ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2024.04.28 18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,

облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,

Юлія Щербатюк
2024.04.28 18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші

Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє

Козак Дума
2024.04.28 16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…

Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –

Євген Федчук
2024.04.28 16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д

Ігор Деркач
2024.04.28 16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.

***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,

Світлана Пирогова
2024.04.28 14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.

І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степанчук Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 19:46 ]
    Дорога к Богу
    Золоты купола под крестами,
    И святой звон колоколов.
    Он прощением веет над нами,
    Над толпою греховных голов.

    Машет ладаном поп бородатый,
    Басом кроет просящих мирян.
    Своей деве страдалица плачет,
    Что её благоверный вновь пьян.

    Вдоль поковки церковной ограды,
    Средь шиповника острых ветвей,
    Поприсели блаженны скитальцы,
    Благодати желая твоей.

    Ты проходишь с опущенным взглядом
    Положа твёрдый крест на себя,
    Для своей ты духовной отрады,
    Вознесёшь к небу очи прося.

    Всем обрядам проследуешь чинно,
    Там отдал, где-то взял и к Нему.
    Отгони же Небесный кручину,
    Ниспролей на страдальца нугу.

    Поднося жёлтый воск с тонкой нитью,
    К огонькам человеческих судеб,
    Жадно ждёшь с безголосой молитвой,
    Что всевышний тебя незабудет.

    А хватило бы просто молчания.
    Твоих дум у журчанья реки.
    Не нужны небесам подаяния,
    Лишь стук сердца и святость любви.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  2. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 19:36 ]
    Мыслей вагон
    Мысли поездом едут в голову,
    И стуча кулаком по столу
    Просят их поделить поровну,
    По умнее что - вылить листу.

    Привести их к порядку и стройности,
    На придуманный ритм положить,
    Запечатать в них чуточку тонкостей,
    И немножечко правды про жизнь.

    Завязать их простейшим куплетиком,
    Понатыкать крючков запятых,
    Ну и выдать на роздум в общественность,
    Для понятливых – песнью души.

    Мысли глупые, просят резвости,
    Умоляют здоровье отдать,
    И поддавшись безудержной дерзости
    Пару литров спиртного умять.

    Пошуметь в безприличии голосом,
    Как ветряк покружится в толпе.
    Иль услышав задорну мелодию,
    Станцевать голышом на столе.

    Как вас много то, умных и ветреных.
    Да по что вы в вагоне одном,
    Уместились в своей безбилетности,
    И примчались ко мне на перрон.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (4)


  3. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 19:32 ]
    Пробуждение
    Выкурив сотую сигарету,
    Отхлебну коньяку из кружки,
    Засыпаю тёплым я летом,
    Просыпаюсь в зимнюю стужу.

    Не нужны мне эпитеты тонкие,
    Из простых слов совью свой венок.
    Засыпая: а может кто вспомнит?
    Просыпаюсь: вновь одинок.

    Пусть дожди пройдут землю напоят,
    Пусть прогреются травы солнцем.
    Засыпаю – куда-то все гонят.
    Просыпаюсь один на околице.

    Печёт печь калачи да пряники,
    С хрустом корки душистого хлеба
    Засыпаю я под тальяночку.
    Просыпаюсь под крик минаретов.

    Перепуталась жизнь как колода карт,
    Перемешан я, перетасован.
    Засыпаю – в тепле твоих дивных чар.
    А проснусь в одиночества холод.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  4. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 19:22 ]
    Мне голубь весточку принёс
    Благодарю тебя за тонкую строку,
    За теплоту пера, за литер поцелуи.
    Благодарю за то, что ряби слов
    Мне нежные глаза твои вернули.

    Читаю я, а сердце звонко бьётся,
    Нежнейшим трепетом аукает душа,
    А в мыслях: жди её, она ещё вернётся,
    Твоя в магнолиях цветущая весна.

    В волнении дрожит листок в руке,
    Глазами пробегаю вновь и вновь
    Слова твои, и эхо вдалеке:
    Ау… ау… кто звал свою любовь…

    Полнится думами заблудшая душа,
    Сколь за года в ней собрано волненья,
    Быть может я не тот? Быть может ты не та?
    Да как всегда расставит точки время.

    Я голову сломя унёсся б вдаль,
    Нет расстоянья. Только ходики стучат:
    Тик-так… тик-так… тебя любовь звала,
    Ты можешь промотать урочный час.

    Но я в смятении. Читаю вновь и вновь,
    Твою улыбку и твое прикосновенье.
    Во мне гудит: а это ли любовь?
    Ведь столько было горьких увлечений.

    Да что ж со мною? Замети следы,
    Те что на сердце от былых остались,
    Махни рукой, вперёд беги…
    Но я сижу и неизвестности пугаюсь.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  5. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 19:23 ]
    Неопределённость
    Беги ветер, несись полями,
    Всю мощь свою просторам яви.
    Пройди крутовеем меж града домами,
    Всю пыль с мостовых в высоту подними.

    Вон видишь леса, попригни кроны сосен,
    Качни шапки сочной листвы тополей.
    Ты в мощи своей не старайся быть скромен,
    Подуй на недвижимый мир поскорей.

    По тихой воде прогуляйся ты рябью,
    А хочешь волну подними к берегам,
    Не бойся ты, ветер, разрушить молчанье,
    Со свистом пройдись по мирским телесам.

    И ветер подул, точно так как просили,
    Взвиваясь и резво кружась по земле,
    А глупые люди вовсю голосили:
    Нет – нет, мы хотим проживать в тишине…


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  6. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 19:37 ]
    Чуть приобнял сон
    Чуть приобнял сон,
    Подарив дремотный запах.
    Тихо подошёл,
    На своих вечерних лапах.

    Пошептал «Усни,
    Пробуди ты подсознанье».
    Щедро подарив,
    Сладкий мир для созерцанья.

