Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юлія Івченко (1978)
Чому ж тобі так погано, сонечко, спиться без степових найсильніших у світі вовчиць?
може тому, що Маруся до гробу безтямно кохає Гриця?
може, її кохання сильніше за найжорстокіших вбивць?




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Ігри дорослих дітей.
    —Що ж... Задоволений? Усе, як ти хотів!
    Квартиру вимито, а душу й поготів…
  •   ********************************
    осінь складається з бунтарства стогону і вогню,
    з блискучого срібла, дикого меду і студентського — I love you!
  •   Осінь.
    Осінь приносить загострення старої хвороби,
    все, що не називаєш поезією — списуєш на тексти.
  •   ************************************************
    і коли приходить осінь, піїти починають згадувати жінок
    переважно рудоволосих із жовтим листям вплетеним у вінок,
  •   КАРІ.
    все пізнається в строгім порівняння, чи не так?
    розкішний вересень на груди сіє чорний- чорний мак!
  •   **********
    у цьому осінньому, залитому сонцем терміналі
    залишаються терпкі спогади про тебе і лагідний Київ,
  •   ************************************
    у тій тихій, осінній воді водиться жовта риба,
    у тих хвилях окличних смайликів усміхається жінка…
  •   ********************************
    четверте вересня ще не порушує правил першого і третього.
    у першому — прославляють школу, у третьому — волають пісню,
  •   зараз...
    зараз ми граємо, брате-народе, зараз іде війна,
    непрофесійні маестро виходять на осінні сцени,
  •   8888888888888888888888888888888888888888888
    Вона вмерла у мене на руках. А з нею вмерла і я
    — Будь ласка зробіть мені спокій — були її останні слова.
  •   РОЗЕРІ.
    йому по мушлі битій все одно!
    дівчинко маленька моя, прокинься!
  •   *****************************
    ця країна була б унікальна,
    нагороджена найкращими долями зодіакальними,
  •   ЯКОСЬ ВОНО ТАК!
    дівчинка у полотняній сорочці —
    ходить площею, заглядає сивій історії в очі…
  •   ************************
    сни припливають із наших смішних світлин,
    сни визрівають із наших свідомих галактик,
  •   ПОСМІШКА ДЛЯ НАЙВРОДЛИВІШОЇ ЖІНКИ.)))
    добрий ранок, Вкраїно, як тобі твої тридцять?
    давай привітаю, бо так воно по-людськи годиться...
  •   )))))
    і коли приходить загадкова повня
    я починаю ставати інша —
  •   Листи з Кхаджурахо . Цикл " Індія"
    можу тебе запевнити: папороть тут не цвіте.
    барвисті тук-туки подають сигнали, аж до небесних стель,
  •   ************************
    я розповім тобі тисячі відомих версій,
    про те, що мистецтво — духовна свічка прогресу,
  •   Вже є...
    він брав парасолю, чорну свою парасолю,
    він йшов крізь дощі на важку і потрібну роботу,
  •   Кіт і поет.
    — Це життя я знаю краще, — говорить кіт.
    як муркотіти і в кого просить смачніший обід!
  •   Для Любочки.
    —Щось ведмедик мій не в дусі!
    Приголуб його, бабусю,
  •   Авто — шлях — море.
    і коли ти до неї, нарешті, стаєш прихильна,
    погоджуєшся з гудінням мотору і запиленим вікном,
  •   Там. Або, майже, проза...
    Я б тобі сказала усе недоказане та чи треба?
    Про те, що коли я лишилась одна — у тобі виникає шалена потреба:
  •   ****************************************
    побудуй мені дім, щоб всередині декор і червона цегла,
    щоб зелена канапа та з червленого дерева стелажі для моря книжок.
  •   ***************************
    ну як ти там? що ти думаєш, мій колишній?
    по моїх дотичних словах вже відплакали зрілі вишні,
  •   ***********************************
    коли спадала докучлива спека, вони їхали на велосипедах,
    вітер сміливо ворушить її русяве волосся і білу футболку,
  •   ЧЕБЕРЯЙЧИКИ, (УСІ РОЗДІЛИ)
    РОЗДІЛ-1. СИВА ДАВНИНА,
  •   Інні.
    та забудь ти про нього...махни рукою:
    — Давай… Давно пора!
  •   Дорога. (РЕДАКЦІЯ)
    у дитинстві—зав'язувались банти, як у ляльки Мальвіни,
    училились уроки, до школи носились квіти, збивались коліна,
  •   Враження від липня.
    так ото...супермаркет, аптека, набридла лікарня…
    думок розхрисані рядочки та салатова спальня…
  •   Секс.
    cекс—квіти на підвіконі, що ти обирав у сусіднім кіоску,
    легке торкання розмови з присмаком горобиної мадери,
  •   Спека.
