ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Ольга Садкова
2026.07.18

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Максимчук (1963) / Публіцистика

 ПРИКЛАД ДЛЯ ІНШИХ…
ПРИКЛАД ДЛЯ ІНШИХ…
Напередодні Дня Незалежності України до редакції часопису «Німчич» зателефонував відомий український поет, лавреат Шевченківської премії, член НСПУ Василь Герасим’юк, уродженець села Прокурава Косівського району Івано-Франківської області. В коротких і щирих вітаннях пан Василь погодився поспілкуватись на сторінках нашого видання, висловитись про стан літературного процесу в Україні, моральні поступи, про цікавих сучасних поетів, письменників. Тож радо розпочинаємо розмову.
– Буковина, зокрема Вижниччина, я не кажу вже про Україну, або за її межами, знайома з Вашою творчістю, завжди раді Вашим новим літературним доробкам. Ваша популярність, професійність на літературних обширах сягає високого рейтингу. Це природні задатки чи таланти викувані самим собою?
– Дякую за гарні слова, однак думаю, що Ви мене переоцінюєте як літератора. До того ж відомо, що нині в нас така ситуація, коли популярна тільки попса – і в літературі, на жаль, також. Пригадую: ми, десятикласники, після перегляду фільму «Білий птах з чорною ознакою» (знімався на Буковині) вийшли на повітря як у трансі – душа отримала заряд на все життя... А нинішні львівські(!) старшокласники не захотіли навіть додивитися цю стрічку до кінця. А чому? На якому кіно вони виховувалися? На якій літературі?
– Косівщина, як мені здається, дала Україні талановитих поетів, письменників. Більше того, з цього краю лауреатами Шевченківської премії стало дев’ять осіб. До книги рекордів Гіннеса можна занести. Хто засіває цю гірську місцину такими літературними талантами?
– Знову ж дякую за гарні слова і, здається, вони мають підтвердження, але кількістю лауреатів у мистецтві нічого не вимірюється.
– Пане Василю, Вам краще видно, що потрібно Буковині для відновлення давніх літературних традицій?
– Думаю, що на Буковині «давні літературні традиції» не занепали, і добрим доказом цього є творчість хоч би письменників мого покоління: Володимира Вознюка, Мирослава Лазарука, Бориса Бунчука, Катерини Міщенко, покійного Василя Кожелянка...
– Переді мною одна з Ваших книг «Була така земля». В ній Ви в багатьох творах розмірковуєте про суть буття, про людину, про природу, про особистість. То все ж, що тоді є суттю буття? Тільки, будь ласка, не кажіть що то марнота марнот?
– Пане Вікторе, ви поставили мені питання, на яке не відповів вичерпно ще жоден філософ, а що Ви хочете від поета? Я згоден з Вами, що не «марнота марнот», хоч це із Біблії, яка для віруючої людини не може бути предметом сумнівів чи якихось екзистенційних експериментів. Поет, як відомо, сприймає світ образно, і я особисто відчуваю, що найближче підступаю до суті, коли за законами буденної логіки перебуваю якраз на найвіддаленішій точці.
– В українській літературі, це не новина погодьтеся, мало високопробних творів, зрештою, як і самих представників письменства. Метеликів – як смерек у горах. Соколів високого злету – як у німого слів. Це не образливо, це все наяву, раз-два й обрахувався. Чому так?
– Ну, тут я з Вами зовсім не можу погодитися. По-перше, «соколів високого злету» дуже багато просто не може бути в жодній літературі – і такого не було справіку, бо якби й було, то від такого пересичення стало би просто нестерпно; а узріти у вічних небесах хоч кілька таких «птиць» на століття – то немала радість. А від мнозтва барвистих метеликів хіба погано на душі? – навпаки. Інша справа, коли в очі – хмара сарани. Тоді вже інші відчуття. Може, такий образний аналог Ви мали на увазі? А щодо «смерек у горах», то тут якраз явний дефіцит гідності і стоїцизму, а саме це символізує мені смерека, я серед сучасних літераторів знаходжу дуже рідко. Це швидше стосується воїнів УПА.
– Чому пасують спілки на всіх рівнях? Якщо і проводяться якісь заходи, то лише малими групками людей, приїхали і поїхали. Шанувальникам, читачам хочеться бачити велич слова.
– Література ніколи не була колгоспом. Це робота тільки одинаків, і «велич слова» можна знайти і відчути лише в них. У Тараса Мельничука зокрема.
– Ходять якісь блюзнірські бесіди щодо останнього володаря найвищої державної нагороди – Шевченківської премії – Павла Гірника, а в сучасних письменників України про пана Гірника ні слова. Прокоментуйте будь ласка?
– Павло Гірник – мій ровесник, ми разом входили в літературу – це моє покоління. Моє ставлення до Павла більш ніж позитивне. Поет низького больового порогу, поет виразного національного звучання, хоч таке в нинішньому постмодерністському дискурсі зовсім не береться до уваги, але побачимо, що з того цілого дискурсу залишиться.
