Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.04
14:37
Чи не була порожньою краса
Актора знаменитого у кадрі,
Що дарували щедрі небеса,
Як нагроду чи небесну кару?
На сцені він підкорював усіх.
І слава насувалась, мов лавина.
Трагедія або нестримний сміх
Актора знаменитого у кадрі,
Що дарували щедрі небеса,
Як нагроду чи небесну кару?
На сцені він підкорював усіх.
І слава насувалась, мов лавина.
Трагедія або нестримний сміх
2026.11.04
11:46
Скіфи, кімерійці, чорні маври,
Може, ще арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!
Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,
Може, ще арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!
Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,
2026.11.04
11:26
Деякі автори такі кумедні
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно
Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно
Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш
2026.11.04
09:26
У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука, що на площі Ринок, відбулася презентація ювілейного перевидання книги «Марія з Магдали» – релігійної драми маловідомого польського поета й драматурга Антона Шандлєровського в українськом
2026.11.04
08:10
Листя, що впало на стежку, до сірого стовчене.
Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
Та несподівано цяткою дрібно тріпоче на
Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.
Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
Міцно тримає, а з нею
Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
Та несподівано цяткою дрібно тріпоче на
Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.
Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
Міцно тримає, а з нею
2026.11.04
07:19
Важка, велика та холодна
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.
2026.11.03
23:42
ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен
2026.11.03
14:53
Нам обіцяли дати світло у четвер,
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!
По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!
По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні
2026.11.03
13:42
Я іду і падаю у бруді,
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.
2026.11.03
10:48
В пітьмі по припічку гасали
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.
2026.11.03
10:35
Багряний жар листків опалих
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.
2026.11.03
08:44
«ДАНТЕ: ОСТАННІЙ ПОГЛЯД РАВЕННИ»
(драматична містерія в голосах на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний обра
(драматична містерія в голосах на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний обра
2026.11.02
23:38
щодо творів отих неумисних
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь
2026.11.02
22:38
У москалеві присутній синдром вищості, але відсутній синдром вартості.
Найбільша небезпека для цивілізації – дикуни, які вважають себе цивілізованими.
Дідька чортом не настрашиш, а путіна Трампом.
Основні функції диявола нині виконує путін.
Об
2026.11.02
20:59
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
2026.11.02
20:38
Над світом білим почорніли тучі
і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.
ІІ
Одні й останні воїни у полі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.
ІІ
Одні й останні воїни у полі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вовк (1973) /
Критика | Аналітика
"Оспівана, ти житимеш в віках" (Марійська поезія в музиці і в співі)
(балада)
Ой зійшла зоря вечоровая,
Над Почаєвом стала.
Виступало турецькеє військо,
Як та чорна хмара.
Турки з Татарами облягли
Манастир звоювати,
Мати Божа Почаївська
Буде нас рятувати.
Отець Залізо з келії вийшов
Та сльозами умліває…
«Ой рятуй, рятуй, Божая Мати,
Манастир погибає!»
Ой вийшла, вийшла Божая Мати,
На хрест вона стала.
Кулі вертала, турків вбивала,
Манастир врятувала.
А ми, люди, всі християни,
До Бога всі ударяймо, -
Матері Божій Почаєвській
Поклін всі воздаймо.
«Життя» 1954, ч.7, с.2.
СТРАДЕЦЬКА МАТІР БОЖА
(текст пісні)
Ой, хто з вас терпить, хто журу має,
Най в Страдче спішить, ласки благає
Ту Страдецьку Матір Божу,
Ту Пречисту квітку гожу, -
Вона всіх там жде,
Полегшу дає.
Хто хорий-слабий, того лікує,
Хто бідний, сумний, жаль його чує, -
Хто в нещастю упадає –
Тому щиро помагає
Мати на горі,
У Страдчі, в селі.
О, Пресвятая Страдецькая Мати,
Зволь нам в потребі руку подати –
Близкій родині,
Ненці-Вкраїні!
«Калєндар Сирітського Дому» 1938, с.56-57.
Остап Грицай
ГИМН ДО БОГОРОДИЦІ
Царице Неба, Божа Мати,
Пречиста, Пресвята!
О, як Тебе не обожати,
Родителько Христа?
