ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Олехо
2017.03.26 12:50
Все суєта суєт… А як же тоді зорі?
Жагучий бій сердець, вітрило біле в морі?
Розсипалася сіль – проекція на будні.
Ласує шубу міль, стирає зуби кутні.

А десь любов-ріка у пошуках кохання
тече крізь диво-сни у водопад бажання.
Пересихає час і огол

Олександр Сірко
2017.03.26 12:26
Невдячна

Кохана мене кинула учора,
Стрибнула геть козою у кущі.
Моя душа уже добу як хвора
І ніс обсіли молоді прищі.

Жона в мені зневажила піїта,

Микола Соболь
2017.03.26 06:03
Життя коротке, ніби вишні квіт.
Що прошумить й відсохне над землею.
А нам дано одне, на сотні літ,
Кохати один одного душею.
Бо що життя порівняно із тим,
Коли два серця у любові б'ються.
Тому це почуття і є – святим.
До нього душі виноградом в'

Вікторія Торон
2017.03.26 04:49
Це — час відталих і щасливих сліз
(хто вигадав, що плачуть тільки в горі?),
окриленої щирості поріз
в зустрічному – до єдності – напорі,
нежданніша з усіх земних погод,
стрімка, непрогнозована, раптова,
що укрива цілунками щедрот
правдивого звор

Василь Кузан
2017.03.26 00:04
Твою осяяну красу
Малюю ніжною пастеллю,
Стелю ажурно небо Лелю,
Лелію ласкою. Несу

До тіла вранішню росу –
Кладу мазок м’якого пензля,
Шліфую вигини, мов тесля,

Лариса Пугачук
2017.03.25 22:44
Сукенка біла апетит псує.
Ти кажеш, направляючи мінет:
– Свій голод акуратніше тамуй –
Найбільше видно бруд на чистому.

25.03.2017

Серго Сокольник
2017.03.25 22:25
Маю честь представити оповідання командира волонтерського підрозділу "Вбережу", шанованого мною Ігоря Верчука, у якому виступаю в ролі дійової особи ******************************************** Поет вже знав, як йому бути та

Адель Станіславська
2017.03.25 21:01
Зреклися його не вперше.
Не вперше його судили.
Ув очі - хвалебні верші.
Позаочі - словом били...

Прокльонами - винуватий!
Звучав недвозначний вирок...
Судили... Могли б - до страти.

Адель Станіславська
2017.03.25 20:58
Коли безмовність торкає неба,
душі пориви чужими скуті,
уже не знаєш - чого ж бо треба? -
свідомість в'яжуть, стискають пута

розмов облесних, чужого зору,
чужої думки, що топить власну,
і вже в усе, що було прозоре,

Світлана Майя Залізняк
2017.03.25 19:10
Хто я – оцій столикій людві, що пливе у шторм …
Коржі пліснявіють, покльовано карти, крупи.
Уже ні смажених жартів, ні повсякденних норм.
"Терпи …" – шепче бабця, складає пучки докупи.

Ще варить у мідній джезві каву пузатий кок.
Щури обнюхали сир

Світлана Майя Залізняк
2017.03.25 16:20
Нахаба щодня продукує образи.
Запрошує люд у охвітні оази...
Ерзацами повняться соти, полиці.
Обсипала строфи пожована глиця.

Вода скаламучена, муха дзумкоче...
Уже причастились медком поторочі.
Павук все латає обірвану сітку.

Лариса Пугачук
2017.03.25 15:32
Шукати істину в прямому світлі,
чи у відтінках,
у відлуннях тіней?
Знаходити у скошених руїнах,
вихоплювати іскрами із тління
та струшувати з віття, наче іній –
на все терпіння, понад все терпіння.

Микола Соболь
2017.03.25 05:15
А критика то річ тонка,
Вона образлива по суті.
Одна – до дії спонука,
А інша топить в каламуті.

Одна указує шляхи,
Дає направлення й дороги,
Друга' показує, що ти –

Серго Сокольник
2017.03.25 00:29
Двері метро зачинились. Був день і у вагоні не було надто людно. Полковник втомлено взявся за поручень. Зі станції Хрещатик хвилин двадцять до Академмістечка, а там автобусом- у Пущу-водицю, до передмістя Києва. До ветеран

Серго Сокольник
2017.03.25 00:20
Поэт Дефонтер (УПП)

Перевод с украинского стихотворения
Сокольника С "Ти прости мене, Ніч..."

Ты прости меня, Ночь,
что желаньем любви я исполнен...
Милосердно прости,

Іван Потьомкін
2017.03.24 21:32
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довір

Ярослав Чорногуз
2017.03.24 20:34
Тремтлива гілка, мов рука,
Втирає слізоньки небесні.
Чого ж заплакана така,
Моя омріяная весно?!

І брівки супить чарівні,
Свою голівку відвертає.
Затихли радісні пісні

Ярина Чаплинська
2017.03.24 17:11
Ми не станем
травою.
Ми не будем
камінням.

