ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.10.11 12:30
Букрин (жовтень 1943 року)
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів

Вячеслав Руденко
2026.10.11 09:42
Ліхтар негаснучий — латунь
Ліхтар негаснучий — латунь,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.

Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,

Тетяна Левицька
2026.10.11 08:34
Душа циганки
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.

Віктор Кучерук
2026.10.11 07:16
* * *
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.

Володимир Бойко
2026.10.11 00:18
Лімерики F11
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.

В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
"Не спитала любов, не спитала..."
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Місце повені
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Треба жить
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
* 227 *
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий

Юрій Гундарів
2026.10.10 11:46
Співуча рима: Ніна - Україна
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко

До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.

Віктор Кучерук
2026.10.10 07:22
* * *
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.

Артур Курдіновський
2026.10.09 22:01
Уламки сну (рондо)
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
Вігна
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,

Борис Костиря
2026.10.09 14:37
Магія сну
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Осіння молитва
Образ твору Дощем тихенько схлипують гаї -
Оплакують братів своїх убитих.
На мохові старому - лишаї
Стирчать, неначе кінськії копита.

І літаків, і автостради шум,
І бензопилки долітає регіт…
Невже востаннє я отут пишу,
Печаль свою тамую безберегу?

Комусь пече, нестерпно так пече,
Що от - «землі багато ще гуляє»…
Од загребущих заховай очей,
О милий Боже, цей окраєць раю.

Невже, скажи, поет не заслужив
Природі уклонятись, наче Богу,
І в джунглі асфальтовані біжить
Його життя останняя дорога?

22 жовтня 7519 р. (Від Трипілля) (2011)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 04:02:04
Переглядів сторінки твору 419
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 04:02:37 ]
(Л.П./Л.П.) [ 2011-10-22 20:26:30 ] - відповісти
Цікавий вірш, Ярославе! Читала із задоволенням. Важко. Ой як важко живеться нашим олігархам, коли поруч земля нетронута стоїть... А поети все частіше описують у своїх творах, урбаністичні картинки і звуки техніки і все рідше ліси і пташиний спів...
Дякую за гарний твір.
Зичу натхнення!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 21:00:36 ] - відповісти

Дякую, Іринко, і тобі - натхнення - навзаєм! Кіт у тебе - просто красень.)))


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 21:49:26 ] - відповісти

Два перші рядки "програмні" - просто супер."Житіє" як воно є ,Ярославе - все правда чиста. І заслужив поет, заслужив...


Отправить
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 22:17:44 ] - відповісти

Ярославе, ми майже однолітки, тому розумію, що маєте певне моральне мірило щодо природи, започатковане у минулому. Ваш гарний вірш буде воювати...


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2011-10-22 22:18:07 ] - відповісти
Комусь пече, нестерпно так пече,

Це ще м"яко сказано.
Тема злободенна, однозначно!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 23:56:14 ] - відповісти

Дякую, Іване! Радий, що ти поділяєш позицію автора. ))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 23:59:50 ] - відповісти

Дякую, Богдане! Якби вірші могли зупиняти трактори, а ще відвертати увагу олігархів од знищення природи і переключати на щось інше і надовго... Та це я, певно, розмріявся...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-23 00:06:32 ] - відповісти

М"яко, Толю, згоден. Я вже не раз говорив про знищення природи по радіо, писав депутатам, говорив старшим колегам-письменникам... Років на чотири процес затримали, а тепер він знову продовжується тихою сапою. Вкладено 40 мільйонів доларів у розробку гаїв у Кончі Озерні під Києвом і 8 мільйонів доларів хабарів дано чиновникам, щоб "заткнули пельку". І поруч дачі президента, прем"єра, генпрокурора. Всі мовчать, ніби так і треба.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-23 12:20:18 ] - відповісти
Вони для себе такі окрайчики залишають, а от що для нас зостанеться?.. Написано з болем істинного пошановувача природи.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-23 12:40:03 ] - відповісти

Нам, Патарочко, дірка від бублика зостанеться. Поки люди не встануть і знов не почнуть громити панські маєтки... Розумію тепер, чому відбувалися революції... Дякую за співпереживання.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-10-23 12:53:27 ] - відповісти

І до Ярила очі підійма... Файно, брате)))!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-23 12:57:17 ] - відповісти

Не кажи брате, очі - повні сліз... Дякую щиро!)))


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-10-24 08:52:40 ] - відповісти

Дуже гарний вірш і проблема піднята у ньому більш ніж серйозна. Шкода, що люди відносяться до природи не як до частинки себе, а споживацьки і навіть хижацьки. А воно не минає безслідно, на жаль...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-24 20:17:31 ] - відповісти

Дякую Вам, дорога Аделе, за глибокі співпереживання, настане час і природа помститься
за цю руйнацію чистоти і духовності. Я бував на дачах "крутеликів" - через півгодини набридає і мертвий приватний пляж і басейн у дворі і пальми і штучно насаджені газони. Стає нудно і душа закривається в мушлю.