ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2025.03.22 09:31
Ната Жижченко - духовний лідер і вокалістка культового гурту «Онука».
Це харизматична особистість. Чарівна жінка. Справжня патріотка - і не лише на словах.
«Онука», як сказав би класик, енгармонійно поєднує українську етнічну
музику й сучасний електро

Віктор Кучерук
2025.03.22 05:27
Час життя безнастанно
У минуле біжить.
Кожен день, як останній,
Як одна лише мить.
Утікає й зникає,
Мов за обрієм даль –
Без кінця і без краю
Сіє смуток і жаль…

Артур Курдіновський
2025.03.22 03:56
Вогонь пекельний ранньої весни...
Ми всі його відчули вже вчетверте.
Серця і душі в кров у нас роздерті -
Національність є у сатани!

Закрийте рота про свою любов!
Не треба тут солодких маніфестів!
Немає в нього воїнської честі,

Борис Костиря
2025.03.21 20:38
Сніговий туман -
це видимість невідомості,
це позірність невагомості,
у якій повисли
людські думки.
У сніговому тумані
чаїться майбутнє,
яким вагітна невідомість.

Віктор Насипаний
2025.03.21 15:27
Питає мама донечку Христину:
- Чому була у школі ти нечемна?
Зітхає тихо враз мала дитина:
- То, мамо, через мій язик, напевно.
З- під лоба глянула на маму ясно:
- А можна я про щось тебе спитаю?
Дай відповідь мені, та тільки чесно,
Скажи, для чого

Віктор Кучерук
2025.03.21 15:15
Вийди, друже, в час весняний
В світ безмежної краси, –
Подивись, як поять зрана
Роси котиків лози.
Помилуйся первоцвітом
І, втомившись од ходи, –
Ти черемховою віттю
Сонну тишу розбуди.

Іван Потьомкін
2025.03.21 13:22
Не сумуй, що на сватів
Онук більше схожий,
Краще, люба, – порадій,
Що в ньому хороше:
Як і тобі, йому найгірш
Без діла сидіти.
Як і мені, йому миліш
Щось в землі робити.

Леся Горова
2025.03.21 12:40
Шукай, душе моя, ти місця світлого
У ранку сивому, у далі грозовій.
Хоч вогнище притухло, знай, що тлітиме
У ньому жар. Він запульсує квітами,
Як зловить вітру свіжого повій.

І чи тоді, душе, захочеш спокою,
Як родяться слова-краплини з хмар,

Світлана Пирогова
2025.03.21 11:01
Божественна...Ось так я називаю.
Шепоче, надихає із небес.
Для неї неважлива, звісно, слава,
а глибина людська і слова сенс,
що проникає в душу, як проміння,
і окриляє музикою слів.
Це свіжість думки, що не має тління.
Поезія - гармонія з віків.

Ірина Білінська
2025.03.21 10:19
Ми дайвери і трохи альпіністи
у божевіллі космосу і душ,
пірнаємо у непроглядну глуш,
у пошуках невідворотних істин.

Лягає слово над сердечні мури,
сповите у метафору і ритм,
тримаючи і стиль, і алгоритм —

Вікторія Осташ
2025.03.21 06:42
Все)прощення: Диптих


1

часто ми йдемо
не дочекавшись правди
мовчки

Борис Костиря
2025.03.20 20:37
Міріади сніжинок
у сніговому космосі
бомбардують тебе
мігабайтами інформації.
Снігова людина -
це виліплені зі снігу
страх, безнадія, розпач.
Снігова людина

Євген Федчук
2025.03.20 19:34
Над річку в лісі вогнище горить.
Вже сонечко за обрій полетіло,
У небі перші зорі мерехтіли.
Стих вітерець, в гіллі не шарудить.
Круг вогнища розсілася малеча.
Вже по вечері, трохи хилить в сон,
Дрімота забирає у полон,
Лягає тягарем важким на пле

Тетяна Левицька
2025.03.20 15:41
Приросла до жаги душею,
а до неба бентежним серцем.
Стань зорею на мить моєю.
щоб яса втамувала щем цей.
Думка птахою ріже простір —
і немає кінця ні краю.
В сни лаврові до тебе в гості
несподівано завітаю.

