ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олександр Сушко - [ 2025.07.06 10:09 ]
    Доля
    Кармічні завитки бувають різні,
    В одних любов'ю світяться, добром.
    А в інших, наче зло у парадизі,
    Води мутної на столі цебро.

    Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
    Та щебеті травневім солов'їв.
    Душа моя - після дощу світанок,
    А пахне, наче молодий аїр.

    Малюю світлим Словом неба струни,
    І це моє покликання - не гра.
    Висріблює життя на долі руни,
    Жовтогарячі пагони добра.

    Помежи квінт, октав, тріолей, терцій,
    Війни, нещастя, часу пилюги -
    Огорнуте вишиванкою серце
    Освітлює моїм братам шляхи.

    06.07.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  2. Данько Фарба - [ 2025.07.01 21:43 ]
    Воля
    Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
    Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
    Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
    Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

    Закриюся від натовпу плащем. 
    Пройду як ніж через вершкове масло. 
    Залишуся заручником речей,
    з якими серце світить і не гасне.

    З якими ми ніколи не впадем,
    яким підвладні і моря і скелі,
    які є ворогом існуючих систем,
    які є річкою у цифровій пустелі.

    Вони не потребують навіть уст,
    вони стріляють влучно як пістолі.
    Ті речи - розум, правда, глузд,
    а головніше Воля! Воля! Воля!


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Наталя Мазур - [ 2025.06.26 23:54 ]
    Мак
    Дикі маки забігли поміж пшениці,
    І стоять край дороги, неначе ченці.
    Мов легенда відома ураз ожила –
    Червоніють поля край старого села.

    Мак – не квітка, то спогад, то пам’ять, то знак,
    Навіть в тиші є голос, допоки є мак.
    Кажуть, маки червоні з’явились тоді,
    Як судилося долею статись біді.

    Коли крові краплина скотилась у пил,
    Коли світ захитався, став дуже крихким,
    Коли шабля козацька впала з руки,
    Тоді стали червоними і пелюстки.

    Кожен мак, як могила, котра без хреста,
    Кожен мак, наче спомин про тих, хто не встав.
    Проростає коріння в чорнозем сухий,
    Мак на вітрі тріпоче тривожний, тонкий.

    Бачить поле ще в снах і коней, і шаблі,
    Хоч і бігають діти по ньому малі.
    Та яке в них майбутнє: чи мир, чи війна,
    Чи земля пам’ятатиме їх імена?

    Чи насіється маку ще більше, ніж трав?
    Чи захочуть у рабство піти? Боже, збав!
    Незалежність вони оберуть, чи навспак?
    Хай подумає той, хто зриватиме мак.

    26.06.2025 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  4. Татьяна Квашенко - [ 2025.06.23 16:58 ]
    Два кольори
    Поки тиша огортає шлях,
    Рими причепились, мов реп'ях.
    Бо іти у полі манівцем –
    Як писати вірші олівцем,

    Як етюд писати просто неба.
    Кольорів багато і не треба –
    Колір неба й стиглої пшенички.
    Даром, що не ті, як у Павличка.

    На полотні душі двоколірна олія:
    Пшеничний - то любов,
    А синій – то надія.

    23.06.2о25


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  5. Сергій Губерначук - [ 2025.06.23 11:53 ]
    «Ні» чи «Так»…
    «Ні» чи «Так», а Всесвіт – проти.
    Не буває «Так» чи «Ні».
    Ані правди, ані йоти!
    На війні як на війні!

    Правда – вічне порівняння.
    Нині – так, а сяк – затим.
    Залишається питання:
    «Хто насправді є святим?»

    Той, хто тве́рдить, той, хто певнить,
    хто попе́ред на коні,
    заведе, зведе, зате́мнить!
    То є правда? «Так» чи «Ні»?

    Хто хоро́ниться, чаїться,
    людям шепче переляк,
    за великий світ боїться!
    То брехня? То «Ні» чи «Так»?

    Мабуть «Чи»! Бо Всесвіт – проти.
    Швидше вищу мову вчи!
    Правда – час, брехня – це «хто́ ти»,
    і мовчи, бо в центрі – Чи.

