ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2021.10.16 10:22
П'ЯТИЙ ВІНОК


І (V)

Між нами веремії не було,
Не перейшла дорогу чорна кішка,
Не підгорів пиріг, в пательні – плов.

Микола Соболь
2021.10.16 06:48
Не введіть мене в оману
осені сльотливі дні,
ранок стелиться туманом
і сіріє у вікні.
Зроду, ніби сонця промінь
не торкався моїх щік.
Чуєте краплинок гомін?
Це прийшов сезон дощів.

Олександр Бобошко Заколотний
2021.10.15 17:58
Доторкайся до неба, допоки низьке.
(Хоч якусь перевагу дає листопад).
В цих краях не зустрінеш ні моря, ні скель;
ну а скіфсько-трипільське вже хтось розкопав.

Тож радій… ну принаймні, повітрю й дощу.
Що б ти ще цій непевній замовив порі?!
Тут хіб

Ігор Шоха
2021.10.15 13:23
Жила-була... але не знаю,
чи то жадоба, чи брехня
розворушили злобу дня,
коли доведена до краю
юрба уже не вибирає...
кого лупити навмання.

***

Тетяна Левицька
2021.10.15 13:08
ЧЕТВЕРТИЙ ВІНОК

БЕРЕГ СПОДІВАННЯ


І (lV)

Мені без тебе у печалі жити,

Іван Потьомкін
2021.10.15 12:36
Не два апостоли–юдеї,
Життя яких забрали за ідею,
Стоять передо мною нині,
А знавіснілий ворог України –
Петро, що став великим
На кістяках козацьких. Без ліку
Прорубував він ними «вікно в Європу»,
А Україні завдавав лиш клопіт.

Петро Скоропис
2021.10.15 10:58
Невеличкий дешевий отель у Вашингтоні.
Постояльці хроплять, не знімаючи на ніч
чорних окулярів, аби не бачити снів.
Портьє зі плечима важкоатлета
гортає книгу гостей, милуючись
нутрощами Троянського підтоптаного коня.

Шелестіння кизилового куща

Ольга Олеандра
2021.10.15 10:07
Ніч прийшла сьогодні дуже рано.
Височінь беззоряна. Німа.
Темно. Дуже темно. Невблаганно.
Де шукати світло? Крізь пітьма.

Місяцю, блукаючий десь поміж
Безлічі космічних віражів,
Де ти дівся, чом не йдеш на поміч?

Микола Соболь
2021.10.15 07:42
розмова з Наталкою Фурсою
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Не виганяй непрошених думок.
А час ятрить твої душевні рани
і так ятрить, що аж Архангел змовк.
І миті ці не кращі, і не гірші.
Тече вода, всьому приходить строк.
Нові лягають на папері в

Олександр Сушко
2021.10.15 05:50
Велелюбність між поетів-ліриків - явище поширене і тому, як правило, не привертає до себе уваги вихованих читачів, оскільки й вони полюбляють амурні пригоди, не згірш поцілованих в лоби Господом-богом митців. Мій друг, наприклад, веде одночасно чотири л

Євген Федчук
2021.10.14 19:53
Вже сивий та досить міцний іще дід
Сидів на колоді великій під тином,
На сонці свою вигріваючи спину
Та сторожко все ж оглядаючи світ.
Обличчя і руки у шрамах страшних,
Мабуть, довелося в походах бувати.
Устиг за життя своє повоювати.
Та ран він зо

Тетяна Левицька
2021.10.14 18:26
ТРЕТІЙ ВІНОК
ЯБЛУКО СПОКУСИ

I (III)
Впади, коханий, сонцем на чоло,
І розбуди цілунком на світанні.
На вітах абрикосовий кулон
Повисне величезним запитанням.

Ярослав Чорногуз
2021.10.14 17:56
Дорогі колеги! Подонок і наклепник, кастрат літератури, засушений член спілки Олександр Сушко опублікував свій черговий пасквіль на мене, де поносить мою корону сонетів і протиставляє її короні Тетяни Левицької, хоч вона ще не вся опублікована. Тетяна Лев

Татьяна Квашенко
2021.10.14 17:31
Пронизанный светом осенний желтеющий парк
Дрожит, оголяясь, над бабьего лета секретом.
Ему в октябре так отчаянно хочется лета,
Под шорох листвы и воронье прощальное «кар-р!»

Ему желудей и людей различать не дано,
Но свет и тепло проникают деревьям

Сергій Губерначук
2021.10.14 14:54
Патріотизм у апоґеї.
Дружина шиє прапори
із залишків старих матерій.

Зшиває їх,
пере й прасує.
І Україні це пасує.

Тетяна Левицька
2021.10.14 10:17
ДРУГИЙ ВІНОК

БЕЗСОННЯ

І (ІІ)

Птахи кружляють вальси у блакиті,
Та вечір гасить сонце вусібіч.

Олена Побийголод
2021.10.14 07:46
Висоцький. «Стріли Робін Гуда»

Коли вода всесвітнього потопу
вернулась у таємне джерело,
із піни майже вщухлого потоку
на світ Кохання потайки прийшло -
і у повітрі розійшлось до строку,
а строку - сорок сороків було.

Віктор Кучерук
2021.10.14 07:35
Під покровом Святої Покрови
Помолюся за пам’ять отих
Убієнних за волю і мову
На вкраїнських теренах святих.
Уклонюсь Богородиці милій
За її доброту і любов, –
Щоби нас від біди боронила,
А Вкраїну ніхто не зборов.

