Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.23
16:41
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
2026.02.23
16:20
Пішов за обрій січень кришталевий,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.
Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.
Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
2026.02.23
15:16
Ми власної історії народ
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
2026.02.23
13:58
Зима тримає небо у полоні,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
2026.02.23
12:23
Частину серця, зіроньку душі
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь
2026.02.23
11:27
Я вийду на майдан, на велелюдний простір,
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки і страхи, як спалахи квилінь.
Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки і страхи, як спалахи квилінь.
Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
2026.02.23
10:16
І
Весна розпочинається з калюж,
а далі... все в руці ентузіаста –
і проліски, і витинанки рясту,
але насправді хочемо чимдуж
оновлення осиротілих душ
у дусі правоти Екклезіаста.
Весна розпочинається з калюж,
а далі... все в руці ентузіаста –
і проліски, і витинанки рясту,
але насправді хочемо чимдуж
оновлення осиротілих душ
у дусі правоти Екклезіаста.
2026.02.23
07:30
Не знаю я шипи взялись відкіль.
І слово - чи зродилося у терні?
У закутках душі, де хмуро й темно,
Призначення і смак втрачає сіль.
То ж вибач. Не тримаючи образ
Зламати колючки і легко й просто.
І благодать Великоднього посту
І слово - чи зродилося у терні?
У закутках душі, де хмуро й темно,
Призначення і смак втрачає сіль.
То ж вибач. Не тримаючи образ
Зламати колючки і легко й просто.
І благодать Великоднього посту
2026.02.23
05:30
Це ж так треба любить Україну,
Щоб її лише слухати спів,
У якому то крик журавлиний,
То задумливий шерхіт лугів.
Це ж так треба любить Україну,
Що б вона лиш приходила в сни
На які я чекаю щоднини,
Як узимку на з'яву весни.
Щоб її лише слухати спів,
У якому то крик журавлиний,
То задумливий шерхіт лугів.
Це ж так треба любить Україну,
Що б вона лиш приходила в сни
На які я чекаю щоднини,
Як узимку на з'яву весни.
2026.02.22
21:14
Хлюпоче дощ і вітер дзенька.
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.
Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.
Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,
2026.02.22
21:00
Сполоханий ранок давно від’ятрів
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.
Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.
Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина
2026.02.22
15:39
Мільярди років крутиться Земля.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.
2026.02.22
14:23
Леонід Радін (1860-1900)
Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.
Вийшли ми всі із народу,
Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.
Вийшли ми всі із народу,
2026.02.22
14:08
Леді Мадонно, діти під ногами
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?
У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?
У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
2026.02.22
12:08
У подорожах дивних, безкінечних
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.
2026.02.22
11:57
Поставим все це ми на паузу…
Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Критика | Аналітика
СТАТТЯ «ЛОЗУНГИ ТА ГАСЛА» ІВАНА НИЗОВОГО ЯК ЯСКРАВИЙ ПРИКЛАД ПСЕВДОПОПУЛІЗМУ
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СТАТТЯ «ЛОЗУНГИ ТА ГАСЛА» ІВАНА НИЗОВОГО ЯК ЯСКРАВИЙ ПРИКЛАД ПСЕВДОПОПУЛІЗМУ
Стаття «Лозунги та гасла» є яскравим прикладом сатирико-саркастичної публіцистики, де автор – «абориген і автохтон з луганської діаспори, а точніше з «регіональної» резервації»» [1, с. 105], претендуючи на звання голосу народу, апелює до широких мас у кращих традиціях популізму та влаштовує «полювально-поливальне шоу» з метою боротьби («морального відстрілювання та ошкурювання» [1, с. 105]) з усіма нечестивими урядовцями – зрадниками, запроданцями та грабіжниками.
