Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
2026.02.26
11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
2026.02.26
09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
2026.02.26
09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
2026.02.26
06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
2026.02.25
18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
2026.02.25
18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
2026.02.25
17:32
І
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
2026.02.25
15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
2026.02.25
13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
2026.02.25
10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Критика | Аналітика
СТАТТЯ «ЛОЗУНГИ ТА ГАСЛА» ІВАНА НИЗОВОГО ЯК ЯСКРАВИЙ ПРИКЛАД ПСЕВДОПОПУЛІЗМУ
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СТАТТЯ «ЛОЗУНГИ ТА ГАСЛА» ІВАНА НИЗОВОГО ЯК ЯСКРАВИЙ ПРИКЛАД ПСЕВДОПОПУЛІЗМУ
Стаття «Лозунги та гасла» є яскравим прикладом сатирико-саркастичної публіцистики, де автор – «абориген і автохтон з луганської діаспори, а точніше з «регіональної» резервації»» [1, с. 105], претендуючи на звання голосу народу, апелює до широких мас у кращих традиціях популізму та влаштовує «полювально-поливальне шоу» з метою боротьби («морального відстрілювання та ошкурювання» [1, с. 105]) з усіма нечестивими урядовцями – зрадниками, запроданцями та грабіжниками.
Псевдоагітаційна промова орієнтована, перш за все, на висвітлення проблем у «сепаратистсько-пісуарному реґіоні» [1, с. 105], а також на шаржування засилля агітаційних кампаній токсичних політичних фігур у режимі реального передвиборчого часу, коли відбувається «чисте прополіскування душ і мізків усіх без винятку співгромадян!» [1, с. 105]. Митець-«обранець» надає читачам-електорату цілий оберемок «яскравих та переконливих лозунгів й гасел – симбіоз правди Господньої та справедливості людської» [1, с. 105], хоча й стверджує, що цей перелік далеко не повний і його за нагоди можна безкінечно розширювати: «Таких лозунгів і гасел у моїх запасниках повно-повнісінько, більше, ніж амуніції в солдата, ніж амбіцій у наших реґіональних владолюбців і кривдоможців» [1, с. 105].
І. Низовий укотре акцентує увагу на проблемі російсько-української диглосії в Луганському регіоні, саме тому подає окремо гасла для двох уявних електоратів: російськомовного та україномовного («аборигенів»). При цьому важко не помітити, як різниться ідейно-смислове наповнення російськомовних та україномовних гасел. Секрет цього криється в менталітеті носіїв обох мов. Російськомовні українці нерідко вважають себе частиною російського етносу – мовно-етнічною групою з притаманними їй особливостями менталітету росіян: агресивністю, нетерпимістю, жагою справедливості, максималізмом, шовінізмом. Усі ці етнічні особливості враховані письменником для створення сатири на хитрі політичні маніпулювання: «Позор паразитам!», «Долой в чан со смолой!», «Без сомнения и лени всех поставим на колени!» [1, с. 106]. У той час як для маніпуляції питомими українськими масами автор використовує інші важелі психологічного управління, які базуються на особливостях світогляду, політичних переконаннях та інших питомих рисах українців: прагненні особистої та етнічної свободи, самоіронії, готовності до самопожертви в боротьбі за краще майбутнє своєї держави: «Тим, хто не вбив у собі раба, найукраїнськіша наша ганьба!», «Глитаїв за глитаями до найглибшої до ями!», «Всі бандити – троглодити!», «Неню вашу – на парашу; на перину – неньку нашу; вашій банді – по баланді; нашій – вишні в лимонаді!», «Проти підлої влади підрихтуймо барикади!» [1, с. 106].
Не можна не відмітити інтертекстуальних елементів у статті. І. Низовий небезпідставно наводить рядки з книги «Репортаж із зашморгом на шиї» чеського письменника та журналіста Юліуса Фучіка – відомого антифашиста, діяча Руху Супротиву за часів Другої світової війни. Однак рядки чеського автора переосмислені письменником у дещо іронічному ключі, підпорядковані загальному сатиричному тону статті. У такий спосіб І. Низовий, з одного боку, певним чином асоціює себе з чеським колегою в боротьбі з новим обличчям фашизму («недругами України в закордонні», які в будь-який момент готові ввести «в наш «маргінально-реґіональний заповідник» окупаційно-миротворчі легіони симпатиків «пісуарного плюралізму»» [1, с. 106]), а з іншого – натякає на можливі наслідки його «тотального, облавно-обвального полювання» [1, с. 106] (Юліус Фучік був заарештований та страчений у берлінській в’язниці).
Наприкінці І. Низовий знімає маску блазня, розкриваючи функціональне навантаження стилістичної та ідейно-змістової складової твору.