    Вкусным был мой день,
    Я следов оставил уйму.
    Перейду плетень,
    И войду в сновидный улей.

    Крепче сон прижал
    Пальцами пройдя по векам.
    «Закрывай глаза,
    утром вновь быть человеком.

    Пусть придут к тебе,
    Из чужих миров посланцы.
    С ними закружись
    В фантасмагоричном танце»

    Будет сон благим,
    Успокоит душу.
    И не дай господь
    Этот мир разрушить.

    Я в объятьях сна,
    В нежностном покое.
    От сует мирских,
    Отдохну душою.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  7. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 19:33 ]
    Казнь
    Только здесь и сейчас вам предстанет картина,
    Как толпа человека распинает глумливо.

    Платы нет. Вход свободен. Вот вино с хлебной коркой.
    На удобных скамьях размещайтесь вольготно.

    На арене песок. На песке лужи крови.
    Стол дубовых досок кандалами каймлённый.

    В них закован поэт, с опустевшей душою.
    И терновый венец обнялся с головою.

    Гул толпы в предвкушении действа жестокого,
    Отдает по арене ада пламенным рокотом.

    Брякнул гонг. Все утихли. Вот оно, чего ждали.
    В грудь поэта вонзают острие красной стали.

    Тихим стоном, не криком, отозвался поэт.
    Он устал уж взывать, и померк в очах свет.

    Люд беснуется воплем, дикий смех и плевки,
    Мол давайте посмотрим, что у гада внутри.

    И палач поддаётся громким крикам толпы,
    Проводя острием по поэта груди.

    Распахнул его грудь и... затихла толпа,
    Белым птахом вспорхнула ввысь поэта душа.

    Покружив над людьми хлопнув белым крылом
    Он взлетел в синеву освящённый лучом.

    А народ онемев всё глядел в небеса,
    Их оскал умывая искрилась слеза…


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  8. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 19:51 ]
    Рисунок на стекле.
    Красной тушью рисую на чистом стекле,
    Капли плавно ручьями бороздят вертикали.
    Свой пейзаж цвета крови текущей во мне
    Посвящу я своей вновь пришедшей печали.

    За пейзажем моим, с замороженным взглядом,
    Люди - тени, снуют в одеянии сером.
    Со своим ядовитым словарным запасом,
    Общипали сирень чуть зардевшую цветом.

    По рисунку на окнах луч солнца играет,
    Сквозь него алым светом обитель залив.
    Ветер холодом краски мои остужает,
    В галерее пейзажей душевных картин.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  9. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 19:52 ]
    Слёзы дождя
    Я вижу холодные слёзы дождя.
    Такого грустного. Он плачет степенно.
    И капли его по щекам проходя,
    Горячей слезою спадают на землю.

    Сквозь дождь в тёмных тучах я вижу себя.
    Всё так же как он прохожу городами,
    Из тысячи солнцев что слепят глаза,
    Ищу я одно что согреет лучами.

    С дождём прохожу по дорогам далёким,
    Неся в своем сердце надежд светлых дрожь.
    И кто-то, когда-то, со временем вспомнит,
    О парне гуляющем в плачущий дождь.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  10. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:10 ]
    Спокойствие.
    Небо. Бездонное синее небо.
    В перьях кудрявых седых облаков.
    Лето. И синь надомною согрета
    От щедрого солнца звенящим теплом.

    Ветер. Качает бродяга листы тополей,
    И белою бабочкой пух обрывает.
    Дорогой песчаной средь пышных полей
    Я мир обойду от края до края.

    Побалую стопы я мягкой тропой,
    И взор свой потешу морщинами рек.
    А глас услыхав соловья золотой
    Присяду в тени успокоив свой бег.

    Прикрою глаза. И уйдя в темноту,
    Пьянённый глотками прозрачного лета,
    Я в шёпот иль молча тебе помолюсь,
    Моя терпеливая к людям планета.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  11. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:58 ]
    Солнечный малыш.
    Золотыми переливами
    По домов жестянкам крыш,
    И оконными покивами,
    Скачет солнечный малыш.

    Блещет сочною листвою,
    Завитками парковых дорожек.
    На площадке с шумной детворою
    Подмигнёт весельем юных рожиц.

    Пробежится струями фонтанов.
    Заблестев в созвездьях мелких брызг,
    Он туманной радугою станет,
    Солнечный резвящийся малыш.

    Промелькнет задумчивыми лицами,
    По сопящим в шелесте страниц.
    И под вечер к солнцу возвратится,
    К матери до дома побежит.

    Солнце лучик свой журить не станет,
    За его проказы среди дня.
    Проведёт рукою волосами,
    Поцелует бережно дитя.

    За день луч-малец поутомился,
    В беготне весёлой и пребыстрой.
    Он прижавшись к маме укатился,
    Дабы утром пробудить улыбкой.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  12. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:21 ]
    Покидая свой дом...
    Покидая свой дом, свои добрые стены,
    Помолясь в тишине, мы уходим в миры.
    За собой прикрывая скрипучие двери,
    Мягким выдохом греем мороз пустоты.

    Мы уходим тихонько, но грохот замков,
    Гром закрытой двери, оглушил всё вокруг.
    Пробуждаются люди, сыпят ворохом слов,
    Очищая таблички с надписью «друг».

    По слезинке, по капле, наполняются реки.
    Льются горько потоки сочувственных фраз.
    А случилось то что? Просто нет человека,
    О котором при жизни мы вспомним лишь раз.

    Ощущая плечё, пожимая ладони,
    В разговорах мы сплюнем из слов шелухой.
    Но когда ты уйдёшь, мы грехи все замолим
    Пред тобою, столь близким, ушедшим в покой…


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  13. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:33 ]
    Оригами
    Мир шатается под ногами,
    От событий, что бьют без замаха,
    Угловатых как оригами,
    Но не хрупких как эта бумага.