    у цій набридливій спеці,
    у цій недоречній пиловій бурі
  •   ****************
    добре… я згідна… будь вірним з нею, бо це природно…
    ти так і навчивчився поважати мою магічну свободу...
  •   Ніч перед...
    ну добре, хочеш бути свідком високого злету, то будь,
    аби не прийшлося падати звідти, де тонко і зразу рветься,
  •   Олегу.С. ( спостереження.) (Це, щоб дурне в голову людям не лізло!!!)
    вона перед тобою, наче млосна пава,
    в поезії нічній повільно птахом плавала,
  •   Дотики Бога.
    що зробиш... вона не схильна до описової лірики,
    її тривожать занурення в океани геніально-заглиблених істин,
  •   —Поезія—це не рима…
    спека, неначе нуга, починає стікати по вилицях Києва,
    перші сходи вcтають, які він у вчорашньому статусі виявив:
  •   ***********************
    тату, тату, таточку золотий,
    захисти мене від його згорблених кулаків,
  •   ***********************( РЕДАКЦІЯ.)
    а що вірші? у синю кануть лету…
    ми із тобою зовсім, друже, не поети.
  •   Очі кольору блакитного підсніжника.
    твої очі, кольору блакитного підсніжника
    проникають у мене, жінко серпневих контрастів,
  •   Розмова з іноземцем.
    —Процес старіння—така невдчна справа...—
    казала вона із посмішкою золотого удава…
  •   Ліки для Христини.
    по вулиці Межигірський Христина іде до бару.
    в Христини дірки у серці і попіл вчорашнього згару,
  •   Каблучка.
    в якійсь кав’ярні, десь опісля четвертої,
    вона, як дика кішка, починає ставати відвертою:
  •   Ну... добре, добре...
    ну… добре, добре… давай не будемо про погане,
    ламати собі життя, не здійснювать плани.
  •   Індіія. Цикл. 1.
    дівчинко з очима виноградної лози,
    дівчинко із засмагою на плечі!
  •   Смерека- Сократ.
    опісля сьомої починає спадати набридла спека,
    відчувається вологість вечора і свіжоскошеної трави,
  •   Я тобі буду...
    я тобі буду усе говорити відверто,
    ти записуй мої думки і монети.
  •   Убивчі тексти.
    говорять, що останнім часом у мене убивчі тексти,
    що витягую гостре лезо без тіні сумнів і протестів.
  •   Сарна.
    тільки не треба лицемірити,
    дивитися, як на убогу леопардами- звірами,
  •   Євпраксія.
    куди вона завтра піде із крильцями обгорілими,
    хіба, що взірцеві мрії саджати на свій рокрилений аеродром?
  •   ***********************
    десь на лівому березі, де кінчається білий світ,
    отой другий на м’ясорубку перекручував її зрілу свободу,
  •   ***********************
    десь на лівому березі, де кінчається білий світ
    він на м’ясорубку перекручував її зрілу свободу.
  •   Дифтонги.
    дай мені руку,
    вночі ліхтарями світи,
  •   Перехідний вік.
    у тобі зараз, чи зелена трава, чи грубе каміння…
    все це дуже важливо, коли стукає юна азбука морзе.
  •   Кохання навідстані.
    він був, як кратер— нічні зміни: конвеєр, конвеєр, конвеєр…
    завод радіодеталей ритмічно накопичував втому в ногах…
  •   Розмови у віршах.
    вона занотовувала кожну їхню розмову у вірші,
    усе його розпатлане життя, що він прожив без неї,
  •   Шкодувала.
    початок літа був прохолодним
    і мерзли клени в старому парку.
  •   Листи.

    та перша боялася признаватися, що розлучена,
  •   Євангеліні.
    і коли ти захочеш до мене іти—то йди,
    ми з тобою з одної хвилі, з одної свяченої гілки.
  •   сопрано.
    тонкі паралелі світів не можуть знайти останньої крапки …
    перетворюєшся у дощ, у насіння, що всипається в спраглу землю,
  •   Зручна.
    вона була для всі зручною, неначе шотландський плед,
    не встрявала у суперечки в черзі за сиром і щастям,
  •   Чудний чоловік.
    у мене є один чудний чоловік,
    який падає на голову, як перший зимовий сніг.
  •   І коли садиш сад...
    і коли садиш сад, рости його красиво,
    не лий у вічне слово солодкої води…
  •   Друзям.
    поряд з тобою завжди сонячні люди,
    розкрий ясно очі, побач їх у кожному русі.
  •   Про Майю.
    це жінка Майя. із своїми принципами і неадекватною поведінкою.
    любить PROSECCO , лікарську ковбасу і каву із пряженим молоком.
  •   Він говорив.
    —постав цю хвилину на паузу слухай губами.
    ти не можеш мовчати вічно!... у тебе не стане сил!
  •   Він брав парасолю...
    він брав парасолю, чорну свою парасолю.
    він йшов крізь дощі на важку і потрібну роботу.
  •   Виклик103.
