ВІКТОР МАКСИМЧУК,
лауреат літературної премії ім.. Д. Загула

КАРПАТСЬКИЙ САМОЦВІТ

Людині не досить просто жити.
Щоб жити, потрібні
Вітчизна, свобода і пісня.
Павло Загребельний
«Роксолана».

Край ніжних смерічок, синіх гір, бурхливого Черемошу…
Край, де на повні груди вдихаєш цілюще повітря, де споглядаєш неповторно-звабливу красу гір і отримуєш незабутні враження-почуття, які закарбовуються в твоєму серці назавжди…
Цей чарівний край спрадавна називають Карпатами…
25 серпня 1970 року в багатодітній родині Степана Данилюка із села Розтоки Путильського району Чернівецької області народився син Василько.
Дитинство Василя, як і всіх сільських дітей, пробігало у постійних турботах: то надати допомогу рідним по господарству, то бігти з хлопцями погратися або наловити риби і тому подібне.
Потім у Василька почалося навчання у Розтоківській середній школі, яку він закінчив у 1985 році.
З самого дитинства і перших кроків у самостійне життя його серце і душа тяглися до пісні, любов до якої привила рідна матуся.
Інакше і не могло бути.
Карпати надихали снагою і натхненням багатьох відомих світу поетів, письменників, композиторів, співаків, художників, майстрів народного мистецтва…
А пісня ж єднає рід, зв'язує покоління, дає людині опору в усвідомленні того, якого ти роду-племені. Пісня батьків – мовби стержень, без якого важко на землі триматися, важко укріпитися в переконаннях, принципах, совісті своїй. Врешті рідна пісня – це й рідна мова.
Тож і рішенням про здійснення першого кроку у самостійне життя в 1985 році стає вступ на навчання до Чернівецького музичного училища ім. Сидора Воробкевича, яке Василь закінчує 1989 року.
Після закінчення музичного училища юнака призивають на військову службу до Збройних сил, а на призовній комісії, під час розподілу «випадає карта» служити в місті Івано-Франківську. Під час служби у війську Василь працює солістом естрадного гурту «Багряна зірка», яким керував на той час композитор, нині заслужений діяч мистецтв України Володимир Домшинський. Відтоді і пов'язала їх доля, зміцніла їх дружба. Нині Володимир Домшинський кум Василя – хрещений батько його сина Степана.
Після Армії, у 1991 році, Василь розпочинає свою трудову діяльність викладачем музики Путильської дитячої музичної школи, паралельно працює солістом гурту «Зґарда», де провідним солістом на той час був народний артист України Іван Попович.
Так і пливе Василькове життя поряд з піснею і у самій пісні, до якої приросла його душа.
1992 року на Другому Міжнародному гуцульському фестивалі, який проходив у місті Вижниця співак стає лауреатом 1–ої премії. В цьому ж році на Міжнародному пісенному фестивалі «Доля» в місті Чернівцях отримує 2–гу премію.
1993 року Василь стає артистом оркестру Чернівецького обласного об’єднання музичних ансамблів і того ж року бере участь у Міжнародному пісенному фестивалі «Золоті трембіти», який проходив у місті Тернополі, де представляє музичний твір відомого Львівського композитора Скорика «Намалюй мені ніч».
З 1995 року соліст Чернівецької обласної філармонії. Працює під керівництвом народного артиста України, композитора Левка Дутківського.
У 1998 році на Всеукраїнському фестивалі «Пісенний вернісаж», який проходив у місті Києві, рок-кантата Левка Дутківського «Діва Марія» здобула Гран-прі, Василь був одним з її виконавців.
У січні 2003 року Василь Данилюк презентує свій перший творчий вечір «У Василя на Василя», який відбувся на сцені музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської в Чернівцях.
У 2003 році пісня Василя Михайлюка «Анничка» у виконанні Василя Данилюка ввійшла у саунд-трек відомої в Україні кінострічки «Один у полі воїн» режисера Геннадія Вірсти.
Протягом осені 2005 р. Чернівецькою держтелерадіокомпанією було відзнято музичний фільм співака «Розтоки», режисером якого була Антоніна Фантух. Цей фільм побачили 62 країни світу, трансляцію якого забезпечив Київський телеканал УТР.
Протягом всіх цих років плідна співпраця Василя Данилюка з відомими поетами та композиторами України збагатила пісенну скарбницю як Буковини, так і України.
З перших днів творчої дороги артиста неабияку роль відігравав справжній соловій українського радіопростору, незабутній Микола Смолінський.
2006 року Василь поступає вчитися на факультет педагогіки, психології та соціальної роботи, кафедра музики Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича, який закінчив 2009 року.
У лютому 2008 року В. Данилюк у супроводі гурту «Метроном» дає другий сольний концерт «Незнайомка» в місті Чернівці, продюсером якого був заслужений діяч мистецтв України Семен Цидельковський.
Своєю наполегливою працею Василь створив собі імідж, показав себе громадськості краю, України. І за цю працю Указом Президента України 18 червня 2008 року Василю Данилюку присвоєно почесне звання заслуженого артиста України.
До 600-річчя міста Чернівців вийшла антологія компакт-дисків митців Буковини, в яку увійшов диск з піснями співака.
В листопаді 2008 року артист повертається працювати в Чернівецьку обласну філармонію на посаду соліста-вокаліста та керівника естрадного колективу.
30 березня 2009 року заслуженого артиста України Василя Данилюка приймають до творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України».
Найвідоміші пісні 1992-2008 рр.: «Морозенко» (сл. Т. Коломієць, муз. В. Домшинський), «Чугайстер» (сл. В. Вахновський, муз. І. Іванців), «Буковиночки» (сл. І. Богданюк, муз. В. Рурак), «Дивні чари» (сл. Г. Дущак, муз. Ю. Холоменюк), «Україна – моя вишиванка» ( сл. М. Булах, муз. В. Домшинський), «Сніжинки падають» (сл. А. Фартушняк, муз. Л. Дутківський), «Сходімося, друзі» (сл.. В. Дихтяр, муз. В. Домшинський).
Отож, співай, Василю, для нашої чарівної України! І хай ця пісня живе, організовує, мобілізує нас для неї, для дітей та внуків, для світлого майбуття!
З роси і води Тобі!