У творах Наталії Пасічник, написаних у стилі білого вірша, яскраво помітний широкий спектр душевних переживань, пов’язаних з розлукою, невизначеністю, неадекватним коханням. Вірші не передбачені для широкого кола читачів, оскільки відображають лише їй відомі почуття та переживання, і нагадують скоріше викладені на папері емоційні враження та установки втомленої душі авторки. Чітко проходить крізь твори Наталії тема протилежної статі, проте, висловлені у деяких віршах думки не можна назвати щирим коханням, а радше закоханістю, за якою вона особливо не сумує, а завершення подібних стосунків у вірші «Епістолярій» сприймає як цілком очікуване і наперед відоме явище.
Особливістю поезії Наталії Пасічник є використання у її творах вигаданих речей, подій, неправди, що не може бути позитивних для поета, так і для дівчини, що записує свої думки і враження.
У віршах помітна сексуальна стурбованість авторки, невідповідність партнера щодо її очікувань.
Порівняння та асоціації виражають досить високий інтелектуальний розвиток авторки, проте, яскраво вираженим є почуття апатії до оточуючого світу, суспільно-політичних подій, які вона сприймає, як щось чуже і навіть вороже. Авторка спрямована виключно на себе, і все, що не є частиної її самої, є чужим.
Одна строфа вірша «Епістолярій» написана з римуванням, що говорить про спрямованість авторки у майбутнє, у можливість перспективи.
Загалом, дані твори проникнуті ідеєю самотності, туги і прихованим прагненням суїциду.
Яскраво виражені асоціації видають прагнення до необмеженої сексуальної свободи авторки, з огляду чого рецензент не рекомендує друкувати дану поезію у виданнях для дітей, таких, як «Барвінок», «Малятко».
У цілому, поезія є душевною, емоційно витонченою і сумною. Сексуальні мотиви недостатні для збудження читачів.
Вірші Наталі є яскравим прикладом напрямку декаданс, належать до сатурнічної лірики, і цілком придатні для читання в емоційно вразливі періоди життя.