ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2019.06.20 13:08
Влетіла скабкою в мізки - і нию гостро.
Я на оціночній межі - Діана Шоста.
Тому вдивлявся...
У мій причт пішов сміливо.
Вітряк хитався-шарудів...
Трамбуєш мливо.

Зелена зграйка горобців - у пива келих.

Петро Скоропис
2019.06.20 12:39
Віко посіпується. Гортань
похлинається схлипами тиші. Європейські міста
здоганяють дне одне на станціях. Запах мила
заважатиме ошелешити мешканця джунглів їх ворогам.
І удоста матиме білих плям
мапа світу, де туфля твоя ступила.

В горлі перш

Микола Дудар
2019.06.20 11:58
Мовчу як тінь після дощу
Вчорашнє вкопую
І згоден вже на нічию
Думками пробую…
Усі живі біля ставка
Соми підплигують
А липень жарить… близько ста
Мовчу відлигою…

Іван Потьомкін
2019.06.20 09:56
Ми по війні ще грали у війну.
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Ми лізли в доти, кидали гранати,
Сходилися в рукопашну,
Коли набоїв бракувало...
Пекли картоплю.
Поруч дозрівали міни...
...Не всі ми повернулися з тих воєн.

Любов Бенедишин
2019.06.20 08:27
Я одна тебе любити вмію,
та не маю права – тож не смію,
ніби на любов існує право,
ніби схожі – правда і неправда.
Не зоріє вогник твій – згасає,
і душа не квітне – засихає.
У знемозі прагне зливи, граду,
жде грози, а дощику – не рада.

Микола Соболь
2019.06.20 07:57
Сьогодні дзвони (У) країні б’ють.
Свічки горять і сльози, сльози, сльози…
У кожного бійця життєва путь
Скінчилась у січневі ці морози.

Війни їх не зломив кривавий рок,
Ні «Сомалі», Кадирівці, ні «Вимпел».
У ДАПі смерть завжди була за крок.

Тетяна Левицька
2019.06.20 07:15
Дотики серця,
повне відерце
ягід солодких суниць.
Музика чуйна,
спогад відлунням
в сірих очах голубиць.
Сонце для світу,
море, для вітру,

Олександр Сушко
2019.06.20 05:28
Кривавий сніг обарвлює пастелі,
Пропахла димом--порохом трава.
Зі злом зійшовся ангел на дуелі,
Хоча ні разу ще не вигравав.

Гармати день і ніч плюються гнівом,
Командую: - По кацапурам - плі!
Невдаха цей - то я, крилате диво,

Матвій Смірнов
2019.06.20 00:35
Вона виносить сміття уночі
Вдягнувши високі підбори
У брамі темно. Запах сечі,
Коти та нічні потвори.
Півпершоі. Завмирає життя
У кожній вітальні й кухні
Вона іде викидати сміття
У своїй вечірній сукні

Вячеслав Семенко
2019.06.19 20:33
Він прийшов серед ночі
дощем, наче шепотом,
легкий подих зітхання майнув попід віями.
І від нього, такого незнаного, теплого,
незборимим жаданням кохання повіяло.

Потягнулась до нього
крізь сон кожна гілочка.

Ігор Федів
2019.06.19 19:42
Складають рученята оригамі,
Об’єми замінили площину.
Я викликаю пам’ять на татамі,
І нині розкриваю таїну.
Це невідоме чи давно забуте,
Аморфні лінії минулих днів,
Що не бажає серце оминути,
Навіть якщо би дуже захотів.

Марія Дем'янюк
2019.06.19 15:51
Мабуть хмари, то сліди дивної істоти...
Захотілось їй іти радо, без турботи.
І довгесенько вона небом мандрувала,
А хмариноньки-сліди сонце затуляли.
Притомилася, ой як!, хоче відпочинку,
І спустилась до землі - моститься в затінку...

Сонце сяє, б

Тетяна Левицька
2019.06.19 15:40
Він мене рятував від пустелі,  наруги,
і жури безнадії, набридливих злив.
Простягав дружню руку над прірвою туги
і сльозу відчайдушну цілунками змив.

Дарував  зорепад, зачаровані вірші,
осипав первоцвітом зворушливих слів,
серенади співав соловейк

Ігор Деркач
2019.06.19 09:59
Що не царі, то у твоїй короні.
За очі карі і за голубі
лукава доля вибілила скроні.
І як не потонути у журбі?

Он повновидий сяє з оболоні
як вишитий цілунок на габі.
І лоскотно, і солодко тобі,

Микола Соболь
2019.06.19 08:12
Душа болить. І серце крає щем.
Любити так нелегко Україну.
Де я такого дурня ще зустріну?
Щоби пройти у двох над вирвищем.