За нами
дороги.
Під нами

Юра Ерметов
2017.03.24 12:40
Небесной "слабостью" слова
Горят... Горит слеза –
Алмаза стыд горчит
Чуть-чуть... Но это всё...
Ушли б скорее доктора –
Своей болезнью болен
Сон. Пришли б скорее –
От стыда кто не болеет

Світлана Майя Залізняк
2017.03.24 11:19
В черевичках зозулиних фея присіла на тин.
Розглядає малюнки, намистечка, вишиті мальви.
Підбігає до черги окроплений дощиком син...
Не приніс їй нічого, общипує китицю сальвій...

На столі між гайок - недоліплений палевий кінь,
Олівець Н-4, бл

Олександр Олехо
2017.03.24 08:43
Если долго долго долго…
то, конечно, устаёшь…

Если худо, если плохо,
значит спёрли хорошо…

Мы, конечно, не в Париже,
но «шерше ляфам» не прочь…

Микола Соболь
2017.03.24 05:37
А дитинка, що за диво?
Народилася щаслива.

Хіба можуть маму й тата
Не любити немовлята?

Інша справа то дорослі,
По життю ідуть наосліп.

Віктор Кучерук
2017.03.24 00:55
Соромливо, мов дівка, весна
Заглядає крізь шпарки у вікна, –
То теплом усміхнеться вона,
То холодними блисками зникне.
Голосна цілий день і німа
Уночі, як поснула пустеля, –
Чи боїться, чи тями нема
Господинею бути в оселі?

Микола Соболь
2017.03.23 18:39
Поки бабця тихо спала,
Мама щось собі плела,
Я тихенько малювала
Біля самого вікна.

Пальму, і далеке море,
І на морі легкий бриз,
Сонечко, високі гори,

Любов Бенедишин
2017.03.23 17:26
Вже не видко денця…
Цівка…
Зло незряче…

Дірочка у серці:
Боляче – то й плаче.
Дзбан…
Весни по вінця.

Нінель Новікова
2017.03.23 17:04
ЛІНА КОСТЕНКО

ПРАЩУР

Коли ридали сосни янтарем
і динозаври ніжились в щириці,
коли ще жив у пралісі пралев,
коли у небі глибали праптиці,

Віктор Кучерук
2017.03.23 08:31
Життя моє, струмком дзвінким,
Крізь товщу літ біжить невпинно, –
Не боячись приходу зим,
Які спинити біг повинні.
Його бурхлива течія
Долає різні перешкоди –
Струмує прудко і сія,
Неначе блискавка в негоду.

Микола Соболь
2017.03.23 05:39
А доки мова є, то є – народ!
Який себе об'єднує в державу,
Й примножує на рідних землях славу.
Народ і мову береже Господь.

А доки віра є то є – життя!
Бо віра то і є єдина сила,
Яка народ життям благословила.

Серго Сокольник
2017.03.23 01:59
Сезам, зачинись! ...кам"яні двері зачиняються і морок печери охоплює шукача скарбів... Господи, ну як важко боротись з ранковим недосипом, особливо коли ти півночі читав... Ці східні сюжети ще й досі у напівсонній голові, і голова у вагоні метро сама

Мирослав Артимович
2017.03.22 17:08
Мені давно не чотирнадцять*
й на сорок вісім* не утну,
але і вісімка, на щастя,
не вередує ще: «Ану,
стань, шісткочко, позаду,
мені у лідери – з руки…»

Тому треную хитрий задум –

Уляна Ч
2017.03.22 12:26
З миті у вічність від Створення котиться віз -
Знову на небі засяяли зірчасті Риби.
Люди не можуть без радощів, як і без сліз….
Біле і чорне у парі. Окремо змогли би?

Гояться спогади… Грає крилатий арфіст…
Слабшає світло, зникають німі голограми.

Олексій Кацай
2017.03.22 11:21
В кожної планети є своє кільце:
чи радіаційно-плазмове кільце,
а чи то камінно-крижане кільце,
а чи сателітно-роблене кільце.

Кільцями усесвіт оповив планети.
Кільцями смертельні оповив планети.
Кільцями живлющі оповив планети.

Петро Скоропис
2017.03.22 11:15
Коли слабує рівновагою
твоя свідомість з її алібі,
коли драбиною хитлявою
іти несила
над проваллями,
коли плювати щодо людності
твоїй полуночній самотності, –
ти можеш

Світлана Майя Залізняк
2017.03.22 10:41
Жінки хороші - пляцки. Ніжний крем
І насолода-екстазі під каву.
А я - у вируванні теорем...
Вуж очеретний прошкварчав: "...лукава".

Світи пунктирні, ветхі острови.
На Лесбосі Сапфо віршує й досі.
А я, чужі рівняючи рови,

Олександр Олехо
2017.03.22 08:55
Кане час у Лету – постаріє Сонце.
Скільки тих мільярдів? Швидко промине…
Встанеш рано-вранці, глянеш у віконце:
небо паленіє, плавиться земне.

