Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.19
18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити
2026.05.19
16:26
Навколо - тепло, а у серці - темно.
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...
Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...
Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги
2026.05.19
13:41
На перевалі торохкотять закіптюжені авто.
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.
Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.
Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на
2026.05.19
11:30
Колишня спалена епоха
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.
Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.
Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох
2026.05.19
11:14
Тихше-но, рак-ліцемір, вуса повільні і довгі
Дошкам плотів піднеси … качуру справжніх утіх,
Вірити хутряним снам личить братам ротоногим* -
Тож у каміння упрись, наче чилім на весні.
Вітер блаженний знайди, шлях пустотливому птаху,
Спіриту, хвилі
Дошкам плотів піднеси … качуру справжніх утіх,
Вірити хутряним снам личить братам ротоногим* -
Тож у каміння упрись, наче чилім на весні.
Вітер блаженний знайди, шлях пустотливому птаху,
Спіриту, хвилі
2026.05.19
09:42
Фіолетовий вибух травневого дня,
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей кв
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей кв
2026.05.19
05:54
Янголе світлий! Солодких видінь.
Обіймаю тебе ніжним серцем.
Хай насниться тобі неземна голубінь,
біля лісу прозоре озерце.
В нім хлюпочеться рибка надій золота,
якщо хочеш, задумай бажання.
Хай гойдає на крилах тебе висота
і моє незбагненне коханн
Обіймаю тебе ніжним серцем.
Хай насниться тобі неземна голубінь,
біля лісу прозоре озерце.
В нім хлюпочеться рибка надій золота,
якщо хочеш, задумай бажання.
Хай гойдає на крилах тебе висота
і моє незбагненне коханн
2026.05.19
01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть
2026.05.19
00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле.
Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія.
Силам зла бракує сили, але не бракує зла.
Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв?
Золота середина була заповнена посередніс
2026.05.18
19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
2026.05.18
19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
2026.05.18
15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
2026.05.18
14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
2026.05.18
13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ
Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися.
Вона об
2026.05.18
13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
2026.05.18
12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Максимчук (1963) /
Публіцистика
КАРПАТСЬКИЙ САМОЦВІТ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КАРПАТСЬКИЙ САМОЦВІТ
ВІКТОР МАКСИМЧУК,
лауреат літературної премії ім.. Д. Загула
КАРПАТСЬКИЙ САМОЦВІТ
Людині не досить просто жити.
Щоб жити, потрібні
Вітчизна, свобода і пісня.
Павло Загребельний
«Роксолана».
Край ніжних смерічок, синіх гір, бурхливого Черемошу…
Край, де на повні груди вдихаєш цілюще повітря, де споглядаєш неповторно-звабливу красу гір і отримуєш незабутні враження-почуття, які закарбовуються в твоєму серці назавжди…
Цей чарівний край спрадавна називають Карпатами…
25 серпня 1970 року в багатодітній родині Степана Данилюка із села Розтоки Путильського району Чернівецької області народився син Василько.
Дитинство Василя, як і всіх сільських дітей, пробігало у постійних турботах: то надати допомогу рідним по господарству, то бігти з хлопцями погратися або наловити риби і тому подібне.
Потім у Василька почалося навчання у Розтоківській середній школі, яку він закінчив у 1985 році.
З самого дитинства і перших кроків у самостійне життя його серце і душа тяглися до пісні, любов до якої привила рідна матуся.
Інакше і не могло бути.
Карпати надихали снагою і натхненням багатьох відомих світу поетів, письменників, композиторів, співаків, художників, майстрів народного мистецтва…
А пісня ж єднає рід, зв'язує покоління, дає людині опору в усвідомленні того, якого ти роду-племені. Пісня батьків – мовби стержень, без якого важко на землі триматися, важко укріпитися в переконаннях, принципах, совісті своїй. Врешті рідна пісня – це й рідна мова.
Тож і рішенням про здійснення першого кроку у самостійне життя в 1985 році стає вступ на навчання до Чернівецького музичного училища ім. Сидора Воробкевича, яке Василь закінчує 1989 року.
Після закінчення музичного училища юнака призивають на військову службу до Збройних сил, а на призовній комісії, під час розподілу «випадає карта» служити в місті Івано-Франківську. Під час служби у війську Василь працює солістом естрадного гурту «Багряна зірка», яким керував на той час композитор, нині заслужений діяч мистецтв України Володимир Домшинський. Відтоді і пов'язала їх доля, зміцніла їх дружба. Нині Володимир Домшинський кум Василя – хрещений батько його сина Степана.
Після Армії, у 1991 році, Василь розпочинає свою трудову діяльність викладачем музики Путильської дитячої музичної школи, паралельно працює солістом гурту «Зґарда», де провідним солістом на той час був народний артист України Іван Попович.
Так і пливе Василькове життя поряд з піснею і у самій пісні, до якої приросла його душа.
