Дякую, Юленько!!!
:))))

Дякую, Патарочко!
Якщо натякнеш, коли у тебе день народження - я для тебе напишу:))))

Дякую, Зоряно!
:))))

Патарочко!
Я напишу тобі не на замовлення, а від щирого серця - так, як тебе сприймаю.
А таких. як я - не так мало:))
Просто вони часто соромляться вголос сказати про свої почуття:)

Гаразд, Патарочко!
Не хочеш казати дня народження - напишу без дати (згодом)
:))))

Дяку, Миколо!

Дякую, Михайле!

Дякую, Віто!
Радий, що тобі сподобалось:)

Шановна Чорнявко!
Читаючи Ваш відгук пережив кілька непростих хвилин. Вразили не Ваші зауваження. а сумнів у щирості моїх почуттів.
Відчув себе школярем, що написав листа учительці мови з зізнанням у коханні і отримав у відповідь почерканий червоним олівцем аркуш з оцінкою 2 і підписом „ І хто ж тебе грамоті вивчив?”
Признаюсь: мову завжди недолюблював, як і будь-які рамки, що заважали творчості і самореалізації. Поезія, на мій погляд, один з найбільш демократичних видів літератури, в якому немає чітких меж дозволеного і недозволеного. У багатьох відомих, іменитих поетів можна знайти безліч нелогічностей, схожих на ті, що Ви знайшли у моєму вірші.:) І це особливо нікого не турбує, окрім поборників ПРАВИЛьної мови і шанувальників витонченої словесності (до яких я, звісно – не належу:).
Для мене на першому місці стоїть зміст твору, а не форма. Тому заради зображення почуттів я завжди готовий пожертвувати певними правилами.
Для мене важливо, щоб моїм читачам було цікаво і зрозуміло те, що я пишу. На думку критиків і редакторів зважаю, але вона на другому місці (частенько вони судять, як у фігурному катанні, за техніку, а я більш поважаю – за виразність).
А тепер по суті:
Цей вірш – віршоване зізнання в коханні конкретній жінці (тому про незайманість мова не йде). „Сексуально-первісна” – малось на увазі, що сексуальна привабливість – одна з первісних, найважливіших рис жінки, необхідних для виконання її основної місії – продовження роду.
Що до „"граціозної фігури з еротичними ніжками і чарівною посмішкою" – дивимось Вікіпедію: ”фігура – очертание человеческого тела” .Тобто, людське тіло з головою, на якій і була посмішка:)
Як не дивно – більшість читачів легко зрозуміли, що малось на увазі:)
Що до „щебету звуків” – не знаю, Любо, чому це Вас зачепило? Все, що ми чуємо: голос, музику, щебет, кроки, постріли і т.д., це – звуки (мається на увазі поняття з фізики, чи акустики).
Вірш написаний в липні, а оприлюднений трьома місяцями пізніше. Як на мене – це аргумент на користь того, що він писався не задля популярності (а для конкретної жінки).
В моєму ставленні до Неї підсвідомо сублімується ставлення до жінок взагалі. Саме тому цей вірш і був опублікований, аби решта жінок також могли прочитати слова і відчути почуття, яких заслуговують.
Я завжди намагаюсь бути щирим і відвертим у своїх віршах Вам здалось занадто солодко? Що тут сказати? Такий вже я є: невиправний романтик, мрійник і фантазер:)
Дякую, Чорнявко, за приділену мені увагу:)

Любий Олександре!
Перепрошую за "кілька непростих хвилин", які Вам довелось пережити з приводу мого коментаря. Втішить Вас це або ні, але я і багато інших авторів переживаємо не менш "непрості хвилини" і навіть "непрості години", коли потрапляємо в склянку із засахаренним.. еммм... варенням, в яке майже кожен день перетворюються ПМ від деяких віршів, а також від багатьох коментарів. Але це загальне зауваження.
Повірте, в мене не було жодного сумніву щодо особисто Вашої щирості. Але, на жаль, сама по собі щирість не є запорукою гарної поезії. Як і знання мови не є "рамками, що аважають творчості і самореалізації" - це нонсенс, нмд.
Чимало Ваших віршів було адресовано збірному жіночому образу, тому нічого дивного, що і цей я сприйняла так. Але навіть якщо він адресований конкретній жінці, це аж ніяк не змінює справи.
Кажете, на першому плані зміст? ОК.Зміст тут такий - він любить (кохає) її і сподівається, що вона любить (кохає) його. Все. Погодьтесь, тема нова, як створення світу. Ось чому тут на перший план виходить, саме ЯК, а не ЩО.
Далі- конкретика. "одна з первісних, найважливіших рис жінки, необхідних для виконання її основної місії – продовження роду" - навіть якщо не брати до уваги, що для продовження роду головне зовсім не те, сам образ, нмсд, невдалий.
Щодо фігури з посмішкою - не лукавте, Сашо. "Тєло" це "тєло", а голова - це голова. Є навіть такий вираз: "Отделить голову от тела", чули?
"Щебет звуков" все одно, що музика нот або кроки ніг.
І нарешті, про романтизм і т.п. Приторність не є синонімом романтизму чи мрійності. Юрій Візбор теж був романтиком.

Люба, Любо!
У Вас своя точка зору, у мене - своя.
Ми просто - різні: ви любите щось витончено-інтелектуально-оригінальне, а я люблю просте і щире.
Переконувати одне одного - марна справа.
Перепрошую за ті приторні хвилини, які ви пережили завдяки мені.
Ви ж знаєте - я не навмисно:)
Ще раз дякую за увагу:)
Творчих успіхів!

Ні, Сашо, мені теж подобається простота. Тільки, боюсь, у нас з Вами різні уявлення про неї.
Ви праві, переконати одне одного нам не вдастся, та й чи потрібно? Справа не в тому. Просто не хочеться, щоб у славословних коментах-повидлі (особливо на тексти, над якими ще працювати і працювати) не втопла Та, що нас усіх має поєднувати :)
ПС. Маються на увазі не лише Ваші тексти і не лише Ваші коменти.

Люба, Любо!(От же гарно звучить:))
Ми з Вами різні - і це, в певному сенсі , добре.
Ми десь доповнюємо одне одного, як добрий і суворий поліцейські:
Ви більше полюбляєте кнут, а я - пряник. Тим самим - балансуємо крайнощі (в коментах зокрема).
А ПОЕЗІЯ не потоне ні в якому разі.
Все пусте, нещире, нецікаве і недовершене досить швидко забудеться. Тільки час і люди в змозі дати об'єктивну оцінку: яка поезія варта уваги, а яку краще пошвидше забути.
Так, що час покаже, хто з нас в чому був правий, або навпаки:))))
Чекати - не так довго:)

Дякую, Ярославе!
Я використав "Що кохати" замість "кохатись" свідомо:
Кохати - легше звучить у даному випадку. до того ж має більш широке значення, чим "кохатись".
А "стриману - обіймами", як на мене також гармонійно звучить.

Дякую за щирість, Ярославе:)