    Інго, я довго хотіда тобі сказати,
    що наші кораблі завжди виходили з поза студентської парти.
  •   ота жінка...
    ота жінка, що жила із ним, була якась особлива.
    вона носила сонячні окуляри і білу, як сніг хустинку,
  •   Запах лаванди ( або злиття світів).
    сьогодні ти маєш від цього життя наступний лот
    і випадає кулька—спекти чорнично-лавандовий торт.
  •   Голодний пес.
    Навпроти моєї квартири стоїть сліпий чоловік,
    його шерсткі долоні покриває ліс звивистих рік,
  •   Панський павич. (пісня.)
    ходимо ми по колу скоро вже місяць відколи
    знову з тобою зустрілись, як в чорно-білім кіно.
  •   То ж не дихай...
    а вона не доїла вечері, а вона не доспала ночі,
    а вона у своїй постелі їла ягоди оті вовчі…
  •   це...місто.
    це місто бездонне, це місто до сліз трагічне,
    серед залізного руху твій вдих здається останнім.
  •   Люди і факти.
    тихо лягаєш спати відповідно своїм біоритмам
    і залишається мінімум часу осмислити день до кінця...
  •   Інтервали.
    — Навіщо їй ті кардинальні зміни у цьому світі?
    навіщо марнувати себе за мідяки писаниною,
  •   ****************
    і коли сонце заходило за старі гаражі,
    вона гуляла по місту в чорнім, як ніч плащі.
  •   sos -- обрамлення.
    у мене інакші світи у мене— свої паралелі,
    тобі— дві руки до постелі, мені— дві руки до пустелі,
  •   Дорослі вірші.
    У наших людях можна зустріти різне —
    можна — відпити меду, можна — і трутизни́,
  •   **************
    У той день вона дуже хотіла йому повірити,
    найти всі старі листи і знову їх перечитати.
  •   Для Єви.(серія стодесята.)
    дівчинка добра, дівчинка з ніжним лицем,
    озорений погляд твій дихає паленим ялівцем.
  •   Вічне.
    Ці дротики, ці дротики в мені,
    і сто твоїх втаємнених озвучень,
  •   Ця чорна вуаль...
    Ця чорна вуаль- не для неї, ці туфлі- занадто тісні,
    ці вулиці, наче рястом, застелено людським побутом...
  •   За народними мотивами.
    Утомлений і щасливий він довго-довго рахував до ста .
    Чого ж, ти моя рибко золота, знов не даєш мені заснути?
  •   **************
    Виходячи на балкон шостого поверху,
    він випалював сигарету, думаючи про своє…
  •   ***************
    У якомусь іншому, лише їм одним відомому місті,
    він - утомлений від роботи і тривалої самоти
  •   **************
    Милий, я пам’ятаю кожну зморщечку, кожну рису,
    всі твої бездоганні слова ,які підслуховує грішний світ,
  •   **********
    вона часто за ним прибирала постіль,
    розкидану, як завжди, бо він борсався увісні та хрипів,
  •   *********
    їй би давно почисти після нього папки,
    змінити паролі,
  •   ********
    не так уже й боляче коли на твоїм узгір’ї по натоптаній схемі
    хтось позбирає до кошика ранку яблука ще зелені.
  •   Маленькій Олександрі.
    із позолоченої клітки пірнаєш прямо до ліфту,
    а між думками блукають хижі бенгальські тигри
  •   ********
    наліво - пістолети направо – кулемети…
    страшна війна кривавить та спопеляє край !
  •   .....
    плач жінко плач – глибокі твої гріхи !
    їх бачив шалений світ над світом усі боги…
  •   .....
    і він говорив їй, дихаючи прямо в лице,
    що усі хто пишуть, бідні, неначе церковні миші!
  •   врешті....
    врешті, яка різниця коли вона голосна?
    стає принишклою і мовчки іде додому,
  •   А сокирки озвались сокорам.
    чи витреш ти мою гірку сльозу,
    чи хай паде коню на гриву вітром?
  •   Що посміх по мені...
    що посміх по мені? що по мені зітхання?
    така любов була, як сніг, як перший сніг.
  •   уже бачив...
    уже бачив колись ці світлини тремкі,
    там де храм у вінку, де єднання тривкі,
  •   Розгойдана кліть.
    Ми – шматочки магнітів в пустелі пшеничних пастелей.
    Ми – розгублені діти, що клітку спокус розхитали.
  •   Коли поезія почала у мені жити. (До всесвітнього дня поезії)
    Сиділа край віконечка швидкого поїзда Москва-Дніпропетровськ
    мала п»ятирічна і замріяна. То був час мого нового народження опісля тяжкої операції на легенях. Татко жартував , як завше. Мама смуток приховала тихий, бо чи ж виживе її доня опісля такого… Мені ж так гарно було сидіти край вікна - летіли - берези, ялини, степи, люди,села, міста і небо,і сонце, як птах летіло, і я сама,наче птах…
  •   Дихати тобою...
