ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2018.05.23
15:44
всілякий ґречний героїзм
що живить наші жили кволі
жадаючи авжеж бо крові
її вампирський героїн
ві а зе чемп’єнз для мільйонів
виспівують безсмертні квін
а хто живий лишився він
що живить наші жили кволі
жадаючи авжеж бо крові
її вампирський героїн
ві а зе чемп’єнз для мільйонів
виспівують безсмертні квін
а хто живий лишився він
2018.05.23
13:36
Не бачиш виходу і гірший кожен день?
Тобі насмілилися долю поправляти?
Запам’ятай і знай. Анітелень!
Бо невідомо, де вовки, а де телята.
Усе простіше? То бери, бери тоді
Поли полин, і, звісно, давній щезне смуток.
Повірив у суттєве ходиш по
Тобі насмілилися долю поправляти?
Запам’ятай і знай. Анітелень!
Бо невідомо, де вовки, а де телята.
Усе простіше? То бери, бери тоді
Поли полин, і, звісно, давній щезне смуток.
Повірив у суттєве ходиш по
2018.05.23
11:21
як у фейсбуці – просто... в зворотньому порядку...)
Сниться...
... сільце – знаєте де подвір’я михайлюків?.. навпроти сметани – через дорогу – але там живуть другі люди – бо сметани з лемків - а я пам’ятаю - що їх переселять пізніше... а то є ще за а
2018.05.23
09:45
От і знов я стою під цим вицвілим німбом,
обважнілим, перистим, рихлим, єдиним хлібом
душі. Помалу накрапує. Юрка полівка
мене привітала свистом. Пройшло піввіку.
Барвінок і валун зі скулами у щетині
моху з тих пір ні з
обважнілим, перистим, рихлим, єдиним хлібом
душі. Помалу накрапує. Юрка полівка
мене привітала свистом. Пройшло піввіку.
Барвінок і валун зі скулами у щетині
моху з тих пір ні з
2018.05.23
09:07
Пополола, підгорнула, -
Бур’янюка знов росте.
Дощик крапає, зітхнула,
Віршик дряпаю про це.
В інтернеті погуляла
Та на грядку - пощипать.
Ні, піду я до спортзалу,
Бур’янюка знов росте.
Дощик крапає, зітхнула,
Віршик дряпаю про це.
В інтернеті погуляла
Та на грядку - пощипать.
Ні, піду я до спортзалу,
2018.05.23
08:23
Не знав такої ще біди,
Став схожий на шамАна.
Щодня рука туди-сюди -
Хвороба нездоланна!
А жінка,мов гаряча піч,
Жадає чоловіка.
А я чорнилом день і ніч
Став схожий на шамАна.
Щодня рука туди-сюди -
Хвороба нездоланна!
А жінка,мов гаряча піч,
Жадає чоловіка.
А я чорнилом день і ніч
2018.05.23
06:16
* * *
Я інший, я не Байрон, ні.
Я невідомий ще обранець,
Як він, гонимий світом бранець
З душею рідної землі.
Почав і скінчу я раптово.
Мої досягнення малі.
Я інший, я не Байрон, ні.
Я невідомий ще обранець,
Як він, гонимий світом бранець
З душею рідної землі.
Почав і скінчу я раптово.
Мої досягнення малі.
2018.05.22
18:22
Якби то з вашої вершини
Скотилась непідсильна брила
Так, наче розтрощило п'яти,
Так, наче вилетіло з шиби,
Так, наче визвірилось блиском
Під п'ятами несамовито
Холодне скло?
Скотилась непідсильна брила
Так, наче розтрощило п'яти,
Так, наче вилетіло з шиби,
Так, наче визвірилось блиском
Під п'ятами несамовито
Холодне скло?
2018.05.22
17:26
– И ты не боишься ходить ночью? – спросил меня как-то один из новичков, когда я возвратился после очередного обхода огромнейшей территории школы-интерната.
Было далеко заполночь. Триста девятнадцать воспитанников смотрели сны, а ему, самому младшему, поч
2018.05.22
14:34
І коли навзаєм проклинали
В пристрасті, що душі розпекла,
Обидвоє ще не уявляли,
Як земля для нас обох мала,
Як то пам'ять зболена терзає,
Наче найлютіша із недуг,
І щоночі серденько питає:
В пристрасті, що душі розпекла,
Обидвоє ще не уявляли,
Як земля для нас обох мала,
Як то пам'ять зболена терзає,
Наче найлютіша із недуг,
І щоночі серденько питає:
2018.05.22
09:49
чи винна вона, що привабило тіло,
а дзеркальце-свято "бери!" миготіло...
