ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.06.30 05:57
* * *
Орди скривавлені сліди –
Це знаки суму та біди.
Межи густих вогнів багать,
Вбиває й ріже хижа рать.
Вчиняє звірства і розбій
Оскаженілий лиходій, –
Монгольський виродок і плід
Іще не вивчених порід.

Артур Курдіновський
2024.06.30 02:07
Ти помилився (глоса)
Волошки цвіт погас навіки
Й троянда більше не твоя.
А там, де серце ти поранив,
Навіки проклята земля."
                                     Оксана Василець

Замовкли голоси. Фінал.
І номер відбули музики.

Самослав Желіба
2024.06.29 22:46
Крінжпаста
З дитинства ти боявся, що тебе викрадуть прибульці і… «І що вони з тобою зроблять?» – питали всі довкола. Що вони зі мною зроблять?! Що вони зі мною зробили, кляті сірі виродки! Ох-ох… Не можу це в собі більше тримати. Треба довіритися паперу. Тільки т

Леся Горова
2024.06.29 12:57
Поміж ромашок-штор (пісня)
Поміж ромашок- штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.

Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,

Іван Низовий
2024.06.29 12:51
* * *
Обминаю тебе,
Моя перша юнацька любове,
На розгрузлих шляхах,
Де зневіра, і зрада, і біль,
Де ніколи й ніщо
Не сприймається як випадкове
Й тимчасове –
У всьому

Олександр Сушко
2024.06.29 10:52
Літо
Лебедіє сонячна юга,
Зрошена ранковим щебетанням.
Пообіді - спека, пилюга,
Ніц нема охоти до кохання.

А воно потрібне, хоч убий,
Нащо літо як нема любові?
Жінко! Я до вечора не твій!

Володимир Каразуб
2024.06.29 10:38
Твоя кімната
Більше ніхто не відтворить її очей,
А тисячі скажуть про погляд блакитного моря
І житимуть між тисячами подібних речей,
Що були у кімнаті, якої ніхто не повторить.
Навіть думка про те, що усе обернеться в прах
До ненависті світу – нестерпна, в серцях

Володимир Ляшкевич
2024.06.29 10:23
Різдвяна пісня
Плин мирри у сни диво-теплої ночі.
І покій мирської, принишклої хвилі.
Відчуй, Кесаріє, як входить тремтіння
у намертво стягнуті латами груди,

як сходить уроджена в далечі дальній
забута в нестямах солодка належність,
як відігнавши покари порядки,

Юрій Гундарєв
2024.06.29 08:42
Василь Сліпак, воїн Світла
червня, вже вісім років тому, в бою на Донбасі від кулі снайпера загинув Василь Сліпак.
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв

Олександр Сушко
2024.06.29 06:48
Ги-ги!
Дядя Юра - ловкий віршомаз,
Ратичкою шкряботить щоденно.
Та його хвалю! Волаю: - Клас!
Ти в літературі навіжений!

Кожен твір - перлина золота!
Кожне слово - мудрості оаза!
Творчості свята твоя вода

Віктор Кучерук
2024.06.29 05:29
* * *
Нині, як ніколи,
Видно хто є хто, –
Хто став напівголий,
Хто придбав пальто.
Видно, що для фронту
І коли собі,
Як і кожен контур
Радощів і бід.

Артур Курдіновський
2024.06.29 03:21
Сокільники. Лісопарк
Сокільники... Зґвалтована дорога!
Немає свіжих квітів навесні.
Життя - страшна війна. Гуде тривога.
Себе питаю: виживу чи ні?

Мій Лісопарк - розстріляне минуле!
У двері, що зачинені тепер,
Благав та стукав. Марно. Не почули.

Козак Дума
2024.06.28 15:28
Усе в тобі
Весна має очі твої:
прозорі смарагди зелені,
зело неосяжних гаїв
і листя-мереживо кленів!

У літа постава твоя
і дині – як перса звабливі.
Твій голос – то спів солов’я,

Леся Горова
2024.06.28 14:03
Не сумуй
В повечірній тиші не сумуй, мій друже.
Пів зими пробігло, ближче до весни.
Голос твій печальний розтривожив душу.
Завіконня хмуре зашуміло тужно
Барабанним танцем крапель крижаних.

