В етичному та естетичному вихованні дитини одну з провідних ролей відіграє художня література. Написання дитячої літератури – це непросте та надзвичайно відповідальне завдання, навіть, якщо на перший погляд воно не здається таким. „Твір для дитини чи про неї – це, насамперед, художньо-літературне явище, письменницько-авторський продукт, виготовлений за рецептами загальних літературно-творчих законів” [1, с. 3]. Маленькі чомусики та читайлики – надзвичайно вибаглива аудиторія. Дитина ніколи (з власної волі, а не з примусу!) не читатиме того, що не захопить її з перших сторінок. Якщо доросла людина, зібравши волю в кулак, може змусити себе дошукуватись смислу твору ще упродовж наступних 50 – 100 сторінок, то від дитини такої розкоші годі й чекати: вона ніколи не вчитуватиметься в те, що їй не до вподоби. Літературознавець С. Семенко у рецензії на книгу В. Слєпцова „У бабусі на селі” наводить досить промовисту цитату відомого критика І. Мотяшова про роль літератури у формуванні внутрішнього світу дитини: „Пройдіть по сирому цементу. Цемент затвердне – сліди залишаться назавжди. Книга, прочитана в дитинстві, кладеться на свідомість, як сирий цемент” [10, с. 187].
Отже, дитяча література виконує надзвичайно складну місію – формування внутрішнього світу та виховання майбутнього покоління. Украй важливо з юних років виховати в дитині гуманність, патріотизм, сприяти розвитку допитливого творчого розуму, цвіту нації, формуванню особистості з її прагненням до самоосвіти та самовдосконалення.
Видатний майстер художнього слова Іван Данилович Низовий, перлина Слобожанщини, окрім своїх численних прозових, поетичних, публіцистичних та перекладних творів, розрахованих на дорослу аудиторію, писав твори і для малечі. Він видав дванадцять збірок віршованих творів для юних допитливих читачів, які розкривають перед ним художньо обрамлене природне багатство України: «Сóрок сорóк» (2002), «Мóрок морóк» (2003), «Летючий кінь» (2003), «Річки-малючки» (2003), «Блакитні вени України» (2003), «Крізь віки – вовіки» (2003), «Страдноцвіт» (2005), «Ми єсть народ» (2007), «Річки-потічки» (2007), «Гомінкі струмочки» (2009), «Ой, Комуно моя – Ойкумено…» (2009), «Винятковість» (2010). Ці читанки для дітей дошкільного й молодшого шкільного віку у своїй сукупності є енциклопедією юного природознавця, хоча цікавий та змістовний виклад матеріалу сприяє залученню до їх прочитання і дорослих: „Так, мозаїчно, різнобарвно, з малесеньких читанок складається картина, ціле полотно, окремішній яскравий і багатогранний світ. Він приваблює дитину, чи й дорослу людину, втягує в себе, оточує і… збагачує. І виникає те, що ми звемо Гармонією” [6, с. 3].
Автор, мудра людина, за плечима якої великий життєвий досвід, радить дітям, як варто поводитися з багатствами природи, аби не загубити їх і себе, вчить бути людяними, милосердними. Услід за добрим поводирем І. Низовим діти вирушають у захопливу уявну мандрівку лісами, полями, лугами, пасоващами, берегами річок тощо: „В цім поході / Ви дізнаєтесь про те, / Що корисне є в природі… / Раз, два, три, чотири, п’ять? / Зі здобутими знаннями, / Як відомо, легше жить. / Світ широкий перед вами – / Треба лиш його відкрить!” [9, с. 3].
