ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.05.13 05:58
Війна триває, Отче милостивий,
хіба Ти не осліп від сліз кривавих?
Від фальші лівих і лукавства правих,
від проповідей патріархів сивих?

Брудна облуда вже тече рікою
з трибун високих у Верховній раді?
Під ширмою добра — мерзенна зрада

Володимир Бойко
2026.05.13 01:07
Щоб пізнати істину, не обов’язково її ґвалтувати. Поки дурні багатіють думкою, мудрі на них збагачуються. Щоб підтримувати баланс інтересів, зовсім не обов’язково бути бухгалтером. Вікно можливостей більшість використовує лише для власного збага

Юрій Гундарів
2026.05.12 21:19
…Поки спите ви, стану Осінніми світаннями. На травах порозкладую мільярди сувенірів. Будинки підрожевлю, вмию тротуари, Підкину ще жарину в парків багаття І заспанії канни на руки площ подам... Коли йому було лише чотири роки, почалася війна. Пот

Костянтин Ватульов
2026.05.12 19:53
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.

І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив

Борис Костиря
2026.05.12 13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.

Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,

Тетяна Левицька
2026.05.12 12:37
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.

Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,

Світлана Пирогова
2026.05.12 11:33
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.

Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.

Юрій Гундарів
2026.05.12 10:24
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!

Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від

Вячеслав Руденко
2026.05.12 09:57
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають

хома дідим
2026.05.12 08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні

Ірина Вовк
2026.05.12 07:14
Відкрий цю сповідь пам’яті, де літери викувані зі сталі та напоєні хмелем соковитих прибережних трав, де за кожним рядком літопису б’ється живе, неспокійне серце. Це не буденна оповідь про князів та їхні престоли. Це мова про шлях людини, яка вчилася бути

Віктор Кучерук
2026.05.12 05:59
Сповита тишею імла
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...

Кока Черкаський
2026.05.12 01:09
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.

А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,

Володимир Бойко
2026.05.12 00:23
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться. Насильна дружба гірша за ворожнечу. Сильних історія навчає, слабких – повчає. Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на

Оксана Алексеєва
2026.05.11 21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.

Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і

С М
2026.05.11 20:20
Як на Сайпрес Авеню
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Осіння молитва
Образ твору Дощем тихенько схлипують гаї -
Оплакують братів своїх убитих.
На мохові старому - лишаї
Стирчать, неначе кінськії копита.

І літаків, і автостради шум,
І бензопилки долітає регіт…
Невже востаннє я отут пишу,
Печаль свою тамую безберегу?

Комусь пече, нестерпно так пече,
Що от - «землі багато ще гуляє»…
Од загребущих заховай очей,
О милий Боже, цей окраєць раю.

Невже, скажи, поет не заслужив
Природі уклонятись, наче Богу,
І в джунглі асфальтовані біжить
Його життя останняя дорога?

22 жовтня 7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 04:02:04
Переглядів сторінки твору 359
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 04:02:37 ]
(Л.П./Л.П.) [ 2011-10-22 20:26:30 ] - відповісти
Цікавий вірш, Ярославе! Читала із задоволенням. Важко. Ой як важко живеться нашим олігархам, коли поруч земля нетронута стоїть... А поети все частіше описують у своїх творах, урбаністичні картинки і звуки техніки і все рідше ліси і пташиний спів...
Дякую за гарний твір.
Зичу натхнення!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 21:00:36 ] - відповісти

Дякую, Іринко, і тобі - натхнення - навзаєм! Кіт у тебе - просто красень.)))


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 21:49:26 ] - відповісти

Два перші рядки "програмні" - просто супер."Житіє" як воно є ,Ярославе - все правда чиста. І заслужив поет, заслужив...


Отправить
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 22:17:44 ] - відповісти

Ярославе, ми майже однолітки, тому розумію, що маєте певне моральне мірило щодо природи, започатковане у минулому. Ваш гарний вірш буде воювати...


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2011-10-22 22:18:07 ] - відповісти
Комусь пече, нестерпно так пече,

Це ще м"яко сказано.
Тема злободенна, однозначно!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 23:56:14 ] - відповісти

Дякую, Іване! Радий, що ти поділяєш позицію автора. ))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 23:59:50 ] - відповісти

Дякую, Богдане! Якби вірші могли зупиняти трактори, а ще відвертати увагу олігархів од знищення природи і переключати на щось інше і надовго... Та це я, певно, розмріявся...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-23 00:06:32 ] - відповісти

М"яко, Толю, згоден. Я вже не раз говорив про знищення природи по радіо, писав депутатам, говорив старшим колегам-письменникам... Років на чотири процес затримали, а тепер він знову продовжується тихою сапою. Вкладено 40 мільйонів доларів у розробку гаїв у Кончі Озерні під Києвом і 8 мільйонів доларів хабарів дано чиновникам, щоб "заткнули пельку". І поруч дачі президента, прем"єра, генпрокурора. Всі мовчать, ніби так і треба.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-23 12:20:18 ] - відповісти
Вони для себе такі окрайчики залишають, а от що для нас зостанеться?.. Написано з болем істинного пошановувача природи.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-23 12:40:03 ] - відповісти

Нам, Патарочко, дірка від бублика зостанеться. Поки люди не встануть і знов не почнуть громити панські маєтки... Розумію тепер, чому відбувалися революції... Дякую за співпереживання.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-10-23 12:53:27 ] - відповісти

І до Ярила очі підійма... Файно, брате)))!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-23 12:57:17 ] - відповісти

Не кажи брате, очі - повні сліз... Дякую щиро!)))


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-10-24 08:52:40 ] - відповісти

Дуже гарний вірш і проблема піднята у ньому більш ніж серйозна. Шкода, що люди відносяться до природи не як до частинки себе, а споживацьки і навіть хижацьки. А воно не минає безслідно, на жаль...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-24 20:17:31 ] - відповісти

Дякую Вам, дорога Аделе, за глибокі співпереживання, настане час і природа помститься
за цю руйнацію чистоти і духовності. Я бував на дачах "крутеликів" - через півгодини набридає і мертвий приватний пляж і басейн у дворі і пальми і штучно насаджені газони. Стає нудно і душа закривається в мушлю.