ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.05.23 15:44
всілякий ґречний героїзм
що живить наші жили кволі
жадаючи авжеж бо крові
її вампирський героїн

ві а зе чемп’єнз для мільйонів
виспівують безсмертні квін
а хто живий лишився він

Сергій Гупало
2018.05.23 13:36
Не бачиш виходу і гірший кожен день?
Тобі насмілилися долю поправляти?
Запам’ятай і знай. Анітелень!
Бо невідомо, де вовки, а де телята.

Усе простіше? То бери, бери тоді
Поли полин, і, звісно, давній щезне смуток.
Повірив у суттєве ходиш по

Анонім Я Саландяк
2018.05.23 11:21
як у фейсбуці – просто... в зворотньому порядку...) Сниться... ... сільце – знаєте де подвір’я михайлюків?.. навпроти сметани – через дорогу – але там живуть другі люди – бо сметани з лемків - а я пам’ятаю - що їх переселять пізніше... а то є ще за а

Петро Скоропис
2018.05.23 09:45
От і знов я стою під цим вицвілим німбом,
обважнілим, перистим, рихлим, єдиним хлібом
душі. Помалу накрапує. Юрка полівка
мене привітала свистом. Пройшло піввіку.

Барвінок і валун зі скулами у щетині
моху з тих пір ні з

Ночі Вітер
2018.05.23 09:07
Пополола, підгорнула, -
Бур’янюка знов росте.
Дощик крапає, зітхнула,
Віршик дряпаю про це.

В інтернеті погуляла
Та на грядку - пощипать.
Ні, піду я до спортзалу,

Олександр Сушко
2018.05.23 08:23
Не знав такої ще біди,
Став схожий на шамАна.
Щодня рука туди-сюди -
Хвороба нездоланна!

А жінка,мов гаряча піч,
Жадає чоловіка.
А я чорнилом день і ніч

Ігор Деркач
2018.05.23 06:16
              * * *
Я інший, я не Байрон, ні.
Я невідомий ще обранець,
Як він, гонимий світом бранець
З душею рідної землі.

Почав і скінчу я раптово.
Мої досягнення малі.

Маркіяна Рай
2018.05.22 18:22
Якби то з вашої вершини
Скотилась непідсильна брила
Так, наче розтрощило п'яти,
Так, наче вилетіло з шиби,
Так, наче визвірилось блиском
Під п'ятами несамовито
Холодне скло?

Іван Потьомкін
2018.05.22 17:26
– И ты не боишься ходить ночью? – спросил меня как-то один из новичков, когда я возвратился после очередного обхода огромнейшей территории школы-интерната. Было далеко заполночь. Триста девятнадцать воспитанников смотрели сны, а ему, самому младшему, поч

Володимир Бойко
2018.05.22 14:34
І коли навзаєм проклинали
В пристрасті, що душі розпекла,
Обидвоє ще не уявляли,
Як земля для нас обох мала,

Як то пам'ять зболена терзає,
Наче найлютіша із недуг,
І щоночі серденько питає:

Світлана Майя Залізняк
2018.05.22 09:49
чи винна вона, що привабило тіло,
а дзеркальце-свято "бери!" миготіло...
Ланцюг той підпиляний вітром по зливі.
Торочить у будень: "...сімейна... щаслива...
і кава у постіль... і срібла шкатула...".
Ті блискавки й зорі вогкі не забула!

Пустила

Олександр Сушко
2018.05.22 07:09
Прилетіли міна, куля та граната -
За "дарунки" дякую Кремлю.
Мова - окупанта, церква - окупанта:
Чим народ роз'єднаний зцілю?

Поруч ниє морда: - Что мнє ваша мова?
І вєздє похожіє попи...
В ліжку розляглася дівка чорноброва -

Сонце Місяць
2018.05.22 05:22
зовні старіючий вайлд
присвіши на лавці в парку
прикуривши безвісної марки
цигарку вдивляється вдаль

недалечко цвіте мигдаль
провокуючи розмисли марні
від кав’ярні до буцегарні

Тата Рівна
2018.05.21 23:33
слухай
а остудити доменну піч
подихом лише дотиком лише
зможеш?
ти ж така холодна
що кров зміїна в тобі стає інеєм
ти ж така холодна
що відбиваєш синім на білий світ

Галина Михайлик
2018.05.21 23:31
Вони удвох самотні серед світу.
За тисячі парсеків поміж них
зеленим оком месенджер посвітить,
тихеньке «дзень» - і стрепенеться вдих...
- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Непогано )

Олена Музичук
2018.05.21 10:53
Ось мої веселі чорнобривці
У садочку, де знайшлася я.
Зріють огірочки у теплиці.
Кожному вигадую ім’я.

Це ось - маціпунє як дитина.
Лежні полягали у траву.
А найперший – може, і єдиний.

Ольга Паучек
2018.05.21 09:12
Злому назло:
Живу, сміюсь, радію,
Із ниточок
Вив"язую свій світ,
Господь дає:
І віру, і надію,
... й весни усмішку
....... для осінніх

Олександр Сушко
2018.05.21 09:07
Люди люблять тістечка із кавою,
Шаурмою змащують персти.
Ти прийшов у світ живих - за славою.
Я прийшов - померти на хресті.

Куля в грудях...біль...бажаю спокою,
А осколок ногу відрубав.
Виплітай рядочки в'яззю ловкою,

Ігор Деркач
2018.05.21 09:04
Мандрівочкою пахне уночі.
У серці оселилася тривога.
Веде у невідь бойова дорога.
І їй не салютують деркачі.

Про що дерчати далі, невідомо.
Потуга є, а тягне до землі.
Відчалюють у небо кораблі,

Ярослав Чорногуз
2018.05.20 23:43
Ці диво-пальці на роялі,
Чарівні рухи досконалі…
Прелюдії, ноктюрни, скерцо…
В них б`ється мов Шопена серце!

Мазурки, вальси і балади…
Їх зорелітні звукопади!
О як все витончено, містко.

Олександра Камінчанська
2018.05.20 22:41
хай буде так, як накричать громи,
як навіщує на гнізді лелека.
і добрий звук старезної сурми
озветься десь з-за обрію, здалека.
і будуть руки сповнені тепла
тебе чекати юну для обіймів.
ця дивна ніч віддала, що могла,
собі лишила зорі поруділі.

Олександр Сушко
2018.05.20 20:59
Шукаю вади у чужому оці,
Найменший гандж - як віхоть для бика.
Не втримати у гамівній сорочці
Сатирика дурного язика.

По маківці вистукувати дятлом
Умію вправно, люди кажуть "спец".
Стрічаю ранок віртуальним "батлом",

Ірина Вовк
2018.05.20 18:51
У 1918 році з розпадом Австро-Угорщини на території Західної України утворилася ЗУНР, якій тут же оголосила війну Польща. На заклик уряду ЗУНР почала організовуватися УГА, і отець Іван Кипріян, залишивши свою парохію в містечку Немирові Рава-Руського пові

Ліна Масляна
2018.05.20 16:32
Місток дерев’яний. А як перейти? Не збагнути...
Рудою усмішкою блисне земля з-під трави.
Хлопчиська у пошуках: вигадати і утнути.
Сплелися дівчатам з кульбаби віночки нові.

І квапиться знову минуле рибалити: отже,
Захопленню вірне без ліку вже стіл

Сергій Гупало
2018.05.20 16:14
Грім покотиться і відлуниться…
Та одначе зійду з автобуса
Я на дуже знайомій вулиці.
Там, де школа… велична глобусом.