    И опомнится нету времени,
    Сделать вдох, сигарету выкурить,
    Как уж новое бьёт по темени,
    Изменяя плавность - ритмами.

    Мир шатается под ногами?
    Или я, по миру шатаясь,
    Вдаль бегу семеня ногами,
    И успеть, всё прожить стараюсь.

    Так чего же тогда злословить,
    И в жилетку реветь ручьями?
    Что хотели – держите, хлопец!
    Не отмахивайтесь руками.

    Оригами событий жизненных,
    Угловатых, но в чем-то прекрасных.
    Дай то Бог всех вас сердцем вынести,
    И душою сдержать без опаски.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  14. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:33 ]
    Пара строк, пара слов...
    Только две строки на бумагу просится,
    Только пара слов, только пара фраз…
    Отобрало речь у меня одиночество,
    Заменив на взгляд тихие слова.

    Пара строк на белое, чёрными полосами.
    Чёрное на белом – вот где простота.
    А во звуках буковок, в их многоголосии,
    Разучился видеть я, истины слова.

    Всё предельно правильно, словно под линеечку,
    Без ухабов приторных, в письменной тиши,
    Строятся под знаменем, автора забытого,
    Пара строк, что выльются в океан души.

    Их читаешь медленно, ставя препинания,
    Сам свою мелодию им ты сочинишь.
    Отобрало времечко голос у писателя,
    Да в замен оставило белоснежный лист.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  15. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:34 ]
    Безразличие
    Изучаю знакомый рисунок обоев.
    Запирает постель в тот же сон не корясь.
    Тянет камнем обыденность в мёртвое море,
    На котором из мыслей красуется рябь.

    Сизый дым папиросы и коньяк в грязной рюмке,
    Да бумаг бледнолицых глаза в пустоту.
    Без пожатий остыли раньше тёплые руки,
    И трясясь пролагают из строк борозду.

    Да кому это надо? Кто прочтёт тут же сплюнет,
    А коль явишь кому – то воротят свой взор.
    Постепенно утопнешь в своих тяжких думах.
    Ведь народ восхищает лишь оградки узор.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  16. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:07 ]
    Возвращение
    Разлетелись орущие вороны,
    Во хатах образа заслезили.
    Возвращались до дома воины,
    На телегах с соломою сизой.

    А лошадки трусили копытами,
    И хлыстами свистели деды.
    Под залитыми кровью свитами,
    В свои хаты приходят сыны.

    Тишина по околице ходит,
    И не смеет петух прокричать,
    Лишь отцы головами воротят,
    Ухватив крепко накрепко мать.

    Бьются в горюшке стары лебёдушки,
    И проклятия льются на век.
    Что ж ты боженька отнял сыночку
    Да во младость сослал на тот свет.

    Озарятся свечами светёлки,
    Непослушной от горя рукой
    Зашивают мундиры сестрёнки,
    И колодезной моют водой.

    Ну а с утром деревня проснётся,
    И вздохнёт криком сотен дворов,
    В потускнелом от слез свете солнца,
    Провожают пришедших сынов…


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  17. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:31 ]
    Я пьян
    По заре облака взлетают
    Оставляя мягкие следы,
    Что от ветра порывов тают,
    Раздевая синь высоты.

    Горизонт расстаётся с солнцем,
    Подтолкнув его летнему небу,
    Оно нехотя так плетётся,
    Мол, поспать хоть немного мне бы.

    И цепляется солнце лучами
    За хвосты белых туч кудрявых,
    Как девчушка мала что маме
    За подол уцепилась упрямо.

    Тучи белые солнышко тянут,
    Колесницей плывут по небу.
    Я рассветом сегодня пьяный
    И тону в копнах жёлтого хлеба.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  18. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:50 ]
    Чёрный дым
    Чёрный дым да огненные степи,
    Пепелище густо смешанно с землёй.
    Косит чёрная коса героев слепо,
    Мы вдыхаем смерть, чтоб кто-то был живой.

    Дикий крик да вой тех кто изранен,
    Брызжет кровь по лицам словно дождь.
    Смерть несем без мысленных терзаний,
    Не щадят они нас, мы их тож.

    Топчем землю красную от крови,
    До костей рвем кожу сильных рук.
    И до рвоты мы орём от боли,
    Не увидев как уснул наш друг.

    Мы врага с неистовством пронзаем,
    Стиснув зубы дальше мы летим.
    Прикрываясь лишь щитом удачи,
    Словно шестикрылый серафим.

    Умираем смело и красиво,
    В грязь упав целуемся с землёй.
    Над телами кони сотрясают гривой,
    Провожая ржаньем в мир иной.

    Средь таких как я, лечу во гневе,
    И поёт мой меч как соловей.
    Поспеши, кто смерть желает встретить,
    Да и кто пожить мечтает, не робей.

    Пусть мой конь врезается копытом,
    В грудь ушедшего к богам врага.
    Нужно честь иметь, чтоб мною быть убитым,
    Честь нужна, дабы убить меня!


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  19. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:25 ]
    Ты пришла?
    Ты пришла? Ну так здравствуй.
    Чёрногубая звездная ночь.
    Ты с дождем? Знать напрасно,
    Гнал тоску свою лютую прочь.

    Прикасаясь к челу, лобызаешь,
    Да слюнявишь ты ласковым сном.
    Не скорбя обо мне, убегаешь.
    Ну так знать есть к кому. Поделом.

    Гой ты грешная, сколь уж глумишься.
    Не обридло пинанье меня?
    К одиноким то душам, прилипшая,
    Яко страстна твоя пелена.

    Знай, стервозная, сколь уж продумано,
    Сколь порезано сердце моё,
    Ожиданьями, да причудами,
    Что на час свой надеются днём.

