донечку привіз
    У село родинне.
    Показав загін для кіз: -
    Подивись, дитино: -
    Бачиш, козлик бородатий
    Походжає поміж кіз.
    Хіба схожий він на тата?
    Є такий у мами хист
    Козлом тата називати.

    Як новий нагряне раж
    Люба доню, маєш знати, -
    У козла не мій типаж.

    30.09.2026.


    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  8. В Горова Леся - [ 2026.09.30 15:57 ]
    Серпневе
    Ластівки у небі хороводять,
    Ніби наглядають за гніздом,
    На відліт запитуючи згоди.
    У осінній першій прохолоді
    Бересклет, умочений в бордо,
    Привертає погляд при нагоді.

    Розгубила осінь бризки перші,
    На городах - диму палантин.
    Всадовив горобчика на плечі
    Серпень, стиглим соняхом зіпершись,
    Трохи захмелілий вже, на тин -
    Певно, пригубив бордо нарешті.

    Полинами й чебрецями кличе
    Пересохле розмаїття трав.
    В обрій сонце скочується швидше.
    Синьої набравши в плесо тиші,
    Глибшає і примовкає став,
    Блиски зір ховаючи у брижах.
    Вмощує на крила літо крижень...


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  9. Борис Костиря - [ 2026.09.30 15:27 ]
    Варвар
    Коли твій спокій обриває
    Бійців розлючених табун,
    В житті панує лютий варвар,
    Перед яким слабкий трибун.

    Так, слуги зла стійкі, невпинні
    В досягненні своїх підлот.
    Тече життя спокійним плином.
    Порушить спокій ідіот.

    Свобода думки і прогресу
    Спиняється об вістря зла.
    З'являються нові Дантеси,
    Після яких - лише зола.

    І Герострати повсякденні
    Вриваються у дні твої.
    Забутий навіжений дервіш
    Потопить в морі кораблі.

    15 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (3)


  10. Тетяна Левицька - [ 2026.09.30 12:03 ]
    Бесіда сина та мами ( діалог сонетів Артура Курдіновського з Тетяною Левицькою)

    СИН:

    Нарешті, Мамо, сталося! Зустрів!
    Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
    О, скільки, мила, виплакав рядків
    Та окропив рукописів сльозою!

    Ми підемо у затишок гаїв,
    Мене погладиш ніжною рукою.
    Для нас червоним обрій заяснів,
    Застигнувши між літом і зимою.

    Приходить усвідомлення: це — сон.
    Забравши ночі срібний медальйон,
    Світанок розстріляв зі злістю ката.

    Немає більше спокою душі!
    Прошу, Матусю, Ти мені скажи:
    Коли прокинусь, де Тебе шукати?

    (С)Артур Курдіновський
    ______________________________________

    МАМА:

    Шукай мене, синочку, в дивних снах:
    Герані, що милує підвіконня,
    Блаженних, незрадливих голосах,
    Каштанових зіницях беладони.*

    Тремтять повіки, болісна сльоза
    Меланхолію до порога горне.
    Розвіють чорні хмари небеса,
    Аби творив натхненно неповторне.

    Хоч захлинаєшся від горя, вись
    Сонети віншуватиме колись —
    Наразі щебенем шляхи Господні.

    За тебе молиться увесь наш рід,
    Щасливе майбуття віщує світ —
    Не стій, благаю, на краю безодні!

    Беладона* — рослина, сік якої закапували в очі, щоб розширити зрачки і надати погляду блиску.

    (С)Тетяна Левицька

    29.09.2026 р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.26) | "Майстерень" 7 (6.35)
    Коментарі: (4)


  11. Юрій Гундарів - [ 2026.09.30 10:40 ]
    Лунає Сильвестров
    30 вересня видатному українському композитору
    Валентину Сильвестрову виповнюється 89 років.
    З роси та води!

    Звук неземний
    пливе над оркестром.
    Пальці стискають
    ручку крісла…
    Вимкніть мобільні!
    Лунає Сильвестров -
    «Реквієм для Лариси».

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  12. Ігор Шоха - [ 2026.09.30 10:42 ]
    Всі боки одної долі
    І
    Пов’язує нас долею одною
    широкий світ на колії вузькій,
    а інша не об’єднує... на цій
    із одиноких залишилось двоє,
    розлучених у молоді роки
    над берегами синьої ріки...
    зустрілися, радіємо обоє,
    бо пізно умиватися сльозою,
    що доля, як медаль – на два боки.
    То спомини, то міражі між нами,
    остання одіссея до межі,
    де два човни гойдаються так само
    як і тоді, коли не мали тями
    і розминулися на віражі
    у різні боки. Іншими словами,
    як за одною сохнути роками,
    зів’яне мрія юної дущі.

