Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.31
14:08
Тут короткий вступ в теорію із зазначенням структур основних частин, відтак ряд початкових пояснень з посиланням на вже опубліковані на наукових сайтах і просто в інтернеті більш докладні документи.
Частина І Монографії
_______________________________
2025.12.31
11:55
Для грішників - пошана й привілеї,
Для праведників - прірва самоти.
Ви думаєте, пекло - під землею,
А біля казана стоять чорти?
Емігрували назавжди лелеки,
Лишилися тепер самі круки.
Гадаєте, що пекло десь далеко?
Для праведників - прірва самоти.
Ви думаєте, пекло - під землею,
А біля казана стоять чорти?
Емігрували назавжди лелеки,
Лишилися тепер самі круки.
Гадаєте, що пекло десь далеко?
2025.12.31
11:48
Безконечно гудуть ваговози
За маршрутами дальніх шляхів.
І лунають нечутні погрози
З глибини первозданних віків.
Безконечно гудуть, протестують
Проти фатуму і небуття,
Залишаючи нам одесную
За маршрутами дальніх шляхів.
І лунають нечутні погрози
З глибини первозданних віків.
Безконечно гудуть, протестують
Проти фатуму і небуття,
Залишаючи нам одесную
2025.12.31
10:51
Що мене тримає на цім світі?
Обрубала всі кінці, та в воду.
Ще цвяхи залізні не забиті
у труну соснової колоди.
Витягнула біль із серця глею,
залишила пустці вільне місце.
Разом з самотиною своєю
Обрубала всі кінці, та в воду.
Ще цвяхи залізні не забиті
у труну соснової колоди.
Витягнула біль із серця глею,
залишила пустці вільне місце.
Разом з самотиною своєю
2025.12.31
05:51
Не всі поети
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.
Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.
Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,
2025.12.30
22:09
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...
2025.12.30
21:55
Зима притихла, у якійсь мовчанці.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?
Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?
Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.
2025.12.30
21:21
Якби ти був птахом жив у висоті
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час
О гірська весна кохання
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час
О гірська весна кохання
2025.12.30
15:56
Безсоння з небом сам на сам
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
2025.12.30
13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
2025.12.30
07:48
Антитеза
Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
2025.12.29
23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало.
Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі.
Путіфренія – тупикове відгалужен
2025.12.29
22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.
Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.
Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,
2025.12.29
14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.
Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.
Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав
2025.12.29
13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано
2025.12.29
13:10
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??
Два білі олені блищать очима в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??
Два білі олені блищать очима в
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Богдан Манюк (1965) /
Вірші
З циклу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З циклу
З циклу «Карпатські бранзолєти"
*****
Уподібнено Всесвіту
рублену хату
під горою гуцульською
біля жили:*
що найближче до Бога –
похило, хрестато,
а віддалене звично
втішає малим –
подишуром,**де можна
життя помістити,
перевіявши хутко
непотріб увесь.
А тарелі, сестриці планет, оповиті
на стіні загадковістю,
сиплять униз
промінці візерунків
на чорне і біле –
вибирають гуцули,
котре до снаги…
Але зоряний пил,
на обличчях осілий,
кольорам на душі
повертає борги.
*Джерело води;
*дерев’яний мисник.
А чарування «на любов»…
А чарування «на любов» уперше – спека.
До рук дівочих не горнись, любистку,
бо перекинешся на дим, на клекіт,
на бездоріжжя легеня гористе.
А чарування «на любов» удруге – злива.
Ховайся від горянки, аконісте,
щоб легінь – без отруйливого дива,
з яким хіба що на очах повісмо*…
А чарування «на любов» утретє – буря.
Лиш небові листву віддай, ялице…
Хай пильноокий шатан** не одурить,
а Бог зітхне і дневі усміхнеться.
*Пряжа;
**чорт.
*****
Весновище.* Весна ітиме вище
по вірних горах
і стече в путину.**
Завар думок,
настояних на тиші,
проллє пастух
у далеч лебедину.
І подивів, і зелені – чимало,
допоки схуднуть
сонце і меренді.***
Відей,****якщо майбутнє – не скорняла,*****
на гору щастя
пастухові вийти б,
а звідти, аж до лебедів сягнувши,
почути пісню їхню золотисту.
Солодка бринза******
засмакує дужче
і білою хмариною повисне.
*Весняний випас овець;
**дерев’яна посудина для молока;
***торби з харчами в дорогу;
****мабуть;
*****трава, на якій закінчили випасати овець;
******сир.
Петрикування*
Розигри** й мавки – колом,
що вужчає щомить,
до земляного столу,
понад яким – дими.
Ей, пастухи, смачного!
Святі Петро й Павло
доточать вам святого
в серцях та за столом.
Розигри й мавки – колом,
цупкішим од війни,
до земляного столу
з краями давнини.
Ей, пастухи, побачте –
над вами – предків дух.
Його частуйте – вдячних
не вчепиться недуг.
Розигри й мавки – колом,
навіюючи сни,
до земляного столу.
Бідосю, зупинись!
Ей, пастухи, - на ноги!
За кольби*** та ціпки,
бо коло те убоге,
де дим зайшов гіркий.