    Не робей, зачинай куролесину,
    Мысли вихрем взбивай в ураган.
    Эх бы солнце добра мне отвесило,
    А не горькой гранёный стакан.


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  20. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:20 ]
    Вечер у реки.
    В лучах солнца закатного, алого,
    Грифель строки плетёт неспеша.
    Украшает листы помалу он,
    Серый послед карандаша.

    Мыслям вторя река тихо шепчет,
    В такт мой пляшет волна за волной.
    И мелодия рощи вечерней
    За моею играет спиной.

    Благодатно листы принимают
    Росчерк серый цветущей души.
    Колыхаясь травинки ласкают
    Босу ногу в вечерней тиши.

    Песнь летит лёгким ветром над луками,
    И прислушавшись к ней, соловьи
    Заливаются ясными звуками
    Провожая тепло до зари.

    Стих закончен прямым многоточием,
    Мол конца нет любви и добру,
    И подарен он волнам, что в ноченьку,
    Тем кто грустен его понесут…


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  21. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:47 ]
    Ария.
    Лишь только голос…
    Одна мелодия звучала,
    Что сдобрена нежнейшими словами,
    Так плавно льётся чистотою чувств.
    И я бегу к ней... мыслями тянусь…

    Дыханье затаив…
    Я весь есть слух, я упоенье.
    Мой дух под трепетным волненьем
    Прочь забывает все печали,
    И нимбом благости венчаем… светлым...

    Ресниц касается слеза…
    Она сладка, как звук оркестра.
    И от кулис над каждым местом,
    Витает голоса божественная сладость
    Солистом вложенная нежность… ощутима…

    Горячий выдох сердцем…
    Скажите, как способен звук,
    Твой мир и мысли вмиг перевернуть
    И вновь собрать всё воедино.
    Да только новая картина… столь превосходна...


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  22. Віталій Вітюк - [ 2008.07.19 18:56 ]
    Весеннее солнце
    Распустила свои косы
    В благолепиях весна.
    Солнца луч холодны росы
    Собирает по лугам.

    Словно девица стесняясь,
    Не спешит, чуть погодя,
    С ожиданием играя
    В ставни просится заря.

    И берёзы свои ветви
    В хороводах закружат.
    Прочь стремглав лихие ветры,
    Скажет мой вишнёвый сад.

    Реки гонят крепки путы
    Обнажая свою гладь.
    Воздух весь в весну обутый
    Надышатся им бы всласть.

    Тихо плачет дом капелью
    И роняет слёзы с крыш.
    После зимнего похмелья
    Люд с надеждой смотрит ввысь.

    Помолися человече,
    Что ты зиму пережил,
    Да здоровайся с весною
    За которой так тужил.

    Солнце ласковой рукою
    Кудри пышные твои
    Потрепает, благословит,
    Мол живи, дитя, живи…


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  23. Ганна Осадко - [ 2008.07.19 13:34 ]
    Мурашка
    Це мурашка. Моя спина для неї як Незалежності чи яка інша площа,
    Вона дереться хребтом, неначе узвозом Андріївським – вихід шукає.
    А як на мене – даремно. Бо розкидати каміння-кохання тощо,
    Як і збирати – немає сенсу. Бо ні його, ані сенсу узагалі немає.

    Бо залишилося мало, а проте – головне – ця загусла зелена тиша,
    Бо слова, як лисички, населяю на довгу чекання шворку,
    Бо кубельце останнє худенькими лапками виплітає миша,
    Як бабуся половину шкарпетки, бо не встигає, бо життя вилітає корком

    Чи фанерою, чи чим там іще – то не суть. Пролітає, і проростають діти,
    І приростають, як дерева столітні, а я без коріння, а вони тримають
    За ноги міцно – обплітають, і не дають упасти, і не дають летіти,
    Та солом’яне літо, і сни полинові, а потім медвяні – іще тривають,

    І мурашка, що загубилася поміж Сцилли-Харибди грудей дівочих,
    Захекано озирається, розкладає палатку, робить зупинку,
    І довго дивиться у небо – а раптом Господь передумає – і захоче –
    І подасть їй – маленькій – свою останню тонку соломинку?





    Рейтинги: Народний 5.63 (5.65) | "Майстерень" 5.25 (5.62)
    Коментарі: (20)


  24. Вікторія Вікторія - [ 2008.07.19 13:33 ]
    ***
    Жизнь – туфельки, несколько пар джинсов,
    Такая смешная…во всём – поперёк…
    Излишне сложная… не ужиться -
    Ни Бог, ни чёрт её не уберёг.

    В глубине глаз тоска такая...
    Но всё ж - отсутствие стёртых монет.
    Чуть-чуть запнётся, ему повторяя:
    «всё суета…и это пройдёт»

    Сплетенье тел и сплетенье судеб,
    Случайность встреч, неслучайность слов...
    «Спокойной ночи. Всё ещё буде…"
    Золушка. Бал. 12 часов.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  25. Вікторія Вікторія - [ 2008.07.19 13:50 ]
    ***


    ….А потом прощений кончится список.
    И в прицел она посмотрит устало.
    Всё простит тому, кто был ей так близок
    Всё забудет, что так болью хлестало.

    Оставайся. На ветру, под дождями –
    Не согреет карих глаз позолота.
    Будет только тишина, да горстями -
    Одиночества лихая свобода.

    Она выстоит и выстроит замок,
    Где заборы и цепные собаки,
    Где так нежно расцветут спозаранок
    Незабудки и атласные маки.

    ….Захлебнётся где-то нежностью скрипка,
    И предательски чуть-чуть губы дрогнут.
    Но дописана о горечи книга.
    И закрыта навсегда.