    ІІ
    Оглянешся – доріг було чимало,
    і помилок, і почуття вини,
    що ми на мілині як і човни –
    які лише сирени не співали,
    які каліпсо не причарували,
    які були надії до війни...
    минули сни, немає ні кобіти,
    ані її аскета і раба.
    Сміються зі стіни дереворити.
    Немає ради. У такому світі
    не оминають туга і журба
    нікого, хто обручений дожити
    без тих, із ким навіки не судьба.
    О, наші леді – юні, та уперті,
    кому могли служити королі,
    не перші, приурочені на третє...
    в ріці русалки, мавки на селі –
    ви ще живі у пам’яті і в серці,
    сором’язливі і веселі, з перцем,
    із ким ділив і радості малі,
    і маю нерозділені жалі
    як вічні миті за життя до смерті.

    ІІІ
    Перегоріли наші каганці.
    Утнула крила гонорова мила
    в чужому ореолі при вінці –
    почервоніли іншому вітрила.
    А загалом – усі ми молодці,
    що із низин дивилися високо,
    і грішні, і святі, і одинокі...
    .................................................
    як Діоген зі свічкою в руці
    блукаю і шукаю манівці,
    а доля усміхається із боку, –
    це селяві, та не таке жорстоке
    як має бути у його кінці.

    09.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  13. Віктор Кучерук - [ 2026.09.30 06:58 ]
    * * *
    Причаїлися залишки дня
    Під ряскою притихлої річки, -
    Невдоволене цим жабеня
    Надуває ображено щічки.
    Бо не хочеться спати йому,
    Коли зорі виходять на чати, -
    Мов запитує в світу: Чому
    Не даєш трохи більше гуляти?
    Все заснуло, - лиш зорі горять,
    Освітляючи сяянням нічку, -
    Жабенятку давно пора спать,
    Час покірно заплющити вічка.
    30.09.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  14. хома дідим - [ 2026.09.29 21:34 ]
    * 217 *
     з дассеновим
     лєтé індьєн
     вагон вповзає до столиці
     іще зачинено крамниці
     але хлопчина продає
     із трейлера
     нормальну каву
     пірнути в метрополітен
     бульваром
     і проспектом прямо
     ятки намети шаурмʼяу
     магнітики
     хав мач / комбʼєн
     і рандка наша незабаром
     навколо обережних тем
     десь-аутичного розряду
     поблизу спогадів
     примарних
     імен
     і потім ще
     на кухні між твоїх речей
     в напів-
     розібраних коробках
     чим вийняти
     із пляшки корка
     шукаючи
     роздумую оце
     про зустрічі
     не для розмови
     чи замальовок або сцен
     порою що несправжня мовби
     про обіцянки і закови
     про одіссеїв
     і цирцей
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (2)


  15. Артур Курдіновський - [ 2026.09.29 17:01 ]
    Бесіда сина та мами (діалог сонетів із Тетяною Левицькою)
    СИН:

    Нарешті, Мамо, сталося! Зустрів!
    Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
    О, скільки, мила, виплакав рядків
    Та окропив рукописів сльозою!

    Ми підемо у затишок гаїв,
    Мене погладиш ніжною рукою.
    Для нас червоним обрій заяснів,
    Застигнувши між літом і зимою.

    Приходить усвідомлення: це — сон.
    Забравши ночі срібний медальйон,
    Світанок розстріляв зі злістю ката.

    Немає більше спокою душі!
    Прошу, Матусю, Ти мені скажи:
    Коли прокинусь, де Тебе шукати?

    (С)Артур Курдіновський
    ______________________________________

    МАМА:

    Шукай мене, синочку, в дивних снах:
    Герані, що милує підвіконня,
    Блаженних, незрадливих голосах,
    Каштанових зіницях беладони.*

    Тремтять повіки, болісна сльоза
    Меланхолію до порога горне.
    Розвіють чорні хмари небеса,
    Аби творив натхненно неповторне.

    Хоч захлинаєшся від горя, вись
    Сонети віншуватиме колись —
    Наразі щебенем шляхи Господні.

    За тебе молиться увесь наш рід,
    Щасливе майбуття віщує світ —
    Не стій, благаю, на краю безодні!

    Беладона* — рослина, сік якої закапували в очі, щоб розширити зрачки і надати погляду блиску.