    дихати не тобою напевне умить померти
    білі лілеї затишку мої гладенькі коліна
  •   Оце поранок...
    оце поранок узяв за руку і мовить слухай
    слухай як зимові дерева шепочуть соком
  •   Загадкове
    Знаю, до твого серденька стежечку прокладу,
    Змию косу білую та колишню біду.
  •   Думки.
    Я навчилась читати поміж рядків
    твою вселенську любов, твоє останнє бажання
  •   До доні.
    аби ти , доню жила, я ледь не померла,
    лежала важку вагітність на білій хмарі,
  •   Хіба зрозумієш...
    Хіба зрозумієш епоху струн на прозорій руці?
    У нас несумісні бажання пофарбовані різним.
  •   Троянда кольру бордо.
    Троянда кольору бордо, де бродиш кімнатою.
    Вже п’ятий день її краса про вас нагадує,
  •   Прозріння.
    Гординя – підлий гріх, а пиха – сліпота.
    Ми рвали тих дітей, мов простирадла.
  •   До міліграму
    Галузка зойкне - гуска закричить.
    Пощо той крик і ця марудна осінь,
  •   Амелі
    Амелі я украла у тебе ім»я
    а може життя хто знає?
  •   Місто надій.
    червоного кольору стомлені простирадла
    перевернуто простір вибачень безпорадний
  •   Донечці
    де та планета цитринова де ті сукні суничні
    дівчинка-лялечка грається поміж стеблин
  •   Донечці
    де та планета цитринова де ті сукні суничні
    дівчинка-лялечка грається поміж стеблин
  •   Горлиць у лісі.....
    ми – не ми
    ми плелись самі по собі а решта
  •   Тому, кого колись зустріну.
    повінь стрімких повік блаженно мовчить
    на один вдих заготовано пестощів постріл
  •   Зебра життя
    знову прийшла я до тебе великий Боже
    хоч і не варто та стала вже геть порожня
  •   Джейн
    я не знала що мистецтво прощатися на колір синє
    і нести до дітей прещасливу усмішку буває важко
  •   він
    він молодший за неї років мабуть на сім
    та байдуже хвилює душу дурна морока
  •   струміння Мавки
    оце засіяв у небі ординський місяць
    він запітнілий трохи від літнього виру
  •   вітряне і спекотне
    ця ностальгія наче твої керамічні пальці
    ніжно мене лоскочуть ласу ласкаву кішку
  •   весна моя київська
    весна моя київська висипала фарбами на двір
    де дітлахів як маку і смачні пиріжки із маком
  •   шепотіла шарілася ....
    шепотіла шарілася і текла крізь мене трава
    ти не чув але бачив облистя зелених струмків
  •   Любов
    не замести слідів рудим хвостом лисиці
    під ним бо людськ кров і давній листопад
  •   ці чоловіки...............
    ох ці чоловіки... в них звір жаги один
    їх манить в ній оранж балеток линних
  •   Отже морока ...
    отже морока ходити колом містерій
    містер Індиго тобі відчиняє таємні двері
  •   Пожежа.
    Ця багряна пожежа покірно зализує руки
    і біжить за тобою, та де їй тебе наздогнати.
  •   І боляче...
    і боляче і невтішно у грудях моїх бджолиних
    то серце моє стікає в строкату кардіограму
  •   Кармен
    дивися земля під ногами танцює це мій розлив
    це скло під ногами й роменова кров на травах
  •   а ти....
    а ти минаєш ти дівчам ідеш
    повз небеса в свої світанні спальні
  •   А знаєш....
    а знаєш що думка це те що відбудеться завтра
    а завтра все просто все поміж життя і стакато
  •   Невразлива
    оце поранок узяв за руку і мовить слухай
    слухай як зимові дерева шепочуть соком
  •   Потрібна Ваша допомога!!!!!
    Любі друзі! Мені конче потрібна Ваша поміч!
    Ось у чому річ. У моєї доньки, якій шість років скоро Випускний бал у дитячому садочку. Їй дали вивчити віршика. Ось він:
  •   Дівча
    тіло лимонне встояне із кислинкою
    ходить і ходить між місяцем і зупинками
  •   Позолочені маківки.
    от і домірялась мрійнеце –шість маківок прогодуй
    троє протягують руки в дитячім садочку до мами
  •   Аcсоль встигає.
    у повні жмені сонця набереш
    коли засне твій берег – оберег
  •   Коли йшла по тобі...
    коли йшла по тобі то здавалися вікна сині
    роздували прозорі штори найпершим вітром
  •   не вір мені
    не вір мені я не люблю тебе
    а хочеш називай це некоханням
  •   Пресонне.
    дихати не тобою напевне умить померти
    білі лілеї затишку мої гладенькі коліна
  •   Автомобільне.
