ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.10.14 06:29
З городів повіяло димом,
Земля врожаї віддала.
У небі пливе пілігримом
Хмаринка над краєм села.
Спадає до обрію сонце.
Чаклує вечірній лиман,
Утримує легіт в долоньці
Тих чар недопитий туман.

Олена Малєєва
2019.10.13 22:16
Загортайся у мене, як в хутро,
Я жовтневий твій теплий сон
Божевільна й водночас мудра —
Я захоплю в п'янкий полон.
Шаленій від зухвалих поглядів,
Спокушайся моїми мріями
Я тебе захоплю цілунками,
Я табе залоскочу віями...

Ніна Виноградська
2019.10.13 20:33
Коханий мій, вже не злетять ніколи
Назустріч руки-крила, а душа
Літа пташам пораненим навколо
Її зустріть ніхто не поспіша.

Пробач мені, ти навіть ці слова
Не вбережеш від страху – хтось почує.
Я лиш для тебе вмерла… Я жива!

Сергій Губерначук
2019.10.13 18:57
У світі є одна деталь.
На жаль.
Святий Ґрааль з’являє нас
крізь світлу даль.

І диво чуда повертає біль
у смак,
якого Ти, мій Боже, правиш

Олександр Сушко
2019.10.13 17:25
Хто хоче золота - обряще,
У долі - стражник, злодій, кат.
Тому без мене людям краще -
Без совісті в кишенях лад.

В ціні безжурне vita dolce,
Набитий краденим шалман.
А я дарма мозолю очі,

Сонце Місяць
2019.10.13 15:44
злободенносте
відав я злобу & дно
трохи милості більше гонитви
все було про людей
хоч би їм всеодно
нема над чим туманіти

тих людей що придумав

Лілія Ніколаєнко
2019.10.13 11:50
Вінок 9. Свято Діоніса

1.
Чому ж така жорстока ти, богине, –
Грайлива німфо із шалених мрій?
Відвертих віршів обступили тіні.
Накрив мене нестримний зоревій!

Любов Бенедишин
2019.10.13 10:51
У захваті вдихаю небо: «Чи ж не…»
Усе таке нове і дивовижне!
Усе таке прекрасне і знайоме.
Дивлюсь на світ, як вперше – після коми.

…Душа пізнала безміри і міри,
Летіла крізь «тунелі», «чорні діри»,
Блукала в лабіринті, рвала пута –

Семен Санніков
2019.10.13 09:02
Повітря бабине кружля -
Та не стає воно теплішим.
Не дасть бананів нам земля,
І ми щось пам'ятне залишим.

На кожний стовбур і гілля
Озватись можем навіть віршем,
В якому трепетно розпишем

Микола Соболь
2019.10.13 06:33
Давай на пенсію іти у сімдесят!
Навис над нами гострий меч Арея.
Не вихідних не буде, ані свят,
Бо ще «леве» платитимо євреям!
Ти не сумуй, козаче, все лади!
Жоди хлібину кинули на землю,
За це кнесету бабки заплати!
(Я щось котлет від мух не відок

Олександр Сушко
2019.10.13 05:31
В окопі плаче дощ, спинився час,
Шинкує ворог лютий душу сталлю.
А небеса упали в чорну грязь,
Накривши землю зоряною шаллю.

Ніхто мене в це пекло не просив,
Я сам прийшов, без зброї, добровольцем.
А кров горить у крапельках роси,

Сонце Місяць
2019.10.13 00:31
день був, чого би не відмічалося & господь відпочивав, урешті щонайменше, буяли трави & терни, при них релаксово свистали пташки окраєм всякого, паруюча кава, свіжа пачка цигарок маршал павер, спокусливо тактильна ще невимовностей безплідно~тлінних & л

Володимир Бойко
2019.10.12 22:04
Я не годен слухати
Кума Путіна
І без нього все у нас
Переплутано.
Він посланець від орди
Кагебовської,
Промиває мізки нам
По-московському.

