ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.06.09 05:56
* * *
На узбіччі похилім,
У задусі страшній, –
Покриваючись пилом
Вже поблід деревій.
А безсмертник жовтіє
Так яскраво, немов
Не впливають події
На довічний приков.

Олександр Сушко
2024.06.09 04:35
Пора
Вечірній легіт, щебети, нірвана...
Вмочає сонце пензля в яру мідь.
Це літо - як мелодія прощання,
Туманами і росами дзвенить.

Мені ж пора туди, де плаче осінь,
Гаряча охра зріє по садах.
Усім пробачив, борг віддам і досить:

Артур Курдіновський
2024.06.09 00:20
Колаборантам
Які слова солодкі та чудові:
"Абняцца, паміріцца і прастіть"!
Запрошую вас, пані та панове,
До Харкова, де чорна - кожна мить.

В моєму місті бомби та ракети -
Залізна безперервність. Вічний струм.
Тут дуже важко пишуться сонети

Віктор Михайлович Насипаний
2024.06.08 21:14
Не вгадав
Біля дошки став Микита.
Треба в реченні одному
Відшукати хлопцю швидко
Однорідні члени в ньому.

Він зітхав, чесав за вухом,
Бурмотів про школу, втому,
Бо не знав ні сном, ні духом,

Микола Соболь
2024.06.08 20:17
Вершини літературні
Джомолунгма пригірок не більше,
до вершин Парнасу лізуть всі,
чупакабра наплодила віршів
й дожирає руцями мюслі.
Хоч тваринка пише примітивно,
базгранину видає за хист
так воно не надто, друзі, дивно
гицель - поетичний аноніст.

Юрій Гундарєв
2024.06.08 19:02
Тріо поетичів - 2
БАНАЛЬНА ДРАМА ДІЯ ДРУГА Та сама кімната. На обшарпаному диванчику сидять Сатир і Сенсей. СЕНСЕЙ. А чого ти мовчиш про цю драму? САТИР. Ти маєш на увазі «Тріо письменничів»?.. СЕНСЕЙ. Так-так - «поетичів»! САТИР. Та я ж її не читав. Без окул

Борис Костиря
2024.06.08 16:15
Джунглі
Я розгубився у джунглях
нескоримих питань,
вічних викликів буття.
Вони нагадують
хаотичний порив думок,
клубок суперечностей,
із яких неможливо вийти,
мене дряпають чагарники,

Володимир Каразуб
2024.06.08 11:07
Гроза
Життя переходить в грозу за плечима,
За спинами поглядів, що розвертаються в профіль,
Кривавий чорнозем, закидує пензель в картину,
І зганяє вгорі темні хмари вітрів художник.
Він міркує про час, він вслухається у водоспади,
У те, як гойдається маятн

Марія Дем'янюк
2024.06.08 10:03
***
Гайдельберг на долоні.
Ночі сумливобезсонні
Тихо вмостились на крівлі
І сповивали будівлі.
Дзеркало, манкей та річка.
В хвилі пірнула нічка.
Сон чи реальність...Не знаю.
Смуток в каштани вплітаю.

Іван Потьомкін
2024.06.08 08:44
Кислиці з Довженкового саду
По закінченні філфаку Київського університету мою дипломну працю за рекомендацією Лідії Булаховської, доньки славнозвісного мовознавця, взяли в збірник наукових статей і запропонували стати аспірантом Інституту літератури. Через деякий час завідуючий

Світлана Пирогова
2024.06.08 07:42
Гумор. Схованки
Дід Петро і баба Люба
Гратись в схованки почали.
Не повірите, ви, люди,
То мабуть, відьмівські чари.

Дід, як спить, то баба нишком
Самогон жене завзято.
Вранці тихо, ніби мишка,

Микола Соболь
2024.06.08 07:03
Краса природи
Чекає ранок сонячного вітру,
на повні груди дихає земля,
Аврора примиряє небу митру,
під неповторний танець журавля,
наповнене чарівності Полісся,
у повній тиші чути Божий глас…
Куди там до краси природи місту?
У цьому я увірився не раз.

