Віктор Максимчук,
головний редактор журналу «Німчич»

КРИЖАНА ЙОРДАНСЬКА КУПІЛЬ

Святим Богоявленням, Хрещенням Господа Бога та Спаса нашого Ісуса Христа завершується цикл зимових святок. Йордань, Водосвяття, Водохреща. Назви зумовлені основним змістовим моментом обрядовості й вірувань цього свята — символікою посвяченої води та хреста, що перемагають нечисту силу, очищають від неї весь людський простір. Освячена як у переддень свята, так і 19 січня вода мала властивості зцілювати людей від хвороб фізичних і душевних, захищати від впливу всього лихого.
По всій Україні зберігається й нині звичай купатися у водоймах відразу по освяченні води. За народними уявленнями, таке купання дає здоров'я хворим, особливо необхідне воно колядникам і рядженим, адже змиває з них «скверну». Особливою популярністю у вижничан користується урочисте освячення води в річці Виженка та Черемош, що кожного року відбувається у Вижниці. Урочистий молебень з освячення води біля цих річок провів благочинний Вижницького району, архімандрит Даниїл (Петро Калинич), після чого чимало відчайдухів купалися у річці, переконуючи тих, хто мерзне тільки від одного погляду на цих «моржів», що йорданська купель додає не тільки фізичного здоров'я, а й значно поліпшує настрій.
Тіло парує. Кожен м’яз і кожен нерв напнуті так, що, здається, дзвенять. Потужна хвиля гарячої енергії, яку відчуваєш одразу, коли вибігаєш, вистрибуєш, аж вилітаєш з води, перетворюється на гостру радість. І ти готовий ділитися нею, роздавати, дарувати її всьому світу. Бо Йордан, бо Христос хрестився, бо ти щойно сам запричастився до справжньої — містичної — сили Водохреща.
Очі горять, голос вібрує, а з обличчя не сходить просто-таки сонячна усмішка — ось що вирізняє купальників. Так і цього річ, 19 січня, традиційно провели йорданське купання на річці Черемош з правого боку купальники міста Вижниці, а з лівого боку із селища Кути Косівського району. На фото: «моржі» – голова клубу творчої інтелігенції Вижниччини Манолій Попадюк та член клубу творчої інтелігенції Вижниччини Василь Ватрич.
«Головне — запалитися вірою: повірити у цілющу силу йорданської води і цим побороти свій страх», — ділиться досвідом Манолій Попадюк. Уперше він занурився в крижану купіль під час служби на Північному флоті. Відтоді купається в ріці постійно — в будь-яку погоду і в будь-яку пору року.
«Це дарує невимовні відчуття, — мовить Василь Ватрич. — Тіло переповнює енергія, а душу — радість. Відчуття холоду після купелі взагалі немає. Бігаєш, стрибаєш — тішишся. Починаєш одягатися хвилин через п’ять-десять, коли холонуть кінчики пальців на ногах і руках. Але у воду хочеться йти ще раз і ще...»