Іван Потьомкін
2019.10.12 21:45
Здавалось в юності наївному мені,
Що з року в рік, а, може, й день при дні
Прямує світ лише по висхідній.
Та сивизна, мов несподівана зима,
Що снігом заміта палітру осені,
До того світу повернула, що пройма
Надсадним смерті подихом і блиском,
Де

Сергій Губерначук
2019.10.12 18:45
– Коли за північчю ми стежили з тобою
з низин любовно зібганого ложа,
коли відпочивали ми, як завжди,
після твого орґазму, що пройшов,
і від мого, який лише збирався,
коли обрав ти сон, а я вже не вагалась
і сходила у сірий сад, мов місяць,
тривожа

Олександр Сушко
2019.10.12 16:32
Я ж казав: - Сидоре! Ти що, блекоти об’ївся? Нащо завів на своєму обійсті оту гаспидську химеру? Нащо тобі у дев'яностодвохлітньому віці коза, ще й така дурнувата як оця? Тільки в Полтаві ще можна таких надибати. Або в Яготині. А тепер не плач, що гу

Вікторія Лимарівна
2019.10.12 14:19
Жовтнева пора має шарм особливий.
Дивує палітрою щедрою барв.
Багрянцем оздоблена, золотом трав.
До статусу прагне володарки-жінки!
Красуні Осінній нема відпочинку,
Та все ж потребує кохання й підтримки!
Засвідчить про це перехожий: вродлива!
Одне

Микола Соболь
2019.10.12 11:58
Прокидаюсь у іншому вимірі.
За вікном парасольок парад.
Мідне листя хитає у безмірі
Ще учора смарагдовий сад.

Похилилися трави під росами.
На світанку тенетка тремтить.
Осінь-дівчинка ніжками босими

Андрій Басанець
2019.10.12 11:18
Жовтневий млин – у листі, в домі, в димі,
У вітрі розвіваються листи.
Нікуди нам уже не донести
Цю теплу потерть, світло невгасиме,
цей із польоту викроєний вимах,
легеньку тінь на крилах золотих.

Це теплий плин – бери його очима –

Ігор Федів
2019.10.11 21:09
Багато маємо зла,
Опарою воно виростає,
А доля стає сумна,
У чарці на дні засинає.
Чи поряд багато зла ?
Як геометрична прогресія.
У ями немає дна,
Висушує душу депресія.

Сергій Губерначук
2019.10.11 18:44
Уперше за багато літ і літер
я наздогнав заримований вітер!
Налупцював його, розцілував,
віршем на аркуш паперу поклав.

Вітер завмер. Пішло щодення.
Душу мою колише натхнення,
рожеве письмо і голубе.

Домінік Арфіст
2019.10.11 17:05
Марино Іванівно, кримського неба горлице...
мій погляд до Ваших зелених очей горнеться...
орлице віща неупокорена... неприкаяна...
Ваші кохані – Фоми... Іуди... і Каїни...
божественну глину на чорній крові замішано
такою безслізною Ви стоїте на суді.

Олександр Сушко
2019.10.11 16:56
Піввіку не вилазив я з-за парти,
Став асом пишних од, а був профан.
Нелегко мудрагелю гарувати,
А хто сказав, що дурнику лафа?

Він теж людина! Любить ситну кашу
І сивіє так само як і ти.
Повага ж між братами більше важить,

Оксана Логоша
2019.10.11 16:43
Я пішла собі геть.Потонула у дні,і замовкла.
Не заходжу у ніч , не відводжу від сонця очей.
Ти повісив свій меч,що за міфами зветься Дамоклів,
Ув одну із ночей.


І туди я не йду...А ти вмієш кохати придні?
Коли тіло землі не приховує ран і рубц

Вікторія Лимарівна
2019.10.11 14:19
На листі зеленому сніг…
Так дивно, бо осінь навколо:
Сумної мелодії соло…
Подекуди вранішній слід:
Поночі утворений лід,
Холодний,торкнеться долоні.
Тримає в своєму полоні.

