Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаровані сніги.
Твої морози, криги, хуртовини
з живого неба теж знеси мені
в своїх долонях полум’яно-зимніх
до мого передпокою весни.

1.12.25

 
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній гину, сам
 
Крісло-гойдалку собі придбав би я
І поки я у ній, не підглядає ніхто
І, завітавши, друзі бачать, від чого страждаю
До снів, до снів би вколисатись-от
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній гину, сам
 
 
 
 
 
 
 
 

Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,

Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Прокинувся я вранці!

Вкрути ж мені, вкрути,
Та не якусь дешеву,-
Потужноексклюзивну
Лампочку стосонцеву!

Щоб кров текла по жилах
Як вулканічна лава!
Давай но, вкручуй швидше-
Буде і чай,і кава!

Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
Ти, мов тінь моя, то йдеш
у обійми теплі,
то тікаєш узбереж,
мов життя від смерті.
То доводиш до плачу,
то ламаєш стріли.
Хочеш, лампочку вкручу,
бо перегоріла?

3.12.2025р.