Манько А. М. Стаття «Лозунги та гасла» Івана Низового як яскравий приклад псевдопопулізму. Наука і вища освіта: тези доповідей ХХVIII Міжнародної наукової конференції студентів і молодих учених. Запоріжжя. 13 листопада 2019 р. Класичний приватний університет. Запоріжжя: КПУ, 2019. 500 с.
Псевдоагітаційна промова орієнтована, перш за все, на висвітлення проблем у «сепаратистсько-пісуарному реґіоні» [1, с. 105], а також на шаржування засилля агітаційних кампаній токсичних політичних фігур у режимі реального передвиборчого часу, коли відбувається «чисте прополіскування душ і мізків усіх без винятку співгромадян!» [1, с. 105]. Митець-«обранець» надає читачам-електорату цілий оберемок «яскравих та переконливих лозунгів й гасел – симбіоз правди Господньої та справедливості людської» [1, с. 105], хоча й стверджує, що цей перелік далеко не повний і його за нагоди можна безкінечно розширювати: «Таких лозунгів і гасел у моїх запасниках повно-повнісінько, більше, ніж амуніції в солдата, ніж амбіцій у наших реґіональних владолюбців і кривдоможців» [1, с. 105].
І. Низовий укотре акцентує увагу на проблемі російсько-української диглосії в Луганському регіоні, саме тому подає окремо гасла для двох уявних електоратів: російськомовного та україномовного («аборигенів»). При цьому важко не помітити, як різниться ідейно-смислове наповнення російськомовних та україномовних гасел. Секрет цього криється в менталітеті носіїв обох мов. Російськомовні українці нерідко вважають себе частиною російського етносу – мовно-етнічною групою з притаманними їй особливостями менталітету росіян: агресивністю, нетерпимістю, жагою справедливості, максималізмом, шовінізмом. Усі ці етнічні особливості враховані письменником для створення сатири на хитрі політичні маніпулювання: «Позор паразитам!», «Долой в чан со смолой!», «Без сомнения и лени всех поставим на колени!» [1, с. 106]. У той час як для маніпуляції питомими українськими масами автор використовує інші важелі психологічного управління, які базуються на особливостях світогляду, політичних переконаннях та інших питомих рисах українців: прагненні особистої та етнічної свободи, самоіронії, готовності до самопожертви в боротьбі за краще майбутнє своєї держави: «Тим, хто не вбив у собі раба, найукраїнськіша наша ганьба!», «Глитаїв за глитаями до найглибшої до ями!», «Всі бандити – троглодити!», «Неню вашу – на парашу; на перину – неньку нашу; вашій банді – по баланді; нашій – вишні в лимонаді!», «Проти підлої влади підрихтуймо барикади!» [1, с. 106].
Не можна не відмітити інтертекстуальних елементів у статті. І. Низовий небезпідставно наводить рядки з книги «Репортаж із зашморгом на шиї» чеського письменника та журналіста Юліуса Фучіка – відомого антифашиста, діяча Руху Супротиву за часів Другої світової війни. Однак рядки чеського автора переосмислені письменником у дещо іронічному ключі, підпорядковані загальному сатиричному тону статті. У такий спосіб І. Низовий, з одного боку, певним чином асоціює себе з чеським колегою в боротьбі з новим обличчям фашизму («недругами України в закордонні», які в будь-який момент готові ввести «в наш «маргінально-реґіональний заповідник» окупаційно-миротворчі легіони симпатиків «пісуарного плюралізму»» [1, с. 106]), а з іншого – натякає на можливі наслідки його «тотального, облавно-обвального полювання» [1, с. 106] (Юліус Фучік був заарештований та страчений у берлінській в’язниці).
Наприкінці І. Низовий знімає маску блазня, розкриваючи функціональне навантаження стилістичної та ідейно-змістової складової твору.
Манько А. М. Стаття «Лозунги та гасла» Івана Низового як яскравий приклад псевдопопулізму. Наука і вища освіта: тези доповідей ХХVIII Міжнародної наукової конференції студентів і молодих учених. Запоріжжя. 13 листопада 2019 р. Класичний приватний університет. Запоріжжя: КПУ, 2019. 500 с.
Література
1. Низовий І. Д. Там, де я сміюсь крізь сльози. Луганськ: Глобус, 2006.156 с.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ТЕМА ГОЛОДОМОРУ В ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ ІВАНА НИЗОВОГО"
• Перейти на сторінку •
"СПОГАДИ ІВАНА НИЗОВОГО В КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ АВТОРА"
• Перейти на сторінку •
"СПОГАДИ ІВАНА НИЗОВОГО В КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ АВТОРА"
Про публікацію