Роздобріє Сонце. Статусом гіганта
козиряти зможе в колі інших зір.
Подихом палючим, пальцями мутанта

Микола Соболь
2017.03.22 06:09
Втомився жити? Загляни у душу.
Ніщо не вічне! Визнати я мушу.

Але посеред тисячі шляхів,
Знайди один, той свій, яким хотів
Земне життя, що нам дарує доля,
Пройти в надії: – на все Божа воля!
І вийти серед тисячі доріг,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юра Верес
2017.03.21

Неоніла Гуменюк
2017.03.18

Олександр Сірко
2017.03.14

Пилип Лавров
2017.03.12

ОКСАНА ЛОГОША ОКСАНА ЛОГОША
2017.03.09

Віктор Наумчиклуцьк
2017.03.09

Одна Думка
2017.03.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Василь Кузан - [ 2017.03.26 00:42 ]
    Твою осяяну красу
    ***
    Твою осяяну красу
    Малюю ніжною пастеллю,
    Стелю ажурно небо Лелю,
    Лелію ласкою. Несу

    До тіла вранішню росу –
    Кладу мазок м’якого пензля,
    Шліфую вигини, мов тесля,
    І руки терпнуть завчасу.

    Творю тебе – себе творю.
    Загоюю сердечні рани,
    Веду повільно до нірвани,
    Раюю в райському гаю.

    Здаю бажання у полон.
    Вологе лагідне пелюстя
    Тулю до подиху, до уст я
    І відлітаю в унісон

    Словам, не сказаним тобі,
    Чи несказанному настою
    Мелодій, сплетених тобою
    У сну безмежжя голубі.

    Душа згортається в клубок,
    Немов дитятко, що в утробі.
    Ховається в твоїй подобі
    І в’є собі в тобі гніздо.

    24-25.03.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (6)


  2. Лариса Пугачук - [ 2017.03.25 22:12 ]
    Навчили (16 +)
    Сукенка біла апетит псує.
    Ти кажеш, направляючи мінет:
    – Свій голод акуратніше тамуй –
    Найбільше видно бруд на чистому.

    25.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  3. Адель Станіславська - [ 2017.03.25 21:36 ]
    Зреклися його
    Зреклися його не вперше.
    Не вперше його судили.
    Ув очі - хвалебні верші.
    Позаочі - словом били...

    Прокльонами - винуватий!
    Звучав недвозначний вирок...
    Судили... Могли б - до страти.
    Незмога - до злоби виру.

    За все... За добро й недію.
    За мовчки терпленну муку...
    А бог сивочолий сіяв
    Між рідних людей розлуку.

    У суддей - серця порожні...
    Йому - за любов заплата.
    Мозолить криваво кожний
    Шляхи, що посмів долати...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  4. Адель Станіславська - [ 2017.03.25 20:30 ]
    Коли безмовність торкає неба
    Коли безмовність торкає неба,
    душі пориви чужими скуті,
    уже не знаєш - чого ж бо треба? -
    свідомість в'яжуть, стискають пута

    розмов облесних, чужого зору,
    чужої думки, що топить власну,
    і вже в усе, що було прозоре,
    зміїться чад і в зіницях гаснуть

    вогні тепла і скляніють рухи
    твого чуття, що спило отрути
    з осих світів, де, за силу духу,
    вбивають спрагу собою бути.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  5. Лариса Пугачук - [ 2017.03.25 15:57 ]
    Незавершене
    Шукати істину в прямому світлі,
    чи у відтінках,
    у відлуннях тіней?
    Знаходити у скошених руїнах,
    вихоплювати іскрами із тління
    та струшувати з віття, наче іній –
    на все терпіння, понад все терпіння.

    Шукати істину в прямому світлі,
    її вогонь прийняти і вціліти.
    Осліпнути і очі відновити –
    і далі жити.

    А шлях розмитий…


    12.12.2016 – 25.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.24 20:14 ]
    Суперник-вітер
    Тремтлива гілка, мов рука,
    Втирає слізоньки небесні.
    Чого ж заплакана така,
    Моя омріяная весно?!

    І брівки супить чарівні,
    Свою голівку відвертає.
    Затихли радісні пісні
    Пташині в затишному гаю…

    Лиш вітер хмароньку сумну
    Як сон, розвіює снагою.
    Й весні: «Йди, любко, пригорну,
    В обіймах дужих заспокою!»

    24.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Прокоментувати:


  7. Любов Бенедишин - [ 2017.03.23 17:22 ]
    Берізка
    1.

    Вже не видко денця…
    Цівка…
    Зло незряче…

    Дірочка у серці:
    Боляче – то й плаче.
    Дзбан…
    Весни по вінця.
    Сивий сум – на коси.

    Березень берізці
    Витирає сльози…

    2.

    Вітерець погідний.
    Небо. Мрій мережка.
    ...Подарує квітень
    Золоті сережки.

    До грудей пригорне:
    "Як ти тут, кохана?"
    В біле - туга чорна.
    Шрам на серці.
    Ранок...