Віктор Кучерук
2024.06.08 06:49
* * *
І не маниш, і не кличеш,
І не ждеш на мене теж, –
Лиш смієшся таємничо
Та спокою не даєш.
Бо з думок іти не хочеш
І вриваєшся у сни
Або голосом співочим,
Або поглядом ясним.

Ілахім Поет
2024.06.08 00:53
Трішечки казкове
Ніч… Засинають Стокгольм, Копенгаген і Осло.
Ритм уповільнили Лондон, Варшава та Рим.

Знаю, все знаю… Ти справді давно вже доросла.
Я взагалі відрекомендуватись старим
Інколи можу… Такі вже у мене приколи.
І якщо справді багатство – це наші роки,

Артур Курдіновський
2024.06.08 00:36
Сумний вокаліз
Сиджу у кріслі. Зібрані валізи.
Куди мені? Питання всіх питань!
Гармонія сумного вокалізу -
Останній подих марних сподівань.

З надією пірнаючи в минуле,
Де восени не бачив сірих злив,
Я намагався так, щоб всі почули,

Віктор Кучерук
2024.06.07 16:42
* * *
Сонце радісно блискоче,
В небі плещеться блакить, –
Я від світла мружу очі,
Тінь шукаючи щомить.
Спекотливе літо душні
Дні дарує щедро так,
Що засмаг і непорушно
Сад причаєно закляк.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юляна Галич (1985) / Вірші

 Останній вершник
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-12-29 23:19:28
Переглядів сторінки твору 19264
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.764 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.603 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.713
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.10.30 13:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 02:24:21 ]
Ну це ж не конкретно мається на увазі Понтій Пилат, це абстрактний намісник ))) Поза часом і простором, так би мовити.
Крім того, ви, пане Володимире, просуваєтесь у апокрифічності ще далі за мене - як же тоді цілком чіткі слова Євангеліє про вмивання рук? Щодо звички, - зізнаюсь, не певна, проте цей ритуал радше символічний, цілком можливо, що прокуратор у буквальному сенсі не мив рук, просто переклав відповідальність на інших... Гадаю, достеменно ми ніколи не дізнаємось, що саме відбулось тоді в Єрусалимі.
Та вірш, загалом, був не про це.
Щодо коми - дякую за пораду. Поміркую))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 10:24:18 ]
Звичайно, не йдеться про сперечання із Євангеліє, Понтій у тому випадку вмивав руки, просто я кажу, що таке промовисте вмивання рук не було в традиції римлян. А в контексті вашого вірша, коли йдеться про бачення оцих частих, наче повторів, то саме по собі "завше" трохи підозріле, бо якщо йдеться про Христа (і цікаво, кого з ним поруч можна поставити?), то "завше" ніби не годиться,
якщо в ширшому сенсі (діянь намісників), то "завше скривавлені", ніби, не суперечне...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 10:53:06 ]
Пане Володимире, приємна ваша увага до мого скромного опусу. Так глибоко замислилась над вашими словами, що остаточно розгубилась. мабуть, більшою мірою вірш - всього-лиш метафора, без претензій на глибокий історично-релігійний контекст.
Та, врешті, ці питання - про вмивання рук, Христа і намісника - занадто вічні і занадто всеохопні, аби на них можна було дати пряму і викінчену відповідь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 11:18:57 ]
Так, пані Юляно, відповідей (загальних) ніби і не має. Тим більше розуму :)
Ось теплота в серці, радість - речі в таких випадках очевидні для мене. Себто потрібні відповіді таки надходять, не даремно древні виходили на мури і зважали на прикмети? :)

До речі, "Світ опісля всього, – всезагальний такий постмодерн" теж цікаве - особливо використанням оцього "постмодерн" - який найближче таки до "опісля модерну", де "модерн" - зовсім не "модернізм", так? А ледь не головним символом "модерну" є ота хвилясто згасаюча лінія, наче сліду від батога, і не тільки, звісно, вона... Багато різних асоціацій.

