Співробітники служби ВАД, певно, не вважають, що бажано інформувати чергові вахти. Ми ж, якщо спиратись на це припущення, вахтери.
А це ж не так. Не вахтери ми, ні.

Так у колективах і виникають інтриги, викликані утиском інформації.
Та попри такі от негаразди, вахта побачила і ось – і відреагувала, бо побачила свої рядки, винесені до цитування жирним шрифтом.
А там ще і творчі напрацювання нашого партнера – холдингу, в якому працюють штучні інтелектуали.

Скоріше за все, як хотілось би думати, негативна енергія, генерована рецензованими творами, здатна перетікати туди, куди її не просять.

Куди котиться світ?

мислю, іронічність публікації полягає саме в її складночитабельності
адже і сам заархівований матеріал стосується всяких складних матерій
мабуть того був видалений/вилучений і потрапив до архіву
кому потрібно, той може звернутися із пошуком за ключовими словами & щось відслідкувати
знайти собі т.б.м. ситуативну перлинку в купі компосту

адже ні самі дописи, ані відповідні зауваження, ані коментарі не являлися натхненним витонченим
поетичним якби продуктом

то все важка й не сильно подячна рутина, та часом вона необхідна

Якщо сидіти, скажімо, на одній з трибун, перед якою на прямокутнику футбольного майданчика розгортається хай не боротьба за першість, а лише якась і чиясь товариська зустріч, а ти весь час "випадаєш", щоби закурити, "зависнути" в мобільному Інтернеті, подудіти в дудку тощо (водночас у думах про своє etc), то відповідним буде і сприйняття футбольних реалій того чи іншого тайму.

Системний або тупо зацікавлений підхід до перегляду даного священнодіства чи будь-чого іншого з того, що робиться, є на ⅞ запорукою того, що ти "в темі".

А якщо вже ти "випав" (займенник "ти" не має прямої цілеспрямованості, а радше за все, є просто чинником, який об'єднує всіх – і випадаючих, і тих, хто тримається нитки живого життя), то питай сусідів по трибуні – мовляв, а що було?

От і гарно.

З Головного офісу "Пиріжкарень" надійшла подяка.
Завтрашній день оголошений як вихідний.

Відділ культури почав його ще значно раніше.
Ну що ж – на те вони і офіси, щоби "планктони" та пліткарі про все дізнавались одними з перших.
А це вже і ми.