    Круг разомкнут


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Олена Пашук - [ 2008.07.19 11:49 ]
    ///
    дай арбалет я поцілю у сонце
    виграю може бонусні ночі
    проти москітів мускатне й Висоцький
    спека
    вікно кровоточить

    здерла із себе останню сорочку
    мабуть вже ту
    в якій народилась
    і розцяткована сонцем мовчки
    кутаюсь в дим від кадила
    щоб заховатись від себе нової
    тої що народилася в морі
    Мертвому
    де безіменні герої
    жертви своїх же історій
    сорі за те
    що гніздо одномісне
    в склянці мускатне
    навпіл з москітним
    а зірвана роза вітрів зумисне
    всупереч всім настановам квітне


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  27. Лариса Вировець - [ 2008.07.19 10:18 ]
    Заблукалий равлик
    Равлику заблукалий,
    тягнеться довго шлях.
    Що б ми іще шукали
    тут, на семи вітрах?

    Тут, на безгрунті сірім,
    поміж колес авто —
    так ненадовго цілі —
    хто ми з тобою? Хто?

    Легко по літній зливі
    дихається щораз.
    Відстані неможливі —
    та добігає час...


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (24)


  28. Наталя Терещенко - [ 2008.07.19 09:52 ]
    ЖІНОЧА ЛІГА (2)
    НЕ МАЧО

    Ні, ти не мачо, однозначно.
    По перше, ці твої заначки…
    По друге, те, що на мобільний
    Якась надзвонює стабільно..
    А ще немодні, аж страшенно
    Ці танга у твоїй кишені!
    А от дрібнички від Гальяно…
    Мені в них зовсім непогано…
    Що? Ти купив мені для драйву
    Ще палантин М"якого сяйва?
    Ну що ж, приміряю побачу,
    Можливо ти і справді мачо?
    ………………………………….
    НЕ ЛЕДІ

    Послухай, люба, що за звички -
    трус у кишенях чоловічих?
    Я не люблю оцих комедій!
    Таке не чинять справжні леді...
    Та що ти за створіння вперте,
    В мобільнику усе вже стерто!
    Надзвонює мені у справах
    Новий начальник. Має право!
    Яка вона? Страшна, як Вій!
    Ти ж знаєш, Пупсик, я лиш твій.
    А танга – то такий сюрприз.
    Купуєш хутро – маєш приз.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  29. Тарас Гончар - [ 2008.07.19 09:45 ]
    ...ПСИХОАНАЛІЗ МАРЕВА...

    ...сплановане співпадіння...
    ...зміна розвитку подій...
    ...прорахунки у падінні...
    ...безпідставність давніх мрій...
    ...непрошені результати...
    ...сумні наслідки причин...
    ...збої в серці автомата...
    ...такт контейнерних машин...
    ...змієвидні переходи...
    ...маслом змазані пази...
    ...знешкоджені перешкоди...
    ...прогнозовані низи...
    ...тінь хрестів окличних знаків...
    ...кров невинних запитань...
    ...ржава тупість мідних гаків...
    ...холод вічних коливань...
    ...дискомфорт дальніх польотів...
    ...ностальгія рідних стін...
    ...лінь прибоїв в тіні гротів...
    ...заблукалий в світлі спін...
    ...небажання щось бажати...
    ...білий прапор старих ран...
    ...сліз напитися і спати...
    ...щиро всміхнений капкан...



    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  30. Тарас Гончар - [ 2008.07.19 09:36 ]
    ДО ЗУСТРІЧІ В ЕФІРІ!

    До зустрічі в ефірі,
    Шановні шукачі!
    Живіть й не будьте сірі,
    Тим паче уночі!
    Світіться на всі боки,
    Щоб бачили й сліпі,
    Що й тінь наших уроків
    Священна... і собі
    Наповніть повну чашу
    Настоянки з зірок,
    Щоб поминути сажу
    Вчорашніх помилок,
    І у відкритий космос
    Летіть, забувши й нас,
    Яким без вас так тоскно,
    Та звикнемо... вже час!





    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  31. Тарас Гончар - [ 2008.07.19 09:31 ]
    ВІДНОСНА ДАЛЬ

    як прийдуть, то нас не буде,
    й не шукатиме ніхто;
    як-не-як, це вже не люди...
    ми – не люди, ми – ніщо!

    віддамо все за дві краплі
    із чортячого шприца,
    й гордо станемо на граблі
    в символ того, що ми – ЗА!

    нам байдуже все на світі
    й ненависний цей базар,
    де блукаєм, наче в сіті
    павутини чи-то хмар.

    не чіпайте нас, не треба,
    не цікавить ваш суддя;
    толку з сонця, тим більш, з неба…
    захлисніться своїм “я”!

    йдіть, куди здається вірним,
    земля пухом вам, кроти!
    та питання – все ще спірне
    про відносну даль мети…




    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Ткачук - [ 2008.07.19 01:43 ]
    Казковий.
    Із листяних зелених речень
    Змокрілих лагідних думок
    Наш простір виник з заперечень
    Із двох джерел поливсь струмок

    У снах ловили поцілунки
    Відгадуючи їхній смак
    І ніжних доторків малюнки
    Ми карбували на вустах

    Я буду сонячний в цім світі
    А ти як незбагненний вітер
    В дощі у мріях всі ці миті
    У краплях мокрих наших літер.


    Рейтинги: Народний -- (4.79) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (7)


  33. Серенус Цейтблом - [ 2008.07.19 01:35 ]
    Starlets
    Starlets hide in the greenness.
    Dimly
    The fir-cones glow
    Almost as greenish fireflies, only softer.
    Softer still is the whisper
    Of secret voices below.
    These shining elusive starlets,
    Someone hung them aloft.

    Turn off the light and breathe in
    The warm remoteness.
    Don't afear twinkies
    While they dance their fill.
    Fancy them being real
    Heavenly bodies,
    New Year constellations
    That never should go still.