Ланцюг той підпиляний вітром по зливі.
Торочить у будень: "...сімейна... щаслива...
і кава у постіль... і срібла шкатула...".
Ті блискавки й зорі вогкі не забула!
Пустила
а дзеркальце-свято "бери!" миготіло...
Ланцюг той підпиляний вітром по зливі.
Торочить у будень: "...сімейна... щаслива...
і кава у постіль... і срібла шкатула...".
Ті блискавки й зорі вогкі не забула!
Пустила
2018.05.22
07:09
Прилетіли міна, куля та граната -
За "дарунки" дякую Кремлю.
Мова - окупанта, церква - окупанта:
Чим народ роз'єднаний зцілю?
Поруч ниє морда: - Что мнє ваша мова?
І вєздє похожіє попи...
В ліжку розляглася дівка чорноброва -
За "дарунки" дякую Кремлю.
Мова - окупанта, церква - окупанта:
Чим народ роз'єднаний зцілю?
Поруч ниє морда: - Что мнє ваша мова?
І вєздє похожіє попи...
В ліжку розляглася дівка чорноброва -
2018.05.22
05:22
зовні старіючий вайлд
присвіши на лавці в парку
прикуривши безвісної марки
цигарку вдивляється вдаль
недалечко цвіте мигдаль
провокуючи розмисли марні
від кав’ярні до буцегарні
присвіши на лавці в парку
прикуривши безвісної марки
цигарку вдивляється вдаль
недалечко цвіте мигдаль
провокуючи розмисли марні
від кав’ярні до буцегарні
2018.05.21
23:33
слухай
а остудити доменну піч
подихом лише дотиком лише
зможеш?
ти ж така холодна
що кров зміїна в тобі стає інеєм
ти ж така холодна
що відбиваєш синім на білий світ
а остудити доменну піч
подихом лише дотиком лише
зможеш?
ти ж така холодна
що кров зміїна в тобі стає інеєм
ти ж така холодна
що відбиваєш синім на білий світ
2018.05.21
23:31
Вони удвох самотні серед світу.
За тисячі парсеків поміж них
зеленим оком месенджер посвітить,
тихеньке «дзень» - і стрепенеться вдих...
- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Непогано )
За тисячі парсеків поміж них
зеленим оком месенджер посвітить,
тихеньке «дзень» - і стрепенеться вдих...
- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Непогано )
2018.05.21
10:53
Ось мої веселі чорнобривці
У садочку, де знайшлася я.
Зріють огірочки у теплиці.
Кожному вигадую ім’я.
Це ось - маціпунє як дитина.
Лежні полягали у траву.
А найперший – може, і єдиний.
У садочку, де знайшлася я.
Зріють огірочки у теплиці.
Кожному вигадую ім’я.
Це ось - маціпунє як дитина.
Лежні полягали у траву.
А найперший – може, і єдиний.
2018.05.21
09:12
Злому назло:
Живу, сміюсь, радію,
Із ниточок
Вив"язую свій світ,
Господь дає:
І віру, і надію,
... й весни усмішку
....... для осінніх
Живу, сміюсь, радію,
Із ниточок
Вив"язую свій світ,
Господь дає:
І віру, і надію,
... й весни усмішку
....... для осінніх
2018.05.21
09:07
Люди люблять тістечка із кавою,
Шаурмою змащують персти.
Ти прийшов у світ живих - за славою.
Я прийшов - померти на хресті.
Куля в грудях...біль...бажаю спокою,
А осколок ногу відрубав.
Виплітай рядочки в'яззю ловкою,
Шаурмою змащують персти.
Ти прийшов у світ живих - за славою.
Я прийшов - померти на хресті.
Куля в грудях...біль...бажаю спокою,
А осколок ногу відрубав.
Виплітай рядочки в'яззю ловкою,
2018.05.21
09:04
Мандрівочкою пахне уночі.
У серці оселилася тривога.
Веде у невідь бойова дорога.
І їй не салютують деркачі.
Про що дерчати далі, невідомо.
Потуга є, а тягне до землі.
Відчалюють у небо кораблі,
У серці оселилася тривога.
Веде у невідь бойова дорога.
І їй не салютують деркачі.
Про що дерчати далі, невідомо.
Потуга є, а тягне до землі.