1992 року на Другому Міжнародному гуцульському фестивалі, який проходив у місті Вижниця співак стає лауреатом 1–ої премії. В цьому ж році на Міжнародному пісенному фестивалі «Доля» в місті Чернівцях отримує 2–гу премію.
1993 року Василь стає артистом оркестру Чернівецького обласного об’єднання музичних ансамблів і того ж року бере участь у Міжнародному пісенному фестивалі «Золоті трембіти», який проходив у місті Тернополі, де представляє музичний твір відомого Львівського композитора Скорика «Намалюй мені ніч».
З 1995 року соліст Чернівецької обласної філармонії. Працює під керівництвом народного артиста України, композитора Левка Дутківського.
У 1998 році на Всеукраїнському фестивалі «Пісенний вернісаж», який проходив у місті Києві, рок-кантата Левка Дутківського «Діва Марія» здобула Гран-прі, Василь був одним з її виконавців.
У січні 2003 року Василь Данилюк презентує свій перший творчий вечір «У Василя на Василя», який відбувся на сцені музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської в Чернівцях.
У 2003 році пісня Василя Михайлюка «Анничка» у виконанні Василя Данилюка ввійшла у саунд-трек відомої в Україні кінострічки «Один у полі воїн» режисера Геннадія Вірсти.
Протягом осені 2005 р. Чернівецькою держтелерадіокомпанією було відзнято музичний фільм співака «Розтоки», режисером якого була Антоніна Фантух. Цей фільм побачили 62 країни світу, трансляцію якого забезпечив Київський телеканал УТР.
Протягом всіх цих років плідна співпраця Василя Данилюка з відомими поетами та композиторами України збагатила пісенну скарбницю як Буковини, так і України.
З перших днів творчої дороги артиста неабияку роль відігравав справжній соловій українського радіопростору, незабутній Микола Смолінський.
2006 року Василь поступає вчитися на факультет педагогіки, психології та соціальної роботи, кафедра музики Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича, який закінчив 2009 року.
У лютому 2008 року В. Данилюк у супроводі гурту «Метроном» дає другий сольний концерт «Незнайомка» в місті Чернівці, продюсером якого був заслужений діяч мистецтв України Семен Цидельковський.
Своєю наполегливою працею Василь створив собі імідж, показав себе громадськості краю, України. І за цю працю Указом Президента України 18 червня 2008 року Василю Данилюку присвоєно почесне звання заслуженого артиста України.
До 600-річчя міста Чернівців вийшла антологія компакт-дисків митців Буковини, в яку увійшов диск з піснями співака.
В листопаді 2008 року артист повертається працювати в Чернівецьку обласну філармонію на посаду соліста-вокаліста та керівника естрадного колективу.
30 березня 2009 року заслуженого артиста України Василя Данилюка приймають до творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України».
Найвідоміші пісні 1992-2008 рр.: «Морозенко» (сл. Т. Коломієць, муз. В. Домшинський), «Чугайстер» (сл. В. Вахновський, муз. І. Іванців), «Буковиночки» (сл. І. Богданюк, муз. В. Рурак), «Дивні чари» (сл. Г. Дущак, муз. Ю. Холоменюк), «Україна – моя вишиванка» ( сл. М. Булах, муз. В. Домшинський), «Сніжинки падають» (сл. А. Фартушняк, муз. Л. Дутківський), «Сходімося, друзі» (сл.. В. Дихтяр, муз. В. Домшинський).
Отож, співай, Василю, для нашої чарівної України! І хай ця пісня живе, організовує, мобілізує нас для неї, для дітей та внуків, для світлого майбуття!
З роси і води Тобі!
лауреат літературної премії ім.. Д. Загула
КАРПАТСЬКИЙ САМОЦВІТ
Людині не досить просто жити.
Щоб жити, потрібні
Вітчизна, свобода і пісня.
Павло Загребельний
«Роксолана».
Край ніжних смерічок, синіх гір, бурхливого Черемошу…
Край, де на повні груди вдихаєш цілюще повітря, де споглядаєш неповторно-звабливу красу гір і отримуєш незабутні враження-почуття, які закарбовуються в твоєму серці назавжди…
Цей чарівний край спрадавна називають Карпатами…
25 серпня 1970 року в багатодітній родині Степана Данилюка із села Розтоки Путильського району Чернівецької області народився син Василько.
Дитинство Василя, як і всіх сільських дітей, пробігало у постійних турботах: то надати допомогу рідним по господарству, то бігти з хлопцями погратися або наловити риби і тому подібне.
Потім у Василька почалося навчання у Розтоківській середній школі, яку він закінчив у 1985 році.
З самого дитинства і перших кроків у самостійне життя його серце і душа тяглися до пісні, любов до якої привила рідна матуся.
Інакше і не могло бути.