    They are some wonders, aren't they.
    Green little starlets.
    They don't have dreams or joys,
    Banns or knells.
    But there's something in there
    You can't place a finger at, really:
    When one of a thousand goes out,
    The rest go out as well.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6) | ""Вогники" В. Чернишенко"


  34. Сергій Вербний - [ 2008.07.18 22:48 ]
    Моно
    чому із зорями ти сяєш уночі?
    чому світанком прокидаєшся у серці?
    чому з дощем твоє ім’я звучить?
    чому проміння так, як ти сміється?

    навіщо ти крадеш у мене сон?
    навіщо поселилась у думках?
    навіщо сонцем піднялась на горизонт?
    навіщо хвилями шепочеш у струмках?

    Чому про тебе місяць гомонить?
    Чому про тебе з небом розмовляю ?
    Чому весь ліс про тебе шелестить?
    Чому поля про тебе стільки знають?

    Навіщо стала першою із муз?
    Навіщо пару крил подарувала?
    Навіщо я в очах твоїх топлюсь?
    Навіщо так мене зачарувала?

    Коли я загублю в собі тебе?
    Де взяти сил хоч трохи відпочити?
    Забути б все, що душу так шкребе...
    Та як, скажи, мені без тебе жити?


    Рейтинги: Народний -- (4.89) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  35. Елвіна Дивна - [ 2008.07.18 21:47 ]
    Леди
    О, кто эта леди, кто ветренным утром
    выходит писать натюрморты о небе?
    О, кто эта дама, кто горькие слезы
    способна сменить озорным хохотаньем?

    О, как ее руки нежны бесподобно.
    Остаться бы - не расставаться до смерти.
    Ах, как ее песня легка-безмятежна,
    и птицы, забывшись, как солнцу, ей вторят.

    Кто смел заглянуть ей в глаза неземные?
    И в небе, увы, не найдется им равных.
    Кто скажет, что в сердце невинном хранится?
    ...Печали и верности два океана.

    24.11.04


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.21) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  36. Елвіна Дивна - [ 2008.07.18 21:42 ]
    Разбросанная
    Разбросанная по миру.
    Я молнией на части
    Разбросанная. Кумиром
    считаю я несчастье.

    Отчаянная, по-
    терянная,
    Несусь я за ветром.
    Разбросанная метелями
    Русскими
    По конвертам.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (6)


  37. Елвіна Дивна - [ 2008.07.18 21:28 ]
    Птахи
    Творити красу світів -
    Щоденна птахів є гра.
    До Сонця летіли ті,
    Що прагнули серебра

    І золота від богів,
    І юності від вина.
    А шлях знають лиш птахи,
    А юність лише одна-

    Самісінька. Віднайди
    Її між пер*їн крила
    (Солодка, як мед води
    Із сонцевого чола).

    На мить світ людей полиш.
    Птахів загадковий сум
    Ти, може, збагнеш тоді,
    І матимеш їх красу.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати: | ""


  38. Григорій Слободський - [ 2008.07.18 20:48 ]
    Ланкову вибрали в депутати.
    Дівчиною молодою
    В колгоспі робила
    Бригадира молодого
    Вона полюбила.

    Призначив її бригадир
    Старшою у ланці,
    Будить вона на роботу
    Робітниць у в ранці.

    Добри вміла говорити
    Грамоти не знала.
    Через рік ланкова
    Героїнею стала.

    Прийшла з верха директива,
    Треба відповідь дати,
    Треба когось із колгоспу
    вибрати в депутати.

    Зібрали у клубі
    Колгоспне зібрання
    -Хто в нас трудиться у ланці
    -Із рання до рання?

    Запитав голова,
    Щоб відповідь дати
    Закричав бригадир
    -Ліпку в депутати!

    - Що там буде робити
    Дозвольте спитати?
    -в залі буде там сидіти
    Руку піднімати!

    Назначили вибори.
    Заграли музики.
    Проголосували за ланкову
    Проценти великі.

    Поїхала у Москву
    В оту депутацію,
    З відти привезла
    Партійну агітацію.

    Зібрала колгоспників
    У сільському клубі
    -Я зустрічалася з Хрущовим
    Люди мої любі!

    Просив він мене
    Щоб вам передати
    З великим ентузіастом
    Треба працювати.

    - Що ти там робила?-
    Запитала баба.
    - Я, як усі депутати,
    руку піднімала.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  39. Марія Гуменюк - [ 2008.07.18 18:10 ]
    ***
    Мені наснився вечір голубий,
    В ставку лілеї,заколисані водою,
    І ти стоїш на березі сумний,
    Немов прийшов прощатися зі мною.

    Вдягнулось плесо в димчату вуаль,
    Скупався тихо місяць у воді,
    Ти знову йдеш-мені лишив печаль,
    І згасли зорі в небі, як в житті.

    Мені наснився вечір голубий,
    Розлука ж зранку розвела мости.
    І тільки спомин, як полин гіркий,
    Манить крізь роки, як у згадках ти.



    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (3)


  40. Анатолій Ткачук - [ 2008.07.18 18:51 ]
    В міжсезонні
    В міжсезонні
    хмари сонні
    сіють тишу
    крізь долоні.
    Час залишив
    мить на троні
    в міжсезонні.

    В жарі літа
    мед розлитий.
    в нім зав’язли
    трави й квіти.
    Вітер згаслий
    ліг спочити
    в жарі літа.

    Спрагла днина
    неупинно
    ловить душі
    в павутину.
    Мрії душить,
    мов гудина,
    спрагла днина.

    Ген з-за гаю-
    небокраю
    довгождана
    ніч зринає –
    їй осанна!
    Линь же в маю
    ген з-за гаю!


