ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.

Ірина Вовк
2026.11.12 06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;

С М
2026.11.11 23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи

Тетяна Левицька
2026.11.11 09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.

— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,

хома дідим
2026.11.11 08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.09 19:08 ]
    Сонет ХХІ, «Мигія»
    Моєму раєві ангелів не треба
    Для того, щоб це місце було раєм.
    Я бачу святість у соняхах крайнеба
    Та в Бузі, що бурлить на інтегралі.

    В душі зосталась Компанійська скеля,
    Що воду бачила розбиту, наче таріль.
    Блакитне небо — дитинства мого стеля,
    Під котрим серце вмочено у травень.

    Мій спокій — там, в розливі чебрецю
    Та в інших травах, що ростять стезю
    Уздовж полів, де колосом ятріє.

    Дай Бог, вернусь споглянуть на красу,
    А так втомивсь лиш снити крізь сльозу...
    Люблю тебе, свята моя Мигіє!

    26.10.2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  2. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.09 19:30 ]
    Сонет ХХ, «Коловерт»
    Бузкова халабуда. (Тепло).
    Видніється молочний [серп] —
    Дитинства мого ясний герб!
    Товариш — другом був. Дотепно…

    Та нісся час — за ко- ло- вер- том.
    Побачив це — (язик отерп).
    Вмить кинувся шукати верп,
    Аби утриматись зачепом.

    Проте не зміг: пішов за ним,
    Без лементу, бо ж був німим.
    Смикнувсь назад… А там — ЗАГАТА.

    Хоча б залишив молодим…
    А як надовго? — То узрим.
    > Відцвів бузок… / Забулась. [Хата].

    13.10.2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  3. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.09 18:31 ]
    Сонет ХІХ, «Пливи, кораблику мій»
    Ой пливи, ой пливи, кораблику мій,
    Подивися для мене на інші світи.
    Тримайся терпцем, борти ж бо помʼяті,
    Пливи по воді, як мені йти по мʼяті.

    Пробач, що поклав на тебе надію,
    Тяжким тягарем позавадив вітрилу.
    На жаль, не тобі писати сонети,
    Не бійсь, як побачиш од моря лабети.

    Вертайся, маленький носію душі,
    Здобувши коралі, потрібні мені,
    Зі скла, що утримує всесвіту сенси.

    Без них — не чекаю, пробач і за це,
    Хоч серце щемить, ридає, пече:
    Чекання мої прошý не підвести.

    27.09.2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  4. Микось Діденко Сухоцвіт - [ 2026.11.09 18:37 ]
    Сонет XVIII, «Цвіт»
    Мій цвіт загорнуто в долоні.
    Боюсь не зрозуміти світ,
    Точніш — не встигнути до літ,
    Коли розкриється поволі

    Для мого досвіду суцвіт.
    А я? Обранець свого лóсу?
    Хтозна, чи вирватися зможу
    З порослих теренових віт?

    Не дамсь! Не буду конформістом
    Та знеособленим зі змістом:
    «Народжений буть кріпаком!».

    На дереві — багато листя.
    Хоч створені з одного тіста —
    Не поступлюся, впрусь чолом!

    25.08.2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  5. С М - [ 2026.11.09 16:34 ]
    Чорний Петер (Grateful Dead)
     
    Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
    Сам я лежав у постелі, умираючи
    Ені Бонó зі Сейнт-Ейнжел
    Казала ”надворі погода шикарна“
     
    Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
    О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
    Мені би спокою, щоби умерти собі
    І друга, або двох, іще би, поряд
     
    Моя лихоманка зростає до ста п’яти
    Росте і росте, далі падає, леле
    Наступний день, де ти іще живий
    А завтра ти, можливо, під землею
     
    Дивись, як воно усе
    Йшло до дня цього
    Але це такий звичайний день
    Не гірше інших
    Сонце, що сходить ось
    Й заходить потім, звісно
    Сяє у вікні моїм
    Друзі ходять, чого не ходити
    Чого не ходити
    Чого не ходити, їм
     
    І люди все знають, але байдуже усім
    Що хтось нещасний аж настільки
    Чуєш, той бідний Петер, у муках лежить
    Тож, біжимо і поглянемо
    Що із ним
    Що там, із ним
    Що там, із ним, о що же там, із ним
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (2)


  6. Марія Дем'янюк - [ 2026.11.09 15:41 ]
    Гостинна ялинка
    Усі шишки на ялинці
    Усміхаються хмаринці.
    Вітер віти колихає —
    Він ялинку колисає:
    — Люлі, люлі, спи гарненько,
    Чарівнице зелененька!

    Та ялинці геть не спиться:
    Вже на гілочці синиця,
    Он метелик пролітає,
    Бабка весело кружляє.
    Не вагаючись ні трішки
    Біжить білка по горішки!

    — Нема, вітре, коли спати,
    Гостей буду зустрічати!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Володимир Бойко - [ 2026.11.09 14:59 ]
    Лімерики G 2
    Дід в гірському селі під Женевою
    Мордувався з розпуки статевої.
    Бо в селі на горі
    Лиш бабусі старі,
    А панянки гуляють Женевою.

    На стоянці в порту Гонолулу
    Бабі Ксенії вухо надуло.
    Дід на неї нараз
    Натягнув протигаз,
    Щоб не дуло її в Гонолулу.

    У безкраїх саванах у Кенії
    Заблукали туристи з Вірменії.
    Шлях шукали назад
    До гори Арарат,
    Але так й не знайшли її в Кенії.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  8. Світлана Пирогова - [ 2026.11.09 11:16 ]
    А вже листопад
    А вже листопад із сумними вітрами,
    Літає і падає листя-метелик.
    І джерги осінні на душі нам стелить.
    Не знає ніхто, що за синню й горами,
    Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
    І стіни замовкли, а серце тріпоче.
    А далі що буде? Все знає лиш Отче.
    Чи прийде додому та радісна звістка?
    Чи вистачить сил нам дійти із сузір'ям.
    Чи все, що шукалось розвіється димом.
    А може, воскресне очищення злива,
    І знов гомонітиме щастям подвір'я.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  9. Вячеслав Руденко - [ 2026.11.09 09:42 ]
    У надриві зволікання
    Де ті духи що дрімають,
    Духам вічним спати треба?—
    У надриві зволікання
    Їх нетлінне — не від Неба!
    Хто відчує — буде вільним
    Від зневіри і шляхетства,
    Буде плавати в ефірі,
    Називатися мистецтвом,
    Буде казкою витати
    В незабутні дні осінні,
    Аж до крику від пологів
    На холодному камінні,
    В темних закутках морозу,
    Де замерзлі руки й ноги —
    В сивих косах верболозу,
    Колом давньої знемоги…


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  10. Віктор Кучерук - [ 2026.11.09 06:43 ]
    * * *
    Жовтіють вікна, рожевіє обрій,
    Кричать ворони - все, як і раніш, -
    Мені сьогодні невимовно добре
    Отут, де досі краєвиди ті ж.
    Мене сюди завжди ведуть дороги,
    І тільки тут душа моя - своя, -
    Зникають зразу болі і тривоги,
    Коли знайоме роздивляюсь я.
    Притихлий сад з'являється з туману,
    Сріблиться перший іній на гілках, -
    Укритий трохи листям полум'яним,
    Мене до себе звично кличе шлях.
    Ступаю мрійно по палітрі листя,
    Бо запахів знайомих - досхочу, -
    Душа моя, мов білий світ пречиста,
    Усе образам і рокам прощу.
    Тут кожен подих, ніби лікування,
    А кожний крок - зціляє від недуг, -
    Домівка завжди шле такі вітання,
    Що сам вітаюсь із усім навкруг.
    09.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:



  11. Сторінки: 1   2