Наталія Пасічник
поезія """"

місяць який розбиваєш на тижні і дні
друзки чекань що постійно докупи збираєш
холодом пахнуть готелі зимових окраїн
світиться потяг і креслить шляхи вогняні

лічать слонів і вовтузяться довго без сну
з шибок зітерши фіранкою сніг або іній
ті кому згодом пробачать ритмічне сопіння
ті що ковтають безсоння пігулку сумну

ключ телефон і адреси яких не знайти
навіть на синій табличці із назвами станцій
голос чергової чи провідниці уранці
так і заснемо - я в поїзді в номері - ти

пародія

Шлю SMS-ки, питаю, приїдеш чи ні
(Зняти готель, як на нині, вартує немало)
Ще, як назлό, десь провідниця пропала,
Може б з приватників щось підказала мені.

Як не сердитись на долю недобру таку?
Носить світами нас – все завдяки мультивізі.
Я на поромі, а ти – на верблюді, в круїзі,
Я засинаю у поїзді, ти – в літаку…

Може тебе, як мене… віртуалить… не спиться…
Думка про зустріч заводить, впадаю в азарт –
Не пристає в небесах ненароком стюард?
Вдруге лукаво моргає мені провідниця…

Піду замовити каву – від"а" і до "я",
Тісно в купе, а якщо затягнути фіранку…
Перший вагон прогойдає ритмічно до ранку –
О, невгамовна, пігулко безсоння моя!

Месідж від тебе: – “Зустрінемось завтра, не ний!
Нині закриті якісь коридори, канали…”
Хто би подумав, що перший вагон відчепний,
Що нумерацію з боку… не того… почáли?


27.11.2010