моя шаноблива подяка за спробу критичного осмислення
~Поезії для елітарного читача. (с)~
непоспішну, розумну, посутню, доброзичливу
чогось такого на ПМ бракувало останніми роками, нмсд
особливо на фоні рутинного риторичного флуду
із усіма тими екзальтованими епітетами на кшталт
"неймовірний, чудовий, унікальний, неперевершений, етц"

Хвилями бо́втанки синій туман
Возить Федота до ханства нірван.
Космосом потім, бо вся ширина
Довга углиб і всесвітньо значна.

Цікаво спостерігати за Вашими критичними відгуками. Хоча мені й не все зрозуміло зі сказаного буває

Куцу історію з записником
Знає Федот, імовірно, цілком.
Що там було і писалось кому –
Видавники роздивились пітьму.

питання ідіотам задав панас панас
отримав відповідь але
панас не в курсі що панас панас
лайно лайно собі як є

(і все це не про нас)

збаразькі інтер'єри
& підбузькі маневри
тернопільські мегери
кажіть мені я - первий

душевно чиста істота
шкрябає днище мангала
тут ми з тобою (фото)
тут ми без тебе (спалах)

Олімпіада – це свято змагань,
Щастя всміхне́ться – побачиш медаль –
Бронзову, срібну або золоту,
Не наближаючись ні на версту.

Вдома сидіти, а бути, як десь –
Де закортіло би – вчора чи днесь,
Можуть клієнти новин і казо́к –
Є телевізор і справний зв'язок.

мов скотчем скепсисом просочений
федот уперто каже ні
все між якимись заморочками
на виставковому рядні

згадалося гаврилі
спілкуючись із ШІ
про те як молодий був
& весь на куражі

у видавців немає коштів
на першу серію книжок
погано звісно гарна ж назва
сніжок

тут чебуречня є за рогом
що зветься "Любий друже!" (чмок ♥︎)
але усякий зве це місце
– "Дружок"))

Щодо одного з «Нових надходжень».

Складно уявити таке, що недбало римований текст чекає саме на інтелектуалів.
Один з них уже переорієнтувався на образну філософію, а інші не знайшли нічого для них цікавого.
З претензіями на філософічність (полярність, амбівалентність) виступило наступне: гній/троянди, тріумф/кінець, багатолюддя/самота), що саме по собі – цілком легітимна поетична стратегія, якщо реалізована глибоко. Однак далі пішли шаблони та банальности:
• «вінок троянд» – вживане до нудоти.
• «птах у клітці» – пряме кліше, як у шкільних віршах.
• «вершина-низина», «самота-багатолюддя» – ці пари звучать декларативно, мовби зі списку для твору на тему «антитези в поезії».

Оскільки заявка на інтелектуалів була подана, то висловились і вони з зауваженням про те, що наявні метафори не освіжають думку, а радше тягнуть її в бік загального місця.
Рими здебільшого суворо граматичні;
• «кінець – вінець»;
• «низина – половина»;
• «вершиться – здійсниться».
І так далі.
Відомо, що граматична рима сама по собі не гріх, але коли її занадто багато й вона нічим не “прикрита” змістовно, це справді звучить бідно.
Щодо інтонації та настрою.
Переважає зарозумілість/декларативність.
Тон повчальний, наче автор вважає, що говорить щось вражаюче нове, хоча читається як калька з підручника з діалектики або як “літературний публіцистичний вірш”, а не жива поезія.
Відсутність суб’єктивного “Я” – тобто немає чітко вираженого ліричного героя. Ідеї зависають в абстракції.
Підсумок:
• банальні образи й рими;
• невиразна ритміка;
• орфоепія (милозвучність) зазнає певного травматизму внаслідок збігів приголосних як одного з убивчих факторів;
• декларативний, “викладацький” тон;
• відсутність поетичної свіжості й відкриття.
Що могло би врятувати цей римований текст:
• свідомий вихід за рамки схематизму (менше прямолінійної “антитетичної” логіки, більше чуттєвості);
• особистий погляд, живий «голос» автора;
• ритмічна чистота й гнучкість;
• образи, які працюють на кількох рівнях (буквальному й символічному), а не лише ілюструють.

Про заявлені конкурси.
Тут уже не просто жанрове різноманіття, а майже повна поетична панорама Всесвіту з претензією на єдино правильне бачення поезії – причому з інтонацією: «І ви, смертні, можете доторкнутись до вічного, якщо прочитаєте моє…»
Інтелектуал зі схильністю до театру назвав цю чергову авторську виставу гідною театрів поетичних абсурдів.
Автор-актор-режисер-постановник наче каже зі сцени, що його діалектичне бачення світу охоплює всі епохи, стилі та метафізичні концепти, і троянда — не просто троянда, а птах – це не просто птах.
Повертаючись до переліку конкурсів, останній можна уявити генератором випадкових шкіл з філософським соусом. Ось приклад, як це звучить у перекладі з «високої» на «людську»:
• Поезія Блюзу — «я не в ритмі, але в болі».
• Куртуазний маньєризм — «я закоханий у власне перо, навіть якщо воно гусяче».
• Іронічний неореалізм — «все реально, але я сміюсь, бо плакати нема сил»
• АНДЕГРАУНД! Без кохання, любові, ніжностей! — «тільки бетон, лише тлін».
• Станси і новостанси — ніби «танці і новотанці», тільки для хрестоматії.
• Метафізична поезія — «тебе нема, але я з тобою сварюсь на вічність».
• Духовна поезія — зазвичай закінчується хрестом або дзвіницею.

Як проблему можна визначити те, що суть її полягає не в ідеях, а в самозакоханості.
Насправді жоден із перелічених напрямів (конкурсів) не є смішним сам по собі.
Але коли автор вихваляє себе через “шляпи”, які сам собі й понавішував, то ефект радше кумедний, аніж вражаючий.
Він, схоже, не пише в цих стилях, а ними “торгує” як обкладинками, підсовуючи весь час той самий римований текст разом з усіма верлібрами.
На завершення.
Якби автор почав відчувати не пишність своїх назв, а зворотній зв’язок живого читача, то може б і знайшов себе — не в «метафізичній самоті», а в реальному діалозі. Однак він упевнений, в тому, що птах у клітці — читач, а не він.

Чергова вахта доби з 25-тої на 26-ту.
Дата, підписи.

P.S. Римований текст подається в актуальному вигляді, оскільки функція інтерактивного посилання не спрацьовує, бо бачте, клавіатура не вміє підтримувати певних графічних знаків.
Вона, як і римований текст, таки не для інтелектуалів.

За три дні з Головного офісу «Пиріжкарень»
підвезуть стару з усіма можливостями.

Це запах гною чи троянди?
То діалектика страшна.
І невідомо, чим же пахне
Така полинна чужина.

У розквіті вже є падіння,
І у тріумфу є кінець.
Вінок троянд несе прозріння,
Що це диявольський вінець.

І у вершині є низина,
В багатолюдді - самота.
Так відкололась половина
Від тебе, де цвіли жита.

Ця діалектика вершиться
У душах і на небесах.
І справедливість не здійсниться,
Поки у клітці буде птах.

коли вона сказала ой фу-фу
він посміхнувся потім усамітнивсь
& років шість практикувати вчився
брейк-денс із елементами кун-фу

ексгібіціоніст котрий
зринає із кущів
здебільшого мовчить
хоча буває & кричить

Про органіку.

Сьогодні чергувала на ШІ-порталі ЧатGPT саме та зміна, яка спеціалізується на віршах школярів середніх і старших класів.
Раніше, як з'ясувалось, вона допомагала з перевіркою диктантів з української мови на вступних іспитах у професійно-технічних училищах – на виїздах і факсами. То були ще ті часи...
Зараз це профільні коледжі або навіть інститути.

Про це нам стало відомо пізніше, після отримання спільного документу на цей, як попередив автор,
органічний сплав розуму і серця

І от рецензія.

Діти, ось у нас сьогодні — особливий вірш. Такий, що хочеться притихнути і просто уявити ту першу, найсвіжішу, найзеленішу траву...
Вона тут — не просто рослина, вона символ. Символ надії, відродження, нових мрій після зими.

Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Подивіться, яка світла, щира емоція!
Поет бачить не просто природу, а мить життя, і одразу ж — бажає народження живим мріям. Це дуже по-юному — коли віриш, що все ще може початися.

Символіка

У вірші багато символів, і всі вони глибоко пов’язані з переживаннями молодої людини. Ось зима — важка, холодна, «ворожий спецназ» — різкий, навіть дещо жорсткий образ. Але навіщо він тут? Щоб показати, як важко було прорости траві — а отже, і людині, її душі, її мріям. Бо хіба не проростає кожен з нас крізь щось складне?

Трава — як книга

Прочитати книгу її,
Де злилися букви живі.