Псевдоагітаційна промова орієнтована, перш за все, на висвітлення проблем у «сепаратистсько-пісуарному реґіоні» [1, с. 105], а також на шаржування засилля агітаційних кампаній токсичних політичних фігур у режимі реального передвиборчого часу, коли відбувається «чисте прополіскування душ і мізків усіх без винятку співгромадян!» [1, с. 105]. Митець-«обранець» надає читачам-електорату цілий оберемок «яскравих та переконливих лозунгів й гасел – симбіоз правди Господньої та справедливості людської» [1, с. 105], хоча й стверджує, що цей перелік далеко не повний і його за нагоди можна безкінечно розширювати: «Таких лозунгів і гасел у моїх запасниках повно-повнісінько, більше, ніж амуніції в солдата, ніж амбіцій у наших реґіональних владолюбців і кривдоможців» [1, с. 105].
І. Низовий укотре акцентує увагу на проблемі російсько-української диглосії в Луганському регіоні, саме тому подає окремо гасла для двох уявних електоратів: російськомовного та україномовного («аборигенів»). При цьому важко не помітити, як різниться ідейно-смислове наповнення російськомовних та україномовних гасел. Секрет цього криється в менталітеті носіїв обох мов. Російськомовні українці нерідко вважають себе частиною російського етносу – мовно-етнічною групою з притаманними їй особливостями менталітету росіян: агресивністю, нетерпимістю, жагою справедливості, максималізмом, шовінізмом. Усі ці етнічні особливості враховані письменником для створення сатири на хитрі політичні маніпулювання: «Позор паразитам!», «Долой в чан со смолой!», «Без сомнения и лени всех поставим на колени!» [1, с. 106]. У той час як для маніпуляції питомими українськими масами автор використовує інші важелі психологічного управління, які базуються на особливостях світогляду, політичних переконаннях та інших питомих рисах українців: прагненні особистої та етнічної свободи, самоіронії, готовності до самопожертви в боротьбі за краще майбутнє своєї держави: «Тим, хто не вбив у собі раба, найукраїнськіша наша ганьба!», «Глитаїв за глитаями до найглибшої до ями!», «Всі бандити – троглодити!», «Неню вашу – на парашу; на перину – неньку нашу; вашій банді – по баланді; нашій – вишні в лимонаді!», «Проти підлої влади підрихтуймо барикади!» [1, с. 106].
Не можна не відмітити інтертекстуальних елементів у статті. І. Низовий небезпідставно наводить рядки з книги «Репортаж із зашморгом на шиї» чеського письменника та журналіста Юліуса Фучіка – відомого антифашиста, діяча Руху Супротиву за часів Другої світової війни. Однак рядки чеського автора переосмислені письменником у дещо іронічному ключі, підпорядковані загальному сатиричному тону статті. У такий спосіб І. Низовий, з одного боку, певним чином асоціює себе з чеським колегою в боротьбі з новим обличчям фашизму («недругами України в закордонні», які в будь-який момент готові ввести «в наш «маргінально-реґіональний заповідник» окупаційно-миротворчі легіони симпатиків «пісуарного плюралізму»» [1, с. 106]), а з іншого – натякає на можливі наслідки його «тотального, облавно-обвального полювання» [1, с. 106] (Юліус Фучік був заарештований та страчений у берлінській в’язниці).
Наприкінці І. Низовий знімає маску блазня, розкриваючи функціональне навантаження стилістичної та ідейно-змістової складової твору.
Манько А. М. Стаття «Лозунги та гасла» Івана Низового як яскравий приклад псевдопопулізму. Наука і вища освіта: тези доповідей ХХVIII Міжнародної наукової конференції студентів і молодих учених. Запоріжжя. 13 листопада 2019 р. Класичний приватний університет. Запоріжжя: КПУ, 2019. 500 с.
