ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.07.16 17:58
Бурлить Польща, шипить Польща, Польща вимагає,
Що робити Україна має – що не має.
Чиє їм’я прославляти, а чиє ганьбити,
Щоб дозволили поляки з собою дружити.
Піднімають на знамена події минулі,
Мовляв, злочини ми ваші й досі не забули.
Про Волинську

Артур Сіренко
2026.07.16 16:43
Шукаю фарби:
Цей сірий світ сумний розмалювати
Наче б то він розмальовка дитяча,
а не вигадка божевільного деміурга.
Шукаю фарби:
Жовті кульбаби у мій старий сад
Прийшли дивувати волохатих
Марногудів крилатого травня,

Охмуд Песецький
2026.07.16 15:58
Мене могла спасти віра, і вона це зробила. Така, як моя, напевно, відома багатьом — тим, які йдуть (о, цей вічний образ руху до безсмертя) і знаходять себе. Це легше зробити, коли перебуваєш наодинці із собою, інколи переходячи від самоти зовнішньої

Борис Костиря
2026.07.16 13:43
Сповільнений легкий сніжок,
Мов друг призабутий, далекий.
Вкривається снігом порок.
Пророк у снігу, мов лелека.

Так тихий засніжений вальс
В гаю прозвучить непомітно.
Це ніжне послання до вас,

М Менянин
2026.07.16 13:05
Таємно, щоб ніхто не знав,
Ісус вечеряти зібрав,
Четвер цей день на небесах,
а жертва в Храмі, бо Песах.

Піднесений панує стан,
бо відповідний мають сан,
відсутні поспіх, суєта –

хома дідим
2026.07.16 12:36
що хотів сказати
не згадаю вже
звабили без ради
випадкові жести
сонцесхід на трасі
чобітки дівчат
шини від камазів
згар пекельний чад

Ірина Вовк
2026.07.16 10:27
ЧАСТИНА ПЕРША: ЮЛІЙ «Я знайшов її в пісках, де час не має влади. Вона була маленькою, але її очі вже вміли рахувати чужі страхи». (З неофіційних записів ветерана Х ЛЕГІОНУ) Розділ І: Вага золотого жука

Тетяна Левицька
2026.07.16 10:05
У грудині стогне вітровій,
ветхими нитками губи зшито.
Мабуть, що не варто в буревій
кочергою згадки ворушити.

Блискавиця вдарила, ніяк
з того пекла вирватись на волю.
Знепритомніла, зневірилась, ще б пак,

Віктор Кучерук
2026.07.16 06:28
Вклоняюся низько високому слову,
Глибокому змісту і формі чіткій, -
Дивуюсь пісенності рідної мови
І в радості світлій, і в тузі
гіркій.
Дивлюся на букви, вслухаюся в звуки
І мріям про щастя свободу даю, -
Отак опановую вічну науку -

Ірина Вовк
2026.07.16 05:29
казка для дітей і їх батьків) Щороку 4 червня поминають діточок, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Символом цього дня є дзвіночок, який означає чисті та обірвані війною дитячі життя, а також запалені свічки у вікнах. Стан

Катерина Савельєва
2026.07.16 00:05
Лiто пасма свої розпустило,
I босонiж по скелi пройшло.
Рiзнотрав'ям думки закрутило
I мене ненароком знайшло.

Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
Пробiгають хвилини тепла.
Мiсяць дивиться ввечерi кволо

Семен Санніков
2026.07.15 23:19
Вони здравствують за цією веб-адресою, поки автором формується або редагується (хз) сама його сторінка. Він радив і мені натискать на підкреслене, і воно піддається цій нескладній дії ©

С М
2026.07.15 16:52
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно

і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць

Вячеслав Руденко
2026.07.15 13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут

Борис Костиря
2026.07.15 12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н

В Горова Леся
2026.07.15 12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.

А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,

хома дідим
2026.07.15 12:40
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули

Іван Потьомкін
2026.07.15 12:06
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра

Тетяна Левицька
2026.07.15 11:12
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.

Роксолана Вірлан
2026.07.15 07:17
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.

Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,

Віктор Кучерук
2026.07.15 06:49
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...

Ірина Вовк
2026.07.15 05:49
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу. Боян підвівся з

Мирон Шагало
2026.07.14 21:46
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!

Роксолана Вірлан
2026.07.14 15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.

Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,

Борис Костиря
2026.07.14 13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.

Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю

Тетяна Левицька
2026.07.14 13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.

Ірина Вовк
2026.07.14 11:10
СПАЛАХ ЧЕТВЕРТИЙ. КОРОНА З ПОПЕЛУ. ПРОКЛЯТТЯ. Голос Бояна впав до ледве чутного, тремтливого шепоту. Старий заплющив очі, наче намагався закритися від картини, яка досі палила його душу вогнем. *** – Ти підн

хома дідим
2026.07.14 10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі

Віктор Кучерук
2026.07.14 07:25
У просторім помешканні
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26

Мар'ян Кіхно
2026.07.14 03:23
Я сподіваюсь, у вас ніколи більше не виникне подібна можливість. Але знати про неї надалі доцільно та смішно. На ту мить Україна збиралася в державний кулак, і ми двоє, шниривши на Хрещатику-26, вирішили від балди найнятися ще й перекладачами в Міністер

Володимир Бойко
2026.07.13 19:08
І історію і сучасність підганяють одне під одного. Декому у Варшаві знову закортіло у Варшавський договір. А заодно й під московське сідло. Гонор може перекладатися як «честь», «гідність». Але може також як «пиха» чи «чванство». Вибір за паньством.

Юрій Лазірко
2026.07.13 17:09
те "я" - останнє в зграї літер
на небо квоти обміліле дно
нанизуй музику на вітер
цей сніжно-білий сонм тремтливих нот

те "я" - у слові поминальнім
і глобус для фанатів крутизни
коли відходиш то принаймні

С М
2026.07.13 15:04
Дивлячись у вікна
Як дощить оцей
Дивлячись у вікна на, на
Так ніби навколо
Лиш тільки дощ, про все
Мов що знапастило мене, знаєш
Якби на мені от, ядро & цеп
Так! Ей! Знаєш, є думки

Вячеслав Руденко
2026.07.13 14:41
Таємний кут у скалках скла
Ховає в сон чужі страхи.
Тут все разом - зола й смола
І день і ніч, вовки й птахи.

Добро і зло - чужі світи!
Таємний кут між маяття.
Спочинь і ти на самоті,

Тетяна Левицька
2026.07.13 14:28
Скинувши зажуру із чола,
Дочекавшись слушної нагоди,
Врешті-решт зустрілись, узяла
Трохи коньячку і бутербродів.

Як давно не бачились. З-під вій
Очі ніжні, мов черемха біла.
Бачиш, як завчасно, любий мій,

Іван Потьомкін
2026.07.13 14:04
Як у коханні щось не йдеться,
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Віктор Кучерук - [ 2026.07.12 07:41 ]
    * * *
    Поки сонця-світу -
    Доки ясний день, -
    Жайвір шле з привітом
    Радісних пісень.
    Золотиться жито,
    Соняхи в цвіту, -
    Як же захистити
    Цю красу святу?
    Йде навала вража
    По ланах моїх, -
    Урожай вантажить
    Той, що не вберіг.
    І за це в одвіті
    Буду тут - не десь,
    Поки сонця-світу,
    Доки ясний день.
    12.07.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  2. Володимир Журавльов - [ 2026.07.12 01:47 ]
    Вчення Чан
    Ніч. Тісна кімната —
    величезна мороком своїм.
    Лиш повний Місяць:
    чистий
    та порожній.
    Як дзеркало,
    що розпластавшись по стіні, —
    таїться відблиском у сумнів:
    наче в кімнаті
    це не я стою.
    Й на місяць дИвлюсь
    теж не я.
    То Сонце дивиться крізь мене
    у нІму тінь мою.
    В безмовні тіні…

    1989


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Роксолана Вірлан - [ 2026.07.11 21:26 ]
    Сила ( Ahothaho - 33)
    Це, донечко моя, випробування.
    Це так тебе спитує світ падкий -
    чи не розбудеш гніву, чи дурману,
    чи блекоти не висієш таки

    на плесах тих, де так було привітно -
    а ближче глянеш - то гієнне дно.
    Моя лелітко, ясочко, мудрине,
    чи ж варто перейматись Яви сном.

    А ти - ні-ні - легесенько і світло
    пливи в ліси - смарагдові дари.
    За тебе бурі і зітнуть, і витнуть-
    світінння із бруднявої кори.

    Велика сила, мати вишню і силу
    і не підняти карної руки.
    Уже й жита життя перекосило.
    Вже й вічність б'є з колосся остюки.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Вячеслав Руденко - [ 2026.07.11 20:12 ]
    Де ви нащадки богів?

    Де ви нащадки богів?-
    Є ще між вами сміливці
    В темряві давніх світів
    Там, де блукає Тіфон?

    Знати про тще наперед,
    Чи пронестися таємно,
    Кучері долі змастив,
    Кмину додавши в крюшон?

    Риба як завжди хмільна,
    Хиже чутливе і вогке,
    Гасла пісень гомінкі ,
    Явне здивоване знов.

    Складно знайти рятівне,
    Сонцю, як завжди між нас
    Там, де знервоване сохне
    І розквіта водночас...


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (3)


  5. Вадим Василенко - [ 2026.07.11 19:49 ]
    ***
    * * *
    Мокре зникає шосе
    В матриці сірих зон.
    Все, що було, не все.
    Сон це чи полігон?
    Віддаль між нами росте.
    Тіні дрижать на склі.
    Місто німе й пусте
    Гасне в мазутній млі.
    Спалахи жовтих фар
    Ріжуть асфальт, як ніж,
    Часу сліпий радар
    Ловить тепер, пізніш.
    Крізь електричну ніч
    Не промовляй, не клич.
    Світиться з потойбіч
    Місяця біле плече.
    Тиша дзвенить, як сталь,
    В коконі скла й заліза
    Тисне на магістраль
    Небо важким карнизом.
    Все, що було, не все.
    Холод – крихкий кристал.
    Світла потік несе
    Нас у сліпий портал.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  6. Віктор Кучерук - [ 2026.07.11 18:09 ]
    * * *
    Гуляє тиша опівнічним містом,
    Вогні зірниць ясніші кришталю, -
    Усе навколо невичерпним змістом
    Наповнює поезію мою.
    Вчуваюся, вглядаюся, радію
    І подумки наспівую мотив
    Тієї пісні, що зродив, як мрію,
    Високого піднесення порив.
    11.07.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  7. Олена Квітуча - [ 2026.07.11 17:30 ]
    Три хвилини до теплого погляду
    Три хвилини до теплого погляду,
    Наче гріється молоко.
    Ніжність лаймового зефіру
    Куточками губ — невагомо.

    Світло мовчазне проникає,
    Підсвічена взаємна мить,
    Тиша між нами тане,
    Мовби звук налаштовує світло.

    Тінями метеликів плавно здіймаємось,
    Вириваючись із лагідної темряви,
    В єдиний візерунок сплітаючись —
    Пізнаємо нескінченність всередині.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Борис Костиря - [ 2026.07.11 13:33 ]
    * * *
    Я не марную час у муках,
    А плавлю в зливок золотий.
    У неповторних ніжних звуках
    Рушають рятівні плоти.
    Переливаю час в новітній
    Прозорий дорогий алмаз.
    І візерунками на вікнах
    Постане вірш у певний час.
    Створю скульптуру унікальну
    Із глини часу в темноті.
    Напише велемудрий камінь
    Нову поему в повноті.
    Створю я неповторний голос
    Для світлих, радісних пісень.
    Вгамує він прадавній голос,
    Посіє правду в ясен день.

    28 грудня 2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (4)


  9. хома дідим - [ 2026.07.11 13:58 ]
    * 138 *
     пригадував як падав дощ
     в містечку де потворні лиця
     чи невиразні все одно
     нема на кого подивиться
     книгарень там чи кінозалів
     так само не знайти хоча
     кіоск був при автовокзалі
     із назвою союзпечать
     де продавалися газетки
     відривані календарі
     поштівки певно ж і конверти
     листа послати раз на рік
     про те як все у нас незмінно
     робочі дні чи вихідні
     що без кінця болять коліна
     і глину радили до них
     про те що баба у маразмі
     все не помре усе ніяк
     а васька той помер одразу
     сусіда і гіркий пияк
     чого у нас ніхто не хоче
     на пошту працювати йти
     поштарки тут бракує конче
     буває губляться листи
     іще де яблука подіти
     ніхто не хоче й задарма
     і що цвітуть заледве квіти
     бо треба добрив а нема
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.81)
    Коментарі: (2)


  10. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.11 12:13 ]
    Таїнство
    Наше життя починається з таїнства невідомого
    і закінчується таїнством смерті

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Неоніла Ковальська - [ 2026.07.11 07:56 ]
    Ой, суниченьки-сунички
    Ой, суниченьки-сунички,
    Червоненькі ваші личка
    Солоденькі й соковиті,
    Ясним сонечком налиті

    Вітамінні ягідки.
    Хай смакують залюбки
    Ними дітоньки малі
    Й дякують святій землі.

    Також матінці-природі,
    Що сунички рясно родять.
    Вони влітку достигають,
    Щедро діток пригощають.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Володимир Журавльов - [ 2026.07.11 00:07 ]
    З дорожніх нотаток мандрівного ченця
    Про щось-то мріяв Бог
    і думки
    зірками мерехтливими здавались...
    Я йшов до Нього, —
    вище, вище в гори.
    Від висоти — сп'яніння в голові…

    І ось, — втомився.
    Шукаю
    відпочинку у долині.

    …Знайшов притулок у долині, —
    кістки пронзає наскрізь вітер,
    сріблястий іній впав на плечі німбом
    заважким…
    В роздертім черепі Небес,
    Ізнову сяють зорі.
    Або зуби.
    Так, ніби в пащі у Дракона.

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. С М - [ 2026.07.10 21:52 ]
    Пришпил (Jethro Tull)
     
    Поїдем до кінотеатрів
    Тебе лишу я у Вімпі-барі
    Ти кажеш, це усе угарно
    О, тільки не мочи
     
    Зі сценою в Кузена Джекі
    Пляшки хай позбира оце і
    Окуляри розігне
    О, за пришпил мені
    Є!
     
    О-гоу, пришпил мені. . . пришпил мені
     
    Silver Cloud, щоб кататись
    Клуб тенісний туди запхати
    Штани де низ широкий надто
    О це пришпил мені
     
    На ровері спустили шини
    Твій ніс бурулька очевидно
    Дівчина пальці з нікотину
    Зітха на честь мені
    Ей!
     
    О-гоу, це є пришпил мені, ей-єй!
     
    О, я звичайний робітник
    Елю гіркого, ще півпінти
    Якщо захочеться, я дам тобі у пику
    Хай відійде полісмен
    О-гоу, за честь мені
    Оу!
    Кажу, о це пришпил мені, єй-ей!
     
    Сезон дощів минає та
    На дні хіпуючий пірат
    А що не там я посміявся
    То це пришпил мені
     
    Поїдем до кінотеатрів
    Тебе лишу я у Вімпі-барі
    Ти кажеш, це усе угарно
    О, тільки не мочи
    Ей!
     
    О-гоу, це є пришпил мені, ей-єй!
    Кажу, о це пришпил мені, ей-єй!
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.79) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (5)


  14. Володимир Мацуцький - [ 2026.07.10 19:16 ]
    Пливе Земля - всього живого човник
    Пливе Земля –
    всього живого човник,
    і важко їй
    у нелюдстві людей
    не шкірою –
    душею чорних
    індус то,
    християнин,
    чи юдей,
    яким колись
    Земля лягла під ноги
    і дала все,
    що мала для життя.
    Земля їх годувала,
    а не боги,
    Земля їм дарувала
    майбуття.
    В земній любові
    щедро годувала,
    та не дійшло
    до розуму землян,
    що і до раю
    шлях той торувала
    земля від сонячних
    земних полян…
    Немає вже
    полян тих
    а ні раю,
    над головами
    крутиться сміття,
    сміттю смертельному
    не видно краю,
    воно найбільше
    людства здобуття.
    Ракета, дрон,
    гармата, бомба
    не для життя –
    для вбивств і вбивств,
    не біль у серці –
    злості пломба,
    щоб кров’ю біс
    на небі впивсь.

    Пливе Земля,
    та вже не має сили:
    всю силу
    знищено людьми.
    І навіть Бог,
    старезний сивий,
    іде навпомацки
    у тьмі,
    яка стискає
    світла простір,
    і вже гримлять
    її гармати.
    Це є Землі
    бандитській розстріл…
    Прости нас, дурнів,
    Земле-мати.

    Липень 2026


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.23) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (1)


  15. Артур Курдіновський - [ 2026.07.10 15:35 ]
    Розкололося літо (рондель)
    Розкололося літо на дві половини,
    Поміж ними застигла непрохана мряка.
    Ігноруємо часто приховані знаки
    І у затишок свій гучно кличемо зміни.

    Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
    Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
    Розкололося літо на дві половини,
    Поміж ними застигла непрохана мряка.

    Все життя своє, аж до появи жоржини,
    Проживуть у надії троянди та маки.
    Невідомості - вічна та щира подяка!
    Як невчасно згадаються давні провини...
    Розкололося літо на дві половини.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.9)
    Прокоментувати:


  16. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.10 14:29 ]
    Протистояння
    Ми вглиб підводну
    закинем якорі,
    зупинимося
    намертво,—
    щоб не знесло хвилями.

    Відпочимось.

    А там,—
    хай хоч потоп,—
    стояв би міцний пліт.
    Тоді ніхто не дорікне,—
    мовляв, сіли на мілини.

    А цей вітрильник-
    -літун, дивак, —
    за вітром мчав,
    і черевом схотів
    виміряти океан.

    Нехай здригаються
    підводні глибини,
    комусь-то стало душно
    там, внизу ...

    Але нам не до того.
    Вростаємо сталлю у дно.
    І точно знаємо:
    ми — незамінні,
    якщо тримає пліт
    ретельний океан.

    А цей вітрильник-
    -літун, простак, —
    все вітром штопає вітрила
    і хвилями пробоїни латає.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Борис Костиря - [ 2026.07.10 13:28 ]
    * * *
    У снігах безконечних потоне
    Те, що ми заховали в собі.
    Так серцевий надірваний тонус
    Допоможе комусь в боротьбі.

    У снігах ми ховаємо звуки,
    Ті, що небом даровані нам,
    І важкі та нескорені муки,
    Що рятують від руху в бедлам.

    Пружні звуки спокійного снігу
    Прошепочуть слова дорогі,
    Що не чутні в свавільному бігу,
    Нескінченні, глибокі, тугі...

    Так сніги поглинають тривогу,
    Суєту і жорстокість доби
    І лаштують в далеку дорогу
    Для гармонії та боротьби.

    5 січня 2026



    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (2)


  18. хома дідим - [ 2026.07.10 12:12 ]
    * 137 *
     незнамо де на шальках
     і серце і душа
     немає ані шпарки
     у проливних дощах
     а в медіаетері
     гармидер і сумбур
     чи віддчиняти двері
     чи вірити в судьбу
     віддалені планети
     у клінч уходять свій
     загати ще тенета
     і нетрі боже стій
     химери та полуди
     чадні й шалені сни
     о де пропав той дурень
     щоб легко пояснив
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.81)
    Коментарі: (2)


  19. Юрій Гундарів - [ 2026.07.10 09:28 ]
    Ярослава Магучіх

    Напередодні Олімпіади у Франції вона побила світовий рекорд зі стрибків у висоту серед жінок, який тримався понад 30 років. Українка з першої спроби взяла 2 метри 10 сантиметрів!

    Два десять -
    крок в піднебесся.
    Це подих слави.
    Ім‘я - Ярослава.

    Це каторжна праця -
    сила і грація,
    це сльози відчаю,
    коли вщент вичавлена,
    це пекучі драми
    і підступні травми,
    а назавтра зранку
    знов бій із планкою…

    Два десять -
    крок в піднебесся.
    Це подих слави.
    Ім‘я - Ярослава.

    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.1) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  20. Віктор Кучерук - [ 2026.07.10 07:45 ]
    * * *
    На відміну від борщу,
    В щах лиш губи полощу,
    Бо лякаюсь кислу страву
    В шлунок ложкою відправить.
    Ця кислюща рідина
    Впасти змушує слона
    І помалу, щохвилини
    Робить злішою людину...
    10.07.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  21. Володимир Журавльов - [ 2026.07.10 01:06 ]
    Чого ж це Нострадамус не вловив у дзúжчанні астральних бджіл?
    Клопи — давніші за людину.
    І коли ми підéмо із планети,
    то вони,—
    внесуть нас в Лету.
    Як динозаврів постарілих,
    дожити й вижити невмілих.

    І таргани із комарами,
    про нас читаючи,
    будуть захоплюватись нами.
    А потім вчені доведуть,
    що ми — це міфи
    мурах, що й сáмі стародавні.
    Ми лиш фантазії
    голодних бджіл,—
    уривки снів
    на крилах мухи.
    Лиш лýна свистів
    в ультразвуці.

    А після Сонце
    спалахне ще яскравіше
    серед первинно-зоряної тиші.
    Червоним Велетнем
    Повстане
    Жовтий Карлик.
    Своє творіння найдорожче,—
    доньку Землю,—
    прокóвтне древній,
    збожеволілий Творець.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:



  22. Сторінки: 1   2