С М
2025.03.20 12:12
на високій кручі хмар
циркова душе кружляй сама
зебри та метелики
місяць & казки
усе що дме в її думках
ирійський вітровій

стало зле несе тобі

Ольга Олеандра
2025.03.20 12:11
Глибокий березень, а за вікном сніжить.
І сніг цілеспрямований й лапатий.
Це охолодження короткочасна мить,
її не варт гнівливо зустрічати.

Можливо, сніг настелить килими
і вляжеться пухким суцільним шаром.
Це замах нещасливої зими,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Самослав Желіба
2024.05.20

Наталія Близнюк
2021.12.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Рецензії

 Сергій Татчин. Один із віршів.
Сергій Татчин / Вірші/ Пісня


приручені птахи твоїх губів
чуттєво злітають у пошуках вирію.
я себе за тобою вів,
вростав у твій потойбічний спів.
від мене лишилась половинка – пів,
яка заримовує те, у що вірує.
в молитовнику віршів ковчеги хмар
безперестанку кочують небом.
я володар багатства, що тільки й мав –
твій щебет.

мовчи, моя пташко, цить! а ні –
моє серце не поспіє за твоєю піснею.
настрої щовечора і так суїцидні:
ця любов недаремно називається пізньою.
темно-синя на колір і терпка на смак –
вона перестигла, густа, сливова.
відтепер розримовуй цю пісню сама, –
до слова.

цить, моя пташко, мовчи! а то –
мені не сховатись від твого голосу.
я самодостатній соляний стовп,
що мнить себе деревом...
чи ячмінним колосом,
який за одвічним чеканням дощу
перестиг і зігнувся, мов знак питання.
я б тебе і після смерті розчув –
востаннє.


2
гостре крило лелече,
навпіл розтяло вечір.
наче підміна суті,
землю вкриває сутінь.

в цілому світі тиша,
наче Хазяїн вийшов.
повимирали звуки,
крім оцієї муки.

кожного десь чекає
свій особистий Каїн.
знати і жити може
з цим відтепер не кожен.

хтось в небесах єднає
тих, хто цього не знає,
і не заради зради,
просто любові ради.

голос тече підшкірно,
тихий, чужий, покірний,
і відтепер далекий,
наче лелечий клекіт.

Пройшло достатньо часу, і особисто я не слідкував далі за творчістю одного з наших найкращих авторів, хоча ми й зустрічалися. І нині, коли Сергій Татчин і на фронті, і після поранення, на зціленні, і в дещо іншому художньому процесі, це повернення до одного з його віршів хочеться бачити і як повернення в авторське поетичне майбутнє. Зі спробою його зауважити з дня нинішнього. Бо ж саме подібне передчуття ми пробуємо знайти, розглядаючи суто окремі, останні твори наших авторів.

Тож в цілому, цей короткий нарис, лише наступний випуск "Огляду останніх на ПМ авторських публікацій", після зауваг про Віктора Кучерука і Ігора Шохи, тепер Сергій Татчин.
І так сталося, що оглядовий твір - "Пісня". Просто один вірш, нехай і, воленс-голенс, з чималим бекграундом дещо ширшого знайомства.