Загальмовано щось у Всесвіті.
Це нудьга непророслих зерен
В ріднім полі круги окреслити

Домінік Арфіст
2018.05.20 14:51
рятую радість… з хащі небуття…
виманюю своїм арфічним співом
схиляючись над родовим архівом –
сувоями життя і маяття…
протоптую стежини в чагарях
до світлої галявини з озерцем…
учитуюся спорожнілим серцем
у літери в далеких букварях…

Іван Потьомкін
2018.05.20 09:06
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

Ігор Деркач
2018.05.20 08:52
Коли на слово сказане твоє
Твій друг байдуже дивиться крізь тебе,
Коли руки тобі не подає,
Не підпускає, як змію, до себе,
І погляди відводячи у бік,
Зневажливо киває головою,
Не говори: « Се хворий чоловік,
Він очманів, охоплений бідою... »

Серго Сокольник
2018.05.20 02:39
Тактика бою комусь незбагненна примара.
Так генерали військами мільйонними марять.
Наче гладенько на мапі- малюй собі стріли!..
Складно в житті, на етапі якого зустріли

(як от мене ти, коханко розпусно-цнотлива)
У кабінетах накази на штурми, прорив

Олена Малєєва
2018.05.19 21:39
Я уже помирала разів зо два
Тоді була осінь та зливи,
Але потім приходила знов весна,
У садку зацвітали сливи...

Помирати, ти знаєш, не страшно, ні,
Це просто тебе немає.
Це схоже на хлопчика у воді,

Світлана Майя Залізняк
2018.05.19 15:11
Заболочений ліс...
І криничка чистенька - як диво.
Круть нам сажі привіз,
Верть - вугілля заморського, млива.

Евтаназії страх...
Тож рушайте подалі, хто може.
Ген засохлий монах

Оксана Дністран
2018.05.19 13:16
Сутеніло, ти кинув палити,
Буревійно рвонувся з-за столу,
Келих пристрасті, нами допитий,
Покотився самітно додолу.

Я ще гнулась його підібрати,
Та кришився мій внутрішній спокій.
Набубнявіли хмари кошлаті,

Вікторія Торон
2018.05.19 10:31
І «вічна пам’ять», і «не забудем»,
але забудуть і не згадають.
Мине війна, як мине застуда.
Життя – як хутро у теплій зграї.

А ті, що вийшли колись з толоки,
де гул бджолиний, спасіння в числах,
де мудрі стали завчасно збоку,

Василь Баліга
2018.05.19 09:45
Вродлива, спокуслива діва,
Яку так жадають, бояться.
За неї зрікаються рідних,
Для неї вбивають на щастя.

Наге до вульгарності тіло
Безумні навіює думи,
Звертає до зброї уміло,

Ігор Шоха
2018.05.19 08:25
Наївні сни, якщо це міражі:
і райські пущі, і пекельні кола,
свої – у небі, на землі – чужі,
яких не забуваємо ніколи.

І все те оживає уночі
як мелодійні візії урочі:
і солов’ї, і чайки, і сичі,

Микола Соболь
2018.05.19 06:11
…Пам’ятаю – ніч пливла над росами
І життя не грюкало дверми…
Відчували ми себе – дорослими,
Не пізнавши світла чи пітьми.

Марили про зоряні збіговиська…
(Вберегли нас янголи), крильми
Захистили від того чудовиська,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Фрайт
2018.05.20

Вадим Триноженко
2018.05.16

Катря Вишневецька
2018.05.14

Маша Шулима
2018.05.13

Даруй Волю
2018.05.03

Олена Музичук
2018.04.23

Катруся Садовнікова
2018.04.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Сонце Місяць - [ 2018.05.23 15:23 ]
    згарки
     
    всілякий ґречний героїзм
    що живить наші жили кволі
    жадаючи авжеж бо крові
    її вампирський героїн

    ві а зе чемп’єнз для мільйонів
    виспівують безсмертні квін
    а хто живий лишився він
    снує один думки потворні

    прощання тьмянокольорові
    зоря полин сакральний цмин
    у літургії все без змін
    обійми грізної любові

    дзеркальний глузд антагоніст
    натомість цукру кине солі
    у нього небезчесна роль є
    за змістом знищувати зміст

    гаптований
    круками
    долі





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  2. Олександр Сушко - [ 2018.05.22 07:28 ]
    Рука Сірка
    Прилетіли міна, куля та граната -
    За "дарунки" дякую Кремлю.
    Мова - окупанта, церква - окупанта:
    Чим народ роз'єднаний зцілю?

    Поруч ниє морда: - Что мнє ваша мова?
    І вєздє похожіє попи...
    В ліжку розляглася дівка чорноброва -
    Кацапура ватника зробив.

    Бородаті лики моляться у Лаврі,
    Від Москви чекають пільг і благ.
    Паства на колінах, розчахнула гаври,
    Дулі заховала в рукавах.

    Із Сірком зустрівся. Каже: - Бачиш руки?
    Їх тобі у позику даю.
    Братчиків - на волю, ворогів - на муки,
    Знищиш всіх - опинишся в раю.

    Бачу бій кривавий, чую шабель дзенькіт,
    Крапле кров з Сіркової руки.
    Як же їх багато - тих, хто зрадив неньку,
    А ще більше - сонних хохлаків...

    22.05.2018р.

    Зупинись!

    Запиваю самогон розсолом,
    Ляжу в ліжко і натисну пульт.
    Розбишацькі настрої - крамола.
    Заклики до бунту? Буде суд.

    Влада краде. Та хіба уперше?
    Пообвик, що правлять брехуни.
    Кожен другий в Україні лежень -
    К бісу революції огні!

    Платять менше, ніж рабам у Римі,
    Не біда - на пійло гроші є.
    Владу інший хай бере за вим'я,
    Я ж - хохол. А, отже - не боєць.

    По пивницях вечорами носить,
    Наче в бурю човника без щогл.
    Лиш у нені побіліли коси,
    Бо із мене виросло ніщо...

    P.S:

    А народ у вир пливе нестримно,
    Чтачить сил піднятися увись?
    Утікає за кордон країна:
    О, мій побратиме - зупинись!..

    22.05.2018р.

    Запитай

    Сопе та стогне люд у полі,
    На грядках куряву здійма.
    Зіщипують із бараболі
    Жуків дружина і кума.

    У Президента є заводи,
    У депутата - віз бабла.
    Мене ж спасає лиш городик
    У верболозах край села.

    Народ звикає до наруги,
    Забили баки Верть і Круть.
    Війна, реформи і злодюги
    До гробу націю ведуть.

    Як сил не буде і стогнати,
    Від грошей лишиться діра -
    Штиками стануть і лопати:
    До гайдамаків не пора?

    22.05.2018р.


    Молитва за генія

    Молюсь за генія щодня,
    Свічки стромляю у менори.
    Хай муза клята не куня!
    Пегас-лайдак глибоко оре!

    Аби овацій вдарив град!
    У друзі бгались епігони!
    Хвали солодкий лимонад
    Зволожив поетичне лоно.

    В поклонах об долівку "Лусь!",
    Гуркоче лоб, немов мортира.
    О, як же гарно я молюсь -
    Аж сміхом душиться сатира.

    Усе тепер іде на так,
    Тікають по кущах таланти.
    Піїти утрачають смак!
    Навзаєм пишуться... присвяти!

    Молюсь: - Вернися на стезю!
    Пером не смикай спорадично!
    Не будеш слухати - вкусю!
    Пора наквецяти про вічне.

    22.05.2018р.