Олександр Сушко
2021.10.14 07:25
Дякую за хорошу роботу у вигляді новоствореної корони сонетів. Глибоко, красиво. Відчувається, що писала жінка.Одразу впадає в око, що якість, техніка та образність не йдуть ні в яке порівняння з короною Ярослава Чорногуза. У тебе вийшов шикарний твір, а

Іван Потьомкін
2021.10.13 19:30
Під час молитви якось раббі Леві
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій

Тетяна Левицька
2021.10.13 10:49
ПЕРШИЙ ВІНОК

КУРЛИЧУТЬ ВЕСНИ


І (I)

Розбилося зими холодне скло

Сергій Гупало
2021.10.13 10:36
Це остання утішна прогулянка наша. Пізнай
Чоловіка, що руку в кишені тримає… Грошва
Не виводиться в нього, і з ним ти пробудеш. Мана
Проковзнула між нами і правди схотіла. Зійшла

Несподівано зірка провиддя, зо-рян-ка. Сова
Прилетіла невтомно від

Віктор Кучерук
2021.10.13 06:51
Від обіцянок душу коробить,
Як від спеки нестерпної дах, –
Прогресує, неначе хвороба,
Безнадії незборної страх.
Сподіватися марно на поміч,
Коли друзі байдуже мовчать, –
Анікого в дверному проломі
Я не бачив уже літ зо п’ять.

Микола Соболь
2021.10.13 06:11
Без цукру чай прогірклий, як життя.
Іду вперед із долею ми квити,
просіє час невдачі через сито,
лишиться тільки істина і я,
і згоїни від пройдених шляхів.
Земні дороги жалості не мають,
мені б ще трішки постояти скраю,
послухати великий хор птахів

Володимир Бойко
2021.10.13 00:29
Мій сусіда – запеклий фантазер-авантюрист. Із отакенним стажем. За Союзу був навіть причислений до клану винахідників та раціоналізаторів. По Союзі опинився у лавах підприємців із дурнуватою репутацією. Але він досі радіє життю та тішиться своїми ідеями.

Анастасія Поліщук
2021.10.12 20:10
Хоч як би думки без перерви
Збиралися навколо тебе,
Про це якось важко, даремно
Писати. Навіщо вертепи
Водити в жовтневому листі,
Чекати звичайного дива...
Усе прозаїчно.
А сниться

Тетяна Левицька
2021.10.12 18:12
Це – вже друга корона сонетів в українській літературі саме на вічну тему після корони “Світло кохання” автора цих рядків. Є ще "Королівський вінок сонетів" Юрія Назаренка звучання громадянського та філософська корона сонетів Лілії Ніколаєнко "Вінець д

Володимир Замшанський
2021.10.12 17:47
Уставшее сердце в запавшей груди,
И мили по трассе, от солнца - на север.
Лети мое сердце, обратно лети,
Туда где свершило удар ты свой первый.
Чтоб воздух глотал не сухой как песок,
И душу омыл я весенней росою,
Сверши мое сердце последний бросок,

Адель Станіславська
2021.10.12 15:30
А в нас ще буде море...
Море щастя.
І тиші
в мерехтливості зірок...
Я буду в платті,
довгім білім платті.
Ти - в білім вбранні... Босими... Пісок
попід ногами,

Микола Соболь
2021.10.12 12:24
Затарабанив вітер в тулумбас:
«Пора міняти літні свої звички!»
На березі Дніпра осінній джаз
виконують дві молоді осички.
Куди там Армстронг, Еллінгтон чи Монк?
Так джазувати вміє тільки осінь.
Коли до нитки одяг твій промок,
а ти цього не відчуває

Віктор Кучерук
2021.10.12 08:27
Немає приводу для сварки,
Якщо я три останні дні
Сьорбаю поглядом із чарки
Відбиток стелі у вині.
І хоч мене вже цілий тиждень
Дратує твій речитатив, –
Я так почав любити ближніх,
Що ворогів собі нажив.

Дума Козак
2021.10.12 08:20
Сонним містом іду,
спочивають бульвари і парки…
Під ногами асфальт,
як пергамент далеких віків.
Промайну находу
у мелодій засніжену арку,
де замріяний альт
виринає із лона ріки…

Володимир Бойко
2021.10.12 00:31
Відлітання білих журавлів
Бачиться банальним на сьогодні,
Як і все, що вчора було модне,
Нині зазвичайне й поготів.

Під ногами корчиться земля,
Що наругу змушена терпіти,
Як із цим змиритися і жити

Ольга Олеандра
2021.10.11 19:54
Осінь знов вдягнулася у шати золотом розписаних тонів.
Гайда в парк листочками шуршати відбуваючих навздогін літу днів.
Милуватись ніжною красою, сонця теплі промені шукати,
Їм обличчя з шкірою блідою під привітний дотик підставляти.

В парку тиша, с

Дума Козак
2021.10.11 19:32
Буває – втомлений, убитий,
забутий Богом і людьми,
як у бенкет після чуми,
волаєш «Геть!» несамовито…
У відчаї, змарнілий весь,
ти повертаєшся додому,
клянеш буття свого судоми,
хоча живим лишився днесь.

Адель Станіславська
2021.10.11 19:22
Я - кішка. Муркотливість - не обман.
Але й не знак впокореності силі...
Зелені очі, в остраху застиглі,
лиш накопичувач моїх незгойних ран...
Лише мірило зайшлих небезпек.
Лиш зважувачі - вірю чи не вірю,
як настають часи непевно сірі
і огортають
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Марія Артамонова
2021.09.11

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Алекс Міс
2021.07.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2021.10.15 17:27 ]
    Доторкайся до неба, допоки низьке...
    Доторкайся до неба, допоки низьке.
    (Хоч якусь перевагу дає листопад).
    В цих краях не зустрінеш ні моря, ні скель;
    ну а скіфсько-трипільське вже хтось розкопав.