Ти світла небесам Леліє,
Пренепорочная Маріє,
Хвала Тобі, хвала!
Покрово, Господом ізбранна,
Защитнице краю!
Владарко, ангелами званна,
Хто збагне міць твою?
Ти омофор, щит України,
Блистиш Едемом в тьмах руїни,
Хвала Тобі, хвала!
Прещедра ласкою для люду,
Бездоння доброти,
Ти твориш діла всилу чуда,
Щоб люд від гроз спасти.
Як на Почаїв шла навала,
Ти кулі турків відвертала,
Хвала Тобі, хвала!
А козакам на Запорожжю,
Ти сторож, мов скала:
Борола з ними тьму ворожу
І морем їх вела.
У церкві у твоїй, на Січі,
Усе Тобі горіли свічі,
Хвала Тобі, хвала!
Ти ж плакала, Святая Мати,
За військом козаків,
Як довелось їм Січ кидати
У час полтавських днів.
І в Крим йти під татарські стріли,
Де церкви будувати не сміли…
Хвала Тобі, хвала!
Твоєю міццю чудотворні
В нас вівтарі Твої:
Красою всі нерукотворні,
Бо з неба чар її.
Де Лубні, Гошів, Зарваниця –
Скрізь чудом образ твій славиться,
Хвала Тобі, хвала!
Княгине Неба, Божа Мати,
Пречиста, Пресвята!
О, як Тебе не обожати,
Родителько Христа?
Ти світла небесам Леліє,
Пренепорочная Маріє,
Хвала Тобі, хвала!
Карлсфельд, 30.ІХ.1945
Текст пісні Остапа Грицая /У кн. «Поклін Марії». – Мюнхен,1947.
Пісня до БОРОНЯВСЬКОЇ ІКОНИ
БОЖОЇ МАТЕРІ
Від сина корону маєш, о Маріє,
За християн заступаєш, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
Бороняву заступила, о Маріє,
Монастир ти обновила, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
Ми тя з Хуста перенесли, о Маріє,
На руках тя діти несли, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
В Бороняву всі приходять, о Маріє,
В монастирі тя знаходять, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
Народ тебе величає, о Маріє,
І дуже тя прославляє, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
Тебе люблять, як царицю, о Маріє,
Наймилішу заступницю, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
Травень,1991.
Пісня-молитва до ікони ГОШІВСЬКОЇ
МАТЕРІ БОЖОЇ на Ясній Горі
Гора Ясна, де прекрасна
Діва сіяє,
З своїм Сином улюбленим
Всіх там приймає.
Вона грішних прикликає,
Ласки Свої уділяє
Всім, що каються.
Поспішаймо до святої
Квітки Лелії,
Там на гошівськім престолі
Діви Марії.
Вона в нуждах помагає
І від свіх бід заступає,
Яко Цариця.
Чудотворна Божа Мати
Нам допомагай,
З материнської опіки
Нас не випускай.
Ти бо можей ублагати
Свого Сина, яко Мати,
Пані ласкава.
В нашім краю всі пізнали
Доброту Твою,
Бо Ти завше об’являла
Благодать свою.
Проси Господа за нами,
Щоб нас учинив синами
В небі на віки.
Львів, 20 серпня 1904.
Вірші і мелодія о. Мелетія Тибінки.
Накладом о. Мелетія Тибінки, ігумена монастиря у Гошеві.
Автор невідомий
ЗА БОГА, ЦЕРКВУ І ВІТЧИЗНУ
З низин, де тисне людське горе,
Де вялить холод цвіти надії,
Спів наш благальний лине в простори
До Тебе, Мати наша, Маріє.
Ми життя наше, щастя і долю
Складали в жертві кожної днини
За добро, славу, свободу, волю
Святої церкви й Руси-Вкраїни.
В тім лютім бою, сердечнім бою,
Сил не ставало, в серцях надії,
Та ми побіди певні з Тобою,
Прапор твій нести бодро, Маріє!
І дальше нести будемо в чести
Прапор Твій, Мати, аж до загину,
Хоч би прийшлось нам і смерть понести
За Бога, Церкву і Україну.
«Калєндар Місіонаря», Жовква 1914, с.76.