    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  3. Сонце Місяць - [ 2018.05.22 05:35 ]
    Dichterleben
     
    зовні старіючий вайлд
    присвіши на лавці в парку
    прикуривши безвісної марки
    цигарку вдивляється вдаль

    недалечко цвіте мигдаль
    провокуючи розмисли марні
    від кав’ярні до буцегарні
    пломеніюча пастораль

    штучний рай весь облудний кайф
    мораль неетична до карми
    & мли непочатий край
    & нетребні мов пентаграми в
    повсякденно сусальному храмі

    одкровення ~ але нехай





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.20 23:56 ]
    Молитва генія
    Ці диво-пальці на роялі,
    Чарівні рухи досконалі…
    Прелюдії, ноктюрни, скерцо…
    В них б`ється мов Шопена серце!

    Мазурки, вальси і балади…
    Їх зорелітні звукопади!
    О як все витончено, містко.
    Душа говорить піаністки,

    Мов розмовляє із Шопеном,
    Його виконує натхненно,
    Бурхливо, мрійно, величаво…
    Маестро, Вам – найвищі «Браво!»

    Душа – немов на вітрі туя –
    Тріпоче, рветься і нуртує!
    І заворожений цим дивом
    Слухач утомлено-щасливий

    Забувши про усе на світі,
    Овації дарує, квіти…
    До нього, мов із неба сині,
    Зійшла окрилена Богиня.

    І Музи вість несуть благую,
    Красі і величі слугують!
    Мистецтва шедевральний витвір,
    Немов би генія молитва –

    Молитва музики розлога
    Доходить до самого Бога!
    І огортає серце кожне
    Його любов непереможна!

    18.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  5. Олександр Сушко - [ 2018.05.20 20:05 ]
    Гав-гав!
    Шукаю вади у чужому оці,
    Найменший гандж - як віхоть для бика.
    Не втримати у гамівній сорочці
    Сатирика дурного язика.

    По маківці вистукувати дятлом
    Умію вправно, люди кажуть "спец".
    Стрічаю ранок віртуальним "батлом",
    Увечері з "бомондом" лютий герць.

    На сайті я стара цепна собака,
    Від графоманів відганяю муз.
    Учора лінувався - недогавкав,
    Сьогодні буду всіх підряд "кусь-кусь".

    Тобі зі мною краще не дружити,
    За тиждень неодмінно заклюю.
    Хай мліють у страху недопіїти,
    Почують скоро критику мою.

    Нап'яв личину фанаберства строгу,
    Пора когось погризти на почин.
    Якщо зі мною хочеш діалогу -
    Кивай, в долоні плескай і мовчи.

    20.05.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  6. Сонце Місяць - [ 2018.05.18 21:31 ]
    Ізвıдти
     
    Будуть оси смугасті сновигати між трав
    що безладно гаптовано вітром
    лунатимуть співи кудись в небеса
    у світі, де справжні лиш квіти

    де тануть русалчині сльози весни
    закликаючи знову радіти
    у тім храмі, де тайни величають страсні
    уклякаючи до молитви

    надвища правда у намарності прав
    що не мати & чим володіти
    хоч над тернами саду є зірок без числа
    чи веде хоч одна ізвıдти

    геть & далі, за краєвиди й міста
    у своєму зворотному ритмі
    від утомного сяйва нескінченних вистав
    & від звершень одноманітних





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  7. Ірина Вовк - [ 2018.05.18 17:25 ]
    "Ангелу-охоронцю замість молитви"
    Мій Ангеле, храни мене у колі
    людей найближчих, кровію спорідних.
    І відверни думки та вчинки кволі.
    І виплекай зерно з ґрунтів приплідних.

    Мій Ангеле, зміцни мене у Вірі,
    що слів живучих стебла соковиті
    забарвлять в колір свята будні сірі,
    і проростуть крізь товщі… ґрати… сіті…

    Усюди, де літає в непокорі
    свободний дух вкраїнського народу,
    веди мене у радості і в горі,
    мов зірку палахку по небозводу.

    З правічної криниці до колиски,
    де зела розквітають барвінко́ві.
    Храни посвяту мами і невістки
    блаженномирним Ангелом Любові.

    Коли ж мій друг у недруга обкладці
    уразить в спину, смуту заподіє,
    чи буревій промчить по тихій кладці -
    озвись до мене Ангелом Надії.

    І Божа длань із зоряних облачень
    «Ірину» в «Рен»-ім’я* перейменує -
    розтане тіло лебедино, наче
    мене оплаче Ангел, що сумує…

    Осанна ночі й цьому дню – осанна! -
    (захланно, неустанно серце б'ється)…
    Коли утомлюсь жити безталанно -
    мене пригорне Ангел, що сміється!


    З двотомника "Сонцетони".Тон Перший - Поетичний. -
    Львів:Сполом,2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  8. Адель Станіславська - [ 2018.05.18 09:20 ]
    Віхами
    А я уже й не знаю, що роблю
    у цім житті, що світло-сизим димом
    засіялося в орану ріллю
    тієї долі, що не стала дивом.

    У ті сліди, що всохли між доріг,
    якими йти не стачило пориву.
    Ні тих, що простелився ними сніг
    зими котроїсь, чи котрого снива...

    Усе таке заплутано складне -
    незбуті мрії у примарній яві...
    Пливу між часу. Час крізь мя' пливе.
    І віхами спадає між отави...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.17 23:14 ]
    Вишиванка
    Одягну я тебе на світанку,
    Наче світла у душу ввіллю,
    Українська моя вишиванко,
    Я тебе до безтями люблю.

    На тобі, чарівна одяганко,
    Знаки світлих і сонячних врун.
    Щоб торкалася ти, вишиванко,
    До душі найтаємніших струн.

    В твоїм сяйві поблідне й шляхтянки
    Дорогий, найсучасніший стрій.
    Сама Леля тебе, вишиванко,
    Прикрашала квітками із мрій.

    Не архаїка ти, що як бранка,
    У музеї забута висить.
    Вічна модо моя, вишиванко,
    Я щодня тебе прагну носить.

    Крізь пітьму лихоліть, до останку,
    Я твій образ у серці беріг.
    О квітуча моя вишиванко,
    Ти народу мого оберіг.

    Як тебе одягну іще зранку,
    Цілий день омина мене зло.
    Ти вкраїнців усіх, вишиванко,
    Під божествене тулиш крило!

    7510 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (9)


  10. Адель Станіславська - [ 2018.05.16 21:25 ]
    Правда
    правда завжди гірка
    правда завжди така...
    наче прорвало небо
    наче порвало греблю
    а перегать хитка
    не перегать - руїни
    тріщини, шви, шпарини
    стіни її - в дірках...
    правда - вона така...

    в кожного правд чимало
    правда прокляттям стала
    правда...



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  11. Сонце Місяць - [ 2018.05.16 18:55 ]
    марґіналії
     
    Давно-давно переповісти всі казки
    про стиглий біль & непрозорість світлу
    забити щодо заповіту
    хіба є зміст якісь борги ділити з кимсь

    Радіючи хто зна з яких причин
    мов та смарагдова полова
    Весна цнотлива & шибайголова
    зачинить миттю вікна раю граючись

    Наслухавшися синкретичних цвіркунів
    кудись податись би кінців не звівши
    як той лайдак нічим не видатний
    на маячному приміському дні

    Що в глупу ніч не ліпшу & не злішу
    позбувся глузду над реаліями снів





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.05.16 06:26 ]
    Віват!
    Ох, у нас, братове, і "король"!
    Для розумних - із баблом кормушка.
    Я не провокатор і не троль -
    Мудро-хитрувата хохло-тушка.

    Підлабузник щиро - не секрет -
    Сильним світу всмак огузок лиже.
    Влада лестунам - пріорітет,
    Біля неї паші значно більше.

    На Майдані пекло - дим, огні,
    Небеса чорнішають од гніву.
    Це дурниці. Нащо це мені?
    Хай потопче курку трохи півень.