    18 серпня 2001 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Подорож на долонях планети», стор. 154"


  6. Олег Герман - [ 2025.06.16 23:09 ]
    Просто про зрозуміле
    Ти знаєш, я скучив за нами,
    За вайбом розмов ні про що,
    За зорями та небесами
    І першим (ще сніжним) Різдвом.

    Там юність бриніла у венах,
    І світ був безмежний, мов сон,
    Де кожне бажання напевне
    Збувалося без заборон.

    Ми бігли, не знаючи втоми,
    І вітер гуляв в голові.
    Спонтанність вела в невідоме
    (Про інше не знали тоді).

    Нам кожен той день сяяв дивом,
    Наповненим сміхом дзвінким.
    Ми вірили щиро й правдиво...
    Були ще, напевно, дітьми.

    Тепер же – дорослі, серйозні,
    Постійно кудись спішимо
    У справах своїх монотонних
    З сухим лейтмотивом "Алло!"

    Забули, як тішитись миттю,
    Забули про зорі й пісні.
    Одні лише "треба", "набридло"
    По двадцять чотири на сім.

    Зів'яли бажання та мрії,
    Натомість — обов'язок, план.
    І стали, немов, механізми,
    Упершись очима в екран.

    Хіба ми вже зовсім пропащі?
    Не вірю, що згасли вогні!
    Жевріє надія на краще.
    Прокиньмося! Ми ж не такі!


    16.06.2025



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (4)


  7. Олег Герман - [ 2025.06.15 18:39 ]
    Спогад у нотах ночі
    Я гладив ніжний шовк твого волосся,
    Ловив гарячий подих на устах
    Та поцілунок пристрасно-солодкий.
    В обіймах ночі тільки ти і я.

    Шампанське, "This I Love"* надривні ноти,
    Тендітний твій напівприкритий стан…
    Спинився час, завмер навколо простір
    І Всесвіт теж немов забув про нас.

    Тоді ти оголила душу й тіло.
    В розпусну ніч, п'янку, неначе мед,
    Кохали ми, живим вогнем горіли...

    Та злодій-ранок в порох пристрасть стер,
    До нас прокравшись сонячним промінням.
    Прекрасний спогад — ніч оця тепер.



    серпень 2022
    (ред. березень 2025)


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (7)


  8. Олег Герман - [ 2025.06.14 18:37 ]
    Холодне літо
    За горизонтом — цвинтар мертвих днів,
    Де кожен з них — лише виток спіралі.
    Чи зміст життя — це пошук голосів
    У темній тиші зниклих ідеалів?

    Чи доля — це невдачі марних спроб?
    А, може, випадковий збіг обставин,
    Коли душа, немов наївний сноб,
    Блукає по вершинах і проваллях?

    І вірний шлях, що вибраний колись,
    Приводить до чергової розвилки,
    Де тіні мрій минулого зійшлись
    З холодним літом — міражем безликим.

    Можливо, сенс не в пошуках скарбів,
    А в тому, щоб прийняти порожнечу?
    Однак, за розмаїттям гарних слів
    Готує кожен план своєї втечі.



    14.06.2025






    Рейтинги: Народний 5.83 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (17)


  9. Ольга Олеандра - [ 2025.06.09 10:10 ]
    Розмова квітів
    Пестливі крапельки краси,
    в своїй скороминущості вразливі, –
    суті життя беззвучні голоси
    до серця промовляючі зичливо.
    Не чутно слів тендітних пелюсток,
    а втім їх меседж зрозумілий –
    цінуйте кожен паросток
    І бережіть його. Щосили.
    Щосили бережіть життя.
    Його красу. Його відкритість.
    Від чорних вчинків і думок
    свій спільний дім, свою обитель
    глядіть, шануйте, бо вона
    крихка, коштовна й невідновна,
    і щедро в вжиток віддана
    без залишку і безумовно.
    Чимало знайдеться таких
    до різних руйнувань охочих,
    тож бережіть й себе від них,
    і кожен пагін та листочок.
    Усе, що варто захистить,
    не ледарюйте захищати
    й зростайте, зрійте та цвітіть:
    роздольно, пишно і строкато!

    06.06.25


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (3)