XXV

«… Тютюновий дим заповнював весь простір святилища. Повітря зробилось липке і непроникне. Здавалось, дим заповнив найменшу щілину, проник в кожну пору шкіри, вліз у свідомість і огорнув її химерним плащем, зневолюючи тіло, та Аскук не випустив з рук свою темно-багряну катлінітову довгу трубку, рясно всіяну бісером і оброблену інкрустацією, як і належало трубці вождя.
Першими клубами диму шаман віддав почесті Великому Ваконде – Володалю Світу, Сонця, Землі і Води. Потім він направив клуби в кожну сторону горизонту, щоб вищі сили послали йому сприятливий вітер.

Заспокійлива дія трубки допомогла великому шаману зосередитися і налаштуватися відповідним чином на розмову з вищими силами і Духом Снів. І от Танець одкровення – Танець Духа ввів його в стан сприйняття і бачення…».

Подих Аскука завмирає, коли перед його взором вкотре повстають уривки видіння – двоє блідолицих з’єднаних незримою пасмугою.

« Хто з них?» – питання вогненною змією звивається от уже десятки днів і ночей в його свідомості, бентежачи розум, позбавивши спокою його стражденну душу.

Охопленим сутінками лісом безшумно пробирається поміж дерев і чагарників великий вождь і шаман онондагів1 славетний сагамор2 Аскук.

Він спритно долає всі перешкоди на своєму шляху, оминаючи могутнє коріння і густі чагарники, які щільною стіною повстають раз по раз перед ним. Ніщо не в змозі зупинити його і перешкодити досягнення його цілі. Його веде таємний Дух – Дух Лісу.

Рівний ритм його кроків ніщо не порушить, навіть ворожий ліс металлаків 3, де з-за кожного дерева, кожного куща його чекає смерть. Він майстерно оминає небезпеку, тінню незримою ковзаючи від дерева до дерева.

Сагамор думає про своїх братів – вождів племен Ліги. З голоду і виснаження в нього паморочиться в голові. Його дух посилає дивні видіння, але він невпинно несеться вперед.

Аскук страждає від малодушності своїх братів, які як в манну небесну вірять в прихід Блідолицього Предка – переродження великого вождя і пророка Гайавати4. Його прихід пророкували всі жерці і всі древні легенди.

Він ніколи їх не розумів – нащо себе обманювати примарною надією?

Блідолиций Предок не існує!

Не варто його і чекати. Як можна вірити в цю нездійсненну мрію, шукати в ній силу, перемогу, заступництво…

Але хіба не надіється зараз і сам Аскук, вистежуючи білих?

Все змінилось того дня, як Дух Снів послав йому пророче видіння. Його б не було зараз тут, в цьому ненависному лісі де господарюють ці пси пансуікети5 – ті-що-прийшли-обманом на землі Дітей Зорі. І зараз він, славетний вождь онондагів, племені Старших Братів – хранителів Вогню і Вампула, він – голос якого на Раді Ліги був вирішальний, легким безстрашним кроком пробирається до своєї цілі – поселення білих “Diamant forestier”. Дух священної Змії – тотему його племені, веде його до Каурі6 і Хотото7, двох блідолицих з його видіння. Веде в поселення. Веде смертоносними для нього стежками, оберігаючи від небезпеки.

Він прирік себе на цю дорогу і непохитно йде вперед, щоб позбавитися невизначеності, щоб позбутися сумнівів і завірити своїх братів Ліги племен. Він особисто зустрінеться лицем до лиця з кожним з цих двох. Він подивиться в їх очі, він зазирне в їх душі, в їх найпотаємніші і найтемніші куточки свідомості. Він вирве правду! О, так! Він це зробить! Ніхто не встоїть перед його силою – силою могутнього шамана! І якщо хоч тінь сумніву зажевріє в його розмислові – він уб’є їх! Він звільниться сам і звільніть братів від марного сподівання. І тоді він, славетний сагамор онондагів, поведе своїх братів на війну з білими – цими зрадниками і безжальними катами, що прийшли і осквернили їх землі і їх дома. Адже хіба не білі зрадницьки, під виглядом друзів з благими цілями, споювали братів вогняною водою, яка на подобі кровожерливої тварюки пожирала їх расу і їх душі, як вогонь пожирає ліс? Хіба мало вони стріляли в братів з мушкетів, виганяючи з рідних домівок і земель? Як можна вірити білим?

Аскук обережно крадеться в поселення, аби відкрити істину. І якщо його сумніви підтвердяться, то вони пізнають весь гнів і могуть славетного сагамора. І щоб звільнити нарешті своїх братів від спокуси, в яку білі ввергають індіанців, їх треба всіх убити і дістатися до їх душ. А от чи є в них душа – це він дізнається особисто, вирвавши їх паскудні, зрадливі серця.

«Так хто з них?»

Чому великий Дух Снів пожартував з ним, чому явив двох блідолицих в його видінні? Чоловік чи жінка? «Дух воїна, що співає» чи «Жінка білої раковини»? Питання невпинно роз’їдало душу молодого шамана.