Це я про перспективи віршування взагалі - коли намагаєшся точно ставати на свої місця означення (а у видатних майстрів ці "попадання" просто неймовірні) тоді відкривається дуже багато - і не надто важливий характер композиції. Але це вже тема інтелектуальної чутливості чоловіків і надбудов навколо оцих інтелектуальних чутливостей безкінечних жіночих чарівностей...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 11:45:05 ]
Пане Володимире, ну не відмовляйте вже зовсім жінкам у інтелектуальній чуттєвості)))
Щоправда, я ще не зовсім осмислила всю глибину вашої критичної думки, але завжди залишається надія))))
Принаймні, помирає вона точно останньою...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:48:51 ]
Уникаєте ви прямої відповіді))
А мені просто хотілося знати - це ви мене вважаєте міщанською кобітою? Мушу розчарувати - я корінний аграрій, лиш трохи урбанізований. А міщанство - воно у генах...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:51:10 ]
То було до Сонця з Місяцем :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:53:41 ]
психологія це ще гірше іронії, Юляно
я розчарований

ні, я не мав на увазі Вас. не мав честі
якщо справді незрозуміло про спілкування двох абсолютно незнайомих людей, то вибачте

у кожного є власні пружини болю. я знаю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:59:14 ]
Вибачте й мені - непорозуміння вийшло)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 01:26:45 ]
І останні три рядки, навіть в сенсі композиційного неомодернізму, від мене сенсово тікають. Звичайно, сенс не головне, але хотіллося би, Юляно, зрозуміти ось що ( чоловіки завжди хочуть щось зрозуміти) - "Діставай вже те срібло" - це кому сказано? Певні підозри є, але вони, мої підозри не в'яжуться тоді із двома заключними рядками.
Були би розділові знаки - сенс був би очевидніший, і з'явилася би глибина, бо знаки пунктуації саме для цього, ніби? І ми, чоловіки у тій глибині би плюскалися із задоволенням. А так - безкрайність і безмежність багряно-сяйної поверхні?

Юляно, не приймайте все надто серйозно, я просто так, на ніч взираючи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 01:37:53 ]
Ех, чоловіки-чоловіки... Невже глибина ванни краще за безкрайність космосу? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 02:06:36 ]
Пане Володимире, дяка, що читали)) Скажімо так, два останні рядки звернені до умовного співрозмовника Верщника (чиїм монологом, по ідеї, мав би бути вірш) оте "Чуєш?" - теж до нього... Срібло - то не 30 срібних - а срібло, яким знищують нечисть))) Адже вершник - демон, і його так дістали вибрики людства, що він квапиться покінчити з своєю апокаліптично невдалою мандрівкою тутешніми околицями :))))

Отак - зовсім несерйозно - про зміст, який міг би мати цей вірш. Проти ночі, еге ж)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 04:36:14 ]
Юляно, я не дозволю собі давати Вам поради теоретичного характеру, бо Ви, як на мене, вже мудрий автор. Проте согрішу умовним способом дієслів))), і скажу, що тлумачити власний текст - справа невдячна, і, гадаю, непотрібна. Ось чому...

Георг Гадамер (філософ герменевтики) вважає, що (майже цитата): "кожне прочитання тексту є екзистенційною подією в житті тексту". Себто - того, що Ви пишете чи говорите, на 100% не зможе зрозуміти ніхто, навіть Ви самі. Особливо якщо це стосується мистецтва поезії, де часто сумнівно - хто ж саме за Вас от зараз пише - Ви самі, Господь Бог, чи якась із безлічі частинок Вашого "Я". Тому хтозна навіть чи Ви самі првильно тлумачите закодовані послання з "нізвідки".