Кумпаняться зросійщені брати.
Не та їм віра, влада, ненька, мова…
Мене зовуть, не ладиться розмова.

Олександр Сушко
2019.06.19 07:13
Від сумних думок солоні нюні
Ллються у долоні шкарубкі.
От чому жінки - усі розумні,
А мужі - тупезні глупаки?

Все що зароблю - несу до кралі,
Сам ходжу в полатаних штанах.
Благовірна днину тралі-валі,

Наталія Дяк
2019.06.19 00:03
Мапуй мене, та до екватору,
Забудь південні експедиції.
Маршрути: доля гладіатора
Або посвята Дона в лицарі.

Даремно стрілки каруселили,
Лякали вироком дозиметри.
Манили лунами веселими...

Володимир Ляшкевич
2019.06.18 21:58
• •
А поїзди летять у невідомість
до різних станцій круговерті волі
і безупинно ти пересідаєш,
а там і на ходу - з одного в інший,
з одної долі в іншу, знову й знову.
аж раптом, як в дитинство, відлітаєш
на павутинці сонної вітрилі

Іван Потьомкін
2019.06.18 21:24
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові

Ігор Федів
2019.06.18 20:07
Ось моя радість… Дві радості – гордості,
Закутані ковдрою, линуть у сні.
Ніч романтично співає акордами,
Зірками записує небо пісні.
У кого є щастя? А я маю двічі!
Милуюся ними, жадаю життя.
І світові можу казати у вічі,
Що істину знаю у колі бут

Світлана Ковальчук
2019.06.18 18:05
А десь громи стинають спеку дня.
Їх чути за надривами гучними.
Здіймаюся у прислуханні я.
Та ось він, дощ - краплини, ріки, злива,
аж лячно.
В небі крешуть блискавки,
неначе змії.
Можуть укусити.

Микола Дудар
2019.06.18 15:45
…уповноважений Христа?
Ось відновлюсь і запитаю
Невпинний ріст мого хвоста -
Чи впустять з ним мене до Раю?
Чи впустять з прикусом божка?..
Не від народження - присадка!!!
Вона, по правді, не важка
Всього лиш навсього як крапка…

Олександр Сушко
2019.06.18 14:14
У країні, де правлять пейса -
Звично сваряться хохлаки.
Цуплять гріш тямковиті бевзі
У глупеньких розумаків.

Гостра шпичка сідницю муля,
Потішаються Цур і Пек:
Вийшла з томосу пишна дуля -

Світлана Майя Залізняк
2019.06.18 10:29
Коли знайомець лізе у багно,
порушує табличні заборони,
промовчу - хай забрьохається гном.
Топтатиму пісок, врунисті гони...

Хай сом відчистить п'явок, слимаків,
приймає душ Шарко, змиває сажу...
Перестороги Майї заслабкі.

Любов Бенедишин
2019.06.18 09:29
Твій погляд захмарений –
серце стискається.
Диму сигарного
пасма гойдаються,
тягнуться, сизіють,
тануть під стелею.
Ранок безсилий
блукає оселею.

Ігор Деркач
2019.06.18 09:13
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.

Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти

Тетяна Левицька
2019.06.18 08:07
Знову цвітуть ярих весен рожеві каштани,
сонце в зеніті запалює все навкруги.
Поруч із милим солодкою ватою тану,
айсберг у морі небесному губить сніги!

На отоманці розлуки - червона помада,
чайна троянда розсипалась. А чи збереш?
В лоні душі заго

Козак Дума
2019.06.18 07:24
Равлик суне вздовж доріжки,
мов антени в нього ріжки.
На спині несе хатинку,
в ній м’яку ховає спинку.
Хтось нагнав малому страху,
обігнав він черепаху
і тепер його малятам
буде важко наздогнати.

Володимир Бойко
2019.06.18 01:32
Мани мене, мани
Кудись у дивокраї,
Неначе до мани,
До тебе я звикаю.

Допоки не мине
Манлива насолода,
Не стримають мене

Таїсія Цибульська
2019.06.18 00:03
Грішу... улітку про кохання не пишу,
ношу його в торбинці, у кишені,
у жмені стискаю жадібно! Лишень
мішень для рук чужих - моя любов,
немов те райське яблуко із саду,
чи винограду перше гроно п'янке,
таке крихке, немов кришталь.
Мораль? Чия морал

Вікторія Лимарівна
2019.06.17 23:44
За мотивами телевізійних новин

Новини невтішні наразі з Волині:
Наляканий кіт розгубивсь, як дитина.
Зненацька, чомусь він заліз на смереку:
В халепу жахливу потрапив, ще й в спеку.
Смерека – це дерево надто високе,
Так, поверхів дев’ять, прикинув

Світлана Майя Залізняк
2019.06.17 13:18
Я назвала бевзя козлом,
вельми соромно: треба ж цапом.
Між пошани салютів, злом
протискаю-таки пікапа.