Він знову і знову пригадував деталі видіння.

«…Повня осяяла святилище, проникаючи холодним білим світлом в свідомість шамана. Перед його взором враз з’явився маніту8- Дух Місяця, що зійшов з самого жагучого світила. Тільки-но Дух розпочав сходження з небесного простору, лик його трансформувався – шаман узрів молоду дівчину з золотими пасмами волосся, що зміями звивались навколо її гнучкого стану.

«Каурі!» – пробурмотів шаман.

В цю ж мить небесну гладінь розсік вогненний меч і по праву руку Жінки – Місяця на багряному небосхилі виник Небесний Воїн.

«Хотото!» – вигукнув в трансі Аскук…»

Сагамор обперся об стовбур могутнього дуба, намагаючись справитись із запамороченням, викликаним тривалим фізичним виснаженням, голодом і нервовим напруженням в продовж кількох днів. Він заплющив стомлені, потріскані на сонці повіки. Насилу ковтнув скупу слину пересохлою гортанню.

«… Синь небесну струсило до самого крайнеба. Небосхил заворушився, зламав просторову цілісність, вигнувся і обернувся гігантською чорною змією.

«Чуа» - з благоговінням пробурмотів Аскук.

Гадюка зашипіла і звилася навколо дівчини, роззявивши мерзотну ікласту пащеку. Дівчина махнула довгим доземним волоссям, наче батогами. Пасма огорнули зміїне тіло і відкинули вбік. Розлючена зміюка вигнулась, метнулась ввись і стрілою кинулась на дівчину відкривши свою могутню пащу, оголивши смертоносні ікла. Але цієї миті воїн, піднявши вогненний меч, виступив вперед, затуляючи вільною рукою дівчину. На його красивому обличчі відбилась гримаса злості. Одним ударом розпоров гадюці чрево. Змія звилась і впала ниць, заковтнувши свій хвіст, і завмерла навіки».

Минуле і майбутнє з’єднались в єдине…

Великий сагамор йде, переходячи струмки, перепливаючи ріки, перелазячи круті стрімчаки. Він йде берегами озер, мимо навислих сірих скель з голими вершинами і приземистою хвоєю. Безстрашно занурюється знову у півтемряву густих чагарників.

Його брати з благоговінням вслухались в кожне слово славетного шамана, який відав їм про своє видіння. Невикорінна надія позначилась на їх лицях від усвідомлення звершення пророцтва. Блідолиций Предок духу Гайавати прийшов! І марно закликав їх Аскук до розсудливості, марно застерігав від незрозумілої небезпеки – адже в видінні їх було двоє. Хто з них був істинним Предком? Чому так двояко Дух Снів явив ознаку пророцтва. Чоловік і Жінка діяли заодно, їх тіла, душі і сили були об’єднані. Священна Змія здолана – це знак чого? Перемоги? Поразки? Попередження для нього самого? Однак, одна їдка думка роз’їдала серце сагамора. Чому та Змія обрала першою Жінку – Каурі, і та не відступила перед нею, не пала ниць перед могутньою Чорною Змією Чуа - священним тотемом онондагів. І хоча вирішальний удар наніс дивний Воїн з волоссям кольору Сонця, та шаман вірив Духу Снів. А чи не знак це того, що племена ірокезів перед смертельною загрозою? Загрозою, яка виходить саме від Жінки. Чи не тому Змія вказала спершу на неї? Чи це не є попередженням – «Стережіться! За вами ходить смерть!»

Вся сутність великого сагамора і шамана Аскука протестувала і стискалась лише пригадуючи Жінку – Місяць.

Це божевілля! Ні, ніколи він не допустить навіть найменшої можливості, що дух легендарного Гайавати міг повернутись до своїх братів, втілившись в тілі білої жінки.

Коли він підняв очі до неба, що кидало йому палаючі стріли останньої зорі, його замутило і хворобливо занило десь під ребрами. Причиною цього були не лише позбавлення і тяготи подорожі, а і відлуння того відчуття, яке його пройняло під час видіння. Огидне відчуття, яке він сприйняв як страх перед невідомою і незрозумілою Жінкою – Каурі.

Він знає де її знайти. Його веде великий Дух Снів, йому вказує шлях священна Змія.

Він знайшов її.

І він вб’є цю білу жінку.


=====================

Онондаги1 – плем’я індіанців, що входило в групу ірокезів
Сагамор2 - великий воїн, вождь
металлаки 3 - плем’я індіанців, вороги ірокезів
Гайавата4 – легендарний вождь і пророк, засновник Ліги племен ірокезів
Пансуікети5 – плем’я індіанців, вороги ірокезів
Каурі6 – Жінка білої раковини, покровителем якої був повний місяць
Хотото7 – Небесний воїн – хранитель неба з огненним мечем, що перемагає пітьму, дух воїна, що співає
Маніту8 – духи індіанців