ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Ольга Садкова - [ 2026.11.10 21:20 ]
    Пенал

    У Юрковому пеналі учинився бунт, —
    не всі речі мають право мешкати отут.
    — У цій тісняві страшенній, — криком олівці, —
    нам подряпали всі грані зайві камінці!
    Ручки кулькові — тієї ж:
    — Геть звідсіль, болти!
    Нехай разом із гайками в інші йдуть світи!
    Навіть ластики подерті скрикнули слова,
    захищаючи із денця на життя права.
    Лиш лінійка, що зігнулась у круту дугу,
    не могла ректи нічого, крім «ага» й «угу».
    І фломастер бідолашний вже лишень зітхав,
    бо, утративши кашкета, третій день всихав.
    Не на жарт перелякався тут складаний ніж —
    сподівався ж керувати за царя не згірш.
    — Геть, нездари до навчання: жуйки, шпичаки!
    Вам, — кричали шкільні речі, — шлях на смітники!

    І тріщав пенал нещасний — світові не рад.
    Наведи, Юрку, нарешті у пеналі лад!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Шоха - [ 2026.11.10 21:28 ]
    Осучаснена надія
    Летять і минають літа суєти,
    об’єднані ціллю одною,
    і люди, що мчать до цієї мети,
    назвали її золотою.

    Старіє і знов молодіє земля,
    і є сподівання на краще,
    і промені сонця ще гріють здаля,
    і людство при світлі, неначе.

    Ховає воно покоління старе,
    майбутнє його на погості,
    і сяє душа, що ніде не помре
    у вічності на високості.

    І це не порожня омана, не сон,
    що інде дарується всує,
    народжена мрією, їй в унісон
    навзаєм душа резонує
    і внутрішнє я відчуває резон
    надіятись, поки існує.

    11.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  3. Тетяна Левицька - [ 2026.11.10 20:40 ]
    Світло любові
    Не знадобиться відпускати
    минуле у чортополох.
    Ще здатна прикрашати шати
    хоч уві сні для нас обох,
    і згадувати очі сині,
    обличчя миле, рук тепло —
    від щемної пори й донині,
    любити, щоб там не було.
    Хоча тебе немає поряд,
    не обіймаєш, як раніш,
    не загортаю в крижму горя
    присвячений коханню вірш.
    Нехай мене весь люд осудить
    за слабкість у скорботні дні.
    Допоки пам'ятати буду
    світити будеш у мені
    любов'ю, що в душі не згасне
    у божевільний буревій,
    допоки серце бідолашне
    плекає світлий образ твій.

    8.10.2026р



    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2026.11.10 20:06 ]
    Від'їзд біженця
    Перед тим, як назавжди покинуть
    Цю місцевість, таку дорогу,
    Він вклонився могилам і нивам,
    Залишивши надію благу.

    Він вклонився книжкам посивілим
    На полицях дрімливих, стійких.
    Він лишав не маєтки і вілли,
    А вогонь у яругах крутих.

    Він лишав, мов баскі кінокадри,
    Світлі спогади в мантіях снів.
    Не придумаєш більшої кари,
    Ніж вигнання у сяйві вогнів.

    Причаїлась у травах високих
    Незабутня любов, ніби дар.
    Поступово вичавлює соки
    Ця печаль, наче літній звіздар.

    30 квітня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  5. Світлана Пирогова - [ 2026.11.10 18:08 ]
    Переосмислила

    Довірлива..Всю обняла б планету.
    А він - ласкавий, зичливість в очах.
    Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
    Хотілось щастям бути у руках.

    Але ж оманливість не вічна, звісно.
    І віддалився він, як не було.
    Крихке кохання не палило свічі,
    Залишилось плямисте видно тло.

    Мов темні дикі хмари в інтервалі,
    Мов бився шторм шалений вод морських,
    Отак її чуттєвість допікала,
    Здавалось чула свого серця крик.

    Крутився довго світ, як в каруселі,
    Опанувала потім вже себе.
    Весняні чула солов'їні трелі.
    Переосмислила, хоч щось шкребе.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  6. Іван Потьомкін - [ 2026.11.10 18:01 ]
    ***
    «Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
    Невдовзі станемо плодами...»
    Згинається гілля, кора мовчить.
    Мовчить невидиме коріння…
    Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
    Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
    І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
    Не всі гілля спроможні зимову пору подолать,
    Порепається кора на стовбурищі, та є коріння –
    Невидиме його життя, дане Всевишнім на цілі покоління.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Терен - [ 2026.11.10 12:15 ]
    Кожній тварі по парі
    ***
    А наш взірець – Сцевола Муцій,
    який учив терпіти зло
    і цій науці
    у фейсбуці
    підтакує якесь пуйло.

    ***
    А де-не-де є мода вічна
    на вирази крилатих слів,
    що екзотичні
    й дуже звичні
    для спілкування пацаків.

    ***
    А українців ждуть у гості
    як не Сибір, то Колима,
    де їхні кості
    на погості
    ще не завіяла зима.

    ***
    А турки, із боліт мобілізовані,
    уріжуть дуба. Їхня роль така –
    будуть поховані
    і пристосовані
    до двійника або маніяка.

    ***
    А певна кореляція буває,
    коли на полі бою повезе.
    Ніхто не знає,
    що усіх чекає,
    а нам би миру, тільки без ВеЗе.

    ***
    А лис рудий піариться щодня,
    та марно через день міняти маску,
    як не рівняй
    до стінки горбаня –
    невиліковне виправити важко.

    Мотивація
    А нам би жити й жити без росії,
    та явно Бог карає за гріхи
    і безнадію,
    що хороші мрії
    збуваються... збуваються, таки,
    коли у лету кане час лихий.

    11/26


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Віктор Кучерук - [ 2026.11.10 07:09 ]
    * * *
    Радію вранішньому світлу,
    Що тихо ллється через скло, -
    Радію сонцю, що розквітло,
    Землі даруючи тепло.
    Вдихаю чисту прохолоду
    І свіжість ранньої пори, -
    І відчуваю ту свободу,
    Яку мені несуть вітри.
    Блищить роса, немов намисто,
    В саду бринить пташиний спів, -
    Блакитне небо урочисто
    Цілує золото полів.
    Душа летить назустріч щастю,
    Неначе пташка у блакить , -
    Нехай Господь цей ясний настрій
    На день увесь благословить.
    Нехай мерщій зове до дії,
    Відкриє тисячі доріг, -
    Нехай здійсниться кожна мрія,
    Коли я вийду за поріг.
    10.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  9. Неоніла Ковальська - [ 2026.11.10 07:05 ]
    Осінньої ночі дивнії чари
    Пізньої осені деньки такі короткі,
    Не встигнеш зоглянутись - вечоріє.
    І вже володарює темна нічка
    Та розсипає в небі ясні зорі.

    Ось вирина поволі місяць-серпик,
    Гойдається на хмарах, наче хвилях.
    Він зачепив за ріг срібне відерце
    І з нього сяйво усе сипле й сипле.

    А зіроньки купаються у річці,
    Немов золотокосії русалки.
    Світанок підкрадеться непомітно -
    Тоді й розтануть ночі дивні чари.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  10. Сторінки: 1   2