ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Критика | Аналітика / Про Мистецтво, і Поезію у т.ч.

 Мистецтво – це насправді зовсім інше? (Стаття ще пишеться)

"Якщо брати, насправді, абсолютно "ірраціональне" для переважної більшості хомо явище Творінь Господніх, бо ж наше щоденне "творче" життя категорично за межами цієї "ірраціональності" (яка насправді таки раціональність!), як і наукове, і суспільне життя, то виникає ряд надсерйозних питань, достатньо "ірраціональних" для нашого нинішнього способу суспільного життя. Ці питання мали би бути апріорі покладені до витоків будь-якої критичної думки, але не можуть бути покладені, так як ми живемо, на нашу думку "раціонально", а питання "ірраціональні"...
Зауважте, жодна особа, що всерйоз займається критичним аналізом, публічно не поставить питання - з чим прийде той чи той автор, а з ним і читач на Божий Суд, бо це ніби "ірраціонально".
Як формується дух і душа в творчому процесі, які фундаментальні рівні проходить людська сутність, допоки дух і душа (в ідеалі) визрівають, і можуть явити якісну цілісність очам Божим, бо це ніби теж вкрай "ірраціонально".
І т.д.
А що тоді оце "раціональне"???
Виходить, не Божественне, а суспільна оцінка - грошима, славою, і т.д.? Тобто те, що вкрай нестійке, що підвладне ентропії, що умаляється вічністю..."

Образ твору Онтогенез. Формула: Тимчасове буття тут - Віра і любов - Творчість - Мистецтво - Життя вічне (подальше).

Лише "для тих, хто дивиться вгору" *

Публікації на тему:
Мистецький філогенез, у т.ч. і в Поезії


Що спочатку?

Любов і Віра
Віра і Любов у нас від початку.
Тільки Віру можемо втратити, а Любов не відкрити у своїй сутності.
Дві божественні іскринки, що можуть розгорітися лише від зростання нашої сутності. Тут і зв'язок онтогенезу із філогенезом, особистісного і суспільного, можливого і дійсного...
Але ці іскринки - і "початок", і "кінець". А посередині позитив творчого життя. Або ж його відсутність, негатив заперечень, що зруйнує дане від Початку, і унеможливить перехід від земного до опісля земного.
„Люби ближнього, як самого себе...” Безумовно цього достатньо, якщо присутня в тобі Віра, і тобі відкрилася Любов. Бо це універсальний ключ від Основи Основ. Та полюбити (не покохати, не "влюбиться") можливо лише в результаті доброчинної діяльності єства, себто - діяльної людяності. Навіть найменші її прояви приведуть до потрібного результату - усвідомленого, поступового розкриття в собі отої Любові. Що, на жаль, може так ніколи і не проявитися без відповідної ситуації, яку ще потрібно створити, і доброчинно. :)
Отже, якщо присутня в тобі Віра, і камінчик до камінчика - в напрямку Віри, "на добро" складається, то прийде до тебе, до нього, до мене і любов. І заповнить серце, і стискатимуть зусібіч те серце пристрасті - та любов порятує від різних неприємностей. І це вже є і творчість і мистецтво.
Якщо ж є сумніви щодо себе (своєї Віри), можна зайнятися трохи аналізом-самоаналізом у напрямку Віри, і це буде творчістю.
Тим більше, що надихнутий читанням новітньої мистецької критики, хочеш і собі (і в собі) „відкрити яку-небудь Америку”. А чому би й ні, якщо вона вже в тобі існує у вигляді невідомого тобі Вищого Призвання свого, якщо можна істотно зуміти-спробувати спростити важку мандрівку-розвідку до майже непристойної лаконічності за рахунок довіри мудрим вчителям від твоєї Віри. :)

Творчість і мистецтво.
Отже ти вже живеш із Вірою, і розвиваєш своє вміння любити. Це і є твоїм творчим процесом. А відповіді, які в результаті цього процесу приходять, в тому числі і у вигляді плодів - є твоїм мистецтвом. Індивідуальні творчі процеси і індивідуальні мистецькі здобутки можна розглядати і узагальнено, як узагальнено можна складати із індивідуумів нації, і народи, етноси і субетноси, і людство в цілому. Але, зрозуміло, найголовніше - це кожен із нас. І кожен віддуватиметься за вчинене чи не вчинене ним самостійно.