Сонце Місяць
2019.10.11 13:47
та бо всі ці абстракції так розумію наївні
пляшка портвейну на двох шеррі бренді нете
хай не магнум ~ нехай пара беллум тт
полишати бажання & відкидати провинне

ось бадьорий тайм~ плен трохи віршів на ритм вар’єте
трохи прози яку не любити нас

Матвій Смірнов
2019.10.11 12:34
Поет стояв на зупинці трамвая,
Прощаючись із життям.
В поетів, знаєте, так буває -
Гостре передчуття

Того що буде - така вже вдача
У них, і той не поет,
Хто свого фіналу не передбачить

Лілія Ніколаєнко
2019.10.11 10:59
Розділ 3. Ім’я моїй спокусі – Ерато

Вінок 8. Танго із маскою

1.
Закутій болем, ніби Прометей,
Мені наснився маскарад шалений.
Проміння, золотаве і густе,

Ігор Деркач
2019.10.11 10:53
Повертають воїни-сини
в Україну, «із Дону додому»,
де немає нібито війни,
хоч і не упевнені у тому.

Сонце України у диму,
автомати не дають осічки
і у Раді, наче у Криму,

Любов Бенедишин
2019.10.11 09:20
Всі слова – не ті…
Слава – самоті.
Лаври – до борщу.
Смуток – відпущу.

Суджене – прийму.
Геть – усі «чому».
Геть – усі «якби».

Серго Сокольник
2019.10.10 23:55
Доли долі сумні омиває дощова (про що ви?) сльоза.
Безбілетно птахи відлітають і їх до весни не вернуть.
Ясночолі мужі га(о)ла(о)сують довкола... Хто- "проти"... Хто- "за"...
І земля ціпеніє від думки- невже продадуть?.. Продадуть...

Продадуть!.

Устимко Яна
2019.10.10 23:00
жартує жовтень листям золотим
закрутить вгору й кидає додолу
прикинеться невинним і святим
пускаючи із ніздрів сизий дим
і мружачись завдасть нежданно болю

не бався з ним він битий мандрівник
пройдисвіт що таких на світі мало

Сонце Місяць
2019.10.10 22:56
сади розквітлої доби у млості пишній
квіт маковий торкне горби яскраво ніжним
у небесі на голубій каніфолі

тебе розрадить інший хтось десь у ролі
і ти звичай майнеш собі манівцями
не буде вечора егеж & нестями

Нінель Новікова
2019.10.10 18:46
Ця кучерява абрикоса
Вже меліровочку зробила -
Тепер така, пістряво-модна,
А інші поглядають скоса
Від заздрощів позеленіли
Під жовтня подихом холодним...
10.10.2019

Сергій Губерначук
2019.10.10 18:28
Тобі невідома мелодія білого лебедя.

Коли розгубилися очі
І плечі твої знітилися,
як знати могла ти
Слово,
таке випадкове і рятівне?

Анастасія Поліщук
2019.10.10 18:26
У кам'янистих пустелях,
де ніч - нібито відпустка
В арктичні сніги, у пеклі
Щоденного сонця мангусти

Навряд чи дрімають. Замість
Обідніх фієст розкопки
Проводять, і лапками камінь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анатолій Філософ
2019.10.03

Ірина Осінь
2019.09.28

Наталія Шандра
2019.09.27

Ірина Стасюк
2019.09.26

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.12 14:55 ]
    Жовтнева пора
    Жовтнева пора має шарм особливий.
    Дивує палітрою щедрою барв.
    Багрянцем оздоблена, золотом трав.
    До статусу прагне володарки-жінки!
    Красуні Осінній нема відпочинку,
    Та все ж потребує кохання й підтримки!
    Засвідчить про це перехожий: вродлива!
    Одне запитання у нього: щаслива?