    Тож радій… ну принаймні, повітрю й дощу.
    Що б ти ще цій непевній замовив порі?!
    Тут хіба що соснових гілок досхочу,
    та невже з них печуть коровай чи пиріг?

    Насолоджуйся святом, що зветься життям,
    і ніколи не ремствуй. Ніколи! Затям:
    небеса навесні (дочекайся!) високі.

    І нехай не лякає задовга зима.
    Їж часник; ні пальта, ні чобіт не знімай.
    І з довкілля
    енергію радості
    всотуй.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  2. Татьяна Квашенко - [ 2021.10.14 17:56 ]
    * * * * * *
    Пронизанный светом осенний желтеющий парк
    Дрожит, оголяясь, над бабьего лета секретом.
    Ему в октябре так отчаянно хочется лета,
    Под шорох листвы и воронье прощальное «кар-р!»

    Ему желудей и людей различать не дано,
    Но свет и тепло проникают деревьям под корку.
    И я золотею, с осиной немой заодно,
    Орехово-хвойный мотив записав на подкорку.

    Терново-еловым укроет октябрь кожухом –
    Заплатишь ему за тепло расцарапанной кожей.
    И тянется старая ветка, поросшая мхом,
    Пронзая насквозь,
    только ягод коснуться не может…

    14.10.2021


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Сергій Губерначук - [ 2021.10.14 14:05 ]
    Патріотизм у апогеї…
    Патріотизм у апоґеї.
    Дружина шиє прапори
    із залишків старих матерій.

    Зшиває їх,
    пере́ й прасує.
    І Україні це пасує.

    Стою на ярмарку,
    мов шах,
    мов президент у прапорах.

    "Народе, нумо, йди до мене!
    Купи собі нові знамена!"
    І на товар біжить базар.

    Неперевершений товар!

    Хтось на парад його несе
    і підіймає над усе.

    Комусь потрібен він для хати,
    аби ним ноги витирати.

    Хтось оббиває ним труну.
    Когось веде він на війну.

    Десь надихає він таланти,
    він – жовті і блакитні банти,

    ним укриваються зимою,
    він – над сенатом, над тюрмою.

    З ним поруч церква і астролог.
    Його публічно палить ворог.

    Водно́час, у містах Антанти
    ним спекулюють еміґранти,
    бо він дорожчий там, ніж нам.
    Купіть його – він просить сам!

    За світовий ідіотизм,
    за гривну, рубель, долар, марку –
    ми продамо патріотизм!
    і купимо горілки чарку!

    14–15 березня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 85"


  4. Олександр Сушко - [ 2021.10.14 07:42 ]
    Тетяні Левицькій
    Дякую за хорошу роботу у вигляді новоствореної корони сонетів. Глибоко, красиво. Відчувається, що писала жінка.Одразу впадає в око, що якість, техніка та образність не йдуть ні в яке порівняння з короною Ярослава Чорногуза. У тебе вийшов шикарний твір, а в нього - таке собі. Думаю, він і сам це розуміє.
    Так тримати! Радий за тебе. З такими творами ти неодмінно вступиш до лав НСПУ. Буду тримати за тебе кулаки.
    Одне дивує: відсьогодні не можу залишати коментарів та пропозицій під віршами на твоїй сторінці. Підозрюю, що Ярослав поставив тебе в куток і сказав: "Або я, або Сушко. Якщо будеш з ним спілкуватися - я тебе загризу! Або накладу на себе руки!". І ти здалася, аби не наражатися на смертельну небезпеку, бо ревнощі - страшна штука. Скільки людей з-за цієї капості у світі було вбито або покалічено - страшно сказати.
    Чекаю на наступні магістрали з нетерпінням.
    З повагою, Олександр Сушко


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (5)


  5. Адель Станіславська - [ 2021.10.12 15:54 ]
    ***
    А в нас ще буде море...
    Море щастя.
    І тиші
    в мерехтливості зірок...
    Я буду в платті,
    довгім білім платті.
    Ти - в білім вбранні... Босими... Пісок
    попід ногами,
    мокрі теплі хвилі...
    Солоний присмак, пахощі,
    тепло...
    Ти чуєш цю жагу?
    Цю пристрасть, милий?..
    Немовби, чверті віку
    й не було.
    Немов, ми знову юні...
    Юні.
    Юні!..
    Бо що сим душам
    куций людський вік?..
    Ти чуєш?
    Море...
    Піниться і врунить,
    і котить щастя.
    Загубивши лік
    прожитому,
    цінуєм пережите.
    Рука в руці
    і поруч крок у крок.
    Ще буде море...
    Море щастя...
    Літо.
    І тиша
    мерехтливості зірок...

    03/09/21


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  6. Адель Станіславська - [ 2021.10.11 19:56 ]
    * * *
    Я - кішка. Муркотливість - не обман.
    Але й не знак впокореності силі...
    Зелені очі, в остраху застиглі,
    лиш накопичувач моїх незгойних ран...
    Лише мірило зайшлих небезпек.
    Лиш зважувачі - вірю чи не вірю,
    як настають часи непевно сірі
    і огортають чорно... Цур і пек
    скаженим їм... Я - кішка. Норов... Дух
    не кориться нікому і нічому.
    У мене сім життів і дім без дому
    й невипадковим є мій кожен рух.
    Натура кішки.
    Воля - у крові.
    Зненавидь чи обожнюй - кішка... Кішка.
    На мене не напнути жодні віжки,
    бо й у неволі вільна, далебі...

    27/07/21


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  7. Адель Станіславська - [ 2021.10.11 19:32 ]
    * * *
    дівчинка виросла
    дівчинка - сильне плече
    плаче у дощ
    і сміється
    до сонця сміється
    жінка у дівчинці
    дівчинка в жінці
    і ще...
    сад між пустелі
    і спека пустельна на серці
    дівчинка виросла
    дівчинці срібло між кіс
    злото між брів
    і всевидяча третя очниця
    дівчинці мариться
    роки - покіс у покіс
    ранки все вищі
    протяжніші ночі -
    не спиться
    дівчинка виросла
    дівче тож вчора було -
    бантик на тім'ї ...
    (чом погляд дитячо-неюний?)
    личко - усмішка
    і світле невинне чоло
    щастя дзвінкі
    ще нічим ненадірвані
    струни...

    17/07/21


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (2)


  8. Олександр Сушко - [ 2021.10.11 19:30 ]
    Розумака
    ОПЗЖ пахтить, немов лайно,
    "Народу слуги" - гноєм, баговинням.
    Чому? Не знаю, любий мій синок.
    Покаюся, бо сам у цьому винен.

    Обрав свиню? То пахне поросям.
    Зелену жабу? Ну, то слухай квакіт.
    А ґлузд казав: - Стій, бовдуре! Ніззя
    Засовувати голос свій до сраки.

    А я усунув. Здуру. Бо TV
    Показувало рік Голобородька.
    Обіцянка - це дуля в рукаві,
    На вигляд гарна і така солодка...

    Тепер в лайні по шию рік стою,
    Пливуть в ніщо кавалочки надії
    Закрила маска посмішку мою,
    Подібна на гримасу лицедія.

    11.10 2021р.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  9. Сергій Губерначук - [ 2021.10.09 16:00 ]
    Я човгаю містом…
    Я човгаю містом,
    малюю колеса,
    приводжу дурне до ладу́.
    Ти – пекар, я – тісто.
    Де київські плеса –
    візьми мою злість молоду!

    А в місті, в конкреті,
    я й знати не знаю,
    коли всі мобілки мовчать:
    живий ти чи мертвий?
    чи в Пеклі чи в Ра́ю?
    чи варто нам… (знать)?

    Четвер, 20 жовтня 2005 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 92"


  10. Олександр Сушко - [ 2021.10.09 12:56 ]
    Благодать
    Ну то що - подобається влада?
    Локшина на вухах ще висить?
    Цар тепер у нас не з шоколаду,
    А із цирку "Дуля на нозі".

    Рай настав! Тече повидло з неба!
    Зарплатня - шалена! О-го-го!
    Все тепер в державі так як треба,
    Не росте на спині більше горб.

    Бо не краде гетьман і не бреше,
    Витурив на фронт своїх синів.
    Я голосував за нього перший,
    Бо розумний. Наче. Так чи ні?

    І хоч вимирають люди в селах,
    Виздихаєм всі за років п'ять -
    Полюби і ти бордель веселий,
    І тоді настане благодать.

    09.10.2021р.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2021.10.08 09:24 ]
    Голод
    Устати вже не маєм моці,
    Старі. Сплива останній день.
    Прийшли кремлівські "миротворці"
    І повбивали всіх дітей.

    Ані води нема, ні хліба,-
    Бандит кремлівський все пожер.
    В коморі, хаті та колибі
    Господарює ДНР.

    Ці "нагодують" українців,
    Так само, як колись орда.
    У них татуся - Путін-гицель,
    А неня - Яуза свята.

    Збиткується чортяка хижий,
    Шкоринку бгає у вуста...
    Із рук ворожих брати їжу -
    Це в душу плюнути Христа .

    07.10.2021р.




    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Сушко - [ 2021.10.06 10:02 ]
    Творці
    До всього ліплять люди на землі
    Христа, а на додачу люципера.
    А я кажу, що так не можна! Ні!
    Торкнись дротів під струмом в три ампера.

    І не рукою,- спробуй язиком,
    І віра щезне, як туман на сонці.
    Забудеш про архангельський обком,
    Молитися про рай не стачить моці.

    Але біжить фанатиків товпа,
    Гарчать! А я від ляку ноги в руки!
    - Антихристам,, єретикам - ганьба!
    Анафема! І в пеклі вічні муки!

    Таки утік. Колю ось кабана,
    Сальцем з святими поділюсь отцями.
    А бог - це ти. А ще твоя жона.
    Захочете, то станете творцями.

    05.10.2021р.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  13. Олег Завадський - [ 2021.10.05 15:35 ]
    Тепер і тут

    Вже літо бабине минає.
    Та серед холоду й осмут
    Є та любов, що нас єднає
    Тепер і тут,
    Тепер і тут.

    Є сяйво музики і слова,
    Що сіє в душах доброту.
    Є, врешті, ти і я – ab ovo* –
    Тепер і тут,
    Тепер і тут.

    Є та поезія у прозі,
    В якій буття предвічна суть, –
    Як Бог у нас, як ми у Бозі.
    Тепер і тут,
    Тепер і тут.


    ____________

    * Від самого початку (лат.).