Універсальний ключ і людське мистецтво.

Далі, сентенції по пунктах :)

1. Попри всі божественні чесноти нам дана тільки тимчасовість буття на Землі.
2. Буття на Землі - це таки наша діяльність тут.
3. Ми призвані сюди для діяльності (собі во благо).
4. Утім, зрозуміло, що не всяка наша діяльність є творчістю, і тільки діяльність Творця – не викликатиме сумнівів, а наша вимагає оцих самих сумнівів.
5. Отже, позитивом - нашою творчістю - є тільки та діяльність, в процесі якої додається добра, - як поступу упорядкування з Вірою, і Любов'ю нашого внутрішнього світу, котрий ми творимо подібно Творцеві, що сотворив усе і призвав нас зробити щось схоже зі світом нашого "я" - себто створити себе, знайти себе.
6. Що таке "добро", як еталон всіх цінностей, - читаймо на початку Біблії, у сотворіннях Господніх.
7. Утім, не всяка наша творча діяльність відразу є мистецтвом, бо не все нами здійснене, навіть з найкращими помислами, відразу стає тим, що не зменшує вічність, - достатнім для подальшого розвитку Живого ( в нас і за межами нас).
8. Мистецтвом є динаміка в ряді знайдених відповідей, якість ваших плодів, те, ваше добро, яке служить розвитку Живого, додає енергії Живого, розкриває вашу Любов. Це те, що в кінці вашого шляху зафіксує вас як явище, непідвладне часу. Це те, що протилежне ентропії тілесного світу, те, що не вмирає.
9. Тому Мистецьким процесом, насправді, є не відображення, відбиття діянь, віддзеркалення Живого у тілесному світі, а власне приріст Живого у Живому. Зрозуміло, що таке можливо лише в напрямку своєї Віри, а отже і згідно Промислу Божому.
10. Результатом Мистецтва є осягання-досягання своєї ідеальної Особистості, тобто максимальної відповідності задуму Творця, і продовження подальшого буття такої Особистості - Митця, згідно набутої якості.
11. Все найважливіші здобутки йдуть далі з Митцем. Земна проекція, земні сліди митця важливі, але вони є тлінними настільки, наскільки виходять за межі Божественних. Тобто земні сліди митця в ідеалі мали би бути у слідах Господніх. Тоді вони й тут незнищенні.

Деякі можливі похідні:)
Там де Митець, там і його Мистецтво.
Митцем можна стати у ході будь-якої доброчинної діяльності.
Світ Мистецтва нескінченний у всіх напрямках особистих шляхів зростання Живого (до Віри).
Так звані шедеври світового мистецтва - архітектури, малярства, літератури, інших напрямків людської діяльності - є тільки відбитками істинного Мистецтва, проекціями істинного на те чи інше земне тло, і самі по собі такі шедеври є тільки супутніми Мистецтву явищами. Хоча більшість із артефактів так званого мистецтва - жодного стосунку до мистецтва може і не мати.
Діяльність може бути як творчою, так і іншою. Інша діяльність, що не акцентована на добро, теж може мати свої крайні, чи екстремальні прояви. Ці прояви можуть складати собою і антимистецтво, і антикультуру, з характерними ознаками ставленням до Живого – від байдужості аж до активної руйнації Живого.
Добро і зло, не явища на одному рівні, між ними немає кордонів, а отже і боротьби. У світі Божому немає зла, окрім стану сутностей, що, відкинувши Віру, і користуючись отриманою Свободою керувати своїм буттям, йдуть шляхом самознищення, втрати людяності, а отже і подібності до Творця.
Руйнація тілесна - неминуча (ентропія), руйнація особистісна - не бажана, далеко не обов'язкова трагедія. Хоча "Багато званих - мало обраних" - на жаль, не всі зійдуться в Образі і в Подібності. Але все таки у наших руках - ми самі лише можемо відмовитися прийти туди, куди нас кличе Творець. :(
В основі нашої доброчинної діяльності лежить розкриття, утвердження своєї віри. Вибір земних інститутів віри немає вирішального значення - якщо вибір не суперечить любові у серці.
Вибір невіри, атеїзму - відкриває ентропії (руйнації) духовний світ особистості (знищує характерні форми і сили нашого "я"), і не завжди в кінці живих залишків достатньо для подальшої життєздатності власноруч позбавленої еталонів сутності.
Віра за допомогою творчої діяльності і формує мистецьке явище Людини, самооцінку якій постійно дає Любов. Людина, як явище, остаточно формується за межами матеріального світу. Старість поступово віддаляє єство від земних реалій, аж поки не відриває остаточно всі зв'язки духовного і душевного із формальним. Осягнута Віра переходить у нову якість, а якість у глибшу, подальшу Віру, як подальшу дорогу.
"Кінцеве" явище мистецького процесу для людської Особистості - природний вихід за межі Божественної Опіки Цього Світу, що значить визрівання.
Станете як Боги, природний результат безустанного особистісного мистецького процесу, в результаті якого кожен має змогу зайняти своє гармонійне місце у зростаючому у безкінечність Житті. Як, скажімо, займають електрони свої орбіти навколо атомних ядер. :)
І це лише початок :)