У читача ж мають бути асоціації. Свої, особисті, такі ж некеровані і стихійні. Саме вони і вирішуватимуть долю такого умовного в поезії поняття як зміст, розуміння. Мені взагалі здається, що категорії "зрозумів - не зрозумів" є визначальними для вірша. Йому ближчі "відчув - не відчув".

Безумовно, деякі тексти мабуть потребують тлумачень (читайте "виправлень"), але тоді, коли йдеться про вірш не-стрункий метафорично, невиважений емоційно, нецілісний. Ваш же текст - закінчена розгорнута метафора, написана на одному диханні (знову ж таки - чи тільки Вами написана?). Розумієте, вона дуже ціла, вона навіть... неподільна і вже-більше-не-розривна. Ця метафора не дасться до повноцінного осягнення, розуміння, її повністю неможливо збагнути - надто багато потайних дверей, гвинтових сходів, дзеркал, що відбиваються в дзеркалах, свічок, що ці дзеркала освітлюють. Дуже легко загубитися!

А намагаючись тлумачити такий досконалий твір, Ви тільки обмежуєте творчий порив читача, який намагається написати - собі - Ваш вірш удруге, а Ви йому ставите, так би мовити, залізний заслін своєї волі.

Існує думка, що для надточного сприйняття якогось художнього твору (роману, приміром) варто послуговуватися лише абсолютно новим екземпляром книжки, яку до цього не тримали жлдні руки. Згідно цієї теорії - думки й переживання читачів залишаються на книзі невидимим енергетичним шаром і певним чином можуть впливати на прочитання.

Так само й вірш. Якщо Ви самі вважаєте, що він потребує коментарів, - зробіть так, щоб він став самостійним і жив незалежно від них. Якщо ж він їх не потребує - уникайте зауваг і тлумачень.

Здається, я відійшов від умовного способу дієслів дуже далеко))))... Сподіваюся, що Ви пробачите мені такий довгий і повчальний)))))) коментар. Каюся)))...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 08:24:18 ]
Сергію, щиро дякую вам (тобі? :)) за "такий довгий і повчальний коментар". І, мабуть, я стовідсотково згідна з твоїми словами, - одначе, коли у відповідь на закиди "а отута у вас щось недопойнятно" мені траплялося казати, мовляв, я й сама не розумію, що написалося, - боюсь, це часто сприймається як поза чи просто лінь, (принаймні може таким здаватись)
Тож, коментуючи, сама спробувала розібратись - а про що це, власне, я о такій пізній порі тут розводжуся? )))))І, знаєш, відчула, що це тлумачення не принесло мені моральної сатисфакції)).
Тобто, логічний умовивод -пояснювати зміст вірша не варто. Читач усе, що йому потрібно, сам відчує і осягне. Тут мені згадався нетлінний Шерлок Холмс, який завжди говорив Ватсону, що, пояснюючи методику своїх розслідувань, тим самим упосліджує себе в очах публіки з Генія до звичайного нишпорки. Ну це так, зовсім вже оф-топ.
Дяка, що читав і коментував. І окремо - за те, що відчуваєш смак, не потребуючи рецепту приготування :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 09:46:53 ]
О, Сергію, скільки списів на цю тему вже тут було зламано.
І без жодного результату, особливо для тих, хто виключає розуміння.
Ваші слова цікаві, і в першу чергу тому, що вони говорять саме про вас. Та й ви вмієте писати вірші.
А мене мій скромний досвід навчив не опиратися на висновки, наприклад, про поезію отих, можливо і відомих особистостей, які не писали самі віршів. Я не знаю, писав поезію Гадемер, чи ні, чи він обмежився просто філософськими трактатами, які самі по собі мистецтвом аж ніяк не є.
Але якщо точно говорити про думки професора з приводу, то ось що каже Вікіпедія -
"У творі «Істина і метод» Гадамер показує, що науковий спосіб пізнання — не єдиний, і тим більше не універсальний..."
Тобто, звісно, не йдеться про відкидання розуміння.