– У 2000 році Ніна Гнатюк організувала творчій інтелігенції Вижниччини презентацію книжки про Тараса Мельничука «На княжих росах – побратимів карб» у Національному музеї Тараса Шевченка. Рік тому Галина Тарасюк організувала подібний захід у Національній спілці письменників України. Згодом ми зробили інтерв’ю з нею у журналі. Ми свято шануємо пам’ять про Тараса Мельничука. Видали шість книг про його творчий і життєвий шлях, подарували Уторопам погруддя поета, відкри-ли музей в місті Вижниця, одна з вулиць Вижниці носить його ім’я, на терасному провулку встановлено барельєф поетові-страднику, для вшанування пам’яті про нього проводимо чимало заходів. Декілька слів, будь ласка, про цього літературного велета, метафориста, Мольфара слова.
– О, нарешті почалися цікавіші питання. Я не хочу сказати, що попередні були неактуальні, але коли заходить мова про Тараса Мельничука, то на душі одразу ж світліє. Це один із моїх улюблених поетів, я щасливий, що мав нагоди спілкуватися з ним. Він присвятив мені кілька віршів – таких віршів, після яких я просто не міг і не мав достатньо сил відповісти Тарасові. Тільки вже в книзі «Папороть» я помістив диптих «Пам‘яті Тараса Мельничука». Він – мій найближчий сусід у горах (у прямому і переносному смислах), один із моїх предків родом з його Утороп.
– Ваш краянин, поет Василь Шкурган частий гість Вижниці. І, зокрема, часопису «Німчич». Бере активну участь у багатьох заходах, які проводяться на теренах краю. Минулого року він став лауреатом премії «Князь роси», яким, до речі, є й Ви. Він досить порядна, толерантна і вива-жена людина, має декілька своїх збірок, упорядник книги Тарасових (Мельничукових) віршів, але й досі не є членом НСПУ. Зрозуміло, що це не панацея, але як на Ваш погляд?
– Попри незначну різницю у віці ми зі Шкурганом одного покоління, до того ж – давні друзі. Крім справжнього літературного хисту я ціную у тезкові ще й справжню порядність, що в наші часи є просто таки унікальною рисою. У мене навіть думки не виникає, що його можуть не прийняти до творчої спілки, але про це жодного разу в нас не було розмови.
– Нещодавно на врученні обласної премії імені Івана Бажанського побував поет, член НСПУ, лауреат Шевченківської премії Степан Сапеляк. Цікава особистість. Будь ласка, декілька слів про нього, як творчу людину. Чи спілкуєтеся з ним?
– Степан Сапеляк живе у Харкові, тому наше з ним спілкування принагідне. Це людина драматичної біографії, але надзвичайно лагідна і відкрита до інших. Будь-який піар йому принципово чужий. Друкується рідко, до поезії, до слова ставиться як до Божественного Глагола.
– Ми слухаємо Ваші передачі на національному радіо, вони завжди насичені цікавими поезіями, зустрічами з гарними творчими особистостями. Що нового у майбутніх проектах?
– Після столичного університету я працював спочатку у видавництві «Молодь», а потому у видавництві «Дніпро», а тепер вже півтора десятиліття працюю на радіо. Вважаю, що це не менш важлива ділянка, особливо тоді, коли падають тиражі книг, коли в ефірі і на екрані панує попса, коли етика не пишеться поруч з естетикою зі сполучником «і», коли цинізм став побутовою нормою, коли і коли... Думаю, самі розумієте мій вибір і мої мотивації.
– До речі, пане Василю, що нового у ваших поетичних коморах, чи готуються до друку нові збірки?
– Готую книжку віршів «Суха різьба». Великий розділ я вже опублікував у попередній книзі (до мого 50-ліття), але крапку ще рано ставити. Ви тут, у Вижниці, добре знаєте, що значить суха різьба в гуцульському мистецтві. Це аристократизм нашого мистецтва, його космогонічні формули прийшли з правіків, вони увібрали в себе так багато, що виразити це неможливо, але підступатися треба.
– Ми друкували декілька Ваших творів у нашому часописі, хочемо бачити їх частіше на його сторінках. Як Ви на це дивитися?
– А хіба може не радувати, якщо тебе друкують у твоєму гірському краї?
– 2007 року ми презентували в Національній спілці письменників України часопис «Німчич». До речі, він уже презентований також і в Торонто (Канада). На сьогоднішній день світ побачили вже 15 номерів часопису (він щоквартальний). Видали книгу статей, нарисів, спогадів, есеів про Тараса Мельничука «Князь вільного слова». Хочемо видати антологію поезії вижницьких поетів. Нам є чим пишатися. Але, пане Василю, на Вашу думку, можливо, ми щось упустили чи не допрацювали? Як гадаєте? Ваші побажання нашому виданню?
– Ви тут підняли культурну планку, мені тепер здається, що часопису з поетичною назвою «Німчич» просто не може тут не виходити, бо ви створили ауру його необхідності, його обов‘язковості. Це добрий приклад для інших.
– Доземний уклін Вам за щире спілкування. З роси й води Вам, пане Василю.
Розмову вів заступник
головного редактора
часопису «Німчич»
Віктор Максимчук

листопад 2009 року,
журнал «Німчич» № 16






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-02 12:32:55
Переглядів сторінки твору 1933
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.732 / 5.29)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.619 / 5.3)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2016.02.20 13:07
Автор у цю хвилину відсутній