* Антропос - букв. із давньогрецької "той, хто дивиться вгору".


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Філогенез Мистецтва, у т.ч. і Поезії.


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Контекст Філогенез Мистецтва, у т.ч. і Поезії.
Дата публікації 2008-09-24 18:58:11
Переглядів сторінки твору 9352
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.184 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.190 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
ПРО МИСТЕЦТВО
Автор востаннє на сайті 2024.11.14 16:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-10-23 14:11:17 ]
О,то дитина, вирощена у хорошу людину, здатну і бажаючу творити Добро, є найбільшим вмтвором мистецтва!І імена більшості справжніх митців залишаються невідомими, бо їхні творіння - хороші люди - не люблять і не потребують публічності, не заради цього творять Добро...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-23 15:27:51 ]
Думаю, що так, Тетяно.
Окрім невідомості.
Бо те, що невідомо нам тут і зараз, не є невідомим узагалі, так?

А Добро це - важливо. Якщо, наприклад, поглянути на вірші з погляду їх добротності, це теж цікавий фактор, так? Добротність?
Вірші, як і різні інші інтелектуально-духовні субстанції від Homo, теж бувають отруйними, а відчуття добротності ніби допомагає із цим розібратися... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-10-23 15:57:32 ]
"Добро" і "добротність" можна трактувати по різному На жаль... Що є добротністю вірша? Досить часто інші захоплюються чиїмось віршем, а я ні. На бездоганних віршах є відблиск вічності.А Ви можете пояснити його словами? Я - ні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-23 16:18:35 ]
Тетяно, я чомусь вважаю, що й ви можете відчути що під ногами, болото, чи твердь. І що довкола. Що добро, а що ні. Вважаємо, що добротність, це наше відчуття добра? :)

Зрештою, нам усім є із чим порівнювати наше, рукотворне.
А неможливість порівняння, то від лукавого?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-10-23 16:56:15 ]
Володю, добротно зробленою може бути і гільйотина, така, знаєте, на віки :) Здається, ви ж не те мали на увазі? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-10-23 18:08:33 ]
Любо, поділяю ваше веселе ставлення до життя! :)
Бо воно за суттю своєю ідеально добротне.
А гільйотина направлена у бік смерті, тож у нормальної особистості, окрім відрази, жодних інших фундаментальних емоцій не викличе?
Тобто, я хочу сказати, услід за Кун Фу-цзи , що слова мають своє первинне значення, і краще було би ним і керуватись. :)
Себто, зробити гільйотину (зброю, бомбу, і т.д.)для поширення смерті і сказати, що це "добро" - це значне перебільшення. А раз не "добро", то й відчуттю "добротності" нізвідки узятися :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-10-23 18:46:55 ]
Е-е, ні, Володю, я якраз від значення слов і відштовхуюсь :)
ДОБРОТНИЙ, -а, -е. Добре зроблений; вигот. з доброго, високоякісного матеріалу; доброякісний. // Міцний. // Дуже добрий, високої якості.
Але ж ми(ви) тут не про те добро? Тому я і кажу, що краще інше слове вжити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-10-23 18:49:44 ]
Тобто, "добротно зроблені вірші" - це скоріше ознака професійної пригодності, а не таланту?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-23 20:10:13 ]
Можливо, Любочко.
Хоча вірші для мене - тільки відображення.
Тобто "добротно зроблені вірші" це ознака якоїсь нормальної пригодності, як і добротно зроблені двері, добротний будинок, - думаю, що тут не йдеться про талант, але про призвання.
Знайти себе, займатися своєю справою - ось де відповідь на сакраментальне Гамлетівське запитання? :)
Тому певні різновидності Гамбурзького рахунку на таких ресурсах, як наш мають існувати в тій чи іншій формі.
У нас тому є різні там рейтинги, на які можна дивитися і в контексті - наскільки ти тут на своєму місці. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-10-27 14:46:13 ]
Здається, думку ще є куди розвивати… Отже, «добротно зроблений вірш» може бездоганним у всьому, крім одного – він може не мати спрямованості на Добро у його морально етичному, нематеріальному значенні, навіть гірше, він може бути подібним до гільйотини, тобто скерованим на збільшення зла у цьому світі. Він проявить не найкращі якості людини, що його написала. Чи можна вважати такий вірш талановитим? А Ви можете заборонити якійсь людині захоплюватись цим віршем, якщо він співзвучний її душі? Ця людина буде вважати його талановитим, а можливо, навіть геніальним. Отже, те, що ми вважаємо талановитим чи геніальним в значній мірі не є беззаперечною істиною, а всього лиш виявляє якості наших душ… «Добротними» будуть і талановитий, і професійно написаний вірші. А у чому ж різниця? Мабуть, у тому, що талант – це професійність від Бога, а професійність – це самотужки розвинений талант, і у першому випадку на творіннях буде відблиск Вічності, а творіннями другого будуть захоплюватись люди, яким пощастило жити в один час з особистістю, здатною до самовдосконалення у найвищому розумінні. Хотілось би вірити, що геніальні речі несумісні зі злом, але справа у тому , що Добро і Зло двуєдино-вічні у моральному просторі носіїв цієї самої моралі, а це означає, що Вічність може накладати свій відблиск і на речі, що несуть у собі зерно Зла. І тут ми знову повертаємось до власної моралі і вибору, а також наших помилок у спробі захистити Добро. А взагалі було б цікаво, якби до цієї теми долучилось якомога більше користувачів цього сайту.
До речі, спроба займатися тільки своєю справою нагадує спробу жити за приказкою «моя хата скраю…», це дуже звужує наші горизонти, Вам не здається?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-10-28 12:06:03 ]
Шановний Володю, я чудово розумію, яке "добро" ви маєте на увазі. Я лише за те, щоб вживати для вказаного вами випадку більш підходящі терміни: "професійно написані вірші" чи щось таке, бо неточність визначення тягне за собою неточність розуміння :) Те "добро", про яке ви кажете, може бути як в "професійних", так і в зовсім слабких творах, чи не так? Тож давайте тримати мух окремо від котлет :)
До того ж, поняття "добра" настільки суб"єктивно... Ось, наприклад, чи врятував душу нещасного Павліка Морозова його "добрий" вчинок? А скільки поколінь виросло з думкою, що він герой?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-28 12:31:25 ]
Любо, не вважаю поняття добра суб'єктивним.
Як на мене, то ще можна довго сперечатися, що первинніше - добро чи наше життя. Як на мене - первинне добро, і воно служить основою для примноження нашого життя.
Бо недаремно Творець свої труди оцінив, як Добро?

