ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2024.07.06 12:17
Із Й.Бродського (переклад 2016 року)

Дорогий Карле Дванадцятий!
У битві біля Полтави
облизня добре помацав ти...
Як згодом казав гаркавий,

«час ще покаже»:

Володимир Каразуб
2024.07.06 11:45
Я у когось читав, що більше немає чого,
Що вулиці в крейді, в квадратах з потертими цифрами,
Рядки на футболках розгладжують юне чоло
І погляд — титанік, на небі з об’ємними рифами.
Заглянь у шухляду старого, як світ стола,
Знайдеться шаветка, стропа

Микола Дудар
2024.07.06 11:43
Напевно в кожного із нас
Свої причуди, забаганки...
Свої Медузи, свій Пегас,
Свої до всього балалайки…

А може й ні. А може й мо…
Це як коли, куди і звідки...
Під гору, вниз, яке кермо,

Світлана Пирогова
2024.07.06 11:15
Не дотягнутися журбою.
Здається, ми на різних континентах.
І не знайти нам супокою.
Існують ще уривки всіх фрагментів.

Сахара й обшир океану.
Глибинних почуттів живий оазис.
Чому ж він з блиском ятагану?

Микола Соболь
2024.07.06 08:40
Зірвався звідкись перший переспів.
Тихіше, пташко, бо розбудиш ранок.
Хіба ж переконаєш коноплянок
у цім безкраїм вимірі степів?

Спиває роси теплий легковій,
трава дарує пахощів букети,
павук плете між шавлії тенета,

Козак Дума
2024.07.06 05:25
Усе життя – це сила різних митей:
спокійних і веселих чи сумних…
Плодів солодких, спілих, соковитих
і поцілунків щирих та п’янких!

Трапляються не рідко туги миті,
часини болю, суму і утрат.
Вони у долю кожного ушиті,

Віктор Кучерук
2024.07.06 05:06
Глибшає бажаний спокій,
Дихає димом курінь, –
Місяць примруженим оком
Блимає мрійно вгорі.
Тліє поволі багаття,
Кахкає качка в гнізді, –
Жовті лілеї латаття,
Наче свічки на воді.

Артур Курдіновський
2024.07.06 02:39
Чекали ми весну. Прийшла війна.
Плювала снігом у сумні обличчя.
Я бачив відчай з власного вікна,
Це був наш спільний величезний відчай.

Холодний страх від голови до ніг.
Все поспіхом - машини та валізи.
Ховав старе життя байдужий сніг,

Гриць Янківська
2024.07.05 23:17
Перші веснянки
На рожевих щічках-пелюстках
З'являються не від сонця.
Чи не насмішка судьби –
Багно на дикому милі.
***

Але ж погляньте –

Леся Горова
2024.07.05 18:18
Гаптує літо щедро покривало,
Що зеленню розвісилось по саду -
Черешень жовтих постаті огрядні
Там, на вершках, залишили принади
Для птаства, що до них поналітало
З усіх округ, і галасує радо.

Обтяжене бурштиновим намистом

Микола Дудар
2024.07.05 15:46
Можливо з вітром краще чим без вітру…
Можлива, якщо байдуже тобі
Якщо перестаратися не вміти
Зіграти три акорди на трубі…

Можливо й переселишся в європу…
Можливо і буття перечеркнеш,
Якщо, умовно, вирядишся в копа

Віктор Кучерук
2024.07.05 11:25
Стає густішою пітьма
Та все дзвінкіше мертва тиша, –
Чомусь блищання зір нема
І вітер холодом не дише.
Ні духу в’ялої трави,
Ні живописної картини, –
Лише не йде із голови
Думок усяких плутанина.

Самослав Желіба
2024.07.05 11:07
   «Поза межами болю» О. Турянського є повістю в українській літературі багато в чому знаковою. Зовсім не дивно, що на Заході вона здобула собі значно більше слави, ніж на Батьківщині. І йдеться тут не лише про радянські заборони та викреслення з історії

Іван Потьомкін
2024.07.05 10:56
Не спалось Шломо тої ночі.
Начебто хтось дорікав йому:
«Ось уже чотири роки,
Відколи ти сидиш на троні,
А Дому Всевишнього немає й досі.
Давид, покійний батько твій,
Якби дозволив йому Бог,
Одразу ж взявся б за цю справу.

Козак Дума
2024.07.05 10:35
Я говорю не завжди те, що думаю,
і думаю не те, що говорю –
бо не дарма колись назвали Думою,
благословивши на життєву прю.

Але частенько все ж сказати хочеться
відкрито, неприємно, без прикрас,
усім лакузам і відвертим збоченцям –

Артур Курдіновський
2024.07.05 00:29
У кожного своя примхлива вдача.
Комусь - багато, а комусь - замало.
Був день ясний. Та раптом я побачив,
Як дівчину вродливу ґвалтували.

Почув жахливі крики. Краєм ока
Помітив ніж, приставлений до скроні.
Я висловив стурбованість глибоку
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

рута птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Христенко (1958) / Вірші

 ДЕМОКРАТІЯ ПІД ЗАГРОЗОЮ




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-07 11:24:48
Переглядів сторінки твору 1778
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-06-07 13:27:22 ]
Олександре, у мене також руки опускаються...Що ми можемо?Не згуртовані, розчаровані, з перекошеною свідомістю добра і зла...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-06-07 13:44:30 ]
Вітаю, Олексію!
Руки опускаються - це, поки що не про мене.
Що ми можемо?
Гуртуватися, відстоювати, по мірі сил і можливостей, свою честь і гідність,захищати слабших і допомагати сильнішим.
А найголовніше - вірити, що перемога буде за нами.
І так воно і буде!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-06-22 15:34:40 ]
...Привіт, Олександре... Боляче пишете. І вкотре я чую "ми ж покірно, як вівці, топчемось..." І запитую: допоки?.. І даю відповідь: поки не запалимо знову у собі вогонь, той, який намагаються в нас потушити ще з часів Божа і Святослава... Він - тліє... Але його треба - ЗАПАЛИТИ! Радий знайомству з Вами...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-06-22 17:14:44 ]
Привіт, Вікторе!
Навзаєм радий знайомству:)
Я часом дратуюсь пасивністю нашого народу, а з іншого боку - розумію,скільки йому довелось винести. Десятки років знищували кращих синів і дочок, виморювали голодом, таборами і червоним терором любов до свободи, виховували рабську покірність. Потрібен час для відновлення сил і відчуття власної гідності.
Головна причина не зовні - вона в нас самих.