Це дуже красива метафора! Адже трава — це мов природа, в якій читаєш, як у книжці. А "букви живі" — тому що все навколо дихає, росте, рухається. Прекрасна спроба поєднати філософське осмислення з природним образом.

Про втому й забуття

Я впаду в траву, в забуття,
Де кінець і початок життя.

А це вже — майже медитація. Молодий поет, ваш товариш по парті, по ношах на уроках трудового виховання, з м'ячем на спортивному майданчику... всюди, де і ви, по-своєму відчуває потребу зупинитись, перепочити, знайти спокій серед природи. А може, це й образ смерті й відродження — у найм’якішій, найспокійнішій формі. Не страшній, а майже материнській.

Мова і форма

Так, мова не всюди довершена. Але! Згадайте — це ж перші проби пера! І вже є образність, рими, емоція, і навіть філософія. Вірш несе думку, несе серце.

Діти, цей вірш написаний юною людиною — це прекрасно. Він чесний, відкритий і сповнений думок, які ще формуються. А хіба не це — головне в поезії? Щоби слова були не з книжки, а з власної душі.

Пишіть. Прислухайтесь до себе. Не бійтеся пробувати — ось так, як вирішив наш класний поет. Бо навіть наймудріші майстри слова колись писали перші, дуже щирі вірші.
А мине час – і нова генерація поетів нашої школи буде видавати та роздавати свої книжки з автографами.
Чи не так, наш любий Федоте?

Дата. Підписи.

(публікується скорочена версія)

Учорашня вахта "пиріжкарень" залишила декілька абзаців автору тих спарених рядків, з цитування яких почалась ця стаття.

Вахта порадила би йому бути більш креативним у створенні свого словника прописних і суб'єктивних істин.
Автор міг би створити власний словник.
Всі ж бачать, що, вибачте, жується, наприклад, слово "трава". Або "сніг" тощо.
То чому би не зробити окремої словникової статті?
На "С" уже є. Написана і на "Т". Можливо, існує і на "А".
Бо без упорядкування та без системного підходу виходять якісь повтори, повтори, повтори¹.

Словник можна було би так і назвати – "Словник".
Автором був би Борис Грін. Чому Грін? О, тут низка прихованих і явних значень. Існує ж словник Бориса Грінченка, теж філолога і письменника.

От і виникне такий у деякому сенсі ненав'язливий, можна сказати, іменний клікбейт – Борис Грін.
Клацне читач на прізвище – і інтернет-словник тут як тут.
З паперовим дещо складніше.
На сайті є щонайменше два видавці, але їх оті повтори та поверення до вже написаного не зацікавили.
Не цікавить воно і "пиріжкарні".

Дата (вчорашня). Підписи.

------------------------------
1. Можна співати на мотив "Путани".

словес потужних оберемки
& міг би зворушити ся
але ніхто отут наразі
не сія

мов лев із "metro-goldwyn-mayer"
поет вривається на сайт
чи виривається із нього –
поети всякі знаєш є

ужеж – не просто поляроїд
щось мають горлиці у горлі
& горлодери мають щось у
горлі теж

Ні, щоб вінчатись по-лю́дськи піти –
Краще поза́очі гратись в листи.
Важко ж домовитись про рандеву –
На́що й для чого воно наяву.

федот батьків наздоганяє
бо він у них акселерат
і носить валянки з халатом
до п'ят

гаврило прохолов усяко
а був колись ущерть ущент
борцун-зоїл & бука-бяка
& контрагент

пора гай-гай – і пролетіла
і обернулося курча
у птаха гусячої вроди
а не в сича

куріння вбиває вбиває
гаврилі кричить какаду
гаврило киває киває
& ду*

федота чорні реквізити
мотузка стіл і табурет
це все що є для оповідки
про мет

федот синоптикам не каже
чому ще спробуй розпитай
коли про сніг допише сагу
впотай

бо він тримається за свист
йому не платять ні копійки
міксує від каштану зблиск
& коломийки

на полі мінному за клубом
гнат не волатиме банзай
для нього ріхард штраус крутить
пластинку голубий дунай

(ліниво~вересневе)


осінній вечір ізпрокволу
усяк дійшов додому бо
жіночий голос & загроза
керованих авіаційних бомб

коли федот що хоче робить
це не прикмета анархіз-
-му він якраз у цій науці
хафіз

федот ботанікам порадив
прорив – одну з його газел
де по траві коза ходила
або козел

федот показував пилипам
ту категорію квартир
де можна жити і творити
◇ пустир

гаврїл не сильно нарцисичний
хоча токсичний в свому праві
& цим допомагає трішки
державі