Щодо нещасного Павлика Морозова, то у його вчинку стільки ж "доброго", як і божественного у "Моральних устоях будівника комунізму". Комуністи не перші і не останні, хто перекручував терміни, але це проблеми суто наші, себто, тільки кандидатів на приз "Людина"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-28 12:18:17 ]
Шановна Тетяно, як на мене, добротно написаний вірш не обов'язково є бездоганним - і свідомо і несвідомо.
З одного боку автор може не відчувати багато того, що зауважить, наприклад інтелектуально чутливіший читач. А з іншого боку - автор сам може виставляти певні задані межі досконалості своїх вчинків (наприклад, літературних вчинків), не намагаючись особливо "ідеалізувати залишений собою на землі літературний слід".
Але сама творчість спонукає наслідувати головного Творця, із Його розумінням "Добра". Отож, якщо твориш, то обов'язково тримаєш напрямок на "Добро".
А ось що при цьому у тебе виходить (і чи ти твориш?) - зовсім інша справа, так? Бо чим далі ти від себе небесного (від свого призвання), а отже, чим далі ти від Творця, тим менше ти Людина.
І тим помітніше це і по твоїх нелюдських слідах, так?
Талановитими ми усі приходимо на цей світ, але знайти себе, добротно вкласти свій талант у свою творчість, стати людиною - вдається далеко не всім. :(
Думаю, що творчістю можливо займатися і тільки за певної душевної чистоти.

Щодо геніальності, то кожен із нас може бути "Духом покровителем" чогось - як хорошого, так і злого. Бо Духи - різноманітні.
Геніальність не показник людяності, але тільки міра використання набутої кимось сили. Тому до означення "геній" обов'язково потрібно було би додавати предмет, який цей геній охопив собою, який оберігається ним.
Ось тут деякі мої думки і приклади з цього приводу
http://maysterni.com/publication.php?id=23945

Щодо "займатися своєю справою", то хіба різноманітні наші справи не повинні приводити нас до одного статусу "Людина"?
А для людини, думаю, неможливо бути "скраю", аж ніяк - тільки в центрі нашого Світу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-10-28 12:29:49 ]
Гм... Якось,пане Володимире, Ви назвали мої вірші добротно-стандартними (була така дискусія навколо опусу-котрий-мені-так-набрид-що-я-його-видалила:)))). Я це сприйняла як вказівку на те, що треба ще працювати і працювати. Бо я вважаю, що вірші мають бути або надчудовими, або...їх взагалі не має бути. Ось так.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-28 12:42:40 ]
Привіт Аню, стандарт "добротності" - хіба погано?
Це ж не значить "трафаретність", а потім, що над віршами працювати? - важливо, але вторинне. Бо народжується все наше у нашому живому "я", а на папері тільки якось відображається?
Бути, ставати, стати якісно собою – це завше неповторність, і звідси, скажімо, і неповторні вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-10-28 12:48:30 ]
Так, це погано. Принаймні для мене. Я знаю, що колись, років отак через десять,таки втну щось нестандартне ;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-28 12:56:27 ]
Тоді Аню, і Господь повинен втнути щось нестандартне. А то стандартним "Добро" називав усі свої творіння :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-10-28 12:56:43 ]
Як на мене, стандартні вірші- це те, що пише Ганна Чубач. Так, версифікація вправна, так, лексика більш-менш у нормі, так, своя думка не відсутня. Але немає в цих віршах того, що є, приміром, у Ганни Осадко: коли майже кожна мить читання зблискує в серці думкою *Так, це воно, Справжнє!* Немає в цих віршах нічого питомо Чубачевого, таких віршів- вагон і тєлєжка по всьому світові!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-10-28 15:01:47 ]
Але ж Чубач теж має дітей, якщо я не помиляюся. Чому ж тоді вона- не "інша"?

Я сумніваюся, що писатиму краще чи гірше, якщо народжу хай там і десятьох дітей. Гарні вірші- результат внутрішнього поштовху, що надходить несподівано, і причину цього поштовху визначити важко. А ще величезну роль відіграє чистота душі і...ну вибачайте за імхо, незалежність внутрішнього стану митця від лабет побуту. Читала я колись інтерв"ю з Ч.- і що Ви думаєте? Здебільша вона розповідала про те, які низькі гонорари і яка погана в неї квартира. Читати було нудно :(((

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-28 15:27:32 ]
Аню, народження дітей і виховання їх - це та ж сама Поезія, те саме Мистецтво, правда? І з побутом можна мистецькі відносини налагодити... :)
Я хоча і не поділяю ваших поглядів на Ганну Чубач, але вважаю, що ви для своїх молодих років цілком правдиво дивитеся на світ, але світ зміниться на ваших очах, як змінився він і на моїх. :)
Та й Аня Осадко буде писати інакше, і сподіваюсь, не менш прекрасно. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-10-28 16:03:46 ]
Дякую!

:)