Раніше у випусках ми обговорювали твори авторів на тлі інших видів мистецтва. В основному торкалися паралелей словесності і малярства, хоча музика теж була б не зайва.
І певно тому зараз узята "Пісня", що звучить тут лише словесною в'язю. Хоча ще Сергій Татчин є і цікавим художником зі своїм особливим стилем (1), і очевидним зв'язком між його словесністю і малярством видається те саме "враження" - та ж імпресія, яку принагідно досліджувалося в різних її градаціях у попередніх авторів. І, певно таки, маємо в цьому творі ледь не максимально "дозволений" в межах самоконтролю і обраних гармоній її прояв. І що цікаво, ось Ігор Шоха спиняє в творі, який ми оглядали перед цим, імпресію трохи раніше рівнем, відтак м'яко переходить до резюме. Віктор Кучерук взагалі стале переносить емоційність і "враженність" в природні прояви і дотичні суто природі речі. А тут маємо ніби всю можливу повноту і, все ж, без зривів у неконтрольованість чи навіть у божевілля, котрі в світі поезії теж рясно присутні.
Тож свою імпресію в "Пісні" автор, загалом як художник, свідомо чи не надто, але утримує в межах - вочевидь, неореалізму, який саме в цьому творі може й не такий виразний, тому що чіткіше присутній відсвіт іншого, нмсд, стилю авторського витоку - модерну.
Це певне протиріччя, бо модерн і заперечення стереотипного реалізму - неореалізм, позиціоновані в деякому протистоянні, та й духовно пан Сергій ніби тяжіє до Дзену, а ще є й авторське малярство, котре для мене загалом виглядає, як імпресіонічний неореалізм в органічній абстракції. )
Та все ж праосновою цього всього ходіння по межах бачиться таки саме кольоровість модерну. Який і видається мені ключем до охоплення Сергія Татчина і в цілому, і зокрема.
І усе ж у "Пісні" останні риси вимальовує той самий неореалізм, і що характерно, нехай і не так заплутаний із всім мирським, як, скажімо, у Сергія Жадана, але цей, навколо мирський сум, присутній.


1* - Виставка робіт Сергія Татчина в Вашингтоні , в Українському домі в січні 2024.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-02-17 14:31:49
Переглядів сторінки твору 202
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Загальномистецька тематика
Чоловічий клуб, публіцистика
Автор востаннє на сайті 2025.03.18 15:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-17 17:45:24 ]
1

Татчин міг би сміливо називати себе неоромантиком
о так, він радше модерніст
та модернізм це і є романтизм, у розвитку, тобто наступний рівень романтизму

якби романтизм – досить вузька насправді сфера, із цим зіткнулися ті ж романтики, хочете німецькі, хочете, французькі, хай би й українські, якщо вони такі були –
престарілий чи підстаркуватий романтик – це просто смішно
це ось вам усамітнений вигнанець Гюґо, котрий все ще пише якісь вірші, які жоден більш не читає, навіть палкі прихильники його колишні
тому що всім цим пориванням свій час, а хто не зміг вчасно зупинитися, або вмерти, той, імовірно, урок іншим

і тому модернізм

проблеми модернізму значно ширші, як і можливості, і говорити про чистий модерн нереально, його не існує) так, існує безмежна кількість митців на щаблях модерну, і всякий творить свій власний модерн, або це все насамперед – чуття сучасного у взаємі із класичним, і контркласичним, і вся примирена й водночас непримирима, хай там як, хімія творчості, чуттів, впливів, експериментів, також, будь-яких


2

суто по Татчину – так, він відбувся, він є, він абсолютно відповідний тому, що він пише
й нмд, мало є авторів, які могли би спокійно на питання а хто ви – що ви? – просто сказати, читайте поезії, там сказано все-все

тобто, він не грає, не блазнює, не маніпулює художньою реальністю –
Татчин пише про себе, який він є, і він є таким, як ми змогли переконатися

“пісня”, як оглядовий твір, непоганий правда, вибір, хоч він дещо еліптично стосується особистості поета, атож, він про чуття, й таких віршів є в Татчина, він їх уміє писати, він любить таке писати)

а все ж, із мого скромного кутка спостережень за поезіями, поетами й поетичним всяким, я би радше пропонував ось річ, яка сказала би щось про естетичні цінності, вони ж етичні


КАМІНЬ

смиренний боже вінницького краю,
поволі меркне в нашій ойкумені.
сьогодні має ствердитись знамення,
що на Покрову осінь помирає.

