ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.07.23 16:58
На одному з вулканів Туреччини
Продавалася лава розпечена.
Хто хотів - купував
Шашлики готував
Й дивувався природі Туреччини.

На стежині гірській у Тібеті
Альпіністи зустрілися з єті.

Євген Федчук
2026.07.23 16:39
Сидять діди, розмовляють, стрілись через роки.
Уже зовсім посивіли та ще жваві поки.
По лісах відвоювали, поки було сили,
За «бандитизм» по сибірах своє відсиділи.
По світові помотались й випадково стрілись
Коли уже, видавалось і життя прожилось.
Те

Роксолана Вірлан
2026.07.23 16:21
Селям, паша. Зайди на кілька слів.
Давай разом поп'ємо нині чаю.
Чи думав ти, що я не помічаю,
як до моїх унаджувавсь послів
і переймав листи, інтриги плів
і ніс до Сулеймана. Знаю- знаю.

І що, чи падишах убив мене,

Артур Курдіновський
2026.07.23 15:23
Цей липень кольору мохіто
Двори теплом поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.

Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.

хома дідим
2026.07.23 14:55
полудневий кінець липня у старих районах старовинного міста · на дні двору-колодязя догниває застійна вода прохолодний запах гниття просочує вузькі балкони по периметру · невибагливу білизну та одяг які дехто сушить на ізольованих дротах над поручнями · п

Борис Костиря
2026.07.23 12:35
Останні судоми зими,
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.

Приречений немічний птах

Іван Потьомкін
2026.07.23 12:06
Шпак ухопив горіх, виніс на дзвіницю,
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по

Ірина Вовк
2026.07.23 11:23
ЕПІЛОГ: ОСТАННІЙ РОЗРАХУНОК МАРМУРОВОГО СТАРЦЯ (Монолог Октавіана Августа. Рим, 14 рік нашої ери) Мені сімдесят шість. Мої очі вже погано бачать обриси Капітолію, а ноги, загорнуті в товсту вовну, постійно мерзнуть, навіть коли се

Віктор Кучерук
2026.07.23 07:22
Чорногуз, задерши дзьоба,
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.

Олег Герман
2026.07.23 03:33
Мені не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.

Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.

С М
2026.07.22 22:09
Святий Стефан із трояндою
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем

Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?

Вячеслав Руденко
2026.07.22 18:11
Всі волоцюги марять мандрами -
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,

Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих

Борис Костиря
2026.07.22 11:39
Цей білий непорочний сніг,
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.

Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю

Ірина Вовк
2026.07.22 09:45
Розділ ІІI: Останній подих лева Сонце над Александрією першого серпня тридцятого року до нашої ери піднімалося криваво-червоним. Останні єгипетські вершники перейшли на бік Октавіана без жодного пострілу. Місто здалося. Антоній стояв на стіні палацу,

хома дідим
2026.07.22 08:45
я написав тобі сонет
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно

Віктор Кучерук
2026.07.22 07:17
І загадковий шерех сукні,
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.

Іван Потьомкін
2026.07.21 19:22
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків. Все складалося так

Роксолана Вірлан
2026.07.21 18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.

Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб

Артур Сіренко
2026.07.21 17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба

Борис Костиря
2026.07.21 12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.

Я у морозі загубив надію,

хома дідим
2026.07.21 11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости

Віктор Кучерук
2026.07.21 10:06
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?

Вячеслав Руденко
2026.07.21 10:00
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.

Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує

Тетяна Левицька
2026.07.21 07:15
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у

Ірина Вовк
2026.07.21 07:01
Розділ ІІ: Битва біля мису Акцій. Вежа «Тімоніон» Друге вересня тридцять першого року до нашої ери видалося гарячим і штильовим. Море біля мису Акцій виглядало як застигле скло, на якому у загрозливому мовчанні завмерли дві величезні армади. Клеопат

Ірина Вовк
2026.07.21 06:58
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ГАЙ ОКТАВІАН. Химерне плетиво павутини «Зачиняються ворота підземелля, і темрява ковтає світло дня. Ті, що кричали про свою силу, стають тінню на стіні. Тільки Ніл тече вічно, не знаючи імен нових господарів». (З написів на піра

Володимир Бойко
2026.07.21 02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..

Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.

Паб Лімерик
2026.07.20 22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

С М
2026.07.20 22:22
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу

зустріч наша у тім літі
індіанським літі

Борис Костиря
2026.07.20 15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.

Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,

Артур Курдіновський
2026.07.20 13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.

Охмуд Песецький
2026.07.20 12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.

Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,

Світлана Пирогова
2026.07.20 11:16
Насіялось стільки...Насіялось маку.

Червоним розлилось під спекою морем.

Розлізлась ненависть, розсипала горе.

В тривозі розплакана світиться мапа.

Ірина Вовк
2026.07.20 10:31
Розділ ІІІ: Ціна однієї перлини Римські генерали вміли рахувати золото мішками, але вони не вміли рахувати розкіш. На другий вечір бенкету Антоній сидів на парчевих подушках, розхристаний, з масним від печеної дичини підборіддям і затуманеним поглядом

хома дідим
2026.07.20 09:43
літо йде
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці

Тетяна Левицька
2026.07.20 09:30
Ярослав Олегович Чорногуз — видатний поет, патріот України, людина з вразливим серцем, щедрою душею та самобутнім гумором був моїм наставником, найкращим другом, який завжди мене підтримував, надихав та вселяв віру в свої можливості. Серед його учнів бул
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Василь Шляхтич - [ 2026.07.19 11:03 ]
    Майбутнє




    Тіні лягли на хвилі забуття;

    Їм бракує сили оспівувати надію.

    Вони оплакують втому, що відійшла в минуле,

    Та віра й далі сіє Божу істину.



    Ці життєві тіні чекають на здійснення,

    Стоячи проти смолоскипів, що палають

    на вітрах із півночі, несучи бруд на нашу землю;

    Чесний народ розуміє цей злочин.



    Народ, що залишається вірним своїй сутності,

    Не приховує любові до істини й минулого;

    Вірячи, що правда зігріє серця,

    Адже її закарбували предки за свого життя.

    І хоч сутінки знову підкрадаються з тіней,

    Їхнє майбутнє промовляє й породжує


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Іван Потьомкін - [ 2026.07.19 11:35 ]
    ***
    Я думав, Десно, не тутешня ти,
    Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
    Так безнастану крутиш течію свою
    І береги нещадно крушиш.

    Я думав, Десно, десь з далеких гір,
    Коли ще на Землі дива вершились,
    Ти вийшла якось на слов’янський слід,
    А повернутися додому не зуміла.

    Я думав, Десно, те і се про тебе,
    Допоки не схилився над собою...
    ...Які ж до зойку схожі долі
    Трапляються в людини і ріки.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  3. хома дідим - [ 2026.07.19 10:24 ]
    * 146 *
     оздоблений словами
     належними чи ні
     як-небудь умирав би
     на дні або вві сні
     відкинутий з заграви
     розбитих літніх днів
     із самого із краю
     життя сяйливих див
     як будь-хто як усякий
     сюжет авжеж а то
     довкола все гуляки
     осяйливі авто
     та нічого сказати
     що повіряти їм
     свої у них проплати
     і милий милий дім
     їх бавлять подарунки
     а смерть чиясь таке
     всі жарти їхні чув ти
     про тепле і слизьке
     про тещу і про кума
     про гречку чи горох
     і що не варто думати
     оскільки добрий
     бог
     


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.81) | "Майстерень" 5.75 (5.82)
    Коментарі: (3)


  4. Неоніла Ковальська - [ 2026.07.19 08:27 ]
    Тихе полювання
    Гриби збирали ми після дощу,
    Це називається ще полюванням тихим.
    У кошику вже є боровичок
    Та підберезовик, а ще - руда лисичка.

    І не забули із собою взять
    Ми підосичника й рожеву сироїжку.
    Грибів багато. хоч втомились трішки,
    Вдалося полювання, що й казать.