Не сумуй, минеться, і за ніччю сплине
Все, що розболілось за корот

Самослав Желіба
2024.06.28 13:01
Прекрасна епоха в повісті Івана Франка «Перехресні стежки»
   На теренах українства, певно, явище Прекрасної епохи ніде так не виразилося, як в урбаністичній чи напівурбаністичній прозі І. Франка, зокрема в «Перехресних стежках». І йдеться тут не про шаблони щодо видатного письменника, а його реальні та практично

Іван Потьомкін
2024.06.28 12:28
***
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомлів би,
А то лиш я один та ще онук й сини...
Немає простору у повноті розправить крила.
Отож, як на останню приступку життя зійду,
Відкіль в інші світи вже мерехтит
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

рута птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юляна Галич (1985) / Вірші

 Останній вершник
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-12-29 23:19:28
Переглядів сторінки твору 19352
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.764 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.603 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.713
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.10.30 13:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 02:24:21 ]
Ну це ж не конкретно мається на увазі Понтій Пилат, це абстрактний намісник ))) Поза часом і простором, так би мовити.
Крім того, ви, пане Володимире, просуваєтесь у апокрифічності ще далі за мене - як же тоді цілком чіткі слова Євангеліє про вмивання рук? Щодо звички, - зізнаюсь, не певна, проте цей ритуал радше символічний, цілком можливо, що прокуратор у буквальному сенсі не мив рук, просто переклав відповідальність на інших... Гадаю, достеменно ми ніколи не дізнаємось, що саме відбулось тоді в Єрусалимі.
Та вірш, загалом, був не про це.
Щодо коми - дякую за пораду. Поміркую))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 10:24:18 ]
Звичайно, не йдеться про сперечання із Євангеліє, Понтій у тому випадку вмивав руки, просто я кажу, що таке промовисте вмивання рук не було в традиції римлян. А в контексті вашого вірша, коли йдеться про бачення оцих частих, наче повторів, то саме по собі "завше" трохи підозріле, бо якщо йдеться про Христа (і цікаво, кого з ним поруч можна поставити?), то "завше" ніби не годиться,
якщо в ширшому сенсі (діянь намісників), то "завше скривавлені", ніби, не суперечне...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 10:53:06 ]
Пане Володимире, приємна ваша увага до мого скромного опусу. Так глибоко замислилась над вашими словами, що остаточно розгубилась. мабуть, більшою мірою вірш - всього-лиш метафора, без претензій на глибокий історично-релігійний контекст.
Та, врешті, ці питання - про вмивання рук, Христа і намісника - занадто вічні і занадто всеохопні, аби на них можна було дати пряму і викінчену відповідь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 11:18:57 ]
Так, пані Юляно, відповідей (загальних) ніби і не має. Тим більше розуму :)
Ось теплота в серці, радість - речі в таких випадках очевидні для мене. Себто потрібні відповіді таки надходять, не даремно древні виходили на мури і зважали на прикмети? :)

До речі, "Світ опісля всього, – всезагальний такий постмодерн" теж цікаве - особливо використанням оцього "постмодерн" - який найближче таки до "опісля модерну", де "модерн" - зовсім не "модернізм", так? А ледь не головним символом "модерну" є ота хвилясто згасаюча лінія, наче сліду від батога, і не тільки, звісно, вона... Багато різних асоціацій.

Це я про перспективи віршування взагалі - коли намагаєшся точно ставати на свої місця означення (а у видатних майстрів ці "попадання" просто неймовірні) тоді відкривається дуже багато - і не надто важливий характер композиції. Але це вже тема інтелектуальної чутливості чоловіків і надбудов навколо оцих інтелектуальних чутливостей безкінечних жіночих чарівностей...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 11:45:05 ]
Пане Володимире, ну не відмовляйте вже зовсім жінкам у інтелектуальній чуттєвості)))
Щоправда, я ще не зовсім осмислила всю глибину вашої критичної думки, але завжди залишається надія))))
Принаймні, помирає вона точно останньою...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:48:51 ]
Уникаєте ви прямої відповіді))
А мені просто хотілося знати - це ви мене вважаєте міщанською кобітою? Мушу розчарувати - я корінний аграрій, лиш трохи урбанізований. А міщанство - воно у генах...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:51:10 ]
То було до Сонця з Місяцем :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:53:41 ]
психологія це ще гірше іронії, Юляно
я розчарований

ні, я не мав на увазі Вас. не мав честі
якщо справді незрозуміло про спілкування двох абсолютно незнайомих людей, то вибачте

у кожного є власні пружини болю. я знаю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:59:14 ]
Вибачте й мені - непорозуміння вийшло)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 01:26:45 ]
І останні три рядки, навіть в сенсі композиційного неомодернізму, від мене сенсово тікають. Звичайно, сенс не головне, але хотіллося би, Юляно, зрозуміти ось що ( чоловіки завжди хочуть щось зрозуміти) - "Діставай вже те срібло" - це кому сказано? Певні підозри є, але вони, мої підозри не в'яжуться тоді із двома заключними рядками.
Були би розділові знаки - сенс був би очевидніший, і з'явилася би глибина, бо знаки пунктуації саме для цього, ніби? І ми, чоловіки у тій глибині би плюскалися із задоволенням. А так - безкрайність і безмежність багряно-сяйної поверхні?