    23-24.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (20)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.22 00:19 ]
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
    Ловіть натхнення на льоту,
    Я весняній вклоняюсь Музі
    У сонце, мряку і сльоту!

    Вона – пресвітлая цариця –
    Відточить кожному перо.
    І слова перлами іскриться
    З небес її величний трон.

    Поети всі – його окраса,
    Співають, наче солов`ї,
    Крилаті вершники Пегасів –
    Неначе гвардія її.

    І як же бачу, їх багато –
    Вродив талантами Парнас.
    В повітряному замку свято,
    Тож веселімось, прошу вас.

    Триває хай пора чудова,
    Як мить любовного злиття…
    Хмеліймо музикою слова,
    Як вищим виявом життя!

    21.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (19)


  9. Світлана Луцкова - [ 2017.03.21 19:02 ]
    Первоцвітам
    Весняні діти - хлопчики-мізинчики -
    Розбіглися, пустуючи, гайком.
    Колисочкою пахнуть їх корінчики,
    А губенята пахнуть молоком.

    Їм байдуже, що дні якісь несонячні
    І байдуже до розкоші, прикрас.
    Цілую теплі пальчики й долонечки.
    Дивлюсь на них. А думаю про нас...

    Те, що було колись, не має значення.
    А є стеблина, квітка і бджола,
    Яка весни по-справжньому й не бачила,
    Та вже за неї душу віддала.

    2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  10. Василь Кузан - [ 2017.03.20 23:48 ]
    Жовтий смайлик – усміхнене щастя
    ***
    Жовтий смайлик – усміхнене щастя
    Кровоточить на дикому Сході.
    Хтось надривно по музиці ходить
    Щось ламається…

    Може удасться
    Зберегти хоч дещицю проміння
    В цій надривно-хисткій глухомані.

    Ти би казку послухала на ніч
    Я розказую тільки про міни.

    Чорне поле – стежина життєва.
    Білі книги – розгублена пам'ять.
    А вітрила замріяно манять,
    А сніги шлях оманою стелять.

    Ти би казку послухала… Тільки
    Казка йде між ворожі розтяжки.
    Горло стиснуто, дихати важко.
    Ніжне слово – петлею до гілки
    Прив’язав ненаситний паломник.
    І гойдається серце на нитці,
    І зірки розлетілись, як птиці
    Та і смайлик розвіявся.
    Зник.

    20.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (5)


  11. Лариса Пугачук - [ 2017.03.20 20:07 ]
    В пустоту
    2.
    Цей світ чомусь до мене прикипів,
    Тримав за руки і казав мені,
    Що ще не час до янгольських степів,
    Що ще не сходжені мої земні.

    1.
    Добралася до самих до воріт,
    Туди, де вся родинонька моя:
    І тато з мамою, і весь мій рід,
    Зайти лиш не зайшла… не знала як.

    Підходила ж, рідненькі, я до вас,
    А притулитись так і не змогла.
    Був ясний день. Та він поволі згас,
    Лиш залишив крихіточку тепла.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  12. Лариса Пугачук - [ 2017.03.20 14:49 ]
    Четвертий сон або Свята вода в помiч
    Я зняв штани,
    I решту зняв:
    Бо ж дiвчину трусило!
    Вона блукала мiж отав,
    Свiтила голим тiлом.

    Та я й подумати не мiг,
    Що лемент з того буде:
    Дiвчисько скочило на стiг:
    «Мене гвалтують, люди!!!»

    А далi вже пiшло кiно -
    Село усе прибiгло,
    (кiна не бУло вже давно,
    а так його хотiлось...)

    Дiвча кричить -
    «Перфоменс я творила в чистiм полi,
    Робила свято вчителям -
    У них невтiшна доля.
    А чоловiк — що без штанiв -
    Чогось вiд мене хоче...»

    Тут сон iз мене весь злетiв...
    Пiду. Промию очi!

    20.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  13. Любов Бенедишин - [ 2017.03.20 08:45 ]
    ***
    Не сперечаються в штукарстві*,
    Змагаються одначе:
    Моя поезія бунтарська
    І надто тиха вдача.

    03.02.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (12)


  14. Любов Бенедишин - [ 2017.03.20 08:34 ]
    А ти?!
    Злі та ти…
    З літа ти!
    В Лету – ти?
    Злет.
    …А ти?!

    16.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (23)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.19 20:10 ]
    Нагадує тебе
    Аж береза радістю застигла,
    Коли раптом глянула сюди –
    На гілках, як вилиті із срібла –
    Крапельки роси, а чи слюди?!

    Відблиском небесно-шовковистим
    Сяють, усміхаються немов,
    Так, неначе знаджує намистом
    Чарівна спокусниця Любов.

    І тамую подих я неждано -
    Небо стало ніжно-голубе…
    На берізку задивлюсь кохану -
    Як вона нагадує тебе!