В адаптованому, дещо гумористичному ключі І. Низовий намагається донести до дітей важливі істини, як-от:
– необхідність старанно навчатися: „Скільки мороки – вчити уроки! / Мóрок морóк… / Їх на хвості нам приносять сороки – / Сóрок сорóк. / Важко даються перші нам кроки / З тьми – до зірок: / Треба ж іти-крокувати, аж поки / Вийде нам строк / Твердо, навіки засвоїть уроки – / Не навмання, / Жити без мóроку і без мóроки / В світі знання” („Скільки мороки – вчити уроки!”) [5, с. 3];
– необхідність берегти природу та піклуватися про неї:
1) „Озирнись лишень – повсюди… / Де природу люблять люди, / Там є злагода і згода… / Там, де змалечку природу / Зберігають від руїни, / Є майбутнє у народу, / Є будучина в країни. / Бережіть природу діти, / Любі хлопчики й дівчатка…” („Бережімо природу”) [4, с. 3];
2) „Щоб ходити в теплім хутрі / Чи нажити грошенят, / Позбавляють волі нутрій, / Інших деяких звірят… / Ця жорстокість вийде боком / Без пуття і вороття! / Хто знущається з природи / Множить той тяжкі гріхи… / Не робіть природі шкоди, / Милосерні дітлахи” („Застереження”) [4, с. 21];
3) „Ну а той, хто ставить верші, / Нехорошу справу вершить: / Він винищує природу / Шлунку власному в догоду!” („Підступна верша”) [8, с. 45];
– необхідність бути людяним та милосердним до інших: „Приблудилося зайчатко / Хтозна звідки до кролів, / І зайча кролячий татко / Не прогнав, бо пожалів. / Для сіренької сирітки / У кролиці є завжди / Поживні смачні наїдки, / Вдосталь свіжої води. / І малеча вся кроляча / прийняла зайчатко в дім / Дуже лагідно. / Неначе / Найрідніше воно всім” („Про приблуду-зайчика”) [4, с. 13];
– необхідність жити у мирі й злагоді з іншими: „Живуть у сімействі дружно, / Бо дружба – життя їх зміст…” („Екзотичні птахи”) [4, с. 16]; „Кури, гуси, голуби, / І качки й цесарки / Тут живуть без боротьби, / Й, головне, без сварки. / З одного коритця п’ють, / Їжу споживають, / І малесеньких не б’ють, / Старших поважають… / Песик мирно походжа по двору сільському / І ничим не заважа / Тут ніхто й нікому” („Дружна громада”) [4, с. 17];
– необхідність повсякчас бути обережним: „Злий вовчисько приловчився – / І на здобич приг і скок. / Та за гілку зачепився / І забився об пеньок. / Як розгнівався вовчисько – / Заволав на весь лісок: / “Не ходитиму і близько / Там, де гілка і пеньок!””(„Вовча біда”) [8, с. 31]; „Ще не знають, маленькі, / Що в лісочку – вочище, / І що треба до неньки / їм горнутися ближче” („Телята-малята”) [4, с. 7];
– необхідність слідкувати за собою, бути охайним: „Льоха – просто свиня, / Хрюка і забрьоха. / Друком Льоху поганя / Замазура Льоха. / Льоха – босе пацаня, / Бойова натура. / Не вмивається щодня, / Тому й замазура. / Не мазунчик у батьків, / Не якась засоня, / І не любить башмаків / П’ятирічний Льоня. / Любить Льоня патиком / поганять забрьоху, / Тому й кличуть босяком / Замазуру Льоху” („Льоня і Льоха”) [4, с. 9].
У своїх читанках автор учить дітей розрізняти тварин, птахів, мешканців водойм за їхньою поведінкою, призначенням у природі, звичками та уподобаннями тощо, а рослин – за їхніми особливостями: „Кожен має власний смак / І, звичайно, звички: / Моркву – зайцю, / А їжак / Хай жує кислички” („Про смаки і звички”) [8, с. 16].
Аби дітям були зрозуміліші природні функції, ознаки тієї чи іншої живої істоти, митець антропоморфізує їх, уподібнюючи до представників певної людської професії. Наприклад, дятел – „лісовий санітар”: „Стука дятел недаром, / Дзюба дуба й сосну – / Лісовим санітаром / Звуть в народі жовну. / З шкідниками-жуками / Розправляється так, / Що його дзьобаками / Кожен жучий хижак /Перестраханий!..” („Лісовий санітар”) [8, с. 28]; білка – спортсменка-рекордсменка: „Свій рекордний стрибок / Нам покаже: / З ялини / На сусідню сосну... / У “Спортивні новини” Дати б цю новину!” („Білочка-стрибунка”) [8, с. 27]; кіт – музикант: „Кіт-музика на тину / (От знайшов роботу!) / Намурликує одну / Безкінечну ноту: / “М’яу, м’яу…”” („Кіт-музикант”) [4, с. 14]; „Походжає агроном / В образі лелеки. / Довгим дзьобом агроном / Щупає стебельця…” („Лелека-агроном”) [4, с. 19].