    Штука гибла корабель без щогл,
    Як держава гоїв безголова.
    Проти влади я - пусте ніщо,
    Квакну слово - полетить полова.

    У країні завжди щось не те,
    Брат у брата із кишені краде.
    Хай народ бунтує і гуде -
    Я стежину протоптав до влади...

    15.05.2018р.

    Ювілей

    Рисачив у дитинстві як гепард,
    Літав Тарзаном по дубах і кленах.
    І ось, дожився - скоро п'ятдесят,
    Цікавлять ліжко й ложка здоровенна.

    Тріщав підступно шифер на дахах,
    До ночі з другом грали у футбола.
    А нині тіло прагне тихих благ,
    Живіт росте, розтягується воло.

    Іще недавно - коник-стрибунець,
    Безстрашний послідовник Чингачгука.
    Сьогодні теща кликала на герць -
    Сумирний став. Карасик, а не щука.

    Щодня улітку дріботів на пляж,
    У школі, на перервах - гвалт, кориди.
    В портфелі двійка - ось і весь вантаж.
    А нині - жінка, позики та діти.

    А восени - в березові гаї,
    Боровички не відали пощади.
    А зараз, мабуть, добре переїв -
    Ступають важко по долівці п'яти.

    А сни! Польоти зоряні! Вінтаж!
    Без крил стрибав у прірви відчайдухом.
    Наносить час зі зморшок татуаж
    І опадає сивий волос пухом.

    Немало у Дніпро стекло води,
    Куняю від утоми на зупинці.
    А духом - ще нівроку, молодий!
    І вірю, що подобаюся жінці.

    15.05.2018р.

    Про м'яке

    Про владу хоч і не пиши -
    Вовків бояться сонні вівці.
    Ну, що ж - залізу у кущі
    І настрочу бігом про циці.

    Думки невтішні прожени
    Про Крим, Донбас і триколори.
    М'якушки ж - наче кавуни!
    Забудеш про країну хвору.

    Купив злодюга рідний край,
    Лишилися пахучі дулі.
    А ти у пазуху пірнай -
    Там тепло, не літають кулі.

    Країна корчиться в огні,
    Розгублено в майбутнє блима.
    А груді - пишні, запашні,
    Збивають тайнами хмільними.

    Он, копів марширує полк,
    Товпу жене в собачу буду.
    Сховаю писка між цицьок -
    На владу гавкати не буду.

    15.05.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  13. Олександр Сушко - [ 2018.05.15 06:25 ]
    Ти і я
    1

    Я чистоплюй, живу як у раю,
    Кую бабло, роблю лиш те, що хочу.
    Онук не був на службі, у бою,
    Цукерку їсть коханий мій синочок.

    У офісах гарують обидва,
    Вдихають пилюгу клавіатурну.
    А я куняю, чи плету слова,
    Творю прекрасне, зважене, культурне.

    Нехай воюють дурні-вахлаки,
    Я ж хочу миру, неземних пейзажів.
    Вирощую поези-огірки...
    Пора обіду - треба з'їсти каші.

    2

    А мій онук лишився без руки,
    Синок помер від пострілу у груди.
    Він був селюк ( як я) неговіркий,
    Чорноземи орати більш не буде.

    На Сході досі клацають курки,
    Вгортає скроні пухом тополиним.
    Синичок погодую із руки
    Й піду на цвинтар гомоніти з сином...

    14.05.2018р.

    Світло

    А які потреби нині в люду?
    Їсти-пити? Тішити уми?
    Дуже легко мазати все брудом,
    Сонце в тьмі побачити зумій.

    Подивись на руки хлібороба,
    Удихни землиці дух важкий.
    Нам усім без нього буде "торба",
    Хай зернята сипле у мішки.

    А неситий пхає харч у ковбик,
    Фантики жбурляє у кущі.
    Все підчистять бджілки-чорнороби:
    - Сійте мотлох діви та мужі!

    В кожного народу власна карма,
    Може нам підкинули не ту?
    "Люди- свині!" - шепотіла мама
    І саджала ружі у саду.

    Люд звикає жити поміж бидла,
    У Дніпрі тече вже не вода.
    Доторкнутись хочеться до світла...
    Та довкола рохкає орда.

    14.05.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  14. Адель Станіславська - [ 2018.05.14 11:31 ]
    Світ ділиться
    Світ ділиться й ділиться на категорії:
    елітними звуться й простими.
    А правда витає собі посередині -
    десь поміж тими і сими.

    Бо що визначає елітність чи простість
    і за якими, ознаками?
    Приходимо голі однаково в "гості" -
    Лишаємо тут всю знаковість.

    Бо там непотрібно - межа межею.
    І, кажуть, в ціні лиш єдине:
    людяність, там бо ніяк без неї.
    Се мірка для ймення - людина.

    Природа не творить елітних чи прОстих -
    Се хворі мозкові блуди
    І хмара безмірних понтів і злості
    між тих що зовуться "люди"...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  15. Адель Станіславська - [ 2018.05.14 11:43 ]
    Ти - тільки нерв
    Коли тобі звіряються в любові...
    Коли тобі звіряються в журбі...
    так важко в ціль потрафити у слові...
    В немові - мов у зріючій тяжбі.
    Бо так й життя під серцем визріває
    і пульсом таїни у скроні б'є.
    То ж хай із вуст ні слова не злітає...
    Ти - тільки нерв, що болем віддає...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (14)


  16. Сонце Місяць - [ 2018.05.14 04:36 ]
    Швидка Допомога (Neil Young)
     
    Славетні фолкові дні
    Немов у чарі грали ми
    ’Зе Рівербот‘ дощами
    знай гримів
    Опівніч ганяла
    на пси

    О, Ізабелло, ти горда Белло
    Тебе роздерли
    Тебе зорали
    Ти справжня лиш
    під макіяжем
    Як не бажати
    ліпших вражень?

    До Навахо, по всьому шляху
    Недопалки на
    сміттєбаках
    Кельнерки сумують
    під дощем
    Та їх бойфренди
    мож‛ підійдуть ще?

    Матінку Гуску
    несе в сніги
    Зле взуття
    злосні дітлахи
    Потрібен хтось
    щоби гнів зірвати
    А я дріб’язок
    що їй мов цвяшок у п’яти

    Як напишу я
    біль минув
    Неточне
    значення в цих букв
    І швидка не встигне
    будь-куди
    Минуле ховає
    всі сліди
    Зупиняти мить ~
    лапати дим

    Сьогодні в одній
    розважальній мережі
    бачив під дахом
    кімнату для стежень
    Для мами й тата
    мабуть є різниця ~
    сплата кіднапперам
    чи віра в поліцію

    Ви, критику, собі там
    чи надбали якийсь
    інакший крам?
    Беріть шлунковий зонд
    & абордажні сни
    утнемо щось разом
    чому ні

    Ось я у Торонто
    джайвовим гостем
    І на розі вулиці
    пів на шосту
    У підземці нікого
    кафешки пусті

    І тільки на сільгоспринку
    чую начебто услід:
    Супроти вітру
    ссяєш ти
    Нехай не знаєш, але так

    Немає друга
    в грязі цій
    Що сказав би
    ти лиш ссяєш
    як і всі

    Уперше бачу я
    такого брехуна
    На кожні вуха в нього
    окрема локшина
    Як він пам’ятає
    що брехав цей раз?
    І наче не до мене &
    ймовірно, не про вас





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  17. Сонце Місяць - [ 2018.05.13 04:53 ]
    Кінець (The Doors)
      
    нині ― кінець
    приятель ревний
    нині ― кінець
    останній день, кінець

    для планів барбарос, кінець
    усьому, що збулось, кінець
    безпеці й милостям, кінець
    не гляну в твої очі більш, ніде

    уявляєш, як було б
    свавільно без умов
    гірко без надій
    рятувальники в
    безнадійній млі

    згуба католику самота пустель
    всі діти навіжені є
    навіжені дітлахи
    у чеканні дощів літніх

    загрозливе передмістя
    мчи гайвеєм кінґс, бейбі
    химерні сцени золота шахта
    мчи гайвеєм вест, бейбі
    мчи змією, мчи змією
    до озер, правічних вод, бейбі
    змія протяжна, семимильна
    стара мов
    цей світ, шкіра мовби лід
    гайвей ― саме те
    і вест ― саме те
    бо тут ми всі у темі
    ген автобус кличе нас
    ген автобус кличе нас
    шофере, куди в цей раз?

    убивця піднявся вдосвіта
    взув черевики
    взяв лице з античної галереї
    & з тим, він пішов коридором
    до кімнати, де спала його сестра
    & потім
    завітав до свого брата, & потім
    він пішов коридором, далі
    & двері ті
    він прочинив
    ”Батьку?“
    ”Так, сину?“
    ”Я уб’ю тебе“
    ”Мамо? Я хочу...“

    нумо, бейбі, з нами, це твій шанс
    нумо, бейбі, з нами, це твій шанс
    нумо, бейбі, з нами, це твій шанс
    біля синього автобуса
    блюзи усі в авто-
    бусі
    нумо ж

    вбий! вбий! вбий! вбий!


    нині ― кінець
    приятель ревний
    нині ― кінець
    останній день, і все

    карайся, болю мій
    та услід іти не смій
    кінець і сміху, й оман пустих
    кінець ночей, вмирань у них
    ось і кінець





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.13 00:23 ]
    Пора дощів
    Пора дощів жене траву угору,
    І сонце за химери десь хова.
    Пора дощів утомою заморить,
    Притлумлюючи радості дива.

    Дощів пора – води подібна глеку,
    Що з неба в душу тугу ллє густу,
    І прибиває знавіснілу спеку,
    І чарівну дарує самоту.

    Пора дощів бере тебе в облогу,
    У розпачі ридають небеса…
    Та увібравши ту снагу вологу,
    Буяє ще розкішніше краса!

    12.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  19. Сонце Місяць - [ 2018.05.10 02:48 ]
    Діамантовий Блюз (Grateful Dead)
     
    Як у дитинстві, тато не раз
    Казав бува, “Сину, не поспішай
    Відкрию причину, як знати б хотів
    немає ніц
    на світі, щоби надто далеко йти”

    Вжеж, хоче люба кільце із камінчиком
    Більш, аніж цяцьку яку-небудь іншу
    Щоб скуштувати ті знади тремкі
    Підеш та й дістанеш, що тільки завгодно їй

    Зайшовши в крамницю, зі шпалером, ось
    Дюпрі каже, мабуть, це мені би здалось
    Тисячу доларів просить єврей
    Дюпрі на те:
    “Сплачу тобі еквівалент свинцем”

    Віриш-но, сину, мов без змісту
    перш за все палець гачка знай тисне
    що нам резони, чи хибні, чи не
    знаді глузд не конкурент

    Суддя каже, “Строк дають за діло таке”
    Дюпрі йому, “Що зробити, є та’ як є”
    Суддя каже, “Сину, річ за твоє життя”
    Дюпрі тут:
    “Це мені здається справедливим, суддя”

    Друга любій аніхто не поверне
    Дюпрі програв і сходить зі сцени
    Люба його трохи буде в печалі
    Та піде ось, приведе наступного
    щоб він її бавив

    Суддя: “Знаю, сину, я любку твою
    Та це таємниця, що її не здають”
    Дюпрі: “Ваша честе, видно, так мені й слід
    Але правдиво і те
    що й вам смакують знади тремкі”

    Віриш-но, сину, мов без змісту
    перш за все палець гачка знай тисне
    що нам резони, чи хибні, чи не
    знаді глузд не конкурент

    Є багацько подібних пригод
    Комусь лише до знад би, комусь ще би злота
    Чимало людей в бруд упали лицем
    Щоб добути любій з діамантом кільце





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  20. Адель Станіславська - [ 2018.05.09 17:19 ]
    А як же?..
    А як же назвати війну сьогоденну, люди?
    Оту, що минулась - атєчествєннай звете…
    В яких же то межах атєчєство ваше буде?
    Де прах ваших предків?
    Не ваше воно, не те…
    Не тут ваше серце,
    душа не за тим банує.
    Не жаль вам й онуків,
    що нині пластом падуть
    за ту Батьківщину,
    де привид лихий мандрує
    і отприскам дєдов
    звєздой асвєщаєт путь…
    Йдете святкувати помпезно чужу пабєду.
    А нам з перемог, що були ув отій війні
    лиш опіки серця і кров студеніш від леду -
    відлунює кача Тисиною у труні…

    09/05/2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  21. Василь Кузан - [ 2018.05.09 10:44 ]
    Свята таємниця ховається в чорне
    ***
    Свята таємниця ховається в чорне,
    Де душі огорнуті в стогін акордів,
    Де досвід на рівні сліпого невміння,
    Що квітне і стогне у лоні валторни.

    У музиці м’язи пускають вологу
    І множаться фрази фривольних позицій.
    Обіймами віянь дивуються відьми,
    Як викиди магми на стіни й підлогу.

    Усе би красиво, та кріса замало,
    Щоб страх невідомості нас приголубив.
    Сідає на губи пилок відображень
    І жадібно смокче напружене жало

    У винному хорі стікаються ріки
    Молочного меду і теплого воску.
    Ми двоє – на древкові піднятий прапор.
    Тіла, наче душі, тріпочуть на вітрі.

    Ми двоє, як небо, занурене в річку,
    Як річка, що впала і витекла з моря.
    Наш день перемелює гріх у молитву,
    Як меч, що у піхвах шукає обручку.

    03-09.05.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (2)


  22. Адель Станіславська - [ 2018.05.08 17:58 ]
    Хтось
    Хтось над кимось урве реванш…
    І кому є до того діло,
    що даровано сей карт-бланш…
    Ані знайдене, ні щастило,
    Не було там ні труду й піт
    не кривавися мозолями…
    То рибиною та об лід
    інший хтось, що віддав му фаму,
    і дозволив піти вперед.
    Не спиняв, за рукав не сіпав…
    В згуслий осад дармовий мед
    Згіркло випав.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (3)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.05.08 06:35 ]
    Хм...
    Мозолики болять? Спина? Крижі?
    Получка - жменя дріб'язку нікчемна?
    Отримав дулю? А тепер біжи -
    Працюй на пана. Будь слухняним, чемним.

    На тебе, рабе, дивиться твій син,
    Лошару-татка розвели на бабки.
    У злодія достатку не проси,
    А вирви кревні з м'ясом із горлянки.

    В села сусід украв земельний пай,
    А заодно завод і пилораму.
    Ланцюг порви! До шабельки звикай!
    Не бійся як за бунт посадять в яму!

    Усіх братів окрадених поклич,
    Навчи за кривду люд хрестити сталлю.
    Відрубуй руки татям аж до пліч,
    Якщо потрібно - садови на палі.

    Коли останній гигнеться упир
    Й народом стане млява біомаса -
    Ізнову запанує лад і мир...
    Оце так сон! Добряче вчора "квасив"!

    07.05.2018р.

    Важко

    На щастя сподівалася дарма,
    Утратила чуттєву насолоду.
    Часу в ледачих на любов нема,
    Гуртом тікають лежні на роботу.

    Мій теж чкурнув до цегли та піску,
    Мурує крезам башти і палаци.
    По вихідних - пивко, футбол і кум,
    А я - усохлим чипсиком на таці.

    Назви хоч раз мене "мадмуазель"!
    Зроби поклон і подаруй ромашку!
    А бевзь мовчить, ножем батує зельц,
    Жує й жує, відсапуючись важко.

    Всі мужики - підступні брехуни!
    А я - терпляча, скромна і святенна.
    Сьогодні муж усоте завинив,
    А Бог казав: - Кохайтеся щоденно!

    Згасає нерозтуркана краса,
    Пробуджуючи гавкіт феміністки.
    О, як же важко витягти туза,
    Якщо в колоді лиш холодні шістки.

    07.05.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Сушко - [ 2018.05.06 19:35 ]
    Самотність
    Доріг багато, світ широкий:
    Балі, Гавайї, Санта-Круз...
    На Україні правлять орки,
    З Кремлем укладено союз.

    Чужі церковки, танці-манці,
    Вільготно хитрим лихварям.
    Ходжу в ошатній вишиванці,
    Кобзар святий - за Букваря.

    В Європу сунуться онуки,
    А я до праці, на поля.
    Щодня земельку пестять руки,
    І сам я пахну як земля.

    Сусіда здимів. Матір кинув,
    А інший п'яний - не буди.
    Байдужа людям Україна,
    І крок зостався до біди.

    Летять у вирій зими-весни,
    Лишивсь один в Едемі я.
    Змертвів куток. Ані шелесне.
    Лиш чути тьохи солов'я...

    06.05.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  25. Сонце Місяць - [ 2018.05.06 08:15 ]
    Вітри плачуть Мері (Jimi Hendrix)
     
    Як чортики вже у своїй коробці
    Коли клоуни в постіль пішли
    Чуєш плентається
    щастя вулицею
    Пурпур барвить слід

    І вітри шепчуть Мері


    Мітла похмуро змітає
    Битий посуд від учора гулянь
    Королева ридає
    Жінки нема в короля

    І вітри плачуть Мері


    Вогні автівок
    Вдягнуть блакить знову
    І порожнє сяйво
    в ліжку як тут
    Туманний острів десь та зник
    Бо життя що збулись
    Помруть

    І вітри квилять Мері


    Ті вітри хіба згадають
    Ймення звіяні в час
    На милицях Йде старість
    Або мудрість
    І мимрить Ні
    Це останній раз

    І вітри плачуть Мері





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.06 02:27 ]
    Як морем, розлилось благоухання
    Кінець весни такий, неначе літо…
    Вже спека, майже люта, навкруги.
    І комарі нахабні, ненаситні
    Навколо все описують круги.

    Лише трава не всохла, а буяє,
    Ще свіжість не втекла із вечорів.
    Сплелись черемха і бузок в розмаї,
    В запаморочливих змаганні-грі.

    Кому між них надИхатись удасться,
    То він, без перебільшення таки
    Спроможний захлинутися від щастя,
    Його мов наковтавшись навіки.

    Як морем розлилось благоухання –
    І кольорів і запахів парад…
    Це – квітів шаленіюче кохання
    Наповнює поезією сад!

    5.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  27. Оксана Мазур - [ 2018.05.04 22:47 ]
    ***

    Де ті столочені трави, невиспані шпички сіна:
    я би-м тебе присипляла
    на грудях,
    як змія чи сина,
    так би-м тебе колихала – синіли потерті коліна.
    Я ж би посміла – не знав’їс?! –
    пір’їною
    поверх
    перини
    впасти –
    від подиху подивом смертного чаду смерку,
    яблука плоттю з укусом незбутих чудних присяг.
    Янголе білий без сміху, з чийого ребра затерпнеш?
    Янголе чорний безкрилий, хто бо тобі нині птах?
    Тіні важенні заходять
    у біль горизонту
    гостро,
    гейби у любаску вперше
    охітно –
    як назавжди.
    Серпня жарінь проміж нами – незраджений морем острів…
    Серпиком місяць украяв туману хлипкі сліди,
    де у недремних отавах викровлюють лона маків,
    лем офірують під лезом пекучу терпку сльозу.
    Я вколишу тя на грудях,
    дощем заховаю
    заки
    пазуха зродиться сонцем,
    зав’яжеться у лозу
    вагости ягід липкавих. Чи зцідиш губами соки?
    Серпнем розгойдане сіно тихенько зітхне в косі.
    Змію мій янгольський… Ідоле!
    …сину усіх пороків…
    Топляться кроки повільні в ясирних плачах роси.
    3.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  28. Сонце Місяць - [ 2018.05.04 03:53 ]
    Мулисті Води (Free)
     
    Я родивсь на мулистих водах
    Що добро, і що зло
    Казала мати, слухай синку
    Як зазвичай було
    Знайди дівчину, й живіть у правді
    Вона буде поряд, вночі & вдень
    А тільки зрадиш їй ти
    Тут казці й кінець
    Та доля лиха
    Дурнем був і падав, як стій
    Все гуляв дощем, шнурівки розв’язані
    Прагнучи десь перечекати
    Пристати

    Я би ліпше спав, ніж казати щось
    Не вірю я словам уголос
    Коли тобі я зрадив
    Ганебно змовчав
    Знайди дівчину, й живіть у правді
    Вона буде поряд, вночі & вдень
    А тільки зрадиш їй ти
    Тут казці й кінець
    Ганебно мовчав я
    Дурнем був, із честі сміявся
    Все гуляв дощем, шнурівки розв’язані
    Прагнучи десь перечекати

    Все гуляв дощем, шнурівки розв’язані
    Прагнучи десь перечекати
    Пристати

    Все гуляючи дощем





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  29. Василь Кузан - [ 2018.05.03 00:08 ]
    Вітер такий, що згинає проміння –
    ***
    Вітер такий, що згинає проміння –
    Буря наснилася травню сьогодні.
    Птахи голодні, бо крихти й насіння
    Зметено метеослужбами. Годні

    Плакати, падати на териконах
    Міста, що плодить сміття інтелекту.
    Дехто читає слова на іконах,
    Але не вірить… а далі по тексту.

    Заповідь перша… Бажання на грані.
    Зброя під стрихом готова до кари.
    Бджоли збирають із квітів герані
    Видимість віри. Блукають отари

    Там, де ні світла, ні Бога, ні пари…
    Лиш одинокості відблиски ранні.

    02.05.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (2)


  30. Олександр Сушко - [ 2018.05.02 06:04 ]
    Гімн любові
    Вірш осонцив сторінку,
    Співає кохання струна.
    Ти з'явилась із неба
    Усміхненим ангелом, люба.

    Я люблю тебе, жінко!
    У цім таємниці нема.
    Дай тебе пригорну,
    Поцілую кармінові губи .

    Впала враннішня зірка,
    На лузі дзвенять голоси,
    І шепоче травиця
    Мелодію спокою тихо.

    Я люблю тебе, жінко!
    Як чисту небесную синь -
    Ти для мене єдина
    У світі коштовність і втіха.

    Простелюся барвінком,
    Пташиною тьохну між віт,-
    Скільки років пройшло,
    А на серці - розвеснений квітень.

    Я люблю тебе, жінко!
    Для мене ти сонячний світ,
    Життєдайна ріка,
    Без якої мені вже не жити.

    01.05.2015р.


    Геній

    Перо затискую у жмені,
    Народ від захвату примовк.
    Із мене вилупився геній
    І полетів аж до зірок.

    Часу повчитися немає,
    Але співа-реве душа.
    Аж тут сатирик - підлий Каїн -
    Розніс у пух мого вірша.

    Од щирості немає спасу,
    Що в голові - на язиці.
    А він довів усіх до сказу -
    Узяв талант мій на приціл.

