(Троянди бавляться в "Женчика").

ХОР Гаремних Троянд
(співаючи, імітує):

– "Женчичок-бренчичок вилітає,
високо ніженьку підіймає...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!
Ой до схід сонечка женчик схопивсь,
росою чистою женчик умивсь...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!
Зелене житечко в полі він жав,
зранку до вечора не спочивав...
Якби то – набито,
ніженьку пробито –
в зеленім лугу бери собі другу!"

(Над Гаремним Садом панує настрій "обжинок". Одна забава замінює іншу...)

"Попід хазяйські лози
скакали дикі кози:
то в гору, то в долину,
то в рожу, то в калину...
А за ними козенята
поламали ноженята..."

(Дівчата скачуть змійкою, імітуючи "диких кіз". Окрема пара пропускає їх крізь "ворота" своїх рук. На останніх словах руки опускаються і в "сильце" потрапляє чергова "кізонька".
...Обжинковою "Кізонькою" в умовному "сильці" трояндових стебел-рук опиняється Троянда з Фонтану Сліз, її Льолю окрасила осінь двома фарбами – жовтою і багряною!)

ГОЛОС Троянди з Фонтану Сліз:

– Прийміть мене у гурт... Я – не тутешня.

Квіткове БАГАТОГОЛОССЯ:

– Ти, наче, осінь... краса...
– ...Ох, сердешня!..

ГОЛОС Троянди з Фонтану Сліз:

– Мене сюди, мов тать, вітрець приніс...
Низький уклін вам від Фонтану Сліз*121.

(Кланяється навзаєм)

Квіткове БАГАТОГОЛОССЯ
(довкола Троянди у Красій Льолі):

– А де ж твій грунт?..
– і де... земний твій рай?..

ГОЛОС Троянди з Фонтану Сліз:

– ...Аж ген в Криму стоїть Бахчисарай...
Ген там і Сад, і Замок, і Альтанка...

ГОЛОС Гаремної Троянди:

– А хто твій рід?..

ГОЛОС Троянди з Фонтану Сліз:

– Я – галицька шляхтанка...
Ми в льолях поруч бігали малі
стежками Королівської Землі,
і сяла нам з небес Ясна Лелія...

(на правах обжинкової "Кізоньки")

...Дай, Біг, овес!..

(Осипає Гаремних Троянд зерном з обжинків)

...Потоцька я... Марія...

ХОР Гаремних Троянд
(під зливою з обжинкового зерна):

– ...Дай, Біг, овес! – на стежки наших втеч...

ГОЛОС Гаремної Троянди:

– А як ти звалась тут?..

ГОЛОС Троянди з Фонтану Сліз:

– ...Діляр'-Бікеч...
Мене привів до царственних алей
татарський хан... мій пан – Керім-Гірей*122 –
і я при нім розвилась і розцвила...
Аллах Акбар!.. бо я його любила!

ГОЛОС Гаремної Троянди:

– Блаженна... обійшла тебе наруга!..

ГОЛОС Троянди з Фонтану Сліз:

– Блаженна?.. Ні... Мене убила друга...*123

А що в кохання серце не слабе –
Керім-Гірей звелів звести дюрбе*124
у тишині квітучій свого раю –
... і стала я Сльозою Хан-Сараю...*125

Моя вода проймає, наче біль...
Прийди... Відпий... Я – келих Сенсебіль*126.

ХОР Гаремних Троянд:

– Прийди... Відпий... і стань як перволіс –
корінням із Душі Фонтану Сліз...

ГОЛОС Троянди з Фонтану Сліз:

– ...Відпий свій біль – і спрагу упразни –
я Сенсебіль... з Червіні й Жовтизни.


(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (драма). - Львів:Сполом,2014)

ПРИМІТКИ

121 Фонтан Сліз збудовано в Бахчисараї (1764), поруч мавзолею улюбленої жінки кримського хана Діляри-Бікеч, якою була шляхтанка з магнатської родини Потоцьких. Ми прихильні до версії, що йдеться про родину Потоцьких, яка оселилась в Галичині, а не про маєтних володарів Умані. Саме з Галичини могли викрасти татари-людолови Марію – майбутню "Діляри-Бікеч", бо в сер. XVIII ст. (історично зафіксовано) відбулося і кілька їх нападів на Королівську Землю (себто на землю Західної України).

122 Керім-Гірей – володар Бахчисараю на час описуваних подій. Столиця Кримського Ханства Гіреїв – Бахчисарай – прославилася за Керім-Гірея, завдяки трагічній історії його кохання до Марії Потоцької.

123 Марія Потоцька – Діляри-Бікеч – загинула від руки суперниці. 1764 р.
124 Дюрбе – з татарського, мавзолей. "Дюрбе" Діляри-Бікеч збудовано на кладовищі в південній частині ханського гарему "Хан-Сараю" – у вигляді восьмигранника з куполом, покритим листами свинцю. Купол увінчав кований золотом напівмісяць на шарах.

125 Так Керім-Гірей увіковічнив своє кохання до Діляри-Бікеч, оплакуючи її сльозами Фонтану Сліз.

126 Нижній надпис "Фонтану Сліз" (витяг з Корану): "Там праведні будуть пити воду з джерела, що називається Сенсебіль, Фонтан Сліз". "Сенсебіль" – одне з райських джерел, з котрого п'ють воду душі праведних мусульман, що впали за віру Аллаха.