Ігорю!
Готовий підписатися під кожним твоїм словом. Відсутність державної ідеології і державницької політики в Україні дає можливість процвітати низькопробним проектам і змушує талановитих наших земляків покидати Батьківщину і працювати на престиж чужих держав та їх титульних націй. А нам потрібно збирати сили і боротися. Тримаймося!

Ото ж бо й воно, Василю.
Звичайно, тримаємося.

Хоча, як відомо: для того, хто живе серцем, світ – трагедія, а хто розумом – комедія.

Поети - більше серцем... :(

Після відвідування музею Нобелівської премії в Стокгольмі та порівнянь із нашими буднями склалося враження, що нам вона не потрібна. Навіщо державі з такими амбіціями та можновладцями копійчані видатки "буржуїв"? Певен, що нам бракує патріотів з числа меценатів, котрі могли б на своєму імені та відповідному бренді створити не гірший аналог і не за менші гроші.
А ми тим часом будуємо мистецькі арсенали, грабуємо Ольвію, винищуємо село, облаштовуємо Міжгір'я.
Дякую за статтю, яка, певен, може стати важливим приводом до дискусії в гуманітарному середовищі нації.

Єдина втіха, Тарасе, що є ще люди в Україні, які розуміють нас, як Ти мене.
Згоден із Твоїм коментарем повністю.
Будемо боротися.

Вітання Батькові Кременю.

Будьмо і тримаймося!

Ігор.

Юрій Лазірко, пані Ольго, - чудовий перекладач світового рівня. Аж ніяк не доморощений, оскільки легально живе у США. За походженням Українець.
Саме завдяки таким, як він, ми маємо шанси вийти на світовий інформаційно-художній простір.
І я вдячний долі, що звела мене з ним, що Юрко транслює мої вірші у широкий світ.
Щиро.
ІП.

Кх-кх.
Мерсі за комплімант, Олександре.
У мене з почуттям гумору і самокритичності усе гаразд.
Тому
Будьмо і тримаймося!
:)

Оскільки, пані Ольго, сам належу до покоління сорокарічних, то оцінювати нас ізсередини, щось пророкувати-провокувати на загал вважаю немудрим.
Тому і прізвищ своїх побратимів відмінювати "для преси" не хочу, хоча ціну і вартість складаю... :)

Нагадаю лише, що у моєму віці (42 роки) із цього світу пішли Блок, Гоголь, Леся Українка, Висоцький... Не кажучи вже про вічно 30-річних Єсєніна і Шеллі, 37-літніх Байрона, Пушкіна...
Тому мені як номінантові на Шевченківську було дивно, коли члени Комітету називали мене "дуже молодим".
Нагадаю, що у 44-річному віці Нобелівську премію отримав Альбер Камю...
Хоча, мушу сказати-нагадати, що для вродженого митця премія, звичайно, не головне у житті, а один із його грайливих моментів. :)

Англійською і я, і мої ближні, володіємо достатньо, щоби оцінити рівень перекладу.
Переклади Юрка Лазірка - висококласні, - повторюю. І закриваю тему.
Маю зразки перекладу моїх віршів корінними англійцями. Вони інші. Як правило, неримовані.
Тому римовані Лазіркові переклади (при його доволі філігранному володінні англійською мовою і поетичному чутті) навіть виграють.
Принаймні мене моя інтуїція у цій сфері ще ніколи не підводила.
Отож перекладаймося, бо ми того варті.
:)

Та не сприймайте, пані Ольго, ці мої слова так буквально!.. Просто писав я їх ще тоді, коли не думав, що Україна має "за бугром" таких ентузіастів із нашого вже покоління, як Юрій Лазірко - чудовий поет і перекладач англійською.

Читайте мій коментар: (Л.П./М.К.) [ 2010-02-20 22:31:50 ] .

З повагою
ІП.

Прозаїк Євген Пашковський.
Він став Шевченківським лауреатом у 39-річному віці.

Добре було би Вам, пані Ольго, із самим Юрком на цю тему посписуватися, бо мені вже не личить якось бути медіумом між Вами... :)

За щиру увагу ж Вам професійно вдячний.
Пишіть.
Заходьте і далі.
Стараюся належати до людей, які уміють слухати і чути.

ІП.