    Не зачепили мухомора лиш,
    Іще отруйну блідую поганку.
    Та під обід додому подались,
    Щоб завтра знову йти до лісу зранку.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2026.07.19 07:11 ]
    * * *
    Земля затряслася, хитнулися стіни,
    Шибки забриніли і ляк розпочавсь
    За тих, що заклякли в гарячих руїнах
    І просять у Бога про поміч в цей час.
    Горять і димляться дерева й споруди,
    Ізнову не маєм спокійного сну, -
    Налякані вибухом, дивляться люди
    На вирву глибоку та пустку страшну...
    19.07.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  6. Роксолана Вірлан - [ 2026.07.18 20:50 ]
    Іншалла -
    Ібрагіме, світ не справедливий -
    світ не справедливий, Ібрагі...
    Ти хіба не сам ту правду зриму,
    вчив мене, стискаючи круги

    надовкіл моїх непевних кроків
    і навколо щойно зійшлих сил.
    Паргали, гречине сяйноокий,
    де ж ти схибив, де зійшов на пси,

    що не втримав кіл отих кільчатих-
    випустив слизьку рибину - ох!
    Кари, Ібрагіме, мсти та страти.
    Ти мені, а я тобі - урок.

    О, Паша, хороший мій Візирю,
    ще сьогодні ти зірок сягнув,
    нині ще тобі здається щиро -
    не злетиш у впадину сумну -

    ще в цю мить ітимеш певно вдовкіл
    по стезі широкій Топкапи -
    завтра - коридором - боком, боком-
    завтра день на величі - скупий.

    Іншалла, минають дні навислі,
    наче гул Босфору в час грози.
    Той, хто точить зло у хворій мислі,
    скришиться надрібно під посів.

    Он, зміїться стрімко та красиво-
    шию обвиває - що це, що-
    чи тоненька примха з неба звивин,
    чи зелена нитка - леза шовк?

    Ще сьогодні ти Паша і радник.
    я - суддя не вищої ваги.
    О, Аллах, яка ж це буде втрата...
    Світ не справедливий, Ібрагім.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Юрій Гундарів - [ 2026.07.18 18:25 ]
    Відпустка з фронту
    Відпустки рай після фронту:
    
він спить у сусідній кімнаті -
    
мій друг козацького роду…

    Прошу не заважати!



    Він змив у пінястій ванні

    запахи мерзлих окопів,

    безжальних бомб завивання,

    підступних дронів синкопи…



    Небо над ним кришталеве,

    білі птахи довгокрилі,

    золотогриві леви,

    теплі солоні хвилі…



    Він спить у сусідній кімнаті,

    вирвався з кривавого лиха…

    Прошу не заважати.

    Тихо!

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.1) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  8. Юрій Лазірко - [ 2026.07.18 17:27 ]
    The Winter is Near -- with a touch of blues
    Life stops… where silent e’s are craggy.
    Define a quota for the sky and squint.
    Make clouded music free and shaggy
    by blowing out the note, a key imprint.

    An obit finds in me a cover.
    Am I a globe for lovers to be spun?
    If there can be no way to hover
    don’t rush to build for dreams a fowl run.

    The reckless time’s aghast and eaten,
    quicksilver poles are nailed when winters plod.
    Abandoned foliage can’t be Eden
    where all the “hell to pay” is “Oh my God!”

    Unseal the veins of winds and shivers.
    When smoke is gone a fire hibernates.
    Against the gentle crust of river
    the Universe stops rubbing shoes and waits…

    Translation:
    те "я" - останнє в зграї літер
    на небо квоти обміліле дно
    нанизуй музику на вітер
    цей сніжно-білий сонм тремтливих нот

    те "я" - у слові поминальнім
    і глобус для фанатів крутизни
    коли відходиш то принаймні
    залиш тут по собі солодкі сни

    зим безрозсудний час... навмисно
    забиті ртутні палі при вікні
    не рай - це вже опале листя
    коли "до біса все" - "О, Боже мій"

    відкриті вени вітру... звички:
    коли зникає дим - вогонь замре
    а об скоринку ніжну річки
    не тре підошву Всесвіт... просто жде...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  9. Борис Костиря - [ 2026.07.18 16:18 ]
    * * *
    Навіщо я поглянув на цей сніг,
    Що спопеляє блиском потойбічним
    До глибини душі й кладе до ніг
    Дари небес у сяйві споконвічнім?

    Я щось важливе загубив на нім,
    Пощезнули нюанси і відтінки.
    Так слово сяє, як величний німб,
    Та гасне від банальності постійно.

    Цей спалах спопелив сітківку дня,
    Забравши буйство кольорів і звуків,
    Лишивши нам одноманітність пня
    На місці лісу, помислу і муки.