Відчалюють у небо кораблі,
2018.05.20
23:43
Ці диво-пальці на роялі,
Чарівні рухи досконалі…
Прелюдії, ноктюрни, скерцо…
В них б`ється мов Шопена серце!
Мазурки, вальси і балади…
Їх зорелітні звукопади!
О як все витончено, містко.
Чарівні рухи досконалі…
Прелюдії, ноктюрни, скерцо…
В них б`ється мов Шопена серце!
Мазурки, вальси і балади…
Їх зорелітні звукопади!
О як все витончено, містко.
2018.05.20
22:41
хай буде так, як накричать громи,
як навіщує на гнізді лелека.
і добрий звук старезної сурми
озветься десь з-за обрію, здалека.
і будуть руки сповнені тепла
тебе чекати юну для обіймів.
ця дивна ніч віддала, що могла,
собі лишила зорі поруділі.
як навіщує на гнізді лелека.
і добрий звук старезної сурми
озветься десь з-за обрію, здалека.
і будуть руки сповнені тепла
тебе чекати юну для обіймів.
ця дивна ніч віддала, що могла,
собі лишила зорі поруділі.
2018.05.20
20:59
Шукаю вади у чужому оці,
Найменший гандж - як віхоть для бика.
Не втримати у гамівній сорочці
Сатирика дурного язика.
По маківці вистукувати дятлом
Умію вправно, люди кажуть "спец".
Стрічаю ранок віртуальним "батлом",
Найменший гандж - як віхоть для бика.
Не втримати у гамівній сорочці
Сатирика дурного язика.
По маківці вистукувати дятлом
Умію вправно, люди кажуть "спец".
Стрічаю ранок віртуальним "батлом",
2018.05.20
18:51
У 1918 році з розпадом Австро-Угорщини на території Західної України утворилася ЗУНР, якій тут же оголосила війну Польща. На заклик уряду ЗУНР почала організовуватися УГА, і отець Іван Кипріян, залишивши свою парохію в містечку Немирові Рава-Руського пові
2018.05.20
16:32
Місток дерев’яний. А як перейти? Не збагнути...
Рудою усмішкою блисне земля з-під трави.
Хлопчиська у пошуках: вигадати і утнути.
Сплелися дівчатам з кульбаби віночки нові.
І квапиться знову минуле рибалити: отже,
Захопленню вірне без ліку вже стіл
Рудою усмішкою блисне земля з-під трави.
Хлопчиська у пошуках: вигадати і утнути.
Сплелися дівчатам з кульбаби віночки нові.
І квапиться знову минуле рибалити: отже,
Захопленню вірне без ліку вже стіл
2018.05.20
16:14
Грім покотиться і відлуниться…
Та одначе зійду з автобуса
Я на дуже знайомій вулиці.
Там, де школа… велична глобусом.
Загальмовано щось у Всесвіті.
Це нудьга непророслих зерен
В ріднім полі круги окреслити
Та одначе зійду з автобуса
Я на дуже знайомій вулиці.
Там, де школа… велична глобусом.
Загальмовано щось у Всесвіті.
Це нудьга непророслих зерен
В ріднім полі круги окреслити
2018.05.20
14:51
рятую радість… з хащі небуття…
виманюю своїм арфічним співом
схиляючись над родовим архівом –
сувоями життя і маяття…
протоптую стежини в чагарях
до світлої галявини з озерцем…
учитуюся спорожнілим серцем
у літери в далеких букварях…
виманюю своїм арфічним співом
схиляючись над родовим архівом –
сувоями життя і маяття…
протоптую стежини в чагарях
до світлої галявини з озерцем…
учитуюся спорожнілим серцем
у літери в далеких букварях…
2018.05.20
09:06
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою
2018.05.20
08:52
Коли на слово сказане твоє
Твій друг байдуже дивиться крізь тебе,
Коли руки тобі не подає,
Не підпускає, як змію, до себе,
І погляди відводячи у бік,
Зневажливо киває головою,
Не говори: « Се хворий чоловік,
Він очманів, охоплений бідою... »
Твій друг байдуже дивиться крізь тебе,
Коли руки тобі не подає,
Не підпускає, як змію, до себе,
І погляди відводячи у бік,
Зневажливо киває головою,
Не говори: « Се хворий чоловік,
Він очманів, охоплений бідою... »
2018.05.20
02:39
Тактика бою комусь незбагненна примара.
Так генерали військами мільйонними марять.