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (2)


  14. Олександр Сушко - [ 2021.10.05 07:24 ]
    Годі!
    Гумор б'є по ріпиці й по ребрах,
    І кусає, наче та гюрза.
    Я ж - поет! Глумитися не треба!
    Бо душа утопиться в сльозах

    Нащо та сатира скалозуба?
    Гиготіння над вінком рулад?
    От хвала мені приємна й люба,
    Ти ж із серця вигризаєш шмат.

    Я пишу любовне, про природу,
    Все спокійне, лагідне, м'яке.
    Ну, а ти несеш піїтам шкоду,
    Уливаєш в лимонад саке.

    Зупинися! Стань богемі другом!
    Ти ж - людина, а не лютий кат!
    Ми - ліричних муз почесні слуги!
    Годі катувати наш талант!

    04.10.2021р.



    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Сушко - [ 2021.10.04 17:46 ]
    Чахлик Невмирущий
    На папері розцвів рондель,
    Не лірично-рожева шняга.
    Маю серце, як лід тверде,
    А душа, наче костомаха.

    А дружина лежить в гробу
    Років триста, а то і більше.
    Як кохатись з мерцем - забув,
    У суфлерах - між нами - тиша...

    А колись танцювали вальс
    І не так як онуки - гарно.
    Хтів померти. Та пробі! Зась!
    День за днем пролітають марно.

    Знеособлений наратив
    Розмиває проміння сонця...
    Я - Кощій, справжнє диво з див.
    Дар безсмертя - в яйці, на голці.

    04.10.2021р


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Сушко - [ 2021.10.04 10:01 ]
    Сяйво
    Під храмом - шеренга братів:
    Каліки, убогі, нещасні...
    А бані церков золоті,
    З рубінами іконостаси...

    Ісус, Ієгова, Аллах
    Всміхаються до гречкосіїв.
    Від люду - байдужість, хула,
    А боги дарують надію.

    Я в пастві - сумирна вівця,
    Без кулі та пороху гільза.
    Плачу десятину отцям,
    І ти заплати, не барися.

    Впіймали у сіті вдову
    Сталеві релігії ниті.
    Схиляю сумирно главу
    І вірую в рай на тим світі.

    04.10.2021р.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  17. Сергій Губерначук - [ 2021.10.03 12:06 ]
    Кожен має свій піар…
    Кожен має свій піар, свій манір під свій кошмар,
    а обличчя власного не бачить.
    Через клавіші обнов десь голосить про любов,
    ніби щось вона для нього значить!

    Ходять люди без харизм, поруч грається фашизм,
    гидить скрізь і бруд свій залишає.
    Ллється кров, а Путин – рве! Україна над усе!
    Світ горить-горить-горить, та не згорає!

    Але дівчинка йшла до мами…
    А тепер я виймаю їх з ями…

    22 жовтня 2016 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Сушко - [ 2021.10.02 15:16 ]
    Рай
    У садочку розцвітають квіти,
    Голубіє піднебесна вись...
    Хочеш чи не хочеш - будеш битий
    Та заплатиш ПДВ й акциз.

    Б'є чолом чиновнику громада,
    Лиже челядь пану чобітки.
    А чому? Тому що в лобі вада,
    Любить раб закону повідки.

    А вони написані, щоб дерти
    З посполитих шкури. Ти не знав?
    А довкруж - з кокардами кашкети,
    Ланцюгові пси злостиво "Гав!".

    У царя з грошвою все в порядку,
    Облизнями наділя юрму.
    Не заплатиш байстрюку податки -
    Шлях один: до суду і в тюрму.

    Україна - рай для торбохватів,
    Шахраїв, бездушних ситих морд.
    А чи буде мовчки працювати
    Аж до смерті мій святий народ?