    з ким ти сьогодні мовчала жінко зі шкірою кави
    із молочним ще хлопчиком що тобою не вміє плавати
  •   Хай квітень...
    хай квітень хай гумові чоботи і рибацькі човни
    вирулюють на платформи метро обкидане піском
  •   Другу.
    як добре коли десь ти просто є
    ожиновий вінок зеленовіття
  •   Повінь.
    повінь повік і блаженне мовчання втечі
    видихи кольорів чи замріяна осторонь
  •   Замшеві чобітки.
    у замшевих чобітках по колінця в сніги
    хоч би до купи зібрати вироки і думки
  •   Я відчуваю...
    я відчуваю тебе по складах і нотах
    я розумію ти летиш випадковим словом
  •   о Господи як я люблю оцих людей
    о Господи як я люблю оцих людей
    що ждуть мене як сонечко на поміч
  •   Місячні акварелі
    коли вже зібрався подалі то їдь скоріше
    ці анемічні сніги скували схололу землю
  •   Чорно-біла.
    білим і чорним лебедем ти танцюй
    і по кровинці крилами дихай в мелодію цю
  •   Лебедине
    лебедя лагідно лебедя би мені
    лебідь щоб не зурочити лебідь бо талісман
  •   Кора
    приходив біль далекий і рудий
    приходили налякані зайчатка
  •   Маргарита
    скількми іуд блукає по світу скільки мерзотних іуд
    Майстре чекаю на дОслів та cерце сховано гратами
  •   Коси
    вона ще чорніє сльозою збирає у пелену кроки
    вона мов китайські кульки у ялівцеві дикім
  •   Чоловік
    коли нарешті зникнуть усі набиті руді синці
    можливо зовсім скоро під Новий Рік
  •   Вишиванка
    звабливий ранок пахне евкаліптом
    рихтує сани добрий Миколай
  •   Ноти
    а я тобі затанцюю на щастя рухливо-східни танком
    хоча це лише сон що прагне життя і зеленого жита
  •   Тихогруддя
    ця жінка танцює по битому склу і високому небу
    а небо лоскоче їй вії зимою й порізані втомою рани
  •   Вітром курячого Бога
    вітром курячого Бога і росою на повіках
    по стежках стоголосся по заплаканих стежках
  •   Аритмія
    що ти хочеш від мене старезний дубе
    що ти риєш кротом у маленьких долоньках
  •   Аритмія
    що ти хочеш від мене старезний дубе
    що ти риєш кротом у маленьких долоньках
  •   Йому потрібна
    хто ти дівчинко моя тепла хто ти добра моя любов
    чи білява циганка чи сонце брудного прожилку Індії
  •   Тобі.
    якось мені сумно –щемить серед ока скалка
    із дзеркала королеви наших колишніх літ
  •   Слова
    ці колючі слова наче в тілі замучені квіти
    ці холодні слова що байдуже кричать самотою
  •   ми з тобою
    ми з тобою не люди ми кораблі-криголоми
    ми ідемо не поруч та поруч занадто близько
  •   Фіалки.
    фіалки на вікні а ти мовчиш
    фіалки синьогруді і привітні
  •   наче любов
    наче любов у часи дефолту де я не я де він не він
    лягає уздовж печаль другосортна тріпочуть вогні
  •   Яблука молодильні.
    Нагрішиш краще, та чи не поперхнешся чужим яблуком?
    Євиним?
  •   по павутині торкаючи шкірочки щік на вдих
    по павутині торкаючи шкірочки щік на вдих
    вишиті ініціали рожево-жіночої ніжності
  •   ах
    ах какой вы правильный застегнутый до воротника
    у которого нюх на женские сплетни и дрянная рука
  •   донечці
    з очима карими з очима дивними
    кружляла дівчинка у червоному
  •   лебедя
    лагідним поглядом загортаючи лебедя
    а щоб не зурочити вішаєш зірочку-талісман
  •   Королева ( майже, дитячий вірш)
    от вже Бог послав королеву гірше мачухи -хіромантики
    Замість туфликів Попелюшці
  •   о Анрі
    бо не викажу як мовчиш чи шепочеш в грі
    як Пізанську башту з піску будує посвіт
  •   З А. Н. Вертинського.
    Де ж Ви тепер? Хто Вам цілує пальці?
    І де поділось китайчатко Лі?
  •   Радість
    адже знала напевне
    години не вистачить
  •   З Віри Полозкової
    Бернард пише Естер: « Є у мене сім»я і дім
    Я-головний, і я зроду не зрадив свободі
  •   руки твої із підсніжників
    руки твої із підсніжників подихи зашифровані
    мчить на скрипучих санях ельфова ця весна
  •   Він постійний...