    23 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (7)


  10. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.18 13:12 ]
    Парадокси ієрархії
    наш Пес вже не собака
    наш Кіт уже не кіт
    а наш сусід ще не людина

    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. хома дідим - [ 2026.07.18 11:13 ]
    * 145 *
     розжарені піски балі
     обвуглені тубільні пальми
     тобі не сяяли ні разу
     ти в курсі звісно і без мене
     доступний вітчизняний ром
     з карибським смаком
     ну хімічним
     а що лишилося до втіхи
     до чого ми дійшли оце
     як хоч побуду із тобою
     гітару витягну із шафи
     згадаю не згадаю щось
     при бесіді та при вечері
     життя минає безпорадно
     спиртне так само чи жінки
     поезії на жаль не вічні
     і ми не вічні теж amigo
     


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.81) | "Майстерень" 5.75 (5.82)
    Коментарі: (3)


  12. Віктор Кучерук - [ 2026.07.18 07:58 ]
    * * *
    Ординських дій скривавлені сліди
    Моїй землі несила приховати, -
    Лежить повсюди дух гіркий біди,
    Я досі сплю в чужій гостинній хаті.
    Вгортаючись у ковдру не свою,
    До сну заплющить намагаюсь очі,
    Але, в безсонні маючись, не сплю,
    Лише думками голову морочу.
    Пригадую до ранку, як було
    В оселі рідній на своєму ліжку
    На ніч звивати з простині кубло
    І на всю хату засопіти втішно.
    Сон брав одразу під своє крило
    І я зо сну розповідав, що снилось, -
    Що з пам'яті донині не спливло,
    Попри її лукавство і вразливість.
    18.07.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  13. Іван Потьомкін - [ 2026.07.17 21:26 ]
    ***
    У жодну віру не вкладається життя.
    Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
    Усі вони – одне лиш каяття
    За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.

    ***
    Як поєднать здоровий глузд із вірою,
    Аби лишилася ще й шпарка на дива,
    Аби настояні століттями слова
    Добром ставали, а не прірвою?

    ***
    Облягло думками...
    Сіро,сіро, сіро.
    Як коса на камінь.
    Ні впало, ні сіло.
    А на спалах – сполох.
    А на сльози – кпин...
    Дотліває порох,
    А простовіч – син.
    Починать – між люди.
    Скінчить – від людей.
    А на груди – грудка
    І вчорашній день.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  14. Марія Дем'янюк - [ 2026.07.17 18:54 ]
    Нічний Гейдельберг
    Місяць золотою щукою
    Упірнув в Неккар,
    Бризки розлетілись зорями —
    Дивоночі дар.

    Замок — синьоокий велетень —
    Задививсь на міст,
    Вітер награє мелодію:
    Чи Шопен? Чи Ліст?

    Статуї умить прокинулись,
    Роблять пірует,
    Казки кладе в кошики
    Трепетно поет.

    По стежині бережно
    Ходять ясносни —
    Власне відображення
    Ловлять в бурштині…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  15. В Горова Леся - [ 2026.07.17 16:52 ]
    Відмінність
    Червона макова пелюстка. Де взялася?
    Злетіла, як метелик до руки.
    Цей літній вітер - до легкого ласий,
    Таку тендітність, бавлячись, образив:
    Зірвав і кинув порухом хвиським
    В подвійний спін повітряного вальсу.

    А може піддалася на поталу
    Сама, щоб у голівці насінин
    Не затуляти від осоння шалу?
    В ту мить, коли метеликом злітала
    Губили жовтоквіті буркуни
    Пелюстя дріб, що крилами не стало.

    Якби ж їм в небо - жовтюхом ерато!
    Щоб хмарою біланчики малі
    Мені на плечі повсідались раптом,
    Чи ще куди - їм з висі вибирати.
    Та невибагливий у них і куций літ:
    Лиш власну тінь у сонце фарбувати.



    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  16. С М - [ 2026.07.17 16:14 ]
    До Вечері (Genesis)
     
    Частина I: Стрибок Закоханого
     
    Рухаючись вітальнею
    Я вимикаю телевізор
    Дивлюсь на тебе
    Усівшися напроти
    Поки звук автомоторів
    Щеза в нічну мить
    Твоє лице міняється
    Воно не звичне більш
     
    Оце «Привіт, бейбі
    Небоочі твої волошкові
    Знаєш, бейбі
    Що нема вірніш любові?»
     