Цікавими є яскраві національні мотиви, якими рясніють поезії для дітей. Наприклад, рак уподібнюється до козака: „Довгі вуса розправля / Й по-козацьки він ґуля” („Рак не завше неборак”) [8, с. 40]; цап – до отамана, а кіт – до гетьмана: „Всім рогатим – отаман / Хуліган-цапище… / А найменшим гризунам – / котик за гетьмана…” („Мітинговий лад”) тощо [4, с. 5].
І. Низовий навчає та повчає не лише дітей, а й батьків, адже саме від них багато залежить у формуванні дитини як гуманної особистості, знавця оточуючого світу, захисника природи. Бо природа – також живий організм, здатний утомлюватися, „хворіти”, а тому потребує бережливого ставлення до себе: „Не шкодуйте сил і часу на виховання своїх дітей, навчайте їх любити й оберігати рідну, неповторну та легкораниму природу. Вже в недалекому майбутньому вам будуть щиро дякувати за добротворення дерева й кущі, квіти і трави, звірі й птахи, риби та комахи. І ви зрозумієте, що життя прожили немарно, що діток своїх виростили для Любові й Добра!” [8, с. 56].
А. Назаренко в передмові до збірки І. Низового „Річки-малючки” наголошує: „Для того, щоб усвідомленно й щиро любити свій край, треба, перш за все, добре знати його: від найнижчої травинки до найвищого дерева, від найменших річечок-струмочків – до великих, величних, уславлених рік – Дніпра, Дністра і Дунаю. Тож ТРЕБА (це слово підкреслюю) змалечку старанно вивчати світ, у якому ти живеш, і в якому житимуть твої діти, онуки й правнуки. В цьому вірними посібниками послужать тобі поетичні „читанки” Івана Низового” [6, с. 3].
Отже, збірки творів для дітей І. Низового відкривають перед читачем цілу панораму рідного авторові краю: Сумщини, Луганщини, які є невід’ємними шматочками землі, що зветься Україна. У наших подальших розвідках ми більш детально досліджуватимемо художньо-стильові та ідейно-змістові особливості дитячих збірок І. Низового, зокрема п’яти його читанок, присвячених водним ресурсам України: річкам, озерам, притокам.


Манько А. М. Дитячий світ Івана Низового / А. М. Манько // Розвиток філологічних наук: європейські практики та національні перспективи: Міжнародна науково-практична конференція, м. Одеса, 28 - 29 жовтня 2016 року. – Одеса: Південноукраїнська організація «Центр філологічних досліджень», 2016. – С. 6 – 9.

Література
1. Бойцун І. Є. Дитяча література: навч. посіб. для студ. філолог. ф-тів вищ. навч. закл. / І. Є. Бойцун, С. А. Негодяєва; Держ. закл. „Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка”. – Луганськ: Вид-во „Ноулідж”, 2011. – 252 с.
2. Низовий І. Д. Блакитні вени України / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В. І., 2003. – 52 с.
3. Низовий І. Д. Крізь віки – вовіки / І. Д. Низовий. Вірші. – Луганськ: Глобус, 2003. – 56 с.
4. Низовий І. Д. Летючий кінь / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2003. – 24 с.
5. Низовий І. Д. Мóрок морóк / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Котова, 2003. – 40 с.
6. Низовий І. Д. Річки-малючки / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В. І., 2003. – 40 с.
7. Низовий І. Д. Річки-потічки / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В. І., 2007. – 44 с.
8. Низовий І. Д. Сорок сорок: читанка для малечі / І. Д. Низовий. – Луганськ: Глобус, 2002. – 56 с.
9. Низовий І. Д. Страдноцвіт / І. Д. Низовий. – Луганськ: ПП Афанасьєва В. І., 2005. – 76 с.
10. Семенко С. Поет розмовляє з дітьми. Рецензія на книгу: Слєпцов Володимир. У бабусі на селі… / С. Семенко // Рідний край. – 2004. – № 1 (10). – С. 187 – 188.