Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Знак згори мені–чапля північна,
Світ давно у знемозі двобічній,
Двері в пекло відкриті дощу.
Заплети довгі коси весні!
Вже закінчене справжнє минуле,
Деградує лискуче поснуле,
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"
Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -
що побажаєш.
Я
виконаю те.
На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.
Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,
На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!
По ночах небо геть червоне,
Порух рук моторніше за усвідомлення
Ті ґенерації моїх непережитих мрій
Що я надіюся зустріти поки рухи не зносив
І жити щоби видіти світання на зорі
Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що відч
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …
Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.
на долівку вугільних небес.
Ти не бійся, моя серпантинна,
обіцяю, тебе не покину...
Знову лячно? Нехай йому грець!
Та хіба ти не звикла до струсів,
потрясінь і ударів судьби?
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...
Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.
Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на
Інші кажуть: життя – то лайно.
Треті живуть собі і не чешуться,
Життя пролітає повз них, як кіно.
Одні переймаються гривнею кожною,
Та що там гривнею-копійкою,
Інші вносять за Єрмака мільйони,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Бо Цзю-і Поема про вічну печаль
Цю присягу і час не здолав.
Ніччю темною і німою
Пролунали їхні слова.
Якщо птахом я обернуся,
Хай я буду птахом піікджо.
Якщо деревом піднімуся,
Хай це дерево буде йоліджі.
Щоб з'єднатися, небо й земля
Простягають назустріч руки.
Та печальне їхнє кохання -
Вічна єдність, вічна розлука.
Піікджо - пара птахів, які завжди нерозлучні, бо мають кожне по одному оку і одному крилу.
Йоліджі - дерева, які ростуть тільки парами, сплівшись корінням.
Шестидесятирічний китайський імператор Суань-цзун (712 - 756 рр.) покохав двадцятиоднорічну красуню Ян Юйхуань, дружину свого сина Шоу ван Мао. Вона стала його коханою дружиною Ян Гуйфей і своєю безмежною владою розставила на найважливіших державних посадах своїх родичів. Пишно розцвіла корупція, імперія занепала, піддані повстали. Щоб заспокоїти повсталих і зупинити війну, імператор пожертвував життям своєї сорокарічної коханої дружини і троном. http://cyberleninka.ru/article/n/istoriya-syuan-tszuna-i-yan-guy-fey-v-tanskoy-literature-vybor-mezhdu-dolgom-pravitelya-i-lichnym-schastiem
Народна пам'ять сильно ідеалізувала цю пару. Вони стали символом вічного кохання Наймужнішого і Найпрекраснішої. В сучасному Китаї закохані приносять їхню присягу вічного кохання.
Велика поема-легенда Бо Цзюй-і варта, щоб перекласти її повністю.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Бо Цзюй-і Після зустрічі з Ян Тунчжоу в Ганькані в Ханьші дізнався, що скоро прибуде Ян Гунбу, і зга"