    Наближаємось очима
    Відстань пропадає згодом
    У палісаднику
    Яскравий місяць глянь
    Шестеро у сутанах
    По газону йдуть повільно
    А сьомий що попереду
    Здійма хрест у руці
     
    Оце «Ей, бейбі
    Вечеря напоготові
    Знаєш, бейбі
    Що нема вірніш любові?»
     
    Я був далеко звідси
    Від твоїх обіймань
    Як добре звідати те ж
    Гайнуло стільки часу (хіба ні)?
     
     
    Частина II: Навічно Гарантований Святий
     
    Я знаю фермера, догляда ферму він
    З водою чистою дбає про врожай свій
    Ще є пожежник, доглядач над огнем
     
    Гов – не видно, як він дурить усіх?
    Так, він знову тут
    Не видно, як він дурить усіх?
    Ось ліцензія на мир
    Він учений-суперзвуковик
    & Навічно гарантований святий
     
    «Анумо, глянь мені в уста», горлає
    «І діти збились на його стежки
    Б’юсь об заклад, ти саме там»
    Рука в руці, нога в нозі
    Жменька дивини одміряна
    Він навічно гарантований свя––
     
    (Гойда-гойда тобі, гойда, змієнько
    Буде затишок і тепло)
     
     
    Частина III: Іхнатон & Іцакон та Їхня Ватага Веселунів
     
    Із чуттями на обличчі
    За обличчям перигей –
    Пройдемось на поля
    Зустріти західних дітей
    Стрінемо сонми темношкірих
    Воїв десь із-під землі
    Що битви чекають!
     
    Бій почавсь, їх відпустили
    Вбивство задля миру
    Бах, ба-бах, бах, ба-бах
    Се усе немовби радісна доза
    Я не стримую власних емоцій
    І хоча я почуваюсь чудово
    Щось радить, краще би в
    Капсулу молитовну
     
    Сьогодні день для святкувань
    Зустрівся ворог із фатумом
    Наказ про трирадність і танці
    Віддав наш воєнком
     
     
    Частина IV: Як Я Смію Бути Настільки Вродливим?
     
    Блукаючи у хаосі, як бій проминув
    Ми сходимо на пагорб людської плоті
    На оце плато зелини
    Віти дерев, мов життя
    Якийсь молодик завмер на ставку
    Із тавром «Людський Бекон»
    Від різника, він є тобою
    Соцзабезпечення подбає про хлопця
    Поглянь із шаною, як Нарцис обернеться на квітку
    – На квітку?
     
     
    Частина V: Вербова Ферма
     
    Зайшовши на Вербову Ферму
    Шукать метеликів, пурхачів, мухогній
    Очі розкрий, там повно сюрпризів
    Всі брешуть, немовби оті скельні лиси
    Або скринька музична
    О, мама й тато, добре й нездале
    І всі раді бути отут
     
    Уінстон Черчилль весь у фраку
    Він був колись британський прапор, на пакеті, на ракеті
    Була жаба принцом, принц був цеглиною
    Цеглина – яйцем, яйце – птахом рух
    (Лети геть, дрібнятко, вони тиснуть бо вслід)
    Хто ж то не чув?
    Вони перетворять тебе на людину!
    Ми щасливі мов риби, божисті, мов гуси
    Чудово пречисті на ранок
     
    Як у нас є все, ми зростімо усе
    Сюди щось, звідси щось, мабуть
    Усякий безум плине отут
    Усякого, змінімо всякого
    Кого тут не було, назвіть
    На підході справжніші зірки
    (Переміна!)
     
    Чуєш, тане тіло
    Мама-ати-бати-тато
    Де-дідлі-офіс, де-дідлі-офіс
    Всі повні забав
    Тато-автомати-хата
    Ем-дідлі-посуд, ем-дідлі-посуд
    Ух, достоту забав
    Дайте почуть вашу чуш
    Ми страждем на вуха не чуєм
    О-о-о-о, на-на-на
    Мамо, я хочу зараз
     
    Допоки слухаєш мій голос
    Шукай таємні двері, чисті стелі, ще пастелі
    Ти тут цілий час, хоч або ні
    Люби все що маєш, бо ти з-під землі
    (Землі, землі)
    Й достоту землі
    (Землі, землі, землі, землі)
    Тож, ми кінчимо свистом а також бабахом
    Й усядемося по місцях (О-ох-а-а-ах)
     