    02.10.2021р


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2021.10.02 08:32 ]
    Ласкаво просимо!
    На тижні я помер. Вдихнув востаннє і заснув вічним сном. А оскільки поруч нікого не було, то відлетів тихо, без галасу та сліз вірної дружини. Не люблю, коли людину трусять, б'ють по щоках у таку серйозну хвилину.
    А раніше як в людей було? Відчував дідуган, що надходить остання хвилина, то ноги в руки - і в ліс. Помолився Сваргові, ліг на мох, а за хвилину душа полетіла в рай. Місцева зграя вовків поласувала трупом і у природі все лишилося в рівновазі.
    А зараз шо? Ще за життя людина залишає після себе смітник, на місті поховання будує бетонний склеп, а на додачу просить у Творця всього сущого ...вічного життя! Не менше і не більше!
    Та нащо тобі, бовдуре, вічне життя, якщо ти толком і земного не прожив?
    З жінкою сваришся, як треба її не вдовольняєш, горілку смокчеш, цигарки палиш, живеш від получки до получки, а до церкви ходиш тіко на Пасху.
    Хата завалена непотрібним хламіттям, на кухні господарюють таргани, а на городі по шию бур'ян. Та який нормальний бог пустить тебе до себе жити після того, як ти одкинеш копита?
    Сварог, Христос та Єгова люблять людей охайних, які слідкують за своїм здоров'ям. Так що до раю ні курці, ні пияки, ні наркомани не потраплять. Чекає їх гаряча смола та вічні муки. А тих, хто зраджує своїм дружинам, хто шодня не пестить їхні тілеса - очікує найстрашніше: чортякми кліщами вирвуть прутня і приліплять його на місце носа, а носа - на місце прутня. А далі...
    Ні, не розкажу, аби ви завчасно не потрапили на той світ від пережитого шоку. Всьому свій час.
    Ходжу по раю в одних трусах, бо тут доволі парко.
    А оце здибався з Іваном Збоченем. І вельми здивувався. Він же за життя школярок ґвалтував! Про це навіть в газетах писали! А як потрапив до в'язниці, то його сокамерники повісили. Я вважав, що ґвалтівникам місце в пеклі. Але помилився.
    - Ти як тут опинився? - питаю Івана. А він хитро прсміхнувся та відповідає:
    - Покаявся щиро. От Бог мене і простив.
    І дивиться на мене так, наче в ліжко затягнути хоче.
    Я ноги в руки - і ходу. Подалі від гріха.
    Приліг під деревом пізнання добра та зла, похрумкотів яблучками, аж гульк - суне ватага гультяїв. Всі з ломакамм, злющі, наче ланцюгові пси, і сваряться не гірше п'яних москалів. А серед них - Мойсей Держиморда, Панкрат Живолуп, Йосип Мордувальник. І ще кілька знайомців - зарізяк з кривавим минулим..
    Держиморда був президентом, пив людську кров, Живолуп - податківцем, а Мордувальник - міліціонером. Хто з ними мав справу - лишався без майна, з численними переломами кінцівок, а то й доль. Бандюки, одним словом. Упиряки в людських подобах. І не прості, а наділені владними повноважеенями.
    - Ти чого це яблука тириш з нашої деревини?- гарикнув Живолупенко і замахнувся на мене ломакою?
    - А хіба вона твоя! - питаю у дяді.
    - Авжеж! Он бачиш, табличку на верхівці?
    Підняв очі вгору. І справді - табличка. Метровими буквами написано "Моя. Хто рватиме яблука - загризу".
    - Вибачай, не побачив, надто високо. Та й підсліпуватий уже.
    - Тоді плати штраф.
    - Гаразд,-одказую.- Ось дуля, бери.
    І тиць йому межи очі мою пудову *красуню".
    Далі розказувати не буду, оскільки гроші з простого люду дяді збирати уміють, а от битися навкулачки - ні. І копати ногами також.
    А як упокоїв цю ватагу здирників, сів на шию Держиморди та питаю:
    - Як потрапили в райські пущі? Вам же місце в пеклі, в найгарячішому казані?
    - Покаялися ми. Дуже щиро покаялися. От нас Бог і простив
    - А ви й тут взялися за старе, га?
    Зв'язав цю ватагу грішників і поволік до вхідної брами. А там архангел Михаїл з вогняним мечем на чатах стоїть.
    - Відкривай ворота і жени геть цих грішників. Тут їм не місце.
    - Так вони ж прощені! Отже, безгрішні. Наче...
    - Я тобі дам прощені! Жени, кому кажу! А то нагодую мордачами.
    - А з Богом як?
    - З Богом я домовлюся. Переконаю.
    Михаїл відкрив браму і ми разом з ним могутніми копняками скинули цю кумпанію в Тартар. А потім сіли та трохи випили ракії. З райського винограду.
    З Богом, поки що, не зустрічався.. Зайнятий він. Вислуховує слізні нюні грішників і думає кого простити.
    А ми, тим часом, з Михаїлом, по тихому спроваджуємо випадкових осіб до пекла. А всіх добрих людей радісно чекаємо у свої обійми.
    02.10.2021р.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Сушко - [ 2021.10.01 13:55 ]
    Новий порядок
    Ми вже дорослі, а не дітлахи,
    Тому скажу вам правду парадизну:
    До раю не пускають без гріхів,
    Бо в пеклі їх і так уже до біса.

    Прощають все: поцуплений п'ятак,
    Альковну із сусідкою утіху.
    Тому в Едемі мартопляс! Бардак!
    Архангели сховалися під стріху!

    Ще вчора утришиї гнали всіх,
    Хто дудлив ром і крав у тещі гроші.
    А нині всі хто хоче в браму "Плиг!"
    І вже в раю! У статусі святоші!

    Усім такий порядок до душі,
    Лишилися чортиськам дулі лисі.
    Тому грішіть, а хочте - не грішіть,
    А результат один: небесні висі.

    01.10.2021р.




    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2021.09.28 19:29 ]
    Пізно
    Я не прихильник збройних потерух,
    Овечка мирна, безголосий олух.
    Хто любить владу - той для мене друг,
    Хто гавкає на неї - лютий ворог.

    Царям пасує шана і хвала,
    Рабам - окови, кліті, батожиша.
    А на Майдані знову га-ла--ла!
    А я сиджу тихенько, наче миша.

    От нащо, ви скажіть, оця буза
    І заклики бунтівників до зброї?
    Куди зібрався, сину? Стій! Назад!
    Дрімай у ліжку в соннім супокої.

    P.S:
    Пройшло піввіку. Трона гріє бевзь,
    Описана колектором квартира...
    В руках платіжки, суми - до небес!
    Сама до рук застрибнула сокира.

    29.09.2021р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  22. Ірина Залюбовська - [ 2021.09.28 13:50 ]
    Тінь вогню
    Моє життя
    неначе стиглий сонях
    обличчя
    повернуло до землі
    дозріла врода
    пройдено зеніт
    і як води
    не вдержиш
    у долонях
    і як вогню
    не втримає свіча
    спливає час
    породжуючи тіні
    передчуття
    відлуння
    відгоміння
    бажання спалах
    досвіду печаль
    спливає час
    і вихор почуттів
    до зір здіймавсь
    та згас
    і перетлів
    а тінь вогню
    як соняха насіння
    застигла
    візерунками
    рядків

    2021


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Сушко - [ 2021.09.28 08:23 ]
    Звільнення
    Веде у тьму життя пологий схил,
    Скінчилися часи боїв, ордалій...
    За райдугою - Лети береги,
    Уквітчані жаливою печалі.

