
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.10
08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
2025.07.09
22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.
2025.07.09
12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?
Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?
Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
2025.07.09
09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.
2025.07.09
08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,
2025.07.09
06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.
2025.07.09
04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти
2025.07.09
01:03
Назва.......................................................................Стор.
1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................
1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................
2025.07.08
21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається
2025.07.08
21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
2025.07.08
20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.
До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.
До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
2025.07.08
05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.
2025.07.07
21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
2025.07.07
13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
2025.07.07
08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
2025.07.06
22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Мандрівка стежками античності
Перекладач, науковець, професор, дослідник Андрій Олександрович Содомора запрошує читача у мандрівку стежками античності на сторінках своєї книги. Книжці притаманний глибокий філософський зміст, що характерний для творів античності, завдяки розгорнутим коментарям- есеям шановного Андрія Олександровича, зміст Загадок стає зрозумілішим, ближчим до сучасного читача.
Особливістю, що привернула мою увагу є те, що перекладач залишає відкритим завершальну частину коментаря для того, щоб спонукати читача до роздумів, власних висновків та рефлексій.
Ось деякі основні теми загадок, які мене вразили та запам`яталися:
Про рух думок [c. 5]
Проблема «Бути чи вдаватися» - перекладач та автор акцентують увагу на тому, що люди часто є не тими, якими хочуть себе показати у суспільстві; бути вищими за статусом, видаватися кращими, успішнішими щасливішими, ніж вони є насправді;
Важливість спілкування з природою [c.17]
Журавлиний ключ, як символ туги за рідною домівкою, якщо людина перебуває далеко від дому, або змушена поїхати з рідної землі через складні життєві обставини. [c. 63] Ця тема є особливо актуальною, коли так багато людей змушені залишити рідне місто або Україну через криваву, загарбницьку війну росії проти нашого народу.
Перекладач пропонує читачеві своєрідну захоплюючу гру, для духовного зростання та активізації творчого мислення, інтелектуального збагачення, розширення власного світогляду – впізнати, про що саме йдеться у загадці, через певні асоціації, натяки.
Читання «100 загадок Симфосія» це – прекрасна можливість подивитися під іншим кутом зору на речі, предмети, явища природи, простір і час, адже ми так багато не помічаємо і не цінуємо в суєті та швидкому темпі нашого повсякденного життя.
Об`єктом творчого осмислення перекладача є такі звичні для нас: сніг, вода, криниця, дерево, годинник, проведення часу за читанням книги заради власного духовного зростання.
Кожний читач знайде у книзі те, що стане близьким саме йому. Симфосій – пізньолатинський автор, а його загадки перекладені повністю вперше, завдяки невтомній праці Андрія Содомори на ниві художнього слова.
На завершення скажу, що «100 загадок Симфосія» - гарний вибір для читання, якщо хочеться залишитися на самоті у роздумах про швидкоплинність життя, цінність та неповторність кожної миті, яку проживаємо тут і зараз, адже вже завтра буде новий день, а отже і новий початок на шляху до вічности.
10.04.22
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандрівка стежками античності
«100 загадок Симфосія: Переклад з латинської, коментарі – есеї Андрія Содомори»
Видавництво: Апріорі, Львів
Рік видання: 2016
Кількість сторінок: 216
Прочитав книгу «100 загадок Симфосія» наприкінці березня, а поділитися враженнями спробую лише зараз...
Перекладач, науковець, професор, дослідник Андрій Олександрович Содомора запрошує читача у мандрівку стежками античності на сторінках своєї книги. Книжці притаманний глибокий філософський зміст, що характерний для творів античності, завдяки розгорнутим коментарям- есеям шановного Андрія Олександровича, зміст Загадок стає зрозумілішим, ближчим до сучасного читача.
Особливістю, що привернула мою увагу є те, що перекладач залишає відкритим завершальну частину коментаря для того, щоб спонукати читача до роздумів, власних висновків та рефлексій.
Ось деякі основні теми загадок, які мене вразили та запам`яталися:
Про рух думок [c. 5]
Проблема «Бути чи вдаватися» - перекладач та автор акцентують увагу на тому, що люди часто є не тими, якими хочуть себе показати у суспільстві; бути вищими за статусом, видаватися кращими, успішнішими щасливішими, ніж вони є насправді;
Важливість спілкування з природою [c.17]
Журавлиний ключ, як символ туги за рідною домівкою, якщо людина перебуває далеко від дому, або змушена поїхати з рідної землі через складні життєві обставини. [c. 63] Ця тема є особливо актуальною, коли так багато людей змушені залишити рідне місто або Україну через криваву, загарбницьку війну росії проти нашого народу.
Перекладач пропонує читачеві своєрідну захоплюючу гру, для духовного зростання та активізації творчого мислення, інтелектуального збагачення, розширення власного світогляду – впізнати, про що саме йдеться у загадці, через певні асоціації, натяки.
Читання «100 загадок Симфосія» це – прекрасна можливість подивитися під іншим кутом зору на речі, предмети, явища природи, простір і час, адже ми так багато не помічаємо і не цінуємо в суєті та швидкому темпі нашого повсякденного життя.
Об`єктом творчого осмислення перекладача є такі звичні для нас: сніг, вода, криниця, дерево, годинник, проведення часу за читанням книги заради власного духовного зростання.
Кожний читач знайде у книзі те, що стане близьким саме йому. Симфосій – пізньолатинський автор, а його загадки перекладені повністю вперше, завдяки невтомній праці Андрія Содомори на ниві художнього слова.
На завершення скажу, що «100 загадок Симфосія» - гарний вибір для читання, якщо хочеться залишитися на самоті у роздумах про швидкоплинність життя, цінність та неповторність кожної миті, яку проживаємо тут і зараз, адже вже завтра буде новий день, а отже і новий початок на шляху до вічности.
10.04.22
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію