ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олег Герман
2025.07.18 02:18
Психологія – не математика. Вона не оперує догмами чи аксіомами, а радше є широким полем для досліджень, гіпотез та інтерпретацій людської поведінки. Саме ця гнучкість, на жаль, створює благодатний ґрунт для маніпуляцій та спекуляцій, особливо в просторі

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олександр Буй - [ 2025.07.17 22:49 ]
    Єдність протиріч
    Моя спокуса і мої вери́ги.
    Холодна лава і гаряча крига.
    Яскравий місяць і пожу́хле сонце.
    У світ ворота. Із душі́ віконце.

    З тобою просто, а без тебе складно.
    Ні відстані, ні часу не підвладна,
    Ти владарюєш на землі й на небі,
    Женеш мене від себе і до себе.

    Господь створив тебе, щоб чорта злити, –
    Вони відто́ді обопільно квити
    І всяк із них тебе оберігає.
    Але лиш я так пристрасно кохаю!

    Липень 2025 року


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Ольга Олеандра - [ 2025.07.16 09:53 ]
    Гра з нульовою сумою
    Ти програєш, я виграю.
    Що з цим підходом нездорове?
    Чи ми з тобою у бою
    списи схрестили гарячково
    і має хтось перемогти,
    а інший, здоланий, програти?
    А переможець святкувати
    «поБеду» бажану свою,
    її такою вчувши, зможе?
    Ти ж бо не був мені ворожим.
    Чи може я тобі була?

    Ти виграєш, я програю.
    А наше МИ – його не стало.
    І ця «поБеда» вартувала
    цього нестерпного жалю?
    За що боролися? Чого
    насправді у серцях хотіли?
    Навіщо витрачали сили
    в цьому безглуздому бою?
    Ти програєш, я виграю…
    Чим ми займаємось з тобою?
    Руйнуємось. Обоє.

    14.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  3. Артур Курдіновський - [ 2025.07.15 17:50 ]
    Поетичному тролю
    Відомий поетичний троль
    Стріляє знову з лайномета.
    Стріляй! Така твоя юдоль,
    Коли немає пістолета.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (4)


  4. Артур Курдіновський - [ 2025.07.14 19:58 ]
    Самотик
    Народився експромт.

    Він був і Дефлоратором,
    І фалоімітатором,
    Ким тільки вже не був наш Самослав!
    Пустинником, Пустельником,
    Аж раптом став Смиренником -
    Невдало сам себе дефлорував.

    Несвіжою горілкою,
    Огидною помийкою
    На сайті поетичному смердить.
    Чи то гнилою рибою?
    Та ні! Смердить Желібою!
    Закрийте рота, пане, хоч на мить!

    Без Вас цей сайт не житиме!
    Махаєте копитами,
    У матах захлинається язик.
    Забувши совість, правила,
    Самі себе прославили...
    Оце так слава, пане Самотик!


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  5. Артур Курдіновський - [ 2025.07.13 16:56 ]
    Тривога у Харкові
    Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
    Немає порятунку вже ніде.
    Гуде в містах повітряна тривога -
    Та як вона по-різному гуде!

    По всій країні - обстріли ворожі.
    Допомагає крізь цей жах пройти
    Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
    Помилуй нас, прости і захисти!"

    На місяць тричі той сигнал тамтешній
    Нагадує про "целі есвео".
    Попереджає: "Будьте обережні,
    Бо зараз відпрацює ПВО".

    В них, а не в нас хай будуть некрологи,
    Бо ПВО - це відповідь і лють.
    А щогодинна харківська тривога
    Гуде: "Увага! Скоро вас уб'ють!"


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  6. Олександр Сушко - [ 2025.07.13 12:10 ]
    Жінка
    Дружина - запашна троянда
    Та оберіг від самоти.
    Пуста без неї отча хата,
    Життя спливає без мети.

    А я живу не пустоцвітом,
    Жар-птицю маю у руках.
    В думках жовтогаряче літо,
    А сад натхнення у квітках.

    Де жінка - голубіє небо!
    Веселка світиться в душі!
    Для мене - муза ти! Евтерпа!
    Наснаги й добрих справ рушій.

