Трохи гумору на цю тему

1
- Скажіть, хто вважається найталановітішім з сучасніх поетів?
- Ну, нас не так вже й багато ...

2.
Редактор розмовляє з молодим автором:
- Скажіть, ви самі написали ці сонети?
- Так.
- У такому випадку, мені дуже приємно з вами познайомитися, містер Петрарка, а я ж-бо, знічев'я думав, що ви давно померли!

3.
Молодий поет запитує відомого критика:
- Що ви думаєте про останні мої вірші?
- Зізнаюся чесно, це найгірше з усього, що я читав.
- Як! Я ж учора продав їх одному видавництву за пристойні гроші!
- А ось це вже мистецтво!

4.
- Скажіть, а ви пишете вірші?
- Думаю, що так, але, право, не впевнений - ніколи не пробував.

5.
Поет говорить приятелю:
- Щоранку, прокинувшись, я насамперед заходжу в Інтернет і вивчаю список найбагатших людей планети. Якщо мого імені там немає, я сідаю і починаю працювати.

6.
- Мова ваших віршів украй бідна, - каже редактор.
- І що? — Відповідає автор, - А хто сказав, що бідність це вада?

7.
Один початкуючий поет приніс відомому критику стос рукописів і попросив висловити свою думку.
- Вам треба якомога більше читати, читати і ще раз читати, - сказав критик.
- А це обов'язково?
- Звичайно! Чим більше ви будете читати, тим менше у вас буде часу для писання.

8.
- Одна рима у вашій поемі мені особливо сподобалася! Думаю, ми її надрукуємо.
— Мою поему?!
— Що ви ... риму!

9.Молодий поет запитує редактора:
- Ви читали мої вірші?
- О, так, юначе. Я читав їх ще задовго до вашого народження.

10.
Поет говорить редактору:
- Кажуть, що геніальність - це хвороба.
- Можливо, та хай це вас не турбує, ви виглядаєте цілком здоровим.

11.
Ось ви, Іване Івановичу, пишете свої вірші, бігаєте по редакціях, а грошей у вас ніколи не буває. Напевно, поезія - невдячне заняття?
Ну що ви, навпаки: дуже навіть вдячна. Які вірші не приносиш до редакції, редактор читає і говорить:
- Дякую вам, не підходить! ..

21.
Молодий поет дав свої вірші відомому письменнику.
- Скажіть, чи правильно я зробив, вклавши стільки вогню в свої творіння? - Запитав він, коли прийшов забрати рукопис.
- Ні, - відповів письменник, слід було не вогонь вкладати у ваші вірші, а вірші - у вогонь...

22.
Господиня гостеві:
- Будь ласка, прочитайте вашу нову поему.
- Але я не наважуся ... Стільки люду!
- Не хвилюйтеся. Нас ніхто не слухатиме.

23.
Ти зблід, схуд, обріс, нікуди не ходиш ... Що ти робиш цілими днями?
- Пишу вірші.
- Ну і дивак! Навіщо так мучитися, якщо за копійки можна купити готові?!

23.
Кімната одного «невизнаного» поета була завалена цілим возом його невдалих віршів, від яких усі відмовилися. Почалася сувора зима, і піч необхідно було чимось топити. Поет з горя вирішив кинути у грубку кілька пачок своїх віршів, і вона відразу ж розгорілася. Тут заходить сусід і не може зрозуміти в чому справа.
- Що це ви робите?- Заволав він, - це ж ваша праця!
- Ну так! І я вперше в житті грію руки на своїх творах!

24.
Незнайомий чоловік вривається в кабінет редактора і кричить:
- Руки вгору! Життя або гаманець!
- Фу-ти, слава Богу! А я було вирішив, що ви хочете змусити мене читати ваші вірші.

25.
— Знаєте, я вам скажу правду: ваша поема просто алмаз серед інших відомих мені творів!
Пробачте, але в чому ви знаходите подібність?
- О, вона так само не оброблена.

26.
- Скажіть чесно, вам сподобалася моя друга збірка віршів?
- У порівнянні з першою помітний величезний прогрес!
- О, спасибі! А в чім саме?
- Друга ваша книжка на сто сторінок менша.

27.
* * * * * *
- Ось, повертаю вам вашу збірочку. Чудові вірші!
- Так, але деякі сторінки зовсім не розрізані?
- Справді? О, ви знаєте я так захопився вашою поезією, що просто не звертав на це уваги.

28.
* * * * * *
- Ви дуже неуважна, молода людина, - каже редактор.
- О, так, я страшенно розсіяний, але як ви про це здогадалися? — дивується поет.
- З ваших віршів. Ви забуваєте вкладати в них душу.