    вечір весняний ходить на задніх лапах
    повний келих вина і кохання із блискавицями
  •   ходитиму коло тебе мовчатиму коло тебе
    ходитиму коло тебе мовчатиму коло тебе
    сапфіровий погляд буду ловити в рибацькі сіті
  •   весна моя київська
    весна моя київська висипала фарбами на двір
    де дітлахів як маку і смачні пиріжки із маком
  •   ти ходиш по місту великим моїм життям
    ти ходиш по місту великим моїм життям
    ти ходиш доладний і вбраний в зелену сорочку
  •   коло
    в мегабайти стече Вавилонська всесильна любов
    і проступить фальцетом світанок чаїнок натхнення
  •   я одягаю
    я одягаю його футболку білого кольору
    ніжна тканина гріє і грає в мені бавовною
  •   це ж Воскресіння....
    це ж Воскресіння Господи це Ти
    ці явори як сумовита варта
  •   і в зими
    і в зими оці прозорі ну просто навпроти Стрітення
    щораз обіцяю викинуть судоми дорослих віршів
  •   на восьмому поверсі
    у вікнах восьмого поверху куди хіба зорі дивляться
    понад дерева зморені що мають в мороз мовчати
  •   зима
    морозяні ранки сяють немов коштовності
    лід притягує сонце і сонце іде за ним
  •   що розказати тобі
    що розказати тобі, подруго давня Лиско
    як ми пливемо дружно наче німі кораблі
  •   яким би шлях не був а є моїм
    яким би шлях не був а є моїм
    іти мені ним довго і натхненно
  •   я знаю
    це занадто просто любити тих хто вартий любові
    у темнім провулку не кидає шкіру з банану на промінь
  •   Липовим цвітом...
    Серце – льодяник. Повітря занадто зимнє.
    Не пошкодуй для друзів ні слів , ні грошей,
  •   ростити волосся довге – довго линів ловити
    ростити волосся довге – довго линів ловити
    готувати їх потім із соєвим соусом і оливками
  •   Січневе.
    хіба ж ти дівчинко не понесеш свій глек
    по цій дорозі у небес світальні спальні
  •   трошечки
    трошечки надпила щоби не попсувати
    віршів чужих ходу у православнім пальто
  •   Якось мені сумно....
    якось мені сумно –щемить серед ока скалка
    із дзеркала королеви наших колишніх літ
  •   Господи, фаянсові іграшки вже не мають сили...
    Господи, фаянсові іграшки вже не мають сили
    одну єдину велику хустку накинь на рота
  •   На чернетці зими кожне слово притрушено снігом...
    на чернетці зими кожне слово притрушено снігом
    а жіночій душі подавай синіх пролісків й білих троянд
  •   і крапав біль коричневий –не мій...
    і крапав біль коричневий –не мій
    а був моїм колись затюканим зайчатком
  •   зима моя київська...
    зима моя київська післяноворічно-засніжена
    гостре загострення ніжності в бажанні писати
  •   Для усіх зозулечка кувала...
    Для усіх зозулечка кувала,
    Щедрувала словом потайним.
  •   це коли захололі пальці до Водохреща за два дні
    це коли захололі пальці до Водохреща за два дні
    і помаранчеве сонце уранці світить –не гріє мені
  •   Грудень.
    попри вітри колючі бите скло під ногами
    я народилась щасливою –донька дружина і мама
  •   біситись не треба –я пускаю веселі бісики
    біситись не треба –я пускаю веселі бісики
    і у моїх бісквітах родзинкою спить зима
  •   Анжеліка ( З Марини Цвєтаєвої)
    Темінь капели , де плаче орган
    Близькість сумирного лику!
  •   спогад розтанув як в роті м’ятна цукерка
    спогад розтанув як в роті м’ятна цукерка
    я не притрушую цукром жалі та образи
  •   давай не будем буднем сумувати...
    давай не будем буднем сумувати
    старі свічки образ підпалювати знову
  •   пекти Наполеон в Різдво аеродромне....
    пекти наполеон в Різдво аеродромне
    у пелені нести свій сміх - господній гріх
  •   Господи що я зробила лихого скажи
    Господи що я зробила лихого скажи
    виє саженним псом кожен прийдешній день
  •   вередлива кішко йдеш по сходах віршів...
    вередлива кішко йдеш по сходах віршів
    у сміливий ранок марних забуванок
  •   І пахло хлоркою ...
    І пахло хлоркою і мліли стіни навсебіч.
    І осінь зашпори тривог в дрібні долоні
  •   Молитва на кухні. ( З Наталії Хаткіної)
    Треба посуд вимити -хочеться перебити.
    Це відчай, Господи, повір, це не лінь.
  •   лодій долоні у лодіях –диво невидане
    лодій долоні у лодіях –диво невидане
    в Лорці забутися звуками білими винами
  •   могли прокидатись в одному ліжку...
    могли прокидатись в одному ліжку
    на вушко чашці всміхатися ніжно
  •   Бачиш - золотаві куполи...
    бачиш - золотаві куполи
    передзвонів голосиста віхола
  •   а сніг не йшов і ти чогось не йшов...
