Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.15
13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
2026.07.15
12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
2026.07.15
12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
2026.07.15
12:40
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
2026.07.15
12:06
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
2026.07.15
11:12
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
2026.07.15
07:17
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
2026.07.15
06:49
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
2026.07.15
05:49
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ
За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу.
Боян підвівся з
2026.07.14
21:46
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
2026.07.14
15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
2026.07.14
13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
2026.07.14
13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
2026.07.14
11:10
СПАЛАХ ЧЕТВЕРТИЙ. КОРОНА З ПОПЕЛУ. ПРОКЛЯТТЯ.
Голос Бояна впав до ледве чутного, тремтливого шепоту. Старий заплющив очі, наче намагався закритися від картини, яка досі палила його душу вогнем.
***
– Ти підн
2026.07.14
10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
2026.07.14
07:25
У просторім помешканні
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Мандрівка стежками античності
Перекладач, науковець, професор, дослідник Андрій Олександрович Содомора запрошує читача у мандрівку стежками античності на сторінках своєї книги. Книжці притаманний глибокий філософський зміст, що характерний для творів античності, завдяки розгорнутим коментарям- есеям шановного Андрія Олександровича, зміст Загадок стає зрозумілішим, ближчим до сучасного читача.
Особливістю, що привернула мою увагу є те, що перекладач залишає відкритим завершальну частину коментаря для того, щоб спонукати читача до роздумів, власних висновків та рефлексій.
Ось деякі основні теми загадок, які мене вразили та запам`яталися:
Про рух думок [c. 5]
Проблема «Бути чи вдаватися» - перекладач та автор акцентують увагу на тому, що люди часто є не тими, якими хочуть себе показати у суспільстві; бути вищими за статусом, видаватися кращими, успішнішими щасливішими, ніж вони є насправді;
Важливість спілкування з природою [c.17]
Журавлиний ключ, як символ туги за рідною домівкою, якщо людина перебуває далеко від дому, або змушена поїхати з рідної землі через складні життєві обставини. [c. 63] Ця тема є особливо актуальною, коли так багато людей змушені залишити рідне місто або Україну через криваву, загарбницьку війну росії проти нашого народу.
Перекладач пропонує читачеві своєрідну захоплюючу гру, для духовного зростання та активізації творчого мислення, інтелектуального збагачення, розширення власного світогляду – впізнати, про що саме йдеться у загадці, через певні асоціації, натяки.
Читання «100 загадок Симфосія» це – прекрасна можливість подивитися під іншим кутом зору на речі, предмети, явища природи, простір і час, адже ми так багато не помічаємо і не цінуємо в суєті та швидкому темпі нашого повсякденного життя.
Об`єктом творчого осмислення перекладача є такі звичні для нас: сніг, вода, криниця, дерево, годинник, проведення часу за читанням книги заради власного духовного зростання.
Кожний читач знайде у книзі те, що стане близьким саме йому. Симфосій – пізньолатинський автор, а його загадки перекладені повністю вперше, завдяки невтомній праці Андрія Содомори на ниві художнього слова.
На завершення скажу, що «100 загадок Симфосія» - гарний вибір для читання, якщо хочеться залишитися на самоті у роздумах про швидкоплинність життя, цінність та неповторність кожної миті, яку проживаємо тут і зараз, адже вже завтра буде новий день, а отже і новий початок на шляху до вічности.
10.04.22
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандрівка стежками античності
«100 загадок Симфосія: Переклад з латинської, коментарі – есеї Андрія Содомори»
Видавництво: Апріорі, Львів
Рік видання: 2016
Кількість сторінок: 216
Прочитав книгу «100 загадок Симфосія» наприкінці березня, а поділитися враженнями спробую лише зараз...
Перекладач, науковець, професор, дослідник Андрій Олександрович Содомора запрошує читача у мандрівку стежками античності на сторінках своєї книги. Книжці притаманний глибокий філософський зміст, що характерний для творів античності, завдяки розгорнутим коментарям- есеям шановного Андрія Олександровича, зміст Загадок стає зрозумілішим, ближчим до сучасного читача.
Особливістю, що привернула мою увагу є те, що перекладач залишає відкритим завершальну частину коментаря для того, щоб спонукати читача до роздумів, власних висновків та рефлексій.
Ось деякі основні теми загадок, які мене вразили та запам`яталися:
Про рух думок [c. 5]
Проблема «Бути чи вдаватися» - перекладач та автор акцентують увагу на тому, що люди часто є не тими, якими хочуть себе показати у суспільстві; бути вищими за статусом, видаватися кращими, успішнішими щасливішими, ніж вони є насправді;
Важливість спілкування з природою [c.17]
Журавлиний ключ, як символ туги за рідною домівкою, якщо людина перебуває далеко від дому, або змушена поїхати з рідної землі через складні життєві обставини. [c. 63] Ця тема є особливо актуальною, коли так багато людей змушені залишити рідне місто або Україну через криваву, загарбницьку війну росії проти нашого народу.
Перекладач пропонує читачеві своєрідну захоплюючу гру, для духовного зростання та активізації творчого мислення, інтелектуального збагачення, розширення власного світогляду – впізнати, про що саме йдеться у загадці, через певні асоціації, натяки.
Читання «100 загадок Симфосія» це – прекрасна можливість подивитися під іншим кутом зору на речі, предмети, явища природи, простір і час, адже ми так багато не помічаємо і не цінуємо в суєті та швидкому темпі нашого повсякденного життя.
Об`єктом творчого осмислення перекладача є такі звичні для нас: сніг, вода, криниця, дерево, годинник, проведення часу за читанням книги заради власного духовного зростання.
Кожний читач знайде у книзі те, що стане близьким саме йому. Симфосій – пізньолатинський автор, а його загадки перекладені повністю вперше, завдяки невтомній праці Андрія Содомори на ниві художнього слова.
На завершення скажу, що «100 загадок Симфосія» - гарний вибір для читання, якщо хочеться залишитися на самоті у роздумах про швидкоплинність життя, цінність та неповторність кожної миті, яку проживаємо тут і зараз, адже вже завтра буде новий день, а отже і новий початок на шляху до вічности.
10.04.22
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