Пісня-молитва
«ПІД ТВОЮ МИЛІСТЬ»
Під Твою милість, Покров любови,
Маріє Діво, горнемся всі:
Прийми піснь нашу, потіхи словом,
Зроси нам душі, серця грішні́.
А просьби наші, мольби благання,
О Мати Божа, нині прийми,
І увільни нас від сліз, ридання,
Бо втіхи сонцем, Мати, лиш Ти.
Єдина чиста, Маріє Мати,
Від скорб, печали нас ізбави́,
Позволь спасення руку подати
І всіх до себе нас пригорни.
«Калєндар Місіонаря», Жовква 1914, с.7.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Оспівана, ти житимеш в віках" (Марійська поезія в музиці і в співі)
Завершуючи видрук авторської антології Марійської поезії, хочу познайомити читачів з розділомV "ОСПІВАНА, ТИ ЖИТИМЕШ В ВІКАХ", де зібрані мотиви духовних марійських пісень, відомих попередньому поколінню українців, і співаних в свята та в часи, коли тяжко на душі. Марійська співана поезія по тематиці ділиться на молитви до Коронованих ікон Богородиці, в яких закладена історична основа, і молитви про зцілення і поміч в боротьбі з ворогами України. Думається, що Матір Божа почує щирість, з якою звернені душі нового покоління українців з молитвою про МИР, ДОБРОБУТ і РОЗКВІТ Української держави.
Антологія Марійської поезії "Ликуй, Княгине!" (рукопис)
ПОЧАЇВСЬКА МАТІР БОЖА(балада)
Ой зійшла зоря вечоровая,
Над Почаєвом стала.
Виступало турецькеє військо,
Як та чорна хмара.
Турки з Татарами облягли
Манастир звоювати,
Мати Божа Почаївська
Буде нас рятувати.
Отець Залізо з келії вийшов
Та сльозами умліває…
«Ой рятуй, рятуй, Божая Мати,
Манастир погибає!»
Ой вийшла, вийшла Божая Мати,
На хрест вона стала.
Кулі вертала, турків вбивала,
Манастир врятувала.
А ми, люди, всі християни,
До Бога всі ударяймо, -
Матері Божій Почаєвській
Поклін всі воздаймо.
«Життя» 1954, ч.7, с.2.
СТРАДЕЦЬКА МАТІР БОЖА
(текст пісні)
Ой, хто з вас терпить, хто журу має,
Най в Страдче спішить, ласки благає
Ту Страдецьку Матір Божу,
Ту Пречисту квітку гожу, -
Вона всіх там жде,
Полегшу дає.
Хто хорий-слабий, того лікує,
Хто бідний, сумний, жаль його чує, -
Хто в нещастю упадає –
Тому щиро помагає
Мати на горі,
У Страдчі, в селі.
О, Пресвятая Страдецькая Мати,
Зволь нам в потребі руку подати –
Близкій родині,
Ненці-Вкраїні!
«Калєндар Сирітського Дому» 1938, с.56-57.
Остап Грицай
ГИМН ДО БОГОРОДИЦІ
Царице Неба, Божа Мати,
Пречиста, Пресвята!
О, як Тебе не обожати,
Родителько Христа?
Ти світла небесам Леліє,
Пренепорочная Маріє,
Хвала Тобі, хвала!
Покрово, Господом ізбранна,
Защитнице краю!
Владарко, ангелами званна,
Хто збагне міць твою?
Ти омофор, щит України,
Блистиш Едемом в тьмах руїни,
Хвала Тобі, хвала!
Прещедра ласкою для люду,
Бездоння доброти,
Ти твориш діла всилу чуда,
Щоб люд від гроз спасти.
Як на Почаїв шла навала,
Ти кулі турків відвертала,
Хвала Тобі, хвала!
А козакам на Запорожжю,
Ти сторож, мов скала:
Борола з ними тьму ворожу
І морем їх вела.
У церкві у твоїй, на Січі,
Усе Тобі горіли свічі,
Хвала Тобі, хвала!
Ти ж плакала, Святая Мати,
За військом козаків,
Як довелось їм Січ кидати
У час полтавських днів.
І в Крим йти під татарські стріли,
Де церкви будувати не сміли…
Хвала Тобі, хвала!