    Щаслива! Ось тільки миттєвість природи
    Окреслена подихом Вищих Небес.
    Запрошує й зараз у казку чудес.
    На жаль чи на щастя, життя швидкоплинне!
    Події, новини очікують, зміни.
    Бо час не стоїть, а крокує невпинно:
    Позбавить панянку чарівної вроди.
    Прохання йому не потрібні та згода.

    Жовтнева пора – у красі її зрілість!
    А скільки тривати – на все Божа милість!

    12.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119101204561



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  2. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.06 13:56 ]
    Мелодія дощу
    Пісня осіння – шедевр скрипаля!
    Гама завершилась нотою «Ля»!
    «Сі» вже не чутно! Мелодія плаче:
    Дощ скаженіє, упевнений мачо!
    Декілька днів неймовірної туги:
    Боляче стало землі від напруги.
    Влада його непомірно жорстока:
    Ллє, не моргаючи навіть і оком.

    Пісня осіння – шедевр скрипаля!
    Тільки надміру залиті поля.
    Думи згущаються, линуть невпинно:
    Треба чекати погожої днини!
    Настрій всілякий присутній в природі:
    Досить сльозами вмиватися, годі!
    Термін дощу – вгамуватись до ранку!
    Сонце чекаємо все ж на світанку!

    06.10.2019


    © Copyright: Виктория 75, 2019
    Свидетельство о публикации №119100604616


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (8)


  3. Йорік Вкраєний - [ 2019.08.17 14:12 ]
    Різдво
    Усі чекають зиму щедру
    Де пада сніг й мороз тріщить
    Жене пора ця думу вредну
    Від білизни їй не тужить

    Сніжинки ці такі тендітні
    Так ніжно туляться до вій
    Летить малеча в санках з гірки
    Сміється з неба Миколай
    Різдво іде у кожен дім...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Федів - [ 2019.07.25 00:53 ]
    Уверх та вниз
    А я іду у гори – полонини,
    Аби почути співанки вітрів.
    І пошукати долю для людини
    У дії часу, вимірі світів.
    Де на вершину синю, віковічну,
    Лягає шлях у небо напряму,
    І я розкрию таїну циклічну,
    Яка міняє не одну мету.
    Жадана висота є, непідробна,
    Долаю і її, і ще себе,
    Перевіряю чи душа хоробра
    Подолані жахи до ніг кладе.
    Отримаю на піку перемогу,
    І підсумую течію життя,
    Але уже вертаю на дорогу,
    Яка несе забуті почуття.
    Даю надію тому, хто за мною,
    Відчує, вірю, перемоги смак,
    Бо чорною наповнює журбою
    Усіх, хто унизу долає шлях.
    Іду назад і щиро розумію,
    Як попаду у нову суєту,
    Але гадаю, я таки умію
    Полинути у нову висоту.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  5. Йорік Вкраєний - [ 2015.05.15 23:01 ]
    Нас поєднали недописані листи
    Нас поєднали недописані листи,
    Французькі фрази на півтоні.
    Торкаю руку й шепочу «мерсі»,
    В кафе, де виграє бордо в бокалі.

    Німий обряд у стилі «неформат»
    Звінчає нас зненацька під собором
    Зрадіє із кватирки клавесин
    І вежа посміхнеться з вітражем

    Твоя примхлива і мрійлива злість
    Медовою струною відгукнеться.
    Немов із стилю рококо музика Саті,
    У бутоньєрку тихо прокрадеться


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  6. Йорік Вкраєний - [ 2014.10.31 17:07 ]
    Мрія
    Я намалюю тебе на світанку
    У невпізнанно-світлих міражах,
    В ярилових розпечених устах
    Твій силует зчаклую в бранку.

    Я серед дня тебе намрію,
    У черлі калинових громів,
    Прикривши перса димом з снів
    Ти руку подаси мені й надію.

    А серед ночі, місяцем відлиту,
    Впізнаю музу в оксамиті срібнім.
    І разом з нею солодко згадаєм,
    Тебе, таку безмежну й тужну...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: