Вітер видмухнув з-під тину
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.
Шепотить листок опалий
Тихі молитви,
Щоби ми не забували
Мертвих і живих.
Кружить лист останній зрана,
Падає до ніг,
Та надію не поранить
Навіть перший сніг.
Хоч снігами шлях засипле
Лютий сніговій,
Ми продовжим рух до світла
Заповітних мрій.
І крізь білу завірюху,
Через холоди, -
Стане в наших душах духу
Далі для ходи.
08.11.26

Мені часу постійно бракує.
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.

Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно
Лезом в сяйві провісницьких свіч.

Мені часу постійно не стане
Прокричати на вістрі сум'ять
Ту поему глибоку, жадану,
Як відлуння далеких заклять.

Так спадають краплини, години,
Відраховують нам реченець
До Великого Суду, до днини,
Де зійдуться початок й кінець.

29 квітня 2026

***
Тарган вусатий б’є усі рекорди
і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.

***
Юрба людей освічених і темних
перебирає спіле і зелене,
аби обрати схожого на них
любителя «поржать»... але напевне
і очі повилазили у тих,
що осквернили пращурів своїх,
клейноди їхні, булаву, знамена.

***
Немає де проштампувати знак
на пиці міжнародного бандита,
в якого карта мічена і бита,
але відомі кожному і так
імення проросійських забіяк –
ковбой, баран і рижий лис Микита.

***
Із підворітні нікого любити
як ворога в угоду заповіту.
Які не є потвори москалі,
а й ті готові гея у кремлі
котлетою по-київськи місити,
водичкою святою окропити
і смажити у пеклі на смолі.

***
У православ’ї наймані туземці
і їхній цар, емір чи падишах
позалишали світ без індульгенцій...
ну, був такий собі п’яниця Єльцин,
та на очах у натовпу зачах-
нув, як закінчилися оселедці.

Узагальнення
Єгипет ще віншує фараонів,
та мумії нікого не страшать
як нині узурпатори на троні –
міньйони і вожді-хамелеони,
опудало і коротенький клоун,
і кін-чен-ий кореєць, твою мать.

11/26

Тумани смокчуть хмарне вим'я,
міліє сивий небокрай.
Як хочеш, любий, душу вийми,
але журі не віддавай.

Цей листопад, мов битий щебінь,
під чобітками шурхотить.
Згубив пір'їни чорний лебідь
у павутинні самоти.

Та знаю, що у верболозах
за мною стежиш крадькома,
цілунком витираєш сльози,
як туга лезом розтина.

Втішаєш словом в час розпуки,
і смуту розганяєш ти.
Чому ж на березі розлуки
між нами спалені мости?

Немає більше переправи,
щоб відшукати в час біди
на лівім березі чи правім
твої загублені сліди.

07.11.2026р

О, як повільно рухається ніч,
Коли не спиш в очікуванні світла, -
Коли пітьму розсіяти невміч,
А туга в серці, наче терн, розквітла.
Судомить щемом душу самота,
Коли пітьма тримає у полоні, -
Молитвами вже втомлені уста,
Слізьми украй зволожені долоні.
Годинник лічить серця кожен стук
І оживають застарілі болі,
Та вранці світло визволить із мук,
Яких за ніч зібралося доволі.
07.11.26

Нехай в піску ховають очі страуси,
Нехай рожевим їм здається шлях.
Втомився я заповнювати паузи
У недотичних та чужих життях.

Гидую компліментами убогими -
Порожні звуки. Пухне голова.
Я нехтую скляними діалогами,
Викреслюю пластмасові слова.

Не буду більше я слухняним човником
В чиємусь океані ні на мить!
Яким я можу бути співрозмовником,
Коли душа втомилася й мовчить?

Розсипалися мрії на молекули,
Невидимі у келиху вина.
Не хочу більше голосу далекого -
У тиші є цікава таїна.

Коли дощі на мене пишуть кляузу,
Знаходжу я поезію в дощах...
Набридло вже заповнювати паузи
Та бути фоном у чужих життях!