Твоєю міццю чудотворні
В нас вівтарі Твої:
Красою всі нерукотворні,
Бо з неба чар її.
Де Лубні, Гошів, Зарваниця –
Скрізь чудом образ твій славиться,
Хвала Тобі, хвала!
Княгине Неба, Божа Мати,
Пречиста, Пресвята!
О, як Тебе не обожати,
Родителько Христа?
Ти світла небесам Леліє,
Пренепорочная Маріє,
Хвала Тобі, хвала!
Карлсфельд, 30.ІХ.1945
Текст пісні Остапа Грицая /У кн. «Поклін Марії». – Мюнхен,1947.
Пісня до БОРОНЯВСЬКОЇ ІКОНИ
БОЖОЇ МАТЕРІ
Від сина корону маєш, о Маріє,
За християн заступаєш, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
Бороняву заступила, о Маріє,
Монастир ти обновила, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
Ми тя з Хуста перенесли, о Маріє,
На руках тя діти несли, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
В Бороняву всі приходять, о Маріє,
В монастирі тя знаходять, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
Народ тебе величає, о Маріє,
І дуже тя прославляє, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
Тебе люблять, як царицю, о Маріє,
Наймилішу заступницю, о Маріє.
Маріє, Маріє, ти наша любов,
Візьми нас, покрий нас під свій покров.
Травень,1991.
Пісня-молитва до ікони ГОШІВСЬКОЇ
МАТЕРІ БОЖОЇ на Ясній Горі
Гора Ясна, де прекрасна
Діва сіяє,
З своїм Сином улюбленим
Всіх там приймає.
Вона грішних прикликає,
Ласки Свої уділяє
Всім, що каються.
Поспішаймо до святої
Квітки Лелії,
Там на гошівськім престолі
Діви Марії.
Вона в нуждах помагає
І від свіх бід заступає,
Яко Цариця.
Чудотворна Божа Мати
Нам допомагай,
З материнської опіки
Нас не випускай.
Ти бо можей ублагати
Свого Сина, яко Мати,
Пані ласкава.
В нашім краю всі пізнали
Доброту Твою,
Бо Ти завше об’являла
Благодать свою.
Проси Господа за нами,
Щоб нас учинив синами
В небі на віки.
Львів, 20 серпня 1904.
Вірші і мелодія о. Мелетія Тибінки.
Накладом о. Мелетія Тибінки, ігумена монастиря у Гошеві.
Автор невідомий
ЗА БОГА, ЦЕРКВУ І ВІТЧИЗНУ
З низин, де тисне людське горе,
Де вялить холод цвіти надії,
Спів наш благальний лине в простори
До Тебе, Мати наша, Маріє.
Ми життя наше, щастя і долю
Складали в жертві кожної днини
За добро, славу, свободу, волю
Святої церкви й Руси-Вкраїни.
В тім лютім бою, сердечнім бою,
Сил не ставало, в серцях надії,
Та ми побіди певні з Тобою,
Прапор твій нести бодро, Маріє!
І дальше нести будемо в чести
Прапор Твій, Мати, аж до загину,
Хоч би прийшлось нам і смерть понести
За Бога, Церкву і Україну.
«Калєндар Місіонаря», Жовква 1914, с.76.
Пісня-молитва
«ПІД ТВОЮ МИЛІСТЬ»
Під Твою милість, Покров любови,
Маріє Діво, горнемся всі:
Прийми піснь нашу, потіхи словом,
Зроси нам душі, серця грішні́.
А просьби наші, мольби благання,
О Мати Божа, нині прийми,
І увільни нас від сліз, ридання,
Бо втіхи сонцем, Мати, лиш Ти.
Єдина чиста, Маріє Мати,
Від скорб, печали нас ізбави́,
Позволь спасення руку подати
І всіх до себе нас пригорни.
«Калєндар Місіонаря», Жовква 1914, с.7.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
""Ангелу-охоронцю замість молитви""
• Перейти на сторінку •
""Під омофором злотканим..." (Марійська поезія українського закордоння)"
• Перейти на сторінку •
""Під омофором злотканим..." (Марійська поезія українського закордоння)"
Про публікацію