    а сніг не йшов і ти чогось не йшов
    і стало якось гірко до безмов’я
  •   не замести сліди...
    не замести сліди рудим хвостом лисиці
    під ним і людська кров й колишній листопад
  •   Отже морока...
    отже морока ходити по колу містерій
    містер індиго тобі відчиняє таємні двері
  •   Так, я любила їх ... Ганна Ахматова
    Так, я любила їх, оті нічні зібрання,-
    На крихітнім столі у склянці крига рання,
  •   Де ти був дотепер...
    де ти був дотепер чом не вірив що танці із льону
    беладонний мій меч коло креслив тримав оборону
  •   пиши про неї...
    пиши про неї вдаривши під дих
    розлущиш правду з волоський горіх
  •   РампУнцель, що втретє зрізала волосся...
    РампУнцель, що втретє зрізала волосся,
    цукрова дитинко мого всеголосся,
  •   Старий гульвісо...
    старий гульвісо, в капелюсі з рівних рим,
    твої двори не будуть зроду тихими.
  •   День колишній...
    день колишній, неначе вовчиця узята на мушку,
    осінь довге намисто пояснень низає на душу.
  •   Синичка.
    і що ти без неї робитимеш?
    коли не дорахуєшся дітей, повітря й на грудях родимки,
  •   від пазурів
    від пазурів рветься остання надія на денці
    підказки не треба грядуще одягнуто в кеди
  •   Постояти коло тебе...
    постояти коло тебе і знову собі піти
    бо коні твої яблуневі то не сірі коти
  •   нитка до нитки
    нитка до нитки не рветься дрібна суєта
    є лише час і залишений човен з пін –кодом
  •   І сказати сил не стане...
    і сказати сил не стане і промовчати – печаль
    гоїш ти осінню рану перехопленням мовчань
  •   Кожного світлого понеділка...
    кожного світлого понеділка посилай мені краплину любові
    як мед солодку як криштальна вода чисту а потім забудь
  •   Ти вгадав...
    ти справді вгадав я була у душі чарівниця
    білява пустунка таємна мов біла луна
  •   Чи весною?
    я напишу про тебе як ти не ходиш до мене в гості
    як зима затікає білим молоком снігу поміж волосся
  •   Вибір
    жах пожежі посіяний лиже руки червоними маками
    ще тендітний але ось- ось – і щемітиме ранами тіло
  •   Ранок
    неначе якесь прокляття – рожева личинка сну
    блокбастером увірветься і зірве здобич пісну
  •   Краснописание
    эта корявое краснописание, обряженное в стихотворенье,
    может, кому-нибудь пригодится в качестве бальзама на душу.
  •   Cчастье.
    Это она, перепачканная бледной пастелью помады,
    Боролась за счастье, верила – просто так надо:
  •   Натурель- антиквар)
    і коли ти мене приведеш у весняне цвітіння садів
    де ніхто не ходив де гординя мирська відсутня
  •   Любисток
    Третя Йордань виливає гартовану предками воду,
    Так що ізнов всі півонії рим виринають назовні,
  •   *******
    і що був він молодший за неї років на добрих сім
    хіба то роки і яка непосильна гряде морока
  •   Неадекватна.
    Це ностальгія, це ніби твої керамічні пальці,
    Повзуть по мені, лоскочуть під колінами лагідну кішку,
  •   Трави не винні...
    Я не збиралася красти ваших коней,
    Бо давно уже їх забрано, і посмішкою перелічено.
  •   Відчуття.
    Я вже без тебе не дихаю. Вдихи і видихи втомлені.
  •   ти молоком запеклася мені із кров’ю.
    ти молоком запеклася мені із кров’ю.
    серед вини, де сліпа моя сіль розпуки.
  •   Далі...
    розказано все , як є, на вушко в казки переказано,
    вмить відлітає письмо жовтого сяйва узбіч.
  •   Словаччина - Сербія.
    А до неба повзе золочена каштанів кора,
    Наче кара слова ці , рядочки пошкрябані криво,
  •   Колесо.
    Якби я була, як ти… Але двох однакових не буває,
    І краще писати у Києві ( він жартівливий дід!:))
  •   Як здрастє...
    Ну, що ж ти в’яжеш мене по руках і ногах?
    Білий пухнастий , ллєш мені воду за шию прямо з відра.
  •   Босоноге.
    У Європі давно таке не носять -
    Крила на спинах у стилі мілітарі.
  •   Ясновельможна осінь - в шибах ютубу планет…
    А осінь задихала зимно, бо жовта роса
    Впала жовтнево, немов жовтенятам на личка.
  •   Начорно списано ночі німою Наядою.
    Начорно списано ночі німою Наядою
    Сукня з настурції марить днем листопадовим.
  •   Літо фіалкове. Осінь -Софїївській дзвін...
    Люлька.
    Місяць туманний...
  •   А так воно і є. (Колискова.)