    Усе позаду: клапті суєти,
    Марнотні будні та поем сувої.
    І заростають небуттям сліди,
    Заповнені водою неживою.

    О, як же довго я цього чекав,
    Аби з ріднею скінчилась розлука!
    Стрічають неня, татко і дочка,
    За ними смерть з косою, чорнорука.

    А на землі не рай, а казна-що,
    Цінуються ковбаси, а не вірші...
    Мене штовхнула тиша у ніщо,
    Забрав тягар гріхів із пліч Всевишній.

    28.08.2021р


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Сушко - [ 2021.09.27 15:08 ]
    Молитва
    У церковці піп, віряни, дяк,
    У хустках жінки, а я без шапки...
    Помолімося за Путіна ось так:
    "Щоб ти здох, кривавий упиряко!

    Щоб тебе замучив геморой!
    Голова боліла безкінечно!
    Кожну ніч чорнявий sexsy-boy
    Прутня заганяв тобі по плечі.

    Щоб об стіни гепало і дах,
    Чиряками вкрилось біле тіло.
    На сніданок їв столітній прах,
    На вечерю - костомахи й жили.

    На обід - будяк, гіркий євшан,
    По цвяшку щодня вбивали в ґузно.
    Наче все, що треба, побажав..
    Ви зі мною згодні, любі друзі?

    27.09.2021р.



    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Сушко - [ 2021.09.27 09:20 ]
    Весна
    Світанок. Осонцена музика
    Цвіте у вишневім саду.
    Тумани зав'язую вузликом,
    Росицю до чаю кладу.

    Між думами, вкритими кригою,
    Сміються краплини весни.
    А щебіт пливе понад стріхою,
    Лякаючи залишки снів.

    Ступаючи п'ятами босими
    По хмарах, веселках, гаях,
    Богиня йде! Родичка осені.
    О весно! Сестирице моя.

    27.09.2021р.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  26. Сергій Губерначук - [ 2021.09.25 14:51 ]
    Я – не поет, а час…
    Я – не поет,
    а час…
    Я – сила сили,
    те слово вгадане,
    яке читаєш ти.
    Давно колись,
    мене вже всі любили,
    але не подолали суєти.

    18 жовтня 1999 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 21"


  27. Олександр Сушко - [ 2021.09.22 17:15 ]
    Аз воздам!
    Під клобуком - темінь, у душі - черва,
    За амвоном - пляшка недогону.
    Втік Христос, а Матір Божа ледь жива -
    Лавра у чортячому полоні.

    Тут живе ненависть, тут - гніздо гріха,
    Чорна лють до рідної країни.
    Сіє смуту й розбрат патріарх-пахан,
    У раю освячуючи війни.

    Паства, наче зомбі, а чи ті мерці,
    Прикриває власний гріх розп'яттям.
    Десятину в пекло шлють ченці-купці,
    А мені - анафему-прокляття.

    Православні біси вірять у Христа,
    Моляться кремлівському владиці.
    Москворотій зраді в рясах аз воздам!
    В Лаврі запанують українці!

    22.08.2021р.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  28. Олександр Сушко - [ 2021.09.22 02:23 ]
    Стара груша
    Грушо! Прийшла пора
    Всохнути. Чи не так?
    З бивня слона - тура,
    З тебе - крихкий штурпак.

    Грушо! Моя рідня! Родиш із року в рік...
    Вперше твій плід підняв прадід мій - січовик.

    Грушо! Тепер чужа. В дуплах - павуча рать.
    Смаком - гіркий євшан, корінь жуки їдять.

    Грушо! Стара, ламка...
    Стовбур закрив бур'ян,
    А по твоїх гілках
    Мохом стелюся я.

    20.09.2021р.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  29. Віталій Білець - [ 2021.09.21 17:14 ]
    Изменчивость и постоянство
    Как дивен вечер в час осенний,
    В окно стучится тишина…
    Ручьем грядущих сновидений
    Плывет обманчиво Луна.
    Я эту тишь всем сердцем слышу,
    И вновь рассказываю ей,
    Как звезды сеются на крышу
    Судьбы изменчивой моей.
    Рутиной жизни причащаясь,
    К всему привык, на все готов.
    И на надежды опираясь –
    Смелей иду в страну ветров.
    В тот мир, в котором все возможно,
    И нет препятствия мечтам.
    Душе нисколько не тревожно
    Себя вдруг обнаружить там.
    Стихи на белый лист роняя
    В осенний вечер при Луне,
    Всю правду жизни принимая
    Вновь слышу, как звучат во мне
    Мелодии любви и страсти…
    Пусть бренный мир трещит по швам.
    Ведь сколько силы, сколько власти
    Дано вместить живым словам.
    Они живут, и жизнь даруя,
    Ее от зыбкости храня,
    На расстоянье поцелуя
    Все привлекая и маня
    Звучат сквозь время и пространство,
    Читая сущее как стих.
    Изменчивость и постоянство
    Сообразуя в краткий штрих.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  30. Олександр Сушко - [ 2021.09.21 10:13 ]
    Мудра порада
    Не люблю мусонів. От пасати -
    Те що треба, бо приносять мир.
    Проти ночі краще не писати,
    Бо до ранку буде хай Бог ми.

    А якщо наважився - тримайся!
    Не кажи, що не попереджав:
    Від любовних сліз не буде спасу,
    Мокрі будуть борода, піджак.

    Як не хочеш, щоб труди усує
    Гигнули та не збивався пульс,-
    Натщесерце - не рекомендую,
    Ковбик мусить бути як гарбуз.

    Спи, поете. Бо візьму ломаку
    Й ляпну із м'якої сторони.
    Ліпше шкряботіти на світанку,
    В розпашілій пазусі жони.

    21.09.2021р.






    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2021.09.20 10:34 ]
    Пора
    Вмерли звуки, запахи, прасвітло,
    А ще вчора з музою на мітлах
    Облітали сполом парадиз.

    Ані манівців, доріг- стежинок...
    Отже, надійшов фінал, спочинок
    В ямі, повній мертв'яків та гільз.

    Сіро, вогко й сумно-одиноко,
    У захмарні висі вию вовком,
    Та ніхто не чує - я один.

    Бій сьогодні був важкий та довгий,
    Не чекаю в пеклі допомоги,-
    П'ю останній келих самоти...

    20.09.2021р.






    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  32. Сергій Губерначук - [ 2021.09.19 13:07 ]
    Я чую вас, кому потрібні вірші…
    Я чую вас, кому потрібні вірші,
    летючі фрази й дози антитез.
    Без нас, поетів, наступає тиша
    на кожен ваш поступливий протез.

    І я не в Бога, просто є печалі,
    які людина вимушено жде,
    йдучи півколом злої пекторалі,
    не зупиняючись подумати ніде́.

    Рядок біди, рядок великих струсів,
    заспрагла кров на істини мирські!..
    А знали б ви отих древетніх русів,..
    і все одно не вправили б мізки́!

    31 березня 2003 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 201"


  33. Олександр Сушко - [ 2021.09.19 11:59 ]
    Орда
    Голі скелі...вітер...зимно...
    Сажа і біда на крилах.
    Бач, у небі - хмара диму?
    Це гніздо моє згоріло.

    Під горою - орча варта,
    Кат, сокира гостра, плаха...
    Людолови-москалята
    Йдуть ловити вогнептаха.

    Та до мене як до зірки!
    От і шлють у висі гірні
    Батькування, люті крики,
    Гуркіт залпів і шипіння.

    А мені би трохи тиші,
    А мені би краплю світла...
    Та остання в цьому вірші
    На папір упала титла...

    19.09.2021р


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Сушко - [ 2021.09.18 17:44 ]
    Важко бути богом
    Нудьгуючи, втелющився у шлюб,
    Купив жоні фату в рожевих рюшах.
    Коли мовчить, то я її люблю,
    А забуркоче (каюся!) - не дуже.

    Просвердлює писклявий голосок
    І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
    Ходити вже не можу без кальсон,
    Кабака мерзне, наче у евенка.

    Ну, а тобі всього лиш двадцять літ -
    Моторна і до пестощів жадезна.
    Відчула серцем - я не просто дід,
    А бог Ерот! У любощах бомбезний.

    Учив Зевеса знаджувати краль,
    Писнув індусам хтивим "Камастру".
    Коли я поруч - пощеза печаль,
    Святі й пророки замовкають мудро.

    Жона байдужа до машин і шуб,
    Цінується лише кохання стогін...
    - Чого пищиш? Гаразд, уже біжу-у-у! -
    Скажу вам, браття,- важко бути богом.



    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  35. Сергій Губерначук - [ 2021.09.18 14:08 ]
    Очі знову…
    Закарбовано очі в душі аж пророчій,
    аж запеклій і вічній небесній душі.
    Щось у серці полоще. Це кров
    чи вже мощі?
    Ні. Напевно, це щось найстрашніше
    й страшніш…
    Це любові любов за останком кохання
    на обмеженій го́йдалці вічного пхання
    у минуле, у ті прапрапраправіки,
    де я зна́в тільки дотик твоєї руки…
    Де тебе вже нема…
    бо до тебе не встиг.
    А тепер з усіма
    я ховався між них…
    Сірі будні стекли у прозору печаль.
    Знову все це дарма…
    всюди біль та вінчаль…
    Ця скажена вінчаль… від якої втечу
    в зосереджене "знову мовчу".

    3 листопада 2015 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 53"


  36. Юлія Івченко - [ 2021.09.16 11:28 ]
    Осінь.
    Осінь приносить загострення старої хвороби,
    все, що не називаєш поезією — списуєш на тексти.
    ті ні до чого не зобов’язують, якщо, навіть, низької проби,
    навіть, якщо їх контексти в червоний хрестик.
    Їх, мабуть, забудуть, їх, може колись протестять
    і білі сніжинки летітимуть із засріблених еверестів.

    Зараз рано. Птахи, як чаїнки на тілі небесних екранів
    І махаони червоних кленів над нами спускаються бездоганно.
    Ти мені клянешся
    — Я у жовтні більше палити не стану…
    Попри всі розсипані обіцянки та вибухи жовтих гранул,
    добре, що ми хоч трошки серцями в цю осінь розтанули…
    Справжня іде війна, а не з вигаданими вітряками.

    Анно, хай собі будуть ті дурні тексти, хай будуть вірші.
    У когось кращі, у когось — гірші, а в когось — сильніші…
    Білий метелик заплутався крильцями на горищі,
    Бери цю осінь за руку, підсувайся до сонця ближче.

    Зараз ще рано. Це місто стоїть худе, як готичне тату,
    на плечі рудої жінки, що закутана в шаль зелено-золоту.
    Трафік, прозоре повітря, перехожі карбують швидку ходу
    та мріється про спеку і слова, що скаже мудрий Кітут.
    Із тієї країни, де живуть Боги та у кашу лузають нут.
    Нам завжди хочеться того, що минуло і що не тут.







    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати: