ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Іван Потьомкін
2026.04.03 21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах. «Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина. «Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні». *** В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

хома дідим
2026.03.31 16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Сергій СергійКо - [ 2026.03.28 19:29 ]
    Довгоочікуване сонце
    Довгоочікуване сонце
    Весну розбурхує зі сну –
    Новий етап у вічній гонці,
    Та люди в ній не марафонці,
    А гонка матиме ціну.

    Комусь природно бігти стадом,
    А пастир хто? Диявол, Бог?
    Чи інший хтось під цим нарядом –
    Шляхетний зовні, гад – за складом –
    До пастви з безліччю вимог.

    Приватизує сонця світло,
    Привласнить пахощі весни,
    Та стаду досі не набридло.
    Йому життя сумну палітру
    Забарвлять вигадки рясні.

    Пустою величчю пишатись.
    Копитом в карту світову!
    Зіпрілим сіном годуватись
    І відчувать огидну радість,
    Паскудячи живу траву.

    Ця біомаса революцій,
    Хіба що гідна на забій.
    У невгамовній м'ясорубці,
    З вождями їхніми у купці,
    Фінал отримають такий!

    22.03.2026р.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  2. Тетяна Бондар - [ 2026.03.28 18:08 ]
    ***
    коли весна як осінь
    і зупинився час
    небесні коси косять
    все більше нас із нас
    і сивина як просинь
    і небо як рілля
    і зоряно голосить
    душа за кожним я
    і кожен крик як рана
    і кожен біль пече
    і лють зшиває рвано
    безкрилене плече
    і сліпить сіллю очі
    несплаканих прощань
    і крицю в серці точить
    із рішень і вагань
    вогнем горить спиняє
    орду чужого зла
    усіх часів на краї
    весною без тепла...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  3. Охмуд Песецький - [ 2026.03.28 15:59 ]
    Коли я побачу тебе
    Ми зараз - як пуритани
    Живем у розлуці нашій.
    Молімось - і час настане,
    Як вимре сердечний шашіль.

    І зверне судьба на вдачу,
    А серце заб'ється лунко,
    Як тільки тебе побачу,
    Моя неповторна юнко.

    А я не хвалій лукавий,
    Ти краща за всіх на світі.
    Розлуці нема підстави,
    Ми нею, погодься, ситі.

    Вода пробиває камінь,
    Любов не боїться тріщин,
    У злагоді нашій навіть,
    Є смислом життя найвищим.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  4. Марія Дем'янюк - [ 2026.03.28 15:09 ]
    Сниться мені
    Сниться мені небо —
    Лагідно-блакитне,
    Все довкола сяє,
    Все таке привітне.

    Сниться мені тато,
    Йдемо разом в лісі,
    Сниться мені мама —
    Садимо нарциси.

    Сниться старший братик —
    Поруч, на природі,
    Шепочу щасливо:
    «Вдома… Не на Сході».

    І яка ж чудова
    Моїх снів дорога —
    Мандрував би вічно…
    Та реве «Тривога».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (3)


  5. Світлана Пирогова - [ 2026.03.28 13:25 ]
    Ілюзія
    Чи можна стерти те, що не було?
    Що лиш в уяві дихало і квітло.
    А пам'ять - світло,зламане на скло,
    Де кожен спалах - вигадка й молитва.

    Твій шепіт - чи відлуння тишини?
    В уяві ти сама його створила?
    Любов живе не в дотикові, - ні,
    А в тім, що серце вигадать зуміло.

    Ілюзія - самообману стан,
    Вона не гасне, залишивши зраду.
    Не перейде розчарування грань.
    Оптичної облуди мрійна влада.

    І сон розсипав павутиння днів,
    І ранок стер невидимі причини,
    Та залишився присмак між рядків,
    Як доказ, що любили без людини.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  6. Борис Костиря - [ 2026.03.28 12:54 ]
    * * *
    Так осінь повільно відійде
    У млу, невідомість, туман.
    Здійсниться небачене дійство
    В танку невідомих примар.

    Навшпиньках відходить осінній
    Казковий і лагідний дим,
    Який принесе нам спасіння
    У час неминаючих зим.

    У пеленах осені сонце
    Народить новітні слова.
    Прокинеться зранена совість
    І ввійде в законні права.

    Так осінь з листами у вічність
    Навшпиньках підійде до нас.
    І так невблаганності вірність
    Дарує небесний екстаз.

    16 вересня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1)


  7. хома дідим - [ 2026.03.28 11:44 ]
    * 26 *
     якщо бажаєте речей складніших
     інтриги жодної нема отут
     добропорядно уживаючи отрут
     а ще римуючи сяйливе слово ніцше
     ви знаєте усе що звете суть
     і перекласти сподіваєтесь у вірші
     але наступна рима гірше
     щодо подальшої іще суцільна лють
     розважує розсяює розніжує
     франко шевченко українка
     костенко томенчук або федюк
     бажан жадан шувалова чи крук
     всі ці достойники крутіше пишуть
     лишивши вам обжинки на хвилинку
     


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  8. Віктор Кучерук - [ 2026.03.28 10:39 ]
    * * *
    Мене будили вдосвіта дорослих
    У сінях, чи надворі, голоси, -
    І досі не забувся мамин посміх,
    Коли їй зрана помогти просивсь.
    Стелився шлях у світанковім світлі, -
    Неслося всюди мукання корів
    І чулося, як шурхотіли мітли
    Та підсвинки кувікали з хлівів.
    Сріблом іскрились росянисті трави
    І вогкістю тягнуло від ріки,
    Де довго й радо сірий качур плавав,
    Хоч воду пробирали дрижаки.
    А ще я бачив далеч бірюзову
    І відчував завихреність вітрів, -
    І чув діброви радісну розмову
    З пшеничним полем під пташиний спів.
    28.03.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  9. Юрій Гундарів - [ 2026.03.28 09:40 ]
    Дай лапу, друже!
    Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.
Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

    

Сирена тривогою мучить:

    увага, знов небезпека!
    
Дрон у притулок влучив
    
для бездомних песиків…



    Пливе над хмарами стайка 

    нікому тут непотрібних.

    У чорному небі тануть

    зорі, мов сльози срібні…

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Неоніла Ковальська - [ 2026.03.28 07:05 ]
    Усе живе весні радіє
    Весняний вітер ще бува холодний
    З дрібним дощем і навіть снігом теж.
    Та залишилося йому недовго
    Бешкетувати. Вже тепло іде.

    Зігріє трави, квіти і комашок,
    Дерев торкнуться промінці ясні.
    І тішитиуться вони весні,
    Всі аж світитимуться радістю і щастям.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Андрій Кудрявцев - [ 2026.03.28 06:36 ]
    У напрямку весни
    ***
    Поїздів вітальний звук,
    перші промені весни.
    Серце б'ється, чую стук -
    це душа лишає сни.

    А позаду лиш за крок:
    млявість дня і талий сніг,
    велік схований в куток,
    плями суму, бруд доріг...

    Зникли зорі у ковша,
    сонця промені ясні.
    Робить заспана душа
    крок у напрямку весни.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  12. Сторінки: 1   2