ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.03.22 13:41
Зустріч
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.

Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.

Володимир Бойко
2026.03.22 12:50
Нерафіновані думки
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю. Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100. Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею. Струнким жінкам так би пасув

Борис Костиря
2026.03.22 12:18
Осіння глибина
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.

В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді

Іван Потьомкін
2026.03.22 11:29
***
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...

Охмуд Песецький
2026.03.22 10:09
Намовляння
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.

Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буду собі сидіти,

Юрій Гундарів
2026.03.22 08:59
Марсель Марсо
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин. Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу». А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи

Віктор Кучерук
2026.03.22 05:55
Час пробудження
Хоч ще приморозки зрана
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.

С М
2026.03.22 05:50
Китайський Кіт Соняшний (Grateful Dead)
Глянь о сюди – Китайський Кіт Соняшний
гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій

Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий

Артур Сіренко
2026.03.22 01:23
Карjєра асистента Мороки
Йшов Час – невблаганний як сама Галактика (а може ще більш невблаганніший). Асистент Морока Анатолій продовжував працювати на кафедрі фітопатології – у його свідомості ця кафедра була єдиним можливим світом буття. Думки в нього роїлися навколо жуків-скрип

Ігор Терен
2026.03.21 22:05
Сюр-реалії дійсності
                  І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись

Юхим Семеняко
2026.03.21 16:58
Вільні хліба
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам. Природно, що видалити її зможу

Борис Костиря
2026.03.21 13:12
Дорога крізь сон
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.

Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Сирітське
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,

Тетяна Левицька
2026.03.21 08:31
Торнадо
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?

Віктор Кучерук
2026.03.21 07:06
* * *
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
***
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Осіння молитва
Образ твору Дощем тихенько схлипують гаї -
Оплакують братів своїх убитих.
На мохові старому - лишаї
Стирчать, неначе кінськії копита.

І літаків, і автостради шум,
І бензопилки долітає регіт…
Невже востаннє я отут пишу,
Печаль свою тамую безберегу?

Комусь пече, нестерпно так пече,
Що от - «землі багато ще гуляє»…
Од загребущих заховай очей,
О милий Боже, цей окраєць раю.

Невже, скажи, поет не заслужив
Природі уклонятись, наче Богу,
І в джунглі асфальтовані біжить
Його життя останняя дорога?

22 жовтня 7519 р. (Від Трипілля) (2011)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 04:02:04
Переглядів сторінки твору 331
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2026.03.21 10:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 04:02:37 ]
(Л.П./Л.П.) [ 2011-10-22 20:26:30 ] - відповісти
Цікавий вірш, Ярославе! Читала із задоволенням. Важко. Ой як важко живеться нашим олігархам, коли поруч земля нетронута стоїть... А поети все частіше описують у своїх творах, урбаністичні картинки і звуки техніки і все рідше ліси і пташиний спів...
Дякую за гарний твір.
Зичу натхнення!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 21:00:36 ] - відповісти

Дякую, Іринко, і тобі - натхнення - навзаєм! Кіт у тебе - просто красень.)))


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 21:49:26 ] - відповісти

Два перші рядки "програмні" - просто супер."Житіє" як воно є ,Ярославе - все правда чиста. І заслужив поет, заслужив...


Отправить
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 22:17:44 ] - відповісти

Ярославе, ми майже однолітки, тому розумію, що маєте певне моральне мірило щодо природи, започатковане у минулому. Ваш гарний вірш буде воювати...


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2011-10-22 22:18:07 ] - відповісти
Комусь пече, нестерпно так пече,

Це ще м"яко сказано.
Тема злободенна, однозначно!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 23:56:14 ] - відповісти

Дякую, Іване! Радий, що ти поділяєш позицію автора. ))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 23:59:50 ] - відповісти

Дякую, Богдане! Якби вірші могли зупиняти трактори, а ще відвертати увагу олігархів од знищення природи і переключати на щось інше і надовго... Та це я, певно, розмріявся...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-23 00:06:32 ] - відповісти

М"яко, Толю, згоден. Я вже не раз говорив про знищення природи по радіо, писав депутатам, говорив старшим колегам-письменникам... Років на чотири процес затримали, а тепер він знову продовжується тихою сапою. Вкладено 40 мільйонів доларів у розробку гаїв у Кончі Озерні під Києвом і 8 мільйонів доларів хабарів дано чиновникам, щоб "заткнули пельку". І поруч дачі президента, прем"єра, генпрокурора. Всі мовчать, ніби так і треба.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-23 12:20:18 ] - відповісти
Вони для себе такі окрайчики залишають, а от що для нас зостанеться?.. Написано з болем істинного пошановувача природи.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-23 12:40:03 ] - відповісти

Нам, Патарочко, дірка від бублика зостанеться. Поки люди не встануть і знов не почнуть громити панські маєтки... Розумію тепер, чому відбувалися революції... Дякую за співпереживання.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-10-23 12:53:27 ] - відповісти

І до Ярила очі підійма... Файно, брате)))!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-23 12:57:17 ] - відповісти

Не кажи брате, очі - повні сліз... Дякую щиро!)))


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-10-24 08:52:40 ] - відповісти

Дуже гарний вірш і проблема піднята у ньому більш ніж серйозна. Шкода, що люди відносяться до природи не як до частинки себе, а споживацьки і навіть хижацьки. А воно не минає безслідно, на жаль...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-24 20:17:31 ] - відповісти

Дякую Вам, дорога Аделе, за глибокі співпереживання, настане час і природа помститься
за цю руйнацію чистоти і духовності. Я бував на дачах "крутеликів" - через півгодини набридає і мертвий приватний пляж і басейн у дворі і пальми і штучно насаджені газони. Стає нудно і душа закривається в мушлю.