 хмари навіть і не сунуть
 смугами лежать оце
 вітер листя трусить сумно
 ще поцілює лице
 що пригоди що нагоди
 ні до чого і нема
 осінь при небесних водах
 ексклюзивна і сама
 день звичайний серед тижня
 макарони вінегрет
 у житті немолодіжнім
 зовсім не кальянний реп
 аж ніяк не монте-карло
 ну хіба що через ґуґль
 казино із кегельбаном
 там де не шкодують куль
 пожбурляють і скипають
 далі попивати брют
 поки ти зі своїм чаєм
 що з трави натурпродукт
 салютуєш монітору
 можеш цокнутись авжеж
 щоби справи та й угору
 безнадійний щирий жест
 

На душі не затишно одному
у часи великих перемін
цього світу. Може, хоч на тому
не побачу на шляху додому
моторошне капище руїн.

Як не буде, тільки б не конати
при електораті сатани,
бо його єдині результати –
бути при кориті біля влади
слугами скаженої «страни».

Як не є, а вижити у пеклі
явно – це не те, що у раю...
підемо за обрії далекі
як бійці, що у бою запеклім
виконали місію свою.

Доля не лишає наодинці
кожного, кому душа велить
захищати золоту блакить
неба... ще побачать українці
найяснішу неповторну мить –
як на відвойованій границі
прапор перемоги майорить.

11.2026

Текст:
-------
1.
He’s one of those warlocks,
who rummages through souls
in temples.

How many strange souls
weigh the heart on a scale
in grams…

He’s a master of change,
of transforming
from fish into bird.

He plays with a sea
full of words,
drinks his fill of fear
in the dark.

When he gets to your core,
he won’t ask you
for permission.

Boredom? Jules Verne.
Kusturica?
Chicken feed in the yard.

Pre-Chorus:
And the loser of losers
still worships himself
and goes strutting

through Wi-Fi worlds,
through smoke-filled bars,
begging:

“Give me more likes,
one more time” —
and thoughts
that burn the sacred down…

Chorus:
You would know him
by his soggy,
tear-stained manners —

there’s a soul inside him,
wild as war,
a white panther.

A white panther…
A white panther…

2.
He would live inside you,
baptize his whole life
in Cain’s name.

He would make himself sleep
with the night
as a collar.

He would pour out the wine
and talk down
every winged thing
that flew by.

Pre-Chorus:
And the loser of losers
still worships himself
and goes strutting

through Wi-Fi worlds,
through smoke-filled bars,
begging:

“Give me more likes,
one more time” —
and thoughts
that burn the sacred down…

Chorus:
You would know him
by his soggy,
tear-stained manners —

there’s a soul inside him,
wild as war,
a white panther.

A white panther…
A white panther…
His essence grows smaller…

And the black
meets the black
that is darker…

And he holds up his scythe
over a crime
not yet done —
Silence.

Chorus:
You would know him
by his soggy,
tear-stained manners —

there’s a soul inside him,
wild as war,
a white panther.

His essence grows small,
and the black
meets the black
that is darker…

And he holds up his scythe
over a crime
not yet done —
Silence.

A white panther…
A white…
Panther…
Silence.

Переклад тут:
https://maysterni.com/publication.php?id=184175

Нехай мене засиплять листям
І вкриють мулом забуття.
Осяє істина столика
Мої шляхи в нове буття.
Приїду в сонячну столицю
Для перемоги й каяття.

Нехай це листя заговорить
Із небуття, з тісних полиць.
Проллються невідомі твори
Із сотень благородних лиць.
Вони прорвали заборони
У сяйві збуджених зіниць.

Слова прорвуться крізь толоку,
Крізь глей і глицю, вартових,
Здолавши ґрати і мороку,
І увірвуться до живих
Неждано, ніби жест пророка,
До строку невідомих лих.

27 квітня 2026

Осені день останній
Плаксивий плаксивий такий.
То дощик, то сніг пролітає,
Стіною туман густий.

А завтра зима-господиня
Свій посох візьме до рук,
Кожухом сліпучо-білим
Закутає все навкруг.

2015 р.

Ярує осінь вітром і дощем,
Вихрить опалим листям до незмоги, -
Давай назад у літо утечем
Від лицемірства холоду й вологи.
Гайнем туди, де вчора на піску
Були ми сонцем щедро обігріті, -
Давай забудем осінь цю слизьку
У теплих чарах лагідного літа.
Сховаємось надійно від застуд
Отам, де сонце не зникає днями, -
Давай забудем про осінній бруд
І нещодавні свари поміж нами.
Квиток у теплу пору - і прощай
Холодна осінь в жовтому наряді, -
На нас чекає незабутній рай,
Де гарячіють пестощі розради.
06.11.26