    Ми день розпочинаєм вальсом,
    Ведем любовний діалог.
    Дружина - спокою оаза,
    Амріти чисте джерело.

    13.07.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  7. Артур Курдіновський - [ 2025.07.12 07:49 ]
    В однім човні
    В Парижі люди слухають Бізе,
    У Римі носять вітчизняні кеди.
    А в мене вже давно інакше все -
    Четвертий рік я слухаю "шахеди".

    Хоча відвідувати хочу теж
    Борделі дорогі, кафе гостинні.
    Базікають експерти з соцмереж:
    "Терпи! Вони нічого нам не винні!"

    Блювати хочу. Пухне голова.
    Трамп - маразматик, Дуда - гоноровий.
    А наш народ вигукує слова:
    "Та ви задралі с етай вашей мовай!"

    Мені напишуть, не відчувши суть:
    "Пиши про квіточки, добро та світло!"
    Ой, важкувато, друзі, бо пливуть
    В однім човні нормальні люди з бидлом.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  8. Ольга Олеандра - [ 2025.07.09 09:26 ]
    ***
    Не розтискати рук.
    Взаємно не розтискати.
    Серця воркуючий звук –
    Кохати!
    Кохати!!
    Кожну сумісну мить.
    Є лиш вона і тільки.
    Щастям душа бринить.
    Не розтискай! Ще хвильку.
    Хвильку на все життя.
    І на наступне також.
    Ставити почуття
    світочем кожного шляху
    із доторкання рук,
    пестощів і обіймів,
    в цикли прощань та злук
    вплетені невіддільно.
    Для животворчої гри
    ніжності із жагою
    вкотре я оберу
    Тебе. Твої. З тобою.

    04.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Сушко - [ 2025.07.07 13:58 ]
    Ти!
    А коси жінки - висріблений ліс,
    А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
    Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
    І наяву, і в снах для тебе юна!

    І пахну, як трояндові поля!
    Обійми ніжні, а думки - про тебе!
    Тобі служу весь вік - не королям,
    Тебе люблю, як у блакиті небо.

    Тебе за руку в рай щодня веду,
    І хоч я у літах, ти - сивий лебідь,
    Але і досі ружею цвіту,
    Танцює вальс душа побіля тебе.

    07.07.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Сушко - [ 2025.07.06 10:09 ]
    Доля
    Кармічні завитки бувають різні,
    В одних любов'ю світяться, добром.
    А в інших, наче зло у парадизі,
    Води мутної на столі цебро.

    Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
    Та щебеті травневім солов'їв.
    Душа моя - після дощу світанок,
    А пахне, наче молодий аїр.

    Малюю світлим Словом неба струни,
    І це моє покликання - не гра.
    Висріблює життя на долі руни,
    Жовтогарячі пагони добра.

    Помежи квінт, октав, тріолей, терцій,
    Війни, нещастя, часу пилюги -
    Огорнуте вишиванкою серце
    Освітлює моїм братам шляхи.

    06.07.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  11. Данько Фарба - [ 2025.07.01 21:43 ]
    Воля
    Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
    Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
    Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
    Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

    Закриюся від натовпу плащем. 
    Пройду як ніж через вершкове масло. 
    Залишуся заручником речей,
    з якими серце світить і не гасне.

    З якими ми ніколи не впадем,
    яким підвладні і моря і скелі,
    які є ворогом існуючих систем,
    які є річкою у цифровій пустелі.

    Вони не потребують навіть уст,
    вони стріляють влучно як пістолі.
    Ті речи - розум, правда, глузд,
    а головніше Воля! Воля! Воля!


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  12. Наталя Мазур - [ 2025.06.26 23:54 ]
    Мак
    Дикі маки забігли поміж пшениці,
    І стоять край дороги, неначе ченці.
    Мов легенда відома ураз ожила –
    Червоніють поля край старого села.

    Мак – не квітка, то спогад, то пам’ять, то знак,
    Навіть в тиші є голос, допоки є мак.
    Кажуть, маки червоні з’явились тоді,
    Як судилося долею статись біді.

    Коли крові краплина скотилась у пил,
    Коли світ захитався, став дуже крихким,
    Коли шабля козацька впала з руки,
    Тоді стали червоними і пелюстки.