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (10)


  41. Наталя Терещенко - [ 2008.07.18 16:20 ]
    ЖАБА ПЛІТКАРКА (байка)

    Дістала всіх одна Пліткарка Жаба,
    Усюди пхала свій цікавий ніс.
    Казала: «Білка вже як дирижабль,
    Куницю теж новітній корм розніс!
    А от Вужиха підповзала близько,
    То ледве я впізнала цей скелет…
    Що за дієта? Кажуть, що Кремлівська:
    Рахує бали і не їсть котлет.
    Сорока носить одяг «секонд хенду»
    А Лиска поміняла «боя френда…»
    Усім кістки вона перемивала,
    Та доля з нею жарт зіграла злий:
    У Жаби раптом апетит прорвало,
    Дебела стала, мов Горинич Змій!
    ЇЇ, незграбу, чоловік покинув,
    До першої дружини він утік,
    І Жаба навернулася з драбини,
    Потрапивши до списку Жаб – калік,
    З Болота, за постійні зловживання,
    Її за місяць вигнали, таки,
    І заніміли всі від здивування,
    Бо припинились Жабині плітки .
    ……………………………………..
    В чужій білизні порпатися годі,
    Бо ж у самого сороміцький одяг.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  42. Люта Ольга Козіна - [ 2008.07.18 15:41 ]
    ***
    Цей мокрий асфальт від дощу...
    По ньому - до тебе - на мить,
    Або назавжди, досхочу!
    Здавалося, Всесвіт тремтить...
    А потім - колись все мине,
    Так холодно... Казці кінець.
    Здається, в мені не одне,
    А сотні розбитих сердець.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (3)


  43. Володимир Мацуцький - [ 2008.07.18 14:05 ]
    Анекдоти – притчі
    Бачиш, жінка іде?
    - Я бачу валізи.
    - Вірно. Ці валізи моя жінка несе.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (4.89)
    Коментарі: (2)


  44. Петро Скунць - [ 2008.07.18 13:57 ]
    Із поеми "Розп’яття" (1971)
    ...Бути чистим – то нетрудно,
    коли жити серед свят.
    Бути чистим там, де брудно, –
    то падлюки не простять.
    Із жалів, із тремтів ніжних
    прорізається удар.
    Б’ють не слабших. Б’ють сильніших.
    Всі удари – від нездар.
    Б’є мізерія. І тупість.
    заздрість. Жадібність. І страх.
    Нині любить – завтра лупить
    з медом правди на вустах.
    І зберуться добрі хлопці:
    ми ж і справді не святі,
    то вже ліпше десь по стопці,
    лиш не битись на смітті.
    Серце губимо потроху,
    волю зводимо до слів,
    і старіємо до строку,
    і дрімаємо без снів.
    Зло й добро – вони довічні,
    та не вічні добрі й злі...
    Ми живі. а ті живіші,
    що не змовкли і в землі.
    і в щоденній штовханині
    я почую їхній крик:
    уступив ти острів нині –
    уступив і материк.
    І причин шукати годі
    у тяжкій людській судьбі,
    у народі, у природі, –
    ти їх викрий у собі.
    ..............
    Вір, що ти від себе дужчий,
    що свобода – в боротьбі,
    і не стане день грядущий
    скритим ворогом тобі.
    і до тебе світ приникне:
    ти ж у нього захисник,
    встав за матір, материнку,
    материзну, материк.
    ........


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (11)


  45. Юля Бро - [ 2008.07.18 12:06 ]
    вот лето....
    Вот лето: самолётик, стрекоза
    И что ещё прочтут твои глаза
    С божественной распахнутой ладони?..
    Кораблик в луже, лужа – в облаках,
    А лодка подсознания легка,
    Пока не остановится река
    Она плывёт, качается, не тонет
    И говорит: воруются слова
    И в пальцах - слива, а во рту халва
    Горит от поцелуев, но молва
    Страшней ТТ, безжалостней погони.
    Вот мы: всё невесомей, босикомей,
    Касательнее плоскости искомой.
    А небо там синее да иконней,
    Где только сердце сдало на права.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (10)


  46. Олександр Комаров - [ 2008.07.18 10:36 ]
    LXVII
    Четвертий тиждень жовтня збiг
    Євген з Оленою пирiг
    Гостям розкраяли весiльний,
    Мiж них Iван носився хмiльний.
    Наташу вiн колись кохав,
    Якщо цим словом хтось назвав
    Завидну хiть, сп'янiння сите
    Й бажання, заздрiстю навите.
    Нiхто не бачив, в час доби,
    Як згусли кольори журби
    Вже мiсяць вiльний вiд спокою
    З далекоглядною метою
    Двигун попортив, просто так
    Душевний хлопець й справ мастак.
    За управлiння стиль не косний
    Червоний орден граф колгоспний
    Пiд дату Жовтня примiряв,
    Бомонд районний з ним гуляв.
    Прощай розбiжностi, провали,
    Забутi коми, iнтервали,
    Яких я часто мiж подiй
    Наставив в повiстi своїй.
    I повторявся я багато,
    Менi б всмiхатись винувато
    Пред тим, хто держить цей листок
    За сором мовних помилок,
    А я в них (не бiжу вiд правди)
    Привабливiсть вбачаю завжди.



    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.12)
    Коментарі: (1)


  47. Ольга Сущева - [ 2008.07.18 10:20 ]
    переклад з російської (Сергій Чернишов)
    Вмить посталий в кімнаті звір
    копирсне дичину малечі.
    Упітьмах нестьм'янілі дві
    покотились жарини з печі.

    В занедужалих крилах - сказ
    псів безодні. Пекельні лови.
    Шкаралупа від душ - луска
    на довершеній дії слова.

    Доки день, то не гай пори,
    мисли вголос хвалу та докір.
    Виллє ніч чорну кров згори -
    пильний зір у два білі ока.

    Ніби порох шурхоче тлінь
    через вирву в чоло набою.
    Уяви, на якому тлі
    постаєм у імлі. Обоє.