Юляно, не приймайте все надто серйозно, я просто так, на ніч взираючи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 01:37:53 ]
Ех, чоловіки-чоловіки... Невже глибина ванни краще за безкрайність космосу? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 02:06:36 ]
Пане Володимире, дяка, що читали)) Скажімо так, два останні рядки звернені до умовного співрозмовника Верщника (чиїм монологом, по ідеї, мав би бути вірш) оте "Чуєш?" - теж до нього... Срібло - то не 30 срібних - а срібло, яким знищують нечисть))) Адже вершник - демон, і його так дістали вибрики людства, що він квапиться покінчити з своєю апокаліптично невдалою мандрівкою тутешніми околицями :))))

Отак - зовсім несерйозно - про зміст, який міг би мати цей вірш. Проти ночі, еге ж)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 04:36:14 ]
Юляно, я не дозволю собі давати Вам поради теоретичного характеру, бо Ви, як на мене, вже мудрий автор. Проте согрішу умовним способом дієслів))), і скажу, що тлумачити власний текст - справа невдячна, і, гадаю, непотрібна. Ось чому...

Георг Гадамер (філософ герменевтики) вважає, що (майже цитата): "кожне прочитання тексту є екзистенційною подією в житті тексту". Себто - того, що Ви пишете чи говорите, на 100% не зможе зрозуміти ніхто, навіть Ви самі. Особливо якщо це стосується мистецтва поезії, де часто сумнівно - хто ж саме за Вас от зараз пише - Ви самі, Господь Бог, чи якась із безлічі частинок Вашого "Я". Тому хтозна навіть чи Ви самі првильно тлумачите закодовані послання з "нізвідки".

У читача ж мають бути асоціації. Свої, особисті, такі ж некеровані і стихійні. Саме вони і вирішуватимуть долю такого умовного в поезії поняття як зміст, розуміння. Мені взагалі здається, що категорії "зрозумів - не зрозумів" є визначальними для вірша. Йому ближчі "відчув - не відчув".

Безумовно, деякі тексти мабуть потребують тлумачень (читайте "виправлень"), але тоді, коли йдеться про вірш не-стрункий метафорично, невиважений емоційно, нецілісний. Ваш же текст - закінчена розгорнута метафора, написана на одному диханні (знову ж таки - чи тільки Вами написана?). Розумієте, вона дуже ціла, вона навіть... неподільна і вже-більше-не-розривна. Ця метафора не дасться до повноцінного осягнення, розуміння, її повністю неможливо збагнути - надто багато потайних дверей, гвинтових сходів, дзеркал, що відбиваються в дзеркалах, свічок, що ці дзеркала освітлюють. Дуже легко загубитися!

А намагаючись тлумачити такий досконалий твір, Ви тільки обмежуєте творчий порив читача, який намагається написати - собі - Ваш вірш удруге, а Ви йому ставите, так би мовити, залізний заслін своєї волі.

Існує думка, що для надточного сприйняття якогось художнього твору (роману, приміром) варто послуговуватися лише абсолютно новим екземпляром книжки, яку до цього не тримали жлдні руки. Згідно цієї теорії - думки й переживання читачів залишаються на книзі невидимим енергетичним шаром і певним чином можуть впливати на прочитання.

Так само й вірш. Якщо Ви самі вважаєте, що він потребує коментарів, - зробіть так, щоб він став самостійним і жив незалежно від них. Якщо ж він їх не потребує - уникайте зауваг і тлумачень.

Здається, я відійшов від умовного способу дієслів дуже далеко))))... Сподіваюся, що Ви пробачите мені такий довгий і повчальний)))))) коментар. Каюся)))...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 08:24:18 ]
Сергію, щиро дякую вам (тобі? :)) за "такий довгий і повчальний коментар". І, мабуть, я стовідсотково згідна з твоїми словами, - одначе, коли у відповідь на закиди "а отута у вас щось недопойнятно" мені траплялося казати, мовляв, я й сама не розумію, що написалося, - боюсь, це часто сприймається як поза чи просто лінь, (принаймні може таким здаватись)
Тож, коментуючи, сама спробувала розібратись - а про що це, власне, я о такій пізній порі тут розводжуся? )))))І, знаєш, відчула, що це тлумачення не принесло мені моральної сатисфакції)).
Тобто, логічний умовивод -пояснювати зміст вірша не варто. Читач усе, що йому потрібно, сам відчує і осягне. Тут мені згадався нетлінний Шерлок Холмс, який завжди говорив Ватсону, що, пояснюючи методику своїх розслідувань, тим самим упосліджує себе в очах публіки з Генія до звичайного нишпорки. Ну це так, зовсім вже оф-топ.
Дяка, що читав і коментував. І окремо - за те, що відчуваєш смак, не потребуючи рецепту приготування :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 09:46:53 ]
О, Сергію, скільки списів на цю тему вже тут було зламано.
І без жодного результату, особливо для тих, хто виключає розуміння.
Ваші слова цікаві, і в першу чергу тому, що вони говорять саме про вас. Та й ви вмієте писати вірші.
А мене мій скромний досвід навчив не опиратися на висновки, наприклад, про поезію отих, можливо і відомих особистостей, які не писали самі віршів. Я не знаю, писав поезію Гадемер, чи ні, чи він обмежився просто філософськими трактатами, які самі по собі мистецтвом аж ніяк не є.
Але якщо точно говорити про думки професора з приводу, то ось що каже Вікіпедія -
"У творі «Істина і метод» Гадамер показує, що науковий спосіб пізнання — не єдиний, і тим більше не універсальний..."
Тобто, звісно, не йдеться про відкидання розуміння.