чи попаде вона до свого раю?
якщо і так, то не у небі – де ні
моїх блукань, що стали вже буденні,
ні віри в душу, як у птичу зграю.

яка нізвідки впала на малину,
здійняла галас і за мить полине –
уздовж садів, городів, над ставками, –

чи не туди, де прихисток осінній,
де біла хата і сокира в сінях,
а під порогом спить жертовний камінь.


хоча, безперечно, це герметична річ, але ось він такий теж, Татчин, як річ в собі, жертовний камінь, ні разу не пророк всує, але відповідний своїм цінностям, чуттям, словам, зрештою

і це сильно, це гарно




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-17 18:43:13 ]
Цікавий допис, Олександре, хоча я і не згоден із вашим об'єднанням модернізму і модерну в одне поняття. Бо ж модернізм - це заперечення чогось задля якогось подальшого особистого чи суспільного креативу, тому й додаємо область заперечення, скажімо, "реалізм". Так і отримуємо, скажімо, "неореалізм".
А ось модерн - це та ще класичність лінії, слова, сенсів, але в більш леткій і сучасній формі, і все це ще разом з природою речей.
Заперечити модерн пробують суто "постмодерном" ( не плутати з "постмодернізмом"), але він зовсім ще ніякий, і схоже є лише назвою періоду пошуків чогось більш легкого і живого за модерн.

А так може і варто говорити про елементи неоромантизму, як і інших досяжних "нео", але ключ легкої, леткої лінії живого, особисто я спостерігаю в поезії Татчина ледь не всюди, тільки в малярстві, хіба лише залишається від модерну суто відповідні цьому стилю кольорові гами.

До речі, в приведеному вами "Камені", бачу базово ту ж синусоїду конструктиву від модерну, і відповідну гаму кольорів. А поверх цього легкий глянець "постімпресіонізму", що прикриває залишки "модернізмів". тож у цілому, тут видніється повернення до загальних традицій, із запереченням хіба лише особистого колишнього досвіду?

Цікаво, який рік написання твору?
І яку би ви музику, в якому стилі сюди би додали?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-17 18:59:49 ]
о, та нехай буде модерн

мені лишень здавалося, що постає трохи плутанина - де саме "ізм" а де не "ізм"

але так таки, модернове і модерністичне різні епохи....


i романтика завжди існувала й існує собі
і модернове це ж те саме що й сучасне

тому, нмд, постромантика це вже радше гумористичний термін
а постмодерн - і поготів...


щодо музики, чому би не якийсь стіві рей воен?
він дуже навіть герой епохи, із якої ми родом усі






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-17 19:02:29 ]
ще ось, наприклад






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-17 20:11:32 ]
рік написання Каменя дуже вірогідно 2021, остання передвоєнна осінь, хоч може це і раніша річ, але все ж уперше її СТ опублікував на Покрову 2021р., здається мені. я можу помилятися



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-17 20:34:55 ]
О так, блюз дає своє русло сприйняття-розуміння. Особливо, коли йдеться про певні муки і тривожні очікування.

Та, певно, можна вийти і на межі, і за межі блюзу.
На межі, ймовірно таке, - принаймні, для другої частини "Пісні". Та й для "Каменю".




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-19 22:43:54 ]
Сергій бував у нас в гостях ще на старій хаті
останній раз там, ми переважно слухали Джона Майєлла 70х
але, окрім того, я йому ставив у контекстах
авжеж той самий одвічний ZZTop))

& власне оця моя найулюбленіша річ, яка ну дуже якби відповідна взагалі була
всім нашим якимсь поетичним трафункам +






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-19 22:47:23 ]
це ж він був тоді написав

"ця дорога зурочена - від і до!
та допоки життя не в кінець зужите,
треба вірити в музику й zізітоп,
і в прихилене небо, зірками шите." (с)




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-20 10:45:21 ]
Думаю, зараз Сергій говорить дещо інакше про життя. А на той час - так, це заходило більшості легко.