    ____________________________________________
    Стихотворение - оригинал:

    искры

    Сергей Чернышов

    возникающий в комнате зверь,
    спит в кроватках сырое мясо,
    и качаются искры две
    в темноте - золотых, опасных.

    почерневший воздух глотай,
    искры, шерсть, чешуя и холод,
    водяная вязкая темнота,
    совершенствующиеся глаголы.

    при фанатиках - думай вслух,
    и желательно в такт, а ночью
    наблюдай, как случайный дух
    наполняет пустые очи,

    как они начинают тлеть -
    слышишь шепот в пустой коробке
    головы? так светло во тьме.
    а потом вы встаете - оба.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (2)


  48. Серенус Цейтблом - [ 2008.07.18 09:31 ]
    The Hosting of the Sidhe (У.Б.Ейтс, перевод)
    Конники мчатся из Нокнареи
    Через могилу Жрицы в Бару
    Ниам ревет "Вперед!", и реют
    Волосы Каолта на ветру.

    Хлесткие пряди острей ножа.
    Равно охрипли всадник и конь.
    Словно опавший лист кружа
    Ветер сметает смертный сон.

    Бледные, мчатся вперед, вперед,
    Быстрее мечты о милой моей!
    Кто захотел бы ударить влет -
    Был ослеплен бы огнем очей.

    Ясная честь будет им хоругвь,
    Дни напролет они скачут вослед.
    ...Ниама клич "Вперед!", и свет
    прядей Каолтовых на ветру.

    ***

    The host is riding from Knocknarea
    And over the grave of Clooth-na-Bare;
    Caoilte tossing his burning hair,
    And Niamh calling Away, come away:
    Empty your heart of its mortal dream.
    The winds awaken, the leaves whirl round,
    Our cheeks are pale, our hair is unbound,
    Our breasts are heaving our eyes are agleam,
    Our arms are waving our lips are apart;
    And if any gaze on our rushing band,
    We come between him and the deed of his hand,
    We come between him and the hope of his heart.
    The host is rushing 'twixt night and day,
    And where is there hope or deed as fair?
    Caoilte tossing his burning hair,
    And Niamh calling Away, come away.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (5)


  49. Серенус Цейтблом - [ 2008.07.18 08:56 ]
    Мечты и труд мне выдадут в аду/My Dreams, My Works, Must Wait Till After Hell (Г.Брукс, перевод)
    Меда горшки и Хлеб у меня
    хранятся теперь на складе воли.
    Молю замки продержаться до дня
    когда из пекла вернусь. (Доколе?..)
    Я голоден, а вокруг твердят
    "э, постой!" - разбитого жаль добра...
    Но к тусклому свету прикован взгляд.
    Но адской обиды опивки добрав, -
    хоть сердца и ног не достанет мне! -
    я выкручусь. Вспомню. Смогу. Вернусь.
    Если только вести меня будет вкус
    Чистоты и Любви моих прежних дней.

    ***

    I hold my honey and I store my bread
    In little jars and cabinets of my will.
    I label clearly, and each latch and lid
    I bid, Be firm till I return from hell.
    I am very hungry. I am incomplete.
    And none can give me any word but Wait,
    The puny light. I keep my eyes pointed in;
    Hoping that, when the devil days of my hurt
    Drag out to their last dregs and I resume
    On such legs as are left me, in such heart
    As I can manage, remember to go home,
    My taste will not have turned insensitive
    To honey and bread old purity could love.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  50. Тарас Гончар - [ 2008.07.18 08:02 ]
    КАЛЮЖІ, ЧОРНІ, МОВ ЗАЛЕЖНІСТЬ

    Калюжі, чорні, мов залежність, всміхались світлом бога Ра,
    Чистим й прозорим, чесним й світлим... казково полонила гра.
    Якщо у тебе є ще зброя, в аптечці – спирт і ЛСД,
    Кайф смакуватимеш поволі й душевний біль цілком пройде.
    Відкриє доля з-під завіси люмени щастя – почуття...
    Ти – дикий звір, істота з лісу! Король чекає каяття.
    На суд закличе вовчу раду лев (у відставці командир),
    За урбанізм – верховну зраду – ворона конфіскує сир.
    Це круг прокислої сметани, ядро начала – молока;
    І так усім добра не стане, на гріх підніметься рука.
    З розмаху вдарить ножем в спину агресор вулканічних бомб
    Й на іменини дауну-сину почесно вручить згуслий тромб.
    Він буде тішитись дебілом, іржатиме, мов хворий кінь,
    Доки не кинуть голим в білу, щоб силуетна була тінь.
    Посеред друзів-імбецилів – галюцинацій на стіні –
    Сибір побачить і бацили цей доброволець на війні.
    Холодність гратів у палаті навіює осінній сум,
    А він, несхожий на приматів, все мислить, живиться із дум,
    Які у денних процедурах буденними ти не назвеш,
    Хоч ти також в тюремних мурах задумався про щільність меж.
    Десь там є небо, десь є небо! Там десь є щось, щось цінне це.
    Мабуть, вб’ємось... може, й не треба... дзеркало з’їсть моє лице.
    В плаксивий тиждень листопаду щось написав би, та не зміг;
    Хтось залишив губну помаду на не засмаглій шкірі ніг.
    А так хотілося ще літа, побільше спеки і води...
    А що тепер, альпійські квіти? Десь траур... ховайтесь хто-куди!!!
    Не розпускайтеся на свята (як вас знайдуть, то враз зірвуть),
    Олігофренові дитята вас продадуть, вас проклянуть.
    За мідну кочову копійку куплять в кіоску протектив
    Й захочуть ще, затіють бійку за жуйку і презерватив.
    Брелок-ліхтарик й батарейка... А де є світло? Де Ключі?
    Для рівноваги стальна рейка... лише сліпці пройдуть вночі.


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1535   1536   1537   1538   1539   1540   1541   1542   1543   ...   1771