     
    Частина VI: Апокаліпсис у Розмірі 9/8
     
    Вартові Маґоґа кубляться справно
    Дітей у підземку щуролов забирає
    Змій із моря виліз диви
    Сяйносрібна голова мудрості поверх мене зрить
    І вогонь ізводить із небес
    Глянь у вічі людей, котрим до смаку усе
    Ліпше не йти на компроміси
     
    666 більше не в самоті
    Мозок витягує із кісток і хребтів
    Сім сурмачів завели свій рок-н-рол
    Лабають прямо в душу, а що
    І Піфагор у дзеркалі відбива повний місяць
    Виводячи кров’ю лібрето мелодій не чутих раніше
     
    Оце «Ей, бейбі
    Небоочі твої волошкові
    Знаєш, бейбі
    Що нема вірніш любові?»
     
    Я був далеко звідси
    Від твоїх обіймань
    Вже я знову тут
    О бейбі, буде все гаразд
     
     
    Частина VII: Ужеж-бо Писанка Є Яйцем (Болість у Ступнях)
     
    Пролине через душі жар
    Що у кольорах мінливих доста
    У пітьмі що погасаюча
    Як річки впадають в океан
    І зародок у зерні зроста
    Нарешті вільні ми, іти додому
     
    Ось явився на осонні Янгол
    Промовляє гучним голосом
    «О це вечеря Всемогутнього»
    Пан панів, цар царів
    Повернувсь, узять своїх дітей
    Вести їх у Новий Єрусалим!
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (5)


  17. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.17 16:59 ]
    Весна
    я до вас ще йду
    з собою принесу я запах літа
    я до вас ще прийду
    з прозорістю осінньою

    я до вас іду
    очі
    мої слова
    я вижила
    взимку

    2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Борис Костиря - [ 2026.07.17 13:09 ]
    * * *
    Він тікав у далеку місцевість,
    Кігті рвав, ніби загнаний звір.
    І жадана мета, ніби церква,
    Все манила кудись від зневір.

    Сподівався в далекому місті
    Збудувати кар'єру і дім.
    Та не виліпиш генія з тіста
    Посереднього в долі чужій.

    Так даремно тікати від себе,
    Від чортисьок в самому собі.
    І не знайдеш у синьому небі
    Ти порадника у боротьбі.

    Ти тікаєш від привида стрімко,
    Він на п'яти тобі наступа.
    Переплив хлоп упевнено річку
    І побачив - сміється ропа.

    Нагла смерть підкосила неждано
    У далеких чужинах його,
    Нахилившись над ним, мов кохана,
    І цілуючи ніжно в чоло.

    23 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (6)


  19. хома дідим - [ 2026.07.17 11:00 ]
    * 144 *
     богемний сплін любов і ницість
     протанцювали й шо тепер
     вікно відбите у зіницях
     вечірні сутінки
     четвер
     заводитись немає смислу
     писати тексти ні про що
     не надихають стіл ні крісло
     ні віртуальне звичне шоу
     сіренький кролик і лисиця
     компаніюють без турбот
     лисиця з того веселиться
     кролю нормально начеб от
     а тільки їй обридне критись
     очікуй каверзний маневр
     і всяку вірогідну прикрість
     з-за оксамитових портьєр
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (4)


  20. Неоніла Ковальська - [ 2026.07.17 07:47 ]
    Трояндове море
    Троянди під вікном, як вишиванки
    Так душу мою тішать всі роки.
    Білі, рожеві й жовті. Вони зранку
    Вітаються зі світом залюбки.

    А на пелюсточках краплиночки прозорі,
    Роса на сонці сріблом виграє.
    Як я люблю трояндове це море,
    Купаю в ньому серденько своє.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Віктор Кучерук - [ 2026.07.17 07:45 ]
    * * *
    Пітьма густіла і зростала тиша,
    І прохолода ширилась навкруг, -
    Десь у стіжку попискували миші
    Та запах косовиці повнив луг.
    Снопами іскор бризкало багаття,
    Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
    А я сидів, як вартовий на чаті
    І цю красу любити краще вчивсь...
    17.07.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:



  22. Сторінки: 1   2