Помаранчево-жовтий бант
прикрашає коробку з чаєм.
Відмічатиму сотню дат.

Олександр Сушко
2019.06.17 09:47
Весна! Гуде кульбабчине весілля!
Зима - навтьоки, з вирію - бузьки.
У вогнептаха - пік жаги! Розкрилля!
Гніздечко в'ю у витоках ріки.

Упав з розгону в Ладині лабети,
Знімаю розум, постоли, жабо...
Це - час, коли рождаються аеди,

Іван Потьомкін
2019.06.17 09:16
Поетом є той хто пише вірші
І той хто віршів не пише

Поетом є той хто скидає кайдани
І той хто накладає на себе кайдани

Поетом є той хто вірить
І той хто повірить не в змозі

Микола Соболь
2019.06.17 06:00
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Я залюбки зігрів би вас диханням,
Морелеві дівчатка, якби міг.

Ні бджіл, ні сонця, вітер і зима
Свої фінальні, білі акварелі
Розкидує на ніжний цвіт морелі

Віктор Кучерук
2019.06.17 05:53
Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –
У притишених вербах пропали
Їхні тіні, хитливі й руді.
Починається вечір… Смеркає
І туманиться в мороці зір,
Хоч і небо, глибоке й безкрає,
Скрізь ясніє вогнями сузір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віктор Сурженко
2019.06.19

Олекса Палій
2019.06.14

Матвій Смірнов
2019.06.11

Костинський Борис
2019.06.08

Наталія Дяк
2019.06.02

Алла Устимчук
2019.05.27

Лариса Братко
2019.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Любов Бенедишин - [ 2019.06.20 08:00 ]
    З Вероніки Тушнової "Я одна тебе любити вмію..."
    Я одна тебе любити вмію,
    та не маю права – тож не смію,
    ніби на любов існує право,
    ніби схожі – правда і неправда.
    Не зоріє вогник твій – згасає,
    і душа не квітне – засихає.
    У знемозі прагне зливи, граду,
    жде грози, а дощику – не рада.
    Все ти розумієш, все ти знаєш,
    подаруєш – миттю відбираєш.
    Все я знаю, все я серцем чую,
    біль твій заколисую, лікую…
    Не побуду сильною, стійкою,
    і грозою й бурею не стану…
    Все мені пробачиш, всі омани,
    крім цієї
    доброти жорсткої.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  2. Світлана Ковальчук - [ 2019.06.18 18:32 ]
    ***
    А десь громи стинають спеку дня.
    Їх чути за надривами гучними.
    Здіймаюся у прислуханні я.
    Та ось він, дощ - краплини, ріки, злива,
    аж лячно.
    В небі крешуть блискавки,
    неначе змії.
    Можуть укусити.

    Твоєї доторкнутися руки
    і, хай там що,
    у піднебессі жити…
    Чи в наднебессі?
    Зараз, бо коли?
    В рожевих мріях ніжитися зранку.
    Ми – білі перевтомлені воли
    чи небом переповнені орли?
    П’ємо сонця, ще молоді, у дзбанках.

    А десь громи стинають спеку днів
    і так зухвало крешуть блискавиці.
    А ми… А нам сам Бог в серця наспів.
    Для почувань.
    У легкокриллі.
    Птиці.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (13)


