Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Мандрівка стежками античності
Перекладач, науковець, професор, дослідник Андрій Олександрович Содомора запрошує читача у мандрівку стежками античності на сторінках своєї книги. Книжці притаманний глибокий філософський зміст, що характерний для творів античності, завдяки розгорнутим коментарям- есеям шановного Андрія Олександровича, зміст Загадок стає зрозумілішим, ближчим до сучасного читача.
Особливістю, що привернула мою увагу є те, що перекладач залишає відкритим завершальну частину коментаря для того, щоб спонукати читача до роздумів, власних висновків та рефлексій.
Ось деякі основні теми загадок, які мене вразили та запам`яталися:
Про рух думок [c. 5]
Проблема «Бути чи вдаватися» - перекладач та автор акцентують увагу на тому, що люди часто є не тими, якими хочуть себе показати у суспільстві; бути вищими за статусом, видаватися кращими, успішнішими щасливішими, ніж вони є насправді;
Важливість спілкування з природою [c.17]
Журавлиний ключ, як символ туги за рідною домівкою, якщо людина перебуває далеко від дому, або змушена поїхати з рідної землі через складні життєві обставини. [c. 63] Ця тема є особливо актуальною, коли так багато людей змушені залишити рідне місто або Україну через криваву, загарбницьку війну росії проти нашого народу.
Перекладач пропонує читачеві своєрідну захоплюючу гру, для духовного зростання та активізації творчого мислення, інтелектуального збагачення, розширення власного світогляду – впізнати, про що саме йдеться у загадці, через певні асоціації, натяки.
Читання «100 загадок Симфосія» це – прекрасна можливість подивитися під іншим кутом зору на речі, предмети, явища природи, простір і час, адже ми так багато не помічаємо і не цінуємо в суєті та швидкому темпі нашого повсякденного життя.
Об`єктом творчого осмислення перекладача є такі звичні для нас: сніг, вода, криниця, дерево, годинник, проведення часу за читанням книги заради власного духовного зростання.
Кожний читач знайде у книзі те, що стане близьким саме йому. Симфосій – пізньолатинський автор, а його загадки перекладені повністю вперше, завдяки невтомній праці Андрія Содомори на ниві художнього слова.
На завершення скажу, що «100 загадок Симфосія» - гарний вибір для читання, якщо хочеться залишитися на самоті у роздумах про швидкоплинність життя, цінність та неповторність кожної миті, яку проживаємо тут і зараз, адже вже завтра буде новий день, а отже і новий початок на шляху до вічности.
10.04.22
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандрівка стежками античності
«100 загадок Симфосія: Переклад з латинської, коментарі – есеї Андрія Содомори»
Видавництво: Апріорі, Львів
Рік видання: 2016
Кількість сторінок: 216
Прочитав книгу «100 загадок Симфосія» наприкінці березня, а поділитися враженнями спробую лише зараз...
Перекладач, науковець, професор, дослідник Андрій Олександрович Содомора запрошує читача у мандрівку стежками античності на сторінках своєї книги. Книжці притаманний глибокий філософський зміст, що характерний для творів античності, завдяки розгорнутим коментарям- есеям шановного Андрія Олександровича, зміст Загадок стає зрозумілішим, ближчим до сучасного читача.
Особливістю, що привернула мою увагу є те, що перекладач залишає відкритим завершальну частину коментаря для того, щоб спонукати читача до роздумів, власних висновків та рефлексій.
Ось деякі основні теми загадок, які мене вразили та запам`яталися:
Про рух думок [c. 5]
Проблема «Бути чи вдаватися» - перекладач та автор акцентують увагу на тому, що люди часто є не тими, якими хочуть себе показати у суспільстві; бути вищими за статусом, видаватися кращими, успішнішими щасливішими, ніж вони є насправді;
Важливість спілкування з природою [c.17]
Журавлиний ключ, як символ туги за рідною домівкою, якщо людина перебуває далеко від дому, або змушена поїхати з рідної землі через складні життєві обставини. [c. 63] Ця тема є особливо актуальною, коли так багато людей змушені залишити рідне місто або Україну через криваву, загарбницьку війну росії проти нашого народу.
Перекладач пропонує читачеві своєрідну захоплюючу гру, для духовного зростання та активізації творчого мислення, інтелектуального збагачення, розширення власного світогляду – впізнати, про що саме йдеться у загадці, через певні асоціації, натяки.
Читання «100 загадок Симфосія» це – прекрасна можливість подивитися під іншим кутом зору на речі, предмети, явища природи, простір і час, адже ми так багато не помічаємо і не цінуємо в суєті та швидкому темпі нашого повсякденного життя.
Об`єктом творчого осмислення перекладача є такі звичні для нас: сніг, вода, криниця, дерево, годинник, проведення часу за читанням книги заради власного духовного зростання.
Кожний читач знайде у книзі те, що стане близьким саме йому. Симфосій – пізньолатинський автор, а його загадки перекладені повністю вперше, завдяки невтомній праці Андрія Содомори на ниві художнього слова.
На завершення скажу, що «100 загадок Симфосія» - гарний вибір для читання, якщо хочеться залишитися на самоті у роздумах про швидкоплинність життя, цінність та неповторність кожної миті, яку проживаємо тут і зараз, адже вже завтра буде новий день, а отже і новий початок на шляху до вічности.
10.04.22
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
