ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2024.07.01 10:55
Спробуй.
Бо все можливо.
Кожен світанок – диво.
Будь-який крок оборотний.
Серцем заходь в звороти.

Пробуй.
Не є фатальним

Олександр Сушко
2024.07.01 08:06
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях чорно-білих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Олександр Сушко
2024.07.01 08:05
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
Ставай зі мною поруч, брате, й ти
І бий поклони лобом аж до крові.

Не дайте дітям гигнути,! Святі,
Нехай поггладять черево і душу,
І хай сидять на цвинтарній плиті

Віктор Кучерук
2024.07.01 07:11
Ракет падіння замість зорепадів,
Щодня осколків смертоносний град, –
Не має смерть ніякої пощади
До кожного, хто довше жити рад.
Руїни стін од затишної хати,
Нема вцілілих у вогні речей, –
Є вічна пам'ять про найбільшу втрату –
Зотлілих і обвугл

Артур Курдіновський
2024.07.01 06:15
Розфарбував світанок мій колючий
Якийсь незрозумілий темний щем.
Міцніє він щоразу, з кожним днем,
Нейтральне все стає таким болючим!

Долати важко непохитні кручі
З беззахисним букетом хризантем.
Між полум'ям стояв я та вогнем.

Микола Соболь
2024.07.01 05:26
День шукає втечі за межу.
Вечоріє, але ще зарано.
Я тобі сузір’я покажу,
як рум’янець вичахне багряний.
Зашумів на річці очерет,
заспівала свою пісню квакша,
назбираю пригорщу монет,
хай затягне що-небудь інакше.

Олександр Сушко
2024.07.01 05:19
Течуть роки, немов Дніпро-ріка,
За осінню - зима, весна, питання...
Це літо, наче мавка молода -
Таке ж гаряче і,, мабуть, останнє.

Вдихнув і задихнувся від краси,
Забув про сон, душевний спокій, вірші.
Лечу крізь легіт в піднебесну синь

Володимир Бойко
2024.06.30 21:54
У ділах і словах московитів
Назріває класичний совок –
Найпаскудніша з чинних політик,
Що дістала усіх до кісток.

Ми стаємо до бою нового
На заломі безжальних епох
Аби світ навернувся до Бога,

Світлана Пирогова
2024.06.30 20:37
Не купиш ти любов за гроші,
За золото і діаманти,
Бо почуття це найдорожче
Знайдеш по волі Божій в мандрах.

Хмільне воно, аж до безтями,
І романтичне, і сердечне,
І усміхається зірками,

Микола Соболь
2024.06.30 18:58
В тихому болоті два чорти
каламутять воду спозаранку.
Певно, щось стараються знайти.
Може, навіть, срібників бляшанку?
Ставить ланковий їм трудодні,
куцаки завзяті, роботящі,
аж по вуха йорзають в лайні,
не стуляють ні очей, ні пащі,

Євген Федчук
2024.06.30 16:32
Зорі в небі блищать, місяць викотив коло,
Зачепився за дуб та й на хвильку завис.
Своїм оком єдиним на долину дививсь,
Що удень ще була бою лютого полем.
Хоча бій і затих, гамір не ущухав.
Переможці багать навкруги розпалили.
Хто лежав, хто сидів

Сергій Губерначук
2024.06.30 15:55
Задовольняєшся меншим.
Задовольняєшся меншим.
Молодшим.
Наївнішим.
Ортодоксальнішим.
З коротким волоссям,
з характером легшим
і фейсом найнепривабливішим.

Марія Дем'янюк
2024.06.30 13:54
Усе на світі створене з любові:
І травина, квітка, колосок,
І метелик, бабочка, мураха,
Й солов'їний ніжний голосок.

Червонястий мак, синій дзвіночок,
Що росте на грядці у рядочок,
І верба розлога, і тополя

Юрій Гундарєв
2024.06.30 12:05
Ось новий вірш Олександра Сушка «Стіна»:   А я - глуха стіна, В мороці' ледве дихаю. Гасне думок луна Попід моєю стріхою. Сіра, як хвіст кота, Кажуть, була і білою.. Шепчеться лобода В сутінках із жаливою. Привид жаский - не глюк, Онде - ж

Самослав Желіба
2024.06.30 11:19
Києво-Печерський патерик, або Отечник, є визначною пам’яткою українського народу, «золотою» книгою всього письменного люду, як-то вже усталено казати в нашій науці. Але, на нашу думку, так є не лише через його неабияку чисельну розповсюдженість чи ілюстра

Іван Потьомкін
2024.06.30 11:10
Цю пісню, скорше один перероблений куплет її, я вперше почув у дитячому будинку в Заворичах Броварського району на Київщині. Двоє хлопців билися, а третій заспівав її, тай припинив цим бійку.
Як видно з подальшого тексту, пісню складено під час голодомо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Самослав Желіба
2024.05.20

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галантний Маньєрист / Поеми

 Наш Декамерон

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-26 20:33:49
Переглядів сторінки твору 249323
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.149 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.144 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
ЩОДЕННИК
СУЧАСНЕ
РОМАН У ВІРШАХ
Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2024.06.13 15:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ланселот Музограй (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-09 14:35:47 ]
Добридень, Мріє, бачу, що ім"я своє Ви носите ні, недаремно, бо мрієте найбільше за усіх. Та мрії щось такі з відтінком суму. На майстра Ви майстерність покладіться, і аж дивись, і здійсниться усе.
Убік: хоча мені печально так це чути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 14:41:09 ]
на нього покладаюсь, як на Долю.
та не сумуйте, добрий Ланселоте,
все якось буде
/собі/ та навіщо "якось"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Д'Ельфійський (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-09 14:36:56 ]
Серця що визріли чи здатні розлюбити?

Не думаю, що він тебе не любить...

Хіба ж у пам'яті живе любов?..

Любов - це дійсність, що завжди з тобою...

А ось з коханням важче - небезпеку
відчула, Мріє, ти, здається, справжню.

Ти правильно оцінюєш кохання,
воно приносить "рідність" - безмір той,
який єднає двох у втіленні Господньої Ідеї...
Єдиної для нього і для неї у дану мить буття.
У цьому й складність - "у дану мить буття",
але я зроблю так, як ти схотіла.

Він відведе тебе сьогодні у минуле!

Але і ти скажи мені, що буде далі,
якщо ти станеш повністю щаслива?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 14:50:40 ]
о, Вам я дякую і до землі схиляюсь...

що буде далі, коли сонце зійде
і ранок вмиється небесним сяйвом?
що буде після того, як струмок
наповниться холодною водою
і в ріку перетвориться?
що далі?
життя, наповнене і сенсом, і коханням,
і мріями, які, хоча й збулись,
але ще довго кров підігрівають.

я буду з ним у горі і у щасті.
і більшого не хочу. менше - теж.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Д'Ельфійський (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-09 15:23:56 ]
О як мені відома ця осяйність!

Але є й інше, що прийде слідом!
Згадай, хто ти! Чому таке ім"я у тебе!
Не я ж його давав тобі учора.

Отримавши одного з багатьох,
відповідати перестала б ти своєму
призначенню, а значить зникла би й для інших, - чи це не смерть? :(

А як піде і він також?
Але я дам вам спробувати це!

Не знаю чи і вийде - він змінився, то чи полюбиш, покохаєш і нового?

Якщо "біда" така і трапиться, натомість, залишите ви тут свої відбитки, своїх, як кажуть, двійників, які покладене на вас нестимуть далі.

Але не певен я, що вища "рідність" дається тим, хто в мудрості самотній...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 15:33:40 ]
як гірко бути Мрією для всіх,
та не для одного,
якби Ви знали...

я думати не хочу про "якщо",
принаймні зараз, потім буде видно.

так, двійників своїх залишимо, авжеж :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Д'Ельфійський (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-09 15:28:48 ]
Якщо готова ти піти і залишитися, то спробуй!
Та житимеш тоді у двох світах, не знаючи про цю розділеність нічого...

(Але ж яка! з такою ох, нелегко, і як тримає лицар молодий її в руках, та в будь-якому разі, чи він, чи ж бо його відбиток - підуть далі!).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 15:42:59 ]
чекаю з нетерпінням!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-09 18:12:27 ]
Привіт,
здається уві сні літав я,
бо пам'ятаю, засинав на лузі,
в твоїх ногах, прокинувся ж у келії...

І ліжко поруч пахнуло тобою,
здається я чимало пропустив...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 18:19:25 ]
З пробудженням!
то добрий наш господар
велів тебе сюди от перенести,
а я - ти прав - спала з тобою поруч :)
що снилося тобі, ти пам"ятаєш?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-09 20:14:27 ]
Так, пам"ятаю, вклалося усе у голові.

І це для мене очевидний сором. :(
Я спав, коли не спала, певно, ти,
а бути мало зовсім навпаки!

І чув я - що чудово танцювала.
А ще, наш Майстер виконав твоє бажання.
Наскільки знаю - ти тепер як я,
ми можемо світами мандрувати!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 20:26:11 ]
Багато знаєш, хоч і міцно cпав :)

Так і було, тепер я можу це,
але не вмію. ти мене навчиш?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-09 20:57:06 ]

О так, звичайно, вміти і могти
це трохи різні речі. Дай-но руку!
(Який приємний доторк, і на серці
відлуння тепле пристрасті, знайоме).

Відсторонись од звичних відчуттів,
забудь про тіла існування, шкіру,
про запахи оті, які довкола,
заплющи очі, вуха затули,
ні, не руками, подумки, звичайно.
Коли усе те зробиш, то в собі
у тінь, яка під серцем, загляни,
і, разом з тим, ступай вперед ногою.

Я поможу тобі, бо я вже вмілий,
та зосередься - відключай чуття,
затим у тінь, і, разом з тим і крок.
Роби хоч якось - у потрібну мить,
я потягну тебе, вслід за собою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 21:12:54 ]
Ого, наука ціла :)
так... чуття... і запахи...
а знаєш, вже було це,
колись я подумки літала у минуле,
та що літала - я у нім жила,
ми там... ой, вибач, надто балакуча
я щось сьогодні...
ну-мо, все спочатку!
запахи... чуття...
під серцем тінь...
і крок вперед
роблю
я....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-09 22:54:48 ]
Чудово, здібна учениця! Глянь угору,
це ноги Зеня, на підошві мед,
він вчора потоптав якусь красуню? :)
Навколо нас магічний перший світ,
той що колись був повністю земним,
та відійшов з роками у минуле,
поглянь сліди замшілі, ах, пробач,
тут холодно, тримай цей плед, накинь на себе,
та треба далі, те ж саме роби,
але руки не відпускай моєї!

(Яка рука, легенька і приємна!
Її обійми певно теж легкі,
цікаво, чи легка вона у ліжку,
я знаю, так! а звідки? легша за усіх!..)

І не дивись! йдемо все нижче, й нижче...
Чим нижче ми зійдемо - ближча відстань!

(Вона так мило вкрилася волоссям -
пухнаста кішечка, і звабна, чорт візьми)
Не дай же Бог, вона відкриє очі,
і вгледить те, на що подібен став я! :)
(Хоча навряд жінки в іллюзії полоні,
але злякається, ще й мову втратить!
Та з боку іншого - німа красуня,
що може бути краще? Але стогін,
кохання стогін! Ні, нехай вже мовить... :)

О, Мрієчко, не відкривай ще очі,
тут кожен крок, як нагорі мільйон!
Тепер угору, можна відкривати
(а вії довгі, і такі вразливі!)

цей світ майбутнього - тут магії нема,
дорога тут закінчилася нижня...

Той самий рай, ні жаху, ні смертей,
людей не так багато, але є.
І ми, земні, отут уже безсмертні...

Але колись тут буде те саме, що й на Землі,
і шлях проляже далі. Ким би ти
хотіла стати тут, скажи мені...
(Тримаю руку на її плечі, вона ж вдає
немов не помічає!..)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 23:21:28 ]
мені було так страшно
у тих світах, холодних і замшілих,
з них віяло чи мороком, чи смертю.
як добре, що мене ти вів за руку.
отак - за руку - я б з тобою йшла
у всі світи, минулі і прийдешні...

майбутнє, кажеш? ти не помилився?
просила Майстра я віднести нас в минуле,
причину пояснила, навіть двічі.
та тут - безсмертя, що також цікаво :)

я хочу бути Мрією і тут,
адже поети і в майбутньому безсмертні? :)
а ще я хочу, щоби ти був поруч
і руку так тримав у мене на плечі
так ніжно, як умів це тільки ти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-09 23:55:37 ]
Я? (так, можливо, кожна ж бо клітина
на неї відкликається, кричить
що прагне, прагне, прагне, прагне, прагне...)
О, так мені ніхто не говорив,
ніколи, навіть в миті, як стікав я кров'ю...

- Тож Майстра ти просила про минуле?
Він зрозумів тебе, у світі цьому
немає магії, тож як колись,
я чистий від могутності земної,
перед тобою, Мріє, - без прикрас,
з печалями минулого і щастям,
якого не знаходив на Землі...

Так важко відшукати було погляд,
в який занурившись на мить би відчував
відлуння чисте, розуміння, ніжність...

Ти знаєш правду Майстра? він колись
отак, як зараз ми, пішов у далеч,
Наяда Осені - його дружина,
у них і діти є... А ти вагітна,
я щойно це відчув, - моє, здається,
ні точно, це моє! Гляди на мене,
чому, скажи, так трапилося з нами?

Але мовчи, цю хвилю промовчи,
я дихатиму долею своєю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 00:33:44 ]
ти знову той, якого я кохала,
кохаю й досі, наче ще сильніше.
якщо ти не помер від ран смертельних,
якщо твоє дихання щось тримало
на цій межі - між забуттям і світлом,
то я була, мої були молитви
за тебе, милий, за кохання наше.

впізнай мене серед чужих облич,
серед мільйонів доторків зухвалих,
крізь піт любовний, що тілами тік,
ти не зі мною був - це я була з тобою.

Вагітність відчуваєш у мені?
Дитя твоє після тієї ночі,
коли краплини ти лічив на тілі
моєму, спраглому до губ твоїх,
коханий...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-10 12:55:55 ]

Він мовчав, тільки в очі глядів і прекрасні вони,
наче хвилі несли у глибінь безкінечного "разом",
і, узявшись за руки, мов діти - без тіні вини -
йшли вони, й кожен слід їхній сяяв блакитним топазом...

http://maysterni.com/publication.php?id=51058


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 12:58:09 ]


Ось так закінчилася ще одна наша історія, але не дійство...



1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   43   Переглянути все