Наче гладенько на мапі- малюй собі стріли!..
Складно в житті, на етапі якого зустріли
(як от мене ти, коханко розпусно-цнотлива)
У кабінетах накази на штурми, прорив
Так генерали військами мільйонними марять.
Наче гладенько на мапі- малюй собі стріли!..
Складно в житті, на етапі якого зустріли
(як от мене ти, коханко розпусно-цнотлива)
У кабінетах накази на штурми, прорив
2018.05.19
21:39
Я уже помирала разів зо два
Тоді була осінь та зливи,
Але потім приходила знов весна,
У садку зацвітали сливи...
Помирати, ти знаєш, не страшно, ні,
Це просто тебе немає.
Це схоже на хлопчика у воді,
Тоді була осінь та зливи,
Але потім приходила знов весна,
У садку зацвітали сливи...
Помирати, ти знаєш, не страшно, ні,
Це просто тебе немає.
Це схоже на хлопчика у воді,
2018.05.19
15:11
Заболочений ліс...
І криничка чистенька - як диво.
Круть нам сажі привіз,
Верть - вугілля заморського, млива.
Евтаназії страх...
Тож рушайте подалі, хто може.
Ген засохлий монах
І криничка чистенька - як диво.
Круть нам сажі привіз,
Верть - вугілля заморського, млива.
Евтаназії страх...
Тож рушайте подалі, хто може.
Ген засохлий монах
2018.05.19
13:16
Сутеніло, ти кинув палити,
Буревійно рвонувся з-за столу,
Келих пристрасті, нами допитий,
Покотився самітно додолу.
Я ще гнулась його підібрати,
Та кришився мій внутрішній спокій.
Набубнявіли хмари кошлаті,
Буревійно рвонувся з-за столу,
Келих пристрасті, нами допитий,
Покотився самітно додолу.
Я ще гнулась його підібрати,
Та кришився мій внутрішній спокій.
Набубнявіли хмари кошлаті,
2018.05.19
10:31
І «вічна пам’ять», і «не забудем»,
але забудуть і не згадають.
Мине війна, як мине застуда.
Життя – як хутро у теплій зграї.
А ті, що вийшли колись з толоки,
де гул бджолиний, спасіння в числах,
де мудрі стали завчасно збоку,
але забудуть і не згадають.
Мине війна, як мине застуда.
Життя – як хутро у теплій зграї.
А ті, що вийшли колись з толоки,
де гул бджолиний, спасіння в числах,
де мудрі стали завчасно збоку,
2018.05.19
09:45
Вродлива, спокуслива діва,
Яку так жадають, бояться.
За неї зрікаються рідних,
Для неї вбивають на щастя.
Наге до вульгарності тіло
Безумні навіює думи,
Звертає до зброї уміло,
Яку так жадають, бояться.
За неї зрікаються рідних,
Для неї вбивають на щастя.
Наге до вульгарності тіло
Безумні навіює думи,
Звертає до зброї уміло,
2018.05.19
08:25
Наївні сни, якщо це міражі:
і райські пущі, і пекельні кола,
свої – у небі, на землі – чужі,
яких не забуваємо ніколи.
І все те оживає уночі
як мелодійні візії урочі:
і солов’ї, і чайки, і сичі,
і райські пущі, і пекельні кола,
свої – у небі, на землі – чужі,
яких не забуваємо ніколи.
І все те оживає уночі
як мелодійні візії урочі:
і солов’ї, і чайки, і сичі,
2018.05.19
06:11
…Пам’ятаю – ніч пливла над росами
І життя не грюкало дверми…
Відчували ми себе – дорослими,
Не пізнавши світла чи пітьми.
Марили про зоряні збіговиська…
(Вберегли нас янголи), крильми
Захистили від того чудовиська,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І життя не грюкало дверми…
Відчували ми себе – дорослими,
Не пізнавши світла чи пітьми.
Марили про зоряні збіговиська…
(Вберегли нас янголи), крильми
Захистили від того чудовиська,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори на сторінці:
2018.05.20
2018.05.16
2018.05.14
2018.05.13
2018.05.03
2018.04.23
2018.04.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
 Огляд |
Дата |
|---|---|
|
Майстерень Редакція :
"Якщо є що сказати з приводу дивовижної відповідності французьких топонімів, і, ясно, не тільки топонімів, євангельським ..."
|
2017.06.12 |
Поезія - Останні надходження за 30 днів
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1579 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1579 seconds