  3. Любов Бенедишин - [ 2019.06.18 09:33 ]
    З Вероніки Тушнової "Твій погляд захмарений..."
    Твій погляд захмарений –
    серце стискається.
    Диму сигарного
    пасма гойдаються,
    тягнуться, сизіють,
    тануть під стелею.
    Ранок безсилий
    блукає оселею.
    Думка не гріє,
    діла відкладаються,
    марно безцінне життя
    витрачається.
    Може, здається лиш,
    може, лиш мариться,
    що у житті жодне диво
    не станеться…
    Гірко сумую:
    на що спроможна?
    Чого вартую? –
    місце порожнє.
    З любов’ю моєю
    на що надіюсь? –
    Я врятувати тебе
    не вмію!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  4. Таїсія Цибульська - [ 2019.06.18 00:35 ]
    Грішу
    Грішу... улітку про кохання не пишу,
    ношу його в торбинці, у кишені,
    у жмені стискаю жадібно! Лишень
    мішень для рук чужих - моя любов,
    немов те райське яблуко із саду,
    чи винограду перше гроно п'янке,
    таке крихке, немов кришталь.
    Мораль? Чия мораль мене судити буде?
    Люди? Моралі вищої немає за любов,
    оков її не зняти до суду смертного,
    відвертого тоді лиш діжде слова
    й розмови - той, хто над нами тримає ніж.
    Хоч ріж, душа, немов пташа, боїться втрати!
    Кохати! До смерті, до кінця останніх днів!
    Вдів і вдівців щоб статусу не знати,
    страта на ешафоті легша, ніж життя
    без забуття, у тиші темної кімнати.
    За грати сховаю я кохання, й не пишу,
    грішу... у літню ніч про тайну промовчу,
    лечу до місяця, зірок дороговкази
    до екстазу нам вкажуть путь,
    мабуть... колись... той, що тримає ніж,
    пізніш захоче плати, і нехай,
    кохай! Хіба ж йому не знати,
    віддати всі багатства за любов
    і знов, і знов, людина буде рада,
    баладу про любов трагічну менестрель
    до осель знов понесе, й співати буде
    про чудо вічного кохання... я ж... мовчу,
    свічу любові глибоко сховаю,
    знаю... грішу... улітку про кохання не пишу.

    17.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  5. Любов Бенедишин - [ 2019.06.16 21:28 ]
    З Вероніки Тушнової "Мовчання"
    Ти ритуалу вірний свято,
    що ж, серце слухати – не гріх.
    Боїшся слів, але не варто
    переоцінювати їх.
    Твого сум’яття не торкаюсь,
    я розумію в чому річ,
    і також мовчки обіймаю,
    і мовчки поспішаю пріч.
    Осилиш сумніви й вагання,
    не відгукнешся на мій спів.
    Але правдивіше – мовчання,
    бо відчайдушніше од слів.
    Усе ніжніше, без тривоги,
    я жадібно милуюсь ним,
    і не очікую нічого,
    і не шкодую ні за чим!



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  6. Таїсія Цибульська - [ 2019.06.06 14:36 ]
    Бла бла
    І знов лунає цілий день
    "бла-бла, бла-бла, бла-бла, бла...зень",
    і знов країною гуля -
    "давай нового короля",
    "король помер - король воскрес",
    триває виборчий процес,
    і знов лунає цілий день
    "бла-бла, бла-бла, бла-бла, бла...зень".
    І знову на арені біс
    когось нового нам приніс,
    когось старого (звичай є),
    зозуля, знай собі, кує
    своє "бла-бла... бла-бла... ба...бла",
    казки нові нам принесла -
    до трону в черзі день-у-день
    співак, боксер, і бла-бла...зень,
    і ще там тисяча голів,
    і купа нецензурних слів,
    кипить робота в ЦВКа,
    тремтить у виборця рука,
    і знову в ЗМІ "бла-бла, бла-бла",
    та суть стара - давай бабла!
    Король помер - король воскрес!
    Триває виборчий процес!

    06.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Сушко - [ 2019.06.02 17:14 ]
    Сни
    Сон - це подих вічної розлуки,
    Смерть вночі примірює шлею...
    Батьку! Не тягніть до мене руки,
    Я потрібен людям, не в раю.

    Бог мені віддав за жінку музу,
    А рідню утиснув у гроби...
    Не тривожте снів моїх, матусю!
    Я не все на світі ще зробив.

    В небі пролетів без пари лебідь,
    Сенс життя шукає в бірюзі...
    Доне! Годі кликати до себе!
    Тут - війна! Й німі кричать "Спаси!".

    Бачити нещасних - суща мука,
    Хочеться чкурнути у корчму...
    О, дідуню! Не цілуй онука!
    Прийде час - тебе я обніму.

    Друг помер у полі безіменним,
    Братові в полон ведуть сліди...
    Шепче бабця: "Сядь побіля мене,
    Доста очі бачили біди."

    Одинокість серце розірвала,
    Руки би наклав, та скажуть "Гріх!"...
    У саду пташки здійняли галас,-
    Мертвий я. Живу серед живих.

    02.06.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  8. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.31 18:57 ]
    Мереживо
    Помережило нас мережами,
    посміхаються аватарки,
    десь глузливо, а десь збентежено,
    зазирає нам світ у шпарки.

    Порахує всі смайли й шерики,
    і сміятиметься з наївних,
    які вкотре відкрили Америку
    задоволень сумнівних.

