Історія І

Переклади російською з української .

Просто цікаво почути коментарі, усе ж таки шановна авторка Світлана-Майя Залізняк хоча і відключила опцію коментування, але надіслала свій вільний переклад на головні сторінки ПМ, тому, є надія, хоч так можна обговорити публікацію?

Світлана Майя Залізняк

***

(полусвободный перевод)

стопка писем банальных развеявших сплин
лабиринтами комнат плутаешь один
в длинном списке обид согршений причин
не находишь знакомых имен важных чисел

я не рядом но сладостно тянется мрак
и часы подпевают негромко " тик... так"
и меняется минус на плюс и под такт
исчезает значение "до" или "после"

твой анфас и Медведицы звездная ткань
телефонных бесед снегопад и герань
существует ли грань между режь не порань
нам не важно мы связаны алою нитью


2015
.........................................


першотвір Наталі Пасічник


і листи у яких не буває новин
і кімнати якими блукаєш один
ніби в довгому списку образ і провин
не знаходиш знайомих імен або чисел

так далеко від мене і солодко так
і годинник мугикає: «тік» або «так»
обертаючи мінус на плюс а відтак
вже немає різниці між «до» і «опісля»

і обличчя твоє у сузір’ї ковша
і розмов телефонних осіння іржа
а чия ти межа і чи є тут межа –
неважливо – ми разом – нічого не бійся

---

Історія ІІ

Переклади з російської.

А тут вже геть інша сторона тієї ж проблематики адекватного перекладу - цього разу з російської.
Автор оригіналу визначний поет, тому скромному перекладачеві Петрові Скоропису доводиться більш ніж важко.
Утім, ціль перекладу, нмсд, залишається не зовсім зрозумілою, бо яке завдання (не кажучи вже про якість його виконання) втілюється?

Взагалі, напевно, можна говорити про:

1) Внесення в українську мову іншомовного досвіду поетичного мислення в царинах урбанізації і віртуалізації, постмодернізму, тощо... Ціль виглядає актуальною.

2) Перекодування Бродського, проекція його поезії на рівень українського "вишиватництва", в кращому випадку - села й веселого хуторянства, з активним використанням відповідної атрибутики. Ціль дещо туманна...

3)Суто перекладацький сюрреалізм Петра Скорописа - мовляв, поперекладаю, як вмію, можливо навчуся чомусь в ході перекладання... Ціль зрозуміла, але, думаю, що малореальна.

4)Може ще щось, просто захоплення Бродським, але відразу виникатиме питання чи повноцінно розуміє перекладач Бродського? Бо навряд чи можливе захоплення без точного розуміння...

Петро Скоропис
З Іосіфа Бродського

Не легковаж кімнатою, не перегни ковіньку.
Куди тобі сонце, щойно паливши Шипку?
Усі сенси – сей бік дверей, осібно – голоси щастя.
Одвідай вбиральню – і нумо опам’ятайся.

О, сиди собі у кімнаті, не викликай мотора,
бо ирії-просторіні зіткані з коридору
і тлумляться лічильником. У разі появи кралі
в одчаї, та ще нагальнім, провадь її куди далі.

Не легковаж кімнатою; лелій обоюду чулість.
Хіба не в тім зацікавлені стіна і стулець?
То нащо рушати відти, куди плентати поночі
таким, як і доти був, або й поготів у розпачі?

О, сиди собі у кімнаті. Танцюй, смакуй босанову
в пальтечку на голе тіло, туфлях на босу ногу.
Вітальня пахне капустою і мастилом лижним.
Ти написав годі букв. Полиш непочаті іншим.

Не легковаж кімнатою. О, мліти їй, притомніти
і од чутого, і од баченого. І взагалі інкогніто
ерго сум, як указує формі вдогін субстанція.
Сиди собі у кімнаті! На улиці, геж, не Франція.

Не будь тупаком! Будь тим, ким не всяк загадує!
Сиди собі у кімнаті! Ба, у ній і канапа є,
шпалір, що тонує з фізією, з шафою. Й підіпри, як сів,
двері од хроноса, космосу, еросу, раси, вірусів.
<1970>

------------------------------------------------

И. Бродский
Не выходи из комнаты, не совершай ошибку.
Зачем тебе солнце, если ты куришь “Шипку”?
За дверью бессмысленно все, особенно — возглас счастья.
Только в уборную — и сразу же возвращайся.

О, не выходи из комнаты, не вызывай мотора.
Потому что пространство сделано из коридора
и кончается счетчиком. А если войдет живая
милка, пасть разевая, выгони не раздевая.

Не выходи из комнаты; считай, что тебя продуло.
Что интересней на свете стены и стула?
Зачем выходить оттуда, куда вернешься вечером
таким же, каким ты был, тем более — изувеченным?

О, не выходи из комнаты. Танцуй, поймав, боссанову
в пальто на голое тело, в туфлях на босу ногу.
В прихожей пахнет капустой и мазью лыжной.
Ты написал много букв; еще одна будет лишней.

Не выходи из комнаты. О, пускай только комната
догадывается, как ты выглядишь. И вообще инкогнито
эрго сум, как заметила форме в сердцах субстанция.
Не выходи из комнаты! На улице, чай, не Франция.

Не будь дураком! Будь тем, чем другие не были.
Не выходи из комнаты! То есть дай волю мебели,
слейся лицом с обоями. Запрись и забаррикадируйся
шкафом от хроноса, космоса, эроса, расы, вируса.
<1970>