    19.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Національний ботанічний сад,
    Березовий гай, різьблена альтанка.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (6)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.18 23:45 ]
    Весняне вітання
    Я вітаю, березню мій милий,
    Чую, заховавшись у гілля,
    Птах у нім висвистує щосили,
    Навіть не збагнеш – ізвідкіля…

    Тільки стрепенешся і зрадієш,
    Тільки озирнешся навкруги –
    Відлетіли в далеч сніговії,
    Тільки лід ще тисне береги.

    Між дерев розчуленого гаю
    Дихаю на повні груди – ах!
    І душа розвеснена співає,
    Наче той – під небесами – птах!

    18.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Конча Озерна, санаторій «Жовтень»





    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (6)


  17. Любов Бенедишин - [ 2017.03.18 16:15 ]
    Тінь уявної свободи
    Що мені – тенета, гак,
    Пастка і решітка…
    Я ніхто, ніде, ніяк,
    Ні-про-що й нізвідки…

    27.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (8)


  18. Любов Бенедишин - [ 2017.03.18 16:09 ]
    В океані життя
    Човни… комфортні кораблі…
    Яхтсмени… гондольєри…
    І я, ніяка на їх тлі,
    Прикута до галери…

    27.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (4)


  19. Любов Бенедишин - [ 2017.03.18 16:04 ]
    З досвіду…
    Спішать до мисливця опеньки.
    Годує господаря грядка.
    А в когось – «чарівна» кишенька.
    А в когось – «чарівна» шухлядка.

    12.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (10)


  20. Лариса Пугачук - [ 2017.03.18 16:49 ]
    Силоміць
    Перекрило щось усередині, то й мовчу.
    Проривається часом краплею вірш-віщун.
    Переходжую, час родити пройшов давно.
    Чи потужитись?..
    Може вилізе… не лайно.
    18.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  21. Лариса Пугачук - [ 2017.03.17 13:30 ]
    Ой, летiло щастячко
    Ой летіло щастячко через пліт,
    Зерняточко гойне несло у світ.
    Поки вибігала із хати я,
    Щастячко завіялось у поля.
    Виглядаю щастячко я тепер
    В понедiлок, в середу і в четвер.
    Вже й сукенку вишиту одягла,
    Щоб зустріти щастячко край села.


    17.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  22. Любов Бенедишин - [ 2017.03.17 12:04 ]
    ***
    За славу
    десь із кубків п’ють,
    кують
    гаряче щастя
    в зоряний свій час.
    А в мене –
    що не спроба,
    то дебют
    і кожна перемога –
    тільки старт.

    04.08.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (10)


  23. Любов Бенедишин - [ 2017.03.17 12:00 ]
    ***

    Мовили,
    бавили,
    вабили,
    замислювали,
    переконували
    вірші мої –
    фабули,
    вірші мої –
    формули.

    02.06.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (4)


  24. Любов Бенедишин - [ 2017.03.17 12:36 ]
    Секонд-хендне
    Подіум доби:
    лахмітниці і модниці.
    Шльопанці, підбори.
    Акустика: «В Едем!»
    Старти безнадій:
    з порога – перегони ці.
    Всі жадають щастя:
    від мідій до Медей.

    02.08.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (2)


  25. Світлана Мельничук - [ 2017.03.17 10:35 ]
    ***
    Я небо для тебе.
    Чи то так здалося?
    В задимлених стеблах -
    розгублена осінь.
    Дошарпує вітер
    пожовклу сторінку.
    Я небо
    у вікнах
    чужого будинку...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  26. Олена Балера - [ 2017.03.17 10:06 ]
    Amoretti. Сонет XLIII (переклад з Едмунда Спенсера)
    Що краще: чи мовчання, чи слова?
    Як говорю, у ній палає гнів.
    Мовчання – серце болем розбива
    І душать жовчі хвилі навісні.
    Моєму серцю то подвійний гніт,
    Бо гордощі скували язика.
    Вуста і думку ціпило мені
    І я при ній бовваном замовкав.
    Та серце і у тиші відшука,
    Як сокровенне мовчки донести.
    Легкого погляду стріла тонка
    Очам її писатиме листи.
    Її глибокий розум без проблем
    Читати зможе мій сердечний щем.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (5)


  27. Василь Кузан - [ 2017.03.16 22:38 ]
    Очі дзеркал огидно множать порожність мас
    ***
    Очі дзеркал огидно множать порожність мас.
    Натовп долає сумнів масою пустофраз.
    Дикість іде на площу. Прощі не знає час.
    Мудрість, на смерть подібна, слухає рок і джаз.

    Різане тло модерну. Кров на сухих губах.
    Небо чекає Брамса – в груди вдаряє Бах.
    Вибухи, рани, рвані душі, немов прапори.
    Ходять думки по колу, дулями догори.

    Молиться синь ранкова. Поле злягань ідей…
    Волю вбиває злодій і продає юдей…
    День розбиває крицю, сліпо босоніж йде
    Житом та понад прірву. «Жити, – питає, – де?»

    Житніми крихтами болю давиться первоцвіт.
    Світ збожеволів, Боже! Гине в утробі плід.
    Чорних ідей багато, та, на догоду злу,
    Я не куплю отрути – я від любові вмру.