    Кожен мак, як могила, котра без хреста,
    Кожен мак, наче спомин про тих, хто не встав.
    Проростає коріння в чорнозем сухий,
    Мак на вітрі тріпоче тривожний, тонкий.

    Бачить поле ще в снах і коней, і шаблі,
    Хоч і бігають діти по ньому малі.
    Та яке в них майбутнє: чи мир, чи війна,
    Чи земля пам’ятатиме їх імена?

    Чи насіється маку ще більше, ніж трав?
    Чи захочуть у рабство піти? Боже, збав!
    Незалежність вони оберуть, чи навспак?
    Хай подумає той, хто зриватиме мак.

    26.06.2025 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  13. Олександр Буй - [ 2025.06.26 10:04 ]
    Публічна самота
    Столичними відкосами –
    Підйомами, узвозами –
    Дорога непроста.
    Самотній серед натовпу…
    І не хотів, а на́ тобі:
    Публічна самота.

    Ніку́ди не сховатися –
    Усе одно снуватиме
    Навколо тебе люд.
    Та всі вони – як ро́боти:
    Зашорені, озлоблені,
    Руки́ не подадуть.

    Бував у чистім полі я, –
    Від обрію до обрію
    Немає ні душі́, –
    Але повірте скептику,
    Що за́тишно і те́пло там,
    Бо там я – не чужий.

    У полі знав: як стрінемось
    Із іншою людиною, –
    Хоч рідко, а бува, –
    Ми чемно привітаємось
    Та для розмови знайдемо
    І привід, і слова.

    Там гарний люд у більшості
    І те́пло не від щільності –
    Від щирості в серцях.
    Добро – усім за правило,
    Любов і віра правлять там
    З початку до кінця.

    А в цьому мегаполісі –
    Тут за людей аж болісно:
    За течією плин,
    Молекули і атоми
    У броунівськім натовпі,
    Де кожен – сам-один.

    Лютий 2025 року


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Артур Курдіновський - [ 2025.06.26 05:53 ]
    Навіщо?
    Зима сувора до застиглих вуст
    Торкнулася холодною рукою.
    Усім, що є, і радістю, й журбою
    Не серце править, а здоровий глузд.

    На шиї камінь. Залишки вогню
    Стрибнуть зі мною у холодну воду.
    Звитяжний крик стає шматочком льоду
    І падає під ноги, на стерню.

    Не тане на волоссі білий сніг.
    Добро та зло - невизначені, хибні.
    Навіщо взагалі життя потрібно,
    В якому ми втрачаємо близьких?


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  15. Татьяна Квашенко - [ 2025.06.23 16:58 ]
    Два кольори
    Поки тиша огортає шлях,
    Рими причепились, мов реп'ях.
    Бо іти у полі манівцем –
    Як писати вірші олівцем,

    Як етюд писати просто неба.
    Кольорів багато і не треба –
    Колір неба й стиглої пшенички.
    Даром, що не ті, як у Павличка.

    На полотні душі двоколірна олія:
    Пшеничний - то любов,
    А синій – то надія.

    23.06.2о25


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  16. Сергій Губерначук - [ 2025.06.23 11:53 ]
    «Ні» чи «Так»…
    «Ні» чи «Так», а Всесвіт – проти.
    Не буває «Так» чи «Ні».
    Ані правди, ані йоти!
    На війні як на війні!

    Правда – вічне порівняння.
    Нині – так, а сяк – затим.
    Залишається питання:
    «Хто насправді є святим?»

    Той, хто тве́рдить, той, хто певнить,
    хто попе́ред на коні,
    заведе, зведе, зате́мнить!
    То є правда? «Так» чи «Ні»?

    Хто хоро́ниться, чаїться,
    людям шепче переляк,
    за великий світ боїться!
    То брехня? То «Ні» чи «Так»?

    Мабуть «Чи»! Бо Всесвіт – проти.
    Швидше вищу мову вчи!
    Правда – час, брехня – це «хто́ ти»,
    і мовчи, бо в центрі – Чи.

    18 серпня 2001 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Подорож на долонях планети», стор. 154"