    Дівчата плескають порядні,
    "Бравіссімо!" кричить читач
    А цей: - Дурня! Усе невдатне!
    Не твір - суцільний спотикач!

    Заходить сонце за горою,
    Мовчить пригнічена душа.
    Піду, розкину купу гною -
    Нема охоти до віршат.

    01.05.2018р.



    Мученик

    А голосок у тещі - нота "фа",
    Дзуміє: - Уставай! Чеши копати!
    У пазусі ж коханої - лафа,
    Пружні м'якушки - не держак лопати.

    Вустами настромився на сосок,
    Підпещую красі тендітну ніжку.
    А теща: - На горба клади мішок!
    Сади картоплю! Досить гріти ліжко!

    А мавка вже загнала до кутка,
    Ізверху сіла, наче відьма в бочку.
    Панове! Пропущу зо два рядка -
    Гуртом не личить лізти під сорочку.

    Сьогодні я - владар! Козирний туз!
    Нехай злостиве за дверима пурха.
    Замріявся...під носом булька "Лусь!" -
    Ревнула теща "Уставай!" на вухо.

    Із раю длань хутенько утекла,
    Вповзаю шпарко у робочі брюки.
    Біжу, пориюсь, пошукаю "клад",
    Вкопаю бульбу у просторі луки.

    01.05.2018р.

    Учись, братва!

    З пуцьвіріньків зростають титани,
    У яєчках жар-птиці ростуть.
    Ось, творіння чергове огранив,
    Одночасно "приймаю на грудь".

    Пазли важко майстерно складати,
    Меценати ж замовили гімн.
    Треба величі, грому, стаккато,
    Щоб кошлатились рими, як дим.

    Анапестом підхлюпую жару,
    Трохи суму, патетики шмат.
    Треба здати од випивки тару -
    Є віршець про металопрокат!

    У ходу нині телереклама
    І сценарії фільмів про секс.
    У поезії я - Далай-лама,
    Хвацько зляпав віршований текст.

    Заробив на мурі капітально -
    На повію й шикарний обід.
    Ти ж про вічне пиши, геніальне,
    І підтягуй голодний живіт.

    30.04.2018р.




    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.01 23:35 ]
    Сповідь перед квітами
    Якби Ви тільки, квіти, знали,
    Як серце болісно щемить.
    Як світ людей недосконалий
    Тебе занурює у гидь.

    Якби побачили Ви, квіти,
    Як розливають в душах ртуть,
    Немов би Вас з корінням рвуть,
    Могли б зів`ять Ви, посивіти.

    Людської покидьки породи,
    Ні, не для вас оця краса.
    О як би жив серед Природи
    Я тільки сам, я тільки сам...

    1.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  32. Олександр Сушко - [ 2018.05.01 06:28 ]
    Безвихідь
    Ну, чуваче, в тебе і видон!
    Схуднув, помарнів, глядіти сумно.
    Досі не поїхав за кордон?
    Дивно, я вважав тебе розумним.

    Віриш в шоколадку-короля,
    Чи у дівку, що трамбує косу?
    Що ж, - скажи калитці "тру-ля-ля",
    Будеш жити вік голодний-босий.

    Що ж ти, брате, знову лоханув?
    Сил нема втекти із чортория?
    Сильні духом - їдуть на війну,
    А таким як ти - ярмо на шиї.

    За кордоном, звісно, що не мед,
    Ну, а тут - окрадують щоденно:
    Все не так, все задом наперед,
    Бо у влади ложка здоровенна.

    Порохнява сиплеться з одеж,
    І заначка третій рік порожня.
    З Кончі в душу сунеться кортеж -
    Причавити б гадів, та не можна.

    Бо закон, поліція, суди,
    Всі голодні, злющі, хаповиті.
    Утікаю, друже. Ти - сиди,
    І лови благословенні миті.

    30.04.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  33. Сонце Місяць - [ 2018.05.01 04:35 ]
    Склав тобі блюз (The Rolling Stones)
     
    Я на твоїм вогні
    знов чуття обпалив
    дальше нудота й блуд

    А про твій щедрий жар
    пристрасті що не жарт
    склав я тобі цей блюз

    Кожен ранок, як ти йшла
    я молився про твій захист
    від нещастя, щоби слово держав
    той, з яким ти жила
    жодних образ, ачи глузів

    Крізь атлас дожидань
    я вітаю печаль
    в ложа любов стелить блюз

    І я склав цей блюз тобі
    І я склав цей блюз тобі
    & я розсуду збувсь щоб ти чула
    & я рвав би на собі
    на собі рвав би волосся щоб почула
    & знаю словам не йми віри
    що ж, о третій ранку я знову
    співаю пісень тобі





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.30 04:19 ]
    Ласкою заговорив
    Як шерсть овечок тонкорунних,
    Так забуяв посеред віт
    Весни розкішний подарунок –
    Черемхи чарівливий цвіт.

    І ніжним усміхнувся мревом,
    Мов дивом сонним оповив
    Той цвіт магнолії рожевий,
    Немов п`янкий нектар Богів.

    Пахучим солодом черешні
    П`янила всіх бузкова мла.
    Яскравим сонцем нетутешнім
    Форзиція он зацвіла.

    І розмаїття це довершив -–
    І запахів і кольорів –
    Наш соловій – од щастя вперше
    Він ласкою заговорив!

    29.047526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  35. Олександр Сушко - [ 2018.04.29 12:50 ]
    Буфон
    Я - блазень, син мозольного труда,
    Виспівую бравурні коломийки.
    А курка в загорожі "куд-кудах!",
    Коза молочна тиця в руки дійки.

    Полює на синицю хохітва,
    Байбаченята вклякли у дозорі.
    Сідничний нерв розтоптує братва,
    Вовтузиться в поезії коморі.

    Люблю цей світ. Аж трохи закуняв,
    А мізантропствую лише для виду.
    Приречено завмер кістяк лина -
    Полірував його під час обіду.

    А де ж тут вічне? - запитає люд,-
    Взірцевий стиль і муза еталонна?
    Нехай несе сатирик-баламут
    Паяцівську обшмульгану корону.

    Ой ні, корона ця - терновінець,
    Ніхто коштовність брати цю не хоче.
    У вухо ж шепче знаменитий спец,
    Що я на світ ясний наводжу порчу.

    Талановиті пишуть про дуби,
    Естетиці присвячують рулади.
    А я бастард буремної доби -
    Лірична слава зовсім до лампади.

    Примружився на мене котик-перс,
    Намуркує про ковбасу еклоги...
    Осонцена краса живих словес
    Лиш там, де праця і людські тривоги.

    29.04.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.28 23:26 ]
    У віщих снах богині Лелі
    Немов краси хтось розкидає грона,
    Палає фіолетова свіча,
    Шпилі бузкові, мов зубці корони,
    Якою Бог природу увінчав.

    Під пестощами вітру так грайливо
    Вигойдується ніжність весняна.
    Лиш раз у рік являється це диво,
    Як у богині Лелі віщих снах.

    На гілку сіла пташка золотая
    Й висвистує мелодію п`янку.
    Крізь віти повний місяць підглядає,
    На королеву цілиться бузку!

    28.04.7526 р. (Віл Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  37. Роксолана Вірлан - [ 2018.04.28 17:03 ]
    Варю нектари або Te amo
    Чотири вічності і місяць
    Варю нектари трав'яні -
    При лісовій моїй колисці,
    при ветхім дубі та луні
    Прибудь мені.

    Варю нектари лепські, п'яні,
    Чаї настоюю пахкі...
    Ти - наче тінь Тенотчітлану
    Ти - ночі зирк, ти - хижа хіть..
    Ідеш в цю мить.

    В моїх садах Дракони дишуть
    Ярким огнем - межи дощів,
    А ти несеш тривоги тишу
    В обсидіановім ножі
    На спах ожин.

    Де я танцюю божевільно!
    Як боже вільно тут...ади-
    Попід ногами зірні вина,
    Над головою сотні див...
    Іди сюди.

    Де я птахам церую крила,
    Де гола ходжу до води-
    Щоби вода мене омила
    Від вікової суєти...
    Не йди сюди!

    Не йди, мій хлопчику незваний...
    І званий, і незваний, і...
    Бо в цьому горньому коханні
    Погубиш глузди, стратиш сни -
    Повір мені.

    Супроти всіх вітрів урвешся.
    Навсіч огромистих застінь.
    Здригнуться роззелені верші
    Моіх садів...зокрапне синь
    Це - Долі гін.

    І заіскриться голосами
    З гілок дерев і цвіту грон
    Твоє розвогнене Te amo
    Твоє спаліле corazón
    О Бог боронь.




    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  38. Сонце Місяць - [ 2018.04.27 06:17 ]
    вapiації, с-moll
       
    небес відбиток надтонкий
    сміттєві шелесткі кульки
    лиш інде зеленіють в урнах

    чуттів дурня літературна
    & безпонтові цигарки
    роки сумлінь дають себе взнаки
    катма чекань. стемніли струни
    знекровлений такий ноктюрн

    крізь порох електрично золотий
    гортаючи ламкі листки
    очам незримих партитур


    (andante)

    де марноти фанфари & вінки
    у маскарадній веремії
    де кожен інший радо мліє
    снують слова, розлогі & цупкі
    із точністю до навпаки
    захоплення & занеміння
    що їх вчорашній день спожив

    най сміх росте в долині снів
    як переплутано часи
    та невідома жодна дія
    щось мабуть знав, когось любив я
    чи забував, чи там просив
    безплідна кволість над усім
    із нахилом до божевілля

    коли холодні хмари тліють
    у плині грізнім & пустім
    страхи являються з-за стін
    о пілігриме, йми терпіння
    у храмі хламу & каміння
    шукаючи оте, що мав знайти
    відлуння від луни & тінь від тіні


    (alegretto)

    мрій поетична привсякденність
    буденно тиснучи на жалість
    у заповітнім серіалі
    сенсацій жодних апріорі
    вигадувач фантасмагорій
    кляни метафізичне щастя
    із примхами сполук таємних

    всенедовершені завчасно
    обертони́ & рудименти
    гармоній у коштовнім леті
    валькірії & оберони
    кульмінаційно безсоромні
    в пазлованій & фрагментарній
    всеневимовності прекрасній

    мигти собі магічна марність
    у мареві інтоксикацій
    принцеси капосні коханці
    у декадансі милосердя
    на крилах пафосних істерик
    твій світ над ними теж простертий
    для них він теж до біса гарний


    (adagio)

    салютуючи самоті
    на планеті, де різні предмети
    оминають речі прості
    звично мовлять давайте дві
    обираючи кожну мить
    все на користь життя проти смерті
    без вагомого змісту змін

    гіркуваті есенції мли
    апатично лоскочуть нерви
    розчиняють світлини лиць
    & спотворений спогад про них

    піромани в тісному підвалі
    вимагають масної пожертви
    від журних емпіричних реалій
    зачорніння несхибно триває
    вимикаючи прохідні
    на все добре, віднайдений раю

    на дворі зачарована ніч
    мовчазні тротуари просторі
    & засунуто штори

     ТВОЇ





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.27 00:53 ]
    Відлуння Чорнобиля
    Похмурий день - Чорнобиля відлуння,
    І темна хмара небом розпливлась.
    Сталевим дирижаблем тихо суне...
    І дощ іде, мов крапає смола.

    Я пам"ятаю - гинули Герої,
    Вбираючи страхіття в саркофаг...
    Їм - шана вічна у десятках саг,
    Написаних правдивою рукою.

    Щоб розпогодилося небо сіре,
    Вони вмирали у розповні літ,
    Своє життя поклавши, як офіру,
    Щоб не тьмянів навколо білий світ.

    Та ява бачиться страшними снами,
    І мозок болем навісним довбе.
    Героям - Слава! Дяка їм! Над нами
    Цвіте красою небо голубе!

    26.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  40. Адель Станіславська - [ 2018.04.25 12:53 ]
    * * *
    Музика колисана тілами
    жебоніла чистим джерелом...
    Досвіт,
    зорі,
    повня понад нами,
    полиск моря -
    непорочним шклом...
    Кришталеве сяйво...
    Шепотіння...
    Мерехтінння хвиль
    в очах твоїх.
    І жаги розхитане тремтіння
    й солодко-солоний,
    наче гріх,
    присмак чи текіли,
    а чи крови -
    поцілунку здичавіла мить...
    Плюскіт хвиль,
    рапсодія любови
    Світ ще спить...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  41. Адель Станіславська - [ 2018.04.25 12:55 ]
    Гармонія
    Гармонія душ і тіл -
    Мозаїка світлотіні.
    Півпоступ, півкрик... То в мéні
    Шаліє вулкан чуттів...

    Півподиху до півсну,
    Півмарева, півпокути...
    О як же тепер забути
    Цю спраглу напіввесну?

    Цей вихор, що півгірчить...
    Цілунків шторми - габою...
    Упилась таки тобою
    У півбожевільну мить.

    Чи вигоїш біль і страх?..
    Півнебом півбілі крила...
    Вигойдуєш розімлілу
    Півмертву в своїх руках...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  42. Василь Кузан - [ 2018.04.23 21:28 ]
    Колиска, дорога, готель.
    ***
    Колиска, дорога, готель.
    Світанок, розмови, вечеря.
    Довірливість, ігри, фотель,
    Сигара, досвідченість… Двері.

    Монети, моменти, борги,
    Стежина, вершина, падіння.
    Лікарня. Кохання. Торги.
    Кредити, будинок… Видіння.

    Просвітлення. Заздрість. Війна.
    Розгубленість, страх, безпорадність.
    Онуки, розлука, стіна.
    Відродження. Сумніви. Радість.

    Традиції. Вибори. Ружі.
    Премудрість. Беззубість. Слова.
    Любов. Непотрібність. Байдужість.
    Майбутнє-минуле. Труна…

    22.04.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.69)
    Прокоментувати:


  43. Сонце Місяць - [ 2018.04.23 19:59 ]
    святкове
     
    романтичний як той лабух
    крізь будення долає свій шлях
    між коліс чортових райдуг
    у петлиці його реп’ях

    на балансі авжеж ні цента
    перспективи по собі в думках
    позолочені люмінесценти
    дефіляди концертних блях
    помаранчеві чікенстейки ~

    алкомаркет поруч ломбард
    zz top грає ботл~ неком
    тьмяноока пані журба
    тупо байдужий хайтек &
    забув & чогось придбав





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.23 00:18 ]
    Моя мрія
    Ти чарівний, мій вигаданий світе,
    Немовби казка із дитячих літ.
    Я тут живу, красою оповитий,
    І небеса тримають мій політ.

    Якась таємна, невідома сила
    Щодня явля мені його лице.
    Щось інше там вона мені відкрила,
    Аніж недосконалий світ оцей.

    Веде у світ без хамства, зрад, підлоти.
    І заздрих побратимів по перу,
    Падлюцтва графоманів чорноротих;
    Щоб жити там, допоки не помру.

    Шляхетну велич пити, наче воду,
    Святим добром наповнити слова.
    І всьому світу й рідному народу
    Поезію, як ліки, дарувать!

    22.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (11)