    14-16.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (8)


  28. Володимир Маслов - [ 2017.03.16 19:35 ]
    ***
    В окопах третю місимо весну,
    "Мінськ"вичерпав усі можливі спроби.
    Моя земля, одягнена в жалобу,
    кладе героям квіти на труну.

    Курсують ешелони по кістках –
    мільйони тонн кривавого вугілля.
    Зриває добрий куш на божевіллі
    захланна оліґархова рука.

    Гучні суди, застави грошові,
    а винних не покарано і досі...
    Коли вже буде вам нарешті досить
    заробленого на людській крові?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (10)


  29. Лариса Пугачук - [ 2017.03.16 12:42 ]
    Усьому свiй час
    Вуста суворо стуленi удень:
    пiст Великоднiй душу очищає,
    та грiх вночi вицiлює мiшень,
    i я прошкую увi снi до гаю.

    Там вiтер теплим подихом несе
    у верховiття, обiймає тихо,
    собою затуляє майже все...

    Та раптом дужим пустотливим вихром
    дарує шлях у мрiянi свiти:
    вiн мерехтить i кличе за собою...

    Блаженний усмiх в дзеркало летить -
    Змиваю слiд водицею святою.

    16.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  30. Любов Бенедишин - [ 2017.03.15 15:44 ]
    ***
    Ой, не плачте по мені
    Так неса(у)мовито!
    Я не вбита на війні –
    Я війною вбита…

    13.01.2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (14)


  31. Любов Бенедишин - [ 2017.03.15 15:52 ]
    Епітафне
    Пом’яне (до слова)
    проминуща слава:
    вдачу мала дивну,
    долю нелукаву –
    ні тобі капризу,
    ні тобі скандалу…
    Тихо говорила,
    голосно писала.

    29.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (20)


  32. Любов Бенедишин - [ 2017.03.15 15:27 ]
    ***
    «Яка жестикуляція! Експресія!
    Все супер: макіяж і пеньюар!»
    …Сухотна проза й немічна поезія
    купаються в оваціях нездар.

    26.10.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (18)


  33. Роксолана Вірлан - [ 2017.03.14 17:27 ]
    Магиня (веснотворче)
    Гляди, як вона розворушує стерплі хребти -
    мов сотні драконів розвитих із льоль тонкосніжних.
    Отрушує вроки з ялинових душ і зо стрижнів
    у всепроминання,у потерть суху і торішню,
    у лодію зимну, що геть заходилась гребти.

    Дивись, як вона виворковує з цяток зіниць
    світи колообертні, як вихиляється в"юнко
    із шарої манти - безстидна і зельна відунка;
    як п"янко розпружує звуки із кожної бруньки,
    аж льоду заслона розкришено сипеться ниць.

    В лилові її замовляння зловися і будь.
    Учуй, як вона першоцвітами сни протинає
    і хльоскає вспалих комонів грози малахаєм,
    аж сонячна кров у травині - у кожній - скипає,
    як перший цілунок на юні неторканих вуст.

    Крадися до неї, як лісу розбуджений дух -
    нeбавно і тремко, невтерпно і палко крадися,
    прозорою сутністю вовка, голодної рисі,
    березовим бризом у ноги магині кладися
    і березнем вичуй незглибну її висоту.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (10)


  34. Лариса Пугачук - [ 2017.03.14 16:12 ]
    ?
    А як любити, як не в повну силу?
    Як вiрити? Раз вiрити, раз нi?
    Я душу навстiж, люди, вам вiдкрила -
    А чи довiра нинi не в цiнi?

    14.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  35. Василь Кузан - [ 2017.03.14 07:41 ]
    Проходження навпомацки крізь ніч.
    ***
    Проходження навпомацки крізь ніч.
    Шукання сну – блукання в порожнечі.
    Виловлювання видив – слів лелечих
    У згортках, що із вирію – мені…

    Не в тому суть, що у очах пісок.
    Зів’яле листя рук хапає простір.
    Не все у цьому мареві так просто,
    У вариві ілюзій та думок.

    Липка структура сірих консистенцій,
    Гнучка система гри і засинань.
    Методика недихання, як дань
    Чи жертва тим богам, що десь на денці

    Душі. Чи суті?.. Сутності речей,
    Що засинають у обіймах Фройда…
    Спокуса сну – ця недоступна хвойда
    Лиш обіцяє. Бреше лиш. Ачей

    Очей її не бачити мені.
    Не мацати її солодкі груди.
    Ранковий промінь маячню остудить
    І загравання неба в напівсні.

    14.03.17


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (17)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.13 22:12 ]
    Попіл кохання
    Як чудово на веснянім лоні,
    Хоч надвечір вітер – холодніш,
    І коцюбнуть трішечки долоні…
    Та ворушиться під серцем вірш.

    Пташеня виспівує до ночі
    В голому і темному гіллі…
    Тільки серце більше не клекоче,
    Навіть не тріпоче взагалі.

