ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.18 06:36
* * *
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.

Ірина Вовк
2026.03.18 06:35
Княжна козацького степу: Епілог Пам’яті. Троянда і Полин
Не шукайте її в холодних реєстрах, у переліку дат чи в тесаному камені. Вона розчинилася в Рашківському тумані, там, де Дністер зупиняє свій біг, зачувши шерех княжих подолів. Її могила – не пагорб із хрестом, а простір між козацьким степом і молдавськи

С М
2026.03.17 22:01
За чуттями (Jefferson Airplane)
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись

За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись

Ірина Вовк
2026.03.17 19:35
Княжна козацького степу: Намисто султана -- прокляття і любов (продовження 3)
…У скринях окованих, серед шовків і смирни, лежало в о н о – дарунок зі Сходу, важкий і сліпучий. Намисто султана, де кожен алмаз – як сльоза, і кожен рубін – наче крапля крові пекучої. Господар Васіле Лупул надів його доньці на шию в день шлюбу: «Носи, Р

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
***
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
На межі терпіння
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
Мій читацький денник. Юрій Яновський
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Відображення
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
Княжна козацького степу: плач Розанди (продовження 2)
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
* * *
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
У розлуці
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Довколополітичні думки -11
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
Княжна козацького степу: Шепіт над безоднею (продовження 1)
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
Княжна козацького степу (Багряний етюд у прозі)
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
Голоси минулого (великий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Час примирення
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сергій Татчин / Вірші

 Шлягер
Образ твору
Не передати словом
силу цієї згуби!
Бляклі слова – полова.
Ти мене любиш?

ла_ла
ла_ла_ла!

В чорному роті неба
кришаться жовті зуби –
либиться ніч_дурепа.
Ти мене любиш?

ду_ду
ду_ду_ду

Стану напроти ночі,
буду з тобою грубим,
ніжним – яким захочеш!
Ти мене любиш?

та_та
та_та_та!

Місяць зійшов щербатим
і розтягнувся в губи.
Я – чоловічий атом!
Ти мене любиш?

бу_бу
бу_бу_бу!

В ночі – ліричні корчі.
Ставлю питання руба!
Просто дивися в очі –
ти мене любиш?

йо_йо
йо_йо_йо!

Це – мимо неба сходи.
Янголи здіймуть труби,
і увірветься подих!
Ти мене любиш?

є-є-є!


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-11-10 01:45:30
Переглядів сторінки твору 10950
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.194 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.236 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.811
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 15:56:17 ]
вау, який мужчина! а шлягер який! а картинка до нього!
"повторєніє - мать учєнія", чи не так? :)

попри щербаті ночі
як же тебе я хочу
та запросити в Сочі –
так я люблю тебе!

да_да
да_да_да!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 16:02:12 ]
ґа? (присовується ближче, ворушить губами)

попри щербетний щем
хочу тебе іще!
навіть і без Сочей -
серед усіх ночей!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 16:16:40 ]
оу! (ніби випадково торкається мужнього плеча)

серед усіх ночей
ти не будеш нічей!
коли мужчина хоче,
нащо зимові Сочі?

нумо, давай хутчей!
і не відводь очей,
попри ліричні корчі
покажи, як ти хочеш!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 16:34:58 ]
Сергію, а натяк, а ще краще URL-посилання, на музичну композицію можливо додати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-11-14 00:32:06 ]
нє, ну ви мене переоцінюєте, Володимире, якщо маєте на увазі, що я ще й на музику ото все поклав, та ще й заспівав при кінці:)
а якщо мається на увазі першоджерело натхнення, то тут не все так просто....
це... гризе віртуального олівця... насамперед певне (ретроспективне) узагальненя власного письма + якісь переосмислені існуючі кліше + (що головне!) рефренний рядок, який, разом з кількома римами, зненацька(!) почав крутитися в мозкові :ти мене любиш? (саме зі знаком питання - просто антисєровщина!) а я, зазвичай, на те що крутиться в голові настирливо, звертаю увагу...
і думаю що дідусь Зіґмунд тут ні при чім: це, радше, векторно дезорієнтоване питання, яке рефреном пече всередині більшу частину свідомого життя кожного - і адресуємо ми його кудись вище... Ти мене любиш?
якщо піти далі, то в нашєм жєстоком мірє це питання є головним (хоча й закамуфльованим) у всіх ситуаційних випадках... кінчаючи поглядом в небо...
(трохи відходить полюбуватись написаним:)

...ага! - і це все має балансувати на межі між "трагедійною" лірикою і попсятиною, яка, власне, й нівелює оту "високу ліричну напругу" до загальноприйнятного рівня :) вірш о двох головах.
собссссно, і оцінка його, залежно від читацького налаштування - від "нормального" до попси й забавки.

так що текст мав бути дещо глибшим, ніж видає з першого погляду.

вірш про підміну понять: /я тебе люблю!/ на /ти мене любиш?/

ltcm nfr/
десь так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 19:56:34 ]
how would I say who’s bluffing
when is the ending coming
bitchy the words and chaffy
do you still love me?