Псевдоагітаційна промова орієнтована, перш за все, на висвітлення проблем у «сепаратистсько-пісуарному реґіоні» [1, с. 105], а також на шаржування засилля агітаційних кампаній токсичних політичних фігур у режимі реального передвиборчого часу, коли відбувається «чисте прополіскування душ і мізків усіх без винятку співгромадян!» [1, с. 105]. Митець-«обранець» надає читачам-електорату цілий оберемок «яскравих та переконливих лозунгів й гасел – симбіоз правди Господньої та справедливості людської» [1, с. 105], хоча й стверджує, що цей перелік далеко не повний і його за нагоди можна безкінечно розширювати: «Таких лозунгів і гасел у моїх запасниках повно-повнісінько, більше, ніж амуніції в солдата, ніж амбіцій у наших реґіональних владолюбців і кривдоможців» [1, с. 105].
І. Низовий укотре акцентує увагу на проблемі російсько-української диглосії в Луганському регіоні, саме тому подає окремо гасла для двох уявних електоратів: російськомовного та україномовного («аборигенів»). При цьому важко не помітити, як різниться ідейно-смислове наповнення російськомовних та україномовних гасел. Секрет цього криється в менталітеті носіїв обох мов. Російськомовні українці нерідко вважають себе частиною російського етносу – мовно-етнічною групою з притаманними їй особливостями менталітету росіян: агресивністю, нетерпимістю, жагою справедливості, максималізмом, шовінізмом. Усі ці етнічні особливості враховані письменником для створення сатири на хитрі політичні маніпулювання: «Позор паразитам!», «Долой в чан со смолой!», «Без сомнения и лени всех поставим на колени!» [1, с. 106]. У той час як для маніпуляції питомими українськими масами автор використовує інші важелі психологічного управління, які базуються на особливостях світогляду, політичних переконаннях та інших питомих рисах українців: прагненні особистої та етнічної свободи, самоіронії, готовності до самопожертви в боротьбі за краще майбутнє своєї держави: «Тим, хто не вбив у собі раба, найукраїнськіша наша ганьба!», «Глитаїв за глитаями до найглибшої до ями!», «Всі бандити – троглодити!», «Неню вашу – на парашу; на перину – неньку нашу; вашій банді – по баланді; нашій – вишні в лимонаді!», «Проти підлої влади підрихтуймо барикади!» [1, с. 106].
Не можна не відмітити інтертекстуальних елементів у статті. І. Низовий небезпідставно наводить рядки з книги «Репортаж із зашморгом на шиї» чеського письменника та журналіста Юліуса Фучіка – відомого антифашиста, діяча Руху Супротиву за часів Другої світової війни. Однак рядки чеського автора переосмислені письменником у дещо іронічному ключі, підпорядковані загальному сатиричному тону статті. У такий спосіб І. Низовий, з одного боку, певним чином асоціює себе з чеським колегою в боротьбі з новим обличчям фашизму («недругами України в закордонні», які в будь-який момент готові ввести «в наш «маргінально-реґіональний заповідник» окупаційно-миротворчі легіони симпатиків «пісуарного плюралізму»» [1, с. 106]), а з іншого – натякає на можливі наслідки його «тотального, облавно-обвального полювання» [1, с. 106] (Юліус Фучік був заарештований та страчений у берлінській в’язниці).
Наприкінці І. Низовий знімає маску блазня, розкриваючи функціональне навантаження стилістичної та ідейно-змістової складової твору.
Манько А. М. Стаття «Лозунги та гасла» Івана Низового як яскравий приклад псевдопопулізму. Наука і вища освіта: тези доповідей ХХVIII Міжнародної наукової конференції студентів і молодих учених. Запоріжжя. 13 листопада 2019 р. Класичний приватний університет. Запоріжжя: КПУ, 2019. 500 с.
Література
1. Низовий І. Д. Там, де я сміюсь крізь сльози. Луганськ: Глобус, 2006.156 с.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ТЕМА ГОЛОДОМОРУ В ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ ІВАНА НИЗОВОГО"
• Перейти на сторінку •
"СПОГАДИ ІВАНА НИЗОВОГО В КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ АВТОРА"
• Перейти на сторінку •
"СПОГАДИ ІВАНА НИЗОВОГО В КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ АВТОРА"
Про публікацію