Оце, пане Сергію, те, про що я і казав минулого разу. Наше осягання - це поєднання містерійного і логічного, і погано, якщо чогось одного не має взагалі. Але у кожного свої пропорції "ширини і пропускної здатності інформативних каналів". А ще є суттєва різниця між чоловіками і жінками. І це нормально. Не нормально тільки вважати чуже завідомо гіршим за своє. Але цього в нас, безумовно, не має.

Як абсолютно нормальне вважаю і звичне запитання до автора, чи він сам, і як саме розуміє деякі моменти з написаного, бо це таки допомагає і авторові, в основному в майбутньому, писати краще, виразніше. І приємно, що Юляна доповнила моє розуміння коментуванням.

Утім, цікаво, що вас, Сергію, це так зачепило. :)

До речі, якби розуміння, наприклад, філософських трактатів не вимагалося, а тільки їх відчуття, то їх би виконували музикально, зображували на полотні, втирали в шкіру, вдували... Та й у цих випадках говорили би про розуміння. :)

Словом існує багато поглядів, але дуже важливо розрізняти вмируще і невмируще, живе і смертне - Мистецтво живе і тому воно лише в нас, а вірші - це лише сліди нашого Мистецтва, і який там вплив роблять наші сліди можливо і важливо, але це не співмірні із автором явища. Головний вплив саме від автора.
Тут про мої погляди на Мистецтво докладніше
http://maysterni.com/publication.php?id=25637

І, особисто я, б не надавав поволі танучим слідам аж такого великого значення, бо призвані ми стати Людиною тут, за Образом і Подібністю, а не писати так звані "геніальні" вірші, будучи нелюдом (та таке і не можливе)...

А щодо артефактів, то про них можна говорити дуууже довго, бо їх значно більше, аніж людей...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 04:37:41 ]
Уточнення:

Мені взагалі НЕ здається, що категорії "зрозумів - не зрозумів" є визначальними для вірша. Йому ближчі "відчув - не відчув".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-12-30 06:21:31 ]
"...Я – дорога з Нізвідки в Нікуди
Діставай вже те срібло
Благаю лише про одне
Не стріляй мені в спину, – стріляй мені просто у груди..."

Це по останніх главах "Майстра та Маргарити"?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 08:30:13 ]
Дяка за читання, пані Іро. Ну не те щоб зовсім по змісту, але, звичайно ж, без пливу Булгакова тут не обійшлось. "Майстер і Маргарита" - один із моїх улюблених творів, тут без питань))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 07:14:27 ]
Нехай пробачить мене великий Гадамер, але поправки робили всі великі поети і письменники.
Скажімо той же Whitman (далеко ходити не треба) перевидавав з поправками свою книгу все своє життя. Тобто людина шліфувала свої тексти до взірця. То він був геній, а про що нам грішним недолугим говорити?
Слухати треба лише свого серця - воно точно знає що треба робити. А все і всі решта - фон для роздумів.
First appearing in 1855 when he was thirty-six years of age, Leaves of Grass was Whitman’s self-published collection of twelve poems that he would revise and add to many times during his life. Though at first it stirred little interest in the literary world, Ralph Waldo Emerson wrote of it as “the most extraordinary piece of wit and wisdom that America has yet produced”


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 08:28:25 ]
Пане Юрію, ціную вашу думку, проте чи не здається вам, що вище йшлося не про граматично-стилістичні правки, а про щось зовсім інше? Якщо у Вітмена на певному етапі життя виникало нове бачення власної творчості - він мав право перевидавати свої книги, скільки йому було завгодно. Врешті, талант дозволяв йому робити багато чого, недосяжного для простих смертних))
А зміст конкретно взятої віршованої одиниці - погодьтесь, якщо його змінити, то це вже буде зовсім інший вірш... І, мабуть, написаний уже ІНШИМ автором. Дяка за увагу))


1   2   3   Переглянути все