(b)la_(b)la
(b)la_(b)la_(b)la!

black-mouthed are views of heaven
yellowish teeth are crummy –
silly the night – love’s leaven
do you still love me?

do_do
do_do_do

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-11-13 23:11:03 ]
один ти мене розумієш, Юрцю... один ти.

замріяно так - якби я розумів на такому рівні аґліцьку мову, я б писав тільки нею, чесслово! так все романтично й загадково виглядає...

нє, ти не думай, я переклав...
за що й дяка тобі: розливає дяку порівну, лишає ще на раз... нє - на два.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-11-13 23:38:33 ]
Сергійцю,
Жеби вийти з пісньов на мжднрдіііниииййй рівень - тра транслянути її троха.
Є музіка? Зробим з неї хітище. нє?
Ну я так тіпа - примазуюсь, коло автора, котрого бардзо респектую.
Налівай,
куль-єго! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-11-14 00:33:15 ]
жеби вийти - тре сідати за рояль... о! тут зовсім випадково... (витягує з кущів).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2009-11-14 02:25:42 ]
хех.. навіть не питаю для чого автору зара рояль /видно під клавіатурою приховує не тільки віртуального олівця/ )))
цікавий вірш. і запитання так в лоба поставлені.. конкретно )))
місяць зійшов щербатим
з корчами чи навіть без
я буду твоїм фанатом
фанаткою буду теж

щось мене після поетичних парфумів потягло на зміну віртуальної статі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна П'янкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-28 22:54:33 ]
І поки він не згриз ще того олівця свого, і не почав гризти інші предмети поставлю питання руба :)))
Фі! Ну, який же грубий!
Тягнеш кудись у корчі.
Либиш до мене губи.
Любиш? Чи просто - хочеш? :)))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Кисіль (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-06 01:39:17 ]
Не передати словом
Силу оцього вірша...

Я тебе люблю!

Вибачте за "тебе". І за "люблю" теж. І за експресію, і переспів. Просто мені дуже сподобалося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-11 18:01:44 ]
Привіт! Особисто мені... (залазить на кришку рояля, висунутого з кущів) Так от: особисто мені під час прочитання цього вірша асоціативно згадалося: "Чиє то пірожане? Сірожине... Чиє то пірожане? Сірожине..." Це ж скільки таких "хітів", "шлягерів" "песенных текстов" навколо нас... Шанзон (саме шанЗон!, а не шансон) кожного дня по всіх "хіт-ефемах"... А тут "шлягер!" Браво, Сергію, "з пісні слова не викинеш". Гарне резюме стану нашого нинішнього шоу-бізнесу. Спробуйте презентувати цей текст якому-небудь креативному музичному критику. Його можна буде опублікувати в музичному журналі. Замість статті... Успіх гарантовано. (зашпортавшись, падає з кришки рояля в кущі... ) В цей час мимо проїздить маршрутка, з якої лунає: "Дєвочка, приходь до мене на лавочку...." "Дєвочка, приходь до мене на лавочку..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 18:35:38 ]
Навіть трохи нагадало Золоту Жінку. Симпатичний шлягер вийшов. От би його в шкільну програму. Але нє не тре! Щоб не травмувати психіку і тончайшу душу дітей. Хіба забронзованих клясиків вчити-заучувати.
З повагою, Я


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 18:39:40 ]
Миколо, а хто по-Вашому є забронзованими класиками?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-01-16 13:37:51 ]
З новими Вас театрально-пісенними здобутками. Удачі!...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-01-16 14:25:14 ]
ніби і он_лайн, а прогледів ваш комент: дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-01-16 14:57:49 ]
Пропоную навзаєм http://www.playcast.ru/view/1044292/436c6938b039bb4d3544bb178e17f02cc0292925pl


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-16 19:04:32 ]
такий смішний вірш. не знаю навіть, чому.
таке гонєво.
ви крутий!
мені сподобалося.
дякую

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-01-16 19:07:17 ]
я сам сміявся:)
дивись - і вам передалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2010-01-16 19:17:42 ]
а мені чомусь навпак - видався сумним :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-01-16 19:20:00 ]
я коли писав, то страшенно сумував:(
я радий що вам передалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2010-01-16 19:23:22 ]
еклектичний вірш вийшов: і сум, і сміх, і ніжна лірика, і естрада...

невже про все одночасно думали?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-01-16 19:28:33 ]
таке враження, що ні про що не думав...
забув додати - не спримайте всерйоз, дорога гостиньо:)(:


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2010-01-16 19:29:36 ]
і оце від ніпрощо - такий вийшов?
тоді боюся навіть уявити, що зі мною зробить такий, у якому ви хоча б про щось подумаєте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-01-16 19:31:33 ]
попробую якось... якщо буде настрій...
/безпредметно і скромно шкрябає олівцем папірець каляками_маляками/


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2010-01-16 19:39:25 ]
а я тим часом під лікоть попідбиваю
(підсувається ближче)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-01-16 19:42:26 ]
радісно наставляє обидва.