Оце, пане Сергію, те, про що я і казав минулого разу. Наше осягання - це поєднання містерійного і логічного, і погано, якщо чогось одного не має взагалі. Але у кожного свої пропорції "ширини і пропускної здатності інформативних каналів". А ще є суттєва різниця між чоловіками і жінками. І це нормально. Не нормально тільки вважати чуже завідомо гіршим за своє. Але цього в нас, безумовно, не має.

Як абсолютно нормальне вважаю і звичне запитання до автора, чи він сам, і як саме розуміє деякі моменти з написаного, бо це таки допомагає і авторові, в основному в майбутньому, писати краще, виразніше. І приємно, що Юляна доповнила моє розуміння коментуванням.

Утім, цікаво, що вас, Сергію, це так зачепило. :)

До речі, якби розуміння, наприклад, філософських трактатів не вимагалося, а тільки їх відчуття, то їх би виконували музикально, зображували на полотні, втирали в шкіру, вдували... Та й у цих випадках говорили би про розуміння. :)

Словом існує багато поглядів, але дуже важливо розрізняти вмируще і невмируще, живе і смертне - Мистецтво живе і тому воно лише в нас, а вірші - це лише сліди нашого Мистецтва, і який там вплив роблять наші сліди можливо і важливо, але це не співмірні із автором явища. Головний вплив саме від автора.
Тут про мої погляди на Мистецтво докладніше
http://maysterni.com/publication.php?id=25637

І, особисто я, б не надавав поволі танучим слідам аж такого великого значення, бо призвані ми стати Людиною тут, за Образом і Подібністю, а не писати так звані "геніальні" вірші, будучи нелюдом (та таке і не можливе)...

А щодо артефактів, то про них можна говорити дуууже довго, бо їх значно більше, аніж людей...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 04:37:41 ]
Уточнення:

Мені взагалі НЕ здається, що категорії "зрозумів - не зрозумів" є визначальними для вірша. Йому ближчі "відчув - не відчув".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-12-30 06:21:31 ]
"...Я – дорога з Нізвідки в Нікуди
Діставай вже те срібло
Благаю лише про одне
Не стріляй мені в спину, – стріляй мені просто у груди..."

Це по останніх главах "Майстра та Маргарити"?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 08:30:13 ]
Дяка за читання, пані Іро. Ну не те щоб зовсім по змісту, але, звичайно ж, без пливу Булгакова тут не обійшлось. "Майстер і Маргарита" - один із моїх улюблених творів, тут без питань))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 07:14:27 ]
Нехай пробачить мене великий Гадамер, але поправки робили всі великі поети і письменники.
Скажімо той же Whitman (далеко ходити не треба) перевидавав з поправками свою книгу все своє життя. Тобто людина шліфувала свої тексти до взірця. То він був геній, а про що нам грішним недолугим говорити?
Слухати треба лише свого серця - воно точно знає що треба робити. А все і всі решта - фон для роздумів.
First appearing in 1855 when he was thirty-six years of age, Leaves of Grass was Whitman’s self-published collection of twelve poems that he would revise and add to many times during his life. Though at first it stirred little interest in the literary world, Ralph Waldo Emerson wrote of it as “the most extraordinary piece of wit and wisdom that America has yet produced”


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 08:28:25 ]
Пане Юрію, ціную вашу думку, проте чи не здається вам, що вище йшлося не про граматично-стилістичні правки, а про щось зовсім інше? Якщо у Вітмена на певному етапі життя виникало нове бачення власної творчості - він мав право перевидавати свої книги, скільки йому було завгодно. Врешті, талант дозволяв йому робити багато чого, недосяжного для простих смертних))
А зміст конкретно взятої віршованої одиниці - погодьтесь, якщо його змінити, то це вже буде зовсім інший вірш... І, мабуть, написаний уже ІНШИМ автором. Дяка за увагу))


1   2   3   Переглянути все