    Ерогенні шукати зони
    надто довго й нужди немає,
    все відверто, аж до оскоми,
    нас мережа давно роздягає.

    Помережані ми, поділені,
    і розфренджені, і забанені,
    в "чорні списки" життям поставлені,
    і осуджені, і окрадені.

    Заколисані, фотошоплені,
    павутинням надійно оплетені,
    закривавлені, знерухомлені,
    обіцянками ошелешені.

    Помережило нас мереживо,
    посміхаються аватарки,
    десь глузливо, а десь збентежено
    зазирає нам світ у шпарки.

    31.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  9. Адель Станіславська - [ 2019.05.30 11:17 ]
    ***
    До неба обірвалася струна
    над місцем, де родилися поети...
    Зі скринь повитягалися скелети,
    а на причілку тешеться труна.
    Та домовина чорна наче ніч...
    Геблює дошку раб в порозі дому,
    не бачить блискавиць, не чує грому,
    шипить безумно: гра вартує свіч,
    вартує свіч... вартує... Паничі
    зійшли на пси... раби ланци урвали
    і в'ють на сонце (як іще не впало?)...
    Стримить стріла в напнутій тятиві
    і Бога жде... а Бога десь нема,
    стрілу не квапить з лука випускати
    в раба, що теше дошку коло хати,
    де неба обірвалася струна...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  10. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.29 12:12 ]
    Така натура
    Як не вбивай її, не викорінюй,
    вона, немов бур'ян, росте повсюди,
    і хоч лунає знову заклик "змінюй!",
    та ми все ті ж - нікчемні хохлолюди!

    Така натура - досить і краплини,
    і лізе з дір, немов на дріжджах тісто,
    ростуть на душах ракові пухлини
    хохляцького-бидляцького замісу.

    Така натура вірує у бога,
    поклони б'є, до синіх ґуль на лобі,
    та суть все та ж - мерзенна і убога,
    що в материнській виросла утробі.

    І мати пожаліла, бо дитина ж,
    і вірити хотіла - помудріє,
    та хоч зникали в безвісті століття,
    хохол і досі в душах шаленіє!

    Він радо наплює сусіду в очі,
    бо той посмів у інший бік дивитись,
    горлає так, немов хапають корчі,
    бодай тобі, хохол, десь загубитись!

    Щоб ти пощез, пропав, навік загинув,
    і щоб чорти тебе кудись забрали,
    щоб справжні українці цю личину
    з корінням із душі повиривали!

    В собі плекаймо, люди, українця,
    бо право це виборювали кров'ю,
    випалюймо в собі раба й чужинця,
    будуймо світ лиш Правдою й Любов'ю!

    29.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  11. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.28 07:06 ]
    я ранок люблю
    я ранок люблю
    коли тільки-но тільки
    десь тенькне відро
    доторкнувшись до зірки

    коли крізь фіранку блаженна ріка
    блаженного світла на стіл розіллється
    і світ подобріє і світла нап'ється
    мов котик налитого кимсь молока

    я ранок люблю коли тільки-но тільки
    малого пташати тоненька сопілка
    насипле октави на листя габу
    малого пташати моління люблю

    коли під вікном горошини конвалій
    розгорнуть смарагдовий свій планетарій
    і я помолюся в ранковім причасті
    краплиною слова планетою щастя


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  12. Олександр Сушко - [ 2019.05.21 19:18 ]
    Дід і онук
    Каже внук: - Прийшов кінець роздраю,
    Керівник держави - вищий клас!
    Гетьман цей країну об'єднає,
    Ощасливить кожного із нас...

    Кличе дід онука до порога
    І у лоба гепає перстом:
    - Будеш ти гигикати недовго,
    Долар стане гривень десь під сто.

    Глянь - воно не впало, і ні сіло,
    У підручних - темні Верть і Круть.
    Шило поміняється на мило,
    Пейса оселедцем заплетуть.

    Перекреслиться закон про мову
    І майбутнє...Господи, прости!
    Не голосував твій дід за Вову!
    Має власний досвід, тяму, встид!

    Де баран - там завжди є і вівці,
    Але я отарі цій не фан.
    Ну, а може, знов кажу дурниці
    І чекає нас усіх лафа?

    21.05.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  13. Любов Бенедишин - [ 2019.05.21 12:37 ]
    ***
    Знов зустрілись на межі доречності.
    (Час портали спрощує і звужує).
    Примха долі. Чудеса у решеті…
    Ти – мій сон. А я – твоя ілюзія.

    21.05.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)