Карпати надихали снагою і натхненням багатьох відомих світу поетів, письменників, композиторів, співаків, художників, майстрів народного мистецтва…
А пісня ж єднає рід, зв'язує покоління, дає людині опору в усвідомленні того, якого ти роду-племені. Пісня батьків – мовби стержень, без якого важко на землі триматися, важко укріпитися в переконаннях, принципах, совісті своїй. Врешті рідна пісня – це й рідна мова.
Тож і рішенням про здійснення першого кроку у самостійне життя в 1985 році стає вступ на навчання до Чернівецького музичного училища ім. Сидора Воробкевича, яке Василь закінчує 1989 року.
Після закінчення музичного училища юнака призивають на військову службу до Збройних сил, а на призовній комісії, під час розподілу «випадає карта» служити в місті Івано-Франківську. Під час служби у війську Василь працює солістом естрадного гурту «Багряна зірка», яким керував на той час композитор, нині заслужений діяч мистецтв України Володимир Домшинський. Відтоді і пов'язала їх доля, зміцніла їх дружба. Нині Володимир Домшинський кум Василя – хрещений батько його сина Степана.
Після Армії, у 1991 році, Василь розпочинає свою трудову діяльність викладачем музики Путильської дитячої музичної школи, паралельно працює солістом гурту «Зґарда», де провідним солістом на той час був народний артист України Іван Попович.
Так і пливе Василькове життя поряд з піснею і у самій пісні, до якої приросла його душа.
1992 року на Другому Міжнародному гуцульському фестивалі, який проходив у місті Вижниця співак стає лауреатом 1–ої премії. В цьому ж році на Міжнародному пісенному фестивалі «Доля» в місті Чернівцях отримує 2–гу премію.
1993 року Василь стає артистом оркестру Чернівецького обласного об’єднання музичних ансамблів і того ж року бере участь у Міжнародному пісенному фестивалі «Золоті трембіти», який проходив у місті Тернополі, де представляє музичний твір відомого Львівського композитора Скорика «Намалюй мені ніч».
З 1995 року соліст Чернівецької обласної філармонії. Працює під керівництвом народного артиста України, композитора Левка Дутківського.
У 1998 році на Всеукраїнському фестивалі «Пісенний вернісаж», який проходив у місті Києві, рок-кантата Левка Дутківського «Діва Марія» здобула Гран-прі, Василь був одним з її виконавців.
У січні 2003 року Василь Данилюк презентує свій перший творчий вечір «У Василя на Василя», який відбувся на сцені музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської в Чернівцях.
У 2003 році пісня Василя Михайлюка «Анничка» у виконанні Василя Данилюка ввійшла у саунд-трек відомої в Україні кінострічки «Один у полі воїн» режисера Геннадія Вірсти.
Протягом осені 2005 р. Чернівецькою держтелерадіокомпанією було відзнято музичний фільм співака «Розтоки», режисером якого була Антоніна Фантух. Цей фільм побачили 62 країни світу, трансляцію якого забезпечив Київський телеканал УТР.
Протягом всіх цих років плідна співпраця Василя Данилюка з відомими поетами та композиторами України збагатила пісенну скарбницю як Буковини, так і України.
З перших днів творчої дороги артиста неабияку роль відігравав справжній соловій українського радіопростору, незабутній Микола Смолінський.
2006 року Василь поступає вчитися на факультет педагогіки, психології та соціальної роботи, кафедра музики Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича, який закінчив 2009 року.
У лютому 2008 року В. Данилюк у супроводі гурту «Метроном» дає другий сольний концерт «Незнайомка» в місті Чернівці, продюсером якого був заслужений діяч мистецтв України Семен Цидельковський.
Своєю наполегливою працею Василь створив собі імідж, показав себе громадськості краю, України. І за цю працю Указом Президента України 18 червня 2008 року Василю Данилюку присвоєно почесне звання заслуженого артиста України.
До 600-річчя міста Чернівців вийшла антологія компакт-дисків митців Буковини, в яку увійшов диск з піснями співака.
В листопаді 2008 року артист повертається працювати в Чернівецьку обласну філармонію на посаду соліста-вокаліста та керівника естрадного колективу.
30 березня 2009 року заслуженого артиста України Василя Данилюка приймають до творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України».
Найвідоміші пісні 1992-2008 рр.: «Морозенко» (сл. Т. Коломієць, муз. В. Домшинський), «Чугайстер» (сл. В. Вахновський, муз. І. Іванців), «Буковиночки» (сл. І. Богданюк, муз. В. Рурак), «Дивні чари» (сл. Г. Дущак, муз. Ю. Холоменюк), «Україна – моя вишиванка» ( сл. М. Булах, муз. В. Домшинський), «Сніжинки падають» (сл. А. Фартушняк, муз. Л. Дутківський), «Сходімося, друзі» (сл.. В. Дихтяр, муз. В. Домшинський).
Отож, співай, Василю, для нашої чарівної України! І хай ця пісня живе, організовує, мобілізує нас для неї, для дітей та внуків, для світлого майбуття!
З роси і води Тобі!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