    Мов би не любило до нестями…
    І немовби ти – уже не ти…
    Хтось туман розвіяв над гаями,
    Мов кохання попіл золотий!..

    13.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (14)


  37. Олена Балера - [ 2017.03.13 10:48 ]
    ***
    Розлився день весняний безхмарною блакиттю,
    В замилуванні сонце і вітер не дихне.
    Застиг прозорий простір, немов химерний витязь,
    Усміхнені хвилини забули про сумне.

    Лице прудкого часу ще заспане, відкрите,
    Він хутко вдягне маску, як тільки мить мине.
    Ким буде він сьогодні, ти навіть не запитуй,
    Нікому не відкриє бажання потайне.

    Мислитель і філософ, убивця і провидець…
    Він безліч різних ролей у себе увібрав,
    Оскільки разом з людством проходив кожен східець,

    У нього рани в серці і на плечах гора.
    У Судний день останній він виступить як свідок,
    А так його завдання – лише мімічна гра.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (21)


  38. Наталя Мазур - [ 2017.03.12 21:57 ]
    Ієрогліфи весни
    Чи може хто повідати мені,
    Чому пишу вірші щоночі білі?
    Зима не поступається весні,
    Витають небом хмари сполотнілі.
    Хоч брості верб уже набубнявілі,
    В них котики ще сплять углибині.
    Чи може хто повідати мені,
    Чому пишу вірші щоночі білі?
    А зранку - кава з присмаком ванілі,
    Думки про сон, повіки обважнілі...
    Чому ж веселий промінь у вікні
    Виводить ієрогліфи чудні?
    Чи може хто повідати мені?

    27-28.02.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  39. Наталя Мазур - [ 2017.03.12 21:31 ]
    Березень
    А він її сьогодні не зігрів
    Ні доторком, ні поглядом, ні словом,
    Хоч зустріч їх була невипадкова
    Опісля холоду лютневих вечорів.
    Густий туман кроїли ліхтарі,
    І блідли тіні попід їх покровом,
    А він її сьогодні не зігрів
    Ні доторком, ні поглядом. ні словом,
    Ні вітерцем, що стишився раптово,
    Заплутавшись у кронах яворів...
    Земля - в хітон одягнена зимовий -
    На літепло чекала стільки днів,
    А він її сьогодні не зігрів.

    10.03.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  40. Лариса Пугачук - [ 2017.03.12 20:38 ]
    По дорозі
    Розпашілась,
    йдучи проти вітру стрімкою ходою.
    Заблагала попутного –
    втому хотіла прогнати.
    І тепер, сміючись,
    обціловую кожен камінчик:
    так у спину жене
    побажання моє молитовне.
    Хоч бери, та злітай –
    бо до крові вже губи розбиті.
    12.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  41. Дмитро Дроздовський - [ 2017.03.12 16:05 ]
    * * *
    зелений мармур стомлених очей,
    які колись хотіли жити повно
    сьогодні, помарнілі, невимовно
    сміються тишею, де завше все о’кей

    ні пристрасті, ні крику, ні образ,
    усе було і все вросло у іній
    і тільки галас метушливих мас
    вкрадається поміж енерголіній

    енергоблок — ні полум’я, ні снів
    усе було — лишилась порожнеча
    і затягнулась зглибна кровотеча
    ні кавалькад, ні ескапад зі слів

    усе було і все минало вмить
    нічого більше — стомлені прозріння
    крізь верескливі гамірні боріння…
    усе утома, втома не болить

    зелений мармур стомлених очей,
    які колись хотіли жити повно
    сьогодні, помарнілі, невимовно
    сміються тишею, де все о’кей


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (1)


  42. Любов Бенедишин - [ 2017.03.12 14:46 ]
    Весна. Перед виходом...
    Тонкий прозорий силует...
    Цнотливих дум вериги...
    Ще холод не зібрався геть,
    а Їй кортить вже:
    тихо
    у світ ступивши з далини,
    пройтись негордовито.
    ...Найкращу сукню
    для Весни
    вже скроєно, -
    ще зшити.

    12.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (10)


  43. Марта Январская - [ 2017.03.12 09:04 ]
    утоли моя печали...
    Этот дождь за окном цокотит: «Неужели весна?..»
    Проливаются в мир с того света идущие слёзы.
    Встреча ночью во сне - наяву нам водою дана.
    Это сретенье душ. Это спас на воде мироносный.

    Мартоносец-скворец залезает поглубже в фонарь –
    У него там гнездо, и воде до него не добраться.
    Ночью снится отец, мой теперь уже вечный февраль,
    Что слезами дождя будет мне наяву улыбаться,

    Приходить и смотреть, как живу, и касаться души.
    Я без этих касаний не сделаю дальше ни шагу.
    Научи меня жить без тебя, и души не сушить,
    Утоляя печаль этой данною свыше мне влагой…

    12.03.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  44. Василь Кузан - [ 2017.03.11 21:17 ]
    Привид солодкого сонця упав на пісок
    ***
    Привид солодкого сонця упав на пісок.
    Сік витікає з берези промерзлого ранку.
    Вітер обнюхує тіло тривоги на ґанку,
    Крук зупинився в чеканні.
    Бажання пішло
    Пішки у пошепки названий край.