    (С)Тетяна Левицька

    29.09.2026 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.87) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (3)


  16. Вячеслав Руденко - [ 2026.09.29 17:34 ]
    В горіхових смаках віддалених віків
    Так хто ж вони, оті птахи облич,
    Над полум'ям, що прагне їх зібрати,
    Де кожен подих — мов прощальний клич
    У хмарах з гелію, що вже не наздогнати?

    Що наросли у залишках грибів
    Над домовинами бажань давно забутих,
    Горіхових смаків віддалених віків,
    Довіку молодих і непочутих?

    Хто вабить їх, як блякне ореол
    В пітьмі, що тихо обіймає скроні,
    У подиху мільйонів альвеол,
    У спалахах пробуджених нейронів?



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  17. Ольга Садкова - [ 2026.09.29 14:43 ]
    Бійка
    БІЙКА

    Пролітав горобчик, сів на підвіконня.
    Привітався чемно до малої Тоні.
    Роззирнувся, бачить — поряд горобець,
    такий самий жвавий, сірий молодець.
    Він кивнув до нього: і тобі привіт.
    У ту ж мить отримав теж кивком одвіт.
    Підстрибнув, підскочив
    (настрій гарний був).
    Незнайомець також двічі підстрибнув.
    Наш розправив крильця, той —
    розправив теж.
    - Я, звичайно, мирний, та до певних меж.
    Ти дражнитись взявся, отже начувайсь,
    краще, поки цілий, звідси забирайсь!
    Не злякавсь дражнильник, навіть навпаки.
    — Он ти як! Стривай же, вискубу боки!
    ...Але що це? Лихо! Одного не стало.
    Це люстерко раптом з підвіконня впало.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  18. Борис Костиря - [ 2026.09.29 14:37 ]
    Утома
    Голова болить від безсоння,
    В голові поселився туман.
    Я шукаю далеке осоння,
    А навколо панує дурман.

    Напливають утоми хвилі
    І пустельність небачена днів.
    Як узяти буденність на вила
    І спалити у шалі вогнів?

    Напливає туман у макітру
    І злютовує відчай і біль,
    Досягаючи стійко маківки,
    Як збурунені вершники хвиль.

    14 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (3)


  19. Кока Черкаський - [ 2026.09.29 11:39 ]
    Побачення
    Запросив він мене на побачення-
    Ніби з виду нормальний мужик,
    Ми зустрілись,як і було зазначено,
    І я відчула, що він їв часник.

    Так, він їв часник!
    Так, він з'їв часник!
    Так, він їв часник,
    А на вигляд - нормальний мужик!

    Хоч побачення було на цвинтарі,
    І навколо була глупа ніч,
    Незрозміло, навіщо часник він їв,
    Ми ж були лиш удвох, віч-на-віч.

    Але він їв часник!
    Але він з'їв часник!
    Так-так, він з'їв часник,
    А на вигляд - нормальний мужик!

    Хоч не було в ту ніч повнолунія,
    І з-поза хмар стирчав Місяця ріг,
    Я його з усіх сил приголубила,
    І часник той йому не поміг!

    Так, він їв часник,
    Так-так, він їв часник,
    Хоч був він розумний мужик-
    Та ніхто не почув його крик!

    Тепер він ласує кров'янкою,
    А часник знелюбив, як і я,
    Ми ночами гуляєм по цвинтарях,
    В нас зразкова вампірська сім'я!

    А колись він їв часник,
    Колись любив він часник,
    Тепер він не любить часник,
    Став нарешті нормальний мужик!


    29.09.2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.32) | "Майстерень" 6 (5.29)
    Коментарі: (2)


  20. Юрій Гундарів - [ 2026.09.29 10:06 ]
    Андрій Шевченко - 50!
    29 вересня легендарному Шеві виповнюється 50 років.
    ВІТАЄМО!

    Злива питань нескінченна…

    Тлумачний словник тримай!

    Значення слова «Шевченко»?
    «Шевченко» означає: най!

    Найкращий у сферах різних:

    співець непокори і волі,

    приборкувач левів грізних,

    чаклун на футбольному полі.

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  21. Віктор Кучерук - [ 2026.09.29 07:33 ]
    * * *
    Почуваюся мішенню
    В напівтемній залі тиру, -
    Ворог цілить пильно в мене
    І надворі, і в квартирі.
    І опівдні, й серед ночі
    Йде неспинна естафета, -
    Лиш мопед своє відстрочить,
    Як уже гуде ракета.
    Я ховаюся за стіни
    Від гудіння і розривів:
    Чи врятує дисципліна
    І порядок, як у тирі?..
    29.09.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:



  22. Сторінки: 1   2