Розигри й мавки – з кола,
врізнобіч, до лісів –
од земляного столу
дари разючі всім.
Ей, пастухи, цілуйте
землицю, на котрій
у святості й покуті
пастуший рай дозрів.
*Святковий обід для пастухів у Карпатах;
**злі сили і звірі;
***довгі загнуті вверху палиці.
*****
Залицявсь, музико.
Білі личка…
Русі коси…
Та обрав собі
трішки світу
й дужо так гайдички,*
що звучанням – вище голубів,
тих, котрі запрошують до пари
і тобі гуцулку молоду,
але знову – о небесна каро –
втрапив у самотності вузду,
бо мольфарки – дримба і флоєрка*
од гори міцніш,
цупкіш води.
В душі їхні
ще в дитинстві зиркнув
і свою віддав їм назавжди.
*Музичний інструмент.
*****
Одинокою жінкою
зранку намріяно
увертюру вітрів
для фацелика* світлого,
знаменитого,
що розгортається віялом
по обидва боки голови
перед вітами,
за якими зелено
здіймаються велети
до небес,
а за ними
за мить
візерунчасто
жінка – променем ніжним,
фацелик – метеликом,
зігріваючи плин
висоти й неминучості.
*Традиційний головний убір заміжніх горянок-лемкинь.
2017р.
*****
Уподібнено Всесвіту
рублену хату
під горою гуцульською
біля жили:*
що найближче до Бога –
похило, хрестато,
а віддалене звично
втішає малим –
подишуром,**де можна
життя помістити,
перевіявши хутко
непотріб увесь.
А тарелі, сестриці планет, оповиті
на стіні загадковістю,
сиплять униз
промінці візерунків
на чорне і біле –
вибирають гуцули,
котре до снаги…
Але зоряний пил,
на обличчях осілий,
кольорам на душі
повертає борги.
*Джерело води;
*дерев’яний мисник.
А чарування «на любов»…
А чарування «на любов» уперше – спека.
До рук дівочих не горнись, любистку,
бо перекинешся на дим, на клекіт,
на бездоріжжя легеня гористе.
А чарування «на любов» удруге – злива.
Ховайся від горянки, аконісте,
щоб легінь – без отруйливого дива,
з яким хіба що на очах повісмо*…
А чарування «на любов» утретє – буря.
Лиш небові листву віддай, ялице…
Хай пильноокий шатан** не одурить,
а Бог зітхне і дневі усміхнеться.
*Пряжа;
**чорт.
*****
Весновище.* Весна ітиме вище
по вірних горах
і стече в путину.**
Завар думок,
настояних на тиші,
проллє пастух
у далеч лебедину.
І подивів, і зелені – чимало,
допоки схуднуть
сонце і меренді.***
Відей,****якщо майбутнє – не скорняла,*****
на гору щастя
пастухові вийти б,
а звідти, аж до лебедів сягнувши,
почути пісню їхню золотисту.
Солодка бринза******
засмакує дужче
і білою хмариною повисне.
*Весняний випас овець;
**дерев’яна посудина для молока;
***торби з харчами в дорогу;
****мабуть;
*****трава, на якій закінчили випасати овець;
******сир.
Петрикування*
Розигри** й мавки – колом,
що вужчає щомить,
до земляного столу,
понад яким – дими.
Ей, пастухи, смачного!
Святі Петро й Павло
доточать вам святого
в серцях та за столом.
Розигри й мавки – колом,
цупкішим од війни,
до земляного столу
з краями давнини.
Ей, пастухи, побачте –
над вами – предків дух.
Його частуйте – вдячних
не вчепиться недуг.
Розигри й мавки – колом,
навіюючи сни,
до земляного столу.
Бідосю, зупинись!
Ей, пастухи, - на ноги!
За кольби*** та ціпки,
бо коло те убоге,
де дим зайшов гіркий.
Розигри й мавки – з кола,
врізнобіч, до лісів –
од земляного столу
дари разючі всім.
Ей, пастухи, цілуйте
землицю, на котрій
у святості й покуті
пастуший рай дозрів.
*Святковий обід для пастухів у Карпатах;
**злі сили і звірі;
***довгі загнуті вверху палиці.
*****
Залицявсь, музико.
Білі личка…
Русі коси…
Та обрав собі
трішки світу
й дужо так гайдички,*
що звучанням – вище голубів,
тих, котрі запрошують до пари
і тобі гуцулку молоду,
але знову – о небесна каро –
втрапив у самотності вузду,
бо мольфарки – дримба і флоєрка*
од гори міцніш,
цупкіш води.
В душі їхні
ще в дитинстві зиркнув
і свою віддав їм назавжди.
*Музичний інструмент.
*****
Одинокою жінкою
зранку намріяно
увертюру вітрів
для фацелика* світлого,
знаменитого,
що розгортається віялом
по обидва боки голови
перед вітами,
за якими зелено
здіймаються велети
до небес,
а за ними
за мить
візерунчасто
жінка – променем ніжним,
фацелик – метеликом,
зігріваючи плин
висоти й неминучості.
*Традиційний головний убір заміжніх горянок-лемкинь.
2017р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