    Крайньої плоті обрізані ризи
    День одягає.
    Звисають карнизи
    В храмі порубаних доль.
    «Помирай!», –
    Каже всевладний глашатай брехні,
    Що пізнає свій синдром на іконі.
    Сто переправ поміняли вже коні,
    Та помирають, як ми – на війні.

    Бою не буде.
    Холодна біда
    Падає градом.
    Заплутує наступ.
    Знов у зневіру занурюють нас тут,
    Знову ми – м'ясо.
    Примара бліда
    Миру звисає із древка.
    Летять
    Душі на небо, снаряди у цілість…

    Як задержати надію у тілі?
    «…ять» нависає і руки болять.

    Зло переорює поле борні.
    Як перейдеш?
    Всюди судді і міни…
    Вітер агресії напрям не змінить.
    Кров молитов запеклась на стерні.

    08.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  45. Адель Станіславська - [ 2017.03.11 20:13 ]
    Ти боїшся?
    Ти боїшся? І я боюся.
    Всі бояться... і що тепер?
    Мусиш бути постійно в русі:
    поки рухаєшся - не вмер.

    Страшно знати, що більш нікому
    не довірити... лиш собі.
    Крок за кроком долаєш втому -
    втома губить тебе в юрбі...

    Треба жити. І хоч не воля
    вільним бути, живи чи вмри, -
    виїш вдосталь гіркої солі
    поки візьмуть тя догори...

    Доки багнеш втекти від світу -
    серце світом болить і рве...
    Сій в зневіру любов і квіти.
    Смійся в люстро її криве!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  46. Богдан Манюк - [ 2017.03.10 23:03 ]
    З циклу "Карпатські бранзолєти"
    Доба в Карпатах

    Назубрені серпи ялини
    зіжали темінь, сонце жнуть –
    його, закинувши на спини,
    нестимуть гори за стіну,
    де молотьба, як молодиця,
    і обійме, і підштовхне,
    аби вторинне – у копиці,
    а в міхи щастя – головне.
    І хай тоді не крутить мізки
    негода в темному плащі,
    бо на гуцульському боїську*
    ніколи світ не ледащів,
    а золоті зернини взявши,
    ген у світанок розсівав,
    де сонце виросте, як завше,
    всі перевершивши дива.

    2017р.

    *Слово має кілька значень. В цьому тексті вжито у значенні – місце для обмолоту.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (29)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.10 20:57 ]
    Весна і воля
    Зима згадалась недалека…
    Ледь ношу скинула свою,
    І вже зітхнула так полегко
    Весна в усміхненім гаю.

    І так насправді вільно стало,
    Війнуло ласкою здаля,
    І вже пташки защебетали
    І випросталося гілля –

    Перетворилося на крила,
    Змахнуло сум весь і жалі.
    І небо просторінь відкрило,
    Мов закликаючи в політ.

    10.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Національний ботанічний сад


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (13)


  48. Адель Станіславська - [ 2017.03.08 18:01 ]
    Ти із самих протиріч
    Вздовж і упоперек зіткана
    Ти із самих протиріч.
    І непомітними мітками
    Кожен твій крок навстріч.

    Кожен навспак - із відчаєм,
    Ранишся від дотикань...
    Мічено - не перелічено
    Гострих твоїх зітхань.

    Кожне у серце скрапує.
    Грубшає рубчик терпінь...
    Чітко накреслена мапа є...
    Ступні кервавлять рінь.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (3)


  49. Адель Станіславська - [ 2017.03.08 18:58 ]
    Правда
    Правда ця не для всіх, а лише для мене.
    Слово оце для всіх, але не для правди.
    Їм не потрібне лезо її студене.
    Їй не потрібні жалі ні чиясь порада.

    Гостра наточеність, дотики і порізи.
    Крівці краплини, присмаки нудкуваті.
    Тиша, що кришить думку дрімливо-сизу.
    Втеча від себе в ніч у безсонній хаті.

    Правда оця є про те, що немає правди.
    Є тільки час доби і лише події.
    Є лише болю хвилі й нема їм ради.
    Є тільки те, що напливами серце гріє.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (3)


  50. Любов Бенедишин - [ 2017.03.07 12:31 ]
    Жінка-українка
    Радість – людям, сум – наспід…
    Скрути повна скриня…
    Збудить час, догляне світ
    Жінка-господиня.

    Негаразди і громи…
    Знов лиха година…
    Прикриває рід крильми
    Жінка-берегиня.

    Сіль і скиба. Хрест і кріс…
    Хистко Україні…
    Жде синів, тримає вісь
    Жінка-героїня.

    Череда всесвітніх чвар…
    Спокою часинка…
    Богу вишиє кептар
    Жінка-українка.

    06.03.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (25)



  51. Сторінки: 1   2