    Ніч вереснева. З коралів намисто:
    Осінь жарини любові збирає.
  •   Вічно.
    Для Ю. Лазірко.
  •   БУВАЄ....
    (блакитна троянда, не гріє, не пахне, не колеться,
  •   Інтермеццо.
    Спокій забитої осені. Ніч,
    як змарніла панянка , затискає рота
  •   БУ_День.
    Дослухати тиждень, зібратися з силою. Доста.
    До ста рахувати, бо завтра рухомість стремен
  •   Поосіннє.
    На межі, де я і жадіб душ ,
    Вимовчані безголосо всоте,
  •   ***********
    Не шкодувала ранку: шкрябала і писала,
    Щоб не ставало гірше , втішно пила лате.
  •   Стихії.

    Ця смаглявка , в якої три ноти смугасті «до»
  •   ***********
    А, щоб я не написала, ти мовчатимеш,
    Бо вразливий, як жінка, притому скромна,
  •   ******************
    Море на трьох китах, бриз на твоїх долонях.
    Синій прибій в очах, чайки замість сердець.
  •   Сіль і мед.
    Це сонце з тобою погралося в спеку таємну,
    І очі блакитні блищать, як небес бірюза.
  •   Філологиня.
    і які ж порепані, наче яблука печені, п’яти.
    якими городами ходила , філологине?
  •   Освідчення
    це сьоме твоє освідчення, голубе, мій освічений,
    наче свіча засвічена , ревно на світ весь горить.
  •   Папороть.
    Це магічний ритуал - вставати вранці,
    Пошепки нести себе до ванної і лити світ на свою голову.
  •   На ранок.
    втомлена, наче « Ніжна ніч» у Фіцджеральда,
    де згубила підбори, фламенко розбуджена,
  •   Прозаїчне.
    Києве-братику, пахнеш трамваєм розпеченим,
    Чаєм китайським і літом із теплими зливами.
  •   Чашка.
    із глека білої глини лив ти воду до чашки,
    і проливалась розмова повінню через край.
  •   Коли долюляєш.)
    Витерла хусткою неба втому твою сердешну,
    Випила, аж до денця серця твого самоту,
  •   Поетка.
    Ти читала натхненно, переплівши живицею душу,
    І наосліп махали в зіницях загострені жала мечів,
  •   Леви .
    Як труїли усі разом ненароджене немовля семимісяця,
    Як втиралися в трави домашні, а тоді пускались на лови.
  •   Стеля.
    погляд з-під брів синьою плине водою
    пересніжило до краю а чого не питай
  •   На горошині.
    безіменно гралися навзаєм, розсипалися в кулуарах горохом.
    ще з гороха царя тандем їхніх дотиків грівся потроху.
  •   Плюс і мінус.
    накоси мені накоси васильків з-під рудої коси,
    хай тобі буде пахко до згуби між малинові голоси.
  •   Гадання.
    Наговорилися…
    Мов свіжого повітря проковтнули.
  •   Маргарита.
    Ці притихлі сніжинки мовчанням течуть під шкіру.
    Шкірить пащу зима , видихаючи струму холод.
  •   Яблуневий сад.
    Холоди розстелили ряднини картатого снігу
    По садку. Любий татку, присядь, розкажи мені щось…
  •   Дорога додому.
    Ступаючи обережно, неначе на полюванні,
    Бо сльози замерзли на віях, бо віхола-зорепад.
  •   Сині троянди.
    синьоокі троянди, побризкані хвилями моря,
    розідрали долоні, шипами, чи ликом різким,
  •   Сину, ходімо до Нарнії.
    Сину, ходімо до Нарнії,
    Травнями, стежками плавними,
  •   Для Єви.
    чи фоліанти книг з рожевими фламінго,
    чи флейти ніжний спів, чи фрейліни казок,
  •   Егей, мачо...
    Не твоя …
    І виною розпорює груди.
  •   Дивні люди
    " у парі усмішка й сльоза,
    що вирвати вона не знає
  •   Два ангели.
    Два ангели схилились над тобою,
    І зберігають твій тендітний сон.
  •   Шахова королева.
    У тебе сьогодні оновлена шкіра,
    Нова філософія першого звіра,
  •   Моє серце, або лист до..
    Як тобі, моє серце?Як тобі там живеться?
    Кажеш ,ти перший янгол в Бога на небесах,
  •   Лінзи.
    Шукаємо на килимі совісті лінзи прозріння...
    Так і не знайшли.
  •   Лиси.
    В цім клубочку сплеся вся туга. Печаль озимна...
    Ні горбочка,ні хрестика. Спогад-роздертий клапоть.
  •   Переконання життям.
    " Дихати"
    Ко СеРж.
  •   Сповідь Ганнусі.

    Привіталась Ганнуся і тихо присіла на лаву,
  •   Медитації перетікання.
    І все...
    Як брязкальце об землю, впаду і стихну навесні.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки